Інструменти грошово-кредитної політики Центрального банку та їх використання в Україні

У 2010 році відновлення економічного зростання сприяло зростанню попиту на готівку. За станом на 01.01.2011 р. обсяг готівки в обігу становив 200.1 млрд. грн., у тому числі в позабанківському обігу знаходилося 183.0 млрд. грн., у касах банків залишки готівки становили 17.1 млрд. грн. За 2010 рік обсяг готівкових коштів в обігу поза банками зріс на 26.0 млрд. грн., або на 16.5% порівняно з 2.3 млрд. грн., або на 1.5% за 2009 рік. У І кварталі 2010 року відбулося вилучення готівки з поза банківського обігу на суму 1.9 млрд. грн.; у ІІ кварталі - випуск 13.2 млрд. грн.; у III кварталі - випуск 6.5 млрд. грн., у IV кварталі - випуск 8.2 млрд. грн. [59].

Відсоток осідання готівки в позабанківському обігу збільшився з 0.2% у 2009 році до 2.3% у 2010 році.

Питома вага готівкових коштів у грошовій масі мала позитивну тенденцію до скорочення - з 32.2% на кінець 2009 року до 30.6% на кінець 2010 року.

У 2010 році відбулося зростання як видачі готівки із кас банків, так і її надходжень.

Надходження готівки до кас банків за 2010 рік збільшилися на 15.6% (порівняно зі зменшенням на 4.4% у 2009 році). Приріст було забезпечено переважно за рахунок зростання надходжень торговельної виручки і виручки від усіх видів послуг (сумарно на 14.0%) та надходжень до кас банків на рахунки за вкладами фізичних осіб і за платіжними картками (сумарно на 22.6%).

Рис 2.2 Частка готівки (М0) у грошовій масі (М3)

Видача готівки із кас банків за 2010 рік збільшилася на 18.0% (за 2009 рік вона зменшилася на 8.1%). Найбільше зросла видача готівки за платіжними картками - на 27.5%. Виплати підприємствам поштового зв'язку збільшилися за 2010 рік на 11.8%.

За станом на 1 січня 2011 року в обігу знаходилося банкнот - 2 622.9 млн. шт., розмінних та обігових монет - 8 915.6 млн. шт., пам'ятних монет - 5.7 млн. шт. Кількість банкнот нового дизайну (зразка 2003 року та наступних років випуску) становила майже 95% від загальної їх кількості в обігу [46].

У розрахунку на одну особу на 01.01.2011 р. припадало по 57 шт. банкнот і по 186 шт. розмінних монет, що відповідно на 5 та 17 шт. більше, ніж на цю ж дату минулого року.

Протягом 2010 року Національний банк України забезпечував безперебійне та своєчасне задоволення потреб готівкового обігу країни в банкнотах і монетах усіх номіналів. У звітному році в цілому по країні спостерігався випуск готівки в обіг на загальну суму 29.6 млрд. грн. (у 2009 році - 3.0 млрд. грн.).

Видача готівки (банкнот і монет) для підкріплення операційних кас банків України порівняно з 2009 роком збільшилася на 23.7 млрд. грн., або в 1.3 рази. Одночасно повернулося готівки від банків України до грошових сховищ територіальних управлінь на суму 88.9 млрд. грн., або на 2.1% менше, ніж за відповідний період минулого року.

Протягом 2010 року здійснювався щоденний моніторинг стану готівкового обігу, залишків банкнот і монет у запасах готівки територіальних управлінь, проводилося своєчасне та повне підкріплення готівкою. З резервних фондів Національного банку України протягом 2010 року було видано банкнот і монет у сумі понад 80.7 млрд. грн., що у 2.5 рази більше порівняно з 2009 роком (32.8 млрд. грн.).

З метою підтримання у належному стані випущених в обіг банкнот зношена готівка вилучалася з обігу. За звітний рік з обігу було вилучено зношених банкнот у кількості 1.2 млрд. шт. порівняно з 1.0 млрд. шт. у 2009 році. Було утилізовано 1.26 млрд. шт. банкнот.

За результатами досліджень, проведених експертами системи Національного банку України протягом 2010 року, визнано підробленими та вилучено з обігу 11.4 тис. шт. підроблених банкнот національної валюти на суму 1.8 млн. грн. - переважно банкноти номіналами 200, 100, 50 і 20 гривень, що становило відповідно 57.8%, 9.3, 12.3 та 12.0% від обсягу виявлених в обігу підроблених банкнот. Майже всі (99.4%) підроблені банкноти гривні було виготовлено за допомогою комп'ютерної та копіювальної техніки [22,94].

У звітному році з обігу вилучено підроблених 702 шт. банкнот доларів США на суму 67.9 тис. дол. США, 80 шт. банкнот євро на суму 10.2 тис. євро та 134 шт. російських рублів на суму 185.5 тис. рублів. Більшість вилучених підроблених банкнот доларів США (92.8%) та євро (91.2%) було виготовлено друкарським способом. Вилучені підроблені російські рублі було виготовлено з використанням лазерних (17.9%) та струменевих (81.3%) принтерів.

Відповідно до Плану випуску пам'ятних монет України та сувенірної продукції протягом 2010 року було введено в обіг 39 видів (33 найменування) пам'ятних монет України, у тому числі 22 срібні, 4 золоті та 13 монет із недорогоцінних металів загальним тиражем 721.5 тис. штук.

За звітний рік реалізовано 594.6 тис. шт. монет на загальну суму 73.7 млн. грн. Плановий показник доходу від продажу пам'ятних монет і сувенірної продукції за 2010 рік виконаний на 102.6% і становив 59.5 млн. грн.

За результатами Четвертого міжнародного конкурсу пам'ятних монет "Монетне сузір'я - 2010" у м. Санкт-Петербург (Росія), в якому взяли участь 24 країни світу, монетою року визнано монету Національного банку України "За твором Миколи Гоголя "Вечори на хуторі біля Диканьки". У номінації "Срібна монета року" диплом отримала монета - "Міжнародний рік астрономії".

У рамках реалізації Концепції вдосконалення організації роботи з готівкою в Україні на 2008 - 2012 роки (далі - Концепція), компанією "Productivity Systems International, Inc." розроблено Комплексну програму виконання завдань, визначених Концепцією, яка визнана Експертною комісією Національного банку України і рекомендована до прийняття Національним банком України [47].

Проект Комплексної програми включає в себе визначення й опис необхідних заходів, проектів та дій, спрямованих на ефективне управління комплексом робіт з готівкою від її виготовлення та випуску в обіг до вилучення з обігу і знищення.

З метою впорядкування готівкового обігу, детінізації грошових потоків в межах законодавства України затверджено зміни до Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".

Зокрема передбачено поширення обмеження за сумою готівкового розрахунку (10 000 грн.) на розрахунки підприємств (підприємців) готівкою під час закупівлі ними сільськогосподарської продукції та за спожиту електроенергію. Внесено зміни до "Інструкції з організації роботи з цінностями в Центральному сховищі Національного банку України", до Положення "Про проведення щорічного конкурсу "Краща монета року України".

2.2 Аналіз валютно-курсової політики Національного банку України в 2010 році

У 2010 році динаміка ринкового курсу гривні перебувала під впливом пропозиції іноземної валюти і попиту на неї на внутрішньому ринку. Коливання обмінного курсу гривні до долара США протягом 2010 року були помірнішими, ніж у попередньому році (додаток В).

За звітний рік гривня на міжбанківському валютному ринку зміцнилася відносно долара СІЛА та 0.38% - до 796.17 грн. Відносно китайського юаня 100 дол. СІЛА. Офіційний курс гривні зріс офіційний курс гривні знизився у 2010 відносно долара СІЛА на 0.3%, тоді як у році на 3.10%, у 2009 році - на 3.85, у 2009 році відбулося його зниження на 3.7%. 2008 році - на 62.93%.

Таблиця 2.2 Офіційний курс гривні до іноземних валют

(за 100 одиниць валюти, номінальні та реальні зміни: «-» - зниження, «+» - зростання)
Курс гривні до іноземних валют (на кінець року):	2010 рік	Довідково: 2009 рік
- до долара США номінальна зміна (%) реальна зміна (з урахуванням різниці у рівнях інфляції,%)	796,2 0,3 7,9	798,6 -3,7 3,8
- до євро номінальна зміна (%) реальна зміна (з урахуванням різниці у рівнях інфляції,%)	1 057,3 7,7 18,7	1 144,89 -5,5 -2,4
- до російського рубля номінальна зміна (%) реальна зміна (з урахуванням різниці у рівнях інфляції,%) Довідково: Індекс споживчих цін, порівняно з груднем попереднього року (%)	26,124 1,1 3,5 109,1	26,402 -0,7 4,5 112,3

Відповідно до умов Меморандуму про економічну і фінансову політику в рамках фінансової програми "Стенд - бай" Національний банк України встановлював офіційний курс гривні до долара США на рівні середньозваженого курсу продавців і покупців на міжбанківському валютному ринку України за попередній робочий день з можливим відхиленням ±2% [47].

Динаміка курсу гривні до інших світових валют віддзеркалювала кон'юнктуру міжнародних ринків, на яких зокрема спостерігалося посилення долара США відносно євро. Відповідно до цих тенденцій, офіційний курс гривні у 2010 році зміцнився до євро на 7.7%, а до російського рубля - на 1.1% (додаток Г).

У 2010 році приріст реального ефективного обмінного курсу гривні відносно грудня 2009 року становив 8.7%. Це було зумовлено як посиленням номінального ефективного обмінного курсу (НЕОК) гривні (на 4.9%), так і перевищенням інфляції в Україні її зваженого показника за країнами - основними торговельними партнерами (на 3.8 процентного пункту).

Зміни у динаміці НЕОК гривні відбулися внаслідок її зміцнення відносно більшості валют. Зокрема, упродовж року гривня зміцнилася відносно долара США на 0.3%, відносно євро - на 7.7%, англійського фунта стерлінгів - на 2.9%, польського злотого - на 3.9%, угорського форинта - на 9.9% тощо [54].

Динаміка показників валютного ринку в 2010 році була різноспрямованою. Сезонне скорочення надходжень іноземної валюти до країни на початку року створювало девальваційний тиск на гривню та вимагало від Національного банку України проведення регулярних інтервенцій із продажу іноземної валюти, завдяки яким вдалося певним чином компенсувати недостатність пропозиції іноземної валюти на ринку та значною мірою задовольнити попит на неї.

Рис. 2.3 Окремі показники міжбанківського валютного ринку України, 2009 - 2010 роки

Натомість уже із середини лютого і до вересня на міжбанківському валютному ринку спостерігалося суттєве збільшення валютної пропозиції завдяки зростанню обсягів надходжень іноземної валюти на рахунки резидентів. Це дало можливість Національному банку України поповнювати міжнародні резерви.

У вересні ситуація на валютному ринку знову змінилася. Протягом чотирьох останніх місяців року на ньому стійко домінував попит на іноземну валюту. За цих умов дефіцит іноземної валюти нівелювався як інтервенціями Національного банку України, так і курсовими коливаннями гривні.

Найсуттєвішими чинниками, які впливали на стан валютного ринку в 2010 році, були:

– збільшення обсягів надходжень іноземної валюти від нерезидентів на 20.1% порівняно з попереднім роком;

– формування чистого припливу іноземної валюти на рахунки резидентів із зовні (10.6 млрд. дол. США) порівняно з її чистим відпливом роком раніше (4.2 млрд. дол. США);

– розширення міжбанківського валютного ринку - обсяг його операцій збільшився порівняно з 2009 роком на 13.1%;

– активне придбання ОВДП на первинному ринку та відповідне зростання попиту на гривню - вартість придбаних банками ОВДП під час їх первинного розміщення перевищила 40.4 млрд. грн.;

– зацікавленість нерезидентів у ОВДП;

– підвищення міжнародних рейтингів України в іноземній валюті: за шкалою Fitch Ratings - від В - до В, а за шкалою Standard&Poors - від ССС+ до В+;

– зменшення відповідних ризиків кредитування України: індекс ЕМВІ+ Україна знизився з 1002 на 31.12.2009 р. до 436 за станом на 31.12.2010 р.

З метою врівноваження валютного ринку Національний банк України проводив на ньому політику активних інтервенцій, виступаючи як продавцем, так і покупцем іноземної валюти. При цьому сальдо інтервенцій Національного банку України за рік було додатним - понад 1.3 млрд. дол. США (в еквіваленті), ставши одним із чинників відновлення втрачених протягом кризи міжнародних резервів [44,16].

Завдяки стабілізації ситуації на валютному ринку та зменшенню різниці між офіційним і міжбанківським курсом гривні до долара США з березня звітного року Національний банк України призупинив проведення цільових аукціонів з продажу іноземної валюти для задоволення потреб клієнтів банків - фізичних осіб з метою погашення ними заборгованості за валютними кредитами. На початку року було проведено десять таких аукціонів, на яких продано 65.6 млн. дол. США, 0.2 млн. євро та 2.4 млн. швейцарських франків. [50]

Як і в попередні роки, у 2010 році переважна більшість операцій із купівлі та продажу іноземної валюти здійснювалась у безготівковій формі. При цьому частка операцій з іноземною готівкою в загальному обсязі операцій на валютному ринку країни залишилася майже незмінною порівняно з 2009 роком і становила 19.3%.

Таблиця 2.3 Структура операцій з купівлі ц продажу іноземної валюти, 2004 - 2010 роки,%

Рік	Безготівкова іноземна валюта	Готівкова іноземна валюта
2004	81,1	18,9
2005	78,4	21,6
2006	73,3	26,7
2007	70,8	29,2
2008	75,9	24,1
2009	80,4	19,6
2010	80,7	19,3

На міжбанківському валютному ринку відбулося зменшення частки операцій із доларами США (на 2.9 процентного пункту - до 68.2%) та євро (на 6.1 процентного пункту - до 15.8%). Натомість збільшилася питома вага операцій із російськими рублями з 5.2 до 5.9% та іншими валютами - з 1.8 до 10.1%.

На готівковому сегменті валютного ринку в звітному році спостерігалося помітне збільшення середньоденного річного обсягу операцій (на 21%) на тлі випереджаючого підвищення пропозиції іноземної валюти: обсяг її купівлі банками підвищився на 22.6%, а продажу - на 20.1%. У цілому в 2010 році попит на іноземну готівку перевищив її пропозицію на 9.7 млрд. дол. США (в еквіваленті) порівняно з 8.4 млрд. дол. США у 2009 році. Попри зазначене, середньозважений курс гривні за операціями з продажу банками готівкових доларів у 2010 році зміцнився на 0.66% і становив на кінець року 799.47 грн. за 100 дол. США (додаток Д).

Таблиця 2.4 Валютна структура операцій з купівлі й продажу іноземної валюти, 2004 - 2010 роки

Рік	Загальний обсяг операцій, млрд. дол. США (у доларовому еквіваленті)	Структура за видами валют,%
		долари США	євро	російські рублі	інші валюти
Безготівкова іноземна валюта
2004	77,7	79,1	11,5	5,9	3,5
2005	91,4	80,6	12,5	5,8	1,1
2006	102,4	77,7	14,1	6,8	1,4
2007	148,0	73,7	16,4	6,9	3,0
2008	208,8	77,7	14,2	6,0	2,1
2009	144,9	71,1	21,9	5,2	1,8
2010	178,9	68,2	15,8	5,9	10,1
Готівкова іноземна валюта
2004	18,1	80,8	12,9	4,8	1,5
2005	25,2	79,6	14,0	4,7	1,7
2006	37,3	82,0	12,1	4,2	1,7
2007	61,1	78,7	15,2	4,5	1,6
2008	66,2	71,0	22,0	5,4	1,6
2009	35,4	71,9	22,0	5,2	0,8
2010	42,9	73,3	19,0	6,1	1,6

Основним завданням системи валютного регулювання в 2010 році була стабілізація валютного ринку України, поліпшення очікувань на ньому, сприяння розвитку міжнародних розрахунків та зниження рівня інфляції.

Для оптимізації торгівлі безготівковою іноземною валютою з 20 вересня 2010 року збільшено на 1 годину часові межі функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України, що дало змогу уповноваженим банкам здійснювати купівлю - продаж безготівкової іноземної валюти як за дорученням клієнтів банків, так і з метою виконання власних зобов'язань з 10.00 до 17.00 години за київським часом [19].

Зважаючи на певну стабілізацію, що спостерігалася на міжбанківському валютному ринку України в 2010 році, Правлінням Національного банку України прийнято рішення:

Із 25.08.2010 р. скасувати вимоги щодо утримання банками, яким було надано кредитну підтримку, середньозваженого курсу гривні до долара США за безготівковими операціями його купівлі - продажу на міжбанківському валютному ринку України, а також додержання середнього курсу гривні до долара США за операціями його купівлі - продажу на готівковому валютному ринку;

Із 28.12.2010 р. відновити режим функціонування кореспондентських рахунків банків - нерезидентів у гривнях, встановлений розділом 4 Положення про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків - резидентів та нерезидентів у іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків - нерезидентів у гривнях, тобто банкам - нерезидентам повернуто право здійснювати:

– розміщення міжбанківських депозитів у гривнях в уповноважених банках;

– власні операції з перерахування гривень на інший кореспондентський рахунок цього ж банку - нерезидента, відкритий в іншому уповноваженому банку;

– міжбанківські операції з іншими банками - нерезидентами через їх кореспондентські рахунки, відкриті в уповноважених банках.

З огляду на позитивні тенденції на міжбанківському валютному ринку України та враховуючи зобов'язання України за Меморандумом про економічну і фінансову політику з МВФ від 16 липня 2010 року Національний банк України оптимізував регуляторні норми, які мають вплив на операції на валютному ринку

– встановлено право Національного банку України проводити інтервенції на міжбанківському валютному ринку України шляхом проведення з уповноваженими банками операцій купівлі - продажу безготівкової іноземної валюти на умовах "своп"строком до трьох місяців. Запровадження такого заходу надасть можливість як клієнтам уповноважених банків, так і самим банкам здійснювати хеджування валютних ризиків;

– відновлено норму щодо використання купленої за гривні на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти (або обміняної на іншу іноземну валюту) не пізніш як за десять робочих днів після дня її зарахування на поточний рахунок клієнта;

– відновлено норму, скасовану на початку 2009 року під час розгортання в Україні фінансової кризи, щодо можливості здійснювати купівлю безготівкової іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України для забезпечення виконання операцій, право на проведення яких надано індивідуальною ліцензією Національного банку України;

– скасовано вимогу щодо пред'явлення з метою купівлі безготівкової іноземної валюти акта цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, якщо загальна вартість послуг (робіт, прав інтелектуальної власності) за зовнішньоекономічним договором перевищує 100 000 євро;

– конкретизовано перелік документів, на підставі яких фізичні особи - нерезиденти здійснюють підтвердження джерел походження національної валюти з метою купівлі іноземної валюти за рахунок коштів на поточному рахунку в національній валюті;

– закріплено норму щодо здійснення обміну іноземної валюти в межах однієї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів далі - Класифікатор (ця норма діяла на підставі тимчасової Постанови Правління Національного банку України від 04.12.2008 р. №413 "Про окремі питання діяльності банків"). Зазначене обмеження не поширюється на операції, що здійснюються на міжбанківському валютному ринку та на міжнародних валютних ринках для забезпечення виконання договорів з імпорту, а також на міжнародних валютних ринках з купівлі іноземної валюти І групи Класифікатора за іноземну валюту інших груп Класифікатора [13].

У 2010 році Національним банком України було застосовано превентивний захід для обмеження припливу в банківську систему мінливого короткострокового капіталу. Для цього відновлено вимогу щодо 20 - процентного резервування банками у Національному банку України коштів нерезидентів в іноземній валюті, розміщених у банках у вигляді кредитів, депозитів зі строками до 6 місяців (вимога не поширюється на кошти, що залучаються на строк не більше одного робочого дня або під державні гарантії чи від міжнародних фінансових організацій, членом яких є Україна), згідно з Правилами резервування коштів за залученими уповноваженим банком депозитами і кредитами (позиками) в іноземній валюті від нерезидентів [14].

У комплексі заходів щодо сприяння кредитній підтримці реального сектору економіки України Національний банк України погодився із пропозицією Міжнародної фінансової корпорації (МФК) про запровадження нею на території України програми з надання резидентам кредитів та гарантій у гривнях. У зв'язку з цим Постановою Правління Національного банку України від 22.11.2010 р. №504 "Про порядок проведення окремих операцій за кредитами, позиками, гарантіями в гривнях між резидентами України та Міжнародною фінансовою корпорацією (пілотний проект)" було врегульовано питання щодо порядку проведення через уповноважені банки розрахунків у гривнях між МФК та резидентами за договорами кредитування, гарантії.

З метою подальшого впровадження заходів щодо створення сприятливого інвестиційного клімату й активізації інвестиційної діяльності в Україні, Правлінням Національного банку України 22.12.2010 р. було затверджено Постанову №572 "Про врегулювання питань щодо здійснення деяких валютних операцій", якою передбачається комплексне внесення змін до нормативної бази регулювання валютних операцій, пов'язаних з інвестиційною діяльністю іноземних інвесторів на території України, для подальшого вдосконалення порядку проведення таких операцій, а також приведення нормативних приписів у відповідність із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання іноземних інвестицій та кредитування" [53,18].

Зазначеною постановою зокрема передбачено:

– скасування вимоги щодо обов'язкового (п'ятиденного) строку розміщення на окремому аналітичному рахунку балансового рахунку банку коштів клієнта, які використовуються для здійснення купівлі іноземної валюти (передбачено планом заходів з лібералізації валютного ринку в рамках реалізації програми "Стенд - бай" між Україною та МВФ);

– максимальне спрощення вимог до пакета документів, який вимагається при репатріації дивідендів іноземним інвесторам;

– удосконалення порядку повернення іноземних інвестицій за операціями щодо купівлі - продажу цінних паперів на українських фондових біржах.

У 2010 році міжнародні (золотовалютні) резерви України (далі - міжнародні резерви) зросли на 8.1 млрд. дол. США, або на 30.5%, і на 01.01.2011 р. становили 34.6 млрд. дол. США.

Основними факторами збільшення міжнародних резервів були купівля іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на суму, еквівалентну 8.7 млрд. дол. США та надходження у червні кредиту на суму 2.0 млрд. дол. США й у вересні коштів від розміщення ОЗДП на суму 2.0 млрд. дол. США на користь Державного казначейства України. Також одним із джерел поповнення міжнародних резервів було надходження в серпні та грудні чергових траншів від Міжнародного валютного фонду на суму, еквівалентну 3.4 млрд. дол. США.

У звітному році Національним банком України було продано іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України в обсязі 7.4 млрд. дол. США (в доларовому еквіваленті)

Рис. 2.4 Міжнародні резерви та інтервенції Національного банку України

Основною метою управління міжнародними резервами було забезпечення оптимального співвідношення рівнів захищеності, ліквідності й дохідності, яке забезпечувало виконання функцій Національного банку України, визначених чинним законодавством України.

Управління міжнародними резервами здійснювалось відповідно до Інвестиційної декларації міжнародних (золотовалютних) резервів України на 2010 рік.

У 2010 році міжнародні резерви зберігались на рахунках банків - кореспондентів, а також у фінансових інструментах із довгостроковим кредитним рейтингом не нижчим, ніж рівень "А". Контроль за кредитним ризиком забезпечувався шляхом встановлення кредитних лімітів банкам - контрагентам. Оптимальний рівень валютного та процентного ризиків забезпечувався шляхом диверсифікації міжнародних резервів. Більша частина коштів міжнародних резервів зберігалась у державних цінних паперах та на депозитних рахунках [9].

Усі зобов'язання банків - контрагентів перед Національним банком України за депозитами та операціями з цінними паперами було виконано вчасно та в повному обсязі.

Ліквідність міжнародних резервів визначалася рівнем ліквідності вільно конвертованих валют, фінансових інструментів або фінансового ринку.

У процесі управління міжнародними резервами Національним банком України використовувались такі основні фінансові інструменти, як цінні папери нерезидентів та короткострокові депозити в іноземних банках.

Переважна частка монетарного золота Національного банку України зберігалася в сховищі Державної скарбниці, решту було розміщено в довгострокові депозити [10].

За 2010 рік Національним банком України отримано 433.3 млн. дол. США доходів від управління міжнародними резервами.

Загальна середня дохідність операцій з управління міжнародними резервами за 2010 рік становила 1.4%.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення грошово-кредитної політики на сучасному етапі розвитку економіки України

3.1 Шляхи підвищення ефективності грошово-кредитної політики центрального банку

Основні заходи здійснення грошово-кредитної політики центрального банку враховують тенденції розвитку вітчизняної економіки та грошово-кредитної сфери, передбачають комплекс змінних індикаторів фінансової сфери та систему заходів монетарної політики, спрямованих на забезпечення стабільності національної грошової одиниці, сприяння відновленню економіки та стійкості банківської системи.

У 2009 році грошово-кредитна політика здійснювалася у складних умовах економічної та фінансової кризи і спрямовувалася на якнайшвидше подолання її наслідків. Значне зниження зовнішнього попиту на вітчизняну продукцію, згортання іноземних інвестицій, суттєве ускладнення доступу до зовнішніх фінансових ресурсів, необхідних для реформування економіки, викликало падіння виробництва, експорту, зменшення всіх видів доходів, особливо валютних, обумовило труднощі з наповненням бюджету, перевищення попиту на іноземну валюту над її пропозицією. Це на початку року спровокувало девальваційні процеси, ажіотажні настрої у населення щодо купівлі валюти та вилучення коштів з банківської системи, що відобразилося на її ослабленні, зменшенні кредитування економіки, скороченні золотовалютних резервів Національного банку [57].

Падіння ВВП становило у І кварталі 2009 р. 20,3%, у ІІ кварталі - 18%, промислове виробництво за сім місяців скоротилося на 30,4%, експорт зменшився на 48,5%. Рівень безробіття на кінець липня становив 2,2%. Чистий притік зовнішніх інвестицій до України за сім місяців скоротився у 2,9 рази, а приплив іноземних запозичень за кредитами та облігаціями, який спостерігався у минулому році (10,2 млрд. дол.), змінився на їх чистий відплив у поточному (- 4,5 млрд. дол.).

Перевищення бюджетних видатків над отриманими доходами за перше півріччя зросло до 9,6 млрд. гривень. Інфляція залишається на високому рівні - за сім місяців індекс споживчих цін зріс на 8,5%.

Заходи грошово-кредитної політики з початку року спрямовувалася на стримування значних коливань валютного курсу та збалансування валютного ринку, забезпечення економіки платіжними засобами, стимулювання відновлення процесів кредитування, а також запровадження пруденційних заходів щодо підвищення надійності функціонування банківської системи [18].

Серед основних заходів щодо стабілізації ситуації на валютному ринку необхідно відзначити активну політику інтервенцій, запровадження механізму валютних аукціонів, заміну нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції банків на ліміти граничних значень відкритої валютної позиції, вдосконалення порядку використання лоро - рахунків та процедури отримання іноземних кредитів тощо. Для забезпечення належного рівня ліквідності, збільшення кредитування економіки та підтримки банків проводилася гнучка політика рефінансування з вдосконаленням відповідних механізмів, знижувалась облікова ставка, був визначений та почав реалізовуватися порядок рекапіталізації банків за участю держави та інші заходи.

Здійснювана антикризова політика мала міжнародну підтримку, що забезпечило отримання чергових траншів кредиту Міжнародного валютного фонду, частина яких спрямовувалися на фінансування дефіциту державного бюджету. Також ця підтримка дозволила частково стримувати зменшення міжнародних резервів Національного банку.

Не вдалося відновити обсяги кредитування економіки на рівні достатньому для підтримування процесів відновлення економічного зростання. Дії Національного банку були обмежені необхідністю виконання закону про бюджет у частині фінансування його дефіциту. Головним каналом випуску в обіг коштів залишався кредитний, через який було випущено в обіг 59% від загального обсягу коштів. Через канал валютного ринку відбувалось переважно їх вилучення. Як наслідок за результатами семи місяців ц.р. обсяг чистої кредитної емісії порівняно з початком року лишився майже незмінним, а монетарна база зросла на 1,4%. У той самий час грошова маса скоротилася на 8,5% [23,16].

Після різких девальваційних сплесків у січні та лютому, протягом березня - квітня коливання ринкового курсу гривні були не значними, а в травні навіть спостерігалося його укріплення на обох сегментах валютного ринку. Однак з кінця червня поступово відновилися тенденції стосовно знецінення гривні щодо долара США.

У другій половині 2009 року від'ємне зведене сальдо платіжного балансу залишалося досить суттєвим (понад 5 млрд. дол.), зберігався загальний девальваційний тиск на гривню. Водночас зменшення негативного впливу зовнішніх чинників і стабілізація банківської системи сприяли поступовому відновленню ділової активності та нормалізації економічних зв'язків у реальному секторі.

У 2010 році макроекономічні умови здійснення грошово-кредитної політики знаходилися під впливом загальносвітових тенденцій, пов'язаних із наслідками фінансової кризи 2008 - 2009 рр. За оцінками міжнародних фінансових інститутів світова економіка 2010р. помірно зростала, що пов'язується з результатами вживання в економічно розвинених країнах антикризових заходів та необхідністю посилення державного втручання та контролю. Зростання світової економіки на рівні 2,5% [15].

Такі очікування створюють для України умови поступового відновлення зовнішнього попиту на продукцію вітчизняного експорту. Найбільш небезпечним може виявилася несприятлива кон'юнктура на світових ринках за основними товарними групами українського експорту.

Суттєво вплинуло на коливання попиту та пропозиції на ринку рівень збалансованості державного бюджету, визначення особливостей його видаткової частини, джерел фінансування бюджетного дефіциту.

Зовнішні умови вимагали від економіки країни диверсифікації основних чинників формування ВВП, спрямованої насамперед на стимулювання розвитку внутрішнього ринку переважно у напрямах, пов'язаних з діяльністю в агропромисловому комплексі [48].

Стабілізація фінансового ринку та очікувана активізація розвитку внутрішнього ринку створили умови для поступового відновлення інвестиційних процесів із підвищенням ролі внутрішніх інвестицій у стимулюванні розвитку реального сектору економіки.

Вплив на внутрішні ціни суттєвої девальвації обмінного курсу гривні, яка відбулася упродовж кризового періоду, компенсувалися збільшенням насиченості внутрішнього ринку товарами вітчизняного виробництва та зменшенням рівня доходів населення, що спостерігалося у 2009 році. Сукупна дія зазначених чинників обумовила помірні темпи інфляції.

Головною метою грошово-кредитної політики у 2011 році та надалі відповідно до Конституції України лишатиметься забезпечення стабільності грошової одиниці, що є основою для забезпечення збалансованого економічного розвитку, підвищення рівня занятості та реальних доходів населення [19,36].

У середньостроковій перспективі внутрішні аспекти стабільності гривні розглядатимуться в контексті сприяння забезпеченню цінової стабільності, головним критерієм якої слугуватиме динаміка індексу споживчих цін. Водночас це завдання передбачає не тільки досягнення визначених інфляційних орієнтирів, а й створення фундаментальних передумов для підтримання стабільного низько інфляційного середовища на довгостроковій основі та забезпечення стійкості грошової одиниці до впливу різноманітних дестабілізуючих чинників.

Національний банк у межах наявних повноважень вживатиме заходів щодо забезпечення стабільності банківської системи, її розвитку та стійкості до впливу внутрішніх і зовнішніх шоків. Активно використовуватимуться надані законодавством повноваження щодо регулювання експорту та імпорту капіталу з метою зниження валютних ризиків, які беруть на себе суб'єкти господарювання та держава в цілому [10,43].

Одночасно створюватимуться превентивні механізми запобігання виникненню кризових ситуацій у майбутньому. Зокрема, значна увага буде приділена участі у розбудові системи макропруденційного нагляду за фінансовим ринком, що є системою відстеження та аналізу ризиків стабільності фінансового сектору як в цілому, так і за окремими сегментами. На підставі цього в межах власної компетенції Національний банк вживатиме заходів щодо покращення функціонування фінансового сектору, нівелювання ризиків та адекватного реагування на внутрішні та зовнішні шоки, напрацювання механізмів роботи у разі виникнення надзвичайних умов. Для забезпечення ефективної роботи з питань сприяння фінансовій стабільності та забезпечення фінансової стійкості Національній банк України на основі вивчення міжнародного досвіду у цій сфері у співпраці з Урядом ініціюватиме внесення відповідних змін до законодавства.

У прийнятті монетарних рішень Національний банк насамперед спиратиметься на прогноз розвитку реального сектору економіки, платіжного балансу та фінансового ринку, який робитиметься на підставі ретельного аналізу широкого спектра макроекономічних, бюджетних та монетарних показників, їх взаємозв'язку і впливу на стабільність гривні з урахуванням можливих змін у тенденціях в майбутньому. На підставі розгляду прогнозних оцінок розвитку визначатиметься потреба у вжитті відповідних регулятивних заходів [54].

Застосування гнучких механізмів курсоутворення обумовлюватиме необхідність підвищення ефективності процентних важелів монетарного регулювання. Подальше посилення дієвості процентної політики також визначатиметься станом фондового ринку (який є ключовим елементом процентного каналу трансмісійного механізму грошово-кредитної політики) та темпами його посткризового відновлення.

3.2 Грошово-кредитна політика як засіб подолання фінансово-економічної кризи

На сьогодні завдання подолання наслідків фінансової кризи є очевидним. Походження і розвиток фінансової кризи дає змогу зрозуміти, що грошово-кредитна політика центрального банку є однією з головних, хоча і не єдиним важелем впливу на протидію кризи і її наслідкам.

Аналізуючи літературні джерела з означеної теми, необхідно зазначити, що В. Міщенко звертає увагу на виникнення фінансово - економічної кризи, охарактеризував ризики розвитку економіки України в умовах глобальної нестабільності й обґрунтовує основні напрями реалізації грошово-кредитної політики Національного банку України; О. Барановський аналізує найпоширеніші антикризові заходи, досліджує підходи до подолання фінансово-економічної кризи у багатьох країнах світу а також можливість використання досвіду в Україні; О. Молдаван аналізує динаміку та стан розвитку основних галузей промисловості України, також пропонує шляхи виходу з цієї ситуації [13,48].

Однією з першопричин виникнення глобальної фінансової кризи стало погіршення ситуації на іпотечному ринку США. Внаслідок проведення значно активної експансивної політики банком США збільшилася ліквідність, що, своєю чергою, призвело до збільшення пропозиції кредитних ресурсів. Інвестували вони ці кредитні ресурси переважно в іпотеку. Кризові явища, які розпочалися в США, поволі розповсюдились і на весь світ. Зниження ділової активності на фондових біржах, спад виробництва торкнувся і України з її експортно-орієнтованою економікою. Зниження попиту на продукцію експортно-орієнтованих галузей (металургійної, хімічної та ін.) вплинули на скорочення обсягів промислового виробництва. Така ситуація, яка сталася на зовнішніх ринках, була досить неочікуваною для українських експортерів [49,13].

Як наслідок, за підсумками першого півріччя 2009 р., українські підприємства гірничо-металургійного комплексу скоротили виробництво чавуну, сталі і прокату на 34 - 39%, порівняно з аналогічним періодом 2008 р., ЗРС - на 22 - 35%. При цьому виробництво готового прокату за шість місяців скоротилося на 34% - до 12,354 млн. т, сталі - на 39% до 13,615 млн. т, чавуну - на 35% до 11,976 млн. т, виробництво труб знизилося на 43% - до 728 тис. т, метизів - на 50% до 99 тис. т, коксу - на 26% до 8,280 млн. т. У щомісячній динаміці відбулася стабілізація падіння виробництва сталі (у натуральному вимірі) на рівні 60% від до кризових обсягів.

Зважаючи на високе зниження у 2009 р. темпів виробництва, зростання безробіття та збільшення сумнівної і безнадійної заборгованості за кредитами як фізичних, так і юридичних осіб, ситуація на фінансовому ринку теж значно ускладнилась. Ускладнення доступу до дешевих грошей на світових ринках, стрімке звуження ресурсної бази всередині країни, спровоковане панікою вкладників, призвело до того, що вітчизняні банки практично заморозили кредитування як сектору домогосподарств, так і сектору не фінансових корпорацій [51].

Необхідно зазначити, що поряд із зовнішніми негативними чинниками, які сприяли кризі, були ще і внутрішні чинники. Основними з них були: зростання зовнішньої заборгованості, зростання споживчого кредитування, відплив спекулятивного капіталу з України, що мало наслідком різку девальвацію гривні. Враховуючи, що понад 50% кредитів у національній економіці було видано в іноземній валюті, це збільшило величину боргу та вартість його обслуговування. та ін.

Криза набула чіткого фінансового вираження і для її подолання, поряд з іншими структурними заходами держави, мають застосовуватися ефективні інструменти грошово-кредитної політики.

Криза в банківській системі в Україні значно підірвала довіру громадян до неї. Масове вилучення коштів із банківської системи і спрямування їх на внутрішній валютний ринок спричинило знецінення гривні. За таких умов можна без вагань стверджувати, що довіра до гривні, до її стабільності, повинна бути наріжним каменем стратегії економічного розвитку та грошово-кредитного регулювання у будь-яких умовах і особливо у кризовий період [55].

Головним завданням грошово-кредитної політики є підтримання стабільності грошової системи і банківського сектору країни.

Необхідно зазначити, що НБУ активно намагався зі свого боку впливати на стабілізаційні чинники гривні. Так ним було:

– встановлено обмеження на курс продажу долара США населенню на готівковому ринку (постанова №319 від 11.10.2008 р; лист від 30.10.2008 р., №13 - 117/4609 - 14971; лист від 31.10.2008 р., №13 - 117/4927 - 15056; лист від 03.11.2008 р., №13 - 121/4971 - 15216; постанова №353 від 05.11.2008 р.; постанова №356 від 07.11.2008 р.);

– зобов'язано уповноважені банки після здійснення операцій з купівлі іноземної валюти у Національного банку надавати до 12.00 наступного робочого дня департаменту валютного регулювання інформацію щодо розподілу фактично купленої у Національного банку іноземної валюти з метою виконання заявок і доручень клієнтів та за операціями самого банку, зокрема в межах лімітів відкритої валютної позиції банку (лист №13 - 117/494415078 від 31.10.2008 р.);

– заборонено стягнення уповноваженими банками комісійної винагороди підчас здійснення операцій з купівлі - продажу готівкової іноземної валюти (лист від 29.12.2008 р., №13121/6230 - 18709);

– підтримано ліквідність банків, зокрема через постійно діючу лінію рефінансування (надання кредитів "овернайт") залежно від щоденної ситуації, яка складається на грошовому ринку, та прийняття рішення щодо задоволення заявки кожного окремого банку з урахуванням стану його ліквідності, кредитної активності й участі на міжбанківському кредитному ринку;

– запроваджено механізм валютних аукціонів.

Також необхідно зазначити співпрацю НБУ з Міжнародним валютним фондом. Така співпраця значно сприяла стабілізації фінансового ринку. У ході переговорів було досягнуто використання кредиту "стенд - бай" 11,0 млрд. дол., разом з тим держава взяла на себе зобов'язання дотримуватися таких умов:

– запровадження режиму гнучкого обмінного курсу;

– визначення основною метою грошово-кредитної політики утримання інфляції на кінець 2009 р. на рівні до 17%;

– переорієнтація монетарної політики в середньо терміновій перспективі на режим інфляційного таргетування;

– відновлення довіри та стабільності;

– розроблення комплексної стратегії вирішення проблем із банками, визначення критеріїв ефективності діяльності банків та ін.

Можна цілком погодитися з О. Барановським щодо заходів, які найчастіше застосовували у світовій практиці подолання кризи:

– запровадження нових програм кредитування,

– створення спеціальних фондів (держкредитів; викупу поганих банківських активів; підтримки проблемних компаній; викупу акцій національних виробників і похідних цінних паперів, забезпечених іпотечним кредитом, а також довготермінових казначейських облігацій; перепідготовки кадрів з числа тих, хто втратив роботу, тощо);

– гарантування міжбанківських кредитів, позичок для малого і середнього бізнесу, підтримки компаній, які не можуть залучити необхідне фінансування через проблеми в банківському секторі;

– націоналізація компаній;

– зниження центральними банками облікової ставки;

– зміна механізму ціноутворення на аукціонах РЕПО;

– розширення переліку активів, що приймаються центральними банками як застава за кредитами;

– зниження нормативів мінімальних резервних вимог для комерційних банків;

– субсидування банкам відсоткових ставок за кредитами, наданими населенню для придбання вітчизняних товарів;

– компенсація банкам частини збитків (витрат), які виникають у них за здійсненими упродовж зазначеного періоду угодами з іншими кредитними організаціями, у яких було відкликано ліцензію на здійснення банківських операцій; відокремлення поганих банківських активів від хороших шляхом створення спеціальних установ;

– збільшення обсягу державних гарантій на банківські вклади;

– уведення тимчасових адміністрацій і кураторів центробанків у банківських установах;

– викуп у інвесторів дефолтних облігацій; реструктуризація суб'єктів господарювання (лише через механізм контрольованого "розвалу");

– секвестр бюджетних видатків;

– короткотермінове збільшення бюджетного дефіциту; зниження податків і обов'язкових платежів;

– податкові пільги для покупців житла і нових автомобілів;

– реалізація масштабних інфраструктурних проектів;

– використання субсидій на операційну діяльність чи на капіталовкладення та пільгових умов фінансування;

– надання суб'єктам господарювання монопольних повноважень;

– розміщення вигідних державних замовлень;

– запровадження сприятливих режимів регулювання;

– обмеження тарифів;

– застосування механізму державно - приватного партнерства.

– підвищення фінансової дисципліни [59].

Аналізуючи заходи подолання кризи, можна підсумувати, що для нормального механізму взаємодії всіх економічних агентів і забезпечення нормального функціонування економіки країни є необхідність стабільності грошової одиниці. Потрібно оптимізувати грошово-кредитну політику. Передусім необхідно запровадити на певний період дію валютного коридору, це надасть чіткий сигнал усім економічним агентам про тверді наміри центрального банку обмежити діапазон змін обмінного курсу. Заявивши чітку позицію про незмінність головного орієнтира монетарної політики, спрямованої на підтримання валютного курсу на стабільному рівні. Забезпечити збільшення пропозиції іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку і скорочення попиту на неї [28,18].

Проте доки не буде вжито активних заходів щодо зниження рівня доларизації національного господарства, а динаміка інфляційних процесів не набуде важливішого значення, ніж валютний курс (як чинник довіри до національної грошової одиниці), доти потрібно і надалі всіма можливими засобами обмежувати рівень волатильності обмінного курсу гривні щодо долара США.

Потрібно наголосити, що саме інструменти грошово-кредитної політики як економічної, так і адміністративної дії мають забезпечувати найбільший вплив на ситуацію. Фінансовий сектор повинен розглядатися як єдиний об'єкт регулювання і він потребує тісної координації дій грошово-кредитної політики НБУ і фіскальної політики країнами. Тільки у злагоджених відносинах можна швидко подолати негативні тенденції кризи.

Грошово-кредитна політика - один із найдієвіших засобів макроекономічного регулювання. Попри те, що головні рушії останньої економічної та фінансової кризи містилися поза монетарною сферою, саме монетарні засоби та методи відігравали одну з провідних ролей у стратегії й тактиці подолання кризових явищ. І це однаковою мірою стосувалося як економічно розвинутих країн світу, такі країн з економікою перехідного типу,до яких належить і Україна. Різниця полягала лише в напрямах та акцентах застосування монетарних важелів, які визначалися, виходячи з особливостей перебігу кризових процесів у тих чи інших країнах. При цьому спільною рисою дій практично всіх центральних банків світу було впровадження надзвичайних механізмів підтримки ліквідності банківських систем. Адже якби банки через втрату ліквідності припинили виконувати свою основну функцію - платіжно-розрахункову, - це призвело б до цілковитого паралічу економічної діяльності. І питання інфляції та відсоткових ставок у цьому разі вже нікого б не цікавили. Утім, криза вже позаду. І центральні банки наразі активно вибудовують та реалізовують так звані “стратегії виходу ”. Вони передбачають поступове згортання надзвичайних механізмів, перехід до звичайного режиму проведення грошово-кредитної політики, а також - адекватне до нових економічних умов коригування її цілей та завдань. Не винятком є і Національний банк України. При цьому, на відміну від більшості інших країн, нові підходи до проведення грошово-кредитної політики в Україні здійснюються під впливом зміни не лише економічних, а й правових умов [54,25].

Зміни, внесені до Закону України “Про Національний банк України ”, чітко визначили досягнення та підтримку цінової стабільності в державі пріоритетом грошово-кредитної політики. Інфляційній меті підпорядковано всі інші її цілі та завдання.

Правові зміни фактично ознаменували перехід до монетарного режиму, що базується на ціновій стабільності. Нагадаємо, що таке завдання було поставлене ще в Основних засадах грошово-кредитної політики на2009 рік. Однак в умовах загострення економічної та фінансової кризи термін його виконання було вирішено перенести. При цьому бралося до уваги те, що:

– монетарний режим, який базується на ціновій стабільності, може бути ефективним лише за умови наявності стійкої фінансової системи,чого в період загострення кризи не спостерігалося;

– в умовах фінансової кризи, коли банки починають відчувати проблеми із платоспроможністю, суттєво зростає потреба у підтримці їх ліквідності, що може суперечити меті досягнення цінової стабільності шляхом випуску в обіг значної кількості додаткових грошей. Уникнути значної підтримки ліквідності банків в умовах кризи було неможливо через те, що ризики краху фінансової системи вбачалися більш вагомими для суспільства порівняно з перевищенням інфляцією певних цільових значень.

З урахуванням цього завдання щодо запровадження монетарного режиму, який базується на ціновій стабільності, не знайшло відображення в основних засадах грошово-кредитної політики на 2010 рік. Стратегію грошово-кредитної політики в умовах кризи фактично було побудовано не на засадах примату інфляційної цілі, аз урахуванням необхідності забезпечення стійкості фінансової системи. На сьогодні зміна економічних та правових умов здійснення грошово-кредитної політики знову робить актуальним розгляд питання щодо реалізації грошово-кредитної політики із використанням монетарного режиму,що базується на ціновій стабільності. Слід зазначити, що такий режим має певні концептуальні відмінності від режиму інфляційного таргетування, який упродовж передкризових років набув значного поширення в світі, однак повністю не довів своєї ефективності - в багатьох країнах, які його застосували, кризові прояви виявилися більш відчутними, ніж у середньому по групі країн з аналогічним рівнем розвитку (наприклад - Ісландія, Угорщина). Такі відмінності, зокрема, полягають у:

– можливості монетарного впливу на цінову динаміку та ступені відповідальності центрального банку за досягнення інфляційних цілей - концепція інфляційного таргетування передбачає повну чи майже повну лібералізацію цін, в результаті чого монетарний чинник починає відігравати провідну роль у формуванні цінової динаміки. В Україні багато цін і тарифів, питома вага яких у споживчому кошику є суттєвою, на сьогодні не лібералізовані, що зумовлює значний вплив немонетарних чинників на інфляцію. За таких умов Національний банк України не може брати на себе цілковиту відповідальність за утримання інфляції у визначених межах і має тісно координувати свою діяльність з урядом;

– виборі ключових інструментів та проміжних цілей грошово-кредитної політики. Концепція інфляційного таргетування передбачає використання як операційної цілі та головного інструменту грошово-кредитної політики відсоткової ставки. Однак для ефективного впливу відсоткової ставки на перебіг макроекономічних процесів необхідний дієвий механізм монетарної трансмісії, що передусім спирається на розвинутий фінансовий ринок. З огляду на це в Україні монетарна політика може орієнтуватися на переважне використання процентної ставки лише в міру розвитку фінансового ринку;

– підходах до курсоутворення - концепція інфляційного таргетування в класичному розумінні передбачає використання повністю гнучкого режиму обмінного курсу. Проте в нинішніх умовах використання в Україні абсолютної гнучкості обмінного курсу є проблематичним [59].

Отже, наявні вагомі концептуальні відмінності між класичним режимом інфляційного таргетування та режимом, що базується на ціновій стабільності. За нинішніх умов досягнення інфляційних цілей має передбачати тісну координацію дій Національного банку та уряду. В контексті переходу до нового монетарного режиму,про який ішлося вище, ще в 2010 році було схвалено відповідний Спільний план Кабінету Міністрів України та Національного банку України. Цим документом, зокрема, передбачено запровадження заходів щодо: визначення середньострокових орієнтирів інфляції, створення високоліквідного та високоефективного фінансового ринку, збалансування державних фінансів, проведення виваженої соціальної політики та подальшої лібералізації процесів ціноутворення. Наразі заходи, передбачені цим планом,перебувають на стадії практичного впровадження.

Застосування режиму, що базується на ціновій стабільності, передбачає визначення конкретних інфляційних цілей, досягненню яких має сприяти грошово-кредитна політика. При цьому слід враховувати,що після внесення змін до Закону України “Про Національний банк України ” поняття “цінова стабільність ” передбачає утримання низьких і стабільних темпів інфляції, які вимірюються індексом споживчих цін, у середньостроковій перспективі(від 3 до 5 років). З огляду на це кількісна ціль щодо інфляції має визначатися насамперед на середньострокову перспективу.