Регулювання діяльності комерційних банків в ринкових умовах

Разом з тим, як показало дослідження, питання комплексної оцінки прибутковості банків в умовах становлення банківської системи, яке відбувається шляхом трансформації адміністративно-командної в регульовану ринкову систему, що є особливістю сучасного етапу розвитку вітчизняної економіки, залишаються поза увагою багатьох авторів і є малодослідженими.

Слід зазначити, що впродовж останніх років відбулися певні позитивні зрушення в оцінці прибутковості вітчизняних банків з боку органів банківського нагляду. Поліпшилась інформаційна база для проведення такої оцінки. Цьому сприяв перехід усіх вітчизняних банків з 1 січня 1998 р. на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності: введено новий план рахунків, нові форми звітності тощо. Фінансова звітність банків почала складатися згідно з вимогами Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою НБУ від 28.08.2001 № 368 (зі змінами та доповненнями), в яких були враховані вимоги законів України «Про Національний банк України» та «Про банки та банківську діяльність». Основними формами банківської звітності стали: балансовий звіт, звіт про фінансові результати, а також низка додатків до них, у яких представлені повні дані щодо структури активів, зобов'язань та власних коштів банку, ризиків, якості кредитного портфеля та інші показники, які є важливими для оцінки фінансового стану банку. Інформаційній повноті звітності особливо посприяло введення додатків, що дало змогу представляти звітність вітчизняних банків на рівні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності. Завдяки цьому розширеному переліку даних фінансова звітність більш повною мірою задовольняє вимоги користувачів інформацією про діяльність банку - акціонерів, клієнтів та партнерів банку, Національного банку України та ін.

Перехід до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і звітності є першим позитивним кроком із забезпечення прозорості діяльності з банку, хоча в багатьох випадках відбувається пряме копіювання показників, які використовуються в західній практиці. Не завжди враховується те, що Україна, незважаючи на всі її намагання інтегруватися у світову економіку, має свої особливості як в галузевій структурі економіки з (орієнтована на експорт), так і в фінансово-банківській сфері (низький рівень капіталізації банків тощо).

У вітчизняній практиці банківського нагляду, враховуючи міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності, став значно ґрунтовнішим аналіз показників прибутковості банку, більш об'єктивніша рейтингова оцінка його діяльності. На вимогу нормативно-правових документів при визначенні прибутковості банків враховується більш простий перелік показників, а саме:

- динаміка та рівень прибутковості;

- якість, структура і достатність надходжень (здатність покривати витрати, збитки, забезпечувати стабільне зростання рівня регулятивне капіталу, повнота формування резервів під активні операції та виплати дивідендів акціонерам);

- обсяг і динаміка змін різних складових доходів/витрат, прибутковості активів і витрат за зобов'язаннями, наявні тенденції таких змін;

- залежність фінансового стану банку від непередбачених доходів, (враховуються доходи, що мають випадковий характер виникнення) від непередбачених витрат, від ризикових видів діяльності (спекулятійні доходи) або нетрадиційних джерел доходу;

- якість бюджетного (підготовка кошторисів) і фінансового планування, а також якість контролю за виконанням намічених планів;

- коригування статей доходів/витрат, результату діяльності за зультатами інспекційних перевірок;

- ефективність системи ціноутворення на банківські продукти;

- вплив можливих санкцій за судовими процесами тощо.

Аналіз оцінки прибутковості банку під час проведення інспекційних перевірок включає вісім етапів:

1) насамперед оцінюється здатність банку покривати витрати, збитки, забезпечувати стабільне зростання рівня регулятивного капіта. повнота формування резервів під активні операції та виплату дивіден, акціонерам у достатньому розмірі. Аналізується вплив коригувань с тей доходів та витрат, здійснених за результатами інспекційних пе; вірок, на прибутковість банку;

2) аналізується якість, структура і достатність надходжень, обсяг змін у структурі доходів та витрат, прибутковість активів і витрат зобов'язаннями, тенденції таких змін. Оцінюється залежність прибутковості від непередбачених доходів (доходи, що мають випадковий характер виникнення) та схильність до непередбачених витрат, від ризиков видів діяльності (спекулятивні доходи) або нетрадиційних джерел доходу та впливу можливих санкцій за судовими процесами тощо;

3) проводиться аналіз показників ефективності роботи банку;

4) аналізуються доходи та витрати майбутніх періодів;

5) оцінюється ефективність системи ціноутворення на банківські продукти;

6) аналізується якість бюджетного (підготовка кошторисів) і фінансового планування, а також якості контролю за виконанням цих планів;

7) здійснюються перевірки системи внутрішнього контролю доходів та витрат;

8) проводиться аналіз правомірності та достовірності обліку доходів та витрат.

Як показує практика інспекційних перевірок, для забезпечення ґрунтовного аналізу та оцінки ефективності роботи банку, прибутковості його діяльності, необхідний більш детальний аналіз таких показників: рентабельності активів; рентабельності капіталу; чистої процентної позиції; чистого спреду; чистої процентної маржі; середнього розміру доходів на одну гривню витрат.

Результати цього аналізу використовуються при визначенні рейтингової оцінки прибутковості банку. Ними доцільно доповнити відповідні положення Методичних вказівок щодо організації, проведення інспекційних перевірок та встановлення рейтингової оцінки банку. Оскільки нині цим документом при визначені прибутковості банку для проведення рейтингової оцінки рекомендовано використовувати лише показники рентабельності активів та рентабельності капіталу, ці Методичні рекомендації також потребують доопрацювання з урахуванням світової банківської практики, що передбачає використання низки показників прибутковості (дохід від активів, дохід від капіталу, чистий спред, чиста процентна маржа, відношення операційного доходу та чистого операційного доходу до загальних активів, посередницька маржа, коефіцієнт мінімальної дохідної маржі, чистий дохід на одного працівника, чистий дохід до витрат на утримання персоналу, показник КОА, показник фінансового левериджу та ін.). Використання комплексу цих показників дасть змогу повною мірою дослідити всі аспекти прибутковості банку [28, 57].

Сьогодні у світовій практиці аналіз прибутковості банку здійснюється комплексно, а показники прибутковості розглядаються не як окремі відносні показники, а як певна система фінансових показників банку, яка має забезпечити необхідний фінансовий результат, тобто здійснюється моделювання прибутковості банку. Таке моделювання є однією з важливих функцій фінансового менеджменту, оскільки саме його результати дають змогу приймати виважені управлінські рішення, спрямовані на збільшення прибутковості, виявляти причини незадовільної роботи банку та забезпечувати їх стабільний розвиток. У вітчизняних умовах на основі такого аналізу можна виявити, на якому рівні прибутковості банку доцільно державним органам використовувати фінансові методи державного регулювання.

Моделювання прибутковості вітчизняних банків, зокрема його когнітивний варіант, найбільш ґрунтовно представлено у працях українського науковця Н. Версаль. На думку дослідниці, КОІ-модель дає змогу не тільки аналізувати вплив факторів на діяльність певної банківської установи, але й проводити ґрунтовний порівняльний аналіз декількох банків у часовому вимірі.

Дослідження Н. Версаль ґрунтуються на найвагоміших результатах моделювання прибутковості банків, що були проведені американськими та європейськими науковцями, які першими обґрунтували доцільність використання когнітивного моделювання. Когнітивне моделювання щодо оцінки прибутковості діяльності банку синтезує системний і когнітивний підходи і надає універсальний інструментарій для розуміння поведінки складних систем, що може бути використаний для вивчення економічних процесів на макроекономічному рівні. Методика когнітивності моделювання може бути застосована і на мікроекономічному рівні.

З позиції практичного застосування для нас неабиякий інтерес становлять як європейська, так і американська моделі, розрахунку та аналізу прибутковості банку.

Американська та європейська моделі відрізняються використанням ними економічних показників та структурою звітів про прибутки та збитки банків. У американській моделі використовуються здебільп абсолютні та відносні, а в європейській - лише відносні показники. Американська модель також передбачає врахування можливих ризиків діяльності банків.

Проаналізувавши особливості моделювання за європейською та американською системами, ми дійшли висновку, що європейська модель, більш придатна до використання в українських умовах. Вона отримала назву КОІ, що означає аналіз прибутковості власного капіталу. Для того щоб побудувати КОІ-модель, цілком достатньо даних, які підлягають обов'язковому опублікуванню у пресі та надаються банками контролюючим органам. Користуючись такими даними, насамперед розглянемо основні фактори, які впливають на прибутковість банку і які можна зазначити на основі даних Балансу банку та Звіту про прибутки та збитки.

Оскільки фінансовий результат діяльності банків України оприлюднюється Національним банком України у журналі «Вісник Національного банку України», то показники, що характеризують їх прибутковість, ми визначили на основі даних, опублікованих у № 3 цього журналу за 2009 р., в такому порядку:

1) процентний надлишок - перевищення процентних доходів над процентними витратами (чистий процентний дохід);

2) комісійний надлишок - перевищення доходів від комісії над комісійними витратами (чистий комісійний дохід);

3) торговельний надлишок - прибуток (збиток) від торговельних операцій (торговельний дохід);

4) надлишок з інших операцій банку - перевищення інших операцій ційних доходів над іншими операційними витратами (дохід у вигляді «дивідендів, дохід від участі в капіталі, інший дохід, витрати від участі в капіталі, інші витрати та доходи/збитки від довгострокових активів, і призначених для продажу);

5) адміністративні витрати - витрати на утримання персоналу та основних засобів, інші експлуатаційні витрати (загальні адміністративні витрати);

Оцінка прибутковості банку органами банківського нагляду

6) податкові витрати (витрати на податок на прибуток);

7) різниця між відрахуванням до резервів та зменшенням резервної заборгованістю (чисті витрати на формування резервів);

8) екстраординарний результат - перевищення непередбачуваних доходів (чистий прибуток/збиток від довгострокових активів, призначених для продажу).

Розглянемо показники, які використовуються у запропонованій моделі. Як і в європейській, так і в запропонованій нами моделі використовується поняття «маржа» як найбільш узагальнювальний відносний показник, розрахунок якого проводиться на основі даних про валюту балансу банку.

У західній літературі поняття «рентабельність» згадується тільки відносний показник, який визначається як відношення фінансових результатів до будь-якої величини. Рентабельність - це фінансовий і здатності розміщеного чи інвестованого капіталу приносити дохід. З погляду вітчизняних науковців, рентабельність - це показник ефективності виробництва, діяльності підприємств, галузей, економічної системи в цілому, який характеризує рівень віддачі витрат і використання коштів, а також обсяг отриманого прибутку як абсолютний показник та як відношення прибутку до певних величин (капітал, активи...).

Використання відносних показників дає можливість визначати та зіставляти результати діяльності банків різних груп. Загалом про зіставимість наявних показників фінансової звітності банків і тих, що використовуються в КОІ-моделі.

Дані показники служать базою для створення КОІ-моделі. Вони дають змогу перейти від маржі чистого прибутку до показників рентабельності власного капіталу, використовуючи поняття «квота власного капіталу» (відношення власного капіталу до валюти балансу банку).

При цьому рентабельність власного капіталу можна розраховувати формулою:

РВК (RОІ) = ЧП/А х А/3 х 3/ВК, (3.1)

де, РВК - рентабельність власного капіталу, ЧП - чистий прибуток, А - активи, 3 - зобов'язання, ВК - власний капітал.

Можна також скористатися формулою:

РВК = МЧП / КВК, (3.2)

де, РВК - рентабельність власного капіталу, МЧП - маржа чисте прибутку, КВК - квота власного капіталу.

На заключному етапі можна проаналізувати взаємозв'язки, що виникають між показниками всередині моделі, та виявити механізми, зародження яких, в тому числі за участю органів банківського регулювання може забезпечити зростання прибутковості банків.

Апробацію європейської моделі з використанням фінансової звітності вітчизняних банків проведемо на основі аналізу діяльності десятьох найбільш типових банків у порівнянні з узагальнювальними фінансови результатами роботи банківської системи. Для розрахунку даних європейської моделі з урахуванням фінансових показників вітчизняних банків ми використали доступні джерела, а саме журнал «Вісник Національного банку України», в якому опубліковано фінансові показники діяльності вітчизняних банків.

Результати прибутковості власного капіталу вітчизняних банків, не є цілком достовірними, оскільки сьогодні ще недостатньо відпрацьовані алгоритми проведення такого аналізу діяльності вітчизняних банків. Зважаючи на це, результати нашого аналізу представлені з використанням умовних позначень. Аналіз показників прибутковості вітчизняних банків ми пропонуємо здійснювати у вісім етапів.

Аналізуючи отримані дані, приходимо до висновку, що усі чинник що нами розглядаються, впливають по-різному, в одному випадку зумовлюючи зростання рентабельності власного капіталу банку, а в іншому нівелюючи його.

Розглянемо більш детально чинники, які можуть регулюватися органами банківського нагляду, і визначимо, яким може бути їх вплив і прибутковість банків. Як бачимо, маржа валового прибутку банків, змінюється не суттєво: її мінімальне значення складає 1,89 (Банки 4, 6), а максимальне - 3,58 % (Банк 7). Маржа резервів банків впливає в основному у бік зменшення прибутку банку. Показники маржі чистого прибутку банку до оподаткування показує, що порівняно з іншими кращою є позиція Банку 1, в якого значення цього показника є максимальним і становить 2,4 %, а мінімальне значення - у Б (0,45 %). Суттєвий вплив на рентабельність власного капіталу банку є квота власного капіталу та податкова маржа. Зокрема, показник власного капіталу підтверджує кращі позиції Банку 1 (8,96 %). рентабельність власного капіталу до оподаткування є максимальною та становить 26,83 %, що погіршує, в порівнянні з іншими, фінансовий стан банку 10, значення цього показника в якого є мінімальним і становить 5,35 %, а показник податкової маржі вносить не дуже значні коректування в сторону поліпшення ситуації. Загалом рентабельність власного капіталу і ситуація щодо фінансового стану вказує, що кращі показники Банк 9, в якого значення рентабельності власного капіталу після скорегування є максимальним і становить 23,79 %. Мінімальне значені цього показника у Банку 10 [19, 78].

За результатами отриманих значень рентабельності власного капіталу можна розподілити банки по рангах, провівши порівняння з показником рентабельності власного капіталу по банківській системі (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Оцінка рентабельності власного капіталу банків

Як видно з даних табл. 3.1, за результатами проведеної оцінки і рентабельності власного капіталу перше місце займає Банк 9 з показів 23,79 %. У цьому банку найбільше відхилення показника прибутку власного капіталу від аналогічного середнього показника по банківській системі (10,09 %). У Банків 1 та 2 такі відхилення складають лише 3,92 % відповідно. Всі інші банки мають показники рентабелості нижчі, чим в середньому по банківській системі, що свідчить про недостатню рентабельність власного капіталу цих банків.

Із проведеного аналізу випливає, що європейська модель розрахунку та аналізу прибутковості банку є цілком придатною для використання в українських умовах. Під час визначення рейтингової оцінки за показником прибутковості банку доцільно використовувати як окремі показники, так і КОІ-модель.

Слід зазначити, що в сучасних умовах зменшення надходжень іноземних інвестицій доцільно також використовувати рекомендовані економістами Варшавського центру соціальних досліджень К. Клоца та М. Лучинського економічні показники, які дають можливість своєчасно показати наявність проблем у діяльності банків:

1) прибутковість активів (RОА) = прибуток / активи;

2) показник можливості покриття (МРS) = ((1 - ставка прибуткового податку) х поточний прибуток) / втрати;

3) показник платоспроможності (R) = власні кошти / зважені на ризики активи та позабалансові пункти.

Вивчення наявних підходів до аналізу прибутковості банку показало, що найбільш об'єктивну її оцінку можна одержати, визначивши рейтинги рентабельності вітчизняних банків і використовуючи систему відносних показників, зокрема:

— рентабельність власного капіталу (RОІ);

— прибутковість активів (RОА);

— показник можливості покриття (МРS).

Використання системи цих показників дозволить в умовах, що склалися, оцінити прибутковість та ефективність роботи банку як адміністрацією, так і клієнтами банку. Зазначимо, що показник RОА дає корисну інформацію для органів банківського нагляду та клієнтів банку, а показник рентабельності власного капіталу RОІ важливіший для власників банківської установи. Показник МРS вказує на спроможність банку покривати збитки попередніх періодів у поточному періоді, що значною мірою свідчить про те, до якого часу буде тривати незадовільний фінансовий стан банку.

3.3 Посилення ролі НБУ у підвищення ліквідності банківської діяльності

Банківська система країни - це сукупність банків, охоплених мережею договірних кореспондентських відносин, ціль яких - здійснення платежів за взаємними дорученнями (як відповідно до своїх потреб, за дорученнями клієнтів). При цьому наявність кореспондентських відносин, що зв'язують усі банки країни в єдину банківську систему, за чає існування в економіці країни якісно нового формування, функціонування якого істотно відрізняється від функціонування окремого банківського утворюючи, за визначенням окремих економістів, кровоносну систему країни. Відповідно, і ліквідність банківської системи, її платоспроможність якісно відрізняються від понять, що стосуються окремого банку.

Але якщо сутність поняття ліквідності банку у вітчизняній спеціальній (і нормативній) літературі сьогодні потребує подальшого обговорення, то сутність поняття «ліквідність банківської системи» дотепер взалі не розглядалася економістами. Проте коли банківська система України зіткнулася сьогодні (починаючи з 2008 р.) із проблемою неспроможості практично усіх банків виплачувати своїм вкладникам готівку на їх вимогу, сутність поняття «ліквідність банківської системи» набула особливої актуальності і тому потребує визначення з метою управління нею.

Деякі вітчизняні економісти вже зробили перший крок у визначенні сутності поняття «ліквідність банківської системи». Наприклад, економічна сутність ліквідності банківської системи полягає»...у забезпечені своєчасності, повноти і безперервності виконання всіх грошових зобов'язань банківської системи та достатності коштів відповідно до потреб розвитку економіки» або у «...здатності забезпечити достатність грошової маси і кредитних ресурсів для економіки країни» [26, 59].

На наш погляд, у цих визначеннях ліквідності банківської системи допускаються ті самі помилки, що й у визначенні ліквідності окремого банку. Відповідно, ліквідність банківської системи визначається як забезпеченість виконання банківською системою всіх її грошових зобов'язань (або забезпеченість зобов'язань взагалі грошима), а не лише готівкою, що має принципове значення в дотриманні ліквідності банків взагалі і ліквідності банківської системи зокрема.

Крім того, у цих визначеннях ліквідності банківської системи розглядається здатність банків забезпечити економіку країни або її потреби достатньою сумою грошової маси, що, по суті, варто розуміти як достатність грошової маси для забезпечення реалізації реального ВВП, яку деякі автори визначають за допомогою коефіцієнта монетизації. Однак цей вимірник нібито забезпеченості економіки країни грошовою масою має деякі недоліки, які не дозволяють не тільки вірогідно оцінити забезпеченість економіки країни грошима, але й одержати приблизне значення забезпеченості економіки грошовою масою. Останнє зумовлено тим, що коефіцієнт монетизації - величина обернено пропорційна швидкості руху грошей, вимірюваної як відношення ВВП до грошової маси (МЗ). Відповідно, з уповільненням швидкості руху грошей грошова маса зростає, однак при цьому коефіцієнт монетизації зменшується і свідчить, що забезпеченість економіки країни грошовою масою зменшується, а це суперечить логіці забезпеченості економіки країни достатньою грошовою масою. До того ж, якщо зменшення коефіцієнта монетизації означає зменшення забезпеченості економіки грошима, то за логікою цього коефіцієнта НБУ необхідно збільшувати грошову масу (яка з уповільненням швидкості руху грошей зростає), отже, збільшувати обсяг й без того надлишкової грошової маси в економіці країни. За таких умов кількісно оцінити достатність (забезпеченість) економіки країни грошовою масою неможливо.

Доречно зазначити, що сьогодні грошова маса в Україні різко зросла (з 396 млрд. грн. на початок 2008 р. до 515,7 млрд. на початок 2009 р.), у той час як обсяг реального ВВП практично не змінився. Відповідно, сьогодні грошова маса, пропонована банківською системою України, є більш ніж достатньою, і навіть надлишковою, однак ліквідність банківської системи країни при цьому порушена.

Із цього можна зробити дуже важливий висновок про те, що не достатність забезпеченості економіки країни грошовою масою визначає ліквідність її банківської системи, а інші фактори, серед яких варто назвати, насамперед, здатність (нездатність) банків цієї системи і виплачувати на першу вимогу своїх вкладників готівку за своїми обов'язками.

Що ж стосується здатності банківської системи країни забезпечити економіку країни достатньою сумою кредитних ресурсів, то навряд чи ця здатність взагалі може розглядатися як характеристика ліквідності системи.

По-перше, тому що у здатності банківської системи забезпечити достатнім обсягом кредитних ресурсів економіку країни ховається можливість цілковитої втрати всією банківською системою своєї ліквідності. Це зумовлено тим, що банки можуть створювати для економіки країни кредитні ресурси, видаючи своїм клієнтам позички понад залучені банками кошти (згідно з капіталотворчою теорією кредиту), сприяючи зростанню в банківській системі обсягів уявних вкладів, які є реальною загрозою ліквідності всієї банківської системи.

По-друге, тому що банки можуть забезпечувати економіку країни достатньою сумою кредитних ресурсів, надаючи своїм надійним позичальникам (перш за все підприємцям малого та середнього бізнесу) позички готівкою за рахунок продажу на готівковому ринку високоліквідних активів, або прямої покупки валютної готівки, або одержання її у борг, що саме і робили вітчизняні банки, отримуючи позички в іноземних банків з метою збільшення своїх спекулятивних прибутків за рахунок суттєвих розбіжностей у процентних ставках за позичками за кордоном і в Україні. Однак у цьому випадку зовнішній борг банківської системи України на 1 січня 2009 р. виявився набагато більшим (103,2 млрд дол. США ніж обсяг залучених нею вкладів (46,7 млрд дол. США) і, відповідно більшим, ніж її здатність вчасно розрахуватися за своїми обов'язкам що і привело банківську систему до втрати своєї ліквідності, як явної так і прихованої.

Із цього випливає, що здатність банківської системи забезпечити економіку країни достатньою сумою кредитних ресурсів сама по собі здатна привести й окремий банк, і банківську систему в цілому до втрати своєї ліквідності (коли обсяг наданих банківською системою позичок виявиться набагато більшим від залучених нею реальних коштів), що і відбулося в деяких пострадянських країнах, в тому числі і в Україні.

Викладене дозволяє зробити висновок про те, що пропоновані сьогодні визначення ліквідності банківської системи не розкривають сутності цього поняття [28, 54].

Останнє обумовлено тим, що здатність банківської системи забезпечити економіку країни достатньою сумою грошової маси кредитних ресурсів може і бути, а от ліквідність банківської системи і всеж таки буде відсутня, тому що в банківської системи немає достатньої суми готівки для видачі її вкладникам на першу вимогу останніх, що й відзначається сьогодні в Україні (табл. 3.9).

Як видно з даних табл. 3.2, обсяг грошової маси за агрегату МЗ за сліджуваний період у десятки та сотні разів перевищує обсяг реального ВВП, що свідчить про те, що банківська система країни з надлишком безпечує грошовою масою обсяг реального ВВП. Разом з тим, обсяг нормального ВВП забезпечений грошовою масою тільки на 18,9 % (в 2000 і на 54,3 % (в 2008 р.). Однак з того, що обсяг номінального ВВП вираженний у поточних цінах, які рік у рік безупинно підвищуються (значною мірою у зв'язку зі збільшенням грошової маси, нарощуваної НБУ), і випливає, що саме банківська система країни сприяє зростанню грошової маси, яка безупинно нарощується НБУ і мультиплікативно розширюється системою банків країни, що і є причиною зростання номінального ВВП.

Таблиця 3.2

Обсяги реального ВБІІ, МЗ, МО, наданих в економіку країни позичок і залучених вкладів банківською системою України у 2000-2008 роках (за станом на кінець року, млрд грн)