Облікова політика приватного підприємства "Граніт-Агро" Семенівського району Полтавської області

Порядок документообігу залежить від характеру й особливостей господарських операцій та їх облікового оформлення, а також від структури підприємства і його облікового апарату. Графік документообігу наведено у додатку Д.

Керівник підприємства з метою упорядкування документальної фіксації господарської діяльності затверджує перелік посадових осіб, яких він наділяє правом видачі дозволу (підпису первинних документів) на проведення господарських операцій, пов'язаних з відпуском (витратою) коштів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів тощо; а також конкретних посадових осіб, які мають право підписувати документи на видачу бланків суворої звітності. Кількість таких осіб повинна бути обмеженою.

Для кожного виду або роду документів розробляється особлива схема документообігу у формі графіка руху документів. У графіку, зазначаються строки оформлення документів або одержання таких документів від інших підприємств, організацій, час перебування документів у різних підрозділах або службах підприємства, крайні строки передачі первинних документів для обробки, до бухгалтерської служби.

Графік документообігу може бути оформлений у вигляді схеми або переліку робіт зі створення, перевірки та обробки документів, що здійснюються кожним підрозділом підприємства, а також кожним виконавцем, із зазначенням їх взаємозв'язку і термінів виконання робіт. Він має забезпечити оптимальну кількість підрозділів і виконавців, через яких проходить конкретний первинний документ, визначити мінімальний термін його перебування у підрозділах, а також сприяти поліпшенню облікової роботи, посиленню контрольних функцій бухгалтерського обліку.

Перевірені бухгалтерією документи проходять облікову реєстрацію. Процес обробки в бухгалтерії прийнятих від виконавців бухгалтерських документів включає три етапи: розцінка (таксування), групування і бухгалтерське проведення (проводка).

Розцінка (таксування) документів полягає у проставленні у відповідних графах документа ціни і суми, тобто переведення натуральних і трудових вимірників у грошовий здійснюється в самому документі шляхом множення показника на ціну. Ця операція характерна для документів, якими оформлюють рух матеріальних цінностей (вимоги-накладні, лімітно-забірні карти тощо), оскільки в момент їх складання записують тільки кількісні показники. У результаті розцінки здійснюється оцінка господарської операції у грошовому вимірнику.

Групування документів полягає в об'єднанні однорідних за змістом первинних документів у групи з метою підготовки зведених даних (за складами, цехами, замовленнями, касами тощо) і спрощення ведення первинного обліку. Документи, згруповані за певними ознаками однорідності в накопичувальні та групувальні відомості, істотно скорочують подальші реєстраційні операції.

Бухгалтерське проведення (проводка) передбачає вказування у первинних або згрупованих документах (відомостях) бухгалтерської проводки (кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку), яку в майбутньому буде відображено в регістрах бухгалтерського обліку, а потім у звітності.

Оформлені бухгалтерськими кореспонденціями документи обліку використовують для подальшого відображення господарських операцій, що в них містяться, у регістрах синтетичного й аналітичного обліку. На цьому практично завершується облікова робота з первинними бухгалтерськими документами. Первинні документи, виконавши свою обліково-аналітичну функцію, підлягають передачі в архів.



РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА

3.1 Організація документування та розробка робочих інструкцій первинних документів з обліку виробництва продукції тваринництва

Складання первинних документів проходить стадії прийому, обробки і здачі в бухгалтерію господарства для зберігання у встановленому порядку. Проходження кожної форми первинного документа з моменту його складання до здачі в архів називається документообігом.

Правильність організації документування в кожному господарстві представляє собою важливу частину складання всього облікового процесу. Від того наскільки точно і ефективно побудований контроль за проходженням первинних документів, залежить не тільки своєчасне одержання інформації для потреб управління виробництвом, але і збереження раціонального використання власності господарства.

Розрізняють чотири основні стадії документообігу:

 складання первинних документів і реєстрація первинної інформації;

 прийом складених, підписаних і затверджених у встановленому порядку первинних документів;

 обробка інформації, яка міститься в первинних документах і переведення її в результативну інформацію;

 підготовка і здача в архів первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку.

Перед первинним обліком продукції власного виробництва в сільському господарстві стоять наступні задачі:

а) забезпечення своєчасності і повноти оприбуткування продукції;

б) правильне з'ясування її натуральної кількості і якості;

в) правильний розподіл обліку виходу продукції по окремих галузях, структурним підрозділам і виконавцями;

г) належне документальне оформлення надходження і закладки на зберігання готової продукції;

д) своєчасне представлення інформації про хід випуску і підробки продукції.

Для виконання цих задач необхідна правильна постановка і раціональна організація первинного обліку : спеціальна підготовка посадових осіб, пов'язаних з оформленням первинних документів і обліком продукції , забезпечення їх необхідною документацією, складання продуманого графіка документообігу, систематичний оперативний контроль зі сторони бухгалтерії господарства за оприбуткуванням і обліком продукції, що відпускається, застосування прогресивних методів обробки первинної інформації.

Порядок документального оформлення операцій по виробництву продукції тваринництва

Облік тварин здійснюється відповідно до Інструкції з обліку молодняку тварин, птиці та тварин на відгодівлі, затвердженої наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 15.01.97 № 7 (Інструкція № 7). Також у бухгалтерському обліку відображення інформації про тварин проводиться відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Відповідно до Інструкції № 7 при одержанні приплоду завідувач фермою (бригадир) чи зоотехнік складають у двох примірниках «Акт на оприбуткування приплоду тварин» (с.-г. ф. № 95). Дані акта щодня записують у «Книгу обліку руху тварин і птиці» (с.-г. ф. № 34), а також використовують для ведення зоотехнічного обліку і нарахування заробітної плати працівникам ферми.

Обидва примірники акта передаються в бухгалтерію: один -- наступного дня після його складання, а другий -- наприкінці місяця разом зі «Звітом про рух худоби і птиці на фермі» (с.-г. ф. № 102) після того, як на його підставі будуть зроблені записи в реєстрах зоотехнічного обліку. Запис в акті здійснюють індивідуально за кожною головою приплоду великої рогатої худоби, по інших тваринах -- у цілому за статево-віковою групою.

Телята оприбутковуються на підставі «Акта на оприбуткування приплоду тварин» у день народження за плановою (а наприкінці року -- за фактичною) собівартістю 60 кормоднів утримання великої рогатої худоби.

Тварини, придбані в інших сільськогосподарських підприємствах, племінних об'єднаннях тощо, оприбутковуються на підставі товарно-транспортних накладних і рахунків-фактур; при придбанні племінних тварин заповнюється також «Племінне свідоцтво».

Тварини, що надійшли в порядку безоплатної передачі від інших підприємств як їх частина пайової участі, обліковується на підставі рахунків-фактур і «Товарно-транспортних накладних на відпуск-прийом тварин і птиці» (спеціалізована ф. № 1 с.-г.).

Прийом худоби від населення (відповідно до договору) з метою постановки її на дорощування і відгодівлю проводить комісія в складі керівника підрозділу, зоотехніка, ветпрацівника і працівника, якому будуть передані тварини для подальшого вирощування і відгодівлі, та в присутності особи, яка здає тварин. При цьому складається «Акт на закупівлю тварин у населення» (с.-г. ф. № 956), який затверджує керівник сільськогосподарського підприємства. Один примірник акта вручається особі, яка передає тварин. При постановці тварин на вирощування і відгодівлю їм присвоюють інвентарний номер. Головний бухгалтер перевіряє правильність розрахунку вартості куплених тварин у «Акті на закупівлю худоби в населення», виписує видатковий касовий ордер і передає його разом з актом у касу для оплати.

В усіх випадках переведення молодняку тварин з однієї статево-вікової групи в іншу (включаючи і переведення тварин до основного стада), а також відлучення молодняку звірів і кролів складають «Акт на переведення тварин із групи в групу» (с.-г. ф. № 97). Акти заповнює зоотехнік (завідувач фермою) у день переведення тварин і птиці, відлучення звірів і кролів. Даний документ підписують також працівники, які передали і які прийняли худобу і птицю на подальше утримання, затверджує його керівник підприємства.

На кожен випадок загибелі, вимушеного забою чи падежу тварин від стихійного лиха складається «Акт на вибуття худоби і птиці» (с.-г. ф. № 100). В акті повинні бути докладно зазначені причини й обставини вибуття тварин і птиці, а також можливе використання продукції (у їжу, на корм худобі, на знищення тощо). Акт складає в день вибуття (забою) комісія у складі зоотехніка, ветеринарного лікаря, завідувача фермою і особи, за якою була закріплена тварина. Після оформлення акт передається керівникові підприємства на розгляд і затвердження. Після затвердження акта роблять запис про вибуття поголів'я в «Книзі обліку руху тварин і птиці» (с.-г. ф. № 34) і його разом із «Звітом про рух худоби і птиці на фермі» (с.-г. ф. № 102) представляють у бухгалтерію.

У випадку падежу, загибелі поголів'я з вини окремих осіб його вартість стягується з них у встановленому порядку.

Інвентаризація молодняку тварин, худоби на відгодівлі проводиться щомісяця. Наприкінці року молодняк тварин і тварин на відгодівлі до-оцінюється виходячи з їхньої живої ваги і діючих на 31 грудня договірних цін на відповідні види і групи з урахуванням вгодованості, а племінних тварин -- за договірними цінами на них.

Для систематизації показників первинних документів на фермі по надходженню і вибуттю тварин ведуть «Книгу обліку руху тварин і птиці» (с.-г. ф. № 34). Книга є підставою для складання щомісячного «Звіту про рух тварин і птиці на фермі» (с.-г. ф. № 102), де відображається наявність тварин на початок і кінець звітного періоду, їхнє надходження і вибуття (голів і живої ваги) за видами по кожній обліковій групі. Разом з первинними документами «Звіт про рух тварин і птиці на фермі» передається в бухгалтерію. Після перевірки звітів здійснюють оцінку з надходження і вибуття звірів і птахів, тварин, бджолосімей, а також худоби, вибракуваної з основного стада, тварин, прийнятих від населення для реалізації згідно з П(С)БО 9 «Запаси», П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 7 «Основні засоби».

Запис у Книзі відповідальні особи повинні робити щодня, реєструючи дані окремих документів, і визначати кількість поголів'я на початок наступного дня. Ці дані переносять у «Відомість витрат кормів» (с.-г. ф. № 94), де на підставі затверджених раціонів визначають потребу в кормах на день.

Наприкінці місяця підсумки Книги використовують для заповнення «Звіту про рух тварин і птиці на фермі» (с.-г. ф. № 102), де записують наявність тварин на початок і кінець звітного періоду, їхнє надходження і вибуття (поголів'я і жива вага).

Звіт складається зоотехніком, завідувачем ферм чи бригадиром у двох екземплярах і у встановлений термін разом з первинними документами з надходження і вибуття тварин і птиці представляється в бухгалтерію для перевірки і бухгалтерського обліку руху поголів'я.

3.2 Організація синтетичного та аналітичного обліку та обробки бухгалтерської інформації щодо виробництва продукції тваринництва

Облік витрат у сільськогосподарському виробництві має забезпечувати оперативне, достовірне й повне надходження інформації щодо кількості та вартості одержаної продукції (виконаних робіт і наданих послуг), трудових, матеріальних і грошових витрат на виробництво продукції за підприємством загалом та за окремими його структурними підрозділами (бригадами, цехами, фермами тощо). За дебетом рахунка 23 відображають прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати (загальновиробничі витрати) та втрати від браку продукції (робіт, послуг), за кредитом -- суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт та послуг.

Аналітичний облік на рахунку 23 здійснюють за встановленими об'єктами обліку витрат, зокрема видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат можуть здійснювати за підрозділами підприємства й центрами витрат і відповідальності.

Для обліку виходу продукції тваринництва застосовують такі первинні документи: Журнал обліку надоїв молока, Відомість руху молока; Щоденник надходження і відправки вовни на заготівельні пункти; Щоденник надходження сільськогосподарської продукції; Акт настригу та приймання вовни (для спеціалізованих підприємств); Акт на оприбуткування приплоду тварин; Накопичувальний акт на оприбуткування приплоду звірів; Акт про хід окоту; Відомість зважування тварин. Їх складають на тваринницьких фермах у момент одержання продукції або в терміни, передбачені графіком документообігу. Надходження інших видів продукції тваринництва (мед, риба тощо) оформляють накладними або відображають у щоденниках надходження сільськогосподарської продукції. Їх оформляють члени комісії, створеної для приймання цих видів продукції. Операції із забою худоби й птиці відображають в Акті на вибуття тварин. Під час оприбуткування продукції, одержаної від населення для реалізації, складають Приймально-розрахункову відомість у двох примірниках.

Облік витрат і виходу продукції тваринництва ведуть на рахунку 23, субрахунок 2 «Тваринництво». За дебетом рахунка записують витрати на утримання й догляд за худобою і птицею, за кредитом -- вихід продукції за плановою собівартістю. Залишок на субрахунку впродовж року не виводять, замість нього відображають дебетовий і кредитовий обороти наростаючим підсумком. Наприкінці року залишок відбиватиме витрати незавершеного виробництва. Аналітичний облік витрат та виходу продукції тваринництва здійснюють у Виробничому звіті з тваринництва, який заповнюють у виробничих підрозділах згідно з наведеними первинними й накопичувальними документами, і передають до бухгалтерії наприкінці місяця разом із первинними документами.

Звіт складається з трьох розділів. У першому розділі враховують витрати, згруповані за статтями витрат за кожним об'єктом обліку; в другому -- одержану продукцію (молоко, приплід, приріст живої маси, вовна тощо) за місяць та від початку року; у третьому розділі суми, враховані у другому розділі, групують за кореспондуючими рахунками.

Згруповані дані первинних документів записують у другому розділі Виробничого звіту, де за кожним об'єктом обліку й госпрозрахунковим підрозділом указують кількість одержаної продукції за видами та її планову собівартість за місяць і від початку року. У третьому розділі Виробничого звіту дані другого розділу відображають за дебетом рахунків: 27 -- одержана продукція тваринництва; 07 -- приплід і приріст живої маси тварин; 23, субрахунок «Рослинництво» -- на суму одержаного й вивезеного у поле гною і витрат бджільництва, віднесених на запилювані культури, тощо.

Для обліку витрат у тваринництві можна використовувати Книги обліку витрат, правильність ведення обліку в яких перевіряють за допомогою оборотної відомості.

Для обліку витрат виробництва використовують журнали-ордери № 10/1 с. г., № 10/2 с. г. і № 10/3 с. г.

У Журналі-ордері 10.1 с. г. узагальнюють за місяць у розрізі синтетичних рахунків (субрахунків) дані про наявність і рух матеріальних цінностей у грошовому вираженні за місцями зберігання (матеріально відповідальними особами).

Журнал-ордер № 10/2 с. г. використовують для обліку нарахованої оплати праці й пов'язаних із нею сум відрахувань на соціальні заходи, резервів наступних періодів, а також амортизаційних відрахувань, браку й втрат від псування цінностей.

Виробничі звіти складають з метою обліку основних і допоміжних виробництв, витрат на утримання й експлуатацію машин та обладнання, обліку капітальних інвестицій, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат, витрат на збут. Підсумки виробничих звітів із деталізацією сум за синтетичними рахунками (субрахунками) переносять до Журналу-ордеру № 10/3 с. г., в якому здійснюють зведений облік витрат і виходу продукції сільського господарства. У Журналі-ордері № 10/3 с. г. відображають кредитові обороти з виходу продукції, робіт і послуг (списання для відповідних споживачів) із кредиту рахунків 23 «Виробництво» (за видами виробництв), 24 «Брак у виробництві», 39 «Витрати майбутніх періодів», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут».

Тваринництво характеризується рівномірним понесенням витрат виробництва і одержанням продукції. Тому бухгалтерський облік повинен забезпечувати аналітичний облік витрат за основними видами виробництв і групами тварин, за основними статтями витрат, а також за внутрішньогосподарськими підрозділами.

Об'єктом бухгалтерського обліку біологічного перетворення біологічних активів тваринництва можуть бути види тварин або однорідні групи біологічних активів, які складаються з певних статевовікових (технологічних) груп (корови і бики-плідники основного стада, тварини на вирощуванні та відгодівлі тощо).

3.3 Калькулювання собівартості продукції тваринництва

У сучасних умовах калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), будучи частиною внутрішньогосподарського (управлінського) обліку підприємства, дає можливість приймати його власникам та керівникам ряд рішень при здійсненні господарської діяльності, і насамперед - з питань, пов'язаних із ціноутворенням.

Основними документами, що регламентують порядок формування виробничої собівартості та собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) для всіх підприємств незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності, у тому числі тих, що перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, є П(С)БО 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318, зі змінами та доповненнями (далі - П(С)БО 16), та розроблені на його підставі галузеві методичні рекомендації щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг).

Так, пункт 11 П(С)БО 16 передбачає формування двох видів собівартості:

1) виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), що включає:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі витрати і постійні розподілені загальновиробничі витрати;

2) собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), що складається з:

- виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду;

- нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;

- наднормативних виробничих витрат.

Поняття собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) ширше, ніж поняття виробничої собівартості, оскільки включає не лише власне виробничу собівартість випущеної підприємством продукції (робіт, послуг) та реалізованої протягом звітного періоду, а й інші визначені витрати.

Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) включає тільки витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, зумовлені технологією та організацією виробництва, а в частині витрат на управління (накладних витрат) - лише загальновиробничі змінні та постійні розподілені.

Нерозподілені загальновиробничі витрати не відносяться до виробничої собівартості, а збільшують собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). У свою чергу непрямі (накладні) витрати, не пов'язані безпосередньо з виготовленням продукції, виконанням робіт, наданням послуг, також не включаються до складу виробничої собівартості і, отже, не розподіляються на кожну одиницю об'єкта калькулювання. До таких витрат згідно з п. 17 П(С)БО 16 відносяться адміністративні витрати, витрати на збут та інші витрати операційної діяльності підприємства.

Незважаючи на те що в умовах дії міжнародних принципів бухгалтерського обліку, закріплених у національних П(С)БО, змінився підхід до формування виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), він не передбачає принципової зміни загального складу прямих витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Слід зауважити, що нові правила формування собівартості продукції (робіт, послуг) (згідно з П(С)БО 16) підвищують достовірність даних бухгалтерського обліку, але знижують цінність цих даних для економічної роботи й аналізу собівартості продукції (робіт, послуг). Вони не передбачають визначення «повної» собівартості (з урахуванням адміністративно-збутових витрат).

Принципів бухгалтерського обліку згідно з Типовим положенням з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затвердженим постановою КМУ від 26.04.96 р. № 473, обчислювалася собівартість:

виробнича (заводська), що включає витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) (з урахуванням загальногосподарських (адміністративних) витрат);

повна, що включає витрати на виробництво і збут продукції (робіт, послуг).

Собiвартiсть 1 ц приросту живої ваги визначається діленням загальної суми витрат на утримання вiдповiдної групи худоби (без вартостi побiчної продукцiї) - кiлькiсть центнерiв приросту живої ваги.

Собiвартiсть живої ваги молодняку тварин i тварин на вiдгодiвлi всiх вiкових груп визначається виходячи з витрат на їх вирощування i вiдгодiвлю в поточному році (без вартостi побiчної продукцiї), вартостi худоби , що були в групi на початок року та надiйшли з основного стада чи з iнших груп, ферм i пiдприємств, та вартостi приплоду (без вартостi загиблих тварин). Кiлькiсть живої ваги становитиме вагу тварин, що реалiзованi, забитi, переведенi в iншi групи та залишенi на кінець року.

Собівартiсть 1 ц живої ваги худоби визначається дiленням їх вартостi на кiлькiсть центнерiв живої ваги (без ваги тварин, що загинули).

На пiдставi розрахованої собiвартостi 1 ц живої ваги обчислюється фактична собiвартiсть худоби, яка реалiзована, переведена в основне стадо, забита на м'ясо, а також та, що залишилася в пiдприємствi на кінець року. Вартiсть худоби, що загинула з рiзних причин, в кiнцi року не уточнюється. Сiльськогосподарськi підприємства мають право визначати собiвартiсть живої ваги тварин у розрiзi партії (реалiзованих, переведених в старшу вiкову групу, забитих тощо) на пiдставi даних про вартiсть тварин, одержаних вiд приплоду, переведених з молодших груп, придбаних тощо, та про вартiсть приросту ваги тварин цiєї партiї.

У молочному скотарствi розраховується собiвартiсть 1 ц молока i однiєї голови приплоду. Собiвартiсть однiєї голови приплоду розраховується за вартiстю 60 кормоднiв утримання корови. Собiвартiсть одного кормодня розраховується дiленням усiєї суми витрат на утримання основного стада корiв на кiлькiсть кормоднiв. Для визначення собiвартостi 1 ц молока необхiдно загальну суму витрат на утримання корiв (без вартості приплоду та побiчної продукцiї) роздiлити на кiлькiсть центнерiв одержаного молока.

Собiвартiсть приросту ваги та живої ваги молодняку великої рогатої худоби i тварин, вибракуваних з основного стада, в молочному скотарстві розраховується аналогічно. У м'ясному скотарствi собiвартiсть приросту живої ваги телят до 8-мiсячного вiку (включаючи масу одержаного приплоду) складається iз витрат на утримання корiв i нетелiв (останнi за 2 мiсяцi до розтелення переводяться в основне стадо) i телят до 8 мiсячного вiку (без вартостi побiчної продукцiї та молока, яке оцінюється за реалiзацiйними цiнами).

Собiвартiсть 1 ц живої ваги визначається діленням суми витрат, вiднесених на приплiд i прирiст живої ваги телят до 8 мiсячного вiку, i балансової вартостi телят, що були в цiй групi на початок року та надiйшли в групу протягом року, на загальну живу вагу телят до 8 мiсяцiв, вiдлучених вiд маток (без ваги тварин, що загинули), і тих, що залишилися пiд матками на кінець року. Розрахована собiвартiсть 1 ц використовується для оцiнки телят, що залишилися пiд матками на кінець року та переведенi в старшi групи.

3.4 Розробка посадової інструкції бухгалтера з обліку виробництва продукції тваринництва

Інструкція - це правовий документ, яким визначаються правила, що регулюють організаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші спеціальні аспекти діяльності установ, організацій, підприємств (їхніх підрозділів і служб), посадових осіб та громадян.

Посадова інструкція - документ, що видається з метою регламентації організаційно-правового статусу працівника, його конкретних завдань та обов'язків, прав, відповідальності, забезпечує умови для його ефективної роботи. Посадова інструкція бухгалтера по тваринництву по ПП «Граніт-Агро» наведена у додатку Б.

Посадові інструкції для керівників, професіоналів та фахівців розробляються згідно з вимогами чинного законодавства України і на основі випусків та розділів Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, зокрема, випуску 1, затвердженого наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 29.12.2004 р. № 336 з урахуванням особливостей штатного розпису підприємства, а також, за наявності, положень про структурні підрозділи.

Довідник кваліфікаційних характеристик є нормативним документом, обов'язковим з питань управління персоналом на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності.

Під час розроблення посадових (робочих) інструкцій має бути забезпечено єдиний підхід до викладення змісту, структури розділів, побудови і послідовності їх розташування. Усі терміни мають бути чітко визначеними.

У заголовку посадової (робочої) інструкції зазначається назва посади (професії) відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2005, який набрав чинності з 1 квітня 2006 р., згідно наказу Державного Комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 р. № 375.

Загальні вимоги до змісту та форми посадових інструкцій передбачені пунктами 6 та 7 Довідника кваліфікаційних характеристик.

Ось ці вимоги:

1) інструкції повинні відображати повний перелік завдань та обов'язків працівника, його повноважень і відповідальності;

2) посадові інструкції розробляються на основі Довідника кваліфікаційних характеристик, ураховуючи специфіку підприємства (штатний розпис та інше), при цьому завдання та обов'язки, що включені до типової кваліфікаційної характеристики тієї або іншої посади, можуть бути розподілені між окремими виконавцями або коло завдань та обов'язків окремих працівників може бути розширене з дорученням їм робіт, передбачених для різних груп посад, рівних за складністю, виконання яких не потребує іншої спеціальності, кваліфікації;

3) усі посадові інструкції повинні бути взаємопов'язаними, аби не допускати дублювання в роботі працівників (ця вимога зазвичай не виконується).

Посадові інструкції затверджуються наказом керівника. Доцільно одним наказом затверджувати одразу усі посадові інструкції. При цьому у правому верхньому куті першої сторінки посадової інструкції розташовується слово «Затверджено», підпис керівника про її затвердження, вказується посада, ініціали та прізвище керівника, а також дата затвердження.

Зміни та доповнення до посадових інструкцій вносяться також наказом керівника, причому зміни такі допускаються лише за згодою працівника, інакше це вважатиметься односторонньою зміною умов трудового договору та примусовою працею з боку керівництва. Виняток з останнього правила - це зміна істотних умов праці в процесі змін в організації виробництва і праці, але запровадження таких змін можливе лише з дотриманням передбаченої законодавством процедури (одним з етапів такої процедури є попередження працівника про зміни, що запроваджуються, не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження (ч. 3 ст. 32 КЗпП). Не потребує згоди працівника внесення до посадової інструкції змін, обумовлених зміною назви підприємства, структурного підрозділу або посади.

Посадові інструкції складаються для працівників усіх посад, що зазначені в штатному розписі.

Обов'язковими реквізитами посадової інструкції є: найменування установи, дата, заголовок до тексту, візи узгодження, підпис, гриф затвердження.

У заголовку посадової інструкції наводиться повна назва посади в давальному відмінку та повна назва структурного підрозділу.

Текст посадової інструкції, як правило, складається з наступних розділів:

Загальні положення.

Завдання та обов'язки.

Права.

Відповідальність.

Взаємовідносини ( зв'язки ) за посадою.

Розділ Загальні положення включає:

а) найменування посади із зазначенням структурного підрозділу та основну мету діяльності працівника;

б) підпорядкованість працівника (вказується посада посадової особи, якій безпосередньо підпорядковується працівник);

в) порядок призначення на посаду та припинення виконання посадових обов`язків;

г) перелік нормативних, методичних та інших документів, якими керується працівник, що займає дану посаду;

д) кваліфікаційні вимоги (рівень освітньої підготовки, рівень кваліфікації, фах, необхідний стаж роботи за фахом, відповідний стаж, інші вимоги);

е) вимоги до спеціальних знань і навичок (зазначається, що працівник повинен вміти працювати на комп'ютері та знати програмні засоби, знати законодавство з питань охорони праці, правила техніки безпеки та пожежної безпеки, гігієни праці).

У цьому ж розділі рекомендується мати пункт про те, кого відповідальний працівник заміщує на час відсутності з поважних причин (відпустка, хвороба тощо), а також хто заміщує його.

У розділі Завдання та обов'язки встановлюється конкретний зміст діяльності працівника, зокрема зазначається:

відносно самостійна ділянка роботи відповідно до положення про підрозділ.

перелік видів робіт, з яких складаються функції, що виконуються.

При встановленні видів робіт слід визначати їх за організаційно-юридичними ознаками;

Завдання та обов'язки працівника мають відповідати завданням і функціям підрозділу та вимогам професійно-кваліфікаційної характеристики відповідної посади.

При переліку обов'язків їх слід розбити на групи:

обов'язки з розробки, підготовки або участі в складанні документів з конкретних питань, що знаходяться в компетенції працівника (наказів, інструкцій і т.п.);

обов'язки зі своєчасного і якісного збору, обробки, аналізу і використанню інформації (узагальнень, звітів, правок, усної інформації і т.п.);

обов'язки з використання працівником організаційних, методичних, інструкторських, контрольно-інспекційних та інших форм роботи (виїзди на місця скликання нарад або участь у них, проведення семінарів і т.п.);

обов'язки з дотримання термінів виконання конкретних завдань.

Також у цьому розділі зазначається, що працівник зобов'язаний дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку. Виконує інші доручення керівника структурного підрозділу.

У розділі Права визначаються засоби, за допомогою яких працівник має забезпечувати у процесі своєї діяльності виконання покладених на нього завдань та обов'язків. Наприклад, вносити пропозиції керівнику з відповідних питань та покращення роботи, приймати певні рішення, узгоджувати проекти документів, візувати у межах своєї компетенції окремі документи, виконувати обов'язки представництва підрозділу з певних питань, брати участь у нарадах і проводити їх, проводити у межах своєї компетенції перевірки, готувати інформаційні матеріали, отримувати необхідну для виконання своїх завдань та функцій інформацію від відповідних установ і підрозділів, долучати до роботи спеціалістів, необхідних для виконання поставленого завдання.

У розділі Відповідальність зазначаються критерії оцінки роботи і ступінь персональної відповідальності працівника. Критеріями оцінки є об'єктивні показники, що характеризують якість і своєчасність виконання роботи, використання наданих прав.

У розділі Взаємовідносини (зв'язки) за посадою зазначається від кого, в які терміни і яку інформацію одержує працівник; кому, яку і в які терміни представляє; з ким погоджує проекти документів, що готуються; з ким спільно готує документи, а також розглядаються інші питання інформаційних взаємозв'язків працівника з підрозділами, особами, організаціями, установами.

Датою введення в дію посадової інструкції є дата її затвердження. Посадову інструкцію після її затвердження слід обов'язково довести до працівника під розпис. Після затвердження посадова інструкція передається працівнику, який проставляє на ній: «З інструкцією ознайомлений», дата, підпис.

Посадові інструкції повинні бути замінені і зананово затверджені в наступних випадках: при зміні назви установи, (організації, підприємства) або структурного підрозділу, а також при зміні назви посади.

Посадова інструкція бухгалтера по тваринництву ПП «Граніт-Агро» наведена в додатку .

Затверджена посадова інструкція (оригінал) зберігається в кадровій службі відповідно до установленого порядку діловодства. Копії посадової інструкції, засвідченої в установленому порядку, видаються працівникові та керівнику відповідного структурного підрозділу.

Посадові інструкції мають містити повний перелік завдань і обов'язків, повноважень, відповідальності, зокрема щодо охорони праці, безпечного ведення робіт та екологічної безпеки, в разі потреби - відповідні пояснення. Як інструмент для оцінки результатів діяльності, посадові інструкції використовуються при атестації спеціалістів, посадових переміщеннях, формуванні резерву, висуненні на керівні посади, заохоченні.

Посадові інструкції, маючи статус нормативного документа, чітко визначають вимоги до певних посадових осіб, забезпечують раціональний розподіл обов'язків між працівниками, уможливлюють об'єктивне оцінювання діяльності працівників, є нормативною основою для застосування до них заходів впливу. Вимоги посадових інструкцій враховуються під час прийняття працівників на роботу, їх атестації, притягнення до дисциплінарної відповідальності у разі невиконання або неналежного виконання обов'язків, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку тощо.

3.5 Технологічна картка бухгалтера з обліку виробництва продукції тваринництва

Для раціональної організації виробництва окремих видів продукції тваринництва складають технологічні карти по виготовленню продукції тваринництва.

Технологічна карта - це документ, в якому плануються технологія виробництва, обсяги робіт, засоби виробництва і робоча сила, необхідна для їхнього виконання, а також розмір матеріальних витрат на виготовлення тієї чи іншої продукції тваринництва. Такі карти складають для кожного виду продукції і по окремих видах незавершеного виробництва. У них слід передбачати раціональні й прогресивні технології для умов конкретного підприємства. Технологічна карта бухгалтера по тваринництву наведена у додатку В.

Дуже важливо обґрунтувати найраціональніший склад машинно-тракторного агрегату для виконання кожної роботи з метою повного використання потужності тракторів і досягнення високої якості роботи. Діленням обсягу робіт на норму виробітку визначають кількість нормо-змін, а множенням останніх на кількість обслуговуючого персоналу й на 7 год. - затрати праці в людино-годинах.

У технологічних картах планують витрати на виробництво продукції, насамперед на оплату праці (їх визначають множенням тарифних ставок на кількість нормо-змін та кількість працівників за категоріями з урахуванням відповідних надбавок, доплат і премій), амортизаційні відрахування й витрати на поточний ремонт сільськогосподарської техніки, витрати кормів. Передбачають також послуги допоміжних галузей (автотранспорт, живе тягло, електроенергія тощо).



РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ОБЛІКОВОГО ПЕРСОНАЛУ

У зв'язку із застосуванням персональних комп'ютерів, створенням АРМ бухгалтера створюється система «людина (бухгалтер) - машина (ПК) - середовище (ЛМС), що потребує вирішення комплексу проблем різних аспектів: психологічних, фізіологічних, технічних і т. ін. Реалізуються вони за допомогою ергономічного забезпечення, яке являє собою сукупність методів, методик, інструкцій, стандартів, нормативних і довідкових документів щодо виконання вимог ергономіки в бухгалтерії.

Насамперед АРМ мають бути так розподілені між підрозділами, де здійснюється облік, щоб охопити автоматизацією весь обліковий процес і, крім того, максимально врахувати особливості виконуваних робіт, психологічних і фізичних можливостей працівника. З огляду на це ПК слід розраховувати не на одного працівника, а на кількох, наприклад одну ПК на сектор (з обліку матеріалів, заробітної плати та ін.). При цьому ПК обслуговуватиме не один працівник, а кілька по черзі за встановленим графіком. Це важливо не тільки з позиції продуктивності праці, економічності використання ПК, а й здоров'я бухгалтера. Це дає змогу також враховувати вимоги антропометрії і біомеханіки при визначенні робочих зон бухгалтера, розташуванні елементів робочого місця, конструкції робочого сидіння.

Для того щоб обліковий працівник ефективно працював на ПК в умовах значного підвищення рівня технічної і творчої діяльності, високої відповідальності за виконувані роботи, велику увагу слід приділяти навичкам швидкості руху рук, роботи наосліп, умінню працювати на ПК (добре знати «меню», файлову систему, спеціальні програмні засоби для управління файлами).

У свою чергу, ефективність праці на ПК значною мірою залежить від якісного рівня комп'ютера, засобів і систем відображення інформації. Звичайно, що такі технічні дані в ПК різного класу неоднакові. Вихідну облікову інформацію (відеограми, машинограми) слід формувати так, аби вона, по-перше, була оптимальною за складом і відповідала не лише вимогам власне обліку, а й планування, контролю та аналізу.

Відображувана вихідна інформація має бути такою, щоб її легко можна було читати. Це не завжди вдається, коли формують складні таблиці, особливо якщо їх механічно переносять на ручні реєстри журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку.

Слід ширше практикувати видачу інформації за запитом і тим самим менше завантажувати ПК.

За умов використання ПК ергономічне забезпечення висуває такі додаткові вимоги:

 розподіл функцій між бухгалтером і ПК;

 оптимальний розподіл функцій між бухгалтером і колективом;

 розробка послідовності дій роботи бухгалтера, оптимальної за показниками, надійної та якісної діяльності;

 раціональне розміщення технічних засобів на робочому місці бухгалтера.

У разі використання ПК слід враховувати:

 інформація на екрані має бути у зручному для сприйняття вигляді;

 діалог із системою будують так, аби для відповіді користувача треба було натискувати менше клавіш;

 повідомлення системи мають супроводжуватися короткими звуковими сигналами, а особливо важливі - довгими.

У розподілі функцій між бухгалтерами необхідно розробити режими праці і відпочинку, чергування видів діяльності, оптимальні психологічні показники праці.

Під час розробки послідовності дій (алгоритму) діяльності бухгалтера враховують, що «середній» працівник за визначений час виконує функції, необхідні для його діяльності. При цьому слід ураховувати, як змінюватиметься ймовірність виконання функцій в разі збільшення часу, відведеного на виконання функції. Для вирішення питання реального розташування технічних засобів на робочих місцях бухгалтера слід ураховувати такі принципи:

 відповідність робочого місця можливостям бухгалтера (технічні засоби слід розміщувати у зонах, оптимальних за показниками досяжності працівника);

 значущість - потребує розміщення важливих технічних засобів поблизу бухгалтера;

 облік частості використання технічних засобів (розташовувати засоби, які найчастіше використовуються, у зоні досяжності працівника);

 функціональне групування потребує розташування (зберігання) робочих матеріалів за функціональними характеристиками.

У разі розташування ПК на робочому столі слід додержувати таких вимог:

 клавіатура має бути перед відеотерміналом під визначеним кутом (відповідно до індивідуальних звичних даних працівника);

 архівні й еталонні дискети треба зберігати окремо від дискет, які використовують щодня;

 забезпечувати дискети супровідними ярликами, де зазначають назву інформації, дату запису та ін.

Важливою ергономічною вимогою, виконання якої забезпечує високий рівень обліку, контролю та аналізу, є оптимізація параметрів середовища. Основними такими параметрами є рівень освітлення приміщення бухгалтерії, інтелектуальне і зорове навантаження, естетичний рівень світлокольорової композиції в робочій зоні, рівень дисципліни праці та ін.

Бухгалтерію слід розміщувати поблизу основного виробництва і в одній будівлі з іншими службами управління. У разі невеликої чисельності облікового апарату (7 - 8 осіб) всіх працівників краще зосереджувати в одній великій кімнаті на першому поверсі. Розміщувати працівників бухгалтерії в окремих кімнатах не слід, оскільки це порушує поточність роботи, зв'язок між підрозділами і виконавцями, знижує контроль за ходом праці і трудовою дисципліною. В окремих кімнатах розміщують осіб, які приймають відвідувачів (головний бухгалтер, касир). Оскільки в розумовій праці важлива роль належить зору, робочі місця освітлюють з урахуванням контрастності об'єкта і фону. Освітлення може бути природним і штучним.

На продуктивність розумової праці впливає і кольорове оформлення інтер'єру - стін, меблів, панелей. У приміщеннях з вікнами на північ стіни фарбують у теплий жовтий колір, оскільки він створює ілюзію освітлення сонячними променями. Голубий і світло-зелений кольори, навпаки, вважають холодними, тому їх використовують у приміщеннях з вікнами на південь.

Одним з факторів, які впливають на підвищення продуктивності розумової праці, є тиша. Щоб створити нормальні робочі умови в службових приміщеннях, необхідно вжити комплекс адміністративних, будівельних і організаційно-технічних заходів.

Важливими факторами умов праці є температура і вологість повітря. Температуру в приміщенні для розумової праці слід підтримувати 18…20 °С.

Негативно впливають на продуктивність праці підвищена вологість повітря (більш як 60%), а також його забрудненість. З підвищенням температури і вологості повітря в літні місяці ефективність праці різко знижується. В цьому випадку виправдовує себе система кондиціонування повітря.

Нормальні умови повітряного середовища можна забезпечити лише тоді, коли на одного працівника припадатиме не менш як 20 м3 об'єму приміщення. Інтенсивність вентиляції визначають з розрахунку на кожного працюючого близько 30 м3 свіжого повітря за годину, а в приміщеннях, де на одну людину припадає 20…40 м3, не менш як 20 м3/год. У приміщенні допускається не більш як 20 мг/л складу окису вуглецю і 2 - 4 мг/м3 пилу.

Важливим фактором, який поліпшує склад повітря, знижує нервово-психологічну і зорову втому, є озеленення приміщення з урахуванням географічних умов. У невеликих приміщеннях рослини розміщують на стінах, у великих (за достатньої освітленості) - на підлозі.

Архітектурно-планувальне вирішення інтер'єру приміщень має забезпечувати об'ємно-просторову єдність виробничого середовища. Мета естетизації - підвищити змістовність, культуру обліково-аналітичної праці. Естетизація робочих місць має свої особливості, які відрізняються новим підходом до формування виробничого середовища. При цьому слід враховувати естетичні потреби обліковців. Для виконання роботи з естетизації запрошують спеціалістів вищої кваліфікації - художників-конструкторів, ергономіків і психологів.

Реалізація ергономічних вимог дасть змогу забезпечити оптимізацію створення і функціонування системи автоматизованого обліку. Впровадження ергономічних вимог, норм і показників для створення і функціонування системи обліку здійснюється за допомогою розглянутих раніше методів, методик, інструкцій та інших нормативно-технічних документів. Такими документами є як загальні, так і галузеві стандарти з ергономіки, нормативно-довідкові документи з питань роботи з комп'ютером (наприклад, робочі інструкції).

За умов масового використання ПК питання ергономічного забезпечення набувають великого значення, оскільки від вирішення їх значною мірою залежать не тільки продуктивність праці, якість обліку, контролю та аналізу, а й здоров'я обліковців.



ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Теоретичну та інформаційну базу роботи становлять: законодавчі акти України та нормативні документи з питань бухгалтерського обліку; роботи вітчизняних та зарубіжних вчених з теорії бухгалтерського обліку та методик аналізу фінансової стійкості; звітна інформація досліджуваного підприємства.

Проаналізувавши дану тему, можна зробити висновок, що для прийняття правильних управлінських рішень на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів, такими даними є фінансова звітність. Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період.

Перед складанням річної фінансової звітності, яка базується на даних бухгалтерського обліку, підприємства всіх форм власності зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно вибирає форми його організації. Організаційна побудова апарату бухгалтерської служби - це форма поділу та кооперування праці, яка передбачає розподіл усього комплексу облікових, контрольних та аналітичних робіт між виконавцями.

Положення про службу (відділ) бухгалтерського обліку підприємства розробляються на основі Положення про бухгалтерський облік і звітність в Україні та інших нормативних актів.

Виконання поставлених перед бухгалтерським обліком завдань із забезпечення зовнішніх користувачів інформацією про майновий та фінансовий стан підприємства вимагає встановлення загальновизначеної сукупності принципів та правил, які використовуються в бухгалтерському обліку при формуванні та відображенні інформації. Разом з тим, жорстке нормативне регулювання бухгалтерського обліку, яке мало місце в плановій економіці, позбавляє його можливостей оперативно реагувати на зміни в зовнішньому середовищі. Облікова політика підприємства є тим важливим засобом, завдяки якому існує можливість розумного поєднання державного регулювання і власної ініціативи підприємства в питаннях організації та ведення бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства.

Саме облікова політика має на меті створити на кожному конкретному таку систему бухгалтерського обліку, яка б дозволила показати у фінансовій звітності інформацію, що однозначно тлумачиться, складену з урахуванням особливостей кожного конкретного підприємства.

Головна мета облікової політики - це складання фінансової звітності, що відповідає встановленим П(С)БО 1 якісним характеристикам.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16 липня 1999 року зі змінами та доповненнями.

Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991року, №1577 - ХХ (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991. - № 49, С. 683.

Закон України «Про внесення змін до Закону України про охорону праці» // Пост. ВРУ від 21.11.2002 р. - № 229 - ІV.

Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. №419 «Про затвердження порядку подання фінансової звітності».

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.1999р. № 291 // Баланс . - 2007. - № 4. - 22 січня. - С. 12-23.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. №291.

Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. №69 зі змінами, внесеними наказами МФ України №268 від 05.12.97 р., №115 від 26.05.2000 р. (у тексті - Інструкція №69).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом МФУ від 31.03.1999р. № 87.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Затвердженого Наказом МФУ від 31.03.1999р. № 87.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затв.наказом МФУ від 28.05.1999 року № 137.

Положення про навчання з питань охорони праці наказ № 15 від 26.01.2005 року // Пост. ВРУ від 21.11.2004 р. - № 229 - ІV.

Класифікатор професій ДК 003:2005 від 1 квітня 2006 р., згідно нак. Державного Комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 р. № 375.

Звітність підприємств. Навч. посібник для студентів вузів спеціальності «Облік і аудит» освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст і магістр / За ред. професора Вериги Ю.А. - К.: Видавництво «Кондор», 2004. - 544 с.

Звітність підприємств. Навч. посібник / За ред. професора Вериги Ю.А. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 656 с.

Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ПП «Рута», 2002.

Завгородний В.П. Бухгалтерский учет в Украине: учебник для студентов вузов. - К.: Издательство А.С.К., 2003.

Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. - К.: Видавництво «Центр навчальної літератури», 2003.

Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002.

Чабанова Н.В., Ю.А. Василенко Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. - К.: Видавничий центр «Академія», 2002.

Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - К.: Знання, 2004. - 447 с.

Архівна справа. Спецвипуск // Все про бухгалтерський облік. - 2007. - 16 травня.

Замазій С. Облікова політика в бюджетних установах // Податки та бухгалтерський облік. - 2005. - № 100(867). - С. 36-41.

Кирилов С. Наказ про облікову політику // Податки та бухгалтерський облік. - 2005. - № 100(867). - С. 29-36.

Сук Л.К. Організація документування господарських операцій та документообігу // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2007. - № 18. -С. 6-52.