Аналіз банківських операцій та послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

банківський послуга актив

В сучасних умовах винятково важливе значення для України набуває зміцнення та підвищення ефективності банківської системи, оскільки банки є рушійною силою економічного розвитку та процесу виходу з кризового становища країни . На сьогоднішній день в банківській системі продовжує формуватися та вдосконалюватися ринок банківських послуг, який сегментується на ринок активно-пасивних операцій та ринок банківських продуктів.

Ринок банківських послуг охоплює широкий спектр послуг від розрахунково-касових до зберігання та перевезення цінностей, який не передбачає відчуження ресурсів банку і не несе ризиків, притаманних банківським операціям.

Розвиток та функціонування світової економіки особливо в ситуації світової кризи характеризується значним розвитком сфери послуг в порівнянні з сферою виробництва. Аналогічні об'єктивні перетворення відбуваються і в банківському секторі, де спостерігається випереджаючий розвиток сфери банківських послуг порівняно з його операціями. Послуги займають значну долю сукупних доходів банків, яка нерідко перевищує їх долю доходів від операцій.

Частка послуг в діяльності українських банків неухильно зростає. Тому все більшого значення набуває вивчення банківських послуг як різновиду банківських продуктів, їх специфічної природи та місця в діяльності банків, механізму їх формування і розвитку.

В період становлення банківської системи і розвитку ринку послуг окремі питання функціонування останнього привертають до себе все більшу увагу вітчизняних та зарубіжних дослідників банківської сфери. Серед вітчизняних економістів та спеціалістів з країн СНД найбільше уваги ринку банківських послуг приділено в працях Дзюблюка О.В., Жукова Є.Ф., Качаєва Ю.Д., Коробова Ю.І., Лаврушина О.І., Мороза А.М., Мируна М.І., Савлука М.І., Солдаткіна В., Усоскіна В.М., Уткіна Е.А.

Дослідженням ринку банківських послуг займались також відомі економісти: Валдес С., Гавальда К., Джозлин Р., Заутер В., Котлер Ф., Роуз П., Сондерс Дж., Стенлейк Дж., Стуфле Ж. та інші.

Разом з тим досліджень ринку банківських послуг у вітчизняній науковій думці виявляється недостатньо, що невпинно впливає на характер та ефективність функціонування всієї банківської системи.

В літературі не сформувалось єдине трактування сутності банківської послуги, не існує достатньої кількості та адаптованих для сучасного положення України стратегій розвитку та розширення, створення нових банківських послуг, з урахуванням потужних маркетингових досягнень і світових напрацювань, немає планів та прогнозів розвитку сфери банківських послуг на перспективу. На практиці це призводить до відсутності комплексних підходів в дослідженні ринку банківських послуг та в роботі комерційних банків.

Розвиток цього ринку на сучасному етапі відбувається переважно за рахунок практичних напрацювань окремих банків без відповідних науково-методологічних узагальнень та обґрунтувань і законодавчого підкріплення, що негативно впливає на банківську систему в цілому.

В умовах кризи та зменшення доходності багатьох банківських операцій, що пов'язано передусім зі високою обліковою ставкою Національного банку України, ставок по кредитах комерційних банків, нерозвиненості ринку цінних паперів і ринку міжбанківських кредитів тощо, банківські послуги можуть стати надійним, довгостроковим джерелом доходів українських банків.

Об'єкт дослідження: банківська діяльність щодо створення і впровадження банківських послуг через ринкові механізми до учасників фінансового ринку.

Предмет дослідження: кредитні, депозитні, інвестиційні, консультаційні, трастові, гарантійні та інші види банківських послуг.

Мета дослідження - розкрити сучасний стан ринку банківських послуг в Україні та виявити напрямки його розвитку.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- уточнити сутність банківських послуг та підходи щодо їх поділу;

- проаналізувати стан ринку банківських послуг в Україні;

- дослідити сучасні тенденції щодо створення і надання клієнтам депозитних банківських послуг;

- розглянути сучасні ринкові механізми банківського поточного обслуговування клієнтів;

- проаналізувати світові тенденції розвитку послуг іноземними банками, з врахуванням новітніх технологій з обслуговування клієнтів та інших контрагентів;

- вказати на перспективи подальшого розвитку ринку банківських послуг в Україні.

Методологічною і теоретичною основою магістерської дипломної роботи є закони та постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів, нормативні акти Національного банку України, економічна література з питань банківської справи, аналітичні, економіко-математичні, статистичні збірники, матеріали періодичної преси, статистичні методи дослідження а також Фінансові звіти банку в динаміці по рокам.

Наукова новизна полягає у розкритті сучасних тенденцій розвитку та можливостей комерційних банків щодо їх стратегічного планування та вдосконалення гнучкого і адекватного реагування на запити ринку, що ґрунтується на аналітичному опрацюванні значного фактичного матеріалу.

Теоретичні узагальнення та практичні рекомендації, зроблені в процесі дослідження, можуть бути використанні в діяльності українських комерційних банків.

Приведений передовий світовий досвід у сфері надання та розширення послуг банками може бути критично опрацьований та творчо використаний в Україні.

Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків, розділу «Використання сучасних інформаційних технологій в банківській справі» та анотації.

1.Теоретичні основи банківських операцій та послуг

1.1 Поняття, особливості банківських послуг та операцій

Діяльність банків у сфері надання послуг і досі залишається однією з найменш досліджених тем у теорії та практиці банківської діяльності. Як і раніше, фахівці з банківської справи переважно всі банківські операції поділяють на 3 групи : активні, пасивні та розрахунково- касові операції. У той же час банківські послуги як самостійний напрямок діяльності банків залишаються майже поза увагою самостійних досліджень. Практика доводить необхідність та важливість окремого дослідження банківських послуг як окремого та самостійного продукту банківської діяльності. У розвинутих країнах світу банки отримують значну частку доходів саме від надання банківських послуг, яка нерідко перевищує половину загальних доходів банків.

В Україні останнім часом спостерігалися значні темпи зростання обсягу наявних банківських послуг. Лише за останні роки частка банківських доходів від надання саме послуг зросла з 19 до 25 % у загальній сумі доходів банків. Тому важливої ролі набуває з'ясування сутності банківських послуг, іх місця та ролі в діяльності банків та розмежування від інших супутних понять, як банківська операція та банківський продукт [9].

Пріоритетний розвиток банківської системи та становлення інших кредитно-фінансових інститутів відіграє ключову роль у формуванні ринків грошей і капіталів через механізми й інструменти банківських і небанківських послуг фінансового характеру. Однак для побудови конкурентної стратегії банку й успішного позиціонування на ринку необхідно чітко управляти об'єкт управління.

Банківські установи не лише надають послуги, а й виконують певні операції, реалізують банківські продукти. Правильне усвідомлення відмінностей згаданих елементів дозволить визначити іх пріоритетність з позиції економічної значущості й ефективно ними управляти.

Банки істотно відрізняються за набором операцій та послуг, що надають клієнтам. Одні із них виконують широке коло операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки, інші- лише окремі операції на ринку чи функціонують у вузькому секторі ринку банківських послуг або обслуговують окремі галузі економіки [7].

Саме на сучасному етапі розвитку банківського сектора України постає проблема чіткого розуміння поняття «банківська послуга».

Банки, як і будь- які інші підприємства в економіці, створюють свої продукти, які дістали назву «банківські продукти». Специфіка банківської діяльності відрізняє банки від підприємств матеріального виробництва та інших фінансових інститутів. Щоб відповісти на питання- що таке банківський продукт, необхідно виокремити його специфічні риси, які допоможуть розробити визначення. На відміну від матеріальних продуктів , банківський продукт- поняття , скоріше, умовне. Воно з'явилось виключно в банківському середовищі, але так же, як і поняття матеріальний продукт, являється комплексним. На методологічному рівні цей продукт схожий на матеріальний, оскільки його створення також складає виробничий процес. Іншими словами, банківський продукт є результатом здійснення цілої низки дій , спрямованих на проектування продукта, саме його виробництво, тестування та реалізацію (продаж).

Особливості банківського продукту порівняно з іншими продуктами матеріальної сфери виробництва такі :

1. Банківські продукти не набувають безпосередньо матеріального втілення у традиційному розумінні (продукція промисловості, сільського господдарства);

2. Відносини з банком мають переважно довгостроковий характер (відкриття рахунків, надання кредитів);

3. Нерозривність процесу виготовлення та використання банківського продукту ;

4. Оперування з грошима у різних формах- готівкою, безготівковими грошима.

У зв'язку з тим, що банки є суб'єктами підприємництва, поняття їх продуктів, з одного боку, має відповідати загальновизнаним поняттям товарів і послуг, а з іншого - враховувати особливості банківської діяльності.

Складна специфіка банківських продуктів не дала можливості донині розкрити їх економічну природу, дати науково достовірну класифікацію їх, зокрема, розмежувати поняття банківської операції та банківської послуги.

Сучасні економісти, нажаль, не акцентують увагу на принципових відмінностях між банківською операцією та послугою і, як правило, узагальнюють їх [33].

У західній літературі панує розширений підхід до трактування банківських послуг, коли під ними розуміють будь-який різновид діяльності банків. Банківська послуга як самостійне поняття, що характеризує діяльність банку, губиться в широкому колі банківських операцій, які охоплюють усі сторони діяльності банку як фінансового посередника.

Прямо протилежний вузький підхід до розумання банківських послуг панував у минулому, коли мимохідь згадувалось про існування банківських послуг, але вся увага приділялась операціям банків. Діяльність банку уявлялася як набір різних операцій, у царині яких «розчинялися» і зникали самі банківські послуги. У працях того періоду навіть такі чисті (класичні) послуги, як посередницькі, комісійні, консультативні, називалися операціями і ставилися в один ряд із пасивними й активними .

В сучасних умовах відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківська діяльність включає в себе такі групи банківських операцій, як [67]:

- залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб;

- розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

- відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Таким чином законодавець дещо звужує сферу банківської діяльності. Проте метою такого визначення є виділення основних операцій, здійснювати які у сукупності мають право лише банки. Поряд з цими трьома видами операцій банки (інші фінансові установи), а у визначених законами України випадках -- також і інші юридичні особи мають право здійснювати і інші операції, пов'язані з операціями, які складають зміст банківської діяльності. У зв'язку з цим маємо розглядати поняття «банківська діяльність» у широкому та у вузькому розумінні.

У широкому розумінні під банківською діяльністю розуміються всі види операцій, які можуть здійснювати відповідно до законодавства банки, а у визначених законом випадках -- інші юридичні особи.

У вузькому розумінні банківська діяльність включає, в себе лише ті операції, які виділяють банк з числа інших фінансово-кредитних установ.

У цьому контексті, аналізуючи поняття «банківське право», «банківське законодавство», «банківські правовідносини» та інші поняття, ми будемо вживати термін «банківська діяльність» саме у широкому розумінні.

Для операцій, які у сукупності можуть здійснювати лише банки, ми пропонуємо використовувати термін «операції виключної компетенції банків».

Банківські операції прийнято поділяти на активні, пасивні та комісійні. Активні операції полягають у використанні ресурсів банку (зокрема надання кредитів).

На думку В.М. Усоскіна [86], активні операції комерційного банку можна розділити на 4 великі групи:

- кредитні операції (або позички);

- інвестиції в цінні папери;

- касові операції;

- інші активи.

Пасивні операції -- це операції, які полягають у залученні грошових коштів -- фізичних та юридичних осіб -- клієнтів банку (депозити або вклади).

Комісійні операції -- це здійснення банками посередницької діяльності, зокрема, обслуговування платежів клієнтів, інкасація, зберігання валютних цінностей та цінних паперів та ін. Банківська діяльність здійснюється на підставі певних принципів. На думку О. П. Орлюк, основними принципами банківської діяльності можна визначити:

незалежність банків у своїй діяльності, їх економічна самостійність;

- невтручання органів державної влади та місцевого самоврядування в діяльність банків, за винятком випадків, установлених законодавством (зокрема, в межах організації Національним банком банківського регулювання та банківського нагляду);

- розмежування відповідальності між банками та державою;

- обов'язковість отримання банками ліцензій (дозволів) на здійснення банківських операцій, передбачених законодавством;

- обов'язковість дотримання банками встановлених НБУ економічних нормативів для підтримання стабільності банківської системи країни та захисту інтересу клієнтів;

- закріплення за банками права оперативної самостійності у виборі клієнтів та видів операцій, за якими він буде спеціалізуватися;

- забезпечення фізичним та юридичним особам права вільного вибору банку;

- забезпечення виконання банком взятих на себе майнових зобов'язань перед клієнтами та третіми особами, в першу чергу повернення грошових коштів вкладникам банків.

В процесі аналізу досліджень та публікацій з цієї проблеми, були отримані різноманітні трактування цих суперечливих категорій. О. Лаврушин, наприклад, трактує банківські операції як реалізацію функцій, а банківські послуги- як операції банку, що задовольняють потреби клієнта. При цьому різниця між операціями та послугами полягає в тому, що операції здійснюються у грошовій формі, відображають грошові потоки у різних фазах відтворення, відбуваються безпосередньо через банки [24].

Зокрема, Ж. Матук відзначає, що банківська послуга є задоволенням фінансового попиту клієнтів з врахуванням фінансових можливостей банку .

У російській літературі у банківській справі поняття „банківська послуга» визначається, з одного боку, як „масова операція», а з іншого - як «проведення банківських операцій за дорученням клієнта і на користь останнього за певну плату» [2].

Зокрема, О.М. Іванов розглядає банківські послуги як „комплексну діяльність банку, направлену на створення оптимальних умов для залучення тимчасово вільних ресурсів і задоволення потреб клієнтів при проведенні банківських операцій і здобуття прибутку».

Основною ознакою банківської послуги вважається ії зв'язок із переміщенням фінансової інформації , а банківські операції ототожнюються з ріними формами переміщення грошових коштів. Така позиція є досить суперечливою, оскільки послуги банку не завжди пов'язані із переміщенням інформації, а операції банків не обов'язково управляють переміщенням коштів (наприклад, надання кредитної гарантії або дозволу на вивезення валюти, яка не була реалізована).

Вплив іноземної думки та законодавча невизначенність у трактувані банківських послуг та банківських операцій вносять певні розбіжності у погляди сучасних науковців, у їх спроби встановити зв'язок між цими поняттями і поняттям «банківський продукт», у з'ясуванні сутності цих понять.

Так, у праці В.М. Усоскіна «Сучасний комерційний банк» поняття «банківські послуги» вживається у тісному зв'язку з поняттям «банківські операції». Усі види банківської діяльності автор називає операціями, результати яких з позиції клієнтів називає інколи послугами, але частіше вживає поняття «банківські продукти», коли йдеться про зв'язок банків з ринком [85].

Дещо по-іншому підходить до розгляду цього питання О.В. Дзюблук. У монографії він піше, що банківський продукт «має двояке вираження- з одного боку, це надання різного роду послуг шляхом проведення активних , пасивних та комісійно-посередницьких операцій, а з іншого- це створення безготівкових платіжних засобів, що є результатом тих самих операцій. Послуги- це кінцевий результат, готовий продукт банку, тоді як операції- це свого роду виробничий процес».

Є. Ф. Жуков в книзі «Менеджмент і маркетинг у банках» пропонує такі визначення цих понять: «Банківський продукт- це конкретний банківський документ (або свідоцтво), який виробляється банком для обслуговування клієнта та проведення операцій. Це може бути чек, вексель, банківський процент. Банківська послуга є банківськими операціями з обслуговування клієнта «. У наведеному підході поняття банківського продукта дуже вузьке. Воно зводиться лише до технічних розрахункових документів типу платіжного доручення, що збіднює сутність і роль банківської діяльності і продукту як ії результату [21].

Усі згадані автори розглядають поняття банківської операції і послуги з позиції суб'єктів відносин- банку і клієнтів, і по суті, ототожнюють їх. Є й інші думки з цієї проблематики, які принципово відрізняються від попередніх. Окремі вітчизняні науковці вважають за доцільне ідокремлювати послуги банків від їх операцій , розглядаючи перші й другі як два види діяльності докорінно відмінні один від одного.

Так, у книзі «Вступ до банківської справи « за редакцією М. І. Савлука [13] діяльність комерційних банків поділяється на три види : активні операції, пасивні операції, послуги. У такому підході послуги банків уже відокремлені від операцій і виступають як самостійна складова продуктів банку.

В цьому ж напрямку, але дещо звужено розглядає банківські послуги група львівських авторів у своєму підручнику «Гроші, кредит, банки»: «Банківські послуги здійснюються банками за дорученням клієнта, за його рахунок та, як правило, від його імен, тобто банк виступає агентом свого клієнта». Водночас банківські послуги розглядаються лише як допоміжні, супутні дії до банківських операцій, які можуть давати банкам додатковий дохід. Такий підхід значно обмежує сферу діяльності банків з надання послуг.

Крім того, в окремих випадках залишається незрозумілим, де закінчується операції і починаються послуги банків. Для цього треба окреслити рамки понять «банківський продукт», «операція», «послуга». Найбільш широке з цих понять, як вже було зазначено раніше, - банківський продукт як результат діяльності банку на ринку, якій втілюється у формі операцій та послуг [26].

Слід зауважити, що банківські послуги за економічним змістом і за місцем у фінансовому механізмі банку істотно відрізняються від банківських операцій- активних і пасивних (додаток А). Отже, банківську операцію можна визначити як сукупність дій банківського працівника, яка завершується досягненням якого-небудь результату, необхідного банку або його клієнтові .

Банківська послуга, в свою чергу, - технологічно взаємозв'язана сукупність банківських операцій, які реалізуються банком клієнтові на договірній основі і направлених на задоволення потреб клієнта в банківському обслуговуванні.

Виходячи з цього, банківський продукт - це банківська послуга, яка задовольняє існуючі стандартні потреби клієнта банку і реалізується на ринку з метою отримання доходу. Таким чином,банківський продукт, на відміну від операції і послуги, володіє індивідуальними особливостями. Специфіка функціонування банківських установ полягає в тому, що їх продуктом є надання різноманітних послуг шляхом проведення активних, пасивхих і комісійно-посередницьких операцій з метою задоволення потреби клієнтів банку .

Тому серцевиною продукту, його сутністю є спрямованість на розв'язання певної проблеми. Основним продуктом банку є послуги у вигляді надання кредитів, здійснення розрахунків, управління майном і цінностями, консультації тощо.

1.2 Класифікація традиційних послуг та операцій

Банківські операції -- це операції із залучення грошових коштів та вкладення їх у позички, цінні папери і послуги, випуску в обіг і вилучення з нього грошей, для розрахунків, фінансування та кредитування капітальних вкладень, касового виконання державного бюджету тощо.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції [67]:

- приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

- відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

- розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

- операції з валютними цінностями;

- емісію власних цінних паперів;

- організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

- здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

- надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб,

- які передбачають їх виконання у грошовій формі;

- придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та приймання платежів (факторинг);

- лізингові операції;

- послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

- випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

- випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

- надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції:

- здійснення інвестицій у статутні фонди та в акції інших юридичних осіб;

- здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

- перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

- операції за дорученням клієнтів або від свого імені, з інструментами грошового ринку;

- з інструментами, що ґрунтуються на обмінних курсах та о ґрунтуються на обмінних курсах та відсотках;

- з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

- довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

- депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників

- іменних цінних паперів.

Національний банк України встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення зазначених вище (1-4) чотирьох операцій та визначає умови, за яких цей дозвіл надається, а саме:

- рівень регулятивного капіталу банку повинен відповідати вимогам НБУ, що підтверджується незалежним аудитором;

- банк не є об'єктом застосування заходів впливу;

- банком подано план, за яким він здійснюватиме таку діяльність, і цей план схвалений Національним банком України;

Національний банк України дійшов висновку, що банк має достатні фінансові можливості і відповідних фахівців, для здійснення такої діяльності.

Банківські установи мають право здійснювати інші угоди згідно із законодавством України та нормативними актами НБУ.

При здійснення окремих видів операцій та послуг банківські установи повинні мати ліцензію НБУ. Загалом класифікація операцій та послуг банківської установи може бути подана схемою Дивись (рис. 1.1), та (додаток Б). Банківські установи України переважно універсальні, тобто виконують широке коло банківських операцій та послуг, охоплюють багато галузей економіки, та надають різноманітні банківські послуги та операції.

На рис. 1.2. представлена інформація про види банківських операцій та послуг,які надають банківські установи фізичним та юридичним особам.

Рис. 1.2. Основні види операцій та послуг універсального українського банку

У банківській практиці України, як правило, є дві основні групи банківських операцій, за допомогою яких залучаються банківські ресурси: активні та пасивні.

Активні операції банку -- це операції з розміщення мобілізованих банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні засоби й товарно-матеріальні цінності. До них належать:

- операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формах із метою підтримання ліквідності банку;

- розрахункові операції, які пов'язані з платежами клієнтів;

- касові операції з приймання і видавання готівки;

- кредитні операції, пов'язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам;

- інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк;

- фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;

- валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому та міжнародному валютних ринках;

- депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та в інших банках;

- операції з купівлі-продажу банківських металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;

- операції з придбання основних засобів, матеріальних та нематеріальних активів.

Кредитування є основним видом активних операцій комерційних банків. Конкретні сфери застосування банківського кредиту визначаються залежно від його цільового призначення та складу учасників кредитних правовідносин. Враховуючи особливості позичкових операцій банків, прийнято виділяти кредитування [18]:

- поточної діяльності підприємств, пов'язане із задоволенням їх потреб в оборотних коштах;

- інвестиційної діяльності підприємств, призначене для збільшення основних фондів, реконструкції та розширення виробництва;

- приватних осіб для задоволення різноманітних потреб споживчого характеру;

- держави для покриття бюджетного дефіциту. Важливою умовою кредитування є видача кредиту банками під забезпечення.

Формами забезпечення повернення кредитів є: застава, гарантія, страхування. Крім того, застосовується переуступка контрактів, дебіторської заборгованості, товарні запаси (сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція), шляхові документи, іпотека (нерухоме майно, земля), цінні папери, майнові права, права вимоги, що належать заставодавцю, дорогоцінні метали та інші активи позичальника. Щодо інвестиційних операцій комерційних банків, метою яких є отримання доходу і нарощування капіталу, то сфера застосування їх тепер обмежена, що зумовлено різними сування їх тепер обмежена, що зумовлено різними факторами: недосконалістю чинного законодавства, нестабільністю економічного становища країни (інфляція, нерозвиненість ринку капіталів та його інфраструктури, низькі темпи приватизаційних процесів).

Активні операції банки здійснюють у межах наявних ресурсів, тобто у межах залишку грошових коштів на кореспондентському рахунку в НБУ (при проведенні операцій у безготівковому порядку) та в касі (при проведенні операцій з готівкою) (табл. 1.2), (додаток В).

Таблиця 1.3. Пасивні операції банківських установ

Пасивні операції
Власні ресурси	Формування статутного капіталу. Формування резервного фонду. Формування страхових фондів. Формування фондів економічного стимулювання. Формування інших фондів спеціального призначення. Формування і розподіл прибутку
Залучені ресурси	Мобілізація коштів вкладників (юридичних та фізичних осіб) на рахунки на вимогу (поточні, бюджетні). Мобілізація коштів банків-кореспондентів на кореспондентські рахунки, (рахунки лоро). Мобілізація коштів вкладників (юридичних та фізичних осіб) на строкові депозитні рахунки. Мобілізація коштів інших банків на строкові депозитні рахунки
Позичені ресурси	Отримання кредитів від інших комерційних банків. Отримання кредитів у НБУ. Емісія та розміщення власних боргових цінних паперів банку

До пасивних операцій банків належать операції, за допомогою яких банки формують свої ресурси для здійснення кредитних та інших активних дійснення кредитних та інших активних операцій, а саме -- депозитні операції, відкриття та ведення рахунків клієнтів, отримання позичок на міжбанківському ринку, продаж власних торгових зобов'язань (векселів і облігацій).

Ефективна організація пасивних операцій банків сприяє забезпеченню нормальної банківської діяльності на комерційних засадах, регулюванню грошової маси в країні, успішному виконанню банками традиційних розрахунково-кредитних операцій, а також розширенню діапазону банківських послуг.

Активні й пасивні операції здійснюються банками відповідно до визначених принципів із використанням тих чи інших засобів і методів, передбачених законодавством. Діяльність сучасних комерційних банків не обмежується традиційними банківськими операціями, а охоплює значно ширший діапазон банківських послуг відповідно до потреб своїх клієнтів.

Універсалізація банківської діяльності, зростання конкуренції між банками та необхідність отримання додаткових доходів пов'язані з упровадженням та розвитком банківських послуг.

Особливість банківських послуг полягає у такому [27]:

1) для надання банківських послуг банкам, як правило, не потрібні додаткові ресурси;

2) найбільшу частину доходів від надання послуг банки одержують у вигляді комісії;

3) при наданні послуг діяльність банків спрямована на вчинення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не пов'язані з матеріальними наслідками.

Банківські послуги класифікують за різними ознаками:

1. Залежно від руху матеріального продукту:

-- послуги, пов'язані з рухом матеріального продукту (наприклад, розрахунково-касове обслуговування);

-- чисті послуги (наприклад, консультаційні).

2. Залежно від контингенту споживачів:

-- послуги юридичним особам;

-- послуги фізичним особам.

3. Залежно від відображення послуги у балансі:

-- балансові;

-- позабалансові (операції, що певний час не відображаються в балансі, поки не будуть відображені в прибутках або збитках банку).

4. Залежно від плати за надання послуг:

-- платні;

-- безоплатні.

5. Залежно від можливості обліку платних послуг і можливості визначення розміру плати:

-- послуги, розміри яких підлягають обліку (розрахунково-касові, кредитні, валютні);

-- послуги, аналоги яких є у відповідних тарифах (консультаційні);

-- послуги, вартість яких не може бути встановлена об'єктивно (як правило, надаються банками в пакеті з платними товарними послугами).

Банківські послуги є видом діяльності комерційних банків, які виконують різні банківські операції за дорученням клієнтів (юридичних і фізичних осіб), і включають посередницькі, консультативні, розрахункові, довірчі (трастові) та інші послуги [11]. Серед посередницьких послуг найпоширенішими є посередництво в одержанніклієнтом кредиту, в операціях з цінними паперами, валютою та майном. Посередництво в одержанні клієнтом кредиту має місце тоді, коли банк сам не має можливості задовольнити кредитну заявку клієнта. У такому разі банк, що обслуговує клієнта, за його проханням бере кредит в іншому банку і надає його клієнту під більш високий відсоток, аніж плата за куплені ресурси. Клієнт погоджується на таку операцію, тому що отриманий ним кредит в іншому комерційному банку часто обходиться значно дорожче, оскільки цей банк прагне компенсувати ризик надання кредиту, особливо незнайомому позичальнику. Посередницькі послуги в операціях з цінними паперами, валютою і майном здійснюються на підставі доручення від клієнта й укладаються з емітентом. Сьогодні заслуговує на увагу посередницька діяльність банків під час емісії, розміщення та організації повторного обігу цінних паперів клієнтів. Одночас банківські послуги щодо торгівлі валютою мають на меті надання валюти клієнтам для забезпечення їхніх платежів і підтримання ліквідності у валюті: страхування ризиків знецінення коштів внаслідок зміни валютних курсів, отримання спекулятивного прибутку за рахунок зміни курсів валют. Для забезпечення платіжної дисципліни великого значення набувають розрахункові послуги банків, які передбачають ведення рахунків юридичних і фізичних осіб та здійснення розрахунків за їх дорученням. Банки виконують послуги зі збереження цінностей: надають в оренду сейфи клієнтам, здійснюють операції зі збереження цінних паперів з одночасним отриманням з них доходу, погашення облігацій із закінченим строком дії, обміну цінних паперів, їх купівлі та продажу, отримують кошти за заставними листами.

За сучасних умов у банківській практиці почали впроваджуватися нові технології в банківському обслуговуванні клієнтів -- система дистанційного банківського обслуговування. Комерційні банки надають клієнтам такі послуги, як проведення банківських операцій вдома («home banking»), в офісі тощо, повсюди, де це зручно клієнту [19].

На сьогодні виділяють чотири основних різновидності віддаленого банкінгу:

1) телефонний банкінг, коли за допомогою телефону або «мобілки» можна виконати безліч банківських операцій;

2) відеобанкінг -- це телеміст, який працює між клієнтами і банком, за допомогою спеціальних пристроїв, обладнаних телемоніторами, клієнт може поспілкуватися зі службовцем банку і здійснити необхідні операції;

3) Інтернет-банкінг -- коли клієнти використовують цю систему для управління банківськими рахунками;

4) РС-банкінг, коли доступ до рахунка банку здійснюється за допомогою персонального комп'ютера.

В Україні ця система відома як "Банк-клієнт", яка дає можливість банку продавати, а клієнту отримувати максимальний спектр банківських послуг. У перспективі таке обслуговування клієнтів банками стане основною формою банківських послуг.

Таким чином, банківські послуги - це комплекс упорядкованих дій банку, пов'язаних з обслуговуванням клієнтів, у процесі яких створюється додана вартість працівниками банку без додаткового відчуження накопиченої вартості, без посилення ризику втрати активів. Банківськими послугами можна вважати також дії банку, які супроводжують його основні функції і спрямовані на збільшення доходу банка.

2.Аналіз сучасних тенденцій розвитку ринку банківських послуг

2.1 Аналіз розвитку ринку банківських послуг в Україні

З початку формування ринкових відносин в Україні банківські установи явно недостатню увагу приділяли усебічному розвиткові саме того напряму своєї діяльності, який пов'язаний із обслуговуванням фізичних осіб, тобто по суті роздрібному сегменту ринку банківських послуг.

Цей напрям початково розглядався як неприбутковий і мало привабливий вид банківської діяльності та більшою мірою лише як спосіб формування порівняно дешевих ресурсів для подальшого їх використання на фінансування корпоративних клієнтів.

Історично формування банківської системи Україні, яке почалося із створення ще колишніх галузевих банків, зорієнтованих на обслуговування певних груп підприємств (за винятком Ощадбанку), взагалі не передбачало активну взаємодію з фізичними особами, а новостворені комерційні банки, засновані пізніше різними підприємствами чи групами підприємств, навіть попри декларування у статутах власної універсальності не приділяли роздрібним послугам належної уваги, зосереджуючись передусім на корпоративному секторі [11].

Крім того, сукупність об'єктивних обставин визначили труднощі розвитку роздрібного сегменту ринку банківських послуг. Так, зокрема, щодо кредитних послуг, такі фактори, як недостатня кількість платоспроможних позичальників, не розробленість відповідної нормативно-правової бази із захисту прав кредиторів, нестабільність політичної та економічної ситуації в країні не могли сприяти активному розвиткові споживчого кредитування в загальному асортименті банківських послуг.

Щодо депозитних послуг, то тут сфера банківської діяльності була закономірно обмежена недостатнім рівнем доходів населення, а відтак і

незначною їх часткою, яка могла б бути спрямована на заощадження коштів та, відповідно, формування ресурсної бази банківських установ.

Очевидно, що тенденції зростання ВВП країни, а з ним і доходів населення, які спостерігалися до розгортання світової фінансової кризи, докорінно змінили ситуацію зумовлену вказаними чинниками, та надали потужний поштовх розвитку саме роздрібного сегменту ринку банківських послуг. Без нього неможливо уявити становлення й ефективний розвиток повноцінного ринку банківських послуг загалом.

Відтак розробка відповідної стратегії діяльності банків у взаємодії з роздрібними клієнтами видається одним з найважливіших завдань, особливо зараз у період великих фінансових потрясінь як в Україні, так і у всьому світі.

Потрібно вказати ще й на умови діяльності банківських установ, пов'язані із загостренням конкурентної боротьби між ними за клієнтів (як корпоративних, так і фізичних осіб), що змушує банки активно шукати виходи на роздрібний ринок, пропонуючи усе більший асортимент послуг для населення та реалізовувати відповідну стратегію із залучення якомога більшого їх числа власними мережами філій і відділень.

За таких умов накопичений банками на початкових етапах реформування економіки досвід з обслуговування підприємств міг стати основою для розробки відповідних програм з надання різноманітних послуг вже фізичним особам. Тут йдеться не про автоматичне перенесення досвіду роботи на корпоративному секторі ринку банківських послуг на ринок роздрібних послуг, а про зміну стратегії діяльності банків на ньому у зв'язну з низкою макроекономічних зрушень, що створюють більш оптимальні умови роботи з населенням.

Банки залучають вільні кошти юридичних і фізичних осіб шляхом проведення депозитних операцій, у процесі яких використовують різноманітні види банківських рахунків.

Розробка депозитної політики полягає у визначенні пріоритетних напрямків розвитку та удосконалення банківської діяльності в процесі залучення та акумулювання ресурсів, розвитку депозитних операцій та підвищення їх ефективності. Саме тому потребують уточнення механізми диверсифікації депозитного портфеля, гнучкості формування депозитної політики банку, в їх комплексі із кредитною політикою, що своєю чергою залежить від якості формування банком оптимальних стратегічних напрямків розвитку на ринку депозитних послуг.

Депозитна політика комерційного банку ґрунтується на дослідженні досягнутого рівня розвитку депозитних відносин банку з клієнтами і націлена на їх вдосконалення та розвиток. Комерційному банку важливо розробляти депозитну політику насамперед тому, що це дає можливість регулювати, управляти, раціонально організовувати взаємини між банком і його клієнтами щодо зворотного руху коштів. У процесі розробки депозитної політики комерційного банку слід враховувати рівень розвитку суспільства, банківської системи держави і конкретного банку.

Для зручності зобов'язання банку класифікують за різноманітними ознаками, тобто залежно від вкладників, від форми власності, від строку і порядку повернення та інші.

В економічній літературі зобов'язання поділяють на залучені та запозичені кошти [11].

Залучені кошти -- найбільша частина зобов'язань банку. Це основне джерело формування ресурсів банку, які спрямовуються на проведення активних опе рацій.

Запозичені кошти -- кошти, які банк залучає шляхом випуску облігацій чи отриманням міжбанківського кредиту.

До залучених коштів банку належать залишки коштів на поточ них, бюджетних рахунках клієнтів, депозитні вклади фізичних та юридичних осіб, вклади до запитання, залишки на пластикових картах, кредиторська заборгованість тощо. У банківській практиці залучені кошти називають депозитними зобов'язаннями.

Таблиця 2.1. Частка зобов'язань у пасивах банків в динаміці по рокам

Показник	За станом на
	01.01.2008	01.01.2009	01.01.2010	01.01.2011	01.01.2012
	Млрд. грн.	%	Млрд. грн.	%	Млрд. грн.	%	Млрд. грн.	%	Млрд. грн.	%
Пасиви	59,94	100	926,1	100	873,4	100	942,1	100	1054,3	100
Зобов'язання	52,98	88,4	806,8	87,1	753,2	86,3	80,43	85,4	89,87	85,3

В умовах кризи головним "внутрішнім" джерелом ресурсів для вітчизняних банківських установ традиційно є депозити. Причому, на відміну від локальних облігацій, через депозити банки можуть залучати не тільки гривню, але й іноземну валюту. Зростання обсягів валютних депозитів дозволить українським банкам хоч частково, але все таки компенсувати недолік інвалюти. Отже підвищений попит на депозити спричинить за собою їх подорожчання.

У 2011 році українські вкладники значно обережніше несли гроші в банківські установи, причому у другій половині року темпи приросту депозитів сповільнювалися. Лідерами із залучення коштів населення у 2011 році були Приватбанк - 15 479 мільйонів гривень, Ощадбанк - 5 748 мільйонів гривень, "Дельта банк" - 2 567 мільйонів гривень. Найбільший відтік коштів фізосіб стався у "Надрах" - 2 205 мільйонів гривень та "Райффайзен банку аваль" - 2 118 мільйонів гривень. За даними, які були представленні у двадцяти найбільших банках, наприкінці січня середня річна депозитна ставка становила 15,6% у гривні і 6,9% у доларах. Чим слабший банк, тим більші у нього депозитні ставки. За даними НБУ, частка депозитів у гривні стабільна - 51-52,5%, а частка вкладів в іноземній валюті протягом останнього року майже не знижується [9].

Можна розглянути динаміку залучення депозитів банками України за останні кілька років. Дані представлено на рис. 2.1.



Рис. 2.1 Динаміка залучення депозитів банками України (млн. дол.)

По даним НБУ депозити резидентів на кінець лютого 2012 року становили 495 млрд.грн., темп їх приросту - 15,5% у річному обчисленні порівняно з 15,4% на кінець січня. Темпи приросту депозитів нефінансових корпорацій становили 21,2% у річному обчисленні, а депозитів домашніх господарств - 13,8%. Разом з тим темпи приросту депозитів нефінансових корпорацій і домашніх господарств у національній валюті становили відповідно 15,2% і 13,7% у річному обчисленні. Темпи приросту депозитів нефінансових корпорацій і домашніх господарств у доларах США становиливідповідно 43,2% та 18,9% у річному обчисленні .

Таблиця 2.2. Депозити за секторами економіки

	січень 2012 року	лютий 2012 року
Показники	залишки на кінець періоду, млрд. грн.	зміна в річ ному обчис ленні, %	залишки на кінець періоду, млрд. грн.	зміна в річ ному обчис ленні, %
Усього	491.50	15.4	495.11	15.5
Нефінансові корпорації	146.86	21.3	142.49	21.2
Домашні господарства	317.62	13.4	324.71	13.8
Інші резиденти	27.02	-	27.90	-
інші фінансові корпорації	18.85	4.7	18.45	-0.2
сектор загального державного управління	5.50	27.1	6.60	34.5
некомерціині органі зації, що обслуговують домашні господарства	2.67	12.4	2.86	20.2

На рис.2.2. представлена інформація про зміну обсягів депозитів не- фінансових корпорацій та домашніх господарств.

Рис. 2.2 Зміна обсягів депозитів нефінансових корпорацій та домашніх господарств в диаміці

Однією з основних функцій банківської системи є раціональний розподіл фінансових ресурсів шляхом акумулювання тимчасово вільних коштів суб'єктів господарювання і населення та спрямування їх у кредитно-інвестиційний процес, тобто в активні операції.

Активні операції банків поділяються на кредитні, інвестиційні та інші активні операції. [30, с.15]. У структурі активних операцій традиційно найбільшу питому вагу мають кредитні операції. Це пов'язано з об'єктивною властивістю капіталу спрямовуватися у сфери, де найвища норма прибутку. Саме аналіз кредитних операцій банку з погляду ступеня ризику, забезпеченості та дохідності лежить в основі аналізу якості активів, що, у свою чергу, є важливим напрямом рейтингової оцінки діяльності банку. Позикові операції являють собою один із найефективніших, тобто прибуткових способів розміщення ресурсів банку.

Кредитні операції - комплекс дій, пов'язаних з наданням і погашенням банківських позичок. Кредитні операції формують кредитний портфель банку. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення.

Зниження попиту на вітчизняну продукцію на світових ринках та зменшення попиту на внутрішньому ринку призвело до погіршення фінансового стану суб'єктів господарювання, а в окремих випадках - до їх дефолту і, як наслідок, - до неповернення кредитів банкам юридичними особами. Внаслідок девальвації гривні щодо іноземної валюти зменшилася спроможність позичальників погашати свою заборгованість перед банками, насамперед за позичками в іноземній валюті, що спричинило зростання проблемних кредитів у фізичних осіб. Тому зростають показники прострочених кредитів, наданих банками.

Таким чином, надаючи позички клієнтам банки виконують роль фінансових посередників, приймаючи кошти у вкладників і надаючи їх позичальникам.

Ця діяльність банку приносить реальну користь всім зацікавленим сторонам. Вкладники користуються тим, що їхні депозити виконують функцію коштів обігу й функцію ліквідних активів, а в цілому ряді випадків ще й приносять відсотки. Позичальники користувалися наданим їм доступом до великих грошових сум на досить тривалі періоди часу. Це відбувалося навіть у тих випадках, коли більшість дрібних індивідуальних вкладників виявляють бажання вкласти в банк лише досить невеликі грошові суми, причому на короткий період часу. Не будь банків, або аналогічних фінансових посередників, ні одному приватному підприємцю взагалі не вдалося б вести ділові операції, виступаючи як позичальник у цих клієнтів, що володіють тимчасово вільними коштами. Сьогодні на десять найбільших банків України припадає 556,7 млрд. гривень, або 52,8% активів всього банківського сектора країни. Про це свідчать дані фінансової звітності банків на початок 2012 року, оприлюднені на веб-сайті Національного банку України [10]. При цьому десятка лідерів банківської системи України в порівнянні з початком 2011-го не змінилася. Лідерство серед українських фінансових установ за розміром активів продовжує утримувати ПриватБанк: 2012 року портфель банку поповнився активами на 31,7 млрд. гривень. Слідом за ним розташувалися дві державні фінансові установи - Укрексімбанк (75,1 млрд. гривень) та Ощадбанк (73,7 млрд. гривень). Укрексімбанк за підсумками 2012 року залишився на 2-му місці в табелі по рангу, Ощадбанк - на 3-му.

Втратив у рейтингу і ОТП Банк. З десятого місця (на початок 2011 року) він з'їхав на 13-е (на початок 2012-го). ВТБ Банк зайняв 7 позицію, а Альфа-Банк - 10. Позитивну динаміку, продемонстрували ВТБ Банк (37,1), Промінвестбанк (38,2) і ПУМБ (активи збільшилися на 16,7 млрд. гривень).

У цілому активи 10 найбільших банків країни на початок цього року виросли на 49,2 млрд. гривень. Тому в умовах кризи необхідно приймати заходи для стабілізації економічних процесів в країни. Серед цих заходів - прийняття нових законів про банкрутство виробничих підприємств і фінансових установ, страхуванні депозитів, відповідальності керівників кредитних установ; надання надійних державних гарантій інвесторам (як іноземним, так і вітчизняним), що фінансують найбільш значимі з народногосподарської точки зору проекти [10]. У нашій країні необхідно активно розвивати нові форми кредитування, такі, як акції й облігації.

Поряд з розвитком банківських форм кредиту необхідно приділяти особливу увагу в небанківським формам. Все це допоможе перебороти ту кризу, у якому перебуває українська економіка. Національний банк України в офіційному виданні «Вісник НБУ» за лютий 2012 презентував ряд стандартних графіків, які відображають динаміку фінансового стану банків України на 1 січня 2012 року. Серед них - структура наданих кредитів банківської системи України та динаміка наданих банками кредитів суб'єктам господарювання та фізичним особам станом на 1.01.2012 р., які представлені нижче.

Рис.2.3 Структура наданих кредитів банківської системи України в 2011 та 2012 роках

Рис.



Рис.2.4 Динаміка наданих банками кредитів суб'єктам господарювання та фізичним особам станом на 1.01.2012 р.

Кредити, надані резидентам депозитними корпораціями (банками), на кінець лютого 2012 року становили 799 млрд. грн., темп їх приросту - 8.1% у річному обчисленні порівняно з 8.8% на кінець січня. Темпи приросту кредитів, наданих нефінансовим корпораціям, становили 13.3% у річному обчисленні, а кредитів, наданих домашнім господарствам, становили -5.1%. Разом з тим темп приросту кредитів, наданих нефінансовим корпораціям у національній валюті, становив 16.3% у річному обчисленні, а темп приросту кредитів, наданих домашнім господарствам у національній валюті, - 32.7% у річному обчисленні.

Темпи приросту кредитів, наданих нефінансовим корпораціям і домашнім господарствам у доларах США, становили відповідно 7,3% та 23,1% у річному обчисленні [9].

Таблиця 2.3. Кредити за секторами економіки[34]

	січень2012 року	лютий 2012 року
Показники	Залишки на кінець періоду, млрд. грн.	зміна в річ ному обчисленні,%	залишки на кінець періоду, млрд. грн.	зміна в річному обчисленні, %
Усього	795.66	8.8	798.88	8.1
Нефінансові корпорації	570.74	14.0	575.74	13.3
Домашні господарства	200.03	-4.1	197.88	-5.1
Інші резиденти	24.90	-	25.27	-
інші фінансові корпорації	16.32	24.4	16.79	27.0
сектор загального держав. управління	8.51	-3.8	8.41	-5.4
некомерціині органі зації, що обслуговують домашні господарства	0,06	-15.3	0.06	-24.0

На рис.2.5. представлена інформація про обсяги кредитів наданих не фінансовим корпораціям та домашнім господарствам.

Рис. 2.5 Кредити, надані банками та іншими нефінансовими корпораціями за станом на 01.01.кожного року

По даним таблиці 2.4. можна побачити, як зростають обсяги заборгованості по кредитам в динаміці по рокам та обсяги наданих кредитів.

Таблиця 2.4. Кредити надані банками України в динаміці по рокам (млн. грн.) [67]

Показники	Дата
	01.01.2007	01.01.2008	01.01.2009	01.01.2010	01.01.2011
Кредити надані	269294	485368	792244	747348	755030
кредити, що надані суб'єктам господарської діяльності	167661	276184	472584	474991	508288
кредити надані фізичним особам	77755	153633	268857	222538	186540
Довгострокові кредити	157224	291963	507715	441778	420061
з них: довгострокові кредити суб'єктам господарювання

Подобные документы

• Аналіз стану і тенденцій розвитку ринку банківських послуг

  Сутність, ознаки та класифікація банківських послуг. Дослідження показників концентрації ринку банківських послуг в Україні у розрізі кредитних та депозитних операцій банків. Аналіз прибутку, рентабельності активів і власного капіталу ПАТ КБ "Приватбанк".
  
  курсовая работа [382,0 K], добавлен 09.02.2014
  

• Аналіз нетрадиційних послуг банка

  Теоретичні аспекти нетрадиційних банківських послуг: їх сутність, види, відмінні риси та значення в банківській діяльності. Загальний аналіз трастових операцій та депозитарних послуг. Оцінка ефективності їх використання та шляхи вдосконалення цих послуг.
  
  курсовая работа [94,4 K], добавлен 18.02.2011
  

• Банківські послуги

  Банківські послуги – продукт банківської діяльності. Види банківських послуг та відмінності від операцій. Вплив розвитку банківських послуг на обсяг ВВП. Перспективи розвитку банківських послуг в Україні.
  
  курсовая работа [219,8 K], добавлен 03.09.2007
  

• Економічні основи функціонування ринку банківських послуг в Україні

  Становлення ринку банківських послуг в Україні. Діюча практика надання комерційними установами послуг своїм клієнтам: депозитних, кредитних, розрахунково-касових та інвестиційних. Перспективи та шляхи подальшого розвитку ринку в державі та за кордоном.
  
  дипломная работа [508,8 K], добавлен 04.02.2011
  

• Інноваційні банківські послуги в ПАТ КБ "ПриватБанк"

  Сутність та характерні особливості ринку банківських послуг. Продуктова політика банку та методи її формування. Комплексна оцінка ринкового середовища на ринку банківських послуг та ефективності інноваційної продуктової політики ПАТ КБ "Приватбанк".
  
  дипломная работа [1,4 M], добавлен 16.06.2013
  

• Аналіз діяльності та підвищення ефективності банківських операцій КБ "ПриватБанк"

  Діяльність банків та класифікація їх операцій в ринкових умовах. Оцінка фінансового стану та показників діяльності КБ "Приватбанк". Аналіз структури і перспективи розвитку внесків і депозитів. Заходи для поліпшення прибутковості банківських операцій.
  
  курсовая работа [223,8 K], добавлен 20.02.2011
  

• Аналіз ефективності банківських операцій з пластиковими картками та шляхи їх вдосконалення

  Основа сьогоднішніх електронних грошей. Визначення ролі та значення пластикових карток у сфері банківських послуг. Механізм здійснення банками операцій із застосуванням карток. Шляхи удосконалення ефективності банківських операцій з пластиковими картками.
  
  курсовая работа [55,7 K], добавлен 20.01.2010
  

• Політика впровадження нових банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк"

  Конкурентна позиція ПАТ КБ "Приватбанк" в основних сегментах банківських послуг на фінансовому ринку України. Оцінка економічної ефективності та окупності проекту впровадження міні-терміналів(картрідерів) для проведення платежів з карткових рахунків.
  
  курсовая работа [2,6 M], добавлен 15.06.2013
  

• Основні форми забезпечення банківських позик та їх аналіз

  Роль та місце забезпечення в процесі кредитування. Значення аналізу банківських кредитів в Україні та методика аналізу. Характеристика основних форм забезпеченості банківських позик. Аналіз фінансової діяльності банку на прикладі ПАТ "БАНК ФОРУМ".
  
  курсовая работа [190,1 K], добавлен 12.02.2012
  

• Підвищення конкурентоспроможності банку на ринку банківських послуг (на матеріалах АКБ "Приватбанк")

  Особливості банку, як суб’єкта ринку. Теоретичні основи конкурентоспроможності банку та аналіз факторів, які на неї впливають. Методика оцінки конкурентоспроможності банку. Характеристика маркетингових заходів підвищення конкурентоспроможності банку.
  
  дипломная работа [3,8 M], добавлен 06.07.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам