Аналіз активів і пасивів банку ЗАТ "ПриватБанк"

Центральний апарат може обмежувати доступ як окремій філії так і регуправлінню (головному відділенню) в цілому. А саме: кожній філії Приватбанку окремо, тобто при порушенні вказаних умов філія не має права на розміщення вільних кредитних ресурсів; регіону в цілому, тобто при порушенні вказаних вишче умов як регіональне управління (головне відділення) так і всі філії цього регіону не мають права на розміщення кредитних ресурсів за межами свого регіону. В такому випадку в межах регіону діють обмеження, встановлені регіональним управлінням (головним відділенням) для філій свого регіону. Здійсненим за допомогою комплексу "Електронна біржа кредитних ресурсів" операціям присвоюється унікальний код, який складається з двох номерів: - номер згідно порядкової нумерації всіх операцій незалежно від типу ресурсів, типу валют та філій-контрагентів, який є єдиним по всій системі Приватбанку; номер згідно порядкової нумерації всіх операцій, здійснених між двома окремими філіями. Операція по розміщенню чи поповненню кредитних ресурсів, зареєстрована електронною біржею, обов'язкова для виконання. Цим самим Правління Приватбанку Украіни здійснило заходи для утримання необумовленого зростання вартості кредитних ресурсів Приватбанку.

Відсоткова ставка за кредитними ресурсами встановлюється за методикою трансфертного ціноутворення -- прогресивне надбання сучасного банківського менеджменту Приватбанку, яку використовує більшість провідних західних банків Хоча існує кілька різних методів розрахунку, трансфертна ціна завжди має ринковий орієнтир Вона не повинна бути результатом штучного розрахунку внутрішньої вартості дохідних активів чи собівартості платних пасивів банку 25,с.19, що не має виходу на реальну ринкову вартість вкладень та запозичень

Трансфертне ціноутворення на межфілійному ринку -- це система оцінки внутрішньої вартості ресурсів у системі банку, зорієнтована на певний ринковий показник, відповідно до якої здійснюються операції з умовного використання ресурсів шляхом їх купівлі-продажу між казначейством та профіт-центрами банку.

Трансфертне ціноутворення вводиться з метою оптимізації політики банку щодо управління активами й пасивами, спрямованої на досягнення максимального рівня прибутковості робочих активів та капіталу акціонерів Воно є обов'язковим елементом оцінки ефективності діяльності роботи профіт-центрів банку та розрахунку їх внутрішньої рентабельності Трансфертне ціноутворення дає змогу обчислити не лише балансові доходи та витрати профітцентрів банку, пов'язані із зовнішніми активно-пасивними операціями, а й номінальні доходи й витрати за трансфертною ціною, що виникають уже у процесі залучення та використання коштів Таким чином упроваджується принцип '"Усі залучені банком кошти мають свою вартість, яку повинен відшкодовувати той підрозділ, котрий їх використовує".

Щоб уникнути неефективного використання коштів банку, рівень трансфертних цін має бути достатньо високим.

На сучасному етапі менеджери Приватбанку чітко усвідомлюється, де вони втрачають або можуть втратити дохід, коли свідомо йдуть на фінансування проектів за ставками, нижчими від трансфертних, або залучають ресурси за ставками, які перевищують установлені трансфертні ціни. Трансфертна ціна має не лише констатувати вартість ресурсів, за якими здійснюються умовні розрахунки між казначейством та профіт-центрами, а й висвітлювати збиткові, низькорентабельні чи, навпаки, високодохідні банківські продукти. Так, якщо банк кредитує корпоративних клієнтів в умовах високої волятивності міжбанківського ринку, не маючи достатнього запасу ліквідності, трансфертна ставка вартості ресурсів повинна орієнтувати кредитні вкладення на таку ставку кредитування, яка щонайменше покриватиме можливі витрати банку в разі, коли він буде змушений шукати додаткові ресурси на міжбанківському ринку.

Інший приклад: за умови надлишкової поточної ліквідності банку трансфертна ставка не стимулюватиме залучення депозитів, якщо в банку бракує надійних заявок на кредитування, а поточні операції казначейства щодо розміщення надлишкових залишків не покривають його витрат, пов'язаних із залученням депозитів. Тобто спрацьовує основний принцип, який полягає в тому, що залучення платних пасивів економічно доцільне лише тоді, коли банківська установа не має надлишкової ліквідності й може гарантувати своєчасне вкладення зазначених ресурсів із позитивною фінансовою маржею.

Щоб цей принцип виконувався, важливо правильно визначити ринковий орієнтир, який використовуватиметься при визначенні трансфертної ставки в системі. Слід зазначити, що це -- досить складне завдання в умовах нерозвинутості фінансового ринку та відмови НБУ рефінансувати комерційні банки. Орієнтирами ставки купівлі-продажу ресурсів в системі банку є ставки на міжбанківському ринку, облікова ставка НБУ, ставки розміщення ОВДП на первинному або вторинному ринках

Головний критерій, якому вони відповідають -- це можливість двосторонньої роботи філіалу Приватбанку за цими ставками -- як щодо залучення, так і щодо розміщення ресурсів. При детальнішому розгляді зазначених орієнтирів з'ясовується, що всі вони, на жаль, можуть застосовуватися зі значними обмеженнями. Так, облікова ставка НБУ може бути орієнтиром для визначення внутрішніх трансфертних цін лише тоді, коли Національний банк дійсно рефінансує комерційні банки, якщо їм бракує поточної ліквідності, або автоматично викуповує (шляхом проведення депозитних аукціонів) їх надлишкову ліквідність Ставки розміщення ОВДП також можуть бути орієнтиром, якщо постійно проводяться первинні аукціони та діє вторинний ринок, де можна купити й продати ОВДП, та є впевненість у платоспроможності держави стосовно виконання своїх зобов'язань щодо їх своєчасного погашення.

Отже, вітчизняні реалії, на відміну від розвинутих країн із сталою фінансовою системою, не дають змоги розцінювати зазначені орієнтири як можливу базу для визначення трансфертних ставок. Чи не єдиним орієнтиром є нині ставки міжбанківського ринку кредитування (МБК). 21, с. 23

Зазначимо переваги цього ринку

* ставки МБК дуже чутливі до ринкової кон'юнктури і найреальніше характеризують потребу комерційних банків у грошах;

* за умов відносної стабільності фінансового ринку МБК забезпечує значні обсяги ресурсів,

* МБК за сучасних умов -- практично єдиний інструмент, використовуючи який, комерційні банки можуть реально вирішувати проблеми поточної ліквідності;

* МБК працює за двома основними валютами -- гривнею та доларом США.

До недоліків слід віднести.

* обмеженість строку залучення-розміщення ресурсів. Діапазон термінів, за якими переважно працює ринок МБК, -- від 1 дня до 1 місяця,

* мінімальні обсяги або цілковита відсутність попиту-пропозиції в разі фінансової кризи. Визначивши принципи, яким повинен відповідати ринковий орієнтир, перейдемо безпосередньо до методики визначення ставки трансфертної ціни на кредитні ресурси.

Ця ставка поділяєтся на ставку, за якою казначейство умовно купує ресурси, залучені підрозділами системи (ставку ВID), та ставку, за якою казначейство умовно продає підрозділам (профіт-центрам) системи ресурси з метою іх подальшого розміщення на рахунку кінцевого позичальника (ставку ОFFЕR). Трансфертна ставку розрізняється за видами валют та термінами. Приватбанком визначається два основні терміни для оцінки внутрішньої вартості ресурсів -- ставки до запитання (0/N) та термінові ставки (терміном на 1 місяць і більше). При цьому ставки 0/N використовуються для оцінки ресурсів до запитання (залишків на поточних рахунках, депозитів і кредитів терміном до 1 місяця). Термінові ставки використовуються для оцінки депозитів та кредитів строком понад 1 місяць.

Трансфертні ставки ВID та ОFFER можна визначати за таким алгоритмом:

ВID=Vs - m - L (3.5)

де Vs -- середня вартість коштів міжбанківського ринку на відповідний період;

m -- маржа мінливості міжбанківського ринку,

m = Vs - Vbid (Vbid -- вартість купівлі ресурсів на міжбанківському ринку на відповідний період),

L -- вартість дотримання нормативу обов'язкового резервування,

L = Vs / (1 -Sг/100) - Vs (Sг- норматив обов'язкового резервування НБУ),

ОFFЕR -- вартість розміщення коштів на міжбанківському ринку на відповідний період.

Аналогічні розрахунки можна використовувати також для визначення трансфертних ставок у доларах США, які коригуються необхідністю дотримання обов'язкового резервування у гривневому еквіваленті.Розраховані трансфертні ставки дали змогу 1) стимулювати залучення платних ресурсів, необтяжливих для банку. Навіть за відсутності заявок на кредити або наявності ризиків щодо термінів залучення коштів і видачі кредитів казначейство завжди зможе розмістити їх на міжбанківському ринку з мінімальною маржею, 2) створити єдині для всіх профіт-центрів умови залучення ресурсів. Щоб підтримати ліквідність або фінансувати свої програми, банк через казначейство встановлюватиме рівнозначну платню за залучення як міжбанківських депозитів, так і депозитів юридичних і фізичних осіб Тобто він не платитиме за ресурси понад їх ринкову вартість; 3) завдяки встановленню базової ставки ОFFЕR на рівні ставки продажу ресурсів на міжбанківському ринку стимулювати таке кредитування клієнтів або інвестування коштів у цінні папери, яке забезпечуватиме принаймні не меншу дохідність. (Враховуючи додаткову маржу кредитних або інвестиційних служб, такий рівень трансфертних ставок реально стимулюватиме більшу дохідність, ніж може забезпечити міжбанківське кредитування), 4) вищим менеджерам банку, приймаючи рішення про видачу кредиту (купівлю цінних паперів) із дохідністю, нижчою від рівня трансфертної ставки ОFFЕR, чітко усвідомлювати, чим визначається втрата маржі та яким чином цю операцію можна відшкодувати в майбутньому, 5) оцінювати всі профіт-центри банку на об'єктивній ринковій основі, незалежно від їх спеціалізації, та рентабельність того чи іншого банківського продукту на ефективних ринкових засадах, 6) стимулювати й оцінювати з точки зору ефективності лише таку діяльність, яка забезпечуватиме найвищий показник дохідності капіталу.

Формуючи банківські пасиви шляхом залучення акціонерного капіталу, інвестицій і депозитів та створюючи в подальшому на цій основі робочий портфель активів, кожна банківська установа прагне розв'язати два стратегічні завдання:

створити та підтримувати збалансований і узгоджений за термінами повернення потік грошових коштів, неризиковий для ліквідності банку (завдання управління ліквідністю банківської установи).

максимально ефективно використати залучені кошти. Оскільки йдеться про вкладання ресурсів у проекти, що забезпечують найвищу рентабельність, необхідно відстежувати, щоб вкладення відповідали стратегії банку та не виходили за межі ризиків, які банк готовий узяти на себе.

Виконати ці стратегічні завдання можна лише за умови створення такої внутрішньої системи обліку вартості ресурсів, яка свідчить, що в банку немає безоплатних ресурсів, а вартість залучених коштів не обмежується лише прямими відсотковими витратами, а включає плату за підтримання ліквідності й резервування коштів на коррахунку в НБУ 20, с.331. Приватбанк, як акціонерне товариство закритого типу, зацікавлений у власній прибутковості. Акціонери банку мають бути впевненим, що відсотки, які сплачуються за залучені кошти, є "справедливими", тобто менеджери та персонал банку завжди у змозі інвестувати їх так, щоб забезпечити позитивну відсоткову маржу. Таким чином, слід повсякчас зважати на дві основні ідеї в впровадженні відсотковоі політики:

- Приватбанк Украіни не залучає платні ресурси, щоб забезпечити арифметичне зростання балансу, сподіваючись на можливі ефективні вкладення у майбутньому,

- завжди шукає альтернативні напрями використання коштів, щоб вкласти їх у найефективніші з точки зору інтересів акціонерів проекти.

На практиці виконання цих завдань ускладнюється через певні організаційно-структурні труднощі. Вони виникають унаслідок того, що в більшості філій, діяльність щодо залучення та використання коштів розподілено відповідно до їх організаційної структури як правило, є управління-донори (управління з питань роботи із приватними клієнтами, управління з питань залучення ресурсів тощо) та управління, що створюють основну масу активів (управління корпоративного бізнесу, кредитне, інвестиційне тощо) Серед філій системних банків досить часто виникає певна поляризація: одні спеціалізуються на кредитуванні, використовуючи галузеві та регіональні особливості, інші активніше працюють над створенням ресурсної бази. Окреме місце посідає казначейство, яке підтримує задану загальнобанківську ліквідність, формує значний портфель активів і пасивів та постійно виступає в ролі своєрідних терезів, урівноважуючи то надлишкову, то недостатню ліквідність Таким чином, завжди стоїть питання як оцінити ефективність роботи підрозділів, що залучають пасиви і відповідно мають здебільшого лише витратні статті балансу, та ефективність використання цих пасивів іншими підрозділами для активних вкладень? Відповісти на нього можна лише за умови, що банку відома внутрішня вартість ресурсів, які він використовує.

Таблиця 3.4

Аналізу чистого прибутку відділення Приватбанку за 2009 рік у порівнянні з 2008 роком

Прибуток від основної діяльності банку збільшився на 642.75 тис. грн. за рахунок зростання доходів банку на 163.8 тис. грн. та зменшення витрат на 478.95 тис.грн. Оскільки непередбачених прибутків і збитків не було, загальний прибуток за вересень становив 843.41 тис. грн. Чистий прибуток банку зріс на 449.93 тис. грн. за рахунок збільшення загального прибутку на 642.75 тис. грн. Із підвищенням податку на прибуток на 192.82 тис. грн. чистий прибуток зменшився на таку ж суму.

Таблиця 3.5

Аналіз структури доходів відділення Приватбанку

Як бачимо, за рік у структурі доходів банку сталися значні зміни. Доходи збільшилися на 163.8 тис. грн. за рахунок зростання прибутку від торговельних операцій на 278.66 тис. грн., оскільки зменшення процентних доходів на 14.87 тис. грн. призвело до недоотримання загального доходу на таку ж суму.

Отже, на кінець 2009 року процентні доходи становлять 79.8%, прибуток від торговельних операцій -- 20.2%. Найбільшу питому вагу в доходах посідають отримані проценти за кредитами клієнтів -- 70.8%, їх питома вага знизилася на 5.9%, але сума доходів зросла на 45.68 тис. грн.

Така зміна структури вказує на те, що банк потрапляє у залежність від нетрадиційних доходів, їх зростання може свідчити про нездоровий інтерес до спекулятивних прибутків, спровокований необхідністю покрити дефіцит основного, процентного доходу банку.

Маючи баланс банку та звіт про прибутки і збитки, можемо розрахувати середню процентну ставку за виданими кредитами й цінними паперами:

Середня процентна ставка = Процентні доходи : (Видані кредити + Цінні папери в портфелі банку на інвестиції) х 100% (3.6)

Якщо, скажімо, за 2008 рік сума виданих кредитів і цінних паперів у портфелі банку на інвестиції становила 79660,33 тис. грн., процентні доходи -- 1217.31 тис. грн., то середня процентна ставка дорівнювала 1.53% (1217.31 : 79660.33 х 100%). Аналогічно визначається процентна ставка за кредитами клієнтів (933.80:71434.13 х 100% = 1.31%), за міжбанківськими кредитами (208.34 : 6491.60 х 100% = 3.21%).

3.3 Підвищення ефективності депозитних операцій банку

Ефективність депозитної політики банку, про що торкалося в 1 та 2 главах дипломноі роботи повязана з кінцевим результатом - тобто отриманим прибутком, тому оцінюючи фактори прибутковості можна визначити і напрями іх підвищення, в тому числі внутрішній потенціал депозитної політики. Фінансовим результатом діяльності комерційного банку є прибуток, який в основному залежить від співвідношення його доходів і витрат. Аналіз кінцевого фінансового результату діяльності банку складається із кількох складових:

аналізу джерел прибутків;

аналізу доходів комерційного банку (структурний аналіз, зцінка рівня доходів);

аналізу витрат банку (структурний аналіз, оцінка рівня витрат);

аналізу фінансових коефіцієнтів прибутковості (вивчення динаміки коефіцієнтів, оцінка коефіцієнтів із точки зору їх нормативного рівня, факторний аналіз динаміки коефіцієнтів).

Основним інформаційним джерелом для аналізу фінансових результатів є звіт про прибутки і збитки комерційного банку 32,с.64. Цей документ грунтується на концепції потоків: спочатку в ньому зазначають показники процентного доходу і доходу від платних послуг, від суми яких віднімають операційні витрати, потім відображають неопераційні доходи т витрати, резерви для покриття сумнівних кредитних вимог і податки, а насамкінець підсумовують чистий прибуток.

Серед найважливіших методів аналізу фінансових результатів головним можна вважати структурний аналіз, який здійснюється шляхом визначення кожної позиції у процентах від загального. Зміна питомої ваги позицій у часі свідчить про зміни у сферах діяльності банку. Аналіз коефіцієнтів полягає у зіставленні доходів і витрат із відповідними позиціями балансу. Прибуток банку складають:

* прибуток від основної діяльності, який визначається як різниця між банківськими доходами і витратами;

* валовий прибуток, до якого, крім прибутку від основної діяльності, входять небанківські операційні доходи і витрати, відрахування в резерви, непередбачені доходи і витрати;

* чистий прибуток, який залишається у розпорядженні банку після сплати податку на прибуток .

Розглянемо фінансові результати діяльності Херсонського Головного відділення Приватбанку Украіни.

В 2009 році Херсонське Головне відділення Приватбанку Украіни отримало доходів в сумі 9888,1 тис. грн. проти 10448,1 тис. грн. у 2002 році, або на 565 тис. грн менше (5,4%). Витрати Головного відділення у 2007 році склали 13605,3 тис. грн, проти 9798,9 тис. грн, або на 3806,4 тис. грн більше (27,9%).

Херсонське Головне відділення у 2009 році отримало збитків на суму 3722,3 тис. грн. проти прибутку в 2008 році 649,2 тис. грн.

Збитки за 2009 рік перекриті згідно з Протоколом Правління N7 від 13.01.05 по Апарату головного відділення в сумі 3183,1 тис. грн., по Ново-Каховському відділенню - 640,3 тис. грн.

Таблиця 3.6

Порівняльний аналіз фінансових результатів 2008 та 2009 року. (тис. грн.)

За звітний рік план доходів і витрат Херсонським Головним відділенням Приватбанку Украіни не виконаний. Фактично отримано 9883,1 тис. грн. при запланованих 12557,9 тис. грн, або 78,7% від запланованоі контрольноі суми. Витрати склали 13605,3 тис. грн. при запланованих 11636,6 тис. грн., або 114,47% запланованоі контрольноі суми. Збитки Головного відділення склали 3722,3 тис. грн. при запланованому прибутку 921,3 тис. грн.

Головні причини збитковоі діяльності Головного відділення банку в 2002 році були :

1.Непрацюючі, але не безнадійні активи в сумі 7482 тис. грн. в тому числі по кредитам Ново-Каховського відділення - АТ “Південьєлектромашзавод” - 1829 тис. грн. (виданий в 1999 році), Завод “Електрозварювального устаткування” - 1718 тис. грн. (виданий в 1999 році), КОП Каховка - 246 тис. грн.(виданий в 1999 році); по кредитам Апарату Головного відділення - кредит на добудову приміщення банку - 626 тис. грн., ЗАТ “Базіс” - 1260 тис. грн., АТ “Компанія Дніпро” - 1173 тис.грн. Кредит Херсонському суднобудівному заводу за рахунок власних кредитних ресурсів - 630 тис. грн.

2. Недоотримання процентних доходів від Херсонського суднобудівного заводу, який за 2002 рік заплатив лише 833,1 тис. грн. проти 3518 тис. грн у 2001 році.

3. Зрив контракту на суму 4000 тис. usd. між “Державним заводом Палада” та румунськой фірмой “AVEMAR STR ION BANESCU N01, CONSTANCA” по продажу доку 1552, який знаходиться у банківській заставі. Гроші не отримані з причин фінансового банкрутсва Московського “Менатеп Экспресс банка”, через коррахунки якого румунська фірма виконувала оплату.

4. Фінансова криза і, як наслідок, збільшення обліковоі ставки НБУ до 82% річних, що автоматично збільшило процентні витрати Головного відділення по залученим кредитним ресурсам.

В структурі доходів процентні доходи складають 5448,1 тис. грн., або 55,2% від отриманих доходів, комісійні доходи 1370 тис. грн. або 13,8% всіх доходів, результат від торгівельних операцій 303,7 тис. грн, або 3,07% всіх доходів. Доходи від зменшення страхового резерву склали 2722,6 тис. грн або 27,55% всіх доходів

В структурі витрат процентні витрати склали 8272,3 тис. грн. або 60,8 %, з них процентні витрати по вкладам фізичних осіб 3712 тис. грн. або 27,29% усіх витрат, по кредитним ресурсам 2343,7 тис. грн або 17,23 тис. грн. Комісійні витрати склали 118 тис. грн., або 0,87% всіх витрат. Інші небанківські операційні витрати 2294,9 тис. грн., або 16,87%. Відрахування в резерв під заборгованість за кредитними операціями склала 2720,4 тис. грн., або 20% усіх витрат. В цілому Херсонським Головним відділенням виконані кошторисні витрати в 2008 році, за виключенням тих статей витрат, які були повязані з наслідками підвищення цін після фінансовоі кризи у серпні - листопаді 2008 року, а саме по утриманню автомобільного транспорту, деяких господарських операцій та придбанням компьютерноі та оргтехніки.

Планові витратні показники кошторису Херсонського Головного відділення склали за 2008 рік 6410,2 тис. грн. Фактично відділеннями витрачено - 4718,5 тис. грн. або 73,61%, це в першу чергу повязано з неформуванням страхового резерву по активним операціям, які планувалися в 4 кварталі 2008 році, але потім були скориговані окремими протоколами Фінансового департаменту. Значно менше запланованих кошторисних витрат обійшлося грошове утримання персоналу Херсонського Головного відділення Приватбанку. Передбачалося 840,7 тис. грн, фактично використано - 795,6 тис. грн, або 91,37%, в порівнянні ж з 2001 роком основна та додаткова заробітна плата працівників Головного відділення зменшилась на 193,8 тис. грн. або на 19,6%.

Херсонським Головним відділенням Приватбанку в 2008 році уплачено податків, сборів та інших обовязкових платежів на суму 704,4 тис. грн. з них податку на прибуток 59,7 тис. грн., зборів в пенсійний фонд - 261,3 тис. грн., соцстрах - 30,5 тис. грн. Фонд ліквідаціі наслідків аварія Чорнобильськоі АЄС - 62,1 тис. грн., відрахування на утримання доріг 97,9 тис. грн., Іноваційний Фонд - 102,8 тис. грн.

Слід відмітити, що сплачені по відділенням податки були нараховані в тому числі і на неотримані доходи , але тільки Комсомольське відділення при неотриманих доходах сплатила податок на прибуток 44,1 тис. грн. Інші відділення сплачували податок на прибуток за рахунок знижуючого коєффіцієнта амортизаціних відрахувань.

Після аналізу балансових даних менеджментом Головного відділення були прийняті заходи, щодо виходу банку з збитків, проведено скорочення і на розсуд Правління банку представлений план діяльності на 2009 рік.

РОЗДІЛ 4

ОХОРОНА ПРАЦІ

Одним з незаперечних чинників ефективного функціонування будь-якого підприємства є забезпечення охорони праці робітників, тобто розробка ряду необхідних заходів які дозволяють забезпечити нормальні умови праці у випадку надзвичайних ситуацій, тобто передбачити комплекс заходів по мінімізації їх можливих наслідків і шкідливого їх впливу на здоров'я персоналу підприємства.

Імовірність загинути, отримати травму чи набути професійне захворювання існує на тих підприємствах, установах та організаціях, де нехтуються правила безпеки і не виконуються вимоги охорони праці. За будь- якої діяльності людини існує ризик отримати травму чи набути професійне захворювання. Людина, яка володіє професійними навичками та знаннями правил безпеки, передбачає цей ризик і застосовує заходи, які його зменшують або зовсім виключають. Тому вивчення дисциплін, що стосуються охорони праці, сприяє зменшенню виробничого ризику та збереженню життя і здоров'я багатьох людей. Оскільки охорона праці - це система правових, соціально-економічних, оргнізаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Законодавча база України налічує ряд законів, основними з яких є Закон України “ Про охорону праці” та Кодекс законів про працю (КЗпП).

Кодекс законів про працю України трактує вимоги до трудової діяльності громадян в Україні і регулює відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці і поліпшенню її якості. Він спрямований на охорону трудових прав працюючих.

Закон України «Про охорону праці» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Під час укладання трудового договору підприємець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Згідно з Законом «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 р. №1105-XIV, що був введений в дію 1 квітня 2001 р., всі підприємства овинні реєструватися в регіональних Управліннях виконавчої дирекції Фонду соціального страхування і отримати страхове свідоцтво. Розмір страхових внесків залежить від встановленого для підприємства класу професійного ризику (передбачено 20 класів).

Згідно з Законом «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” працівники, а в окремих випадках і члени їх сімей, забезпечуються в порядку державного соціального страхування:

допомогою по тимчасовій непрацездатності, допомогою по вагітності, пологах і догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

допомогою з нагоди народження дитини, допомогою на поховання;

пенсіями по старості, по інвалідності, в разі втрати годувальника, пенсіями за вислугу років для деяких категорій працівників, на обслуговування профілакторіями, на дієтичне харчування.

Кошти державного соціального страхування можуть витрачатися на санаторно-курортне лікування працівників, на обслуговування профілакторіями, на дієтичне харчування.

По тимчасовій непрацездатності сума виплати може дорівнювати повному заробітку.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Трудовий процес здійснюється в певних умовах виробничого середовища, що характеризуються сукупністю елементів та факторів матеріально-виробничого середовища, які впливають на працездатність та стан здоров'я людини в процесі праці. Виробниче середовище і фактори трудового процесу становлять в сукупності умови праці.

На здоров'я людини, її життєздатність і життєдіяльність великий вплив мають небезпечні і шкідливі фактори. Небезпека - це наслідок такої дії деяких факторів на людину, яка при їх невідповідності фізіологічним характеристикам людини зумовлює феномен самої небезпеки. Небезпечний фактор - це дія на людину, що в певних умовах призводить до травми, а в окремих випадках - до раптового погіршення здоров'я або до смерті. Шкідливий фактор - це фактор дії на людину, який в певних умовах призводить до захворювань або зниження працездатності. До визначаючих ознак небезпечних і шкідливих факторів відносяться: можливість безпосередньої негативної дії на організм людини; ускладнення нормального функціонування органів людини; можливість порушення нормального стану елементів виробничого процесу, в результаті якого можуть виникнути аварії, вибухи, пожежі, травми. Матеріальними носіями шкідливих і небезпечних факторів є об'єкти, що формують трудовий процес і які входять в нього, а також загальножиттєві фактори оточуючого середовища; предмети праці; засоби праці (машини, споруди, приміщення, земля, шляхи, канали і т.п.); продукти праці; технологія, операції, дії; природно-кліматичне середовище (гроза, повінь, атмосферні опади, сонячна активність, фізичні параметри атмосфери і т.п.); флора, фауна, люди.

Сучасний етап реформування економіки України та перехід до ринкових відносин характеризується збільшенням частки підприємств, організацій, установ невиробничої сфери, де переважає розумова праця, під час якої домінують психофізіологічні навантаження.

У банківській установі на людину переважно впливають фактори, які можуть вплинути на людину завдяки своїй енергії. Вони діляться на такі підгрупи:

- механічні фактори, що характеризуються кінетичною і потенціальною енергією і механічним впливом на людину. До них належать: кінетична енергія рухомих об'єктів, що обертаються, потенціальна енергія;

- термічні фактори, що характеризуються тепловою енергією та аномальною температурою. До них належать: температура нагрітих і охолоджених предметів та поверхонь, температура відкритого вогню і пожежі. До цієї групи належать також аномальні мікрокліматичні параметри, такі як вологість, температура і рухомість повітря, що призводять до порушення терморегуляції організму;

- електричні фактори: електричний струм, статичний електричний заряд, електричне поле, аномальна іонізація повітря;

- електромагнітні фактори: радіохвилі, видиме світло, ультрафіолетові та інфрачервоні промені, іонізуючі випромінювання, магнітні поля;

- хімічні фактори: їдкі, отруйні, вогне- і вибухонебезпечні речовини, а також порушення природного газового стану, наявність шкідливих домішок у повітрі;

- біологічні фактори: небезпечні властивості мікро- і макроорганізмів, продукти життєдіяльності людей і інших біологічних об'єктів;

- психофізіологічні: стрес, втома, незручна поза та інші.

Отже, фактори виробничого середовища якісно різнорідні, оскільки частина з них створена людиною і вони відсутні серед факторів навколишнього середовища. До них належать, по-перше, штучно синтезовані хімічні речовини, продукти мікробного синтезу, штучне освітлення.

Успішність діяльності людини в екстремальних умовах визначається багатьма суб'єктивними факторами. Це і почуття обов'язку, і воля, емоційна стійкість, стан здоров'я і т.ін. важливим суб'єктивним фактором є рівень професійної підготовки. Високий рівень знань та навичок - необхідна умова не тільки якісного виконання роботи, але і збереження емоційної стійкості, запобігання паніки та розвитку нереалізованих генералізованих захисних стресових реакцій.

Вплив температурного фактора навколишнього середовища на людину обумовлено наявністю функціональних системтерморегуляції та виробленням теплової енергії в організмі, постійним тепловим обміном організма з навколишнім середовищем, цілеспрямованим використанням людиною в своєму повсякденному житті і діяльності засобів регуляції теплообміну.

Температура внутрішнього середовища людини, як відомо, підтримується на рівні близко 37 градусів Цельсія. Добові коливання температури, як правило, не перевищують 0,5 градусів. Відхилення температури тіла людини за межі нижче 25 і вище 43 градусів есумісні з життям. При температурі вище 43 С починається денатурація білка. При температурі нижче 25 С інтенсивність обмінних процесів, перш за все в нервових клітинах, знижується до незворотнього рівня.

При тепловому впливі великої інтенсивності виникають больові відчуття, погіршується загальне самопочуття, знижується працездатність взагалі.

Загальне тривале перегрівання призводить на фоні зростаючого спаду працездатності до труднощів при виконанні фізичної та розумової праці. При цьому уповільнюються увага, координація впевнених рухів, процес обмірковування ситуації і прийняття рішення, збільшується час сенсомоторних реакцій. Без прийняття заходів захисту відбувається не тільки зрив діяльності, але й серйозний розлад здоров'я з втратою свідомості і порушенням функцій життєво важливих систем організму (тепловий удар). Для запобігання перегріву тканин тіла у закритих приміщеннях використовують системи кондиціонування, які більш менш стабілізують температуру повітря.

Параметри акустичного сеедовища можуть істотно визначати і загальний стан людини, і її працездатність, і успішність діяльності, особливо тоді, коли необхідно працювати зі звуковими сигналами, відтворювати мву іншої людини.

Екстремальні умови в акустичному середовищі створюються в основному при наближенні звукового тиску до больового порогу, або при таких рівнях шуму, що ускладнюють сприйняття звукових сигналів. Больовий поріг звукового тиску складає приблизно 130 дБ. Однак вже при 100 дБ шум викликає загальну втому, знижує працездатність і якість роботи, а при 110-120 дБ діє гнетюче. При рівні 110 дБ неможливе безпосереднє спілкування.