Аналіз діяльності Інпромбанку

-

-

97,02

52,9

2

250,22

30,34

10,8

66,68

36,3

3

215,74

34,48

13,8

32,25

17,57

4

198

14,74

8,2

14,46

7,8

0

183,54

14,46

7,3

-

-

* відносно попереднього ранжируваного по убуванню Э варіанту

2) Найбільш ефективним за критерієм Е виявився перший варіант-зовнішнє запозичення за допомогою інструменту «випуск єврооблігацій». Але його відхилення від другого за величиною Е третього варіанту (інструмент - IPO) складає всього лише 10,8%. Якщо вважати, що в розрахунках враховані всі внутрішні і зовнішні невизначеності, і методика зіставлення варіантів об'єктивна, то тоді такий тонкий механізм Критерій Е дає об'єктивну відповідь, якщо ж цього сказати не можна, можна вважати, що відхилення в 10, 8% лежить в межах допустимих помилок, і обидва ці варіанти, перший і третій (зовнішні запозичення за допомогою IPO), є рівнозначними. У цьому випадку вибір оптимального варіанту слід проводити за допомогою більш глибокого аналізу з залученням інших (не тільки розрахункових) показників, параметрів і умов. При цьому слід мати на увазі, що аналіз і вибір оптимального варіанту проводиться за умов, заданих при розрахунку величини Е для кожного варіанту.

3) Другий, четвертий і нульовий варіанти відрізняються від першого по величині критерію Е відповідно на 24,6%, 32,8% і 40,1%, що свідчить про їх не конкуренто спроміжність по відношенню до першого варіанту.

4) Кожен з розглянутих варіантів виходу на зовнішні ринки значно (крім варіанту 4) перевищує за критерієм Е варіант звичайної діяльності Інпромбанку без його виходу на зовнішні ринки: перший варіант зовнішніх запозичень більш, ніж на 50% краще нульового варіанту, другий варіант - майже на 40%, третій варіант - майже на 18%. Ці значення відхилення критерію Е вельми істотні і не можуть вважатися випадковими. Тільки четвертий варіант за критерієм Е близький до нульового. У зв'язку з зазначеним, можна зробити висновок про те, що будь-який варіант виходу Інпромбанку на зовнішні ринки з метою зовнішніх запозичень вигідніше й ефективніше, ніж звичайна його діяльність без зовнішніх запозичень. Причому в цій роботі цей висновок доведений незважаючи на те, що за усталеним думкам, вихід на зовнішні ринки ефективний, якщо зовнішні запозичення досить великі (як правило, більше $ 80-100 млн.). Проведені детальні розрахунки показали, що цей усталений висновок не у всіх конкретних випадках об'єктивний, і можна отримати досить значне поліпшення показників середньому за обсягом фінпідприємства і при менших за абсолютною величиною зовнішніх запозиченнях.

5) На користь першого варіанту запозичень свідчить величина критерію Е, а також досить великий обсяг зовнішніх запозичень, досить велика величина операційного прибутку, але при цьому середня щорічна величина рентабельності навіть дещо зменшилася в порівнянні з нульовим варіантом, що істотно важливо. Це пояснюється значним зростанням експлуатаційних витрат.

6) На користь третього варіанта запозичень свідчить майже однакова величина критерію Е, незначне зростання експлуатаційних витрат, значне зростання рентабельності, але при цьому зростання доходів незначний, обсяг запозичень також незначний, і є небезпека «розмиття» статутного фонду Інпромбанку. Проте відносна величина зростання основних показників (у тому числі і критерію Е) на 1 грн. зовнішнього запозичення в цьому варіанті значно більша, ніж у першому варіанті.

7) Виходячи із зазначеного, для подальшого дослідження приймаються два конкуруючих варіанти - перший і третій - для з'ясування випадковості чи закономірності наявності різниці між ними величини критерію Е в 10, 8%. З'ясування цього питання проводиться на основі методології обліку невизначеностей в діяльності Інпромбанка в перспективному періоді.

3.2.3 Облік невизначеностей і визначення надійності показників діяльності Інпромбанку

Як було зазначено вище, найбільш ефективними варіантами зовнішніх запозичень для Інпромбанку є варіанти 1 і 3. У табл. 3.21 наведено розрахунок величини можливих флуктуацій (змін) основних показників діяльності Інпромбанку по роках розглянутого періоду для цих варіантів у зв'язку з невизначеностями внутрішнього, зовнішнього та тимчасового характеру, які супроводжують його діяльність. Величина флуктуацій (довірчих інтервалів змінена від мінімального до максимального значення) визначена з надійністю, що дорівнює 80%. Розрахунки для визначення мінімального і максимального можливих значень аналізованих показників, що характеризують їх можливі рівно імовірні флуктуації як в меншу, так і в більшу від детермінованого (розрахункового) їх рівня проведений в табл. 3.21 за певними співвідношеннями. Надійність таких флуктуацій (рівно імовірного досягнення як мінімального, так і максимального рівня) цих показників була прийнята на рівні 80%, тобто значення показників, наведених у табл. 3.21, може бути ймовірно досягнуто з надійністю 80 %.

Аналізуючи дані, наведені в табл. 3.21, необхідно відзначити наступне:

1) Для першого варіанту характерна ситуація, коли починаючи з першого року перспективи чистий прибуток може рівно імовірно з надійністю, що дорівнює 80%, змінюватися від збитку, рівного 3-5 млн. грн. на рік, до прибутку, що дорівнює 40-50 млн. грн. на рік. У той час, як по третьому варіанту чистий прибуток з тієї ж надійністю може змінюватися по роках перспективи від 4-5 млн. грн. щорічно до 20-40 млн. грн. на рік. При цьому необхідно зазначити, що для обох варіантів у перший рік розглянутого періоду, коли виробляються відносно великі витрати на організацію зовнішніх запозичень, мінімальне значення операційної, чистого прибутку і рентабельності є негативна величина. Загальний обсяг збитків по чистому прибутку за першим варіантом у поточному періоді може скласти близько 40 млн. грн., В той час як цей показник по третьому варіанту становить близько 30 млн. грн. прибутку. Все це свідчить, що з урахуванням невизначеностей більш прийнятним є третій варіант.

2) Щорічна рентабельність діяльності Інпромбанку за першим варіантом в середньому за розглянутий період з надійністю, що дорівнює 80%, може змінюватися від величини 1,1% до 100,7%, а за третім варіантом - від 12,3% до 112,2 %, що також свідчить про те, що більш прийнятним може бути третій варіант. Про це ж свідчить і той факт, що з надійністю, що дорівнює 80% сумарне мінімальне значення операційної-прибутку за першим варіантом за всі роки перспективи складе 8,8 млн. грн., а за першим варіантом - 55,8 млн. грн. Хоча заради об'єктивності слід зазначити, що майже всі аналізовані показники з ймовірністю, що дорівнює 80% мають максимальні значення великими за першим варіантом, ніж по третьому.

3) Погіршення результуючих показників (прибуток, рентабельність) за першим варіантом, в порівнянні із третім (як детерміновані, так і імовірнісні), пов'язане, як не парадоксально на перший погляд, з тим, що за першим варіантом були сформовані щодо значні додаткові капітальні вкладення (в розмірі близько 30 млн. грн.), а за третім - ні. Це положення пояснюється тим, що, загалом-то, позитивний факт формування додаткових капітальних вкладень повинен для своєї компенсації мати значну економію експлуатаційних витрат, а в дійсності ці додаткові капвкладення за аналізований період не встигають окупитися тієї економією експлуатаційних витрат, яка накопичується за цей же час. Правда, коли починають враховуватися суміжні (зовнішні) і народногосподарські (регіональні) ефекти при розрахунку інтегрального критерію, то цей недолік «розсмоктується» по інших ефектів, про що свідчить перевищення Е за першим варіантом на 10%,. Особливо це положення видно по четвертому варіанту (сек'юрітизації активів), де були сформовані ще більші за величиною додаткові капітальні вкладення (у розмірі 55 млн. грн.). Однак тут при обліку народногосподарських ефектів «розсмоктування не окупності» цих витрат економією експлуатаційних витрат не могло збільшити критерій Е до такого рівня, щоб конкурувати з другим варіантом (відсутність додаткових капітальних вкладень), так як величина Е по четвертому варіанту на 25% менше величини Е по третьому варіанту. Як показав аналіз, навіть якщо б ми по четвертому варіанту зменшили величину додаткових капітальних вкладень до рівня першого варіанту (27 млн. грн.), То й тоді критерій Е збільшився б на 2-30 пунктів і досяг би рівня 220-230 млн. грн., але ніяк не 250 або 280 млн. грн. Зазначене тут, на перший погляд, невідповідність між величиною додаткових капвкладень і викликаної ними економією експлуатаційних витрат пояснюється тим, що тут існують досить значні тимчасові лаги освіти економії, які можуть виявитися в тому разі, якщо обліковий період їх дії збільшиться до 40 років (а не 15 років, як це зроблено тут).

4) Зазначене в п. 3 свідчить про те, що при здійсненні тапризначення варіантів зовнішніх запозичень, так само як і при порівнянні інших варіантів, повинно виконуватися основна умова: величина додаткових капітальних вкладень і економія експлуатаційних витрат повинні бути такими, щоб перші могли на певних умовах і за певний час окупатися другими. Це є основною умовою теорії ефективності капітальних вкладень, не заслужено забутої в даний час і в дослідженнях, і на практиці, і не вивчається в ВНЗ-ах. Для нашого випадку це означає, що прибутковість реалізації зовнішніх запозичень повинна бути більше розрахованої у цьому проекті за умови формування певної величини додаткових капітальних вкладень, для чого необхідно змінити умови, параметри та показники використовуються при цьому фінансових інструментів.

Необхідно відзначити, що розрахунки критерію Е по другій концепції є більш об'єктивними «тонкими» при оцінці флуктуацій величини Е, ніж розрахунки по першій концепції, де застосовується теорія довірчих інтервалів для величини Е, а не для її складових , як це зроблено при другій концепції розрахунків. Виходячи з цього необхідно зазначити, що при розрахунках за другою концепції для першого варіанту зовнішніх запозичень з імовірністю в 80% величина Ев в розглянутому перспективному періоді рівно імовірно може змінюватися від негативного значення, рівного 35 млн. грн., До позитивного значення, рівного 690 млн. грн. Це свідчить про те, що економія експлуатаційних витрат може бути з урахуванням зазначеної ймовірності менше або більше додаткових капітальних вкладень, тобто рівно імовірно в аналізованому періоді для цього варіанту «отримання» та збитків і прибутку, що неприпустимо для найбільш ефективного (оптимального) варіанту прийняття рішення. Для третього варіанту така ситуація неможлива, так як флуктуація імовірнісного критерію ефекту знаходиться в області його позитивних значень, тобто завжди економія експлуатаційних витрат буде перевищувати додаткові (діючі) капвкладення, тобто цієї економії завжди протягом аналізованого періоду буде досить, щоб Інпромбанк працював з прибутком. Це останнє твердження є останнім і найбільш переконливим доказом прийнятності третього варіанту зовнішніх запозичень Інпромбанк. Крім того, на користь цього твердження свідчить і той факт, що максимальний рівень критерію ефекту за першим варіантом перевищує відповідний його рівень для третього варіанту всього лише на 25%, а мінімальний рівень Ев для третього варіанту «перевищує» відповідний показник для першого варіанту аж на 240%, тобто в інтервалі змін величина Ев для третього варіанту більше, ніж Ев для першого варіанту, що також свідчить про ефективність третього варіанту. При цьому необхідно відзначити, що, якщо для детермінованих розрахунків домінантою в критерії ефекту є його «прибуткова» складова, то для імовірнісних розрахунків, які є більш точним інструментом аналізу, такий домінантою є вже «капітальна» складова, що більш відповідає теоретичним поглядам на оцінку ефективності порівнюваних варіантів.

Таким чином, облік невизначеностей та ймовірності діяльності дозволив нам отримати однозначну відповідь про те, що третій варіант є більш ефективним і зовнішні запозичення за допомогою IPO є більш прийнятними для Інпромбанку протягом періоду 2011-2015 років.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Загальні питання охорони праці

Охорона праці є системою законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці [1].

В Україні законодавство про охорону праці складається з Конституції України, Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці визначає Закон України «Про охорону праці» [1]. Цей закон регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Сучасний стан охорони праці в Україні можна охарактеризувати як такий, що викликає серйозне занепокоєння. Створення безпечних умов праці ? це невід'ємна частина соціально-економічного розвитку держави, складова державної політики, національної безпеки та державного будівництва, одна з найважливіших функцій органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад, підприємств.

Основним чинником поліпшення стану охорони праці на сучасних підприємствах відповідно до вимог нормативних актів дедалі рішучіше виступає економічна заінтересованість самих підприємств. Наслідки нещасних випадків і порушень нормативних актів стали настільки відчутні, що підприємства самі заінтересовані в додержанні всіх вимог охорони праці. Тому вирішення основних завдань охорони праці є досить актуальним.

4.2 Управління охороною праці на ВАТ “Інпромбанк”

Організація роботи в царині охорони праці полягає у виборі та формуванні такої структури управління охороною праці на підприємстві, яка найповніше відповідала б меті створення безпечних і сприятливих умов праці.

Управління охороною праці ? це підготовка, прийняття і реалізація правових, організаційних, науково-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров'я й працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Об'єктом управління охороною праці є діяльність функціональних служб та структурних підрозділів філії щодо забезпечення безпечних і здорових умов праці на робочих місцях.

Організація й координація робіт у галузі охорони праці повинні передбачати формування органів управління охороною праці, встановлення обов'язків і порядку взаємодії осіб, які беруть участь в управлінні, а також у прийнятті та реалізації управлінських рішень.

Управління охороною праці на підприємстві ВАТ “Інпромбанк” здійснює директор підприємства, а у структурних підрозділах ? відповідні керівники підрозділів.

Згідно Закону України «Про охорону», якщо на підприємстві працюючих 50 і більше осіб, то роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці [1].

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю, тобто директору. У службі охорони праці ВАТ “Інпромбанк” працюють дві людини: головний інженер з охорони праці і інженер з охорони праці.

Структура управління охороною праці на підприємстві ВАТ “Інпромбанк” наведена на рисунку 4.1.

Рисунок 4.1 - Структура управління охороною праці на підприємстві ВАТ “Інпромбанк”

Зобов'язання, права та відповідальність посадових осіб за виконання покладених на них функцій щодо питань охорони праці розглядаються в посадових інструкціях, форма яких розроблена «Держнаглядохоронпраці». Згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі та на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці [1].

Згідно з Типовим положенням про службу охорони праці, служба охорони праці виконує такі завдання:

· забезпечення безпеки трудових процесів, устаткування;

· забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту;

· професійну підготовку й підвищення кваліфікації працівників з питань поліпшення умов праці;

· вибір оптимальних режимів праці та відпочинку працівників;

· професійний добір виконавців для визначених видів робіт.

До основних функцій служби охорони праці належать: опрацювання ефективної цілісної системи управління охороною праці, сприяння вдосконаленню діяльності в цьому напрямі кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи, проведення оперативно-методичного керівництва роботи з охорони праці та ін.

Служба охорони праці організовує:

· забезпечення працівників правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами з охорони праці;

· паспортизацію робочих місць щодо відповідності їх вимогам охорони праці;

· облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також шкоди від цих подій;

· підготовку статистичних звітів підприємства з питань охорони праці;

· розробку перспективних та поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці;

· роботу методичного кабінету охорони праці, пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій, оглядів, конкурсів, бесід, лекцій, оформлення інформаційних стендів тощо;

· допомогу комісії з питань охорони праці підприємства в опрацюванні необхідних матеріалів і реалізації її рекомендацій;

· підвищення кваліфікації й перевірку знань посадових осіб з питань охорони.

4.3 Виробнича санітарія

Робота фінансиста полягає в підготовці і проведенні аналізу одержаної фінансової інформації і вироблення пропозиції. Вказана робота виконується в приміщенні офісу і пов'язана з вивченням паперових і магнітних носіїв інформації, а також робота з апаратними засобами.

Розміри кімнати: довжина - 5 м, ширина - 4 м, висота ? 3,6 м. Загальна площа складає 20 м². Згідно НПАОП 0.00-1.31-99 [16] площа, виділена для одного робочого місця з відео-терміналом або персональною ЕОМ, повинна складати не менше 6 м², а обсяг ? не менше 20 м³, що відповідає санітарним нормам проектування підприємств для даного виду робіт.

Апаратні засоби можуть бути джерелами яких-небудь шкідників, тому проведемо аналіз виникнення шкідливих чинників для користувача. Класифікація шкідливих та небезпечних факторів приводиться в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 ? Перелік шкідливих та небезпечних факторів

Найменування фактора	Джерело виникнення небезпечного та шкідливого фактору	Характер впливу на людину
Наявність шкідливого випромінювання	ПЕОМ	Іонізація крові, підвищення втомлюваності
Недолік природного освітлення	Неправильне розташування ПЕОМ	Стомлення зіркових аналізаторів, загальне стомлення
Недолік штучного освітлення	Неправильне планування штучної освітлювальної системи	Стомлення зіркових аналізаторів, загальне стомлення
Напруженість	Відповідальність, важкість виробничого завдання	Напруженість ЦНС, загальне фізичне стомлення
Навантаження на зорові аналізатори	ПЕОМ	Погіршення зору, мігрень у наслідок перенапруги зорових м'язів
Можливість поразки електричним струмом	Електропроводка, електрообладнання	Опіки, поразка нервової системи

Мікроклімат

Робота фінансиста пов'язана з нетривалою ходьбою, перенесенням незначних по вазі вантажів, використанням ПЕОМ і не вимагає фізичної напруги, але вимагає максимальної концентрації уваги, і, отже, тримає його в постійній напрузі. Тому ця робота, відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 [4], віднесена до легкої категорії 1а ? легкі фізичні, виходячи з таких чинників: категорії тяжкості робіт, періоду року. Енерговитрати складають до 139 Вт. Робота на ПЕОМ займає в день до 4 ? 5 годин.

Оптимальні норми температури параметрів метеорологічних умов відповідно до категорії робіт і залежно від періоду року приведені в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 ? Оптимальні значення параметрів метеорологічних умов

Категорія робіт по тяжкості	Період року	Температура, 0С	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря в приміщенні, м\с
		Постійні робочі місця	Непостійні робочі місця
Оптимальні значення параметрів
Легка 1а	Холодний	22 - 24	20 - 22	40 - 60	0,1
Легка 1а	Теплий	23 - 25	21 - 27	40 - 60	0,1

Забезпечення умов, приведених в таблиці 4.2, в теплий період року повинно виконуватися за допомогою витяжної для приточування вентиляції. У приміщенні встановлений кондиціонер і у віконних отворах виконані отвори для провітрювання. У холодний період року обмін повітря здійснюється за допомогою провітрювання і опалювання згідно СНіП 2.04.05.-91 [5].

Завданням вентиляції і провітрювання приміщення, є забезпечення чистоти повітря і заданих мікрокліматичних умов у виробничих приміщеннях.

Виробниче освітлення

Стан освітлення виробничих, службових і допоміжних приміщень регламентується ДБН В.2.5-28-2006 [6]. У світлий час використовується бічне одностороннє природне освітлення, а в темний час доби ? загальне рівномірне штучне.

У таблиці 4.3 приведені нормативні показники освітлення робочої зони.

Таблиця 4.3 ? Освітлення у виробничому приміщенні

Найменування робіт	Площа підлоги, кв.м.	Розряд зорової роботи	Освітлення
			Природне	Штучне
			Вид освітлення	КПО, %	Нормована освітленість Е, лк
Фінансовий відділ	20	IIIв	бічне	1,7	300 ? 500

Для визначення нормованого значення КПО для умов м. Харкова скористаємося формулою:

e_N= e_н*m_N, (4.1)

де e_н ? нормована величина КПО, e_н = 2%;

m_N ? коефіцієнт світлового клімату, m_N = 0,85 (вікна на схід);

N - номер групи забезпеченості природним світлом.

e_N = 2*0,85 = 1,7%

У відповідності з НПАОП 0.00-1.31-99 [16] нормативний показник КПО повинен бути не менше 1,5%.

Як джерела світла використовуються люмінесцентні лампи потужністю 40 Вт або енергоекономні потужністю 36 Вт типу ЛБ, ЛХБ, ЛЕЦ як найбільш ефективні і прийнятні з погляду спектрального складу, колірна температура випромінювання яких знаходиться в діапазоні 3500 ? 4200 К.

Для освітлення приміщення застосовуються світильники серії ЛП013, ЛП031, ЛП033 виконання 001 і 006, ЛС002, ЛС004, з металевими екрануючими гратами і непрозорими боковинами.

Виробничий шум

Шум є одним з найбільш поширених у виробництві шкідливих чинників. Відповідно до ГОСТ 12.1.003-83[7] і ГОСТ 12.1.012-90 ССБТ [8] в приміщеннях з обчислювальними машинами, рівні звуку і еквівалентні рівні звуку не повинні перевищувати 50 дБА. Згідно ГОСТ 12.1.012-90 [8] рівень вібрації для категорії 3, тип В, в умовах «комфорту» не повинна перевищувати 75 дБ. Для зменшення рівня звуку і вібрації застосовуються демпфіруючі матеріали (гумова прокладка під принтер).

Електромагнітне випромінювання

Основним джерелом електромагнітного випромінювання, зокрема рентгенівського, в приміщенні є електронно-променеві трубки (ЕЛТ) моніторів. Згідно НПАОП 0.00-0.31-99 [16] потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання трубки в будь-якій крапці перед екраном на відстані 5 см. від його поверхні не повинна перевищувати 100 мкР/ч. Захист користувачів ЕОМ від ЕМІ і рентгенівського випромінювання забезпечується за допомогою екранів із спеціального затемненого скла.

Відповідно до ГОСТ 12.1.045-84 [21] допустимий рівень напруженості електростатичних полів повинні бути не більше 20 кВ. У приміщеннях для запобігання утворенню статичної електрики і захисту від нього повинні бути нейтралізатори і зволожувачі повітря, підлога повинна мати антистатичне покриття, а також необхідно робити заземлення екрану дисплея.

ЕМІ і статична електрика приводять до іонізації повітря, в результаті якої відбувається утворення позитивних іонів, що вважаються несприятливими для здоров'я людини (іони потрапляють разом з повітрям в дихальні шляхи, викликаючи ускладнення). Відповідно до НПАОП 0.00-1.31-99 [16] норма змісту легких аеронів обох знаків повинна складати від 1500 до 5000 в 1 см³ повітря. Заходами щодо зниження кількості іонів в повітрі є зволоження повітря і провітрювання приміщення.

Згідно існуючим рекомендаціям час безперервної роботи з екраном не повинен перевищувати 4 години, тривалість перерви для відпочинку повинна складати від 5 до 15 хвилин.

4.4 Електробезпека

Основну небезпеку, для тих, що працюють у відділі, представляє підвищена напруга електричної мережі і електроустаткування, зокрема ? ПЕОМ.

ПЕОМ є однофазним споживачем електроенергії, що живиться від змінного струму напругою 220В і частотою 50Гц, від мережі із заземленою нейтраллю. За способом захисту людини від поразки електричним струмом ЕОМ повинно відповідати першому класу захисту згідно ГОСТ 12.2.007.0-75 [11]. Захист від випадкового дотику до струмоведучих частин забезпечують конструктивні, схемно-конструктивні і експлуатаційні заходи захисту.

По ступеню небезпеки поразки електричним струмом приміщення відноситься до приміщень без підвищеної небезпеки, відповідно до ПУЭ-87 [9].

ПЕОМ відносять до електроустановок закритого типа виконання (струмоведучі частини знаходяться в кожухах) з діючими напругами до 1000 В. По ПУЭ-87 [9] ступінь захисту персоналу від зіткнення з струмоведучими частинами усередині захисного корпусу і від попадання води у всередину корпусу відповідає IP-44.

Схемно-конструктивні заходи електробезпеки забезпечують безпеку дотику людини до металевих не струмоведучих частин електричних апаратів при випадковому пробої з ізоляції і виникнення електричного потенціалу на них. Як схемно-конструктивний захід безпеки передбачається занулення ? навмисне з'єднання частин ПК, в нормальних умовах тих, що не знаходяться під напругою, з нульовим робочим дротом.

Експлуатаційними заходами електробезпеки є дотримання правил техніки безпеки при роботі з високою напругою і наступних запобіжних засобів:

· не підключати і не відключати роз'єднувачі кабелів при включеній напрузі мережі;

· технічне устаткування і ремонтні роботи проводити тільки при вимкненому живленні мережі.

Працівник, що поступає на роботу, обов'язково проходить ввідний і первинний інструктаж по техніці безпеки в цілях профілактики нещасних випадків, а також знайомиться з інструктажем по дотриманню заходів техніки безпеки при роботі з ПЕОМ.

4.5 Пожежна безпека

Приміщення розташоване на третьому поверсі п'ятиповерхової будівлі. У ній знаходиться два комп'ютера. Розміри кімнати: довжина - 5 м, ширина - 4 м, висота ? 3,6 м. Загальна площа складає 20 м², що відповідає необхідним нормам НПАОП 0.00-1.31-99 [16], згідно яким на одне робоче місце повинно доводиться не менше 6,0 м².

По категорії пожежовибуховість і пожежонебезпечність дане приміщення відноситься до категорії В ? пожежонебезпечне із-за твердих матеріалів, що згорають (робочі столи, папір, ізоляція і ін.). Виходячи з категорії пожежонебезпечності і поверховості будівлі, ступінь вогнестійкості будівлі II згідно ДБН В 1.1.-7-2002 [18].

Можливими причинами пожеж в приміщенні є несправність електропроводки і електроустаткування, коротке замикання в мережі, зберігання горючих матеріалів (папери), блискавка і т.д. Як профілактичні заходи по попередженню причин пожеж використовується постійний контроль за станом електричної проводки і сполучних дротів, зберігання паперу в сейфах і шафах, що не згорають.

Згідно ГОСТ 12.1.004-91 [13] пожежну безпеку забезпечується системами запобігання пожежі, пожежного захисту і організаційно-технічними заходами.

У системі запобігання пожежі передбачені наступні заходи:

1. Контроль і профілактика ізоляції.

2. Наявність плавких запобіжників в устаткуванні.

3. Захист від блискавок будівлі. Для даного класу вогненебезпечність зони приміщення П-Iа, встановлюється III категорія захисту від блискавок [19].

4. Вибір ступеня захисту оболонок комп'ютера відповідно до класу пожежонебезпеки зони приміщення П-IIа [10] не нижчий IP-44 для електроустановок і IP-23 для світильників.

Системою пожежного захисту передбачені наступні заходи:

1. Система автоматичної пожежної сигналізації оснащена димовими сигналізаторами.

2. Приміщення оснащене вуглекислотним вогнегасником ? ВВК-2 (табл. 4.4).

3. Для успішної евакуації персоналу двері приміщення мають наступні розміри: ширина не менше 1,5 м; висота не менше 2,0 м. Ширина коридору 1,8 м. Робоче приміщення має два виходи. Відстань від найбільш віддаленого робочого місця не перевищує 100 м.

Таблиця 4.4 ? Перелік первинних засобів пожежа гасінні, обов'язкових у фінансовому відділі

Площа, кв.м.	Первинні засоби пожежогасіння (тип, найменування)	Кількість, шт.	Полум'я ліквідуючий ефект
20	Вуглекислотний вогнегасник ВВК-2	1	Розбавлення повітря вуглекислим газом і зниження в ньому змісту кисню до концентрації, при якій припиняється горіння. Полум'я ліквідуючий ефект вказаним газом приводить до втрати теплоти і зниження теплового ефекту реакції припинення доступу кисню до елементів, що горять

Організаційними заходами пожежної профілактики є навчання виробничого персоналу протипожежним правилам, видання необхідних інструкцій і плакатів, засобів наочної агітації. Обов'язковою є наявність плану евакуації.

4.6 Охорона навколишнього середовища

Закон України «Про охорону навколишнього середовища» був прийнятий 25 червня 1991 року [2].

Закон визначає правові, економічні, соціальні основи охорони навколишнього середовища. Завдання Закону полягає в регулюванні відносин у області охорони природи, використанні і відтворенні природних ресурсів, забезпеченні і ліквідації наслідків негативної дії на навколишнє середовище господарської і іншої діяльності людини, збереження природних ресурсів, генетичного фонду нації, ландшафтів і інших природних об'єктів.

При масовому використанні моніторів і комп'ютерів не можна не враховувати їх вплив на навколишнє середовище на всіх стадіях: при виготовленні, експлуатації і після закінчення їх терміну служби. Сьогодні діють екологічні стандарти, які визначають вимоги до виробництва і матеріалів, використовуваних в конструкції приладів. Вони не повинні містити фреонів, хлоридів, бромідів ISO 14001-97 [20].

У стандартах закладене обмеження по кадмію в світлочутливому шарі екрану дисплея і ртуті в батареях. Апарати, тара і документація повинні допускати нетоксичну переробку після використання.

Робота на ПК типу IBM PC\AT не оказує шкідливої дії на навколишнє середовище. Після закінчення терміну служби він повністю підлягає вторинній переробці, а також апарати, тара, документація повинні допускати нетоксичну переробку після використання.

Необхідно виконувати вимоги стандарту, який визначає вимоги до організації виробничого процесу з мінімальним збитком для навколишнього природного середовища.

ВИСНОВОК

У період фінансової, економічної та політичної криз, що вибухнули і продовжують діяти в Україні і в світі, майже єдиним джерелом прибуткової діяльності фінансових установ в Україні у наступні 8-10 років буде запозичення грошових коштів. За прогнозами криза в основних світових державах закінчиться у 2010-2012 роках, а в Україні - після 2015 року. Тому джерел внутрішніх запозичень в достатньому обсязі в Україну в цей період не буде, і єдиним джерелом запозичень будуть зовнішні запозичення з країн, в яких до цього часу криза або закінчиться, або піде на спад.

Основними показниками, що розглядаються, аналізованими і оцінюваними у цій роботі, є: доходи, експлуатаційні витрати (витрати), амортизаційні відрахування, прибуток (операційна-валова і чиста), рентабельність діяльності і капітальні вкладення (в тому числі і додаткові).

Для того, щоб вирішити поставлені в роботі питання, на початку були проаналізовані операції, які виробляються на ринках цінних паперів, (фінансових і фондових ринках) фінустановами та підприємствами України. На основі цього аналізу було розроблено детальні, конкретні і систематизовані схеми певних операцій з цінними паперами. З них було обрано і запропоновані до реалізації чотири конкретних варіанту зовнішніх запозичень, які міг би здійснити Інпромбанк при виході на зовнішні ринки в розглянутий перспективний період для поліпшення показників своєї діяльності. Перший варіант - це випуск єврооблігацій, другий варіант це синдиковане кредитування, третій варіант - це вихід на публічне розміщення на міжнародних фондових майданчиках частини своїх акцій (IPO) і четвертий варіант це сек'юрітизація стандартизованих, не проблемних кредитних активів.

Для визначення показників діяльності Інпромбанку у розглянутий період було вироблено прогнозування показників діяльності Інпромбанку без урахування його виходу на зовнішні ринки за допомогою модифікованого методу аналізу тимчасових рядів, розробленого спеціально для виконання даної роботи. Для кожного з наведених чотирьох варіантів зовнішніх запозичень, на основі аналізу інструментів фондового ринку та ретельного детального аналізу показників діяльності Інпромбанку в ретроспективному періоді (2004-2010 рр..), Були визначені показники, умови, обсяги, параметри і витрати проведення зовнішніх запозичень по кожному року восьмирічного перспективного періоду.

Для оптимізації варіанту виходу Інпромбанку на зовнішні ринки було проаналізовано економіко-математичні методи прийняття рішень і на основі цього аналізу була спеціально розроблена методика такої оптимізації. Для цього були вдосконалені методи зіставлення варіантів та запропонований модифікований метод порівняльної економічної ефективності капітальних вкладень з урахуванням динаміки виробничої діяльності Інпромбанку. Основна мета застосування цього методу визначити ступінь окупності капітальних вкладень економією експлуатаційних витрат за варіантами, для чого по всіх п'яти варіантах була розрахована величина інтегрального критерію ефективності, який і є критерієм вказаної оптимізації. Обмеження при цьому були задані опосередковано. П'ять варіантів по детермінованим значенням зазначеного критерію розташувалися в наступному порядку: на першому місці - перший варіант, на другому місці - третій варіант, на третьому місці - четвертий варіант, на четвертому місці - другий варіант і на п'ятому місці - нульовий варіант.* Поява на останньому місці нульового варіанту свідчить про ефективність виходу на зовнішні ринки Інпромбанку для поліпшення показників своєї діяльності в період кризи.

Як показав аналіз сильних і слабких сторін варіантів і величина критерію ефекту, а також величини інших показників, найкращими конкуруючими варіантами виходу Інпромбанку у розглянутий період на зовнішні ринки є випуск єврооблігацій і IPO.

Проведене детерміноване порівняння цих варіантів не дозволило об'єктивно вибрати як найкращий, один з них. Тому було прийнято рішення розрахувати показники ефекту та діяльності для цих двох варіантів з урахуванням того, що Інпромбанк, як будь-яка економічна система, є не повністю визначною, ієрархічною та ймовірнісною системою, що функціонує в умовах невизначеностей і ризиків. Для визначення величини цих показників були проаналізовані дані про вплив невизначеності, ймовірно, ризиків і надійності на їх величину і можливості їх обліку. На підставі такого аналізу була розроблена методологія обліку систематичних і випадкових похибок і помилок, що діють у зв'язку з наявністю невизначеності функціонування підприємств. На основі цієї методології були розроблені методичні прийоми визначення показників з урахуванням цієї невизначеності та з урахуванням можливості усунення цих огріхів і помилок. Використовуючи ці прийоми, за кожним показником для зазначених двох варіантів і по кожному року, а також у цілому по розглянутого періоду була визначена величина їх флуктуацій (змін) з надійністю, що дорівнює 80%. Використовуючи ці імовірнісні показники, шляхом їх аналізу і зіставлення, було з'ясовано, що найбільш ефективним варіантом виходу на зовнішні ринки для Інпромбанку є третій варіант, заснований на інструментах IPO, для якого і було визначено по кожному року і в цілому за аналізований перспективний період оптимальні детерміновані і ймовірнісні значення основних показників діяльності Інпромбанку.

* - Мається на увазі варіант відмови від зовнішніх запозичень.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

1. http://smida.gov.ua Єдиний інформаційний масив даних про емітентів цінних паперів - інтернет-портал

2. http://inprombank.ua Офіційний сайт Інпромбанка

3. ГОСТ 12.0.003-74. ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. - Введений з 01.01.76.

4. ГОСТ 12.1.005-88. ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. - Введений з 01.01.89.

5. СНиП 2.04.05-91. Нормы проектирования. Отопление, вентиляция и кондиционирование. - М.: Стройиздат. - 1988.

6. ДБН В.2.5-28-2006. Природне і штучне освітлення. - К.: Мінбуд України. ? 2006.

7. ГОСТ 12.1.003 - 83. ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. - Введений з 01.07.83.

8. ГОСТ 12.1.012-90. ССБТ. Вибрация. Общие требования безопасности. - Введений з 01.01.90.

9. Правила устройства электроустановок. ПУЭ-87. Минэнерго СССР. - М.: Энергоатомиздат. - 1987.

10. ГОСТ 14254-96. Аппараты электрические напряжением до 1000В. Оболочки. Степени защиты.

11. ГОСТ 12.2.007.0-75. ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности. - Введений з 01.01.78.

12. ГОСТ 12.1.030-81. ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление. Зануление. - Введений з 01.01.82.

13. ГОСТ 12.1.004-91. ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования. - Введений з 01.07.91.

14. СНиП 2.09.02-85. Производственные здания промышленных предприятий. Нормы проектирования. - М.: Стройиздат. - 1987.

15. ДНАОП 0.03.-3.01-71. Санітарні норми проектування промислових підприємств СН 245-71.

16. НПАОП 0.00-1.31-99. Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин. - Діє з 01.01.00.

17. ДСанПін 3.3.2-007-98. Державні санітарні правила і норми роботи з візуально дісплейними терміналами електроно-обчислювальних машин. - Діє з 01.01.99.

18. ДБН В.1.1.-7-2002. Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва. - Київ. ? 2002.

19. РД 34.21.122-87. Инструкция по устройству молниезащиты зданий и сооружений / Минэнерго СССР. - М.: Энергоатомиздат. - 1989.

20. ДСТУ ISO1400-97 - 14012-97. Система управления окружающей средой. - К.: Держстандарт України.

21. ГОСТ 12.1.045-84. ССБТ. Допустимий рівень напруженості електростатичних полів. - Введений з ий 01.01.85.

22. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»: №283/97 - ВР від 22.05.97 р. з подальшими змінами і доповненнями.

23. Закон України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р №996

24. Бакаев А.С. Годовая бухгалтерская отчетность организации: подходы и комментарии к составлению. - М.: Бухгалтерский учет, 1997г. - 251 с.

25. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. - М.: Финансы и статистика, 2003г. - 451 с.

26. Бандурка А.М., Черников И. М. Финансово - экономический анализ. - Харьков: из.-во ХУВД, 2001 г. - 245 с.

27. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства. - К.:Либідь, 2003.-384с.

28. Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности. Пер. с англ. - М.: Финансы и статистика, 2001 г. - 651 с.

29. Бланк І.А. Інвестиційний менеджмент. - К.: МП “ІТЕМ” ЛТД “Юнайтед Лондон трейд Лімітед” (Москва - Лондон), 2001, - 421 с.

30. Бутинець Ф.Ф., Мних Є.В., Олійник О.В. Економічний аналіз. Практикум. Навчальний посібник для студентів ВУЗів.-Житомир, 2000. - 416с.

31. Важель Є.С. Основи фінансового менеджменту - К.: Молодь - 739 с

32. Ван Хорн Дж. Основы управления финансами: Пер. с англ. / Под ред. И.И. Елисеевой. - М.: Финансы и статистика, 1996г. - 234 с.

33. Ванинский А.Я. Факторный анализ хозяйственной деятельности. - М.: Финансы и статистика, 1984г. - 321 с.

34. Вартов А.С. Економічна діагностика діяльності підприємства:організація та методологія. - М: Фінанси та статистика, 1999 - 287 с.

35. Володькина М.В. Стратегический менеджмент. Учеб. пособие. - 2-е изд., испр. - К.: Знання, 2004. - 149 с.

36. Газєєв М.К. Та інш. Показатели эффективности инвестиций в условиях рынка. - М.: ВНИИОЕМНГ, 2003.

37. Гончаров А.Б. Інвестування.-Х.: ВД "ІНЖЕК", 2003.-236с.

38. Грабовська І.В., Капінос Г.І. Планування діяльності підприємства. - Хмельницький: ТУП, 2002. - 142с

39. Гринів Б.В. Економічний аналіз - К.: КНЕУ - 1999. -181 с.

40. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств. Навч. посіб. -- 2-ге вид., перероб. і доп. -- К.: Знання - Прес, 2004. -- 424 с.

41. Дихтль Е., Хершген Х. Практический маркетинг. М. 2002 г. - 201 с.

42. Довгань О.С. Фінансовий аналіз керування капіталом 2-е видавництво - М.: Фінанси і статистика 1999 р. 512 - 525 с

43. Економіка виробничого підприємництва. Навч. посіб. /Й.М. Петрович, І.О. Будіщева, І.Г. Устінова та ін.; За ред. Й.М. Петровича. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2001. - 405 с.

44. Економіка підприємства. О.П. Крайник, Є.С. Барвінська.-- 2-ге вид.?Навчальний посібник/ За редакцією О.П. оновлене і доповнене -- Львів: „Інтелект-Захід“, 2005. - 296 с.

45. Економіка підприємства: Навч. Посібник/ За ред. Я.С. Витвицького.- Івано-Франків.: ІМЕ, 2002.- 320 с.

46. Економіка підприємства: Підручник. За ред. Акад. С.Ф. Покропивного. 2-є вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528с.

47. Економічна теорія: Політекономія. Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. -- 4-те вид., стер. -- К.: Знання-Прес, 2005. -- 615 с.

48. Економічний аналіз: Навч. посібник/ За ред. М.Г. Чумаченка.- К.: КНЕУ, 2001.- 540 с.

49. Елисеева И.И., Юзбашев М.М. Общая теория статистики: учебник/ Под ред. И.И. Елисеевой. - М.: Финансы и статистика, 1995 р. - 321 с.

50. Ефимова О.В. Финансовый анализ. - М.: Бухгалтерский учет, 1996г. - 198 с.

51. Завьялов П.С., ДемидовВ.Е. Формула успеха: маркетинг. - М.:МО, 2001.- 415 с.

52. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Податки, збори, обов'язкові платежі. Термінологічний словник. Вилання 2-е, виправлене та доповнене. -- Львів: Державний університет „Львівська політехніка“ (Інформаційно-видавничий центр „ІНТЕЛЕКТ+“ Інституту підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів), 2003.-- 192 с.

53. Зайцев Н.Л. Экономика промышленного предприятия: Учебник; 2-е изд., перераб. И доп. - Г.: Инфра-М, 1998. - 336с.

54. Инвестиционная деятельность в промышленности и легкий промышленности: конспкт лекций для студ. специальностей: 7.05 0201,7.05 0107, 7.09 1805; направлений: 6.0501, 6.0502, 6. 0918/ Авт.: Л.Є. Времева, Л.М.Попович. - К.: ДАЛПУ, 1998. - 19 с.

55. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу. Навч. посіб. -- 4-те вид., випр. і доп. -- К.: Знання, 2004. -- 190 с.

56. Івахненко В.М., Горбатюк М.Т., Льовочкін В.С. Економічний аналіз: навч. Посіб. - К.: КНЕУ, 1999г., - 524 с.

57. Іващенко В.І., Блюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності. - К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 1999г., - 321 с.

58. Ільєнко Н., Савкова С. Собівартість продукції та порядок її формування // Справочник экономиста, №04/2005.

59. Кіндрацька Г.І. Стратегічний менеджмент. Навч. посіб. - К.: Знання, 2006. - 366 с.

60. Кислов С. Розрахунок прибутку, що припадає на одну акцію, випущену акціонерним товариством // Справочник экономиста, № 12/2004.

61. Ковалев А.И. Маркетинговый анализ М.: Центр экономики и маркетинга, 2003. -167 с.

62. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 1997г., - 324 с.

63. Ковбасюк М.Р., Соколовская З.Н., Беспалов В.М. Анализ финансовой деятельности предприятия с использованием ПЭВМ. - М.: Финансы и статистика, 1990г., - 221 с.

64. Количественные методы финансового анализа: Пер.с англ. С. Дж. Брауна и М.П. Крицмена. - М.: ИНФРА - М, 1996г., - 321 с.

65. Корінєв В.Л. Цінова політика підприємства: Монографія.- К.: КНЕУ, 2001.- 257 с.

66. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник.- 3-є вид., перероб. і доп.- К.: Знання, 2002.- 294с.

67. Крейнина М.Н. Анализ финансового состояния инвестиционной привлекательности АО в промышленности, строительстве и торговле. - М.: АО “ДИС”, 1994г. - 411 с.

68. Крынковский Х. Э. Математика для экономистов. Пер. с польс. В.Д. Менекра. - М.: Статистика, 1970г.

69. Ламбен Ж. Стратегический маркетинг. СПб: Наука, 2000. - 589 с.

70. Операційний (виробничий) менеджмент // Завадський Й.С. Менеджмент. - К., 1997. - Т.1.- С. 145-163

71. Павлова Л.П. Финансовый менеджмент: учебник. - М.: ИНФРА - М, 1996г. - 306 с.

72. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. / За ред. Москалюка В.Є. - К.: КНЕУ, 2002. - 252с.

73. Плоткін Я.Д. , Пащенко І.Н. Виробничий менеджмент. Навчальний посібник; Збірник вправ. -- Львів: Державний університет „Львівська політехніка“ (Інформаційно-видавничий центр „ІНТЕЛЕКТ+“ Інституту підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів), 1999.-- 258 с.

74. Примак Т.О. Економіка підприємства. Навч. посіб. -- 3-тє вид., перероб. і доп. -- К.: Вікар, 2003. -- 219 с.

75. Попков В.П., Семенов В.П. Организация и финансирование инвестиций. Из-во «Вега», Харьков, 2000.

76. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. рд. проф. А.М. Поддєргін. - К.: КНЕУ, 2005. - 536 с.

77. Финансовое управление компанией / Общ. ред. Е.В. Кузницовой. - М.: Фонд “Правовая культура”, 1995г. - 362 с.

78. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / под ред. Е.С. Стояновой. - М.: Из.-во Перспектива, 1996г. - 455 с.

79. Финансы: Учеб. Пособие / Под ред. Л.М. Ковольовой. - М.: Финансы и статистика, 1996г. - 233 с.

80. Четыркин Е.М. Методы финансовых и коммерчиских расчетов. - 2-е изд. - М.: “Дело Атд”, 1995г., - 452 с.

81. Шаповал М.І. Менеджмент якості: Підручник. К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. -- 475 с.

82. Шевчук В. Я., Рогожин П. С. Основи інвестиційної діяльності. - К.: Генеза, 2002. - 384 с.

83. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика фінансового анализа. - М.: ИНФРА - М, 1995г. - 354 с.

84. Энтони Р., Рис. Дж.. учт: Ситуации и примеры. - М.: Финансы статистика, 1993г., - 345 с.

85. Яцків Т.І. Теорія економічного аналізу. - Львів: Світ, 1993г., - 542 с.

86. http://svstudio.ua/ Сайт ТОВ «СВС»

87. http://www.xserver/user/pkpri/4.shtml Стратегия управления прибыльностью.

88. http://www.aup.ru.books Электронная библиотека. А. Курчинов Стратегический менеджмент.

89. http://www.aup.ru.books Электронная библиотека. М. Марков. Стратегии увеличения прибыли.

90. http://www.statis.spros.ua/mebel/12 Статистические исследования. Социологические опросы. Изучение спроса на товары и услуги.

Размещено на Allbest.ru