Інструменти грошово-кредитної політики Центрального банку та їх використання в Україні

Як показав перебіг останньої економічної та фінансової кризи, стабільні ціни є необхідною, проте недостатньою монетарно-фінансовою умовою успішного функціонування економіки. Стабільні ціни самі пособі не убезпечують від виникнення фінансових криз. У свою чергу, фінансові кризи провокують нестабільність грошової одиниці. З огляду на це центральні банки провідних країн світу упродовж останнього десятиріччя значну увагу приділяють сприянню забезпечення фінансової стабільності та розвитку фінансових ринків. Якщо на початку цієї тенденції роль центральних банків обмежувалася переважно моніторингом ринків та формулюванням порад для урядів, то останнім часом, особливо після останньої світової кризи, роль центральних банків у сфері забезпечення фінансової стабільності та розвитку фінансових ринків значно посилилася. Переважна більшість із них лише здійснює моніторингову та дорадчу функцію, а й активно впливає на відповідні процеси шляхом застосування наявного у них інструментарію.

Слід зазначити, що функції забезпечення фінансової стабільності та розвитку фінансових ринків належать до складових не монетарної, а фінансової політики, яка традиційно є сферою відповідальності урядів. Однак і центральний банк завдяки своїм інструментам має змогу суттєво сприяти цим процесам. Утім, навіть не це вважається основним каталізатором розширення ролі та функцій центральних банків. Головним резоном такої трансформації стало те, що центральні банки, на відміну від урядів, є аполітичними інституціями, і на їх рішення значно меншою мірою впливають політичні міркування. Інакше кажучи, центральні банки мають значно більше можливостей вживати за потреби непопулярних заходів. У більшості економічно розвинутих країн світу функція сприяння фінансовій стабільності вже закріплена за центральними банками законодавчо. Основними засадами грошово-кредитної політики на 2010 рік забезпечення стійкості фінансової системи було визначено як пріоритет грошово-кредитної політики. В умовах загострення економічної та фінансової кризи головна увага Національного банку України в цьому напрямку концентрувалася переважно довкола питань убезпечення банківської системи від краху та якомога швидшого відновлення її нормальної роботи з виконання усіх притаманних їй функцій [57].

За нормалізації ситуації у фінансовій сфері та стабілізації роботи банківської системи головні акценти в сприянні забезпеченню стійкості фінансової системи перемістилися в площину запобігання накопиченню ризиків та передумов, які призвели до фінансової кризи у 2008 - 2009 роках. Змінами, внесеними до Закону України “Про Національний банк України ”, ціль щодо сприяння стабільності банківської системи визначена як друга за пріоритетністю. І хоча питання стабільності банківської системи є вужчим за фінансову стабільність, це все ж дає Національному банку України змогу активніше діяти у цьому напрямку. На наш погляд, належну увагу в цій царині слід приділяти не лише кількісним параметрам (обчисленню різноманітних показників та коефіцієнтів,які свідчать про загрозу для фінансової стійкості), а й якісним аспектам (визначенню, наскільки ефективно використовуються фінансові ресурси в економіці, як працюють фінансові ринки). Оскільки це питання значною мірою перебуває на межі грошово-кредитної та фінансової політики, ефективне виконання відповідних завдань можливе лише в тісній співпраці з урядом.[18]

Як свідчить світова практика, перед центральними банками,окрім досягнення визначених цілей щодо забезпечення стабільності грошової одиниці, ставиться також завдання щодо підтримки економічного зростання. Наприклад, Федеральна резервна система США має сприяти “максимальній зайнятості”; Європейський Центральний банк - досягненню цілей загальноекономічної політики Європейського Союзу щодо підтримання “високого рівня зайнятості ” та “стійкого не інфляційного зростання ” (якщо це не загрожує меті щодо цінової стабільності).

Не є винятком і Національний банк України: відповідно до законодавства його третьою за пріоритетністю ціллю є сприяння додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримка економічної політики уряду [13,48].

Зазначене завдання виконується Національним банком у межах наявних у нього можливостей. Зокрема, повернення економіки України на шлях економічного зростання у 2010 році не в останню чергу відбулося завдяки оперативному та виваженому використанню засобів грошово-кредитного регулювання. Грошово-кредитна політика має відігравати суттєву роль у сприянні економічному зростанню і в подальшому. Акцент при цьому слід ставити на стимулюванні процесів саме інвестиційного кредитування. Зокрема, таке стимулювання може відбуватися за рахунок здійснюваної процентної політики, виважених заходів щодо управління поточним рівнем ліквідності, стимулювання довгострокових залучень банків за допомогою механізму обов'язкового резервування, ініціювання законодавчих змін щодо поліпшення середовища здійснення кредитної діяльності. Звичайно, реалізація заходів зі стимулювання економічного зростання можлива лише в тому випадку, якщо не перешкоджатиме досягненню інших цілей грошово-кредитної політики. Також слід пам'ятати, що стійке зростання реального сектору неможливо забезпечити лише за рахунок монетарних методів. Ключову роль у цьому мають відігравати інституційні та структурні реформи, спрямовані на сприяння детінізації економіки, розвиток внутрішнього ринку, малого та середнього бізнесу тощо.

Размещено на Allbest.ru