Що стосується організаційної структури КІСБУ, те керівництво може застосовувати такі дії: розподіл обов'язків, нагляд, вимушені відпустки і зміна роботи, подвійний контроль.

Розподіл обов'язків передбачає розподіл функцій дозволу і запису операцій, розподіл функцій дозволу і зберігання активів розподіл функцій запису операцій і зберігання активів. При цьому застосовуються такі контрольні процедури, як перевірка виконання операцій у відповідності з розподіленими обов'язками перевірка застосування затверджених бланків документів і записів, перевірка здійсненого доступу до активів згідно санкціям керівництва незалежні перевірки стану активів в звітності матеріально відповідальних осіб і результатів їх діяльності, перевірка процесу обробки інформації відповідно до дозволами, її точність, повнота окремих операцій.

Пасивні загрози включають такі проблеми, як відключення електроенергії і збої в роботі комп'ютерів. Заходи контролю за такими загрозами можуть бути попереджувальними. Запобіжні засоби контролю передбачають використовування резервних інформаційних систем. Якщо одна частина системи не спрацьовує, резервна частина відразу підключається і система продовжує функціонувати з невеликою паузою або зовсім без затримки. Коректуючі заходи контролю передбачають використовування резервних файлів для виправлення помилок.

Для управління ризиком кризової ситуації важливим є забезпечення безперервності операцій у разі катастрофи. Управління ризиком кризовій ситуації полягає в попередженні і плануванні непередбачених подій. Попередження кризової ситуації - це перший крок в управлінні ризиком кризової ситуації.

Управлінський облік, як зазначалось, це система управління виробництвом. Тому, поряд з власне обліком, тут чи не першочерговим є забезпечення оперативного дійового контролю за ефективністю використання активів, праці, формуванням витрат виробництва тощо. Стосовно основних засобів, такий контроль має здійснюватись не тільки за фактами здійснення господарських операцій, але й бути у певній мірі прогнозним. Зокрема, в управлінському обліку основних засобів важливе місце займає контроль забезпеченості підприємств основними засобами, оскільки відхилення від оптимального рівня як в одну, так і в іншу сторони спричинює зниження ефективності виробництва. Причому негативний вплив таких відхилень проявляється через зниження ефективності використання основних засобів і за принципом відлуння (еха) відбивається на загальній ефективності виробництва.

Скажімо, недостатня забезпеченість підприємства, основними засобами призводить. до їхнього надто інтенсивного використання, передчасного зносу, надмірних витрат на ремонти, зрештою звичайної ліквідації. Одночасно роботи виконуються несвоєчасно, або порушується технологія Їхнього виконання, відтак зростають втрати продукції. Наявність зайвих основних засобів теж небажана, оскільки при цьому вони скуповуються занадто довго. До того ж це зумовлює додаткові витрати на їх зберігання, підтримання в робочому стані і т.п.

В управлінському обліку необхідно враховувати такі показники, які не тільки характеризують забезпечення підприємства основними засобами, але й дають можливість контролювати Їх якісний стан. Зокрема, рівень зносу основних засобів свідчить про їхню придатність до дальшої експлуатації, й орієнтовну тривалість у майбутньому. Реальну забезпеченість підприємства основними засобами можна точніше визначити за залишковою вартістю - різницею між первісною вартістю об'єктів і нарахованою сумою зносу.

Коефіцієнт зносу характеризує ту частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах, а коефіцієнт придатності - частку не перенесеної на створюваний продукт вартості. Що нижчий коефіцієнт зносу (вищий коефіцієнт придатності) то ліпшим є технічний стан основних засобів.

, де

Зн - сума зносу основних засобів;

ОЗп - первісна вартість основних засобів на початок року.

, де

ОЗз - залишкова вартість основних засобів.

Коефіцієнт оновлення характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

, де

ОЗо - вартість введених основних засобів за звітний період;

ОЗк - вартість основних виробничих засобів на кінець року.

Коефіцієнт вибуття характеризує рівень інтенсивності їх вибуття засобів зі сфери виробництва.

, де

ОЗв - вартість основних засобів, які вибули;

ОЗп - вартість на початок року.

Коефіцієнт приросту основних засобів характеризує рівень приросту основних засобів, або окремих його груп за період.

, де

ОЗпр - вартість приросту основних засобів.

Загальним показником ефективності використання основних засобів є фондовіддача - виробництво продукції на одну гривню основних засобів [відношення обсягу продукції у грошовому виразі, виробленої підприємством (ОП), до середньорічної вартості основних засобів(Ф)].

ФВ=ОП/Ф.

Фондомісткість - показник, обернений до фондовіддачі: він показує скільки в середньому (за вартістю) використовуються на підприємстві основні виробничі засоби для випуску продукції вартістю в 1 гривню.

Фондоозброєність праці розраховується, як відношення середньої вартості основних засобів основного виду діяльності до кількості робітників у найбільшу зміну або до їх середньоспискової чисельності.

За даними таблиці 3.1. можна зробити висновки: за 2004 рік технічний стан основних засобів на ТОВ "АРІС" погіршився так, як коефіцієнт зносу вище на 2%, а коефіцієнт придатності зменшився на 2%; коефіцієнт оновлення (0,03) нижче коефіцієнта вибуття (0,05). Це свідчить про те, що на підприємстві не відбувається оновлення основних засобів за рахунок нового будівництва. ТОВ "АРІС" характерно оновлення основних засобів за рахунок заміни старих, зношених фондів, що призводить до накопичення застарілого обладнання і стримує зріст економічної ефективності основних засобів.

Якщо первісна вартість основних засобів зросла, то їх знос за час експлуатації збільшився на 0,02. Це призвело до зростання рівня зносу(зменшення рівня придатності) основних засобів на 2%, що свідчить про погіршення їх технічного стану.

Форми і темпи відновлення основних засобів обумовлені доцільно реконструкції, заміни, модернізації груп і видів обладнання.

Таблиця 3.1

Рух і наявність основних засобів на ТОВ "Аріс"

Продовження таблиці.

Що більше коефіцієнт вибуття засобів наближається до коефіцієнту оновлення, то нижчим є рівень зносу засобів і ліпшим їх технічний стан. Зростання його означає оновлення матеріальної бази підприємства

Таблиця 3.2

Показники використання основних засобів на ТОВ "Аріс"

Для підвищення ефективності використання основних засобів потрібно провести заміну і модернізацію застарілого обладнання, використовуючи нові види верстатів і машин(автоматичні, напівавтоматичні, а також з програмним управлінням), які забезпечують високу досконалість та економічність технологічних процесів.

Для підвищення фондовіддачі необхідно, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її фондоозброєності.

На фондовіддачу впливають такі показники як: кількість відпрацьованих робочих днів в році, коефіцієнт змінної роботи устаткування, середня тривалість однієї зміни, питома вага активної частини основних виробничих засобів, питома вага діючого устаткування, випуск продукції. Тому для підвищення фондовіддачі необхідно збільшити ці показники і зниження вартості одиниці устаткування.

На заміну устаткування і створення нових технологій потрібні мільйони доларів. Своїх засобів у підприємств явно недостатньо, тому не обійтися без допомоги інвесторів. З метою підготовки умов взаємодії з інвесторами можна проводити акціонування об'єднань. Підприємства можуть розширювати зовнішньоекономічну діяльність, як найважливіша умова для отримання необхідної валюти. Можлива розробка програми реструктуризації з кінцевою метою створення системи оперативного управління витратами виробництва, що послужить підвищенню конкурентоспроможності і економічної ефективності об'єднання в цілому.

Процес вдосконалення устаткування, що проводиться без відповідного аналізу, створює складнощі для підприємства: чим складнішим є устаткування (в технологічному відношенні), тим вище вірогідність аварії. Ідеалом для підприємства є просте і міцне устаткування, яке проте, відповідатиме технічним потребам дня обумовленим конкуренцією. За умови рівного задоволення споживача більш "продуктивним" буде найпростіше устаткування. Зрозуміло такого роду оцінка ступеня "простоти" устаткування може бути здійснений тільки фахівцями.

Гнучкість - це одне з ключових понять нових технологій виробництва. Нові умови продажів вимушують підприємства часто міняти характеристики вироблюваної продукції, а також проводити обмежене число додаткової продукції. А для цього необхідно перейти від простого устаткування, що спеціалізується на одному типі виробництва, на гнучке устаткування, здатне швидко адаптуватися на випуск іншої продукції. Гнучкість устаткування може бути визначений за допомогою різних критеріїв:

* по ступеню полівалентності устаткування - по типу устаткування можна сказати чи призначено воно для виконання однієї задачі, або ж програмується на рішення безлічі задач.

* часу переходу - полівалентність машин припускає, що можна швидко переходити на одній машині від однієї операції до іншої, і що час переходу скорочено до мінімуму.

* сегментації устаткування - замість того, щоб мати одне гнучке устаткування що проводить декілька видів продуктів, краще мати дещо

виробничих ліній, відповідних кожному виду продукції; і не тільки тому що весь процес стане менш дорогим і більш надійним, але більше стане його гнучкість, тобто устаткування краще підходитиме до об'ємів партій, що замовляються по кожному товару. Крім цього, у випадку якщо відпадає необхідність виробництва якогось товару, то відповідна лінія може бути зупинений, а персонал перейде на інший процес і вигляд діяльності. І, нарешті, якщо в якийсь момент на ринку виникає попит то можна буде організувати виробництво різної продукції одночасно.

* наявність запасних частин устаткування - замість того, щоб мати одне гнучке устаткування що проводить декілька видів продуктів, краще мати дещо виробничих ліній, відповідних кожному виду продукції; і не тільки тому що весь процес стане менш дорогим і більш надійним, але більше стане його гнучкість, тобто устаткування краще підходитиме до об'ємів партій, що замовляються по кожному товару.

* ступені різносторонності персоналу - крім якості підготовки разнопрофильність персоналу складає важливий елемент гнучкості. Саме при цій умові можна замінити одну лінію на іншу, швидко пристосувати устаткування, замінити що вийшов з ладу працівника.

Слід зазначити, що важливим заходом забезпечення ефективного використання основних засобів в управлінському обліку є попередній контролі., який дозволяє ще до здійснення операцій вживати дійових заходів у цьому напрямі. Тому вже в момент планування робіт, які мають виконуватись з допомогою тих чи інших основних засобів, необхідний уважний підхід до визначення доцільності тих чи інших операцій, їхній; усесторонній аналіз, що дає можливість забезпечити узгодження не тільки; локальних заходів, але й таких, які виконуються в інших центрах відповідальності. Особливо важливим це є при використанні транспортних засобів, силових машин і обладнання. Важливим заходом є також періодичні контрольні перевірки керівниками і спеціалістами центрів відповідальності умов експлуатації основних засобів безпосередньо на місцях їх використання, контрольні обміри (зважування, перерахунок) фактично виконаних робіт (виробленої продукції). При цьому не зайвим є і документальний контроль щодо відповідності записів у первинних документах, реєстрах аналітичного обліку. Використовується в управлінському обліку і такий вид контролю, як усні звіти посадових осіб перед керівниками і спеціалістами центрів відповідальності на щоденних чи тижневих аналітичних розглядах особисто або через засоби зв'язку: селектор, радіотелефон і т.п.

Позитивним тут є можливість зустрічної звірки достовірності результатів, оскільки будь-яка діяльність одних посадових осіб або центрів відповідальності, як правило, пов'язана з діяльністю інших. Крім цього, тут є можливість оперативно коригувати виробничу діяльність з урахуванням обставин, які складаються безпосередньо в даний момент.

Необхідно наголосити, що як документальний контроль за обліковими даними, так і фактичний контроль безпосередньо за місцями експлуатації основних засобів, є однаково важливими. Тільки при умові їхнього раціонального поєднання можна забезпечити належний управлінський облік на підприємстві.

Аналізуючи дані, наведені в таблиці 3.3. можна зробити наступні висновки. Коефіцієнти ліквідності визначають рівень платоспроможності підприємства. Всі показники ліквідності протягом років хоча і зменшилися, але залишаються значно більшими за нормативні значення. Так на кожну гривню короткострокових зобов'язань припадає більше оборотних засобів підприємства.

Підприємство є фінансово незалежним, про що свідчить високе значення коефіцієнту автономії. Коефіцієнт маневреності збільшився за рік на 0,2 пункти, що свідчить про незначну частку матеріальних оборотних засобів в робочому капіталі та мобільність коштів підприємства.

Таблиця 3.3

Оцінка фінансового стану ТОВ "АРІС"

Підприємство є фінансово незалежним, про що свідчить високе значення коефіцієнту автономії. Коефіцієнт маневреності збільшився за рік на 0,2 пункти, що свідчить про незначну частку матеріальних оборотних засобів в робочому капіталі та мобільність коштів підприємства. Залучений капітал у 2003 році складав лише 2,2% від власного, а у 2004 - 2,3%, тобто збільшилась залежність ТОВ Аріс від кредиторів. Показники рентабельності є досить низькими.

ВИСНОВКИ

Одним з найважливіших чинників будь-якого виробництва є основні фонди. Ефективне використовування основних фундацій сприяє поліпшенню всіх техніко-економічних показників, у тому числі збільшенню випуску продукції, трудомісткості виготовлення і збільшення прибутку. Оснащеність підприємства устаткуванням і ефективність його використовування роблять вплив на ефективність використовування трудових ресурсів, на розмір матеріальних витрат і зрештою на фінансовий стан підприємства.

На стадії розвитку максимального значення досягають такі коефіцієнти, як введення придатності, розширення, фондовіддачі, змінності. На стадії зрілості починають рости коефіцієнти оновлення, зносу, вибуття, заміни, ліквідації приймаючи максимальне значення на стадії старості системи. Таким чином, в даній курсовій роботі розглянуті теоретичні аспекти аналізу основних засобів, а саме їх економічне єство, джерела інформації і задачі аналізу основних засобів, а також система показників для подальшого аналізу.

При аналітичних розрахунках в роботі використані практичні дані конкретного підприємства. Практичні розрахунки полягали в аналізі стану і ефективності використовування основних засобів.

Напрями поліпшення стану і ефективності використовування основних засобів були представлені в декількох аспектах. До них були віднесені обгрунтовування по ухваленню конкретних управлінських рішень, а також рекомендації по автоматизації обліку основних засобів. Для наочності в роботі представлені аналітичні таблиці, а також розроблені моделі спрощуючі сприйняття отриманих показників і обгрунтовування конкретних рекомендацій по оптимізації використовування основних засобів.

Основні засоби - один з найважливіших чинників будь-якого виробництва. Їх стан і ефективне використовування прямо впливають на кінцеві результати господарської діяльності підприємств. Раціональне використовування основних

фундацій сприяє поліпшенню всіх техніко-економічних показників, в тому числі збільшенню випуску продукції, зниженню її собівартості, трудомісткості виготовлення.

Підвищення питомої ваги активної частини фундацій характеризує прогресивність їх структури, зростання технічної оснащеності підприємства сприяє збільшенню випуску продукції, зростанню фондовіддачі. Причому темпи зростання машин і устаткування повинні, як правило, випереджати темпи зростання інших основних фондів.

Пониження фондовіддачі в значній мірі відбувається також під впливом таких відтворювальних чинників, як дорожчання вартості одиниці потужності, зростання кошторисної вартості будівельно - монтажних робіт, випередження зростання цін на устаткування над збільшенням його продуктивності, недоліки у використовуванні діючих фондів.

Напрями управління роботою виробничого обладнання: збільшення випуску продукт або маси прибутку по виношенню до вартості основних засобів; збільшення питомо ваги активно частини основних засобів, зростання фондоозброєності, енергоозброєності, праці збільшення використання основних засобів в часі.

Підприємству необхідно усилити контроль за раціональним використовуванням часу роботи устаткування. Доцільно застосовувати автоматизовані прилади контролю і обліку часу його роботи, що базується на використовуванні обчислювальної техніки. Ними можуть бути введення в дію невстановленого устаткування заміна і модернізація його, скорочення цілоденних і внутрішньозмінних простоїв підвищення коефіцієнта змінності, більш інтенсивне його використовування упровадження заходів НТП.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ