Однією з основних причин виникнення проблемних кредитів є, на наш погляд, відсутність адекватної методики оцінки кредитоспроможності позичальника та врахування ступеня кредитного ризику банку в момент прийняття рішення про можливість (доцільність) надання кредиту.

Рисунок 3.1- Схема класифікації методів управління кредитним ризиком

У сучасній банківській практиці й науковій літературі ця проблема розв'язується в основному за допомогою нормативного методу та рейтингових (бальних) оцінок кредитоспроможності позичальника. У більшості наявних методик не сформований інтегральний критерій, на підставі якого можна було б адекватно провести порівняльний, обов'язково кількісний аналіз кредитоспроможності позичальника та пов'язаного з нею ризику і дати керівникам банківських установ достатньо простий і об'єктивний інструмент для наукового обгрунтування надання кредитів.

Розглянемо використання методів управління ризиком кредитного портфелю.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи постачальник може врахувати такі основні економічні показники його діяльності:

Ш платоспроможність (коефіцієнти швидкої (ДО1), поточної (ДО2) і загальної (ДО3) ліквідності);

Ш фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власного капіталу, співвідношення притягнутих і власних (ДО4) засобів));

Ш обсяг реалізації;

Ш обороти по рахунках;

Ш склад і динаміка дебіторської-кредиторської заборгованості;

Ш собівартість продукції;

Ш прибутки та збитки;

Ш рентабельність (ДО5);

Ш характер погашення кредиторської заборгованості в минулому.

Важливим додатковим показником, якому необхідно враховувати при з'ясовані фінансового стани, є аналіз грошових потоків позичальника.

Також необхідно враховувати суб'єктивні фактори, що характеризуються такими показниками:

Ш ринкова позиція контрагента і його залежність від структурних і циклічних змін в економіці й області;

Ш наявність державних замовлень і державна підтримка підприємства-кредитора;

Ш ефективність керування контрагента;

Ш професіоналізм керівництва і його ділова репутація;

Ш інша інформація.

У залежності від значення коефіцієнти ДО1-ДО5 поділяються на три категорії (таблиця 3.1.).

Таблиця 3.1. - Класифікація фінансових показників

Кожному з оцінних коефіцієнтів привласнюється визначений рейтинг (вага). Для визначення рейтингу позичальника розраховується сума балів S (таблиця 3.2.).

Таблиця 3.2. - Розрахунок суми балів

Крім кількісних показників, для оцінки кредитоспроможності позичальника використовуються якісні показники ризики галузеві; акціонерні, що регулюють діяльність підприємства; виробничі й управлінські.

У процесі роботи, що передує укладанню кредитної угоди, працівник банку повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника, тобто його здатність своєчасно погасити кредит, виявити фактори, які можуть спричинити непогашення позички. У вітчизняній практиці організації кредитування такого високоорганізованого та якісного джерела зовнішньої інформації про кредитоспроможність підприємств поки що немає. Якщо банк зацікавлений в підтвердженні достовірності окремих моментів діяльності потенційного позичальника, він може отримати зовнішню інформацію від інших банків, куди раніше звертався позичальник, від постачальників, покупців, конкурентів, органів податкової інспекції, а також шляхом вивчення архівів банку і фінансової преси; фінансові звіти позичальника (баланс, звіт про прибутки і збитки), які є основним джерелом внутрішньої інформації. Розрахунок різних коефіцієнтів на основі цих звітів дозволяє глибше проаналізувати дійсний стан справ потенційного позичальника, оцінити перспективи його розвитку і здатність погасити позику.

Висновки

банківська операція прибутковість депозит

Для поліпшення прибутковості банківських операцій має сенс провести наступні заходи:

1. Розробку власної методики оцінки кредитного портфеля на основі власного досвіду і вже існуючих методів;

2. Диверсифікованість кредитного портфеля по:

Ш територіальному принципу;

Ш галузевому принципу;

Ш формі власності кредитозайомщиків

Ш організації правової діяльності;

Ш термінам;

Ш сумі;

Ш видам забезпечення;

Ш цілям кредитування.

3. Застосовувати форми кредитування з застосуванням векселів, факторингові і лізингові і трастові операції;

4. Активніше проводити кредитування фізичних осіб під заставу нерухомості, для чого об'єднати зусилля фахівців кредитного, юридичного відділів і відділу капітального будівництва;

5. Постійний кредитний моніторинг для відстеження надійності кредитного портфеля. З цією метою представляється раціональним формування в складі кредитного відділу банку спеціального підрозділу, що займається кредитним моніторингом із залученням фахівців юридичного відділу і відділу автоматизації.

Отже, основна мета комерційного банку - вибрати таку структуру банківського капіталу, що при найменших витратах на формування банківських ресурсів буде сприяти підтримці стабільного рівня дивідендів і доходів, а також репутації комерційного банку на рівні, достатньому для залучення їм необхідних грошових ресурсів на вигідних умовах.

Література

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність". Введений в дію постановою Верховної Ради України від 17.01.2006р.

2. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України. Затверджена постановою Правління НБУ від 21.11.2002р. №388.

3. Інструкція про порядок регулювання: та аналіз діяльності комерційних банків. Затверджена Постановою Правління НБУ від 14.04.98 №141

4. Інструкція до складання річного фінансового звіту комерційного банку. Затверджена Постановою Правління НБУ від 16.12.98 № 520.

5. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України. Затверджене Постановою Правління НБУ від ЗО. 12.98 № 566.

6. Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків. Затверджене Постановою Правління НБУ від 27.03.98 №122.

7. Андросов А.М. Бухгалтерский учет и отчетностъ в банке. - М.: Минатеп-информ, 1994.- 459с.

8. Бабичев М., Бабичева Ю. Банковское дело. - М.: Экономика, 1994. - 396с.

9. Банковские операции. Под редакцией Е.Ф. Жукова. - М.: Банки и биржа ЮНИТИ, 2002.-471с.

10. Банковское дело. Под редакцией О.И. Лаврушина- - М.: Банки и биржа. Научно- консульт. центр- 2003. - 432с.

11. Белый Е.Л. Банкивскнй менеджмент. Управление финансовой устойчивостью коммерческого банка. - Запорожье, 2002, - 186с.

12. Долан Э.Д. Деньги, банки и денежно-кредитная политика- СПб.:, 1994 - 490с.

13. Ковалъчук Т.Т., Коваль М.М. Ліквідность коммерційних банків. - К.: Знания, 2001. - 120с.

14. Козлова Е.П., Галанина. Е.Н. Бухгалтерский учет в коммерческих банках. -М.: Финансы и статистика, 2001. - 432с.

15. Кумок С.И. Анализ деятельности коммерческого банка. - К.: Вече, 1994.- 400с.

16. Основы банковского дела. Под редакцией А.Н. Мороза- М.: Либра, 1994. -375с.

17. Панова Г.С. Анализ финансового состояния коммерческого банка. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 272с.

18. Усоскнн В.М. Современный коммерческий банк. Управление, и операции. -М.: Антидор, 2003. - 32.0с.

19. Финансовый менеджмент: теория и практика, люд ред. Стояновой Е.И. - М., 2002 - 650с.

20. Черкасов В.Е., ПпотшщнаЛ.А. Банковские операции: маркетинг, анализ, расчеты. - М.: Метаннформ, 2000.- 208с.

21. Версаль Н.І. Показники ефективності банківської діяльності // Фінанси України. - 2003. - №7. - с. 96-101.

22. Гриджук Д. Специфика управління комерційним банком в умовах реформування економіки // Вісник НБУ. - 2003. - №10. - с. 26-28.

23. Дзюблюк О. До питань про суть і специфіку банківського продукту // Вісник НБУ. - 2004. - №4.- с. 60-62.

24. Науменко В. Спроба оцінити надійність. // Віснник НБУ. - 2003. - №4. - с.35-38.

25. Орленко Н. Управление ликвидностью коммерческого банка // Бизнес информ. -2003. - №12. - с.68-69.

26. Основні критерії ефективності українських банків // Вісник НБУ. - 2003. - 2003. - №3. - с.52-54.

27. Святко С.А., Шиллер Р. Аналіз і оцінка фінансової стійкості банку як необхідна умова ефективного банківського менеджменту // Фінанси України. - 2002.-№8.-с.48-55.

28. Фуклев Б. Стратегія і тактика управління прибутковістю комерційного банку // Банківська справа. - 2003- - №4. - с.3-6.

29. Шиллер Р.І. Оптимізація обсягів і структури залучених і запозичених коштів для досягнення фінансової стійкості банку // Фінанси України. - 2002. - №12. - с.47-54.

Додаток А

Активи

Додаток Б

Пасиви

Додаток В

Рентабельність

Размещено на Allbest.ru