Аналіз банківських операцій та послуг

Відкрити картковий рахунок в «Укрсоцбанк» і одержати банківську платіжну картку, яка дає можливість зручно розраховуватися за товари й послуги, знімати готівку в банкоматах, в тому числі у залах самообслуговування і відділеннях банку, мати цілодобовий доступ до рахунку завдяки системам Інтернет - банкінгу та SMS-банкінгу, а також надає низку інших додаткових переваг, теж не виникає труднощів.

Клієнт одержує в користування міжнародну платіжну картку -- універсальний і сучасний інструмент для управління коштами, розміщеними на цого особистому рахунку в Укрсоцбанку. Він може робити покупки в торговельних точках, супермаркетах та Інтернет - магазинах, оплачувати послуги й переводити гроші в готівку практично в будь-якій країні світу

Клієнт обираєте саме той вид картки, який максимально відповідає його потребам і рівню доходів. Він може користуватися одночасно відразу кількома різними картками, які допоможуть йому управляти своїми коштами максимально ефективно. Клієнт не несе ризику втрати грошей -- крадіжка або втрата картки може завдати тимчасові незручності, але гроші залишаться на банківському рахунку.

Переваги:

- Простота оформлення й використання

- Оперативність і зручність обслуговування завдяки розвинутій мережі відділень і банкоматів Укрсоцбанку й банків-партнерів

- Надійність і безпека зберігання коштів на картковому рахунку

- Інтернет-банкінг

- SMS-банкінг

- Різноманітність вигідних пропозицій і тарифів

- Універсальність і функціональність

- Максимально широка географія застосування - платіжними картками клієнт може користуватися в будь-якій країні світу, де діють міжнародні платіжні системи VISA Int. і/або MasterCard Int.

- Велика кількість додаткових послуг

- Кошти на платіжних картках не підлягають митному обліку

Додаткові послуги при використанні карток:

1. Оплата рахунків через Інтернет або підключення до послуги автоматичної оплати рахунків через платіжну систему Portmone.com.

2. Поповнення рахунку на мобільному або покупка ваучерів поповнення мобільного телефону за допомогою платіжної картки Укрсоцбанку.

3. Можливість підключення до послуги «SMS-банкінг», щоб завжди знати про залишок на рахунку за телефоном або замити щомісячну виписку з рахунку.

4. Переказ грошей з одного карткового рахунку на інший.

5. Можливість зміни незручного ПІН-коду, установивши новий.

6. Можливість установити ліміт на витрату коштів з карткового рахунку.

7. У випадку якщо ПІН-код став відомий іншій особі, або картку загублено чи вкрадено, є можливість заблокувати її та скористатися послугою пере випуском картки.

8. Можливість поповнювати депозит, погашати кредит, сплачувати комунальні та інші послуги при підключенні послуги «Автоматична сплата рахунків».

9. Можливість поповнювати депозит, погашати кредит, сплачувати комунальні та інші послуги при підключенні послуги «Автоматична сплата рахунків».

Особливості послуги «Автоматична сплата рахунків»:

1) на рахунок клієнта банк встановлює постійне доручення на автоматичне перерахування фіксованих сум коштів на вказані Вами рахунки фізичних або юридичних осіб;

2) перерахування відбувається автоматично, відповідно до зазначеної Вами дати та у межах вказаної суми;

3) валюта карткового рахунку, з якого проводиться перерахування коштів, має співпадати з валютою рахунку, на який проводиться їх зарахування;

4) платежі у національній валюті здійснюються на довільні рахунки будь-якого банку України, а платежі в іноземній валюті - лише на Ваші власні рахунки в Укрсоцбанку;

5) можливість встановлення незнижувального залишку коштів для даного сервісу за рахунком;

6) списання коштів з рахунку може здійснюватися в повній сумі постійного доручення або частково;

7) можливість налаштування декількох постійних доручень на один рахунок;

8) на рахунок клієнта банк встановлює постійне доручення на автоматичне перерахування фіксованих сум коштів на вказані Вами рахунки фізичних або юридичних осіб; SMS-повідомлення містять оперативні дані про стан Вашого карткового рахунку, про операції, які були проведені з використанням Ваших платіжних карток і карток додаткових держателів.

Можливості SMS-банкінгу:

Отримання повідомлень про:

· доступний баланс на картці/рахунку;

· рух коштів на картковому рахунку;

· історію проведених операцій за карткою/картковим рахунком;

· нараховані відсотки за картковим рахунком «Ощадний+»;

· поповнення/списання з карткового рахунку;

· появу простроченої заборгованості;

· встановлення або зміну кредитного ліміту;

· закінчення строку дії картки.

Активні операції:

· запит доступного балансу на картці/рахунку;

· отримання міні-виписки за картковим рахунком клієнта;

· запит списку доступних операцій за карткою/рахунком;

· блокування картки.

Платежі та додаткові послуги:

· переказ коштів між картками;

· придбання ваучерів усіх операторів мобільного зв'язку, ІР-телефонії чи Інтернет;

· переказ коштів на рахунок «Ощадний+»;

· переказ коштів з рахунку «Ощадний+».

Щоб клієнту підключитись до послуги необхідно зателефонувати до Контакт-центру й підключитися до послуги.

Також можливо підключитися до послуги, відвідавши найближче відділення Укрсоцбанку й заповнивши заяву на підключення до SMS-банкінгу. Клієнт може вказати картки додаткових держателів для надання їм обмеженого набору сервісів. Послуга активується упродовж трьох робочих днів з часу подання заяви.

Для можливості управління своїм картковим рахунком через систему SMS-банкінгу Вам слід скористатися одноразовими паролями, які можна отримати тільки в банкоматах Укрсоцбанку.

Щоб отримати одноразові паролі:

· вставити картку в банкомат і ввести ПІН-код;

· у головному меню вибрати пункт «Інші сервіси»;

· у меню «Інші сервіси» вибрати пункт «Список одноразових паролів».

Послуга надається упродовж дії платіжної картки. У разі перевипуску платіжної картки необхідно подати нову заяву на користування послугою.

Плата за користування послугами SMS-банкінгу:

Абонплата за користування SMS-банкінгом становить 3,00 грн. (або 0,4 USD, або 0,3 EUR) за місяць і здійснюється шляхом автоматичного списання цієї суми з рахунку. Послуга надається абонентам операторів мобільного зв'язку MTC, Sim-Sim, Jeans, Kyivstar, Ace&Base, DJUICE, Life:), Beeline, PeopleNet.

Операції з управління картковими рахунками, що здійснюються через SMS-банкінг, не тарифікуються*. Стягується лише плата за користування платіжними картками.

*Єдина платна послуга - запит міні-виписки за картковим рахунком через систему SMS-банкінгу, комісія за користування якою становить 0,5 грн./0,1 USD/ 0,1 EUR.

Інтернет - банкінг - це сучасний вид банківського обслуговування, що надається держателям міжнародних платіжних карток ПАТ «Укрсоцбанк» і дає їм змогу управляти своїми рахунками в режимі онлайн незалежно від країни перебування й часу доби.

Переваги роботи в системі інтернет - банкінгу:

· Клієнт має цілодобовий доступ до системи за допомогою мережі Інтернет у будь-якій країні світу;

· Клієнт можете працювати на будь-якому комп'ютері, оскільки система не потребує установлення додаткового програмного забезпечення;

· Клієнт гарантовано підвищену безпеку користування системою: застосовуються одноразові паролі, які виключають крадіжку Ваших коштів;

· Клієнт не сплачуєте абонплату за користування системою інтернет-банкінгу.

Операції, які клієнти можуть виконувати за допомогою інтернет-банкінгу:

· отримати загальну інформацію про Ваші рахунки й картки: список рахунків і карток, тип карток (назва), сума доступних коштів на рахунку чи картці;

· сформувати виписку за своєю карткою чи рахунком за обраний Вами календарний місяць;

· заблокувати картку;

· одержати міні-виписку за Вашою карткою чи рахунком (про останні 10 операцій за Вашим рахунком чи карткою);

· переказувати кошти зі свого поточного рахунку на рахунок «Ощадний+» і навпаки;

· купувати ваучери всіх операторів мобільного зв'язку та ІР-телефонії чи Інтернет;

· здійснити переказ коштів зі свого рахунку на рахунок іншого держателя картки Укрсоцбанку;

· погасити заборгованість за кредитними картками шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на кредитний;

· переказати кошти з картки на картку;

· заблокувати операції з карткою.

У банку є можливість оформити через систему « Інтернет-Банк» заяву не тільки на себе особисто, але й на друга або члена родини - це можливість перетворити кожного клієнта в міні-агента, що буде пропонувати своїм знайомим послуги банку. Рекомендація клієнта - дуже потужний інструмент, особливо якщо подані в такий спосіб заяви будуть оброблятися на пільгових умовах, що цілком можливо - ризики нижчі, ніж для заявок, поданих через Інтернет. При подачі заявок на кредитування особа, що використовує Інтернет-банкінг для подачі заявки, може автоматично вказуватися як поручитель.

Калькулятор, що допомагає клієнтові вибрати продукт (наприклад, розрахувати умови доступних кредитів або оцінити можливість і наслідки переходу на інший тарифний план і т.п.).

Подача заявки на небанківські послуги - цілком логічна ідея, якщо далі ці послуги оплачуються через банк. Наприклад, якщо банк розширив спектр послуг із прийому платежів на адресу провайдерів послуг, то безпосередньо з такого повідомлення можна реалізувати перехід до форми подачі заявки на таку небанківську послугу. Безумовно, комісія за підключення клієнтів до цифрового телебачення - доволі несподівана для банку стаття доходу. Але, підключившись таким чином, клієнт із великою ймовірністю буде оплачувати послуги через банк, що приведе й до збільшення обороту, і до збільшення середнього залишку на рахунку.

Крім того, як показує практика найбільших банків України та світу прогресивним рішенням для розширення клієнтської бази та переведення їх у розряд постійних клієнтів є створення контакт центрів (call centre). Так, наприклад, до послуг контакт центру можуть входити наступні послуги:

Отже, Укрсоцбанк приділяє значну увагу рівню якості обслуговування клієнтів, тому бажано надати можливості і висказати пропозиції щодо обслуговування в банку або подати скаргу, зателефонувавши в Контакт-центр або заповнивши форму зворотного зв'язку, що може знаходиться як на сайті банку, так і буди інтегрованою функцією в системі Інтернет-банк.

У підсумку проекту банк одержить повноцінний, ефективний і щодо недорогий канал продажів, що буде користуватися довірою клієнтів.

3. Напрямки розвитку банківських послуг в україні

3.1 Розвиток сучасних нетрадиційних банківських послуг

Нетрадиційні банківські операції та послуги включають: лізингові операції банків, факторинг та форфейтинг, гарантійні операції банків, трастові послуги банків та інші нетрадиційні банківські операції.

Лізинг - це комплекс економічних відносин, що виникають у зв'язку з купівлею у власність майна та його подальшим наданням у тимчасове платне користування.Іноді лізинг ототожнюють з поняттям "оренда". Але насправді лізинг не обмежується зданням майна в оренду.

Вигоди лізингодавця:

-отримання доходів;

-забезпечення реалізації продукції та надання послуги, що за інших умов було б невигідно або неможливо;

-підвищення економічної ефективності зданого в оренду обладнання;-розширення клієнтури, зміцнення зв'язків з нею.

Розмір відсотка, що сплачується за лізингові послуги, нижчий від відсотка, що сплачується за кредитом, тому клієнту вигідніше користуватися лізингом, ніж брати кредит на придбання обладнання [37].

Переваги для лізингоодержувача:

-100 % кредитування, що не потребує негайного початку виплат;

-як правило, лізинг отримати легше, ніж кредит;

-поява доступу до сучасного обладнання, можливості оперативного оновлення виробництва, причому за ризик старіння обладнання відповідальний лізингодавець.

Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу. Договір укладається у формі багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця об'єкта лізингу або двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем у письмовій формі.

Фінансовий договір - це договір лізингу, у результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший від строку, за який амортизується 60 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Оперативний договір - це договір лізингу, у результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший від строку, за який амортизується 90 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладенняЗворотний договір - це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передання цього майна йому в лізинг. Пайовий договір - це здійснення лізингу за участю суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може перевищувати 80 % вартості набутого для лізингу майна.

Міжнародний договір - це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або якщо майно чи платежі перетинають державні кордони. Міжнародний лізинг здійснюється відповідно до Закону України "Про лізинг", інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, та договорів, укладених суб'єктами лізингу.

Об'єкт лізингу протягом терміну дії договору лізингу є власністю лізингодавця. У разі переходу права власності на об'єкт лізингу від лізингодавця до іншої особи договір лізингу зберігає силу щодо нового власника. У договорі фінансового лізингу може передбачатися право викупу об'єкта лізингу лізингоодержувачем після або до закінчення строку договору, але не раніше строку, протягом якого амортизується 60 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору лізингу. Право власності на об'єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної вартості об'єкта лізингу відповідно до умов договору лізингу та законодавства України.

З метою забезпечення інтересів суб'єктів лізингу при виконанні ними лізингових операцій об'єкт лізингу і ризики, пов'язані з виконанням лізингових договорів, а також ризики випадкового знищення або пошкодження об'єктів лізингу підлягають страхуванню за домовленістю сторін договору лізингу відповідно до законодавства.

Лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі. Тривалість періоду, за який вноситься лізинговий платіж, встановлюється договором лізингу і може бути нерівномірною.

Для розрахунку суми лізингових платежів використовують концепцію теперішньої вартості, яка пов'язана з вартістю (процентами) за користування грошима протягом строку лізингу.

Теперішня вартість пов'язана з розрахунком складного дисконту для кожного лізингового платежу. Теперішню вартість одного лізингового платежу на 1 грн (яку суму коштів необхідно вкласти зараз, щоб через п періодів отримати 1 грн) розраховують за формулою: 1 (1+і) ^п, (1.1), де і - ставка процента; п - кількість періодів. Сплату мита, податку на додану вартість та акцизного збору при ввезенні об'єктів лізингу на митну територію України при здійсненні операцій міжнародного лізингу здійснюють відповідно до законодавства України [71].

Якщо об'єктом лізингу є державне майно чи договір пайового лізингу передбачає залучення державних коштів або для забезпечення виконання лізингового договору надаються державні гарантії, то договір лізингу підлягає обов'язковій реєстрації у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Договори, не зареєстровані у встановленому порядку, визнаються недійсними.

Законом України "Про банки і банківську діяльність" факторинг визначається як придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання цих вимог та інкасація цих вимог. У факторингу беруть участь три сторони:

-фактор (спеціалізована установа, спеціальний відділ комерційного банку);-постачальник;-покупець. При факторингу без фінансування клієнт подає фактору документи, що підтверджують відвантаження товару, а фактор зобов'язується отримати на користь клієнта грошові кошти, тобто роль фактора зводиться до інкасування фінансових документів.

Факторинг з фінансуванням полягає в тому, що фактор купує рахунки-фактури клієнта і виплачує йому грошові кошти в розмірі 80-90 % суми боргу. Решта 10-20 %, що залишилася, банк отримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає отриману суму клієнту. Факторинг з правом регресу передбачає, що банк-фактор має право повернення фактором клієнту несплачених покупцем розрахункових документів з вимогою повернення коштів.

Факторинг без права регресу зумовлює ризик для фактора при відмові платника від виконання своїх зобов'язань.

При відкритому факторингу дебіторам надсилається повідомлення про укладення угоди і пропонується здійснити платежі безпосередньо фактору. При закритому факторингу дебітори направляють кошти клієнту, а той розраховується з фактором.

Внутрішній факторинг - коли постачальник, його клієнт і фактор перебувають в одній країні.

Зовнішній факторинг - коли один з учасників операції перебуває в іншій країні.

Простий факторинг - коли об'єктами факторингу є рахунки-фактури. Вексельний факторинг - коли об'єктом є векселі, виписані на постачальника, які обліковуються фактором.

Факторинг за партіями товарів - коли здійснюється відкритий облік рахунків-фактур за партіями товарів, і платники переказують фактору всі платежі, призначені постачальнику.

Факторинг агентського типу - коли дисконтуються продажі окремим покупцям, а кредит забезпечується фактором з відкриттям спеціальних рахунків під конкретні операції.

Форфейтинг дещо схожий на факторинг. Але якщо факторинг використовують для кредитування короткострокової заборгованості всередині країни та за кордоном і, як правило, через придбання всіх вимог, то форфейтування є інструментом кредитування окремих експортних вимог, зазвичай середньострокових.

Спільне між факторингом та форфейтингом полягає в тому, що ці методи використовують для скорочення заборгованості в балансі в результаті продажу вимог.

Переваги форфейтингу для клієнта:

не існує ризику процентних ставок;

відсутність витрат на інкасування (стягнення за дорученням клієнта) боргу;

усунення валютних ризиків;

відсутність політичного ризику;

відсутність ризику неплатежу;

поліпшення ліквідної позиції експортера.

До недоліків форфеитингу належать такі:

висока вартість операції;

складність знайти форфейтера.

Форфейтинг застосовують у таких операціях:

фінансових - з метою швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов'язань;

експортних - для сприяння надходженню готівки експортеру, який надав кредит зарубіжному покупцеві.

У вартість форфейтингу входять:

-прибуток форфейтера;

-вартість наданих грошових коштів;

-покриття від комерційного ризику;

-покриття від політичного ризику;

-покриття від валютного ризику;

-покриття процентного ризику.

Гарантійні операції полягають у зобов'язанні банку виплатити борг свого клієнта, якщо останній не зможе (не захоче) виконати свої зобов'язання.Плата за надання гарантійних послуг - це комісія.

Банківські гарантії, особливо відомих платоспроможністю банків, фактично означають доступ клієнта до кредиту.

Поручительство є однією з форм гарантії - це договір, згідно з яким одна особа (поручитель) бере на себе перед кредитором відповідальність за виконання боржником зобов'язання в повному обсязі або тільки частково.Поручительство за відсутності іншої домовленості забезпечує не тільки основне зобов'язання головного боржника, а й додаткові, що виникають з основного відповідно до закону (наприклад, зобов'язання сплатити законні проценти за прострочення платежу, відшкодування збитків, що відбулись при невиконанні зобов'язання, сплату договірної неустойки).

Платіжне зобов'язання - це форма гарантії, яка створює абстрактне (не акцесорне) зобов'язання щодо бенефіціара (покупця). Гарант залишається зобов'язаним навіть тоді, коли зобов'язання, що становить основу договору, з якихось причин втрачено. Він повинен без заперечення здійснити платіж на першу вимогу. Тому він може й буде тільки перевіряти, чи правильно запитана гарантія, тобто чи виконані формальні умови згідно з текстом гарантії. Він не перевірятиме матеріальну правомірність пред'явлення вимог за гарантією.

Відклична банківська гарантія - це гарантія, яка може бути відкликана або її умови можуть бути змінені без попереднього повідомлення бенефіціара. Така гарантія не містить твердого зобов'язання банку перед бенефіціаром і, отже, не є достатнім забезпеченням для бенефіціара. У практиці міжнародних розрахунків відклична банківська гарантія практично не використовується.

Безвідклична банківська гарантія - це гарантія, яка не може бути відкликана, а її умови не можуть змінюватись без згоди бенефіціара. Бенефіціару, який хоче отримати тверде зобов'язання банку, доцільніше використовувати саме такий тип гарантії.

Умовні гарантії - це гарантії, при реалізації яких мають дотримуватись певні умови. Вони меншою мірою вигідні бенефіціару.

Платіжні гарантії виставляються банками-гарантами в забезпечення платіжних зобов'язань покупців (боржників) щодо продавців (кредиторів). Такі гарантії використовують у міжнародних розрахунках за відкритим рахунком і у формі інкасо, у розрахунках на умовах комерційного кредиту, захищаючи інтереси експортерів (продавців).

Договірні (контрактні) гарантії забезпечують платежі за будь-якими договорами (наприклад, договори про постачання товару, про надання певної послуги) і виставляються банками в забезпечення інтересів покупця (імпортера). Розглянемо основні види договірних гарантій, найпоширеніші в міжнародних операціях [26].

Гарантія повернення авансу (гарантія авансових платежів) - це зобов'язання банку повернення авансу (або його невикористаної частини) у разі невиконання продавцем (підрядчиком) закріплених у контракті обов'язків щодо постачання товару (виконання робіт). Така гарантія видається банком за дорученням підрядчика (експортера), який відповідно до умов контракту отримує авансом повну вартість товару або його частину.Аванс, як правило, становить 10-20% суми контракту. Гарантії авансового платежу завжди складають у такій формі, за якою вони вводилися б у дію тільки після отримання продавцем узгодженого авансу.

Гарантія виконання (виконання договору, контракту) забезпечує сплату банком-гарантом сум штрафів на вимогу бенефіціара. Гарантія виконання видається за дорученням продавця або підрядчика (експортера) на користь покупця (імпортера). Умови контрактів (особливо зовнішньоторговельних) зазвичай передбачають санкції, які застосовуються до продавця або підрядчика (експортера) у разі невиконання або неналежного виконання ним своїх зобов'язань. Такими санкціями є штрафи. Найчастіше ці гарантії видаються при здійсненні підрядного будівництва, їх сума завжди не перевищує 10-15 % суми контракту.

Гарантія коносамента (гарантія за втрачений коносамент - документ, який видається перевізником вантажу його відправнику, посвідчує прийняття вантажу до перевезення й містить зобов'язання доставити вантаж у пункт призначення і передати його отримувачу) - зобов'язання здійснювати всі витрати, що виникають, якщо виявиться, що приймальник товару не був правомірним отримувачем. Цей вид гарантії найчастіше використовують тоді, коли платіж забезпечується акредитивом, а товар уже перебуває в порту призначення.

Сума гарантії коносаменту встановлюється в розмірі вартості товару плюс відповідна маржа (150-200% вартості вантажу). Термін дії гарантії не лімітується або визначається до моменту подання оригіналів коносаменту.Митна гарантія (гарантія митного очищення, тимчасового ввезення) видається банками за дорученням підрядчиків для забезпечення безмитного тимчасового ввезення обладнання або матеріалів, необхідних для будівництва об'єктів чи виконання інших робіт.

Гарантія якості забезпечує покупцеві (імпортерові) гарантії в разі отримання неякісних товарів. Цю гарантію видають на випадок, якщо постачальник при зверненні до нього все ж не усуне певних недоліків. Сума гарантії вказується в контракті й становить 5-20 % його вартості.

Гарантія поставки забезпечує покупця (імпортера), якщо продавець не поставить товар або не надасть відповідних послуг у зазначений строк. По суті вона близька до гарантії виконання.

Гарантія обслуговування передбачає, що після завершення робіт будівельник виконає свої зобов'язання в період обслуговування об'єкта. Такі гарантії можуть використовуватись при укладенні контрактів на будівництво об'єктів до моменту отримання грошей від замовника.

Судова гарантія забезпечує витрати процесу і сторін у судових процесах, які завершуються на користь судових інстанцій або сторін.

Гарантія накладення арешту на майно (або гарантія забезпечення ризику). Якщо на майнові цінності дебітора накладається арешт, то він може виставити гарантію забезпечення позову (наприклад, солідарне поручительство). Після цього йому знову надається право розпоряджатися цими цінностями.

Трастові послуги - це відносини між заінтересованими сторонами, одна з яких (довіритель) передає, а інша (траст) бере на себе відповідальність за управління власністю, майном на користь третьої сторони (бенефіціара).

Активні операції - коли власність на майно, що розміщується в довірчому управлінні, може відчужуватись шляхом продажу, надання застави без згоди довірителя.

Пасивні операції - коли майно, передане в довірче управління, не може використовуватися без згоди довірителя.

Трастові операції, не пов'язані з управлінням майном довірителя - коли траст зобов'язується виконати юридичні дії за рахунок і від імені клієнта. Відкличний траст - коли довіритель без попереднього повідомлення траста може в будь-який момент розірвати угоду.

Безвідкличний траст - коли розірвання угоди без попереднього повідомлення забороняється.

Повні трастові послуги - коли здійснюється управління всіма видами майна довірителя.

Спеціальні трастові послуги - коли здійснюється управління окремими видами майна довірителя (наприклад, грошовими коштами, цінними паперами, нерухомістю). Доходи від трастових послуг формуються за рахунок комісійних винагород. Ставки внесків диференційовані за видами трастів і пов'язаними з ними послугами з управління трастами. Плата може бути:

- фіксованою від суми майна;

- залежати від доходу, одержаного від управління майном;

- бути визначена іншим зафіксованим купівлю-продаж цінних паперів та доставку їх клієнту;

- обмін цінних паперів;

- погашення облігацій;

- сплату податків;

- оформлення страхових полісів;

- оплату рахунків;

- укладення угод від імені клієнта;

- отримання кредитів;

- купівлю-продаж іноземної валюти і дорогоцінних металів.

Відмінність агентських послуг від трастових полягає у тому, що при їх наданні клієнт не втрачає повноважень власника, а лише доручає банку вчинення операцій від свого імені.

Банки можуть консультувати клієнтів з певних питань:

- бухгалтерського обліку і звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та платоспроможності господарських партнерів клієнта;

- організації емісії та вторинного обігу цінних паперів;

- вибору напрямів інвестування коштів.

Цей вид послуг тісно пов'язаний з іншими, зокрема кредитними та лізинговими. Такі послуги надають менеджери підрозділів банку, працівники спеціально створених підрозділів. Плата за консультації враховується у складі плати за основний вид операцій, що супроводжуються консультацією.

Банки здійснюють інформаційну діяльність: одержують інформацію, використовують її, поширюють і зберігають.

Інформація буває відкрита (публікації в офіційних друкованих виданнях) і з обмеженим доступом [12].

3.2 Міжнародний досвід розвитку послуг банківських установ

Сьогодні міжнародні банки не тільки трансформують короткострокові, ліквідні та неризикові ресурси (враховуючи наявність адекватних механізмів захисту вкладів) у довгострокові активи, які не обертаються і тому є більш ризиковими, але диверсифікація та "колективізація" ризику яких надає банківським установам безперечну конкурентну перевагу. В наш час банки стають універсальними мультипослутовими фінансовими фірмами, які завдяки розвиткові ринків у поєднанні з технологічним прогресом дістали змогу широко диверсифікувати діяльність із дедалі більшим наголосом на наданні фінансових послуг та розділити банківські функції і ризики, що були раніше нерозривно пов'язані. Найновіші форми прямого фінансування економічних агентів не зменшують ролі банківських установ, а лише змінюють її -- банки діють на певних стадіях процесу залучення капіталу й отримують комісійні винагороди.

Так, частка комісійних винагород у чистому банківському продукті постійно і швидко збільшувалася для всіх транснаціональних банків. Якщо для французьких банків на початку 80-х років вона становила 10--15 %, то сьогодні досягла 25 %. Слід зазначити, що для американських банків ця частка ще більша. Наприклад, загальна сума комісійних, отриманих Bankers Trust, сягає 40 % і становила 1,7 млрд дол. США.

Яскравим прикладом поєднання послугової діяльності з диверсифікацією є інструменти з мультивибором (Multi-Option Facilities -- MOF). За операцій цього типу банк гарантує позичальникові наявність фондів протягом певного періоду часу та в попередньо встановлених межах. Ці фонди можуть бути отримані шляхом поновлених емісій цінних паперів (наприклад, казначейських векселів) або надання банківського кредиту у валюті (валютах) за вибором протягом визначеного в момент позичання часу. Таким чином, розділяються різні характеристики, притаманні синдикованому євро кредиту, зокрема ризики ліквідності та дефолту розподіляються серед різних учасників залежно від характеру їхньої участі в операції.

Практика останніх років свідчить про перерозподіл ролей між різними типами банків: якщо раніше лише депозитні банки керували та брали участь у синдикованих єврокредитах, то сьогодні в разі операцій MOF поруч з ними з'являються інвестиційні банки [19].

Паралельно міжнародні банки розвивають послуги з "фінансової інженерії", консалтингові послуги з питань ринкового фінансування (випуски акцій, вихід на ринки, викуп підприємств працівниками), здійснення операцій зі злиття та поглинання тощо.

Розвиток ринку таких інструментів, як, наприклад, механізм колективного розміщення цінних паперів, полегшує управління коштами клієнтів і водночас дає великі прибутки банкам у вигляді комісійних винагород за управління та плати за відкриття та закриття позицій. Розвиток фінансових ринків упродовж 90-х років XX ст. разом з посиленням тенденції до диверсифікації фінансової діяльності спричинив перехід більшості країн до політики, спрямованої на усунення бар'єрів між різними секторами фінансової діяльності. Найзначнішим зрушенням на цьому шляху став факт глибокого проникнення банків у біржовий сектор.

Мова йде про широку гаму фінансових продуктів та послуг, серед яких зокрема слід назвати: емісію цінних паперів, торговельну та посередницьку (брокерську) діяльність на вторинному ринку цінних паперів та похідних продуктів; портфельне управління, в тому числі продаж та управління взаємними фондами; послуги, пов'язані з розміщенням цінних паперів та вивченням ринків; розповсюдження інформації на ринках і консалтинг із питань виходу на біржові ринки та лістингу.

Інтеграція світових фінансових ринків та інтернаціоналізація банківських установ сприяють поширенню цих видів діяльності на нові регіони, такі як азійські країни та східноєвропейські ринки. Банки, що не мають доступу до такої діяльності у своїй країні, намагаються діяти в сусідніх країнах та дедалі більше -- в міжнародних фінансових центрах, де є для цього всі умови. Ця тенденція зумовила швидкий розвиток діяльності, пов'язаної з управлінням інститутами спільного інвестування, в якій деякі країни (Франція, Люксембург, США, Швейцарія та Велика Британія) завоювали сильні позиції.

Вигоди цієї діяльності для банків пов'язані зі значним синергетичним ефектом від поєднання диверсифікації використання фондів та інформації, отримуваної завдяки вивченню ринків та консалтинговим послугам з розміщення [32].

Новітньою тенденцією є переміщення біржової діяльності транснаціональних банків із глобальних фінансових центрів, де фіксується певне "перенасичення" ринків, яке веде до зменшення або зникнення прибутків для нових учасників та до "цінових війн" щодо комісійних винагород за торговельні та брокерські операції, до субглобальних та регіональних фінансових центрів з меншою кількістю учасників, певними ноу-хау та компетенціями, географічними перевагами і новими ринками та інструментами. Ця тенденція підтверджує необхідність постійної готовності до стратегічної зміни секторів фінансової діяльності.

Для підвищення прибутковості ринкових операцій банки починають відкривати позиції за спекулятивними операціями, прибутковість яких залежить лише від передбачень. Разом з тим для мінімізації обсягів розміщених капіталів банки звертаються до термінових ринків, де "ефект важеля" дуже великий. Наприклад, щоденний обсяг торгів на Чиказькій товарній біржі (Chicago Mercantile Exchange) лише з одного контракту "євродолар 3 місяці" сягає 180--190 млрд дол. Хоча цей вид діяльності є дуже ризиковим і не гарантує постійних прибутків, майже всі транснаціональні банки вдаються до нього не тільки з метою підвищити загальну прибутковість інвестицій, а й задля вдосконалення консалтингу та поліпшення репутації в галузі роботи з дедалі складнішими фінансовими інструментами.

Зрештою, якщо сьогодні фінансова установа обирає міжнародну мультипослугову стратегію розвитку, її присутність у багатьох фінансових центрах і на багатьох ринках фінансових продуктів та послуг досягається лише шляхом застосування системи перехресних субсидій між різними сегментами діяльності. Так, діяльність транснаціональних банків на ринку єврооблігацій та їхня участь у синдикатах часто провокують втрати, але більшість банків не відмовляються від цієї діяльності, сподіваючись, що через неї вони зможуть залучити потенційних клієнтів у інші, прибутковіші сегменти фінансової діяльності. Отже, процес диверсифікації міжнародної фінансової діяльності на основі використання нових банківських операцій та інструментів останнім часом стабілізується і переходить у стадію поглибленої адаптації до посилення вимог щодо якості продуктів та послуг. Паралельно відбувається процес передачі знань та технологій до традиційних сегментів діяльності, таких як валютні операції та платіжні послуги [63].

Ще одною тенденцією в розвитку банківської справи є універсалізація операцій сучасних комерційних банків. У рамках тенденції до універсалізації швидкий розвиток одержали нетипові раніше для комерційних банків операції - лізинг, факторинг, проектне фінансування, управління портфелем інвестицій клієнтів, консультаційні послуги тощо. Провідне положення в процесі універсалізації банківської діяльності - це корінний перегляд комерційними банками концепції взаємовідносин зі своїми клієнтами, значною мірою обумовлений стабілізацією ринку кредитних капіталів західних країн, розширенням його учасників і, як наслідок, - посилення конкурентної боротьби між ними.

Багато банків зіткнулися з необхідністю пошуку нових підходів до підвищення дохідності своїх операцій. Часткове розв'язання ця проблема знайшла не тільки у збільшенні числа запропонованих клієнтам послуг, але й у якісній переоцінці структури операцій із клієнтами, зниженні питомої ваги ощадно-позикових операцій і збільшенні обсягів операцій із цінними паперами, проведених за рахунок клієнтів і на користь останніх.

Традиційне банківське кредитування поступово поступається місцем складним інвестиційним банківським продуктам. Їх мета - перенесення ризиків позичальника з банківського балансу на інвестиційійні інститути, збільшення капіталу корпорацій, реалізація стратегії їх розвитку.

Сфера банківських послуг в області корпоративних фінансів включає:

- злиття і поглинання;

- фінансове консультування;

- консультації з приватизації;

- виділення частини власності;

- реструктуризація заборгованості;

- контрольовані аукціони;

- пошук стратегічного партнера;

- створення спільних підприємств.

Надання послуг в області корпоративних фінансів є вигідним і перспективним бізнесом: - ці послуги надаються тільки великим корпораціям, що бажають скористатися послугами банку для розвитку контактів і ділових відносин на регіональних фінансових ринках; - мінімальна сума угоди в області корпоративних фінансів традиційно складає 70 млн.євро. Темпи росту комісій за дані послуги досягають 15-29% в рік. Наприклад, у Німеччині оборот лише консультативних послуг клієнтам, пов'язаних з їх поточною діяльністю, досягає 4,5 млрд.євро.

Надання послуг в області корпорацій фінансів доступно лише великим банкам та інвестиційним установам. Серед проектів електронної комерції особливе місце посідає Інтернет -банкінг, онлайнові аукціони та біржі (фондові і товарні), різноманітні брокерські системи, інтернет-магазини тощо. Послуги в Інтернеті надають понад 300 американських банків. Chase Manhattan Bank, наприклад, один із перших, що запровадив нову послугу, яка дає змогу клієнтам здійснювати доступ до своїх банківських рахунків і проводити оплату через Інтернет. Ряд банків (наприклад, Citіbank) фінансує і впроваджує масштабні проекти. Сім провідних світових фінансових інституцій - Bank of Amerika, Credit Suisse First Boston, Goldman Sachs, HSBC, J.P. Morgan, Morgan Stanley Dean Witter i UBS Warburg - сповістили про запуск нової системи онлайнового доступу до торгів на валютному ринку Fxall.com. Клієнтам пропонується дешева система цілодобового онлайнового доступу до світового ринку купівлі-продажу валют, щоденний оборот якого становить 1,1 трлн. євро [48, с.21] Fxall.сom автоматизує процес торгів валютою та дає змогу клієнту спілкуватися безпосередньо зі своїм валютним дилером, а також отримувати всю необхідну інформацію про стан справ на ринку. Deutsche Bank, наприклад підписав угоду з Yahoo!, реалізація якої дасть змогу клієнтам переглядати свої банківські рахунки на персональній сторінці Yahoo!. За рахунок реструктуризації банківського обслуговування дрібних вкладників банк планує закрити 300 своїх відділень і скоротити 1200 співробітників. Розвиток Інтернету спонукає до закриття відділень банків і у Великобританії. Так, наприклад, банк Barclays закрив десяту частину своїх відділень (171) і попередив про можливість подальшого скорочення через розширення спектра банківських послуг за допомогою телефону або через Інтернет. У відповідь на протест громадських організацій банк пояснив свої дії аналогічними кроками конкурентів. Банки розраховують на солідний прибуток у новій сфері. Наприклад, кілька років назад у Стогольмі почав роботу перший іпотечний інтернет-банк Europeloan.

Отже майже всі операції здійснюються через Інтернет, є ліцензії для роботи по всій Європі, і до середини наступного року банк планує вийти на всі основні європейські ринки. Із травня він почав операції в Бельгії, через три місяці - у Німеччині. На черзі - Австрія і Фінляндія. Завдяки використанню Інтернету банк планує відмовитися від створення розгалуженої мережі відділень, що дасть змогу знизити витрати і ставки кредитування. Так, він пропонує 5-річні позики під 6,86%, тоді як головний шведський іпотечний банк - 7,40%. За оцінками, для беззбиткової роботи банку достатньо 2000 - 5000 клієнтів [48,с.23].

Таким чином, завдяки Інтернету утворилися і динамічно розвиваються зовсім нові ринки, які вже сформували самостійний сегмент світової економіки.

4. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

Попередження пожеж та вибухів

Вибухопожежна безпека об'єкта забезпечується системами: -попередження вибухів і пожеж;

-протипожежного та противибухового захисту;

-організаційно-технічних заходів.

Система попередження вибухів і пожеж має за мету не допустити виникнення вибухів і пожеж.

Горюча речовина і окислювач за певних умов утворюють горюче (вибухонебезпечне) середовище. Тоді попередження пожеж (вибухів) буде зводитись до:

- попередження утворення горючого середовища;

- попередження виникнення у горючому середовищі або внесення в це середовище джерела запалювання.

Заходи і засоби попередження утворення горючого середовища в кожному конкретному випадку визначаються реальними умовами, що розглядаються, вибухопожежонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, що використовуються у технологічному циклі.

Залежно від агрегатного стану та ступеня подрібненості речовин горюче середовище може утворюватися твердими речовинами, легкозаймистими та горючими рідинами, горючим пилом та горючими газами за наявності окислювача.

Тверді горючі речовини, що зберігаються у приміщеннях та на складах, чи застосовуються у технологічному процесі, утворюють разом із повітрям стійке горюче середовище. При визначенні пожежної небезпеки такого середовища слід враховувати кількість матеріалів, інтенсивність та тривалість можливого горіння.

Легкозаймисті та горючі рідини можуть утворювати горюче середовище під час нагрівання чи зміни тиску, при зливанні чи наливанні, перекачуванні а також під час перебування всередині апаратів, трубопроводів, сховищ. Тому причини утворення горючого середовища такого типу необхідно детально вивчати в кожному конкретному випадку з урахуванням особливостей відповідного етапу технологічного процесу.

При обробці ряду твердих речовин (графіту, деревини, бавовни, ін.) утворюється горючий пил, який перебуває у зваженому стані в повітрі або осідає на будівельних конструкціях, машинах, устаткуванні. В обох випадках пил знаходиться у повітряному середовищі, тому утворює горюче середовище підвищеної небезпеки, яке може займатися або вибухати. Горюче середовище може виникати всередині апаратів та трубопроводів, а також у приміщеннях в разі виходу пилу через нещільність устаткування. Під час аналізу слід також встановлювати походження, розмір пилинок та умови займання і горіння (вибуху) пилу, що утворюється.

Гази можуть утворювати горюче середовище в посудинах і апаратах, коли досягають вибухонебезпечних концентрацій з киснем. Маючи здатність проникати через незначні нещільності і тріщини при найменших пошкодженнях обладнання, вони можуть утворювати вибухонебезпечні суміші у навколишньому середовищі.

Попередження утворення горючого середовища може забезпечуватись загальними заходами або їх комбінаціями.

Найбільш радикальним заходом попередження утворення горючого середовища є заміна горючих речовин і матеріалів, що використовуються, на негорючі та важкогорючі.

Проте горючі речовини, матеріали, вироби з них реально присутні в абсолютній більшості існуючих житлових, громадських, виробничих та інших приміщеннях, будівлях і спорудах, а їх повна заміна майже неможлива.

Тому попередження виникнення в горючому середовищі або внесення до нього джерел запалювання є головним стратегічним пріоритетом у роботі щодо запобігання пожежам. Джерелом запалювання може бути нагріте тіло чи екзотермічний процес, здатні нагріти деякий об'єм горючої суміші до температури, коли швидкість тепловиділення ініційованого нагрівом процесу окислення перевищує швидкість тепловідводу із зони реакції.

До основних груп джерел запалювання належать: відкритий вогонь, розжарені продукти горіння та нагріті ними поверхні, тепловий прояв електричної енергії, тепловий прояв механічної енергії, тепловий прояв хімічної реакції, тепловий прояв сонячної, ядерної енергії та інші джерела запалювання. Пожежна небезпека відкритого вогню зумовлена інтенсивністю теплового впливу, площею впливу, орієнтацією у просторі, періодичністю і тривалістю його впливу на горючі речовини. Відкрите полум'я небезпечне не тільки при безпосередньому контакті з горючим середовищем, але і як джерело опромінювання горючого середовища. Воно має достатню температуру та запас теплової енергії, спроможні викликати горіння усіх видів горючих речовин і матеріалів як при безпосередньому контакті, так і в результаті опромінення.

Нагріти поверхню стінок апаратів вище за температуру самозаймання речовин, що обертаються у виробництві, здатні газоподібні продукти горіння, які виникають при горінні твердих, рідких та газоподібних речовин і мають температуру 800-1200 °С.

Джерелом запалювання можуть бути також іскри, які виникають при роботі двигунів внутрішнього згоряння та електричних. Вони являють собою розжарені частинки палива або окалини у газовому потоці, які виникають внаслідок неповного загоряння, чи механічного винесення горючих речовин та продуктів корозії. Температура такої частинки досить висока, але запас теплової енергії є невеликим, тому що іскра має малу масу. Іскри здатні запалити тільки речовини, які достатньо підготовлені для горіння, наприклад, газо- та пароповітряні суміші, осілий пил, волокнисті матеріали.

До джерел відкритого вогню належить і полум'я сірників, необережне поводження з якими може призвести до пожежі. Серед теплових проявів електричної енергії найбільш поширеними та небезпечними є коротке замикання в електричних мережах, струмові перевантаження проводів та електричних машин, великий перехідний опір, розряди статичної та атмосферної електрики, електричні іскри.

При короткому замиканні величина струму в провідниках і струмопровідних частинах електричних апаратів та машин досягає дуже великих значень, внаслідок чого можливе не тільки перегрівання, але і займання ізоляції, розплавлення струмопровідних частин, жил кабелів та проводів. Струм, що тривалий час перевищує нормативне значення при перевантаженнях електричних мереж, також є причиною перегрівів струмовідних елементів та електропроводки. Основними причинами перевантаження електричних мереж є ввімкнення в електричну мережу споживачів підвищеної потужності, а також невідповідність площі поперечного перерізу жил проводів робочим струмам.

Причиною пожежі може також стати великий перехідний опір, який виникає в місцях з'єднання проводів та в електричних контактах електрообладнання. Тому у цих місцях може виділятися значна кількість тепла, здатна призвести до загоряння ізоляції, а також горючих речовин, що знаходяться поруч.

Розряди статичної електрики виникають при деформації, подрібненні речовин, відносному переміщенні двох тіл, що знаходяться в контакті, перемішуванні рідких та сипких матеріалів тощо. Іскрові розряди статичної електрики здатні запалити паро-, газо-та пилоповітряні суміші. Накопиченню і формуванню зарядів статичної електрики сприяє відсутність або неефективність спеціальних заходів захисту, створення електроізоляційного шару відкладень на поверхні заземлення, порушення режиму робочих апаратів.

Пожежі, вибухи, механічні руйнування, перенапруги на проводах електричних мереж можуть бути наслідками ураження будівлі чи устаткування блискавкою. Блискавка, яка є електричним розрядом в атмосфері, маючи високу температуру і запас теплової енергії, при прямому ударі може проплавляти металеві поверхні, перегрівати і руйнувати стіни будівель та надвірного устаткування, безпосередньо запалювати горюче середовище.

Небезпека вторинної дії блискавки полягає в іскрових розрядах, що виникають як результат індукційної та електромагнітної дії атмосферної електрики на виробниче обладнання, трубопроводи і будівельні конструкції. Ще одним тепловим проявом електричної енергії є електрична дуга та електричні іскри у вигляді крапель металу, що утворюються при короткому замиканні електропроводки, електрозварюванні та при плавленні ниток розжарювання електричних ламп загального призначення.

Температура таких електричних іскор становить 1500-2500 °С, а температура дуги може перевищувати 40 000 °С. Тому природньо, що вони можуть бути джерелом запалювання горючих речовин. В цілому, частка пожеж, які викликані наслідками теплових проявів електричної енергії, складає 20-25% і має тенденцію до зростання.

Пожежонебезпечний прояв механічної енергії внаслідок її перетворення в теплову спостерігається в разі ударів твердих тіл (з виникненням або без виникнення іскор), поверхневого тертя тіл під час їх взаємного переміщення, стиснення газів та пересування пластмас, механічної обробки твердих матеріалів різальними інструментами. Ступінь нагрівання тіл та можливість появи при цьому джерел запалювання залежить від умов переходу механічної енергії в теплову. Досить часто пожежонебезпечні ситуації виникають внаслідок утворення іскор, що являють собою, в даному випадку, розпечені до світіння частинки металу або каміння. Від іскор при ударі у виробничих умовах можуть займатися ацетилен, етилен, водень, металоповітряні суміші, волокнисті матеріали, або відкладення дрібного горючого пилу (розмелювальні цехи млинів та круп'яних заводів, сортувально-розмотувальні цехи текстильних фабрик, бавовняно-очисні цехи тощо).

Найчастіше іскри утворюються під час роботи ударними інструментами і при ударах рухомих елементів механізмів машин по їх нерухомих частинах. Пожежну небезпеку внаслідок тертя найчастіше створюють підшипники ковзання навантажених високооборотних валів, а також транспортні стрічки та привідні паси механізмів. Проходження хімічних реакцій із значним виділенням теплової енергії містить у собі потенційну небезпеку виникнення пожежі або вибуху, тому що виникає можливість неконтрольованого розігрівання реагуючих, новоутворюваних чи тих, що знаходяться поряд, горючих речовин.

Існує також велика кількість таких хімічних сполук, які в контакті з повітрям чи водою, а також в разі взаємодії можуть стати причиною виникнення пожежі. Найчастіше тепловий прояв хімічних реакцій стає причиною пожежі внаслідок дії окисників на органічні речовини, а також при займанні та вибуху деяких речовин під час нагрівання або механічної дії з порушенням технологічного регламенту.