Організаційно-економічні умови залучення банками грошових заощаджень населення

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ «ГРОШІ ТА КРЕДИТ»

НА ТЕМУ:

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ УМОВИ ЗАЛУЧЕННЯ БАНКАМИ ГРОШОВИХ ЗАОЩАДЖЕНЬ НАСЕЛЕННЯ

АНОТАЦІЯ

Процес переходу до якісно нової форми економічних відносин зумовлює необхідність внесення кардинальних змін до фінансово-кредитної сфери економіки, основною ланкою якої є банківська система. Тому дослідження питань функціонування і розвитку банківської системи набуває особливого значення.

У курсовій роботі узагальнено теоретичні засади залучення банками грошових заощаджень населення; викладено особливості формування депозитної політики банків з метою залучення якомога більшої кількості грошових коштів, що перебувають поза банками; розглянуто роль заощаджень населення як ключовий фактор реального економічного зростання; проведено аналіз діяльності банків у сфері залучення заощаджень населення у банківську систему, об'єм, структуру та кон'юнктуру ринку банківських депозитів України; досліджено методи впливу банківських установ на бажання клієнтів банку перетворювати готівку у депозитну складову грошової маси; визначено напрями впливу різних факторів на формування депозитної політики банків; запропоновано відповідний фінансовий механізм залучення банками заощаджень населення до банківської; розроблено конкретні рекомендації щодо вдосконалення банківської діяльності у сфері залучення грошових запасів населення на сучасному етапі, які містять у собі рекомендації щодо оптимізації депозитної політики банків, обґрунтування принципів та методики оцінювання оптимальності депозитної політики банків.

Наведені пропозиції та рекомендації сприятимуть реформуванню банківської діяльності в контексті залучення грошових заощаджень населення, а також підвищенню довіри населення до банківської системи.

Ключові слова: банківська система, економічне зростання, заощадження населення, депозити та вклади, банківський капітал, ринок банківських депозитів, грошові ресурси.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАОЩАДЖЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ЯК ДЖЕРЕЛО ЗАЛУЧЕННЯ КОШТІВ В ЕКОНОМІКУ КРАЇНИ

1.1 Сутність вкладів та депозитів банків

1.2 Правова основа формування вкладів та депозитів банків

1.3 Роль заощаджень населення у формуванні банківського капіталу та розвитку економіки

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ У СФЕРІ ЗАЛУЧЕННЯ ГРОШОВИХ ЗАОЩАДЖЕНЬ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

2.1 Аналіз показників формування депозитної складової грошової маси

2.2 Аналіз кон'юнктури, об'єму та структури ринку банківських депозитів України

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ЗАЛУЧЕННЯ ГРОШОВИХ ЗАОЩАДЖЕНЬ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

3.1 Мотивація фізичних осіб до залучення заощаджень у банківську сферу шляхом покращення умов депозитних послуг банків

3.2 Аналіз механізму трансформації заощаджень населення в кредитні ресурси через банківську систему України

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Функціонування банківської системи будь - якої країни просто не можливо без грошових ресурсів, які знаходяться в розпорядженні домогосподарств та суб'єктів господарювання. Ці грошові кошти є реальною основою функціонування усіх банків, оскільки вони створюють базу для проведення усіх видів операцій, що їх здійснюють банки. Саме тому дослідження механізму та умов залучення банками грошових коштів фізичних та юридичних осіб є досить важливим та актуальним, особливо у посткризовий період, коли довіра до банків лише починає відновлюватися, а грошові ресурси повертатися в банківську систему.

У цьому звязку дослідження питань забезпечення умов для залучення коштів населення набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання.

Обєктом дослідження є організаційно - економічні умови залучення банками грошових заощаджень населення.

Предмет дослідження - механізм залучення банками грошових коштів населення.

Методи дослідження - метод математичної статистики, системний аналіз, метод економічного аналізу.

Мета роботи полягає в узагальненні теоретичних основ організації, розкритті діючої практики з залучення банками грошових заощаджень населення, а також пошуку напрямків удосконалення цієї роботи на основі систематизації існуючих пропозицій щодо цього питання.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

- досліджено сутність таких економічних категорій як «банківські депозити» та «банківські вклади»;

- обґрунтовано доцільність використання правової основи формування вкладів та депозитів банків;

- розглянуто роль заощаджень населення у формуванні банківського капіталу та розвитку економіки;

- викладено аналіз показників формування депозитної складової грошової маси;

- наведено сучасний стан кон'юнктури, об'ємів та структури ринку банківських депозитів України;

- проведено аналіз мотивації фізичних осіб до залучення заощаджень у банківську сферу шляхом покращення умов депозитних послуг банків;

- запропоновано аналіз механізму трансформації заощаджень населення в кредитні ресурси через банківську систему України.

Вказаному питанню приділяється значна увага Національного банку України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, що знайшло своє відображення у Законах України «Про Національний банк» N 1608-VI від 21.08.2009, «Про банки і банківську діяльність» N 2522-VI від 09.09.2010, «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» N 2388-VI від 01.07.2010, Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами № 159 від 23.03.2009.

На вирішення цієї проблеми спрямовані дослідження Бартош О. М., Дребот Н. П., Костіної Н. І., Маслової А. Ю., Огієнко В. І., Тертичної Н. В., Української Л. О., Фомішиної В. М. та багатьох інших науковців.

Впровадження пропозицій і рекомендацій, наданих у роботі, дозволить створити покращені умови залучення грошових заощаджень населення банками та розширення бази для проведення банківських операцій, повернути довіру клієнтів до банківської системи України та вдосконалити механізм залучення грошових заощаджень населення.

Це надасть можливість організувати діяльність банківських установ у відповідності з побажаннями клієнтів, що дозволить розробити такі депозитні послуги, які б стали оптимальні як для самих банків, так і для вкладників.

РОЗДІЛ 1. ЗАОЩЕДЖЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ЯК ДЖЕРЕЛО ЗАЛУЧЕННЯ КОШТІВ В ЕКОНОМІКУ КРАЇНИ

1.1 Сутність вкладів та депозитів банків

Одним із основних джерел залучення коштів в економіку країни є заощадження населення, які в економіці здобули назву «тимчасово вільних коштів». Виходячи з основних постулатів економічної теорії заощадженнями називається частина грошового доходу, яка не використовується на поточне споживання, а призначена для задоволення майбутніх потреб. Заощадження, що зберігаються в готівковій формі, функціонують поза банківською системою та не становлять для неї великого інтересу, оскільки банківська система скористатися такими грошовими ресурсами не здатна. А от заощадження, які знаходяться в безготівковій формі, тобто є депозитними, становлять для неї досить великий інтерес, адже вони є певними вливаннями в економіку країни та можуть з легкістю використовуватися банками для забезпечення його поточних потреб та проведення банківських операцій. Вклади населення та депозити юридичних осіб - це той ресурсний фундамент, на який спираються комерційні банки у своїй діяльності.

Терміни «вклади» та «депозити» є тотожними коли йдеться про кошти фізичних осіб, тому термін депозити будемо застосовувати як до вкладів фізичних осіб, так і до депозитів суб'єктів господарської діяльності.

Депозит (від латинського - річ, віддана на збереження) - це економічні відносини щодо передачі коштів клієнта в тимчасове користування банку. Правила здійснення операцій із банківськими депозитами визначаються постановою Правління НБУ № 250 від 30.06.1998 року з відповідною назвою та Положенням “Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами”, затверджене постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 р. № 516 зі змінами та доповненнями [5].

Особливість депозиту полягає в його роздвоєності в практичному застосуванні. По-перше, депозит є для вкладника потенційними грошима, вкладник може виписати чек і спрямувати відповідну суму в обіг. Але в той же час «банківські гроші» приносять вкладникові дохід, виступають уже в ролі капіталу. Перевага депозиту перед готівкою в тому, що депозит приносить дохід у формі процента, а недолік у тому, що процент депозиту нижчий порівняно з тим, який виплатять на капітал, якщо його позичити. Тому саме при депозитних операціях дуже виразно виступає сутність комерційної діяльності банків -- платити за депозит дешевше, а розміщувати його за вищу плату.

В економічній науці, а відповідно й у практиці фінансової діяльності досі не вироблено єдиних методичних підходів до визначення суті банківських депозитів як окремої економічної категорії. Багато вчених пропонують власні підходи щодо визначення сутності депозитів та їх ролі у вирішенні фінансово-економічних та соціальних проблем, розвитку банківської системи та обґрунтовують різноманітні класифікаційні ознаки і видові відмінності.

Проаналізувавши усі наявні підходи вітчизняних та зарубіжних учених до визначення депозитів як економічної категорії, а також сучасну практику банківської діяльності, слід розглядати банківські депозити як сукупність усіх можливих видів та форм внесення грошових коштів суб'єктами економіки на банківські рахунки незалежно від суми, терміну та виду валюти для зберігання на відповідних умовах - повернення в кінці терміну зберігання і, як правило, з виплатою процентів.

На основі аналітичного огляду депозитів, що використовуються в різних країнах світу, нижче розглянуто методичні підходи до їх класифікації, які зведені до єдиної узагальнюючої таблиці (табл. 1.1)[25].

Таблиця 1.1

Класифікація банківських депозитів

Класифікаційна ознака	Види депозитів
Тип клієнта	ѕ депозити фізичних осіб, ѕ депозити юридичних осіб, ѕ міжбанківські депозити
Вид валюти	ѕ депозити в національній валюті, ѕ депозити в іноземній валюті, ѕ мультивалютні депозити
Форма користування	ѕ депозити до запитання, ѕ строкові депозити, ѕ депозитні (ощадні) сертифікати
Строк депозиту	ѕ депозити «Овернайт», ѕ короткострокові, ѕ довгострокові
Рівень стабільності	ѕ найбільш стабільні, ѕ стабільні, ѕ нестабільні
Форма оформлення	ѕ депозити, оформлені вкладною книжкою; ѕ депозити, оформлені платіжною карткою; ѕ депозити, оформлені договором; ѕ депозити, оформлені сертифікатом
Метод нарахування процентів	ѕ депозити з фіксованою ставкою, ѕ депозити з плаваючою ставкою, ѕ депозити з «простими» процентами, ѕ депозити зі «складними» процентами.
Терміни нарахування процентів	ѕ депозити із щомісячним нарахуванням процентів, ѕ депозити зі щоквартальним нарахуванням процентів, ѕ депозити зі щорічним нарахуванням процентів, ѕ «авансові депозити»
Режим функціонування	ѕ з правом поповнення, ѕ без права поповнення
Регіональна ознака	ѕ депозити у вітчизняних банках, ѕ депозити у зарубіжних банках
Економічна сутність	ѕ активні, ѕ пасивні
Величина депозиту	ѕ великі, ѕ середні, ѕ малі
Форма депозиту	ѕ грошові, ѕ металеві
Вид депозиту	ѕ будівельні депозити, ѕ інвестиційні депозити, ѕ трастові депозити, ѕ пенсійні депозити, ѕ депозити на дітей, ѕ інші депозити

Як ми бачимо видів депозитів існує безліч, саме тому клієнти банку мають можливість обирати найвигідніший для себе варіант та умови зберігання своїх грошових вкладів. Так наприклад вклади до запитання зручні для клієнтів, які регулярно здійснюють платежі, оскільки це дає змогу проводити розрахунки без використання готівки, що насамперед безпечно.

Депозити до запитання представлені різними рахунками (розрахунковим, поточним тощо), з яких їхні власники (юридичні й фізичні особи) можуть одержувати готівку на першу вимогу шляхом виписування грошових і розрахункових документів (видача готівки, виконання платіжного доручення, оплата чеків або векселів). Проте платою за таку «зручність» є низький процент, адже нестабільність внесків до запитання обмежує можливості й сферу їх використання комерційним банком. Власники таких рахунків повинні платити банку комісійні за їх ведення, а деякі банки за ведення безпроцентних рахунків, навіть, вимагають від їхніх власників утримувати обумовлені незнижувані залишки на рахунку.

В умовах відсутності плати за депозити до запитання банки намагаються залучити кошти клієнтів і стимулювати приріст поточних внесків за рахунок надання їм додаткових послуг і підвищення якості обслуговування. Це, зокрема, кредитування з поточного рахунка, пільги вкладникам в одержанні кредиту, використання зручних для клієнта форм розрахунків: за допомогою Інтернету, мобільного зв'язку, із застосуванням кредитних карток, чеків тощо.

Про недостатній розвиток розрахункових послуг банків для населення свідчить той факт, що у вкладах населення переважають строкові депозити.

Строкові вклади є для банків найкращим видом депозитів, оскільки вони стабільні й зручні у банківському плануванні. За ними клієнтові сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового ринку, інших умов. Чим триваліші строки і (або) більша сума внеску - тим більший розмір винагороди. Процентна ставка за строковий депозит із попереднім повідомленням встановлюється залежно від терміну повідомлення. При достроковому вилученні внеску клієнт банку може бути позбавлений передбачених угодою процентів повністю або частково. Як правило, у такому разі банк виплачує процент, який встановив за рахунками до запитання.

У світовій практиці проміжне місце між строковим депозитом і депозитом до запитання займає ощадний депозит. Ощадні депозити служать власникам для накопичення грошових заощаджень. Власнику ощадного депозиту видається іменне свідоцтво у формі ощадної книжки, в якій відбиваються всі операції з рахунком. Ощадні депозити передбачають тривале існування на рахунках стабільних залишків коштів, що використовуються в активних банківських операціях. За ощадними депозитами банки нараховують високі проценти, хоча і нижчі, ніж за строковими депозитами. Для ощадних депозитів типове повільне зростання суми і те, що накопичені заощадження використовуються, як правило, лише через декілька років.

До вкладів ощадного характеру належать лише ті, що робляться з метою зберігання й поступового нагромадження коштів. Тобто вклади до запитання не можна вважати ощадними, оскільки їх основна функція -- обслуговування поточного платіжного обороту клієнтів, а не обороту заощаджень. Так чи інакше, в міру розвитку безготівкових розрахунків на базі вкладів до запитання їхня роль в організації заощаджень зменшуватиметься.

Слід зауважити, що донині у теорії і практиці банківської справи чіткого визначення поняття "ощадний вклад" немає. Невизначеність пов'язана з тим, що вклади населення мають багатоцільовий характер, залежать від конкретної економічної та соціально-політичної ситуації в країні, від традицій, що склалися, і навіть від психології населення.

Зростаюча конкуренція на ринку депозитних операцій, застосування електронно-обчислювальної техніки та інші фактори сприяли появі нових різновидів депозитів, які поєднують окремі властивості депозитів до запитання, термінових і ощадних. У цьому переконує досвід як країн із розвинутою ринковою економікою, так і України. Комерційні банки дедалі частіше виплачують проценти за вкладами до запитання, застосовують "гібридні" рахунки, кошти яких використовують як для фінансових інвестицій, так і для здійснення поточних розрахунків.

Подальше реформування економіки, впровадження ринкових відносин потребує постійного вдосконалення системи грошового обігу, поліпшення розрахункового й касового обслуговування приватних осіб, що має забезпечити швидкозростаючі потреби у платежах і прискорити обіг грошових засобів за умов одночасного зменшення витрат грошового обігу й скорочення трудових затрат. Один зі шляхів розв'язання цих проблем -- безпаперові технології розрахунків.

У наш час понад 200 країн світу розвивають банківські послуги на основі кредитних карток, а безготівкова плата за товари і послуги в економічно розвинутих країнах сягає 90% у структурі всіх грошових операцій.

Застосування в Україні безготівкових розрахунків за допомогою пластикових карток, впроваджуваних останнім часом - один із найперспективніших шляхів залучення заощаджень населення у грошовий обіг країни.

Заощадження, і в першу чергу зроблені населенням, живлять економіку країни. Вони використовуються як інвестиційні ресурси. Якби всі кошти, що знаходяться у населення вдалося залучити у господарський обіг, Україна могла б так збільшити валютні резерви, що це дало б їй змогу не залежати від іноземних інвестицій. Для цього перш за все потрібні надійні гарантії з боку держави та довіра клієнтів до кредитно-фінансових установ.

1.2 Правова основа формування вкладів та депозитів банків

Вклади та депозити, які залучують банки - це одна з основних діяльностей комерційних банків. А, оскільки, економічна діяльність комерційних установ має регулюватися за допомогою правових норм та нормативної бази, формування депозитів та вкладів банків не є виключенням.

В Україні існує багато нормативних джерел, які використовуються для регулювання діяльності комерційних установ. Серед них Конституція України, Кодекси законів та нормативні акти. Ця нормативна база формується та затверджується різними державними установами та членами управлінського апарату країни. Це зокрема Верховна Рада України, Кабінет міністрів України, Національний банк України та інші.

Розглядати вплив законодавства на формування вкладів та депозитів банків необхідно починаючи з законів, які мають найбільшу ступінь законодавчої сили, поступово переходячи до менш законодавчо важливих. Таким чином розпочати необхідно з Конституції України, яка за суттю своєю є найголовнішим та основним законом держави.

Згідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 09.09.2010 N 2522-VI на підставі банківської ліцензії, яка видається державним органом після надання певних документів, банк має право на здійснення таких операцій як:

ѕ прийняття вкладів фізичних та юридичних осіб;

ѕ відкриття та ведення поточних рахунки клієнтів;

ѕ розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Також згідно цього Закону спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 відсотків капіталу банку [3].

Згідно до Закону України «Про Національний банк України» від 09.07.2010 N 2478-VI нагляд за економічною діяльністю комерційних банків, а також її регламентацію здійснює Національний банк України, що говорить про те що саме НБУ частково формує депозитну політику банку, встановлюючи норму процента, строковість та інші показники, які характеризують вклади та депозити [2].

Також важливим нормативним документом, який впливає на формування вкладів та депозитів банків є Постанова Національного банку України «Про затвердження Правил здійснення депозитних операцій для банківських депозитів і Правил випуску та обігу валютних деривативів » від 03.12.2003 №516.

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначає поняття та особливості використання ощадного (депозитного) сертифікату. Згідно ст. 13 даного закону ощадний (депозитний) сертифікат -- цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі впливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав. Ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються на певний строк (під відсотки, передбачені умовами їх розміщення). Ощадні (депозитні) сертифікати можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються у бездокументарній формі, а на пред'явника -- у документарній [4].

В ощадному (депозитному) сертифікаті у документарній формі зазначаються вид цінного паперу, найменування і місцезнаходження банку, що випустив сертифікат, серія і номер сертифіката, дата випуску, сума депозиту, процентна ставка, строк отримання вкладу, підпис керівника банку або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою банку. Відступлення ощадного (депозитного) сертифіката здійснюється шляхом укладення договору між особою, що відступає права за сертифікатом, та особою, що набуває ці права.

Доход за ощадними (депозитними) сертифікатами виплачується під час пред'явлення їх для оплати в банк, що розмістив ці сертифікати. У разі дострокового пред'явлення ощадного (депозитного) сертифіката до оплати банк виплачує суму вкладу та відсотки (за вкладами на вимогу), якщо умовами випуску сертифіката не передбачено інший розмір відсотків. Законом України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються засади функціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок відшкодування вкладів вкладникам учасників (тимчасових учасників) Фонду, а також регулюються відносини між Фондом, Кабінетом Міністрів України та Національним банком України. Учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є банки і філії іноземних банків, які включені до Державного реєстру банків, який веде Національний банк України, та мають банківську ліцензію на право здійснення банківської діяльності. Участь у Фонді банків і філій іноземних банків є обов'язковою [5].

Учасники Фонду зобов'язані сплачувати збори до Фонду. Учасником Фонду є банк, який виконує встановлені Національним банком України економічні нормативи щодо достатності капіталу і платоспроможності та може виконувати свої зобов'язання перед вкладниками. Учасники Фонду, які не виконують встановлених Національним банком України економічних нормативів щодо достатності капіталу, платоспроможності та/або яким за рішенням Національного банку України зупинено дію банківської ліцензії Національного банку України на здійснення банківської діяльності, переводяться за рішенням адміністративної ради Фонду, прийнятим на підставі інформації Національного банку України, одержаної за результатами моніторингу діяльності банків, філій іноземних банків, до категорії тимчасових учасників Фонду.

Фонд гарантує кожному вкладнику учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше 50000 гривень по вкладах у кожному із таких учасників. Зазначений розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду. У разі розміщення вкладником в одному учаснику (тимчасовому учаснику) Фонду кількох вкладів Фонд гарантує відшкодування коштів за такими вкладами, включаючи відсотки, у розмірі загальної суми вкладів за станом на день настання недоступності вкладів, але не більше розміру, встановленого відповідно до частини першої цієї статті.

Якщо вкладник має вклади у кількох учасниках (тимчасових учасниках) Фонду, які в подальшому реорганізувалися шляхом їх злиття, приєднання або перетворення в один банк -- юридичну особу, Фонд гарантує відшкодування коштів за цими вкладами до закінчення строку дії договорів за цими вкладами на тих самих умовах, що й до реорганізації. Вклади, залучені після реорганізації учасників (тимчасових учасників) Фонду, гарантуються Фондом у загальній сумі, але не більше розміру, встановленого відповідно до частини першої цієї статті. Вклади, розмір яких становить менше 1 гривні, не підлягають відшкодуванню. Відшкодування вкладів в іноземній валюті відбувається у національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України на день настання недоступності вкладів.

Фонд не відшкодовує гарантовану суму за вкладами, розміщеними:

ѕ членами наглядової ради, ради директорів і ревізійної комісії банку, іноземного банку, вклади яких у банку, філії іноземного банку є недоступними;

ѕ працівниками незалежних аудиторських фірм (аудиторами), які здійснювали аудиторські перевірки банку протягом останніх трьох років;

ѕ акціонерами, частка яких перевищує 10 відсотків статутного капіталу банку;

ѕ третіми особами, які діють від імені вкладників;

ѕ вкладниками, які на індивідуальній основі отримують від банку пільгові відсотки та мають фінансові привілеї, що призвели до погіршення фінансового стану банку;

ѕ вкладниками, які не ідентифіковані ліквідаційною комісією.

Учасники (тимчасові учасники) Фонду зобов'язані:

ѕ розміщувати у всіх приміщеннях, до яких мають доступ вкладники, інформацію про систему гарантування вкладів;

ѕ надавати інформацію про види вкладів, що підлягають гарантуванню Фондом, обсяги і порядок їх відшкодування.

Учасникам (тимчасовим учасникам) забороняється використовувати інформацію, що стосується гарантування вкладів, у рекламі з метою сприяння збільшенню загальної суми вкладів. Банк зобов'язаний обмежувати рекламу щодо гарантування вкладів з посиланням на участь у Фонді.

Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами розроблене відповідно до Цивільного кодексу України, Законів України “Про банки і банківську діяльність”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок з доходів фізичних осіб”, “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, нормативно-правових актів Національного банку України та з метою розширення сфери банківських послуг і використання банками різних фінансових інструментів щодо залучення грошових коштів. Цим Положенням регулюється загальний порядок залучення банками України грошових коштів (як у національній, так і в іноземній валюті) або банківських металів від юридичних і фізичних осіб на їх поточні, вкладні (депозитні) рахунки та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів [6]. Договором банківського вкладу (депозиту) може бути передбачено внесення грошових коштів або банківських металів на інших умовах їх повернення. Такі вклади (депозити) є умовними. Умови за вкладом не можуть суперечити законодавству України. Якщо строки зберігання умовних вкладів (депозитів) визначено договором, то такі вклади (депозити) обліковуються як строкові. Якщо строки зберігання умовних вкладів (депозитів) договором не визначено, то вони обліковуються як вклади (депозити) на вимогу. Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується:

ѕ договором банківського рахунку;

ѕ договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки;

ѕ договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката;

ѕ договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті. Додержання письмової форми договору є обов'язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником. Договори банківського рахунку та банківського вкладу (депозиту) визначають права, зобов'язання суб'єктів вкладних (депозитних) операцій (власників грошових коштів або банківських металів і банку) та інші умови, визначені Цивільним кодексом України, і мають бути підписані сторонами договору (уповноваженими ними особами). Договір, укладений з фізичною особою, скріплюється печаткою банку, а договір, укладений з юридичною особою, скріплюється печатками сторін. За договором банківського рахунку, укладеним з юридичною або фізичною особою, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти або банківські метали, що їй надходять, виконувати розпорядження власника рахунку про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

За користування грошовими коштами, що обліковуються на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку або законом. Проценти сплачуються банком у розмірі, який установлюється в договорі банківського рахунку. Якщо договором не встановлений розмір процентів, то банк зобов'язаний виплатити їх у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу. Грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки перераховуються юридичними особами з поточних рахунків і повертаються банками в безготівковій формі на поточні рахунки юридичних осіб. Банки можуть перераховувати грошові кошти на вкладний (депозитний) рахунок юридичної особи з її іншого вкладного (депозитного) рахунку, відкритого в цьому банку, лише в разі зміни банком порядку бухгалтерського обліку рахунку юридичної особи, пов'язаної із запровадженням банком процедури зміни рахунків клієнтів не за їх ініціативою, у випадках та в порядку, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України; зміною умов договору банківського вкладу (депозиту).

Нараховані проценти за вкладами (депозитами) юридичних осіб відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) банки можуть перераховувати на поточний рахунок юридичної особи або зараховувати на поповнення вкладу (депозиту). Проведення розрахункових операцій за вкладними (депозитними) рахунками юридичної особи забороняється, крім операцій, пов'язаних з реалізацією майнових прав на суму вкладу (депозиту) відповідно до укладених договорів застави та законодавства України. Вимоги цього Положення щодо порядку залучення банками України вкладів (депозитів) за договорами банківського рахунку застосовуються до кореспондентських рахунків, якщо інше не встановлено законом.

Національний банк використовує нормативи обов'язкового резервування як один із монетарних інструментів для регулювання обсягів грошової маси в обігу та управління грошово-кредитним ринком. За залишками коштів, що формують обов'язкові резерви, проценти не нараховуються. Зобов'язання щодо дотримання нормативів обов'язкового резервування коштів і порядку їх формування виникає в банків із часу отримання ними банківської ліцензії. Для всіх банків України установлюється єдиний порядок визначення і формування обов'язкових резервів. Обов'язковому резервуванню підлягають усі залучені банком кошти, за винятком кредитів, одержаних від інших банків, та іноземних інвестицій, залучених від міжнародних фінансових організацій, а також коштів, залучених на умовах субординованого боргу.

Банки формують обов'язкові резерви, виходячи із встановлених нормативів обов'язкового резервування до зобов'язань щодо залучених банком коштів, у цілому за зведеним балансом банку -- юридичної особи з урахуванням усіх філій, за винятком філій банків, створених на території інших держав, що формують обов'язкові резерви відповідно до вимог, визначених чинним законодавством держави за місцезнаходженням філії [7].

Для всіх банків установлюється єдиний норматив обов'язкових резервів. Для спеціалізованих банків можуть установлюватися окремі нормативи обов'язкового резервування. Національний банк може встановлювати для різних видів зобов'язань диференційовані нормативи обов'язкового резервування залежно від:

ѕ строку залучення коштів (короткострокові зобов'язання банку, довгострокові зобов'язання банку);

ѕ виду зобов'язань у розрізі валют (національна, іноземна, у тому числі в банківських металах);

ѕ суб'єктів (юридичні, фізичні особи).

Формування та зберігання банками коштів обов'язкових резервів здійснюється в грошовій одиниці України на кореспондентському рахунку банку в Національному банку або на окремому рахунку в Національному банку. Залежно від стану грошово-кредитного ринку і прогнозу його подальшого розвитку Правління Національного банку України приймає окремі рішення щодо:

ѕ звітного періоду резервування;

ѕ нормативів обов'язкового резервування;

ѕ складу зобов'язань банку (об'єкт резервування), щодо яких установлюються нормативи обов'язкового резервування;

ѕ обсягу обов'язкових резервів, який має щоденно на початок операційного дня зберігатися на кореспондентському рахунку банку в Національному банку;

ѕ порядку формування та зберігання коштів обов'язкового резервування на окремому рахунку в Національному банку.

За умови встановлення порядку зберігання коштів обов'язкових резервів на кореспондентському рахунку в Національному банку банк має щоденно на початок операційного дня протягом звітного періоду резервування дотримуватися вимог щодо обсягу залишків коштів на кореспондентському рахунку банку в Національному банку в розмірі, установленому Правлінням Національного банку України на відповідний період. Обсяг обов'язкових резервів, який має щоденно на початок операційного дня зберігатися на кореспондентському рахунку банку в Національному банку, установлюється для звітного періоду резервування в процентному відношенні (від 20 до 100 процентів) до суми обов'язкових резервів за попередній звітний період резервування.

1.3 Роль заощаджень населення у формуванні банківського капіталу та розвитку економіки

У ринковій економіці банківські установи виконують роль фінансових посередників, що дає змогу залучати великі суми вільних грошових капіталів і заощаджень, вкладаючи їх у різні види активів, які приносять дохід. Специфікою банківської діяльності є те, що банк оперує переважно залученими коштами, тобто чужими грошима. Залучення вільних грошових коштів юридичних та фізичних осіб і виплати процентів обходяться банку відносно дешево, оскільки, емісія власних цінних паперів або отримання кредитів на міжбанківському ринку є більш дорогими способами збільшення капіталу. Тому дослідження основних аспектів депозитного формування капіталу банку є одним із актуальних питань сьогодення.

Залучений капітал є найбільшою частиною зобов'язань банку - це кошти юридичних та фізичних осіб, залучені банком на вклади. Такі банківські операції називають депозитними, а саме залучення - депозитним.

Місце, яке займають залучені банками кошти на депозити серед інших зобов'язань банку, можна побачити на рисунку 1.3 (рис 1.3.).



Рис 1.3 Структура пасивів банку «Альта-банк»

Як ми можемо побачити з даного малюнку найбільшу частку в пасивах банку займають кошти фізичних осіб та юридичних осіб. Їх сумарна кількість становить 75,6%. Ця цифра в 6 разів більша за частку статутного капіталу банку [17].

Депозити є важливим джерелом формування банківського капіталу. Однак їм притаманні певні вади. По-перше, депозитне залучення коштів пов'язане зі значними маркетинговими дослідженнями, грошовими та матеріальними витратами банків. По-друге, одну частину залучених коштів банки повинні зберігати в Національному банку України, а за іншу здійснювати платежі до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. По-третє, депозитне залучення коштів залежить в основному від ініціативи потенційних вкладників, а не від банку, якому часто буває важко, а то й неможливо здійснити оперативне залучення коштів у вклади. І нарешті, варто урахувати обсяги тимчасово вільних грошових коштів у межах окремо взятого регіону та країни загалом.

Проте, незважаючи на вади, притаманні депозитному формуванню капіталу, банки повинні не тільки використовувати та вдосконалювати існуючі інструменти залучення вкладів, а й приділяти більше уваги впровадженню нових, нетрадиційних для них операцій і послуг у депозитній діяльності. Ці операції і послуги сприятимуть подальшому розвитку та вдосконаленню залученого капіталу банків, дадуть їм змогу залучити нових клієнтів, диверсифікувати свої доходи через збільшення частки непроцентних доходів, підвищити якість обслуговування клієнтів, залучити в активний обіг грошові кошти, що перебувають на руках у населення, а також сприятимуть захисту від інфляції заощаджень і мінімізації ризиків, пов'язаних з їх збереженням.

Визначення ролі заощаджень у діяльності банків та вплив їх на розвиток економіки можна описати такими пунктами.

По-перше, держава у своїй економічній політиці має виходити з того, що заощадження є важливим компонентом економічної рівноваги, порушення якої спричинює негативні процеси в економіці. Банківська система в своїй монетарній політиці повинна виходити з того, що економічні межі її кредитної та інвестиційної діяльності визначаються національними заощадженнями. Порушення такої межі загрожує порушенням економічної рівноваги та інфляцією.

По-друге, звичайно заощадження не дорівнюють запланованим інвестиціям, але постійно тяжіють до рівноваги. Це забезпечується на ринку позичкового капіталу, регулювальну роль на якому виконує процентна ставка. Якщо заощадження перевищують інвестиції, то пропозиція грошей перевищує попит на них з боку інвесторів. Завдяки цьому процентна ставка знижується, що сприяє збільшенню інвестиційного попиту до рівноваги із заощадженнями. І навпаки, якщо нерівновага на ринку позичкового капіталу порушується збільшенням інвестицій, то процентна ставка зростає. Використовувати заощадження для інвестицій тоді, коли їхня ефективність менша від ставки процента, неефективно. Отже, ланкою, що поєднує заощадження та інвестиції, є норма процента.

По-третє, заощадження, особливо домашніх господарств, -- найважливіше джерело формування інвестицій, без яких стабільний соціально-економічний розвиток держави є неможливим. Щоб інвестиційний процес в економіці країни розвивався успішно, успішно та активно мають формуватися заощадження. Сприяння заощадженням має бути одним з пріоритетних напрямів економічної політики держави. У країнах з розвинутою ринковою економікою чверть національних заощаджень формується за рахунок заощаджень домашніх господарств. Тому необхідно забезпечити систему заходів для відновлення втраченої довіри населення до збереження коштів у банківських установах, зокрема запровадженням системи гарантування вкладів фізичних осіб.

По-четверте, заощадження є одним з джерел покриття бюджетного дефіциту держави, який зменшує їх частку, що спрямовується на інвестиції.

По-п'яте, заощадження сприяють розв'язанню найскладніших і найактуальніших соціальних проблем, що відповідно позитивно впливає на прискорення економічного розвитку.

По-шосте, нагромадження вартості взагалі, й у грошовій формі зокрема, не мало б сенсу, коли б вона не перетворювалася у капітал і не спрямовувалася на розвиток економіки. Виокремлюють два методи перетворення заощаджень в інвестиції: прямий та опосередкований. За прямого методу первинні кредитори і первинні позичальники всі питання вирішують між собою, без посередників.

Оскільки заощадження населення відіграють важливу роль у формуванні банківського капіталу, банки повинні звернути увагу на створення вигідних умов для вкладників.

Удосконалення депозитного формування банківського капіталу передбачає не тільки подальший розвиток традиційних, базових для банків України операцій та послуг, а й впровадження у практику нових їх видів. До таких належать, зокрема, трастові послуги, які у перспективі в нашій країні можуть стати альтернативою традиційним банківським депозитам. Використання досвіду іноземних банків з надання трастових послуг сприятиме, на нашу думку, вирішенню проблеми залучення до банківської системи грошових коштів, що знаходяться у позабанківському обороті.

На наш погляд, суть поняття «трастові послуги» найповніше розкриває таке визначення його: «Під трастовими розуміють послуги, засновані на довірчих правовідносинах, коли одна особа -- засновник передає своє майно, грошові кошти або фінансові активи у розпорядження іншій особі -- довірительному власнику для управління в інтересах третьої особи -- бенефіціара». Отже, в зазначених правовідносинах беруть участь три сторони:

довіритель майна, грошових коштів або фінансових активів (засновник) -- юридична або фізична особа, яка заснувала траст і/або передала довірительному власнику повноваження власника належних їй активів відповідно до умов укладеного між ними договору;

довірительний власник (траст) -- сторона, яка здійснює управління майном, грошовими коштами або фінансовими активами. Ним можуть бути спеціалізовані трастові компанії (довірчі товариства) або трастові відділи банків, що регулюється чинним законодавством;

бенефіціар -- особа, на користь і в інтересах якої надаються довірчі послуги. Бенефіціара призначає довіритель: ним може бути сам довіритель або третя особа.

Виникнення та розвиток довірчих послуг спричинюються низкою факторів, зокрема:

відсутністю або недостатнім рівнем надійності джерел інформації, спеціальних знань і вмінь у власників майна, грошових коштів або фінансових активів для розпоряджання або самостійного управління ними, особливо великими та різних видів;

вірогідністю втрати власником свого майна, грошових коштів або фінансових активів у разі самостійного здійснення ним операцій, які потребують відповідних професійних знань;

зростаючою заінтересованістю клієнтів в одержанні все більшого набору банківських послуг;

проблемами законодавчої заборони або обмежень, які діють стосовно деяких видів діяльності, що можуть проводити банки;

зростаючою конкуренцією між банківськими та небанківськими фінансовими установами, між самими банками на грошовому ринку та щодо залучення нових клієнтів;

проблемами ліквідності банків і зниженням рівня прибутковості традиційних банківських операцій і послуг;

порівняно невеликими витратами на здійснення зазначених послуг;

можливістю залучити через трастові послуги значні кошти, що використовуватимуться банком і приноситимуть йому доходи.

Отже, заощадження населення, трансформовані в депозитну складову, відіграють неабияку роль у роботі не тільки окремо взятого банку, а й усієї банківської системи в цілому. Залучаючи грошові заощадження населення банки розширюють свої можливості проводити операційну діяльність, отримувати прибуток і примножувати свої активи.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ У СФЕРІ ЗАЛУЧЕННЯ ГРОШОВИХ ЗАОЩАДЖЕНЬ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

2.1 Аналіз показників формування депозитної складової грошової маси

Економічна теорія та теорія грошей говорять нам про те, що існує багато характеристик, за допомогою яких можна охарактеризувати стан економіки країни. Однією із таких характеристик є грошова маса.

Грошовою масою прийнято вважати сукупність залишків грошей у всіх їх формах, які є в розпорядженні у суб'єктів грошового обігу у певний момент. Грошова маса має певний кількісний вираз (обсяг у мільярдах чи мільйонах грошових одиниць), надзвичайно складну структуру та динаміку руху. З точки зору якісної характеристики грошової маси важливе значення має її структура, а з погляду практики її регулювання -- динаміка руху обсягу та структури.

У структурному відношенні грошову масу можна розділити за кількома критеріями:

ѕ за ступенем «готовності» окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності;

ѕ за формою грошових засобів (готівкові, депозитні);

ѕ за розміщенням у суб'єктів грошового обороту;

ѕ за територіальним розміщенням та ін. [31].

Особисто нас цікавить більш за все структуризація грошової маси за другим критерієм, оскільки, як вже було сказано, банкам набагато вигідніше щоб якомога більша частина грошової маси знаходилася саме в депозитній, а не в готівковій складовій. Тому хотілося би приділити цьому моменту більше уваги.

Всі ми знаємо що розподіл грошей між готівковою та депозитною складовою прямо залежить від рівня багатства населення. Чим більше тимчасово вільних коштів, тобто коштів, які населення не витрачає на поточне споживання, тим більше вірогідність того, що ці гроші будуть віднесені до банку та стануть частиною їх пасивної складової - вкладом або депозитом.

Для того щоб краще зрозуміти наскільки населення здатне перетворювати свої грошові запаси в депозитну складову, варто звернути увагу на динаміку їх доходів (табл. 2.1).

Таблиця. 2.1

Динаміка доходів та витрат населення України за 2002 - 2008 рр.

Для того щоб було легше сприймати дану інформацію її можна подати у вигляді графіку, на якому буде показано як змінюються доходи та витрати населення у розрізі років (рис. 2.1.).



Рис. 2.1. Динаміка доходів, витрат та заощаджень населення за 2002-2008р

Якщо говорити про депозити як про складову безпосередньо грошової маси, то тут варто зазначити що вони складають агрегат М3, до складу якого входять вклади в банках до запитання, строкові вклади та іменні депозитні сертифікати. [31]

Згідно до статистичних даних у жовтні 2010 року ситуація на грошово - кредитному ринку України визначалася подальшим нарощуванням ресурсної бази банків переважно за рахунок збільшення залишків за депозитами, насамперед у національній валюті. Темпи зростання грошової маси у звітному місяці залишилися помірними. Після двомісячного скорочення відновилось зростання грошової бази, в основному через зростання переказних депозитів, що не включаються в грошовий агрегат М3. У жовтні Національний банк України продовжував проводити операції з абсорбування надлишкової ліквідності.

У жовтні тривало послідовне зростання грошової маси. За місяць залишки за грошовим агрегатом М3 збільшилися на 1.3% або на 7.2 млрд. грн. - до 576.0 млрд. грн. Найбільше зросли залишки за іншими депозитами(на 3.9 млрд. грн.), зокрема в національній валюті - на 2.4 млрд. грн. Залишки за переказними депозитами збільшились на 2.9 млрд. грн., у тому числі в національній валюті на 1.8 млрд. грн.

Спостерігалось також подальше зростання грошової маси у річному обчисленні. ЇЇ приріст за останні 12 місяців становив 107.6 млрд. грн., або 23% (рис.2.2.).

Рис. 2.2. Динаміка зміни грошового агрегату М3

Залишки коштів за грошовими агрегатами М1 та М2 до попереднього місяця зросли відповідно на 2.3 млрд. грн. - до 277.7 млрд. грн. та на 7.2 млрд. грн. - до 574.9 млрд. грн. Проте темпи їх зростання порівняно з попереднім місяцем дещо уповільнилися і становили відповідно 100.8 та 101.3% порівняно зі 101.8 та 102.2% у вересні. У річному обчисленні темпи приросту М1 збільшилися на 3.0 процентного пункту - до 27.3%, грошового агрегату М2 - на 1.9 процентного пункту - до 23.5%.

Після скорочення у вересні, у жовтні залишки за готівковими коштами в обігу поза депозитними корпораціями (М0) зросли на 0.4 млрд. г3н. - до 175.2 млрд. грн., а їх частка у загальному обсязі грошового агрегату М скоротилась до попереднього місяця на 0.3 процентного пункту - до 30.4%. Темпи зростання у річному обчисленні готівки поза банками у жовтні становили 117.8 порівняно зі 117.4% у вересні (табл. 2.2) .

Таблиця 2.2

Динаміка грошової маси за грошовими агрегатами

Показники	Частка в М3,%	Зміна у річному обчисленні,%
		2009	2010
		жовтень	грудень	березень	червень	вересень	жовтень
Готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями(М0)	30,4	1,7	1,5	5,4	9,9	17,4	17,8
Переказні депозити в національній валюті(М1-М0)	17,8	-2,2	9	22,9	23,7	38,5	47,8
Грошовий агрегат М1	48,2	0,4	3,8	10,8	14,4	24,3	27,3
Переказні депозити в іноземній валюті й інші депозити (М2-М1)	51,6	-4,8	-12,7	3,6	12,1	19,1	20
Грошовий агрегат М2	99,8	-2,4	-5,4	6,9	13,2	21,6	23,5
цінні папери, крім акцій(М3-М2)	0,2	-30,3	-21,1	-56,2	-50,1	-57,5	-59,7
Грошовий агрегат М3	100	-2,6	-5,5	6,6	12,9	21,2	23
Внутрішній кредит	-	26,8	3,9	5,7	5,5	3,9	6
Чисті вимоги до центральних органів державного управління	-	-	-	-	-	-	-
З них: вимоги до інших резидентів	-	16,2	-2,4	-2,5	-1,6	-0,4	0,7
З них: за кредитами	-	17	-2,1	-2,6	-1,9	-0,5	0,3

У жовтні тривала тенденція до нарощення ресурсної бази іншими депозитними корпораціями, хоча темпи її зростання порівняно з попереднім місяцем дещо уповільнилися. Залишки коштів за депозитами, залученими у резидентів, жовтні збільшились на 1.7%, або на 6.7 млрд. грн. - до 404.2 млрд. грн. Прискорились темпи зростання депозитів резидентів у річному обчисленні (до 124.0% у жовтні порівняно зі 121.5% у вересні) (рис. 2.3.).

Рис. 2.3. Приріст банківських депозитів у період 2009 - 2010 років

Зростання депозитів відбулося переважно за рахунок збільшення коштів у національній валюті (на 1.9%, або на 4.2 млрд. грн.). Депозити в іноземній валюті зросли на 1.5%, або на 2.5 млрд. грн. За строками залучення найбільше за місяць зросли депозити строком від 1 до 2 років (на 5.4 млрд. грн.). При цьому за видами валют їх приріст був однаковим - по 2.7 млрд. грн. як в іноземній, так і в національній валютах. Депозити на вимогу збільшилися на 2.4 млрд. грн., зокрема в національній валюті на 1.6 млрд. грн. Залишки за депозитами зі строком залучення більше 2 років збільшилися на 0.6 млрд. грн. виключно за рахунок зростання їх частини в національній валюті на 0.6 млрд. грн. Залишки за депозитами зі строком залучення до 1 року скоротилися у цілому на 1.7 млрд. грн.

Після скорочення упродовж останніх двох місяців, - жовтні 2010 року грошова база збільшилися на 2.2%, або на 4.9 млрд. грн. до 221.6 млрд. грн. Зростання відбулось за рахунок усіх компонентів грошової бази, зокрема переказних депозитів, що не включаються в грошовий агрегат М3 на 3.4 млрд. грн., готівкових коштів, випущених в обіг - на 1.3 млрд. грн. Також прискорилося її зростання у річному обчисленні (приріст 22.8% порівняно з 18.0 у вересні та 4.1% у жовтні минулого року) (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Приріст грошової бази за 2009 - 2010 роки

Отже, оскільки доходи населення України у 2010 році дещо збільшилися у порівнянні з минулим роком, то їх схильність до заощаджень також збільшилася. Заощадження є реальним джерелом формування вкладів та депозитів банківської системи, а, отже, грошовий агрегат М3, який говорить про ступінь депозитизації грошових коштів населення, також зростає.

2.2 Аналіз кон'юнктури, об'єму та структури ринку банківських депозитів України

Номінальні доходи населення України в І кварталі 2010 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року зросли на 12,8% - до 216 млрд 498 млн грн, за даними Держкомстату. Наявний доход, який може бути використаний населенням на придбання товарів та послуг, збільшився на 15,3% - до 161 млрд 070 млн грн, а реальний наявний, визначений з урахуванням цінового факторуна 3,7%. Наявний доход у розрахунку на одну особу за І квартал 2010 р. становив 3506,5 грн, що на 15,6% більше ніж у відповідному періоді минулого року.