Вдосконалення кредитних та інвестиційних банківських операцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ НА ПРИКЛАДІ ПАТ КБ «АККОРДБАНК»

1.1 Поняття активних операцій

1.2 Характеристика окремих видів операцій комерційних банків

1.3 Особливості організації та регламентування активних операцій банку вУкраїні

РОЗДІЛ 2. ДІЮЧА ПРАКТИКА ВИКОНАННЯ АКИВНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ НА ПРИКЛАДІ ПАТ КБ «АКОРДБАНК»

2.1 Кредитні банківські операції

2.2 Інвестиційні операції

2.3 Депозитні операції банків

РОЗДІЛ 3. КРИТИЧНА ОЦІНКА ІСНУЮЧОЇ ПРАКТИКИ ПРОВЕДЕННЯ АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУНА ПРИКЛАДІ ПАТ КБ «АКОРДБАНК»

3.1 Аналіз активних операцій банку та методи їх організацій

3.2 Оцінка ризику активних операцій банку

РОЗДІЛ 4. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ ПАТ КБ «АКОРДБАНК»

4.1 Управління кредитним та інвестиційним портфелем

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

Стабільна й активно функціонуюча система комерційних банків та спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів у поєднанні з ефективною, виваженою політикою центрального банку займає головне місце в економіці будь-якої країни. Останнім часом кредитна система України зазнала суттєвих змін. Все більшого розвитку набуває діяльність незалежних комерційних банків та спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, розширюються нетрадиційні сфери застосування банківського капіталу, відбувається постійний пошук шляхів підвищення ефективності обслуговування банками клієнтів. Проведення активних операцій комерційними банками передбачає розміщення сформованих банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні засоби й товарно-матеріальні цінності. Структура і якість активів значною мірою визначають ліквідність і платоспроможність банку, а отже його надійність. Враховуючи значення активних операцій банків та економіці в цілому, актуальність теми заключається в необхідності їх подальшого вдосконалення та ефективності механізму активних операцій у діяльності пов'язаних з розміщенням і використанням власного капіталу, залучених та позичкових коштів для одержання прибутку при раціональному розподілі ризиків за окремими видами операцій і підтримки ліквідності. Як видно, найбільша частина активів банківської системи України сконцентрована у банках з приватним українським капіталом. Вагому питому вагу у структурі активів займають активи державних банків. Сьогодні державні банки займають провідну позицію на ринку банківських послуг та здійснюють різноманітні операції,зокрема активні. Об'єктом дослідження є діюча практика виконання комерційними банками, України кредитних, інвестиційних та інших активних операцій. Дослідження проводилось за матеріалами діяльності ПАТ КБ "Акорд банк". Мета курсової роботи - на основі вивчення практики здійснення комерційними банками активних операцій розробити пропозиції щодо вдосконалення кредитних та інвестиційних банківських операцій. У відповідності з поставленою метою дослідження в роботі визначені наступні завдання:

· показати роль і місце комерційних банків на фінансовому ринку;

· дати характеристику видам банківських операцій і визначити серед них місце активних операцій;

· розкрити механізм банківських кредитних операцій;

· визначити порядок та особливості виконання банками інвестиційних операцій;

· оцінити ризики активних операцій та показати шляхи їх мінімізації;

· розробити пропозиції щодо вдосконалення кредитної та інвестиційної банківської діяльності.

Теоретичною і методологічною основоюдослідження послужили закони і постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, нормативні акти НБУ та ПАТ КБ "Акордбанк ", праці вчених та практиків в галузі банківської справи. У процесі дослідження використовувались також дані статистичних збірників та інформація періодичної преси.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ НА ПРИКЛАДІ ПАТ КБ «АККОРДБАНК»

1.1 Поняття активних операцій

Специфіка функціонування комерційних банків полягає у тому, що їх продуктом є, з одного боку, надання різних послуг шляхом проведення пасивних, активних і комісійно-посередницьких операцій, а іншого - створення безготівкових платіжних засобів, що значною мірою є результатом тих же операцій. До базових банківських операцій належать 16 операцій, які й визначають банк як фінансову установу [ст. 3 Закону України « Про банки і банківську діяльність»]. Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків прийнято поділяти на три групи:

§ пасивні операції;

§ активні операції;

§ послуги;

Активні операції комерційних банків - це операції, пов'язані з розміщення банківських ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні засоби й товарно-матеріальні цінності. До них належать:

Ш операції з вкладання банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формах з метою підтримання ліквідності банку;

Ш розрахункові операції, пов'язані з платежами клієнтів;

Ш касові операції, пов'язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам;

Ш інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк;

Ш фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;

Ш валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому та міжнародному валютному ринках;

Ш депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та в інших банках;

Ш операції купівлі-продажу банківських металів на внутрішньому та міжнародному валютних фондів;

Ш операції з придбання основних засобів, матеріальних та нематеріальних активів;

За класифікації активних операцій, як і питання структур активів характеризується наявністю різних точок зору.

На думку Буката В.І., Львова Ю.І., основними активними операціями є:

* кредитні операції, в результаті яких формується кредитний портфель банку;

* інвестиційні операції, що створюють основу для формування інвестиційного портфеля;

касові і розрахункові операції, що є одним з основних видів послуг, що надаються банком своїм клієнтам;

* інші активні операції, пов'язані зі створенням відповідної інфраструктури, що забезпечує успішне виконання всіх банківських операцій.

Лаврушин вважає, що найбільш розповсюдженими активними операціями банків є:

1) позичкові операції, як правило, приносять банкам основну частину їхніх доходів. У макроекономічному масштабі значення цих операцій полягає в тому, що за допомогою них банки перетворюють тимчасово недіючі грошові фонди в чинні, стимулюючи процеси виробництва, обігу та споживання;

2) інвестиційні операції, в процесі їх здійснення банк виступає в якості інвестора, вкладаючи ресурси в цінні папери або купуючи права по спільній господарської діяльності;

3) депозитні операції, призначення активних депозитних операцій банків полягає у створенні поточних і тривалих резервів платіжних коштів на рахунках у Центральному банку (кореспондентський рахунок і резервний рахунок) та інших комерційних банках;

4) інші активні операції - різноманітні за формою, приносять банкам за кордоном значний дохід. У російській практиці коло їх поки обмежений. До числа інших активних операцій відносяться: операції з іноземною валютою та дорогоцінними металами, трастові, агентські, товарні та ін.

Такі автори як Поляков В.П., Московкина Л.А. підрозділяють активні операції на банківські інвестиції, надання позик, облік (купівля) комерційних векселів та фондові операції.

Антонов П.Г., Пессель М. виділяє такі ж операції як і Буката В.І. і Львів Ю.І., тобто: касові, кредитні, інвестиційні та інші операції.

Визначень по активним операціям банку є чимало, деякі з них я представдю в таблиці.

Табл.1 Термінологія про активні операції комерційного банку

Автори	Визначення(пояснення)
Національний Банк України	АКТИВНІ ОПЕРАЦІЇ (asset side operations) - операції, спрямовані на розміщення та використання наявних у банку власних та залучених ресурсів з метою одержання прибутку при раціональному розподілі ризиків за окремими видами операцій та підтриманні необхідного рівня ліквідності.
Банки України (словник економічних термінів)	Активні операції банків - фінансові операції з розміщення коштів з метою отримання прибутку. До активних операцій банку належать: надання кредитів та позичок, придбання цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові операції, операції з векселями та інші банківські операції.
Підручник «Гроші і кредит» О.М. Колодізев, В.Ф. Колесніченко	Активні операції комерційних банків - це операції, пов'язані з розміщенням банківських ресурсів у грошових, кредитних та інвестиційних портфелях.
Вікіпедія(вільна інтернет інцеклопедія)	Актмивні опербції ббнків -- банківські операції, за допомогою яких банки розміщують наявні в них грошові ресурси (видача позик, купівля)

Поряд із традиційними банківськими операціями (кредитування, розрахунки) розвиваються нетрадиційні. Це в першу чергу банківські послуги серед яких головне місце займають трастові, гарантійні, консультативні тощо(рис.1), що здійснюються банком за дорученням клієнта, за його рахунок та, як правило, від його імені. Банк за їх виконання отримує комісійну винагороду.

Рис.1 Комісійні операції комерційних банків

Деякі операції які наведені вище будуть показані на прикладі ПАТ «Аккорд банку». У 2008 році у банку було проведені такі операції:

· Заснування ВАТ «КБ «Акордбанк» зі статутним капіталом 10 млн. Євро

· Одержання свідоцтва Нацбанку про реєстрацію №324 від 04.06.2008 р.

· Отримання дозволу на здійснення операцій №245-1

· Статус учасника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

· Членство в Асоціації українських банків (АУБ).

У 2009 році у банку були проведені такі операції:

· Афілійоване членство в міжнародній платіжній системі MasterCard International;

· Відкриття відділення № 1 та №3 у м. Києві;

· Відкриття відділення № 2 у м. Херсон;

· Відкриття відділення № 4 у м. Одеса;

· Одержання ліцензій на здійснення операцій з цінними паперами.

У 2010 році банк став учасником Професійної асоціації реєстроїв і депозиорів (ПАРД), також розширив перелік продуктів і послуг і збільшив валютно-кредитний портфель. У 2011 році став членом в Незалежній асоціації банків України і збільшив регулятивний капітал до 132,5 млн. грн. . У 2012 році переміг у номінації « Банк, яким довіряють 2012» і зробив диверсифікацію портфелю продуктів та послуг. У 2013 році присвоїв собі кредитний рейтинг uaBBB+ (РА Експерт-Рейтинг) . У 2014 році отримав визнання на високому рівніrd.1 (pi) за рейтинговою шкалою РА «Стандарт Рейтинг» (Україна) у публічному дослідженні «Рейтинг банківських депозитів» (за результатами 1 півріччя 2014 р.), також підтвердив кредитний рейтинг uaBBB+ (РА Експерт-Рейтинг). У 2015 році отримав визнання на хорошому рівні rd.2 (pi) за рейтинговою шкалою РА «Стандарт Рейтинг» (Україна) у публічному дослідженні «Рейтинг банківських депозитів» (за результатами 1 півріччя 2015 р.) і також підтвердив кредитний рейтинг uaBBB+ (РА Експерт-Рейтинг).

Керівництво банку:

Засновники Акордбанку та Члени Правління - визнані постаті не лише в фінансовому секторі, а й в Україні в цілому.

Космін Анатолій Федорович

Голова Спостережної Ради

Освіта: закінчив Київський інститут народного господарства ім. Д.С. Коротченка за спеціальністю «Фінанси і кредит».

Досвід: в банківському секторі працює майже 30 років.

з червня 2015 року - Голова Спостережної Ради ПуАТ «КБ «Акордбанк».

Кот Зінаїда Петрівна

Голова Правління

Освіта: закінчила Київський інститут народного господарства ім. Д.С. Коротченка за спеціальністю «Фінанси і кредит».

Досвід: в банківському секторі працює майже 30 років.

З 2002 року по 2007 рік - заступник Голови Правління ВАТ «КБ «Актив-банк»,з червня 2008 року - в команді ПуАТ «КБ «Акордбанк», що відкривала двері банку для його перших клієнтів.

Кошлата Ольга Борисівна

Заступник Голови Правління

Освіта: закінчила Київський інститут народного господарства ім. Д.С. Коротченка
заспеціальністю «фінанси і кредит»

Досвід: в банківській системі працює понад 30 років. З 2004 року по 2009 рік - директор Другої Київської філії, Регіональний директор -Відкритого акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк (АТ ВАБАНК). З грудня 2009 року - заступник Голови Правління ПуАТ «КБ«Акордбанк».

Літош Оксана Петрівн

Головний бухгалтер

Освіта: закінчила Київський інститут народного господарства ім. Д.С. Коротченка за спеціальністю «Статистика».

Досвід: в банківській системі працює з 1995 року.

З 2002 року по 2007 рік - головний бухгалтер ВАТ «КБ «Актив-банк», з червня 2008 року - головний бухгалтер ПАТ «КБ «Акордбанк».

Фінансовий стан ПАТ КБ «АККОРДБАНК» можна показати у нормативій політиці.(табл.2)

Табл. 2 Нормативна політика ПАТ КБ « Аккордбанк» та рівень статності капіталу.

№	Норматив	Розрахунок
Період 2013/2014
1	Норматив мінімального розміру регулятивного капітал	93032-(6107-93032)=179957
2	Норматив адекватності регулятивного капіталу	179957/383747*100=46,89%
3	Норматив адекватності основного капіталу	92997/613540*100=15,16%
4	Норматив миттєвої ліквідності	229793/519838*100=44,20%
5	Норматив загальної (поточної) ліквідності	613540/519838*100=118,03%
6	Рівень достатності капіталу	Добре капіталізований
Період 2014/2015
1	Норматив мінімального розміру регулятивного капітал	128678-(4883-128678)=252473
2	Норматив адекватності регулятивного капіталу	252473/407371*100=61,98%
3	Норматив адекватності основного капіталу	97846/505056*100=19,37%
4	Норматив миттєвої ліквідності	100570/388811*100=25,87%
5	Норматив загальної (поточної) ліквідності	505056/388811*100=129,9%
6	Рівень достатності капіталу	Добре капіталізований
Період 2015
1	Норматив мінімального розміру регулятивного капітал	180974-(3958-180974)=357990
2	Норматив адекватності регулятивного капіталу	357990/346281,5*100=103,38%
3	Норматив адекватності основного капіталу	98025/377125*100=25,99%
4	Норматив миттєвої ліквідності	32640/206398*100=15,81%
5	Норматив загальної (поточної) ліквідності	377125/206398*100=183%
6	Рівень достатності капіталу	Добре капіталізований



За 2015 рік та 2014 рік порушень нормативів рівня достатнього капіталу, встановлених вимогами Національного банку України, за даним Банком не було. Але як видно, з вище наведеної таблиці порівнюючі ці два роки то можна сказати в деяких нормах є зменшення. Ось як видно що миттєва ліквідність в 2014 році становила 25,87 %, ав 2015 вона зменшилася на 10,06%, це говорить що вже банк не настільки швидко може сплатити якусь не передбачену ситуацію, але все рівно норма , згідно НБУ дотримується. Також про таке відхілення можна сказати і про поточну ліквідність, але вже в іншу сторону, так як в 2014 році вона становила 129,9 %, а 2015 році вона становить 183 %, поточна ліквідність збільшилася на 53,1%. Це говорить про те що банк як і міг розраховуватися по воїм зобов'язання так і буде по ним розраховуватися, але вже на багато швидше та якісніше.

1.2 Характеристика окремих видів операцій комерційних банків

Поряд з традиційними банківськими операціями (кредитування, розрахунки) розвиваються нетрадиційні. Універсилізація банківської діяльності, зростання конкуренції та необхідність отримання додаткових доходів пов'язані з упровадженням та розвитком банківських послуг.

Особливості банківських послуг полягає в тому:[24.c.200]

& для надання банківських послуг банкам, як правило, не потрібні додаткові ресурси;

& найбільшу частину доходів від надання послуг банки у вигляді комісії;

& при надані послуг діяльність банку спрямована на вчинення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не пов'язані з матеріальними наслідками.

Банківські послуги класифікують за різними ознаками:

Залежно від руху матеріального продукту:

­ послуги пов'язані з рухом матеріального продукту (наприклад, розрахунково-касове обслуговування);

­ чисті послуги (наприклад, консультаційні).

1. Залежно від контингенту споживачів:

­ послуги юридичним особам;

­ послуги фізичним особам.

2. Залежно від відображення послуги у балансі:

­ балансові;

­ позабалансові (операції, що певний час не відображаються в балансі, поки не будуть відображені в прибутках або збитках банку).

3. Залежно від плати за надання послуг:

­ платні;

­ безоплатні.

4. Залежно від можливості обліку послуг і можливості визначення розміру плати:

­ послуги, розміри яких підлягають обліку (розрахунково-касові, кредитні, валютні);

­ послуги, аналоги яких є у відповідних тарифах (консультаційні);

­ послуги, вартість яких не може бути встановлена об'єктивно (як правило, надаються банками пакети з платними товарними послугами).

Головне місце серед банківських послуг займають трасові, гарантійні, консультативні, що здійснюються банком за дорученням клієнта, за його рахунок та, як правило, від його імені. Банк за їх виконання отримує комісійну винагороду.

Гарантійна банківська послуга - це послуга, пов'язана зі згодою однієї сторони угоди (гаранта) взяти на себе відповідальність іншої сторони (принципала) перед третьою особою (бефеніціатором) за грошову винагороду (на умовах платності).

Основними видами забезпечення виконання зобов'язання відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України є : неустойка, порука, гарантія, застава, при тримання, завдаток.

На практиці розрізняють два види гарантійних фінансових послуг, які є засобами забезпечення виконання банківських зобов'язань перед фінансовою установо:[1.c.504]

­ гарантія (страховий бонд);

­ поручительство (фінансова гарантія).

Гарантії та поручительства - це способи забезпечення виконання зобов'язань, що застосовуються між суб'єктами господарювання зниження ризику їх діяльності.

Головна мета виконання гарантій і поручительства полягає у забезпеченні страхування ризиків невиконання договірних зобов'язань або неповернення наданих у позику коштів.

Гарантія -- це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у вигляді повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконанняостаннім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії.

Суб'єктами гарантії є: гарант, кредитор (бенефіціар), боржник (принципал).

Бенефіціар -- особа, на користь якої надається гарантія.

Принципал -- особа, за заявою якої надається гарантія чи контргарантія.

Банк гарант -- банк, який надає гарантію на користь бенефіціара.

У складніших схемах чисельність суб'єктів може збільшуватися за рахунок участі, наприклад, банку-контрагента, підтверджувального банку, а візуючого банку.

Гарантії класифікують за такими ознаками:

1) наявність застережень:

· відкличні;

· безвідкличні.

Відклична гарантія це гарантія, умови якої можуть бути в будь-який час змінені, і вона може бути відкликана банком-гарантом за заявою принципала без попереднього повідомлення бенефіціара.

Безвідклична гарантія -- гарантія, умови якої не можуть бути змінені, і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром;

2) валюта гарантії:

· у національній валюті;

· в іноземній валюті;

3) забезпечення:

· із забезпеченням;

· -- без забезпечення;

4) особливості взяття та розподілу ризику:

· прямі;

· непрямі.

Пряма гарантія -- гарантія, за якою клієнт уповноважує свій банк видати гарантію безпосередньо бенефіціатору -- особі, на користь якої надається гарантія.(рис.2).

Рис.2 Схема надання прямої гарантії

У міжнародних розрахунках бенефіціару важко перевірити оригінальність гарантії без допомоги свого банку. Тому найпоширеніші в міжнародній торгівлі гарантії, які авізуються через банк бенефіціара(рис. 3). У такій гарантійній операції беруть участь чотири суб'єкти:

Ш принципал;

Ш банк-гарант;

Ш авізуючий банк -- банк, що здійснює авізування бенефіціара отриманої від банку-гаранта гарантії;

Ш бенефіціар.

Рис. 3 Схема надання прямої гарантії в міжнародних розрахунках

Непряма гарантія - це гарантія, в здійснення операцій за якою бере участь ще один банк - банк-контргарант, який надає на користь банку-гаранта свою контргаранті(рис.4). На практиці застосування непрямих гарантів нагадує безвідкличний документарний акредитив.

Рис.4 Схема надання непрямої гарантії

На практиці найпоширеніше використання платіжних гарантій при акредитивній формі розрахунків. З метою належного забезпечення виконання принципалом своїх зобов'язанням можуть надаватись як у національній, так і в іноземній валютах.

Крім уже розглянутих послуг, банки надають своїм клієнтам консультаційні послуги. Вони консультують своїх клієнтів із питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу та планування фінансово-господарської діяльності, зовнішньоекономічної діяльності, зовнішньоекономічної діяльності та інших видів економічно-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.Крім уже розглянутих послуг, банки надають своїм клієнтам консультаційні послуги. Вони консультують клієнтів із питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу та планування фінансово-господарської діяльності, зовнішньоекономічної діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб. Значну кількість видів консультаційних послуг, яку надають банки, становлять послуги, пов'язані з виконанням ними активних і пасивних операцій та надання інших послуг, залучення ресурсів, кредитування, фінансування капітальних вкладень, розрахунково-касове обслуговування, операціями з цінними паперами тощо.Консультаційні послуги можуть надаватися усно або письмово, а плата за їх надання в деяких випадках включається в плату за основний вид операції (послуги), який супроводжується консультуванням.Розглянемо склад основних консультаційних послуг, які надають банки: бізнес-планування, інвестиційне проектування, маркетинг; фінансовий аналіз, бухгалтерський облік; послуги з корпоративного фінансування.Послуги з бізнес-планування, інвестиційного проектування, маркетингу включають:

- розроблення бізнес-планів;

- розроблення інвестиційних проектів;

- маркетингові дослідження;

- маркетинговий аудит бізнес-планів, стратегічних і тактичних маркетингових планів підприємств;

- розроблення економічного обґрунтування інноваційних проектів (технічних, виробничих, впроваджувальних тощо);

- моніторинг цін.

До складу послуг із фінансового аналізу, бухгалтерського обліку включають:

- аналіз фінансової діяльності підприємства та прогнозування його фінансового стану на основі комп'ютерного моделювання;

- ведення бух обліку та звітності в стандарті СААР (для СП та представництв іноземних фірм);

- облік витрат;

- розроблення бюджету підприємства.

До кола послуг із корпоративного фінансування входять:

- аналіз та фінансова експертиза інвестиційних проектів суб'єктів господарювання України з погляду їхньої рентабельності, ризикованості:

- пошук іноземних інвесторів;

- надання послуг із техніко-економічних обґрунтувань інвестиційних проектів;

- інформаційне забезпечення потенційних інвесторів потрібними даними щодо об'єктів інвестування;

- надання рекомендацій щодо визначення українських партнерів;

- створення та підтримка бази даних інвестиційних проектів привабливих підприємств (замовників інвестицій) і можливих джерел фінансування (потенційних інвесторів);

- організація та супроводження емісії цінних паперів клієнтів банку (акції, облігації підприємств);

- консультаційні послуги з інвестиційно-банківської діяльності від вибору об'єкта інвестування до розробки оптимальної схеми фінансування.

Окрім розглянутих вище, банки надають послуги:

1) з аналітичного дослідження фінансового та фондового ринків;

2) сприяння виходу українських підприємств на міжнародні фінансові та фондові ринки;

3) управління інвестиційним портфелем клієнта;

4) надання інформації:

- інформування про чинне законодавство зарубіжних країн у галузі банківської справи, фінансів, валютного регулювання, оподаткування тощо;

- надання копій грошово-розрахункових документів;

- допомога в розшуку перерахованих сум;

- надання інформації про прийняті НБУ та іншими органами рішень, які впливають на господарську діяльність клієнта;

- доведення інформації про курси іноземних валют, котирування цінних паперів тощо;

- сприяння в доборі партнерів (покупців або постачальників), засновників, учасників обмінних операцій тощо;

5) консультації з питань вексельного права, а саме:

- проведення юридичної та фінансової експертизи векселів;

- контроль за термінами здійснення відповідних дій за векселями (платіж, акцепт тощо);

- контроль, консультації за дотриманням вимог чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України при здійсненні операцій з векселями;

- консультації з банківських гарантій, у т. ч. авалювання векселів;

6) консультації з юридичних питань;

7) банківські гарантії. Як суб'єкт гарантійного зобов'язання можуть виступати банки. Особливо широко використовуються банківські гарантії при міжнародних розрахунках і одержанні міжнародних кредитів. Вказані гарантії видають як у формі спеціального документа (гарантійного листа), так і в напису на лицьовому боці векселя (аваль), завіреного банком;

8) посередницькі послуги. Вони відіграють дедалі важливішу роль серед нетрадиційних банківських послуг. На практиці надання таких послуг оформляється двома видами цивільно-правових договорів: договором-доручення та договором комісії. За своєю суттю ці договори є договорами на продаж послуг. За договором-доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені і за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії - підписання документів, укладення угод. Але, виконуючи юридичні дії, повірена особа виконує і фактичні дії - пошук контрагентів, наведення довідок, огляд майна тощо. Повірений є представником свого довірителя перед третіми особами.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду укласти одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента.Банки надають різноманітні види посередницьких послуг: посередництво в операціях із валютою; посередництво в одержанні клієнтом кредиту; посередництво в операціях із майном, зокрема з цінними паперами.Посередництво в операціях із валютою. Посередництво з валютними операціями передбачає купівлю-продаж іноземної валюти або платіжних документів у ній, конверсію однієї іноземної валюти в іншу, переказ за дорученням громадян іноземної валюти за кордон та виплати громадянам отриманих на їхнє ім'я з-за кордону переказів і т. д.За останні десять років спостерігаються прирости ринку консалтингових послуг. На цьому ринку працює величезна кількість різноманітних консалтингових організацій, як спеціалізованих, так і таких, для яких цей вид бізнесу є неосновним, але життєво важливим. До останніх належать банки. Сьогодні банк, обслуговуючи корпоративних клієнтів і населення, намагається досягти високого рівня задоволення усіх клієнтів якістю послуг, що вимагає розширення їх продажу, у тому числі за рахунок нетрадиційних послуг. У кінцевому підсумку, це сприяє зростанню довіри клієнтів, скороченню загальних витрат на маркетинг, збільшенню маржі і дохідності в банківській діяльності.Посередництво в одержанні клієнтом кредиту. Коли банк із певних причин не може надати кредит, він шукає клієнтові інший банк або організовує отримання міжбанківського кредиту.

Посередництво в операціях із майном, зокрема з цінними паперами. За первинного розміщення цінних паперів банки можуть за дорученням, від імені і за рахунок емітента здійснювати передплату цінних паперів або їх розміщення іншим способом.

1.3 Особливості організації та регламентування активних операцій банку вУкраїні

Відповідно до Постанови Національного банку України №246 «Про кредитування» охарактеризуємо особливості організації активних операцій на прикладі, кредитних операцій.[19.c.3]

Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів.Комерційні банки, що мають відповідну ліцензію Національногобанку України на право проведення операцій з валютними цінностями,можуть виступати в ролі покупця і продавця тимчасово вільнихкоштів в іноземній валюті.Банківська система шляхом надання кредитів організовує йобслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію таперерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіциткапіталу. Суб'єкти господарської діяльності, а також фізичні особи можуть використовувати такі форми кредиту: банківський,комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний, поживчий тощо.[Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 79 ( z0207-03 ) від 05.03.2003 ].

Кредити, які надаються банками, поділяються:

За строками користування

а) короткострокові - до 1 року,

б) середньострокові - до 3 років,

в) довгострокові - понад 3 років.

Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.

Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.

Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше.

Комерційні банки зобов'язані у кожному випадку неповернення кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом вирішувати питання про стягнення заборгованості у встановленому чинним законодавством порядку, а у разі неможливості стягнення - порушувати у суді справу про банкрутство.

Згідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» охарактеризуємо особливості організації активних операцій на прикладі, інвестиційних операцій.[15.c.2]

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:

§ кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

§ рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

§ майнові права інтелектуальної власності сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");

§ права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

§ інші цінності.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

ь інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

ь державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, Кримської АРСР, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

ь іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

ь спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

Б власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

Б позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити); залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

Б бюджетних інвестиційних асигнувань; безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

Основнимими цілями державного регулювання інвестиційної діяльності є:

Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства, республіканським і місцевими бюджетами, передбачуваними в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності. При цьому створюються пільгові умови інвесторам, що здійснюють інвестиційну діяльність у найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах, насамперед соціальній сфері, технічному і технологічному вдосконаленні виробництва, створенні нових робочих місць для громадян, які потребують соціального захисту, впровадженні відкриттів і винаходів, в агропромисловому комплексі, в реалізації програм ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, у виробництві будівельних матеріалів, в галузі освіти, культури, охорони культурної спадщини, охорони навколишнього середовища і здоров'я.Захист інвестицій - це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій.Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Захист інвестицій забезпечується законодавством України, а також міжнародними договорами України. Інвесторам, у тому числі іноземним, забезпечується рівноправний режим, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню та ліквідації, а також передбачаються умови і порядок вивозу вкладених цінностей і результатів інвестицій.

З метою забезпечення сприятливого та стабільного інвестиційного режиму держава встановлює державні гарантії захисту інвестицій. Державні гарантії захисту інвестицій - це система правових норм, які спрямовані на захист інвестицій та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів). Державні гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені стосовно інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій.Інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані або до них не можуть бути застосовані заходи, тотожні за наслідками. Такі заходи можуть застосовуватися лише на основі законодавчих актів України з відшкодуванням інвестору в повному обсязі збитків, заподіяних у зв'язку з припиненням інвестиційної діяльності. Порядок відшкодування збитків інвестору визначається в зазначених актах. Внесені або придбані інвесторами цільові банківські вклади, акції та інші цінні папери, платежі за набуте майно або за орендні права у разі вилучення відповідно до законодавчих актів України відшкодовуються інвесторам, за винятком сум, що виявилися використаними або втраченими в результаті дій самих інвесторів або вчинених за їх участю.Спори, що виникають в результаті здійснення інвестиційної діяльності, розглядаються відповідно судом або третейським судом. Інвестиції можуть, а у випадках, передбачених законодавством, мають бути застраховані. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві про інвестиційну діяльність України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно до Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджене постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577 (далі - Положення), охарактеризуємо особливості організації активних операцій на прикладі, депозитних операцій.

Положення прийнято з метою приведення правил здійснення вкладних операцій банків України у відповідність до вимог Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, законів України “Про банки і банківську діяльність”, “Про цінні папери та фондовий ринок”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, а також розширення сфери банківських послуг та використання банками різних фінансових інструментів щодо залучення грошових коштів від фізичних та юридичних осіб.Вклад (депозит) - це грошові кошти в готівковій абобезготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті абобанківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберіганнячи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій (формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавстваУкраїни та умов договору.Договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачівкладу (депозиту) на першу вимогу [вклад (депозит) на вимогу] або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку [строковий вклад (депозит)].Договором банківського вкладу (депозиту) може бути передбачено внесення грошових коштів або банківських металів на інших умовах їх повернення. Умови цього договору не можуть суперечити законодавству України.{ Пункт 1.2 глави 1 в редакції Постанов НБУ N 437 (z1243-04 ) від 15.09.2004, N 159 ( z0345-09 ) від 23.03.2009 }.

Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується:

ь договором банківського рахунку;

ь договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки;

ь договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного
(депозитного) сертифіката;

ь договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Проценти на вклад (депозит), залучений відповідно до договору банківського вкладу (депозиту), нараховуються від дня, наступного за днем надходження до банку грошових коштів або банківських металів, до дня, який передує поверненню грошових коштів або банківських металів вкладнику або списанню з вкладного (депозитного) рахунку вкладника з інших підстав. { Абзац перший пункту 1.7 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 212 ( z1121-13 ) від 06.06.2013}.За вкладами (депозитами) овернайт, розміщеними банком в іншому банку, проценти нараховуються відповідно до умов договору. { Пункт 1.7 глави 1 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку N 212 ( z1121-13 )від 06.06.2013 }.

Виплата процентів за вкладом (депозитом) здійснюється у строки, що обумовлені в договорі.{ Пункт 1.7 глави 1 в редакції Постанови НБУ N 437 ( z1243-04 )від 15.09.2004 } .Грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки перераховуються юридичними особами з поточних рахунків і повертаються банками в безготівковій формі на поточні рахунки юридичних осіб.Банки можуть перераховувати грошові кошти на вкладний (депозитний) рахунок юридичної особи з її іншого вкладного(депозитного) рахунку, відкритого в цьому банку, лише в разі зміни банком порядку бухгалтерського обліку рахунку юридичної особи,пов'язаної із:

v запровадженням банком процедури зміни рахунків клієнтів не за їх ініціативою, у випадках та в порядку, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України;

v зміною умов договору банківського вкладу (депозиту).

Нараховані проценти за вкладами (депозитами) юридичних осіб відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) банки можуть перераховувати на поточний рахунок юридичної особи або зараховувати на поповнення вкладу (депозиту).Проведення розрахункових операцій за вкладними (депозитними) рахунками юридичної особи забороняється, крім операцій, пов'язаних з реалізацією майнових прав на суму вкладу (депозиту) відповідно до укладених договорів застави та законодавства України.

{ Пункт 3.1 глави 3 в редакції Постанови НБУ N 437 ( z1243-04 )від 15.09.2004 }.Знищення бланків ощадних (депозитних) сертифікатів здійснюється банками відповідно до порядку, визначеного у внутрішніх положеннях банку з питань діловодства, з урахуванням вимог законодавства України, але не раніше ніж через п'ять років після їх погашення.

Отже, можна сказати, що всі види банківських операцій чи вони є традиційними чи нетрадиційними, є досить важливи для структури банку, від цього банк отримує свій заробіток. Також видно що законодавча база змінюється, не стоїть на місці, а робить як найкраще і для банку, і для клієнту. Також сама спеціфіка цих двох різних видів операцій є по своєму цікаві. І кожна із них не стоїть на місці, а розвивається, як найкраще надати чи то кредит, чи депозит, як правильно і чітко пояснити клієнту в тому чи іншому питанні. Особливо значущим є розвиток банківської системи за кордоном, тому що саме практика закордонних банків у розвинутих країнахвизначає ставлення сучасної вітчизняної банківської системи, наближає її до міжнародних стандартів, а отже, обумовлює вихід українських банків на світовий рівень, тобто і відновлення, зміцнення довіри з боку іноземних партнерів стосовно України.



РОЗДІЛ 2. ДІЮЧА ПРАКТИКА ВИКОНАННЯ АКИВНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ НА ПРИКЛАДІ ПАТ КБ «АКОРДБАНК»

2.1 Кредитні банківські операції

Кредит виник на певному етапі розвитку людського суспільства. Кредит-це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотків. У кредитних відносинах беруть участь дві сторони: позичальник і кредитор. Ці сторони називаються суб'єктами кредитної угоди, а ті гроші чи матеріальні цінності на основі яких укладається кредитна угода, є об'єктами кредиту. За суб'єктами кредитної угоди та її комбінацією можна виділити ряд основних типів кредитних відносин :[6 ст.300]

* перший тип - це кредитні відносини між банками - з одного боку, та підприємствами, організаціями - з другого;

* другий тип - це кредитні відносини між банками та державою. НБУ, як і центральні банки інших країн, надає кредити уряду на покриття дефіциту державного бюджету, банки купують облігації державних позик, інші цінні папери;

* третій тип - це кредитні відносини між підприємствами, організаціями та товариствами. Він набуває розповсюдження, особливо у зв'язку з введенням комерційного кредиту і вексельних розрахунків;

* четвертий тип - це кредитні відносини між банками та населенням. У даному випадку банки частіше виступають як позичальники, а не як кредитори;

* п'ятий тип - кредитні відносини між фізичними особами і банками -споживчий кредит.

Зовнішньоекономічні кредитні відносини виникають тоді, коли суб'єктами кредитної угоди виступають держави, банки та окремі фірми. Регулюються вони як правовими нормами держав, що в них вступають, так і нормами міжнародного права.

Розрізняють три основні форми кредиту:

* товарний, що виникає між продавцями і покупцями, коли покупці одержують товари з відстрочкою платежу;

* грошовий, що найбільш характерний у банківській практиці;

* зобов'язання банку гарантувати платіж клієнту у випадку, коли він не зможе оплатити свої рахунки - авальний кредит.

Залежно від суб'єктів кредитних відносин кредит поділяється на такі види: національний, міжнародний, банківський, державний, комерційний, споживчий, лізинговий, консорціумний.Кредити поділяються за: методами надання та строками погашення, за характером сплати процентів, за ступенем ризику, за кількістю кредиторів, за строками користування, за забезпеченням, за сферами спрямування.Активні операції банків полягають у діяльності, пов'язаній із розміщенням і використанням власного капіталу, залучених і позичених коштів для одержання прибутку при раціональному розподілі ризиків за окремими видами операцій і підтриманні ліквідності. Активи комерційного банку поділяють на такі основні види:

Б банківські кредити;

Б банківські інвестиції;

Б касова готівка та засоби, що прирівнюються до неї;

Б основні засоби та інші активи.

Кредитні операції полягають у проведенні комплексу дій, пов'язаних з наданням і погашенням банківських позичок. Банківське кредитування здійснюється відповідно до принципів строковості, цільового характеру, забезпеченості і платності кредиту. Проведення кредитних операцій комерційних банків повинно відповідати певним вимогам і умовам. Кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, які має банк. Про кожний випадок надання позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10% власного капіталу (великі кредити), комерційний банк повинен повідомити Національний банк України. Сукупна заборгованість за кредитами, за врахованими векселями та 100% суми позабалансових зобов'язань, виданих одному позичальнику, не може перевищувати 25% власних коштів комерційного банку.Найбільшу питому вагу у структурі банківських активів займає кредитний портфель - 13,8млрд.грн., всього по банках України, або відповідно - 59,7% і 63,4%. Чисті активи КБ «Аккорд» склали на 31.12.2015 року 412 743 тис. грн. та зменшилися проти відповідного періоду минулого року на 73%, кредитний портфель - 60001 тис. грн. та вклади у цінні папери - 24067 тис. грн. . У Банку існує заборгованість на двох юридичних осіб, які мають бути визнані, як пов'язані особи згідно Закону України « Про банки та банківську діяльність». В разі врахування заборгованості цих осіб при розрахунку нормативу максимального кредитного ризику а операціями пов'язаними з банківськими особами він склав би 64,14% на 31.12.2015 року, що перевищує нормативного значення у 25 % система управління ризиків, яка пов'язана з банківськими операціями, потребує вдосконалення.Кредитування позичальників повинно здійснюватися з додержанням комерційним банком економічних нормативів регулювання банківської діяльності та вимог НБУ щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів. Позики надаються всім суб'єктам господарювання незалежно від форми власності за умови, що позичальник є юридичною особою, зареєстрованою як суб'єкт підприємництва або фізичною особою. Рішення про надання кредиту повинно прийматися колегіальне (кредитним комітетом (комісією) банку, відділення, філії) і оформлятися протоколом. Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених політикою банку, які включають: пріоритетні напрями в кредитуванні; обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля; граничні розміри кредиту на одного позичальника, методики оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника; рівень процентної ставки тощо. Кредити надаються тільки на комерційних засадах, що вимагає від банку додержання таких додаткових умов:

урахування кредитоспроможності позичальника, фінансової стабільності, рентабельності, ліквідності;

кредитувати тільки ті види діяльності позичальника, які передбачені його статутом;

позичальник повинен мати власне майно і брати участь у фінансуванні об'єкта, що кредитується, певною сумою власного капіталу.

Кредити надаються на підставі укладеної між банком і позичальником кредитної угоди (договору). До укладання кредитного договору банк повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника, здійснити експертизу проекту чи господарської операції, що пропонується для кредитування, визначити ступінь ризику для банку та структуру майбутньої позики (сума, строк, процентна ставка тощо).У кредитному договорі передбачається: мета, сума, строк, порядок, форма видачі і погашення кредиту, форма забезпечення зобов'язань позичальника, процентна ставка, порядок і форма сплати процентів і основного боргу, права, зобов'язання, відповідальність сторін щодо надання і погашення кредитів, перелік відомостей, розрахунків та інших документів, необхідних для кредитування, періодичність їх подання банку, можливість проведення банком перевірок на місці наявності і стану зберігання заставного майна тощо. Зміст кредитного договору визначається сторонами залежно від конкретної кредитної операції.

Якщо говорити про кредитний ризик, то найбільш точну та надійну інформацію про реальну якість кредитного портфеля банківського сектору НБУ отримав під час діагностичного обстеження найбільших 20 банків. За результатами стрес-тесту частка кредитів, що потрапляють у 4 та 5 категорії якості (дефолтні кредити та ті, за якими ризик настання дефолтів перевищує 50%), становить 53%. Також було встановлено, що банки повинні були збільшити резерви на покриття збитків за кредитними операціями більше ніж удвічі відносно рівня резервів станом на 01 квітня 2015 року. Щоб зменшити кредитні ризики та не формувати резерви банки також можуть отримати додаткову якісну заставу від своїх позичальників. Якість застави банківського сектору на дату діагностики була низькою - майнові права на інше майно становили близько третини загального обсягу забезпечення за кредитним портфелем банків.Найсуттєвіша перекласифікація структури якості портфеля стосувалася кредитів суб'єктам господарювання. Відповідно до звітності банків станом на дату діагностики частка негативно класифікованих кредитів становила лише 20%. За результатами першого етапу діагностики вона зросла до 31%, а за оцінками стрес-тесту - до 51%.За оцінками НБУ банки станом на дату діагностичного обстеження потребували суттєвого збільшення резервів під кредитний портфель (або визнання додаткового непокритого кредитного ризику). Найбільшою була потреба в додаткових резервах під валютні кредити, виданих юридичним особам.А тепер поглянемо на аналіз якості кредитів у «Аккорд банку».(табл.3)