Характеристика основних показників діяльності страхових компаній України за 2009–2013 рр. Складання рейтингу страхових компаній України за збором страхових премій протягом 5 років

Размещено на http://www.allbest.ru/

Індивідуальне завдання

з дисципліни: “Фінанси страхових організацій”

Київ 2015

Завдання 1. Дати характеристику основних показників діяльності страхових компаній України за 2009 - 2013 рр.

У сучасних умовах фінансово-економічної кризи важливу роль у розвитку економіки відіграє одна з найбільш динамічно розвиваються сфер бізнесу - страхування. Воно задовольняє об'єктивну потребу суспільства в надійної та ефективної страховому захисті. У зв'язку з цим розглянемо більш детально даний вид діяльності та його роль в економіці.

Погіршення фінансово-економічного стану країни і, зокрема, багатьох господарюючих суб'єктів у період світової кризи, підштовхує робити вибір страхової компанії, аналізувати її фінансовий стан, оцінювати її надійність і платоспроможність. Результати цих заходів представляють інтерес не тільки для внутрішніх користувачів для прийняття управлінських рішень, але і для зовнішніх, взаємодіючих з конкретною страховою компанією.

Розвиток страхового ринку гальмує недосконале, застаріле законодавство, неефективні, непрозорі, непередбачувані та вибіркові правила державного регулювання і нагляд. Заходів, що вживаються для фінансового оздоровлення страховиків, виведення з ринку тих страховиків, які не мають можливості найближчим часом покращити свій незадовільний фінансовий стан, не достатньо. На неналежному рівні забезпечуються потреби ринку в кваліфікованому персоналі, насамперед, страхових агентів, андерайтерів, актуаріїв, страхових інженерів, страхових детективів.

Аналіз фінансово-господарської діяльності страхової організації допомагає виробити стратегію і тактику розвитку підприємства, обґрунтувати плани й управлінські рішення, здійснити контроль за виконанням цих рішень, виявити резерви підвищення ефективності виробництва, оцінити результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників.

Отже, проаналізуємо основні показники діяльності страхового ринку та його динаміку за період 2009-2013 рр.

Таблиця 1

Основні показники діяльності страхового ринку та його динаміка за 2009-2013 рр.

Проаналізувавши табл. 1, бачимо що, загальна кількість страхових компаній станом на 31.12.2013 становила 407, у тому числі СК "life"1 - 62 компанії, СК "non-life" - 345 компанії, а станом на 31.12.2009 - 450 компанії, у тому числі СК "life" - 72 компанії, СК "non-life" - 378 компаній).

Кількість договорів, крім договорів з обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті за аналізований період мали тенденцію до збільшення і загалом зросли з 2009 року на 290,8%, сягаючи в 2013 році 87 328,5 тис. од.

За період 2009 - 2013 рр. кількість договорів з обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті навпаки зменшились на82,28%.

В 2012 році відбулося різке зменшення коштів сплачених на перестрахування, тобто порівнюючи з 2011 роком вони знизились на 57,29%, але на кінець аналізованого періоду, порівнюючи з 2009 роком зниження було незначне, а саме на 1,62%.

Страхові резерви, які складають резерви зі страхування життя та технічні резерви за період 2009-2013 рр. збільшились на 114,9% і 26,79% відповідно.

Показники страхової діяльності, а саме валові страхові премії за аналізований період мали неоднозначну тенденцію, але якщо порівнювати 2009 і 2013 рік, можемо сказати, що відбулося збільшення цих показників на 40,21%.

За 2010 рік відстежується тенденція зростання фінансової стійкості страхових компаній. Так, при зростанні на 5,3% обсягів чистих страхових премій, на 12,1% зросли обсяги сформованих страхових резервів. На 7,8% зросли загальні активи, з них активи, визначені законодавством для представлення коштів страхових резервів - на 16,9%. Станом на 31.12.2013 у порівнянні з аналогічним періодом 2012 року структура активів дозволених категорій, які використовують страховики для представлення коштів страхових резервів, суттєво не змінилася.

Завдання 2. На основі даних форми 1 «Баланс» (пасив) та форми «Пояснювальна записка до звітних даних страховика» (р. 6.1 Наявність сплаченого статутного фонду та гарантійного фонду) проаналізувати обсяг та структуру власного капіталу будь-якої страхової компанії (на вибір студента)

Капітал страхової компанії забезпечує функціонування страховика і підрозділяється за джерелами формування на власний, залучений та позиковий.

Специфіка страхової діяльності визначаєсклад та структуру капіталу страхової компанії.

Власний капітал страхової компанії відіграє важливу роль як на стадії створення страхової компанії, так і в процесі її функціонування.Власні фінансові ресурси- це такі, які належать страховикові на правах власності і представлені статутним, додатковим, резервним капіталом та нерозподіленим прибутком. На стадії створення страховика він складається, переважно, із статутного капіталу .

Отже, розглянемо обсяг і структуру власного капіталу НАСК «ОРАНТА» за період 2012-2013 рр. в табл. 2.

Таблиця 2

Склад і структура власного капіталу НАСК «ОРАНТА»

Аналізуючи табл. 2, бачимо різке зменшення обсягу власного капіталу за аналізований період , а саме на 476395 тис. грн, або на 57,21%.

Загалом, власний капітал знизився в обсязі за рахунок зменшення таких статей як, капітал у дооцінках і нерозподілений прибуток на -1359 тис. грн. та 480196 тис. грн. відповідно.

Інші резерви за період 2012 - 2013 рр. зросли на 5160 тис.грн. або на 29,40%, і становили в 2013 році 22713 тис. грн.

Отже, проаналізувши структуру власного капіталу ми побачили негативну тенденцію до зменшення в динаміці за період 2012 - 2013 рр., що говорить про збиткову діяльність страхової компанії.

Завдання 3. Скласти рейтинг страхових компаній України за збором страхових премій протягом останніх п'яти років. Зробити висновки

Найбільші грошові надходження від операційної діяльності страховик отримує у вигляді страхових премій за укладеними договорами страхування та перестрахування. Страхові премії виступають основним джерелом грошових надходжень страховика від страхової діяльності.

Страхова премія - це базове фінансове поняття у страхуванні. Будь-який договір страхування набирає чинності тільки після сплати страхувальником страхової премії (або першого платежу страхової премії, коли вона сплачується в кілька строків), якщо інше не передбачено угодою сторін. Своєчасне внесення страхових премій - один з найважливіших обов'язків страхувальника щодо страховика. Саме надходження страхової премії приводить у дію механізм страхового захисту.

Отже, для того щоб скласти рейтинг страхових компаній України за збором страхових премій протягом останніх п'яти років (2009-2013 рр.) було відібрано 10 страхових компаній, які за цей період були лідерами на ринку (табл. 3.)

Таблиця 3

Рейтинг страхових компаній України за збором страхових премій протягом 2009-2013 рр.

На основі розрахованого загального обсягу зібраних премій за 5 років складемо рейтинг десяти страхових компаній (рис.1)

Рис.1 Рейтинг страхових компаній за обсягом зібраних премій за 2009-2013 рр.

Як бачимо з рис.1, лідируючу позицію з обсягу премій за 2009-2013 рр. займає страхова компанія «Кремень», яка має обсяг 5008413,40 тис. грн., наступну позицію посідає страхова компанія «АХА» з обсягом страхових премій сумою в 3721094,00 тис. грн, і в трійку лідерів входить НАСК «ОРАНТА», в якій сума страхових премій за аналізований період дорівнює 3036090,40 тис. грн. . Останню позицію в рейтингу займає страхова компанія «УНИВЕРСАЛЬНАЯ», в якій загальний обсяг страхових премій за аналізований період становить 1325423,80 тис. грн.

Завдання 4. Доведіть тезу про те, що страхові резерви відображають обсяги страхових зобов'язань за укладеними договорами страхування

Страхові резерви, дійсно, відображають обсяг страхових зобов'язань за укладеними договорами страхування. Розмір страхових резервів має бути адекватний прийнятим страховим зобов'язанням. Виконання страхових зобов'язань в першу чергу має здійснюватися за рахунок коштів страхових резервів, а їх достатність обумовлено правильно визначеною тарифною ставкою. Акумульовані у страхові резерви премії деякий час перебувають у розпорядженні страховика і можуть бути інвестовані з метою одержання додаткового доходу. Проте тимчасово вільні кошти страхових резервів, інвестовані страховиком, підлягають регулюванню з боку держави.

Проведення страхування потребує спочатку внесення страхової премії, а потім надання страхової послуги у вигляді виплати страхової суми і страхового відшкодування. Моменти надходження страхових премій і виплати страхового відшкодування, як правило, не збігаються, і це дає змогу страховикові акумулювати значні кошти у вигляді страхових резервів, що являють собою систему резервів страховика, утворених залежно від видів страхування з метою забезпечення гарантії майбутніх страхових відшкодувань і виплат страхових сум. Розмір резервів страхових премій має бути постійно достатнім для виконання страховиком умов договору страхування, тобто здійснення страхової діяльності. Страховик повинен бути завжди готовим здійснити свої зобов'язання перед страхувальником, а страхові резерви тим самим забезпечують фінансову стабільність страховика і виконання ним зобов'язань перед клієнтами. Кошти страхових резервів використовуються для виплат страхових сум і страхових відшкодувань тоді, коли для забезпечення страхових виплат страховику не вистачає поточних надходжень страхових премій.

З вище сказаного, можемо зробити висновок про те, що страхові резерви відображають обсяги страхових зобов'язань за укладеними договорами страхування.

Завдання 5. Оцініть загальну структуру розміщення коштів страхових резервів страховиками України

Здійснюючи фінансову діяльність, пов'язану з розміщенням коштів технічних резервів та їх управлінням, страховики повинні дотримуватись умов щодо безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості.

Обсяги технічних резервів мають бути представлені такими категоріями дозволених активів:

- грошові кошти на поточному рахунку;

- банківські вклади (депозити);

- валютні вкладення згідно з валютою страхування;

- нерухоме майно;

- акції, облігації, іпотечні сертифікати;

- цінні папери, що емітуються державою;

- права вимоги до перестраховиків;

- інвестиції в економіку України за напрямами;

- банківські метали, та ін.

Проаналізуємо структуру розміщення коштів страхових резервів страховиками України за 2012 - 2013 рр. (табл. 4.).

Таблиця 4

Аналіз структури розміщення коштів страхових резервів страховиками України за 2012 - 2013 рр.

Аналізуючи табл. 4, а саме структуру активів, якими представлені страхові резерви, за період 2012 - 2013 рр. бачимо значні зміни в їх обсязі.

Сформовані страхові резерви за аналізований період зросли на 1858,1 млн. грн. Грошові кошти на поточних рахунках також мають позитивну тенденцію до збільшення, в 2013 році в порівнянні з 2012 роком їх обсяг зріс на 255,6 млн. грн.

Обсяг активів, дозволених для представлення правами вимог до перестраховиків збільшилися на 731,3 млн. грн. і становив 2 302,9 млн. грн в 2013 році.

Обсяг активів, дозволених для представлення акціями за період 2012-2013рр.зріс на 510,7 млн. грн. і становив 1 618,1 млн. грн.

Сума активів, якими представлені страхові резерви, а саме банківськими вкладами (депозитами) також збільшилась на 342,0 млн. грн. і становив 6 092,6 млн. грн.

Обсяг активів, дозволених для представлення грошовими коштами на поточних рахунках збільшився на 255,6 млн. грн і становив 1 567,0 млн. грн. в кінці аналізованого періоду.

Зменшення обсягу активів, дозволених для представлення банківськими металами відбулось на 7,1 млн. грн., становивши в 2013 році 15,5 млн. грн.

Необхідно зазначити, що питому вагу в структурі обсягу активів, якими представлені технічні резерви та резерви зі страхування життя займають такі статті як: загальна сума активів, якими представлені страхові резерви банківські вклади (депозити) в 2012 році - 44,0% та в 2013 році - 40,6%.

Завдання 6. Покажіть взаємодію і взаємовплив чинників, які забезпечують фінансову стійкість страхової організації

капітал страховий резерв стійкість

Страхова компанія відрізняється від промислових, комерційних та інших підприємств та фінансових установ тим, що вона є фінансовою установою специфічного типу, яка концентрує на собі майнові інтереси багатьох своїх клієнтів (страхувальників) - фізичних і юридичних осіб. У зв'язку з цим найважливішою метою організації фінансів страховика є досягнення його стійкого фінансового стану. Фінансовий стан страхової компанії це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів фінансово-господарської діяльності страхової компанії і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів (капіталу) страховика. Для аналізу фінансового стану використовують такі форми фінансової звітності: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Звіт про доходи і витрати страховика та іншу фінансову та спеціалізовану звітність. Найважливішою характеристикою фінансового стану страхової компанії є її фінансова надійність. Під фінансовою надійністю підприємства, у тому числі страхової компанії, розуміють його здатність протистояти різноманітним дестабілізуючим чинникам при здійсненні господарської діяльності. Страхова компанія, задовольняючи загальним вимогам, які висуваються до господарюючих суб'єктів в умовах ринку, характеризується, разом з тим, значною специфікою як зобов'язань, так ресурсів, призначених для покриття цих зобов'язань. Ця специфіка об'єктивно обумовлена, по-перше, самим характером страхових відносин, в основі якого лежить категорія ризику; по-друге участю страховика у кількох видах діяльності (власне страхової, фінансової, інвестиційної), кожний з яких генерує, з одного боку, фінансові ресурси страховика, а з іншого - певні ризики та певні зобов'язання. Страхувальники сплатою страхової премії забезпечують собі право на страховий захист. Страхова компанія, отримуючи страхову премію, бере на себе зобов'язання щодо надання такого страхового захисту. Умовою для виконання таких зобов'язань є фінансова надійність страхової компанії. У зв'язку з цим досягнення і підтримання необхідного рівня фінансової надійності страховика набуває особливого змісту. Загалом зобов'язання страхової компанії, як і зобов'язання інших господарюючих суб'єктів, прийнято поділяти на внутрішні та зовнішні. Внутрішні зобов'язання страховика не відрізняються від внутрішніх зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Вони включають зобов'язання перед персоналом, засновниками, відокремленими підрозділами тощо. Зовнішні зобов'язання розподіляються на страхові та інші. Інші зобов'язання є подібними до аналогічних зобов'язань будь-яких суб'єктів господарювання. Вони складаються із зобов'язань перед акціонерами, засновниками, кредитними установами, фінансовими компаніями, інвестиційними компаніями, бюджетом тощо. Страхові зобов'язання - основна складова зовнішніх зобов'язань. Страхові зобов'язання - це специфічні зобов'язання страхової компанії, притаманні лише їй. Це - зобов'язання перед страхувальниками, страховими посередниками, брокерами, цедентами, перестраховиками, об'єднаннями страховиків тощо. Виконання цих зобов'язань складає зміст статутної діяльності страхової компанії. Тому якщо про інше не йдеться спеціально, то через особливу значущість страхових зобов'язань під фінансовою надійністю страховика розуміють, перш за все, його здатність виконувати саме страхові зобов'язання (хоча, безумовно, фінансова надійність у широкому розумінні слова характеризує здатність страхової організації виконувати прийняті на себе як страхові, так і інші зобов'язання). Фахівці визначають фінансову надійність страховика як здатність виконувати взяті зобов'язання за договорами страхування навіть за умов дії несприятливих чинників, зміни економічної кон'юнктури. Характер страхової діяльності, який обумовлює невизначеність часу та обсягів погашення страхових зобов'язань, відрізняє страхові зобов'язання від інших. Якщо будь-якому іншому суб'єкту господарювання заздалегідь відомі терміни і обсяги сплати зобов'язань перед контрагентами, кредитними установами тощо, то для страховика терміни і обсяги сплати своїх страхових зобов'язань залишаються практично невизначеними. Це потребує побудови такої системи фінансової надійності, яка не просто дозволяла б страховику сплачувати за своїми страховими зобов'язаннями, а яка б забезпечувала можливість виконувати ці зобов'язання за будь-яких умов, навіть за найнесприятливішого для страховика збігу обставин. Зрозуміло, що ця система має бути багатоступінчастою і всеохоплюючою. Вона постійно перебуває в центрі уваги страхової організації та пов'язана з її тарифною, фінансовою, інвестиційною і перестрахувальною політикою. Побудові такої системи фінансової надійності має бути, врешті-решт, підпорядкована вся ідеологія організації фінансів страховика. Фінансова надійність є результатом інтегрованої взаємодії багатьох чинників. Фахівці виокремлюють, здебільшого, шість головних чинників, які у сукупності своїй забезпечують фінансову надійність страхової компанії: - достатній власний капітал; - формування збалансованого страхового портфеля; - достатні страхові резерви; - ефективна тарифна політика; - ефективне управління активами; - перестрахування. Взаємодія, взаємодоповнюваність цих чинників виглядає так. На початкових етапах розвитку страхової компанії фінансова надійність забезпечується здебільшого розмірами і якістю статутного капіталу, а в подальшому - й іншими елементами власного капіталу: резервним капіталом, вільними резервами, нерозподіленим прибутком (докладно - див. підрозділ 1.3). З розвитком страхової діяльності зростає роль таких чинників, як збалансований страховий портфель; тарифна політика; достатність страхових резервів; ефективне управління активами; перестрахування. Формування збалансованого страхового портфеля, на перший погляд, є технічним, організаційним чинником. Якщо підходити формально, то слід визнати, що цей чинник знаходиться поза межами фінансових відносин страховика. Поняття «страховий портфель» вживається для визначення фактичної кількості застрахованих об'єктів або діючих договорів страхування на певній території. Але при цьому незаперечним є факт, що вся поточна й перспективна діяльність страхової організації спирається на страховий портфель, структура якого, в кінцевому підсумку, визначає подальшу долю існування страхової компанії як суб'єкта господарювання. Адже від величини та якості страхового портфеля залежать головні вхідні та вихідні грошові потоки страховика (суми надходжень страхових премій, обсяги й коливання страхових виплат); склад і величина страхових резервів; інвестиційні можливості; обсяги витрат на ведення справи; фінансові результати і, врешті-решт - ринкова вартість самої страхової компанії. Страховий портфель можна асоціювати з наявністю у страховика можливості вести бізнес у ринковому середовищі. Якщо страхова компанія не в змозі сформувати страховий портфель (тобто зайняти свою нішу на ринку страхових послуг), то всі інші питання (в тому числі фінансова надійність) стають другорядними. Збалансований, стійкий страховий портфель - це плід зусиль страховика протягом не одного десятка років. Через це страхові портфелі більшості вітчизняних страхових компаній поки що важко назвати ідеальними. Структура страхового портфеля складається під впливом асортименту страхових послуг, тобто тих видів страхування, на проведення яких страховик отримав ліцензію. Особливе значення для формування страхового портфеля має оперативне реагування страховика на задоволення попиту на ті страхові послуги, які в ринкових умовах відповідають інтересам страхувальників. Для перспективного забезпечення фінансової стійкості страхових операцій, а отже - фінансової надійності страхової компанії в цілому, важливо досягти й зберігати збалансованість портфеля. Цей стан характеризується, як мінімум, компенсацією тих договорів, строк дії яких закінчується, новоукладеними договорами. Водночас така компенсація має поширюватись не лише на кількість договорів та страхові премії за ними, але й бути узгодженою із страховою сумою, строком страхування і суттєво не відрізнятись від імовірності збитку, яка переважала в попередніх договорах. Під збалансованістю страхового портфеля розуміється його диверсифікованість, стабільність розвитку різних видів страхування, відповідність платежів і виплат компанії, укладених та припинених договорів, сформованих резервів та зобов'язань, договорів, за якими відбуваються виплати, та беззбиткових договорів. Для збалансування страхового портфеля важливе значення має його величина, однорідність, рівновага та стабільність. Збалансований, однорідний страховий портфель убезпечує страхову компанію від фінансових потрясінь, надає можливість у нормальному режимі забезпечувати страхувальникам страховий захист. Фінансовою основою страхового захисту є страхові резерви. Вони є найважливішим чинником фінансової надійності страховика. Склад страхових резервів і їх обсяги залежать від здійснюваних страховиком видів страхування, строків дії договорів, рівномірності розподілу ризиків у часі тощо. Сформовані за встановленими методами, саме вони відображають обсяг страхових зобов'язань і протистоять їм. Джерелом формування страхових резервів є страхові премії. Отже, достатність страхових резервів залежить від двох чинників: а) від обраних методів формування страхових резервів; б)від точності визначення страхової премії (як ціни за страхову послугу) за укладеними договорами страхування. Методи формування страхових резервів докладно розглянуті у Розділі 3, порядок обчислення страхових премій, структура страхового тарифа - у Розділі 2. Слід зауважити лише, що якими б досконалими і точними не були методи формування страхових резервів, вони не в змозі забезпечити реальну достатність резервів, якщо буде заниженою страхова премія. В цьому випадку основний вхідний грошовий потік страхової компанії, який вона отримує у вигляді страхових премій, заздалегідь буде нести в собі загрозу порушення її фінансовій стійкості. У зв'язку з цим яскраво висвітлюється роль страхового тарифу як основоположного чинника, «цеглинки», за допомогою якої будується вся споруда фінансової стійкості страхової компанії. Кожна страхова компанія намагається ефективно провадити свою власну тарифну політику, як і будь-яке підприємство - свою цінову політику. Тарифна політика являє собою процес розробки, обґрунтування та визначення порядку застосування страхового тарифу. Цей процес є цілеспрямованою діяльністю страховика з визначення, уточнення, впорядкування страхових тарифів з метою забезпечення поєднання інтересів учасників страхових відносин: успішного та беззбиткового розвитку страховика та встановлення раціональної ціни на страхові послуги для страхувальників. Тарифну політику можна вважати ефективною, якщо тарифи на страхові послуги: а) забезпечують еквівалентність страхових відносин між страховиком та усією сукупністю страхувальників даного страховика; б) відповідають платоспроможному попиту страхувальників; в)є гнучкими, передбачають можливість розширення обсягу страхової відповідальності; г) забезпечують рентабельність страхових операцій; д) характеризуються достатньою стабільністю протягом тривалого часу. У зв'язку із забезпеченням фінансової надійності страхової організації слід зазначити, що страхові тарифи мають бути обчислені таким чином, щоб надходження страхових премій постійно покривали видатки страховика і забезпечували деяке перевищення доходів над витратами. Акумульовані страховою компанією страхові премії, а також власні кошти страховика потребують ефективного управління. Вони розміщуються та інвестуються у різноманітні фінансові інструменти з метою збереження їхньої вартості і з метою одержання додаткового доходу. Активи страховика, сформовані за рахунок страхових резервів і власних коштів, є додатковою гарантією виконання його страхових зобов'язань. Законодавчо встановлений перелік дозволених активів, а також принципи ефективного управління активами - безпечність, прибутковість, ліквідність, диверсифікованість. Дотримання цих вимог дає змогу страховику провадити зважену інвестиційну політику, яка враховує не тільки його власні інтереси щодо одержання інвестиційних прибутків, але й інтереси страхувальників з огляду на підтримання належної фінансової надійності страхової компанії. Специфічним чинником досягнення фінансової надійності, який притаманний лише страховим організаціям, виступає перестрахування. Зміст перестрахування полягає у передачі частини відповідальності страховика за певну плату іншому страховику (перестраховику). Така передача частини ризику від одного страховика до іншого фактично означає вирівнювання страхових сум, на які застраховані різноманітні об'єкти. Вирівнювання ж страхових сум веде до оптимізації та збалансування страхового портфеля, а, отже - до підвищення стійкості та платоспроможності страховика при здійсненні страхових операцій. Саме перестрахування як унікальне економічне явище нівелює загрози фінансовій стійкості страховика, пов'язані з прийняттям на страхування об'єктів зі значною вартістю, незбалансованим страховим портфелем, коливанням технічних результатів страхової діяльності. Перестрахування дає змогу брати на страхування дуже дорогі та унікальні ризики, сприяє запровадженню та поширенню нових видів страхування без додаткової загрози фінансовій надійності страховика. Головне завдання страховика при цьому - визначити пропорції розподілу ризику між собою і перестраховиком, тобто розмір власного утримання і розмір цесії. Розмір власного утримання залежить від виду страхування, характеру ризику, його ймовірності, максимально можливого розміру збитку тощо. Одним із найважливіших критеріїв визначення розміру власного утримання є розмір власного та залученого капіталу страховика. Українське законодавство безпосередньо регулює максимальний розмір власного утримання страховика за окремим об'єктом страхування, зобов'язуючи страховиків укладати договори перестрахування в разі, коли страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10% суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних та страхових резервів. Таким чином, підсумовуючи викладене, слід ще раз підкреслити взаємозв'язок і взаємозалежність головних чинників досягнення страховиком фінансової надійності (достатній власний капітал; формування збалансованого страхового портфеля; достатні страхові резерви; ефективна тарифна політика; ефективне управління активами; перестрахування), які в комплексі своєму створюють відповідні гарантії виконання страховиком своїх зобов'язань перед страхувальниками щодо надання страхового захисту.

Завдання 7. На основі звітних даних форми 1 «Баланс» та форми «Пояснювальна записка до звітних даних страховика» (р.6.3.3. Розшифровка окремих статей (балансу)), проаналізувати фінансову стійкість будь-якої страхової компанії (на вибір студента)

Фінансова стійкість - це певний стан рахунків організації, що гарантує її постійну платоспроможність. Важливим показником, який характеризує фінансовий стан компанії і його стійкість, є забезпеченість матеріальних оборотних коштів власними джерелами фінансування. А вищою формою стійкості компанії є її здатність розвиватися. Для цього вона повинна володіти гнучкою структурою фінансових ресурсів і можливістю за необхідності привертати позикові засоби.

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану страхової компанії є його фінансова стійкість (стабільність).

В таблиці 2.5. наведені результати розрахунків і аналіз коефіцієнтів фінансової стійкості за період 2012-2013 рр.

Таблиця 2.5

Оцінка фінансової стійкості НАСК «ОРАНТА»

Аналізуючи дані з таблиці 2.5 можна сказати, що коефіцієнт маневреності власного капіталу ми маємо 0,4, це є позитивним явищем для страхової компанії, коефіцієнт фінансової стійкості зазнав змін, і н кінець аналізованого періоду менше оптимального значення, це говорить про негативну тенденцію. Розрахунок коефіцієнта фінансового ризику в 2012 роцівідповідає нормативному значенню і становить 0,43, але в 2013 році він зріз до 1,2 при нормативному значенні <0,8 .

Як бачимо, коефіцієнт автономії в 2012 році відповідав нормативному значенню, а в 2012 році знизився і сягав 0,45. Це врешті решт призводить до зменшення числа зобов'язань, які страхова компанія може виконати за рахунок використання власних коштів. Також при зменшенні цього показника знижується незалежність страхової компанії від залучених коштів.

Завдання 8. На підставі фінансової звітності трьох (за вибором) страхових організацій обчисліть їхні нормативні та фактичні запаси платоспроможності та здійсніть порівняльний аналіз

Платоспроможність страховика - це об'єктивний показник його поточного фінансового стану шляхом його прогнозування в осяжному майбутньому. Інакше, це можливість виконання в майбутньому його зобов'язань завдяки тим активам, які є в розпорядженні страховика, являють собою реальні цінності, а тому є ліквідними.

Усі зобов'язання страховика можна розділити на дві групи:

*зовнішні зобов'язання перед страхувальниками, перестрахувальниками, бюджетом, банками й іншими кредиторами;

*внутрішні зобов'язання перед фундаторами, акціонерами, філіями, співробітниками й ін.

Страхова платоспроможність за зовнішніми зобов'язаннями перед страхувальниками (по страхових зобов'язаннях) забезпечується за допомогою страхових резервів і власних вільних коштів (статутного фонду, резервів, сформованих за рахунок чистого прибутку й інших резервів, не пов'язаних зобов'язаннями). Якщо обсяг страхових резервів недостатній, то страховик виконує страхові зобов'язання за рахунок власних коштів. Якщо обсяг власних коштів перевищує обсяг зовнішніх (у тому числі страхових) зобов'язань, можна вважати страховика платоспроможним.

Отже, проведемо оцінку платоспроможності трьох страхових компаній ринку України в табл. 2.6.

Таблиця 2.6

Оцінка платоспроможності страхових організацій

З таблиці 2.4 ми спостерігаємо, перевищення фактичного запасу платоспроможності на розрахунковим нормативним запасом НАСК «ОРАНТА» на 719676 тис. грн. в 2012 році та 260849,17 тис. грн. в 2013 році. Можна говорити про дотримання цієї страхової компанії визначених законодавством вимог та про те, що її обороти за страховими операціями відповідають його фінансовим можливостям.

Показники платоспроможності СК «АХА Страхування» у 2013 році зменшуються. Фактичний запас зменшився на 39,22 % або 321460тис. грн. Різниця між фактичним запасом і нормативним запасом знизилась на 47,3 %, що вказує на зниження рівня платоспроможності. Зменшення нормативного запасу розрахованого з урахуванням страхових виплат характеризується відповідним зменшенням виплат по договорам страхування.

Проаналізувавши платоспроможність страхової компанії «ПРОВИДНА» можна сказати, що ця страхова компанія є досить платоспроможною, а отже здатною розраховуватись за своїми зобов'язаннями. Хоча і фактичний норматив знизився на 52,81 % і становив у 2013 році 234192 тис. грн. Нормативні запаси розраховані з урахуванням страхових премій і страхових виплат зменшилися.

Отже, відповідно до проведеного аналізу можна стверджувати, що фактичний запас платоспроможності всіх аналізованих страхових компаній перевищує нормативний запас, це говорить про спроможність страховиків розраховуватись за своїми зобов'язаннями в будь-який момент часу.

Размещено на Allbest.ru