Комерційні банки на валютному ринку

Відносно висока волатильність валютних курсів у 2014 році буде обумовлюватися високою невизначеністю щодо розвитку як економіки, та і країни в цілому. З огляду на це бізнес в Україні нестиме додаткові витрати, що пов'язані зі зміною валютних курсів, що буде знижувати інвестиційну привабливість Україну. Разом із тим інвесторам додало оптимізму формування прозорих механізмів курсоутворення та лібералізація валютного ринку, оскільки продовження приховування девальвації гривні завдало значного удару по ефективності здійснення бізнес-процесів в Україні.

На жаль, економічно-військова агресія Росії проти України дестабілізувала весь Східноєвропейський регіон. На сьогодні Кримський півострів перетворився в одну з найгарячіших точок на планеті, що серйозно буде стримувати інвесторів від прийняття позитивних рішень щодо капіталовкладень, незважаючи на всі переваги прозорості та лібералізації фінансової системи України. У результаті негативний інвестиційний фон стримуватиме відновлення економіки України та нарощування експортних потужностей, що протягом 2014 року спрямовуватиме курс долара до верхньої межі 10-відсоткового коридору волатильності й періодичними корекціями до середньоринкового рівня.



1.4 Проблеми розвитку валютної системи та валютного ринку в Україні, шляхи їх вирішення

Забезпечення стабільної національної грошової одиниці є одним з головних чинників досягнення стратегічних цілей соціально-економічного розвитку країни, оскільки стабільна національна грошова одиниця виступає першоосновою економічного зростання, а також сприяє підвищенню добробуту населення країни. Звідси випливає, що саме цю позицію розглядають як ключову передумову реалізації курсу євроінтеграції України, що в останні роки набуло широкого значення та стало актуальним, адже держава повинна контролювати та вживати заходів щодо зміцнення стабільності в усіх аспектах, зокрема стабільності своєї грошової одиниці.

Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. У цьому випадку Центральний банк України має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі.

З 4 квітня 2014 року офіційні курси гривні до іноземних валют та курсу банківських металів визначаються Національним банком України на поточний робочий день, і діяють з часу їх встановлення.

Ефективність режиму валютного курсу визначається насамперед ціновою стабільністю, низьким і передбачуваним рівнем інфляції, а також можливістю кращого адаптування до внутрішніх і зовнішніх шоків, що в більшій мірі забезпечується в умовах гнучкого режиму курсоутворення.

Загалом вважається, що фіксований курсовий режим ефективніший для країн, що розвиваються, спільними ознаками яких є відсутність необхідних інструментів і механізмів регулювання інфляційних процесів, обмежений рух капіталу тощо. Відкриті до міжнародного фінансового ринку країни отримують більші переваги за гнучкого режиму курсоутворення, який своєчасно реагує на зміни у світовій економіці.

Проте, розгортання світової фінансової кризи змусило країни переглянути ефективність діючих валютних режимів, внаслідок чого відбулася певна зміна структури розподілу країн у залежності від обраної стратегії валютного регулювання. Зокрема, значно скоротилась кількість країн, які не мали суверенного платіжного засобу, в той час як відбулося зростання їх чисельності з фіксацією курсу та незалежним плаванням.

В умовах України за стабільної економічної ситуації головними стримуючими факторами зміни режиму курсоутворення є зниження цінової конкурентоспроможності товаровиробників, які реалізують продукцію як на внутрішньому, так і зовнішньому ринку; зростання валютних дисбалансів банківської системи та бізнесу; втрата курсового орієнтира для всіх макроекономічних агентів.

Для покращення ефективного розвитку валютного ринку України пропонується дотримуватися таких заходів:

1. Короткострокові заходи:

- створення Національним банком рівних умов забезпечення симетричності інформації. В наш час очікування (інфляційні, валютні) відіграють вагому роль в економічних відносинах;

- узгодження з боку НБУ та міжнародних фінансових компаній, зокрема НАК «Нафтогаз України», графіку купівлі-продажу іноземної валюти, оскільки об'єм разової закупівлі доларів США такими організаціями складає значну величину від обсягу операцій на валютному ринку;

- створення можливостей для населення, малого та середнього бізнесу погашати кредити в іноземній валюті з використанням гривні. Цей фактор дозволить знизити рівень технічного попиту на валюту;

- використання золотовалютних резервів НБУ у період найбільшого дисбалансу між попитом та пропозицією на валютному ринку. Центральний банк має достатньо великий запас валюти, враховуючи обсяг торгів на міжбанку. Його своєчасне використання дозволить підтримувати рівень пропозиції валюти на сталому рівні. НБУ часто «пересиджує» з валютною інтервенцію, що підштовхує курс UAH/USD вгору.

2. Довгострокові заходи:

- впровадження виробництва імпортозаміщуючих товарів, розвиток національного виробництва для зменшення залежності країни від експорту на зовнішні ринки.

- постійна й узгоджена програма співпраці між Національним банком та урядом. Чітка стратегія співпраці дозволить стабілізувати не тільки валютний ринок, але й зменшити рівень інфляції у країні.

- стабільна політична ситуація.

Виконання цих основних цілей дозволить стабілізувати валютний ринок та створить передумови для виходу держави з валютної кризи.

Проаналізувавши динаміку макроекономічних та монетарних показників у січні - квітні 2014 року, Правління Національного банку України констатує напружену ситуацію на грошово-кредитному ринку України, що є наслідком погіршення ринкових очікувань економічних агентів на фоні суспільно-політичних подій.

В умовах складної макроекономічної ситуації це створює ризики для цінової стабільності, що є головним законодавчим пріоритетом діяльності Національного банку України. Так протягом останніх місяців зафіксовано певне прискорення темпів інфляції. Зокрема приріст індексу споживчих цін у річному вимірі в березні збільшився до 3,4% порівняно з 1,2% у лютому 2014 року. Водночас є ризики подальшого зростання інфляції як наслідок зниження обмінного курсу гривні та реалізації економічних реформ, наміри щодо впровадження яких оголосив Уряд України.

З метою стримування інфляційних процесів та збалансування ситуації на грошово-кредитному ринку Правління Національного банку України вважає за необхідне вжити заходів у напрямі збільшення внутрішньої вартості національної грошової одиниці за рахунок застосування важелів процентної політики. Разом з іншими стабілізаційними заходами Національного банку України це дасть змогу підвищити привабливість банківських депозитів, а також позитивно вплинути на кон'юнктуру валютного ринку України.

Важливими елементами зовнішньоекономічного механізму в умовах розвинутої ринкової системи є податкова, кредитна, депозитна, цінова, митно-тарифна політика, зокрема і валютна. В Україні ці процеси мають поки що недосконалий характер і потребують загального поліпшення.

Ключовим елементом зовнішньоекономічного механізму є валютна політика, яка являє собою сукупність заходів держави та центрального банку у сфері валютних відносин (валютні обмеження, регулювання валютних курсів, імпортні депозити) з метою впливу на платіжний баланс, валютний курс та конкурентоздатність національного виробництва. Крім зазначених загальних завдань, українська держава має вирішувати в галузі валютних відносин і ряд специфічних проблем, що випливають із конкретно-історичної ситуації, яка склалася сьогодні:

- забезпечення стабільності гривні відносно провідних валют світу;

- залучення іноземної валюти в країну і використання її як засобу стабілізації національної економіки;

- створення державного валютного фонду й ринку валюти.

Нинішня ситуація на валютному ринку характеризується нестійкою рівновагою, що виявляється в постійних коливаннях курсу долара. Це коливання обумовлене тим, що рівень золотовалютних резервів Центрального банку залишається недостатнім для згладжування різких стрибків курсу долара. Покупка валюти Центральним банком на ринку йде не тільки на поповнення резервів, але і на обслуговування зовнішньої заборгованості. Чим більше потрібний засобів для обслуговування зовнішнього боргу, тим менше можливостей у Центрального банку проводити політику згладжування коливань курсу долара. До того ж, слабкий експортний потенціал не забезпечує достатніх валютних надходжень у країну, а відсутність нормальної економічної ситуації примушує експортерів приховувати валюту за кордоном, оскільки у них немає гарантій вільного розпорядження своїми валютними коштами й необхідних стимулів до їх інвестування в національну економіку.

Ключовими вимогами, які необхідні для успішного функціонування валютного ринку є:

Забезпечення відповідної ліквідності. Ця умова припускає існування офіційних резервів в урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору;

Дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти.

Впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системи платежів, вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того, щоб викликати довіру до системи.

В процесі проведення в Україні економічних реформ становлення нової системи державного регулювання економіки, фінансової і банківської сфер і внутрішнього валютного ринку зокрема помітно відставало від темпів, якими здійснювалася їх лібералізація. Слідством цього стало те, що капітал з країни вивозиться не стільки порушуючи закон, скільки в обхід діючих і нормативно-правових норм, тобто в легальних і легалізованих формах, які здавалися допустимими із-за пропусків в законодавстві. «Втеча» капіталу має ряд негативних наслідків для економіки країни:

1. Скорочується пропозиція валюти і зменшується в цілому грошова маса. Гривна поступає на валютний ринок, конвертується і вивозиться, або взагалі не надходить до країни, якщо в результаті цінових маніпуляцій ховається валютна виручка або здійснюється нелегальний вивіз економічних активів. Скорочується об'єм пропозиції валюти, що продається на Українській міжбанківській валютній біржі, валютне поле різко звужується і курс гривни стає нестійким.

2. Скорочуються валютні резерви, що побічно б'є по курсу гривни. Якщо хоч би частина капіталу, що «втік», залишилася в країні, валютні резерви могли б бути в 3-4 рази більше, ніж в даний час.

3. Скорочуються інвестиційні ресурси, і створюється штучний попит на зарубіжні кредити.

4. Зменшується база оподаткування. При державному регулюванні вивозу капіталу операції реєструються, а тому сплачуються податки.

5. У країну не інвестується прибуток, одержаний від капіталу, що «втік» за кордон.

6. Знижується стійкість фінансового ринку, виникає асиметрія між його сегментами.

Для стримування витоку капіталу з економіки необхідно розробити стратегічну програму і тактику дій, зробити «втечу» капіталу економічно невигідною. Перш за все, необхідно забезпечити соціально-економічну і політичну стабільність в Україні і захист прав власності. Необхідний правовий режим гарантій для страхування комерційних і політичних ризиків, непередбачених дій держави. Цілі, для досягнення яких потрібно вводити обмеження потоків капіталу:

- утримання внутрішніх заощаджень;

- збереження внутрішньої бази оподаткування;

– встановлення правильної послідовності кроків по досягненню економічної лібералізації;

– зниження коливання обмінного курсу і зменшення частоти і сили спекулятивних актів.

Підводячи підсумок дослідженню валютної системи і валютного ринку, слід зазначити наступне: лібералізація ринку, зокрема валютного, повинна проводитися в умовах досягнутої макроекономічної стабільності, міцного валютно-фінансового положення країни, здорової і ефективно функціонуючої банківської системи. Реформи, що в цьому випадку проводяться, досягають своїх цілей, стають стимулом для розвитку зовнішньоекономічної діяльності і інтеграції національної економіки в систему світового господарства.

Національному банку України необхідно проводити заходи щодо забезпечення стабільності гривні як монетарної передумови і фактора економічного зростання на інвестиційно-інноваційній основі, з урахуванням можливих змін зовнішньої та внутрішньої кон'юнктури і змін в інституційному середовищі, оскільки стабільність грошової одиниці включає внутрішню і зовнішню стабільність, яка відображається у динаміці інфляції та обмінного курсу.

Для подолання інфляції, насамперед, потрібно стимулювати вітчизняне виробництво. Також необхідно більш жорстке регулювання цін з боку держави, скорочення державних витрат, зокрема управлінських та представницьких витрат.

Крім запровадження реформ та інноваційної реструктуризації банківського сектору України вкрай необхідними є повернення довіри громадян до банківської системи та налагодження сталого й ефективного кредитування економіки країни, зокрема таких галузей як фінансовий сектор, енергетика, сільське господарство, малий і середній бізнес тощо.



2. Комерційні банки. Поняття, призначення і класифікація

2.1 Природа і сутність комерційних банків

Банки - невід'ємна частина сучасного грошового господарства, їх діяльність дуже тісно пов'язана з потребами відтворення. Будучи в центрі економічного життя, обслуговуючи інтереси виробників, банки опосередковують зв'язки між промисловістю і торгівлею, сільським господарством та населенням. Банки - це атрибут не окремо взятого регіону, або будь-якої однієї країни, сфера їх діяльності не має ні географічних, ні національних кордонів: це планетарне явище, що володіє фінансовою міццю, значним грошовим капіталом. Враховуючи важливу роль банків у розвитку економіки, виконання ними великої кількості операції, навіть простий перелік яких може дати уявлення про їх багатосторонньої діяльності, більш кращою представляється їх характеристика як підприємства. Даний підхід уже прийнятий у світовій практиці. Досить широке визнання одержало поняття «банківська промисловість», що підкреслює продуктивний характер банківської діяльності. Отже, банк можна розглядати як особливий вид підприємств, але в кредитно - банківській сфері.

Банківський процес, перш за все - підприємницький процес, бо підприємництво як процес створення нового, володіє цінністю, передбачає прийняття на себе фінансової, моральної та соціальної відповідальності та отримання в результаті грошового доходу і особистого задоволення досягнутим. Обидві ці складові притаманні і банківської справи. Якщо власне процес підприємництва складається з чотирьох чітко виражених стадій: пошук нової ідеї та її оцінка, складання бізнес - плану, пошук необхідних ресурсів та управління створеним підприємством, то вони властиві і підприємництва в банківській справі, як системоутворюючі чинники визначення цього підприємства як основної ланки національної економіки і самостійного господарюючого суб'єкта - кооперація, заснована на внутрішньому поділі праці, а також реалізація функції індивідуального відтворення і відокремлення кругообігу ресурсів. Отже, визначення підприємства як економічної одиниці, що використовує чинники процесу виробництва для виготовлення продукції з метою її продажу, яка прагне до максимізації прибутку, самостійно приймає рішення, повністю застосовано до банку. Банк можна вважати особливим видом підприємства, що виробляє фінансово - кредитні послуги, платіжні засоби для готівкового та безготівкового оборотів, послуги з комунікації грошей і платежів, а також різні види трасформаціонной діяльності.

Необхідно звернути увагу на двоїстість природи комерційного банку, яка визначається виходячи з фундаментальних законів діалектики. Двоїстість ця полягає в тому, що, з одного боку, банк - фінансовий посередник, що акумулює грошові ресурси і пропонує їх у позички, а з іншого - підприємство, здатне створити платіжні засоби. У цій подвійності - вся природа комерційного банку як учасника відтворювального процесу. Аналіз даного процесу, здійснюваний Шумпетером, показав, що «банкір є не стільки - і не в першу чергу - посередником у торгівлі товаром, скільки виробником цього товару»

2.2 Роль і місце банківської системи в економіці

Поняття «банківська система» - одне з ключових у вивченні як банківської справи, так і економічної науки в цілому, оскільки комерційні банки функціонують в ринковій економіці не ізольовано, а у взаємозв'язку і взаємозалежності один з одним. Перша взаємозв'язок виявляється в здійсненні міжбанківських розрахунків, коли банк за дорученням клієнтів здійснює платежі та розрахунки; банки кореспонденти, розрахунки через які здійснюються на підставі укладених між ними договорів; банки, уповноважені на ведення певного виду рахунків та здійснення платежів; клірингові центри - небанківські кредитні організації, які проводять розрахункові операції. Друга полягає в запозиченнях на ринку міжбанківських кредитів.

В обох випадках невиконані зобов'язання одним з банків призводять до труднощів функціонування пов'язаних з ним прямо і опосередковано інших банків, тобто до виникнення так званого «ефекту доміно».

Таким чином, в сучасних умовах банки являють собою не просто випадковий набір фінансово - кредитних інститутів, а дійсно банківську систему, тобто безліч елементів з відносинами і зв'язками, що утворюють єдине ціле. Основними властивостями банківської системи, як і всіх систем в цілому, є: ієрархічність побудови; наявність відносин і зв'язків, системоутворюючих, що забезпечують властивість цілісності; впорядкованість її елементів, відносин і зв'язків; взаємодія з середовищем, в процесі проявляє і створює свої властивості; наявність процесів управління

У світовій банківській практиці прийнято розрізняти одно-, двох - і трирівневі банківські системи. Однорівневі існують в країнах з командно - адміністративною економікою, де банківська справа підпадає під державну монополію і вся банківська система представлена центральним банком. Найпоширенішим типом банківської системи є дворівнева система, до складу якої прийнято включати центральний банк, комерційні банки і спеціальні небанківські кредитно - фінансові установи.

З висшесказаного можна зробити наступні висновки:

1) Банки покликані акумулювати грошові кошти, виконувати функції касирів господарюючих суб'єктів, здійснювати кредитування реальних запитів економіки.

2) Банки - невід'ємна частина сучасного грошового господарства, їх діяльність тісно пов'язана з потребами відтворення.

3) Банки - це атрибут не окремо взятого регіону або який-небудь однієї країни, сфера їх діяльності не має ні географічних, ні національних кордонів: це планетарне явище, що володіє фінансовою міццю, значним грошовим капіталом.

4) Банк можна розглядати як особливий вид підприємств, але в кредитно - банківській сфері.

5) Комерційні банки мають подвійну природу. Вона полягає в тому, що, з одного боку, банк - фінансовий посередник, що акумулює грошові ресурси і пропонує їх у позички, а з іншого - підприємство, здатне створювати грошові кошти.

6) Банк, як будь-яке інше підприємство, має певний апарат управління, структура якого обумовлена характером банківської діяльності.

7) У банку є свої дирекція, керівні та виконавчі підрозділи, бухгалтерія, кадрова служба і пр.

8) Кожен банк складається з певних блоків управління: рада банку, правління, загальні питання управління, комерційна діяльність, фінанси, автоматизація, адміністрація.

9) «Банківська система» - одне з ключових у вивченні банківської справи, так і економічної науки в цілому, оскільки комерційні банки функціонують в ринковій економіці не ізольовано, а у взаємозв'язку один з одним.

10) Основними властивостями банківської системи, як і всіх систем в цілому, є: ієрархічність побудови; наявність відносин і зв'язків, системоутворюючих, що забезпечують властивість цілісності; впорядкованість її елементів, відносин і зв'язків; взаємодія з середовищем, в процесі якого система проявляє і створює свої властивості; наявність процесів управління.

2.3 Операції комерційних банків на валютному ринку

На сучасному етапі розвитку економічних відносин на валютному ринку існує низка учасників, діяльність яких є домінувальною і завдяки яким стає можливим ефективне функціонування цього ринку. Банки є основними суб'єктами валютного ринку, тому що саме в них відкривають і утримують валютні рахунки інші учасники ринку для здійснення потрібних конверсійних та депозитно-кредитних операцій у валюті.

На сьогодні у вітчизняній банківській діяльності валютні операції відіграють важливу роль, а тому банки виступають активними учасниками валютного ринку. Розвиток валютних операцій - досить актуальне питання, оскільки ці операції можуть бути не лише джерелом додаткового прибутку для банків, але й інструментом хеджування (страхування) валютного ризику, механізмом надання додаткових послуг клієнтам банку, значною мірою сприяти підтримці курсу національної валюти, виходу українських банків на міжнародний рівень, збільшенню надходжень до бюджету країни.
Існують різні види валютних операцій; їх класифікація базується на тому, що іноземна валюта може використовуватися як об'єкт (специфічний товар), так і відповідний інструмент, зокрема платіжний, розрахунковий, кредитний тощо, для обслуговування різних економічних операцій, у т. ч. торгових та неторгових.

Найпоширенішими видами валютних операцій, які здійснюються банками на валютному ринку, є такі: конверсійні операції - обмін однієї валюти на іншу, до яких відносяться касові, своп, арбітражні, ф'ючерсні, форвардні та опціонні; депозитно-кредитні операції - розміщення депозитів та надання міжбанківських позик у різних валютах.

Результати діяльності комерційних банків від операцій з іноземною валютою в певній мірі відображають стан інтегрованості та загальний стан України на міжнародному валютному ринку.

За останні три роки на валютному ринку України спостерігається підвищення активності його учасників як за операціями з купівлі, так і з продажу валюти. (табл. 1.2.3).



Таблиця 1.2.3. Результати від торгівлі іноземною валютою (тис. грн.)

Показники таблиці вказують на високі прибутки банків від операцій з іноземною валютою. У найбільшого банку України «Приватбанк» даний показник відповідає близько 40% від доходу у 2012 та близько 38% чистого прибутку у 2013 роках. Динаміка обраних даних відображає стан самих банків на ринку. Банки які розвиваються та нарощують свою клієнтську базу - відповідно мають позитивну динаміку.

На фоні негативних прогнозів міжнародного валютного фонду та ЄБРР, українці збільшували активність на валютному ринку. Насамперед це стосується купівлі нерухомого майна та автомобілів. Як відомо, розрахунки на даних ринках, проводяться в іноземній валюті, тому прибутки банків в даній сфері є значними.

Водночас у 2012 році комерційні банки стикнулися з такою проблемою як утримання стабільного валютного курсу (в тому числі за рахунок інтервенцій і адміністративних важелів), що дещо послабило девальваційні очікування і сприяло поверненню ресурсів в банківську систему. Динаміка валютного курсу представлена в табл. 2.2.3



Таблиця 2.2.3. Динаміка валютного курсу України

Успішна діяльність комерційного банку на валютних ринках значною мірою залежить від ефективності управління валютними ризиками та політики центральних банків, оскільки саме ними регулюється валютна діяльність через видачу письмових дозволів банкам на здійснення валютних операцій. За станом на 1 січня 2013 року ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій мали 184 банки.

До методів валютного регулювання, які використовує НБУ, також відносяться: валютні інтервенції; девальвація та ревальвація валют; дисконтна (облікова) політика; управління валютними резервами (диверсифікація), валютні обмеження.

Згідно з даними НБУ, обсяг золотовалютних резервів країни на початок 2012 року склав 31,8 млрд. $ США при середньомісячному обігу міжбанківського валютного ринку за останній рік на рівні 28,4 млрд. $ США.

На сьогодні ситуація на валютному ринку країни залишається відносно стабільною. Разом з тим, враховуючи високу експорто - та імпорто-залежність економіки країни, а також високий рівень валютної складової в балансі банківської системи, зовнішні і внутрішні події можуть мати значний вплив на фінансовий стан банківського сегмента.

Тому першочерговими заходами для стабілізації валютного ринку повинні стати:

- посилення ролі валютних обмежень у системі валютного регулювання НБУ. Як один з варіантів - позбавлення банків ліцензій на здійснення операцій з іноземною валютою;

- можливість видачі валютних кредитів юридичним особам та посилення контролю за їх поверненням. Зокрема, не надавати валютні кредити установам, підприємствам, організаціям, які не мають постійної виручки в іноземній валюті;
- заборона будь-яких розрахунків на території України в іноземній валюті. Єдиним засобом платежу повинна стати національна валюта.

Таким чином, Україна повинна терміново провести економічні реформи, які відповідали б її статусу країни з ринковою економікою й відповідали б загальним тенденціям розвитку світових ринків. Тому першочерговим завданням є підвищення ліквідності й прозорості фінансового ринку України.



Висновки

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини - не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов'язань, не могли б перетворити одержану інвалютну виручку в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов'язань. Такий ринок заведено називати валютним.

На сьогодні, спостерігається значне коливання валютного курсу, що провокується політичною ситуацією в Україні. З боку Національного банку України було здійснено певні кроки для стабілізації ситуації, проте в перспективі є необхідність залучати міжнародні аудиторські і консалтингові компанії для розвитку нових стратегій розвитку.

Для подальшого вдосконалення валютної системи України потрібно вирішити наступні проблемні завдання:

- прискорення ринкової трансформації, забезпечення фінансової стабільності та інтегрування України до Євросоюзу;

- відповідність умов кредитування та фінансової допомоги Україні міжнародними фінансовими інститутами;

- спрямування цих ресурсів на забезпечення економічного розвитку;

- мобілізація та ефективне використання внутрішніх фінансових ресурсів;

- дотримання економічного обґрунтування і загально визначених меж і порогів рівня зовнішньої заборгованості відповідно до міжнародних критеріїв платоспроможності держави та ін;

Для того, щоб привести гривню до стабільного функціонування не лише в короткотерміновому, а й довготривалому періоді, щоб максимально підвищити довіру до неї, Національному банку України необхідно зміцнити довіру до його діяльності, удосконалити та посилити систему комунікацій з громадськістю за допомогою більш детального роз'яснення цілей грошово-кредитної політики та заходів щодо їх досягнення. Таким чином він зможе отримати суспільну підтримку своїх дій, а, отже, формувати на ринку позитивні очікування.

6 травня Україна отримала близько 3,19 млрд дол в рамках дворічної кредитної програми stand-by, яку затвердила виконавча рада Міжнародного валютного фонду. Пізніше в МВФ зазначили, що припускають надання Україні іншого траншу кредиту stand-by на суму 1418000 дол. у липні.

Окрім 17 млрд доларів від МВФ на два роки, Україна відразу отримає 1 млрд доларів від США, який Мінфін України розраховує отримати 16 травня, 1,6 млрд євро від Євросоюзу до кінця поточного року і 1,5 млрд доларів від Світового банку.

Разом з тим політичні події, які відбуваються в Криму та на Сході України, згубно впливають на курс гривні. Тому найголовніше, щоб зараз всі ці проблеми були вирішені, і, можливо, після цього курс стабілізується на рівні 10,5-11 гривень за 1 долар.

Підводячи підсумок дослідженню валютної системи і валютного ринку, слід зазначити наступне: лібералізація ринку, зокрема валютного, повинна проводитися в умовах досягнутої макроекономічної стабільності, міцного валютно-фінансового положення країни, здорової і ефективно функціонуючої банківської системи. Реформи, що в цьому випадку проводяться, досягають своїх цілей, стають стимулом для розвитку зовнішньоекономічної діяльності і інтеграції національної економіки в систему світового господарства.



Використана література

1. Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. №679-XIV (зі змінами і доповненнями) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/679-14/

2. Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. №2346-ІІІ (зі змінами і доповненнями) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2346-14

3. Концепція запровадження нагляду (оверсайта) за платіжними системами в Україні, затв. Постановою Правління НБУ 15.09.2010 р. №426 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/v0426500-10

4. Проблеми стабільності національної грошової одиниці україни в сучасних умовах /Т.П. Бабійчук [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/…/cgiirbis_64.exe?

5. Балакіна Ю. Регулювання та нагляд (оверсайт) за платіжними системами в Україні: правовіоснови / Ю. Балакіна // Фінансово-кредитнадіяльність: проблеми теорії та практики. - 2013. - Вип. - С. 85 -93.

6. Барамія Вахтанг. Валютно-курсова політика країн з перехідною економікою (приклад України). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://disser.com.ua/contents/33673.html

7. Богдан Данилишин вірить у гривневу стабільність ПіК. Політика і культура 30.09.2013 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.pic.com.ua/bohdan-danylyshyn-viryt-u-hryvnevu-stabilnist.html

8. (Рис. 3) Бохняк Н.І., Морозюк Д.І., Полагнин Д.Д. // Ефективність системи валютного регулювання в україні 2013 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.confcontact.com/2012_05_25/7_bohnyak.php

9. Валютний курс і зовнішня торгівля: теоретичний та емпіричний аспекти взаємозв'язку / О.І. Береславська // Фінанси України. - 2014. - №3. - С. 66-76

10. (Рис. 1) Гривня готує нові сюрпризи: прогноз курсу долара на 2014 рік // Вадим Бардась // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ua-ekonomist.com/6336-grivnya-gotuye-nov-syurprizi-prognoz-kursu-dolara-na-2014-rk.html

11. Гроші і кредит. Конспект лекцій. Валютний курс [Електронний ресурс]. - Режим доступу: readbookz.com/book/108/2755.html

12. (Рис. 4) Гнучкий режим курсоутворення: етапи запровадження та можливі наслідки для економічного розвитку України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document? id=70697

13. Жмурко Наталія. Визначальні фактори утворення валютного курсу держави як головного елементу реалізації її валютно-курсової політики //

[Електронний ресурс] - Режим доступу: http://rusnauka.com/28_OINXXI_2010/Economics/71895.doc.htm.

14. Звіт НБУ «Поточні тенденції валютного ринку за березень 2014 рік».

15. Звіт річний НБУ в 2012 р схвалений Постановою НБУ від 12.04.2013 р №136.

16. Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник.-Вид. 3-тє, змін. й доп. - Тернопіль: Карт-бланш, К.: Кондор, 2008. - 528 с.

17. Кравець В.О. Проблеми доларизації економіки України та напрями її зниження [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://libfor.com/index.php? newsid=115

18. Махаєва О. Оверсайт як функція центрального банку та концепція його введення в Україні / О. Махаєва // Вісник НБУ. - 2011. - №4. - С. 18-22.

19. Міжнародні фінанси О.М. Мозговий, Т. Є. Оболенська, Т.В. Мусієць: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2011. - 557 с.

20. Офіційний сайт Національного банку України/ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua

21. Пагута І.М. Оцінка валютно-курсової політики НБУ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://libfor.com/index.php? newsid=2240

22. Полагнин Д.Д. Шляхи підвищення ефективності валютно-курсової політики України для забезпечення стабільності національної валюти
[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvbdfa/2011_1/polahnyn.pdf

23. Поронко Андрій. Формування валютних курсів. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ua.coolreferat.com/Формування_валютних_курсів.

24. Проблеми валютно-курсової стабільності в Україні / Я.В. Белінська // Актуальні проблеми економіки. - 2011. №8. - С. 200-208

25. Система електронних платежів Національного банку України та діяльність банків України на ринку платіжних карток у 2013 році // Вісник НБУ. - 2014. - №3. - С. 19-21.

26. (Рис. 2) Стоянов Герман: Структурные изменения в розничном банковском бизнесе [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ua-ekonomist.com/uploads/posts/2014-03

27. Структура депозитів банків України - 2013-FEB-01 12/03/2013 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://bankografo.com/struktura-depozitiv-bankiv-ukrayini-2013-feb-01.html

28. Унинець-Ходаківська В.П., Костюкевич О. І., Лятамбор О.А. Ринок фінансових послуг: теорія і практика. Вид. 2-ге, доп. і перероб: Навчальний по-сібник. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 392 с.

29. Фундаментальні фактори коливання валютного курсу в Україні / Довгань О.В. // Наукові праці. - 2012. - №86. - С. 51-56

30. Цюп'як М.Л. // Україна та міжнародний валютний ринок: проблеми і перспективи /Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка» 18.05.2013 р.

Размещено на Allbest.ru