Управління доходами банку (на прикладі ПАТ "Приватбанк")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ І АНАЛІЗУ ДОХОДІВ БАНКУ

1.1 Зміст, види і класифікація доходів комерційних банків

1.2 Організаційна структура доходів комерційних банків

1.3 Нормативне регулювання обліку і аналізу доходів банку

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ І АНАЛІЗУ ДОХОДІВ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

2.1 Облік доходів від кредитних та розрахункових операцій

2.2 Облік доходів від валютних операцій, операцій з цінними паперами та банківськими металами

2.3 Особливості аналізу доходів банку

2.4 Аналіз структури та динаміки доходів на прикладі ПАТ «Приватбанк»

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ОБЛІКУ І АНАЛІЗУ В УПРАВЛІННІ ДОХОДАМИ БАНКУ

3.1 Методи формування управлінського обліку доходів банку

3.2 Удосконалення методики обліку і аналізу доходів комерційного банку

3.3 Удосконалення планування доходів та методичне забезпечення планування як інструменту управління доходами банку

Висновки до розділу 3

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В БАНКУ

4.1 Система управління охороною праці на прикладі ПАТ «Приватбанк»

4.2 Аналіз небезпечних і шкідливих факторів умов праці в організації

4.3 Безпека в надзвичайних ситуаціях на прикладі ПАТ «Приватбанк»

Висновки до розділу 4

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Налагоджена і успішно функціонуюча банківська система - основа зростання і стабільності економіки будь - якої держави. Банки в її структурі покликані тісно взаємодіяти з ринковою структурою завдяки перетіканню капіталу на фінансовому ринку. Важливим аспектом, що відображає ефективну діяльність банку, являється такий фінансовий показник, як дохід.

У зв'язку зі світовою фінансовою кризою українські банки опинилися в скрутному становищі. Необхідність повертати залучені за кордоном кошти, які вже роздані як довгострокові кредити, через відсутність інших джерел фінансування примушує банки й саму державу вжити заходів для забезпечення фінансової спроможності української системи - підвищення процентної ставки за наданими кредитами, не повернення депозитів як довгостроково, так і після закінчення строку, затримання проведення платежів та ін.

У сучасних умовах функціонування банків виникає потреба зміни підходів до ведення банківського бізнесу. Уміле керування передбачає, що, приймаючи будь-яке рішення, керівництво банку має зважити його вплив на кінцеві результати діяльності. Прибутки або збитки, що отримані банком, - показники, які концентрують у собі результати різноманітних пасивних і активних операцій банку та відображають вплив усіх чинників на діяльність банку.

Актуальність теми зумовлена важливістю функції доходу банку для забезпечення його відтворювальної діяльності, отримання нормального прибутку та створення передумов для отримання конкурентних переваг на ринку банківських послуг за рахунок отриманих доходів. В рамках діяльності банку для забезпечення ефективного функціонування та його оптимізації актуальним також є управління банківським доходом, що базується на створенні ефективної системи планування та прогнозування, аналізі, прийняті стратегічних для банку рішень, мотивації її реалізації, контролю за виконанням фінансового плану доходів та витрат банківської установи, оскільки саме система управління діяльністю банку створює передумови для оптимізації діяльності та отриманні максимального рівня очікуваних фінансових результатів.

Дослідженню проблем організації і методології бухгалтерського обліку в банківських установах, зокрема і питанням організації управлінського обліку, присвячені праці вчених та фахівців: вітчизняних - Ф.Ф. Бутинця, Л.М. Кіндрацької, А.М.Мороза, М.С.Пушкаря, М.І. Савлука, В.В.Сопка, М.Г. Чумаченка, також зарубіжних - В.Ю.Баликова, М.Вебера, К. Друрі, Б.Нідлза.

Питання щодо управління доходами банку у своїх працях обґрунтовують вітчизняні автори: О.О.Рибалко, А.А. Степаненко, О.В. Васюренко, І.М. Прасій-Вергуненк, З.І. Щибиволок, С.А. Гагаріна, Р.С. Квасниця, а також зарубіжні: О.В. Кукушкіна, А.Д. Шеремет, В.В.Щербаков, Т. Скоуна, Д. Хана.

Незважаючи на значну кількість наукових публікацій з питань обліку і аналізу в банках, бракує наукових праць, присвячених комплексному вивченню методик обліку доходів і витрат банку (особливо - управлінського обліку), їх аналізу, плануванню і прогнозуванню. Публікації з цього приводу мають надто узагальнений характер або стосуються тільки окремих питань.

Необхідність удосконалення методики обліку доходів, формування ефективної системи їх аналізу і планування, обґрунтування способів організації управлінського обліку банку свідчать про актуальність даної теми.

Мета дипломної роботи полягає у дослідженні особливостей механізму управління доходами банку ( на прикладі ПАТ «Приватбанк» ) та визначенні можливих шляхів його удосконалення. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:

· визначити зміст, класифікаційні ознаки та види доходів банку;

· дослідити методичні підходи щодо обліку і аналізу доходів банку;

· дослідити облік доходів від кредитних, розрахункових та інших операцій;

· провести аналіз фінансового стану та результатів діяльності банку;

· запропонувати можливі удосконалення механізму управління доходами банку;

· розробити рекомендації щодо удосконалення процедури планування, бюджетування і прогнозування доходів банку.

Об'єктом дослідження виступають доходи - ПАТ «Приватбанк» як джерело покриття витрат від діяльності банку та забезпечення отримання прибутку. При виконанні роботи використано фінансову звітність за 2010 - 2012 рр., первинні документи (вибірково) договори та ін.

Предметом дослідження є доходи ПАТ «Приватбанк» за різними видами діяльності.

В ході написання дипломної роботи були використані такі методи дослідження, як дедукція - теоретичне ознайомлення з загальними принципами проведення операції, їх різновидами та практичне використання окремої операції; аналіз - розбиття операції на окремі складові елементи та визначення ступеню впливу кожного на кінцевий результат; синтез - об'єднання елементів у єдине ціле та вивчення їх у взаємозв'язку, порівняння - при здійсненні фактичних даних за відповідні періоди; вибірки, узагальнення, порівняння, групування; методи графічного зображення даних; методи економічного аналізу при дослідження факторів впливу на процес формування прибутку банку, оцінці динаміки та структури доходів та витрат.

Для написання дипломної роботи була використана науково практична та спеціалізована література, що висвітлює дане питання, періодичні видання та спеціалізовані друковані видання, монографії, річні звіти та результати роботи ПАТ «Приватбанк», внутрішні положення та інструкції банку, нормативні документи НБУ, офіційний сайт ПАТ «Приватбанк» та матеріали мережі Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні комплексного підходу до обліку та аналізу доходів банків та розробленні теоретико - методичних засад і рекомендацій управлінського обліку як підсистеми бухгалтерського обліку банку. Найвагоміші теоретичні і практичні результати, які становлять наукову новизну, визначаються у таких положеннях:

· уточнено визначення понять “внутрішній облік”, “управлінський облік”. На відміну від існуючих підходів досягнуто чіткого розмежування цих понять, що дає змогу окреслити мету, завдання, функції внутрішнього та управлінського обліку і створює передумови для організації ефективного менеджменту банківської установи;

· систематизовано і уточнено класифікацію доходів з метою організації управлінського обліку. На відміну від існуючих підходів до формування класифікації доходів відокремлено від класифікації витрат, в роботі застосований комплексний підхід, на основі якого сформована спільна класифікація для доходів і витрат за ознаками, які вказують на мету класифікування: контроль і прийняття рішень та аналіз діяльності. Основні напрями класифікації приведено у відповідність до специфіки банківської діяльності загалом та до чинного Плану рахунків бухгалтерського обліку;

· запропоновано узагальнену методику планування і прогнозування банківських доходів на основі чинних методик та вияву їх позитивних і негативних сторін. Це сприятиме вдосконаленню практики організації і проведення процедур планування і прогнозування доходів як складових підсистеми управлінського обліку в банку;

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні доцільності використання в банках комплексної методики управлінського обліку доходів і витрат, що створить передумови для організації ефективного управлінського обліку і аналізу. Подана в роботі удосконалена методика планування і поточного аналізу доходів дозволяє науково обґрунтувати не тільки поточну діяльність, а й найближчу перспективу розвитку комерційного банку як суб'єкту господарювання. На її основі формуються передумови для оцінки доцільності управлінських рішень, які приймаються на перспективу.

Дипломна робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел, додатків. Робота містить 11 таблиць, 15 рисунків, 21 додатків. Список використаних джерел містить 100 найменувань. Роботу викладено на 123 сторінках друкованого тексту.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ І АНАЛІЗУ ДОХОДІВ БАНКУ

1.1 Зміст, види і класифікація доходів комерційних банків

Важливою властивістю банківських операцій є їх продуктивний характер. Банк не просто акумулює гроші - він перетворює «неробочі» грошові кошти в працюючі активи, що нагромаджують доходи банку, сприяють, урешті-решт, розвиткові економіки держави. Прибуток банків - це кінцевий фінансовий результат їх діяльності, визначається як різниця між доходами і витратами банків.

Кожний вид банківських операцій може бути прибутковим або збитковим, залежно від того, що приносять ці операції [63, 37-38].

Метою діяльності банку, як і кожного суб'єкта господарювання, є отримання прибутку. Ідеться про позитивний результат діяльності банку як залишок зароблених доходів над витратами (Рис. 1.1.) [60,56-72].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Взаємозв'язок сутності, функцій і основних напрямів діяльності комерційного банку з його організаційною структурою [76, 49]

Банки взагалі -- це суто комерційні інститути, які в поточній діяльності реалізують передусім власні економічні інтереси. Найважливіше завдання комерційного банку -- максимізація вартості капіталу, тобто підвищення рівня доходів на кошти, що були вкладені в банк засновниками та акціонерами. Головним принципом управління діяльністю банків виступає принцип: "купити дешевше -- продати дорожче". Таким чином, політика і стратегія банку мають бути спрямовані на залучення фінансових ресурсів за найменшою вартістю та пошук найбільш доходних варіантів розміщення цих ресурсів при забезпеченні прийнятного рівня ризику проведення операцій.

Для забезпечення виконання своїх функцій та досягнення стратегічних та тактичних цілей комерційні банки здійснюють відповідні операції, постійно намагаючись збільшувати їх кількість та підвищувати якість. На сьогодні основна маса українських банків спроможна якісно виконувати не більше 40 -- 50 видів операцій та послуг. У той же час провідні вітчизняні банки, активно диверсифікуючи свою діяльність та запроваджуючи новітні банківські технології, цілеспрямовано наближаються до рівня розвитку банківських послуг у країнах з ринковою економікою [41, 55].

Отже, визначимо суть та значення доходу загалом для підприємства і для банку зокрема (адже банк є «підприємством, що надає послуги») : дохід -- це збільшення економічних вигід у формі збільшення активів або зменшення зобов'язань, що приводить до зростання власного капіталу підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків) [88, 31-38].

Дохід, пов'язаний із наданням послуг, визначається, виходячи зі ступеня завершеності операцій із надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.

Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов:

· можливість достовірної оцінки доходів;

· імовірність надходження економічних вигід від надання послуг;

· можливість достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;

· можливість достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення [69, 152-157].

Якщо послуги полягають у виконанні невизначеної кількості дій (операцій) за визначений період часу, то дохід визначається шляхом рівномірного його нарахування за цей період (крім випадків, коли інший метод визначає ступінь завершеності надання послуг).

Якщо дохід (виторг) від надання послуг не може бути достовірно визначений, то його відображають у бухгалтерському обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню.

Визначений дохід (виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визначається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 10 «Дебіторська заборгованість» [69, 155].

Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визначається у формі процентів, роялті та дивідендів, якщо:

— імовірне надходження економічних вигід, пов'язаних із такою
операцією;

— дохід може бути достовірно оцінений.

Такий дохід має визначитися в такому порядку:

· проценти визначають у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами;

· роялті визначається за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди;

· дивіденди визначаються в період прийняття рішення про їх виплату [69, 156].

Для підвищення фінансової стійкості банку важливе значення має зростання його доходів, а як наслідок - прибутковості банку, що є одним з основних джерел поповнення власного капіталу банку [63, 37-38].

В різних джерелах можна зустріти різні визначення доходів комерційного банку.

Словник Загороднього А. Д. дає тлумачення терміну «дохід» - збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі набуття або зростання активів чи зменшення зобов'язань, що забезпечує збільшення капіталу і не є внесками учасників (акціонерів); гроші або матеріальні цінності, одержані від виробничої, комерційної, посередницької чи іншої діяльності [64, 153-154].

А Герасимович А.М. дає наступне визначення «доходу»: дохід -- це зростання економічних вигід протягом звітного періоду у вигляді надходження активів чи збільшення їх корисності або у вигляді зменшення зобов'язань, результатом чого є збільшення власного капіталу (причому таке збільшення не пов'язане з внесками засновників). Доходи визнаються в обліку в період, коли відбулося зростання майбутніх економічних вигід, пов'язаних із збільшенням активів або із зменшенням зобов'язань, і таке зростання (зменшення) можна достовірно оцінити. Це означає, що визнання доходу відбувається одночасно з визнанням зростання активу або зменшення зобов'язання [46, 352].

Також існує безліч інших пояснень доходу як економічної категорії, що характеризує фінансову діяльність банку (Рис. 1.2.):

- Доходи банку -- це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу або зростання активів, або зменшення зобов'язань, що спричиняють збільшення капіталу і не є внесками акціонерів [40, 330-343].

- Доходи банку -- загальна сума коштів, отриманих банком від здійснення активних операцій. До них відносяться: отримані відсотки, доходи і комісія від наданих послуг, доходи від операцій з цінними паперами, валютою, золотом та інші доходи [89, 147-168].

- Доходи банку -- це збільшення економічної вигоди за сукупністю господарських операцій, крім операцій із реалізації додаткової кількості акцій банку, які призводять до збільшення суми активів банківської установи без відповідного збільшення суми її зобов'язань, або зменшення суми зобов'язань банківської установи без відповідного зменшення суми її активів [52, 105-109].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2. Визначення фінансових результатів банку [61, 104]

Таким чином, положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід» визначає загальні підходи до визначення доходів. Поряд з цим доходи відображаються в обліку та звітності згідно з принципами нарахування та відповідності доходів і витрат.

Для обґрунтування методики обліку доходів та результатів діяльності необхідно чітко класифікувати доходи підприємства залежно від виду діяльності (Додаток А) [69, 152-157].

Доходи визнані банком, розглядають як такі, що отримані в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності (Рис. 1.3).

Операційна, або звичайна, діяльність -- це будь-яка основна діяльність, а також операції, що забезпечують основну діяльність або виникають унаслідок неї. У складі звичайної діяльності виділяють основну діяльність (наприклад, проведення кредитних, депозитних операцій) та інші операції (купівля-продаж основних засобів, товарно-матеріальних цінностей тощо). У складі звичайної діяльності виділяють діяльність, що триває, та діяльність, що припиняється. Надзвичайними подіями є операції, які не трапляються регулярно і відрізняються від звичайної діяльності [69, 156].

Рис. 1.3. Класифікація діяльності банку [46, 353]

У результаті операційної діяльності банку виникають такі доходи і витрати:

Процентні доходи і витрати (відповідно 60 і 70 розділи Плану рахунків).

Комісійні доходи і витрати (відповідно 61 і 71 розділи Плану рахунків).

Результат від торговельних операцій (62 розділ Плану рахунків).

Інші операційні доходи і витрати (відповідно 63 і 73 розділи Плану).

Загальні адміністративні витрати (74 розділ Плану рахунків).

Відрахування в резерви (77 розділ Плану рахунків).

Повернення списаних активів (67 розділ Плану рахунків).

Непередбачені доходи і витрати (відповідно 68 і 78 розділи Плану рахунків).

Податок на прибуток (79 розділ Плану рахунків) [46, 353-354].

Отже, всі доходи розглядаються з позиції напрямів діяльності банку, за якими вони отримані. Іншими словами, доходи виникають за операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю банку [60, 56-72].

Усі операційні доходи і витрати, безпосередньо пов'язані з банківською діяльністю, визначено Законом України "Про банки і банківську діяльність". Небанківські доходи і витрати можуть включати інші доходи і витрати, які не належать до основної діяльності банку, але забезпечують здійснення банківської діяльності.

Доходи, перераховані клієнтам, і витрати, які відшкодовуються клієнтами, обліковуються на рахунках 3-го класу відповідно як кредиторська і дебіторська заборгованість (Рис. 1.4.)[40, 332].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.4. Структура доходів (6-й клас Плану рахунків) [40, 332]

За операційною діяльністю виникають такі доходи і витрати: процентні; комісійні; прибутки) від торговельних операцій; дохід у вигляді дивідендів; витрати на формування спеціальних резервів банку; доходи від повернення раніше списаних активів; інші операційні доходи і витрати; загальні адміністративні витрати; податок на прибуток [60, 56-72].

Процентні доходи -- операційні доходи, отримані банком за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані банкові, суми яких обчислюються пропорційно часу і сумі активів. Вони включають такі доходи:

· за коштами, що розміщені в Національному банку України;

· за коштами, що розміщені в інших банках;

· за кредитами суб'єктам господарювання;

· доходи від цінних паперів [52, 105-109].

На валові процентні доходи за видами банківської діяльності впливають три групи факторів:

— обсяг проведених операцій у вартісному виразі;

— структура проведених операцій;

— середні процентні ставки за видами операцій [89, 147-168].

Комісійні доходи -- це доходи за усіма послугами, наданими контрагентами, окрім комісійних, що подібні за природою до процентів.

До категорії комісійних належать:

Комісійні за гарантії розміщення позик від імені інших кредиторів та за операціями з цінними паперами.

Комісійні доходи від операцій за розрахунково-касове обслуговування, обслуговування кредитних рахунків, за зберігання цінностей та здійснення операцій з цінними паперами.

Комісійні за проведення операцій з іноземною валютою та за продаж або купівлю монет і банківських металів для третіх сторін.

Інші комісійні доходи за операціями, що визначаються Законом України "Про банки і банківську діяльність" [40, 339].

Результат від торговельних операцій -- є спекулятивним видом доходу, який банк отримує від торгівлі цінними паперами на продаж, іноземною валютою, банківськими металами та іншими фінансовими інструментами. Банк визнає прибуток чи збиток від реалізації фінансових інвестицій, від змін в оцінці (переоцінці) інвестицій до справедливої вартості, від результату переоцінки активів і зобов'язань в іноземній валюті та банківських металах у разі зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют.

Дохід у формі дивідендів -- дохід, який виникає в результаті використання банком цінних паперів із нефіксованим прибутком.

Повернення списаних активів -- кошти, що надійшли для погашення заборгованості, яка була визнана банком як безнадійна до повернення.

Інші операційні доходи -- доходи, які не пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю. Вони включають доходи від оперативного лізингу та штрафи і пені, що отримані банком за банківськими операціями [52, 105-109].

До наступної групи відносять непередбачені доходи. Вони мають випадковий, разовий характер і тому справляють особливий вплив на фінансовий результат, одержаний банком. Отже, вони є результатом надзвичайних подій, які можуть істотно вплинути на дохід банку, але не стосуються звичайної його діяльності. Непередбачені доходи не повторюються по суті. До непередбачених належать, наприклад, доходи, поява яких пов'язана зі змінами правил бухгалтерського обліку активів і пасивів, збитки від стихійного лиха [46, 355-356].

За результатом інвестиційної діяльності банк визнає:

— доходи (витрати) за операціями з реалізації (придбання) інвестиційних цінних паперів;

— доходи (витрати) за операціями зі збільшення (зменшення) інвестицій у дочірні установи;

— доходи (витрати) від реалізації (придбання) основних засобів та нематеріальних активів [60].

За результатами операцій, пов'язаних із фін. діяльністю, банк визнає:

· доходи (витрати) за операціями з цінними паперами власного боргу;

· доходи (витрати) за субординованим боргом;

· дивіденди, що сплачені протягом звітного періоду;

· доходи за результатами випуску інструментів власного капіталу.

Доходи банку обліковуються за рахунками 6-го класу. За кредитом рахунків проводяться суми доходів, які належать до звітного періоду. За дебетом рахунків проводяться суми при формуванні результату роботи за звітний рік у кореспонденції з рахунком 5040 АП "Прибуток чи збиток минулого року, що очікує затвердження".

Обороти і залишки за рахунками доходів і витрат накопичуються з початку звітного року.

Для оперативного визначення фінансового результату протягом року в балансі банку використовується технічний рахунок 5999. Фінансовий результат, що відображається за цим рахунком, вважається умовним. Рахунки доходів і витрат закриваються тільки в кінці фінансового року [40, 353-381].

Незважаючи на важливість приросту кількісних показників, для управління дохідністю комерційного банку велике значення мають якісні параметри доходів, що обов'язково має бути враховано під час напрацювання пріоритетів управлінських рішень щодо прибутковості банку. З погляду їх якості доходи поділяють на:

· адекватні -- найвищі за якістю, що їх отримують від основних видів банківської діяльності (бувають процентні та непроцентні, позичкові, комісійно-посередницькі та торговельні);

· випадкові -- нижчі за якістю, з-поміж яких вирізняють надзвичайні доходи (повернення «поганого», втраченого кредиту), спекулятивні доходи від валютного арбітражу і короткострокових операцій з цінними паперами, нараховані штрафи, пені та інші фінансові санкції, реалізація майна (активи);

· авантюрні -- низькі за якістю або практично неякісні доходи, отримані банком у випадку порушення договірних паритетів, неадекватної системи оплати комісійних витрат (у відсотках від суми платежу) порушення співвідношення «ризик -- класифікація -- резерви» тощо.

Поєднання кількісних та якісних характеристик доходів -- одна з цілей управління ними [45, 348-374].

1.2 Організаційна структура доходів комерційних банків

доход управлінський банк комерційний

План рахунків не передбачає окремих рахунків для обліку безнадійної заборгованості. Це і зрозуміло: нема сенсу обліковувати суми, імовірність сплати яких, практично відсутня. По суті, ця обставина призводить до отримання збитку. Втім, обліковуючи доходи за принципом нарахування, банки повинні чітко дотримуватися принципу обачності, що узагальнюється через застосування у бухгалтерському обліку методів оцінювання. Усі суми нарахованих доходів немовби «просвічуються» на предмет сплати при настанні строків. Зрозуміло, що визнання нарахованих доходів сумнівними ставить під сумнів імовірність їх погашення. Саме тому банк формує резерв під заборгованість за нарахованими сумнівними доходами. Відрахування до резервів -- витратна стаття банку. Діючи обачно, краще визнати витрати, з тим щоб не «прикрашати» фінансових результатів. Якщо ж заборгованість усе-таки буде погашена, то отримані доходи можна впевнено фіксувати як отримані. Вище ми навели дев'ять правил обліку доходів. З урахуванням наведених теоретичних аспектів, продовжимо перелік цих правил [60, с.56-72].

Комерційні банки акумулюють грошові доходи та заощадження у вигляді різноманітних депозитів, вкладів, перетворюючи їх у позиковий капітал. Цей капітал випускається банками в обіг шляхом його надання у тимчасове користування зацікавленим господарюючим суб'єктам та домашнім господарствам на відповідних умовах [41, с.15].

Для відображення у системі рахунків сум доходів (витрат) необхідно пересвідчитись у дотриманні таких умов:

— заборгованість за активами та зобов'язаннями банку є реальною;

— фінансовий результат операції, пов'язаної з наданням (отриманням) послуг, можливо достовірно оцінити [60, с.56-72].

Кожний вид доходу і витрат відображається в системі рахунків окремо.

Загальні правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України затверджені Постановою Правління НБУ від 18 серпня 2003 р. №255. Зміни до зазначеної постанови затверджені Постановою Правління НБУ від 17 червня 2004 р. № 279.

Усі доходи банку з огляду на ймовірність їх сплати боржником поділяються на:

· нараховані доходи, що фіксують суму, належну до отримання при настанні термінів, визначених угодами. Отож, за рахунками нарахованих доходів обліковуються ті суми, терміни погашення яких ще не настали (обліковуються за рахунками класів 1, 2, 3);

· прострочені нараховані доходи -- виникають у разі непогашення боржником заборгованості за нарахованими доходами у строк, передбачений угодою. На рахунках прострочених нарахованих доходів класів 1, 2, 3 (вони передбачені за тими самими групами рахунків, за якими обліковуються нараховані доходи за відповідним активом) не сплачені у строк суми починають обліковуватися наступного робочого дня;

· сумнівні нараховані доходи -- визнаються у випадках, коли банк не має впевненості в їх сплаті з огляду на незадовільний фінансовий стан боржника та непогашення заборгованості за основним боргом, щодо якого ці доходи нараховуються;

· безнадійні нараховані доходи -- списуються з балансу за рахунок сформованих резервів, коли ймовірність їх сплати практично неможлива (значне погіршення фінансового стану боржника, його збиткова діяльність).

Перелічені категорії щодо нарахованих доходів відображаються у таких правилах обліку доходів:

1. Обліковий запис з нарахування доходів (витрат) здійснюється не рідше одного разу на місяць таким проведенням:

— за нарахованими доходами: Дебет рахунків нарахованих доходів Кредит рахунків класу 6 «Доходи»;

— за нарахованими витратами: Дебет рахунків класу 7 «Витрати» Кредит рахунків нарахованих витрат.

2. Обов'язкова умова -- відповідність рахунків нарахованих доходів (витрат) і рахунків класу 6 і класу 7 назві активу чи зобов'язання, щодо яких виконується операція з нарахування [60, с.69].

Ефективність здійснення банківських операцій залежить від багатьох факторів. Найважливішим серед них виступає побудова оптимальної організаційної структури комерційного банку. При цьому треба обов'язково враховувати такі критерії, як розміри банку, види і масштабність операцій, участь в зовнішньоекономічній діяльності, форма власності, стратегічні та тактичні пріоритети. У сучасній банківській практиці існують різні типові форми організаційних структур банківських установ, окремі елементи яких можуть коригуватись відповідно до змін напрямків діяльності банку.

Враховуючи як міжнародний досвід, так і накопичений за період існування національної банківської системи, а також беручи до уваги переважно універсальний характер діяльності більшості українських банків, в Україні оптимальною видається схема організаційної побудови комерційних банків.

Організаційна структура банку є основою ефективного стратегічного і тактичного управління. Вона повинна відповідати найсучаснішим ринковим вимогам і постійно вдосконалюється завдяки розвитку технічних засобів опрацювання інформації, наявності висококваліфікованих фахівців тощо.

Вибір оптимальної структури банку найважливіша умова його успішної комерційної діяльності. Вона визначається характером, обсягом банківських операцій. В банківській системі переважна більшість функціонує універсальних банків, які виконують практично всі види кредитних, розрахункових, фінансових операцій для своїх клієнтів.

Очевидно, що вибір оптимальної організаційної структури -- це запорука ефективної організації банківської діяльності в цілому та забезпечення потрібної дохідності банківських операцій зокрема.

Інформація про операції, що здійснюються в банках, фіксується на рахунках Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, що набув чинності з 1 січня 2005 р. Побудова його дещо відрізняється від Плану рахунків НБУ (Додаток Б) [41, с.60].

План рахунків є мультивалютним і передбачає наявність управлінського обліку. Логічно План рахунків можна поділити на три частини: балансові рахунки, рахунки доходів та витрат і позабалансові рахунки. Всі рахунки в Плані рахунків згруповані у дев'ять класів, балансові рахунки розміщені в 1 --5-му класах, рахунки доходів і витрат в 6-му та 7-му класах, позабалансові в 9-му класі (Додаток Б) [41, с.58].

Доходи і витрати майбутніх періодів ураховуються в третьому класі у складі інших пасивів та інших активів. Класифікація рахунків обліку доходів і витрат наведена на Рис. 1.5. [46, с.361].

Рис. 1.5. Класифікація рахунків обліку доходів і витрат [46, с.361]

Найбільшу питому вагу в обсягах доходів (витрат) банку займають процентні доходи (витрати), отримані (сплачені) банком за використання грошових коштів, їх еквівалентів, сум, що заборговані (залучені банком). Суми процентних доходів (витрат) обчислюються пропорційно часу і сумі активу або зобов'язання виходячи з бази нарахування.

У банківській практиці за базу нарахування може обиратися один із трьох варіантів, кожен з яких ґрунтується на кількості днів, що беруться до розрахунку, а саме:

· ураховується фактична кількість днів у місяці нарахування та у році нарахування -- варіант факт/факт;

· ураховується фактична кількість днів у місяці нарахування (у році умовно 360 днів) -- варіант факт/360;

· умовно до розрахунку у місяці нарахування беруть 30
(у році - 360 днів) -- варіант 30/360 [60, с.56-72].

Доходи мають визнаватися такими, що належать до того звітного періоду, якого вони стосуються, незважаючи на те, коли отримується готівка чи її еквівалент. Установи, що звітують, відносять до відповідної статті звіту нараховані суми доходів і витрат за кожним фінансовим інструментом на кожну звітну дату в межах принципу обережності.

Винагороди, комісійні та інші доходи реєструються в міру виконання операцій. Коли банк отримує проценти та прирівняні до них комісії авансом, тоді використовують такі поняття, як "доходи майбутніх періодів".

Облік доходів ведеться за рахунком 3600 П "Доходи майбутніх періодів". Це доходи, отримані в цьому звітному періоді, але належать до наступних періодів [40, с.376].

1.3 Нормативне регулювання обліку і аналізу доходів банку

Значення доходів як економічної категорії сьогодні стало багатоаспектним та багатогранним. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ). Цей правовий в обліку акт визначає основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, мету обліку; методологію організації бухгалтерського обліку на підприємстві і загальні вимоги до фінансової звітності; контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Основна ідея моделі -- забезпечення потреби в міжнародній узгодженості інтересів міжнародних транснаціональних корпорацій та іноземних учасників міжнародних валютних ринків.

Ця модель ще не набула широкого застосування тільки незначна кількість великих корпорацій може стверджувати, що їхня фінансова звітність відповідає міжнародним бухгалтерським стандартам.

Загальні принципи ведення бух обліку за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку -- це принципи та правила, якими повинні користуватись компанії відповідної країни при підготовці фінансових звітів.

Суть ЗПБО полягає в тому, що вони переважно базуються на Міжнародних Стандартах Бухгалтерського Обліку, які розробляються та вдосконалюються Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку Стандарти, які розробляються цим комітетом, за своєю суттю, визначають ідеологію західного бух обліку. Разом з тим сьогодні ще рано говорити про те, що МСБО повністю відображають всі економічні особливості та риси країн -- членів Комітету. Комітет як раз і створювався з метою розробки уніфікованої системи бухгалтерського обліку, яка б сприймалась більшістю розвинутих країн.

У багатьох розвинутих країн сьогодні більше спільних рис, ніж розбіжностей. Американська система бухгалтерського обліку дуже подібна до англійської. В силу історичних причин Європейська бухгалтерська система також поступово уніфікується, незважаючи на велику кількість країн.

ЗПБО є поєднанням міжнародних стандартів бух обліку з особливостями та традиціями бух обліку окремої країни. Найбільш досконалими сьогодні можна визнати американські ЗПБО. Правила бухгалтерського обліку розробляються різними органами в цій країні, проте всі вони базуються на загальновизнаних принципах, що надають можливість уникати суперечності та протидії.

Інтеграційні процеси в Європі та інших частинах світу призводять до поступової уніфікації документообігу в цих країнах, у тому числі фінансового. Сьогодні завдяки спільним зусиллям розвинутих країн поступово створюється уніфікована система бух обліку. Тому можна передбачити, що в майбутньому ЗПБО окремої країни майже повністю базуватимуться на МСБО [98].

Доходи обліковуються за їхніми видами загалом по підприємству. Розробляється детальна номенклатура доходів за їхніми видами і створюється відповідна система рахунків. На цих рахунках накопичуються доходи підприємства впродовж звітного періоду (доходи від реалізації, фінансові доходи, позареалізаційні доходи та ін.).

Наприкінці звітного періоду (кварталу, року) доходи за звітний період порівнюються з витратами і визначається фінансовий результат:

· Матеріальні затрати - Доходи від реалізації

· Затрати на оплату праці - Фінансові доходи

· Затрати на амортизацію - Позареалізаційні доходи

За даними фінансового обліку складається фінансова (бухгалтерська) звітність підприємства, ця інформація не є комерційною таємницею і призначена як для внутрішніх, так і зовнішніх користувачів [92, 41-43].

Міжнародний бухгалтерський облік, на відміну від українського, протягом багатьох років обслуговував іншу господарську систему, а саме ринкову. Відомо, що в ринковій економіці діяльність підприємств спрямована на отримання прибутку та збагачення власників підприємств, тому і ведення бухгалтерського обліку здійснюється, насамперед, в інтересах власників підприємств.

Основні переваги Міжнародного бухгалтерського обліку (МБО):

— МБО чітко визначає майновий стан власників підприємства. За балансом підприємства можна визначити організаційно-правову форму підприємства;

— МБО здійснюється не тільки заради забезпечення фіксації господарських операцій, обліку майна підприємства, він дозволяє контролювати виконання підприємством зобов'язань, наявність і рух майна, ефективного використання матеріальних і фінансових ресурсів;

— МБО дозволяє здійснювати ефективний фінансовий аналіз підприємства щодо його ліквідності та платоспроможності;

— МБО дає можливість реального прогнозу щодо майбутньої діяльності підприємства;

— методологічно та організаційно бухгалтерський облік на Заході поділяється на фінансовий і управлінський;

— бухгалтерія в західній фірмі бере на себе функції не тільки обліку, а й обов'язки планового та аналітичного відділів, що досягається завдяки високій кваліфікації бухгалтерських кадрів та відповідній методичній базі фінансового та бухгалтерського обліку;

— у розвинутих країнах не існує чіткої регламентації процедурного боку бухгалтерського обліку. Загальні принципи бух обліку визначаються в так званих Загальновизнаних бухгалтерських принципах (GAAP);

— у розвинутих країнах не існує єдиних форм бухгалтерської звітності навіть в середині країни;

— не існує єдиного національного плану рахунків, потоків інструкцій;

— не існує єдиного методологічного центру, вказівки якого приймалися б до виконання;

— фінансова звітність, яка підготовлена за МСБО, є доступною не тільки для фахівців, а й для широкого кола користувачів [99].

Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку:

· трансформувати українську фінансову звітність відповідно до міжнародних стандартів;

· консультувати з питань ведення бухгалтерського обліку за міжнародними стандартами;

· консультувати з питань фінансового та управлінського обліку;

· здійснювати фінансовий аналіз підприємств за міжнародною практикою;

· розробляти бюджет підприємства;

· здійснювати оцінку бізнесу;

· розробляти та впроваджувати сучасні системи фінансового планування і моделювання;

· розробляти прогнозний баланс підприємства;

· розробляти прогнозний звіт про фінансові результати;

· розробляти звіт про рух грошових коштів;

· розробляти звіт про власний капітал;

· складати консолідовану фінансову звітність;

· проводити навчання та семінари з вищезазначених питань [98].

МСБО 18 "Дохід" (переглянутий у 1993 р.). Метою даного стандарту є визначення облікового підходу до доходу, який виникає в результаті певних операцій та подій. Міжнародні стандарти носять рекомендаційний характер та торкаються окремих питань обліку активів, зобов`язань, капіталу, доходів, витрат та різних господарських операцій. Наприклад, стандарт № 4 розглядає питання обліку зносу основних засобів, № 13 - представлення поточних (оборотних) активів та поточних зобов`язань, № 18 - визнання доходів і т. д. За правилом, рекомендована ними практика обліку тих чи інших господарчих подій відрізняється багатоваріантністю. Це є характерною рисою стандартів обліку багатьох країн, наприклад США. Слід зазначити, що МС в цілому знаходяться під значним впливом американської облікової системи [92].

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід» визначає методологічні засади формування в обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінам совій звітності.

Норми цього положення застосовують підприємства, організації та інші юридичні особи всіх форм власності (крім бюджетних установ).

За П(с)БО № 15, дохід -- це збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капітали (за винятком зростання власного капіталу за рахунок внески. учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути визначена.

Визначені доходи від звичайної діяльності класифікують у бухгалтерському обліку за такими групами:

— дохід (виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

— фінансові доходи;

— інші доходи.

Склад доходів, що належать до відповідної групи, обґрунтоване П(с)БО № 3 «Звіт про фінансовий результат», згідно з яким дохід (ви торг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - це загальним дохід (виторг) від реалізації продукції, тобто без урахування наданих знижок, повернення проданих товарів та по датків із продажу (ПДВ, акцизного збору тощо) [69, 152-157].

Згідно з визначенням, наведеним у МСБО № 8, «облікові політики -- це певні принципи, основи, домовленості, правила та практика, що застосовується підприємством для складання та подання фінансових звітів».

Звичайно у примітках до фінансових звітів розкривають облікові політики щодо:

· визнання доходів;

· принципів консолідації;

· об'єднання підприємств (бізнесу);

· частки у спільних підприємствах;

· визнання та амортизації матеріальних і нематеріальних активів;

· витрат і позики;

· будівельних контрактів;

· інвестиційної нерухомості;

· фінансових інструментів;

· запасів;

· податків, включаючи відстрочені;

· забезпечень;

· виплат працівникам;

· переведення та хеджування іноземної валюти;

· визначення сегментів (за видами діяльності та географічних) і основи розподілу витрат між сегментами;

· визначення грошових коштів та їх еквівалентів;

· державних грантів тощо [88, с.51].

Відповідно до законів України «Про Національний банк України» (1999) та «Про банки та банківську діяльність» (2000) фінансова звітність банків складається на підставі Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368 (зі змінами та доповненнями) та Інструкції про складання річного фінансового звіту банків України, затвердженої Постановою НБУ від 26 грудня 2001 р. № 545 (зі змінами та доповненнями). До складу банківської звітності належать: балансовий звіт, звіт про фінансові результати, а також ряд додатків до цих звітів, у яких наведена інформація про структуру активів, зобов'язань та власних коштів банку, ризики, якість кредитного портфеля, а також про інші показники, які є дуже важливими для характеристики фінансового стану банку. Наявність таких додатків дає змогу відобразити звітність українських банків на рівні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності. Завдяки цьому фінансова звітність задовольняє вимоги користувачів інформації поза банком (акціонерів, клієнтів та партнерів банку, НБУ, фінансових органів тощо). Взаємозв'язок між балансом та звітом про фінансові результати проявляється в тому, що активи балансу генерують основну частину операційних доходів, а пасиви -- операційних витрат, на аналізі яких ґрунтується оцінювання ефективності банківської діяльності. Для більш детального аналізу фінансових результатів діяльності банку як інформаційне джерело можуть бути використані дані звіту про рух грошових коштів та звіту про власний капітал банку, а також дані аналітичного і синтетичного обліку [45, 348-374].

Таблиця 1.1

Мінімальний перелік статей які регулюють та визначають прибутки і збитки [88, с.34]

Стаття	Стандарт, що визначає порядок визнання, оцінки та розкриття статті
Дохід	МСБО № 18
Фінансові витрати	МСБО № 23
Частка прибутку або збитку асоційованих або спільних підприємств, які обліковуються методом участі в капіталі	МСБО № 18 МСБО № 23
Сума, що виключає підсумок прибутку (збитку) після оподаткування від: а) припинення діяльності; б) оцінки за справедливою вартістю (за вирахуванням витрат на продаж) активів або ліквідаційної групи, які є складовою припинення діяльності	МСБО № 1
Витрати на податок	МСБО№ 12
Прибуток або збиток за період	МСБО № 1
Розподіл прибутку або збитку за період: а) прибуток або збиток, що віднесений до частки меншості; б) прибуток або збиток, що віднесений до власників капіталу материнського підприємства	МСБО № 27

Комерційні банки як суб'єкти господарської діяльності є платниками податку на прибуток згідно зі ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. Банк, який має філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до територіальних бюджетів за місцезнаходженням філії.

Категоріями фінансового обліку є:

— балансовий прибуток;

— доходи;

— витрати.

Категоріями податкового обліку є:

· прибуток до оподаткування;

· валові доходи;

· валові витрати.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який розраховується шляхом зменшення скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань [40, с.355].

Терміни "валові доходи" та "валові витрати" суттєво відрізняються від термінів "доходи" та "витрати" банку, що вимагає введення, поряд з фінансовим обліком, податкового обліку. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає поняття "валовий дохід" та "валові витрати" [40, с.374].

Згідно з традиційним визначенням, валові доходи -- це сукупні доходи підприємства від діяльності основного, допоміжних, обслуговування виробництв підприємства та від реалізації інших послуг. Проте сьогодні значення валових доходів слід розуміти ширше.

З метою визначення доходу та його суми розрізняють дохід від:

— реалізації товарів, продукції, інших активів, придбаних з метою продажу (крім інвестицій у цінні папери);

— реалізації послуг;

— використання активів підприємства іншими фізичними і юридичними особами, результатом яких є отримання процентів, дивідендів, роялті [69, с.152].

Отже, валовий дохід -- загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Валовий дохід включає:

· доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з наданням фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;

· суми комісійних (брокерських) та інших подібних видів винагород, одержаних (нарахованих) банком у зв'язку зі здійсненням операцій з продажу або купівлі іноземної валюти за дорученням та за рахунок клієнтів протягом звітного періоду;

· доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу;

· доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді;

· доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у вигляді:

а) сум невикористаної фінансової допомоги, що повертаються зі страхових резервів;

в) суми коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

г) вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову та використаних ним у власному господарському обороті;

г) суми штрафів та неустойки чи пені, одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних установ;

Не зараховують до складу валового доходу:

— суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) банком у складі ціни на продаж послуг і робіт;

— суми коштів у частині надмірно сплачених податків (обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику по

— суми коштів або вартість майна, що надходить платнику податку у вигляді прямих інвестицій;

— суми доходів, накопичуваних на пенсійних рахунках, у межах механізму додаткового пенсійного забезпечення;

— суми одержаного платником податку емісійного доходу;

— номінальну вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, визначених зобов'язань, векселів, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших документів).

Скоригований валовий дохід = Валовий дохід - Всі пункти, які не включаються до складу валового доходу [40, с.368].

Видано досить багато наукової літератури, що розкриває сутність, облік та аналіз доходів банківських установ.

Зміст, групування та організацію обліку доходів банків досліджували у своїх працях Васюренко О.В., Коцовська Р.Р., Павлишин О.П., Хміль Л.М., Мороз А.М., Савлук М.І., Пуховкіна М.Ф., Мещеряков А.А. та ін.

Основні принципи обліку доходів банку та їх диверсифікацію щодо діяльності банку описують такі вчені та науковці як Васюренко О.В., Сердюк Л.В., Сидоренко О.М., Герасимович А.М., Кіндрацька Л.М., Кривов'яз Т.В.,Коцовська Р.Р., Ричаківська В.І., Табачук Г.П., Грудзевич Я.В., Вознюк М.А., Кузьмінська О.Е., Кириленко В.Б. та ін. [68, с.191-192].

Оцінку доходів комерційного банку, їх місце у фінансовій звітності і його аналіз складу структури та динаміки доходів банків за допомогою різних методів описали вчені Герасимович А.М., Алексеєнко М.Д., Парасій-Венчуненко І.М., Грудзевич У.Я., Щибиволок З.І., Тиркало Р.І., та ін. .

Основні законодавчі, нормативні та внутрішні банківські документи, що використовуються для правильної організації бухгалтерського обліку та контролю за кредитними операціями, операціями в іноземній валюті та операціями з цінними паперами можна розглянути в Додатку В [68, с.134-135].

Висновки до розділу І

У цьому розділі була розглянута теоретична база обраної теми. Спираючись на наукові та офіційні джерела обґрунтована роль і місце доходів у діяльності установи банку. Для підвищення фінансової стійкості банку важливе значення має зростання його доходів, а як наслідок - і прибутковості банку, що є одним із основних джерел поповнення власного капіталу.

Таким чином, доходи банку є збільшенням економічних вигод по сукупності господарських операцій, крім операцій з реалізації додатково кількості акцій, які призводять до збільшення суми активів банківської установи без відповідного збільшення суми його зобов'язань або зменшення суми зобов'язань банківської установи без відповідного зменшення суми його активів.

Слід зазначити, що дохід банку залежить від норми прибутку за кредитними та інвестиційними операціями, розміру комісійних платежів, стягнутих банком за послуги, а також від обсягу і структури активів.

У розділі І подана характеристика рахунків, що використовуються для відображення в обліку доходів і показано, як фінансовий результат впливає на розмір капіталу банку.