Вплив іноземного перестрахування на платоспроможність вітчизняних страхових компаній на прикладі ЗАТ УАСК "АСКА"

страхові майнові ризики залишити на власному утриманні.

Висновки

Проведене дипломне дослідження дозволило зробити ряд висновків теоретико-методологічного і науково-практичного характеру, зокрема:

1.Еволюція міжнародного страхового ринку призвела до появи перестрахування як нової, вищої форми організації страхового захисту на якісно новій фінансовій основі у порівнянні зі страхуванням. Завдяки структурним перебудовам у світовому господарстві, значного розвитку науково-технічного прогресу перестрахування в процесі генезісу виокремилося в самостійну сферу страхової діяльності, забезпечуючи інтенсивний і широкомаштабний перерозподіл страхового капіталу і ризиків в рамках міжнародного страхового ринку. У зв'язку з цим розкрито економічну сутність перестрахування в сучасних умовах розвитку страхового ринку, доведено шляхом порівняння зі співстрахуванням переваги перестрахування як універсального методу забезпечення фінансової стійкості страхових операцій для вітчизняних страховиків. Впорядковано категорійно-понятійний апарат, використовуваний вітчизняними страховиками.

2. Встановлено, що визначення перестрахування у вітчизняному зако-нодавстві не враховує відносини по вторинному перерозподілу ризиків, яке лежить в основі перестрахування.

3. Проведене дослідження сучасного стану перестрахування в Україні доводить, що перестраховувальна діяльність в країні є невід”ємним сегментом страхового ринку. Найбільше вітчизняні страховики застосовують перестраховувальні операції в майновому страхуванні та страхуванні відповідальності, що в цілому відображає загальні тенденції страхового ринку. За результатами дослідження зроблено висновок, що саме перестраховики-нерезиденти сплачують більшу частку всіх виплат за договорами перестрахування в порівнянні з вітчизняними перестраховиками, що свідчить про накопичення певного досвіду в країні в проведенні перестраховувальних операцій. Але водночас така тенденція є і доказом необхідності вітчизняними страховиками передавати великі ризики за кордон, що пояснюється недостатньою місткістю страхового ринку України.

4. В зарубіжній практиці облігаторне перестрахування застосовується частіше, але в Україні переважають факультативні пропорційні договори, хоча останнім часом дуже активно впроваджується облігаторне непропорційне перестрахування. Встановлено, що використання тих чи інших договорів перестрахування завжди повинно визначатись потребами страховика (цедента) і характерними ознаками, специфікою об'єктів перестрахування. Правильне комбінування тих чи інших форм і видів договорів перестрахування дозволить страховикам уникнути багатьох недоліків в страховій діяльності.

Основними проблемами іноземного перестрахування на вітчизняному ринку є:

1) невеликі обсяги власних коштів страхових компаній України і, відповідно, незначні перестрахувальні ємності. Звідси виникає неможливість прийому на власне утримання значних обсягів відповідальності з-за кордону і необхідність використання ретроцесії у нерезидентів. Все це зменшує капіталізацію українського ринку та породжує кумуляцію ризику на ньому;

2) значне превалювання вихідного іноземного перестрахування над вхідним, що означає відтік валюти за кордон та інвестуванні іноземних економік;

3) наявність «транспортних схем», коли перестрахування використову-ють як можливість переводити гроші за кордон з мінімальними операційними витратами. Будучи непричетними до класичного перестрахування, вони допомагають перестрахувальникам підвищувати фінансовий результат, але сприяють витоку коштів за кордон;

4) превалювання вхідного перестрахування в формі факультативних договорів, що характеризує недовіру іноземних партнерів до стабільності державної політики України в галузі перестрахування;

5) існування фронтуючих перестрахових компаній (лідер СК «Лемма»). По суті, вони виконують функції агентів, передаючи в перестрахування до 90 % і більше премії. Безумовно, такі операції важко назвати перестрахуванням і не зрозумілі нашим іноземним партнерам;

6) здійснення прийому ризиків переважно від страхових компаній з Росії та країн СНД, що знову ж таки характеризує недовіру іноземних перестрахувальників до української системи перестрахування і становить під сумнів можливість її інтегрування до міжнародного ринку перестрахування;

7) пріорітетом розвитку вихідного іноземного перестрахування в Україні є перестрахування життя, що складає 95% загального рівня перестрахування цого ризику.

Ці проблеми, як показали результати аналізу в дипломному дослідженні, пояснюються наступними недоліками системи перестрахування в Україні:

1. Перестрахувальна діяльність в Україні, як вид діяльності, не до кінця визначена і врегульована законодавчо. Закон України «Про страхування» визначає перестрахування, як «страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований».

Питання відшкодування збитків у перестрахуванні, питання ретроцесії, стосунків між ретроцедентом і ретроцесіонарієм і т.д. залишаються не визначеними законом і діють на основі звичаєвого та договірного права.

2. Перестрахуванням в Україні займаються всі суб'єкти страхового ринку, які отримали ліцензію на той чи інший вид страхування. Такий підхід породив невиправдану ніякими економічними законами взаємність, демпінгові страхові та перестрахувальні тарифи, відсутність єдиних стандартів і вимог до договорів перестрахування.

3. Перестрахувальна діяльність в Україні не визначена законом як окремий вид діяльності і не ліцензована. Тобто, в державі практично не існує законодавчого середовища для роботи професійної перестрахувальної компанії з відповідною ліцензією.

В країнах ЄС ліцензування на перестрахувальну діяльність ввели ще з 1 січня 2005 року, тому про розвиток вхідного іноземного перестрахування з цих країн в нашій державі не може бути й мови.

Таким чином, розумний підхід до диверсифікації ризиків має наступний виглад: великі ризики потрібно виводити за межі України, оскільки серйозний збиток на великому підприємстві може спричинити дестабілізацію вітчизняного страхового ринку. З іншого боку невеликі й середні об'єкти варто розміщувати у перестрахування в українських перестраховиків, що дозволить утримати відтік грошей за кордон і буде працювати на економіку країни.

Можна виділити 7 напрямків сучасного розвитку реального(класичного) іноземного перестрахування в Україні:

1) Перестрахування авіаційних ризиків, організація яких висуває підвищені вимоги до надійності перестраховиків. Це пояснюється і значними лімітами відповідальності і наявністю міжнародної складової авіаційного бізнесу. Авіаційне перестрахування здійснюється переважно через перестрахувальних брокерів «Ллойдс»

2) «Зелена карта». З 1 січня 2005 року Україна стала повноправним членом договора «Зелена карта» - системи міжнародного страхування цивільної відповідальності власників автомобільного транспорту в Європі.

3) Перестрахування морських ризиків. Взяти на себе відповідальність за цей ризик не може дозволити собі жодна вітчизняна страхова компанія як з точки зору фінансових можливостей та безпеки компанії, так і з точки зору міжнародних вимог і стандартів відносно перестрахування подібних договорів.

4) Перестрахування промислових ризиків. Цей вид страхування потребує від страховиків високого професіоналізму, серйозного андерайтингу та надійного перестрахування, тому досі занчною частиною перестраховується за кордоном.

5) «Автокаско» - це найзбитковіший вид страхування і потребує значної диверсифікації, а це означає, що акумулювати цей ризик на вітчизняному ринку не варто.

6) Перестрахування вантажів. Україна - держава в центрі Європи, обсяги перевезення та вартість вантажобагажу великі, тому потребують перестрахування. Треба відзначити, що в цьому різновиді перестрахування Україна може і повинна конкурувати з іноземними перестраховиками з прийняття ризику на страхування.

7) Перестрахування відповідальності перед третіми особами як обов`язкова (15 видів), так і добровільна (4 вида) форми. Не всі страхові і, тим паче, перестрахові компанії України мають повний набір ліцензій з обов`язкових видів страхування відповідальності, тому коло потенційних перестраховиків звужується, відбувається кумуляція ризиків в Україні. Як наслідок - необхідність перестрахування у нерезидентів.

Дослідження показали, що у 2006 - 2007 роках види страхування в Україні за якими частка перестрахування у перестраховиків-нерезидентів становила більше 20% від валових премій, отриманих за такими видами страхування, розподілились наступним чином:

- страхування повітряного транспорту - 26,95% (2006) та 21,57%(2007),

- страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту) - 40,80%(2006) та 23,8%(2007),

- страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) - 24,77%(2006) та 36,9%(2007),

- страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) - 47,72% (2006) та 90,1%(2007),

- страхування відповідальності власників водного транспорту (включа-ючи відповідальність перевізника) - 51,48%(2006) та 38,02%(2007),

- обов`язкове авіаційне страхування цивільної авіації - 57,15%(2006) та 68,38%(2007),

- обов`язкове страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту - 54,20%(2006) та 49,5%(2007).

Багаторічний досвід роботи дозволив створити ЗАТ УАСК «АСКА» одну з найбільш надійних, ємних і ефективних перестрахувальних програм в Україні:

1. Майновий портфель

Уже п'ятий рік відновляється договір облігаторного пропорційного пе-рестрахування вогневих і супутніх ризиків з Munich Re (рейтинг Standard& Poors A+). У договорі 2008 р. облігаторна ємність перестрахувального захис-ту складає 10 млн дол. США. Додаткові класи бізнесу, включаючи перерви у вироб-ництві, - 4 млн дол. США, а також ризики страйків.

Відпрацьовано факультативну перестрахувальну програму з ємністю 200 млн дол. США і вище на рейтинговому закордонному перестрахуваль-ному ринку.

2. Технічні ризики

На 2008 рік з Munich Re укладений облігаторний договір з ємністю 5,6 млн дол. США по наступних видах:

- страхування електронного устаткування (Electronic Equipment);

- страхування промислових машин і технологічного устаткування від поломок (Machinery);

- страхування будівельного підприємця від усіх ризиків (Соntrасtоr's All Risks);

- страхування монтажних робіт від усіх ризиків (Erection All Risks);

- страхування будівельних машин і устаткування (Contractor's Plant Machinery).

3. Моторний портфель

Облігаторний непропорційний захист по катастрофі від стихійних лих для автотранспорту з лімітом - 2 млн дол. США. Перестрахувальник лідер - SCOR, (рейтинг Standard&Poors BBB+)

4. Вантажі

Облігаторний пропорційний договір ємністю 1 млн дол. США (пере-страхувальник САТ «Інгосстрах» рейтинг BB Standard&Poors).

Відпрацьована факультативна програма з ємністю до 10 млн дол. США за участю російських і німецького перестрахувальних ринків.

5. «Зелена карта»

Облігаторне перестрахування на базі эксцедента збитку понад 200 тис. євро з нелімітованою відповідальністю. Перестрахувальник лідер: Munich Re. Додаткове покриття пріоритету (Перестрахувальники: BALVA - эксцедент збитку понад 100 тис. євро.).

Проведене в дипломному досліджені чисельне комп'ютерне моделю-вання показало, що за рахунок перестрахування коефіцієнт запасу платоспро-можності в УАСК «АСКА» зріс:

у 2004 році з рівня 2,804 до рівня 3,620 (рівень вихідного перестрахування - 45,1%, частка іноземного перестрахування в вихідному авіаційному перестрахуванні - 89,2% );

у 2005 році з рівня 3,884 до рівня 4,547 (рівень вихідного перестрахування - 29,17%, частка іноземного перестрахування в вихідному авіаційному перестрахуванні - 77,6%);

у 2006 році з рівня 3,955 до рівня 4,668 (рівень вихідного перестрахування - 30,56%, частка іноземного перестрахування в вихідному авіаційному перестрахуванні - 85,4%);

у 2007 році з рівня 3,586 до рівня 4,361 (рівень вихідного перестрахування - 35,55%, частка іноземного перестрахування в вихідному авіаційному перестрахуванні - 81,4%);

Таким чином, для політики перестрахування УАСК «АСКА» (рівень вихідного перестрахування 30-35%) коефіцієнт запасу платоспроможності за рахунок перестрахування зростає в середньому в 1,2 рази.

В той же час, як показали результати кореляційно-регресійного аналізу результатів діяльності у 2004 -2007 роках при підвищенні рівня перестраху-вання в УАСК «АСКА» запас коефіцієнту платоспроможності знижується. Тобто спільний аналіз свідчить про доцільність оптимізації рівня перестрах-хування, оскільки підвищення рівня перестрахування веде до зростання 50% норми суми перестрахування в нормативному запасі платоспроможності та знижує коефіцієнт запасу платоспроможності.

В рекомендаційному розділі 3 дипломної роботи проведена розробка пропозицій з розвитку іноземного перестрахування як важелю забезпечення фінансової стійкості страхових компаній в Україні:

1. Аналіз ефективності заходів декриміналізації іноземного перестраху-вання в Україні.

Як показали результати аналізу, впровадження декриміналізаційних заходів Держфінпослуг на ринку іноземного перестрахування привело до того, що при рівні перестрахування у валових преміях в Україні в 2004 р. 60%, з яких 35% перестраховувалися у іноземних страховиків, з 2005 року в Україні розпочалися процеси:

різкого зниження іноземного перестрахування з 35% валових пре-мій у 2004 році до 4- 5% у 2006 -2008 роках ( результати боротьби з фіктив-ним перестрахуванням - переведенням валюти за кордон);

одночасного поступового зниження рівня вітчизняного перестра-хування з рівня 50% валових премій у 2005 році до рівня 31% у 2007 році (боротьба з податковими мінімізаторами в сфері перестрахування).

При цьому рівень перестрахування у резидентів, закономірно, зростав, хоча в цілому на ринку частка перестрахування у валових преміях знижува-лася через зменшення операцій з основним капіталом. У 2003 - 2004 роках близько 80% обсягів перестрахування скеровувалось до країн Балтії. У 2005 році обсяги перестрахування за кордоном різко впали, оскільки канал закрив-ся.

2. Методологія оптимізації складу та структури перестрахування в страховому портфелі.

Як показава проведений аналіз страхового портфелю УАСК «АСКА»:

1) За обсягами залучених страхових премій у 2006 -2007 роках страхо-вий портфель має 3 основні складові:

- страхування майна (питома вага 25,5% у 2006 році, яка зростає до 28,5% у 2007 році);

- страхування АвтоКаско (питома вага 28,1% у 2006 році, яка зростає до 31,3% у 2007 році);

- страхування вогневих ризиків (питома вага 27,6% у 2006 році, яка дещо знижується до рівня 25,0% у 2007 році).

2) Рівень перестрахування основних складових валових ризиків у 2006 -2007 роках в страховому портфелі становить:

- страхування майна ( 55,6% у 2006 році, який знижується до 46,2% у 2007 році);

- страхування АвтоКаско ( 12,5% у 2006 році, який знижується до 12,1% у 2007 році);

- страхування вогневих ризиків (питома вага 46,8% у 2006 році, який зростає до рівня 54,1% у 2007 році).

3) Рівень доходності основних складових валових ризиків у 2006 -2007 роках в страховому портфелі становить:

- страхування майна ( питома вага 33,5% у 2006 році від загального до-ходу страхової компані та питома вага 326,3% від загального доходу страхо-вої компанії у 2007 році);

- страхування АвтоКаско (питома вага 15,4% у 2006 році від загального доходу страхової компані та питома вага 152,0% від доходу у 2007 році);

- страхування вогневих ризиків (питома вага 30,5% у 2006 році від за-гального доходу страхової компані та питома вага збитку - 513,1% від за-гального доходу страхової компанії у 2007 році).

Таким чином, андеррайтери у 2007 році здійснили значну помилку у прогнозуванні ризиків вогняного страхування, що практично поставило компанію УАСК «АСКА» на межу безприбуткової роботи за 2007 рік.

3. Методологія оптимізації рівня власного утримання як основи забезпечення платоспроможності страховика.

Як показав проведений аналіз для умов УАСК «АСКА»:

у 2006 році чисті страхові доходи від страхування майнових ризиків та вогневих ризиків принесли найбільш питомі частки доходу, але андеррайтери компанії перестрахували найбільші частки залучених валових премій по цим видам страхування;

в той же час андеррайтери залишили на власному утриманні більше 37,0% валових премій страхування АВТОКаско, але це принесло тільки 15,6% питомого валового чистого доходу.

Як показав аналіз , спираючись на досвід та результати 2006 року:

у 2007 році чисті страхові доходи від страхування майнових ризиків та страхування АвтоКаско повністю погашені величезними збит-ками від вогневих ризиків;

в той же час андеррайтери залишили на власному утриманні більше 48,0% валових премій страхування АВТОКаско, але це принесло тільки 12,6% питомого валового чистого доходу.

Таким чином, проведений аналіз показує, що в дослідженній УАСК «АСКА» аналітично- прогнозна робота андеррайтингу знаходиться на низь-кому рівні, а рівні власного утримання є заниженими та неоптимальними, враховуючи виявлений в розділі 2 дипломної роботи завищений рівень коефі-цієнта фактичної платоспроможності над нормативним рівнем.

Тобто, керівництву УАСК «АСКА» для підвищення платоспромож-ності потрібно:

розмістити страхові ризики АВТОКаско у перестраховиків - нерезидентів на базі облігаторного договору;

підняти страхові тарифи вогняних ризиків та розмістити їх основну частину у перестраховиків на базі ексцедентного непропорційного договору, тобто залучити до участі перестраховиків-нерезидентів тільки за умови перевищення рівня власного утримання;

страхові майнові ризики максимально залишити на власному утриманні.

Практична та наукова цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в систематизації даних по іноземному перестрахуванню ризиків страховими компаніями України в умовах відсутності спеціального законодавства в Україні по перестрахуванню і відсутності професійних перестраховиків в Україні та виявлені етапів:

- різкого нарощування рівня іноземного перестрахування в 2000 - 2003 роках, як процесу використання перестрахування в якості кримінального інструменту «псевдоперестрахування», прикриваючого нелегальне переміщення та відмивання «брудної валюти» валюти за кордоном;

- різкого падіння рівня іноземного перестрахування після введення ліцензування договорів в Держфінпослуг та Держфінмоніторинг з перестрахувальниками-нерезидентами з 2004 року;

- різкого зростання рівня внутрішнього перестрахування між страховими компаніями України у 2005 - 2008 роках, як схем податкової мінімізації податку на страхові доходи;

- різкої зміни пріоритетів важливості іноземного перестрахування ризиків для страховиків України з моменту вступу України в СОТ у 2008 році та допущення конкурентоспроможних іноземних страховиків до страхування в особливо ємних галузях авіаційного, космічного та морського страхування в Україні з можливим витісненням з цих галузей вітчизняних страховиків.

Висновки щодо проведеного аналізу іноземного перестрахування в Україні:

1) українські страховики все менше прагнуть перестраховувати ризики за кордоном, де-факто це перший сигнал, який демонструє зниження схемності ринку та стійкої тенденції класичного перестрахування;

2) сьогодні в Україні вихідне іноземне перестрахування розвинуте значно більше ніж вхідне, а це означає, що вітчизняна економіка недоотримує фінансових надходжень, в тому числі в іноземній валюті.

Рекомендації страховим компаніям України в сучасних умовах мінімізації іноземного перестрахування по причині високих вхідних бар'єрів у світових перестраховиків - нерезидентів:

- в результаті проведеного дослідження оптимальною та перспективою формою іноземного перестрахування для страховиків України визначено облігаторні непропорційні договори з ексцедентом збитку:

- в цьому випадку підключення фінансової міці перестраховика здійснюється тільки при рівнях збитків, які перевищують рівень власного страхового утримання страховика України, що є вигідними умовами для перестраховика-нерезидента, оскільки рівень власного утримання страховика України для нього працює в якості франшизи, до рівня якої в нього немає відповідальності.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про страхування» (Законом України від 4 жовтня 2001 року N 2745-III цей Закон викладено у новій редакції) // із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 28 грудня 2007 року N 107-VI

2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Вводиться в дію Постановою Верховної Ради України від 28 грудня 1994 року N 335/94-ВР) // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 19 грудня 2006 року N 489-V

3. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від ____ № 959 // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 19 грудня 2006 року N 489-V

4. Указ Президента України “Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України “ // від 4 квітня 2003 року N 292/2003 ( Із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 5 березня 2004 року N 280/2004)

5. «Про затвердження Порядку та вимог щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента» // Кабінет Міністрів України, Постанова від 4 лютого 2004 р. N 124

6. «Про затвердження форми декларації страховика про операції з перестрахування» // Кабінет Міністрів України, Постанова від 13 червня 2002 р. N 821

7. «Про затвердження Порядку складання та подання декларації стра-ховика про операції з перестрахування» // Наказ Міністерства фінансів України від 25 липня 2002 року N 582

8. «Про затвердження Порядку підтвердження перестраховими брокерами здійснення за їхньою участю перестрахування у перестраховика-нерезидента, рейтинг фінансової надійності (стійкості) якого відповідає встановленим вимогам» // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 1 лютого 2007 року N 6763

9. «Про затвердження Вимог до рейтингів фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків-нерезидентів» // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 3 грудня 2004 року N 2885

10. «Про затвердження Порядку погодження в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України договорів перестрахування з перестраховиками-нерезидентами для перерахування (купівлі) іноземної валюти страховиками-резидентами та страховими (перестраховими) брокерами-резидентами» // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 3 червня 2005 року N 4123

11. «Про застосування іноземної валюти в страховій діяльності» // Постанова Правління Національного банку України від 11 квітня 2000 року N 135 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 29 вересня 2006 року N 381)

12. «Про затвердження Порядку надання страховиками (цедентами, перестрахувальниками) інформації про укладені договори перестрахування із страховиками (перестраховиками) нерезидентами до Держфінпослуг» // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 4 червня 2004 року N 914

13. Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року N 40 ( Із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України станом від від 17 січня 2008 року N 71)

14. Про затвердження Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя// Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17 грудня 2004 року N 3104 (Із змінами і доповненнями, внесе-ними розпорядженнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України станом від 30 листопада 2007 року N 8316)

15. Про затвердження Рекомендацій щодо аналізу діяльності страховиків // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.03.2005 р. N 3755

16. Про затвердження Порядку складання звітних даних страховиків // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 3 лютого 2004 року N 39

17. Вимоги до рейтингів фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків-нерезидентів // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 23 грудня 2004р. № 1627/10226

18. Александрова М.М. “Страхування”; навчально-методичний посіб-ник - ЦУЛ, 2002р. - 280 с.

19. Базилевич В.Д. Страхова справа. - 3 - тє вид., перероб. і доп. К.: Товариство «Знання», КОО, 2003 р. - 250с.

20. Волошина А. Прозрачность и перспективность украинского рынка перестрахования // ПК "VAB RE", Журнал "Страхова справа" №1(21)2006 // forINSURER.com

21. Волошина А. Поява в Україні професійних перестраховиків - закономірність // Журнал "Страхова справа" №2(18)2005 // forINSURER.com

22. Голубев С.Д., Черная Л.А., Шарафутдинова Н.Е. Оптимизация состава страхового портфеля с учетом платы за перестраховочные услуги в условиях пауссоновского распределения числа страховых событий // Страховое дело, 2005. - №4. - с.45-51 (начало), №5. - с. 44-51 (окончание)

23. Горбач Л.М. Страхова справа: Навчальний посібник. - 2-ге вид., виправлене. - К: Конкорд, 2003. - 252 с.

24. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 2004 рік // Статистичний бюлетень Держфінпослуг України, 2005 рік, http://www.dfp.gov.ua

25. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 2005 рік // Статистичний бюлетень Держфінпослуг України, 2006 рік, http://www.dfp.gov.ua

26. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 2006 рік // Статистичний бюлетень Держфінпослуг України, 2007 рік,

http://www.dfp.gov.ua

27. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 2004, 2005, 2006 рр. // http://www.uainsur.com/files/forall/analitika/1kv_2007pdf.

28. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 2007 рік // Статистичний бюлетень Держфінпослуг України, 2008 рік,

http://www.dfp.gov.ua

29. Кривицька Ю. Співстрахування та перестрахування в Україні // “Юридична газета”, № 5, 2006

30. Макаренко Н.Л., Косаренко Н.Н. Страховое дело/ Серия «Высшее образование». - М.: Национальный институт бизнеса. Ростов-на-Дону: Изд-во «Феникс», 2003. - 608 с.

31. Маничев В.М, Новиков В.В. Оценка качества страхового портфеля и эффективности страхового бизнеса // Страховое дело, 2005. - №2. - с.10-19

32. Міжнародне страхування: Навчальний посібник./ під ред. Внукової Н.М. - К.:Центр навчальної літератури, 2006. - 504 с.

33. Мних М.В. Перестрахування. - К.: Видавництво: Знання України, 2006. - 96 с.

34. Осадець С.С. «Страхування»; Вид. 2-ге, переробл. і доповнене - К - КНЕУ, 2002 . - 599 с.

35. Основы страховой деятельности: Учебник /Отв. Ред. Проф. Т.А. Федорова. . М.: Издательство БЕК, 1999. - 776 с.

36. Охріменко О. О. Страховий захист: менеджмент, маркетинг, економіка безпеки (туристське підприємництво): Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ О.О. Охріменко. - К.: Міжнар. агенція "BeeZone", 2005. - 416 с.

37. Палійчук Д., Палійчук М., Толстенко О. Страхування та перестрахування - досвід застосування франшизи від величини збитку // Страхова справа, 2007. - №2. - с.20-27

38. Паращак О., Завгородня Ю. Огляд світового ринку перестрахування у 2004 фінансовому році // Журнал "Страхова справа" №3(19)2005

39. Плиса В. Й. Страхування: Навчальний посібник/ В.Й. Плиса. - К.: Каравела, 2005. - 392 с.

40. Страхование и перестрахование - опыт применения франшизи от величины убытка - Палийчук Д.И., Толстенко О.Ю., СОсДО «Гарантия», Палейчук М.Д., Страховой Дом «АКТОН» по заказу журнала "Страхова справа" №2(26)2007 // www.forINSURER.com

41. Страхування: теорія та практика: Навчально-методичний посібник / Внукова Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В. та ін.; За заг.ред.проф. Внукової Н.М. - Харків: Бурун Книга, 2004. - 376с.

42. Суслов В.І. Регулювання ринку перестрахування в Україні // Матеріали семінару “Киівська весна 2006”, 17 травня 2006 року, м.Київ , http://www.dfp.gov.ua

43. Татаріна Т.В.Перестрахування і співстрахування // Страхування: Підручник / Керівник авт.колективу і наук.ред. С.С.Осадець. - Вид.2-ге, перероб. і доп.-К.: КНЕУ, 2002.- С. 428 - 446. - 0,8 д.а.

44.Татаріна Т.В. Перестрахування і співстрахування // Страхування: навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. /О.О.Гаманкова, Т.М.Артюх, С.В.Горянська та ін.; За заг.ред. О.О.Гаманкової. - К.: КНЕУ, 2000. - С.76-83. - 0,3 д.а.

45.Татаріна Т.В. Управління перестраховувальними операціями // Магістерські програми. Фінанси: “Програма страховий менеджмент”. 2001/02 навч.рік Ч.ІІ. Під керівництвом д-ра екон.наук, проф.Осадця С.С..- К.: КНЕУ, 2001.-С.42 - 61.-0,8 д.а.

46. Татаріна Т.В. Державне регулювання перестраховувальної діяльності // Вісник Тернопільської академії народного господарства.- Тернопіль:Економічна думка, 2001.- №15. - С.75-76.- 0,1 д.а.

47. Татаріна Т.В. Особливості перестрахування ризиків у нерезидентів // Вісник Тернопільської академії народного господарства.-Тернопіль:Економічна думка, 2002. - № 1.- С. 67-72.- 0,3 д.а.

48. Теория и практика страхования. Учебное пососбие / Под общ.ред.проф. Турбиной К.Э. - М.: Антил, 2003. - 704с.

49. Типології легалізації злочинних коштів в Україні у 2004 - 2005 роках // затверджені наказом Державного комітету фінансового моніторингу України від 27.12.2005 р. №249

50. Ткаченко Н. Оптимізація параметрів перестрахування // Вісник Тернопільського державного економічного університету, 2007. - №4. - с.52-64

51. Тринчук В. Перестраховий ринок України та Росії очима експертів // Журнал "Страхова справа" №4(20)2005 // forINSURER.com

52. Турбина Е.К. Современный перестраховочный рынок в условиях глобализации мировой экономики // Финансы № 6, 2001

53. Турбина Е.К. Тенденции развития мирового рынка страхования. -- М.: Анкил, 2000. -- 320 с.

54. Фурман В.М. Страхування: теоретичні засади та стратегія розвитку: Монографія. - К.: КНЕУ, 2005. - 296 с.

55. Фурман В.М. Страхування ризиків зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання // Фінанси України. - 2004. - № 4. - С. 120-127.

56. Фурман В.М. Світові тенденції розвитку ринку страхових послуг // Економіст. - 2004. - № 8. - С. 50-53.

57. Фурман В.М. Розвиток нових технологій в страхуванні // Фінанси України. - 2005. - № 2. - С. 135-145.

58. Чураков А. Договор облигаторного перестрахования: Правовая природа и проблемы его заключения // журнал "Страховое ревю" №1(141)/2006

59. Шумелда Я. Страхування: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ Я. Шумелда. - 2-ге вид., переробл. і допов.. - Тернопіль: Джура, 2006. - 296 с.

60. Юрченко Л.А. Финансовый менеджмент страховика. Учеб.пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 199с.

61. WWW.LIGA-ZAKON.COM.UA - Законодавча-довідкова система

62. HTTP://forINSURER.com - Онлайновая библиотека «Страхование в Украине»

63. http://WWW.ASKA.COM.UA - Офіційний Інтернет-сайт страхової компанії ЗАТ «УАСК АСКА», 2008

64. http:// www.ambest.com/ - Офіційний Інтернет-сайт міжнародного рейтингового агентства «A.M.Best», 2007

65. http://www.sandp.ru - Офіційний Інтернет-сайт міжнародного рейтингового агентства «Standart&Poor's», 2007

66. http://rating.interfax.ru/ - Офіційний Інтернет-сайт міжнародного рейтингового агентства «Moody's Investors Service», 2007

67. http://www.fitchratings.ru/ - Офіційний Інтернет-сайт міжнародного рейтингового агентства «Fitch Ratings», 2007

68. http://www.dfp.gov.ua - Офіційний Інтернет-сайт Державної комісії з регулювання фінансових ринків України, 2008

69. http://www.smida.gov.ua - Офіційний Інтернет-сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, 2008

Додаток А

Таблиця А.1

Баланси УАСК «АСКА» за 2004 -2007 роки



Таблиця А.2

Звіти про фінансові результати діяльності УАСК «АСКА» за 2004 -2007 роки

Таблиця А.3

Звіти про рух коштів в УАСК «АСКА» за 2006 -2007 роки

Додаток Б

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДОГОВІР № ПРО ЗАГАЛЬНІ УМОВИ ФАКУЛЬТАТИВНОГО ПЕРЕСТРАХУВАННЯ (РЕТРОЦЕСІЇ)

м. Київ _____________ 2007 р. Українська акціонерна страхова компанія АСКА, в особі Голови Правління __________________, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та _________________________________________________________ в особі _______________________________________________, що діє на підставі _________________, з іншої сторони (надалі - Сторони), уклали даний Договір про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) (далі - Договір) про наступне:

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. Предметом цього Договору є угода про порядок і умови співпраці в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) ризиків. 1.2. Даний договір є основним документом, який регулює та визначає принципи взаємодії Сторін у сфері факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права і обов'язки при укладанні та виконанні договорів факультативного перестрахування, взаємну відповідальність Сторін, порядок врегулювання збитків та вирішення спірних питань. 1.3. Кожна Сторона, що підписала даний Договір, може приймати від іншої Сторони або передавати їй ризики в перестрахування (ретроцесію). Питання про прийняття або передачу ризику вирішується кожною із Сторін самостійно. 1.4. В договорах факультативного перестрахування (ретроцесії) та в інших документах, що відносяться до факультативного перестрахування (ретроцесії) Сторони прийшли до згоди про наступне єдине тлумачення вживаних термінів і визначень: Перестрахування (Цесія) - страхування Страховиком (Цедентом) на визначених договором перестрахування умовах, ризику виконання частини своїх обов'язків перед Страхувальником при настанні страхового випадку у Перестраховика. Ретроцесія (Вторинне перестрахування) - страхування Перестраховиком (Ретроцедентом) на визначених договором ретроцесії умовах, ризику виконання частини своїх обов'язків перед Страховиком (Цедентом) при настанні страхового випадку у Ретроцесіонера. Страховик (Цедент) - сторона договору перестрахування, яка страхує ризик виконання частини своїх обов'язків перед Страхувальником при настанні страхового випадку у Перестраховика; в договорі перестрахування та ретроцесії він також може іменуватися Передаючою стороною або Перестрахувальником. Перестраховик - сторона договору перестрахування, яка страхує ризик виконання частини обов'язків Страховика (Цедента) перед Страхувальником при настанні страхового випадку; в договорі перестрахування та ретроцесії він також може іменуватися Приймаючою стороною, Цесіонером або Цесіонарієм. Ретроцедент - сторона договору ретроцесії, яка страхує ризик виконання частини своїх обов'язків перед Страховиком (Цедентом) при настанні страхового випадку; в договорі перестрахування та ретроцесії він також може іменуватися Передаючою стороною. Ретроцесіонер - сторона договору ретроцесії, яка страхує ризик виконання частини обов'язків Перестраховика перед Страховиком (Цедентом) при настанні страхового випадку; в договорі перестрахування та ретроцесії він також може іменуватися Приймаючою стороною. Ризик - ймовірна подія чи сукупність подій, на випадок настання яких здійснюється страхування (перестрахування, ретроцесія). Сліп - форма документу - пропозиції Перестрахувальника щодо страхування ризику виконання частини своїх обов'язків, в якому міститься основний перелік умов страхування і умов передачі ризику в перестрахування (ретроцесію). Ковер-нот - форма конкретного договору факультативного перестрахування (ретроцесії) у вигляді документа-підтвердження факту прийняття запропонованого в перестрахування (ретроцесію) ризику. Договір факультативного перестрахування (ретроцесії) - угода між Перестрахувальником та Перестраховиком, в силу якої Перестрахувальник зобов'язаний заплатити перестрахувальну (ретроцесійну) премію в визначений договором термін, а Перестраховик зобов'язаний, при настанні страхового випадку, здійснити виплату страхового відшкодування Перестрахувальинку згідно з визначеним лімітом відповідальності. Договір факультативного перестрахування (ретроцесії) може містити додаткові умови, визначені за згодою сторін. Ексцедент - визначена договором перестрахування (ретроцесії) частка ризику виконання обов'язків Перестрахувальника понад суми власного утримання. Допускається наявність декількох ексцедентів, при цьому кожний наступний ексцедент формується як перевищення суми власного утримання і величини попередніх ексцедентів; в договорі перестрахування (ретроцесії) може називатись Лімітом, Лінією. Величина власного утримання Перестрахувальника - визначена договором перестрахування (ретроцесії) грошова сума, в межах якої Перестрахувальник в обов'язковому порядку залишає на своїй відповідальності частку ризику виконання своїх обов'язків при настанні страхового випадку. В договорі перестрахування (ретроцесії) вона також може бути визначена як відсоток від страхової суми. Ліміт відповідальності Перестраховика - визначена договором перестрахування (ретроцесії) грошова сума, в межах якої Перестраховик страхує ризик виконання частини обов'язків Перестрахувальника при настанні страхового випадку. В договорі перестрахування (ретроцесії) вона також може бути визначена як відсоток від страхової суми. Касовий збиток - одна із умов договору перестрахування (ретроцесії), згідно з якою збитки, що перевищують визначену договором суму, підлягають негайній оплаті Перестраховиком, в належній їй долі ризику після отримання письмового повідомлення про це від Перестрахувальника. Франшиза - визначена частка збитків Страхувальника (Страховика), яка не підлягає відшкодуванню Страховиком (Перестраховиком) у відповідності з умовами страхування (перестрахування). Аддендум (Додаток) - письмові зміни та доповнення до попередньо укладеного договору страхування чи перестрахування (ретроцесії), що погоджені між Сторонами. Сторони мають право в подальшому узгоджувати та вносити інші визначення як усіх, так і інших окремих термінів у вигляді змін та доповнень до даного Договору або безпосередньо в конкретному договорі факультативного перестрахування (ретроцесії). Якщо нове визначення терміну присутнє в конкретному договорі факультативного перестрахування (ретроцесії), то Сторони погоджуються, що воно матиме силу для відношення Сторін в рамках лише цього конкретного договору факультативного перестрахування (ретроцесії). 1.5. Згідно з даним Договором в факультативне перестрахування (ретроцесію) передаються ризики, визначені в кожному конкретному випадку договором факультативного перестрахування (ретроцесії), що містить основні умови необхідні для акцептування даного ризику. Попереднє розміщення ризику може оформлятися сліпом. Оформлення передачі ризику одним сліпом без підписання ковер-ноти не допускається і не може мати юридичної сили. У випадку, якщо після акцептування сліпу протягом 15-ти днів не буде підписана ковер-нота, то передача ризику вважається такою, що не відбулася, якщо письмово не обумовлено інше. 1.6. Кожна із Сторін, що підписала даний Договір, має право приймати і передавати ризики у факультативне перестрахування (ретроцесію) у визначеній долі, керуючись інтересами обох Сторін. Конкретний договір факультативного перестрахування (ковер-нота) є юридичним документом, невід'ємним доповненням даного Договору, що регулює перестрахування конкретного ризику. 1.7. Передані в перестрахування (ретроцесію) ризики вважаються перестрахованими на умовах оригінальних договорів страхування (страхових полісів), якщо інше не обумовлено конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії).

2. ПОРЯДОК ПЕРЕДАЧІ РИЗИКІВ У ПЕРЕСТРАХУВАННЯ

2.1. Пропозиція конкретного ризику у перестрахування здійснюється шляхом направлення Перестраховику за допомогою поштового, факсимільного, електронного зв`язку ковер-ноти, що містить умови прийому-передачі частини відповідальності, порядок взаєморозрахунків, порядок надання інформації Сторонами, якщо умови та порядок відрізняються від положень даного Договору, інші умови. 2.2. Якщо Перестраховик згоден з умовами, викладеними у ковер-ноті, він підписує такий документ в обумовлений даним Договором термін, завіряє круглою печаткою та направляє Перестрахувальнику. При цьому: 2.2.1. Підписана, завірена печатками обох Сторін та передана за допомогою факсимільного зв`язку ковер-нота має юридичну силу нарівні з орігіналом, до моменту обміну Сторонами оригіналами. 2.2.2. Конкретні договори перестрахування підписуються тільки особами, що мають необхідні повноваження для такого підпису. Список осіб, що мають необхідні повноваження для підпису договорів перестрахування, а також документи, що підтверджують наявність права підпису таких осіб (Статут, витяг з Статуту, довіреність, наказ та інш.) , є невід`ємною частиною цього Договору. 2.2.3. Якщо Перестраховик погоджується прийняти ризик у перестрахування, але при цьому вносить які-небудь поправки в отриману ковер-ноту, то всі ці зміни та/або доповнення вносяться в даний документ, підписуються Перестраховиком і направляються за допомогою факсімільного зв`язку Перестрахувальнику. 2.2.4. Якщо Перестрахувальник приймає зміни та/або доповнення Перестраховика, то висилає Перестраховику остаточно узгоджений варіант ковер-ноти. Далі Перестраховик діє відповідно до п.п. 2.2. Розділу 2 даного Договору.

3. ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН

Сторони зобов'язуються здійснювати перестрахування (ретроцесію) ризиків на умовах: правил Страховика (Перестрахувальника), який безпосередньо уклав договір страхування, оригінального договору страхування, конкретних договорів факультативного перестрахування (ретроцесії), та даного Договору, якщо письмово не погоджено інше. Сторони дотримуються усіх рішень Страховика (Перестрахувальника), щодо перестрахованого ними ризику за виключенням збільшення частки взятої на себе відповідальності. 3.1. Перестрахувальник зобов'язується: 3.1.1. Надавати Перестраховику всю необхідну інформацію і документи по запропонованому в перестрахування (ретроцесію) ризику. 3.1.2. Проводити за свій рахунок заходи, пов'язані з укладанням договору страхування (перестрахування). Надавати Перестраховику, за його вимогою, правила страхування, згідно з якими було укладено договір страхування, а також копію самого договору страхування (страхового полісу), статистичні дані та іншу інформацію, що має суттєве значення для даного виду страхування. 3.1.3. Письмово повідомляти та узгоджувати з Перестраховиком зміни початкових умов страхування та інших обставин, пов'язаних зі збільшенням відповідальності та зміною ступеню ризику настання страхового випадку, що впливає на зміну ступеня ризику виплати страхового відшкодування Перестраховиком та вимагає зміни умов перестрахування, в т.ч. перерахунку перестрахувальної премії. Дане письмове повідомлення має бути направлене Перестраховику не пізніше 5-ти днів з дня, як про такі зміни стало відомо Перестрахувальнику. 3.1.4. Перераховувати Перестраховику перестрахувальні (ретроцесійні) премії в розмірах та в терміни, обумовлені конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії), та передбачені п. 4.1. цього Договору. 3.1.5. Протягом 3 (трьох) днів, не враховуючи вихідні та святкові дні, з дня, коли Перестрахувальнику стало відомо про страховий випадок і попередню суму збитку, повідомити рекомендованим листом, факсом або електронною поштою Перестраховика, а Перестраховик повинен негайно підтвердити по факсу або електронній пошті отримання такого повідомлення. Перестрахувальник самостійно проводить розслідування і оформлення страхового випадку, за умови виконання п.3.2.3. цього Договору. 3.1.6. Перестрахувальник зобов'язаний узгоджувати з Перестраховиком прийняття будь-якого рішення стосовно страхового випадку, якщо частка відповідальності Перестраховика у ризику дорівнює або більша ніж 50 % відповідальності за об'єктом страхування з яким настав такий випадок. 3.1.7. Виплатити Перестраховику частину грошових коштів, що відповідає частці його відповідальності, які отримані по регресних позовах або від реалізації майна. 3.1.8. Не передавати в перестрахування (ретроцесію) третій стороні своє власне утримання по перестрахованому ризику, яке зазначене в конкретному договорі факультативного перестрахування (ретроцесії), без письмової згоди на це Перестраховика. 3.2. Перестрахувальник має право: 3.2.1. На утримання з перестрахувальної (ретроцесійної) премії комісійних, брокерських, повернених платежів, і т.д., розміри яких обумовлюються конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії). 3.2.2. Звертатись до Перестраховика за наданням консультативної допомоги по обслуговуванню договору факультативного перестрахування або врегулюванню по ньому збитку. 3.2.3. Приступити до експертної оцінки збитку та визначення суми збитку без представників Перестраховика, якщо з моменту подання письмового повідомлення Перестраховику про такий страховий випадок пройшло більше двох днів і останній не підтвердив свою участь у врегулюванні збитку. 3.3. Перестраховик зобов'язується: 3.3.1. Після отримання від Перестрахувальника пропозиції (сліпу, ковер-ноти), протягом 2 (двох) банківських днів повідомити своє рішення про прийняття чи неприйняття в перестрахування запропонованованого Перестрахувальником ризику, якщо інший порядок не обумовлений конкретними договорами перестрахування (ретроцесії). Якщо протягом 2 (двох) банківських днів Перестраховик не акцептував договір факультативного перестрахування (сліп, ковер-ноту) то передача ризику вважається такою, що не відбулася. 3.3.2. Нести відповідальність в межах ліміту відповідальності, обумовленого конкретними договорами перестрахування (ретроцесії). Відповідальність Перестраховика починається і закінчується одночасно з відповідальністю Перестрахувальника, якщо інше не обумовлено конкретними договорами перестрахування та при умові відсутності заявлених страхових випадків на момент підписання. 3.3.3. Перераховувати Перестрахувальнику, або у випадку його неплатоспроможності та за його дорученням Страхувальнику (Вигодонабувачу), відповідну частину страхового відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності, обумовленого конкретними договорами перестрахування (ретроцесії), протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з дня отримання від Перестрахувальника наступних документів: письмової заяви Перестрахувальника з розрахунком частки страхового відшкодування (калькуляції), що підлягає виплаті Перестраховиком, письмової заяви Страхувальника на виплату страхового відшкодування, страхового акту, копії оригінального договору страхування (страхового полісу), відповідних документів від правоохоронних органів, банків, медичних і інших установ, які володіють інформацією про обставини страхового випадку та підтвердження перерахування Перестрахувальником суми страхового відшкодування Страхувальнику (за винятком, коли в силу вступає умова касового збитку), якщо інше не обумовлено конкретними договорами перестрахування (ретроцесії). Перестраховик має право вимагати від Перестрахувальника надати інші документи або пояснення, що стосуються страхового випадку. Така вимога має бути направлена не пізніше 5-ти днів з дня отримання Перестраховиком документів по страховому випадку від Перестрахувальника. Відсутність такої вимоги в зазначений термін означає згоду та визнання Перестраховиком страхового випадку. Перестраховик приймає участь у фінансуванні діяльності Перестрахувальника щодо витрат, понесених на розслідування та врегулювання збитку, в т.ч. судових та моральних, якщо такі будуть визнані судом, як такі, що підлягають до оплати, за виключенням офісних витрат та витрат на оплату праці працівників Перестрахувальника. Розмір участі Перестраховика в такому фінансуванні визначається як відсоток від перестрахувальної нетто-премії в загальній сумі страхової премії по оригінальному договору факультативного перестрахування (ретроцесії), належної Перестраховику, якщо Сторонами письмово не погоджено інше. 3.3.4. Перераховувати на розрахунковий рахунок Перестрахувальника частину платежу, що підлягає поверненню, пропорційно ліміту відповідальності, протягом 3 (трьох) банківських днів, якщо повернення платежу обумовлено договором страхування (полісом) та конкретним договором перестрахування. 3.3.5. Не передавати в перестрахування (ретроцесію) третій стороні свій власний ліміт відповідальності по перестрахованому ризику, якщо така вимога зазначена в конкретному договорі факультативного перестрахування (ретроцесії). 3.4. Перестраховик має право: 3.4.1. Направляти своїх спеціалістів або незалежних експертів для участі з правом дорадчого голосу в розслідуванні обставин страхового випадку, якщо законом, іншими правовими актами чи конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії) не передбачені обмеження на допуск або інше. Витрати, пов'язані з участю в розслідуванні таких спеціалістів або експертів Перестраховика, здійснюються за його рахунок. 3.5. Сторони зобов'язані своєчасно повідомляти одна одну про зміни своїх поштових, банківських і інших реквізитів, які мають значення для виконання обов'язків по укладених договорах перестрахування (ретроцесії), а також інформувати про відкликання або призупинення ліцензії на право провадження страхової діяльності. У випадку несвоєчасного повідомлення про такі зміни інша Сторона не несе відповідальності за завдану шкоду. 3.6. У випадку, якщо договором факультативного перестрахування (ретроцесіЇ) передбачена оплата перестрахувальної (ретроцесіїної) премії частинами, то чергові частини премії повинні бути оплачені Перестраховику у визначений цим договором та конкретним договором факультативного перестрахування (ретроцесії) термін. При порушенні даної умови відповідальність Перестраховика призупиняється з 00 годин дня наступного за днем останньої граничної дати, визначеної для такої оплати конкретним договором факультативного перестрахування, якщо письмово між Сторонами не погоджено інше. Відновлення відповідальності Перестраховика починається з 00 годин дня наступного за днем списання коштів з розрахункового рахунку Перестрахувальника. 3.7. У випадку порушення однією із Сторін умов розрахунків, визначених умовами цього Договору та конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії), винна Сторона сплачує іншій пеню в розмірі подвійної річної облікової ставки Національного Банку України, яка діятиме в період, коли вступить в силу умова оплати пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення, за умови, що чинним законодавством на цей час не буде передбачено інше. 3.8. Сторони мають право самостійно визначати умови конкретного договору факультативного перестрахування (ретроцесії), в тому числі відступати від умов, передбачених цим Договором. У випадку невідповідності умов конкретного договору факультативного перестрахування (ретроцесії) умовам цього Договору, перевагу будуть мати умови конкретного договору факультативного перестрахування (ретроцесії).