Аналіз короткострокових кредитних операцій банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра банківської справи

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Банківські операції»

та «Аналіз банківської діяльності»

на тему:

«Аналіз короткострокових кредитних операцій банку»

студентки ФФБС

4 курсу, 3 групи,

денної форми навчання

спец. 6.0305810 «Банківська справа» Пархомчук Юлії Юріївни

Науковий керівник: Гордієнко Тетяна Миколаївна

Київ 2011



ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Організаційно-правові засади короткострокових кредитних операцій банку

1.1 Економічна сутність та види короткострокових кредитних операцій банку

1.2 Державне регулювання кредитних операцій банку

1.3 Інформаційна база та інструментарій аналізу короткострокових кредитних операцій банку

Розділ 2. Аналіз короткострокових кредитних операцій банку на прикладі ПАТ «Альфа Банк»

2.1 Аналіз індикаторів ринку короткострокового кредитування в Україні

2.2 Діагностика короткострокових кредитних операцій в ПАТ «Альфа Банк»

Розділ 3. Прогресивні напрямки вдосконалення короткострокових кредитних операцій

3.1 Удосконалення інструментарію аналізу короткострокових кредитних операцій

3.2 Перспективи розвитку короткострокового кредитування банків в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



ВСТУП

Актуальність теми пов'язана з тим, що ефективне короткострокове кредитування на сьогоднішній день - це одне з найважливіших і найактуальніших завдань банківської системи України. Кожній фінансово-кредитній установі саме кредитні операції приносять найбільші доходи і від того, наскільки правильно будуть обрані методи і дотримані умови кредитування, в значній мірі, залежить результат кредитної операції. Тому саме короткострокові кредитні операції можуть бути використані для покращення умов існування кредитної системи у національній економіці.

Аналіз досліджуваної теми проводили у своїх працях такі автори: В.В Курищук, В.Д. Лагутін, М. Г Дмитренко, О.Дзюблюк, В.Сусіденко, Т.Клименко, В.Лагутін, І.Аванесова, Ю.Потійко, М.Алексєєнко та інші.

Мета курсової роботи полягає у дослідженні сутності короткострокових кредитних операцій та визначенні перспективних напрямків їх вдосконалення.

Завдання даної роботи:

- вивчити економічну сутність та види короткострокових банківських кредитних операцій;

- виявити особливості державного та правового регулювання здійснення короткострокових кредитних операцій банками України;

- дослідити інформаційну базу та інструментарій аналізу короткострокових кредитних операцій банку;

- здійснити оцінку індикаторів ринку короткострокового кредитування в Україні та вплив на нього макроекономічних факторів;

- зробити діагностику короткострокових кредитних операцій в ПАТ «Альфа Банк»;

- навести шляхи удосконалення інструментарію аналізу короткострокових кредитних операцій;

- дослідити перспективи розвитку та удосконалення короткострокового кредитування в Україні.

Об'єктом дослідження курсової роботи є короткострокові кредити банку, їх місце та роль у кредитному портфелі.

Предметом дослідження курсової роботи є механізм реалізації короткострокових кредитних операцій.

Методи наукового дослідження: метод аналізу та синтезу (звітні та поточні матеріали комерційних банків), метод статистичного аналізу, графічний метод (побудова діаграм, графіків).

Інформаційною базою проведеного дослідження є матеріали періодичної літератури з питань банківської справи, державної та відомчої статистики, дані звітності, досвід роботи банків, дані спеціальних економічних досліджень та наукова література.

У ході виконання курсової роботи були використані закони та нормативні акти, постановами та положеннями Верховної Ради України, Національного банку України, спеціальні банківські документи, фінансова звітність банків, Інтернет-джерела.

Структура курсової роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (45) та 20 додатків.



РОЗДІЛ 1. Організаційно-правові засади короткострокових кредитних операцій банку

1.1 Економічна сутність та види короткострокових кредитних операцій банку

Активні операції банків полягають у діяльності, пов'язаній із розміщенням і використанням власного капіталу, залучених і позичених коштів для одержання прибутку при раціональному розподілі ризиків за окремими видами операцій і підтриманні ліквідності.

Основним видом активів банку є кредитні операції. Це пов'язано із закономірною властивістю капіталу спрямовуватися у сфери, які мають найбільш високу норму прибутку. Саме аналіз кредитних операцій з погляду ступеня ризику, забезпеченості та дохідності лежить в основі аналізу якості активів банку. Позикові операції є одним із найефективніших, тобто прибуткових способів розміщення ресурсів банку. Водночас кредитні операції є найбільш ризикованим видом операцій комерційного банку [19, с.147].

Сутність категорії кредиту можна визначити у такій дефініції: кредит - це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення і платності [20].

За визначенням Мороз А.М. кредитні операції полягають у проведенні комплексу дій, пов'язаних з наданням і погашенням банківських позичок. Проведення кредитних операцій комерційних банків повинно відповідати певним вимогам і умовам [20].

Лобозинська С.М. визначає кредитні операції як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик [18, с. 278].

На думку Васюренко О.В. кредитні операції є одним із найефективніших, тобто прибуткових способів розміщення ресурсів банк, та найбільш ризикованим видом операцій комерційного банку [19, с. 147].

Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених політикою банку, які включають: пріоритетні напрями в кредитуванні; обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля; граничні розміри кредиту на одного позичальника, методики оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника; рівень процентної ставки тощо [20, с.389].

Розглянемо декілька трактувань поняття «кредитні операції», що визначені законодавством України.

Постановою НБУ Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків кредитні операції (кредит) визначаються як вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (відстрочення платежу) [15].

Господарський Кодекс України трактує кредитні операції таким чином: «Кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян» [1].

Отже, кредитні операції - це відносини між кредитором і дебітором (позичальником) із приводу наданих (одержання) у тимчасове користування коштів, їхнього повернення й оплати. При цьому мається на увазі саме утримання дій учасників відношення, насамперед банківських робітників.

Кредитні операції банку формують кредитний портфель банку.

Кредитні вкладення, або кредитний портфель комерційного банку, -- сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання доходу.

Кредитні операції аналізують за допомогою методу групувань з використанням даних: балансу банку, статистичних форм звітності, аналітичного, різних позаоблікових матеріалів (кредитні угоди, листування з клієнтами, звіти перед Національним банком України, акти ревізій і перевірок та ін.).

При аналізі кредитних вкладень комерційного банку їх доцільно класифікувати відповідно до запланованих строків повернення.

За строками позики поділяють на:

короткострокові кредити (до 1 року);

середньострокові (1-3 роки);

довгострокові.

У свою чергу короткострокові позики за терміном погашення поділяють на такі групи:

до запитання;

строком до 1 міс;

строком від 1 до 3 міс;

строком від 3 до 6 міс;

строком від 6 міс. до 1 року.

Такий поділ дає можливість оцінити заплановані строки повернення наданих позик, прогнозувати ситуацію на позикових рахунках клієнтів. За оборотами з цих рахунків можна буде виявити суми пролонгованих позик [19, с.148-151].

Зупинимося більш детально на короткострокових кредитних операціях банку. В українському законодавстві економічна сутність короткострокового кредиту набуває таких визначень:

За Постановою Правління НБУ Про затвердження Доповнення N 16 до Правил організації фінансової та статистичної звітності банків України короткострокові кредити - банківські кредити, у т. ч. на фінансування зовнішньоторговельних операцій, платежі за угодами РЕПО, інші види позик та авансів (включаючи іпотечні кредити), що передбачають початковий термін погашення менше одного року або виплачуються на першу вимогу [1].

За Постановою Правління НБУ Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України короткостроковий кредит - наданий або отриманий кредит на строк, що не перевищує один рік [17].

Таким чином, короткостроковий кредит - це грошовий кредит, що його надають банківські установи підприємствам, господарським організаціям та окремим громадянам на строк до одного року для задоволення їх виробничих потреб у додаткових оборотних коштах.

Основними принципи короткострокового кредитування є: цільове призначення, строковість, поворотність та гарантована забезпеченість зворотності (повна сплата).

Ресурсами короткострокового кредиту є тимчасово вільні кошти підприємств, організацій, бюджетних, кредитних та інших установ, які знаходяться на рахунках у банках.

Найчастіше короткострокові кредити надаються суб'єктам господарювання, підприємствам, організаціям, представникам малого і середньго бізнесу.

Короткострокові позички комерційних банків за своєю сутністю є такими, що самі погашаються (self liquidating), оскільки вони використовуються здебільшого на поповнення сезонної або тимчасової нестачі оборотних активів, головним чином товарно-матеріальних запасів.

В науковій літературі у сфері банківської справи наводиться багато різних видів короткострокових кредитів. Проаналізувавши її, можна згрупувати всі види короткострокових кредитів за такими ознаками класифікації (дод. А):

1. У залежності від методу надання розрізняють:

- Овердрафт

- Кредитна лінія

- Кредит на поповнення обігових коштів

- Терміновий кредит

- Операції “РЕПО” з товарами

2. За метою кредитування:

- На поповнення оборотних засобів ;

- На придбання цінних паперів;

- На реалізацію експортних контрактів і придбання імпортної продукції з метою подальшого використання в процесі виробництва.

3. У залежності від процентної ставки:

- Короткострокові кредити зі ставкою що плаває;

- Короткострокові кредити з фіксованою процентною ставкою.

Позички з фіксованою процентною ставкою надаються переважно в умовах стабільної економіки. В умовах економічної нестабільності, як правило, надаються позички з процентною ставкою, що плаває.

4. Залежно від забезпечення:

- Забезпечений короткостроковий кредит:

а) ломбардний кредит - короткостроковий кредит під заставу рухомого майна, що легко реалізується;

б) онкольний кредит - кредит до запитання - короткостроковий комерційний кредит, який позичальник зобов'язується погасити на першу вимогу кредитора. Зазвичай видається під забезпечення цінними паперами та товарами.

- Незабезпечений короткостроковий кредит. Більшість наданих короткострокових кредитів нічим не забезпечується. Звичайно вони видаються фірмам із високою кредитоспроможністю і швидкою оборотністю активів. Ставка за незабезпеченими кредитами, як правило, вища забезпечених. Застава може бути виражена у фінансових або реальних активах.

5. За суб'єктами кредитування:

- Короткостроковиктамй кредит юридичним особам;

- Короткостроковиктамй кредит фізичним особам-підприємцям;

- Короткостроковиктамй кредит фізичним особам;

- Міжбанківський короткостроковий кредит.

6. Окремими видами міжбанківських короткострокових кредитів є:

- Кредит овернайт - (від англ. overnight досл. `на ніч, до ранку'), він надається (отримується) іншим банкам на строк не більше одного операційного дня. Цей вид міжбанківського кредиту використовується для завершення розрахунків поточного дня; надається терміном на добу або на вихідні - з вечора п'ятниці до ранку понеділка;

- Кредит на вимогу - (cell money) вид короткострокового міжбанківського кредиту, який може бути затребуваний і повернений в будь-який момент без права протесту.

7. Залежно від виду валюти:

- Короткостроковий кредит у національній валюті;

- Короткостроковий кредит у іноземній валюті.

Кредитування в іноземній валюті має свої особливості:

По-перше, наявність у підприємства надходжень у національній валюті в обсягах, достатніх на момент укладання договору для придбання іноземної валюти не може розглядатися як надійне джерело валюти.

По-друге, видача позичальнику позички в іноземній валюті здійснюється банком тільки при відсутності простроченої заборгованості по раніше виданих позичках незалежно від того, у якій валюті, національної чи іноземній, вони видані.

Розглянемо окремі види короткострокових кредитів, які набули найбільшого поширення в банківській практиці України.

Овердрафт -- вид короткострокового кредитування, який надається банком клієнту на покриття тимчасової нестачі обігових коштів для проведення поточних розрахунків. За надання короткострокового кредиту «овердрафт» банк стягує наступну плату:

· комісія за розгляд заявки;

· комісія за оформлення овердрафту (одноразово);

· комісія за адміністрування (обслуговування) боргу;

· комісія за внесення змін і поповнень у кредитний договір на прохання клієнта;

· комісія за продовження терміну кредитного договору.

Встановлення розміру відсотків за користування кредитом здійснюється з врахуванням мінімальних відсоткових ставок і залежить від суми кредиту, об'єкту і терміну кредитування, фінансового стану клієнта, вартості кредитних ресурсів [21, с.41].

Принципова відмінність овердрафту від традиційного кредитування - кредитні ресурси не направляються на рахунок клієнта, а надається можливість «мінусового» залишку на рахунку. Рішення по наданню овердрафту клієнтові приймається кредитним комітетом банку. У договорі овердрафту має бути зафіксований точний час дня, коли фіксується заборгованість по овердрафту для подальшого нарахування відсотків.

За статтею 1069 Цивільного Кодексу України овердрафт визначається як короткостроковий кредит, що надається банком надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. Банк може надати клієнту кредитування рахунка клієнта у випадках, передбачених у договорі. Умова про овердрафт включається не до усіх договорів банківського рахунка. Вона повинна супроводжуватися відкриттям рахунків, правовий режим яких допускає можливість овердрафта.

За відсутності коштів на рахунку надання кредиту у вигляді овердрафту здійснюється негайно шляхом оплати розрахункових документів за рахунок коштів банку в межах встановленого договором ліміту. Договором може бути узгоджений період кредитування, розмір відсоткової ставки за користування кредитом та допустима кількість овердрафтів протягом певного періоду часу [3].

Овердрафт як вид короткострокового кредитування розглядала велика кількість науковців, зокрема, Курищук В.В. вважає, що погашення кредиту і відсотків здійснюється автоматично, за рахунок надходжень на поточний рахунок клієнта. Овердрафт обслуговується за такою схемою: якщо сума платежу, зазначена у платіжному документі клієнта, перевищує залишок коштів на розрахунковому рахунку, різниці (дебетове сальдо) автоматично оплачується банком за рахунок кредиту але в межах невикористаного ліміту. Якщо сума платежу перевищує залишок ліміту, плата банком не здійснюється. Ліміт овердрафта зазвичай обмежується сумою, не перевищуючи 30% від місячного надходження доходу реалізації продукції на поточний рахунок в банку. Строк погашення, як правило, складає 2-3 неділі [30].

Лагутін В.Д. розглядав такі види овердрафту:

- Бланковий - беззаставний овердрафт, який надається на поточний рахунок клієнтам з доброю репутацією та стабільними надходженнями. У даному випадку нема необхідності у забезпеченні овердрафту, остільки гарантією повернення коштів є обороти на рахунку клієнта;

- Забезпечений - вид кредиту, який надається клієнту під заставу (нерухомість, транспорт, основні засоби, товари тощо), або гарантію (поруку) третьої сторонни [22, с. 49].

На думку Дмитренко М. Г., вимоги до забезпечення овердрафту є більш лояльними порівняно зі звичайними кредитами. Як основне забезпечення банки можуть приймати в заставі товари в обороті, майнові права на дебіторську заборгованість та на інкасовану банком-кредитором виручку. А також гарантії та поруки платоспроможних юридичних та фізичних осіб [23].

При порівнянні овердрафту з іншими кредитами, що надаються банком виділяються наступні переваги:

- спрощена процес надання кредиту;

- простота отримання кредитних коштів (шляхом надання до банку платіжних документів на оплату або розпорядження на проведення платежу за системою «Клієнт-Банк»);

- отримання коштів без відкриття окремого позикового рахунку;

- можливість отримання кредиту без оформлення застави в межах розрахункового бланкового ліміту кредитування;

- можливість щомісячного збільшення ліміту кредитування при зростанні обсягів надходження коштів на поточний рахунок;

- автоматичне погашення кредиту за рахунок надходжень на поточний рахунок клієнта (без складання окремого платіжного доручення);

- нарахування відсотків тільки на обсяг реально використаних клієнтом позикових коштів (економія коштів клієнта на відсотках);

- відсутність обмежень за цільовим використанням.

Отже, овердрафт є найзручнішою формою кредитування, яка використовується для покриття короткострокових розривів у платежах позичальника.

Кредитна лінія -- вид кредитування, який здійснюється шляхом надання протягом певного періоду часу окремих кредитів в розмірах, заздалегідь обумовлених угодою, без проведення додаткових спеціальних переговорів. Кредитна лінія надається суб'єкту господарської діяльності, який має рахунок в банку і відповідає певним критеріям, визначеним банком; постійно і в строк сплачує будь-які свої зобов'язання; здатний в повному обсязі у визначений угодою термін розрахуватись за своїми борговими зобов'язаннями. Кредитна лінія використовується на поповнення обігового капіталу (купівля сировини, матеріалів для виробництва продукції, закупівлю товарів для наступного їх продажу, тощо); термін дії кредитної лінії, як правило, 1 рік.

Виділяють такі види кредитних ліній: непоновлювальна -- в межах встановленого банком ліміту по лінії клієнт отримує кредити на певну, передбачену договором, суму по кредитній лінії, поновлювальна -- в межах встановленого банком ліміту по лінії клієнт отримує кредити, а погашення частини або всіх раніше отриманих кредитів дає можливість отримання нових кредитів в межах діючого ліміту по кредитній лінії і на визначених договором умовах (дод. Б).

Ліміт по лінії -- визначена кредитним договором максимально можлива сума всіх отриманих по лінії та непогашених зобов'язань позичальника. В межах встановленого ліміту по кредитній лінії банком для клієнта, крім надання кредитів, можуть здійснюватись такі кредитні операції: видача банківських гарантій, відкриття акредитивів без грошового покриття, авалювання векселів, овердрафт.

Перевагами для клієнта є можливість неодноразово проводити різноманітні кредитні операції, оформлення забезпечення здійснюється лише один раз -- при відкритті кредитної лінії, можливість отримати широкий спектр кредитних операцій. [21, с. 41-42].

Кредит на поповнення обігових коштів надається для фінансування поточеної господарської діяльності клієнта (купівля сировини, матеріалів для виробництва продукції, закупку товарів для наступного їх продажу тощо).

Кредит надається суб'єкту господарської діяльності, який постійно і в строк сплачує будь-які свої зобов'язання; здатний в повному обсязі у визначений угодою термін розрахуватись за своїми борговими зобов'язаннями; в залежності від потреб клієнта видача кредиту може здійснюватись одноразово всією сумою або частинами згідно графіка; кредит на поповнення обігових коштів надається як в національній, так і в іноземній валюті; термін кредитування до 1 року; сплата відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно за фактичну кількість днів користування кредитом; погашення кредиту здійснюється згідно затвердженого графіку, рівними частинами (щомісяця, щоквартально, тощо), з відстрочкою погашення протягом певного періоду, одним внеском в кінці терміну, достроково за бажанням клієнта. Перевагою для клієнта є можливість отримати кошти для фінансування поточних потреб [21, с. 41; 24, с. 90-91].

Терміновий кредит - форма кредитування, яка використовується для покриття короткострокових розривів у платежах позичальника. Надається клієнтам, при фінансуванні угод, де момент одержання виторгу (посередницька діяльність) є фіксованим . На практиці в чистому вигляді застосовується рідко, у зв'язку з ускладненою процедурою зміни терміну погашення у випадку форс-мажору, проте застосовується в поєднанні з іншими режимами короткострокового фінансування - овердрафт, кредитна лінія.

У договорі про надання термінового кредиту зазначені дата одержання, дата погашення. Привабливість даного режиму кредитування - дешевизна. Банк, що надає кредит, може залучити термінові ресурси для кредитування клієнта на Міжбанківському ресурсному ринку, що і буде основною складовою ціни для клієнта.

Можливий моновалютний режим, обов'язкове відстеження банком цільового використання позикових коштів. Джерело погашення - виторг по контракту, який фінансується, або інші надходження на розрахунковий рахунок клієнта. Не виключене часткове погашення за рахунок використання кредитної лінії, овердрафту. Термін кредиту - до 30 днів ( рідше до 60).

Операції “РЕПО” з товарами - форма кредитування, за якої банк (можливо через дочірні компанії) укладає угоду покупки товару (як правило, за ціною нижче ринкової) з обов'язковою умовою зворотного викупу за фіксованою ціною через визначений термін. При цьому здійснюється перехід права власності. Заробіток банку і компенсація витрат по даній угоді закладений в різниці цін продажу і купівлі. Подібні угоди застосовуються до зернових на елеваторі, інших товарів, схильних до вартісних сезонних коливань. Основна мета даного виду угод - вивільнити оборотні кошти підприємства, які заблоковані в товарних залишках, придбаних у період мінімальних цін, оптимізувати оподаткування (ПДВ).

При такій формі фінансування не використовуються основні принципи кредитування, і основний аналіз спрямований на формування ліквідної вартості товару, який купується, забезпечення збереження.

Вартість подібної послуги дорожча за середню відсоткову ставку по чистому кредитуванню. Ціноутворення пов'язане з ризиком ліквідності товару, витратами під час збереження, страхуванні товару [32].

Отже, короткострокові кредитні операції можуть надаватись банками клієнтам у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку із витратами виробництва та обігу, незабезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.

1.2 Державне регулювання кредитних операцій банку

Нормальне функціонування банківської системи України, налагодження ефективної банківської діяльності багато в чому залежить від організації банківського регулювання і нагляду. Головною метою банківського регулювання і нагляду є забезпечення безпеки та фінансової стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Одним із важливих та суттєвих елементів успішного функціонування системи кредитування є розробка механізму успішного державного регулювання кредитних послуг та управління і регулювання кредитною діяльністю вітчизняних фінансово-кредитних установ.

З метою регулювання процесів формування та розвитку ринку кредитування мають бути створені ефективні механізми, які повинні сполучати прямі та непрямі інструменти державного регулювання; оптимальні процедури державного управління та регулювання з саморегулюванням.

На ринку кредитних операцій доцільно застосовувати прямі інструменти державного регулювання, які передусім полягають у наданні пільг і заохочень щодо розвитку цих операцій; непрямі інструменти, які сприятимуть запровадженню нових технологій, забезпеченню висхідної траєкторії вартісного циклу, виробництву нових кредитних продуктів та наданню послуг з кредитування.

Особливістю державного регулювання ринку кредитних операцій виступає той факт, що одночасно іде формування механізмів регулювання та механізмів саморегулювання.

До основних механізмів державного регулювання ринку кредитних операцій можна віднести:

· створення законодавчої бази для роботи банків на ринку кредитних операцій;

· визначення системи захисту позичальників;

· сприяння розвитку регіональних мереж та установ фінансового характеру, які були б націлені на вирішення не лише локальних, але й стратегічних державних завдань;

· вибір пріоритетних галузей застосування інструментів кредитування;

· забезпечення реалізації пріоритетів інноваційного розвитку;

· розвиток міжнародних форм діяльності, формування сприятливого іміджу держави і конкретної фірми на фінансових ринках.

Вирішення цього досить широкого кола проблем є можливим завдяки поєднанню зусиль державних та регіональних органів, саморегулюючих структур фінансового і реального ринків.

Аналіз законодавства, що визначає правові засади діяльності банків дає змогу говорити про те, що на сучасному етапі воно являє собою значний масив різної за юридичною силою, формою й сферою дії нормативних актів, які мають визначену ієрархічну систему.

Акти, що діють у цей час у банківській сфері, залежно від їх юридичної сили можна поділити на 5 груп:

1. Конституція України, яка заклала концептуальні основи банківського законодавства;

2. Закони України, що регулюють різні аспекти банківської справи;

3. Укази Президента з питань банківської діяльності;

4. Акти Кабінету Міністрів України з питань банківської діяльності;

5. Нормативно-правові акти (постанови, положення, інструкції, правила Національного банку України з питань, віднесених до його повноважень).

Функціонування вітчизняної банківської системи регулюється насамперед Конституцією України, зокрема ст. 92, ч.2, п.1, яка передбачає, що винятково законами встановлюються правові засади у сфері функціонування кредитного, грошового, фінансового та інвестиційного ринків і інших важливих напрямків реалізації функцій держави. Звідси важливою задачею є визначення виду й способу правового регулювання банківської діяльності, яка в першу чергу повинна ґрунтуватися на законах, а потім реалізовуватися через правові механізми Національного банку [2].

Найважливішими актами в сфері банківської справи є закони, вони визначають правові засади функціонування банків. Нині в Україні діє цілий ряд законів, що регулюють банківську діяльність та банківську справу. Серед них: Закони "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про заставу", "Про цінні папери і фондовий ринок», "Про фінансовий лізинг", "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", "Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб", "Про платіжні системи і переказ грошей в Україні", "Про іпотеку", "Про іпотечне кредитування, операцій з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", "Про організацію формування та обігу кредитних історій" [7-14].

У банківському законодавстві міститься визначення банківського кредиту, а саме у Законі України «Про банки і банківську діяльність». Відповідно до статті 1 цього Закону банківський кредит -- це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. Безпосередньо кредитним операціям банків присвячена стаггя 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Згідно з цією статтею кредитними вважаються такі операції банків:

розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

організація купівлі та продажу цінних паперів за доручен ням клієнтів;

здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

лізинг [6].

Банківські кредитні правовідносини -- це урегульовані нормами права відносини, які виникають у процесі здійснення банками кредитної діяльності. Необхідно зазначити, що банківські кредитні відносини неоднорідні за своєю правовою природою і регламентуються нормами різних галузей права.

Зокрема, кредитні відносини комерційних банків між собою а також між комерційними банками та їх клієнтами регулюються нормами цивільного та господарського права. Правові засади цивільно-правових банківських відносин визначені у Цивільному кодексі України (ст.ст. 1054--1056). Зокрема, зазначеними нормами визначену цивільно-правову природу кредитного договору, його істотні умови, форму та інші суттєві моменти [3].

Господарсько-правові аспекти банківських кредитних відносин врегульовані у Господарському кодексі України. Зокрема, у статті 345 Господарського кодексу України визначено, що кредитні операції банків полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Тобто, норма має відсильний характер та направляє нас до норм спеціального (банківського) законодавства [1].

Відповідно до статті 348 Господарського кодексу України банк здійснює контроль за виконанням умов кредитного договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням позички в порядку, встановленому законодавством. У разі якщо позичальник не виконує своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором, банк має право зупинити подальшу видачу кредиту відповідно до договору.

Згідно зі статтею 349 Господарського кодексу України банки здійснюють кредитні операції в межах кредитних ресурсів, які вони утворюють у процесі своєї діяльності. Вони можуть позичати один в одного на договірних засадах ресурси, залучати та розміщувати кошти у формі депозитів, вкладів і здійснювати взаємні операції, передбачені їх статутами. У разі недостатності коштів для здійснення кредитних операцій і виконання взятих на себе зобов'язань банки можуть одержувати позички у Національного банку України. Кредитні ресурси Національного банку України становлять кошти статутного та інших фондів, інші кошти, що використовуються як кредитні ресурси відповідно до закону. Загальні умови використання кредитних ресурсів визначаються Господарським кодексом та іншими законами [1].

Короткострокове кредитування є високоризиковим видом операцій банку. Хоча комерційні банки і здійснюють такі операції на власний ризик та на власних умовах, з метою його зниження зазначеного та захисту інтересів вкладників, законодавством встановлено певні вимоги, яких комерційні банки обов'язково мають дотримуватися.

Відповідно до Інстроукції про порядок регулювання діяльності банків України № 368 короткострокові кредитні операції за ступенем ризику відносяться до таких груп активів:

- короткострокові кредити, що надані органам державної влади - друга група активів зі ступенем ризику 10 відсотків;

- кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, що розміщені в банку що має офіційний кредитний рейтинг не нижче, ніж інвестиційний клас - третя група активів зі ступенем ризику 20 відсотків.

- короткострокові кредити, що надані органам місцевого самоврядування, кредити овернайт, що надані іншим банкам, що не надежать до інвестиційного класу - четверта група активів зі ступенем ризику 50 відсотків;

- кредити овердрафт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам, що не наледать до інвестиційного класу - п`ята група активів зі ступенем ризику 100 відсотків [4].

Національний банк України визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших ризиків банків.

Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов'язаний при наданні кредитів, зокрема, короткострокових кредитів, що є більш ризиковими та, зазвичай, незабезпеченими, додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків [6].

Крім того банки не можуть довільно встановити плату за користування короткостроковими кредитними коштами, а саме: банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.

Банк має право видавати бланкові короткострокові кредити за умов додержання економічних нормативів.

Надання безпроцентних короткострокових кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків [25].

Таким чином, банківські короткострокові кредитні операції за своєю правовою природою є фінансово-правовими відносинами та, відповідно, регламентуються нормами фінансового права, а також нормативно-правовими актами Верховної Ради України та Національного банку України.

1.3 Інформаційна база та інструментарій аналізу короткострокових кредитних операцій банку

Інформаційне забезпечення аналізу діяльності комерційного банку поєднує всі види інформації незалежно від джерел її отримання. Створення широкого кола джерел інформації, що найбільш повно ризкриває багатогранність діяльності банківської установи.

Інформаційне забезпечення аналізу кредитного портфеля складається з:

· правової інформації, що міститься у законах України, які регулюють економічну діяльність банків (Закон «Про банки та банківську діяльність», закон «Про оподаткування прибутку підприємств» тощо);

· директивна інформація, що міститься у постановах Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказах Міністерства фінансів та інших міністерств і відомств, нормативно-довідкова інформація, що міститься у збірниках галузевих, відомчих, міжгалузевих нормативів, каталогах, проспектах тощо;

· інформація бізнес-планів та прогнозів;

· обліково-економічна інформація, яка є основним видом фактографічної інформації [43].

В обліково-економічній інформації основне місце посідає поточна інформація бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Джерелом даних для проведення аналізу кредитного портфеля банку є його баланс, у якому відображено всю інформацію про наявність фінансового та нерухомого майна, власником якого є банк; обсяг та склад зобов'язань контрагентів перед банком та зобов'язань банку перед контрагентами .

Баланс є основою для балансового звіту комерційного банку, в активі якого відображається склад засобів за напрямами їх розміщення, а в пасиві -- склад фінансових ресурсів (зобов'язання та капітал). Звіт "Баланс" визначає склад і структуру майна банку, ліквідність банку, наявність власного та запозиченого капіталу, зміну дебіторської та кредиторської заборгованості тощо. Статті звіту "Баланс" розміщені в порядку зменшення ліквідності [29, c. 121].

Банк складає звіт "Баланс" за квартал на підставі показників файла 02, річний звіт "Баланс" - на підставі показників файлу 25, річний звіт "Баланс" з урахуванням усіх коригуючих проводок - на підставі показників файлу 81.

Банк складає звіт "Баланс" за певний період (квартал, рік) за наростаючим підсумком з початку звітного року. Банк у звіті "Баланс" до статей активів і пасивів та в примітках включає суми переоцінки.

Також Банк у звіті "Баланс" до статей активів і зобов'язань та в примітках включає суми нарахованих неотриманих процентних доходів і нарахованих несплачених процентних витрат. Банк забезпечує тотожність підсумку активів сумі зобов'язань і власного капіталу звіту "Баланс". Банк не згортає статті активів та зобов'язань, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, нормативно-правовими актами Національного банку. Банк не включає у звіт "Баланс" інформацію за технічними рахунками, за розрахунками та доходами і витратами, які здійснюються внутрішньосистемно [44].

До балансового звіту складаються примітки, які розшифровують окремі статті балансу, зокрема примітка , яка має назву «Кредити та заборгованість клієнтів» розкриває структуру кредитного портфеля [29, с. 122].

Банк складає примітки на підставі даних синтетичного та аналітичного бухгалтерського обліку, які є невід'ємною складовою його фінансової звітності [16].

Також джерелами інформації можуть бути статистичні звіти, які подаються комерційними банками до НБУ:

- Форма N 302 (місячна) - звіт про класифіковані кредитні операції та сформовані резерви за кредитними операціями. Подається електронною поштою: - банками - юридичними особами (зведені дані - з урахуванням філій, що розташовані в Україні та за її межами) територіальним управлінням Національного банку України до 10 числа після звітного періоду; - територіальними Управліннями Національного банку України через Центральну розрахункову палату Департаменту нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду до 12 числа після звітного періоду .

- Форма N 310Д - звіт про суми і вартість кредитів (у процентах річних) (щоденна). Подається електронною поштою: - банками - юридичними особами в обласному розрізі територіальним управлінням Національного банку України в установлений ними строк; - територіальними управліннями Національного банку України через Центральну розрахункову палату Департаменту монетарної політики до 17 години наступного робочого дня .

- Форма N 310 (місячна) - звіт про суми і процентні ставки за наданими кредитами та залученими депозитами (за класифікаціями контрагентів і рахунків). Подається електронною поштою: - банками - юридичними особами в обласному розрізі територіальним управлінням Національного банку України в установлений ними строк;- територіальними управліннями Національного банку України через Центральну розрахункову палату Департаменту статистики та звітності 3 та 11 числа після звітного періоду .

- Форма N 321 (місячна)- звіт про вимоги за наданими кредитами (за класифікаціями контрагентів і рахунків). Подається електронною поштою: - банками - юридичними особами в обласному розрізі за філії, що розташовані на території інших держав, у розрізі країн територіальним управлінням Національного банку України в установлений ними термін; - територіальними управліннями Національного банку України через Центральну розрахункову палату Національного банку України Департаменту статистики та звітності до 11 числа після звітного періоду [45].

Також до 2006 року існували таки форми та пояснення щодо їх заповнення, проте вони втратили чинність на підставі Постанови Національного банку N 466 від 19.12.2006 :

- Форма N 322 - «звіт про вимоги за кредитами, наданими в економіку України (класифікація за цільовим спрямуванням; - Форма N 323 - «звіт про вимоги за кредитами, наданими в економіку України (класифікація за формами власності)» ;

- Форму N 317 - «звіт про вимоги за кредитами, наданими в економіку України (класифікація за організаційно-правовими формами господарювання)» ;

- Форма N 320 (місячна) - «звіт про вимоги за кредитами, наданими в економіку України (класифікація за видами економічної діяльності)» [45 ].

Всі файли з даними для складання грошової і банківської статистики мають бути з електронним цифровим підписом. Перед надсиланням до Національного банку України здійснюється захист цих файлів за допомогою спеціального програмного комплексу "АРМ НБУ" [45].

Крім інформаційної бази аналізу кредитних операцій банку необхідно також визначити основні методи ти інструменти аналізу кредитів банку. Для аналізу короткострокових кредитних операцій необхідно застосовувати такий набір інструментів, який найбільшою мірою сприятиме його ефективності. Набір інструментів або методика аналізу - це сукупність способів, правил і заходів для найбільш доцільного використання у процесі вивчення конкретного предмету.

В аналізі банківської діяльності методика являє собою сукупність аналітичних способів і правил вивчення діяльності банку, спрямованих на дослідження різних об'єктів аналізу. Вони допомагають одержати найбільш повну оцінку фінансової стійкості та прибутковості банку, яка враховується його керівництвом у процесі прийняття управлінських рішень щодо вироблення подальшої стратегії розвитку банку [29, c.9].

Під методом у широкому значенні наука розуміє науково обґрунтовану систему теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів та спеціальних прийомів дослідження, що дають змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення і базуються на діалектичному методі пізнання.

Метод аналізу кредитних операцій має певні специфічні особливості. До них належать:

- системний підхід дослідження;

- комплексність оцінки підсумків діяльності і можливостей підвищення ефективності як результату комплексної взаємодії, що її визначають;

- використання системи показників, що характеризують діяльність банку;

- результативність, що дає можливість сконцентрувати увагу на тих сторонах діяльності банку, від поліпшення яких значною мірою залежить підвищення ефективності роботи;

- вивчення причин зміни показників;

- визначення та вимірювання взаємозв'язків та взаємозалежностей між ними з допомогою спеціальних прийомів [29, с.42].

Методом аналізу короткострокових кредитів комерційного банку є комплексне органічно пов'язане дослідження діяльності комерційного банку на ринку нерухомості з використанням статистичних, економіко-математичних, облікових та інших способів обробки інформації. Особливостями методу аналізу кредитного портфелю є: використання системи показників, які характеризують діяльність банку щодо короткострокового кредитування; вивчення факторів та причин їх зміни; виявлення і вимірювання взаємозв'язку між ними. Для проведення аналізу кредитного портфелю банку використовуються такі методи:

1. Метод порівняння. Передбачає зіставлення досліджуваного явища, предметів із відомими, вивченими раніше, з метою визначення їх спільних рис або відмінностей. За допомогою цього методу визначаються загальне і специфічне в кредитній діяльності банку, вивчаються зміни досліджуваних об'єктів, тенденції і закономірності їх розвитку. Можна виділити такі найтиповіші ситуації, коли використовується порівняння та його цілі:

1. Зіставлення планових і фактичних показників короткострокового кредитування для оцінки ступеня виконання плану;

2. Зіставлення фактичних показників із нормативними, що дає змогу проконтролювати дотримання банком різних нормативів, установлених НБУ;

3. Порівняння фактичних показників із показниками минулих років (звітних періодів) для визначення тенденцій розвитку короткострокового кредитування;

4. Зіставлення показників банку, що аналізуються, з показниками інших банків-конкурентів для визначення позицій банку на ринку короткострокових кредитів за різними показниками кредитної діяльності;

5. Зіставлення паралельних динамічних рядів для вивчення взаємозв'язків досліджуваних показників; наприклад, паралельний аналіз динаміки залишків за короткостроковими кредитами та відсоткових ставок за ними дає можливість встановити, чи пропорційно змінюються обсяги кредитів зі зміною процентних ставок за ними;

6. Зіставлення різних варіантів управлінських рішень із метою вибору оптимального; наприклад, установлюючи процентну ставку за короткостроковими кредитами, вибирають такий її рівень, який забезпечив би необхідний обсяг даного виду банківського ресурсу з урахуванням наявності достатніх можливостей для обслуговування клієнтів;

7. Зіставлення результатів діяльності до і після впровадження якогось нововведення; наприклад, введення нового кредитного продукту та дослідження динаміки обсягів кредитування після його введення.

2. Метод приведення показників до порівнянного вигляду. Наприклад, щоб згрупувати усі видані банком короткострокові кредити, необхідно привести їх суми до порівнянного вигляду (оскільки банк видає кредити як у національній, так і в іноземній валюті); для цього суми кредитів в іноземній валюті трансформуються в гривневий еквівалент множенням на відповідний валютно-обмінний курс, і тільки після цього підсумовуються усі видані банком кредити (гривневі кредити і гривневі еквіваленти кредитів в іноземній валюті). [29, с. 11]

3. Метод використання абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники характеризують кількісні розміри наданих кредитів, а відносні відбивають співвідношення певних абсолютних показників. Відносні показники виражаються у формі коефіцієнтів (за базу взято 1) або відсотків (за базу взято 100). До них відносять показники виконання плану, динаміки, структури (питома вага), ефективності та ін. Цей метод є одним із ключових в аналізі банківської стійкості.

4. Метод групувань дає змогу через систематизацію даних балансу розібратися в сутності аналізованих явищ і процесів. Під час аналізу кредитів застосовуються різні угруповання рахунків балансу, наприклад, термінів кредитів.

5. Балансовий метод слугує головним способом для визначення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних та урівноважених економічних показників, підсумки яких мають бути тотожними. Цей метод допомагає зрозуміти економічний зміст функціонування банку.

6. Графічний метод полягає у наочному зображенні виконання плану, динаміки, структури процесів і явищ. Графіки добре сприймаються завдяки їх наочній формі. За допомогою їх можна здійснювати оперативний контроль за дотриманням економічних нормативів, виконанням плану доходів і витрат та ін. філіями банку. На практиці застосовуються такі види графічних прийомів: графіки, діаграми, картосхеми і картограми.

Використання графіків доцільно здійснювати, коли є потреба показати взаємоз'вязок процесів у часі та просторі. Це дає змогу дійти висновку про наявність і напрям зв'язку, а також обрати математичну модуль для його вираження [19, c. 55].

8. Метод деталізації. Деталізація - розкладання загальних показників на складові частини. Розрізняють деталізацію за:

- факторами;

- періодами;

- підрозділами.

9. Метод табличного відображення аналітичних даних. Результати аналізу звичайно подаються у вигляді таблиць. Це найбільш раціональна і зручна для сприйняття форма уявлення аналітичної інформації про досліджувані явища за допомогою цифр, розташованих у певному порядку. Аналітична таблиця є системою суджень, виражених мовою цифр. Вона набагато виразніша і наочніша, ніж словесний текст. Показники в ній розташовуються у більш логічній і послідовній формі порівняно з текстовим викладом, займають менше місця, і пізнавальний ефект досягається набагато швидше. Табличний матеріал дає змогу охопити аналітичні дані в цілому як єдину систему. За допомогою таблиць легше простежуються зв'язки між досліджуваними показниками [29, с. 12].

10. Методи факторного аналізу. Ці методи відображають кількісний вплив факторів на результативний показник. У їх основі покладено прийом елімінування, тобто, визначення впливу одного фактора шляхом абстрагування від дії інших. Але при цьому обов'язковою умовою є описування зв'язків між факторами та результатом за допомогою математичної моделі.

Розрізняють наступні моделі:

Адитивна

Мультиплікативна

Кратна

До інструментів факторного аналізу належать:

1.Метод диференційного обчислення - приріст функції розкладається як результат множення окремої похідної на прирощену змінну.

2.Метод ланцюгових підстановок. Суть методу - послідовна заміна базисних показників на звітні і співставлення наступних розрахунків з попередніми.

3.Метод різниць. Метод різниць застосовується при визначенні впливу факторів, за умови, що їх кількість не більше, ніж два. Сутність цього методу полягає в тому, що визначаються різниці фактичного показника і планового (або базисного та звітного) та множаться на часткові показники, використовуючи метод ланцюгових підстановок.

При здійсненні аналізу короткострокових кредитних операцій передбачається використання наведених інструментів для виявлення загальних тенденцій розвитку та здійснення банківської діяльності, а також для виявлення відхилень від запланованих показників, чи показників попередніх періодів. Висококваліфіковане та доцільне оперування заданими інструментами дозволить підвищити ефективність роботи підрозділів окремого банку як на мікрорівні, так і покращити діяльність банківської системи на загалом.

Отже, в процесі аналізу короткострокового кредитування банку слід використовувати такий набір інструментів та методів, який надасть змогу найбільш повно, точно та ефективно відобразити усі наявні тенденції зміни досліджуваних показників.



РОЗДІЛ 2. Аналіз короткострокових кредитних операцій банку на прикладі ПАТ «Альфа Банк»

2.1 Аналіз індикаторів ринку короткострокового кредитування в Україні

Динаміка показників економічного розвитку України в 2010 році, зокрема і грошово-кредитного ринку, свідчить про закріплення позитивних тенденцій на етапі посткризового відновлення.

Серед головних позитивних змін, які були характерні для грошово-кредитного ринку в цей період та сформували надійну основу для подальшого зміцнення банківської системи, а також сприяли відновленню її інвестиційної функції, можна виділити такі:

1. Подальше уповільнення споживчої інфляції - приріст якої за підсумками 2010 року становив 9,1% порівняно з 12,3% у 2009 року, а її показник у грудні (0,8%) був найнижчим за всю історію статистичних спостережень з 1991 року.