Роль кредиту в розвитку економіки України

1) обрати й реалізувати модель реструктуризації проблемних активів у банківській сфері. Це можливо за умови створення «госпітального банку», що акумулюватиме погані активи банків на основі принципів, запроваджених в країнах Європейського співтовариства щодо протидії банківським кризам. Це потребує розробки методичних засад моделі викупу проблемних активів банку, уточнення критеріїв віднесення активу до категорії проблемного, визначення джерел фінансування викупу проблемних активів банків, забезпечення ефективного управління проблемними активами на основі обов'язкової участі всіх сторін (банки, держави) у розподілі ризиків (збитків), запровадження податкових пільг щодо операцій продажу та обслуговування проблемних активів.

2) спростити механізми продажу, передачі, списання поганих активів, у тому числі у межах проведення досудових процедур;

3) посилити пруденційний нагляд за діяльністю банків і ввести систему пруденційного нагляду за небанківськими фінансовими установами.

За цією Програмою економічних реформ Президента України на 2010-2014 роки плануються такі результати:

1) зниження частки проблемних активів у загальному портфелі активів банків та інших фінансових установ до 7-8 % до 2011 року, 5 % - до 2014 року.

2) збільшення середнього рівня власного капіталу банків не менше ніж удвічі до 2014 року [30].

Зниження відсоткової ставки можливе лише за умови зниження високих ризиків несплати боргу. Це можливо за умови надання достовірної, справедливої інформації про клієнта. Ця проблема залежить від багатьох факторів, що змушують позичальника не надавати правдиві дані про свій фінансовий стан. Вирішення її криється у структурній перебудові системи показників фінансової діяльності суб'єктів господарювання. Насамперед необхідно подолати проблему подвійної бухгалтерії. Таким чином необхідно урегулювати нормативну базу, підвищити штрафи за ведення подвійної бухгалтерії, вдосконалити систему контролю за діяльністю підприємств. Ці заходи підвищать довіру банків до своїх клієнтів, що неодмінно спричинить зменшення кредитної ставки до належного рівня.

Також проблему занадто високих ставок можна вирішити шляхом субсидування процентної ставки для певних категорій позичальників, які потребують особливо уважного ставлення або рівень рентабельності бізнесу яких не дозволяє їм відповідати чинним на даний момент ринковим процентним ставкам. Часто до таких категорій відносять починаючих підприємців, соціально значущі та низькодохідні види бізнесу, а також особливо уразливі категорії населення. Можливо також субсидування процентних ставок за кредитами, що надаються на купівлю товарів вітчизняного виробництва, що відповідно стимулюватиме економічний розвиток.

Для удосконалення системи довгострокового кредитування треба:

1.Покращити регулятивну базу, втому числі закони, які захищають права кредиторів. Новий закон ”Про банківське кредитування” дасть змогу збільшити обсяги кредитування. У виграші будуть всі: банки, позичальники, держава.

2.Сформувати нову інфраструктуру кредитних операцій.

3.Розробка єдиної методичної бази організації кредитування, адже в Україні існує понад 200 банків, які відрізняються своїми внутрішньобанківськими положеннями.

4.Знизити ціну кредиту та розширити його доступ до широкого кола клієнтів.

5.Вирішення питання пільг щодо створення обов'язкових резервів, оподаткування доходів і використання прибутку банку.

6.Здійснити адаптацію міжнародного досвіду у систему кредитування в Україні [31].

Отже, завдяки вирішенню наведених вище питань планується покращення та стабілізація кредитної діяльності, що призведе до зростання економічного потенціалу економіки України загалом.

3.2 Подолання державного боргу

Державний борг, особливо за умови його зростання, викликає певні негативні наслідки для національної економіки. Тому важливим завданням органів системи управління зовнішнім боргом є здійснення системного аналізу і контролю за ефективним використанням іноземних кредитів, відповідно до реальних можливостей країни обслужити свій зовнішній борг.

Тому уряд повинен скористатися низкою заходів, спрямованих на мінімізацію витрат бюджетних коштів у кризових умовах, серед яких виділяють наступні:

? відмовитися від участі держави у збільшенні статутних капіталів фінансово слабких банків, не виключаючи можливості банкрутства великих банків;

? вдосконалити механізми і процедури підтримки ліквідності банків;

? ініціювати процес реструктуризації зовнішніх боргів корпоративних позичальників;

? відмовитися від практики емісійного фінансування дефіциту бюджету та дотримуватися курсу поміркованої грошово-кредитної політики;

? встановити граничний розмір дефіциту Державного бюджету на рівні, що не перевищує 3 % ВВП;

? посилити роль внутрішніх ринкових позик у процесі фінансування дефіциту бюджету, запровадити ОВДП з плаваючою відсотковою ставкою, прив'язаною до темпів інфляції, перейти до випуску ощадних облігацій, які розповсюджуватимуться серед фізичних осіб;

? продовжити співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями та провадити стриману політику залучення іноземних кредитів від урядів іноземних держав [32].

Серед схем реструктуризації зовнішнього боргу слід виділити наступні:

? перенесення платежів (пролонгація);

? нові кредити з цільовим призначенням оплати минулих боргів;

? списання боргу, викуп із дисконтом на вторинному ринку;

? обмін боргу на акції національних підприємств, національну валюту;

? сек'юритизація боргу [33].

Окрім цього, регулюючі органи повинні провести низку заходів, спрямованих на:

? поповнення золотовалютних резервів до рівня, достатнього для задоволення основних потреб резидентів в іноземній валюті;

? підвищення рівня фінансового управління на державних підприємствах і суворий контроль з боку міністерств за цільовою спрямованістю і обґрунтованістю джерел погашення зовнішніх кредитів;

? посилення пруденційного регулювання та встановлення більш жорстких вимог до формування резервів банків під кредитні ризики по операціях з іноземною валютою;

? поширення нормативів обов'язкового резервування на ресурси, залучені українськими банками від нерезидентів [34].

Підсумовуючи вищезазначене, слід наголосити на необхідності оптимізації державного боргу в розрізі строків погашення, валют, відсоткових ставок. Держава повинна приділяти увагу не тільки зобов'язанням державного сектора, але й боргам інших суб'єктів. Ефективність політики по управлінню державним боргом буде визначатись відсутністю суттєвого боргового навантаження на економіку країни, його поступовим зменшенням в довгостроковій перспективі.

ВИСНОВКИ

Кредит - одна з найскладніших економічних категорій. Б. Івасів узагальнюючи всі ознаки кредиту дає таке визначення: ”Кредит - це система економічних відносин, що виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та їх використання на умовах повернення й платності.”

На сучасному етапі роль кредиту є надзвичайно вагомою. Так можна виділити ряд напрямків, в яких зростає роль кредиту:

1) перерозподіл матеріальних ресурсів в інтересах виробництва і реалізації продукції за допомогою надання позик і залучення коштів юридичних і фізичних осіб;

2) вплив на безперервність процесів відтворення через надання кредитів;

3) участь у розширенні виробництва через видачу позикових коштів на поповнення основного капіталу та лізинговий кредит;

4) економне використання позичальниками власних і позичених коштів;

5) прискорення споживачами отримання товарів, послуг за рахунок використання позикових коштів;

6) регулювання випуску в обіг та вилучення з нього готівкових грошей на основі кредитних відносин і забезпечення безготівкового грошового обороту платіжними засобами.

Виділяють дві форми кредиту: товарну і грошову. Щодо видів кредиту, то існує значна кількість видів кредиту, які поділяються залежно від організації кредитних відносин, сфери економіки, галузевої спрямованості, строку, цільового призначення, організаційно-правових та інших ознак, і в сукупності формують структурну цілісність кредиту.

Найбільш точно виявляють сутність кредиту його функції. О. Зайцев виділяє такі чотири функції кредиту: перерозподілення, емісійну, та контрольно-стимулюючу та функцію капіталізації вільних грошових доходів.

Дослідивши сучасний стан кредитної діяльності в Україні можна дійти наступних висновків:

- український ринок відмічається занадто швидкими темпами росту кредитів, не підкріпленими реальними доходами населення;

- внаслідок надання переваги кредиторами видачі кредитів юридичним особам перед фізичними спостерігається розрив сфери виробництва та споживання;

- існуючий великий відсоток проблемних кредитів свідчить про проблеми з виплатою заборгованості. По даним НБУ, обсяг простроченої заборгованості збільшився з 18 млрд. грн на початок 2009 р. до 83 млрд. грн. за станом на 01.11.2011 р.;

- показники динаміки державного боргу свідчать про його постійне зростання. Починаючи з 2008 року державний і гарантований державою борг відносно ВВП зріс майже у три рази, досягнувши у 2010 році 39,8 % до ВВП (29,8 % до ВВП і 10,0 % до ВВП відповідно до його складників). Абсолютні обсяги державного боргу за цей період зросли більше, ніж у 6 разів;

- стуктура боргу свідчить про про значне переважання зовнішнього боргу над внутрішнім;

- . котирування українських єврооблігацій, котирування CDS знаходяться на відносно невисокому і стабільному рівні.

Виявлені проблеми потребують вирішення. Серед основних заходів спрямованих на подолання даних негативних наслідків можна виділити наступні:

- необхідно наростити ресурси Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вони мають покривати суму вкладів хоча б у двох-трьох системоутворюючих банках країни;

- обрати й реалізувати модель реструктуризації проблемних активів у банківській сфері;

- забезпечити публічність та прозорість інформації, яка стосується обсягів та отримувачів бюджетно-податкових стимулів інноваційної діяльності;

- покращити регулятивну базу, втому числі закони, які захищають права кредиторів;

- Знизити ціну кредиту та розширити його доступ до широкого кола клієнтів;

- встановити граничний розмір дефіциту Державного бюджету на рівні, що не перевищує 3 % ВВП;

- відмовитися від участі держави у збільшенні статутних капіталів фінансово слабких банків, не виключаючи можливості банкрутства великих банків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Економічна енциклопедія в 3-х т. / За ред. С. В. Мочерного, - К. : Академія, 2001. - Т.2 - 846 с.

2. Івасів Б. С. Гроші та кредит : підручник. / Б. С. Івасів. - К.: Кондор, 2008. - 528 с.

3. Скоков Б. Г. Гроші та кредит : конспект лекцій [для студ. вищ. навч. закл.]/ Б. Г.Скоков, І. А. Краївська-- Харків, ХНАМГ, 2009.-- 244 с.

4. Зайцев О. В. Гроші та кредит: навч. посіб. / О.В. Зайцев - Суми: Вид-во СумДУ, 2010. - 179 с.

5. Потійко Ю. Ще раз про кредит / Юрій Потійко // Вісник НБУ. -- 2004. - № 4. - С. 58-60.

6. Юсупова О. А. рецензія на монографію “Роль кредиту і модернизація діяльності банків у сфері кредитування” / О. А. Юсупова // Фінанси і кредит. -М.:ООО "ІЦ "Фінанси і кредит", 2013, N № 9.-С.75-80

7. Дем'яненко М. Я. Організаційно-економічний механізм кредитування аграрних підприємств / М. Я. Дем'яненко // Економіка АПК. - 2008. - № 3. - С. 25-31.

8. . Савлук М. І. Гроші та кредит: підручник. -- 3-тє вид., перероб. і доп. / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. -- К.: кнеу, 2002. -- 598 с.

9. Коваленко Д. І. Гроші та кредит: навч. посібник. / Д. І. Коваленко -- К.: Центр учбової літератури, 2009. -- 320 с.

10. Економічна енциклопедія / За ред. Л. І. Абалкіна. -- М.:Економіка, 1999. -- 1055 с.

11. Щетинін А. І. Гроші та кредит: навч. посібник. / А. І. Щетинін -- К.: Центр учбової літератури, 2010. -- 440 c.

12. Лубкей Н. Актуальні питання теорії грошей, фінансів і кредиту державний кредит як система кредитних відносин за участю держави / Надія ЛУБКЕЙ // Світ фінансів - 2008 - № 4(17) - С. 38-45.

13. Вовчак, О.Д. Кредит і банківська справа : підручник / О. Д. Вовчак, Н. М. Рущишин, Т. Я,Андрейків. -К.: Знання, 2008. -564 с.

14. Малахова О. Кредитна угода як основа ефективної взаємодії банків з позичальниками / О. Малахова // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. - 2011. - №16. - С. 165 - 173.

15. Нові кредити, надані домашнім господарствам та нефінансовим корпораціям [Електронний ресурс] / Статистичний бюлетень Національного банку України - 2013. - Режим доступу : http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=57897

16. Джуччі Р. Криза кредитування в Україні: факти, причини та шляхи відновлення / Р. Джуччі, Р. Кірхнер, В. Кравчук [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.ier.com.ua/files/publications/Policy_papers/German_advisory_group/2010/PP_03_2010_ukr.pdf, с. 9-12

17. Слобода Л. Напрями вдосконалення роботи банків України з проблемними активами в посткризовий період / Л. Слобода, Н. Дунас // Вісник Національного банку України. -2011. -№ 4. -С. 46-51.

18. Річні звіти НБУ [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.bank.gov.ua/Publication/an_rep.htm.

19. Статистичний бюлетень НБУ [Електронний ресурс] / Сайт Національного банку України ._ Режим доступу: http://bank.gov.ua/Statist/elbul.htm

20. Кредити та депозити за секторами економіки [Електронний ресурс] / Статистичний бюлетень Національного банку України - 2013. - Режим доступу : http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=66234

21. Бюлетень Національного банку України : щомісячне аналітично-статистичне видання Національного банку України. - 2010. - № 8 (209). - 195 с.

22. Кузнєцова А.Я. Роль комерційного банку у фінансуванні інноваційних проектів підприємницького сектора економіки України // Регіональна економіка. - Львів, ІРД НАН України, 2002. - № 4. - С.213-219

23. Бюджетний кодекс України: за станом на 08.07.2010 р. / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К. : Парлам. Вид-во, 2010, -220 с.

24. Онищук Я.В. Державний борг України в умовах ринкової трансформації економіки : монографія / Я.В. Онищук. - К. : Світ, 2006. - 197 c.

25. Довідка щодо державного та гарантованого державою боргу України на 31.05.2011. [Електронний ресурс] / офіційний сайт Міністерства фінансів України. - Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/ publish/article?art_id=296213&cat_id=287148.

26. Обслуговування державного зовнішнього боргу [Електронний ресурс] / офіційний сайт Економіко-правової бібліотеки. - Режим доступу: http://www.vuzlib.net/nbu/6-2.htm.

27. Державний борг України і проблеми його обслуговування

28. [Електронний ресурс] / офіційний сайт Електронної бібліотеки. - Режим доступу: http://gufer.net/finance/36-derzhavniy-borg-ukrayini-problemi-yogoobslugovuvannya.html.

29. Агеєв С. Навіщо відновлювати довіру до банків? [Електронний ресурс]: 12 квітня 2009 р. - Режим доступу: http://infocorn.org.ua/2009/02/27/navscho_vdnovlyuvaty_dovru_do_bankv.

30. Гречина І.В. Аналіз якості управління проблемними кредитами у банках України/ І.В. Гречина// Фінансовий ринок України. -2010.-№ 10.-С. 42.

31. Стратегія економічного та соціального розвитку України на 2004-2015 роки «Шляхом європейської інтеграції». - К., 2004 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1. rada. gov. ua/laws/file/docs/3/d146531. pdf;

32. Проблеми і напрями вдосконалення управління й обслуговування державного зовнішнього боргу України [Електронний ресурс] / офіційний сайт Бібліотеки Українських підручників. - Режим доступу:http://pidruchniki.ws/12980108/finansi/problemi_napryami_vdoskonalennya_upravlinnya_obslugovuvannya_derzhavnogo_zovnishnogo_borgu_ukrayini.

33. Кириченко О. А. Сучасні теорії управління зовнішньою заборгованістю [Текст] / О. А. Кириченко, В. Д. Кудрицький // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 7. - С. 15-28.

34. Вахненко Т. П. Політика державних запозичень та управління корпоративними боргами в умовах фінансової кризи [Текст] / Т. Вахненко // Економіст. - 2009. - № 3. - С. 48-52.

Размещено на Allbest.ru