- значну нерівномірність у щорічних темпах зростання інвестицій в основний капітал.

Недосконалість законодавчого регулювання характеризується прогалинами у законодавстві, які не тільки гальмують розвиток недержавного пенсійного забезпечення, але і викликають додаткові ризики як для самих фондів, так і для їх вкладників.

Суттєвою перепоною для популяризації недержавного пенсійного забезпечення є не відпрацьованість механізму захисту вкладників НПФ. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України може тільки призупинити або відкликати ліцензію. Механізми захисту вкладників недержавних пенсійних фондів ще тільки створюються і не пройшли перевірку на практиці. Тому у теперішній час формування накопичень у недержавних пенсійних фондах пов'язані з украй великим і невиправданим ризиком. У зв'язку з відсутністю досвіду роботи недержавних пенсійних фондів всі оцінки надійності можуть стосуватися тільки дійсного становища фондів, і зробити обґрунтовані прогнози щодо їх майбутнього практично неможливо.

За інших рівних умов вкладення коштів в корпоративний фонд є набагато привабливішими, ніж внески у відкриті фонди: їх діяльність жорстко контролюють підприємства, що його заснували.

В теперішній час в Україні спостерігається обмежений попит на послуги недержавних пенсійних фондів:

- більшість громадян не готові до ідеї самостійного забезпечення власної старості (відсутні відповідні традиції), а для багатьох підприємств соціальне забезпечення своїх працівників залишається неможливим у зв'язку з нестачею коштів;

- минулий досвід вкладення коштів в ощадні банки й інші фінансові інститути не дає підстав громадянам України довіряти довготерміновим вкладам (знецінювання внесків в Ощадбанку СРСР; практичний досвід існування фінансових пірамід, у тому числі і у вигляді недержавних пенсійних фондів, наприклад, недержавний пенсійний фонд „Оберіг”). Тому учасники системи недержавного пенсійного забезпечення змушені знаходити способи захисту власних інтересів ще до виникнення проблеми.

За відсутності можливостей у найближчій перспективі перебороти кризу довіри населення до фінансових установ, уряд повинен здійснити в рамках програми проведених економічних реформ досить твердий крок - зобов'язати громадян не старше визначеного віку робити накопичувальні внески в систему недержавних пенсійних фондів. Очевидно, що настільки рішучий захід повинен бути компенсований певними державними гарантіями надійності створюваної пенсійними системами, з одного боку, і податковими пільгами, з іншого. Таким чином, питання недовіри вкладників у пенсійні фонди буде вирішене шляхом надання визначених державних гарантій фінансової стійкості пенсійних фондів і гарантування пенсійних ануїтетів.

1.3 Концептуальні засади управління інститутами недержавного пенсійного забезпечення

Незважаючи на те, що пенсійна реформа в Україні перебуває на початковій стадії теоретичного осмислення та практичної апробації, на сьогоднішній день є перші результати, що дозволяють зробити перші висновки.

Починаючи з 2004 року, коли розпочалося запровадження системи недержавного пенсійного забезпечення спостерігалася тенденція збільшення обсягів активів та числа учасників НПФ, а також кількості установ, які надають послуги в цій сфері.

Станом на перше квітня 2015 року кількість НПФ в Україні зросла до 87 (на початку 2015 року було створено 74 НПФ). В структурі недержавних пенсійних фондів найбільша питома вага припадає на відкриті пенсійні фонди (близько 75%), далі йдуть корпоративні пенсійні фонди та професійні пенсійні фонди, кількість яких становить 20 та 17 фондів відповідно (рис.1.1).

Рис. 1.1 Структура НПФ за видами

Якщо на кінець 2014 року загальна кількість учасників недержавних пенсійних фондів за укладеними контрактами, в тому числі і в НПФ, які діяли до 2014 року, становила 98 363 фізичні особи (з них 72,3% - учасники новостворених НПФ), то на перше квітня 2015 року загальна кількість учасників НПФ зросла у 1,4 рази до 137 708 осіб.

На індивідуальному рахунку одного учасника пенсійного фонду в середньому обліковується 507,9 гривень, при цьому найбільші за обсягами пенсійні внески належать роботодавцям учасників (рис. 1.2). У новостворених НПФ розподіл між вкладниками юридичними та фізичними особами є більш значним: 89% складають вкладники-юридичні особи, 11% - вкладники-фізичні особи.

Рис. 1.2 Структура вкладників НПФ

Серед учасників НПФ найменшу питому вагу займають учасники віком до 25 років, а найбільшу - особи від 40 до 60 років (рис. 1.3).

Рис. 1.3 Вікова структура учасників НПФ

Пенсійні активи НПФ зросли з 10,50 млн. грн. станом на початок 2014 року до 74,03 млн. грн. станом на перше квітня 2015 року (у сім разів). При цьому співвідношення між джерелами формування пенсійних активів - пенсійними внесками та інвестиційним прибутком - становило 80% до 20% відповідно. Слід відмітити, що на протязі першого кварталу 2015 року спостерігалась тенденція зменшення кількості вкладників НПФ в порівнянні з 2014 роком, за рахунок зменшення вкладників НПФ, що реорганізовуються. З десяти корпоративних пенсійних фондів, що створені на сьогоднішній день в Україні за результатами 2014 року пенсійні виплати почав здійснювати лише один - Корпоративний недержавний пенсійний фонд „Стирол”.

За результатами 2014 року серед всіх НПФ та КНПФ по показнику вартості чистих активів на першому місці був Корпоративний пенсійний фонд „Стирол” - 7 998 тис. грн., що складає майже 20% від загальної суми вартості чистих активів НПФ. Найменшим недержавним пенсійним фондом по показнику вартості чистих активів серед корпоративних пенсійних фондів став корпоративний пенсійний фонд „Непідприємницьке товариство КПФ „Аваль” - 48 тис. грн. (0,12% від загальної суми вартості чистих активів НПФ).

Розглянемо основні засади управління недержавним пенсійним фондом та функції деяких його органів.

Як вже згадувалося, недержавний пенсійний фонд (НПФ) - юридична особа, створена відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", що має статус неприбуткової організації, що функціонує й здійснює діяльність винятково з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами й здійсненням пенсійних виплат.

Схема функціонування недержавного пенсійного фонду наведена на рис. 1.4.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.4 Схема функціонування недержавного пенсійного фонду

В табл. 1.1 наведені основні функції суб'єктів, що обслуговують недержавний пенсійний фонд.



Таблиця 1.1

Функції суб'єктів, що обслуговують недержавний пенсійний фонд

Суб'єкт	Функції
Рада НПФ (є єдиним органом управління НПФ у кількості не менш 5 чоловік)	Укладання договорів з адміністратором, компанією з управління активами, зберігачем і аудитором; заслуховування звітів про діяльність цих суб'єктів; затвердження інформації про фінансовий стан фонду; контроль цільового використання пенсійних активів.
Адміністратор недержавного пенсійного фонду	Залучення вкладників, укладання пенсійних контрактів, ведення індивідуальних пенсійних рахунків, облік пенсійних внесків, розрахунки пенсійних виплат, здійснення пенсійних виплат.
Компанія з управління активами(КУА)	Аналіз ринку фінансових інструментів, розміщення активів згідно з інвестиційною декларацією НПФ, забезпечення прибутковості вкладень пенсійного капіталу.
Банк-зберігач	Зарахування пенсійних внесків, виконання розпоряджень адміністратора й КУА, ведення обліку цінних паперів, контроль діяльність КУА й адміністратора.
Незалежний аудитор	Аудиторська перевірка діяльності пенсійного фонду, адміністратора, КУА, банку-зберігача проводиться не рідше разу на рік за рахунок коштів суб'єкта, що перевіряється.

НПФ не здійснює своєї діяльності самостійно, а користується послугами адміністратора (адміністрування фонду), зберігача (зберігання активів) і управляючого активами (управління активами). Послуги з адміністрування та управління активами можуть надаватися однією юридичною особою.

Адміністратор веде бухгалтерський та податковий облік НПФ і саме він володіє інформацією скільки коштів накопичено на користь кожного учасника НПФ.

Компанія з управління активами (КУА) займається інвестуванням коштів НПФ.

Банк-зберігач відповідає за банківське обслуговування НПФ, зберігання та облік його активів.

Діяльність з адміністрування, зберігання та управління активів вимагає відповідних ліцензій та суворо регулюється та контролюється відповідними державними органами.

Подальша активізація процесів розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення потребує вирішення ряду проблем, які умовно можна поділити на законодавчі, пов'язані з ними оперативні (проблеми діяльності НПФ) та методологічно-освітянські.

Законодавчі проблеми охоплюють всі недоліки (неточність трактовки, суперечливість, відсутність регуляторної норми) чинних нормативно-правових актів.

До однієї з головних проблем діяльності НПФ законодавчого характеру слід віднести неврегульованість питання оподаткування адміністратора НПФ податком на додану вартість. Діяльність адміністратора на протязі перших років функціонування є збитковою, і додаткове оподаткування (ПДВ) призводить до підвищення вартості його послуг, що в кінцевому підсумку відображається у зменшенні пенсійних накопичень учасників фонду.

Потребують вдосконалення питання ліцензування діяльності адміністратора, ведення персоніфікованого обліку, ведення бухгалтерського та податкового обліку НПФ.

Існують проблеми, пов'язані з обліком активів фонду зберігачем. Розмежування функцій обліку, зберігання та інвестування активів НПФ породжує багато питань відносно організації інформаційних потоків між різними учасниками, дотримання строків інвестування та розподілу інвестиційного прибутку.

Але головною проблемою поточного розвитку НПФ безсумнівно є методологічно-освітянська. Створення широкомасштабної системи недержавного пенсійного забезпечення потребує часу і глибокого теоретичного осмислення. Не зважаючи на велику кількість вітчизняних та закордонних інформаційно-роз'яснювальних матеріалів з проблем недержавного пенсійного забезпечення, можна констатувати відсутність єдиної моделі функціонування недержавного пенсійного фонду, яка систематизувала б всі аспекти його діяльності.

Брак методологічних розробок спричиняє не лише непрофесійний підхід окремих учасників ринку фінансових послуг, але і інформаційний вакуум в межах країни, що відображається в кінцевому підсумку у низькому рівні активності участі в роботі НПФ.

Негативний досвід роботи трастових компаній, низький рівень професіоналізму окремих суб'єктів господарювання в поєднанні з недостатнім рівнем інформованості про НПФ породжують високий рівень недовіри населення та роботодавців. Крім посилення роз'яснювальної роботи необхідно робити реальні кроки у підвищенні професійного рівня учасників за допомогою вдосконалення методології роботи НПФ з урахуванням набутого практичного досвіду та досягнень закордонних розвинених та розвиваючих ся фінансових ринків.

Протягом останніх років в українських періодичних виданнях з'являється достатньо статей присвячених проблемам пенсійного реформування. Деякі з них носять роз'яснювальний характер, висвітлюючи ті чи інші аспекти організаційного процесу створення НПФ. Заслуговує уваги серія статей О. Ткача, присвячена аналізу головних аспектів створення НПФ, статті Д. Леонова, Е. Лібанової. Але, вищеназвані автори фрагментарно окреслюють головні питання, що потребують вирішення в процесі розбудови пенсійної системи.

Важливе значення у становленні системи НПФ в Україні мають інформаційні матеріали проекту технічної допомоги Агентства США з міжнародного розвитку - компанії ПАДКО, - з серії „Впровадження пенсійної реформи в Україні”. Крім загального опису пенсійної системи, що реформується, її переваг, автори приділяють увагу організаційній моделі роботи НПФ. Оскільки матеріал розрахований на широке коло читачів і носить лише ознайомлювальний характер, він не має науково-пізнавального сенсу. Крім того, питання актуарної оцінки діяльності НПФ, як глибоко спеціалізовані залишилося поза увагою розробників.

За відсутності теоретичної моделі управління діяльності НПФ, наведемо модель, яка вирізняється цілісністю принципу побудови, комплексністю підходу та поєднує організаційні і функціональні питання функціонування НПФ. Модель розрахована на використання як промисловими підприємствами, так і іншими приватними чи державними господарюючими суб'єктами. Принципово важливо для непрофесійних учасників пенсійної системи те, що модель відображає можливі варіанти участі в роботі недержавної пенсійної системи із розглядом можливих соціально-економічних наслідків. Для професійних учасників, модель крім вищенаведених складових містить аналіз можливих варіантів розбудови внутрішньої системи управління НПФ (наприклад, створення актуарної моделі оцінки діяльності НПФ).

В процесі взаємодії роботодавця, робітника та КНПФ утворюються так зване „коло взаємодії”, що відображає мультиплікаційний ефект дії недержавного пенсійного забезпечення на учасників.

КНПФ на базі вітчизняних підприємств може дозволити частково вирішити стратегічні проблеми, пов'язані зі створенням крупного внутрішнього інвестора в галузі, в той час, як участь у роботі КНПФ буде сприяти вирішенню кадрових проблем (закріплення кадрів, запобігання виникненню соціальної напруги у колективі, підвищенню лояльності робітників). Спрямування частини акумульованих коштів (шляхом купівлі акцій підприємства) на фінансування ефективних інвестиційних проектів буде сприяти процесам зростання підприємства, що в кінцевому підсумку також повинно позитивно впливати на рівень забезпечення робітників.

Розбудова ефективної системи управління недержавним пенсійним фондом є неможливою без актуарної оцінки фонду. В західних розвинених країнах, де накопичувальні пенсійні системи (професійні, корпоративні) існують досить давно, застосування подібних методів розроблено як теоретично так і практично. В Україні методи актуарні пенсійні моделі переживають лише етап початкового становлення. На думку автора, подальший розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення повинен йти в напрямі стандартизації методів актуарної оцінки, що виключить можливість зловживань. Подібна стандартизація вже передбачена законами більшості країн заходу.

З математичної точки зору немає значної різниці між методами фінансування для схем типу DB та DC. Однак, існує суттєва різниця не в методах, а у відношенні до актуарних розрахунків. Для пенсійних схем із визначеним розміром пенсійних виплат (DB тип) методи оцінки носять характер зобов'язання, а для пенсійних схем із визначеним розміром пенсійних внесків (DC тип) - характер рекомендації. Останнє обумовлено тим, що в пенсійних схемах типу DC ризик несе не вкладник, а учасник. Тому методи розрахунку в пенсійних схемах типу DB є більш складними, оскільки включають в себе способи коригування внесків у випадку пере - або недофінансування НПФ.

З точки зору теорії управління в умовах нестабільності економічних умов найбільш коректним є підхід, за якого параметри пенсійної схеми, що стосуються розмірів та строків пенсійних виплат, визначаються наприкінці строку накопичення або перед початком здійснення пенсійних виплат, виходячи із суми накопичень.

Як свідчить практика, такий підхід може бути використаний для вкладників-юридичних осіб, але не є достатньо привабливим для вкладників-фізичних осіб.

Для подолання суперечності на практиці розрахунки параметрів (пенсійних схем провадяться у твердій валюті, темпи інфляції для якої є значно меншими в порівнянні з гривнею. Мінімальний рівень прибутковості операцій з активами НПФ „умовно приймається” на рівні, наприклад LIBOR. Подібний підхід дозволяє оговорити нижню межу розмірів пенсійних виплат для пенсійних схем із фіксованими внесками.

Необхідно відокремлювати показники норми інвестиційного прибутку, - нарахованого на пенсійні внески та на пенсійні кошти, призначені для здійснення пенсійних виплат. Підсумовуючи, слід зазначити, що концепція моделі КНПФ передбачає формування структури управління фондом, виходячи із головної мети - формування ефективних ринкових механізмів соціального захисту робітників, що можуть додатково слугувати джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів в умовах несприятливої ситуації, що склалася в галузі легкої промисловості.

Важливого значення за даних обставин набуває теоретичне підґрунтя корпоративного недержавного пенсійного плану, що включає в себе розробку стратегії створення та управління діяльністю КНПФ. Виділення основних концептуальних засад розбудови системи управління НПФ дозволяє сформувати цілісну модель корпоративного недержавного пенсійного фонду.

2. Аналіз перспектив запровадження недержавного пенсійного забезпеченням працівників

2.1 Характеристика підприємства у контексті вибору форми організації недержавного пенсійного забезпечення працівників

ТНК-ВР є однією з провідних нафтових компаній Росії і входить в десятку найбільших приватних нафтових компаній в світі за обсягами видобутку нафти. Компанія була утворена в 2003 році в результаті злиття нафтових і газових активів компанії BP в Росії і нафтогазових активів консорціуму Альфа, Аксесс / Ренова (ААР). ВР і ААР володіють компанією ТНК-ВР на паритетній основі. Акціонерам ТНК-ВР також належить близько 50% акцій нафтової компанії «Славнафта».

ТНК-ВР - вертикально інтегрована нафтова компанія, в портфелі якої ряд добувних, переробних і збутових підприємств у Росії та Україні. Видобувні активи компанії розташовані, в основному, в Західному Сибіру (Ханти-Мансійський і Ямало-Ненецький автономні округи, Тюменська область), Східному Сибіру (Іркутська область) і Волго-Уральському регіоні (Оренбурзька область).У 2014 році видобуток компанії (без урахування частки в Славнефти) склав 1,74 млн. бар. н. е.. на добу.

Незалежний аудит запасів, проведений компанією DeGolyer and MacNaughton підтвердив, що станом на 31 грудня 2014 року сукупні доведені запаси ТНК-ВР склав 13,1 млрд бар. н.е. за критеріями PRMS (колишні SPE). Коефіцієнт заміщення запасів склав 322%. За методикою SEC без урахування терміну дії ліцензій сукупні доведені запаси ТНК-ВР склав 8,8 млрд бар. н. е.. Коефіцієнт заміщення запасів склав 134%.

Основні переробні активи компанії розташовані в Рязані, Саратові, Нижньовартовську та Лисичанську (України). Переробні потужності ТНК-ВР становлять 732 000 бар. / добу.



ї, яким керує команда менеджерів з досвідом роботи в більш ніж 50 країнах світу, розташований в Москві. Потужна комбінація кращих міжнародних і російських кадрів забезпечує впровадження технологій світового класу, міжнародних стандартів виробничої діяльності, корпоративного управління та охорони праці та екологічної безпеки.

Персонал ТНК-ВР чисельністю близько 50 000 чоловік працює, в основному, у восьми найбільших регіонах Росії та Україні.

ТНК-ВР приєдналася до ініціативи Всесвітнього економічного форуму «Партнерство проти корупції».

Мета ТНК-ВР - стати нафтогазовою компанією світового рівня. Для її досягнення компанія зосередить зусилля на наступних ключових напрямках:

Для забезпечення приросту обсягів виробництва, щороку до 80% від загальної суми інвестицій компанії направляється в сектор розвідки та видобутку. ТНК-ВР планує щороку заміщати не менше 100% річного видобутку новими запасами. Для цього при пошуку нових запасів використовуються передові промислові технології та сучасні методи комп'ютерного моделювання. Діючі родовища ТНК-ВР в Західному Сибіру і Волго-Уральському регіоні все ще мають значний потенціал і компанія продовжить там геологорозвідувальні роботи.

ТНК-ВР, як і раніше, буде вкладати додаткові кошти у великі нові проекти в Західному і Східному Сибіру, які забезпечать стабільність видобутку на роки вперед. Будуть продовжені геологорозвідувальні роботи в Росії (у Тимано-Печорі і в Астраханській області) і Венесуелі (за договором з PDVSA - державною нафтовою компанією Венесуели). ТНК-ВР відрізняє досвід успішного освоєння зрілих і які важко запасів і висока ефективність роботи.

ТНК-ВР здійснює цільові капіталовкладення в сегменти транспортування, переробки та торгівлі з метою розширення максимально ефективної присутності на роздрібних ринках Росії та Україні. Компанія прагне запропонувати клієнтам продукти найвищої якості через АЗС, що працюють під брендами ТНК і ВР, а також через продажу корпоративним клієнтам (B2B).ТНК-ВР продовжить реалізацію інвестиційних проектів на НПЗ для випуску нової, більш якісної продукції та збільшення обсягів виробництва світлих нафтопродуктів, які відповідають постійно підвищується вимогам міжнародних стандартів.

В даний час ТНК-ВР веде роботу по монетизації великих ресурсів вільного і попутного газу. Мета - досягти 95-відсоткового рівня утилізації попутного нафтового газу в 2012 році, збільшивши обсяги утилізації газу шляхом будівництва електростанцій у співпраці з енергетичними компаніями. Для експлуатації наявних та будівництва нових електрогенеруючих потужностей в Нижньовартовську (Західний Сибір) ТНК-ВР і генеруюча компанія ОГК-1 створили спільне підприємство. Крім того, ТНК-ВР має намір побудувати електростанції на великих нафтопромислах (Кам'яне родовище і Уватскій проект в Західному Сибіру, ??Верхнечонское нафтове родовище в Східному Сибіру) для того, щоб переробляти попутний нафтовий газ та виробляти електроенергію для власних потреб.

ТНК-ВР буде освоювати ресурси природного газу, зокрема, родовища пов'язані з основним газовому активу компанії - ЗАТ «РОСПАН ІНТЕРНЕШНЛ».

ТНК-ВР - російська компанія, яка прагне бути відповідальним корпоративним громадянином Росії та Україні. Компанія вважає за необхідне вносити свій вклад у підвищення національної конкурентоспроможності, сприяти соціальному та економічному розвитку регіонів своєї присутності і бути надійним партнером державної влади та громадських організацій у формуванні стабільної і сприятливого соціального середовища. ТНК-ВР - один з найбільших російських платників податків: в 2006 році компанія перерахувала до бюджетів всіх рівнів близько 20 млрд. дол.. США, а з початку роботи компанії в 2003 році - близько 50 млрд. дол.. США.

ТНК-ВР - відповідальний роботодавець, який дотримується положень трудового законодавства, активно взаємодіє з профспілковими організаціями, створює нові робочі місця,забезпечує гідні умови роботи своїм співробітникам і надає всі можливості для їх професійного розвитку та кар'єрного зростання.

ТНК-BP гарантує високий рівень соціальної захищеності своїх співробітників. В компанії реалізуються програми недержавного пенсійного забезпечення, добровільного медичного обслуговування, санаторно-курортного лікування, а також дитячого відпочинку. Вони адресовані працівникам, членам їх сімей, а також непрацюючим пенсіонерам дочірніх товариств компанії. У 2011 році ТНК-ВР витратила 93 млн. дол.. США на внутрішні соціальні програми, спрямовані на співробітників. Це збільшення в порівнянні з 2005 і 2006 роками, коли компанія виділяла по 80 млн. дол.. США щорічно на внутрішні соціальні інвестиції.

Компанія прагне не тільки неухильно дотримуватися законодавчі та нормативні акти Російської Федерації в сфері промислової безпеки та охорони навколишнього середовища, а й реалізує систему заходів,спрямованих на досягнення рівня кращих світових стандартів у цій сфері та повне запобігання нещасних випадків,зниження негативного впливу на здоров'я людей і навколишнє середовище.

Управління соціально значущими аспектами діяльності ТНК-BP здійснюється на основі Кодексу ділової практики, що регламентує діяльність компанії в області етики ведення бізнесу, охорони праці, безпеки та захисту навколишнього середовища, контролю та фінансів,її відносин зі співробітниками і сторонніми організаціями.

Планування і реалізація соціальних програм ТНК-BP координується робочою групою з соціальних інвестицій. В даний час в ТНК-ВР ведеться розробка довгострокової стратегії соціальної відповідальності. Компанія проводить регулярну оцінку ефективності соціальних програм, вибудовуючи систему партнерства з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, місцевими громадами та експертними організаціями.

ТНК-ВР прагне до того, щоб її соціальні програми були максимально адресними і відповідали нагальним потребам суспільства. Адресатами соціальних програм ТНК-ВР є діти та молодь, ветерани, люди, які потребують лікування та реабілітації, а також інші соціально незахищені групи населення. Через адресні соціальні програми ТНК-ВР вносить свій внесок у зміцнення здоров'я населення, розвиток освіти, культури та спорту.

У 2006 році Інститут соціально-економічних проблем народонаселення РАН, Центр комплексних соціальних досліджень Інституту соціології РАН і Національний центр соціального моніторингу провели масштабне дослідження соціальної ситуації в регіонах присутності ТНК-BP. Результати дослідження дозволили точніше визначити напрями соціальних інвестицій ТНК-ВР у вирішенні пріоритетних завдань регіонального розвитку та реальні потреби людей.

У 2011 році на зовнішні соціальні програми ТНК-BP виділила 148 млн. дол.. США. За сумарними обсягами соціальних інвестицій компанія займає одне з провідних місць серед російських компаній.

У ТНК-ВР налагоджена ефективна система комунікацій, що дозволяє відкрито і оперативно інформувати зовнішні аудиторії та співробітників компанії про важливі аспекти її діяльності.

Інформацію про соціальні інвестиції компанії можна знайти в Річний звіт та Звіт про сталий розвиток за 2012 рік ТНК-ВР, журналі «Новатор», тематичних публікаціях - таких, як щорічні огляди соціальних інвестицій,а також у презентаціях керівництва ТНК-ВР на тему діяльності компанії в сфері охорони навколишнього середовища.

Основні техніко-економічні показники компанії «ТНК-ВР» представлені в таблиці 1.1. Дані для аналізу отримані з додатків «Баланс» та «Примітки до річної фінансової звітності за 2012-2014 рр.».

Як видно з таблиці 2.1 активи підприємства постійно збільшуються, так у 2013 році відбулося збільшення на 18165 тис. грн. або на 19,7%, у 2014 році відбулося збільшення на 20332 тис. грн. або на 18,5%. Активи підприємства у 2014 році склали 130527 тис. грн. Збільшення активів відбулося за рахунок збільшення оборотних активів, тобто компанія «ТНК-ВР» збільшив як дебіторську заборгованість (на 13821 тис. грн. або на 50% у 2014 р.) так і запаси на складі (на 4910 тис. грн. або на 27,8% у 2013 році, та на 3349 тис. грн. або на 14,8% у 2014 році).

Всього оборотні активи компанії «ТНК-ВР» збільшились на 18165 тис. грн. або на 19,7% у 2013 році , на 20332 тис. грн. або на 18,5% у 2014 році і склали 130527 тис. грн.

Таблиця 2.1

Основні техніко-економічні показники «ТНК-ВР» за 2012-2014 рр.

№ п/п	Показник	2012 р.	2013 р.	2014 р.	Відхилення
					+/-	%
					2013 р.	2014 р.	2013 р.	2014 р.
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1	Обсяг продажу, шт.	28345	33186	38513	4841	5327	17,0	16,0
2	- в роздріб	9435	12857	14890	3422	2033	36,3	15,8
3	- оптом	18910	20329	23623	1419	3294	7,5	16,2
4	Середньоспискова чисельність персоналу, осіб	2135	2206	2287	71	81	3,3	3,7
5	Активи підприємства, тис. грн.	92029,7	110195	130527	18165	20332	19,7	18,5
6	Необоротні активи, тис. грн.	32939	34036	44678	1097	10642	3,3	31,3
7	Оборотні активи, тис. грн.	59013	75694	85565	16681	9871	28,3	13
8	Дебіторська заборгованість, тис. грн.	33052	27623	41444	-5429	13821	-16,5	50
9	Запаси, тис. грн.	17678	22588	25937	4910	3349	27,8	14,8
10	Власний капітал підприємства, тис. грн.	60122	70850	71059	10728	209	17,8	0,3
11	Поточні зобов`язання підприємства, тис. грн.	30615	37971	56396	7356	18425	24	48,5
12	Нерозподілений прибуток , тис. грн.	28316	39632	39872	11316	240	40	0,6

Власний капітал компанії «ТНК-ВР» збільшився у 2013 році на 10728 тис. грн., або на 17,8%, і у 2014 році на 209 тис. грн. або на -0,3% і склав на кінець року 71059 тис. грн. Такі зміни відбулися за рахунок накопичення нерозподіленого прибутку підприємства. У 2013 році було збільшено нерозподілений прибуток на 11316 тис. грн. або на 40%, у 2014 році підприємство також отримало прибуток, його частину було розподілено на виплату дивідендів, збільшення нерозподіленого прибутку компанії склало 240 тис. грн., або на 0,6%. На кінець 2014 року нерозподілений прибуток компанії склав 39872 тис. грн.

Також протягом цих трьох років можна бачити збільшення поточних зобов`язань підприємства на 7356 тис. грн. або на 24% у 2013 році, та на 18425 тис. грн. або на 48,5% у 2014 році. Поточні зобов`язання наприкінці 2013 року склали 56396 тис. грн.

Перш за все слід відмітити стабільний спад чисельності персоналу, а саме з 2415 осіб у 2012 році до 2200 осіб у 2014 році. Слід зазначити, що частка виробничого персоналу у звільнених робітниках має 64%.

Основними показниками руху персоналу є:

Ппр = ЧРпр / ЧР · 100;(2.1)

Пзв = ЧРзв / ЧР · 100; (2.2)

Поб = (ЧРпр - ЧРзв) / ЧР · 100; (2.3)

Пзм = ЧРзм / ЧР · 100, (2.4)

Де: ЧРзм - кількість працівників, які змінились (менше з двох чисел -- відповідно кількість прийнятих ЧРпр і звільнених ЧРзв),

ЧР - середньосписочна чисельність персоналу.

Показник плинності кадрів:

Ппл = ЧРзвнп / ЧР · 100%,

де ЧРзвнп - число працівників, звільнених з непланових причин.

Розрахунок показників руху персоналу наведено в табл.. 2.2

Таблиця 2.2

Показники руху персоналу в компанії «ТНК-ВР»

№ п/п	Показник	2012	2013	2014	Відхилення
					+/-	%
					2013р.	2014р.	2013р.	2014р.
1	Середньоспискова чисельність персоналу, осіб	2415,00	2306,00	2200,00	-109,00	-106,00	95,49	95,40
2	Прийнято персоналу	201,00	120,00	152,00	-81,00	32,00	59,70	126,67
3	Звільнено персоналу	310,00	226,00	193,00	-84,00	-33,00	72,90	85,40
4	Оборот персоналу	-4,51	-4,60	-1,86	-0,08	2,73	101,84	40,54
5	Плинність кадрів	6,21	2,60	3,09	-3,61	0,49	41,89	118,79
6	Коефіцієнт прийняття персоналу	8,32	5,20	6,91	-3,12	1,71	62,52	132,77
7	Коефіцієнт звільнення персоналу	12,84	9,80	8,77	-3,04	-1,03	76,35	89,51

В тому числі рух персоналу у компанії (переведення персоналу із одного відділу в інший) становило: 2012р. - 26 чоловік; 2013р. - 15 чоловік; 2014р. - 19 чоловік.

Основні мотиви звільнень за власним бажанням: професiйно-квалiфiкацiйнi; незадовільна організація та умови праці; стан здоров'я; незадоволення заробітною платою; незабезпеченість житлом; віддаленість житла від роботи; переміна місця проживання; незадовільний соціально-психологічний клімат у колективі.

Основні процеси руху кадрів: уведення в посаду, адаптація, професійні переміщення, підвищення по службі, пониження посади, звільнення.

Основним показником, що стосується теми роботи є показник середньої заробітної плати. Розраховується він за такою формулою:

(2.5)

Де: ФОП заг. - загальний фонд оплати праці;

ФОП сум. - фонд оплати сумісників;

ФОП дог. - фонд оплати праці працюючих за договорами цивільно-правового характеру;

Ксер - середньо облікова чисельність штатних працівників.

Таким чином, середня заробітна плата по роках складає:

у 2012 році - 2065,3 грн.

у 2013 році - 3049,7 грн.

у 2014 році - 3732,0 грн.

Отже, на підприємстві відбувалося помітне підвищення заробітної плати між 2012-2014 р. У порівнянні із зростанням вартості життя, підвищення заробітної плати для працівників є дуже відчутним і доволі сильно відображається на споживчих можливостям працівників підприємства.

В компанії «ТНК-ВР» організація оплати праці здійснюється на основі Галузевої угоди.

Розглянемо можливі форми організації пенсійного забезпечення в компанії «ТНК». Аналіз базових принципів взаємодії учасників в межах НПФ є неможливим без розгляду таких основних економічних категорій як пенсійна схема та інвестиційна декларація. Обидві категорії відносяться до внутрішньої системи управління НПФ і мають значний вплив на ефективність його роботи, оскільки визначають особливість формування пенсійних коштів (пенсійна схема) і особливість інвестування пенсійних активів (інвестиційна декларація). Аналізуючи економічну сутність поняття „пенсійна схема”, можна виокремити ряд його змістовних характеристик, які є спільними для більшості його визначень, що зустрічаються у сучасній економічній літературі.

Пенсійні схеми, що застосовуються у практиці НПФ вирізняються своєю різноманітністю. Від виду пенсійної схеми суттєво залежать суми внесків та пенсій, гарантії виплати пенсій в майбутньому, методи актуарної оцінки стану НПФ тощо. У зв'язку з цим важливу роль грає класифікація пенсійних схем.

У загальному випадку пенсійні схеми по відношенню до розмірів пенсійних внесків та виплат можна класифікувати на три типи:

а) із встановленими внесками;

б) із встановленими виплатами;

в) із встановленими внесками та виплатами.

За строками накопичення пенсійні схеми поділяються на „короткострокові” та „довгострокові”. Короткострокові схеми передбачають строк формування пенсійних накопичень за період від двох до п'яти років, довгострокові - від п'яти років та більше.

За строками (тривалістю періоду) здійснення пенсійних виплат пенсійні схеми поділяються на життєві та з фіксованим строком виплат (строкові). Згідно чинного українського законодавства, НПФ у своїй практиці можуть використовувати лише строкові пенсійні схеми. Водночас, законодавство передбачає можливість надання учасникам послуг із життєвого пенсійного страхування із використанням життєвих пенсійних схем. Ці функції в Україні покладено на страхові компанії, що мають ліцензію на страхування життя.

Розробляючи пенсійну схему для корпоративного недержавного пенсійного фонду, важливо забезпечити її узгодження з фінансовими можливостями підприємства. Для цього підприємствам, які розглядають можливість приєднання до програми недержавного пенсійного забезпечення доцільно скласти пенсійний план підприємства. Пенсійний план підприємства повинен відображати основи взаємодії адміністрації та трудового колективу (профспілки) з метою збалансування фінансових витрат підприємства на цілі додаткового пенсійного страхування робітників. Основою для розрахунку показників плану повинні слугувати фінансово-економічні, виробничі дані роботи підприємства, а також демографічні характеристики трудового колективу

Іншим важливим елементом внутрішньої системи управління НПФ виступає інвестиційна декларація - документ, який визначає інвестиційну політику недержавного пенсійного фонду, основні напрями та обмеження інвестування активів недержавних пенсійних фондів відповідно до законодавства.

По мірі ускладнення інвестиційних планів та вдосконалення систем регулювання та контролю дій керуючого виникла потреба у розробці документу, що декларує основні стратегічні напрями та ліміти інвестиційної діяльності.

Основні структурні елементи інвестиційної декларації згідно чинного українського законодавства:

а) мета інвестування пенсійних активів;

б) напрями інвестиційної політики фонду;

в) обмеження інвестиційної діяльності з пенсійними активами;

г) вимоги до складу та структури пенсійних активів;

д) вимоги до осіб, які здійснюють управління пенсійними активами;

е) порядок здійснення контролю за інвестуванням пенсійних активів;

є) порядок унесення змін до інвестиційної декларації фонду.

Підсумовуючи, слід зазначити, що інвестиційна декларація є невід'ємною складовою ефективної інвестиційної стратегії НПФ в умовах граничних ресурсів, оскільки формує стратегічне бачення практичної поведінки КУА на інвестиційному ринку, що буде мати визначальний вплив на рівень прибутковості інвестицій і формування необхідних пенсійних коштів для подальшого здійснення пенсійних виплат. У цій ролі інвестиційна декларація виступає як складовий елемент системи фінансування НПФ. Аналіз головних складових системи управління НПФ дозволяє перейти до розгляду концептуальних засад управління окремим видом недержавних пенсійних фондів - корпоративним недержавним пенсійним фондом.

При формуванні НПФ в компанії «ТНК» виникають наступні проблеми, що потребують вирішення. До однієї з головних проблем діяльності НПФ законодавчого характеру слід віднести неврегульованість питання оподаткування адміністратора НПФ податком на додану вартість. Діяльність адміністратора на протязі перших років функціонування є збитковою, і додаткове оподаткування (ПДВ) призводить до підвищення вартості його послуг, що в кінцевому підсумку відображається у зменшенні пенсійних накопичень учасників фонду.

Потребують вдосконалення питання ліцензування діяльності адміністратора, ведення персоніфікованого обліку, ведення бухгалтерського та податкового обліку НПФ.

Існують проблеми, пов'язані з обліком активів фонду зберігачем. Розмежування функцій обліку, зберігання та інвестування активів НПФ породжує багато питань відносно організації інформаційних потоків між різними учасниками, дотримання строків інвестування та розподілу інвестиційного прибутку.

На рис. 2.1 наведена модель взаємодії робітників із пенсійним фондом у рамках «Тюменської нафтової компанії».

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1 „Коло взаємодії” в межах корпоративної недержавної пенсійної програми

1 - Сплата роботодавцем пенсійних внесків;

2 - Викуп акцій підприємства та подальше інвестування коштів у виробництво;

3 - Виплата пенсії учасникам;

4 - Лояльне ставлення робітників;

5 - Зростання заробітної плати за рахунок зростання обсягів виробництва.

Загальний вигляд моделі створення та управління КНПФ робітників «ТНК» можна представити у виді трьох взаємопов'язаних блоків: управління пенсійними внесками, управління пенсійними активами та управління пенсійними виплатами (рис. 2.2).

В межах системи управління НПФ модель передбачає додаткове поєднання блоків: „Адміністратор”, „Компанії з управління активами (КУА)” та „Роботодавці-засновники НПФ”.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.2 Модель управління корпоративним недержавним пенсійним фондом

Розбудова ефективної системи управління недержавним пенсійним фондом є неможливою без актуарної оцінки фонду. Економісту НПФ потрібно вирішити задачу із суперечливими вихідними даними. З одного боку, потенційний учасник фонду бажає знати розміри та періодичність пенсійних виплат в залежності від розмірів пенсійних внесків та строку накопичення. З іншого боку, в умовах економічної нестабільності практично неможливо достовірно спрогнозувати на три-п'ять років значення параметрів фінансового ринку, що є визначними для характеристик конкретних пенсійних схем. недержавний пенсійний тюменський нафтовий україна

З точки зору теорії управління в умовах нестабільності економічних умов найбільш коректним є підхід, за якого параметри пенсійної схеми, що стосуються розмірів та строків пенсійних виплат, визначаються наприкінці строку накопичення або перед початком здійснення пенсійних виплат, виходячи із суми накопичень.

Підсумовуючи, слід зазначити, що концепція моделі КНПФ передбачає формування структури управління фондом, виходячи із головної мети - формування ефективних ринкових механізмів соціального захисту робітників, що можуть додатково слугувати джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів в умовах несприятливої ситуації, що склалася в галузі легкої промисловості.

Важливого значення за даних обставин набуває теоретичне підґрунтя корпоративного недержавного пенсійного плану, що включає в себе розробку стратегії створення та управління діяльністю КНПФ. Виділення основних концептуальних засад розбудови системи управління НПФ дозволяє сформувати цілісну модель корпоративного недержавного пенсійного фонду.

2.2 Аналіз умов та можливостей «Тюменської нафтової компанії в Україні» щодо здійснення недержавного пенсійного забезпечення працівників

Формування системи НПС на «Тюменській нафтовій компанії» передбачає введення нового економічного суб'єкту - недержавного пенсійного фонду, юридичної особи, що має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам фонду.

Основною перевагою створення корпоративного фонду у рамках «ТНК» є полегшення та підвищення ефективності процесу оцінки інвестиційних проектів (в рамках реалізації напряму інвестування в цінні папери засновників), оскільки кожен з учасників досконально знає особливості бізнес-процесів та їх специфіку.

Важливим етапом на початку створення КНПФ є збір вхідної інформації (в межах проведення „Аналізу умов і можливостей”) та оцінка можливості узгодження між керівництвом та трудовим колективом витратної складової. Пенсійні внески можуть вираховуватися із існуючого розміру заробітної плати (згідно законодавству, робітник має право відмовитися від сплати пенсійних внесків за власний рахунок), або представляти собою додаткові витрати роботодавця. Лояльне ставлення робітників нести витрати на недержавне пенсійне забезпечення створює додаткові можливості для розробки гнучких схем здійснення пенсійних внесків. Існує можливість поєднання часток витрат роботодавця та робітника, що має важливе значення протягом перших етапів участі у роботі КНПФ, оскільки дає підприємству можливість отримувати інвестиційні ресурси без вилучення значних за обсягом обігових коштів.

Зібрана інформація буде слугувати основою для прийняття рішення щодо включення окремих господарюючих суб'єктів до складу засновників (виконання законодавчої вимоги про беззбитковість останнього фінансового року потенційного платника) і, головне, подальших перспектив інвестування в цінні папери засновника.

Аналіз умов та можливостей „Тюменська нафтова компаніяв Україні” (табл. 2.3) свідчить, що підприємство перебуває на стадії інвестування, але кількість робітників та обсяг реалізованої продукції мають стійку тенденцію зростання. Рівень середньої заробітної плати є значно вищим за середньо галузевий, що створює можливість для сумісного (робітників разом з роботодавцем) фінансування пенсійних внесків. За умови відрахування на цілі недержавного пенсійного забезпечення 5% фонду заробітної плати обсяг пенсійних внесків у 2015 році міг становити 340,6 тис. грн.

Таблиця 2.3

Аналізу умов і можливостей „Тюменська нафтова компанія в Україні”

Показник	2013	2014	Зміна, %	2015*
Чистий прибуток від реалізації, тис. грн.	22546,1	32572,4	44,5	34172,7
Чисельність персоналу, осіб	2306	2200	-4,6	2376
Витрати на оплату праці, тис. грн.	5158,5	6147,9	19,2	6812,3
Середня заробітна плата, грн.	2236,99	2794,5	24,9	2867,1

* прогноз

Першим етапом створення КНПФ є проведення зборів засновників фонду - установчих зборів для затвердження Статуту пенсійного фонду та пенсійних схем фонду.

Оцінюючи можливі варіанти пенсійних схем корпоративного фонду, їх можна поділити на наступні групи: а) основні пенсійні схеми для вкладників-юридичних осіб; б)додаткові пенсійні схеми для вкладників-фізичних осіб. В пенсійні схеми для вкладників-юридичних осіб доцільно вводити обмеження періоду здійснення пенсійних внесків з точки зору узагальненого групування та структуризації грошових потоків у часі.

Разом з тим, пенсійні схеми повинні виконувати стимулюючі функції для персоналу.

З огляду на вищезазначене автор пропонує наступні варіанти пенсійних схем для вкладників-юридичних осіб:

а) із визначеною тривалістю періодів здійснення пенсійних внесків (не менше десяти років) та застосуванням прогресивного коефіцієнту на основі співвідношення віку робітника (або стажу роботи на даному підприємстві) та обраного строку здійснення пенсійних виплат;

б) із визначеною тривалістю періодів здійснення пенсійних внесків (не менше п'яти років) та застосуванням прогресивного коефіцієнту на основі співвідношення віку робітника (або стажу роботи на даному підприємстві) та обраного строку здійснення пенсійних виплат;

в) із необмеженим терміном здійснення пенсійних внесків та застосуванням прогресивного коефіцієнту на основі співвідношення віку робітника (або стажу роботи на даному підприємстві) та обраного строку здійснення пенсійних виплат.

Останній вид пенсійних схем повинен застосовуватися для учасників, вік яких становить 50 років для жінок, та 55 років для чоловіків. Схема ніяк не обмежує право учасників продовжити період здійснення пенсійних внесків (при узгодженні з платником-роботодавцем), але і дозволяє об'єднати їх у так звану групу короткострокового періоду накопичення”, в межах структуризації активів адміністратора за терміном використання.

Визначені види пенсійних схем найбільш повно охоплюють вікові групи робітників підприємств (включаючи робітників, що наблизились до пенсійного віку). Одночасно, вони надають роботодавцям можливість оцінити свої фінансові можливості з метою визначення оптимального рівня пенсійних внесків. При цьому схеми не виключають можливість збільшення пенсійних накопичень за рахунок додаткових внесків самих робітників-учасників КНПФ.

Важливе значення має питання визначення розміру пенсійних внесків, коли роботодавець постає перед проблемою соціальної справедливості, необхідності підвищення ефективності кадрової політики та загрозою збільшення фінансового навантаження. Питання полягає у визначенні оптимального розміру пенсійного внеску, що здатний забезпечити середній розмір пенсійних виплат (не нижче відсотку відрахувань від середньої заробітної плати по підприємству за додатковою пенсійною програмою), і за якого сукупні пенсійні внески не будуть погіршувати фінансовий стан підприємства.

Головною перевагою варіанту заснування власної КУА у рамках «ТНК в Україні» та самостійного адміністрування пенсійного фонду є мінімізація ризику зловживань та неефективного використання коштів. Подібний варіант роботи надасть засновникам додаткові можливості контролю роботи управляючого та адміністратора.

Права на провадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення фонд набуває з моменту його реєстрації в Держфінпослуг як фінансової установи і після реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи, можна вважати стадію створення фонду завершеною.

Наступна стадія - це безпосередня господарська діяльності фонду, яка розпочинається укладенням Радою фонду договорів: про адміністрування (у випадку, якщо цей договір не був укладений на етапі погодження членів Ради); про управління активами фонду; про обслуговування пенсійного фонду зберігачем. Без укладення визначених трьох договорів Закон забороняє укладати пенсійні контракти та отримувати пенсійні внески.

Після укладення договорів про адміністрування, управління активів фонду та договору зі зберігачем, адміністратор, який діє від імені пенсійного фонду має право розпочати процес укладення пенсійних контрактів.

Пенсійний контракт є договором між пенсійним фондом та його вкладником, згідно з яким здійснюється недержавне пенсійне забезпечення учасника або декількох учасників фонду за рахунок пенсійних внесків вкладника.

Якщо вкладник має намір здійснювати пенсійні внески на користь кількох учасників фонду, він може укласти один пенсійний контракт на користь усіх таких осіб або кілька пенсійних контрактів окремо для кожного учасника фонду (або груп учасників фонду, сформованих, наприклад, за віковою та статевою характеристиками) .

На підставі першого за часом укладеного пенсійного контракту вкладником і адміністратором, в системі персоніфікованого обліку відкривається облікова картка вкладника фонду (не пізніше трьох робочих днів з дати укладення такого контракту).

На підставі першого укладеного на користь конкретної фізичної особи пенсійного контракту протягом трьох робочих днів з дати його укладення відкривається облікова картка учасника фонду.

Важливе місце в системі роботи пенсійного фонду посідає система персоніфікованого обліку, яка формується та актуалізується адміністратором на підставі інформації з первинних документів та даних, отриманих шляхом обробки інформації, що міститься в таких документах.

Кожному учаснику в системі персоніфікованого обліку відкривається індивідуальний пенсійний рахунок (не пізніше трьох робочих днів після укладення першого за часом пенсійного контракту на користь такого учасника). Для ідентифікації учасника в номері індивідуального пенсійного рахунку (ІПР) використовується ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів (у випадку його відсутності, серія та номер паспорта такої особи або серія та номер свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування).

Не рідше одного разу на місяць адміністратор визначає прибуток (збиток) від інвестування активів фонду та здійснює його розподіл. Розподіл інвестиційного прибутку (збитку) здійснюється пропорційно сумам, відображеним на ІПР учасників, на дату здійснення розподілу. Розподіл провадиться в розрізі окремих відкритих на кожного вкладника фонду субрахунків ІПР учасника фонду, а в разі здійснення пенсійних виплат на визначений строк - на субрахунку.

Ефективність роботи КНПФ залежить не лише від правильно організованої системи персоніфікованого та загально організаційного внутрішнього обліку, але і від системи проміжної оцінки результатів діяльності. Система оцінки діяльності пенсійного фонду дозволить оперативно відстежувати негативні зміни, що можуть становити загрозу для фінансової платоспроможності фонду і, як наслідок, стати причиною можливих збитків учасників. Важливого значення набуває поточний взаємоконтроль учасників системи недержавного пенсійного забезпечення і періодичний нагляд з боку держави, передбачені чинним законодавством. Але це не виключаю потреби у формуванні ефективних додаткових механізмів захисту пенсійних вкладень, одним із яких є система актуарної оцінки КНПФ.

Подальший аналіз КНПФ повинен відображати наступну складову цілісної системи управління - модель інвестиційно-актуарної оцінки КНПФ, що буде гарантувати створення додаткових механізмів захисту пенсійних накопичень у рамках «ТНК в Україні».

2.3 Оцінка потенційного соціально-економічного ефекту від запровадження недержавного пенсійного забезпечення

Система аналізу роботи КНПФ повинна включати не лише актуарну оцінку „балансового рівняння”, яке відображує лише співвідношення між вхідними та вихідними грошовими потоками. Для практичного застосування моделі необхідно доповнити її аналізом соціально-економічної ефективності, який відображає можливі результати від участі підприємства у системі недержавного пенсійного забезпечення і буде слугувати основою для соціально-економічного обґрунтування застосування додаткових пенсійних програм. Оцінка соціально-економічних результатів впровадження корпоративної пенсійної схеми в компанії «ТНК» повинна включати оцінку соціально-економічної ефективності учасника та вкладника.