Механізм страхування зовнішньоекономічних операцій підприємства (на прикладі ВАТ "Бердичівський держлісгосп")
Вивчення системи регулювання та механізмів здійснення страхування в Україні. Визначення впливу страхування на ефективність зовнішньоекономічної та господарської діяльності Бердичівського держілгоспу. Оцінка стану охорони праці на досліджуваному об'єкті.
Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
Вид | дипломная работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 30.09.2010 |
Размер файла | 117,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
У прийнятій в 2005 р. Програмі розвитку страхового ринку України на 2005-2008 рр. йдеться про зростання обсягу страхових платежів до 3,5-4 % ВВП вже у 2009 р. Однак і в урядових документах, і у висловлюваннях посадовців ідеться про здійснення важливого, але не достатнього комплексу заходів, що не дасть змоги усунути першопричину стагнації страхового ринку та надати імпульс його поступальному розвитку. Ця першопричина полягає у відсутності фінансового підґрунтя для формування страхового ринку -- підвищення реальних фінансових можливостей населення та юридичних осіб.
Таким чином, існує нагальна необхідність створення інституціональної основи для запровадження державної підтримки впровадження фінансових інструментів розвитку високотехнологічного експорту, що забезпечить паритетність у просуванні вітчизняних товарів на світові ринки.
В сучасній міжнародній торгівлі свою ефективність підтвердила державна підтримка експорту, яка здійснюється через експортні кредитні агентства (ЕКА). ЕКА - це прийнята в міжнародній практиці загальна назва установ (окремих страхових агентств, банків або департаментів міністерств), які впроваджують державну політику підтримки експорту шляхом застосування фінансових інструментів розвитку експорту, здійснення страхування експортних кредитів від комерційних і некомерційних ризиків та надання гарантій.
На сьогоднішній день подібні Агентства функціонують в більш ніж 70 країнах світу, у тому числі майже у всіх країнах Східної Європи (Польщі, Чехії, Угорщині, Болгарії, Словаччині, Румунії, Словенії, Хорватії), а також Прибалтики (Литві, Естонії).
Україна на відміну від усіх головних торгових конкурентів (Росія, країни ЄС, Центральної і Східної Європи) не має власної системи страхування і гарантування експортних кредитів і, таким чином, не може стимулювати експорт високотехнологічної продукції на умовах відстрочки платежів. Це робить продукцію вітчизняного машинобудівного комплексу неконкурентоспроможною на світових ринках і у міжнародних тендерах і не дає можливості банкам і підприємствам експортувати українську продукцію шляхом надання товарних кредитів з боку України.
Усі ЕКА керуються у своїй діяльності міжнародними правилами і принципами, головні з яких закріплені, так званим Консенсусом (рекомендації щодо надання та страхування експортних кредитів, що офіційно підтримуються державою) країн-членів Організації Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР), а також договорами порозуміння Бернського Союзу. Ці правила є офіційно визнаними Світовою Організацією Торгівлі (СОТ) правилами державної підтримки кредитування і страхування експорту на основі залучення бюджетних коштів.
У 2008 р. було запропоновано проект закону,що покращив би ситуацію усфері страхуванні експорту.Система страхування експортних кредитів є важливим чинником стимулювання експортної діяльності та діє у багатьох країнах світу за безпосередньої участі та підтримки держави. Розробка зазначеного проекту Закону України обумовлена необхідністю нових державних підходів щодо забезпечення підтримки експортних операцій через товарне кредитування, лізинг, експорт інвестицій і технологій.
За предметом правового регулювання проект Закону України "Про державну підтримку страхування і кредитування експорту" належить до пріоритетних сфер адаптації законодавства України до законодавства ЄС, які визначаються відповідно до Концепції адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. № 1496.
В даній сфері суспільних відносин діють:
- Закон України "Про страхування";
- Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність";
- Закон України "Про банки та банківську діяльність";
- Програма стимулювання експорту продукції, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.10.2005 № 498-р.
За інформацією Міністерства фінансів страхування кредитних ризиків в Україні становить лише близько 4 % від загального обсягу страхових послуг (інформація про частку застрахованих кредитів, що підтримують довгостроковий експорт відсутня).
Разом з цим, за інформацією Національного банку України українські банки на сьогодні мають надлишкові кредитні ресурси, які не надаються вітчизняним підприємствам через відсутність державної системи страхування політичних та довгострокових комерційних ризиків.
Міжнародна практика свідчить, що страхування експортного кредитування у країнах-членах ОЕСР забезпечує в середньому до 3 відсотків обсягу щорічного експорту, з яких державна підтримка становить орієнтовно 30 %. Така підтримка дозволяє експортерам із зазначених країн здійснювати і збільшувати поставки товарів і послуг на нові ринки, навіть із наявним політичним ризиком. Україна до цих пір тільки залучала експортні кредити інших країн, надаючи державні гарантії за зобов`язаннями юридичних осіб - резидентів, що стимулювало іноземних експортерів.
Роль бюджетних коштів при цьому полягає у формуванні резервних фондів для страхування ризиків банків і експортерів. Середній щорічний обсяг експорту товарної продукції України за останні 3 роки (2006-2008 рр.) склав (за даними Держкомстату) 24,6 млрд. доларів США, або орієнтовно до 130 млрд. грн. і має сталу тенденцію зростання. Видатки Державного бюджету на 2009 р. затверджені у обсязі 144 млрд. грн.
На початковому етапі кошти державної підтримки страхування експортного кредитування та гарантування участі експортерів у міжнародних тендерах мають становити 250 млн. грн. При цьому слід зазначити, що 80% цих коштів буде направлено на формування страхових і гарантійних резервів, і лише до 20% на часткову компенсації за рахунок державного бюджету процентної ставки за експортними кредитами.
Іноземні інвестиції можуть, а в окремих випадках навіть мусять, бути застраховані. Страхування зовнішньоекономічних операцій стосується певних ризиків, і проводиться державними, акціонерними, змішаними та іншими комерційними страховими компаніями на договірних засадах. Страхування експортних кредитів, позичок, а також деяких інвестицій і контрактів на поставку машин та обладнання здійснює спеціалізоване страхове акціонерне товариство, контрольний пакет акцій якого належить уряду України.
Регулюючи взаємовідносини інвесторів і держави на засаді встановлення правових і економічних умов господарської діяльності підприємств з іноземними інвестиціями, уряд визначає також пільги та гарантії майнових прав та інтересів таких підприємств. Пільгами для них є, по-перше, звільнення від обкладання митом майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства, а по-друге, те, що його продукція не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва. Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, які спрямовані на реалізацію державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери та територій, може встановлюватися пільговий інвестиційний режим.
Розділ 2. Характеристика господарської та зовнішньоекономічної діяльності Бердичівського державного лісогосподарського підприємства за 2006-2008 роки
2.1 Організаційно-економічна характеристика діяльності Бердичівського державного лісогосподарського підприємства
Бердичівське державне лісогосподарське підприємство (Бердичівський держлісгосп) знаходиться за адресою: Житомирська обл., м. Бердичів, вул. К. Маркса, 9. Підприємство створене на підставі наказів Державного Комітету лісового господарства України від 31 жовтня 1991 р.
Організаційно-правова форма господарства (КОПФГ) - державне підприємство, підпорядковане Державному Комітету лісового господарства України. Форма власності Держлісгоспу - загальнодержавна. Вид діяльності підприємства: розведення лісу, лісозаготівля, спеціалізована роздрібна торгівля непродовольчими товарами.
Оперативне управління Держлісгоспом здійснює його директор - Литвиненко Сергій Володимирович.Структура Бердичівського держлісгоспу включає в себе сім лісництв, нижній склад Разіно та автопарк, які займаються лісозаготівлею та переробкою деревини.
Загальна площа держлісгоспу складає 27755 га, з них площа вкрита лісовими насадженнями - 25189 га. Середньорічна заготівля деревини - 62400 м. куб. Кількість працюючих в держлісгоспі складає - 390 особи, з них 314 постійних працівників.
Державне лісогосподарське підприємство є юридичною особою. Держлісгосп здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України. Участь держлісгоспу в асоційованих, корпораціях, концернах та іших об`єднаннях здійснюється на добровільних засадах, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству та іншим нормативним актам України.
Майно держлісгоспу становить основні фонди та оборотні кошти, а також інших ціностей, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Держлісгосп має право здавати в оренду відповідно до чинного законодавства, підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, які йому належать, а також списувати їх з балансу.
Бердичівський держлісгосп, колишній Бердичівський лісгосп був створений в 1938 р. за рахунок лісів Бердичівського і Дзержинського лісопромгоспів. В 1969 р. згідно Постанови РМУРСР від 30 листопада 1959 р. № 1834 Бердичівський лісгосп був реорганізований в лісгоспзаг. В 1937 р. до складу лісгоспзагу включене Ружинське лісництво розформованого Попільнянського лісгоспзагу. Згідно наказу Мінлісгоспу УРСР від 1 серпня 1978 р., до складу лісгоспу ввійшли 1021 га колгоспних лісів Любарського району. Таким чином, на момент лісовпорядкування 1937 році площа підриємства становила 31973 га.
В 1991 р. згідно рішення Житомирського облвиконкому від 15.10.1998 р. № 287 Ружинське лісництво передано в знову створений Попільнянський держлісгосп. В цьому ж році на підставі постанови Ради Міністрів України від 31.10.1991 № 133 та об`єднання "Житомирліс" від 11. 11.1991 р. № 162 "Про організаційну структуру управління лісовим господарством був створений Бердичівський держлісгосп в сучасних його межах.
Згідно даних попереднього лісовпорядкування загальна площа земель держлісгоспу складала 31973 га. За минулий ревізійний період прйшли слідуючі зміни в структурі підприємства :
Ружинське лісництво площею 4212 га передано Попільнянському ДПГ на підставі розпоряджень згаданих вище;
За рахунок утогнення площ в органах землевпорядкування по Любарському району площа держофонду збільшена на 15 га ;
Згідно відповідних рішень зі складу держлісгоспу вилучено 21 га (Чорнолозьке лісництво);
Згідно наказів по держлісгоспу відбулись зміни в структурі лісництв.
На момент закінчення лісовпорядкування загальна площа держлісгоспу становила 27755 га.
Район розташування держлісгоспу відноситься до числа сільськогосподарських районів області з розвинутою переробною промисловімстю.
Провідною галуззю народного господарства є сільське господарство, яке спеціалізується на вирощувані зернових та цукрового буряка.
Переробкою деревини займається мам держлісгосп, що має три цехи та меблеві фабрики в Джержинську, Чуднові та Бердичеві. Для надання технічної допомоги і контролю за веденням лісового господарства за ДЛГ закріплено 103 колективних і державних господарств Бердичівського, Чуднівського, Джержинського та Любарського районів, загальною площею лісових земель 9,5 тис.га. Лісистість зони діяльності ДЛГ в середньому 13,2%, але вона змінюється від 6,4% на Любарському району до 24,5% по Джержинському.
Держлісгосп задовольняєпотребу в деревині Бердичівського, Чуднівського, Любарського, Джержинського адміністративних районів. Найбільшими споживачами є підприємства держалпрому та місцеві населення. Річна потреба в деревині в зоні діяльності держлісгоспу складає 14,50 тис.м. Відпуск її за останні два роки з лісів державноголісового фонду становить 141,9 тис. метрів кубічних в середньому 71 тис. метрів кубічних.
Основні асортименти, що заготовляються в держлісгоспі : пилових 8%, фансировина 3%, будівельний ліс 9%, технічна сировина 7%, дрова 73%.Вся продукція поділяється на три види: лісопродукція від рубок, пов"язана з веденням лісового господарства; лісопродукція від рубок головного користування та лісопродукція з нижнього складу. Дані види продукції поділяються на три підвиди: ділову лісопродукцію, технічну сировину та дрова.
Розмір вивозу деревини за межі зони діяльності за останні два роки дорівнюють 25 тис. метрів кубічних. Потреба в деревині задовольняється на 49%, в тому числі на власні потреби 100%. Покриття дефіциту деревини проводиться за рахунок ввозу з північних районів області ( шпильнові породи ). Пунтами вивезення деревини з території ДЛГ є станція Разіно і Бердичів.
Лісове господарство в економіці району займає значне місце. Основні напрямки його розвитку - це збереження і підвищення природоохоронних, захисних, санітарно-гігієнічних, естетичних та інших функцій лісу.
Таблиця1. Основні економічні показники господарської діяльності держлісгоспу.
Показники |
2006р. |
2007р. |
2008р. |
|
Обсяги господарської діяльності (валова продукція), тис. грн. |
3546,8 |
5246,7 |
5568,3 |
|
Чистий дохід (виручка)від реалізації продукції, тис. грн. |
3174,0 |
4628,5 |
4981,0 |
|
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн. |
2753,9 |
3915,1 |
4112,4 |
|
Валовий прибуток, тис. грн |
420,1 |
713,4 |
868,6 |
|
Чистий прибуток, тис. грн. |
18,5 |
0,1 |
0,1 |
|
Середньооблікова чисельність працівників, чол. |
364 |
379 |
390 |
|
Середньорічна вартість, тис.грн.: а)Основних засобів б)Оборотних активів |
3136,1 1769,1 |
3118,0 1950,3 |
3061,6 1657,2 |
|
Фондовіддача, грн. |
1,01 |
1,48 |
1,63 |
|
Фондомісткість, грн. |
0.99 |
0,68 |
0,61 |
|
Фондоозброєність, грн./чол.. |
8,6 |
8,2 |
7,8 |
|
Коефіцієнт оборотності оборотних активів |
1,7 |
2,4 |
3,0 |
|
Продуктивність праці, тис. грн. |
8,7 |
12,2 |
12,7 |
|
Рентабельність господарської діяльності, % |
1,8 |
0,6 |
0,4 |
З цієї таблиці ми бачимо як зростання початкових показників доходу, що свідчить про розширення обсягів виробництва і реалізації за даний період , так і збільшення собівартості та додаткових витрат, які негативно впливають на кінцевий результат. Так, вартість валової продукції у 2008 році у порівнянні з 2006 зросла на 2021,5 тис. грн., або57%.Собівартість реалізації за 3 роки зросла 1358,5 тис. грн. або на 49%.Так як приріст доходів у відсотках більший, ніж приріст собівартості, валовий прибуток зріс на 106,7%.Але внаслідок підвищення інших видів витрат показник чистого прибутку впав на 99%. Стосовно таких показників, як середньорічна вартість основних виробничих і оборотних фондів ,ми можемо відмітити, що у 2008 році значення цих показників зменшились відповідно на 2,4% та 3%. Ми можемо зробити висновок, що діяльність держлісгоспу за досліджуваний період була досить прибутковою, але багато- витратною. Про це свідчать показники валового і чистого прибутку.
Організація виробництва і організація праці невід'ємно пов'язані з розвитком і вдосконаленням матеріально - технічної бази. Тому в процесі аналізу важливо вивчити і дати оцінку динаміки і структури основних фондів, проаналізувати фондооснащеність підприємства і фондоозброєність праці. Найважливіше завдання аналізу - визначити ефективність використання основних засобів в цілому і по групах.
Основним критерієм оцінки ефективності використання основних виробничих фондів є фондовіддача. Фондовіддача - це економічний показник ефективності використання засобів праці, який показує, скільки продукції ( у грошовому виразі) випускається на підприємстві у розрахунку на 100 гривень основних виробничих фондів. Показник обернений фондовіддачі - фондоємкість. Показник фондоозброєність розраховується як співвідношення середньорічної вартості ОВФ до чисельності працівників. За даний період фондовіддача зросла на 61 %, і , відповідно, фондомісткість зменшилась на 39 %. Показник фондоозброєності змінися на 9% в сторону зниження.
Ще одною складовою виробничого потенціалу є оборотні засоби. Оборотні засоби - це предмети праці, виражені у вартісній формі, які беруть участь у процесі виробництва протягом одного виробничого циклу і переносять свою вартість на створюваний продукт повністю, змінюючи при цьому свою натуральну речову форму. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів показує швидкість їх обертання, його зростання є позитивною тенденцією, адже чим він вищий, тим швидше обертаються оборотні засоби, а отже, за період часу виробляється більший обсяг продукції. Розраховується коефіцієнт оборотності оборотних засобів як відношення суми товарообороту або суми грошових надходжень від реалізації продукції до середньорічної вартості оборотних засобів. У нашому випадку цей показник за 3 р. зріс на 80%.
Наступним кроком аналізу виробничого потенціалу є аналіз трудових ресурсів, адже трудові ресурси - це основний елемент виробництва і головна виробнича сила. Трудові ресурси -- незамінна складова будь-якого виробничого процесу, управління будь-яким підприємством.
Для характеристики стану використання на підприємстві трудових ресурсів і виявлення резервів збільшення обсягу виробництва і підвищення рентабельності роботи потрібно проаналізувати показники пов'язанні з рухом, якістю робочої сили, її продуктивністю і її вартістю.
Аналіз трудових ресурсів ми почнемо з розрахунку рівня забезпеченості підприємства трудовими ресурсами. Для цього ми порівняємо фактичні показники 2007 року з запланованими (таблиця 2).
Аналізуючи цю таблицю ми бачимо, що по показники середньорічної кількості працюючих залишались приблизно стабільними. Зміни в динаміці чисельності трудових ресурсів підприємства пов'язане із влаштуванням і вибуттям з нього(з 364 чоловік в 2006 р. до 390 чоловік у 2008р.). Для характеристики руху персоналу підприємства застосовуються абсолютні і відносні показники. Істотні зміни бачимо в обсягах фонду оплати праці-на 423.6 тис. грн.. більше, ніж у 2008 р. Відповідно до цих показників продуктивність праці збільшується на 46 %, а трудоємкість знижується на 20% . Продуктивність праці - це ефективність виробничої діяльності людей в процесі створення матеріальних благ і послуг. Вона вимірюється кількістю продукції, виробленої працівником за одиницю робочого часу (рік, місяць, тиждень тощо), або кількістю робочого часу, затраченого на виробництво одиниці продукції. Продуктивність праці є головним фактором зростання обсягів виробництва, найважливішою характеристикою ефективності використання трудових ресурсів підприємства.
Аналіз стану і динаміки продуктивності праці має на меті виявлення резервів її зростання на підприємстві та визначення шляхів їх мобілізації.
Отримані дані означають, що при схожих затратах праці вироблено більше продукції, що позитивно характеризує підприємство.
Таблиця2. Забезпеченість та ефективність використання трудових ресурсів
Показник |
2006р. |
2007р. |
2008р. |
|
1)Всього працюючих, чол.,в т.ч. |
364 |
379 |
390 |
|
Керівники |
1 |
1 |
1 |
|
Спеціалісти |
6 |
7 |
7 |
|
Працівники виробництва |
358 |
371 |
382 |
|
2)плинність кадрів, чол. |
||||
Прийнято |
68 |
72 |
77 |
|
Звільнено |
53 |
57 |
63 |
|
3)середньорічний фонд оплати праці, тис. грн. |
1048,8 |
1367,7 |
1472,4 |
|
4)середня заробітна плата, грн., |
||||
Керівники |
960 |
1073 |
1136 |
|
Спеціалісти |
495 |
549 |
640 |
|
Працівники осн.виробництва |
398 |
485 |
595 |
|
Працівники допом.виробництва |
370 |
410 |
470 |
|
5)продуктивність праці,тис.грн./чол. |
8,7 |
12,2 |
12.7 |
В аналізі діяльності підприємства необхідно розглянути динаміку та структуру доходів і витрат, проаналізувати зміни у балансі підприємства.
Розглянемо таблицю 3.У структурі доходів 2006р. дохід від реалізації продукції становить 34.2%, як і в2008. Загальне ж відхилення за 3 роки дорівнює 31,5%.
Таблиця 3. Динаміка і структура доходів
Доходи |
2006 р. |
2007 |
2008 |
Відхилення,% |
||||
Значення тис.грн. |
Структура % |
Значення тис.грн |
Структура% |
Значення тис.грн |
Структура% |
|||
Дохід від реалізації продукції |
5246,7 |
34,2 |
5568,3 |
33,9 |
6903,4 |
34,2 |
31,5 |
|
ПДВ |
618,2 |
4,0 |
587,3 |
3,6 |
798,6 |
4,0 |
29,1 |
|
Чистий дохід від реалізації продукції |
4628,5 |
30,1 |
4981 |
30,4 |
6140,8 |
30,4 |
32,7 |
|
Собівартість реалізації продукції |
3915,1 |
25,5 |
4112,4 |
25,1 |
5007,4 |
24,8 |
27,9 |
|
Валовий прибуток |
713,4 |
4,6 |
868,6 |
5,3 |
1097,4 |
5,4 |
53,8 |
|
Інші операційні доходи |
201,7 |
1,3 |
265 |
1,6 |
222,3 |
1,1 |
10,2 |
|
Фінансові результати. від операційної діяльності: прибуток |
30,1 |
0,2 |
19,5 |
0,1 |
19,7 |
0,1 |
-34,5 |
|
Разом: |
15353,7 |
100,0 |
16402,1 |
100,0 |
20189,6 |
100,0 |
31,5 |
Не змінюється і частка ПДВ, хоча показник зростає на 29,1%. Зміна частки чистого доходу від реалізації незначна +0,3%,а показник збільшується на 32,7%. Також зростають і показники собівартості реалізації (+27,9%) та валового прибутку (+53,8%).Інші операційні доходи становлять дуже малу частину в загальній структурі ,але також зростають на 10,2%. Не зважаючи на ріст даних показників, фінансовий результат від операційної діяльності знижується на 34,5%.Отже, отримуємо загальне зростання статей доходів на 31,5%.
Таблиця 4.Динаміка витрат, тис. грн.
Вид витрат |
2006 р. |
2007 р. |
2008 р. |
Відхилення, % |
|
Матеріальні витрати |
2698,7 |
2898,7 |
3817,8 |
41,5 |
|
Витрати на оплату праці |
1048,8 |
1367,7 |
1472,4 |
40,4 |
|
Відрахування на соціальні заходи |
400,9 |
525,7 |
562,5 |
40,3 |
|
Амортизація |
209,9 |
217,1 |
221,4 |
5,4 |
|
Інші операційні |
289,9 |
219,1 |
330,8 |
14,2 |
|
Всього |
4637.3 |
5228,3 |
6404,9 |
38,1 |
Аналізуючи дану таблицю, ми бачимо зміни витрат по статтям. Матеріальні витрати за 3 роки збільшується на 41,5%. Витрати на оплату праці змінюються на +40,4%. За цей же період відрахування на соціальні заходи зросли на 40,3%,а на амортизацію 5,4%.Інші операційні затрати підвищились на 14,2%.Загальна зміна витрат за 3 роки становить +38,1%.
таблиця 5 .Динаміка і структура активів
Активи |
2006 |
2007 |
2008 |
Відхилення.% |
||||
тис. грн. |
Структура активів, % |
тис. грн. |
Структура активів, % |
тис.грн. |
Структура активів, % |
|||
Основні засоби |
3117,9 |
62,32 |
3118,6 |
66,91 |
3079,5 |
65,39 |
-5,1 |
|
Капітальні інвест. |
16,8 |
0,34 |
16,8 |
0,37 |
0 |
0,00 |
-100 |
|
Інші необоротні активи |
2,1 |
0,05 |
2,1 |
0,05 |
0 |
|||
Запаси |
1324,2 |
26,80 |
986,8 |
21,95 |
1013,4 |
22,67 |
-23,5 |
|
Дебіт.заборгов.за тов., роб., посл. |
484 |
9,79 |
460 |
10,23 |
450 |
10,07 |
-7,0 |
|
Дебіторська заборг. за розрахунками |
20,9 |
0,46 |
13,8 |
0,31 |
||||
Грошові кошти та їх еквіваленти |
6,7 |
0,02 |
3,3 |
0,07 |
18,3 |
0,4 |
173,1 |
|
Інші об. активи |
78,2 |
0,69 |
0 |
0 |
49,7 |
1,11 |
-36,3 |
|
Разом: |
4615,8 |
100 |
5194,4 |
100 |
4941,7 |
100 |
7,1 |
У структурі активів найбільшу частку становлять основні засоби: 62,32% у 2006р. і 65,39 % у 2008р.Обсяг їх у фінансових показниках зменшився на 5,1%.Капітальні інвестиції використовувались тільки у 2006 та 2007 рр., причому частка їх у структурі майже не змінилася. Обсяги запасів на підприємстві значно зменшились (на 23,5%),тоді як їх частка коливається від 26,8 до 22,7%.Помітно зниження показників дебіторської заборгованості за роботи,товари,послуги-на7%.Даний показник складає 9-10% всіх активів. Найбільше змінився показник грошових коштів та їх еквівалентів(+173,1%) , хоча у загальній структурі він становить всього 0,02-0,4%.У підсумку отримуємо загальне зростання на 7,1%.
Відповідно до активів змінюються структура та величина зобов'язань (пасивів).
Таблиця 6.Аналіз динаміки і структури зобов'язань
Показник |
2006. |
2007. |
2008 |
Відхил.,% |
||||
тис. грн |
Структура,% |
тис. грн |
Структура% |
тис. грн. |
Структура,% |
|||
Статутний капітал |
3358,3 |
67,96 |
3358,3 |
74,70 |
3358,3 |
75,12 |
0 |
|
Нерозподіл. прибуток |
18,6 |
0,38 |
18,7 |
0,42 |
18,6 |
0,40 |
0 |
|
Інші довгострокові Зобов"язання |
31,8 |
0,64 |
6 |
0,13 |
6 |
0,13 |
-81.13 |
|
Кредит. заборгов. за тов., роб., посл. |
759,2 |
15,36 |
538,9 |
11,99 |
359,9 |
8,05 |
-52.59 |
|
Пот. зобов"язанняперед бюджетом |
373 |
7,55 |
399,4 |
8,88 |
423 |
9,46 |
13,4 |
|
Поточні зобо"язаннязі страхування |
48,1 |
0,97 |
49,2 |
1,09 |
92,4 |
2,07 |
92,10 |
|
Пот. зобов"язанняз оплати праці |
125,2 |
2,53 |
123,8 |
2,75 |
207,0 |
4,63 |
65,33 |
|
Інші поточнізобов"язання |
3,8 |
0,08 |
1,5 |
0,03 |
5,8 |
0,13 |
52,6 |
|
Коротко-строковікредити банків |
223,7 |
4,53 |
0 |
0,00 |
0 |
0,00 |
||
Разом: |
4615,8 |
100 |
5194,7 |
100 |
4941,7 |
100 |
+7,1 |
Розмір статутного капіталу залишається незмінним,-3358,3 тис. грн. ,а його процентне вираження у величині пасивів коливається від 68 до 75%.Позитивним показником діяльності підприємства є зменшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 52,59 %.В цей же час збільшуються обсяги усіх поточних зобов'язань: перед бюджетом-на 13,4%, зі страхування-на 92,1 %, з оплати праці-на 65,3 %,...Лише в 2006 р. підприємство використовувало короткострокові банківські кредити(4,5% усіх пасивів).Підбиваючи баланс отримуємо загальне збільшення зобов'язань на 7,1%.
2.2 Світовий ринок продукції переробки лісу та місце Бердичівського держлісгоспу на ньому
Ставши незалежною державою, Україна тільки входить у систему світового господарства і від того, як цей процес буде відбуватись, залежить не стільки динаміка зовнішньоекономічних зв'язків, скільки можливість її економічного і соціального розвитку як органічної підсистеми світової економіки. На даному етапі інтеграції України у світову економіку суб'єкти господарювання України відчувають значні труднощі і зустрічають великі перепони, що спричинені як внутрішніми так і зовнішніми факторами.
Серед обов'язкових становлення національного господарського механізму України як цілісного, спроможного до ефективного і динамічного розвитку системного утворення, одне з головних місць посідає завдання побудови сучасного механізму зовнішньоекономічної діяльності, що забезпечило б інтеграцію вітчизняної економіки в світогосподарські зв'язки, широкий і корисний обмін з зарубіжними партнерами товарами і послугами.
Найкращим підтвердженням тезису, що ліси--явище географічне, є їх різноманітність на планеті і в Україні. Загальна лісова площа планети досягає 4 млрд.га, або біля 30% території суші. Сумарна маса деревини в лісах складає понад 350 млрд.кбм. Найбільша лісова площа знаходиться в Латинській Америці, де сконцентровані великі запаси деревини листяних порід; запаси деревини хвойних порід найвищі в Росії. Що стосується Європи, то тут найчастіше хвойні ліси зістрічаються в Норвегії, Швеції, Фінляндії, Словаччині, Чехії, Англії, Шотландії, Україні Отже, ліси є в кожній другій країні, але не кожна використовує їх як об"єкт експортно-імпортних операцій.
Переробкою лісу в світі займаються більш як 30 країн, але переважна кількість виробленої в світі лісопродукції припадає лише на декілька країн. Безперечними лідерами виробництва продукції переробки лісу є США, Словенія, Росія, Норвегія.
В Україні ліси розташовані на Поліссі , в Закарпатті, Прикарпатті, на Буковині та в Криму. Значні частку лісів складають хвойні (42,6%).
За кордоном продукцію переробки лісу в основному виготовляють фірми Росії та США. В Україні ж виробництво лісопродукції зосереджено в основному в руках держави (налагоджено мережу держлісгоспів) та подекуди лісова справа переходить до рук підприємців.
Постачання українським лісопереробним підприємствам імпортної сировини майже не здійснюється (за винятком деяких приватних лісоцехів).
Сильними сторонами діяльності лісопереробних підприємств є великі обсяги виробництва і поставок лісопродуктів на світовому ринку, відомі торгові марки, висока якість продукції, великий асортимент продуктів переробки в розрізі порід деревини, досить низькі ціни на продукти з горіхових порід.
Бердичівський держлісгосп здійснює експортно-імпортні операції. В даний час експорт продукції спрямований в Туреччину, Словенію, Польщу, Угорщину, Німеччину, Іспанію, Болгарію, США та інші країни. З метою підвищення прибутків Бердичівському держлісгоспу експортувати слід конкурентноспроможну лісопродукцію. Беручи до уваги те, що на світовому ринку лісопродукції більш рентабельною є реалізація продукції глибокої переробки, слід розширити експорт ділової сировини, та скоротити експорт технічної. Потрібно знайти резерви розширення цього напрямку діяльності. Що стосується імпортних операцій, які здійснює держлісгосп, то тут слід відмітити наступне. Підприємство закуповує устаткування, обладнання іноземних виробників, яке є набагато ефективнішим від вітчизняного. Останнім часом держлісгосп імпортує пилорами та бензопили виробництва Швеції, які є набагато продуктивнішими та дешевшими в обслуговуванні та становлять основу в переробці лісу.
Отже, ми бачимо, що імпортна діяльність підприємства є досить звуженою, оскільки Бердичівський держлісгосп повністю забезпечений сировиною і не потребує імпортної.
а) Загальна характеристика лісового комплексу
Продукція лісового комплексу, обсяг її виробництва, кон'юнктура даного ринку, ціни і інші показники безпосередньо пов'язані з положенням світових лісових масивів на конкретний момент часу, екологічною обстановкою і, відповідно, світовою і державною політикою конкретних країн з питання управління лісами.
Економічні, політичні, демографічні і соціальні тенденції задають напрямки управління лісами і впливають на формулювання національної політики з цього питання і формування відповідних установ. Основний вплив на площу лісів і їх кількість надають демографічні зміни (зростання) і урбанізація населення, потреби в продукції лісової промисловості, а також здатність лісів виконувати важливі екологічні функції. Політичні тенденції, що впливають на лісовий сектор - це децентралізація, приватизація, лібералізація торгівлі і глобалізація світової економіки .
Велику кількість урядових і міжнародних організацій в цей час контролюють питання, пов'язані з лісами і, отже, впливають на лісову промисловість і ціноутворення в даній галузі. Серед таких організацій можна назвати Міжурядову комісію з лісів (Intergovernmental Panel on Forests, IPF),утворену в квітні 1995 року Конференцією ООН по навколишньому середовищу і розвитку (The United Nations Conference on Environment and Development, UNCED). Завданням IPF є проходження рекомендаціям UNCED по управлінню світовими лісами, вплив на світову спільноту в питаннях, що стосуються лісу. IPF проводить роботу спільно з міжнародними організаціями, урядами, неурядовими організаціями і приватним сектором, що впливає на стан лісів і лісової промисловості.
Загальна втрата лісів в світі в 1990-1995 роках оцінювалася як 56,3 мільйони га, загалом, зменшення територій лісу найбільш помітно в країнах, що розвиваються, хоч об'єми їх зменшення виявилися меншими, ніж спрогнозовані на 1980-1990 рр., в даний момент вони продовжують йти вниз.
Дослідження причин, що викликають зміни в лісовому масиві показують, що основні чинники - це розвиток сільського господарства в Африці, Азії і великі програми економічного розвитку, що супроводяться переселенням, розвитком інфраструктури і сільського господарства в країнах Латинської Америки і Азії. Хоч видобуток лісу і не є основною причиною зменшення площі лісів прямо, але непрямо це важливий чинник так як лісозаготівельні роботи в багатьох областях супроводжувалися прокладанням доріг, які зробили раніше віддалені області легко доступними для сільськогосподарської колонізації.
Багато які країни розраховують в основному на плантації і фермерські лісові господарства в задоволенні своїх потреб в лісі. Різко виросла кількість лісу, що знаходиться на плантаціях в Азії, Океанії і Південній Америці. Тільки в країнах, що розвиваються площа лісових плантацій виросла з 40 млн. га в 1980 році до більш ніж 80 млн. га в 1995.
б)Товарна структура світової торгівлі товарами лісового комплексу
На галузі лісового комплексу припадає цей час приблизно десята частина усього промислового виробництва в країнах з розвиненою ринковою економікою. У цей комплекс входять вельми різноманітні і несхожі один на одного виробництва, які об'єднує використання єдиної унікальної за своїй природою сировини, яким є деревина.
Незважаючи на активну конкуренцію нових матеріалів і технологій, її частка практично не знижується. По цьому показнику лісова промисловість приблизно рівна хімічній індустрії, дещо перевершує харчову і майже вдвічі більш значна, ніж легка промисловість або металургія.
Товарна структура світового лісового ринку досить складна. Ми бачимо, що в структурі світового лісового експорту переважають напівфабрикати і сировина, а до готової продукції можна віднести не більше за чверть світової торгівлі продуктами лісового комплексу. У лісовому експорті СРСР в 1990 році, об'єм якого склав тоді біля 2 млрд. крб., частка напівфабрикатів і сировини складала ще більше до 97 %. Для найбільш повного розуміння товарної структури ринку можна розглянути товарний набір експорту найбільш забезпечених лісом держав, які є ведучими продавцями на даному ринку.
У Фінляндії з 9 млрд. дол. лісового експорту приблизно 7 припадає на целюлозно-паперову продукцію, 1 на пиломатеріали, тоді як вироби з деревини дають всього лише 2 % виручки, виробу з паперу 5 %, меблі 2 %.
У Швеції з 10 млрд. дол., зароблених на лісовому ринку, 7 припадає на целюлозно-паперові товари, 1,5 млрд. доларів на пиломатеріали; вироби з деревини дають лише 4 %, з паперу 5%, меблі 9 %.
Лісопромисловий комплекс Канади дає 20 млрд. дол. всієї експортної виручки, в т.ч. від продажу целюлозно-паперової продукції 13 млрд., пиломатеріалів 5 млрд., вироби і меблі приносять 1,5 млрд.
США заробляють на даному ринку 15 млрд. дол., з яких 3 забезпечують продаж сировини, 2 пиломатеріали, майже 7 млрд. дають целюлозно-паперові товари і по одному вироби і меблі.
Тільки у декількох великих експортерів з середньою лісозабезпеченістю вироби і меблі в сумі дають вагому частину виручки: в Німеччині приблизно 50 %, у Франції 40 %, в Австрії біля 30 %.
Оборот світової торгівлі продукцією їх деревини в цей час перевищує 140 000 мільйонів американських доларів (див. табл. 2). При цьому економічна значущість промисловості продовжує зростати. Це забезпечує продукції лісопромислового комплексу важливе місце в міжнародній торгівлі всіма товарами приблизно 3,5 %, а якщо врахувати вироби з деревини і паперу, а також
в)Структура по географічних ринках
Світовий лісовий ринок ділиться на декілька регіональних секцій. Вони розрізнюються по рівню лісозабезпеченості, вимогам до якості і асортименту, по практиці в торгівлі, а також по рівню цін. Особливо виражена ця відособленість регіональних ринків по сировині і пиломатеріалам. Чим вища міра обробки, тим менша різниця в специфічних вимогах цих секцій ринків, тим ближче за ціну на різних регіональних ринках.
Основними регіональними секціями є північноамериканська, тихоокеанська і європейська.
Торгівля всередині північноамериканської секції представлена майже виключно міжнародним обміном між фірмами США (див. табл. 3 додатки) і Канади. На неї припадає до 20% всієї місткості світового лісового ринку. Обидві ці країни порівняно добре лісозабезпечені, тому ціни тут звичайно низькі. Від багатьох постачальників ринок відгороджений високими митними і нетарифними бар'єрами. І США і Канада на інших ринках виступають традиційно найбільшими продавцями і, здавалося б, затвердитися тут новому експортеру практично неможливо. Однак поступово лісозабезпеченість на ринку США міняється. На заході континенту, який традиційно виступав як основний район-постачальник і для експорту і для інших районів США, наростає дефіцит деревини. У цих умовах американські фірми активно шукають зарубіжні джерела постачання і для себе, і для постачання своїх традиційних імпортних клієнтів в басейні Карибського моря.
Повну протилежність північноамериканської представляє тихоокеанська секція, на яку припадає трохи більше за 20 % кількості світового лісового ринку. Ця секція лісодефіцитна бо заготівлі лісу тут обмежені жорсткими лісогосподарськими нормами. Основний покупець Японія, другий по кількості Китай. Багато лісової продукції купують Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Гонконг, Таїланд. Ще порівняно недавно цей ринок пред'являв попит майже виключно на деревну сировину і виступав великим споживачем круглого лісу і технологічної тріски з районів, розташованих на периферії Тихого і Індійського океанів. В другій половині 80-х років по курсах валют таких ведучих покупців, як Японія, Південна Корея і Тайвань, імпорт напівфабрикатів став вигідний і зараз на даний ринок припадає не тільки 55 % кількості світового ринку по сировині, але і 15 % по матеріалах, 30 % по фанері, 20 % по целюлозі і 12 % по паперу і картону. Важливим доповненням до постачання деревної сировини з США, Канади, колишнього СРСР, країн Південно-Східної Азії, Чилі, Австралії і Новій Зеландії стала закупівля пиломатеріалів в цих країнах (крім території СРСР і Австралії), фанери в Індонезії, целюлозно-паперових товарів в Північній Америці, Чилі, Новій Зеландії Північній Європі. Висока привабливість даного ринку для російських експортерів, особливо розташованих в Сибірі і на Далекому Сході
На європейську секцію припадає приблизно половина вартості світового лісового імпорту. Ринок цей характеризується середньою лісозабезпеченістю. Своїх ресурсів тут в принципі майже досить, щоб покрити потреби економічного розвитку, але вони часто не вигідні бо не дають при виробництві продукції необхідної якості. Тому на рівні з найширшим асортиментним обміном між собою держави Західної Європи закуповують великі об'єми якісної сировини і напівфабрикатів. За них європейці згодні платити досить високі ціни, нерідко помітно перевершуюча вартість продукції свого власного виробництва. У сумі, включаючи взаємну торгівлю, на Європу припадає зараз біля 40 % світового ринку по деревній сировині, пиломатеріалам і фанері, більше за 70 % по деревних плитах, більше за 50 % по целюлозі, паперу і картону. Однак зростаюча частина цих потреб задовольняється за рахунок випереджального розвитку торгівлі між власне європейськими країнами.
З Скандинавії в країни Європи прямують пиломатеріали, плити, масові целюлозно-паперові товари, з східної Європи і країн колишнього СРСР сировина і пиломатеріали, з Північної Америки масові целюлозно-паперові товари, фанера, дешеві будівельні і дорогі столярні пиломатеріали, з Південно-Східної Азії пиломатеріали цінних порід і фанера, з Африки цінна тропічна сировина, з Південної Америки целюлоза, картон, пиломатеріали. Найбільшими імпортерами лісових товарів в Європі виступають Великобританія і Німеччина, які закуповують їх на суми, що перевищують 10 млрд. доларів. З великим відривом за ними слідують Італія і Франція, які платять за лісовий імпорт звичайно 5-6 млрд. доларів.
Середній рівень цін тут досить високий, хоч і звичайно трохи нижчий, ніж в тихоокеанській секції. Однак на ці ціни може розраховувати тільки постачальник якісної продукції, що відвантажує її в достатньому асортименті.
В принципі європейський ринок низько монополізований, тарифні і інші бар'єри по лісових товарах порівняно легко переборні в тому випадку, якщо експортер не впливає на інтереси місцевих виробників.
Самі європейські країни вивозять за межі регіону в основному дорогі високоякісні напівфабрикати і вироби.
Ці три секції охоплюють приблизно 90 % світового лісового ринку. З тих, що залишилися найбільший інтерес представляє близькосхідна секція. Частка практично малозабезпечених лісом країн Північної Африки, Ближнього і Середнього Сходу в цьому світовому лісопромисловому імпорті складає біля 3 %, але по окремих товарах вона помітно вище: по пиломатеріалах більше за 5%, по фанері 10%. Близькосхідний ринок порівняно дорогий, вимоги до якості тут не такі високі, як в Європі. Але діяти на ньому експортеру непросто через специфічні умови, поширене втручання державної влади, політичної і економічної нестабільності.
На відміну від багатьох інших базисних галузей виробництва місткість світового лісового ринку в 80-ті роки розширялася непоганими темпами. Вона збільшувалася в середньому за рік по пиломатеріалах на 2,5 %, по фанері на 8,5%, по деревних плитах на 4,3% по целюлозі на 3%, по паперовій продукції на 5 %.
Розділ 3. Страхування зовнішньоекономічних операцій як напрямок ЗЕД підприємства
3.1 Механізм укладання та структура страхового договору
Правовідносини, які виникають між суб'єктами страхування на страховому ринку мають певну особливість, яка полягає в тому, що акт купівлі-продажу страхового продукту, надання страхової послуги оформляється угодою, придбанням страхового полісу, де і зазначаються умови надання страхового захисту. Будь-яка страхова угода проходить кілька етапів:
I -- подання страхувальником заяви про прийняття об'єкта на страхування;
II -- вирішення страховиком питання щодо прийняття даного об'єкта на страхування (андеррайтинг);
III -- укладення договору страхування (видача страхового полісу);
IV -- відшкодування збитків за договором страхування (закінчення строку дії договору, дострокове розірвання договору).
Відповідно до Закону договір страхування визначається як письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику чи іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послуги), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору. Страховики, які здійснюють страхування життя згідно зі ст. 16 Закону зобов'язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування життя в порядку та на умовах, визначених Уповноваженим органом.
Зміст договору як юридичного факту становить сукупність його умов, від яких залежать особливості виникнення прав і обов'язків, можливість належного виконання зобов'язань. Згідно з чинним законодавством, договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто угоди за всіма його суттєвими умовами, які передбачені як обов'язкові норми права, що регулюють конкретні договірні відносини. Сюди відносять: предмет договору, страхові внески (премії), страхові випадки. Події, визнані як страхові випадки, що призводять до виплати страхового відшкодування, повинні бути чітко зафіксовані в договорі та погоджені сторонами. Суттєвими є умови, визнані законодавством або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін має бути досягнута угода.
Найважливішою умовою страхових відносин є те, що страховик в силу свого Статуту і відповідної ліцензії повинен мати право на страхову діяльність, а страхувальник -- фізична особа -- бути дієздатним для оформлення договору страхування за своїм цивільним статусом і віком.
Для укладання договору страхування страхувальник подає страховикові письмову заяву встановленого страховиком зразка, в якій вказує про свій намір укласти договір страхування. На основі цієї заяви формуються усі суттєві елементи договірних страхових відносин, які оформляються у вигляді документа, що підписується обома сторонами. Відносини між страховиком і страхувальником базуються на основних принципах страхування: наявності майнового інтересу, дотримання найвищої сумлінності, наявності причинно-наслідкового зв'язку між збитком і подією, що його викликала, відшкодуванні збитків у межах дійсних втрат, суброгації.
На стадії подання заяви починається реалізація принципів наявності страхового інтересу і найвищої сумлінності. У заяві, яка подається за розробленою страховиком формою, страхувальник має довести свій інтерес до об'єкта страхування. Заява містить перелік питань, що стосуються об'єкта страхування. Страхувальник повинен повідомити страховика про всі необхідні відомості, суттєві для страхових правовідносин.
Зазвичай заява містить також декларацію страхувальника, у якій він заявляє, що подана ним інформація є правдивою, а також застереження, в якому страховик попереджає страхувальника про відповідальність за неправдиву інформацію, що стосується об'єкта, який має бути прийнятий на страхування.
Для надання юридичної ваги заяві разом із декларацією і застереженням страховик розглядає її як невід'ємну частину договору страхування. Отримавши заяву, страховик на її основі вирішує, чи приймати йому пропозицію страхувальника.
Процес прийняття ризику на страхування називається андеррайтингом. Термін "андеррайтинг" походить від англійського ипсіепугеііе, який використовується в значеннях: підписувати, страхувати, гарантувати розміщення позики, погоджуватися, приєднуватися (до заяви). Андеррайтинг спрямований на вирішення таких основних завдань:
-- оцінка запропонованого ризику з точки зору характеристики об'єкта страхування та ступеня ризику і розміру максимально можливого збитку;
- на основі оцінки -- вирішення питання щодо прийняття ризику на страхування або відхилення поданої заяви;
-- у разі згоди щодо страхування даного об'єкта -- визначення строків страхування, розмірів страхового забезпечення, обсягу страхової відповідальності (тобто конкретних умов договору страхування);
-- обчислення розміру страхової премії за договором страхування з урахуванням істотних характеристик даного об'єкта.
Андеррайтинг завершується або відмовою страхувати певний об'єкт, або підписанням договору (видачею страхового полісу). На етапі андеррайтинга, якщо страховий поліс підписаний, завершується стадія оформлення страхових правовідносин між страхувальником і страховиком. Функції андеррайтинга реалізуються в системі обмежень, завдань і процедур.
При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджений аудиторською фірмою та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику. Факт укладання договору страхування посвідчується страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), відповідно до якого страховик зобов'язується виплатити визначену суму у разі настання передбаченої страхуванням події та є умовою настання страхових правовідносин.
Правове значення страхового полісу (свідоцтва) полягає в тому, що він поєднує у собі значення документа, який згідно з вимогами законодавства надає договору письмової форми, передає згоду страхувальника на пропозицію страховика укласти договір і є доказом укладання страхового договору.
Договір страхування укладається відповідно до правил страхування, якщо здійснюється у формі добровільного, або відповідно до Положення про порядок його проведення, затвердженого Кабінетом Міністрів України при обов'язковій формі страхування. Правила страхування -- документ, який визначає умови проведення кожного виду страхування. Вони розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають затвердженню Уповноваженим органом при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.
Згідно із ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування повинен містити такі реквізити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення об'єкта страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розмір страхових внесків і термін їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.
Державний орган з питань нагляду за страховою діяльністю може встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя та договорів страхування майна громадян. Договір страхування може бути укладений не тільки з власником, а й користувачем майна, наприклад, договір страхування автомобіля, яким користується особа, що має доручення від власника.
Статті 16 та 18 Закону України "Про страхування" та ст. 154 Цивільного кодексу України передбачають такі форми страхового договору: у письмовій, а також у нотаріальній формі шляхом складання одного документа (договору страхування), підписаного сторонами, або шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає.
Згідно з цивільним законодавством договір вважається укладеним, якщо між сторонами в належній формі досягнуто угоди за всіма його істотними умовами. Договір страхування набуває чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Страхові виплати і страхове відшкодування здійснюється страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката).
Страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
У разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро (МТСБ) можуть робити запити про відомості, пов'язані зі страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку. Підприємства, установи і організації повинні надсилати відповідь на запити про відомості, пов'язані зі страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик та МТСБ несуть відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.
Дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі:
* закінчення терміну дії;
* виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;
* несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором терміни (при цьому договір вважається достроково припиненим тоді, коли перший або черговий страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом 10 робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору);
* ліквідації страхувальника -- юридичної особи або смерть страхувальника- громадянина чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених ст. 22,23 і 24 Закону України "Про страхування";
* ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України;
* прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;
* в інших випадках, передбачених законодавством України.
Дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Дія договору особистого страхування не може бути припинена страховиком достроково, якщо на це немає згоди страхувальника, який виконує всі умови договору страхування та якщо інше не передбачено законодавством України.
Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніше як за ЗО календарних днів додати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.
Згідно зі ст.27 Закону у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника
Подобные документы
Підходи в регулюванні страхування у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Сучасний стан правового регулювання діяльності суб’єктів ринку страхування в Україні та світі. Аналіз діяльності страхових посередників та ефективність їх державного регулювання.
автореферат [72,7 K], добавлен 10.04.2009Сутність, види та проблеми соціального страхування. Організація соціального страхування в Україні. Обов’язкове страхування та особливості його здійснення. Добровільне страхування та механізм його реалізації. Удосконалення системи соціального страхування.
курсовая работа [48,8 K], добавлен 18.11.2010Характерні ознаки страхування, його призначення, функції та учасники. Система державного соціального забезпечення в Україні. Державне регулювання, роль та значення страхування. Нарахування єдиного внеску. Економічний механізм соціального страхування.
курсовая работа [44,5 K], добавлен 19.03.2013Поділ страхування на окремі підгалузі. Страхові ризики в особистому страхуванні. Добровільне та обов'язкове страхування. Особисте страхування в Україні: страхування життя та страхування від нещасних випадків. Перспективи розвитку особистого страхування.
курсовая работа [69,7 K], добавлен 22.11.2014Сутність соціального страхування як фінансової категорії. Організація, функції соціального страхування та механізм їх реалізації в Україні. Форма руху грошових коштів. Збалансованість та чотири цільові фонди системи державного соціального страхування.
реферат [78,3 K], добавлен 04.02.2011Огляд літератури за проблемою страхування майна в умовах розвитку зовнішньоекономічної діяльності. Страхування майна та його специфіка. Аналізування та оцінка фінансового стану Стрийського міського відділення НАСК "Оранта", його перспективи розвитку.
дипломная работа [335,6 K], добавлен 20.08.2010Страхування майна, страхування відповідальності та індивідуальне страхування. Договір страхування. Об'єкти страхування підприємницьких ризиків. Загальні основи і принципи класифікації по об'єктах. Принципи обов'язкового і добровільного страхування.
реферат [18,9 K], добавлен 22.01.2009Головні вимоги до змісту правил страхування. Функції та правовий статус страхових агентів і брокерів. Показники оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства. Головні особливості страхування кредитних, фінансових, біржових та валютних ризиків.
контрольная работа [26,5 K], добавлен 14.10.2012Сутність і мета добровільного медичного страхування, особливості його розвитку в Україні та роль в охороні здоров'я населення. Аналіз фінансового стану страхової компанії. Пропозиції щодо поліпшення фінансового забезпечення системи медичного страхування.
дипломная работа [259,5 K], добавлен 24.06.2013Страхування майна як галузь страхування, в якій об'єктом страхування є майно, що належить юридичним або фізичним особам, визначення його необхідності. Особливості страхування фізичних та юридичних осіб. Характеристика діяльності компанії "Оранта".
презентация [510,1 K], добавлен 19.03.2011