Ефективність діяльності комерційного банку

7

4

-3

-7

0

Крім того, «Резерв під заборгованість за кредитами» за 2011 рік ріс на 49% і дорівнює 6 226 470 тис. грн., а «Резерви за зобов'язаннями» збільшились на 78% та складають 40 623 тис. грн. «Інші операційні доходи» збільшилися на 20% у порівнянні з 2010 роком і дорівнюють 584 855 тис. грн. Таким чином, «Чистий прибуток» Банку Приватбанк станом на 31.12.2011 року складає 1 425 816 тис. грн., що на 55 636 тис. грн. більше, ніж за аналогічний період минулого 2010 року.

Чистий розрив за процентними ставками збільшився на 41 тис. грн., проте прослідковується зменшення чистої позиції щодо валютного ризику на 4 350 611 тис. грн. Як результат цього є посилення динаміки фінансового результату та власного капіталу банку Приватбанк в результаті можливих змін обміного курса долара США за умови, що всі інші змінні характеристики залишаються фіксованими, при цьому прослідковується динаміка послаблення даного показника по відношенню до фунтів стерлінгів та інших світових валют.

3. Шляхи підвищення рівня ефективності діяльності банку

3.1 Напрями забезпечення ефективності діяльності банків у сучасних умовах

Платоспроможність та ефективність роботи банку залежить від його прибутковості. Також надлишкові активи банку є перешкодою його ефективного розвитку і приводять до незапланованих витрат та зайвих резервів. Банківський прибуток є одним із найважливіших показників ефективності функціонування банку, його стабільності. У ньому зацікавлені всі учасники економічного процесу. Розмір банківського прибутку хвилює акціонерів, тому що він є показником отриманого доходу на інвестований ними капітал. Вкладникам прибуток гарантує стабільний дохід і впевненість у завтрашньому дні, оскільки збільшення резервів і власних коштів банку свідчить про його стабільність. Позичальники також зацікавлені в прибутках банку, адже таким чином зростають їх власні накопичення.

Протягом 2011 року у банку Приватбанк спостерігалося зменшення рентабельності та доходності активів, що супроводжувалося зменшенням питомої ваги доходних активів у загальних активах банку. Внаслідок цього пропонуються основні шляхи підвищення прибутковості банку:

1. Загальне зростання групи активів, що приносять процентний дохід та зростання власного капіталу, насамперед правильне проведення зваженої маркетингової і процентної політики, наслідком цього стане підвищення числа банківських вкладників. Цією групою активів є кредитні операції банку. Для їх проведення банку необхідні, залучення клієнтів, які бажають отримати кредит, враховуючи при цьому ризики що можуть виникнути внаслідок кризових явищ які спостерігаються не тільки в Україні, але і у світі.

2. Збільшення питомої ваги доходних активів в сукупних активах. Іншими словами банк повинен нарощувати так звані «працюючі» активи, які приносять найбільші доходи банку і скорочувати до можливого мінімуму «непрацюючі». До доходних активів відносять кредитний та інвестиційний портфель банку, депозити та кредити в інших банках. Всі інші активи є недоходними. Вкладення коштів у недоходні активи погіршує структуру активів та їх дохідність. Однак, саме «непрацюючі» активи забезпечують ліквідність банку. Таким чином, банківська ліквідність досягається при максимізації залишків в касах та на кореспондентських рахунках по відношенню до інших активів. Але саме в цьому випадку прибуток банку буде мінімальний. Максимізація прибутку вимагає не збереження коштів, а їх використання для видачі позик і здійснення інвестицій (з урахуванням резервів). Оскільки для цього треба звести касову готівку і залишки на кореспондентських рахунках до мінімуму, то максимізація прибутку ставить під загрозу безперервність виконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами. Таким чином, занадто висока (понаднормативна) ліквідність негативно впливає на дохідність банку, а занадто низька - свідчить про погіршення надійності банку.

Отже, сутність банківського управління полягає в гнучкому співвідношенні протилежних вимог ліквідності і прибутковості. Загалом фахівці вважають, що частка доходних активів у загальних активах банку повинна бути на рівні 0,75-0,85. Зменшення частки доходних активів нижче 0,7 свідчить про можливі проблеми в діяльності банку.

3. Зміна загального рівня процентної ставки по активних операціях банку. Потрібне дослідження та врахування крім специфічних факторів, що визначають розмір процента по активних операціях, також попит на кредитному ринку і ставки конкуруючих банків та інших фінансово-кредитних установ.

Працюючи в цьому напрямку банки намагаються збільшити рівень процентної ставки по активних операціях, тобто тут спрацьовує принцип будь-якого комерційного підприємства: «дешевше купити, дорожче продати». З іншого боку, в умовах жорсткої конкуренції між кредитними установами та боротьби за розширення обслуговування ринків банкам дуже важко це робити. Таким чином, щоб отримати більший доход, банк повинен враховувати крім специфічних факторів, що визначають розмір процента по активних операціях (облікова ставка, рівень інфляції, термін позики, її розмір, ризик, характер забезпечення, витрати по оформленню позики та контроль, контроль та інші), також попит на кредитному ринку і ставки конкуруючих банків та інших фінансово-кредитних установ.

4. Зміна структури портфелю доходних активів, тобто підвищення питомої ваги ризикових кредитів в кредитному портфелі банку, наданих під високі проценти, проте це може бути небезпечно враховуючи ситуацію яка склалася навколо світової фінансової системи. Ризикові операції можуть принести банку значний дохід, якщо він буде правильно ними управляти. Банк повинен правильно дослідити допустимість ризику, розробити проект прийняття негайно практичного рішення, спрямованого або на використання ризикових операцій, або на виробітку системи заходів, що знижують можливість появи витрат банку від проведення тієї чи іншої операції.

Існує декілька способів захисту від кредитного ризику [29]:

1) диверсифікація позик - розподіл кредитного портфеля серед широкого кола позичальників, які відрізняються один від одного як за характеристиками, так і за умовами діяльності.;

2) постійний контроль банку за станом справ позичальника на протязі всього терміну користування позикою і у випадку виникнення у нього проблемних ситуацій, які можуть привести до несплати боргу, прийняття попереджувальних заходів щодо захисту своїх інтересів;

3) установлення лімітів - встановлення максимально допустимих розмірів наданих позичок, що дозволяє обмежити ризик. Лімітування використовується для визначення повноважень кредитних працівників різних рангів щодо обсягів наданих позичок. Лімітування як метод зниження кредитного ризику широко застосовується у практиці як на рівні окремого банку, так і на рівні банківської системи в цілому. Дотримання відповідних нормативів кредитного ризику контролюється НБУ;

4) резервування - створення резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями. Резерв під кредитні ризики поділяється на дві частини: під стандартну і нестандартну заборгованість; і відповідно до цього різні й норми резервування. Якщо під стандартну заборгованість коефіцієнт резервування становить 1%, то під нестандартну («під контролем» - 5%, «субстандартну» - 20%, «сумнівну» - 50%, «безнадійну» - 100%). Як бачимо, чим гірше якість кредитного портфелю, тим більші відрахування до резервного фонду;

5) сек'юритизація активів - передбачає перетворення наданих банками позичок на ліквідні цінні папери (наприклад, облігації чи векселі), котрі обертаються на вторинному ринку. У процесі сек'юритизації беруть участь кілька сторін: банк, як ініціатор продажу пакету кредитів; компанія, яка займається емісією цінних паперів; гарант (страхова компанія); інвестори (фізичні чи юридичні особи), котрі купують цінні папери на ринку. Процедура сек'юритизації починається з того, що банк, який є ініціатором продажу кредитів, укладає договір з компанією, котра на загальну суму сек'юритизованих кредитів робить емісію цінних паперів. Перед розміщенням пакету цінних паперів на ринку, компанія емітент має здобути підтримку гаранта, який виконує функцію страхування емітованих цінних паперів. Відтак цінні папери розміщуються на ринку, а отримані від їх продажу грошові кошти починають надходити до гаранта та компанії - емітента, які передають їх банку - ініціатору. Таким чином, банк отримує готівкові кошти на загальну суму пулу сек'юритизованих кредитів. При цьому банк продовжує обслуговувати ці кредити (які стають позабалансовими зобов'язаннями банку), тобто проводити розрахунки з позичальниками, отримувати кошти від погашення основної суми боргу та процентні платежі. Отримані грошові потоки банк направляє емітенту цінних паперів, який, у свою чергу, переводить їх інвесторам, тобто виплачує дохід за цінними паперами. Отже, потік грошових коштів починає надходити до інвестора, коли позичальники виплачують основну суму боргу та проценти банку-ініціатору. Коли кредит сек'юритизовано, тобто перетворено в пакет цінних паперів, власність на ці кредити та відповідні потоки грошових надходжень переходить до інвесторів. Прикладом сек'юритизованих активів є іпотечні кредити, автомобільні позички, кредити на придбання обладнання. Процедура сек'юритизації дозволяє банку здійснити трансферт кредитних ризиків (передати ризик іншим учасникам ринку). У разі неповернення кредитів збитки зазнають інвестори.

5. Забезпечення зростання непроцентних доходів, а саме приділення більшої уваги доходам від надання послуг «небанківського» характеру, оптимізація пасивів, зменшення загально адміністративних витрат, зменшення витрат на створення банківської послуги, що дасть змогу знизити її ціну.

Це означає збільшення комісійних, торгівельних, інших банківських операційних доходів, інших доходів. Перш за все, збільшення доходів від розрахунково-касового обслуговування, шляхом надання більш якісного обслуговування, збільшення обсягу та спектру послуг, що надаються суб'єктам господарювання, впровадження нових банківських продуктів, розвиток «зарплатних проектів», збільшення обслуговування клієнтів по системі «Клієнт-Банк», впровадження системи «Інтернет-Банкінг», що дасть змогу більш оперативного обслуговування клієнтів. Треба приділяти більш уваги доходам, які банки можуть отримувати від надання послуг «небанківського» характеру - консультаційних, аудиторських, а також доходам від проведення факторингових і лізингових операцій, доходів від надання поручительств гарантій. Але проблемою є те, що всі ці доходи, в першу чергу залежать від розширення клієнтської бази банку.

6. Зменшення витрат на створення банківської послуги дає відповідно знизити її ціну. Зниження цін на пропоновані послуги - вагомий аргумент у конкурентній боротьбі, важливий елемент створення позитивного іміджу банківської установи, що великою мірою забезпечує їй прихильність клієнтів. Здешевлення послуг може забезпечити банку вищий, ніж у конкурентів прибуток за рахунок більшого обсягу їх пропозицій. Тому особливого значення слід надавати скороченню витрат при наданні послуг без погіршення їх якості.

7. Правильне управління активами і пасивами банку, а також ризиками.

В сучасних умовах нестабільного зовнішнього середовища управління активами і пасивами банку має забезпечувати:

1) розподіл економічного капіталу банку під ризики і підтримку адекватної платоспроможності з урахуванням балансових, ринкових і інших ризиків;

2) моніторинг і управління активами і пасивами банку відповідно до поточних, середньо - і довгострокових бізнес-планів банку;

3) визначення політики і інструкцій з управління ризиком ліквідності і фондами банку. Визначення процедури антикризового управління у разі виникнення кризи ліквідності (системної кризи або близької до системної);

4) управління ринковими ризиками банку, зокрема процентним ризиком, валютним і ціновим ризиками;

5) встановлення лімітів по ринкових ризиках і ризику ліквідності;

6) контроль за операціями казначейства;

7) моніторинг результатів по шести вищевказаних цілях і проведення низки управлінських заходів, які приводять структуру банківського балансу і позабалансових позицій у відповідність з його стратегічними цілями і пріоритетами довгострокової політики банку.

При управління ризиками варто рекомендувати наступне:

1) використання принципу зважених ризиків;

2) здійснення систематичного аналізу фінансового стану клієнтів банку;

3) здійснення систематичного аналізу платоспроможності і кредитоспроможності банку;

4) застосування принципу поділу ризиків;

5) рефінансування кредитів;

6) проведення політики диверсифікації (широкий перерозподіл кредитів у дрібних сумах, наданих великій кількості клієнтів, при збереженні загального обсягу операцій банку);

7) страхування кредитів і депозитів;

8) застосування застави;

9) застосування реальних персональних і «уявних» гарантій;

10) хеджування валютних операцій;

11) збільшення спектру здійснюваних операцій (диверсифікація діяльності).

8. Управління ризиком процентних ставок:

1) досягнення цільового рівня чистої процентної маржі, спреду, чистого процентного доходу;

2) передбачення руху процентних ставок, встановлення процентних ставок за залученими та наданими коштами;

3) визначення динамічної структури активів і пасивів на підставі геп-аналізу та дюрації, використання засобів хеджування.

Як висновок можна стверджувати, що на сьогоднішній день в умовах нестабільного середовища є надзвичайно важливими дослідження та впровадження заходів, які допомогли б досягти мінімізації ризиків банку.

При можливості банк повинен зменшувати збиткові та малоприбуткові операції. Також важливими є зростання групи активів, що приносять процентний дохід, зміна загального рівня процентної ставки по активних операціях банку, а також зменшення ризиків, тобто диверсифікація позик, встановлення ліміту надання позик, резервування у найбільш раціональних межах, постійний контроль банку за станом справ позичальника на протязі всього терміну користування позикою.

Важливим є завданням політики управління ліквідністю та прибутковістю у вирішення конфлікту цілей ліквідності та прибутковості. Як відомо, найбільш ліквідні кошти приносять у кращому випадку низькі доходи, а тому визначати оптимум ліквідності необхідно одночасно з встановленням оптимуму прибутковості. Надліквідність негативно впливає на прибутковість, а надто низький показник ліквідності не узгоджується з вимогами платоспроможності, що може призвести до досить значних втрат у майбутньому.

3.2 Вплив міжнародних стандартів на діяльність банків України

При підвищенні ефективності банківської установи не слід забувати про формування і вдосконаленні резервів банківської системи та зменшення впливу зовнішніх і внутрішніх негативних факторів. Банківський сектор можна визнати ефективним залежно від спрямованості оцінювати і підтримувати фінансову стійкість банків у будь-яких ситуаціях. У зв'язку з цим у зарубіжній практиці наглядові органи приділяють підвищену увагу проблемі вдосконалення методів оцінювання і моніторингу фінансової стійкості банків.

На мікрорівні стійкість - це спроможність банку функціонувати, реалізовувати свої цілі і завдання щодо клієнтів навіть в умовах досить негативних впливів.

На макрорівні стійкість - це спроможність банківської системи подолати кризові ситуації в різних сферах і продовжувати функціонування, не викликаючи при цьому необхідності в економічних агентів радикально змінювати свої цілі і завдання щодо клієнтів навіть в умовах істотно негативних наслідків [30].

В даних умовах доцільно використовувати світовий досвід та рекомендації щодо структури банківської установи. Звичайно, банки розвинутих країн працюють в інших економічних умовах, але їх методи роботи можуть бути адаптовані до застосування і в нашій державі.

Дуже великий вплив на банківську систему має документ «Базель ІIІ», який визначає мінімальний власний капітал банку та його резерви, з метою зменшення ризиків та був схвалений Базельським комітетом дванадцятого вересня 2010 року. Оскільки Україна перебуває в умовах світової інтеграції, дуже важливим є прийняття «Базель ІIІ», що обов'язково вплине і на надійність комерційних банків, адже Центробанк контролюватиме їх фінансовий стан.

Поява нових стандартів «Базеля» є реакцією на глобальну фінансову кризу. Аналізуючи її причини, експерти як одну з основних виділили провали пруденційного регулювання фінансових посередників. В умовах поглиблення фінансової глобалізації національні стандарти організації, функціонування і регулювання діяльності фінансових посередників перестали відповідати сучасним вимогам. Власне ці банківські стандарти створюють умови для значного підвищення фінансової стійкості світової банківської (і фінансової в цілому) системи та її спроможності протистояти новим фінансовим потрясінням, перш за все за рахунок збільшення ліквідних резервів і поліпшення їх якості. Отже, «Базель III» зміцнить фінансову стійкість світової банківської системи за рахунок поліпшення якості, підвищення обсягу і достатності власного капіталу та ліквідності на міжнародному рівні.

«Базель III» не є заміною чи новою редакцією «Базеля II». Два «Базелі» будуть існувати паралельно. Головна відмінність від попередньої версії стандартів банківського капіталу - націленість на оцінку ситуації на макроекономічному рівні. Якщо «Базель II» базувався на вимогах до оцінки кожного конкретного банку, то тепер регулятор зможе відслідковувати ризики в цілому по банківській системі. Оскільки ПАТ КБ «Приватбанк» - лідер серед банків на українському ринку, то цій установі доцільно притримуватися власне рекомендацій «Базель ІІІ».

В стандартах «Базеля III» вводяться додаткові вимоги до достатності капіталу банків (акціонерний капітал, капітал I рівня, капітал II рівня, «буферний» капітал, сукупний капітал). Ці вимоги дозволяють перекласти відповідальність за фінансові ризики із платників податків на фінансових посередників, які активно здійснюють свої операції на міжнародних ринках грошей і капіталів.

Важливими ознаками нових капітальних стандартів за «Базелем ІІІ» є:

1) поліпшення якості структури власного капіталу банків;

2) істотне підвищення необхідної квоти капіталу;

3) зменшення системного ризику;

4) передбачено достатньо часу для переходу на нові нормативи регулювання.

За своєю суттю ініціативи Базельського комітету з банківського нагляду направлені на посилення вимог до капіталу і ліквідності банків. Основні вимоги «Базеля III» зосереджені на власному капіталі банку, оскільки він має найвищу ліквідність, а відповідно виступає найкращою формою амортизації фінансових збитків. У цьому контексті банку Приватбанк необхідно вже в найближчому році провести декілька серйозних змін. Зокрема, підвищити вимоги до якості і достатності капіталу, підвищити вимоги до покриття ризиків; ввести простий показник левериджу (який повинен співвідносити капітал з обсягом активів, не зважених на предмет ризиків і позабалансових зобов'язань, і доповнювати ризик-орієнтований показник достатності капіталу); упровадити «буфера» капіталу (додаткові вимоги капіталу, які не враховані при визначенні мінімальної величини пруденційних норм) і які дозволяють поглинути збитки в періоди фінансових потрясінь, а також введення двох стандартів ліквідності.

В Україні запровадження нових норм Базельських стандартів капіталу розпочнеться в січні 2013 року і повністю завершиться до січня 2015-го, за структурою резервів - до 1 січня 2019 року [5].

З 1 січня 2013 року буде введений у дію новий показник «Основний капітал» і не існуватиме в термінології додаткового капіталу і капіталу третього рівня. Передбачається, що в капітал першого рівня включатимуться лише ті інструменти, перш за все звичайні акції, які забезпечують поглинання збитків у поточному режимі діяльності банків, не очікуючи їх банкрутства. При цьому норматив мінімальної достатності капіталу першого рівня визначений у розмірі 6% і він має бути збільшений до цього розміру до 2015 року [8] (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Вимоги до капіталу першого рівня [5]

Окрім цього, будуть введені ще додаткові нормативи мінімальної достатності капіталу. По-перше, з'явиться норматив достатності базового (акціонерного) капіталу, який досягне цільового рівня в розмірі 4,5% протягом перехідного періоду [8] (рис. 3.2). Цей капітал включатиме звичайні акції і нерозподілений прибуток, а також емісійний дохід, отриманий у процесі розміщення звичайних акцій. Передбачається, що базовий капітал становитиме переважну частину капіталу першого рівня. За всіма інструментами капіталу першого рівня визначено перелік критеріїв, яким ці інструменти повинні відповідати. Однак головним залишається поглинання збитків і відсутність зобов'язань за ними з боку банку.



Рис. 3.2. Вимоги до акціонерного капіталу [5]

Окрім цього, за істотного зростання кредитного ризику на фоні значного зростання кредитних операцій банків і з метою захисту всієї банківської системи в цілому прийнято рішення, що банки будуть зобов'язані формувати спеціальний «контрциклічний» резерв, тобто особливий стабілізаційний фонду діапазоні від 0 до 2,5% від базового (акціонерного) капіталу в періоди системної кризи залежно від розмірів банку і їх вразливості. Формування цього резерву має на меті знизити збитки капіталу за циклічних коливань кредитних ринків. При цьому планується створювати буферний капітал на рівні 2,5% за рахунок чистого прибутку рівними частками (0,625%) з 2016 року (рис. 3.3).

Базельський комітет планує внести ще й такі зміни до структури власного капіталу. Перш за все вилучити зі складу власного капіталу першого рівня 15%-ну «подушку», яка включає відкладені податки і сек'юритизовані активи (до 1 січня 2018 року).

Рис. 3.3. Вимоги до формування буфера консервації капіталу [5]

Основну функцію захисту на випадок нових фінансових потрясінь виконуватиме ліквідний резерв коефіцієнта основного капіталу першого рівня (4,5%) і буферний резерв (2,5%). Разом вони становитимуть 7% банківського капіталу. Це так званий ефективний мінімальний рівень достатності власного капіталу. Причому, якщо цей показник буде між технічним і ефективним рівнями, то на банк накладатимуться обмеження у формі можливих обсягів виплати дивідендів і бонусів [7].

Доти, доки національні регулятори розпочнуть упровадження нових показників, мають бути скоректовані і вимоги щодо капіталу до зважених на предмет ризиків активів:

* 3,5% власні кошти / активи, зважені на предмет ризику;

* 4,5% капітал першого рівня / активи, зважені на предмет ризику;

* 8% загальний капітал / активи, зважені на предмет ризику.

Згідно із ще одним пунктом угоди, мінімальні вимоги до сукупного капіталу залишаються такими, як і раніше, - 8% від активів. Однак із урахуванням буферного капіталу мінімальний сукупний капітал банку становитиме вже 10,5% від активів, зважених на предмет ризиків.

Одночасно у вказаний період запровадять нормативи, націлені на обмеження фінансовго важеля (левериджу як відношення власного і залученого капіталу), який допустимий для фінансових посередників з метою визначення безризикового значення. За безризикове значення прийнято 3%-ний рівень капіталу першого рівня. Цей показник буде запроваджений із 2013 до 2017 рр. і після коректування стане обов'язковим.

Узагальнене підвищення вимог до достатності капіталу і введення нових пруденційних нормативів можна представити в табл. 3.1.

Таблиця 3.1. Посилення вимог до власного капіталу: від «Базеля ІІ» до «Базеля ІІІ»

Відсоток зважених на предмет ризиків	Вимоги до власного капіталу	Додаткові ринково - пруденційні компоненти
	Акціонерний капітал	Власний капітал першого класу	Загальний капітал	Антициклічний буфер
	Мінімальні вимоги	Буфер консервації капіталу	Ефективно необхідний	Мінімальні вимоги	Ефективно - необхідний капітал	мінімальні вимоги	Ефективно-необхідний капітал	Мінімальні вимоги
Базель ІІ	2			4		8
Меморандум	Відповідає новій дефініції - приблизно 1% для середньостатичного банку, що діє на міжнародних ринках	Відповідає новій дефініції приблизно 2% для середньо- статичного банку, що діє на міжнародних ринках
Базель ІІІ	4,5	2,5	7,0	6	8,5	8	10,5	0 - 2,5

Інформацію про строки введення вимог представлено на рис. 3.4.

Рис. 3.4. Динаміка зростання вимог до капіталу банків

Для ПАТ КБ «Приватбанк» динаміка капіталу першого рівня, акціонерного та сумарного капіталу протягом 2011 року зображена в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2. Динаміка структури капіталу банку Приватбанк протягом 2011 року

Показник	Частка у пасивах, %	Абсолютне выдхилення, п.п.
	Станом на 1.01.2011	Станом на 1.01.2012
Капітал першого рівня	9,23	8,78	-0,5
Сумарний капітал	11,93	10,47	-1,46
Акціонерний капітал	9,08	7,81	-1,27

Згідно наведених даних видно, що як капітал першого рівня і акціонерний капітал так і сумарний капітал зменшили свою частку у загальних банківських пасивах, що свідчить про збільшення частки забов'язань у банківських пасивах яка є наслідком прогресивної кредитної політики банку для забезпечення більшої прибутковості. Цей процес є позитивним в умовах коли частка власного капіталу змінюється в невеликих межах. Вище зазначені показники згідно «Базель ІІІ» знаходяться на ефективно-необхідному рівні. Отже в майбутньому ПАТ КБ «Приватбанк» необхідно зосередити зусилля для утримання даних показників на цьому рівні і в ніякому разі не допустити суттєвого зменшення, що призведе до зменшення стійкості банківської установи в цілому.

Що стосується вимог до ліквідністю, то згідно з «Базелем ІІІ» вводяться два нові нормативи - показник короткострокової ліквідності (LCR) і показник чистого стабільного фондування (NSFR). Новий норматив поточної ліквідності (liquidity coverage ratio) планують увести в 2015 році, а поновлений норматив довгострокової ліквідності (net stable funding ratio) - через три роки [7].

Перший показник передбачає, що короткострокові зобов'язання строком до 30 днів повинні будуть покриватися ліквідними активами на 100%. Другий норматив регулює ризик втрати банком ліквідності в результаті розміщення коштів у довгострокові активи, які повинні покриватися стабільними пасивами також не менше ніж на 100%. Тобто банк на майбутній рік повинен чітко спрогнозувати, звідки він залучатиме ресурси, за рахунок яких джерел будуть сформовані пасиви. Разом з тим Базельський комітет уточнює, що показники короткострокової ліквідності і NSFR частково доповнюють один одного, тому направляючи кошти на збільшення одного показника, банки будуть автоматично і збільшувати другий.

Одночасно регулятори передбачають і деякі послаблення для банківського сектору. Це, зокрема, можливість використовувати як власний капітал міноритарні (до 10%) частки в капіталі інших фінансових інститутів. Більше того, список включає цілу низку фінансових інструментів, які також можуть увійти у структуру власного капіталу банку. До них належать, наприклад, відкладені податкові активи. Безумовно, такі послаблення сприятимуть посиленню позицій великих банків, які мають, на відміну від більшості інших фінансових посередників, більш розгалужену мережу своїх підрозділів в інших регіонах.

Безумовно, досягнута нова Базельська угода являє собою фундаментальне зміцнення глобальних банківських стандартів і забезпечить довгострокову фінансову стабільність та економічне зростання комерційного банку.

Разом з тим «Базель III» має низку недоліків. Зокрема, жорстке регулювання робить більш консервативною кредитну політику банку. Нові вимоги можуть знизити прибутковість банківської установи, підвищити вартість запозичень. Недоліком «Базеля III», є й те, що ним не внесено змін у систему оцінки ризиків. Однак саме вплив кредитних ризиків є однією з основних причин (що і визнавалось Базельським комітетом) світової фінансової кризи. Оскільки для забезпечення фінансової стійкості банківської системи одного посилення вимог до власного капіталу недостатньо, тому окрім підвищення нормативів капіталу, потрібно вживати також заходів, направлених на поліпшення якості активів, формування запасу ліквідності та вдосконалення менеджменту банківської установи.

Отже, для підвищення стійкості банку у несприятливих економічних умовах створено спеціальний документ «Базель ІІІ», орієнтований для всіх країн світу. У ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 1.01.2011 основні показники знаходилися на ефективно-необхідному рівні згідно «Базель ІІІ», то оскільки протягом 2011 спостережувалася їхня зміна в негативну сторону, керівництву банку слід приділити достатню увагу задля їх утримання на необхідному рівні.

Як висновок можна стверджувати, що на сьогодені у ПАТ КБ «Приватбанк» основні показники ефективності діяльності знаходяться на доцільному рівні і в майбутньому керівництву банку слід утримувати показники на теперішньому рівня і не допустити їхнє падіння в наступних періодах.

Висновки та пропозиції

В умовах швидкоплинного зовнішнього середовища на фоні незакінченої світової кризи, що безперечно негативно впливає на діяльність фінансового сектору економіки, банк повинен звернути особливу увагу на проблему оптимізації структури доходів та підвищення прибутковості, адже банк, як регулятор грошового обігу й посередника в акумуляції та перерозподілі грошових ресурсів, відіграє важливу роль в економічних перетвореннях України.

Проблемам забезпечення прибутковості та фінансової стійкості банку в ринковій економіці присвячено праці багатьох провідних вітчизняних і зарубіжних учених. Серед них - М. Алексеєнко, О. Біла, В. Вітлінський, О. Вовчак, А. Герасимович, О. Дзюблюк, О. Ширинська, Р. Шіллер, та ін.

Нові умови спонукають до виділення проблеми підвищення прибутковості комерційного банку, та більш широкого її дослідження з огляду на світову фінансову кризу та загальну нестабільність ситуації в державі.

Приватбанк, як лідер в України серед обсягів банківських послуг та клієнтів сьогодні знаходиться на новому важливому етапі свого розвитку, оскільки наприкінці 2008 р. світова фінансова криза суттєво вплинула на фінансові результати банку, а власне зумовило стрімкий спад прибутку банку протягом 2008-2009 років.

Проаналізувавши результати діяльності Приватбанку протягом 2011 року, можна стверджувати, що банк проводить інтенсивну політику заради залучення коштів, таким чином збільшуючи пасиви. Під впливом світової фінансової кризи 2008 року керівництво Приватбанку у 2011 році поставило за мету збільшення власного капіталу на 40,97%, як результат його питома вага у загальних пасивах збільшилася до 11,54%. Банківські активи протягом звітнього періоду збільшилися на 27,93% на фоні суттєвого збільшення частки інших фінансових активів, яка склала 12,73% серед загального обсягу активів. Спостерігалося зменшення високоліквідних активів, що являється негативним фактором, який впливає на ліквідність фінансової установи.

Негативна тенденція прослідковувалася у структурі активів по їх дохідності, а точніше частка дохідних активів у загальних активах зменшилася на 5,22%.

Темпи приросту доходів виявилися меншими ніж темпи приросту витрат. Як результат чистий прибуток зріз всього на 4,06. Також слід зауважити що чистий прибуток на одну акцію зменшився на 21,23% і становив 22,06 тис. грн. у 2011 році на відміну від 28,25 тис. грн. у 2010 році. Причиною цього послугувало збільшення на 174,02% чистого нерозподіленого доходу, проте позитивним фактором являється зменшення на 98,29% чистого операційного збитку.

Дохідність активів та рентабельність зазнали невеликого зменшення (на 0,86% та 1,05% відповідно), при цьому мультиплікатор капіталу зріз на 1,07%.

Коефіцієнтні показники ефективності в основному суттєво перевищують нормативні значення, проте процентна маржа зазнала невеликого зменшення протягом 2011 року (на 3,45%). Значної зміни зазнали показник продуктивності праці, який збільшився на 42,36%.

Щодо складу активів за рівнем їхнього розташування, то тут відбулися зміни на користь США де активи банку Приватбанк збільшилися на 781,44% і станом на 1.01.2012 становили 14,12% від загальних банківських активів. При цьому простежується зменшення активів у країнах колишнього СССР та невелике збільшення та в Європі; їхня питома вага у загальних активах показала зменшення. В Україні активи Приватбанку зросли на 21,64%, але цього виявилося не достатньо, щоб утримати питому вагу у загальних активах.

Чиста позиція валютного ризику відносно долара США зменшилася на 4612054 тис. грн. та склала -7 217 808 тис. грн. Це свідчить про більшу залежність фінансових результатів банку від долара США, зокремо зміцнення долара США на 5% призведе до збитків у 360 890 тис. грн. станом на 1.01.2012, що на 179,99% більше за показник у 130 288 тис. грн. станом на 1.01.2011.

Чистий розрив за процентними ставками показав позитивну тенденцію і склав 16 864 809 тис. грн. стттаном на 1.01.2012, що більше на 41% в порівнянні з 1.01.2011. Особливої зміни зазнав чистий розрив процентними ставками терміном від 6 до 12 місяців, який збільшився на 103%.

Загалом можна стверджувати що Приватбанк достатньо міцна фінансова установа з добрими показниками прибутковості та рентабельності. Проте за звітний 2011 рік прослідковувалося зниження темпів приросту доходів та прибутку банку. Керівництво банку ставило акцент не на збільшенні прибутковості фінансової установи, а на зменшенні ризиків та зміцнення фінансового стану.

В зв'язку з вищесказаним можна запропонувати основні напрямки вдосконалення діяльності комерційного банку та збільшення його прибутковості:

- загальне зростання групи активів, що приносять процентний дохід та зростання власного капіталу, насамперед правильне проведення зваженої маркетингової і процентної політики, наслідком цього стане підвищення числа банківських вкладників;

- збільшення питомої ваги доходних активів в сукупних активах. Іншими словами банк повинен нарощувати так звані «працюючі» активи, які приносять найбільші доходи банку і скорочувати до можливого мінімуму «непрацюючі»;

- зміна загального рівня процентної ставки по активних операціях банку. Потрібне дослідження та врахування крім специфічних факторів, що визначають розмір процента по активних операціях, також попит на кредитному ринку і ставки конкуруючих банків та інших фінансово-кредитних установ;

- зміна структури портфелю доходних активів, тобто підвищення питомої ваги ризикових кредитів в кредитному портфелі банку, наданих під високі проценти, проте це може бути небезпечно враховуючи ситуацію яка склалася навколо світової фінансової системи.

Підбиваючи підсумок, необхідно зазначити, що в умовах ринкової економіки отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності є необхідним чинником існування будь-якого суб'єкта підприємництва. При збільшенні прибутку необхідно також враховувати фінансову стiйкiсть кредитної установи. Це досягається шляхом створення адекватних резервних фондів, стимулювання персоналу i керiвництва до розширення та вдосконалення операцій, скорочення витрат i підвищення якостi послуг, що надаються, i, зрештою, для успiшного проведення наступних емiсiй i вiдповідно збiльшення капiталу.

ПАТ КБ «Приватбанк» має найрозвинутішу в Україні мережу банків-кореспондентів, працює з використанням сучасних комп'ютерних систем, що дозволяє оперативно проводити операції на міжнародних фінансових ринках. Банк входить до групи найбільших банків України, за показником сумарних активів. Зростання капіталу і чистих активів протягом 2011 року є свідченням розвитку банку.

Завдяки проведеному аналізу можна стверджувати, що показники ефективності та рентабельності які свідчить про ефективну роботу ПАТ КБ «Приватбанк» в сегменті ринку банківських послуг значно перевищують існуючі норми, та протягом 2011 року керівництво Приватбанку зуміло їх утримати на доцільному рівні.

Отже, в разі виправлення керівництвом банку виявлених недоліків фінансового стану, ПАТ КБ «Приватбанк» залишиться високо - прибутковою установою та збереже своє лідерство на Українському ринку.

Список використаних джерел

1. Про банки і банківську діяльність: закон України №2121-III від 17.01.2001 р.

2. Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій: постанова правління Національного Банку України №275 від 17.07.2001 р.

3. Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків: закон України №3024-VI від 15.02.2011 р.

4. Про затвердження положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України: постанова Національного Банку України №259 від 30.04.2009.

5. Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні: постанову Правління Національного банку України від 26.09.2001 №841/6032.

6. Річний звіт за 2010 рік ПАТ КБ «ПриватБанк» - privatbank.ua

7. А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко. Аналіз банківської діяльності: / підручник - К.: КНЕУ, 2004. - 599 с.

8. Аникина А.В. Англо-русский словар по экономике и фінансам - Санкт-Петербург: Экономическая школа, 1993. - 598 с.

9. Мещеряков А.А. Організаційно-технологічні аспекти підвищення ефективності функціонування комерційного банку: монографія - К.: Наук. Світ, 2006. - 347 с.

10. Васюренко О.В. Банківські операції. Навчальний посібник - 4-те вид. - К.: Знання. - 2004 - 324 с.

11. Вовчак О.Д., Рущишин Н.М. Банківська справа / навч. посіб. - Львів: Новий Світ - 2000, 2008 - 560 с.

12. Дзюблюк О. Глобалізаційні процеси та участь іноземного капіталу у розвитку вітчизняних банках // Банківська справа. - 2008. - №2. - С. 375.

13. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С Фінансовий словник: Понад 5000 понять і термінів. - 4-тє вид., випр. та доп. /. - К., 2002. - 566 с.

14. Заруба О.Д. Основи фінансового аналізу та менеджменту / навч. посібник для вузів. - К. - 1995. - 298 с.

15. Збірник виробничих ситуацій з навчальної дисципліни «Банківські операції».К., 1998. - 100 с.

16. Карманов Є. Банківський кодекс України - об`єктивна необхідність // Вісник Національного банку України. - 2005. - №11.-C.44-46.

17. Кірейцеі Г.Г. Фінансовий менеджмент.-К.: ЦУЛ, 2002. - 496 с.

18. Коваленко В.В. Центральний банк і грошово-кредитна політика. - К.: Знання України, 2006. - 332 c.

19. Крилова В.В., Крилова А.А. Перспективи консолідації банківського сектора України // Вісник Української академії банківської справи. - 2008. - №1 (24). - С. 76-80.

20. Лютий І., Юрчук О. Особливості глобального економічного середовища
діяльності банків // Вісник Національного банку України. - 2008. - №4. -
С. 46-51.

21. Маслак Н.Г., Теоритичні аспекти ефективності банківської діяльності та її оцінки/ Вісник Сумського національного аграрного університету серія «Фінанси і кредит» №2, 4.11.2009.

22. Основи банківської справи / Під ред. А.Н. Мороза.-К., 1994.-356 с.

23. П'ятаченко О.П Інтелектуалізована оцінка кредитоспроможності позичальника. // Фінанси України №6 - 2004.

24. Парасій-Вергуненко І. М. Аналіз банківської діяльності: навч. - метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2003. - 347 с.

25. Польова О. Банківська система України в умовах глобалізації світової економіки // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - №3.-C.166-168.

26. Примостка Л.О. Аналіз банківської діяльності / монографія. - К.: КНЕУ, 2002. - 316 с.

27. Риджук Д.М. Забезпечення кредитних зобов'язань у діяльності банків. - К.: «Істина», 2001.-256 с.

28. Слобода Л.Я., Банах Ю.В. Класифікація ризиків зростання іноземного капіталу у банківській системі країни // Вісник Української академії банківської справи. - 2008. - №1 (24). - С. 97-104.

29. Смовженко Т., Другов О. Проблеми та перспективи розвитку банківської системи в умовах євроінтеграції України. Організаційний аспект // Вісник Національного банку України. - 2005. - №11.-C. 34-37.

30. Сорока А.А. Специфіка розвитку банківського сектору в перехідних економіках // Економіка. Фінанси. Право. - 2005. - №1. - C. 17-22.

31. Старинський М.В. Становлення Національного банку України як центрального банку держави // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т.15. - Суми: УАБС НБУ, 2006. - C.143-149.

32. Теплова Т.В. Финансовый менеджмент: управление капиталом и инвестициями.-М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2000.-504 с.

33. Терехов А.А. Аудит: перспектвы развития. М.: - Финансы и статистика, 2001. - 557 с.

34. Усоскин В.М. Современный коммерческий банк: управление и операции.-М., 1994. - 320 с.

35. Федоров М.В. Валюта, валютні системи, валютні курси. Под ред. Ю.Г.Єрмолаєва. - М. ПАИМС, 1995. - 152 с.

36. Фельдман А.А. Депозитные и сберегательные сертификаты. Чековое обращение.: учебн. пособие. - М., 1995. - 168 с.

37. ХамицькаВ.С., СавінаЛ.О. Проблеми консолідації українського банківського ринку в умовах глобалізації // Економічний простір №23/2 2009.

38. Хорн Дж.К.ван. Основы финансового менеджмента.-К.: Вильямс, 2002.

39. Черкасов В.Е. Финансовый анализ в коммерческом банке. М., 1995.

40. Чижов Н.А. Кадровые технологии. - М.: Экзамен, 2000.

41. Шаповалов А. Присутність іноземного капіталу в банківському секторі
України // Вісник Національного банку України. - 2008. - №4. - С. 2-7.

42. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы. П-о., М., 1998 г.

43. Шеремет А.Д., Суйц В.П. Аудит. - 2-е изд. - М.: ИНФРА, 2000.-350 с.

44. Ширинская Е.Б. и др. Финансово-аналитическая служба в банке:/Практическое пособие. Е.Б. Ширинская, Н.А. Понамарева, В.А. Купчинский.-М.-ФКБ-ПРЕСС, 1998.

45. Щекин Г.В. Основы кадрового менеджмента: Учебник. - 3-е изд., перераб. и доп.-К.: МАУП, 1999.

46. Юргелевич С. Як і чим запобігти використанню фінансової системи для відмивання грошей. - Вісник НБУ №8. - 5.05.2000.

47. Національний банк України www.bank.gov.ua

Размещено на Allbest.ru