Доходи банка, їх структура і особливості визначення

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Володимира Даля

Інститут економіки і фінансів

Кафедра банківської справи

Курсова робота

З ДИСЦИПЛІНИ «Банківська система»

Тема: Доходи банка, їх структура і особливості визначення

Студентки Тітаренко Марини Костянтинівни

Група ЕК-412

Керівник роботи: кандидат економічних наук, доцент кафедри банківської справи і фінансової безпеки Тищенко Олена Ігорівна

2015



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАНН ДОХОДІВ БАНКУ

1.1Доходи банку: основні підходи щодо визначення та класифікації

1.2 Фактори, що впливають на структуру та розмір доходів комерційного банку

1.3 Нормативно-правове забезпечення порядку формування доходів банку

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ТА АНАЛІЗУ ДОХОДІВ БАНКУ

2.1 Загальна характеристика діяльності ПАТ «Промінвестбанк»

2.2 Організаційно-методичний процес формування доходів комерційного банку

2.3 Оцінка фінансової стійкості та ділової активності ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК»

2.4 Напрями розподілу доходів банку

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДОХОДІВ БАНКІВ УКРАЇНИ

3.1 Удосконалення обліку доходів банку

3.2 Напрямки підвищення доходності банків України

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

дохід прибуток банк



ВСТУП

Криза фінансової системи, що призвела до виникнення складнощів з ліквідністю в банках восени 2009 року, робить проблему дослідження особливо актуальною. Будь-який банк, в першу чергу, спрямований на роботу з грошовими коштами, які надходять до нього з різних джерел і формують його активи і пасиви. Іншими словами, все це є ресурсами банків другого рівня.

Отримання прибутку є основною метою діяльності комерційного банку. У цих умовах зростає актуальність формування доходів та мінімізація витрат банківської установи.

Для оцінки доходів банку необхідно розрахувати їх загальну суму з врахуванням усіх надходжень та позитивних результатів від проведення різних видів банківських операцій.

Таким чином метою курсової роботи є розгляд основних складових доходів комерційного банку та особливості їх формування.

Об'єктом дослідження є банківські доходи як важливий елемент фінансового результату банку.

Предметом курсової роботи виступає процес формування доходів комерційного банку.

Для реалізації поставленої мети необхідним є виконання таких завдань:

- дослідити економічну природу та класифікацію доходів комерційного банку;

- визначити основні фактори банківських доходів в цілому та їх структурних елементів;

- визначити механізм формування доходів банку;

- розглянути методики оцінки доходів комерційного банку;

- провести аналіз динаміки та структури доходів банківської системи.

При написанні даної роботи були використані наступні методи: аналіз (при дослідженні поняття «доходи банку» та збору аналітичних матеріалів), синтез (для визначення природи банківських доходів), індукція (при дослідженні відносних показників оцінки доходів комерційних банків), табличний та графічний (для наочного представлення матеріалу), порівняння (при аналізі динаміки доходів).

Інформаційною базою для написання курсової робити були аналітичні огляди, наукові праці та видання, підручники, нормативно-правові акти, дані фінансової звітності.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАНН ДОХОДІВ БАНКУ

1.1Доходи банку: основні підходи щодо визначення та класифікації

Зростання доходів банку є одним із найважливіших факторів у підтримці фінансової стійкості банківської установи, оскільки саме вони прямо впливають на її прибутковість та слугують джерелом поповнення власного капіталу.

Одна з найважливіших цілей банку як суб'єкта господарювання - це одержання прибутку, який виступає джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів, є підгрунттям для зростання добробуту працівників банку тощо [15].

Сукупний прибуток банку визначається особливостями діяльності даної установи, операціями, що здійснюються, а також функціонуючою системою обліку. Наявність достатнього розміру прибутку банка сприяє для залучення нового капіталу, що в свою чергу дозволяє збільшити обсяг і покращити якість наданих послуг [20].

Для світового банківського сектору останнім часом характерною є переважання тенденцій до постійного зростання банківських активів та рівня дохідності за ними. Характерним є збільшення частки доходів, одержаних у вигляді комісійної плати клієнтів за надання банківських послуг, процентів, отримані від кредитних операцій, що головним чином складає основну частку доходів банку. Характерною дана тенденція є і для України. При цьому внаслідок слабкого розвитку ринку банківських послуг основна маса банківських доходів одержується у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, що були надані банком платоспроможним клієнтам.

Одним із факторів, що здійснюють вагомий вплив на розмір прибутку банку від усіх напрямів діяльності банку, виступає розмір доходів, що банк отримує в процесі здійснення своєї діяльності [25].

Доходи банку виступають базою для розвитку діяльності банківської установи та забезпечують реалізацію таких основних завдань:

1) основна частина доходів банку спрямовуються на покриття витрат, які пов'язані з банківської діяльність, таким чином забезпечуючи самоокупність операцій банку;

2) частина доходів банку становить основу для формування чистого прибутку, за рахунок чого формуються фонди та резерви, необхідні для зниження можливих ризиків та самофінансування розвитку банку в довгостроковій перспективі [11].

Поняття доходів банку у Постанові правління Національного банку України «Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України» визначається як збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, що призводить до збільшення власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків акціонерів) [20]. Також існує багато інших підходів різних науковців щодо тлумачення поняття «доходи банку», деякі з яких наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Визначення поняття «доходи банку» з точки зору різних авторів

№	Автор	Визначення
1.	В.С.Стельмах (Енциклопедія банківської справи) [4]	Доходи банку - це «сукупний дохід від усієї активної діяльності банківської установи»
2.	О.Я.Стойко [5]	Доходи банку - «загальна сума коштів, отриманих банком від здійснення активних операцій. До них відносять: отримані відсотки, доходи і комісія від надання послуг, доходи від операцій з цінними паперами, валютою, золотом та інші доходи»
3.	А.М.Герасимович [6]	Доходи банку - це «зростання економічних вигод протягом періоду, що аналізується, в результаті реалізації банківського продукту та іншої діяльності банку у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань»
4.	О.А.Криклій, Н.Г.Маслак [3]	Доход банку - «кошти, які надійшли в розпорядження банку в результаті його діяльності»
5.	І.М.Парасій-Вергуненко [7]	«Доходи банку - це збільшення економічної вигоди за сукупністю господарських операцій, крім операцій з реалізації додаткової кількості акцій банку, які ведуть до: 1) збільшення суми активів банківської установи без відповідного збільшення суми її зобов'язань; 2) зменшення суми зобов'язань банківської установи без відповідного зменшення суми її активів»

Отже, на основі визначень, наведених в даній таблиці, можна говорити про те, що доходи банків розглядаються з двох точок зору: як сукупний результат від здійснення банком різного виду операцій та від змін в балансі активу та пасиву.

У літературі існують різні думки з приводу класифікації доходів. Вивчивши літературні джерела, представляється доцільним виділити ряд класифікаційних ознак. Дохід банку включає процентний дохід, комісійний дохід, дохід від торговельних операцій, інші банківські та небанківські операційні доходи.(рис. 1.1).

Рис. 1.1. Класифікація доходів комерційного банку

Процентний дохід складається з доходів за коштами, розміщеними в інших банках, кредитами суб'єктам господарської діяльності і фізичним особам, іншими кредитами та доходу за цінними паперами, одержаного у вигляді відсотків.

Комісійний дохід утворюється внаслідок розрахунково-касового та кредитного обслуговування банків і інших клієнтів як результат операцій на фондовому та валютному ринках, які не спричиняють отримання доходу і стосуються, перш за все, купівлі-продажу цінних паперів та іноземної валюти за дорученням інших банків або клієнтів.

Дохід від торговельних операцій є наслідком торгівлі цінними паперами, іноземною валютою та іншими фінансовими інструментами, що здійснюється з ініціативи банка і не є виконанням доручень клієнтів.

До інших банківських операційних доходів належіть дивідендний дохід, дохід від оперативного лізингу, штрафи та пені, отримані за банківськими операціями.

Розглядаючи класифікацію доходів банку можна говорити про існування декількох підходів. Зокрема, відповідно до Плану рахунків, доходи банківської установи можна поділити на три групи в залежності від виду діяльності (Рис.1.2).

Рис. 1.2. Види доходів банку згідно до відображення у фінансовій звітності [19]

Операційна діяльність становить собою основний вид діяльності банківської установи, а доходи та витрати, отримані від впровадження даного виду діяльності, складають найбільшу питому вагу у структурі доходів банку.

Операційні доходи - надходження, отримані банком в результаті здійснення операцій чи надання послуг своїм клієнтам. Операційні доходи банківської установи включають процентні та непроцентні доходи, доходи від торговельних операцій на валютному ринку і ринку цінних паперів; доходи від фінансового лізингу; дивіденди; отримані штрафи тощо [7].

Процентний дохід - операційний дохід, який банк отримує від використання грошових коштів, їх еквівалентів чи сум у вигляді заборгованості банку, обсяги яких розраховуються пропорційно часу та сумі активів. До них входять доходи від розміщення коштів в інших банках, плата за кредит, наданий суб'єктам господарювання й фізичним особам, інших видів кредиту та від доходу з інвестиційних цінних паперів.

Комісійний дохід - операційний дохід від надання послуг, сума якого розраховується пропорційно до суми активу чи зобов'язання та не є фіксованою. Комісійні доходи виникають практично за всіма послугами банку, що надаються клієнтам. Вони включають доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів та банків, доходи від проведення операцій з цінними паперами, доходи від кредитного обслуговування, за операціями на ринку банківських металів і валютному ринку, надходження від довірчого обслуговування банків і клієнтів, доходи за позабалансовими операціями, доходи за операціями з філіями.

Результат від торговельних операцій становить собою спекулятивний вид доходу, що включає надходження від здійснення торгівлі цінними паперами, іноземною валютою й іншими фінансовими інструментами, які здійснює банк самостійно не за дорученням клієнтів.

Дохід у формі дивідендів складають надходження від використання банком цінних паперів з нефіксованим прибутком.

Дохід від повернення раніше списаних активів - доходи, від погашення безнадійної до повернення заборгованості.

Інші операційні доходи включають доходи, не пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а саме дохід від консультаційних послуг фінансового характеру, від оперативного лізингу, штрафи та пені за банківськими операціями [3].

Інвестиційна діяльність банку полягає в придбанні та продажі довготермінових активів, інших інвестицій, що не виступають еквівалентами грошових коштів. При цьому можуть виникати доходи за операціями зі збільшення інвестицій в асоційовані компанії та дочірні установи, доходи від реалізації основних засобів та нематеріальних активів тощо.

За результатами здійснення фінансової діяльності банк отримує такі доходи, як надходження за операціями з цінними паперами власного боргу та за субординованим боргом, доходи, які виникають в результаті випуску інструментів власного капіталу тощо [26].

Доходи банку також поділяються на:

1) постійні доходи (доходи, сума яких не залежить від обсягу розміщених коштів: надходження від розрахунково-касового обслуговування, пені та штрафи отримання, комісійні збори, доходи траст-відділів тощо);

2) змінні доходи (доходи, розміри яких змінюються пропорційно зміні сумі розміщених коштів: проценти за зобов'язаннями держави, проценти за кредитами, проценти за облігаціями, проценти за іншими цінними паперами, проценти за вкладами в інші банки, проценти за векселями й дивіденди за акціями) [1].

Окрім вищезгаданих критеріїв класифікації, доходи банку також поділяють в залежності від їхньої якості[14].

Доходи банку з точки погляду якості:

Адекватні. Мають найвищу якість; становлять собою надходження від основних видів діяльності банку (комісійно-посередницькі, торговельні, процентні, непроцентні, ресурсомісткі та інтелектуаломісткі).

Випадкові. Мають нижчу якість; включають надзвичайні доходи, спекулятивні доходи від короткотермінових операцій з цінними паперами та валютного арбітражу, пені, штрафи та інші фінансові санкції, надходження від реалізації майна.

Авантюрні. Мають низьку якість або практично неякісні; становлять собою доходи, які банк отримує у разі порушення договірних паритетів, системи оплати комісійних витрат, що не відповідає вимогам.

Іноді банком може бути прийняте рішення про розрізнення власних доходів додатково:

1) за місцем виникнення;

2) за приналежністю.

Розподіл доходів банку за місцем виникнення здійснюється з метою планування, контролю й визначення сукупного фінансового результату підрозділу, а також здійснення аналізу ефективності роботи окремих підрозділів. Групування доходів за приналежністю (на практиці найчастіше за клієнтами або окремими операціями банку) дає можливість розробити шляхи та способи їх оптимізації, таким чином підвищити ефективність використання ресурсів банку [14].

Окрім зазначених вище класифікаційних ознак доходи можуть бути також диверсифіковані за такими ознаками:

1) за порядком надходження (процентні, непроцентні тощо);

2) за джерелами отримання (населення, підприємницькі структури, біржі);

3) за гарантією отримання (готівка, рахунки, цінні папери, матеріальні об'єкти);

4) за частотою надходження ( стандартні, невизначені) 19].

Визнані банком доходи відображаються за їх характером по відповідних статтях фінансової звітності «Звіт про фінансові результати».

Отже, доходи банку - багатогранний показник, що становить собою суму всіх доходів від проведення усіх видів банківської та небанківської діяльності. Визначення структури доходів відбувається від завдань органів управляння банку та мета аналізу, що проводиться.



1.2 Фактори, що впливають на структуру та розмір доходів комерційного банку

Вивчаючи таке поняття, як «доходи банку» необхідно значну увагу приділити факторам, які впливають на їхнє формування.

Загальноприйнятим є підхід щодо розгляду факторів прибутку банку з точки погляду поділу їх на внутрішні та зовнішні (Рис.1.3.) [25].

Рис. 1.3. Фактори, що впливають на дохід банку

До зовнішніх факторів належать ті, які не залежать від діяльності банківської установи, однак деякі з них можуть здійснювати суттєвий вплив на темпи зростання прибутку та рентабельності. Зовнішні фактори поділяються на два підвиди: ринкові та адміністративні. До першої групи факторів належать фаза економічного розвитку країни, ціна на кредитні ресурси, рівень конкуренції на ринку, попит і пропозицію на кредит, рівень доходів населення та його довіри до банківської системи тощо. До адміністративних факторів доходу відносять такі, як податкову систему, державне регулювання, грошово-кредитну та фінансову політику Національного банку України.

До внутрішніх чинників належать ті, які безпосередньо залежать від діяльності банку та характеризують різні її сторони. Дана група факторів включає:

1) якість управління персоналом (підвищення поліпшення умов праці, кваліфікації персоналу, добробуту працівників банку);

2) якість маркетингової політики банку (ефективність цінової політики банку, удосконалення банківських технологій, організаційно-технічний рівень управління виробництвом і збутом банківських продуктів, їх конкурентоспроможність);

3) якість ризик-менеджменту в банківській установі, включаючи ефективність системи оцінки й мінімізації ризиків банку, зниження ризиків від проведення банківської діяльності шляхом збільшення обсягу та спектру безризикових комісійних операцій;

4) якість управління формуванням та використанням ресурсів банку, включаючи таке формування пасивів і розподіл активів, за яких би забезпечувався достатній рівень рентабельності, ліквідності та надійності.

Група внутрішніх факторів підрозподіляється на екстенсивні та інтенсивні чинники. До екстенсивних належать фактори, які характеризують обсяг ресурсів, а також неефективне їх використання (втрати через направлення значного обсягу коштів у фонди та резерви, ризики). До групи інтенсивних фактори відносіть ті, які відображають ефективність використання ресурсів чи сприяють цьому (впровадження нових прогресивних технологій, підвищення кваліфікації працівників тощо) [16].

Вище наведені фактори здійснюють загальний вплив на доходи банківської установи. Саме тому доцільним є розгляд окремо чинників, які можуть спричинити зміну структури доходів шляхом впливу на окремі їхні елементи.

Оскільки найбільшу вагу у сукупних доходах комерційного банку складають процентні, комісійні доходи та доходи від проведення торгівельних операцій, розглянемо фактори саме таких надходжень.

Розмір процентних доходів залежить від двох груп факторів: макро- та мікроекономічних(Рис.1.4.).



Рис. 1.4. Фактори впливу на розмір процентного доходу банку

Як можна спостерігати на рис. 1.4, макроекономічні фактори є більш об'єктивними і не залежать від результатів діяльності окремих банківських установ, тоді як мікроекономічні визначаються умовами функціонування конкретного банку та клієнтами конкретної банківської установи [24]. Розмір комісійних доходів банку також піддається впливу як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. До першої групи чинників можна віднести перш за все обсяг розрахунково-касових операцій, які проводяться банківської установою, та розвиток і провадження різноманітних платіжних інструментів конкретним банком. Значний вплив також здійснює і плата, встановлена за здійснення комісійних операцій. Однак банк повинен зважати і на такі зовнішні чинники, як тарифи банків-конкурентів за розрахунково-касове обслуговування, тарифи Національного банку України на касове обслуговування комерційних банків, тарифи на інкасацію й перевезення банкнот, монет та інших цінностей [3].

Результат від проведення банком торговельних операцій, як уже згадувалося, становить собою спекулятивний вид доходу, який безпосередньо залежить від проведених банк операцій з торгівлі цінними паперами, іноземною валютою, іншими фінансовими інструментами. Тому можна говорити про те, що розмір даного доходу залежатиме як від потреб банку в тих чи інших фінансових інструментах, так і від розвитку даного ринку в країні в цілому.

Таким чином, доходи банку піддаються впливу широкого спектру різних чинників, як зовнішніх, так і тих, на які банк може здійснювати певний вплив (внутрішніх). Банківська установа зобов'язана враховувати як мінімум ті фактори, від яких залежать базові структурні елементи: процентний, комісійний дохід та результат від проведення торговельних операцій.

1.3 Нормативно-правове забезпечення порядку формування доходів банку

Згідно з законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 №2121 банківська система України представляє собою багаторівневу, взаємопов'язану сукупність фінансово-кредитних установ, яка забезпечує регулювання грошового обігу в країні [7].

Нормативно-правова база, на якій базується банківська діяльність є часткою системи господарського законодавства країни, яку можна умовно поділити на три рівні:

закони та підзаконні акти, які визначають організацію і правила ведення банківської діяльності в країні;

закони та підзаконні акти, які визначають організацію бухгалтерського обліку та звітності банківських установ;

закони та підзаконні акти, які визначають систему податкових зобов'язань банків [15].

Другий рівень нормативно-правових актів банківської системи складають документи, які визначають принципи організації і ведення бухгалтерського обліку, обліку доходів і витрат у банках. Загально визначеним у цій групі є Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996(Редакція станом на 15.10.2014), якій визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності[21]. Статті вказаного Закону уточнює для банків Положення НБУ «Про організацію банківського обліку і звітності в банківських установах» № 439, яке також уточнює і формулює вимоги до первинним обліковим документам, облікової політики, внутрішньому банківському контролю [19]. Значну частику обсягу нормативно-правової документації становлять нормативні акти по бухгалтерському обліку окремих банківських операцій (інструкції, правила, порядки). Загальні правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України затверджено Постанова Правління НБУ від 18.06.03 за № 255 «Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України». Зміни до зазначеної постанови затверджено Постановою Правління НБУ від 17.06.04 за № 279. Правила визначають методологічні засади відображення в бухгалтерському обліку інформації про доходи і витрати та порядок застосування банками основних принципів бухгалтерського обліку під час визнання та обліку доходів і витрат [20].

Для інформаційного забезпечення аналізу доходів банку можна використовувати всі види директивної, нормативної, облікової, фінансової, статистичної, довідкової та методичної інформації.

Відповідно до законів України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р № 679 та «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000р. № 2121 банківська звітність банків складається на підставі даних фінансового обліку, які формуються відповідно до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368 (зі змінами та доповненнями) та Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої Постановою НБУ від 27 грудня 2007 р. № 480.

До складу банківської звітності належать: балансовий звіт, звіт про фінансові результати, а також ряд приміток до цих звітів, у яких наведена інформація про структуру активів, зобов'язань та власних коштів банку, ризики, якість кредитного портфеля, а також про інші показники, які є дуже важливими для характеристики фінансового стану банку. Наявність таких приміток дає змогу відобразити звітність українських банків на рівні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності. Завдяки цьому фінансова звітність задовольняє вимоги користувачів інформації поза банком (акціонерів, клієнтів та партнерів банку, НБУ, фінансових органів тощо). Для більш детального аналізу фінансових результатів діяльності банку (у тому числі доходів) як інформаційне джерело можуть бути використані дані звіту про рух грошових коштів та звіту про власний капітал банку, а також дані аналітичного і синтетичного обліку [16]. Використання балансу та звіту про фінансові результати пов'язане взаємозв'язком (Рис. 1.5.).

Рис. 1.5. Взаємозв'язок між балансом та звітом про фінансові результати

Взаємозв'язок між балансом та звітом про фінансові результати проявляється в тому, що активи балансу генерують основну частину операційних доходів, а пасиви - операційних витрат, на аналізі яких ґрунтується оцінювання ефективності банківської діяльності.

Дані звіту про фінансові результати відображають величину дохідних статей, згрупованих за їх характером та основними напрямами [15]. Статті звіту про фінансові результати містять інформацію напрямами, які відображені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Основні статті звіту про фінансові результати банку, що стосуються отриманих доходів

№	Найменування статті
1	Процентний дохід
2	Чистий процентний дохід
3	Комісійний дохід
4	Чистий комісійний дохід
5	Дохід у вигляді дивідендів
6	Чистий торговельний дохід
7	Інший дохід
8	Операційний дохід

Статті звіту про фінансові результати містять інформацію за такими напрямами:

1. процентні доходи, які включають доходи за кредитами чи депозитами, за цінними паперами на продаж і за борговими цінними паперами та іншими процентними фінансовими інструментами;

2. комісійні доходи, які включають доходи від операцій, пов'язаних із веденням рахунків та касовим обслуговуванням, з іноземною валютою та банківськими металами, від інших наданих або отриманих послуг;

3. дивідендний дохід від цінних паперів, які обліковуються в третьому класі Плану рахунків бухгалтерського обліку;

4. чистий торговельний дохід включає результат від торгівлі іноземною валютою та цінними паперами, враховуючи резерви під знецінення цінних паперів на продаж.[7].

Отже, для інформаційного забезпечення аналізу доходів банку можна використовувати всі види директивної, нормативної, облікової, фінансової, статистичної, довідкової та методичної інформації.



РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ТА АНАЛІЗУ ДОХОДІВ БАНКУ

2.1 Загальна характеристика діяльності ПАТ «Промінвестбанк»

Публічне акціонерне товариство «Промінвестбанк» - один з найбільших та надійніших кредиторів економіки України. За роки державної незалежності банк вклав у розвиток економіки понад 65 млрд. дол. кредитних ресурсів.

Промінвестбанк заснований у 1992 році й з моменту заснування входить до групи найбільших банків України . На початку 2000-х років банк вперше увійшов до списку 1000 найбільших банків світу, де знаходиться й наразі. Англійський журнал «The Banker» (Financial Times) у 2003, 2004 та 2006 роках визнавав Промінвестбанк Банком року в Україні. У 2010 році за результатами рейтингу ТОП-100 «Лідери бізнесу України - 10 років розвитку» - спільного проекту ТОВ «Українська інвестиційна газета» і агентства «Кредит-Рейтинг» - Промінвестбанк увійшов до числа найбільш важливих для розвитку країни фінансових установ.

Основний акціонер банку з 2009 року - Державна корпорація «Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Внєшекономбанк)» (Росія) , якій належить 98,60 % акцій.

Протягом 2009-2010 років Промінвестбанк пройшов шлях відновлення прибуткової діяльності, й з 2 кварталу 2010 року регулярно отримує операційний прибуток.

Одним з ключових завдань Промінвестбанку на сьогодні є сприяння взаємовигідному економічному діалогу України та Росії шляхом фінансування спільних торгівельних, виробничих та інфраструктурних проектів . За підсумками 2012 року частка російсько-українських проектів у кредитному портфелі банку склала 28 %.

Промінвестбанком накопичено унікальний досвід співпраці зпідприємствами всіх секторів економіки. Банк має експертизу в більшості галузей, що орієнтовані як на внутрішній, так і міжнародний ринки.

Промінвестбанк розвиває бізнес, фокусуючись на двох ключових клієнтських сегментах - великому бізнесі та роздрібних клієнтах. Для забезпечення конкурентних переваг на цих ринках банк радикально модернізував технологічну основу бізнесу, інвестувавши значні кошти в IT, розробивши технологічний продуктовий ряд і запровадивши інноваційну модель роздрібного бізнесу.

Промінвестбанк традиційно є провідним гравцем на ринку кредитування та обслуговування корпоративного сектору і посідає в цьому сегменті друге місце серед недержавних комерційних банків. Банк має розгалужену мережу відділень, об'єднаних в єдиний інформаційний простір на основі сучасних технологій.

Інноваційна модель роздрібного бізнесу базується на принципово новому підході до співпраці з клієнтом і орієнтована на побудову довгострокових відносин, стимулюючи клієнта до цього.

Окрім профільної діяльності Промінвестбанк є ініціатором і засновником двох гуманітарних освітніх проектів - Київського інституту банківської справи та Російсько-Української гуманітарної гімназії.

ПАТ «Промінвестбанк» входить в єдину банківську систему, а саме станом на 1 січня 2014 року - до першої групи банків за класифікацією НБУ, тобто до десятки найбільших банків України за ключовими фінансовими показниками.

Банк використовує сучасні телекомунікаційні, інформаційні та платіжні системи: SWIFT, REUTERS-DEALING, Укр-Дилінг, TELEX, систему електронної пошти НБУ, СЕП НБУ.

Метою діяльності банку є прагнення стати одним з провідних гравців банківського ринку України, насамперед, за рівнем сервісу. До 2015 року керівництво планує ввійти в першу п'ятірку банків за ключовими фінансовими показниками.

Стратегія банку ґрунтується на задоволенні економічних прагнень клієнтів, акціонерів та персоналу банку, суспільства та держави.

Стратегічними пріоритетами розвитку банку є забезпечення надійності, орієнтації на клієнта та встановлення довгострокових партнерських відносин з клієнтом, прозорості як найважливіших показників якості банківської установи.

Головним принципом його роботи є максимальна концентрація на клієнті і глибоке розуміння його потреб, а також побудова структури бізнесу згідно кращим міжнародним стандартам.

Аналіз динаміки фінансових результатів ПАТ «Промінвестбанк» за 2011-2013 рр. зазначено в додатку А. Потрібно відмітити, що станом на кінець 2011 року банк мав чистий прибуток у розмірі 29977 тис. грн. Проте, вже станом на кінець 2013 року банк отримав збиток, що становив 2575269 тис. грн., що є безумовно негативною тенденцією його діяльності (табл. А.1).

Загалом, за період дослідження спостерігалася нестабільна ситуація, а саме, абсолютний приріст статей доходів мав негативне значення, тобто зменшився на 5,89 %, в свою чергу витрати досить стрімко збільшувалися, а саме в 2,5 рази.

Розглянемо детальніше динаміку і структуру доходів і витрат, щоб краще зрозуміти, що вплинуло на збільшення чистого прибутку банку в 2012 році та його зменшення в 2013 році. Так, за період дослідження брутто-доходи банку зменшилися із 5004505 тис. грн. в 2011 р. до 4709937 тис. грн. в 2013 році, тобто, на 294568 тис. грн. або на 5,89 % (табл. А.2).

Загалом, за період дослідження спостерігалась неоднозначна ситуація, а саме, абсолютний приріст статей доходів мав як позитивне, так і негативне значення (рис. 2.1).

Щодо структури доходів, то найбільшу питому вагу у ній за 2013 рік так само займали процентні доходи, що становили 72,35 % та комісійні доходи - 5,51 %, а також інший операційний дохід, який також займав досить вагому частку - 12,01 %. Потрібно наголосити на тому, що комісійні доходи є невід'ємною частиною ефективної процентної ставки, включають комісійні, отримані або сплачені у зв'язку із формуванням або придбанням фінансового активу чи випуском фінансових зобов'язань (наприклад комісійні за оцінку кредитоспроможності, оцінку чи облік гарантій або застави, врегулювання умов надання інструменту та обробку документів за угодою).

Рис. 2.1. Динаміка процентного, комісійного та інших операційних доходів ПАТ «Промінвестбанк» за 2011-2013 рр., тис. грн.

Отже, проаналізувавши динаміку та структуру доходів банку ПАТ «Промінвестбанк», можемо зробити висновок, що доходи банку за аналізований період зменшилися на 294568 тис. грн. або на 5,89 %. Зменшення обсягу доходу було спричинене зменшенням обсягу доходів, які виникають під час первісного визнання фінансових зобов'язань за процентною ставкою, вищою або нижчою, ніж ринкова на 333115 тис. грн. та прибутку від операцій з цінними паперами на 15464 тис. грн. та прибутку від переоцінки іноземної валюти на 46367 тис. грн. В свою чергу позитивно потрібно відмітити зростання процентного та комісійного доходу, іншого операційного доходу, а також збільшення прибутку від операцій з іноземною валютою на 75,99 %.

В цілому ситуацію щодо динаміки та структури доходів банку ПАТ «Промінвестбанк» можна вважати позитивною, хоча і прослідковується незначне зменшення даного показника, та свідчить про розширення обсягів діяльності за аналізований період.

В свою чергу, аналіз динаміки витрат свідчить про збільшення загального їх обсягу із 4912165 тис. грн. в 2011 році до 12426030 тис. грн. в 2013 році, тобто, на 7513865 тис. грн. або в 2,5 рази (табл. А.3). Зазначене збільшення, в основному, було обумовлене збільшенням за період дослідження процентних витрат - на 347926 тис. грн., відрахування до резерву під знецінення кредитів та коштів в інших банках - на 2342882 тис. грн. або в 4 рази, що як ми бачимо є досить суттєвим показником та інші сукупні витрати, які за 2011-2013 рр. збільшилися на 2562906 тис. грн.

Загалом, за період дослідження спостерігалась неоднозначна ситуація, а саме, абсолютний приріст статей витрат мав то збільшувався в 2012 р., то стрімко зменшувався в 2013 р. (рис. 2.2).

Рис.2.2. Динаміка основних складових витрат ПАТ «Промінвестбанк» за 2011-2013 рр., тис. грн.

Таким чином за аналізований період основними складовими витрат були процентні витрати, які займали досить значну питому вагу, а саме в 2011 р. - 48,85 %, в 2012 р. - 52,75 %, а в 2013 р. - 22,11 %, адміністративні та інші операційні витрати, що також відобразилися в структурі значними обсягами, а саме в 2011 р. дана складова займала 31,31 %, в 2012 р. трішки зменшилися до 25,10 %, а в 2013 р. становили 11,42 %, що свідчить про зменшення витрат на утримання персоналу банку, та комісійні витрати, які за 2011 р. займав частку в загальній структурі майже 2 %, а за 2012-2013 рр. і взагалі менше 1 %.

Отже, що стосується структури витрат, то найбільшу питому вагу у ній мали статті адміністративних та інших операційних витрат та процентних витрат.

2.2 Організаційно-методичний процес формування доходів комерційного банку

Усі доходи банківської установи головним чином можна розподілити на дві групи:

1) процентні доходи;

2) непроцентні доходи.

До процентних відносяться доходи, які обчислюються пропорційно до часу та суми, і є компенсацією банку за взятий на себе кредитний ризик.

Згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України розрізнять такі процентні доходи комерційного банку [19]:

- процентні доходи за коштами, що розміщені в Національному банку України;

- процентні доходи за коштами, що розміщені в інших банках;

- процентні доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарювання;

- процентні доходи за кредитами, що надані органам державної влади;

- процентні доходи за кредитами, що надані фізичним особам;

- процентні доходи за цінними паперами;

- процентні доходи за операціями з філіями банку;

- інші процентні доходи.

В основі будь-якої кредитної операції, тобто передачі грошей у борг позичальнику від кредитора, лежить прагнення отримати дохід. Абсолютна величина доходу, одержуваного кредитором за надання грошей в позику, називається процентними коштами, або процентами.

Плата за кредит може стягуватися як наприкінці терміну кредиту, так і на початку (авансовий процентний дохід). У першому випадку відсотки нараховуються в кінці терміну виходячи з величини наданої суми кредиту, поверненню підлягає сума боргу разом з процентами. Такий спосіб нарахування процентів називається декурсивним. У другому випадку процентний дохід оприбутковується авансом (виплачується на початку терміну), при цьому боржникові видається сума, зменшена на його величину, а поверненню в кінці терміну підлягає лише вихідна позика. Також можливий варіант поступової сплати відсотків разом із платежами по погашенню кредиту (за умови наявності таких) [17].

Процентний дохід за кредитом банком розраховується згідно з формулою 2.1 [21]:

(2.1)

де - дохід за кредитом (у грошовому вираженні);

- сума наданих кредитних коштів;

- річна процентна ставка за наданим кредитом;

- термін кредитування, виражений у днях.

Дана формула розрахунку доходу за кредитом застосовується також по відношенню до депозитів, які банк розмістив в Національному банку України чи в інших банківських установах як в середині країни, так і поза її межами.

Доходи кредитного портфеля включають також надходження у вигляді результату від проведення заставних і дисконтних операцій з векселями. Дохід за такими операціями має свої особливості щодо формування та становить собою певний дисконт, який можна розрахувати за формулою 2.2:

(2.2)

де - дохід за вексельною операцією (у грошовому вираженні);

- сума, на яку видано вексель;

- річна ставка, за якою обліковується вексель;

- період до дати погашення векселя, виражений у днях.

Сукупний дохід кредитного портфеля банку формується шляхом сумування всіх доходів, одержаних банківської установою від здійснення операцій кредитного характеру протягом певного строку, та обчислюється за формулою 2.3:

(2.3)

де D - сукупний дохід за кредитними операціями;

N - кількість кредитів у портфелі банку;

L - кількість інших операцій кредитного характеру.

Процес формування процентних доходів банку передбачає врахування факторів, які здійснюють вплив на їх обсяг, а також визначення ступеня впливу кожного з них. До таких факторів відносять:

- зростання середніх залишків за статтями дохідних активів;

-зростання середнього рівня процентної ставки за дохідними активами.

Вплив першого фактора можна розрахувати, скориставшись формулою 2.4:



(2.4)

де - середні залишки за дохідними активами у звітному періоді;

- кількість кредитів у портфелі банку;

- кількість інших операцій кредитного характеру.

Вплив зростання середнього рівня процентної ставки за дохідними активами можна визначити за формулою 2.5:

(2.5)

де - середній рівень процентної ставки у звітному періоді;

- середній рівень процентної ставки попереднього періоду;

- середні залишки за дохідними активами у звітному періоді.

Загальний вплив вищезгаданих факторів розраховується шляхом додавання їхніх впливів (формула 2.6):

(2.6)

Непроцентні доходи банку становлять собою надходження від здійснення банком активних операцій, які не є пов'язаними з нарахуванням процентів, щодо надання послуг клієнтам та від проведення операцій, безпосередньо не пов'язаних з банківською діяльністю. До таких надходжень відносяться доходи (позитивний результат) від купівлі-продажу іноземної валюти, банківських металів та цінних паперів, а також доходи від реалізації різних фінансових інструментів (ф'ючерсів, опціонів, варрантів, дивідендний дохід від акцій та ін.), надходження від надання консультаційних, інформаційних, аудиторських послуг, винагороди за надання поручительства, гарантій тощо [13].

Розглянемо детальніше деякі із елементів непроцентного доходу комерційного банку.

Комісійні доході банку - операційні доходи за наданими послугами, сума яких розраховується пропорційно сумі активу чи зобов'язання або є фіксованою.

Згідно з Постановою Правління НБУ «Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України», комісії за наданими послугами за метою їх оцінки та основою обліку фінансового інструменту, пов'язаного з ними, поділяються на:

1. Комісії, що є невід'ємною частиною доходу фінансового інструменту (визнаються у складі первісної вартості відповідного фінансового інструменту та здійснюють вплив на визначення сум дисконту й премії за даним фінансовим інструментом):

1) комісії за ініціювання кредиту, отримані банком та пов'язані зі створенням чи придбанням фінансового інструменту, який не обліковується в торговому портфелі із визнанням переоцінки через прибутки/збитки:

- комісії за здійснення оцінки фінансового стану позичальника;

- комісії за здійснення оцінки гарантій, застав;

- комісії за обговорення умов фінансового інструменту;

- комісії за підготовку, оброблення документів й завершення операції тощо.

2) комісії, отримані банком за зобов'язання з надання кредиту (резервування кредитної лінії) під час ініціювання чи придбання кредиту;

3) комісії, отримані банком від здійснення випуску боргових зобов'язань, які обліковуються за амортизованою собівартістю.

2. Комісії, що отримуються під час надання послуг, визнаються доходами банку. До них включаються:

- комісії за розрахунково-касове обслуговування клієнтів;

- комісії за обслуговування кредитної заборгованості;

- комісії за резервування кредитної лінії, що обчислюється на пропорційній часу основі протягом терміну дії зобов'язання;

- комісії за управління інвестицією тощо;

3. Комісії, що отримуються (сплачуються) після виконання певних дій, визнаються як дохід (витрати) після завершення певної операції. До них належать комісії за розподіл акцій (часток) клієнтів, розміщення цінних паперів за операціями з андеррайтингу, за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів для клієнтів, синдикування кредиту, за довірче обслуговування клієнтів тощо [22].

Суми комісій банк визначає самостійно та диференційовано відносно типів операцій та клієнтів.

Іншим елементом непроцентних доходів банку є надходження від операцій з цінними паперами. Під час формування портфеля цінних паперів для банку найважливішим орієнтиром для прийняття рішень виступає показник внутрішньої вартості.

Згідно з фундаментальною теорією поточна внутрішня вартість цінного паперу приймається до суми дисконтованих грошових потоків, що надходять до його власника протягом терміну його зберігання. Обчислення здійснюють за моделлю, яка була запропонована в 1938 р. Дж. Вільямсом (формула 2.7):

(2.7)

де - внутрішня вартість цінного паперу;

і - термін використання цінного паперу;

- очікуваний грошовий потік за цінним папером в і-ому періоді;

- ставка дисконту.

Таким чином можна говорити про те, що внутрішня вартість цінного паперу залежить від трьох чинників: терміну обігу цінного паперу, очікуваних грошових надходжень за ним та ставки дисконтування, при цьому лише на останній із факторів інвестор може визначати самостійно, покладаючись на власні міркування [21].

Визначення ставки дисконтування може ґрунтуватися на врахуванні ставок за банківськими депозитами, премії за ризик, ставці дохідності за фінансовими інструментами зі схожим рівнем ризику тощо.

Облігації та акції є основними видами цінних паперів, тому доцільним є розгляд механізму розрахунку внутрішньої вартості саме цих фінансових інструментів.

Дохід інвестора за облігацією з нульовим купоном визначається як різниця між її номіналом та емісійним курсом, встановленим на дисконтній основі (нижче за номінал). Оскільки за даним видом цінного паперу інвестор отримує дохід лише один раз (в момент погашення), внутрішня вартість такої облігації буде розраховуватися за формулою 2.8:

(2.8)

де - номінальна вартість облігації (виплачується в момент погашення);

n - період до погашення.

За умови, коли за облігацією закріплюється плаваючи купонна ставка, яка змінюється в залежності від ставки відсотка за кредитом чи рівня інфляції, внутрішня вартість за таким цінним папером розраховується за формулою 2.9:

(2.9)

де - грошові потоки за облігацією в i-му періоді.

У силу певних причин (підтримки ліквідності, реструктуризації активів тощо) банк може прийняти рішення про продаж цінних паперів. У даному випадку дохід від проведення такої операції буде визначатися ринковою вартістю облігації в момент її продажу або викупною сумою.

Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами [23].

На курсову ціну акцій впливає безліч чинників: загальна кон'юнктура ринку, величина й динаміка дивідендів, ринкова норма прибутку тощо. Прийняття банком рішення щодо доцільності придбання даного виду цінного паперу ґрунтується на результатах проведення порівняльного аналізу поточної ринкової ціни акції з внутрішньою її вартістю. Внутрішню вартість акції обчислюється за базовою моделлю для цінних паперів (формула 2.7), що змінюється відповідно прогнозованої динаміки виплати.

У випадку, якщо сума виплачуваних дивідендів є сталою, то вартість акції можна розрахувати за формулою 2.10:

(2.10)

де - сума виплачуваних дивідендів;

- ставка дисконтування.

Можлива ситуація, коли грошовий потік у вигляді дивідендів постійно та рівномірно зростатиме. За такої умови можна говорити про те, що внутрішня вартість такої акції буде залежати від двох факторів: базової величини дивідендів та темпів їх приросту (формула 2.11):

(2.11)



де - темп приросту дивідендів.

За умови, якщо сума виплачуваних дивідендів та темпи їх приросту не є постійними протягом аналізованого періоду, доцільним є застосування комбінованих прийомів. Суть таких прийомів полягає у розрахунку декількох вартостей акцій за різні часові інтервали, за яких сума виплачуваних дивідендів вважається константою (формула 2.10) або їх темпи зростання є стабільними (формула 2.11). На основі обчислених показників як середня сума вартостей знаходиться внутрішня ціна акції [21].

Отже, розрахунок обсягу доходів банку базується на їх поділу на процентний та непроцентний доходи. Головними складовими першого є процентний дохід за кредитами (розраховується як сума отриманих процентів за всіма кредитами) та за дохідними активами (від зростання рівня ставки). До непроцентних доходів належать перш за все отримані комісії та надходження від операцій з цінними паперами (у вигляді грошових потоків та темпу їх приросту).

2.3 Оцінка фінансової стійкості та ділової активності ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК»

На даному етапі доцільно буде здійснити коефіцієнтний аналіз, що дасть змогу оцінити прибутковість, дохідність, ризиковість результатів функціонування банку та прослідкувати зміну цих показників в динаміці.

Коефіцієнтний аналіз дає змогу оцінити стан ліквідності та платоспроможності банку, якість кредитного портфеля, надійність банку, стан розвитку ресурсної бази та прибутковість його роботи.

Протягом 2011 року банк дотримувався економічних нормативів Національного банку України, що входять до першої групи - нормативи капіталу. За станом на 31.12.2011 року нормативи банку мали такі значення:

- норматив регулятивного капіталу (Н1) - 4924716,44 тис. грн., тоді коли нормативне значення становило 240000,00 тис. грн.;

- норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2) - 13,16 %, нормативне значення - не менше 10 %;

- норматив адекватності основного капіталу (Н3) - 12,30 %, нормативне значення - не менше 9 %.

Протягом 2012 року банк ПАТ «Промінвестбанк» також дотримувався економічних нормативів Національного банку України. За станом на 31.12.2012 року нормативи банку мали такі значення:

- норматив регулятивного капіталу (Н1) - 5364630,17 тис. грн., в свою чергу нормативне значення зменшилося в половину, тобто до 120000,00 тис. грн.;

- норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2) - 13,98 %;

- норматив адекватності основного капіталу (Н3) - 12,10 %.

Подібна ситуація спостерігалася і у 2013 році:

- норматив регулятивного капіталу (Н1) - 5254825,28 тис. грн.;

- норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2) - 13,68 %;

- норматив адекватності основного капіталу (Н3) - 11,75 %.

Таким чином, потрібно зазначити, що нормативи капіталу за ввесь аналізований період відповідали своїм нормативним значенням і не мали досить суттєвого перебільшення, крім мінімального розміру регулятивного капіталу, що є одним із найважливіших показників діяльності банків і тому таке значне його перебільшення є позитивним моментом при функціонуванні банку, адже основним його призначенням є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банк бере на себе у процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості та стабільності банківської діяльності.

Що стосується аналізу показників фінансової стійкості банку, то вони дозволяють визначити позицію банку з точки зору її надійності, стабільності, забезпеченості, що є дуже важливим при його оцінці з боку НБУ, банків-контрагентів, акціонерів, клієнтів. В якості основних коефіцієнтів, що характеризують фінансову стійкість ПАТ «Промінвестбанк», було розраховано наступні показники (табл. В.1), що відображені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Динаміка показників фінансової стійкості ПАТ «Промінвестбанк» з 01.01. 2012 р. по 01.01.2014 р.

	На 01.01.12 р.	На 01.01.13 р.	На 01.01.14 р.
1. Коефіцієнт надійності	0,15	0,15	0,16
2. Коефіцієнт фінансового важеля	6,51	6,84	6,38
3. Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів	0,13	0,13	0,14
4. Коефіцієнт захищеності власного капіталу	0,10	0,11	0,06
5. Коефіцієнт мультиплікатора статутного капіталу	7,20	7,8	4,85
6. Коефіцієнт захищеності дохідних активів	-0,04	-0,02	0,01

Коефіцієнт надійності, який показує рівень залежності банку від залучених коштів, за період дослідження збільшився із 0,15 станом на 01.01.2012 р. до 0,16 станом на 01.01.2014 р., що є свідченням збільшення частки власного капіталу у структурі пасивів банку. Така тенденція дійсно є характерною для банку ПАТ «Промінвестбанк», у чому ми пересвідчилися при аналізі пасивів, і вона свідчить про підвищення рівня надійності банку.

Коефіцієнт фінансового важеля, що розкриває здатність банку залучати кошти на фінансовому ринку, за період 2011-2013 рр. хоч і не значно, але зменшився на 0,13 і станом на 01.01.2013 р. він склав 6,38. Зменшення цього показника характеризує зменшення активності банку на ринку позикового капіталу, що негативно впливає на структуру його ресурсної бази, збільшує її диверсифікацію.

Значення коефіцієнту захищеності власного капіталу за період дослідження зменшується із 0,10 станом на 01.01.2012 р. до 0,06 станом на 01.01.2014 р., що свідчить про зменшення частки власного капіталу і зниження надійності банку, при цьому, коефіцієнт захищеності доходних активів набуває негативного значення, що свідчить про зменшення частки доходних активів, але станом на 01.01.2014 року даний показник прийняв позитивне значення в 0,01, що говорить про незначне збільшення частки доходних активів за даний період.

Коефіцієнт мультиплікатора статутного капіталу показує ступінь покриття активів статутним капіталом. Його зменшення за період дослідження із 7,20 станом на 01.01.2012 р. до 4,85 станом на 01.01.2014 р., тобто на 2,36, свідчить про зменшення спроможності банку захистити клієнтів від можливих ризиків діяльності, тобто, про зменшення надійності банківської установи.

Що стосується аналізу ділової активності банку, то для його здійснення розраховують і оцінюють значення показників, зазначених в табл. В.2.

Коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів визначає спроможність банку активно діяти на ринку з метою залучення додаткових фінансових ресурсів. Досить незначне, але все ж таки зменшення даного показника з 0,87 до 0,86 протягом 2011-2013 рр. у нашому випадку не зовсім позитивно характеризує діяльність банку на ринку запозичень, що веде до незначного збільшення частки зобов'язань у загальній структурі пасивів банку.