Лізингове кредитування

Третє питання: хто має бути лідером у розвитку фінансових ринків: державний чи приватний сектор? Приватний сектор має найвагомішу роль у розвитку ринків капіталу, особливо, що стосується збалансування пропозиції із попитом. Але, уряд перший, і що найголовніше, є відповідальним за створення та впровадження „правил гри”. Прозоре та передбачуване законодавче та регуляторне середовище, що підтримує розвиток фінансових ринків - головна запорука успіху. Воно має дозволяти та підтримувати повне та чесне розкриття всієї фінансової інформації про емітента, а також забезпечувати процедури банкрутства, що забезпечують виконання прав кредиторів. Тим не менше (і це дуже важливий момент), якщо існують перепони з боку урядової політики, то в інтересах приватного сектора про це говорити. Приватний сектор має бути частиною вирішення таких проблем, працюючи із урядом, ніж очікуючи від уряду дій. На нашу думку, уряд має бути націлений на розвиток фінансових ринків, кредитуючи та розділяючи деякі ризики, притаманні ринкам. Підсумовуючи відповідь на третє питання, скажу, що державний та приватний сектори, на нашу думку, грають важливу роль у розвитку фінансових ринків, але вони мають працювати разом. Приватний сектор ініціює, виконує та опосередковує операції на ринку. Уряд наглядає за розвитком ринків, застосовуючи таку політику і регулювання, при якій він скоріше направляє ринок, ніж виконує за нього його функції.

Таким чином, Україна потребує активних кроків з боку Уряду і Парламенту України щодо створення економічних та соціальних стимулів для розвитку лізингу в Україні. Центри відповідальності лежать в їх площині, і від них залежить, чи буде в Україні справжній бум лізингової галузі чи ні.

3.2 Шляхи вдосконалення бізнес-середовища для лізингу в Україні

Українське бізнес середовище для лізингу має певні особливості. Воно характеризується зовнішнім та внутрішніми чинниками, що визначають правила гри в лізинговому бізнесі. Наприклад, законодавство для лізингу можна віднести до зовнішнього середовища, на яке важко впливати. До внутрішніх чинників можна віднести рівень конкуренції серед лізингових компаній. Очевидно, що конкуренція серед лізингових компаній залежить від технологій, за якими вони працюють, персоналу, їх доступу до джерел фінансування.

З одного боку, законодавче поле, в якому функціонує лізингова галузь змінюється дуже динамічно і кардинально. Зміни комерційного та податкового права для лізингу протягом 1991-2006 років відбувалися часто і непослідовно. Значна кількість змін очевидно не сприяла встановленню чітких та прозорих правил роботи для учасників лізингової індустрії.

Протягом 1991-2003 років комерційне право для лізингових операцій було однобоким: лізингоодержувач мав необмежені права, права лізингодавця були практично відсутні. Найяскравішою ознакою невідповідності інтересів у лізинговій галузі був той факт, що лізингодавець після передачі об'єкта лізингу лізингоодержувачу практично не мав можливості його повернути у випадку, коли лізингоодержувач не виконував умови договору фінансового лізингу. Така практика призвела то того, що лізингова галузь стала галуззю із найвищими ризиками. Високі ризики, що були закладені в комерційному праві для лізингодавців, призводили до практики встановлення останніми високої ціни для лізингоодержувачів [43, c. 42].

Високі ціни лізингодавців не сприяли залученню більшої кількості клієнтів. В Україні був практично відсутній вторинний ринок лізингу (вторинним ринком лізингу вважаються предмети лізингу, що вже були у вжитку). У країнах із розвиненою лізинговою індустрією розмір ринку вторинного лізингу не менший за розмір ринку первинного лізингу. Таким чином, можна зробити висновок, що постійна зміна правил гри як на рівні комерційного права, так і на рівні податкового права призвели до того, що лізингова галузь не стала локомотивом економічного зростання в Україні на відміну від більшості країн, в яких лізинг забезпечував його основну функцію: пожвавлення економічної активності суб'єктів господарювання.

З іншого боку, конкуренція серед вітчизняних лізингових компаній значно відрізняється і залежить від сегментів, в яких вони працюють. Наприклад, конкуренція серед лізингових компаній, що надають у оперативний або фінансовий лізинг автомобілі, дуже висока. Конкуренція серед лізингових компаній, що надають в оперативний або фінансовий лізинг сільськогосподарську техніку або літаки та залізничний транспорт, практично відсутня.

Для ілюстрації стану розвитку бізнес середовища для лізингу в Україні представимо еволюцію розвитку лізингу в інших країнах. Еволюція лізингу в світі певною мірою схожа на еволюцію будь-якої іншої галузі, і лізинг зростає від народження до досягнення повного розвитку. Іноземні фахівці виділяють шість стадій розвитку лізингу, зокрема оренда; простий фінансовий лізинг; комплексний фінансовий лізинг; пакетування послуг або операційний лізинг; нові продукти; зрілість .

Перша стадія еволюції розвитку лізингу(оренда) передувала лізингу протягом сторіч, і навіть сьогодні цей сектор дуже жвавий і конкурентоспроможний майже в усіх країнах світу. Оренда характеризується коротким строком (менше 12 місяців) та повним набором послуг. Після закінчення строку оренди користувач повертає обладнання власнику.

Друга стадія (простий фінансовий лізинг) зародився сто років тому спочатку у Великобританії, а потім у Сполучених Штатах. В кожній окремій країні світу - це перший лізинговий продукт, що відрізняється від оренди. Продукт характеризується намірами лізингоодержувача в кінцевому рахунку придбати обладнання. В кінці терміну лізингу лізингоодержувач, повністю сплативши лізингодавцю суму лізингової плати, отримує право власності без надання додаткової винагороди або придбає обладнання за номінальну вартість. Оскільки лізинг є новим продуктом, психологія власності все ще дуже притаманна користувачу. Лізингодавець також намагається просто фінансувати обладнання через лізинг і не бажає повертати майно в кінці терміну. Для лізингодавця прийнятний кредитний, а не майновий ризик, оскільки останній вимагає розвиненого вторинного ринку, який не обов'язково існує на цій стадії. Лізинговий продукт майже без винятку пропонується на базі мережі, в якій послуги лізингодавця обмежені фінансуванням обладнання. Протягом цієї фази ринок звичайно залежить від відсотків і не реагує на додаткову вартість. До країн, що перебувають на цій фазі, выдносять Бангладеш, Хорватію, Нікарагуа та Румунію. До цієї стадії розвитку лізингової галузі належить і вітчизняний ринок лізингу.

З перебігом часу та виходом інших учасників на ринок лізингова галузь вступає у третю стадію - стадію комплексного фінансового лізингу. Протягом цієї стадії лізингодавці починають структурувати багато зі своїх фінансових лізингів та надають лізингоодержувачу альтернативні можливості наприкінці дії договору лізингу та можливість поновити його на основі фіксованого залишку. (Лізингоодержувач повинен або викупити предмет лізингу, або поновити термін лізингу.) Протягом цієї фази в більшості країн лізинг набуває найвищого зростання як відносно абсолютних обсягів, так і відносно проникнення на ринок. Також багато ділерів або виробників, які раніше покладалися на незалежні лізингові компанії, починають формувати власні лізингові компанії. Податкові та регуляторні органи, усвідомивши важливість лізингу, пильніше придивляються до галузі та встановлюють правила, регуляторні норми, настанови, спрямовані на стимулювання подальшого зростання. Ця фаза загалом спрямована на відсотки, хоча деякі лізингодавці під тиском конкуренції починають звертатися до такого аспекту лізингу, як додаткова вартість. Такі аспекти можуть включати скорочення терміну реагування з дати подання заяви на лізинг до дати фінансування лізингу, або пакетування послуг, таких, наприклад, як технічне обслуговування, у фінансовий лізинг. Оскільки ринок швидко зростає, лізинг, спрямований на отримання відсотків, з часом призводить до конкуренції на обсягах операцій. Лізингодавці починають зменшувати маржу на ринку покупців. Прикладом країн, що перебувають на третій стадії, є Сальвадор, Індія, Пакистан, Панама та Перу.

Четверта стадія (пакетування послуг або операційний лізинг) настає через деякий час після інтенсивної конкуренції, передачі лізингових технологій з однієї країни в іншу, попиту мультинаціональних лізингоодержувачів та появи вторинного ринку, що тільки розвивається, або становлення розвиненого вторинного ринку. Ключовою рисою цього продукту є здатність лізингоодуржувача повернути обладнання наприкінці терміну лізингу та повний спектр послуг, притаманний багатьом операційним лізингам. Пакетування послуг, які надаються, стає надзвичайно зручним для лізингоодержувача. Так, комп'ютери, і в даному випадку комп'ютерне обладнання, програмне забезпечення, установка, технічне обслуговування та навчання входять до однієї послуги (операції). У цій фазі лізингодавець уже мусить працювати дуже творчо й винахідливо, оскільки лізинг стає все більш життєздатним фінансовим продуктом. У результаті, договори лізингу складає не один лізингодавець, а обидві сторони в процесі переговорів; фактично, дуже часто лізингоодержувачі наполягають, щоб лізингодавці використовували договори, розроблені власними юрисконсультами лізингоодержувача. На даній фазі розвитку знаходиться лізингова індустрія таких країн як Чеська Республіка, Угоршина, Росія, Польща, Естонія, Словенія, Данія, Фінляндія, Норвегія, Франція, Німеччина, Ірландія, Італія, Нідерланди, Бельгія, Індонезія, Тайвань, Таїланд, Ізраїль, Бразилія, Аргентина, Колумбія, Мексика [43, c. 44].

Подальша лізингова конкуренція, постійна творчість лізингодавців та постійна передача технологій виводять галузь на п'яту стадію розвитку лізингової галузі, стадію нових продуктів. На цій стадії операційний лізинг стає дуже складним, зі складними опціонами завершення терміну лізингу (опціони на продаж, купівлю та інші гнучкі опціони), опціони раннього завершення, оновлення та подовження кредитів, оновлення технологій та інші інновації, які дозволяють сторонам виявляти додаткову гнучкість для пристосовування строку лізингу до фінансових і технологічних змін. П'ята стадія приносить з собою нові продукти, такі як сек'юритизація, венчурний лізинг та комплексний лізинг (лізинг, який є позикою для цілей оподаткування і лізингом для цілей фінансового обліку). Як приклад країн, що перебувають у цій фазі, можна назвати Японію та Австралію.

І нарешті, лізинг, проходячи класичну криву розвитку галузі від дитинства до зрілості, вступає в останню, шосту стадію - стадію зрілості. Зрілість характеризується суттєвою консолідацією галузі. Така консолідація має форму поглинань, придбань, спільних підприємств або альянсів та інвестиційних фондів (форма, яка з'явилася недавно у Сполучених Штатах). Зрілість несе з собою нижчі норми прибутку, змушуючи лізингодавців збільшувати власну операційну ефективність замість збільшення обсягів продажу. Лізингодавці зосереджуються більше на різних аспектах оцінки ризиків активів, ніж на проблемах кредитування, та стають експертами у конкретних видах обладнання. Лізингодавці стають фахівцями в обладнанні, щоб додати цю перевагу до своїх фінансових знань і добитися успіху в конкурентному середовищі. Загальний розвиток лізингу також затихає протягом цієї фази, і обсяги лізингу зростають тільки із загальним зростанням економіки. До того ж, запроваджується мало інноваційних продуктів. Країнами зі зрілими ринками лізингу є Великобританія та Сполучені Штати Америки.

Хоча лізинг проходить ці шість стадій розвитку майже у всіх країнах, слід відзначити два моменти. По-перше, порядок цих стадій у країні стосується всієї галузі, і не кожної лізингової компанії. Лізингодавці дуже часто розвиваються, не точно дотримуючись такої послідовності. Деякі з них, що пропонують нові продукти, такі як венчурний лізинг, не займаються операційним лізингом. По-друге, якщо лізинг перебуває на якійсь стадії розвитку, це не означає, що він не може мати ознак інших стадій. Наприклад, у США, хоча галузь тут досягла зрілості, багато лізингодавців продовжують пропонувати тільки фінансовий лізинг, а інші надають послугу лише з операційного лізингу або з комплексного лізингу. Проте, існує ризик того, що лізингова галузь може залишитися на стадії фінансового лізингу, як це сталося, наприклад, у Кореї. Хоча Корея швидко пройшла від відсутності фінансового лізингу у 1978 р. до однієї з десяти найбільших лізингових індустрій світу, вона ніколи не виходила за межі стадії комплексного фінансового лізингу. Коли в 1997 р. відбулася азійська фінансова криза, лізингова галузь була майже знищена, сумно ілюструючи необхідність створювати таке оточення, яке б дозволяло і стимулювало розвиток ринку лізингу через усі стадії та пропозицію розмаїття продуктів. Мірою того, як ринки, що розвиваються, рухаються до зрілості, дуже важливо відзначити, що лізинговий цикл (від простого фінансового лізингу до зрілості) має тенденцію до скорочення. Це відбувається через поширення інформації та передачі технологій між ринками, що прискорює проходження лізингом еволюційного циклу.

Висновки

Проведені в роботі дослідження дозволяють зробити наступні висновки.

Проведення досліджень лізингових операцій банків в Україні підтверджено тим, що невирішеною є проблема пошуку джерел фінансування лізингу і розвитку інтегрованих фінансових послуг для прискорення оновлення основного капіталу підприємств.

При розгляді теоретичних положень було виявлено, що лізинг - це комплекс майнових та економічних відносин, що виникають у зв'язку з придбанням у власність майна та наступної його передачі в тимчасове користування за встановлену плату.

Суть лізингу полягає в тому, що прибуток компанії приносить не право власності на майно (обладнання, транспорт тощо), а право користування таким майном. У зв'язку з цим не має сенсу здійснювати придбання майна у власність тоді, коли є альтернативна можливість отримати його у користування та за менші кошти. Решту коштів можна буде сплачувати поступово протягом тривалого періоду часу із виручки, яку принесе майно, не обтяжуючи таким чином власні обігові кошти.

Лізинг не потребує термінового початку платежів, що дозволить без різкої фінансової напруги оновити виробничі фонди лізингоодержувача, придбати дороге обладнання та користуватись ним.

Дуже часто товариству простіше отримати майно в лізинг, ніж кредит на його придбання, особливо якщо таке товариство не має кредитної історії та додаткового забезпечення, яке вимагатиме банк.

Отримавши майно в лізинг, лізингоодержувач зможе більш ефективно використати власні кошти. Використання власних коштів на придбання основних фондів економічно не виправдано ні по вартості, ні по строкам.

Лізинговий договір більш гнучкий, ніж кредитний, оскільки надає можливість обом сторонам вибрати зручну схему виплат.

Строк лізингу може бути значно більшим ніж строк кредиту.

Договір лізингу може передбачати можливість викупу майна, отриманого в лізинг, його заміну та більш нове та сучасне або повернення майна лізингодавцю. У зв'язку з цим для лізингоодержувача зменшується ризик морального та фізичного зносу такого майна. А підтримка виробництва лізингоодержувача на сучасному рівні дає йому певні конкуренті переваги.

При придбанні майна в лізинг лізингоодержувач може отримати цілий комплекс додаткових послуг по транспортуванню, страхуванню, державній реєстрації, технічному обслуговуванню предмету лізингу тощо. Все це лізингоодержувачу прийшлось би здійснювати самостійно у випадку закупівлі майна за власні чи кредитні ресурси.

В деяких країнах (однак це не є характерним для України) лізингове майно може не обліковуватись на балансі лізингоодержувача, що не збільшує активи такого лізингоодержувача та відповідно не погіршує показники ліквідності останнього за рахунок змін співвідношення поточних та довгострокових активів, також відсутня база для сплати податку на майно, якщо такий існує, тощо. Також в певних країнах (не є характерним для України) існують певні податкові пільги (стимули) для розвитку лізингу, що призводить до податкової оптимізації діяльності як лізингодавця, так і лізингоодержувача.

Лізинг надає лізингоодержувачу можливість користуватись майном на кредитній основі, зберігаючи при цьому можливості використання існуючих кредитних ліній.

Лізингодавець здійснює свій бізнес, а інвестування в формі майна на відміну від грошового кредиту зменшує ризик неповернення коштів для лізингодавця, оскільки за ним залишається право власності на передане лізингоодержувачу в користування майно.

Зазначимо, що лізинговий бізнес в Україні перебуває нині тільки на стадії зародження. Так, уже діє понад 30 структур, які проводять лізингові операції.

Розвиток лізингу в Україні передусім залежатиме від надійності гарантій, що зменшують фінансові ризики, яких можуть зазнати учасники лізингових операцій. На користь лізингу свідчать його значні переваги порівняно з іншими формами бізнесу, пов'язаними з простим набуттям майна.

Для вдосконалення механізму лізингового кредитування в Україні, банкам треба врахувати закордонний досвід здійснення лізингових операцій, покращати умови ведення бізнесу і запроваджувати фінансування лізингових контрактів та погашення заборгованості за допомогою різноманітних схем.

Запроваджування фінансування лізингових контрактів та погашення заборгованості за допомогою різноманітних схем дозволяє банкам і їх клієнтам використовувати свої ресурси у відповідності з поставленими цілями і завданнями на ринку.

Список використаних джерел

1. Конституція України. - Х.: Одисей, 2005.

2. Закон Украины "О Национальном банке Украины" № 679 -- XIV от 16.06.99 г. // Голос України. - 1999. - №112.

3. Закон України “По банки і банківську діяльність” від 7.12.2000р. “ 2121-111// Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2001. - Вип..1 - с.3

4. Закон України “Про фінансовий лізинг” // Галицькі контракти. - 2005. - № 1.

5. Закон України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 р. №3356-XII.

6. Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р. №2694-XII із змінами та доповненнями.

7. Закон України «Про пожежну безпеку» від 17.12.1993р. №3745.

8. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. №322-VIII.

9. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7.12.2000 р. № 2121 - ІІІ (зі змінами та доповненнями) // http: // www.rada.kiev.ua

10. Указ Президента України «Про заходи щодо заміщення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень» від 14.07.2000р. №891/2000.

11. Указ Президента України «Про виключне право Національного банку України» від 28.09.2004р. №1442/2004.

12. Абламонов С. Научное управление активами коммерческого банка // Банковские технологии. -- 2004. -- №7. -- С. 30- 32.

13. Амелин И.Э. Лизинговые операции банка // Банковское дело. - 2006. - №7. - С. 59 - 63

14. Анісімов Микола Вікторович. Охорона праці: Навч. посіб. для студ. пед. навч. закл./ Кіровоградський ін.-т інформаційних технологій. - Кіровоград: Видавничий центр КТКК, 2005. - 116с.: іл.. - Бібліогр.: с.110.

15. Базилевич В.Д. Ринок лізингу в України. - К.: Товариство «Знання», КОО. - 2005. - 374 с.

16. Банківський операції: Підручник / за ред. А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2005. - 384 с.

17. Банковское дело: Справочное пособие / Под ред. Ю.А. Бабичевой. - М.: Экономика, 1994. - 400 с.

18. Банковское дело: Учебник / Под ред. О.И. Лаврушина - М.: Финансы и статистика, 2000. - 567 с.

19. Барановський О.І. Розвиток лізингового бізнесу в Україні // Фінанси України. - 2006. - № 8. - С. 85-93.

20. Басаков М.И. Охрана труда. - М., Ростов-на-Дону, 2003р

21. Берлач А.І. Облік у банках. - К.: Знання, 2005. - 514 с.

22. Бондарев В.А. Построение распределенных банковских систем: проблемы и решения // Банки и технологии. - 1999. - №1. - c. 15-17

23. Бурдинский А. Какой интернет-банкинг нам нужен? // Мир Интернет. -2002. -№11. - с. 15-18

24. Бухгалтерський облік у банках України: Підручник. - Вид. 2-ге, доп. і перероб. - К.: КНЕУ, 2003. - 636 с.

25. Бэрри Нанс. Компьютерные сети. - М: Binom Pudlishers, 1996.

26. Бюлетень НБУ. - 2007. - №1. - С. 81-83

27. Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Нач.посібник. -- К.: Академія, 2001. -- 320 с.

28. Васюренко О.В. Банківський операції: навч. посібник. - К.: Т-во “Знання”, 2000. - 243 с.

29. Внукова Н.М., Успаленко В.І. Фінанси: вступ до фаху - Харків: БУРУН і К, 2005 - с.189 - 204.

30. Вступ до банківської справи / за ред. М.І. Савлука. - К.: Лібра, 1998. - 344 с.

31. Головко А.Т. Система банківського менеджменту. - К.: ІНКОС, 2004. - 480 с.

32. Грищук М.В. Основи охорони праці: Навч. - метод. посібник / Національний ін.-т «Острозька академія». - Острог, 2003р. -201с. - ISBN 966-7631-63-X.

33. Гроші та кредит / за ред. М.І. Савлука. - К.: Знання, 2003. - 452 с.

34. Дегтярева О. И. Внешнеэкономическая деятельность. Учеб. пособие. - М., 2004. - 710 с.

35. Дейян Арманд. Реклама. - М.: Издат. группа "Прогресе". Универс, 2001.

36. Джулакідзе К.Ю. Аналіз кредитно-інвестиційного портфеля банку // Банківська справа -- 2006. -- № 3. - С.138-144.

37. Дмитрієва О.А. Оптимізація діяльності комерційного банку // Банківська справа -- 2006. -- № 5. - c. 90 - 98.

38. ДСТУ 2293-99. Охорона праці: Терміни та визначення основних понять. - На заміну ДСТУ 2293-93; Введ.200.01.01. - Офіц. вид. - К.: Держстандарт України, 1999. - III, 19с. - (Державний стандарт України).

39. Дутов М.М. Правовое обеспечение электронной коммерции // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2004. - №4. - с. 33-35.

40. Енгалычев А. Методы анализа стоимостной структуры банковского баланса // Банковские технологии. -- 2005. -- №10. -- c.31- 35.

41. Ефимова Л.Г., Новоселова Л.А. Банки: ответственность за нарушения при расчетах. -М.: Инфра-М, 2003. - 423 с.

42. Жидецький В.Ц. , Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. - Вид.3-є, доповнене. - Львів: Афіша, 2000р. - 305с.

43. Завадська Д. Оптимізація кредитно-депозитної стратегії комерційного банку // Банківська справа -- 2004. -- № 3. С.87-91.

44. Зарубежные финансовые рынки в 2006 году // МЭ и МО. - 2007. - №3. - С. 58-62

45. Казимагомедов А. А. Банковское обслуживание населения: зарубежный опыт. - М.: Финансы и статистика, 1999. - 256 с.

46. Карманов Є.В. Банківське право України: Навчальний посібник. - Харків: Консум, 2000. - 464с.

47. Катренко Любов Анатоліївна, Кіт Юрій Володимирович, Пістун Ігор Павлович. Охорона праці: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл.. - Суми: Університетська книга, 2004р.- 307с.

48. Качалин В. В. Финансовый учет и отчетность в соответствии со стандартами GAAP. -- М.: Дело, 1998. --432 с.

49. Керб Лариса Павлівна. Основи охорони праці: Навч. посібник / Київський національний економічний ун-т. - К.: КНЕУ, 2003р. - 107с

50. Кочетков В. М. Основы управления современным коммерческим банком: Учеб. пособие. -- К.: МАУП, 2004. -- 372 с.

51. Лапін Віктор Михайлович. Основи охорони праці: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Національний банк України; Львівський банківський ін-т. - Л.: ЛБІ НБУ, 2004р. - 121с.

52. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник/под ред. Л.Н. Красавиной. - М.: Финансы и статистика, 2003.

53. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку / Пер. з англ. за ред. С. Ф. Голова. -- К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2002.--736 с.

54. Науково-практичний щомісячний журнал «Охорона праці».

55. Охорона праці в Україні: Нормативні документи / О.А. Кривенко (ред.), О.М. Роїна (упоряд.). - К.: КНТ, 2004р. - 440с.

56. Основи охорони праці: Підручник: Доп. Мін. Освіти України / За ред. М.П. Купчика. - К.: Основа, 2000р. - 321с.

57. Основи охорони праці: Плани практичних та семінарських занять з метод. рекомендаціями по організації самостійної роботи для студентів усіх спеціальностей / Укл. О.В. Марков. - Харків: ХБІ УАБС, 2005р.

58. Панова Г.С. Банковское обслуживание частных лиц. - М.: АО ДИС, 2002. - 352 с.

59. Правила пожежної безпеки України, затверджені наказом МНС України від 19.10.2004р. №126.

60. Примостка Л.О. Банківський менеджмент. - К.: КНЕУ, 1998. - 708 с.

61. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банках. - К.: КНЕУ, 2004. - 369 с.

62. Римарук О.І. Лізинг. - К.: “Логос”, -- 2005. - 255 с.

63. Роуз Питер С. Банковский менеджмент / Пер. с англ, со 2-го изд. -- М.: Дело, 1997.-- 768с.

64. Рудакова О. С. Банковские электронные услуги. / Учебное пособие для ВУЗов. - М.: ЮНИТИ, 1997.

65. Руденко Т., Кулексій О. Аналіз лізингових операцій банків // Вісник НБУ. - 2006. - №4. - С. 42-50.

66. Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук, ред. С. С. Осадець. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 599 с.

67. Терехов Е.Н. Карточные платежные системы в Украине // Вестник СГУ. - 2003. - №8. - с. 26-29

68. Типове положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці. Затверджене наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці 26.01.2005р. НПАОП 0.00-4.12-05.

69. Українські банки: спеціалізація або універсалізація? // Вісник НБУ. - 2006. - 7. - с. 15-17.

70. Україна - business. - 2006. №30. - с.15.

71. Усоскин В.М. Современный коммерческий банк: управление и операции. - М.: ИЦП «Вазар-Ферро», 2004. - 320 с.

72. Фатьянов А. Основы теории электронного документа // Банковские технологии. -2002. -№ 2. - c. 10-12

73. Финансовое и банковское право. Словарь-справочник. (Библиотека словарей ИНФРА-М) / Под ред. Горбуновой О. Н., Додонов В. Н., Крылова М. А., Шестаков А. В., ИНФРА-М, 1997. - 277 с.

74. Финансы, учет, банки. Сборник научных трудов / Под ред. д-ра экон. наук, проф. П. В. Егорова. -- Донецк: Донбас, Дон. ГУ, 2003. -- 638 с.

75. Харченко В. Підсумки діяльності комерційних банків на ринку пластикових карт у 2005 році // Вісник НБУ. - 2006. - № 4. - с. 29 - 37

76. Шевченко Р.І. Банківські операції. - К.: КНЕУ, 2005. - 889 с.

77. Шевченко Р.І. Бухгалтерський облік банківських операцій. - К.: КНЕУ, 2002. - 589 с.

78. Шелобаев С.И. Математические методы и модели. -- М.: Юнити, 2002. -- 367 с.

79. Электронные деньги и общество открытой сети. // Под ред. Асахико (Хико) Исобэ. Hitachi Research Institute. Перевод с английского, 2002. - 96 с., с ил.

80. Юрченко Л.І., Молодоря Т.С. Метод. Рекомендації та варіанти розрахункових робіт до виконання розділу дипломної роботи «Правові, соціально-економічні, організаційно-технічні питання охорони праці в банківській установі». - Харків: ХФ УАБС, 2003р.- 65 с.

81. Ястремський О. Основи теорії ризик-менеджменту. Навч. посібник. - К., «АртЕК», 2000. - 248 с.

Додатки

Додаток А

Типова форма договору фінансового лізингу

Інноваційний договір, який передбачає застосування фінансового лізингу

м. ____________ "___"___________ 200_ р.

____________________________________________________________,

(повна назва регіонального відділення Держіннофонду)

що в подальшому іменується "Інвестор", в особі голови відділення ______________________, який діє на підставі Положення, з однієї сторони, (прізвище, ім'я та по батькові) ______________________, що в подальшому іменується Лізингодавець", в особі (повна назва лізингодавця) "___________________, який діє на підставі Статуту, з другої сторони, та (прізвище, ім'я та по батькові) _______________________, що в подальшому іменується "Підприємство", в особі (повна назва підприємства) ________________________, який діє на підставі Статуту, з третьої сторони, в (прізвище, ім'я та по батькові) подальшому - Сторони, з метою виконання інноваційного проекту "______________", (повна назва проекту) (далі - Проекту), керуючись законами України "Про основи державної політики у сфері науково-технічної діяльності", "Про інвестиційну діяльність" та "Про лізинг", а також іншими нормативними актами чинного законодавства України, уклали цей інноваційний договір (далі - Договір) про наступне:

1. Предмет договору

1.1. Предметом Договору є здійснення вищезазначеного Проекту з впровадження нових технологій та створення на їх основі виробництва конкурентоспроможної продукції або надання послуг, внаслідок чого Підприємством досягається позитивний науково-технічний, економічний та

соціальний ефект.

1.2. Загальна вартість Проекту становить ______ (__________________) грн. (сума прописом)

1.3. З метою успішного виконання Проекту сторони об'єднують свій фінансовий, виробничий та науковий потенціал, а саме:

1.3.1. Інвестор - надає Лізингодавцю на умовах зворотної безвідсоткової позики кошти для проведення ним матеріально-технічного забезпечення реалізації Проекту.

1.3.2. Лізингодавець - за рахунок одержаних від Інвестора коштів придбаває необхідне для реалізації Проекту майно та передає його на умовах фінансового лізингу в користування Підприємству.

1.3.3. Підприємство - виконує передбачені календарним планом виконання Проекту роботи, досягає обсягів виробництва, обумовлених в описі та характеристиках інноваційної продукції Проекту, економічного та соціального ефекту, створює необхідні для проведення Лізингодавцем матеріально-технічного забезпечення реалізації Проекту умови та повертає кошти згідно з умовами даного Договору.

1.4. Наукові, технічні, економічні та інші характеристики Проекту містяться у описі та характеристиках інноваційної продукції.

1.5. Строки виконання Проекту:

початок "___" _____________ 200_ р.

кінець "___" _____________ 200_ р.

2. Зобов'язання сторін

2.1. Інвестор зобов'язується:

2.1.1. Виділити на реалізацію Проекту цільову безвідсоткову позику в розмірі ______ (_______________) грн.(сума прописом)

2.1.2. Перераховувати Лізингодавцю кошти в обумовлені в календарному плані строки.

2.2. Лізингодавець зобов'язується:

2.2.1. За рахунок одержаних від Інвестора коштів придбати згідно з кошторисом витрат по Проекту Майно у відповідності до поданого Підприємством "Замовлення на обладнання".

2.2.2. На умовах, визначених Договором лізингу:

- передати Майно у виключне користування Підприємству;

- забезпечувати інтереси Інвестора по реалізації інноваційного проекту шляхом здійснення контролю за збереженням та цільовим використанням Майна;

- згідно з умовами цього Договору повернути Інвестору кошти, надані на придбання Майна.

2.3. Підприємство зобов'язується:

2.3.1. Реалізувати Проект згідно з календарним планом та досягти очікуваного економічного та соціального ефекту, визначеного описом та характеристиками інноваційної продукції Проекту.

2.3.2. Укласти договір страхування та використовувати Майно, отримане в користування, виключно на виконання Проекту, а також забезпечити Лізингодавцю необхідні умови для здійснення контролю за використанням Майна.

2.3.3. Надавати:

- Інвестору - до 20 числа місяця нового кварталу технічний і фінансовий звіти (баланс, звіт про фінансові результати та звіт про фінансово-майновий стан) та іншу інформацію про результати впровадження Проекту;

- Лізингодавцю - інформацію про використання та збереження Майна.

2.3.4. Надавати на вимогу Лізингодавця, Інвестора або уповноважених ними осіб іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, яка стосується виконання Проекту та умов цього Договору.

2.3.5. У разі проведення Інвестором перевірки економічного стану Підприємства - надавати за вимогою уповноважених спеціалістів всі необхідні матеріали та інформацію.

2.3.6. В публікаціях або в публічних виступах по радіо чи телебаченню вказувати, що впровадження технологій, які є предметом Проекту, здійснюється за фінансової підтримки місцевої виконавчої влади, місцевого самоврядування.

2.3.7. Повернути Лізингодавцю кошти згідно з умовами Договору лізингу.

2.3.8. За чотирнадцять днів до завершення Проекту - надати Інвестору звіт про виконання Проекту і досягнення економічного та соціального ефекту, визначеного описом та характеристиками інноваційної продукції Проекту.

2.3.9. Виконувати розпорядження Інвестора та Лізингодавця, які надходять йому в письмовій формі та стосуються умов цього Договору.

2.3.10. В разі необхідності - здійснити фінансування проекту в розмірі __________ грн. (сума прописом)

З. Права сторін

3.1. Інвестор має право:

3.1.1. Мати доступ до інформації Підприємства та Лізингодавця, в тому числі конфіденційної, що має відношення до Проекту та до умов цього Договору.

3.1.2. Збільшити розмір позики або змінити строки повернення коштів за клопотанням Підприємства та/або Лізингодавця, якщо під час виконання Проекту з'ясується, що внаслідок інфляції (або за інших об'єктивних причин) обсяг наданих Інвестором коштів є недостатнім для реалізації інноваційного Проекту.

3.1.3. У випадку виконання Підприємством усіх зобов'язань за цим Договором і за умови збереження актуальності продовження Проекту - реінвестувати кошти на розширення виробництва продукції.

3.1.4. Надавати Підприємству та Лізингодавцю у письмовій формі будь-які розпорядження, що зобов'язують їх до виконання умов цього Договору.

3.2. Лізингодавець має право:

3.2.1. Мати доступ до інформації Підприємства, в тому числі конфіденційної, що має відношення до Проекту та умов даного Договору.

3.2.2. Провадити перевірку використання та збереження Майна - як документальну, так і за місцем його розташування, а також залучати з цією метою необхідних спеціалістів.

3.2.3. Надавати Підприємству у письмовій формі розпорядження, що зобов'язують його до виконання умов цього Договору.

3.3. Підприємство має право:

3.3.1. На отримання матеріально-технічного забезпечення реалізації інноваційного Проекту згідно з умовами цього Договору.

3.3.2. На підтримку Проекту з боку Інвестора.

4. Порядок надання підприємству майна в лізинг

4.1. Кошти, що виділяються Інвестором на придбання Майна, перераховуються Лізингодавцю.

4.2. Лізингодавець:

а) за рахунок наданих Інвестором коштів і на підставі наданого Підприємством "Замовлення на обладнання" придбаває необхідне для реалізації Проекту Майно;

б) згідно укладеного між Лізингодавцем та Підприємством Договору лізингу передає придбане Майно в користування Підприємству на умовах фінансового лізингу (оренди).

5. Повернення коштів

5.1. Повернення Інвестору коштів, наданих у вигляді позики на придбання Майна, здійснюється Лізингодавцем згідно з планом повернення коштів за рахунок:

а) суми сплачених Підприємством лізингових платежів, розмір та терміни сплати яких визначаються Договором лізингу;

б) коштів, отриманих в результаті викупу Підприємством Майна.

5.2. Строк повернення Лізингодавцем коштів Інвестору - "___" ____________ 200_ р.

6. Гарантії повернення коштів

6.1. Гарантією повернення коштів, наданих Інвестором на придбання Майна, є право власності Лізингодавця на дане Майно.

7. Відповідальність сторін

7.1. За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

8. Припинення дії Договору

8.1. Дія Договору припиняється після виконання сторонами умов Договору або за взаємною згодою сторін.

8.2. Дія Договору достроково припиняється за умови реалізації Підприємством Проекту та повернення Лізингодавцем всіх виділених Інвестором на реалізацію Проекту коштів.

8.3. Дія Договору може достроково припинитись на вимогу однієї із сторін у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами умов Договору, про що укладається окрема угода.

9. Інші умови

9.1. Всі повідомлення сторін про наміри переглянути умови Договору здійснюються в письмовій формі та оформлюються додатковими угодами, які після їх укладення є невід'ємною частиною Договору.

9.2. Термін надання сторонами відповідей на розпорядження, повідомлення та звернення якої-небудь зі сторін, не повинен перевищувати

десяти календарних днів з дня їх одержання.

9.3. Питання, не врегульовані даним Договором, врегульовуються чинним законодавством України.

10. Комерційна таємниця

10.1. Сторони дійшли згоди, що об'єкти інтелектуальної та промислової власності, які використовуються у Проекті або створюються під час його реалізації, є комерційною таємницею і розголошенню не підлягають.

10.2. За розголошення інформації, що є комерційною таємницею, сторони несуть відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства.

11. Форс-мажор

11.1. До форс-мажорних обставин належать: обставини непереборної сили або події надзвичайного характеру, такі як війна, пожежа, повінь, землетрус; заборонні заходи органів законодавчої та/або виконавчої влади, що виникли після укладення цього Договору та які сторони не могли передбачити або запобігти їм прийнятними заходами, якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором або у зв'язку з ним.

В цьому випадку термін виконання зобов'язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається відповідна угода.

11.2. У разі виникнення зазначених у п.11.1 обставин, заінтересована сторона протягом п'ятнадцяти календарних днів письмово сповіщає інші сторони про виникнення таких обставин, а сторони разом дають спільну оцінку їх впливу на реалізацію Проекту. Якщо сторони не сповістили у зазначений термін про виникнення обставин непереборної сили або подій надзвичайного характеру, то вони у подальшому не мають права посилатися на вказані обставини як такі, що звільняють їх від зобов'язань.

11.З. Якщо форс-мажорні обставини продовжуються понад 3 місяці, сторони можуть прийняти рішення про припинення дії цього Договору та створити комісію з питань повернення коштів Інвестору, подальшої долі майна і продукції, які були придбані або створені в результаті впровадження Проекту.

12. Вирішення спірних питань

12.1. Всі можливі спірні питання, що виникли під час дії цього Договору та в зв'язку з ним, сторони намагатимуться вирішувати за домовленістю, шляхом переговорів.

12.2. Якщо сторони не зможуть досягти згоди, то для розгляду спірних питань заінтересована сторона звертається до суду.

13. Заключні положення

13.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

13.2. Сторони зобов'язані вчасно повідомляти одна одну про зміни їх юридичних адрес та місцезнаходження, поштових та банківських реквізитів, номерів телефонів і телефаксів, установчих документів, посадових осіб сторін Договору, зміну форми власності, а також про всі інші зміни, які здатні вплинути на реалізацію Проекту та виконання зобов'язань за цим Договором.

13.3. Договір складено у 3-х примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для Інвестора, Лізингодавця та Підприємства.

13.4. Всі додатки та доповнення до даного Договору є його невід'ємною частиною.

Размещено на Allbest.ru