Ф'ючерсні контракти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Інтеграція нашої країни у світовий економічний простір потребує вдосконалення фінансових інструментів, що використовуються на фінансовому ринку. Ф'ючерсні ринки відіграють важливу роль у світовому фінансовому середовищі.

Ф'ючерс - це біржовий дериватив, який засвідчує зобов'язання на біржовому ринку купити чи продати базовий актив за стандартизованими вимогами щодо характеристик базового активу, термінів і умов виконання за ціною, зафіксованою на момент укладення угоди.

Ф'ючерс один з найпоширеніших і високоліквідних інструментів страхування від цінових ризиків. У світовій практиці застосування ф'ючерсів вже давно стало невід'ємною частиною господарської діяльності найбільших компаній.

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що ф'ючерсні біржі за допомогою використання похідних інструментів, зокрема - ф'ючерсних контрактів, дозволяють швидше реалізовувати товар, зменшувати ризик втрат від несприятливих змін цін, прискорювати повернення авансованого капіталу в грошовій формі в кількості, максимально близькому спочатку авансованого капіталу, плюс відповідний прибуток.

Об'єктом і предметом роботи ф'ючерсні контракти.

Метою роботи є розгляд особливостей ф'ючерсних контрактів.

У відповідності з метою вирішені наступні завдання:

? Дана загальна характеристика ф'ючерсного контракту, в т.ч. цілі і основні ознаки і класифікація;

? Проведено аналіз розвитку ф'ючерсів на світовому ринку;

? Розглянуті стратегії ф'ючерсної торгівлі;



1. Теоретичні основи ринку ф'ючерсів

ф'ючерс контракт торгівля ринок

Ф'ючерс є одним з характерних представників цілого класу інструментів фондового ринку, відомого як «похідні цінні папери». Ознайомлення з ф'ючерсом почнемо з визначень, узятих з різних законодавчих і методичних джерел.

Ф'ючерс - типовий біржовий терміновий контракт, купівля і продаж якого означають зобов'язання поставити або отримати зазначену в ньому кількість продукції за ціною, яка була встановлена під час завершення операції. [1]

Ф'ючерс - це цінний папір, біржовий дериватив у вигляді стандартного контракту, який засвідчує право його держателя купити чи продати відповідну кількість фінансових інструментів (цінних паперів, валюти, біржового індексу та ін.) за обумовлену ціну у визначений термін у майбутньому. Ф'ючерсна угода є обов'язковою для виконання., її можна купити і продати. [2]

Ф'ючерс - це біржовий дериватив, який засвідчує зобов'язання на біржовому ринку купити чи продати базовий актив за стандартизованими вимогами щодо характеристик базового активу, термінів і умов виконання за ціною, зафіксованою на момент укладення угоди. [3]

За постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 р. N 632 «Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів»:

Ф'ючерсний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент укладення зобов'язань сторонами контракту. [4]

Кількості наведених вище визначень терміну «ф'ючерс (ф'ючерсний контракт)», на мою думку, достатньо щоб зрозуміти суть цього похідного цінного паперу і оцінити різні точки зору. Ці визначення дають змогу дати докладнішу характеристику ф'ючерсів, підкресливши такі ознаки, як торговельний характер угоди, її обов'язковість, договірну форму, біржове опосередкування, конкретизацію предмета угоди, часовий характер, цілі й результати.

Торговельний характер угоди. Ф'ючерсна угода -- це типова торговельна угода: є предмет торгівлі, є суб'єкти (сторони) угоди, є умови її здійснення, що визначають спосіб передачі власності або права власності від одного суб'єкта до іншого. Проте фактична операція з купівлі-продажу ф'ючерса дещо різниться від звичайних торговельних угод.

Обов'язковість. Ф'ючерсні контракти підлягають обов'язковому виконанню. Узгоджену під час укладення контракту ціну активів не можна змінити (це той самий випадок, коли кажуть, що «купецьке слово дорожче за гроші»). Покупець ф'ючерса, так само як і його продавець, має право відмовитись від його виконання, але тільки з дозволу іншої сторони. Ф'ючерсний контракт передбачає обов'язковий розрахунок після закінчення його терміну, і якщо цю вимогу не виконує одна зі сторін, тоді інша сторона набуває права на відшкодування (компенсацію).

Договірна форма. Особливістю ф'ючерсного контракту є його уніфікованість. Він стандартизований за всіма своїми реквізитами: за вартістю фінансового активу, що лежить в його основі, за кількістю поставок цього активу, за терміном і місцем поставки, передбаченими штрафними санкціями, способом розв'язання суперечок, коли такі виникнуть, та ін. Ф'ючерсний контракт має ту відміну, що він не тільки грунтується на певних цінних паперах (акціях, облігаціях та ін.), а й сам є певним видом цінних паперів, що обертаються на фондовому ринку нарівні з іншими цінними паперами. Ф'ючерсний контракт можна продати і купити (звичайно із зобов'язанням дотримання його умов). Коли говорять про продаж (купівлю) ф'ючерса, це означає, що продається (купується) ф'ючерсний контракт.

Біржове опосередкування. Ф'ючерси обертаються, як правило, на біржовому ринку. Біржа бере настільки активну участь в обігу ф'ючерсів, що в певному сенсі її можна вважати не тільки посередником, а й учасником цього обороту. Річ не лише в тім, що біржа стежить за виконанням стандартного контракту. Вона бере на себе функцію покупця для всіх продавців ф'ючерсів і продавця для всіх покупців. Для здійснення цих операцій біржа має страховий фонд. Кожний продавець і кожний покупець ф'ючерсного контракту, дякуючи послугам біржі, має можливість ліквідувати свої контрактні зобов'язання через укладення протилежної угоди. Активна участь біржі в купівлі-продажу ф'ючерсів приводить до того, що ф'ючерсний контракт фактично перетворюється на два контракти: контракт між продавцем і біржею та контракт між покупцем і біржею.

Предмет угоди. Це дуже важлива характеристика. Річ у тім, що історично предметом ф'ючерсної угоди були (певною мірою залишаються і сьогодні) матеріальні цінності, а самі угоди здійснювалися (і частково здійснюються) на товарних біржах. Поступово предметом такої угоди стали цінні папери, а посередником -- фондова біржа. Характерною рисою нинішнього ф'ючерсного контракту є те, що в ньому вартості товарів остаточно відокремились від реальних товарів, тобто його можна продавати незалежно від того, існують насправді вказані в ньому цінності, чи не існують, має продавець належні активи під час укладання контракту, чи ні. Головне, щоб контракт було оформлено як угоду щодо передачі права власності і визначено в ньому певний вартісний показник, наприклад індекс цін, відсоткову ставку, валютний курс і т.п. Легкий безтоварний характер ф'ючерсів зумовив можливість багаторазового їх перепродажу, особливо на валютних біржах. Популярність ф'ючерсів підтверджує їхню адекватність сучасному ринковому господарству.

Часовий характер. Термін «ф'ючерс» походить від англійського futures (майбутнє). Цим підкреслюється часовий характер ф'ючерсної угоди. Не буде великою помилкою назвати цю ознаку ф'ючерса основною. Коли б не було розриву в часі між укладенням угоди та її виконанням, то не було б і самої ф'ючерсної угоди. Була б лише звичайна торговельна угода, яка передбачала б негайну поставку активу (товару, векселя, валюти і т.п.) і належала б до класу касових (спотових) ринкових угод. Якщо коротко охарактеризувати клас угод, до яких належать ф'ючерсні контракти, то це передовсім угоди про майбутню купівлю. Ф'ючерсний контракт, за правилами, має обмежений термін виконання -- не більше трьох місяців, але цього досить, щоб відбулися істотні зміни цін на активи, закладені у ф'ючерсному контракті, і щоб на цій підставі кожний з учасників контракту зумів би «випробувати долю» у небезпечній, але звабливій біржовій грі.

Цілі й результати. Ф'ючерсна торгівля ведеться не заради просування товарів від виробника до споживача. З реальним товаром цей вид торгівлі має нині лише непрямий зв'язок. Рушійні мотиви учасників ф'ючерсної угоди інші: прагнення зменшити втрати у разі різких коливань цін, зменшити розмір страхових фондів, знизити витрати обороту, прискорити повернення у грошовій формі вкладеного капіталу і, звичайно, зіграти на різниці цін, отримавши прибуток. Позичальники прагнуть убезпечити себе від зростання відсотка і зробити ціну одержуваних короткотермінових позичок стабільною, а кредитори намагаються застрахуватися від непередбаченого зниження відсотка з позичок, які вони надають. Саме тому позичальники укладають ф'ючерсні контракти на продаж, а кредитори -- на купівлю фінансових інструментів. Ф'ючерси привабливі й тим, що їхня купівля або продаж дають змогу отримати дохід з порівняно невеликих інвестицій, оскільки інвестор оплачує не всю вартість активу, а тільки гарантійний внесок. [7]

У ф'ючерсному контракті мають бути зазначені такі обов'язкові реквізити:

· назва контракту;

· вид контракту (з поставкою або без поставки базового активу);

· сторони контракту;

· базовий актив контракту та його характеристики (емітент, вид та кількість цінних паперів, його номінальна вартість, строк обігу, інші відомості для цінних паперів, вид та кількість валюти для коштів, кількість, асортимент - для товарів);

· обсяг контракту;

· розмір початкової маржі;

· механізм визначення ціни на момент виконання;

· ціна виконання;

· одиниця виміру ціни;

· строк виконання;

· відповідальність сторін у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених цим контрактом;

· порядок розгляду суперечок, які виникають під час укладання та виконання контракту;

· адреса, підписи, зразки печаток, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) і паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.

З ф'ючерсними угодами пов'язана маржа, основні види якої представлені на рис. 1

Клієнт брокерської контори з допомогою брокера укладає відповідну ф'ючерсну угоду, відкриваючи тим самим довгу чи коротку позицію. При цьому він вносить на свій рахунок, відкритий в кліринговій палаті, деяку суму, яка називається початковою маржею. [2]

Початкова маржа - це початковий внесок клієнта в забезпечення виконання умов контракту і є певною гарантією того, що клієнт має намір виконувати свої обов'язки.

Як початкова маржа можуть бути прийняті не тільки грошові кошти, а й деякі види державних цінних паперів. Початкова маржа становить 1-6 % від загального обсягу контракту. Причому на хеджерські рахунки традиційно нараховується менша маржа, ніж на спекулятивні.

Клірингова палата з моменту реєстрації укладеної угоди на біржі бере на себе зобов'язання перед покупцем поставити актив, а перед продавцем - оплатити його в обумовлені контрактом строки.

При падінні цін на певні ф'ючерсні контракти продавці цих контрактів отримують прибутки, а покупці контрактів зазнають таких самих збитків. При зростанні цін на ці контракти виграють покупці контрактів і програють продавці контрактів.

Поточний прибуток або збиток за відкритою позицією, який виражається в платежах клієнта або від клієнта, називають варіаційною маржею.

Варіаційна маржа - це грошові кошти, що підлягають нарахуванню або списанню за кліринговим рахунком клієнта в разі відхилення ціни укладення угоди від котирувальної. Тобто це прибуток або збиток, за яким виконуються взаєморозрахунки між учасниками ринку.

Якщо в результаті операцій залишок коштів на клієнтському рахунку стане меншим від деякої встановленої біржею величини, яку називають підтримувальною маржею, клієнт внесе на свій рахунок так звану додаткову маржу. Якщо додаткова маржа не буде внесена клієнтом протягом 24 год, його позиція на біржі закриється. На відміну від початкової маржі, додаткова маржа вноситься тільки грошовими коштами.

Підтримувальна маржа - це мінімальний рівень, до якого може знизитись залишок коштів на рахунку інвестора в результаті небажаного руху цін. Сума, що перевищує підтримувальну маржу, може бути вилучена інвестором в будь-який час.

Брокерські контори дають 3 - 5 днів своїм клієнтам для додаткових внесків. Клієнти, неспроможні внести додаткові кошти, повинні закрити свої позиції на ринку та свої рахунки. Більшість ф'ючерсних контрактів мають дозволену верхню та нижню межі коливання ціни кожного дня. Це так звані граничні значення котирувальної ціни - максимальне та мінімальне значення, в межах якого може змінюватися ціна контракту протягом торгової сесії. Цінові межі встановлюються для стабілізації ринку та утримання його під контролем. Встановлення межі - своєрідне затримання часу для того, щоб ринок зміг пристосуватися до подій, які спричиняють коливання цінової межі.

Клірингова палата є одним із відділень біржі або незалежною організацією. Через клірингову палату здійснюються реєстрація, узгодження, гарантування, закриття позицій та поставка активів за укладеними угодами. Усі члени клірингової палати вносять і тримають на рахунках за кожною торговельною позицією так звану клірингову маржу, яка є гарантією належного виконання ф'ючерсних контрактів з боку учасників ринку. Щодня кліринговою палатою звіряються рахунки членів палати, встановлюється та регулюється маржа залежно від ситуації на ринку.

Учасниками ф'ючерсного ринку можуть бути будь-які юридичні чи фізичні особи. Безпосередньо брати участь у торгах і укладати угоди на біржі можуть тільки фінансові посередники, які мають право проводити операції від свого імені (дилери) чи від імені клієнтів (брокери). Учасники ринку, які не мають права самостійно укладати угоди на ф'ючерсному ринку, звертаються до брокерів, стають клієнтами брокерських контор. [2]

Ф'ючерсні операції здійснюються на товарних і фондових біржах. Основною метою ф'ючерсної угоди є отримання різниці в цінах (курсах) активів на момент закінчення угоди. Всі розрахунки за ф'ючерсними угодами здійснюються через клірингову (розрахункову) палату. Вона стає посередником між продавцем і покупцем і гарантом виконання зобов'язань. До початку операції у клірингову палату вноситься певна (невелика) сума, яка є гарантією виконання угоди. Більшість ф'ючерсних операцій не закінчуються поставкою фінансового активу, який був об'єктом угоди. Головною метою таких операцій є хеджування (страхування) поточних активів або зобов'язань від зміни їх цін.

Ринки, на яких укладаються ф'ючерсні угоди, як правило, мають певні відмінності, не властиві іншим фінансовим ринкам, а саме:

· торгівля фінансовими ф'ючерсними контрактами здійснюється голосом на централізованій регульованій біржі;

· контракти надзвичайно стандартизовані, угоди укладаються в конкретні місяці на конкретний обсяг;

· основні цінні папери постачаються через розрахункову (клірингову) систему, а розрахункова палата гарантує виконання контрактів, укладених між її членами;

· фактична поставка фінансових інструментів по фінансових ф'ючерсних угодах, як правило, трапляється рідко;

· термінові фінансові угоди мають бути високоліквідними, у противному разі вони мають тенденцію «вмирати»;

· витрати, пов'язані з укладанням угоди, на ринках, де прийнята практика відкритого оголошення, зазвичай бувають дуже низькими.

Нерідко, коли мова йде про ф'ючерси, однією з їх вад називають негнучкість порівняно з міжбанківською системою. Адже біржі мають обмежену кількість розрахункових днів, в які неврегульовані контракти (тобто такі, що не покриті протилежною угодою з таким самим терміном погашення) мають поставлятися та акцептуватися розрахунковою палатою. З цієї причини біржі фінансових ф'ючерсів ніколи не зможуть взяти на себе функції нормального відкритого ринку. Але вони доповнюють обсяг послуг, необхідних на сучасному етапі фінансовим колам. Є різні точки зору щодо обмеженості розрахункових днів на біржі (чотири, шість або вісім): одні вважають це великою вадою, інші -- однією з сильних рис біржової системи.[8]

Учасники ф'ючерсного ринку проводять дві основні стратегії на ринку: вони або хеджують позиції, або грають на коливаннях цін. У першому випадку їх називають хеджерами, в другому -- спекулянтами. З допомогою ф'ючерсного ринку хеджери управляють ризиком та переносять його на спекулянтів. Спекулянти приймають на себе ризик і, як правило, отримують за це додаткові прибутки. Вони викуповують та продають необхідні іншим учасникам ринку контракти, заповнюють простір між покупцями та продавцями і створюють цінову рівновагу. Цим самим спекулянти виконують дуже важливу економічну функцію: вони стабілізують ринок та збільшують його ліквідність.[3]

Хеджування (англ. Hedging,) -- засіб зменшення ризику шляхом укладання протилежної угоди. Форма страхування вартості товару або прибутку, валютного ризику при здійсненні ф'ючерсних угод у банківській, страховій, біржовій та комерційній практиці.[6]

За допомогою ф'ючерсних контрактів здійснюється хеджування, яке полягає в нейтралізації несприятливих змін ціни того чи іншого активу для інвестора, виробника чи споживача. Хеджування здатне захистити хеджера від втрат, але в той же час позбавляє його можливості скористатися сприятливим розвитком кон'юнктури. Хеджування може бути повним або неповним (частковим). Повне хеджування цілком виключає ризик втрат, часткове хеджування здійснює страхування тільки в певних межах.

Існує хеджування продажем і покупкою ф'ючерсного контракту, а також крос-хедж. Інакше кажучи, хедж залежить від їх вирішення купити або продати ф'ючерсний контракт.

Хеджування продажем контракту використовується для страхування від майбутнього падіння ціни на спотовому ринку, хеджування купівлею контракту - від її підвищення.

Хеджування не несе в собі ризику. Це повна протилежність спекуляції. Ефективна стратегія хеджування зменшує вплив ринкового ризику. При хеджуванні прибуток на ф'ючерсному ринку відшкодує втрату на готівковому ринку, або навпаки.

На ф'ючерсних ринках спекулянти представлені двома основними групами: гравцями на пониження і гравцями на підвищення. Гра на зниження здійснюється продажем ф'ючерсу (відкриттям короткою або шортової позиції) з метою його подальшої покупки за нижчою ціною. Гра на підвищення здійснюється покупкою ф'ючерсу (відкриття довгої або лонгової позиції) з метою його подальшого продажу за більш високою ціною. Також спекулянти розрізняються за методами ведення своїх операцій, по стратегії і тактиці торгівлі.

Позиційні спекулянти. Вони можуть бути як професіоналами, так і не професіоналами. Вони зазвичай тримають свою позицію протягом декількох днів, тижнів і навіть місяців. Їх прогноз більше ґрунтується на довгостроковій динаміці цін, ніж на короткострокових коливаннях.

Внутрішньоденні спекулянти. Даний вид спекулянтів тримає позицію протягом одного торгового дня, чекаючи істотного руху ціни, і дуже рідко переносять позицію на наступний день. Багато з них є членами біржі і здійснюють свої операції в залі.

Скальпери. Ведуть торгівлю, використовуючи мінімальні коливання ціни. Протягом дня вони продають і купують велике число контрактів, а до кінця дня їх закривають. При невеликій прибутку по одній позиції скальпери забезпечують собі необхідний рівень доходу за рахунок обсягу операцій. Діяльність скальперів особливо сприяє ліквідності ринку, так як на них припадає більша частина операцій. Серед скальперів багато трейдерів в залі.

Спредери. Спредери використовують різницю цін на різні, але взаємопов'язані ф'ючерсні контракти. Прибуток спредера може виникати при використанні певного співвідношення цін на контракти по одному товару з різними термінами, або по різних товарах з одним терміном. В цілому, спред визначається як продаж одного або більше ф'ючерсних контрактів та купівля одного або більше офсетних ф'ючерсних контрактів. Спредова торгівля - найбільш безпечна в порівнянні з іншими видами спекуляцій на ф'ючерсних ринках і володіє деякими перевагами при проведенні торгів.

2. Аналіз розвитку ф'ючерсів на світовому ринку

Будучи специфічним фінансовим інститутом, який обслуговує потреби фондових, валютних, товарних ринків, ф'ючерсна біржа надає значний вплив на біржові котирування і багато в чому визначає ринкові ціни на реальний біржовий товар.[13]

У формі, близькій до сучасної, вперше організована торгівля строковими контрактами відбулася в США у 1751 р. на Нью-Йоркській продовольчій біржі, а першу строкову біржу - Чиказьку торгову палату, де проводились торги ф'ючерсними контрактами на сільськогосподарську продукцію, - було відкрито у 1848 р. Поява цієї біржі сприяла формуванню інфраструктури строкового ринку і відіграла вирішальну роль у становленні ф'ючерсної торгівлі.

Понад 200 років строковий ринок розвивався як товарний і лише у 1972 р. в Чикаго було організовано першу біржу фінансових ф'ючерсів. Починаючи з цього моменту, світовий ринок фінансових деривативів почав стрімко та динамічно розвиватися, пропонуючи нові види похідних інструментів і вдосконалюючи внутрішню інфраструктуру.

Загальновизнано, що біржова торгівля ф'ючерсними контрактами стала одним з найуспішніших нововведень на фінансових ринках за останні десятиріччя. У 1979 р. виникла Нью-Йоркська ф'ючерсна біржа, а у 1982 р. - Лондонська міжнародна біржа фінансових ф'ючерсів. Згодом ці біржі перетворились на провідні світові центри строкової торгівлі. Таким чином, наприкінці XX ст. торгівля строковими фінансовими контрактами перетворилася на явище міжнародного масштабу. [11]

А тепер дослідимо та проаналізуємо найбільші ф'ючерсні біржі світу: Лондонську міжнародну біржу фінансових ф'ючерсів та Нью-Йоркську товарну біржу.

Одночасно Лондон посідає друге місце після США у сфері торгівлі похідними цінними паперами -- опціонами та ф'ючерсними контрактами.

Лондонська міжнародна біржа ф'ючерсів (ЛМБ) була створена в 1982 р.; вона стала першою біржею фінансових ф'ючерсів, що знаходиться не в США. Серед 215 членів ЛМБ - представники фінансових інститутів, промислових груп, а також фізичні особи - досвідчені трейдери, які торгують за власний рахунок. Ця біржа є типовою міжнародною біржею: близько 30% її членів - англійські фірми, в середині 1990-х рр. приблизно по 20% припадало на європейські, американські та японські фірми. В даний час частка західноєвропейських фірм зросла, японських значно зменшилася, а американських залишилася на первісному рівні. У 1998 р на біржі продавалося щодня в середньому близько 850 тис. Контрактів, при цьому обсяг торгівлі на початку нинішнього десятиліття щорічно збільшувався приблизно на 50%.

Основний метод торгівлі на біржі - вчинення правочинів між трейдерами і маркет-мейкерами в спеціальних "біржових ямах" шляхом торгівлі "з голосу" і за допомогою стандартних сигналів руками. У кожної "ями" знаходиться представник біржі, який стежить за порядком і виконує роль арбітра при виникненні спорів. У торгівлі опціонами також беруть участь маркет-мейкери, які беруть на себе обов'язок постійно контролювати опціони, за які вони відповідають. За цим опціонах вони не можуть виступати в якості брокерів, тобто працювати на комісійній основі, за іншими опціонах заборон немає. Решта учасників, брокери-дилери можуть здійснювати операції в якості брокерів, дилерів, самостійно котирувати опціони.

Розрахунки по всіх угодах проходять через Лондонську клірингову палату (ЛКП), що дозволяє учасникам вийти з гри, уклавши протилежний контракт, що не здійснюючи реального постачання і не виплачуючи повної суми за куплені фінансові інструменти, тобто учасник угоди завжди має можливість закрити свою довгу або коротку позицію. [12]

Нью-Йоркська товарна біржа (New York Mercantile Exchange, NYMEX) американська ф'ючерсна біржа. Засновано в 1872 році, займає 1-е місце в світі по торгах нафтовими ф'ючерсами. На ній торгуються контракти на нафту, газ, платину, паладій, золото, срібло, мідь та алюміній. За даними Futures Industry Association, в 2006 році було укладено 216 млн. угод. У 2006 році виручка NYMEX склала $497,3 млн., чистий прибуток - $154,8 млн. капіталізація - $11,4 млрд.

На Нью-йоркській товарній біржі ведуться торги ф'ючерсними і опціонними контрактами на сиру нафту, бензин, котельне паливо, природний газ, електрику, золото, срібло, алюміній і платину. Ф'ючерсні контракти на вугілля, пропан і паладій; безліч ф'ючерсів на місячні контракти (календарний спред) на нафту Light, sweet , Brent, бензину, топкового мазуту і природного газу. Вартість запитувана для угод на біржі NYMEX заснована на ціні, яку люди платять по всьому світу. Біржа NYMEX регулюється Комісією з ф'ючерсної торгівлі товарами (Commodity Futures Trading Commission - CFTC) - незалежним федеральним агентством при Уряді США, створеним в 1974 р. для регулювання ф'ючерсних і опціонних угод з купівлі / продажу товарів і захисту учасників термінових товарних ринків від нечесної торгівлі та шахрайства.

На біржі NYMEX діє два підрозділи: - NYMEX на якому торгуються всі енергоресурси (нафта, бензин, мазут, природний газ, електрику та ін), а так само платина і паладій, і COMEX (commodity exchange) де ведеться торгівля іншими металами (золото , срібло, мідь, алюміній) На NYMEX так само організована торгівля міні-контрактами - NYMEX miNY.

У червні 2013 сукупна номінальна вартість фінансових ф'ючерсів на світовому ринку склала 30110000000000 долл.1 (рис. 2).



Ринок ф'ючерсів та біржових опціонів на сучасному етапі є тим сегментом міжнародного ринку деривативів, який найбільш успішно й динамічно розвивається. На ньому виникають і поширюються нові типи контрактів, організуються нові біржі.

В результаті комплексного дослідження процесів функціонування міжнародних ф'ючерсних ринків виявлено глобальні тенденції їх розвитку, а саме:

• суттєве зростання обсягів торгівлі (за кількістю контрактів та інвестованих маржевих внесків та премій за опціонами плюс розрахунками в момент виконання угод);

• хеджовий характер ринку (близько 70 % учасників ринку становлять хеджери);

• кардинальні зміни у біржовій інфраструктурі (перехід до електронних торгів, консолідація та злиття бірж, створення панєвропейського торговельного строкового майданчика, відхід від статусу бірж як некомерційних організацій, випуск біржових акцій на умовах вільної підписки, уніфікація клірингових систем);

• переважаючий розвиток особливо ризикового позабіржового сегменту;

• зростання кількості учасників та суттєве розширення їх складу; * лібералізація та запровадження нових підходів до державного регулювання, делегування регулюючих функцій біржам;

• створення як незалежних електронних систем з Internet-доступом для акумулювання замовлень та їх сортування, так і електронних бірж; * концентрація позабіржового, майже не регульованого ринку, у декількох учасників;

• запровадження міжнародного регулювання, гармонізації та уніфікації за участю Міжнародної організації регулюючих комісій (IOSCO);

• зближення біржового та позабіржового ринку через використання системи біржового клірингу;

• неспроможність міжнародної офіційної статистики відображати реальний обсяг інвестицій у строкові фінансові інструменти.

Підсумовуючи, можна зазначити, що в цілому прискорений розвиток ф'ючерсних ринків є закономірністю функціонування глобальної економіки, для якої характерною є підвищена волатильність основних ринків. Постійне розширення біржової торгівлі призвело до створення бірж нового типу - ф'ючерсних. Їх утворення відображає процес перетворення біржі з ринку реального товару в ринок прав на товар. Ф'ючерсні біржі - своєрідні фінансові інститути, що обслуговують торгівлю. Найчастіше вони створюються в місцях найбільшої концентрації грошових ресурсів, тобто у фінансових центрах. Без банківського кредитування, без достатньої маси вільних грошових коштів ф'ючерсна торгівля неможлива.

Серед найбільш цікавих сучасних тенденцій розвитку організованих ринків деривативів є встановлення зв'язків між біржами, які працюють у різних частинах світу та різних часових поясах. Перший подібний зв'язок було встановлено кілька років тому між Сінгапурською міжнародною грошовою біржею і Міжнародним валютним ринком, де торгують однаковими ф'ючерсними контрактами на євродолари та валюту. В результаті укладеної між біржами угоди за взаємною згодою сторін контракти, відкриті на одній з цих бірж, можуть бути закриті на іншій.

Створення глобальної мережі ф'ючерсних бірж і встановлення зв'язків між ними дозволяє здійснювати торгівлю деривативами цілодобово. Це полегшує доступ на біржі, оскільки учасники одержують можливість регулювати свої позиції навіть після закінчення робочого дня на окремих біржах. Крім того, трейдери, які мають відкриті позиції на одній біржі, можуть урівноважити їх позиціями на іншій біржі. Ці процеси глобалізації та інтеграції призводять до того, що події економічного чи політичного порядку, які відбуваються в одній частині світу, безпосередньо впливають на кон'юнктуру фінансових ринків в інших частинах світу.

3. Напрямки використання ф'ючерсів в Україні

Розглянемо обсяги торгів Української біржі за два роки в таблиці 1

Таблиця 1

	Період з 1.05.2012 по 01.05.2013	Період з 01.05.2014 по 01.05.2015	Абсолютне відхилення
Всього	19 980 728 283,67	8 802 365 916	-11 178 362 367,19
Фондовий ринок	9 363 145 142,67	6 817 108 343,14	-2 546 036 799,53
Акції	7 627 968 481,03	6 152 552 873,20	-1 475 415 607,83
Інвестиційні сертифікати	117 206 862,34	120 575 653,26	3 368 790,92
Корпоративні облігації	1 578 787 666,92	172 568 663,79 -	-1 406 219 003,13
Державні та муніципальні облігації	39 182 132,38	371 411 152,89	332 229 020,51
Ф'ючерси	9 326 979 641,00	1 748 565 173,34	-7 578 414 467,66
Опціони	1 290 603 500,00	236 692 400,00	-1 053 911 100,00

Далі для наочності представимо обсяги торгів та кількість угод Української біржі на рисунку 3.



Аналізуючи таблицю 1 та рисунок 3, можна зробити висновок про зменшення обсягів не тільки ф'ючерсних операцій, а й в цілому. На це вплинула політична та економічна ситуація в Україні, яка погіршувалась в динаміці з 2013 р. до сьогодні. Інвестори як вітчизняні, так і іноземні віддають перевагу спотовим угодам у зв'язку з їх передбачуваністю.

Розглянемо структурні зміни та питому вагу ф'ючерсних угод на рисунку 4.

Бачимо, що використання ф'ючерсних угод зменшилось з 67% до 30%, у свою чергу кількість угод, пов'язаних з акціями, збільшилася з 29% до 63%.

Це свідчить про недостатню надійність ринку ф'ючерсів у порівнянні фондовим ринком в Україні, відсутність привабливості ф'ючерсного ринку для інвесторів та в цілому про негативну тенденцію до скорочення обсягів інвестицій, що свідчить рисунок 5:

Для поліпшення ситуації згідно з інформацією НБУ з січня цього року розпочались торги фінансовими активами. Ці інструменти, очевидно, повинні допомогти місцевим експортерам та імпортерам застрахувати свою вразливість, пов'язану з коливаннями на валютному ринку.

На біржі «Перспектива» почалися торги ф'ючерсами на долар і євро, на Українській біржі - на долар і золото, а на Українській міжбанківській валютній біржі - на долар, євро [3].

Біржі України різноманітні за своєю структурою, складом учасників, правилами біржової торгівлі. При їх становленні засновники, як правило, не ставили перед собою завдання по концентрації біржового обігу для творення ринкових цін на сировину, капітали та валюту. Біржі, особливо товарні, засновувалися як гуртові посередники і, як правило, на них торгували і досі торгують дрібними партіями різноманітних товарів, які у світовій практиці не є об'єктами біржової торгівлі.

Вченими запропоновано концепцію становлення ф'ючерсних ринків всіх активів одночасно. Ця концепція докорінно відрізняється від існуючих в Україні окремих концепцій становлення ф'ючерсних товарних сировинних та фінансового ринків. Основою цієї концепції є прискорене становлення ринків основних активів з одночасним їх структуруванням на спотовий та строковий сегменти. Головним завданням на зерновому ринку сьогодні є залучення на біржу потужних покупців (резидентів та нерезидентів), що мають великий досвід роботи на міжнародних ринках. Це можуть бути російські, українські переробники, торговельні посередники, що досконало вивчили митні процедури, знають кон'юнктуру ринку. Не можна допустити щоб і надалі в Україні не було жодного потужного зернового трейдера. За таких умов Україна не зможе конкурувати на міжнародних ринках.

Вченими пропонується на основних сировинних ринках України (зерно, цукор, олія, жива худоба, метали) запроваджувати ф'ючерсну торгівлю. Для цього необхідно визначити кілька баз доставки за спотовими, форвардними та ф'ючерсними контрактам (склади, елеватори, холодильники наближені до кордонів та великих міст), використати досвід зарубіжних та вітчизняних бірж, що впроваджують ф'ючерсні контракти, проводять у пресі та Іnternet навчання з питань ф'ючерсної торгівлі, організувати співпрацю уряду, відповідних комітетів Верховної Ради та саморегулівних організацій з питань підготовки кадрів та доопрацюванні нормативної бази.

Ф'ючерсний ринок зобов'язань поставки-прийому стандартного товару у визначеному місці у встановлені строки сконцентрує попит і пропозицію в просторі і часі, зменшить цінові сезонні коливання. Особливо підкреслено важливість організації самостійної розрахункової (клірингової) установи для внесення депозитів, підтримуючої маржі, забезпечення ліквідності біржових угод, що може обслуговувати не лише аграрні ф'ючерсні біржі, але й фондові та валютні.

Зазначимо, що із впровадженням ф'ючерсної біржі в Україні вже відчутно запізнилися. Як простий гуртовий ринок біржа реального товару не потрібна, оскільки служить не для постачання товарів, а для виконання макроекономічних функцій: ціноутворення, хеджування, інформаційної, стабілізаційної. Біржа потрібна як чутливий барометр, що буде офіційно котирувати (реєструвати) ціни на біржові інструменти, вносячи стабілізаційний ефект в економічну діяльність.

Головними проблемами, які пропонується розв'язати при організації ф'ючерсної торгівлі сировиною, є визначення в законодавчому порядку переліку товарів, на які можна укладати ф'ючерсні контракти. Це має робити Комісія при Кабінеті Міністрів з ф'ючерсній торгівлі або відповідний відділ Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку. У зв'язку з тим, що товарний ф'ючерс є інструментом фінансового ринку, запропоновано доручити регулювати цей ринок саме Комісії з цінних паперів та фондового ринку, відкривши там спеціальний відділ.

Для успішного становлення ф'ючерсного ринку в Україні пропонується на державному рівні не лише внести зміни у біржове та банківське законодавство, але й виробити положення про розрахунково-клірингові установи бірж, де обумовити виняткову діяльність щодо здійснення біржових розрахунків. Ринок фінансових ф'ючерсів та опціонів має розвиватися у двох напрямах: впровадження у біржову практику власних фінансових інструментів та дозвіл українським інвесторам укладати угоди на провідних ф'ючерсних біржах світу.

Основою запропонованої вченими концепції становлення ф'ючерсних ринків є запровадження державного контролю на принципах громадської корисності, гласності та відкритості, довіри, саморегулювання, гарантування прав учасників торгівлі.

Одним із головних завдань держави, і України зокрема, є підтримка макроекономічної рівноваги економічних параметрів. Для вирішення завдань економічної рівноваги держава застосовує важелі фіскальної та кредитно-грошової політики. Однак, по мірі становлення організованого ринкового економічного механізму цих важелів стає недостатньо, більше того, зловживання ними призводить до зворотного ефекту. Потрібні нові елементи державного втручання. В цілому проблема управління економікою, проблема управління економічною активністю, зводиться до управління сподіваннями суб'єктів економіки. Лише підтримуючи у рівновазі сподівання, можна підтримувати спотовий ринок у стані динамічної рівноваги.

Ф'ючерсний (строковий) ринок є органічною частиною сучасної ринкової економіки, його інструменти держави використовують для формування майбутніх сподівань, майбутньої економічної кон'юнктури. Так як ф'ючерсні і опціонні контракти укладаються на основні економічні ресурси, то вплив держави через укладення таких операцій може бути суттєвим. Державне замовлення як одна із форм укладання строкових угод (форвардів) є не гнучким, не еластичним щодо кон'юнктури та досить затратним. Політика України щодо учасників сільськогосподарських ринків за всі роки реформ була саме такою. Активна участь держави в операціях на строковому ринку могла б сформувати систему гнучкого держзамовлення, що буде постійно уточнюватися. Використання такої системи дало би в руки держави додаткові важелі регулювання розвитку окремих галузей, економіки в цілому.

Крім безпосередньої участі на строковому ринку зернових, цукру, енергоносіїв тощо, операції на ринку фінансових ф'ючерсних контрактів (особливо на державні цінні папери) дозволять отримати ще один такий суттєвий важіль, як регулювання відсоткових ставок. Знизити їх можливо шляхом викупу Національним банком державних цінних паперів за більш високими курсами, або зменшити норму резервів для банків, або саму величину облікової ставки. Строкові контракти на державні цінні папери, що їх укладатиме Національний банк, допоможуть вирішити це завдання. Перевагою другого методу є формування майбутньої кон'юнктури без суттєвого посилення інфляційних процесів. Такими є найзагальніші підходи до становлення ф'ючерсних ринків в Україні.



Висновки

Написана мною робота дозволяє зробити наступні висновки:

Отже, ф'ючерсний контракт - це угода між двома сторонами як за умовами майбутньої поставки, так і по базисному активу, який дозволений біржею.

На мій погляд, наш вітчизняний ринок, за умов певних нововведень, зокрема таких,як терміновий ринок, зазнає певних змін на краще і зробить у своєму розвитку великий крок вперед. З іншого боку в умовах жорсткої конкуренції важко буде стати на високий щабель і перевершити той же NYMEX або ж EuronextLiffe. Звісно, можна не конкурувати, а злитися з Euronext. Але для цього потрібно вийти на світовий рівень,що я вважаю можливим варіантом. Для цього потрібно здійснити такі кроки:

· Необхідно створити належні політичні і, головне, економічні умови, які у комплексі можуть дати поштовх у розв'язанні складних питань становлення ліквідних ринків та їх інтеграції до світового простору.

· Впровадження строкового ринку.

· Залучення на біржу потужних покупців, що мають великий досвід роботи на міжнародних ринках,але в той же час залучення в більшій мірі вітчизняних інвесторів. Без вітчизняного інвестора в жодній країні не може бути високоліквідного фондового ринку. Адже іноземний інвестор в певний момент в силу різних обставин може піти, і якщо не буде свого інвестора, який підтримає ліквідність, ринок почне лихоманити. Чому наш фондовий ринок впав так сильно з початком фінансової кризи? Вітчизняний інвестор був дуже мало представлений на фондовому ринку.

· Продовжувати тенденцію до збільшення інтернет-трейдингу. Незважаючи на кризу, під кінець року кількість фізичних осіб, що займаються інтернет-трейдингом, досягло 1500, а їх частка в загальному обсязі торгів на «Української біржі» склала 40,7%. І саме вітчизняні інвестори підтримували ліквідність на ринку.

Список використаних джерел

1. Хилинский Ю. Закон о ценных бумагах: право перевоплощения / Ю. Хилинский // Законодательство. - 2006. - № 41 (1195). - ст. 5-11.

2. Еш С.М. «Фінансовий ринок», підручник, тема 8.

3. Шелудько В.М. «Фінансовий ринок», підручник.

4. Колодізєв О.М., Колесніченко В.Ф. «Гроші і кредит», підручник.

5. Рязанова Н.С. «Міжнародні фінанси», навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни, КНЕУ (2001)

Размещено на Allbest.ur