Для аналізу факторів, що будуть визначати розмір пенсійної виплати учасника необхідно звернутися до балансового рівняння - принципу фінансової еквівалентності зобов'язань, згідно якому, сучасна вартість суми пенсійних внесків (нарощена сума платежів) повинна дорівнювати сучасній вартості суми пенсійних виплат.

(2.1)

де коефіцієнт приведення;

період здійснення пенсійних виплат;

ставка інвестиційного прибутку на період здійснення пенсійних виплат;

періодичність нарахування інвестиційного прибутку період здійснення пенсійних виплат.

Із формули (2.1) отримаємо:

(2.2)

Як видно із формули (2.2) розмір пенсійної виплати залежить від розміру пенсійного внеску та вартості ануїтетів. Вартість ануїтетів визначається прийнятим рівнем відсоткової ставки та строком здійснення пенсійних внесків або виплат.

Як висновок, можна сформулювати наступні умови збільшення розміру пенсійних виплат: підвищення рівня пенсійних внесків, продовження строку здійснення пенсійних внесків, підвищення рівня інвестиційного прибутку та зменшення строку здійснення пенсійних виплат.

Розрахунки свідчать (табл. 2.4), що еластичність обсягу пенсійних накопичень по періоду здійснення пенсійних внесків є більшою ніж еластичність по інвестиційному прибутку. Але по мірі підвищення рівня інвестиційного прибутку показник еластичності зростає.

Таблиця 2.4

Залежність розміру пенсійних накопичень від інвестиційного доходу та періоду здійснення пенсійних внесків*, тис. грн.

	і=5%	і=6%	і=7%	і=8%	і=9%	і=10%	і=11%	і=12%
n=5	6,8	7,0	7,2	7,3	7,5	7,7	7,9	8,2
n=6	8,4	8,6	8,9	9,2	9,5	9,8	10,1	10,5
n=7	10,0	10,4	10,8	11,2	11,6	12,1	12,6	13,1
n=8	11,8	12,3	12,8	13,4	14,0	14,6	15,3	16,0
n=9	13,6	14,3	15,0	15,7	16,5	17,4	18,3	19,3
n=10	15,5	16,4	17,3	18,3	19,4	20,5	21,7	23,0
n=11	17,6	18,6	19,8	21,1	22,4	23,9	25,5	27,2
n=12	19,7	21,0	22,5	24,1	25,8	27,6	29,7	31,9

*Інші умови розрахунку:

обсяг щомісячних пенсійних внесків 100 грн.;

нарахування відсотку - щомісячно.

Аналіз доводить, наскільки важливе значення має період здійснення пенсійних внесків. У випадку приєднання людини до програми додаткового пенсійного забезпечення у молодому віці, за інших рівних умов вона має більше шансів отримати значну за розміром недержавну пенсію ніж людина, що буде сплачувати більші за розміром пенсійні внески але на протязі меншого періоду.

Даний висновок не виключає важливість інвестиційної складової для формування пенсійних виплат. Участь у НПФ, КУА якого провадить більш ефективну інвестиційну стратегію, дозволить отримувати значні за розміром пенсійні виплати, навіть за нетривалого періоду пенсійних внесків.

Для оцінки економічних результатів від участі у додатковій корпоративній пенсійній програмі проаналізовано три основні випадки:

а) вік учасника, за якого він приєднується до корпоративної пенсійної програми, дозволяє цьому робити пенсійні внески впродовж тривалого часу (20-25 років);

б) вік учасника, за якого він приєднується до корпоративної пенсійної програми, дозволяє цьому робити пенсійні внески впродовж 10 років, або продовжити термін накопичення за рахунок пролонгування пенсійного віку на 5 років;

в) вік учасника, за якого він приєднується до корпоративної пенсійної програми, дозволяє цьому робити пенсійні внески впродовж 5 років.

Відсоток відрахувань від заробітної плати на цілі додаткового пенсійного забезпечення становить 5%. Середньорічний темп зростання заробітної плати (з урахуванням інфляційної складової) - 5%. Середній інвестиційний прибуток (з урахуванням інфляційної складової) на стадії нагромадження коштів становить 19%, на стадії здійснення пенсійних виплат - 10%. Інвестиційний прибуток відображає інфляційні очікування в середньому на рівні 5,6% у довгостроковій перспективі. Податок здоходів фізичних осіб становить 15%. Всі платежі щомісячні (табл. 2.5).

На основі наведених даних табл. 2.3 можна зробити наступні висновки:

а) розмір пенсійної виплати більшою мірою залежить від періоду пенсійних накопичень ніж від розміру пенсійних внесків;

б) ефективна інвестиційна політика дозволяє поступово зрівнювати в часі обсяги пенсійних накопичень із гарантуванням однакового відсотку пенсійних виплат в порівнянні із заробітною платою навіть за умови різних пенсійних внесків.

Перший висновок доводить важливість своєчасного приєднання до програм недержавного пенсійного забезпечення. Другий висновок підкреслює значення формування в межах системи управління діяльністю НПФ ефективної інвестиційної стратегії, що дозволить гарантувати приріст пенсійних активів за умови об'єктивних причин лімітування інших факторів (збільшення розміру пенсійних внесків, періоду накопичення).



Таблиця 2.5

Економічний результат учасника від участі у КНПФ на базі компанії «ТНК»

Вік учасника - 30 років
Заробітна плата - 588 грн.
Період пенсійних накопичень - 25 років
	2005	…	2013	…	2014	…	2019	…	2029
Пенсійні внески	29		38		48		61		95
Період пенсійних виплат - 30 років
Пенсійні виплати - 89 грн. (8,5% середньої заробітної плати за останні 30 років)
Вік учасника - 40 років
Заробітна плата - 1000 грн.
Період пенсійних накопичень - 10 років
Пенсійні внески	50		64		81		104
Період пенсійних виплат - 15 років
Пенсійні виплати - 62 грн. (5% середньої заробітної плати за останні 10 років)
Період пенсійних накопичень - 15 років
Пенсійні виплати - 126 грн. (8,5% середньої заробітної плати за останні 15 років)
Вік учасника - 50 років
Заробітна плата - 1500 грн.
Період пенсійних накопичень - 5 років
Пенсійні внески	75		91
Період пенсійних виплат - 10 років
Пенсійні виплати - 50 грн. (3% середньої заробітної плати за останні 5 років)
Пенсійні внески	116		141
Пенсійні виплати - 78 грн. (5% середньої заробітної плати за останні 5 років)
Період пенсійних накопичень - 10 років
Пенсійні внески	75		91
Період пенсійних виплат - 10 років
Пенсійні виплати - 137 грн. (7% середньої заробітної плати за останні 10 років)

На основі запропонованої узагальненої структури модельного портфелю, можна сформувати три типи інвестиційного портфелю, які поділяються за типами інвестиційної стратегії: агресивна, збалансована та консервативна.

Агресивна стратегія може застосовуватися лише до частини пенсійних активів за умов наявності значного досвіду управляючого та достатнього рівня забезпечення інформацією про об'єкти інвестування.

Враховуючі фактичні показники НБУ про рівень депозитних відсоткових ставок, постанови Кабінету Міністрів України про купонну ставку облігацій внутрішньої державної позики, дані українських емітентів корпоративних облігацій про купонний відсоток та дані Першої фондової торговельної системи про вартість укладених угод і котирувань акцій середній інвестиційний прибуток за рекомендованим до використання модельним портфелем протягом 2015 року оцінуються в діапазоні від 14 до 19% річних (табл. 2.6).

Як видно з даних табл. 2.6 оптимальною стратегією за співвідношенням доходність/ризик є збалансована. Агресивна стратегія, забезпечуючи можливість отримання прибутку вище середнього (16%), пов'язана із значним ризиком, що може призвести до втрати коштів.

Для створення довершеної системи управління пенсійним фондом, оцінка його роботи повинна бути доповнені показниками ефективності управління портфелем інвестиційних інструментів.

Показники ефективності управління повинні представляти собою комбінування двох головних характеристик - доходності та ризику, оскільки порівняння результатів управління лише на основі абсолютних значень не може дати об'єктивного судження щодо майстерності менеджеру.

Таблиця 2.6

Оцінні показники інвестиційного прибутку за окремими видами активів в межах одного фінансового року

Вид активу	Середній рівень прибутку за 2015 рік, % річних	Агресивна	Збалансована	Консервативна
		Відсоток в структурі активів, %
Цінні папери, доходи за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України	8,5	10,0	15,0	30,0
Банківські депозитні рахунки	11,5	10,0	10,0	10,0
Облігації українських емітентів	15,8	20,0	35,0	40,0
Акції українських емітентів	33,0	40,0	25,0	10,0
Об'єкти нерухомості	н/д	5,0	0,0	0,0
Банківські метали	7,0	5,0	5,0	5,0
Акції засновників	н/д	10,0	10,0	5,0
В середньому, % річних		18,71	16,56	13,67
Ризик (коефіцієнт ), %		99	65	55
Співвідношення доходність/ризик		0,2	0,26	0,25

Показники ефективності управління інвестиційним портфелем мають однакову структуру. В чисельнику - перевищення доходності портфелю над без ризиковою ставкою - цей показник є премією за ризик інвестиційного портфелю. В знаменнику відображається показник ризику - бета, стандартне відхилення або (для облігаційного портфелю) відносна дюрація.

Одним із показників ефективності управління інвестиційним портфелем є коефіцієнт Шарпа, що розраховується за формулою:

коефіцієнт Шарпа = (2.3)

де середня дохідність портфелю за період, що аналізується;

середня ставка без ризику за визначений період;

стандартне відхилення доходності портфелю.

В якості без ризикового активу можна взяти облігації внутрішньої державної позики, погашення яких гарантовано Урядом України або середню депозитну ставку.

Оцінка економічної ефективності роботодавця від впровадження корпоративних пенсійних програм повинна відображати: а) можливу економію витрат (виходячи із положень чинного законодавства про пільгове оподаткування внесків на недержавне пенсійне забезпечення); б) можливі шляхи та обсяги залучення інвестиційних ресурсів; в) підвищення ефективності кадрової політики та інші позитивні здобутки.

Для оцінки можливої економії в розрізі витрат і оптимізації витрат на персонал доцільно проаналізувати рівень співвідношення показника соціальних витрат (оплата праці, здійснення пенсійних внесків) та сукупних витрат роботодавця (з урахуванням надбавок на нарахувань).

За умов оптимізації показник співвідношення соціальних та сукупних витрат має наближуватися до максимально можливого значення:

(2.4)

де соціальні витрати роботодавця;

сукупні витрати роботодавця.

Фонд оплати праці компанії „Тюменська нафтова компанія” у 2014 році становив 147 900 грн. Ставка нарахувань на фонд становить 40,3%. У разі спрямування 10% фонду оплати праці на цілі недержавного пенсійного забезпечення, співвідношення буде мати вид:

У разі „заміщення” частини фонду оплати праці пенсійними внесками на користь працівника, співвідношення матиме вид:

Забезпечуючи працівникам отримання рівновеликого соціального ефекту в обох випадках, роботодавець витрачає на досягнення цього результату менше коштів.

Слід також враховувати економію при сплаті податку на прибуток, яка виникає у зв'язку з тим, що пенсійні внески, які сплачує роботодавець відносяться на валові витрати підприємства.

Сума економії буде дорівнювати:

тис. грн.

Сума зниження зобов'язань підприємства-платника податку на прибуток буде становити 578,7 тис грн.

Логічно проаналізувати можливі варіанти та ефект від залучення пенсійних активів:

1. Купівля КНПФ частини акцій підприємства без збільшення статутного фонду.

Переваги: можливий вихід на фондовий ринок і створення публічного іміджу. Недоліки: низький рівень капіталізації підприємств легкої промисловості.

2. Купівля КНПФ частини акцій підприємства після збільшення статутного фонду.

Переваги: формування інвестиційних ресурсів, можливий вихід на фондовий ринок і створення публічного іміджу. Недоліки: витрати на збільшення статутного фонду.

3.Купівля КНПФ частини акцій підприємства після збільшення статутного фонду із делегуванням повноважень управління іншим юридичним особам - стратегічним інвесторам.

Переваги: отримання додаткового зиску з угод (пільгові умови придбання обладнання, консультаційні послуги, довгострокове співробітництво, інвестиційні проекти тощо), можливий вихід на фондовий ринок, формування публічного іміджу. Недоліки: втрата корпоративного контролю.

4. Купівля КНПФ облігацій емітованих засновником.

Переваги: формування публічної історії, залучення інвестиційних ресурсів без втрати корпоративного контролю або збільшення статутного капіталу. Недоліки: повернення борового капіталу, виплата відсотків.

Для компанії «ТНК» у всіх визначених випадках головним ефектом є формування інвестиційних ресурсів, розмір яких буде зростати в залежності від збільшення кількості учасників КНПФ та росту інвестиційного прибутку.

Головною перевагою залучення коштів через програми додаткового пенсійного забезпечення є їх довго строковість.

Іншим важливим результатом участі підприємства у роботі КНПФ є можливий вихід на фондовий ринок. Отримання ринкової оцінки із подальшим підтримуванням котирувань дозволить підприємству підвищити ринкову капіталізацію та поступово почати формувати публічну історію для можливих подальших проектів, наприклад - здійснення облігаційного займу або IPO (initial public offering), розміщення АДР (депозитарних розписок) для залучення іноземних інвесторів.

Для кожного окремого робітника ефект від впровадження недержавного пенсійного забезпечення проявляється у наступному:

1) Можливість отримання пенсії з кількох джерел (із солідарної системи, обов'язкової накопичувальної та добровільної накопичувальної систем), що страхує громадян від бідності у похилому віці;

2) Встановлення соціальної справедливості через залежність майбутнього розміру пенсії від заробітку та страхового стажу;

3) Можливість підвищити розмір пенсій громадянам за рахунок: інвестиційного доходу, отриманого від вкладання коштів, облікованих на персональних накопичувальних пенсійних рахунках, у різні галузі економіки; відкладення терміну виходу на пенсію на більш пізній період, у разі бажання самої особи, і отримання актуарного підвищення розміру пенсії;

4) Можливість успадкування коштів, накопичених на персональних накопичувальних пенсійних рахунках, спадкоємцями померлих осіб, що неможливо в умовах солідарної (розподільчої) системи;

5) Залучення коштів роботодавців до процесу формування пенсійних заощаджень їх працівників через корпоративні та професійні недержавні пенсійні фонди;

6) Можливість для особи отримувати інформацію щодо використання перерахованих нею до пенсійної системи коштів (як до солідарної, так і до накопичувальної системи), що створює систему громадського контролю над системою пенсійного страхування та дозволяє кожній особі планувати свій майбутній розмір пенсії і впливати на нього. Реформа пенсійної системи, зокрема запровадження недержавного пенсійного забезпечення - тривалий процес, успіх якого визначається не лише правильним вибором основних напрямів реформи та принципів її проведення, але і системою заходів, що здатні підтримувати цей процес у визначених межах. Одним із найважливіших заходів є створення адекватної економічним умовам господарювання актуарної системи управління та аналізу діяльності недержавного пенсійного фонду. На основі визначених головних параметрів моделі управління можна стверджувати, що алгоритм оцінки діяльності НПФ, може бути застосований у практичній діяльності пенсійних адміністраторів або підприємств, що створили власний пенсійний фонд.



Розділ 3. Фінансове моделювання параметрів корпоративної системи недержавного пенсійного забезпечення працівників

3.1 Визначення оптимального рівня заміщення витрат на оплату праці пенсійними внесками на користь працівників «Тюменської нафтової компанії в Україні»

Останнім часом із розвитком недержавного пенсійного забезпечення все більше уваги приділяється проблемам актуарного оцінювання зобов'язань недержавних пенсійних фондів. Згідно із Законом України “Про недержавне пенсійне забезпечення” щорічне актуарне оцінювання недержавних пенсійних фондів визнане обов'язковим, і в даний час є стандартизований порядок його проведення відповідно до Положення про порядок визначення чистої вартості активів недержавного пенсійного фонду (відкритого, корпоративного, професійного) Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 11.08.2004 р. №339. Сьогодні можна говорити про створюваний у країні інститут пенсійних актуаріїв, формування процедури ліцензування їх діяльності.

Сутність актуарних розрахунків полягає в регулярному виконанні фінансових прогнозів коротко- і довготермінових наслідків створення, впровадження та функціонування пенсійних програм, а також зміни пенсійних планів. Актуарій має аналізувати поточний фінансовий стан пенсійного фонду, а також розробляти рекомендації щодо суми коштів, які мають бути внесені до фонду у відповідному році і в майбутніх періодах. Для того, щоб виконати такий аналіз, актуарій спершу мусить визначити розмір зобов'язання пенсійного фонду перед своїми учасниками, тобто обчислити суми зароблених на момент проведення аналізу пенсій. Стосовно пенсій, які вже сплачуються, зобов'язання визначаються як загальна сума коштів, необхідних для здійснення майбутніх пенсійних виплат. Для тих платників внесків, які ще не вийшли на пенсію, зобов'язання визначаються як приведена вартість пенсій, “зароблених” на дату проведення прогнозу і очікуваних до сплати в майбутньому. Приведена вартість майбутньої пенсії обчислюється з урахуванням зміни вартості грошей у часі та ризику смертності, інвалідності та вибуття з програми.

Зобов'язання пенсійного фонду стосовно виплат фіксуються на певну дату та відображаються в балансовому звіті. Вони визначаються як різниця між загальною сумою всіх майбутніх пенсій, що будуть сплачені нинішнім і майбутнім пенсіонерам, і сумою всіх майбутніх надходжень, які будуть напевно отримані пенсійним фондом.

У той же час проблема управління пенсійними зобов'язаннями підприємства, а точніше роботодавця, залишається маловивченою. Саме роботодавець у сьогоднішній українській системі недержавного пенсійного забезпечення часто несе найбільшу відповідальність за майбутнє своїх співробітників. І відповідальність ця - не тільки моральна.

Роботодавці, які мають широко поставлену систему пенсійного забезпечення, що фінансується самим роботодавцем і охоплює весь свій штат (зрозуміло, при виконанні певних умов, наприклад за наявності мінімального стажу), як правило, закріплює за працівниками право на одержання пенсії або в колективному договорі, або в іншому локальному нормативному правовому акті.

Можна було б припустити, що самі по собі ці документи не мають сили фінансових зобов'язань, а лише “встановлюють порядок” пенсійного забезпечення. Але практика переконує в іншому. Насправді, відмінність від прямих фінансових зобов'язань полягає лише в характері ймовірності пенсії, оскільки працівник може вийти на пенсію раніше або пізніше, може не дослужитися до пенсії зовсім. До того ж тривалість самих виплат (довічних) також не визначена.

Але всі ці характеристики ймовірності за наявності певної статистики (такої, як показник плинності кадрів на підприємстві і таблиці смертності) мають кількісне вираження. Отже, можна стверджувати, що з певною імовірністю у підприємства виникають фінансові зобов'язання стосовно пенсійного забезпечення, що потребує проведення їх чіткої кількісної оцінки.

При цьому, для цілей оцінювання зобов'язань підприємства не повинні враховуватися “реальні” пенсіонери, тобто ті учасники недержавного пенсійного фонду, сучасна вартість майбутньої пенсії яких уже розрахована й оплачена підприємством пенсійному фонду. Про них тепер подбає фонд. Ті працівники, які ще не досягли пенсійного віку, але вже є учасниками пенсійної програми на підприємстві, накопичили певні кошти, що складають реальні зобов'язання підприємства. Саме ці зобов'язання і повинні розглядатися як пенсійні пасиви при складанні звітності.

У такому разі активами пенсійної програми мають вважатися кошти, перераховані в НПФ або якимось іншим чином зарезервовані під пенсійну програму підприємства. Таким чином, вже на момент найму персоналу роботодавець з діючою пенсійною програмою бере на себе відкладені зобов'язання щодо виплати пенсій, точніше - щодо перерахування необхідних коштів корпоративному або іншому недержавному пенсійному фонду. Саме такий підхід до оцінки пенсійних зобов'язань підприємства припускають принципи бухгалтерського обліку, прийняті у США (US GAAP).

Виходячи з вищесказаного, можна сформулювати поняття “управління пенсійними зобов'язаннями підприємства” таким чином, як процес планування, організації і контролю фінансових потоків, спрямованих на забезпечення пенсійних виплат працівникам підприємства.

Особливе місце у вирішенні питання щодо заміни частини заробітної плати відрахуваннями у НПФ у «ТНК» посідає актуарне оцінювання пенсійних зобов'язань підприємства, оскільки воно дозволяє одержати найважливіші дані про зобов'язання на довгострокову перспективу.

Розмір пенсійних зобов'язань підприємства визначається не тільки пенсійною програмою підприємства і складом її учасників, але і методикою розрахунку сучасної вартості пенсії, що використовується недержавним пенсійним фондом. Саме ця методика визначає розмір внесків, які підприємство повинне здійснити для покупки пенсій своїм працівникам. Грошові кошти, що надійшли, зараховуються на солідарні або іменні пенсійні рахунки, інвестуються фондом з метою їх збереження і примноження. Діяльність фонду, відповідно до українського законодавства також підлягає актуарному оцінюванню, і одержання кваліфікованого висновку актуарія має бути для керівника підприємства неодмінною умовою співпраці з фондом.

Результати актуарного оцінювання корпоративного пенсійного фонду прямо впливають на величину пенсійних зобов'язань, оскільки тільки позитивний висновок актуарія дозволяє виключити із зобов'язань підприємства вартість вже сплачених пенсій.

Виходячи з отриманих результатів актуарного оцінювання, аналітично формулюється необхідне коректування параметрів пенсійної програми. Відзначимо, що в процесі управління пенсійними зобов'язаннями, коректуючи пенсійну програму, необхідно чітко визначити, що з метою управління зобов'язаннями може бути їх реструктуризація або збільшення, але не зниження. Обсяг соціальних пільг, що надаються, може бути змінений лише за допомогою введення нових пільг або заміни ними існуючих раніше. У цілому ж вартість зобов'язань перед кожним працівником не повинна знижуватися, інакше це нівелює всю соціальну і мотиваційну роль пенсійної пільги.

Однією з цілей ефективного управління пенсійними зобов'язаннями є економія витрат підприємства (у розумному і обґрунтованому підході до збільшення зобов'язань). При ухваленні рішення роботодавець повинен керуватися не тільки кінцевою метою функціонування системи, але і оперувати очікуваними значеннями виникаючих довгострокових зобов'язань. При такому підході підприємство, не знижуючи поточних зобов'язань, буде застраховане від виникнення необґрунтовано високих зобов'язань у майбутньому, що дозволить досягти бажаної мети - економії витрат.

На даний момент часу в Україні відсутня єдина методика актуарних розрахунків зобов'язань підприємства. Для кожної пенсійної програми має бути розроблене відповідне програмне забезпечення, доступне для учасників і вкладників. Учасник фонду повинен мати можливість у будь-який час одержати відповіді на питання:

§ який очікуваний розмір пенсії, якщо щомісячні внески становлять SV грн., а період сплати N років?

§ скільки років і скільки гривень щомісяця вносити, щоб одержати довічну пенсію у розмірі SP грн.?

Для побудови ефективної пенсійної програми актуарні зобов'язання необхідно оцінювати роздільно в контекстах:

§ розміру пенсійних зобов'язань фонду перед вкладником (учасником) у накопичувальному періоді;

§ розмір недержавної пенсії;

§ зобов'язання фонду в період виплат;

§ розмір викупної суми.

Зрозуміло, для визначення точних або, принаймні, найбільш імовірних обсягів зобов'язань щодо пенсійного забезпечення необхідно мати досить великий набір статистичних даних. Насамперед необхідно знати структуру працівників за статтю та віком.

Як правило, розмір пенсійних виплат, що призначаються, залежить від оплати праці працівника. Відповідно, дані про рівень оплати (принаймні, про середні значення за групами працівників) необхідні. Найчастіше стаж на підприємстві або в галузі відіграє значну роль, а отже, його очікувану тривалість теж необхідно розрахувати для проведення оцінювання. Крім того, ключовими статистичними припущеннями є вже згадувані раніше таблиці смертності і дані про плинність кадрів, а також вік виходу на пенсію.

Питання статистичного вивчення власних кадрів стосовно до пенсійної програми набуває особливого значення. Звичайно ж, ведення персоніфікованої бази даних за кожним співробітником-учасником - задача не з легких. Тому допускається при проведенні оцінювання ґрунтуватися на певних гіпотетичних наближеннях і допущеннях, наприклад, використовувати розподіл співробітників всередині групи за деякими ключовими ознаками.

За підсумками оцінювання підприємство зможе одержувати не тільки детальну картину підсумків року за пенсійною програмою, але і визначити сучасну вартість усіх узятих на себе зобов'язань щодо пенсійного забезпечення співробітників у майбутньому. Крім того, має сенс проаналізувати вплив ряду ключових допущень і припущень на підсумкову оцінку, з'ясувавши тим самим чутливість моделі до їх зміни. Зазначені показники незамінні при плануванні та управлінні пенсійною системою в організації, де недержавне пенсійне забезпечення є складовою частиною соціальної політики, здійснюваної роботодавцем.

Далі перейдемо до методики розрахунку зобов'язань підприємства.

При розрахунку зобов'язань підприємства необхідно сформувати вихідні дані - параметри пенсійної програми. Можливі два варіанти для розрахунку зобов'язань:

- розраховуються зобов'язання підприємства на дату оцінки, при цьому майбутні внески не враховуються;

- оцінюються фінансові можливості за тривалий період часу (наприклад, три роки) з урахуванням поточних зобов'язань і майбутніх.

Оцінка пасивів підприємства зводиться до розрахунку двох показників:

- сучасна вартість усіх зобов'язань;

- сучасна вартість активів.

Методика розрахунку пенсійних зобов'язань розроблена для пенсійної схеми з установленими розмірами пенсійних внесків.

При цій пенсійній схемі умови й порядок здійснення пенсійних внесків вкладниками фонду визначається встановленням періодичності й тривалості внесення.

Пенсійні внески вносяться вкладником на користь одного або декількох учасників відповідно до укладених договорів. Періодичність здійснення пенсійних внесків може бути:

- щомісячною;

- щоквартальною;

- один раз на шість місяців;

- один раз на рік.

За узгодженням із вкладником дозволяється одноразове здійснення пенсійних внесків у розмірі розрахункової суми пенсійних резервів або її частки.

Тривалість здійснення пенсійних внесків визначається часом: від надходження першого внеску на розрахунковий рахунок фонду до придбання учасником прав, установлених правилами, на одержання недержавної пенсії. Пенсійним договором може бути передбачене право вкладника (учасника) здійснювати пенсійні внески після придбання основ, які надають учаснику право на одержання недержавної пенсії.

Мінімальний накопичувальний період визначається з умови, що недержавна пенсія має бути не менше мінімального розміру пенсії при терміні виплат, обговореному даною пенсійною схемою (від 3 до 10 років).

Пенсійні внески здійснюються в такому порядку:

- перерахуванням на розрахунковий рахунок фонду (або його філії та представництва) через будь-який банк;

- перерахуванням на розрахунковий рахунок фонду (або його філії та представництва) через бухгалтерію за місцем роботи вкладника (якщо вкладником є фізична особа);

- поштовим переказом на розрахунковий рахунок фонду (або його філії та представництва);

- у вигляді грошових коштів через касу фонду.

Пенсійні внески вносяться в грошовій формі (у національній валюті).

Пенсійним договором визначається обраний вкладником порядок внесення пенсійних внесків, їх розміри, періодичність і тривалість внесення.

Порядок здійснення пенсійних виплат, їх розмір, періодичність і тривалість також визначаються в пенсійному договорі.

Учасник фонду набуває право на одержання недержавної пенсії у фонді за наявності сукупних умов, визначених національним законодавством, пенсійною програмою підприємства й індивідуальним пенсійним договором.

Пенсійні виплати (недержавна пенсія) за бажанням вкладника (учасника) можуть здійснюватися:

- на особовий або розрахунковий рахунки;

- поштовими відправленнями за його місцезнаходженням;

- на руки учаснику - через касу фонду.

Періодичність виплат недержавних пенсій може бути щомісячною або щоквартальною.

Розмір і тривалість одержання недержавної пенсії визначається актуарними розрахунками й залежить від розміру пенсійних резервів, що знаходяться на іменному пенсійному рахунку учасника.

Обов'язковою умовою, що визначає розмір недержавної пенсії, є те, що вона не може бути менше мінімального розміру пенсії.

У випадках, коли розмір недержавної пенсії на обговорений у пенсійному договорі термін буде менше мінімального розміру пенсії, фонд має право виплачувати пенсію в розмірі мінімального розміру пенсії до вичерпання пенсійних резервів учасника.

Пенсійним договором визначається обраний учасником порядок одержання недержавних пенсій, їх розміри, періодичність і тривалість виплат.

Одноразова виплата пенсійних резервів не допускається.

Базову актуарну модель оцінки фінансової вартості зобов'язань розроблено на підставі відповідності основоположному принципу, прийнятому у страхуванні - так званому принципу фінансової еквівалентності зобов'язань, згідно з яким сумарні вартості поточних та майбутніх пенсійних виплат на кожен момент часу мають врівноважуватися поточними активами та сумарними вартостями відповідних внесків.

При розробці актуарної моделі враховано такі припущення:

- будь-який пенсійний фонд, у тому числі і корпоративний, діє на основі повної фондованості, тобто фінансування пенсійних виплат здійснюється за рахунок сплачених на користь учасника страхових внесків та інвестиційного доходу;

- страховий тариф відрахування внесків до корпоративного пенсійного фонду встановлюється Пенсійною програмою, при цьому розмір базового внеску не може бути нижчим, ніж 10% від мінімальної заробітної плати у поточному році розрахунку;

- розрахунковим періодом щодо сплати внесків та виплати пенсій вважається календарний рік.

Для оцінки зобов'язань за Пенсійною програмою необхідно провести прогноз кількості кандидатів на одержання недержавної пенсії на оцінюваний період і розміри виплат у такій послідовності:

· етап 1: за допомогою аналізу персональних даних працівників підприємства визначаються кандидати на одержання недержавної пенсії в плановому порядку;

· етап 2: розраховується очікуваний розмір недержавної пенсії для кожного з визначених на попередньому етапі кандидатів;

· етап 3: виходячи з розрахованих на етапі 2 розмірів пенсій, розраховується їх очікувана вартість відповідно до методики визначення сучасної вартості пенсії, індивідуально для кожного кандидата;

· етап 4: розраховується сумарна вартість пенсій для всіх кандидатів.

Для побудови актуарної моделі розрахунку пенсійних зобов'язань розглядаються два періоди: накопичувальний період та період сплати пенсійних виплат.

Сума пенсійних зобов'язань фонду перед учасником у накопичувальному періоді сплати внесків дорівнює сумі пенсійних накопичень, які формуються на індивідуальному пенсійному рахунку шляхом сплати внесків на користь учасника та розподіленого між учасниками інвестиційного доходу.

Розрахунок пенсійних накопичень (S_inp) здійснюється за формулою

,(3.1)

де, N - період сплати внесків, років;

B_t - внески працівника у році t;

V_t - внески роботодавця на користь працівника у році t;

i - ставка прибутковості (доходності);

t - поточний рік розрахунку.

Учасник самостійно визначає розмір внеску та обсяг грошових коштів, які він сплачує щорічно до корпоративного фонду.

Внески, які здійснює на користь працівника роботодавець, є диференційованими в залежності від ряду ознак:

, (3.2)

де, V_min - базовий внесок, розмір якого не менше, ніж 10% від мінімальної заробітної плати в країні на час розрахунку;

К₁ - зарплатний коефіцієнт (співвідношення заробітної плати учасника до мінімальної заробітної плати);

К₂ - коефіцієнт стажу;

К₃ - соціальний коефіцієнт, який враховує соціальний статус учасника.

Коефіцієнт стажу (К₂) встановлює вимоги щодо мінімальної тривалості стажу роботи на підприємстві та верхнє обмеження нарахування стажу.

При визначенні стажу мінімальний стаж, що враховується в пенсійній програмі, складає Тmin - 5 років, максимальний - 20 років. Розрахунок коефіцієнта стажу наведено у табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Коефіцієнт стажу

Тривалість роботи на підприємстві	Значення К2
Менше 5 років	1
Від 5 до 15 років	За кожен рік понад 5 років додається по 0,05, 1,05 - 1,5
Від 15 до 20 років	За кожен рік понад 15 років стажу додається по 0,1, 1,6 - 2,0
Більше 20 років	2,0

Соціальний коефіцієнт К₃ призначається учаснику фонду Пенсійною комісією. При його визначенні враховується:

- соціальний статус пенсіонера (кількість членів сім'ї пенсіонера, наявність утриманців, житлові умови, наявність хронічних захворювань, травм, пов'язаних з роботою на підприємстві і потребуючих додаткового медичного забезпечення);

- заслуги учасника перед підприємством (наявність почесних нагород, почесних звань, патентів, винаходів).

Таким чином, формула для розрахунку суми пенсійних накопичень матиме такий вигляд:

.(3.3)

Виходячи із суми пенсійних накопичень на індивідуальному рахунку учасника розраховується розмір щорічної пенсії:

, (3.4)



де, Т - тривалість періоду пенсійних виплат.

З моменту набуття учасником пенсійних прав починається виплата пенсії, розмір якої розраховується, виходячи із суми накопичень на індивідуальному рахунку та актуарних таблиць смертності.

У цей період зобов'язання фонду перед учасником розраховуються за формулою

, (3.5)

де, S_m - розмір щорічної пенсії;

l_x+k,, l_x - кількість осіб, які з вибірки у 100000 осіб доживають до віку (х+к) та (х) відповідно;

х - поточний вік учасника;

w - граничний вік дожиття (з таблиць смертності);

к - поточний рік розрахунку.

Відповідно до запропонованої методики розрахунку пенсійних зобов'язань обчислені суми накопичень на індивідуальних пенсійних рахунках за умов застосування різних пенсійних схем щодо сплати пенсійних внесків.

Суми пенсійних накопичень розраховувалися за двома варіантами.

За обома варіантами розрахунки виконано у припущенні, що внески сплачуються як працівником, так і роботодавцем. Працівники сплачують внески у розмірі 10% від мінімальної заробітної плати 941 грн. за обома варіантами. Роботодавці за першим варіантом сплачують внески у розмірі 10% від мінімальної заробітної плати 941 грн., за другим варіантом внески у розмірі 7% сплачуються із заробітної плати 2629 грн. (середня заробітна плата по Україні за 2014 р.).

Розрахунки обсягів пенсійних накопичень виконано у припущенні, що термін сплати внесків може становити від 10 до 20 років. Для визначення чистої поточної вартості пенсійних зобов'язань використано дисконтну ставку 12%. Результати розрахунків наведено у табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Обсяг пенсійних накопичень учасника корпоративного фонду

Заробітна плата за місяць, грн.	Розмір базового внеску учасника за один рік, грн.	Розмір внеску роботодавця за один рік, грн.	Загальна сума внеску за один рік, грн.	Дисконтована вартість коштів на індивідуальному пенсійному рахунку, накопичених протягом	Чиста поточна вартість коштів, накопичених на індивідуальному пенсійному рахунку
				10 років	20 років	за 10 років	за 20 років
941	1129,2	1129,2	2258,4	39630,74	162723,16	14290,65	18893,19
2629	1129,2	2208,36	3337,56	58540,80	241973,1	21119,34	27935,38

Сума пенсійних накопичень за першим варіантом може коливатися від 39630,74 до 162723,16 грн. в залежності від періоду сплати внесків. За другим варіантом суми пенсійних накопичень зростають відповідно до 58540,80 та 241973,1 грн.

У цих розрахунках до уваги беруться категорії працівників, які за віком молодші 35 (жінки) та 40 років (чоловіки). Самі ці вікові категорії можуть очікувати від участі у корпоративній пенсійній програмі найбільші суми пенсійних накопичень та розраховувати на достатньо високий рівень майбутніх пенсій.

До зазначених статево-вікових категорій належать жінки 1971-1972 рр. народження та чоловіки 1966-1967 рр. народження. Очікувана тривалість життя при народженні у цей період становить 74,3 року для жінок та 67,7 року для чоловіків. Виходячи із пенсійного віку для жінок (55 років) та чоловіків (60 років) розрахунок довічної пенсії здійснюється у припущенні, що жінки одержують пенсію протягом 232 місяців, чоловіки - 86 місяців.

При встановленні умов пенсійного договору визначається період, протягом якого учасник одержує пенсійні виплати. Оскільки для корпоративних пенсійних фондів прийнятною є пенсія з встановленим періодом виплат, доцільно встановити верхню межу періоду виплат.

Це є важливим моментом, оскільки на розмір пенсії суттєво впливає тривалість її виплати. Наприклад, пенсійні накопичення, які сформовано за 10 років, складають за різними варіантами 39630 грн. (58540 грн.). При встановленні п'ятирічного терміну виплати пенсії її щомісячний розмір дорівнює 660,5 грн. (975,7 грн.). При 20-річному терміні сплати пенсійних внесків можна розраховувати на щомісячну пенсію у розмірі 2712,05 грн. (4032,8 грн.).

Якщо розрахувати розмір пенсії виходячи із чистої поточної вартості пенсійних накопичень, то сучасна вартість пенсійної виплати буде значно меншою: 238 грн. (315 грн.) при терміні накопичень 10 років та 5-річному терміні виплати пенсії та 351 грн. (465 грн.) - при 20-річній тривалості періоду накопичень.

Одержані результати свідчать, що на величину накопичень впливає норма дисконту та тривалість сплати внесків. Також впливовим фактором є ставка дисконту, за якою розраховується сума пенсійних накопичень та її чиста поточна вартість.

Накопичення на індивідуальному рахунку є власністю учасника фонду, тому можуть бути успадковані або виплачені у вигляді викупної суми учаснику фонду при розірванні пенсійного договору.

При розірванні пенсійного договору фонд зобов'язаний виплатити вкладнику (учаснику) викупну суму.

Викупна сума - це кошти, що виплачуються фондом учаснику у разі розірвання угоди та звільнення учасника фонду з підприємства. Викупна сума виплачується тільки тим учасникам, для яких відкритий іменний пенсійний рахунок.

Якщо учасник фонду не здійснював пенсійних внесків у фонд власними коштами, то викупна сума на пенсійні накопичення, здійснені вкладником на користь учасника фонду, може бути виплачена учаснику фонду тільки з моменту виникнення на те пенсійних основ.

Розмір викупної суми, виплачуваної учаснику, розраховується як

Wуч = Wіпр + Wспр - Wвипл (3.6)

де: Wіпр - сума пенсійних внесків, внесених учасником у фонд власними внесками, і сума інвестиційного доходу;

Wспр - сума пенсійних внесків, які переведено роботодавцем на іменний пенсійний рахунок учасника;

Wвипл - сума пенсій, виплачена вкладником при настанні пенсійних основ учасника.

При звільненні учасника фонду до виникнення пенсійних основ (за наявності поважних причин), який брав участь у формуванні щомісячних внесків своїми коштами, на його іменний рахунок переводяться пенсійні накопичення відповідно до таблиці 3.3.

Таблиця 3.3

Розмір викупної суми для Учасника

Термін участі в Пенсійній програмі	Розмір значень Wспр - частини солідарних пенсійних накопичень, перекладених на ІПР
Від 1 до 5 років	0,50* Wспр
Від 5 до 7 років	0,75* Wспр
Від 7 до 10 років	1,00* Wспр
Понад 10 років	1,25* Wспр

Якщо учасник фонду не здійснював пенсійних внесків у фонд власними коштами, але виявив бажання одержати викупну суму, то в перший рік виникнення пенсійних основ в учасника фонду викупна сума не виплачується, а виплачується пенсія, встановлена пенсійною комісією.

Права та обов'язки сторін пенсійного договору передбачають наступне: вкладник-роботодавець зобов'язаний здійснювати внески за рахунок власних коштів на користь своїх працівників відповідно до пенсійного договору. Вкладник має право припинити сплату внесків у разі припинення трудових відносин із працівником, на користь якого внески сплачувалися.

Учасник фонду зобов'язаний виконувати умови, визначені пенсійним договором і статутом фонду. Учасник має право заперечити дії вкладника, що здійснює внески на його користь, і дії фонду, пов'язані з наданням недержавного пенсійного забезпечення, шляхом звернення до Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг або звернення до суду.

3.2 Пропозиції щодо варіантів інвестування пенсійних активів для забезпечення ефективної структури інвестиційного портфеля

Існує багато варіантів пенсійних програм, що розрізняються за складом учасників, наявністю пенсійного резерву, джерелами фінансування, правом власності на кошти фонду, методами управління тощо.

Автором пропонуються такі етапи розробки пенсійної програми:

1. Проведення соціально-економічного аналізу підприємства, що містить аналіз таких показників:

· демографічна структура (розподіл за віком, статтю);

· фінансові показники (наприклад, частка фонду оплати праці у бюджеті підприємства);

· прогноз темпів виходу співробітників на пенсію та ін.

Результати аналізу дозволять виявити пріоритетні задачі, провести попередні актуарні розрахунки і оцінити сумарні витрати підприємства на фінансування Програми.

2. Розробка Корпоративного пенсійного плану, у якому закріплені основні параметри Програми, регламентуються відносини роботодавця і працівника з питань недержавного пенсійного забезпечення та визначаються:

· основні принципи фінансування Програми (тільки роботодавцем, або спільно роботодавцем і працівником);

· нормативна база, що визначає право на одержання пенсії (визначаються категорії співробітників підприємства, що беруть участь у Програмі; період накопичення та умови придбання працівником права розпорядження накопиченою на рахунку сумою; порядок і схему пенсійних виплат; умови одержання викупної суми і оформлення правонаступництва);

· методика визначення розміру пенсій (описується можлива диференціація пенсій за рахунок роботодавця залежно від посади, стажу роботи, останнього окладу або інших індивідуальних показників працівників).

3. Складання індивідуальних пенсійних договорів із співробітниками підприємства. Основними умовами пенсійного договору є:

· розмір і порядок здійснення пенсійних внесків;

· порядок обліку пенсійних внесків на солідарному або іменному пенсійному рахунках;

· порядок нарахування інвестиційного доходу;

· настання права вимоги за договором;

· умови зміни і розірвання договору.

На заключному етапі підприємство здійснює фінансування Програми відповідно до умов Пенсійного договору.

Як було сказано вище, основними параметрами пенсійної програми є основні принципи фінансування пенсійної програми; нормативна база, що визначає право на одержання пенсії.

Право на пенсійне забезпечення може надаватися всім працівникам, окремим визначеним категоріям, або працівникам, що мають необхідний мінімальний стаж роботи на підприємстві.

Структуру пенсійної програми на підприємстві наведено на схемі (рис. 3.1). Запропонована структура пенсійної програми може бути використана не лише при формуванні корпоративного пенсійного фонду, але і професійного пенсійного фонду. Відмінності полягають лише у тому, що при формуванні фінансової основи професійного фонду внески працівників не є обов'язковими.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.1 Основні параметри пенсійної програми в «ТНК»

При формуванні принципів фінансування пенсійної програми необхідно враховувати особливості сформованого менталітету (середньостатистичний працівник сьогодні не готовий до формування пенсійних накопичень за свій рахунок у добровільному порядку). Тому, кажучи про фінансування пенсійної програми, маємо на увазі обов'язкову участь роботодавця. Фінансування може бути цілком покладене на роботодавця, здійснюватися разом із працівниками на паритетних принципах, або мати на увазі мінімально гарантований обсяг накопичень із боку підприємства з можливістю його подальшого збільшення працівником.

Досить широко розповсюджений досвід фінансування пенсійної програми цілком за рахунок роботодавця в Росії. Серед переваг такого підходу ключовими є створення позитивного іміджу організації; забезпечення соціальної захищеності працівників незалежно від їх власного усвідомлення необхідності такого захисту; відчутний виграш на ринку праці. У той же час необхідно розуміти, що розмір призначуваних пенсій не може бути високим без істотних витрат. Як тільки стає очевидним недостатній розмір недержавних пенсій, а їх збільшення потребує неприйнятних для роботодавця витрат, необхідно розглянути можливість пайової участі працівників у формуванні пенсійних накопичень.

У світовій практиці пенсійного забезпечення найбільш ефективною визнана система, заснована на особистій зацікавленості самого працівника в накопиченні майбутньої пенсії. Замість знеособленого солідарного рахунку підприємства передбачається відкриття іменних пенсійних рахунків кожному працівнику. З введенням нової системи працівник сам приймає рішення, який відсоток від заробітної плати він хотів би відкладати на свій пенсійний рахунок. Це може бути 1%, 2% або, скажемо, 5%. За рахунок цих відрахувань формується певний капітал. При виході на пенсію підприємство зобов'язується додати до накопичень майбутнього пенсіонера суму, яка дорівнює сумі коштів, внесених самим працівником.

Якщо працівник щомісяця вносив, припустимо, 50 грн. і робив внески протягом 10 років, то сума внесених ним коштів, складе 6000 грн. (50грн. * 12 міс. *10 років). При виході на пенсію підприємство додасть на пенсійний рахунок пенсіонера ще 6000 грн. Але відзначимо, що сума внесків щороку буде вище у зв'язку із зростанням заробітної плати. До того ж пенсійний капітал працівника буде значно перевищувати суму внесків, оскільки, вкладені ним кошти інвестувалися в різні фінансові інструменти, і тим самим приносили дохід.

Для організації переходу до системи пайової участі можна розділити працівників на деякі умовні категорії. Одну з таких категорій можуть становити працівники, що виходять на пенсію протягом найближчих років. Недержавна пенсія для даної категорії працівників може обчислюватися, виходячи із солідарного принципу формування пенсійних коштів за існуючою нині системою. Розмір пенсій цих працівників буде визначатися роботодавцем.

Інші категорії працівників можна розбити за категоріями за тривалістю накопичувального періоду. Такі працівники самі визначають суму і порядок перерахування на іменний пенсійний рахунок. При цьому максимальна сума пенсійних коштів, що може бути направлена на іменний пенсійний рахунок працівника, не може перевищувати визначеного відсотка від заробітної плати працівника.