Главная
База знаний "Allbest"
Банковское, биржевое дело и страхование
Управління фінансовою стійкістю комерційного банку
Управління фінансовою стійкістю комерційного банку
Аналіз показників фінансової стійкості комерційного банку. Оцінка причин неефективності застосування інтегральних показників НБУ для попередження втрати фінансової стійкості. Основні напрямки підвищення рівня фінансової стійкості ВАТ АБ "Укргазбанк".
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 02.07.2010 |
| Размер файла | 4,6 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
ризик неможливості повернення валютних залучених та запозичених депозитних коштів за відсутністю активів в цій конкретній валюті, тобто незбалансованість інтегральних сум активів та пасивів повалютно;
ризик курсових втрат за рахунок валютної позиції між національною валютою та незбалансованою сумою активів та пасивів повалютно.
В табл.2.8 - 2.10 наведені основні дані річних звітів ВАТ АБ "Укргазбанк" для оцінки валютного ризику діяльності банку по валютним позиціям станом на 01.01.2006, 01.01.2007, 01.01.2008 року (гривневі еквіваленти по поточному курсу НБУ).
Рис.2.18. Динаміка повалютних інтегральних балансових позицій в ВАТ "Укргазбанк" у 2005-2007 роках (побудовано за даними [80])
Таблиця 2.8 - Оцінка валютного ризику діяльності банку по валютним позиціям станом на 01.01.2006 року (гривневі еквіваленти по поточному курсу НБУ) [80]
Як показує аналіз даних графіків на рис.2.18 станом на 01.01.2006 та 01.01.2007 ВАТ АБ "Укргазбанк" працював в режимі інтегральної збалансованої безризикової "нульової" валютної позиції, тобто сумарний повалютний обсяг активів практично дорівнював суммарному повалютному обсягу зобов'язань банку. Інтегральний валютний ризик був мінімізований на рівні баланса.
Таблиця 2.9 - Оцінка валютного ризику діяльності банку по валютним позиціям станом на 01.01.2007 року (гривневі еквіваленти по поточному курсу НБУ) [80]
Таблиця 2.10 - Оцінка валютного ризику діяльності банку по валютним позиціям станом на 01.01.2008 року (гривневі еквіваленти по поточному курсу НБУ) [80]
Як показує аналіз даних графіків на рис.2.18 станом на 01.01.2008 (табл.2.10) ВАТ АБ "Укргазбанк" почав активно працювати в режимі інтегральної незбалансованості валютної позиції, при цьому повалютний балансовий ризик (обсяг активів мінус обсягу зобов'язань банку) досяг значних величин:
"коротка" валютна позиція по EUR становила 272,6 млн. грн. (гривневий еквівалент);
"довга" валютна позиція по USD становила 221,9 млн. грн. (гривневий еквівалент);
Тобто банк перевів залучені депозити в EUR, які не користувались попитом в активних операціях в долари США (USD) та гривню (UAH), після чого розмістив їх у кредитні операції (видача довгострокових іпотечних кредиті в населенню), тобто подвоїв ризики:
курсовий ризик втрат від покупки на біржі необхідної суми в EUR для повернення депозитів та
власне ризик неповернення іпотечних кредитів в доларах США населенням, яке має доходи в національній валюті.
В той же час ВАТ АБ "Укргазбанк" провів хеджування розкритих "короткої" та "довгої" валютних позицій позабалансовими інструментами ф'ючерсних та форвардних контрактів на продаж доларів США USD та покупку евро EUR, класично застабілізувавши курс майбутніх операцій (рис.2.19). У 2008 році банк вийшов на ризиковий шлях валютних спекуляцій.
Рис.2.19. Позабалансове хеджування повалютних інтегральних балансових позицій в ВАТ АБ "Укргазбанк" станом на 01.01.2008 року (побудовано за даними [80])
Розділ 3. Шляхи підвищення рівня фінансової стійкості ват АБ "УКРГАЗБАНК"
3.1 Рекапіталізація банку за участю держави як засіб відновлення фінансової стійкості банку в умовах наслідків світової фінансової кризи
Основними негативними наслідками світової фінансової кризи для українських банків, як і у випадку з ВАТ АБ "Укргазбанк", є наступні:
масовий відток депозитів підприємств та населення;
відсутність коштів на міжбанківському ринку для поповнення ресурсів банку, дефіцит яких спричинений відтоком депозитів;
падіння грошових валютних потоків експортної виручки клієнтів банку за рахунок різкого зниження світового попиту на експортну продукцію з України;
різке зростання курсу іноземної валюти по відношенню до національної валюти та виникнення проблем для клієнтів, які отримують доходи в національній валюті (підприємства-імпортери та фізичні особи), по поверненню валютних кредитів в валюті, яку треба купити по новому курсу (зростання на 69%);
зниження рівня промислового виробництва в Україні (за 4 місяці 2009 року обсяг промислового виробництва становить лише 61,7% від обсягу промислового виробництва за 4 місяці 2008 року), особливо зорієнтованого на експортну продукцію;
зниження внутрішнього попиту (особливо в будівництві), що є наслідком відсутності можливості у банків розширювати базу довгострокових іпотечних кредитів при масовому зменшенні поточної та короткострокової ресурсної бази;
масове неповернення кредитів та несплата відсотків фізичними особами при скороченні робочих місць, закритті виробництв та відсутності джерел доходів для погашення кредитів.
Таким чином, в ВАТ АБ "Укргазбанк" виникла класична криза "касового розриву", коли строковість ресурсної бази банку є коротше, ніж строковість активної бази операцій банку:
частка короткострокових та середньострокових залучених депозитних ресурсів, а також вільна від вкладення в необоротні активи банку частка власного капіталу банку, були вкладені банком в довгострокові кредити;
частка поточних та короткострокових залучених депозитних ресурсів були вкладені банком в короткострокові та середньострокові кредити;
більша частка поточних вимог клієнтів та "миттєвих" кредитів забезпечувалась поточними надходженнями готівки на рахунки клієнтів та запозиченням коштів на міжбанківському короткостроковому ринку.
Наслідками світової фінансової кризи для банку стало наступне:
при ажіотажі всі короткострокові та середньострокові депозити клієнтів були достроково відкликані та з строкових перемістились в поточні ("касові") вимоги до повернення;
міжбанківський ринок не зміг задовольнити обсяги необхідних запозичень банками, оскільки у всіх банків одночасно виникли проблеми з ажіотажним попитом вимог на повернення готівкових коштів;
іноземні міжбанківські ринки також не мають вільного обсягу готівкових коштів;
всі кредити (активи до повернення) перемістилися з короткострокових та середньострокових у довгострокові (пролонговані та неповерненні), тобто планова база короткострокових надходжень коштів до банків була практично ліквідована;
падіння обсягів виробництва та закриття виробництв в Україні (криза попиту на продукцію) привела до різкого падіння надходження готівкових коштів на рахунки підприємств.
Тобто, єдиним виходом системи комерційних банків із кризи є залучення довгострокових готівкових коштів в ресурсну базу джерел пасивів банку. Реальними шляхами такого залучення можуть бути:
довгостроковий стабілізаційний кредит Національного банку України;
додаткова емісія акцій банків та залучення готівкових коштів власного капіталу для покриття тимчасового "касового розриву" забезпечення поточних вимог клієнтів банку;
довгострокова фінансова допомога інвесторів;
довгострокова фінансова допомога нерезидентів - інвесторів;
довгострокова фінансова допомога міжнародних фінансових фондів.
При реалізації цих шляхів відновлення фінансової стійкості на першому етапі в 4 кварталі 2008 року ВАТ АБ "Укргазбанк" отримав стабілізаційний кредит в 0,5 млрд. грн. від Національного банку України під заставу акцій статутного фонду, тобто фактично власність банку є закладеною в Національному банку України (беззаставні стабілізаційні кредити НБУ не надає за законом)
Враховуючи подальше погіршання обстановки в банківській системі України у першому кварталі 2009 року, 02 березня 2009 Національний банк України своєю постановою увів кураторів в ВАТ АБ "Укргазбанк" (Київ). Куратори в комерційний банк уведені у зв'язку з наданням йому значного обсягу рефінансування з боку Національного банку України [80].
На другому етапі 13 березня 2009 року відбулися позачергові загальні збори акціонерів (учасників) ВАТ АБ "Укргазбанк". За результатами зборів було прийнято ряд стратегічних рішень, що стосуються подальшої роботи банку.
Зокрема, акціонери Укргазбанку затвердили антикризову програму діяльності і ухвалили рішення про пропозицію державі увійти до акціонерного капіталу кредитно-фінансової установи при додатковій розширеній емісії акцій. При цьому весь обсяг додаткової емісії (5,5 - 6,0 млрд. грн) викупається державою, що при існуючому статутному фонді в 0,5 млрд. грн. приводить до фактичного переходу ВАТ АБ "Укргазбанк" у власність держави Україна.
Входження держави в капітал Банку забезпечить стабільність і надійність роботи кредитно-фінансової установи. У травні 2009 року спільним рішенням Кабінету Міністрів України та Національного банку України в рамках програми ре капіталізації 44,0 млрд. грн. участі держави у викупі акцій додаткової емісії 6-ти найбільших банків України в 2009 році з переходом їх під управління держави - пропозиція ВАТ АБ "Укргазбанк" затверджена до реалізації [80].
Одночасно банк прийняв антикризову програму, яка має три основні напрями [80]:
по-перше, це все та ж участь держави в капіталі. Даний крок - це додаткова гарантія для клієнтів того, що банк виконає всі свої зобов'язання перед ними.
по-друге, затверджений план з оптимізації витрат при збереженні незмінно-високого рівня обслуговування наших клієнтів.
по-третє, схвалена програма мінімізації банківських кредитних ризиків і реструктуризації кредитної заборгованості наших клієнтів. Розуміючи ту складну фінансову ситуацію, в яку потрапили позичальники, банк ухвалив рішення максимально йти назустріч клієнтам. Зокрема, йдеться про можливість конвертації валютних кредитів у гривневі, зниження процентної ставки, можливість погашати кредити по пільговому курсу, навіть по курсу НБУ.
Методологічною основою управління фінансовою стійкістю банку в умовах рекапіталізації є впровадження нових методів регулювання та контролю різночасових грошових потоків формування ресурсів (пасивів) банку та грошових потоків вкладення і повернення коштів банку в активні операції для отримання банківського прибутку.
3.2 Сучасна технологія GAP-менеджменту управління платоспроможністю та ліквідністю як основними показниками фінансової стійкості банку
Сучасний світовий банківський досвід показує, що внутрішнє управління залученими коштами з точки зору рентабельності, процентного ризику та ризику ліквідності відбувається за допомогою наступних інструментів [52]:
встановлення GAP-розривів по активам та пасивам;
управління рівнем процентної маржі;
встановлення мінімально допустимих процентних ставок по кредитним операціям та максимально допустимих ставок по залученню депозитів;
встановлення позиційних лімітів по процентним активам і пасивам;
управління на основі визначення операції активів та пасивів;
управління за допомогою імітаційних моделей;
періодичне стрес-тестування.
Порядок управління процентним ризиком та ризиком ліквідності визначається відповідними положеннями та методиками, що затверджується цільовою стратегією строкового GAP-менеджменту в управлінні активами та пасивами банку
Стратегій управління відсотковим ризиком є дві: фіксація спреду та управління гепом. Оскільки прогнозів щодо динаміки ставок і варіантів реструктуризації балансу в банку може бути багато, в межах цих загальних стратегій банк може сформувати багато альтернативних сценаріїв, які аналізуються за допомогою прийомів імітаційного моделювання. Стратегія фіксації спреду передбачає максимальну збалансованість позицій за чутливими активами та зобов'язаннями, тобто нульовий геп. У такому разі маржа банку залишається стабільною, незалежною від коливань відсоткових ставок на ринку. У разі застосування стратегії фіксації спреду одержання підвищених прибутків унаслідок сприятливої кон'юнктури ринку стає неможливим, тоді як і додатний, і від'ємний геп дають таку потенційну можливість. Зате ця стратегія є найпростішою та досить надійною, адже вона не потребує ні точних прогнозів, ні складного аналітичного забезпечення.
Стратегія управління гепом має на меті отримання підвищених прибутків і передбачає свідомий ризик банку, а тому характеризується як агресивніша. У разі реалізації ризику маржа банку знизиться, що буде зумовлено підвищенням ставок за від'ємного гепу або зниженням ставок за додатного гепу. У процесі реалізації стратегії управління гепом необхідно досягти відповідності між видом гепу (додатний чи від'ємний) та прогнозами зміни напряму, швидкості й рівня відсоткових ставок. Очевидно, запорукою успіху цієї стратегії є наявність надійного прогнозу (або можливість отримати такий прогноз) і передбачуваність економічної ситуації. Якщо спрогнозувати зміну відсоткових ставок неможливо, наприклад, через нестабільність економіки або під час кризових періодів, набагато безпечнішою для банку буде стратегія фіксації спреду.
Зокрема вітчизняна практика засвідчує, що українські банки здебільшого віддають перевагу стратегії фіксації спреду, утримуючи незначний розрив між активами і пасивами з однаковими термінами погашення. Водночас є очевидним, що повністю збалансувати активи і пасиви за строками неможливо (та й недоцільно), а тому проблеми, пов'язані з управлінням гепом, не втрачають своєї актуальності.
Основними параметрами управління є строки та обсяги активів і зобов'язань банку. Узгодження строків розміщення активів і залучення зобов'язань - один із методів, з допомогою якого банк фіксує спред і нейтралізує ризик зміни відсоткової ставки. Припускається, що всі відсоткові ставки і за активними, і за пасивними операціями змінюються з однаковою швидкістю в одному напрямі. Це припущення пов'язане з концепцією "паралельного зсуву" кривої дохідності.
Сутність прийомів УАП банку полягає у встановленні співвідношень між строками залучення та розміщення однакових за обсягом коштів.
Збалансований за строками підхід передбачає встановлення повної відповідності між термінами залучення та розміщення коштів. Такий прийом не максимізує, а стабілізує прибуток, мінімізуючи відсотковий ризик.
Незбалансований за строками підхід є альтернативним прийомом управління, який надає потенційні можливості одержання підвищених прибутків за рахунок зміни відсоткових ставок. Використання цього підходу базується на прогнозі зміни швидкості, напряму та величини відсоткових ставок на ринку. Згідно з незбалансованим підходом до управління, строки залучення коштів мають бути коротшими за строки їх розміщення, якщо прогноз свідчить про майбутнє зниження відсоткових ставок. І навпаки: строки виконання зобов'язань банку мають перевищувати строки за активами, якщо прогнозується зростання ставок. Це дає змогу максимізувати прибуток, але супроводжується підвищеним ризиком, пов'язаним із невизначеністю зміни відсоткових ставок. Якщо прогноз щодо відсоткових ставок не виправдається, банк може отримати збитки.
На вибір того чи іншого підходу до управління строками впливає багато чинників, таких як обрана банком загальна стратегія управління, надійність прогнозу зміни ринкових ставок, конкретна ситуація на ринку, можливості банку щодо залучення та розміщення коштів, схильність до ризику.
Тактика структурного балансування активів і пасивів може застосовуватись і щодо строків, і щодо обсягів залучених і розміщених коштів. Сутність підходу зводиться до намагання максимально наблизити обсяги активних і пасивних операцій, які мають однакові строки виконання. Інакше кажучи, банк щоразу намагається зупинити вибір на тому напрямі розміщення коштів, який дасть змогу повністю узгодити структуру активів і зобов'язань. Керуючись правилами структурного балансування, менеджер запропонує клієнтові кредит на таку саму суму і той самий строк, які передбачені умовами угоди, що слугує джерелом фінансування кредитної операції.
Узгодження строків вхідних і вихідних фінансових потоків використовується менеджментом банків паралельно з іншими прийомами управління відсотковим ризиком, оскільки на практиці узгодити всі позиції за строками та сумами майже неможливо. Здебільшого цей підхід застосовують щодо найбільших за обсягами операцій. Загалом методи структурного балансування є традиційним підходом до управління активами і пасивами банку для зниження відсоткового ризику. До переваг цієї групи методів можна віднести простоту та доступність, що особливо важливо для вітчизняних банків за браком інших можливостей, які надає розвинений фінансовий ринок. Недоліками є недостатня гнучкість, необхідність проведення реструктуризації балансу у зв'язку зі змінами ринкових ставок, брак достатнього простору для маневру. Вимога увідповіднення структури активів і пасивів перешкоджає повному врахуванню потреб клієнтів, коли йдеться про укладення кредитних і депозитних угод, потребує деякого часу і може стати неприйнятною для щоденного управління відсотковим ризиком. Проведення збалансованих операцій не завжди відповідає потребам банку, його планам на майбутнє, а іноді невигідне з погляду витрат.
У процесі управління активами та зобов'язаннями для встановлення контролю над рівнем ризику відсоткової ставки оцінюється чутливість окремих статей і банківського балансу в цілому до відсоткового ризику. Індикатором чутливості балансу до відсоткового ризику є показник гепу (gap - розрив, дисбаланс). Для визначення показника гепу всі активи і пасиви банку поділяють на дві групи - чутливі до змін відсоткової ставки та нечутливі до таких змін.
Актив чи пасив є чутливим до змін відсоткової ставки, якщо впродовж зафіксованого інтервалу він задовольнятиме принаймні одну з таких умов:
дата перегляду плаваючої відсоткової ставки потрапляє в межі зафіксованого часового інтервалу;
строк погашення настає в цьому інтервалі;
термін проміжної або часткової виплати основної суми настає в зафіксованому інтервалі;
зміна базової ставки (наприклад, облікової ставки НБУ), покладеної в основу ціноутворення активу чи зобов'язання, можлива або очікується впродовж цього самого часового інтервалу і не контролюється банком.
До нечутливих активів і зобов'язань належать такі, доходи та витрати за якими впродовж аналізованого періоду не залежать від зміни відсоткових ставок на ринку.
Показник гепу визначається як різниця між величиною чутливих активів і чутливих зобов'язань банку в кожному із зафіксованих інтервалів:
(3.1)
де GAP (t) - величина гепу (у грошовому виразі) в періоді t;
FA (t) - активи, чутливі до зміни відсоткової ставки в періоді t;
FL (t) - пасиви, чутливі до зміни ставки в періоді t.
Геп може бути додатним, якщо активи, чутливі до змін ставки, перевищують чутливі зобов'язання (FA (t) > FL (t)), або від'ємним, якщо чутливі зобов'язання перевищують чутливі активи (FA (t) < FL (t)). Збалансована позиція, коли чутливі активи та зобов'язання рівні між собою, означає нульовий геп. За нульового гепу маржа банку буде стабільною, незалежною від коливань відсоткових ставок, а відсотковий ризик - мінімальним. Проте одержати підвищений прибуток внаслідок сприятливої зміни відсоткових ставок на ринку за нульового гепу неможливо. І додатний, і від'ємний геп надають банку потенційну можливість отримати більшу маржу, ніж у разі нульового гепу. Для визначення співвідношення чутливих активів і зобов'язань банку використовують коефіцієнт гепу - FGAP (t), який обчислюється як відношення чутливих активів до чутливих зобов'язань:
(3.2)
Якщо коефіцієнт гепу більший за одиницю, це означає, що геп додатний, якщо менший - геп від'ємний. Якщо коефіцієнт дорівнює одиниці, геп нульовий.
Головна ідея управління гепом полягає в тому, що величина та вид (додатний або від'ємний) гепу мають відповідати прогнозам зміни відсоткових ставок.
Правило управління гепом:
якщо геп додатний, то зі зростанням відсоткових ставок маржа банку зростатиме і, навпаки, у разі їх зниження маржа зменшуватиметься;
якщо геп від'ємний, то зі зростанням відсоткових ставок маржа банку зменшуватиметься, а з їх зниженням - збільшуватиметься.
Це означає, що для банку не так вже й важливо, як змінюються відсоткові ставки на ринку. Головне - щоб геп відповідав тому напряму руху ставок, який забезпечить підвищення прибутку, тобто був додатним за підвищення ставок і від'ємним - за їх зниження.
Проте менеджменту банку потрібно пам'ятати, що потенційна можливість одержання додаткового прибутку супроводжується підвищеним рівнем відсоткового ризику. Якщо прогноз зміни ставок виявиться помилковим або не справдиться, то це може призвести до зниження прибутку і навіть до збитків. Отже, за наявності в банку додатного чи від'ємного гепу цілком реальною є і ймовірність одержання додаткових прибутків, і ймовірність фінансових втрат.
Тому геп є мірою відсоткового ризику, на який наражається банк упродовж зафіксованого часового інтервалу. Незалежно від того, додатний чи від'ємний геп має банк, що більша абсолютна величина гепу, то вищий рівень відсоткового ризику бере на себе банк і то більше змінюється його маржа.
Однак ані абсолютна величина гепу, ані коефіцієнт гепу не дають уявлення про те, яка частина активів чи пасивів банку залежить від зміни відсоткової ставки. Для контролю за рівнем відсоткового ризику використовують індекс відсоткового ризику.
Індекс відсоткового ризику дорівнює відношенню абсолютної величини гепу до працюючих активів і виражається у відсотках:
(3.3)
де IR (t) - індекс відсоткового ризику;
А - працюючі активи банку.
Індекс відсоткового ризику показує, яка частина активів (коли геп додатний) чи пасивів (коли геп від'ємний) може змінити свою вартість у зв'язку зі зміною ринкових ставок, а отже, вплинути на ринкову вартість усієї банківської установи. Індекс розраховується без урахування знака, оскільки і додатний, і від'ємний геп можуть призвести до збитків.
Через встановлення лімітів індексу відсоткового ризику банк може здійснювати контрольну функцію. Ліміт індексу визначає той рівень ризику відсоткової ставки, який банк вважає за доцільне на себе взяти. У практиці роботи закордонних банків ліміт індексу відсоткового ризику встановлюється зазвичай на рівні 20-25%, хоча твердих норм не існує.
Зміну маржі банку залежно від коливань ринкових ставок дає змогу оцінити модель гепу, яка описує залежність між цими показниками:
(3.4)
де- величина зміни процентної маржі банку (у грошовому виразі)
впродовж періоду t;
rp, r - прогнозована та поточна ринкові ставки відповідно.
Збільшення чи зменшення процентної маржі залежить від знака гепу ("плюс" чи "мінус"), а також від того, зростатимуть чи спадатимуть відсоткові ставки на ринку.
Додатне значеннявказує на збільшення маржі і буде результатом підвищення ставок за додатного гепу або зниження ставок за від'ємного гепу. Від'ємне значення DP (t) означатиме зниження маржі банку, зумовлене підвищенням ставок за від'ємного гепу або їх зниженням за додатного гепу.
З моделі гепу випливає, що величина змін у показниках прибутковості банку залежить і від темпів зміни відсоткових ставок, і від величини гепу, яку банк може регулювати на власний розсуд. Очевидно, з цих двох чинників точно виміряти можна лише внутрішній, тобто геп, тоді як зовнішній (ставки) можна тільки прогнозувати з певним рівнем імовірності.
Головне завдання менеджменту банку в процесі управління гепом - досягти відповідності між видом гепу та прогнозом зміни напряму, швидкості й рівня відсоткових ставок. Необхідною умовою управління гепом є наявність надійного прогнозу (або можливість одержати такий прогноз) і передбачуваність економічної ситуації.
Метод гепу дає змогу банку зважено керувати співвідношенням обсягів активів і зобов'язань банку, проте на практиці виникає необхідність одночасного управління і обсягами, і строками фінансових потоків банку. Для цього застосовують метод кумулятивного гепу.
Метод кумулятивного гепу дає змогу управляти співвідношенням чутливих активів і зобов'язань не лише у певний момент часу (статичний аналіз), а й водночас враховувати часовий компонент (динамічний аналіз). Зміст методу полягає в тому, що в кожному з інтервалів, на які поділено досліджуваний період (часовий горизонт), зіставляються чутливі активи та зобов'язання й обчислюється геп. Оскільки показник гепу тісно пов'язаний з конкретним часовим інтервалом, показників гепу буде стільки, скільки й часових інтервалів. Кумулятивний (нагромаджений) геп - це алгебраїчна сума (з урахуванням знака) гепів у кожному з часових інтервалів, на які поділено часовий горизонт. Для обчислення показника кумулятивного гепу в кожному з інтервалів обчислюють алгебраїчну суму гепів за попередні періоди:
(3.5)
де KGAP (T) - кумулятивний геп;
T - часовий горизонт; .
Показник кумулятивного гепу показує незбалансованість (різницю) між загальним обсягом чутливих активів і зобов'язань, які впродовж часового горизонту можуть бути переоцінені.
На рис.3.1 - 3.4 наведені результати аналізу величин гепу та кумулятивного гепу для сумарного гривневого еквіваленту в ВАТ АБ "Укргазбанк" станом на 01.01.2006, 01.01.2007 та 01.01.2008.
Порівняльний аналіз ефективності управлінням часовими GAP-розривами в короткострокових активах та пасивах ВАТ АБ “Укргазбанк" станом на 01.01.2006 - 01.01.2008 показує, що:
GAP-розрив для перевищення поточних вимог над поточними активами в банку з кожним роком зростає, тобто ризикованість діяльності при ажіотажному попиті на зняття коштів з поточних рахунків, який реалізувався у 4 кварталі 2008 року складалося в напрямку негативної тенденції;
при стрес-тестуванні ажіотажного попиту на повернення 680 млн. грн. поточних депозитів станом на 01.01.2008 року - перша частина в 45 млн. грн. може бути повернена через 7 днів, друга частина в 100 млн. грн. - через 32 дні, третя частина в 250 млн. грн. - через 93 дні, остання частина в 300 млн. грн - тільки через 365 днів.
для короткострокових активів та пасивів часткові (в періодах) гепи (розрив між активами та пасивами) та кумулятивний геп мають позитивний характер, тобто для надання короткострокових кредитів використовуються залишки коштів на поточних рахунках клієнтів та моментальні міжбанківські кредити, що є надто ризиковою політикою управління GAP-розривами або свідчить про незастосування GAP-аналізу при управлінні строковістю поверення активів та пасивів;
джерелами довгострокових активних операцій (більше року) є депозитний пул в 700 млн. грн. із строком повернення через 1 рік, що є ще однією "міною" ризику довгострокового управління строками повернення активів та пасивів, оскільки аналіз часового ряду показує, що джерел для накоплення та повернення пасивного пулу зобов'язань через рік у банка немає, тож бо кошти повинні бути додатково залучені на міжбанківському ринку чи при додатковій емісії акцій ВАТ АБ "Укргазбанк".
Внаслідок впливу світової фінансової кризи на банківську систему України реалізувалися ризики втрати фінансової стійкості банків, які мають короткостроковий депозитний портфель та довгостроковий кредитний портфель (ажіотажний попит на зняття коштів з поточних та короткострокових депозитів у кінці 2008 року в ВАТ АБ "Укргазбанк" і проблеми з поверненням короткострокових коштів, вкладених в довгострокові операції кредитування).
Рис.3.1 Розподіл GAP-розривів невідповідності активів та пасивів по тривалості строків до повернення в ВАТ АБ "Укргазбанк" станом на 01.01.2006 року (балансовий та позабалансовий облік - побудовано за даними [80])
Рис.3.2 Розподіл GAP-розривів невідповідності активів та пасивів по тривалості строків до повернення в ВАТ АБ "Укргазбанк" станом на 01.01.2007 року (балансовий та позабалансовий облік - побудовано за даними [80])
Рис.3.3 Розподіл GAP-розривів невідповідності активів та пасивів по тривалості строків до повернення в ВАТ АБ "Укргазбанк" станом на 01.01.2008 року (балансовий та позабалансовий облік - (побудовано за даними [80])
Рис.3.4 Динаміка зміни величин та розподілів GAP-розривів невідповідності активів та пасивів по тривалості строків до повернення в ВАТ АБ "Укргазбанк" станом на 01.01.2006 - 01.01.2008 років (балансовий облік - побудовано за даними [80])
3.3 Технологія управління іммунізацією баланса та спредом як захід забезпечення прибутковості, рентабельності та фінансової стійкості банку
Одним із методів УАП є управління інвестиційним горизонтом фінансових інструментів. Аналіз інвестиційним горизонтом покладено в основу такого методу зниження відсоткового ризику, як портфельна імунізація (portfolio immunization). Теорія портфельної імунізації та основні прийоми її практичного застосування вперше були сформульовані Ф.М. Редінгтоном 1952 року [53].
Теоретичні положення портфельної імунізації були свого часу сформульовані і зараз здебільшого розглядаються як інструменти загального інвестиційного аналізу, тобто стосуються будь-яких інвестиційних портфелів. У найширшому сенсі імунізацією портфеля називають підбір і включення до портфеля таких фінансових інструментів, які мінімізують його чутливість до зміни відсоткових ставок на ринку. Іншими словами, імунізацію можна трактувати як нечутливість портфеля до коливань відсоткових ставок на ринку.
Щодо банківської діяльності зміст цього методу зниження відсоткового ризику полягає в підборі та включенні до складу банківських портфелів таких фінансових інструментів, які дають змогу мінімізувати чутливість різниці між вартістю активів і зобов'язань банку до зміни відсоткових ставок на ринку, а отже, захищають банківський капітал від впливу відсоткового ризику. Це означає, що переоцінка активів і зобов'язань, які змінюють свою вартість за зміни відсоткових ставок, відбувається у встановленому порядку. Однак відповідно підібрана структура балансу дає змогу досягти того, щоб результати переоцінки однаково відобразилися на вартості обох сторін балансу і не мали негативного впливу на капітал банку. Таким чином, у процесі переоцінки підсумок (валюта) балансу може збільшитись або зменшитись, але за умови створення імунізації вартість капіталу банку залишиться стабільною. Отже, метою імунізації є захист балансу банку від будь-яких змін ринкових відсоткових ставок упродовж певного зафіксованого періоду (планового горизонту).
Головне завдання в процесі імунізації банківського балансу полягає в підборі такої комбінації активів і пасивів, яка дає змогу балансу в цілому стати нечутливим до змін ринкових ставок. Окремі статті балансу залишаються чутливими до зміни параметрів ринку, але результати переоцінки активів і зобов'язань взаємно погашаються. Дібравши склад і структуру балансових статей так, щоб середній строк погашення активів приблизно збігався із середнім строком погашення зобов'язань, банк може захиститися від негативного впливу ризику зміни відсоткових ставок.
Оскільки методика портфельної імунізації передбачає зниження чутливості фінансових інструментів до впливу відсоткового ризику, виникає потреба у вимірюванні такої характеристики, як чутливість. Показником, який найчастіше застосовують для цього, є середньозважений строк погашення фінансового інструменту - дюрація. Дюрація фінансових інструментів обчислюється за формулою Ф. Макуолі і є відношенням приведеної вартості суми всіх очікуваних потоків доходів за цінним папером, зважених за часом надходження, до його ринкової ціни.
Практична реалізація методики імунізації передбачає розрахунок дюрації всіх надходжень грошових коштів за активами та всіх виплат за пасивними операціями банку, які направляються вкладникам, кредиторам і акціонерам банку. Оскільки вартість активів перевищує вартість зобов'язань на величину капіталу банку, то співвідношення між дюрацією активів і зобов'язань банку в задачі управління GAP-розривами описують за допомогою моделі [41]:
(3.6)
де DА - зважений за вартістю надходжень строк погашення (дюрація)
активів; DL - дюрація зобов'язань; L - загальний обсяг зобов'язань;
А - обсяг активів.
Відношення зобов'язань до активів має бути меншим за одиницю, тому із співвідношення випливає, що дюрація портфеля активів має бути коротшою за дюрацію портфеля зобов'язань. Це означає, що незалежно від напряму зміни відсоткових ставок активи банку мають переоцінюватися швидше, ніж зобов'язання.
Аналогічно до моделі гепу в процесі управління інвестиційним горизонтом банк може застосувати дві альтернативні стратегії - імунізації балансу (мінімізація ризику) та управління дюрацією (максимізація прибутку). За реалізації стратегії імунізації приведена вартість банківських активів урівноважує приведену вартість банківських зобов'язань. Це практично повністю захищає банк від фінансових втрат внаслідок коливань ринкових ставок. Добір дюрації портфелів, тобто всієї сукупності балансових позицій, утворює макрохедж лише в тому разі, коли приведена вартість активів дорівнює приведеній вартості зобов'язань. Ситуація, коли активи і пасиви банку повністю збалансовані і за середньозваженими строками погашення, так і за приведеними вартостями, створює імунізацію балансу і означає захист від будь-яких змін відсоткових ставок у межах планового горизонту, який за тривалістю дорівнює дюрації.
Якщо ж банку з якоїсь причини не вдалося досягти імунізації балансу, то коливання ринкових ставок відображатимуться на вартості його активів і зобов'язань, адже згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку монетарні статті (а їхня питома вага в банківському балансі становить понад 90%) мають переоцінюватися у зв'язку зі зміною ринкових цін. У такому разі реалізується стратегія управління дюрацією. Банк наражається на відсотковий ризик, але водночас має потенційну можливість отримання підвищених прибутків.
Що більша різниця між дюрацією активів і дюрацією зобов'язань банку, то чутливішою до коливань відсоткових ставок на ринку буде чиста вартість банківської установи, тобто величина акціонерного капіталу. За умови, коли дюрація зобов'язань суттєво коротша порівняно з дюрацією портфеля активів, капітал банку зростатиме зі зниженням ринкових ставок і зменшуватиметься з їх підвищенням.
Отже, загальне правило управління відсотковим ризиком залишається незмінним:
за наявності додатного розриву між дюраціями активів і зобов'язань (DА > D L) вартість капіталу зростатиме в разі підвищення ставок на ринку і зменшуватиметься зі зниженням відсоткових ставок;
якщо розрив від'ємний (DА < D L), підвищення ставок призведе до скорочення капіталу, а їх зниження - до збільшення капіталу.
У процесі практичного застосування розглянутого підходу до управління балансом банку виникає кілька проблем. Одна з них пов'язана з тим, що з плином часу дюрації окремих фінансових інструментів змінюються, причому не-синхронно. Як наслідок, обчислені значення дюрацій можна визнати надійними тільки в коротких часових інтервалах, коли ринкова дохідність не може суттєво змінитися. Отже, модель імунізації банківського балансу, побудована сьогодні, можливо не відповідатиме завтрашнім потребам банку.
Інша проблема полягає в тому, що теорія імунізації, втім, як і будь-яка інша теоретична концепція, грунтується на певних припущеннях, що не завжди існують у реальному житті. Зокрема одне із них зводиться до того, що і короткострокові, і довгострокові ставки відсотка характеризуються однаковою чутливістю, хоча насправді короткострокові ставки чутливіші і змінюються швидше.
Ці проблеми вирішуються в процесі автоматизації обчислювальних процедур. Впровадження відповідних програмних продуктів дає змогу банку частіше проводити перерахунок дюрації з урахуванням кон'юнктури ринку і у відповідний спосіб корегувати окремі портфелі та баланс у цілому.
Для дослідженої картини часових GAP-розривів в строках та сумах повернення в банк розміщених активів та повернення банком залучених у клієнтів депозитів в ВАТ АБ "Укргазбанк" ефективними інструментами імунізації балансу можуть бути запропоновані наступні:
короткове рефінансування довгострокової іпотечної заборгованості випуском іпотечних облігацій під іпотечні закладні, отримані від клієнтів при видачі іпотечних кредитів;
додаткова емісія акцій банку як відкритого акціонерного товариства та отримання поточних готівкових коштів (активів) під акції, за якими виплата дивідендів наступить тільки через 1 рік, а ринковий курс акції ВАТ АБ "Укргазбанк" за станом результатів 2008 року становить не менше 150 від номіналу, тобто масового повернення в банк акцій додаткової емісії не очікується.
Імунізація балансу банку при рекапіталізації за допомогою держави у 2009 році виглядає наступним чином: ВАТ АБ "Укрназбанк" відкриває додаткову емісію акцій на суму 7 млрд. грн., тобто статутний капітал банку стане 7,7 млрд. грн.; Кабінет Міністрів, як представник держави, скупає акції додаткової емісії, надаючи взамін банку невикуплені облігації державної позики 2008 року на суму 7,0 млрд. грн.; ВАТ АБ "Укргазбанк", використовуючи отримані облігації державної позики, рефінансуємі НБУ, отримує в Національному банку України стабілізаційний 3-річний кредит на суму не менше 6,8 млрд. грн. коштами на коррахунок банку; отримані кошти рефінансування дозволять банку суттєво змінити часову картину GAP-розривів в сумах та строках повернення в банк розміщених активів та повернення банком залучених у клієнтів депозитів згідно прогнозу, наведеному на рис.3.5, розвинувши позитивний геп - короткострокові активи;поява власного оборотного капіталу, не іммобілізованого в основні засоби та нематеріальні активи, дозволить суттєво підняти рентабельність роботи банку та отримати прибутки для повернення стабілізаційного кредиту Національному банку України.
Таким чином, запропонований в дипломному дослідженні інструментарій управління фінансовою стійкістю банка не за допомогою інтегральних показників методології НБУ [12], а з використанням GAP-менеджменту є дійовим.
Рис.3.5 Прогноз позитивної динаміки зміни величин та розподілів GAP-розривів невідповідності активів та пасивів по тривалості строків до повернення в ВАТ АБ "Укргазбанк" за результатами рекапіталізації банка у 2009 році (балансовий облік)
Висновки
Проведене наукове дослідження в рамках завдань дипломного проекту по оцінці методів забезпечення та контролю фінансової стійкості комерційних банків України на прикладі діяльності ВАТ АБ "Укргазбанк" за 2006 - 2009 рр. дозволяє зробити ряд наступних висновків:
1. Основними негативними наслідками світової фінансової кризи для українських банків у 2008 - 2009 роках, які реалізовані як зниження фінансової стійкості в досліджуємому ВАТ АБ "Укргазбанк", є наступні:
масовий відток депозитів підприємств та населення;
відсутність коштів на міжбанківському ринку для поповнення ресурсів банку, дефіцит яких спричинений відтоком депозитів;
падіння грошових валютних потоків експортної виручки клієнтів банку за рахунок різкого зниження світового попиту на експортну продукцію з України;
різке зростання курсу іноземної валюти по відношенню до національної валюти та виникнення проблем для клієнтів, які отримують доходи в національній валюті (підприємства-імпортери та фізичні особи), по поверненню валютних кредитів в валюті, яку треба купити по новому курсу (зростання на 69%);
масове неповернення кредитів та несплата відсотків фізичними особами при скороченні робочих місць, закритті виробництв та відсутності джерел доходів для погашення кредитів.
2. Виникнення в ВАТ АБ "Укргазбанк" класичної кризи "касового розриву", коли строковість ресурсної бази банку є коротше, ніж строковість активної бази операцій банку:
частка короткострокових та середньострокових залучених депозитних ресурсів, а також вільна від вкладення в необоротні активи банку частка власного капіталу банку, були вкладені банком в довгострокові кредити;
частка поточних та короткострокових залучених депозитних ресурсів були вкладені банком в короткострокові та середньострокові кредити;
більша частка поточних вимог клієнтів та "миттєвих" кредитів за безпечувалась поточними надходженнями готівки на рахунки клієнтів та запозиченням коштів на міжбанківському короткостроковому ринку.
при ажіотажі всі короткострокові та середньострокові депозити клієнтів були достроково відкликані та з строкових перемістились в поточні ("касові") вимоги до повернення;
міжбанківський ринок не зміг задовольнити обсяги необхідних запозичень банками, оскільки у всіх банків одночасно виникли проблеми з ажіотажним попитом вимог на повернення готівкових коштів;
іноземні міжбанківські ринки також не мають вільного обсягу готівкових коштів;
всі кредити (активи до повернення) перемістилися з короткострокових та середньострокових у довгострокові (пролонговані та неповерненні), тобто планова база короткострокових надходжень коштів до банків була практично ліквідована;
падіння обсягів виробництва та закриття виробництв в Україні (криза попиту на продукцію) привела до різкого падіння надходження готівкових коштів на рахунки підприємств.
3. Відток залучених та запозичених коштів в банківській системі України за 4 місяці 2009 року склав:
а) по фізичним особам - 23,2 млрд. грн., або - 10,88% від рівня 01.01.2009;
в) по юридичним особам - 24,6 млрд. грн., або - 17,1% від рівня 01.01.2009;
Станом на 01.04.2009 року (за 1 квартал 2009 року) в діяльності ВАТ АБ "Укргазбанк" відчуваються суттєві наслідки впливу світової фінансової кризи, але банк продовжив утримання у першій 20-ти банків України по обсягам агрегатів валюти балансу і займає наступні рейтингові місця в банківській системі України та відносні частки фінансів банківської системи України:
Обсяг валюти активів балансу - 12 495,8 млн. грн. (17 місце - 1,511%), тобто на протязі 1 кварталу 2009 року відток коштів валюти балансу банку становить (-2,3 млрд. грн), або 17% обсягу валюти балансу;
Обсяг поточних і строкових депозитів фізичних осіб - 4 507,7 млн. грн. (10 місце - 2,704%), тобто на протязі 1 кварталу 2009 року відток коштів фізичних осіб в банку становить ( - 0,975 млрд. грн);
Обсяг поточних і строкових депозитів юридичних осіб - 1 673,7 млн. грн. (27 місце), тобто на протязі 1 кварталу 2009 року відток коштів фізичних осіб в банку становить ( - 0,73 млрд. грн);
Прибутковість статутного капіталу - становить 2,2%, тобто впала більш ніж в 14 раз у порівнянні з результатами 2008 року;
Прибутковість активів балансу - 0,12% (при нормі не менше 1%).
4. Єдиним виходом системи комерційних банків України із кризи є залучення довгострокових готівкових коштів в ресурсну базу джерел пасивів банку. Реальними шляхами такого залучення можуть бути:
довгостроковий стабілізаційний кредит Національного банку України;
додаткова емісія акцій банків та залучення готівкових коштів власного капіталу для покриття тимчасового "касового розриву" забезпечення поточних вимог клієнтів банку;
довгострокова фінансова допомога інвесторів;
довгострокова фінансова допомога нерезидентів - інвесторів;
довгострокова фінансова допомога міжнародних фінансових фондів.
При реалізації цих шляхів відновлення фінансової стійкості на першому етапі в 4 кварталі 2008 року ВАТ АБ "Укргазбанк" отримав стабілізаційний кредит в 1,2 млрд. грн. від Національного банку України під заставу акцій статутного фонду, тобто фактично власність банку є закладеною в Національному банку України (беззаставні стабілізаційні кредити НБУ не надає за законом)
На другому етапі 13 березня 2009 акціонери Укргазбанку затвердили антикризову програму діяльності і ухвалили рішення про пропозицію державі увійти до акціонерного капіталу кредитно-фінансової установи при додатковій розширеній емісії акцій. При цьому весь обсяг додаткової емісії (5,5 - 7,0 млрд. грн) викупається державою, що при існуючому статутному фонді в 0,7 млрд. грн. приводить до фактичного переходу ВАТ АБ "Укргазбанк" у власність держави Україна.
5. При проведенні детального аналіз динаміки показників діяльності ВАТ АБ "Укргазбанк" за 2006 - 2009 роки та пошуку причин недостатнього рівня фінансової стійкості банку виявлено:
джерелами для видачі депозитних коштів клієнтам при згортанні ресурсної бази банку у 1 кварталі 2009 року було згортання обсягів міжбанківських активних операцій на суму 2,3 млрд. грн., що забезпечило згортання депозитної бази банку без банкрутства;
ліквідний обсяг активів першої черги зріс в банку майже в 2 рази, перевищивши рівень 1 млрд. грн., що суттєво знижує доходність банку, але підвищує стійкість до форс-мажору кризи.
весь обсяг статутного капіталу імобілізований в необоротних основних засобах та нематеріальних активах, тобто ліквідна вартість акцій банку забезпечена реальними основними засобами;
значна частка резервів банку, створених за рахунок прибутку банку також імобілізована в необоротних основних засобах та нематеріальних активах;
вартість основних засобів, які є у власності банку на ринку постійно зростає, що враховується як додатковий пасивний прибуток власного капіталу.
власних оборотних коштів у банка практично немає, тобто активні операції банка виконуються тільки за рахунок економічного важілю залучених та запозичених грошових коштів.
розраховані за інтегральною методологією НБУ рівні показників діяльності ВАТ АБ "Укргазбанк" у 2007 - 2008 роках відповідають всім нормативам фінансової стійкості, декларуємим НБУ.
6. Очевидну хибність методології НБУ для умов фінансової кризи 2008 - 2009 року дає практика - при розрахунку регулятивного капіталу банку необхідно з власного капіталу вираховувати від 50 до 70% коштів, імобілізованих не тільки в нематеріальні активи, але і в основні засоби, оскільки ця частина активів банку виявилася в умовах фінансової кризи - неліквідною. Відповідно, 100% комерційних банків мають реальний показник Н2, який не відповідає нормативу (не менше 10%). Так для ВАТ АБ "Укргазбанк" величина Н2 за умов кризи 2009 року знаходиться на рівні 2,0 - 2,5%, що потребує негайного нарощування власного капіталу в 5-8 разів.
7. За 2006 - 2008 передкризові роки ресурсна політика банку під впливом зовнішніх факторів та внутрішньої політики сформувала наступні результати:
банк суттєво втратив частку коштів юридичних осіб в джерелах ресурсів, що веде до зростання вартості залучених коштів;
банк суттєво наростив питому вагу міжбанківських коштів, які є нестабільним короткостроковим ресурсом та мають досить непрогнозовану вартість, що веде до нестабільності прибутковості залучених міжбанківських коштів;
банк суттєво наростив обсяги статутного капіталу з рівня 300 млн. грн. станом на 01.01.2007 до 700 млн. грн. станом на 01.04.2009 року, що є позитивним явищем, але аналіз рентабельності діяльності інших нових великих банків банківської системи України з іноземним капіталом та іноземною технологію банківського менеджменту показує, що оптимум питомої ваги власного капіталу знаходиться в районі 19-21% від обсягів джерел ресурсів банку, а не 9,0 - 11,0% застосовуємих в українських банках для підвищення фінансового важелю залучених та запозичених коштів.
8. За 2006 - 2008 передкризові роки кредитно-активна політика банку під впливом зовнішніх факторів та внутрішньої політики сформувала наступні результати:
банк використовує політику переважного короткострокового та середньострокового кредитування юридичних осіб, стримуючи розширення надання іпотечних довгострокових кредитів фізичним особам, оскільки депозитна залучена база депозитів має короткостроковий характер, а база оборотного власного довгострокового капіталу дуже обмежена;
для стабілізації наслідків ажіотажного відтоку залучених депозитів фізичних та юридичних осіб банк згорнув міжбанківське кредитування.
середній рівень маржі між кредитами, наданими клієнтам, та коштами залученими від клієнтів, з рівня 5-6% у 2005 році поступово знижується до 3-4% у 2008 році, тобто ризик недоотримання доходів за рахунок неповернення частки кредитів зростає;
відсоткові ставки за кредитами та депозитами в національній валюті на 3-4% річних вище ніж аналогічні ставки по долару США та евро;
депозитні та кредитні ставки по евро на 0,5 - 1,0% нижче, ніж по долару США, оскільки основний міжнародний оборот та готівковий оборот в Україні виконується в доларах США;
розкриття "короткої" валютної позиції по евро (залучення депозитів в евро та їх переведення в активи в гривні) дозволяє підвищити маржу операції з 3-4% до 7-9%, але різко підвищує курсовий валютний ризик відсутності евро на міжбанківському ринку на момент повернення депозитів в евро;
відсоткові ставки активних операцій в державних цінних паперах на перевищують 8% річних, тому депозитна база клієнтів з середніми ставками вище 10% річних не може бути використана як джерело цих активних операцій. В якості джерела цих операцій по відсотковим ставкам можуть бути використані тільки кошти міжбанківського ринку, але тільки в короткостроковому періоді;
9. Як показав проведений аналіз даних станом на 01.01.2006 та 01.01.2007 ВАТ "Укргазбанк" працював в режимі інтегральної збалансованої безризикової "нульової" валютної позиції, тобто сумарний повалютний обсяг активів практично дорівнював суммарному повалютному обсягу зобов'язань банку. Інтегральний валютний ризик був мінімізований на рівні баланса.
Станом на 01.01.2008 ВАТ "Укргазбанк" почав активно працювати в режимі інтегральної незбалансованості валютної позиції, при цьому повалютний балансовий ризик (обсяг активів мінус обсягу зобов'язань банку) досяг значних величин:
"коротка" валютна позиція по EUR становила 272,6 млн. грн. (гривневий еквівалент);
"довга" валютна позиція по USD становила 221,9 млн. грн. (гривневий еквівалент);
Тобто банк перевів залучені депозити в EUR, які не користувались попитом в активних операціях в долари США (USD) та гривню (UAH), після чого розмістив їх у кредитні операції (видача довгострокових іпотечних кредиті в населенню), таким чином подвоївши ризики:
курсовий ризик втрат від покупки на біржі необхідної суми в EUR для повернення депозитів та
власне ризик неповернення іпотечних кредитів в доларах США населенням, яке має доходи в національній валюті.
10. Порівняльний аналіз ефективності управлінням часовими GAP-розривами в короткострокових активах та пасивах ВАТ АБ “Укргазбанк" станом на 01.01.2006 - 01.01.2008 показує, що:
GAP-розрив для перевищення поточних вимог над поточними активами в банку з кожним роком зростає, тобто ризикованість діяльності при ажіотажному попиті на зняття коштів з поточних рахунків, який реалізувався у 4 кварталі 2008 року складалося в напрямку негативної тенденції;
при стрес-тестуванні ажіотажного попиту на повернення 680 млн. грн. поточних депозитів станом на 01.01.2008 року - перша частина в 45 млн. грн. може бути повернена через 7 днів, друга частина в 100 млн. грн. - через 32 дні, третя частина в 250 млн. грн. - через 93 дні, остання частина в 300 млн. грн - тільки через 365 днів.
для короткострокових активів та пасивів часткові (в періодах) гепи (розрив між активами та пасивами) та кумулятивний геп мають позитивний характер, тобто для надання короткострокових кредитів використовуються залишки коштів на поточних рахунках клієнтів та моментальні міжбанківські кредити, що є надто ризиковою політикою управління GAP-розривами, або свідчить про незастосування GAP-аналізу при управлінні строковістю повернення активів та пасивів;
Подобные документы
Комерційний банк: основні функції та роль в економіці. Сутність фінансової стійкості комерційного банку, нормативно-правове регулювання НБУ. Аналіз банківської системи України, проблеми та шляхи підвищення фінансової стійкості комерційного банку.
курсовая работа [974,5 K], добавлен 22.12.2011Теоретичні і правові основи забезпечення фінансової стійкості комерційного банку. Система економічних показників ХФ АКБ "Правекс-Банк", фінансовий аналіз діяльності, оцінка і управління кредитним ризиком; аналіз впливу рівня ліквідності на прибутковість.
дипломная работа [1,3 M], добавлен 05.12.2010Розробка моделей аналізу ліквідності балансу комерційного банку як структурної складової фінансової стійкості. Роль аналізу фінансової стійкості в управлінні комерційним банком. Побудова інтегрального показника ліквідності балансу і аналіз його динаміки.
дипломная работа [1,2 M], добавлен 18.11.2013Головні теоретичні та практичні основи фінансової стійкості банківської установи, їх опис та значення. Аналіз та оцінка фінансової стійкості АТ "Укрексімбанк" на сучасному етапі, розробка напрямків та заходів щодо її вдосконалення в майбутньому.
курсовая работа [127,0 K], добавлен 22.03.2012Аналіз економічних нормативів банківської системи України. Особливості управління фінансовою стійкістю комерційних банків, методи її оцінювання. Заходи мінімізації ризиків і підтримка стійкості банківських установ для їх функціонування в сучасних умовах.
статья [29,9 K], добавлен 13.11.2017Фактори, що впливають на структуру та розмір доходів комерційного банку. Оцінка фінансової стійкості та ділової активності ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК". Напрями розподілу доходів. Удосконалення обліку прибутку банку. Напрямки підвищення доходності банків України.
курсовая работа [583,6 K], добавлен 08.04.2015Показники ліквідності і платоспроможності як складові фінансової стійкості банку. Еволюція вимог НБУ щодо нормативів ліквідності комерційного банку, її державне регулювання. Теорія і практика управління банківською ліквідністю на макро- і мікрорівні.
курсовая работа [487,8 K], добавлен 03.12.2010Фінансовий менеджмент в комерційних банках. Інтегрований підхід до управління балансом банку. Розрахунок окремих показників фінансової діяльності банку. Аналіз динаміки та структури процентних доходів і витрат на прикладі АКБ "Укрсоцбанк".
курсовая работа [67,2 K], добавлен 20.03.2007Сутність та теоретичні аспекти визначення фінансової стійкості банківської установи. Система показників для оцінки фінансового стану банку та методика їх аналізу. Обґрунтування фінансової стійкості банківської установи на прикладі АКБ "Правекс-банк".
курсовая работа [312,4 K], добавлен 10.11.2010Основні сегменти фінансових потоків ресурсних, активних банківських операцій, доходів, витрат та прибутку в фінансовій моделі діяльності банку. Оцінка фінансової діяльності АКБ "Правекс-банк", її математична модель та управління рентабельністю банку.
курсовая работа [1,9 M], добавлен 10.07.2010
