Аналіз стану і тенденцій розвитку ринку банківських послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний економічний університет

Кафедра економічної теорії

КУРСОВА РОБОТА

на тему: "Аналіз стану і тенденцій розвитку ринку банківських послуг"

Виконав:

Студент групи БС-24

Павлович В.В.

Керівник:

к.е.н., доц. Пода А.К.

Тернопіль 2011

ПЛАН

ВСТУП

1. БАНКІВСЬКІ ПОСЛУГИ - ПРОДУКТИ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ РИНКУ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

3. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ (НА ПРИКЛАДІ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»)

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність теми. Світова теорія і практика державного управління переконливо вказують на те, що найважливішою умовою розбудови сучасної конкурентоспроможної національної економіки є формування ефективної банківської системи як рушійної сили економічного розвитку та ринкових перетворень. Особливої актуальності зазначена проблема набула за останні роки, які відмітились фінансовими потрясіннями, глибокими змінами у банківській справі, численними нововведеннями в організації, формах обслуговування і методах управління банком. Йдеться про ускладнення прийомів і методів банківської діяльності, виникнення новітніх видів фінансових операцій і послуг, посилення конкуренції з боку різноманітних небанківських організацій, що займаються придбанням і розподілом коштів тощо. Поглиблення вивчення та творче осмислення цих процесів сприятиме вибору найоптимальніших шляхів розвитку ринку банківських послуг, підвищенню ефективності функціонування національної економіки з метою досягнення високого життєвого рівня

Розв'язання проблем оптимізації функціонування ринку банківських послуг в Україні є одним із ключових напрямів у загальній системі заходів щодо ефективного реформування усіх економічних відносин на ринкових засадах і забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку нашої країни на тлі глобалізації господарських процесів, загострення конкуренції на різних видах міжнародних ринків, включаючи і фінансові, та інтеграції вітчизняної економіки у світове господарство. Роль банків у цих процесах важко переоцінити з огляду на їхнє центральне місце у забезпеченні усіх суб'єктів господарювання та фізичних осіб необхідними послугами, без яких неможливі нормальний перебіг усіх бізнес-процесів на мікроекономічному рівні та неперервність розширеного відтворення на макроекономічному рівні загалом. Відтак цілком очевидною стає актуальність вивчення питань належної організації ринку банківських послуг, включаючи як відповідні теоретичні аспекти, так і практичні напрями його розвитку в контексті безпосереднього розв'язання завдань щодо підвищення якості банківського обслуговування різних груп клієнтів та загального рівня конкурентоспроможності банківських установ.

Актуальність теми полягає в тому, що дослідження теоретичних аспектів ринку банківських послуг зумовлює першочергову потребу всебічного наукового обґрунтування сутності і самого терміна "банківська послуга" й розмежування його з такими поняттями як "банківська операція" чи "банківський продукт", що створює необхідну термінологічну базу і той понятійний апарат, який би дав можливість сформулювати відповідні завдання щодо стратегії оптимізації практичних аспектів тих чи інших видів банківської діяльності.

Вивченню проблем розвитку ринку банківських послуг присвячено праці відомих іноземних та вітчизняних дослідників: Є. Балларіна, К. Барлтрона, О.Берєславської, А. Гальчинського, О. Дзюблюка, В. Заутера, Ю. Качаєва, Ф. Котлера, О. Лаврушина, Ж. Ламбена, 3. Луцишин, І. Лютого, А. Мороза, П. Роуза, М. Савлука, Дж. Сондерса, Дж. Стенлейка, Е. Уткіна та ін.

Об'єктом роботи є ринок банківських послуг в Україні.

Предметом роботи є дослідження комплексу відносин, що виникають в процесі розвитку ринку банківських послуг України.

Метою нашого дослідження є обґрунтування теоретичних засад функціонування сучасного ринку банківських послуг, визначення його структури та інфраструктури, а також виявлення головних особливостей розвитку за умов глобалізації економіки.

Відповідно до мети в роботі поставлено наступні завдання:

1. визначення теоретичних засад функціонування ринку банківських послуг;

2. аналіз сучасного стану розвитку ринку банківських послуг в Україні;

3. дослідження результатів діяльності банку.

1. БАНКІВСЬКІ ПОСЛУГИ - ПРОДУКТИ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Необхідно зазначити, що як у вітчизняній, так і в зарубіжній економічній літературі й банківській практиці немає єдиних підходів до визначення термінів „банківська послуга” та „ринок банківських послуг”. Загалом їх умовно можна було б поділити на чотири основні групи. Один із досить поширених поглядів, представлених у дослідженнях цієї проблеми, полягає у визначенні банківських послуг через операції або навпаки. Наприклад, на думку Ю.В. Головіна, "...банківські послуги складаються із різного виду операцій, що виконуються у процесі грошового обігу. У цьому їх відмінність від інших видів послуг". Чи зворотній підхід: "...Банки виконують операції, пов'язані із задоволенням потреб своїх клієнтів у тих чи інших фінансових послугах" [6, с. 40].

Другий, подібний до попереднього, підхід до розгляду понять банківських послуг і банківських операцій не передбачає чіткого розмежування цих термінів, розглядаючи їх як синоніми. Наприклад: "Усі комерційні банки незалежно від форми власності, обсягу капіталу та спеціалізації виконують операції із залучення тимчасово вільних грошових коштів у депозити (депозитні операції); операції, пов'язані із розрахунково-касовим обслуговуванням клієнтури (розрахункові та касові операції); операції з кредитного обслуговування клієнтів (кредитні операції)". Більш концентровано цей підхід визначає послуги банків як "...проведення банківських операцій за дорученням клієнта на користь останнього за певну плату".

Третя група підходів до банківських послуг відносить окремий, порівняно вузький сегмент діяльності комерційних банків. Згідно з таким підходом, послугами вважається та діяльність банку, що безпосередньо не пов'язана з активними і пасивними операціями. Подібно обґрунтовується і таке визначення: "...банківські послуги - це ті дії банківських установ на замовлення клієнтів, які не пов'язані із залученням додаткових ресурсів".

Четверта група поглядів виокремлює таку ознаку банківських послуг, як отримання за них "...комісійної винагороди, нарахувань і зборів, що приносять певний дохід". А на думку В.І. Букато і Ю.І. Львова, банківські послуги належать до групи посередницьких операцій, головною ознакою яких є отримання банком доходу у вигляді комісійних за обслуговування [14, с. 27]. Утім навряд чи слід розглядати спосіб отримання доходу як ключову ознаку при оцінюванні економічного змісту певних аспектів банківської діяльності. Очевидно, що розробка адекватних теоретичних підходів до визначення низки базових дефініцій банківської діяльності є однією із необхідних умов формування правильної стратегії практичної оптимізації роботи банківських установ. У результаті здійснення зазначених трьох груп операцій комерційні банки надають клієнтам різноманітні послуги - депозитні, кредитні, розрахункові, касові, валютні, трастові, консультаційні та інші послуги.

Банківською послугою слід вважати кінцевий результат функціонування банків щодо задоволення потреб клієнтів, пов'язаних із рухом грошових коштів або провадженням додаткових видів діяльності, що відображаються поза балансом. У першому випадку йдеться про задоволення потреб у кредиті, розрахунково-касовому обслуговуванні, розміщенні коштів на депозиті, обміні валют, у другому - про задоволення гарантійних, інформаційних, консалтингових, юридичних, облікових, трастових та інших потреб клієнтів банків. Банківські послуги - це ті дії банківських установ на замовлення клієнтів, які не пов'язані із залученням додаткових ресурсів.

Банківським послугам притаманні такі ознаки:

· для надання банківських послуг банкам не потрібні додаткові ресурси;

· доходи від надання послуг банки одержують у вигляді комісії. Комісійні доходи обчислюються банками пропорційно сумі активу чи зобов'язання незалежно від часу або є завчасно фіксованими;

· при наданні послуг діяльність банків спрямована на вчинення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не породжують або зовсім не повинні завершуватися матеріальними наслідками у традиційному розумінні [17, с. 49].

Зрозуміло, що визначення поняття банківської послуги зумовлює потребу в адекватній дефініції ринку таких послуг. Проте необхідно зазначити, що попри поширеність тлумачення у працях різних авторів такого поняття, як фінансовий ринок, що визначає попит і пропозицію на різні фінансові активи, у науковій літературі немає єдиного підходу до ринку банківських послуг. У багатьох випадках, коли йдеться саме про фундаментальні поняття банківської діяльності загалом і про банківські послуги зокрема, формулюванням окремого визначення їх ринку часто нехтують. Визначати ринок банківських послуг, очевидно, доцільно було б, виходячи із загальних підходів щодо розуміння ринку як економічної категорії. Відтак саме поняття ринку банківських послуг можна було б визначити як систему економічних відносин, що забезпечують реалізацію попиту на різного роду послуги з боку клієнтів банків, пропозицію цих послуг банківськими установами та формування ціни на них. При цьому загальна класифікація сегментів ринку банківських послуг може відповідати традиційному розподілу результатів діяльності банків на чотири умовні групи: депозитні (ощадні), кредитні, розрахунково-платіжні та інші (консультаційні, інформаційні, трастові тощо).

Банки надають клієнтам різноманітні послуги. Для з'ясування їх суті слід розглянути критерії, за якими можна класифікувати банківські послуги. Так, залежно від суб'єктів - одержувачів банківських послуг розрізняють послуги, які надаються юридичним та фізичним особам. З погляду зв'язку банківських послуг з рухом матеріального продукту розрізняють послуги, пов'язані з рухом матеріального продукту, та «чисті» послуги, тобто послуги, безпосередньо не пов'язані з рухом матеріального продукту. Залежно від обліку послуг у балансі банку їх поділяють на: послуги, що обліковуються на балансових рахунках. Ці послуги, у свою чергу, можуть бути активними та пасивними; послуги, що обліковуються на позабалансових рахунках.

За критерієм стягнення банками плати за надання послуг розрізняють платні та безоплатні послуги. Наявність останніх пов'язана з тим, що в окремих випадках комерційні банки самі заінтересовані в наданні клієнтам безоплатних послуг. Це дає їм змогу, зокрема, залучати нових клієнтів, збільшувати банківські ресурси, розширювати асортимент суміжних послуг та операцій, підвищувати рівень обслуговування клієнтів.

Найбільш поширеною є класифікація банківських послуг, в якій виділяють такі групи послуг: ліцензовані, неліцензовані, чисті, сурогатні, комісійні, гонорарні, спредові, балансові, позабалансові тощо. До ліцензованих банківських послуг належать такі, надання яких потребує ліцензії Національного банку України. Це, зокрема: касове обслуговування клієнтів; інкасація та перевезення грошових цінностей; ведення рахунків клієнтів у національній та іноземній валюті; залучення депозитів юридичних і фізичних осіб; видача гарантій і поручительств; управління грошовими коштами та цінними паперами за дорученням клієнтів тощо. Чистими називаються послуги, що не несуть будь-якого ризику для активів банку, крім ризику операційних помилок. Наприклад, здійснення розрахунків за власні кошти клієнтів, інкасові послуги, інкасація готівки, касове обслуговування та ін. Сурогатними називаються послуги, кінцевий результат від здійснення яких може вплинути на активи банку, хоч на момент надання послуги такого впливу не відбувається. Наприклад, гарантії, підтверджені акредитиви, непокриті чеки, аваль і акцепт векселів тощо [6, с. 43].

До комісійних належать послуги, за надання яких банк стягує з клієнта плату у вигляді комісії, а сам не сплачує ніяких комісій при їх наданні. Це збереження цінностей у власному депозитарії, ведення реєстрів власників цінних паперів, розміщення цінних паперів, емітованих клієнтами за їх дорученням тощо. Гонорарними називаються послуги, за надання яких банк отримує від клієнтів обумовлену наперед плату. Це лізинг, трастові, консультаційні та деякі інші послуги. До спредових відносять послуги, чисті доходи від яких формуються як різниця між комісією, отриманою від клієнта, та комісією, сплаченою при організації даної послуги. Прикладом такої послуги є видача клієнтам готівки за рахунок купленої в інших банків або в установі НБУ. Спред виникає лише тоді, коли банк використовує сторонніх (третіх) осіб при наданні послуг клієнтам. До балансових належать послуги, що обліковуються на балансових рахунках (кредитні, інвестиційні, валютні операції). Ці послуги, у свою чергу, можуть бути активними та пасивними. Послуги, що не обліковуються на балансових рахунках, відносять до позабалансованих (гарантії, поручительства, консультації), їх надання не супроводжується вкладенням або залученням коштів.

Окремо необхідно звернути увагу на сегментування ринку банківських послуг залежно від їх класифікації на роздрібні й оптові (корпоративні), що є загальноприйнятою у термінології банківських установ розвинутих країн і передбачає передусім розмежування діяльності банків, спрямованої на обслуговування приватних, фізичних осіб (домашніх господарств) і спрямованої на обслуговування корпоративних клієнтів, підприємств (або юридичних осіб у широкому розумінні). Така класифікація поступово набуває усе більшого поширення й у вітчизняній банківській практиці, коли йдеться про розробку відповідної стратегії функціонування банків щодо обслуговування різних груп клієнтів. Саме якщо йдеться про стратегічні напрями розвитку ринку банківських послуг у нашій країні з огляду на зазначену класифікацію, необхідно вказати на ряд важливих моментів, котрі можуть вплинути на розробку цієї стратегії [19, с. 76].

По-перше, йдеться про те, що з початку формування ринкових відносин у нашій країні банківські установи недостатню увагу приділяли всебічному розвитку саме того напряму своєї діяльності, котрий пов'язаний з обслуговуванням фізичних осіб, тобто по суті роздрібному сегменту ринку банківських послуг. Цей напрям спочатку розглядався як неприбутковий, малопривабливим вид банківської діяльності й більшою мірою лише як спосіб формування порівняно дешевих ресурсів для подальшого їх використання на фінансування корпоративних клієнтів.

По-друге, історично формування банківської системи України почалося зі створення ще колишніх галузевих банків, зорієнтованих на обслуговування певних груп підприємств (за винятком Ощадбанку), взагалі не передбачало активної взаємодії з фізичними особами, а новостворені комерційні банки, що засновувались у подальшому різними підприємствами чи групами підприємств, навіть попри декларування у статутах своєї універсальності, не приділяли роздрібним послугам належної уваги, зосереджуючись передусім на корпоративному секторі.

По-третє, сукупність об'єктивних обставин визначила труднощі розвитку роздрібного сегмента ринку банківських послуг. Так, зокрема, що стосується кредитних послуг, то такі фактори, як недостатня кількість платоспроможних позичальників, нерозробленість відповідної нормативно-правової бази із захисту прав кредиторів, нестабільність політичної й економічної ситуації у країні загалом, не могли сприяти активному розвиткові споживчого кредитування в загальному асортименті банківських послуг. А щодо депозитних послуг, то тут сфера банківської діяльності була закономірно обмежена недостатнім рівнем доходів населення, а відтак і незначною їх часткою, яка могла б бути спрямована на заощадження коштів і, відповідно, формування ресурсної бази банківських установ. Очевидно, що сучасні тенденції до зростання ВВП країни, а з ним і доходів населення можуть докорінно змінити ситуацію, зумовлену вказаними чинниками, та надати потужного поштовху розвитку саме роздрібного сегмента ринку банківських послуг. Без нього неможливими є становлення й ефективний розвиток повноцінного ринку банківських послуг загалом. Відтак розробка відповідної стратегії діяльності банків у взаємодії із роздрібними клієнтами видається одним із найважливіших завдань у загальній стратегії реформування економічної системи нашої країни на ринкових засадах та реалізації відповідних структурних перетворень як реального, так і фінансового секторів господарства [3, с. 16].

Потрібно вказати і на ті умови діяльності банківських установ, що пов'язані із загостренням конкурентної боротьби між ними за клієнтів (передусім, корпоративних), що змушує банки активно шукати виходи на роздрібний ринок, пропонуючи усе ширший асортимент послуг для населення, та реалізовувати відповідну стратегію щодо залучення якомога більшого числа клієнтів власними мережами філій і відділень. За таких умов накопичений банками на початкових етапах реформування економіки досвід з обслуговування підприємств міг стати основою для розробки відповідних програм щодо надання різноманітних послуг вже фізичним особам. Тут йдеться не про автоматичне перенесення досвіду роботи у корпоративному секторі ринку банківських послуг на ринок роздрібних послуг, а про зміну стратегії діяльності банків на ньому в силу ряду макроекономічних зрушень, що створюють більш оптимальні умови для роботи з населенням.

2. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ РИНКУ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

Ринок банківських послуг в Україні перебуває на стадії формування. Найбільшим попитом користуються послуги розрахунково-касового характеру. Проте з розвитком ринкових відносин з'являється попит і на такі послуги, як лізинг, факторинг, гарантії, трастові послуги. Очевидно, що важливою складовою у сфері надання банківських роздрібних послуг є і будуть питання конкурентоздатності, які набувають все більш гострого характеру. Швидко розвивається попит на послуги банків у сфері обігу цінних паперів: купівля-продаж цінних паперів за заявками клієнтів, розміщення емісії цінних паперів тощо.

За станом на 1 січня 2011 року ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій мали 176 банків, у тому числі: 175 банків (99,4% від загальної кількості банків, що мають ліцензію) - акціонерні товариства (з них: 24 банки (13,6%) - відкриті акціонерні товариства, 1 банк (0,6%) - закрите акціонерне товариство, 150 банки (85,2%) - публічні), 1 банк (0,6%) - товариство з обмеженою відповідальністю(рис. 2.1).

Рис. 2.1 Кількість банків, які мали ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій станом на 1 січня 2011 року[2, с. 5]

У 2010 році ситуація на грошово-кредитному ринку вказувала на триваюче зростання довіри суб'єктів економіки до вітчизняної банківської системи. Депозитний ринок демонстрував стабільне зростання. Банківські установи поступово почали активізувати кредитну діяльність. Зростання депозитів та високий рівень ліквідності банків дозволили зменшувати вартість кредитів та депозитів як у національній, так і в іноземній валютах. Ситуація на валютному ринку залишалась стабільною.

Зростання грошового агрегату М3 у 2010 році було найбільшим за останні два роки. Приріст грошової маси становив 17.4 млрд. грн., або 3.3%. При цьому у звітному місяці відбувся перерозподіл основних складових зростання грошового агрегату М3. Якщо у червні майже половина загального приросту грошової маси була забезпечена збільшенням готівкових коштів в обігу поза депозитними корпораціями, то у липні - лише 39.0% приросту. Основний приріст (64.1%) було забезпечено зростанням як переказних, так і інших депозитів в національній та іноземній валютах. Найбільше - на 6.0 млрд. грн. - зросли інші депозити. Зменшились лише кошти за компонентом "Цінні папери, крім акцій" - на 0.5 млрд. грн. У річному обчисленні грошова маса зросла на 16.8% - до 550.9 млрд. грн.

Темпи приросту грошової бази у липні призупинились - до 2.0% порівняно з рекордним значенням у червні - 8.0%. У річному обчисленні грошова база зросла на 18.3% - до 223.8 млрд. грн.[2, с. 7].

П'ятий місяць поспіль тривало зростання залишків за депозитами резидентів. У липні їх темпи приросту прискорились до 3.5 порівняно з 1.6% у червні. Зростання депозитів відбувалось у національній (на 2.7%) та в іноземній (на 4.6%) валютах. За строками залучення відбулось зростання депозитів за всіма строками, найбільше - депозитів строком від 1 року до 2 років (на 6.1%) та на вимогу (на 4.9%). У річному обчисленні депозити резидентів збільшилися на 18.4% - до 378.9 млрд. грн. На відміну від попереднього місяця загальний приріст депозитів, залучених від резидентів, був зумовлений зростанням депозитів за всіма секторами.

У 2010 році депозити сектору домашніх господарств продовжували зростати (на 8.7 млрд. грн., або на 3.6%). Порівняно з попереднім місяцем, коли основний приріст забезпечували депозити у національній валюті, в липні прирости в національній та іноземній валютах були майже однаковими (4.7 та 4.0 млрд. грн. відповідно). На таку ситуацію впливала стабільна ситуація на валютному ринку та зниження внутрішніх споживчих цін чотири місяці поспіль. Високий рівень ліквідності банків у липні обумовлював зниження процентних ставок за депозитами, залученими на рахунки сектору домашніх господарств. У національній валюті вартість депозитів знизилась на 0.8 процентного пункту - до 14.1%, в іноземній - на 0.6 процентного пункту - до 8.2% річних.

У ІІ півріччі 2010 року (після зменшення у червні) кошти на депозитних рахунках сектору нефінансових корпорацій зросли на 3.1 млрд. грн., або на 3.1%. Зростання депозитів у звітному місяці відбулося переважно за рахунок зростання депозитів в національній валюті (порівняно з червнем на 2.0 млрд. грн., або на 3.0%). Водночас залишки депозитів в іноземній валюті порівняно з червнем також зросли - на 1.1 млрд. грн., або на 3.3%. Вартість депозитів, залучених від сектору нефінансових корпорацій у національній валюті, залишалась на рівні попереднього місяця (6.9% річних). При цьому середньозважена процентна ставка за депозитами в іноземній валюті цього сектору знизилась на 1.0 процентного пункту - до 5.0% річних.

Збільшення ресурсної бази банків супроводжувалось зростанням залишків за кредитами в економіку. Порівняно з попереднім місяцем залишки за кредитами зросли на 8.4 млрд. грн., або на 1.2% - до 712.0 млрд. грн. На відміну від попереднього місяця зростання відбулось як у національній (на 5.4 млрд. грн.), так і в іноземній (на 3.0 млрд. грн.) валютах. Проте річна зміна заборгованості за кредитами у липні все ще залишалась від'ємною ("мінус" 0.8%).

Позитивним моментом стало зростання, вперше після півторарічного скорочення, кредитів сектору домогосподарств у національній валюті - на 0.1 млрд. грн. (переважно через активізацію споживчих кредитів, наданих на строк до 1 року). Одночасно відбулося скорочення кредитів у іноземній валюті - на 0.7 млрд. грн., або на 0.4%. У результаті загальне зменшення залишків за кредитами, наданими сектору домашніх господарств, становило 0.3%, або 0.6 млрд. грн. Банки продовжували знижувати процентні ставки за кредитами, наданими сектору домогосподарств. Вартість кредитів, наданих цьому сектору в іноземній валюті, знизилась на 1.8 процентного пункту - до 10.9% річних, у національній валюті - на 0.2 процентного пункту - до 22.4% річних.

Разом з цим у звітному місяці найбільший з кінця 2008 року приріст заборгованості за кредитами був забезпечений за рахунок кредитів, наданих сектору нефінансових корпорацій (приріст становив 8.4 млрд. грн.). Порівняно з червнем заборгованість у національній валюті збільшилася на 4.7 млрд. грн., або на 1.7%. Після тривалого зменшення кредитів цього сектору в іноземній валюті у липні відновилося зростання їх залишків - на 3.7 млрд. грн. Понад 94% приросту залишків було забезпечено зростанням кредитів, наданих у поточну діяльність (на 7.9 млрд. грн.). Через значне зростання обсягів угод за новими кредитами до попереднього місяця, динаміка залишків кредитів за всіма строками була висхідною. Найбільше зростання спостерігалося за короткостроковими кредитами (на 4.1 млрд. грн.) після їх зменшення у попередньому місяці на 0.2 млрд. грн. Це відбувалось за умови зниження вартості кредитів майже за всіма строками користування. Найбільше знизилась вартість кредитів строком більше 5 років - на 2.1 процентного пункту - до 10.7% річних та строком до 1 року - на 1.3 процентного пункту - до 11.6% річних. Одночасно збільшилась вартість кредитів строком від 1 року до 5 років - на 0.3 процентного пункту - до 16.2% річних.

За станом на 01.01.2011 власний капітал банків склав 132,8 млрд. грн. або 14,6% пасивів банків[2, с. 4].

Власний капітал банків має таку структуру. Сплачений зареєстрований статутний капітал складає 101,0% від капіталу; дивіденди, що спрямовані на збільшення статутного капіталу - 0,3%; емісійні різниці - 5,5%; загальні резерви та фонди банків - 9,9%; результати минулих років - (-18,2%); результати звітного року, що очікують затвердження - (-3,8%); результати поточного року - (-3,0%); результат переоцінки основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів у портфелі банку на продаж та інвестицій в асоційовані компанії - 8,3%.

Зобов'язання банків за станом на 01.01.2011 становили 774,0 млрд. грн.

Основними складовими зобов'язань на 01.01.2011 були:

- кошти фізичних осіб - 247,3 млрд. грн., або 31,9% від зобов'язань;

- строкові вклади (депозити) інших банків та кредити, що отримані від інших банків, - 164,6 млрд. грн., або 21,3%;

- кошти суб'єктів господарювання - 127,0 млрд. грн., або 16,4%.

Банки мають таку структуру коштів населення з точки зору строковості. Строкові кошти складають 187,0 млрд. грн., або 75,6% від загальної суми коштів населення, а кошти на вимогу - 60,3 млрд. грн., або 24,4%.

За станом на 01.01.2011 активи банків становили 906,8 млрд. грн., загальні активи - 1 041,6 млрд. грн.[2, с. 5]

Банки мають таку структуру загальних активів. Готівкові кошти, банківські метали та кошти в НБУ - 5,4% від суми загальних активів, кредитні операції - 69,6%, вкладення в цінні папери - 6,4%, дебіторська заборгованість - 3,3%, основні засоби та нематеріальні активи - 3,7%, нараховані доходи до отримання - 4,6%, інші активи - 7,0%.

Аналіз концентрації ринку банківських послуг в Україні вважаємо за доцільне здійснювати у розрізі кредитних та депозитних операцій банків. З огляду на те, що основна функція банків полягає у перерозподілі ресурсів між суб'єктами економічних відносин шляхом залучення вільних коштів одних суб'єктів і наданням нагромаджених ресурсів на умовах поверненості, строковості і платності тим суб'єктам, які мають у них потребу у конкретний момент часу.

Розрахуємо індекс Герфіндаля-Гіршмана та показники концентрації CR-3 (сумарна частка трьох найбільших банків за обсягом наданої банківської послуги) та CR-5 (сумарна частка п'яти найбільших банків відповідно).

Аналіз табл. 2.1 свідчить про слабку концентрацію українського ринку банківських послуг, що стосується задоволення потреб клієнтів банків у депозитних та кредитних операціях. Протягом десяти років - з 2000р. до 2009 р. - частка трьох найбільших банків за обсягами наданих кредитів не перевищила 32,67%.

Табл. 2.1. Показники концентрації ринку банківських послуг в Україні у розрізі депозитних та кредитних операцій у 2000-2009рр.[8, с. 168]

Роки	Депозитні операції	Кредитні операції
	ННІ	CR-3,%	CR-5,%	ННІ	CR-3,%	CR-5,%
2000	551,5	29,87	44,82	517,35	32,67	44,56
2001	530,6	31,76	45,34	417,07	26,84	38,76
2002	570,5	33,73	48,27	382,68	27,23	37,3
2003	550,7	33,19	47,75	422,25	30,46	39,19
2004	508,2	31,88	45,56	445,93	31,04	39,72
2005	474,2	31,59	42,55	422,98	29,64	38,82
2006	461,9	30,64	41,95	426,52	28,21	38,94
2007	415,6	28,27	37,85	438,92	27,98	39,59
2008	386,9	25,78	35,23	391,16	25,52	36,33
2009	401,1	25,8	34,44	386,47	23,99	35,04

Стосовно ж обсягу залучених банками коштів, то сумарна частка трьох найбільших банків максимального значення набула у 2002 р. і становила 33,73%. Найменша питома вага трьох найбільших банків у загальному обсязі наданих кредитів спостерігалась на початку 2009 р. (23,99%), а у загальному обсязі наданих депозитів у 2008 р. (25,78%).

Отримані результати суперечать поширеній думці про те, що внаслідок розгортання економічної кризи 2008 р., яка великою мірою стосується і банківського сектору України, відбулась концентрація українського банківського ринку, що зумовила посилення позицій банків-лідерів. Для наочного зображення результатів дослідження на основі отриманих даних побудуємо графік, що відображає динаміку ННІ (рис. 2.2)



Рис. 2.2 Динаміка індексу Герфіндаля-Гіршмана у розрізі депозитних та кредитних операцій[8, с. 169]

Аналіз рис. 2.2 дає змогу простежити динаміку індексу Герфіндаля-Гіршмана протягом десяти років. Стосовно ринку кредитів, то спостерігалось періодичне зниження та зростання згаданого індексу, але загалом у 2009 р. порівняно з 2000 р. ННІ знизився на 130,88 пункти, що свідчить про зниження рівня концентрації кредитного ринку та зростання рівня конкуренції на ньому.

Таблиця 2.2 Показники концентрації депозитного та кредитного ринку в Україні щодо задоволення потреб фізичних та юридичних осіб[8, с. 169]

Роки	Ринок юридичних осіб	Ринок фізичних осіб
	Депозитні операції	Кредитні операції	Депозитні операції	Кредитні операції
	ННІ	CR-3,%	ННІ	CR-3,%	ННІ	CR-3,%	ННІ	CR-3,%
2006	405,2	27,2	388,9	26,5	579,2	34,9	817,8	41,9
2007	352,3	24,4	393,5	26,3	528,8	32,1	750,4	41,0
2008	316,2	22,2	358,8	05,3	505,3	30,6	594,5	34,9
2009	438,1	30,1	383,2	23,8	487,8	30,0	530,3	30,4

Протягом 2002-2008 рр. спостерігалась стійка тенденція до зменшення індексу Герфіндаля-Гіршмана на ринку залучених банками коштів. Так, у 2008 р., порівняно з 2002 р. відбулось зниження ННІ на 183.7 пункти, що відображає зниження концентрації депозитного ринку і зростання рівня конкуренції на ньому. У 2009 р. на цьому ринку відбулось незначне зростання ННІ, що у кількісному вираженні складає 14.2 пункти. Отже, ринок банківських послуг в Україні вважаємо слабоконцентрованим.

Аналіз табл. 2.2 свідчить про те, що ринок задоволення потреб фізичних осіб та суб'єктів господарювання у депозитних та кредитних послугах можна вважати слабоконцентрованим. Динаміку ННІ відображено на рис. 2.3

Рис. 2.3 Динаміка індексу Герфіндаля-Гіршмана на ринку депозитних та кредитних операцій щодо задоволення потреб юридичних осіб[8, с. 170]

Аналіз рис. 2.3 дає змогу простежити динаміку індексу Герфіндаля-Гіршмана протягом чотирьох років. Стосовно ринку кредитів, то спостерігалось періодичне зниження та зростання згаданого індексу, але загалом у 2009 р., порівняно з 2006 р., ННІ знизився лише на 5.7 пункти, що свідчить про практично незмінну ситуацію на цьому ринку - при слабкій концентрації ринку спостерігалась значна конкурентна боротьба за клієнта. Протягом 2006-2007 рр. спостерігалось зменшення індексу Герфіндаля-Гіршмана на ринку залучених банками коштів, а у 2008-2009 рр. відбувалось зростання ННІ. Загалом у 2009 р., порівняно з 2006 р., ННІ зріс на 32.9 пункти, але значного посилення концентрації ринку це не зумовило і конкурентні позиції лідерів практично не змінились.

Дещо відмінна ситуація склалась на ринку задоволення потреб фізичних осіб, пов'язаних із депозитними та кредитними операціями банків (рис. 2.4).

Рис. 2.4 Динаміка індексу Герфіндаля-Гіршмана на ринку депозитних та кредитних операцій щодо задоволення потреб фізичних осіб[8, с. 171]

На ринку задоволення банками потреб фізичних осіб спостерігалось зменшення ННІ загалом, що стосувалось і депозитних і кредитних операцій, з тою лише відмінністю, що зниження ННІ на ринку кредитів відбувалось швидшими темпами. У 2009 р., порівняно з 2006 р., ННІ зменшився на 91,4 відсоткові пункти на ринку депозитів і на 287,5 пунктів на ринку кредитів. Це свідчить про посилення конкурентної боротьби між банками за клієнтів.

Отже, український ринок банківських послуг у розрізі депозитних та кредитних операцій вважаємо слабо концентрованим, про що свідчать дані отримані внаслідок обчислення індексу Герфіндаля-Гіршмана та коефіцієнтів концентрації. За рівнем концентрації ринки задоволення потреб фізичних та юридичних осіб у банківських послугах відрізняються один від одного. Так, ринок задоволення потреб фізичних осіб є більш концентрованим і на ньому спостерігається посилення конкурентної боротьби за клієнта. А загалом можемо говорити про збільшення кількості системотвірних банків та зміцнення їх позицій, що наразі не привело до формування п'ятірки лідерів, які б визначали напрямок розвитку вітчизняного банківського сектору.

3. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ (НА ПРИКЛАДІ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»)

банківський послуга кредитний депозитний

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» є універсальним банком - він надає повний спектр наявних на вітчизняному ринку банківських послуг з обслуговування корпоративних та індивідуальних клієнтів.

На підставі ліцензії Національного банку України №22 від 29.07.09р., банк здійснює наступні операції:

- приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

- відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

- розміщення залучених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик.

Наприкінці 2009 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» став першим з українських банків, отримавши статус «Загальновідомого». За результатами дослідження ринку банківських послуг, що здійснювались компанією GFK Ukraine, Банк зайняв лідируючі позиції серед українських банків (рівень знання бренду без підказки сягнув 73%, з підказкою 91%).

Вдалим також стала і участь у першому національному конкурсі «Банк року - 2009» за версією журналу «Банкиръ». Приватбанк визнаний «Самим технологічним банком» та «Кращім банком для студентства». Також банк удостоєний 3-го місця у номінації «Самий прозорий банк року».

Характеризуючи банківську діяльність за результатами роботи у 2010 році - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за діючими угодами обслуговує 8 936 394 клієнти, у тому числі 355 013 корпоративних клієнтів та 343 178 приватних підприємців. На 1 січня 2011 року банком емітована 18 643 651 пластикова картка, національна мережа банківського обслуговування 7 421 банкоматів та 44 450 терміналів.

На міжбанківському рівні, не дивлячись на світову фінансову кризу, складну економічну ситуацію в Україні, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в 2010 році своєчасно та в повному обсязі погасив свої планові запозичення перед іноземними кредиторами: банками та інвесторами. Зокрема, в березні банк погасив синдикований кредит від іноземних банків в сумі 200 мільйонів доларів США.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - єдиний банк в Україні, який здійснив публічні операції по сек'юритизації активів (у 2007 році іпотечний портфель, в 2008 році портфель автокредитів). Сек'юритизовані портфелі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» по іпотеці та авто демонструють відносно гарну якість в складних економічних умовах[13, с. 7].

Згідно з дослідженням інформаційної прозорості українських банків, проведеним в кінці 2009 року рейтинговим агентством Standard & Poor's, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» увійшов в TOP-5 за показниками інформаційної прозорості серед досліджуваних 30 найбільших українських банків, що генерують близько 80% банківського бізнесу в Україні.

Результати від банківських операцій ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на кінець звітного періоду були такими.

Активи банку збільшилися протягом року на 5 900 666 тис. грн. у порівнянні з кінцем попереднього фінансового року і склали 86 066 131 тис. грн.(рис. 3.1)



Рис. 3.1 Активи ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у 2005-2010рр.[13, с. 9]

Таким змінам сприяла виважена політика ТОП менеджерів задля втілення стратегічної мети та утримання досягнутих рубежів. Основні статті активів мають своє відображення у наступному вигляді:

- «Кошти в інших банках», зросли на 2 991 557 тис. грн. і складають 5 185 787 тис. грн. Рух коштів пов'язаний з розміщенням ресурсів в інших банках, в межах встановлених діючим законодавством лімітів та нормативними документами банку(табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Кошти ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в інших банках у 2009-2010рр.[13, с. 10]

Рядок	Найменування статті	2010 рік	2009 рік
1	2	3	4
1	Депозити в інших банках:	427464	1877117
1.1	Короткострокові депозити зі строком погашення більше ніж три місяці	427 464	1877117
1.2	Довгострокові депозити	-	-
2	Договори купівлі і зворотного продажу ("зворотний репо") з іншими банками зі строком погашення більше ніж три місяці	-	-
3	Кредити, надані іншим банкам:	6985092	1748828
3.1	Короткострокові	5457056	715 839
3.2	Довгострокові	1528036	1032989
4	Резерв під знецінення коштів в інших банках	(482278)	(612991)
5	Усього коштів у банках за мінусом резервів	6930278	3012954

- «Грошові кошти та їх еквіваленти» збільшились на 824 874 тис. грн. і складають 9 251 245 тис. грн.(табл. 3.2)

Таблиця 3.2 Грошові кошти та їх еквіваленти ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у 2009-2010рр.[13, с. 11]

Рядок	Найменування статті	2010 рік	2009 рік
1	2	3	4
1	Готівкові кошти	4 524054	3549973
2	Кошти в Національному Банку країни учасника консолідованої групи (окрім обов'язкових резервів)	1 136038	77 647
3	Кошти обов'язкових резервів банку в Національному банку країни учасника консолідованої групи	541 219	-
4	Кореспондентські рахунки та депозити "овернайт" у банках:	4 933573	5709421
4.1	України	208 866	63 474
4.2	Інших країн	4 724707	5645947
5	депозити в інших ознаках зі строком погашення до 3 місяців	260 521	-
6	Договори купівлі і зворотного продажу ("зворотний репо") з іншими банками зі строком погашення до трьох місяців	-	-
7	Усього грошових коштів та їх еквівалентів	10854186	9337041

- «Кредити та заборгованість клієнтів», складають 61 615 075 тис. грн., в цілому зменшились на 4 210 028 тис. грн. Завдяки якісному прогнозуванню та завбачливості формування страхових резервів під знецінення кредитів по системі знайшло своє відображення у збільшенні суми резерву майже на 55,41% ніж у попередній звітний період(табл. 3.3).

Таблиця 3.3 Кредити та заборгованість клієнтів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у 2009-2010рр.[13, с. 13]

Рядок	Найменування статті	2010 рік	2009 рік
1	Кредити, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування	-	-
2	Кредити юридичним особам	57 383 770	48274229
3	Кредити, що надані за операціями репо	42 800	4 628
4	Кредити фізичним особам - підприємцям	778 967	760 667
5	Іпотечні кредити фізичних осіб	3 146 506	4 122 954
6	Споживчі кредити фізичним особам	7 003 630	10182853
7	Інші кредити фізичним особам	10 731 861	15543462
8	Резерв під знецінення кредитів	(13788578)	(9047064)
9	Усього кредитів за мінусом резервів	65 298 956	69841729

Кредити, що надані за операціями репо суб'єктам господарювання на дату звітності складають 40 626 тис. грн

За звітний рік зобов'язання банку збільшились на 3 825 630 тис. грн. та склали 75 795 412 тис. грн. Ці зміни відбулись в основному за рахунок привернення банком коштів:

- «Кошти банків» - збільшились на 1 511 452 тис. грн.,

Власний капітал Приватбанку зріс на 2 075 036 тис. грн та склав 10 270 719 тис. грн.(рис. 3.2)

Рис. 3.2 Власний капітал ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у 2005-2010рр.[13, с. 15]

За станом на кінець дня 31.12.2010 року сплачений Статутний капітал ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» склав 7 810 866 тис. грн.

Чистий прибуток від діяльності банку за 2010 рік склав 1 050 489 тис. грн., що є а 18,68 відсотків менше, ніж прибуток за 2009 рік. Значною мірою на фінансовий результат вплинув зріст витрат від здійснення операцій(рис. 3.3).



Рис. 3.3 Чистий прибуток від діяльності ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за 2005-2010рр.[13, с. 16]

Регулятивний капітал, розрахований за методикою Національного банку, збільшився протягом року на 14,74 відсотків (що складає 1 130 756 тис. грн.), та становив 8 802 536 тис. грн.

Динаміка показників ефективності ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відображена на рис. 3.4

Рис. 3.4 Динаміка показників ефективності ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (розрахована за даними звітності за національними стандартами),%[13, с. 17]

Таким чином, рентабельність активів та капіталу у 2010 році є меншою ніж за попередні роки.

Стратегічна мета банку - бути лідером в Україні з надання населенню і юридичним особам усіх форм власності платіжних та інших банківських послуг, маючи показники доходності, прибутковості і надійності найкращі серед найбільших банків країни.

Згідно з діючою Стратегією ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на 2011 рік цілями-віхами основних напрямків діяльності Банку є:

1. Із обслуговування індивідуальних клієнтів:

- охопити до кінця 2011р. не менше 60% роздрібних індивідуальних клієнтів країни простими доступними банківськими послугами, при їх високій культурі обслуговування.

2. Із обслуговування корпоративних клієнтів:

- охопити до кінця 2011р. 25% суб'єктів малого та середнього бізнесу країни простими доступними банківськими послугами.

3. Із внутрішнього сервісного обслуговування:

- до кінця 2010р. зберегти лідерство з обізнаності та знаходитись у п'ятірці найбільших банків-лідерів з задоволення клієнтів обслуговуванням.

ВИСНОВКИ

Отже, сьогодні чільне місце в сфері обміну послуг посідає ринок фінансових і зокрема ринок банківських послуг як законодавчо обумовлена система економічних відносин, що забезпечують реалізацію попиту на різного роду послуги з боку клієнтів банків, пропозицію цих послуг банківськими установами та формування ціни на них. Так, за даними дослідження фінансового ринку агенцією GfK Group, банківськими послугами нині користуються 80% жителів Центральної Європи та 50% Південно-Східної, зокрема у Росії, Сербії, Боснії і Герцеговині більше 70% населення користуються послугами фінансових інститутів у Словенії, Чехії, Хорватії, Угорщині та Україні - 80%.

При цьому ринку банківських послуг притаманні всі невід'ємні атрибути ринку. Об'єктами ринку, що аналізується, постають банківські послуги; суб'єктами - продавці послуг (банківські установи) та покупці (фізичні, юридичні особи, зокрема банки на міжбанківському ринку), Ціна та канали продажу.

З точки зору продуктової структури такий ринок є сукупністю пропонованих для продажу банківських послуг, та може бути поділений на окремі сегменти, які відповідають певним групам банківських продуктів.

Банківська послуга є підсумком діяльності співробітників банку із задоволення потреб клієнта і результатом виконання банківських операцій. При цьому банківський продукт трактується як конкретний спосіб, яким банк надає свої послуги, конкретне втілення банківської послуги, наділене певними значеннями ринкових параметрів: ціни, якості, додаткового сервісу, термінів та інших умов надання.

Порівняльний аналіз сучасного станку функціонування банків України виявив недостатній розвиток банківського сектору для забезпечення насамперед потреб реальної економіки. Аналіз стану банківського сектору української економіки дає можливість виявити декілька проблем, вирішення яких сприятиме підвищенню конкурентоздатності українських банків і створення в країні банківської системи світового рівня.

Масштабна світова фінансова криза, звісно, примусила дещо скоректувати плани та напрямки розвитку, проте навіть у непростих умовах Приватбанк зберігає лідерські позиції на українському ринку, розширює свою присутність у країнах СНД та Європи. Динаміка розвитку банку говорить про правильність обраної стратегії роботи, а те, що банк нарощує обсяги клієнтської бази, свідчить про зручність і доступність послуг для будь-якого клієнта, незважаючи на розмір його бізнесу чи депозитного рахунку.

І головне, що серед економічної нестабільності в країні Приватбанк для мільйонів його клієнтів, партнерів, співробітників став своєрідним острівцем надійності, неухильного виконання власних зобов'язань, стрімкого руху вперед у розвитку системи послуг та новітніх технологій.

Підвищення ефективності банківської діяльності потребує сьогодні реструктуризації банківського сектору. Для забезпечення швидкого розвитку та зростання банківського сектору необхідна загальна консолідація банків. Ефективніші банки, визнані такими за результатами їхньої діяльності, повинні мати можливість розширювати свою ринкову частку порівняно з менш ефективними. Тільки за таких умов можна зменшити середню маржу та посилити роль банків у зростанні економіки. Аби підвищити ефективність української економіки, банкам потрібно реально відігравати роль посередника між надходженням вітчизняних заощаджень та раціональним розміщенням капіталу в економіці. Як підтверджує досвід функціонування банківського сектора у розвинутих країнах, в Україні ключовим моментом є розбудова нормативного регулювання діяльності комерційних банків. Характерною рисою комерційних банків має бути повна самостійність у сфері торгівлі позичковим капіталом. На порядку денному має бути створення інвестиційних, іпотечних та інших видів банків спеціального призначення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000р.

2. Бюлетень Національного банку України (електронне видання). - К., лютий 2011. - 54с.

3. Васильченко З. Методологічні аспекти дослідження банківських установ, як фінансових посередників ? З. Васильченко ?? Банківська справа. - 2008. - №4. - С. 11-23.

4. Вожжов А.П. Сутність банківської системи та її роль в економіці ринкового типу // Фінанси України. - 2008. - №1. - С. 116-129.

5. Дзюблюк О. В. Структурні аспекти вдосконалення банківської системи України // Фінанси України. - 2007. - №8. - С. 74-77.

6. Дзюблюк О. Ринок банківських послуг: теоретичні аспекти організації і стратегія розвитку в Україні // Банківська справа. - 2006. - №4. - с. 40-52.

7. Коваль Н.О., Лоєвська С.А. Перспективи розвитку ринку банківських послуг в Україні // Бюлетень НБУ. - 2010. - №3. - С. 32-36.

8. Колісник М.В. Динаміка показників концентрації ринку банківських послуг як чинник інтенсивності конкурентної боротьби // Науковий вісник НЛТУ України. - 2009. ? Вип. 19.13. - С. 166-172

9. Національний банк і грошово-кредитна політика.: Підручник / За ред. А.М.Мороза, М.Ф.Пуховкіної. - К.: КНЕУ, 2005. - 412 с.

10. Основні показники розвитку банківської системи // Бюлетень НБУ. - 2010. - №1. - с. 52-58.

11. Потійко Ю. Сучасні тенденції банківської системи України // Вісник НБУ. - 2010. - №5. - с. 17-19.

12. Річний звіт про діяльність банківського нагляду в 2010р.: інформаційні матеріали. - К., 2011.

13. Річний звіт ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за 2009-2010рр.

14. Савченко Т. Теоретичні аспекти ринку банківських послуг України ? Т. Савченко // Економіка України. - 2007. - №8.- С. 27-32.

15. Сокаловський С. Банківська система України в сучасних умовах // Фінанси України. - 2008. - №4. - с. 118-122.

16. Стельмах В. Проблеми розвитку банківської системи України // Вісник НБУ. - 2006. - №8. - с. 17-21.

17. Стельмах В.С., Єпіфанов А.О., Гребенюк Н.І., Міщенко В.І. Грошово-кредитна політика в Україні. - К.: Знання, 2005. - 436 с.

18. Стратегія розвитку банківської системи України на 2009 - 2012 роки

19. Трохименко В.І. Сутність та структура сучасного ринку банківських послуг // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2010. - №2. - С. 76-81

20. Шлапак О., Пушкарьов В., Корчева Г. Фінансовий стан і проблеми функціонування банків // Вісник НБУ. - 2008. - №3. - с. 9.

Размещено на Allbest.ru