Аналіз активів і пасивів банку ЗАТ "ПриватБанк"

за пп структури

Доходні активи

50070,8

40,7

50271,2

38,5

200,4

100,4

-2,2

Недоходні активи

72927,5

59,3

80251,8

61,5

7324,3

110,0

2,2

Всього активів

122998,3

100,0

130523,0

100,0

7524,7

106,1

Зміни, що характеризують доходні і недоходні активи, вказують на те, що якість їх погіршилась: при прирості загальної суми активів на 6,1 %, приріст доходних і недоходних активів складає відповідно 0,4 % і 10,0 %, і простежується тенденція зниження питомої ваги доходних активів до 38,5 %. Таке становище свідчить, що „ПриватБанк” не приділяє достатньої уваги цим питанням.

Метою аналізу якості активів є визначення їх життєздатності і правильності відображення їх вартості у звітності банку.

Якісний склад активів характеризується співвідношенням продуктивних і непродуктивних активів і витрат на власні потреби. До продуктивних активів відносяться усі операції з клієнтурою та контрагентами банку за кредитно-інвестиційною системою. До непродуктивних відносяться капіталізовані активи, нематеріальні активи, дебіторська заборгованість (включаючи нараховані доходи) та збитки. Це вказує на те, що основним видом діяльності комерційного банку є формування та розміщення кредитно-інвестиційних ресурсів і показником активності банку слугує питома вага кредитно-інвестиційного портфеля у його активах За даними табл. 2 цей показник у „ПриватБанку”, склав 37,0 %. Така кредитно-інвестиційна політика банку є пасивною і малоризиковою, що підтверджується критеріями оцінки кредитно-інвестиційної політики комерційних банків, наведеними в табл. 2.3[17,с.112]

Таблиця 2.3

Критерії оцінки кредитно-інвестиційної політики комерційного банку

Значення показника питомої ваги кредитно-інвестиційного портфеля в активах	Характеристика кредитно-інвестиційної політики
Менше 65 %	Пасивна
65 % - 75 %	Активна
Більше 75 %	Ризикова

Характер кредитно-інвестиційної політики впливає на прибутковість та ліквідність комерційного банку. Підвищення питомої ваги кредитно-інвестиційних вкладень у загальних активах свідчить про те, що комерційний банк намагається підвищити прибутковість активів, нехтуючи їх ліквідністю. Для оцінки якості активів банку слід зважати на їх ризикованість, яка залежіть від обсягу розміщення коштів в активах. З цією метою активи банку слід розраховувати, зважаючи на коефіцієнти їх ризиків, тобто можливість втрати частини їх вартості внаслідок тієї чи іншої активної операції.

Величина активів, з урахуванням їх якості, розраховується за формулою:

де Ар - активи комерційного банку, зважені на коефіцієнти ризику;

Аі - види активів і-ого ступеня ризику;

Крі - коефіцієнт ризику і-ого ступеня;

п - кількість видів активів згрупованих за ступенями ризику.

Основними показниками, які дозволяють оцінити достатність високоліквідних активів для забезпечення ліквідності комерційного банку, є коефіцієнт миттєвої ліквідності та коефіцієнт співвідношення високоліквідних активів і робочих активів банку.[18,с.168]

Коефіцієнт миттєвої ліквідності обчислюється як відношення суми коштів на коррахунках та в касі до коштів, залучених банком на поточні рахунки:

де Кмл - коефіцієнт миттєвої ліквідності, %;

Ккр - кошти на кореспондентських рахунках в інших банках, грн.;

Кк - кошти в касі банку, грн.;

Кпр - кошти залучені банком на поточні рахунки, грн.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності показує, яку частину залучених на поточні рахунки коштів банк може сплатити у терміновому порядку.

Коефіцієнт співвідношення суми високоліквідних активів і робочих активів банку характеризує питому вагу високоліквідних активів банку в робочих активах:

де Ква - коефіцієнт співвідношення суми високоліквідних активів і робочих активів банку, %;

ВА - сума високоліквідних активів, грн.;

РА - сума робочих активів банку, грн.

За визначенням НБУ, робочі активи включають "кошти на коррахунках, в касі, вкладені в майно, розміщені в інших банках, цінних паперах, надані кредити та інші активи, що дають доход банку" .

В процесі аналізу ці коефіцієнти розглядаються в порівнянні з нормативними їх значеннями і в динаміці.

При оцінці цих коефіцієнтів необхідно пам'ятати, що надто високі значення їх негативно впливають на доходність банку, а занадто низькі свідчать про погіршення надійності банку.

Високоліквідні активи - це активи, які легко трансформуються у готівкові кошти. До їх складу входять готівкові кошти та банківські метали, кошти на кореспондентських рахунках в НБУ, термінові депозити в НБУ, вкладення у казначейські цінні папери, реформовані НБУ, кошти на кореспондентських та депозитних рахунках, відкриті в інших банках, а також активи, які можуть бути терміново проконвертовані у готівкові або безготівкові кошти.

Високоліквідні активи поділяються за рядом класифікаційних ознак.

За напрямками розміщення: грошові кошти у касі; кошти на рахунках
інших банків; термінові фінансові вкладення; банківські метали; інші.

За доходністю: прибуткові та неприбуткові.

3.За видами валюти: високоліквідні активи в національній та іноземній валюті. Загальний аналіз високоліквідних активів проводиться на основі розрахованих показників їх структури та динаміки у досліджуваному періоді. На основі балансового звіту та приміток до нього розглянемо динаміку, склад та структуру високоліквідних активів комерційного банку „ПриватБанк” (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Динаміка, склад і структура високоліквідних активів комерційного банку ПриватБанк [16]

Показник	Станом на 01.01.2009	Станом на 01.01.2010	Відхилення	Темп приросту
	тис. грн.	у % до підсумку	тис. грн.	у % до підсумку	тис.грн	%
Грошові кошти і залишки в НБУ	1466392	16,4	685885	7,9	-780507	-8,5	-53,2
Кошти в інших банках	982945	11	684495	7,9	-298454	3,1	-30,4
Депозити	6488710	72,6	7288056	84,2	799346	11,6	12,3
Разом	8938051	100	8658436	100	-279615	-	-3,1

Розрахунки проведені з використанням комп'ютерної системи програмування СУБД FOXPRO. Результат розрахунку приводиться у додатку 2.

Високоліквідні активи зменшилися за період, що досліджується, на 279615 тис. грн. або на 3,1 %, зменшення спостерігається по всіх видах активів, однак зростання (12,3 %) - лише по депозитах в інших банках, як по одному з прибуткових видів високоліквідних активів.

До прибуткових, крім короткострокових фінансових вкладень, належать і операції купівлі-продажу закордонної валюти за рахунок коштів у касі та на кореспондентських рахунках і деякі інші ці тенденції позитивно характеризують фінансову діяльність банку, адже банк не повинен безконтрольно збільшувати безприбуткову частку високоліквідних активів у загальних активах

2.2 Аналіз динаміки, складу і структури пасивів банку

Загальний аналіз пасивів комерційного банку ґрунтується на застосуванні методик горизонтального, вертикального, порівняльного та коефіцієнтного аналізу.

Горизонтальний або трендовий аналіз дає можливість досліджувати динаміку капіталу і зобов'язань в цілому і по окремих видах. В процесі використання цього виду аналізу розраховуються темпи росту (приросту) окремих показників за ряд періодів і визначаються загальні тенденції їх зміни (або тренда).

Вертикальний (або структурний) аналіз ґрунтується на структурному дослідженні окремих показників пасивів. В процесі такого аналізу визначається питома вага окремих структурних складових капіталу і зобов'язань. Вертикальний аналіз відображає структуру джерел фінансових ресурсів, горизонтальний аналіз дозволяє переходити від абсолютних змін показників до відносних темпів росту (приросту) показників в аналітичному періоді.

Горизонтальний та вертикальний аналіз, при загальному вивченні зобов'язань і капіталу, зазвичай, здійснюється одночасно.

Динаміка, склад і структура пасивів комерційного банку «ПриватБанк» та їх оцінка за період, що аналізується, досліджується за допомогою табл. 2.5.

Дані таблиці свідчать, що загальне зменшення фінансових ресурсів на 95161 тис. грн. або на 1 % є наслідком збільшення капіталу на 366524 тис. грн. або на 62,2 % при одночасному зменшенні зобов'язань на 461685 тис. грн., що складає 4,9 %.

Таблиця 2.5

Динаміка, склад і структура пасивів комерційного банку «ПриватБанк»

Показник	Станом на 01.01.2009	Станом на 01.01.2010	Відхилення
	тис. грн.	у %	тис. грн.	у %	тис.грн.	%	Темп приросту
Зобов'язання	9348284	94	8886599	90,3	-461685	-3,7	-4,9
Капітал	589411	6	955935	9,7	366524	3,7	62,5
Всього пасивів	9937695	100	9842534	100	-95161	-	- 1

Це дозволяє зробити висновок, що комерційний банк „ПриватБанк” проводить обережну фінансову політику і намагається закріпити свою фінансову незалежність та надійність.

Фінансовий стан комерційного банку в значній мірі залежить від джерел надходження і напрямків використання фінансових ресурсів.

Джерела коштів формуються за рахунок зниження активів, росту заборгованості і реінвестування прибутку. Зростання обсягу використання коштів за напрямками їх розміщення є наслідком збільшення активів банку і скорочення розміру його заборгованості.

У процесі аналізу формування джерел коштів і напрямів їх використання доцільно використовувати табл. 2.6.

Дані табл. 2.6 свідчать, що у дослідженому періоді формування джерел здійснювалось в основному за рахунок збільшення капіталу та зниження цінних паперів і нематеріальних активів. Разом приріст джерел склав 14420,5 тис.грн, який був використаний на приріст високоліквідних активів (19,8 %), кредитного портфеля (19,6 %), розвиток установи банку (25,7 %), інших активів (10,6 %) та на зменшення зобов'язань (24,3 %).

Таблиця 2.6

Формування джерел коштів та напрямків їх використання

Показники	Джерела коштів	Напрямки використання
	тис грн.	%	тис грн.	%
Актив
1 Високоліквідні активи	-	-	28590	19,8
2 Цінні папери	33413	23,2	-	-
3 Кредити надані клієнтам		-	2820,3	19,6
4 Нематеріальні активи	538	04	-
5 Основні засоби	-		3707,9	25,7
6 Інші активи			1532,6	106
Пасив
1 Зобов'язання			35007	243
2 Капітал	110254	764
Підсумок	14420,5	100,0	14420,5	100,0

Пріоритетним напрямком формування джерел у період, що аналізується, є ріст капіталу, частка якого становить 76,4 %. Така ситуація є характерною для банків, які не проявляють достатньо високої ділової активності на фінансовому ринку Це не сприяє зростанню мультиплікаційного ефекту капіталу. Слід відмітити і те, що лише біля 20,0% сформованих джерел коштів спрямовано у доходні активи банку.

Для більш повної оцінки пасивів банку їх вивчають за окремими групами, видами та статтями.

Аналіз власного капіталу комерційного банку представляє собою складну, комплексну задачу, при розв'язанні якої слід враховувати не лише загальний фінансовий стан банку та його діяльність, але й проаналізувати кон'юнктуру ринку банківських операцій і послуг, економічний стан учасників (акціонерів) банку та його клієнтів.

Для аналізу змін, які відбулися у власному капіталі комерційного банку ”ПриватБанк” протягом звітного періоду, слід використовувати наступну методику (табл. 2.7).[7,с.38]

Дані табл. 2.7 свідчать, що власний капітал комерційного банку за звітний період збільшився на 980 тис. грн., або на 4,2 %. Зміни відбулися за рахунок розподілу прибутку попереднього звітного періоду у загальні резерви та резервний фонд (відповідно 1545 тис.грн. та 85 тис.грн.). У звітному періоді банк одержав чистого прибутку в розмірі 900 тис. грн., а також здійснив переоцінку основних засобів на суму 80 тис. грн. Відсутність дивідендних виплат свідчить про те, що отриманий чистий прибуток банк направив на створення резервів, яких на початок звітного періоду у нього не було. Це може негативно вплинути на курс акцій банку, як вже емітованих, так і нових емісій.

Таблиця 2.7

Аналіз змін у власному капіталі

Найменування статті	Статутний капі-тал, сплачений	Емісійні різниці	Викуплені влас-ні акції	Резерви	Переоцінка основ-них засобів	Нерозподіленний прибуток	Капіталізовані дивіденди	Усього власний капітал	Попередній звітний період
Залишок на 1 січня	21000	190				1 610		21020	21020
Переоцінка основних засобів					80			80
Дивіденди за минулий рік сплачені
Капіталізовані дивіденди за минулий рік
Чистий прибуток						900		900	1610
Розподіл у:
загальні резерви				1 545		1545
резервні фонди				85		85
Сплата в раніше за реєстрова-ний статутний капітал
Реєстрація акцій нового випуску(на суму внесків)
Купівля власних акцій
Продаж раніше викуплених власних акцій
Залишок на 31 грудня звітного року	21000	390		1630	80	900		24000	23020

Статутний капітал представляє собою вартість вкладів акціонерів (засновників, учасників) комерційного банку, внесених з метою формування його активів для початку чи подальшої банківської діяльності, а також гарантування інтересів вкладників та кредиторів банку. Аналіз статутного капіталу комерційного банку слід здійснювати в розрізі наступних напрямків: формування статутного капіталу при створенні банку; порядок збільшення розміру статутного капіталу; порядок зменшення розміру статутного капіталу.

Оцінку формування статутного капіталу комерційного банку „ПриватБанк” можна здійснити за наступною схемою (табл. 2.8).

Дані табл. 2.8 свідчать, що створюваний комерційний банк початково розмістив 50% акцій, причому реалізував їх вище номінальної вартості, одержавши емісійний доход в розмірі 750 тис. грн. В подальшому акції комерційного банку були продані за номіналом, причому повна вартість акцій була сплачена акціонерами раніше встановленого законодавством строку. Мінімально встановлений розмір статутного капіталу для комерційних банків створюваний банк перевищив у три рази.[33,с.15]

Збільшення статутного капіталу акціонерного комерційного банку „ПриватБанк” здійснюється шляхом випуску нових акцій, збільшення номінальної вартості акцій або обміну облігацій на акції, переведення субординованого боргу до розряду статутного капіталу. Збільшення статутного капіталу акціонерного банку не більш як на 1/3 може бути здійснено за рішенням правління, якщо таке передбачено статутом.

Таблиця 2.8

Формування статутного капіталу

Найменування показника	1.01	1.04	1.07	1.10	1.01
Мінімальний розмір статутного капіталу, тис грн.		5000	5000	5000	5000
Зареєстрований статутний капітал: в сумі, тис. грн.		15000	15000	15000	15000
кількість акти, тис. штук:
простих		15000	15000	15000	15000
привілейованих
Несплачений зареєстрований статутний капітал, тис. грн.		7500	7500	7500
Фактично сплачений зареєстрований статутний капітал:
в сумі, тис. грн.		7500	7500	7500	15000
кількість акцій, тис. штук:
простих		7500	7500	7500	15000
привілейованих

При збільшенні статутного капіталу шляхом обміну облігацій існуючої номінальної вартості на акції цього емітента, статутний капітал збільшується на загальну номінальну вартість облігацій, що обмінюються на акції. В даному випадку, номінальна вартість облігацій, умовами випуску яких передбачається їх обмін на акції, повинна дорівнювати номінальній вартості акцій.

Зауважимо, що збільшення статутного капіталу допускається за умови, що всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче номінальної.

Збільшення статутного капіталу пайового банку відбувається за рахунок додаткових внесків учасників, причому вони можуть не впливати на розмір частки учасників в статутному капіталі, зазначеної в установчих документах, якщо інше не передбачено цими документами.

Таблиця 2.9

Аналіз збільшення (зменшення) розміру статутного капіталу .

Найменування показника	1.01	1.04	1.07	1.10	1.01
Збільшення статутного капіталу шляхом: емісії нових акцій: в сумі, тис. грн. кількість, тис. штук		6000 600	6000 600
збільшення номінальної вартості акцій: стара номінальна вартість, грн. нова номінальна вартість, грн. загальна сума збільшення, тис. грн.
обміну облігацій на акції: номінальна вартість облігацій, тис грн. номінальна вартість акцій, тис. грн.
Джерела збільшення статутного капіталу: власні кошти засновників, акціонерів, учасників, тис. грн.			2000
капіталізовані дивіденди, тис. грн.		4000
інші (вказати конкретну назву), тис. грн.
Зменшення статутного капіталу шляхом:
викупу власних акцій: кількість, штук сума, тис. грн.

Джерелами збільшення статутного капіталу є власні кошти акціонерів (засновників, учасників), а також дивіденди, які направляються на його збільшення у разі прийняття рішення вищим органом управління банку про капіталізацію дивідендів. При аналізі дивідендів, що направляються на збільшення статутного капіталу, слід враховувати особливості розподілу прибутку та дивідендної політики банку.

Зменшення статутного капіталу здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупи частини їх у власників з метою анулювання.

Дані табл. 2.9 свідчать, що збільшення статутного капіталу банку відбулося за рахунок нової емісії акцій. Вона була здійснена у встановлені законодавством строки. Джерелами збільшення статутного капіталу були капіталізовані дивіденди (4000 тис. грн.), а також власні кошти акціонерів (2000 тис. грн.). Здійснення нової емісії акцій задля збільшення статутних капіталів комерційних банків тепер пов'язано з введенням наглядовими та регулюючими органами жорстких вимог до їх мінімальних розмірів.

До складу власного капіталу комерційного банку входять резервний капітал та інші спеціальні фонди і резерви. До того, як почати аналізувати зазначені складові елементи власного капіталу комерційного банку, необхідно з'ясувати їх економічну суть, порядок формування та використання. Чинним законодавством регулюється порядок створення та використання лише статутного і резервного капіталу. Інші фонди, призначені для розширення матеріально-технічного забезпечення діяльності банку, вирішення соціальних питань та матеріального стимулювання його працівників, комерційні банки мають право створювати самостійно з урахуванням вимог чинного законодавства, якщо такі існують.[24,с.6]

Резервний капітал формується в процесі основної діяльності комерційного банку. Він призначений для покриття можливих втрат по операціях та послугах, які виконує чи надає комерційний банк, а також якщо недостатньо прибутку виплати дивідендів по привілейованих акціях. Наявність резервного капіталу забезпечує фінансову стійкість комерційного банку, що в свою чергу позитивно впливає на підвищення його платоспроможності і зменшує вірогідність банкрутства.

Резервний капітал формується в порядку, встановленому загальними зборами учасників, засновників (акціонерів). Однак розмір резервного капіталу та щорічних відрахувань до нього не можуть бути меншими, ніж це встановлено законодавче. Так мінімальний розмір резервного капіталу не може бути меншим 25 % статутного капіталу, а розмір відрахувань - меншим 5 % чистого прибутку.

Коли резервний капітал досягає встановленого розміру, то відрахування до нього припиняються. У випадку використання коштів з резервного капіталу відрахування від чистого прибутку на його формування поновлюються. Зауважимо, що використання коштів резервного капіталу повинно бути цільовим, тобто відповідати його призначенню, а також оформлене відповідним чином, зокрема, рішенням правління комерційного банку.[11,с.210]

Важливо оцінити обґрунтованість встановленого мінімального розміру резервного капіталу, виконання чи невиконання комерційним банком цієї вимоги. Доцільно врахувати при цьому стратегію і тактику, яку проводить банк в своїй діяльності, а також чинне податкове законодавство. Слід розібратися в причинах, які вплинули як на виконання, так і невиконання банком вимоги щодо мінімального розміру резервного капіталу. В останньому випадку причини можуть бути різні, зокрема комерційний банк був недавно створений та не встиг одержати прибуток, який дозволив сформувати встановлений резервний капітал, комерційний банк різко збільшив розмір статутного капіталу, що призвело на даний момент до порушення оптимального співвідношення, комерційний банк нехтує вимоги щодо формування резервного капіталу, комерційний банк значну частину коштів резервного капіталу направив на покриття збитків від своєї діяльності.

Актуальним є питання про розмір відрахувань від чистого прибутку до резервного капіталу комерційного банку. Прискорені розміри відрахувань з метою найшвидшого створення резервного капіталу можуть суттєво знизити розмір прибутку, що використовується на виплату дивідендів. Це негативно може вплинути на вартість акцій та подальший процес формування статутного капіталу комерційного банку. Занадто низькі розміри відрахувань від прибутку збільшать термін формування резервного капіталу і можуть негативно вплинути на фінансову стійкість банку. Тому банки, виходячи із їх власних потреб, застосовують, як правило, змішаний порядок формування резервного капіталу, коли протягом кількох років здійснюються підвищені розміри відрахувань від прибутку, а потім встановлюються помірні чи невеликі розміри відрахувань до досягнення встановленої величини цього капіталу. Враховуючи сказане вище, узагальнений аналіз резервного капіталу комерційного банку можна робити в такій послідовності (табл. 2.10).[16]

Таблиця 2.10

Аналіз резервного капіталу комерційного банку

Найменування показника	1.01	1.04	1.07	1.10	1.01
Статутний капітал, тис. грн.	400000	400000	400000	400000	400000
Чистий прибуток, тис. грн.	12000	12000	6500	7000	7200
Резервний капітал: встановлений мінімум, %	25	25	25	25	25
фактичний розмір: в сумі, тис. грн.	200	260	260	260	260
відсотки	2	2,6	2,6	2,6	2,6
відхилення	23	22,4	22,4	22,4	22,4
Відрахування від чистого прибутку: встановлений мінімум, %	5	5	5	5	5
фактичне відрахування: в сумі, тис. грн.		60
відсотки		5
відхилення		-

З даних табл. 2.10 випливає, що фактичний розмір резервного капіталу перевищує 5% від розміру статутного капіталу, що пов'язано з тим, що банк відноситься до давно створених. Однак у першому кварталі відбувся розподіл чистого прибутку і до резервного капіталу було відраховано 60 тис грн. , або

5 % чистого прибутку. За звітний період інших джерел поповнення резервного капіталу та використання його коштів не відбувалося.

Компонентом власного капіталу є загальні резерви, які створюються для відшкодування можливих непередбачених ризиків. Мова йде про те, що до складу власного капіталу включаються резерви, створені для покриття не виявлених на даний час збитків, але які можуть вільно використовуватися для покриття збитків, що матеріалізуються з часом, у майбутньому. Резерви, створені під виявлене погіршення якості певних видів активів або визнаних зобов'язань, не повинні входити до складу власного капіталу комерційного банку. Загальні резерви формуються за рішенням і в порядку, визначеному вищим органом управління комерційного банку з урахуванням вимог чинного законодавства. Відрахування до таких резервів здійснюється з чистого прибутку комерційного банку.[25,с.17]

До складу власного капіталу комерційного банку входять спеціальні фонди та резерви. Згідно чинного законодавства комерційні банки мають право створювати спеціальні фонди, призначені для розширення і розвитку банківської діяльності та її матеріально-технічної забезпеченості, вирішення питань матеріального стимулювання працівників та соціального розвитку колективу банку. Кількість, назва, порядок створення, формування та використання таких фондів встановлюється загальними зборами учасників, засновників (акціонерів) з урахуванням вимог чинного законодавства. Джерелом формування спеціальних фондів виступає чистий прибуток комерційного банку.

Власний капітал комерційного банку включає такий компонент як результати переоцінки окремих активів, зокрема основних засобів. Резерви переоцінки виникають двома способами. По-перше, в деяких країнах банкам дозволяється час від часу зі зміною ринкової вартості здійснювати переоцінку своїх фіксованих активів Такі переоцінки відображаються у балансі комерційного банку як резерв переоцінки. По-друге, нереалізована вартість "прихованих" резервів переоцінки може бути присутньою у балансі в результаті довгострокового володіння деякими активами, відображеними у балансі за історичною вартістю їх придбання.

Здійснюючи аналіз зазначеного елемента власного капіталу слід враховувати діючий порядок переоцінки Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", об'єкт основних засобів переоцінюється, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки, який визначається діленням справедливої вартості об'єкта, що переоцінюється, на його залишкову вартість.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат, крім певних випадків. Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій дооцінці вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і вказанним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу. Перевищення ж суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій уцінці залишкової вартості цього об'єкта основних засобів спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і вказаним перевищенням до витрат звітного періоду. При вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Підсумовуючи сказане, можна узагальнені результати аналізу спеціальних фондів та резервів відобразити у таблиці, форма якої наведена нижче (табл. 2.11).[19,с.538]

Таблиця 2.11

Аналіз спеціальних фондів та резервів, що входять до власного капіталу банку

Найменування показника	1.01	1.04	1.07	1.10	1 01
Сукупний власний капітал, тис. грн.	5100	5200	5300	5900	5900
Чистий прибуток, тис грн.	25				6
Загальні резерви: в сумі, тис. грн.	160	170	170	170	170
у відсотках	3,1	3.3	3,2	2,9	2,9
Результати переоцінки: в сумі, тис. грн.	30	30	30	30	30
у відсотках	0,6	0,6	0,6	0,5	0,5
Спеціальні фонди (в розрізі видів фондів): в сумі, тис. грн.	10	10	10	10	10
у відсотках	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2
Відрахування чистого прибутку до спеціальних фондів та резервів в сумі, тис. грн.
у відсотках

Дані табл. 2.11 свідчать, що загальні резерви та спеціальні фонди займають незначну питому вагу у сукупному власному капіталі банку. Те ж саме можна сказати і про результати переоцінки. За звітний період це пояснюється, зокрема, тим, що прибуток банку склав лише 6 тис. грн. Збільшення сукупного власного капіталу пояснюється новою емісією акцій, хоч і в незначному розмірі.

До складу нормативного власного капіталу включаються кошти, залучені на умовах субординованого боргу, тобто боргу, який виникає у комерційного банку в разі залучення коштів інвестора з метою включення їх до капіталу банку. Мета такого залучення - підвищення рівня капіталізації комерційних банків.

Аналізуючи місце субординованого капіталу в структурі сукупного власного капіталу комерційного банку „ПриватБанк” необхідно порівняти умови його, залучення з вимогами, які пред'являє Національний банк України (табл. 2.12).

Таблиця 2.12

Аналіз виконання вимог залучення коштів на умовах субординованого боргу [7,с.59]

Умова	Нормативне значення	Фактичне дотримання	Примітка
Строк діяльності комерційного банку, років	не менше 1 року	12
Наявність дозволу НБУ на врахування субординованого боргу до власного капіталу комерційного банку		+
Розмір субординованого капіталу	мінімальний від: - фізичних осіб 50 тис. грн. ; - юридичних осіб 100 тис. грн.	+ +
Строк залучення, років	не менше 5	7
Процентна ставка	не більше облікової ставки НБУ

З даних табл. 2.12 випливає, що основні вимоги залучення коштів на умовах субордивованого боргу комерційним банком „ПриватБанк” дотримані.

До субординованого капіталу включаються кошти, залучені від юридичних і фізичних осіб як резидентів, так і нерезидентів, в національній, або в іноземній валюті. Сума залучених коштів на умовах субординованого боргу для включення їх у розрахунок власного капіталу банку повинна бути не меншою: 50 тис. грн. - від фізичних осіб; 100 тис. грн. - від юридичних осіб.

Кошти на умовах субординованого боргу залучаються на строк не менше 5 років і повинні мати первинний строк погашення не менше 5 років. Якщо строк погашення боргу не фіксований, то ці кошти сплачуються лише після повідомлення інвестора не менше чим через 5 років, якщо такі кошти більше не враховуються як субординований капітал. Національний банк України може надати дозвіл на дострокове погашення субординованого боргу за умови, що запит на таке погашення зроблено за ініціативою позичальника і це не вплине на платоспроможність банку. Крім того, за спільним зверненням інвестора та банку-боржника, Національний банк України може надати дозвіл на переведення субординованого капіталу до розряду статутного капіталу.

Угода про залучення коштів на умовах субординованого боргу не повинна включати ніяких положень, які передбачають, що у випадку особливих обставин, окрім згортання діяльності банку, борг буде сплачений до погодженої дати його погашення.

Процентна ставка за субординованим боргом не має перевищувати розмір облікової ставки Національного банку України на весь період дії угоди. Капіталізація процентів за таким боргом не допускається.

Сплата процентів за субординованим боргом здійснюється за рахунок збільшення валових витрат і може бути призупинена (якщо це зазначено в угоді) у разі:

погіршення фінансового стану банку-боржника (невиконання
нормативу достатності капіталу, погіршення структури активів, зниження
платоспроможності, ліквідності, доходності та рентабельності, відсутності
позитивного фінансового результату позичальника за відповідний період);

прийняття банком програми фінансового оздоровлення;

за ініціативою банку-боржника.

Необхідно враховувати, що розмір субординованого капіталу не має перевищувати 50 % розміру основного капіталу.

Порівнюючи значення питомої ваги субординованого капіталу у власному капіталі комерційного банку необхідно враховувати притаманні йому позитивні сторони, що роблять його привабливим джерелом власного капіталу.

Аналізуючи власний капітал комерційних банків, використовують різні види та методи аналізу, серед яких важливе місце посідає метод коефіцієнтів, за допомогою якого виявляють кількісний взаємозв'язок між різними статтями, розділами чи групами статей балансу.[35,с.187]

Власний капітал комерційного банку, виходячи з функцій які він виконує, займає важливе місце в системі показників, що характеризують фінансовий стан банку. Одним з показників, що характеризує стан власного капіталу, особливо під час створення комерційного банку, є мінімальний розмір статутного капіталу. Однак прийнято вважати, що у процесі подальшого функціонування банку, його статутний капітал перестає відігравати вирішальне значення як перманентна складова власного банківського капіталу, а відтак його питома вага, за інших рівних умов, в сукупному власному капіталі поступово зменшується. Натомість збільшується питома вага інших елементів власного капіталу комерційного банку. Проте, нехтувати показником мінімального розміру статутного капіталу не слід: чим більший розмір статутного капіталу, тим фінансово стійкішим вважається комерційний банк.

Однак, складність визначення достатності власного капіталу полягає в розрахунку не абсолютного, а відносного його розміру. Саме відносні показники достатності власного капіталу є провідними в системі аналізу фінансової стійкості банку

Спочатку для оцінки достатності власного капіталу банку використовувався коефіцієнт співвідношення власного капіталу (ВК) та залучених коштів (ЗК)

Порядок розрахунку коефіцієнта КІ має суттєві недоліки, які знижують його привабливість при проведенні аналізу. До них, зокрема, відносяться не враховується рівень ризиковості активних операцій, в які вкладаються банківські ресурси, не беруться до уваги позабалансові зобов'язання банку та пов'язані з ними ризики, не враховується специфіка та призначення складових елементів власного капіталу, а також залучених коштів. Разом з тим, цей коефіцієнт показує скільки власних коштів вистачить для забезпечення надійного зберігання коштів вкладників та кредиторів.

Для поглибленої оцінки власного капіталу комерційного банку використовуються такі коефіцієнти:

Зазначені вище коефіцієнти характеризують з того чи іншого боку функціональне призначення власного капіталу банку, однак їм також властиві недоліки. По-перше, не враховується призначення окремих складових власного капіталу. По-друге, суб'єктивний характер оцінок та висновків, відсутність обґрунтованих та загальновизнаних значень зазначених вище коефіцієнтів. По-третє, значна трудомісткість визначення зазначених коефіцієнтів. Значна частина вказаних вище недоліків була врахована в методиці розрахунку достатності капіталу, прийнятої Базельським комітетом по банківському нагляду. Ця методика базується на взаємозв'язку структури власного капіталу і врахуванні кредитного ризику активів та позабалансових зобов'язань. Основні стандарти угоди єдині для всіх банківських установ країн, що підписали чи приєднались до Базельскої угоди, а регулюючі органи мають право встановлювати деякі коефіцієнти ризику та визначати окремі складові власного капіталу.

Коефіцієнт платоспроможності (або коефіцієнт Кука) визначається як співвідношення нормативного власного капіталу (НВК) і сумарних активів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів ризику (Аз):

Що стосується знаменника формули, то кожний вид балансових активів банку множиться на відповідний коефіцієнт ризику (від 0 до 100%), який відображає ймовірність неповернення даного активу. Кожний елемент позабалансових зобов'язань конвертується в активи через перевідні коефіцієнти, а потім також зважується на відповідний коефіцієнт ризику.

Нормативне значення К6 повинно бути не менше 8 %, тобто на кожні 100 одиниць потенційних збитків банк повинен мати не менше 8 одиниць власного капіталу. У випадку недостатності власного капіталу комерційний банк може довести його до мінімального нормативного значення шляхом збільшення розміру власного капіталу, зменшення розміру активів, зміни структури активів шляхом зменшення частки високоризикових активів. Зауважимо, що і коефіцієнт Кука має недоліки, зокрема він не враховує, крім кредитного, інші види ризиків, такі як відсотковий, валютний та фондовий ризики.

Іншим коефіцієнтом, який слід користуватися при аналізі власного капіталу, є відношення власного нормативного капіталу (ВНК) до загальних активів банку, зменшених на відповідні резерви (Ар):



Коефіцієнт К7 визначає достатність власного нормативного капіталу, зважаючи при цьому на загальний обсяг банківської діяльності, незалежно від розміру різних видів ризиків. Нормативне значення К7 повинно бути не менше 4 %. Зауважимо, що Національний банк України при розрахунку К7, тепер використовує в чисельнику формули замість ВНК основний власний капітал банку (капітал 1-го рівня), зменшений на суму недосформованого резерву на можливі втрати за кредитними операціями банків.

Залежність комерційного банку від його засновників (акціонерів, учасників) характеризує наступний коефіцієнт:

де, СК- сплачений статутний капітал банку;

БВК- балансовий власний капітал банку.

Якісну оцінку власного капіталу комерційного банку дає наступне співвідношення:

де, БВК - балансовий власний капітал, або як іноді його називають брутто-капітал, який містить як відвернений (іммобілізований) власний капітал, так і фактичні залишки власного нормативного капіталу (ВНК), які можна використати для здійснення активних операцій. Від'ємне значення ВНК свідчить не лише про відсутність власних ресурсів, вкладання яких приносить доход, а й про використання залучених та позикових коштів не за цільовим призначенням.

Коефіцієнт захищеності власного капіталу розраховується за формулою:

де, ОЗ - основні засоби,

ВК- власний капітал банку.

Коефіцієнт К10 характеризує захищеність власного капіталу від інфляції шляхом вкладання коштів в нерухомість, обладнання та інші матеріальні активи. Однак таке одностороннє використання капітальних ресурсів може призвести до погіршення ліквідності та платоспроможності банку. Слід враховувати існуючі законодавчі обмеження. Зокрема, комерційний банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 10 % власного статутного капіталу (це обмеження не поширюється на приміщення, в яких розміщуються підрозділи банку, що виконують банківські операції).

Ефективність використання власного капіталу характеризує коефіцієнт його рентабельності:

де, ЧП- чистий прибуток банку,

ВК- власний капітал банку.

Визначити ефективність використання коштів власників та доцільність вкладання коштів до комерційного банку можна за допомогою коефіцієнта рентабельності статутного капіталу:

де, ЧП - чистий прибуток банку,

СК - сплачений статутний капітал банку

Стан капіталу комерційного банку характеризується його розміром, структурою (відносними частками окремих його складових) та темпами росту або приросту як капіталу в цілому, так і його складових (табл. 2.13). При здійсненні аналізу стану капіталу треба визначити відповідність його розміру вимогам НБУ.

Як свідчать дані табл. 2.13 у дослідженому періоді загальні зміни в обсязі та структурі капіталу можна оцінити позитивно. Загальний обсяг капіталу збільшився на 366524 тис. грн. або на 62,2 %. Темпи приросту основного капіталу (62,7 %) випереджували темпи приросту додаткового капіталу (59,8 %), що відповідає вимогам НБУ, згідно до яких додатковий капітал не повинен перевищувати суму основного капіталу.

Таблиця 2.13

Динаміка, склад та структура капіталу комерційного банку ПриватБанк [16]

Показник	Станом на 01.01.2009	Станом на 01.01.2010	Відхилення
	тис. грн.	У %	тис. грн.	У %	в тис. грн.	У %	Темп приросту
Капітал - всього	589411	100	955935	100	366524	-	62,2
у тому числі:
Основний	480450	81,5	781843	81,8	301393	0,3	62,7
з нього статутний	400000	67,9	700000	73,2	300000	5,3	75
Додатковий	108960	18,5	174091	18,2	65131	-0,3	59,8

Високі темпи приросту статутного капіталу (75,0 %) обумовлені прагненням банку нарощувати капітальну базу та значно підвищити свою надійність і платоспроможність. Але слід мати на увазі, що значне перевищення суми статутного капіталу, встановленої нормативом, є небажаним та подальше її зростання є недоцільним.

Зростання капіталу досягнуто за рахунок реінвестування прибутку і емісії акцій.

Оцінюючи структуру капіталу та зміни, які в ній відбулися за період, що досліджується, можна визначити її стабільність. Зрушення, що відбулися в обсязі капіталу, позитивно вплинули на структуру капіталу: питома вага основного капіталу зросла на 0,3 пп., на стільки же зменшилася питома вага додаткового капіталу.

Загальний обсяг капіталу банку, як і статутний капітал, значно перевищує норматив капіталу, який встановлено НБУ, що обумовлено нестабільною економікою та прагненням банку в цих умовах до максимальної надійності і незалежності.[6,с.217]

Нормативи загального розміру капіталу і статутного капіталу встановлені НБУ. Для діючих банків, які були зареєстровані до 01.01.1997р., мінімальні вимоги до розміру капіталу визначені у сумі:

- еквівалентній 2 млн. євро на 01.01.2002 р.

- еквівалентній 4 млн. євро на 01.01.2010 р.

- еквівалентній 5 млн. євро на 01.01.2008 р.

Для банків, які були зареєстровані після 01.01.1997 р. та для новостворених банків норматив капіталу стає обов'язковим до виконання після одного календарного року з початку діяльності.

Мінімальний розмір статутного капіталу для діючих комерційних банків на 01.01.1998 р. встановлено в сумі еквівалентній 1 млн. євро.

Для реєстрації комерційного банку встановлено мінімальний розмір статутного капіталу в сумі, еквівалентній 5 млн. євро. Для новостворених банків за участю іноземного капіталу мінімальні вимоги до розміру статутного капіталу відрізняються, а саме:

якщо частка іноземного капіталу у статутному капіталі менша за
50 %, то мінімальний розмір статутного капіталу має бути не менший від
суми, еквівалентній 5 млн. євро на день підписання установчого договору за
офіційним курсом НБУ;

якщо частка іноземного капіталу становить 50 % і вище, то вимоги
подвоюються і мінімальний розмір статутного капіталу має становити в
еквіваленті відповідно не менше, як 10 млн. євро.[3]

2.3 Напрями вдосконалення оцінки активів і пасивів комерційного банку

Діяльність банків України в сучасних ринкових умовах обтяжена багатьма економічними, політичними і структурними процесами, що відбуваються в державі. Така ситуація потребує від керівників банків глибокого розуміння міри впливу кожного соціально-економічного явища на результати їхньої роботи.

А ще важливо передбачити розвиток подій, які в майбутньому можуть потребувати зміни стратегії управління банком, його структурними підрозділами. Таке завдання не до снаги найосвіченішому, найпрофесійнішому керівникові банку, якщо його не оточує команда професіоналів-практиків і теоретиків, озброєна сучасними технологіями менеджменту на основі економіко-матема-тичних методів і моделей для оцінки ефективності діяльності банку.

У такій команді мають бути й експерти з оцінювання економічного середовища, в якому перебуває банк. Вплив середовища функціонування банку на його діяльність спричиняє вироблення коротко - та довгострокової стратегій управління установою.[17,с.112]

Діяльність сучасних банків визначається взаємодією сотень, а то й тисяч параметрів, значення яких швидко змінюється. Тому своєчасна і правильна оцінка цих змінних параметрів дає змогу звести до мінімуму фінансові втрати, викликані ризиками, яким піддається банківська діяльність.

Ефективність діяльності банку залежить від уміння керівництва успішно управляти активами та пасивами банку. Це завдання, у свою чергу, передбачає вироблення управлінських рішень щодо оптимізації структури активів і пасивів та їхнього ціноутворення, підтримки ліквідності й платоспроможності банку, досягнення максимального прибутку.

Сучасні умови ведення банківського бізнесу характеризуються ускладненням взаємозв'язків клієнтських, регіональних та макроекономічних фінансових потоків, швидкою зміною факторів екзогенного середовища, падінням дохідності традиційних банківських інструментів, що в сукупності із процесами концентрації банківського капіталу призводить до зростання ціни помилкового управлінського рішення. Покладатися на інтуїтивні підходи до управління за таких обставин було б, меншою мірою, легковажно. Тому удосконалення системи управління фінансовою діяльністю, всебічний науково обґрунтований аналіз та інтегрований підхід до оперативного управління фінансовими потоками в сучасних умовах розглядаються як найважливіші завдання та запорука стабільного розвитку кожного комерційного банку.[31,с.117]

Аналіз, як невід'ємна складова управлінського процесу, відіграє особливо важливу роль у формуванні системи управління комерційним банком, а підвищення ефективності економічної роботи банку до рівня, якого вимагають ринкові відносини, неможливе без застосування сучасного аналітичного інструментарію. Водночас слід зазначити , що у вітчизняній науці аналізу фінансових аспектів діяльності банку та його підрозділів у контексті здійснення управлінського процесу належної уваги донедавна не приділялось. Більш докладно прикладні аспекти аналізу висвітлені в роботах зарубіжних авторів, але й там теоретичні положення не доведені до робочого методичного інструментарію.

Отже, дослідження та розробка аналітичного інструментарію управління фінансовою діяльністю кредитних установ на сучасному етапі розвитку банківської системи України залишається досить актуальною науковою та практичною проблемою.

Вважаю, що в процесі удосконалення системи управління фінансами комерційного банку важливо врахувати наступні принципові положення.

Під час формування аналітичного інструментарію має бути здійснений перехід від традиційного одновекторного аналізу, в процесі якого оцінюється тільки прибуток, до аналізу управлінських рішень в координатах "дохідність - ризик ".В сучасному світі, де ризиковість діяльності повсякчас зростає, такий підхід до визначення ефективності управлінських рішень знайшов широке застосування у міжнародній банківській практиці.

Методологія аналізу фінансових потоків банку має ґрунтуватися на концептуальних засадах скоординованого (інтегрованого) підходу до управління активами і пасивами.

У сучасній міжнародній практиці управління активами і пасивами є одним із фундаментальних понять фінансового менеджменту банку і представляє собою складну та багатопланову проблему.[30,с.89]

Спираючись на теоретичні засади системного підходу, вважаємо найбільш обґрунтованим розглядати управління активами і пасивами як загальну методологічну концепцію, згідно з якою формується, образно кажучи, філософія управління сучасним банком. Сутність даної концепції полягає в скоординованому управлінні фінансами банку, в процесі якого через узгодження управлінських рішень та досягнення певних пропорцій між активними і пасивними операціями досягається декілька цілей, таких, як підвищення прибутку, зниження ризиків, аналіз і контроль за ліквідністю, управління спредом тощо. В подібному трактуванні концентровано відображається внутрішня єдність всіх аспектів фінансової діяльності банку, коли жодна мета, наприклад, зниження ризику чи підвищення прибутків, жодна фінансова операція не може розглядатися ізольовано, оскільки є елементом інтегрованої системи управління. Концепція інтегрованого управління активами і пасивами надає реальні можливості вирішення проблеми оптимізації співвідношення між прибутковістю і ризиком, яка в сучасній банківській справі є, по суті, наріжним каменем всього процесу управління банком.

У найбільш широкому розумінні інтегрований підхід до управління активами і пасивами включає не тільки концептуальні засади, а й систему категорій, аналітичні показники, інструменти, техніку та методику аналізу, засоби прогнозування та планування, стратегію і тактику управління, що ґрунтуються на фундаментальній ідеї спільного регулювання грошових потоків і об'єднують управління банківськими портфелями в один узгоджений процес. Концепція реалізується через сукупність таких методів фінансового управління банком, як структурне балансування, управління гепом, управління ліквідністю, валютний метчинг, імунізація, хеджування, страхування, управління спредом та ін. Застосування кожного із методів передбачає наявність певного аналітичного інструментарію досліджень, до складу якого включаються категоріальний апарат, система аналітичних показників, моделі факторного аналізу та кількісні методи аналізу.

РОЗДІЛ 3

ОЦІНКА УПРАВЛІННЯ АКТИВНИМИ І ПАСИВНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ ЗАТ «ПРИВАТБАНК»

3.1 Розрахунок процентних ставок при проведені депозитних операцій

Вище ми вже згадували що управління ресурсами банків передбачає залучення й розміщення грошових засобів, чому сприяє зміна порядку виплати процентів.

Ціна сформованих банком ресурсів складається з депозитного й інших видів плати за куплені кредитні ресурси 27, с. 140.

Депозитна політика Приватбанку - це основні принципи та методи визначення найбільш ефективних джерел залучення коштів в депозити та управління ними. Метою депозитної політики є залучення достатнього обсягу коштів з найменшими витратами для проведення активних операцій. Депозитна політика базується на наступних принципах:

взаємозв'язок операцій по залученню коштів та їх використанню, а саме збалансованість пасивів та активів за обсягами, термінами та вартістю;

оптимізація структури ресурсної бази та зменшення процентних витрат Установ; розширення видів депозитних послуг та диференційований підхід до різ них груп клієнтів.

На протязі 2009 року відбулося зниження суми залученніх коштів на 332369,00 гривень. Відбулися також зміни і в структурі залучених коштів. Відділення банку в 2009 році віддало перевагу у формуванні ресурсів для кредитування вкладам населення. Це сталося з причини більш тривалого строку на який залучаються вклади.

Станом на 01.01.2009 року в відділенні Приватбанку в м. Херсоні сума залучених коштів в національній та іноземній валюті складає 1830505,26 гривень. Виходячи з вимог Національного банку України щодо формування обов'язкового резерву (із розрахунку 15% від загальної суми залучених коштів), відділення банку повинно зформувати резерв в суммі 274575,79 гривень.

Фактично на 01.01.2009 року було зформовано - 16275,69 гривень, що на 258300,10 гривень менше, ніж необхідно. На протязі 2002 року середньозважена сума щоденного недорезервування становила 188300,00 гривень. Недорезервування коштів на коррахунку по відділенню банку в м. Херсоні має місце на протязі кількох останніх років:

На 01.12.2007 - 13817,00 гривень;

на 01.01.2008 - 22417,00 гривень;

на 30.10.2009 - 138281,00 гривень;

на 01.01.2010 - 258300,10 гривень.

Збільшення суми недорезервування здійснюється в результаті того, що відділення в м. Херсоні залучені кошти спрямовувало на покриття збитків. В кінці 2008 відділенням було розроблено графік поповнення обов'язкового резерву, але завдання по формуванню обов'язкового резерву не виконано з причини фінансових труднощів боржників банку, які не мають можливості погасити прострочену заборгованність. В 2009 році відділенням розробляються заходи, які позитивно вплинуть на формування обов'язкового резерву і дадуть змогу на 01.07.2009 року сформувати необхідну суму обов'язкового резерву.

Щоденна можливість відділення здійснювати розрахунки клієнтів характеризується показником миттєвої ліквідності Н-5 (розраховується на підставі інструктивних матеріалів Національного банку України) 9, с.8. Середнє значення нормативу Н5 в грудні 2008 року дорівнювало 45,3%. На протязі 2008 року середньомісячне значенню цього показника по відділенню відповідає нормативним вимогам. Норматив загальної ліквідності Н6 на протязі року не виконувався і має середнє значення - 46,13, при нормативному значенні не менше ніж 100%. Це свідчить, що загальна сума активів банку не забезпечує суму зобов'язань відділення в середньому на 53,87 %. Таке значне відхилення має місце з причини дуже низької якості активів відділення, які при розрахунку показника зменшуються на норматив ризику. Відділенням в 2009 році була розроблена жорстка політика по погашенню просроченої заборгованності. Кошти, вивільнені в результаті погашення простроченої заборгованності направлені на зменшення загальної суми заборгованності, що в результаті призвело до збільшення показника Н6. Норматив Н7 - співвідношення високоліквідних активів до суми робочих активів (нормативне значення не менше 15%) в середньому за рік складав 4,96%. Недотримання цього показника сталося в результаті того, що кошти, які залучалися відділенням банку в м. Херсоні та які надходили в результаті погашення кредитної заборгованності, спрямовувались на покриття збитків а також на зменшення “дорогих” зобов'язань відділення. Нагромадження коштів на коррахунку та у касі при збитковій діяльності та наявності дорогих залучених коштів є недоцільним.