Облік витрат і виходу продукції промислових виробництв та калькуляція їх собівартості

Аналіз структури собівартості сухого молока 25% жирності, наданий у таблиці 4.4.1 з 2000 по 2004 р.р., дав змогу оцінити кількісний та відсотковий склад повної його собівартості. Так ми бачимо, що основну частину в структурі собівартості займають витрати на сировину та матеріали (від 72,15 % у 2002 р. до 86,77 % у 2004 р.), які збільшилися на 60,09 % у 2004 р. порівняно з 2000 р., це пов'язано із збільшенням закупівельної ціни на сировину та матеріали. Допоміжні витрати у період з 2000 по 2004 рр.. мали тенденцію до збільшення але у 2004 р. значно скоротилися, що дало змогу визначити зменшення на 34,85 % ніж у 2000 р. Витрати на паливно-мастильні матеріали займають друге місце в структурі витрат, до 2004 р. спостерігається скорочення витрат по цій статті до 495,99 грн/т, що на 5,95 % менше ніж у 2000 р. Витрати на заробітну плату повільно зменшувалися на протязі періоду і в 2004 р. вони склали 273,18 грн./т, що на 40,04 % менше ніж у 2000 р. Загально виробничі витрати мали тенденцію до збільшення, так у 2004 р. їх було більше на 107,83 % ніж у 2000 р. Суттєвим прямим показником збільшення виробничої собівартості є збільшення витрат на сировину та матеріали, що спостерігається в цей період, тому в 2004 р. порівняно з 2000 р. відбулося загальне збільшення виробничої собівартості на 43,06 відсотки. До складу повної собівартості також входять адміністративні витрати та витрати на збут, у 2004 р. порівняно з 2000 р. вони зменшилися відповідно на 67,07 % та 75,03 %., зміна повної собівартості склала додатково 34,97 % ніж у 2000 році.

Таблиця 4.4.1.

Калькуляція собівартості молока сухого 25%

Затрати, грн./т.	2000р.	2001р.	2002р.	2003р.	2004р.	2004р. до 2000р.,%
	грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.	%
Сировина і матеріали	4918,96	73,16	6313,03	79,24	5204,76	72,15	5801,29	74,54	7874,59	86,77	160,09	118,61
Допоміжні витрати	69,61	1,04	75,57	0,95	88,94	1,23	73,52	0,94	45,35	0,50	65,15	48,27
ТММ	527,37	7,84	890,99	11,18	751,82	10,42	939,2	12,07	495,99	5,47	94,05	69,68
Заробітна плата	455,62	6,78	194,61	2,44	353,28	4,90	353,28	4,54	273,18	3,01	59,96	44,42
Відрахування на заробітну плату 38,3 %	170,86	2,54	35,48	0,45	135,31	1,88	135,31	1,74	104,63	1,15	61,24	45,37
Загально виробничі витрати	53,14	0,79	168,1	2,11	273,08	3,79	173,08	2,22	110,44	1,22	207,83	153,98
Амортизація	43,12	0,64	27,34	0,34	73,13	1,01	73,13	0,94	21,01	0,23	48,72	36,10
Виробнича собівартість	6238,68	92,78	7705,12	96,72	6880,32	95,38	7548,81	97,00	8925,19	98,35	143,06	105,99
Адміністративні витрати	364,58	5,42	240,97	3,02	264,82	3,67	164,82	2,12	120,05	1,32	32,93	24,40
Витрати на збут	120,57	1,79	20,53	0,26	68,64	0,95	86,64	1,11	30,11	0,33	24,97	18,50
Повна собівартість	6723,83	100	7966,62	100	7213,78	100	7782,27	100	9075,35	100	134,97	100,00

Аналіз структури собівартості масла селянського, наведений у таблиці 4.4.2, з 2000 по 2004 р.р., дав змогу оцінити кількісний та відсотковий склад повної його собівартості. Так ми бачимо, що основну частину в структурі собівартості займають витрати на сировину та матеріали (від 84,11 % у 2002 р. до 94,90 % у 2004 р.), які збільшилися на 23,9 % у 2004 р. порівняно з 2000 р., це пов'язано зі збільшенням закупівельної ціни на сировину та матеріали. Допоміжні витрати у період з 2000 по 2004 рр.. мали тенденцію до збільшення, але у 2004 р. значно скоротилися, що дало змогу визначити зменшення на 33,64 % ніж у 2000 р. Витрати на паливно-мастильні матеріали займають належне місце в структурі витрат, найбільша їх частка спостерігалася у 2001р. 214,67 грн/т, у 2002 р. - 168,52 грн/т, у 2000 р. - 138,48 грн/т. Їх відношення у 2004 р. до 2000 р. склало 88,17 відсотки. Витрати на заробітну плату змінювалися по роках і у 2004 р. були більше на 19,87 % ніж у 2000 р. Загально виробничі витрати у 2002р. були найбільші 225,51 грн/т, а їх відношення у 2004 р. до 2000 р. склало 228,38 відсотки. Суттєвим прямим показником збільшення виробничої собівартості є збільшення витрат на сировину та матеріали, що спостерігається в цей період, тому в 2004 р. порівняно з 2000 р. відбулося загальне збільшення виробничої собівартості на 22,93 відсотки. До складу повної собівартості також входять адміністративні витрати та витрати на збут, у 2004 р. порівняно з 2000 р. вони зменшилися відповідно на 48,8 % та 52,63 %., зміна повної собівартості склала додатково 21,57 % ніж у 2000 році.

Аналіз структури собівартості молока 3.5% жирності, наданої у таблиці 4.4.3 з 2000 по 2004 р.р., дав змогу оцінити кількісний та відсотковий склад повної його собівартості. Так ми бачимо, що основну частину в структурі собівартості займають витрати на сировину та матеріали (від 57,83 % у 2003 р. до 83,58 % у 2001 р.), які збільшилися на 34,14 % у 2004 р. порівняно з 2000 р., це пов'язано зі збільшенням закупівельної ціни на сировину та матеріали. Допоміжні витрати у період з 2000 по 2004 рр.. незначно змінювалися так у 2004 р. відбулося незначне скорочення на 0,48 % порівняно з 2000 р. Витрати на паливно-мастильні матеріали займають належне місце, на протязі періоду мають тенденцію до зменшення, найбільша їх частка спостерігалася у 2000 р. - 30,69 грн/т., так у 2004 р. вони зменшилися на 33,82 % ніж у 2000 р. Витрати на заробітну плату мають тенденцію до збільшення на протязі періоду. Так у 2002 р. відбулося значне збільшення витрат з 25,54 грн/т у 2001 р. до 118,74 грн/т у 2002 р. Загально виробничі витрати збільшувалися на протязі періоду, так у 2004 р. порівняно з 2000 р. відбулося збільшення у п'ять разів. Суттєвим прямим показником збільшення виробничої собівартості є збільшення витрат на сировину та матеріали, що спостерігається в цей період, тому в 2004 р. порівняно з 2000 р. відбулося загальне збільшення виробничої собівартості на 44,95 відсотки. До складу повної собівартості також входять адміністративні витрати, у 2004 р. порівняно з 2000р. вони збільшилися у чотири рази, а витрати на збут у 2004 р. порівняно з 2000 р. зменшилися на 29,04 відсотки. Зміна повної собівартості склала додатково 50,06 % ніж у 2000 році.

Таблиця 4.4.2.

Калькуляція собівартості масла селянського

Затрати, грн./т.	2000р.	2001р.	2002р.	2003р.	2004р.	2004р. до 2000р.,%
	грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.	%
Сировина і матеріали	10372,24	93,11	7432,3	91,97	6798,88	84,11	7168,52	87,78	12850,75	94,90	123,90	101,92
Допоміжні витрати	143,09	1,28	147,12	1,82	151,23	1,87	153,92	1,88	94,95	0,70	66,36	54,59
ТММ	95,47	0,86	214,67	2,66	168,52	2,08	138,48	1,70	84,18	0,62	88,17	72,53
Заробітна плата	188,2	1,69	60,71	0,75	291,74	3,61	291,74	3,57	225,59	1,67	119,87	98,60
Відрахування на заробітну плату 38,3 %	70,57	0,63	22,77	0,28	111,74	1,38	111,74	1,37	86,4	0,64	122,43	100,71
Загально виробничі витрати	34,11	0,31	82,2	1,02	225,51	2,79	125,51	1,54	77,9	0,58	228,38	187,86
Амортизація	27,67	0,25	17,54	0,22	60,39	0,75	60,39	0,74	18,36	0,14	66,35	54,58
Виробнича собівартість	10931,35	98,13	7977,31	98,72	7807,96	96,59	8050,3	98,58	13438,13	99,24	122,93	101,12
Адміністративні витрати	130,55	1,17	90,46	1,12	218,69	2,71	78,69	0,96	66,84	0,49	51,20	42,12
Витрати на збут	77,44	0,70	13,17	0,16	56,68	0,70	36,68	0,45	36,68	0,27	47,37	38,96
Повна собівартість	11139,34	100	8080,94	100	8083,33	100	8166,67	100	13541,65	100	121,57	100,00

Таблиця 4.4.3

Калькуляція собівартості молока 3.5% жирності

Затрати, грн./т.	2000р.	2001р.	2002р.	2003р.	2004р.	2004р. до 2000р.,%
	грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.
Сировина і матеріали	588,92	73,31	737,81	83,58	585,88	58,59	569,92	57,83	789,96	65,53	134,14
Допоміжні витрати	2,09	0,26	1,96	0,22	3,13	0,31	2,08	0,21	2,08	0,17	99,52
ТММ	30,69	3,82	22,37	2,53	17,56	1,76	20,31	2,06	20,31	1,68	66,18
Заробітна плата	77,5	9,65	25,54	2,89	118,74	11,87	118,74	12,05	118,74	9,85	153,21
Відрахування на заробітну плату 38,3 %	29,06	3,62	9,58	1,09	45,57	4,56	45,57	4,62	45,57	3,78	156,81
Загально виробничі витрати	14,34	1,78	34,58	3,92	91,96	9,20	91,96	9,33	91,96	7,63	641,28
Амортизація	11,64	1,45	7,38	0,84	24,68	2,47	24,63	2,50	24,63	2,04	211,60
Виробнича собівартість	754,24	93,88	839,22	95,06	887,7	88,77	873,21	88,60	1093,25	90,68	144,95
Адміністративні витрати	16,55	2,06	38,05	4,31	89,18	8,92	89,18	9,05	89,18	7,40	538,85
Витрати на збут	32,58	4,06	5,54	0,63	23,12	2,31	23,12	2,35	23,12	1,92	70,96
Повна собівартість	803,37	100	882,81	100	1000	100	985,51	100	1205,55	100	150,06

Аналіз структури собівартості сметани 20 %, наданий у таблиці 4.4.4 з 2000 по 2004 р.р., дав змогу оцінити кількісний та відсотковий склад повної її собівартості. Так ми бачимо, що структура витрат змінилася у сторону збільшення по усіх статтях. Основну частину в структурі собівартості займають витрати на сировину та матеріали (від 67,85 % у 2002 р. до 80,74 % у 2000 р.), які збільшилися незначно на 1,83 % у 2004 р. порівняно з 2000 р. Допоміжні витрати у період з 2000 по 2004 рр.. мали тенденцію до збільшення, але у 2004 р. незначно скоротилися, що дало змогу визначити збільшення аж на 47,33 % ніж у 2000 р. Витрати на паливно-мастильні матеріали займають належне місце в структурі витрат, до 2004 р. спостерігається збільшення витрат по цій статті до 58,25 грн/т, що на 90,42 % більше ніж у 2000 р. Витрати на заробітну плату зменшувалися на протязі періоду і в 2001р. вони склали рекордно низьку частку 49,43 грн/т, а до 2004 р. збільшилися до 152,74 грн/т .що на 22,62 % менше ніж у 2000 р. Загально виробничі витрати мали тенденцію до збільшення, так у 2004 р. їх було більше у чотири рази ніж у 2000 р. Прямим показником збільшення виробничої собівартості є збільшення витрат на сировину та матеріали, що спостерігається в цей період, тому в 2004 р. порівняно з 2000 р. відбулося незначне збільшення виробничої собівартості на 7,77 відсотків. До складу повної собівартості також входять адміністративні витрати, у 2004 р. порівняно з 2000 р. вони збільшилися на 35,70 %, а витрати на збут у 2004 р. порівняно з 2000 р. зменшилися на 53,49 %.. Зміна повної собівартості склала додатково 7,57 % ніж у 2000 році.

Наступним етапом аналізу ми зобразимо на рисунку 4.1 динаміку рівня повної собівартості одиниці продукції по кожному виду.

Так можна бачити, що найбільш висока собівартість є у масла селянського та сухого молока, але у останній рік (2004) відбулося значне підвищення рівня повної собівартості масла селянського майже вдвічі. Найменший рівень повної собівартості належить молоку 3,5 % жирності, в середньому майже в п'ять разів менше ніж у сметани, яка займає проміжне становище.Таблиця 4.4.4

Калькуляція собівартості сметани 20% жирності

Затрати, грн./т.	2000р.	2001р.	2002р.	2003р.	2004р.	2004р. до 2000р.,%
	грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.
Сировина і матеріали	4548,05	80,74	3207,16	78,17	3279,29	67,85	3341,25	70,06	4631,37	76,43	101,83
Допоміжні витрати	569,27	10,11	600,94	14,65	968,38	20,04	838,71	17,59	838,71	13,84	147,33
ТММ	30,59	0,54	60,95	1,49	48,58	1,01	58,25	1,22	58,25	0,96	190,42
Заробітна плата	197,4	3,50	49,43	1,20	152,74	3,16	152,74	3,20	152,74	2,52	77,38
Відрахування на заробітну плату 38,3 %	74,02	1,31	18,54	0,45	58,49	1,21	58,49	1,23	58,49	0,97	79,02
Загально виробничі витрати	28,09	0,50	66,93	1,63	118,07	2,44	118,07	2,48	118,07	1,95	420,33
Амортизація	22,8	0,40	14,28	0,35	37,62	0,78	37,62	0,79	37,62	0,62	165,00
Виробнича собівартість	5470,22	97,11	4018,23	97,94	4663,16	96,48	4605,13	96,56	5895,25	97,29	107,77
Адміністративні витрати	99,11	1,76	73,65	1,80	134,49	2,78	134,49	2,82	134,49	2,22	135,70
Витрати на збут	63,81	1,13	10,73	0,26	35,68	0,74	29,68	0,62	29,68	0,49	46,51
Повна собівартість	5633,14	100	4102,61	100	4833,33	100	4769,35	100	6059,42	100	107,57

Рис. 4.1. Динаміка рівня повної собівартості різних видів молочної продукції за п'ять років

4.5. Облік браку у виробництві

Поняття браку продукції. Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використаними за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

Сільськогосподарські підприємства обліковують втрати від браку при виробництві продукції ремонтною майстернею, підсобних промислових виробництв (на млинах, крупорушках, олійницях, в консервному виробництві, при переробці овочів, фруктів, ягід тощо).

Облік браку у виробництві класифікується за такими ознаками:

1. За місцем виникнення:

внутрішній брак -- брак, виявлений до відвантаження продукції (або передачі) споживачу;

зовнішній -- брак, виявлений безпосередньо у покупця.

2. За характером дефектів:

остаточний брак -- брак, який неможливо виправити або економічно недоцільно виправляти;

виправний брак, який може бути виправлений шляхом додаткової обробки.

3. За причинами виникнення (неякісні матеріали, не подача електроенергії тощо).

4. За винними особами (робітник, постачальник). Документування браку. Виникнення браку у виробництві документується Актом про брак, Повідомленням про брак. В цих документах зазначають дані про забраковану продукцію (її вид, сорт, одиницю виміру, кількість), причини виникнення браку, винну особу, вид браку. Зазначені документи підписуються комісією в складі керівника або заступника підприємства, головного бухгалтера, керівника структурного підрозділу.

Характеристика рахунка 24 «Брак у виробництві». Для Узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві Призначено активний рахунок 24 «Брак у виробництві».

За дебетом рахунка 24 відображуються витрати через виявлений зовнішній та внутрішній брак (вартість невикористаного, Остаточного браку та витрати на виправлення браку).

За кредитом рахунка 24 відображуються суми, що списуються витрати на виробництво як втрати від браку; суми зменшення від браку продукції; вартість доходів від бракованої продукції або реалізації її за зменшеною ціною; вартість отримання з ви-нуватців браку; суми відшкодувань, одержаних від постачальни-ків недоброякісних матеріалів, які спричинили брак продукції.

Аналітичний облік за цим рахунком ведеться за видами виробництва продукції, де виник брак, а також у розрізі статей калькуляції.

Визначення втрат від браку. До статті калькуляції «Втрати від браку» включаються:

· собівартість остаточно забракованої продукції;

· вартість сировини та матеріалів, зіпсованих в разі зупинки або простою обладнання через тимчасове відключення енергії;

· витрати на усунення технічно неминучого браку.

Зовнішній остаточний брак оцінюється за фактичною виробничою собівартістю забракованої продукції, включаючи витрати на відправку покупцю і повернення від покупця в господарство. Вартість забракованої готової продукції відображується на бухгалтерських рахунках сторнувальними записами по її відвантаженню покупцю. Після цього вартість готової продукції списується з кредиту рахунка 23 «Виробництво» в дебет рахунка 24 «Брак у виробництві».

Собівартість підприємства від внутрішнього браку визначається як сума фактично понесених витрат за всіма статтями калькуляції за виключенням витрат на підготовку та освоєння виробництва, загальновиробничих витрат, які відносяться тільки на собівартість готової продукції.

Втрати підприємства від браку продукції, який можна виправити, складається з витрат на її повторну або додаткову обробку. Втрати від браку зменшуються на вартість отриманих матеріалів за ціною їх можливого використання, а також на суму претензій до постачальників, які стали причиною браку.

Собівартість внутрішнього виправного браку включає:

· витрати на сировину та матеріали, витрачені на усунення дефектів продукції;

· витрати на заробітну плату робітників, нараховану за виправлення браку;

· відрахування на соціальні заходи.

Якщо брак є невиправним, необхідно виділити з суми загальних витрат виробництва частку, яка припадає на забраковану продукцію, і списати її з кредиту рахунка 23 «Виробництво» в дебет рахунка 24 «Брак у виробництві».

Відшкодування втрат від браку. Втрати від браку можуть бути відшкодовані винними особами. У разі виправного браку з винуватців стягується вартість виправлення, а при невиправному браку -- вартість сировини та матеріалів, сума основної зарплати тощо. В бухгалтерському обліку такі операції відображуються так:

1. На вартість оприбуткованої побічної продукції від списання кінцевого браку:

дебет рахунка 209 «Інші матеріали»

кредит рахунка 24 «Брак у виробництві»

2. На суму списання на винних осіб втрат від кінцевого і виправного браку:

дебет рахунка 375 «Розрахунки за відшкодування завданих збитків»

кредит рахунка 24 «Брак у виробництві»

3. На суму виставленої претензії за поставку неякісної сиро-вини і матеріалів:

дебет рахунка 374 «Розрахунки за претензіями»

кредит рахунка 24 «Брак у виробництві»

Різниця між собівартістю забракованих виробів і сумою відшкодувань втрат від браку представляє собою величину втрат від браку, яка буде віднесена на дебет рахунка 23 «Виробництво» з кредиту рахунка 24 «Брак у виробництві».(4)

4.5. Облік браку у виробництві

Поняття браку продукції. Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або тех-нічним умовам і не можуть бути використаними за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

Сільськогосподарські підприємства обліковують втрати від браку при виробництві продукції ремонтною майстернею, підсобних промислових виробництв (на млинах, крупорушках, олійницях, в консервному виробництві, при переробці овочів, фруктів, ягід тощо).

Облік браку у виробництві класифікується за такими ознаками:

1. За місцем виникнення:

внутрішній брак -- брак, виявлений до відвантаження продукції (або передачі) споживачу;

зовнішній -- брак, виявлений безпосередньо у покупця.

2. За характером дефектів:

остаточний брак -- брак, який неможливо виправити або економічно недоцільно виправляти;

виправний брак, який може бути виправлений шляхом додаткової обробки.

3. За причинами виникнення (неякісні матеріали, не подача електроенергії тощо).

4. За винними особами (робітник, постачальник). Документування браку. Виникнення браку у виробництві документується Актом про брак, Повідомленням про брак. В цих документах зазначають дані про забраковану продукцію (її вид, сорт, одиницю виміру, кількість), причини виникнення браку, винну особу, вид браку. Зазначені документи підписуються комісією в складі керівника або заступника підприємства, головного бухгалтера, керівника структурного підрозділу.

Характеристика рахунка 24 «Брак у виробництві». Для Узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві Призначено активний рахунок 24 «Брак у виробництві».

За дебетом рахунка 24 відображуються витрати через виявлений зовнішній та внутрішній брак (вартість невикористаного, Остаточного браку та витрати на виправлення браку).

За кредитом рахунка 24 відображуються суми, що списуються витрати на виробництво як втрати від браку; суми зменшення від браку продукції; вартість доходів від бракованої продукції або реалізації її за зменшеною ціною; вартість отримання з винуватців браку; суми відшкодувань, одержаних від постачальників недоброякісних матеріалів, які спричинили брак продукції.

Аналітичний облік за цим рахунком ведеться за видами виробництва продукції, де виник брак, а також у розрізі статей калькуляції.

Визначення втрат від браку. До статті калькуляції «Втрати від браку» включаються:

· собівартість остаточно забракованої продукції;

· вартість сировини та матеріалів, зіпсованих в разі зупинки або простою обладнання через тимчасове відключення енергії;

· витрати на усунення технічно неминучого браку.

Зовнішній остаточний брак оцінюється за фактичною виробничою собівартістю забракованої продукції, включаючи витрати на відправку покупцю і повернення від покупця в господарство. Вартість забракованої готової продукції відображується на бух-галтерських рахунках сторнувальними записами по її відванта-женню покупцю. Після цього вартість готової продукції списуєть-ся з кредиту рахунка 23 «Виробництво» в дебет рахунка 24 «Брак у виробництві».

Собівартість підприємства від внутрішнього браку визначається як сума фактично понесених витрат за всіма статтями калькуляції за виключенням витрат на підготовку та освоєння виробництва, загальновиробничих витрат, які відносяться тільки на собівартість готової продукції.

Втрати підприємства від браку продукції, який можна виправити, складається з витрат на її повторну або додаткову обробку. Втрати від браку зменшуються на вартість отриманих матеріалів за ціною їх можливого використання, а також на суму претензій до постачальників, які стали причиною браку.

Собівартість внутрішнього виправного браку включає:

· витрати на сировину та матеріали, витрачені на усунення дефектів продукції;

· витрати на заробітну плату робітників, нараховану за виправлення браку;

· відрахування на соціальні заходи.

Якщо брак є невиправним, необхідно виділити з суми загальних витрат виробництва частку, яка припадає на забраковану продукцію, і списати її з кредиту рахунка 23 «Виробництво» в дебет рахунка 24 «Брак у виробництві».

Відшкодування втрат від браку. Втрати від браку можуть бути відшкодовані винними особами. У разі виправного браку з винуватців стягується вартість виправлення, а при невиправному браку -- вартість сировини та матеріалів, сума основної зарплати тощо. В бухгалтерському обліку такі операції відображуються так:

1. На вартість оприбуткованої побічної продукції від списання кінцевого браку:

дебет рахунка 209 «Інші матеріали»

кредит рахунка 24 «Брак у виробництві»

2. На суму списання на винних осіб втрат від кінцевого і виправного браку:

дебет рахунка 375 «Розрахунки за відшкодування завданих збитків»

кредит рахунка 24 «Брак у виробництві»

3. На суму виставленої претензії за поставку неякісної сиро-вини і матеріалів:

дебет рахунка 374 «Розрахунки за претензіями»

кредит рахунка 24 «Брак у виробництві»

Різниця між собівартістю забракованих виробів і сумою відшкодувань втрат від браку представляє собою величину втрат від браку, яка буде віднесена на дебет рахунка 23 «Виробництво» з кредиту рахунка 24 «Брак у виробництві».(4)

5. Удосконалення обліку витрат та калькуляції собівартості продукції промислових підприємств

Удосконаленням обліку витрат є розробка принципів управління витратами та шляхів їх зниження.

Основні принципи управління витратами вироблені практикою і зводяться до:

- недопущення понаднормових витрат;

- системний підхід до управління витратами;

- єдність методів, які практикуються на різних рівнях управління витратами;

- управління витратами по всіх стадіях життєвого циклу виробу - від створення до реалізації;

- удосконалення інформаційного забезпечення про рівень витрат;

- підвищення зацікавленості виробничих підрозділів підприємства до зниження витрат тощо.

Зниження витрат виробництва досягають після:

- використання технологічного обладнання;

- застосування ресурсозберігаючої технології, що забезпечує економію матеріалів та енергії, вивільнення робітників;

- чіткого дотримання технологічної дисципліни, що призводить до скорочення втрат від браку;

- збалансованої експлуатації виробничих потужностей, що призводить до скорочення вартості основних засобів;

- розробки оптимальної стратегії розвитку підприємства, що забезпечує раціональний рівень витрат.

Кожний напрям зниження витрат виробництва передбачає ряд заходів, які в сукупності складають конкретні плани.

У ВАТ «ММКК» є резерви для збільшення виходу продукції, це підвищення продуктивності виробництва. Підвищення продуктивності виробництва відбувається на основі інтенсифікації виробництва, яка в свою чергу є важливою умовою зниження собівартості продукції.

Також, необхідно створити маркетингову службу, яка б займалася пошуком каналів реалізації продукції, створила б торгову марку продукції тощо.

Стратегічний напрям розвитку вітчизняного обліку на найближчу перспективу полягає в теоретичній розробці і наступному поетапному введенні концептуальних основ управлінського обліку. На сьогодні розробка чіткої структури управлінського обліку і відповідно потужної автоматизованої системи для підприємств, є однією з умов їх виживання.

Економічна ситуація на підприємствах України вимагає від суб'єктів господарської діяльності своєчасного прийняття ефективних управлінських рішень. Зробити це неможливо без достовірної, належним чином обробленої та підготовленої для управління інформації про фінансово - господарську діяльність підприємства. Інструментом для одержання такої інформації виступає система бухгалтерського обліку.

Саме облік надає керівництву підприємства оперативну, достовірну та об'єктивну інформацію. Ефективне досягнення цієї мети можливе при комп'ютеризації бухгалтерського обліку на підприємстві.

Комп'ютерна система бухгалтерського обліку (КСБО) забезпечує вирішення багатьох завдань через реєстрацію господарських фактів та обробки даних. КСБО на сьогодні дає можливість накопичувати, аналізувати, інтерпретувати та надавати інформацію користувачам бухгалтерського обліку.(4)

Однак, існує проблема, пов'язана з вибором програмного забезпечення, яке б найбільш повно розкривало інформацію, сформовану за даними бухгалтерського обліку. Більшість існуючих бухгалтерських програм, які автоматизують облік, - це лише електронні таблиці, які самостійно виконують тільки рознесення проводок в регістри обліку. Крім того, як правило, бухгалтерська програма розробляється або програмістом, знайомим з усіма тонкощами системного програмування.

При комп'ютеризації обліку постають запитання: що автоматизовану систему обліку підприємство впроваджує не просто програмний продукт, але й часто несподівано для себе, нові методики управління підприємством. Якщо врахувати, що контроль змісту управлінського обліку здійснюється лише керівництвом підприємств, то за відсутності стандартів управлінського обліку в програмному забезпеченні може бути значна кількість варіантів трактування вимог керівництва.

Автоматизація обліку підвищує ефективність і прискорює процес обробки даних, надає оперативну інформацію для прийняття рішень. Тому досить часто доцільно впроваджувати автоматизовану систему обліку не з метою отримання глобального результату, а для того, щоб вирішити ряд локальних проблем.

За умови автоматизації бухгалтерського обліку інформація що генерується програмою, повинна бути зрозумілою користувачу. На рівні комп'ютерної програми повинен зникнути поділ бухгалтерського обліку на фінансовий, управлінський та інші види. Якщо цей технічний крок буде зроблено і буде досягнута компактність, зручність, простота і надійність програмного забезпечення то, без сумніву, облік на підприємстві стане єдиним.

Існує думка, що застосування автоматизованої системи дозволяє ефективно вирішити проблему оперативності аналітичного обліку, так як ефективність бухгалтерського обліку та управління завдяки цьому повинна автоматично зрости.

Завдяки комп'ютеризації бухгалтерського обліку є можливість в межах одного синтетичного рахунку одержати декілька різних розрізів аналітики, які різносторонньо відображають первинну інформацію. В аналітичних рахунках інформація групується та узагальнюються в інтересах управління за певними ознаками. Тут значно підвищується інформаційна ємність системи рахунків та можливості більш детального і глибокого аналізу інформації.

Вважається, що впровадження КСБО на підприємстві призведе до поступової відмови від аналітичного обліку та його зміни обліком більш елементарних первинних об'єктів. Будь - яка ознака групування в рамках одного синтетичного рахунку стає основою системи аналітичних рахунків, і таких систем може бути безліч залежно від потреб управління.(11)

Управлінський облік може бути організований по - різному:

- Без спеціального відображення операцій управлінського обліку на рахунках бухгалтерського обліку із застосуванням подвійного запису (тобто без ведення синтетичного обліку);

- З окремим відображенням операцій управлінського обліку на рахунках синтетичного обліку (в тому числі з застосуванням різних варіантів кореспонденції рахунків);

Звичайно, найпростіший варіант полягає в тому, щоб відображати операції управлінського обліку в загальний системі записів синтетичного бухгалтерського обліку без виділення окремої кореспонденції рахунків для цих операцій.

Комп'ютеризація обліку призводить до створення на підприємстві автоматизованих робочих місць (АРМ). АРМ бухгалтера призначене для автоматизованого виконання операцій на конкретній стадії облікового аналітичного процесів. Ця система є структурною одиницею автоматизованих систем управління, персональним засобом облікового працівника для планування, обробки фактичних даних і підготовки інформації для прийняття управлінських рішень.

АРМ бухгалтера за їх місцем у системі обліку підприємства можна поділити на такі рівні: АРМ у підрозділах підприємства (первинний облік); АРМ у бухгалтерії (ділянки обліку); АРМ головного бухгалтера (зведений облік); АРМ управлінців (функції обробки і аналізу даних без права зміни бухгалтерської інформації).

При широкому використанні комп'ютерної техніки постає питання про раціональне використання каналів зв'язку. В зв'язку з цим виникла необхідність в обмеженні інформації, тобто тієї її частини, яка отримала назву надлишкової, так як вона може призвести до прийняття помилкових управлінських рішень. Отже для управління необхідна тільки та інформація, на підставі якої приймаються рішення. Якщо управлінець має таку інформацію, то процес прийняття стає ефективним.

Для характеристики облікової інформації потрібно застосовувати поняття „кількість” і „якість”. При отриманні інформації її споживачі переслідують різні цілі, тому змінюється кількість і цінність інформації, що відповідає завданням організації фінансового і управлінського обліку. Отже ступінь релевантності інформації, яка використовується для прийняття рішень залежить від цілей окремої людини, тобто значна частина інформації, створена системою, використовується для декількох управлінських рішень і декількома особами, які приймають рішення.

Для того, щоб облікова інформація однозначно сприймалась тими, хто брав участь в її підготовці на підприємстві і тими хто її використовує, вона повинна відповідати наступним вимогам:

- достовірність - інформація повністю відображає господарські процеси на підприємстві і легко перевіряється

- значимість - інформація має бути корисною, ґрунтуватися на зворотному зв'язку і надходити до користувача в потрібний час. Зворотній зв'язок передбачає знання того, наскільки правильними виявились попередні очікування. Необхідно враховувати, що вигоди, отримані від користування облікової інформації, повинні перевищувати витрати на її утримання

- порівнянність і постійність - неможливо протягом звітного періоду використовувати різні методи бухгалтерського обліку, інакше втрачається можливість порівняння даних

- суттєвість - не потрібно втрачати час на облік незначних факторів, тобто якщо зусилля щодо обліку рівні з вартістю засобів, що обліковуються, облік необхідно спростити. Кожне підприємство вибирає свій рівень суттєвості обліку

- консервативність - необхідно вибирати оцінку, яка є менш оптимістичною, тобто необхідно враховувати можливу відсутність прибутку і можливі збитки. Це забезпечить обережність щодо оцінки активів, майна у визначенні величини прибутку

- повнота - інформація повинна містити максимум даних, необхідних користувачу.

Заключним етапом функціонування облікової інформації системи є комунікація (процес передачі і отримання) інформації особам, які приймають рішення. Таким чином, передача інформації особам , які приймають рішення, є також однією з функцій бухгалтерського обліку.

Отже, комп'ютеризація обліку на підприємстві надає ряд преваг для управлінського обліку серед яких:

1. оперативне ведення інформації, її обробка і формування вихідної інформації;

2. безпосереднє забезпечення контролю інформації;

3. збільшення швидкості обміну інформацією між управлінськими органами і керованими об'єктами;

4. скорочення ручної праці, пов'язаної з розрахунками аналітичних показників і заповненням форм внутрішньої бухгалтерської звітності;

зменшення витрат часу на підготовку інформації;

5. значне вдосконалення самого процесу організації обліку та формування показників бухгалтерської звітності.(16)

ВАТ «ММКК» має досконалу комп'ютеризовану систему обліку, яка сприяє оперативному веденню інформації, швидкій її обробці і формуванню вихідної інформації, забезпеченню контролю, своєчасному поданню інформації у відповідні органи. Програмне забезпечення, яке обрало підприємство є «1С: Підприємство», в якій кожен бухгалтер має свою частину цієї програми.

Що стосується управлінського обліку, то найважливіше - це зміна складу собівартості продукції. Тепер до складу собівартості включаються прямі витрати на виробництво продукції і загальновиробничі витрати. Таким чином собівартість продукції більш конкретизовано; до неї відносяться тільки безпосередні витрати на виробництво. Адміністративно-управлінські, витрати на збут та інші витрати вважаються витратами даного звітного періоду, у якому вони були здійснені, списуються на фінансовий результат і не включаються в собівартість продукції. 2003-й рік показав, що на практиці в управлінському обліку дане господарство накопичує витрати на рахунках обліку і наприкінці звітного періоду калькулює собівартість продукції. При переході до національних стандартів обліку і новому Плану рахунків в обліку витрат було передбачено усе для зручного і правильного заповнення форм фінансової звітності згідно «нової» методології. Такий управлінський облік не зовсім прийнятний, тому що він не відповідає вимогам господарюючих суб'єктів в умовах ринкової економіки. У даних умовах він повинен надавати інформацію керівникам у самому зручному для аналізу виді, щоб правильно і вчасно приймати управлінські рішення. Згідно П(С)БО склад собівартості змінився, тому різницю між ціною реалізації і собівартістю не можна тепер приймати критерієм прибутковості продукції. З усього сказаного вище випливає, що для обліку й аналізу витрат необхідно використовувати зовсім новий підхід. Ефективно дану проблему вирішує модель змінних витрат. Модель змінних витрат базується на розподілі витрат на постійні і змінні, прямі і непрямі. Постійні витрати - це ті, які майже не змінюються зі зміною обсягів виробництва. Змінні витрати - це такі, обсяг яких змінюється прямо чи майже прямо пропорційно обсягу виробництва. Прямі витрати - це такі, які можна віднести на конкретний продукт повністю без застосування різних прийомів і способів. Непрямі витрати - це ті, які неможливо віднести на конк-ретний вид продукції і потрібно розподіляти спеціальними прийомами.

При обчисленні собівартості продукції з застосуванням моделі змінних витрат основним показником при розподілі витрат к маржа на покриття постійних витрат.

Маржа на покриття витрат - це різниця між загальним виторгом від реалізації і сумою всіх змінних витрат. Особливий інтерес викликає те, що цю маржу можна обчислити як для всього господарства чи окремих його підрозділів, так і для окремих видів продукції, що випускається.

Таким чином, використовуючи як критерій ефективності виробництва маржу на покриття постійних витрат можна реально оцінити ефективність діяльності господарства в цілому (мається на увазі загальна маржа по господарству в цілому в порівнянні з сумою постійних витрат на виробництво та витрат, що не включаються до собівартості), внесок кожного виду продукції в результат діяльності господарства (мається на увазі маржа по окремим видам продукції).

Відносну ефективність виробництва продукції можна оцінити використовуючи коефіцієнт маржі на покриття постійних витрат, що обчислюється розподілом маржі на покриття на ціну реалізації одиниці продукції і виражається у відсотках. Він показує, на скількох зміниться маржа на покриття постійних втрат при зміні обсягу реалізації.

Одним з найважливіших моментів у моделі змінних витрат є визначення точки беззбитковості для кожного продукту. Точка беззбитковості - це точка, при переході через яку господарство покриває усі свої витрати і починає одержувати прибуток.(2)

Господарству необхідно складати управлінський звіт який дає змогу реально оцінити не тільки досягнення виробництва, але й перспективи виробництва Такий звіт - лише одна ланка з системи управлінської звітності. Складання якої може допомогти господарюючим суб'єктам вчасно приймати правильні рішення. Основні етапи складання звітів є:

§ планування - формулювання стратегії та визначення цілей на основі фактичних даних минулих періодів, формування виробничої стратегії;

§ управління бізнесом - адекватне реагування на інформацію щодо внутрішніх та зовнішніх чинників, що можуть вплинути або безпосередньо впливають на очікувані результати діяльності;

§ оцінка результатів - підведення підсумків діяльності, висновки та пропозиції щодо удосконалення управління, підготовка вхідної інформації для етапу планування наступного періоду.

Розглянувши потреби та ресурси господарства, можна розробити систему управлінської звітності, яка відповідає саме йому.

Складання зведеного управлінського звіту повинне починатися зі складання плану виробництва перед початком року з врахуванням фактичного незавершеного виробництва. На нашу думку план по кожній продукції в цілях подальшого складання управлінської звітності повинен являти собою спрощену систему виробництва, в якій планові витрати наводяться в розрізі їх статей з розподілом на постійні та змінні та груп виробничих операцій, які переслідують одну й ту ж мету. Ми вважаємо, що на етапі управління виробництвом управлінські звіти по певній продукції варто складати після закінчення певного звітного періоду. Цей звіт повинен містити такі дані:

§ фактичну інформацію про минулий період по виробництву продукції;

§ планову та фактичну інформацію про період, після якого складається звіт;

§ планову інформацію про наступний період по виробництву продукції;

§ інформацію про відхилення планових витрат від фактичних за місяці та наростаючим підсумком з початку виробничого циклу.

На етапі підведення підсумків складають зведений звіт, в якому необхідно оцінити ефективність та відносну ефективність виробництва продукції.

Такий механізм на нашу думку дозволить у будь-який момент часу керівництву господарства оцінити можливі варіанти подальших дій у виробництві та приймати правильні управлінські рішення.(7)

Таким чином, роблячи висновок, можна сказати, що сільськогосподарські і промислові підприємства в сучасних умовах повинні переходити до автоматизованої системи обліку, яка буде займати набагато менше часу та ручної роботи, та нових, більш ефективних методів обчислення собівартості, бо це є основою отримання прибутку.

Список використаних джерел

1. Антони Р. Основы бухгалтерского учета: Пер. с англ. - М.: СП «Триада НТТ», 1992.

2. Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т. В., Малюга Н. М, Чижевська Л. В.
Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для студентів
спеціальності 7.050106 "Облік і аудит" вищих навчальних закладів. За ред. Проф. Ф.Ф. Бутинець; 2-е вид., перероб. І доп. - Житомир: ПП "Рута",2002. - 480 с.

3. Бутинець Ф.Ф. та інші. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник для студентів спеціальності 7.050106 "Облік і аудит"/ Ф.Ф. Бутинець, Л.Б. Чижевські, Н.В. Герасимчук. - Житомир: ЖГП, 2000.-448 с.

4. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах. За ред. М.Ф. Огійчука. - К.: Урожай, 1994.

5. Друри К. Введение в управленческий и производственньїй учет. - М.: Аудит. 1998.

6. Карпова Т.П. Основы управленческого учета: Учебное пособие - М.: ИНФРА-М, 1997.-392 с.

7. Карпова Т.П. Управленческий учет: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 2000.-350 с.

8. Коваленко В.В. и др. Организация бухгалтерского учета на СП / Коваленко В.В., Евстигнеев Е.Н., Соколов ВЛ. / - М: Финансы и статистика, 1991.

9. Литвин Ю.А. Бухгалтерський облік в сільському господарстві. Тернопіль.: Чарівниця, 1995.

10. Международные стандарты учета. - М.: Аудит-трейнинг, 1992.

11. Мех Я.В., Сумкіна Н.В., Дерій В.А. Облік, контроль та аналіз в умовах ринкових відносин. К.: НМК ВО, 1992.

12. Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні. Затв. Постановою Кабінета Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 250.Вказівки щодо організації бухгалтерського обліку в Україні. У редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.01.1998 р. № 10.

13. Сук Л.К. Бухгалтерський облік в сільському господарстві. К.: Урожай, 1994.

14. Типове положення планування обліку і калькулювання, собівартості продукції / робіт, послуг / сільськогосподарських підприємств. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р. № 452.

15. Ткач В.И., Ткач М.В. Международная система учета и отчетности. М.: Финансы и статистика, 1992.

16. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними формами власності. К.: «А.С.К.», 1998.

17. Управленческий учет / Под ред. В. Палия и Р Вандер Вила. - М.: ИНФРА - М, 1997-480 с.

18. Управленческий учет: Учебное пособие / Под редакцией А.Д. Шеремета. -М.: ИД ФБК - ПРЕСС, 2000. -512 с.

19. Управленческий учет: Учебное пособие / Под редакцией А.Д. Шеремета. -2-е изд., испр,- М.: ИД ФБК - ПРЕСС, 2002. -512 с.

20. Хорнгрен Ч., Фостер Дж. Бухгалтерский учет: управленческий аспект. -М.: Финансьі и статистика. 1995.

21. Чебанова Н.В., Котенко Л.Н. Бухгалтерский учет / торговьіе и посреднические предприятия / - Харьков: Интеллект - ЗК, 1998. 22. Яругова А.Д.. Управленческий учет/ опьгг зкономически развитых стран / М.: Финансы и статистика, 1991.