Управління доходами банку (на прикладі ПАТ "Приватбанк")

· надання консультативної допомоги клієнтам, інформаційних та експертних послуг;

· посередництво у розміщенні цінних паперів своїх клієнтів;

· виконання функцій валютного контролю для експортерів товарів;

· інші нетрадиційні послуги.

Згідно з вимогами нормативних актів НБУ призначенням фінансової звітності банків є створення бази даних, яка дасть змогу реально оцінити показники ліквідності, платоспроможності та дохідності банків і на цій основі визначити їх фінансовий стан - як комплексне поняття, що відображає різні напрями банківської діяльності.

Основним показником, який узагальнює результати діяльності і свідчить про ефективність діяльності банку, є прибуток [52, с.111].

Прибуток -- перевищення сукупних доходів над сукупними витратами; це фінансовий показник результативності діяльності банку. Загалом прибуток залежить від трьох «глобальних» компонентів: де ходів, видатків і податків, сплачених у бюджет [14, с.407].

Метою аналізу прибутку і рентабельності є збільшення абсолютні величини прибутку та підвищення рентабельності банку на основі ефективного управління доходами і витратами.

Аналіз кінцевого фінансового результату діяльності банку складається з таких елементів:

— аналіз джерел прибутку;

— аналіз доходів комерційного банку: структурний аналіз, оцінка рівня доході в;

— аналіз витрат банку: структурний аналіз, оцінка рівня витрат;

— аналіз абсолютного розміру прибутку та факторів, що на нього впливають;

— аналіз фінансових коефіцієнтів прибутковості: вивчення динаміки коефіцієнтів, оцінка коефіцієнтів з погляду їх оптимального рівня, факторний аналіз динаміки коефіцієнтів [61, с.104-113].

Фінансовим результатом діяльності комерційного банку є прибуток, який залежить в основному від співвідношення його доходів і витрат. Прибуток банку являє собою перевищення доходів над витратами. Розрізняють:

· прибуток до оподаткування (або валовий прибуток) -- різниця між сумами доходів і витрат банківської установи до виплати нею обов'язкових та інших платежів до бюджету;

· прибуток після оподаткування (або чистий прибуток) -- сума прибутку до оподаткування мінус сума обов'язкових та інших платежів до бюджету. У світовій практиці вважається: якщо сума чистого доходу до оподаткування становить не менше ніж 2,0% від суми капіталу, то банк працює ефективно.

Відповідно до класифікації доходів і витрат прибуток банку складається з таких сум (рис. 2.7):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.7. Структура балансового прибутку [52, с.112]

Розмір прибутку банку залежить від зміни певних чинників (рис. 2.8).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.8. Чинники, що впливають на зміну банківського прибутку [52, с.112]

Головною метою аналізу прибутку банку є з'ясування невикористаних резервів його збільшення [52, с.113].

Основою проведення аналізу фінансового стану діяльності ПАТ КБ «Приватбанк» протягом всіх років є баланс (Додаток Ж) і звіт про фінансові результати (Додаток З).

Для аналізу фінансового стану ПАТ КБ «Приватбанк» були взяті показники економічної діяльності банку за останні три роки (на 01.01.2010., на 01.01.2011р., на 01.01.2012р.) Обсяг фінансово-аналітичної інформації дав можливість дослідити та прослідкувати динаміку тенденцій економічного розвитку банку, а також сприяв більш повній і об'єктивній оцінці показників.

Метою аналізу активів банку та операцій з ними є, з одного боку оцінка раціональності фактичної структури активів з погляду забезпечення прибутковості та стабільності роботи банку, а з іншого -- визначення шляхів її оптимізації та узагальнюючої оцінки, прогнозу майбутніх результатів діяльності і фінансового потенціалу банку [89, с.147-168]

Загальна кількість активів в ПАТ КБ «Приватбанк» за 2011 рік становила 113 437 222 тис. грн., що на 31,80% більше ніж в 2010 році (86 066 131тис.грн), або на 27 371 091 тис. грн. В 2012 році спостерігається тенденція також збільшення активів у порівнянні з 2011 роком на 27,93% або 31 681 251тис.грн. Це пов'язане насамперед із суттєвим збільшенням торгових цінних паперів на 45,54% або на 38440 тис. грн., основні засоби та нематеріальні активи на 11,99%, та інші фінансові активи банку на 482,94%. (Додаток П).

Також спостерігаємо зменшення цінних паперів в портфелі банку до погашення на 7,80%.

Ці позитивні зміни характеризує сприятливий фінансовий стан банку, також суттєве збільшення грошових коштів для ефективного його функціонування. Найбільшу питому вагу в активах банку становлять кредитні операції. Це пов'язано з об'єктивною властивістю капіталу спрямовуватися у сфері, де найвища норма прибутку. Їх відсоток у загальному обсязі активів протягом 2010-2012 років становить 87,13%, 89,79%, та 84,70%.

Роблячи підсумки можна сказати, що ПАТ КБ «Приватбанк» ефективно використовує свої активи про що свідчить їх збільшення. Необхідно збільшувати темпи приросту кредитного портфеля, портфеля цінних паперів, для того щоб банк працював ще краще.

Загальна структура активів Банку свідчить про виважене ставлення Банку до якості своїх активів. Такий підхід дозволяє Банку ефективно управляти ними та досягати позитивного результату за кожною активною операцією. Управління активами вирішувало проблему прибутковості, дотримання нормативів ліквідності та контролю притаманних Банку ризиків.

Розкриття інформації за видами активів у фінансовій звітності Банку відповідає вимогам Національного банку України та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Протягом 2010-2012 років в ПАТ КБ «Приватбанк» відбувається суттєве збільшення зобов'язань з 75 795 412 тис. грн до 128 371 495 тис. грн, що свідчить про збільшення масштабів діяльності банку. Зокрема значний притік коштів фізичних осіб протягом 2010-2012 на 31,56% (4 896 686 тис. грн.), а також юридичних осіб протягом 2010-2012 років на 59,59% ,або 20 450 822 тис. грн. це пов'язано з великою довірою до банку та банківської системи, так і з поліпшення фінансового стану клієнтів, які розміщують свої кошти на депозитах, з збільшенням ділової активності підприємств, з збільшенням оборотних коштів і, як наслідок, з збільшенням залишків на поточних рахунках клієнтів - юридичних осіб. В 2012 році кошти юридичних та фізичних осіб також збільшуються (Додаток Р).

Позитивним є те, що приріст вкладів відбувався в основному за рахунок строкових депозитів, які за рік збільшилися. Такі зміни в динаміці і структурі вкладів за строками сприяють стабільності ресурсного забезпечення банків, що створює необхідні умови для довгострокового кредитування економіки.

Найбільшу питому вагу в зобов'язаннях займають кошти фізичних осіб, тому їх збільшення є досить позитивним. Для підвищення ліквідності та підтримання роботи Банку у звичайному режимі (своєчасне проведення платежів клієнтів, виплати коштів за вкладами фізичних осіб тощо), одним з пріоритетних завдань Банку є подальше залучення коштів юридичних осіб,а також залучення та утримання коштів фізичних осіб.

Розкриття інформації про зобов'язання, у фінансовій звітності Банку, відповідає вимогам Національного банку України та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку [73, с.25-31].

Пасиви банку протягом 2010-2012рр. збільшилися на 31 681 251 грн., що обумовлюється нарощенням обсягів зобов'язань, але темпи зростання акціонерного капіталу значно більші.

Аналізуючи власний капітал в ПАТ КБ «Приватбанк» можна сказати, що в період з 2010 по 2012 роки він істотно збільшився на 15,67% або 1 609 248тис.грн. Це пов'язано із збільшенням статутного капіталу на 13,43% або 1 049 336тис.грн за рахунок власних коштів акціонерів (засновників, учасників), а також від реалізації простих іменних акцій. Варто відмітити,що в структурі власного капіталу банку збільшився резерв переоцінки цінних паперів протягом 2011-2012 років на 6 410 тис. грн.

Водночас впродовж аналізованих років збільшився резерв переоцінки нерухомості, а саме на 228%.

На 01.01. 2012 року в банкові спостерігається отримав прибуток, який становить 1 425 816 тис. грн., що на 55 637тис.грн.більше ніж в 2011році. Це є дуже позитивним для подальшого розвитку банку,що дасть змогу залучити ще більше нових клієнтів (Додаток С).

Однак в 2012році пасиви банку зменшилися на 6,81% або 3 752 977тис.грн. у порівнянні з 2011роком за рахунок зменшення власних акцій, що викуплені в акціонерів. Збалансоване зростання активів і капіталу, поліпшення їх якості і структури сприяють стабільному функціонуванню банків, що є важливим фактором їх позитивного впливу на розвиток економіки України.

Резервний фонд формується Банком у відповідності до статуту та чинного законодавства. Резерви під втрати за активними операціями є достатніми і покривають можливі збитки [76, с.34-36].

У результаті проведеного аналізу капіталу Банку нами не встановлено фактів, які свідчили б про недотримання Банком порядку формування резервів та фондів відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

Структура капіталу, що склалась на кінець звітного року не містить ознак загрози фінансової стійкості, а його абсолютний розмір відповідає нормативним вимогам щодо його розміру.

Одним із основних завдань для банків України є забезпечення фінансової стійкості та якісного розвитку за рахунок підвищення рентабельності діяльності [84, с.35-42].

Розкриття інформації про власний капітал та чистий прибуток, у фінансовій звітності Банку, відповідає вимогам Національного банку України та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Проведемо Аналіз фінансових результатів ПАТ КБ «Приватбанк» За даними звітності 2010-2012 років. Здійснюючи аналіз доходів банку, можна зробити висновок, що вони збільшилися протягом відповідних років, а саме з 17 657 572 тис. грн до 22 357 745 тис. грн. Дане збільшення виникнуло за рахунок збільшення процентних доходів на 17,95% у 2012році. Що ж до комісійних доходів, то впродовж 2010-2011 років вони збільшилися на 6,44%, і в 2012році відбувається також їх збільшення на 34,34% або 1153716тис.грн.

Відбувається досить суттєве збільшення у чистому торгівельному доході. У 2012 році він збільшився на 6,49% або на 28 772тис.грн. Адже, ще у 2010 році чистий торгівельний дохід становив -239 534 тис. грн., а у 2012 році він піднявся до 472 088 тис. грн. Причиною цього стало збільшення процентних доходів, адже вони являються основною частиною доходів (Додаток Т).

Витрати ПАТ КБ «Приватбанк» у аналізований період збільшилися на 3,17% у 2010 році , та на 22,02% у 2012 році. Абсолютне відхилення витрат становить 523 312тис.грн. у 2010 році, та 3 751 212тис.грн. у 2012 році. Проте слід зазначити, що за період, що аналізується доходи зростали більшими темпами, ніж збільшувалися витрати, що обумовило прибуткову діяльність банку.

Найбільшу питому вагу у структурі витрат у 2010-2012 році займають процентні витрати, а саме 42,12% і 42,59%.

Комісійні витрати у 2012 році збільшилися на 22,00% або на 121 286тис.грн.; загально адміністративні витрати також збільшилися на 30,07% або 1 174 799тис.грн., що є досить негативним у діяльності банку.

Витрати від участі в капіталі та інші витрати рівні 0. Цікавим є той факт, що чисті витрати на формування резервів у звітному році збільшились на 2 038 659тис. грн. Таке явище є позитивним для банку. Тому що банк має резерви для покриття всіх своїх ризиків (Додаток У).

Надійність та фінансова стійкість банку протягом 2010-2012 років підвищилась. Про це свідчить зростання власного капіталу швидкими темпами. Також слід сказати, що показники маневреності та незалежності власного капіталу не перевищували допустимих значень, що свідчить про те, що банк є фінансово стійким.

Як вже зазначалося, позитивною тенденцією в діяльності ПАТ КБ «Приватбанк» є збільшення рівня капіталізації банку. Це забезпечує підвищення інвестиційного потенціалу, розширення операцій з різними групами клієнтів, зміцнює довіру до банку.

Щодо управління ліквідністю, то ця позиція - одне з пріоритетних завдань банківського менеджменту. Разом із стандартним набором інструментів банк використовує і власні методики, щодо визначення запасів ліквідності, оцінок, розрахунків ризиків, тощо, забезпечуючи точний аналіз та якісне управління. Розроблено план управління ліквідністю у випадку кризових ситуацій, здійснюється довгострокове та оперативне прогнозування цієї позиції, моделюється стан ліквідності та зміни зовнішніх і внутрішніх факторів.

Що стосується управління фінансовими ризиками, то в ПАТ КБ «Приватбанк» дотримуються процедури визначення та затвердження лімітів, регулярно проводиться моніторинг кредитного портфеля, сформовано необхідні страхові резерви під активні операції.

Для того, що діяльність банку надалі була ефективнішою, необхідно зменшувати свої витрати, поліпшувати якість активів за рахунок збільшення дохідних активів. За допомогою цих факторів прибутковість банку буде ще більше збільшуватися. [84, с.35-42].

Зважаючи на те, що прибуткова діяльність є необхідною умовою фінансової надійності, основними напрямами забезпечення стабільної прибуткової діяльності банку у подальшому повинні бути зростання та поліпшення якості й структури активів за рахунок збільшення частки саме дохідних активів, що сприятиме збільшенню доходів, та зниження рівня банківських витрат, насамперед за рахунок загальних адміністративних витрат, зокрема - на утримання персоналу. Банкам необхідно диверсифікувати дохідні джерела, вживати заходів щодо зменшення ризиків, збільшення обсягу власного капіталу. [45, с.348-374].

Отже фінансове становище банку є стабільним. Поступово збільшується його надійність та фінансова стійкість. До речі, не може не втішати і той факт, що останнім часом до банку проявляють значний інтерес потенційні інвестори, зокрема міцні західні банківські структури, хотілии б придбати акції Приватбанку. Такий інтерес є яскравим доказом стабільного фінансового стану банку. Адже, жодному інвестору навіть на думку не спаде вкладати кошти у структуру або бізнес, які мають проблеми та недостатній рівень надійності.

Висновки до розділу 2

У цьому розділі було подано перелік процентних та комісійних доходів, які може отримати банк. Процентні доходи обліковуються регулярно не рідше одного разу на місяць, незалежно від періодичності розрахунків з контрагентами.

Фінансовий стан банку характеризується такими показниками, як доходи, витрати та прибуток. З метою виявлення резервів зростання прибутковості банківської діяльності здійснюється аналіз доходів, витрат і прибутку.

Одним з етапів аналізу доходів є вивчення факторів, які впливають на зміну величини отриманих доходів та визначення можливостей її збільшення, що здійснюється за допомогою факторного аналізу кожної групи і видів доходів.

Для того, що діяльність банку надалі була ще ефективнішою необхідно безперервно здійснювати аналіз доходів і витрат, який розкриває причини їх змін та дає змогу виявити резерви зростання прибутковості банківської діяльності, для збільшення якої необхідно:

— підвищувати процентні доходи, оптимально керуючи кредитним портфелем;

— збільшувати частку дохідних активів в обсязі загальних активів банку;

— забезпечувати зростання непроцентних доходів.

Аналізувавши фінансовий стан банку на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк», можна зазначити, що банк відноситься до I групи банків за розміром активів і регулятивного капіталу. В цілому за результатами проведеного аналізу банк має достатньо хороший фінансовий стан. Банк активно розширює свою діяльність, структура зобов'язань банку є збалансованою.

Якість управління активами та пасивами в ПАТ КБ «Приватбанк» протягом періоду дослідження, дозволяла забезпечувати банку необхідний рівень ліквідності, прибутковості, зменшення валютних та процентних ризиків.

За показниками ефективності діяльності за період дослідження ПАТ КБ «Приватбанк» постійно мав позитивні результати, проти від'ємного значення цих показників у середньому по банках України. Отже, на даному етапі розвитку банку в ситуації, що склалася в економіці України та фінансовому ринку, ним обрано правильну стратегію щодо управління формуванням прибутку.

Крім того виявлено, що банк має значні резерви підвищення ефективності своєї роботи за рахунок оптимізації структури активів, зобов'язань та капіталу, раціоналізації власних витрат, а також покращення системи планування в банку.

РОЗДІЛ ІІІ. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ОБЛІКУ І АНАЛІЗУ В УПРАВЛІННІ ДОХОДАМИ БАНКУ

3.1 Методи формування управлінського обліку доходів банку

Ринковий результат, який формує банк, відрізняється від результатів, що іx формують промислове або торговельне підприємство. У промисловості або в торгівлі результати діяльності досягаються завдяки використанню матеріалів, робочої сили, засобів виробництва та можуть бути виражені кількісно (кількість штук, кількість одиниць ваги). Ці результати визначаються як "єдиний результат виробництва".

Результат банківської діяльності зумовлюється характером самої діяльності та виражається як:

· процентний результат завдяки залученню та розміщенню ресурсів;

· непроцентний результат завдяки обслуговуванню господарської діяльності клієнтів;

· небанківський результат від функціонування самого банку.

Менеджмент західноєвропейських та американських банків довів, що можливість контролювати небанківський результат є ключовою характеристикою високої ефективності діяльності банку [43, с.105]. У зв'язку з цим визначають три напрями контролю за витратами, від яких залежить висока ефективність:

· щодо зниження інвестицій в основний капітал, завдяки чому знижуються витрати на приміщення і обладнання;

· за накладними та іншими нефіксованими витратами;

· за витратами на утримання персоналу, включаючи всі види заробітної плати завдяки ефективному використанню меншої кількості зайнятих, а не зменшення оплати їх праці [43, с.105-110].

Для правильної оцінки ефективності діяльності банку необхідне використання управлінського обліку.

Складовою управлінського обліку є виробничий облік - збір даних про виробничі витрати для оцінки вартості запасів продукції. Цей напрям щодо, промислових, торговельних та інших подібних підприємств детально розроблено та представлено в роботах іноземних та особливо вітчизняних авторів періоду планової економіки. Що ж до висвітлення цього питання стосовно банківської діяльності, то тут відчувається певний брак інформації.

Застосування ідей, викладених у спеціалізованій літературі з управління виробництвом, дозволяє визначити продажу банківських послуг (рис 3.1)

Формування центрів виробництва (класифікація
банківських послуг за напрямами діяльності,
функціональним підрозділом та типом клієнта)
Обрання схеми управління та вирішення питання
трансфертної ціни (локалізація згрупованих видів послуг
та операцій в організаційній структурі банку, виявлення
ступеня взаємозалежності центрів виробництва)
Побудова схеми руху фінансових ресурсів банку
відповідно до центрів виробництва
Перерозподіл банківських витрат і доходів
між центрами виробництва
та окремими банківськими послугами

Рис. 3.1. Алгоритм розрахунку ефективності банківських послуг [50, с.704]

Сучасний банк обслуговує різні сегменти клієнтів, види послуг для яких є загальними та специфічними, обсяг коштів та характер руху на рахунку. Така специфіка потребує відповідної побудови організаційної структури. Ураховуючи те, що сегменти клієнтів та види банківської діяльності є джерелами доходів банку, вони є близькими з огляду на технологічний уклад, кожний може бути ділений в окрему структуру - центр виробництва.

Для обгpунтованого визначення центрів виробництва на основі оргaнізаційної структури банку потрібно сформулювати критерії виділення центру виробництва. Це такі критерії:

· отримання прямих доходів від розміщення ресурсів та здійснення прямих витрат завдяки їх залученню від клієнтів з використання специфічних, фінансових інструментів та продажу банківських послуг клієнтам банку;

· продаж взаємопов'язаних банківських послуг на базі єдиних технологій;

· наявність власного ринку діяльності та клієнтської бази;

· наявність ланки керування та управління.

Цим критеріям будуть відповідати такі центри виробництва:

· розрахункове обслуговування юридичних осіб;

· розрахункове обслуговування фізичних осіб;

· касове обслуговування;

· кредитування клієнтів (крім банків);

· операції з цінними паперами та інвестиції;

· неторговельні послуги;

· підрозділи управління та забезпечення.

В основі визначення центрів виробництва є два критерії: виконання взаємопов'язаних та близьких банківських послуг на базі єдиних технологій і наявність власного ринку діяльності (клієнтської бази). П'ять центрів виробництва визначені за видами банківської діяльності - кредитування, операції з цінними паперами, касові послуги, неторговельні послуги, міжбанківське кредитування; два - за видами клієнтів банку: юридичними та фізичними особами [66, с.156-162].

Розрахункове обслуговування юридичних осіб включає обслуговування суб'єктів господарювання, бюджетних установ та організацій. Його виділено в окремий центр виробництва насамперед через наявність значних залишків на поточних та депозитних рахунках, великих обсягів платежів, наявності спеціальних технологій для здійснення розрахунків [59, с.15-21].

Виділення розрахункового обслуговування фізичних осіб в окремий центр пов'язано з наявністю чітко визначеного ринку, якому властиві специфічні послуги та інструменти залучення коштів (вклади, грошові перекази, мотивації при виборі банку, заходи щодо збільшення обсягів продажу послуг); незначними обсягами залучених ресурсів на одного клієнта; близькими для всіх банків технологіями надання послуг.

Доцільність виділення в окремий центр касового обслуговування не потребує розгорнутих пояснень - операції з готівкою заслуговують окремої уваги. До цього центру відносять також операції, пов'язані з інкасацією та перевезенням цінностей, попри те, що вони можуть самі виступати як центри виробництва через наявність спеціалізованої технології, значних фінансових вкладень та підвищених вимог до працівників.

Виділення клієнтського кредитування в окремий центр виробництва обґрунтування не потребує тому, що це основна банківська послуга, яка приносить основну частку доходів.

Специфіка здійснення операцій із цінними паперами (ЦП) для клієнтів та здійснення інвестицій, дочірні та асоційовані компанії зумовили виділення в окремий центр операції з цінними паперами та здійснення інвестицій.

Центр неторговельних послуг відділений від центру обслуговування фізичних осіб на підставі наявності єдиної та замкнутої технології слугування (насамперед за платіжними картками), наявністю власного ринку та специфічних вимог до надання послуг з боку НБУ [80, с.161-165].

Побудова організаційної структури банків за функціональним принципом дозволяє виділити ще один центр виробництва, який доцільно розглядати таким, що складається з двох частин. До першої частини належать підрозділи, які підтримують функції управління та непрямим методом впливають на рівень доходів (за рахунок розроблення нових продуктів та методик, інструкцій, оцінки платоспроможності клієнтів, прибутковості продуктів та підрозділів тощо): служби економіки і планування; роботи з персоналом; розвитку мережі; маркетингу та реклами; аудиту; бухгалтерія, а також безпосередньо органи управління банку. Інший рівень формують підрозділи, які забезпечують функції виробництва та управління, канцелярія, служба автоматизації, служба безпеки, господарське управління тощо.

За своїм змістом, як правило, центр виробництва включає кілька функціональних підрозділів у повному складі та кілька підрозділів частково.

3.2 Удосконалення методики обліку і аналізу доходів комерційного банку

За умов реформування методологічних засад системи бухгалтерського обліку банківських установ України з орієнтацією на міжнародні стандарти обліку та звітності потребує вдосконалення методика обліку доходів і витрат у напрямах фінансового управлінського та податкового обліку.

Науково обґрунтовані підходи до управління банками опрацьовувалися паралельно зі становленням вітчизняної банківської системи, які у часі збіглися з початком формування ринкових відносин. За посилення конкуренції в банківській сфері відчутні переваги мають банки, де сформована чітка підсистема управлінського обліку, яка включає елементи планування, прогнозування і управління банківською діяльністю. Практично самостійно опрацьовуючи склад, методи та процедури управлінського обліку, банки наражаються на низку нерозв'язаних теоретико-методологічних питань, особливо щодо обліку доходів. Внаслідок цього виникає потреба у досліджені, аналізі, групуванні та узагальненні фактичної та планової інформації за доходами і витратами та у формуванні, в межах системи бухгалтерського обліку, ефективної методики обліку доходів і витрат, а також методики калькулювання собівартості банківських продуктів. Разом із плануванням, аналізом, контролем така методика уможливить виокремлення управлінського обліку у самостійну підсистему загальної системи бухгалтерського обліку і сприятиме підвищення ефективності діяльності банківської установи [87, с.178].

Потребує вдосконалення і методика економічного аналізу доходів банківської установи, яка впливає на якість і повноту формування інформаційної бази як основи прийняття виважених управлінських рішень.

При проведенні аналізу доходів важливо використовувати таку методику, яка б найбільшою мірою сприяла його ефективності.

Також необхідно мати аналітичні матеріали, які б дозволили одержати достовірну, повну і всебічну інформацію про банк: його фінансове становище результати його діяльності. Такою інформацією насамперед є: баланс банку і звіт про фінансові результати [86, c.61-64].

Для одержання об'єктивних результатів, що реально служили б підвищенню ефективності функціонування банку, при аналізі банківської діяльності доцільно виділити такі етапи його проведення (рис. 3.2):

1. Уточнення об'єктів, мети і задач аналізу, складання плану аналітичної роботи

2. Розроблення системи різних показників, за допомогою яких характеризується об'єкт аналізу

3. Збирання і підготовка до аналізу необхідної інформації (перевірка її точності, приведення до порівнюваного виду тощо)

Рис. 3.2. Етапи проведення стратегічного аналізу [68, с.74]

Для повноцінної оцінки банківських доходів аналізу його динаміки і структури недостатньо. Для більш повного аналізу дохідності банку використовують аналіз відносних показників його дохідності, аналізують стабільність банківських доходів, визначають дохідність окремих його операцій, продуктів та клієнтських груп. Використання відносних показників дохідності банку дає змогу зробити порівняльний аналіз ефективності діяльності різних банків та їх структурних підрозділів [86, c.6].

Аналіз ефективності діяльності окремого банку та з'ясування його ринкових позицій у конкурентному середовищі є передумовою формування чіткої та реалістичної стратегії. Розроблення системи стратегічного аналізу перетворюється на особливо важливу проблему за нестабільної української економіки [78, c.49-51].

Важливим для керівництва банку є процес аналізу ефективності управління доходами, що представляє собою процес розробки та прийняття управлінських рішень за всіма аспектами їх формування та використання в банку і включає в себе наступні етапи:

· планування доходів;

· оцінка та прогнозування кон'юнктури ринку банківських продуктів;

· розрахунок планової суми різних видів доходів;

· розробка системи заходів щодо забезпечення виконання плану доходів.

Для зростання дохідності банку необхідно безперервно здійснювати аналіз доходів і витрат, який розкриває причини їх змін та дає змогу виявити резерви зростання прибутковості банківської діяльності, для збільшення якої необхідно:

— підвищувати процентні доходи, оптимально керуючи кредитним портфелем;

— збільшувати частку дохідних активів в обсязі загальних активів банку;

— забезпечувати зростання непроцентних доходів [75, c.476].

Концептуальні відмінності податкового законодавства та положень і норм національних стандартів бухгалтерського обліку зумовили відмінність економічної сутності валових доходів і валових витрат від сутності фінансових доходів і витрат. Внаслідок цього об'єктивною необхідністю стала організація та запровадження в систему бухгалтерського обліку комерційного банку підсистеми податкового обліку. Виокремлення в податковому законодавстві понять «валові доходи», «валові витрати», «податковий прибуток» потребує розмежування фінансового обліку і податкових розрахунків.

У міжнародній практиці бухгалтерського обліку підходи до визначення категорій бухгалтерських доходів не завжди були однаковими. Досі нема єдиної думки щодо його трактування. Останнім часом чітко прослідковується тенденція визначення у бухгалтерському обліку економічних доходів, витрат і прибутку. За національними стандартами обліку доходами вважається збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу або зростання активів, або зменшення зобов'язань, що зумовлюють збільшення капіталу і не є внесками акціонерів. Витратами вважається зменшення економічної вигоди банк у звітному періоді у формі впливу або використання активів, або виникнення заборгованості, що призводять до зменшення власного капіталу і не є розподілення між акціонерами [49].

Структура валових доходів і валових витрат банку регламентується податковим законодавством, оскільки вони впливають на оподатковану базу. Втім воно є суто технічною обліковою нормою через не спів падання підходів до їх визначення із класичним підходом теорії вартості [86, с.201].

Подальше вдосконалення методики обліку доходів і витрат можливе шляхом безпосереднього використання основоположних принципів обліку доходів і витрат, а саме - принципів нарахування та відповідності доходів і витрат, обачності та інших. Бухгалтерський облік на базі нарахування та відповідності доходів і витрат означає, що всі завершені операції реєструються тоді, коли вони вже відбулись, незалежно від часу отримання грошей, тобто вони враховуються і оцінюються у тому періоді, до якого належить момент їх економічного виникнення. А принцип обачності, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і завищенню оцінки активів і доходів банків [15].

Необхідно також розширити прийняту класифікацію доходів та витрат банку. Нормативними документами НБУ детально опрацьовано базову класифікацію, що їх покладено в підґрунтя побудови Плану розрахунків бухгалтерського обліку банків України [94]. Проте для підвищення ефективності управління класифікувати доходи і витрати важливо також і за іншими ознаками, наприклад такими як аналіз динаміки і структури доходів за укрупненими, а далі - деталізованими групами; факторний аналіз найвпливовіших груп доходів; «дзеркальний» аналіз; коефіцієнтний аналіз. У фаховій літературі ці питання розглянуто досить однобоко. Найчастіше дослідження стосуються тільки витрат. Для прийняття виважених управлінських рішень необхідно враховувати доходи і витрати в комплексі.

Розширюючи класифікацію доходів і витрат за іншими ознаками треба зберігати відповідність цих класифікацій чинному Плану розрахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України. Це створить вагомі передумови для організації ефективного управлінського обліку і аналізу [62, с.493]. Але проблемі організації управлінського обліку ще не приділяється належної уваги. У зв'язку з цим важливим є питання однозначного тлумачення сутності категорії «внутрішній облік», «управлінський облік», щодо яких з поміж науковців немає спільної думки. Результати дослідження згаданого питання дали змогу сформувати такі трактування:

1) Внутрішній облік - це облік доходів і витрат та калькулювання собівартості банківських продуктів, а також визначення ефективності різних рівнів банківської діяльності;

2) Управлінський облік - це система управління доходами і витратами банку, елементи якої є внутрішній облік, планування, аналіз доходів і витрат, контроль за виконанням планів, підготовка проектів управлінських рішень, розроблення класифікації доходів і витрат та відповідних методик реалізації елементів системи, а також причинно-наслідкові зв'язки між ними [50, с.704].

В організації управлінського обліку важливо поділяти доходи банку на прямі і не прямі. За базову основу обліковування прямих доходів необхідно використовувати трансферне ціноутворення. При розподілі непрямих доходів доцільно використовувати елементи операційно - вартісного підходу. З огляду на це у структурі банку слід виокремити центри відповідальності, а саме: центри прибутку, центри послуг і центри підтримки [86, с.201].

Сама процедура внутрішнього обліку доходів і витрат виконується у такій послідовності:

1) облік прямих доходів і витрат за центрами відповідальності на базі трансфертного ціноутворення;

2) розподіл непрямих витрат між центрами відповідальності;

3) розподіл витрат центрам прибутку центрами підтримки і послуг;

4) розподіл центрами прибутку доходів і витрат між окремими банківськими прибуткам, клієнтами. На цьому етапі визначається собівартість і прибутковість кожного напряму діяльності, продукту, прибутковість кожного клієнта.

Механізм трансфертного визначає такі процедури: перерозподіл комісійних та інших банківських непроцентних доходів і витрат; розрахунок внутрішніх цін на ресурси шляхом формування процентних доходів і витрат. Їх розподіл між центрами відповідальності проводиться з урахування різних критеріїв. Особливо важливо правильно обирати базу розподілу витрат центрів підтримки та центрів послуг між центами прибутку.

Для цього вчена пропонують використовувати критерій затраченого робочого часу (на обслуговування конкретного центру прибутку). Для обліку робочого часу передбачаються «Табелі обліку робочого часу»,у яких кожний робочий день розписується за годинами, затраченими на роботу за запитом конкретного підрозділу, а, за можливості, - за кожним клієнтом (Табелі заповнюються працівниками конкретного підрозділу) [86, с.201].

Доповнивши ці дані інформацією про одержані (нараховані) процентні, комісійні або торгівельні доходи і витрати, які прямо віднесенні на кожного окремого клієнта (напрям банківської діяльності банківських продукт) за допомогою трансфертного ціноутворення, можна одержати дані про доходи і витрати у разі операцій чи послуг (клієнтів) [79, с.432]. На підставі цих даних розраховується прибуток, дохідність та інші показники за окремими клієнтами або банківськими продуктами залежно від потреб управління.

Вище зазначене дає підстави стверджувати що: реформування системи бухгалтерського обліку в банках на основі міжнародних принципів і стандартів та дія вимог податкового законодавства спричини відмінність методик обліку доходів і витрат у підсистемі фінансового обліку і валових доходів і витрат у підсистемі податного обліку в банках.

Для вдосконалення методики обліку і аналізу доходів і витрат комерційного банку необхідно:

1. виокремити та сформувати підсистему управлінського обліку в загальній системі бух обліку в банках;

2. безпосередньо використовувати основоположні принципи обліку доходів і витрат;

3. розширити прийняту класифікацію доходів та витрат банку;

4. вдосконалити організацію управлінського обліку з використанням трансферного ціноутворення і елементів операційного - вартісного підходу, з впровадження центрів відповідальності для здійснення самого процесу обліку доходів та витрат;

5. запровадити в систему бух обліку КБ підсистему податкового обліку.

3.3 Удосконалення планування доходів та методичне забезпечення планування як інструменту управління доходами банку

Для ефективного управління доходами важливе значення має організація фінансового планування, так як вона дозволяє виділити і ефективно управляти внутрішніми бізнесами банку (Додаток Ф).

Недоліком системи планування діяльності банків є відсутність розроблених методичних рекомендацій відносно складання планів доходів окремих банківських відділень. Слід зазначити, що традиційний підхід, який спирається на пропорційний розподіл планових показників діяльності регіональних підрозділів, є недоречним, оскільки не спроможний врахувати регіональні особливості функціонування територіальних підрозділів філій. Зазвичай, серед сукупності без балансових відділень можна виділити кілька лідерів, які приносять їй найбільші доходи, і групу аутсайдерів, які є лише фінансовим тягарем. Не виникає жодних сумнівів у тому, що не можна наводити для цих підрозділів однакові значення планових показників діяльності.

Проблемою є визначення пропорцій розподілу цільових показників діяльності філій між її окремими територіальними відділеннями, що потребує більш глибокого дослідження [38, с.3-7].

Система планування доходів банку, згідно з запропонованим методичним підходом, покликана вирішувати наступні задачі:

· покращити рівень організації процесу управління доходами шляхом мобілізації наявних та виявленні прихованих ресурсів для виконання стратегічних цілей банку;

· підвищити відповідальність персоналу банку за результати діяльності, що, поряд з дієвою системою матеріального стимулювання персоналу та преміювання керівництва, має збільшити продуктивність роботи системи банку в цілому;

· підвищити ефективність управління активами і пасивами у зв'язку з прямою зацікавленістю регіональних підрозділів виконати планові критерії та досягнути цільового значення фінансового результату [44, с.132-140].

За одиницю планування доходів в банку можна прийняти окремі філії-обласні управління, філії-відділення з урахуванням без балансових відділень. Фінансовий план головного банку складається з окремих планів підрозділів, визначених у рамках організаційної структури банку.

З метою удосконалення планування доходів банку потрібно здійснювати розподіл загальних цільових показників регіональної мережі для кожного обласного управління на основі коефіцієнтів розподілу.

Показник розподілу доходів є інтегральним індикатором оцінки впливу двох найважливіших факторів на потенційну спроможність регіонального підрозділу щодо успішного подальшого економічного розвитку: інвестиційного рейтингу регіону та коефіцієнту структурності.

Інвестиційний рейтинг регіону потрібно визначати шляхом статистичної обробки макроекономічної інформації, яка характеризує рівень його соціально-економічного та промислового розвитку, індустріального потенціалу та інвестиційної привабливості. Даний критерій розраховується на базі інформації Державного комітету статистики України. Показниками, які враховані як найважливіші параметри, що адекватно інтерпретують рейтинг регіону, визначені наступні:

· грошові доходи населення, грошові витрати та заощадження населення (зазначені показники розкривають можливість залучення депозитів і проведення активних операцій з фізичними особами);

· валова додана вартість (характеризує реальний сектор економіки).

Нерівномірність економічного розвитку адміністративних областей України, що посилює неоднорідність в базових умовах діяльності філій та їх відділень на територіальних ринках банківських послуг, вимагає диференційованого підходу до визначення фінансових показників діяльності залежно від рівня соціально-економічного розвитку регіону розташування філії та її відділень [67, с.130-135].

Недоліком системи планування доходів банку є відсутність методичних засад розробки планів доходів окремих банківських відділень. Це призводить до того, що в процесі складання консолідованих планів доходів обласних управлінь та філій-відділень не враховуються регіональні особливості функціонування банківських відділень, особливо тих, що знаходяться за межами обласного центру. Підхід, за яким планові показники діяльності філій діляться в рівних пропорціях між банківськими відділеннями є недоречним, оскільки є досить абстрактним і не враховує цілу низку факторів, які впливають на перебіг банківських операцій у відділеннях та їх фінансові результати.

Зважаючи на зазначений недолік, необхідно розробити методичні рекомендації, які б дозволили визначити пропорції розподілу фінансових показників діяльності.

Необхідно визначити порядок складання планів банківських відділень, в тому числі планів доходів, та значення планових показників діяльності.

Ураховуючи складність процесу планування та необхідність спеціальної економічної підготовки працівників, складання планів діяльності відділень потрібно покласти на співробітників фінансово-аналітичного відділу філій банку. План складатиметься щоквартально з щомісячною розбивкою.

Основною проблемою при здійсненні планування діяльності банківських відділень, у тому числі планування доходів, є визначення пропорцій розподілу запланованих фінансових показників філій банку між її відділеннями [54, с.40].

Для вирішення зазначеної проблеми планування фінансових показників діяльності банківських відділень, в тому числі їх доходів, мусить ґрунтуватися на всебічній оцінці внутрішнього середовища та зовнішніх умов діяльності банківських відділень.

Ключовими задачами управлінського аналізу внутрішнього середовища відділень банку є:

· дослідження закономірностей і тенденцій розвитку процесів руху та переміщення грошових ресурсів між регіонами України;

· аналіз пропорцій розподілу активних операцій між територіальними відділеннями банку;

· вивчення особливостей формування залучених коштів в різних адміністративно-територіальних одиницях України;

· визначення ролі окремих підрозділів банку в обслуговування різних секторів економіки та характеристика широти сфер діяльності фінансової установи в галузевому розрізі.

З сукупності наявної інформації про діяльність банків, ураховуючи специфіку банківських відділень, для аналізу внутрішнього середовища відібрані наступні показники:

· розмір депозитного портфелю, грн.;

· розмір кредитного портфелю, грн.;

· кількість юридичних осіб, що обслуговуються відділенням.;

· кількість пенсіонерів на обслуговуванні, осіб;

· платіжні картки, шт.

· валюто обмінні операції - оборот за місяць, грн.;

· комунальні платежі, грн.

Для визначення інтегральної оцінки зазначені показники було стандартизовано на основі варіаційного розмаху (для стимуляторів):

, (3.1)

де Xij - значення i-го показника у j-го району;

Xmax, Xmin - мінімальне та максимальне значення i-го показника.

Для де стимуляторів тобто факторів, що обернено впливають на інтегральну оцінку, пропонується використовувати наступну формулу [67]:

, (3.2)

Також потрібно розглянути групу факторів, що характеризують зовнішнє середовище, тобто рівень соціально-економічного розвитку регіонів розташування окремих відділень в банку.

Досвід визначення інвестиційної привабливості регіонів України а, отже і їх потенціалу, свідчить про суттєві диспропорції у рівнях розвитку територій у межах однієї області. Як засвідчили останні опубліковані данні відносно інвестиційного рейтингу міст і регіонів України, в розподілі міст за рівнем соціально-економічного розвитку в межах однієї області характерна наявність 1-2 лідерів та групи аутсайдерів. Очевидним є те, що великі міста магнітом притягують до себе бюджетні ресурси області та робочу силу з навколишніх територій, яка, у свою чергу, здійснює тут значну частину своїх споживчих видатків. Відтак, висновки про певний регіон, які базуються лише на основі його узагальнених показників, не є коректними. Виникає потреба в комплексній оцінці територій нижчого рівня ієрархії адміністративно-територіального устрою: адміністративних районів та міст обласного підпорядкування [55, с.68].

Показники для оцінювання зовнішніх умов діяльності банківських відділень:

· чисельність населення в зоні обслуговування, тис. од.;

· середньомісячна заробітна плата в галузях економіки, грн.;

· загальна кількість потенційних клієнтів фізичних осіб, од.;

· загальна кількість потенційних клієнтів юридичних осіб, од.;

· кількість банків-конкурентів, од. (показник зворотної дії).

При визначенні рейтингу банківських відділень визначається індекс комплексної оцінки (ІКО), що базується на значеннях показників діяльності середнього банківського відділення. Чим вищий рейтинг відділення банку, тим більша частка прибутку філії банку має забезпечуватись відділенням.

Урахування регіональних особливостей діяльності банківських відділень та визначення їх рейтингу дозволить встановити справедливі пропорції розподілу планових фінансових показників і налагодити взаємозв'язки між філією і її відділеннями (Додаток Х) [67, с.133].

Врахування регіональних особливостей діяльності банківських відділень та визначення їх рейтингу дозволить встановити справедливі пропорції розподілу планових фінансових показників і налагодити взаємозв'язки між філією і її відділеннями.

Таким чином, узагальнюючи запропоновані шляхи удосконалення системи планування діяльності доходів для регіональних підрозділів банку, можна наголосити на необхідність реформування системи фінансового планування за наступними напрямками:

· розробка фінансової структури;

· впровадження механізмів внутрішнього госпрозрахунку в банку;

· система трансфертного ціноутворення;

· розподіл непрямих витрат [38, с.3-7].

Посилення ролі фінансового управління в умовах розвитку ринкової економіки потребує розробки методики аналізу показників фінансової діяльності банку для визначення його економічного потенціалу та оцінки перспектив розвитку. Існуюча на сьогодні методологія фінансового аналізу не дозволяє повно та об'єктивно оцінити його фінансовий стан, що відповідно обмежує процес планування фінансової діяльності банку на стратегічному рівні та негативно впливає на досягнення цілей і задач системою його менеджменту.

Тому обґрунтування економічного змісту деяких показників і методики проведення аналізу фінансового положення є проблемою, вирішення якої сприятиме вдосконаленню процедури фінансового планування та узагальненню існуючого досвіду розробки і реалізації фінансових планів банку [44, с.137-140] .

Побудова моделі оцінки фінансово-економічного потенціалу банку та ефективності фінансового планування його діяльності повинна здійснюватися через постійний моніторинг ключових фінансових показників, високої інформативності, низького рівня витрат та можливості автоматизації даного процесу. Крім того, основною інформаційною базою для проведення такого аналізу та складання фінансових планів повинні стати дані бухгалтерської та статистичної звітності, що полегшує процес розробки планів, а також дозволяє стандартизувати основні етапи даного процесу.

Для створення методики оцінки ефективності процесу фінансового планування в банку, необхідно сформувати ключові фінансові показники, дотримання яких буде свідчити про стабільний фінансовий стан, і які будуть враховуватися при розробці та реалізації фінансових планів як у короткостроковому, так і довгостроковому періоді. Зважаючи на це, виділяють вісім основних показників, які характеризують вплив суб'єктів корпоративного управління на результати діяльності банку, і пропонують їх використовувати для порівняльної оцінки розвитку банківських установ. Для застосування даної методики та оцінки ефективності дій менеджерів у сфері фінансового планування слід більш детально обґрунтувати вибір показників.

Для оцінки впливу ефективності корпоративного управління на результати діяльності банку необхідно використовувати показник прибутковості звичайних акцій у сукупності з іншими показниками. Застосування даної методики дозволяє здійснити експрес-аналіз впливу рівня фінансового планування на діяльність банку та загальні результати його фінансово-господарської діяльності. Запропонована система показників експрес-оцінки результатів діяльності банку може бути використана суб'єктами фінансового управління як індикатор оцінки фінансового планування для визначення напрямів поглибленого дослідження стану банку та необхідності прийняття управлінських рішень на відповідному рівні [43].

Ефективність фінансового планування повинна вимірюватися системою базових показників чи критеріїв. Відповідний набір фінансово-економічних показників свідчить про адекватність усіх напрямків діяльності банку, цілям і задачам його фінансового розвитку та нарощенню конкурентоспроможності. Тому ключовим моментом у застосуванні даного підходу є питання вибору системи показників, які будуть покладені в основу оцінки ефективності фінансового планування та в подальшому стануть критеріями при розробці, обґрунтуванні та реалізації фінансових планів. В основу запропонованої методики покладений підхід, згідно з яким процес планування поділяється на три базові рівні: поточний (оперативний), тактичний і стратегічний (Додаток Ф-1). Кожному рівню відповідає певна кількість ключових фінансових показників. Дана методика базується на використанні стандартних підходів до аналізу фінансового стану та діяльності [57, с.56-62].

Відповідно до запропонованої методики оцінки ефективності фінансового планування, кожний з напрямків фінансової політики може бути виражений через декілька ключових фінансових показників, які є найбільш точними індикаторами його ефективності (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Методика оцінки ефективності фінансового планування банку

Рівень планування	Напрямки фінансової політики	Об'єкти фінансового планування	Критерії оцінки
			Допустиме значення	Недо- пустим є значення
1	2	3	4	5
Стратегіч ний рівень	Управління капіталом	- ВК (власний капітал) - Кавт (коефіцієнт автономії)	Зростання ВК, Кавт.	Кавт.< 0,5 ВК < ПК
	Управління інвестиціями	- СК (розмір статутного капіталу) - П (прибуток від фінансової	Зростання СК, П	П < 0
	Антикризове управління	-Кмл (коефіцієнт миттєвої ліквідності) - Кпл (коефіцієнт поточної ліквідності) -Ккл(коефіцієнт коротко-строкової ліквідності)	Зростання Кмл, Кпл, Ккл	Кмл < 20% Кпл < 40% Ккл < 20%
	Управління виплатою дивідендів	- ДВ (розмір виплачених дивідендів) - АК (розмір акціонерного капіталу)	Зростання ДВ, АК	ДВ ? 0
Тактичний рівень	Управління грошовими потоками	- ГПо.д. (грошовий потік від операційної діяльності) - ГПф.д. (грошовий потік від фінансової діяльності) - ГПі.д. (грошовий потік від інвестиційної діяльності)	Зростання ГПо.д., ГПф.д., ГПі.д	ГПо.д ? 0 ГПф.д ? 0 ГПі.д ? 0
	Управління активами	РСК (рентабельність акціонерного капіталу) - РВК (рентабельність власного капіталу) - А (П) (вартість активів (пасивів	Зростання РАК, РВК, А	РАК ? 0 РВК ? 0
	Управління фінансовими ризиками	- ВК (власний капітал)	Зростання ВК	ВК ? 0
Поточний рівень	Управління фінансуванням основної діяльності	-Рз. (загальний рівень рентабельності) - RОА (рентабельність активів)	Зростання RОА, Рз.	RОА ? 0 Рз ? 0
	Управління прибутком	- По (операційний прибуток) - Пд.оп. (прибуток до оподаткування)	Зростання По., Пд.оп.	По. ? 0 Пд.оп. ? 0

Методика розрахунку показників наведена в (Додатку Ц).

Встановлення недопустимих значень показників визначено відповідно до законодавчих та нормативних актів НБУ, зокрема Інструкції про порядок регулювання банківської діяльності в Україні № 368 та Закону Про банки та банківську діяльність [94].