Кредитна політика комерційного банку

Фінансовий аналіз має велике значення при управлінні проблемними кредитами, так як саме він допомагає на початковому етапу виявити недоліки у фінансовому стані позичальника чи у обслуговуванні кредитних операцій. Саме аналіз якості кредитного портфелю показує реальний стан погашення заборгованості по кредиту та відсоткам, появу простроченої заборгованості та проблемних кредитів.

До методів регулювання проблемних кредитів відносяться реабілітація (реструктуризація, збільшення терміну кредиту, кредитні канікули, фіксація та зниження процентної ставки) та ліквідація.

Недостатній внутрішній контроль і аудит призводить до збільшення частки проблемних кредитів банку. Тому потрібно систематично перевіряти проблемні кредити, розробляти план дій щодо погашення проблемної заборгованості на основі рекомендацій аудиторів та органів внутрішнього контролю.

Серед проблем управління проблемними кредитами можна назвати невідповідність правового та інформаційного забезпечення особливостей кредитної діяльності вітчизняних банків, обмеженість кредитних ресурсів, пасивність банків, неефективна їх реакція на утворення і утримання боргу позичальниками, відсутність досвіду цілеспрямованої роботи у поверненні боргів як безпосередньо у банках, так і у суб'єктів, що надають послуги з цих питань. Відсутність в державі Закону України „Про кредитування” суттєво позначається на діяльності суб'єктів господарювання і економічному розвитку самої країни.

Як одним із етапів роботи з позичальником при управлінні проблемними кредитами, потрібно розробити стратегію поведінки в переговорах з боржником. З метою прискорення розрахунків за простроченими кредитами банк може використовувати такі дієві форми по погашенню боргу, як переуступлення права вимоги та переведення боргу. Якщо банк зацікавлений у створенні можливості для повернення кредиту, він підписує спільну угоду з погашення кредиту. Проблема вдосконалення методів оцінки кредитних угод є актуальною як у теоретичних дослідженнях, так і в практичній діяльності банків. На сьогоднішній день практично є відсутніми наукові роботи системного плану, присвячені удосконаленню кредитних відносин комерційних банків із позичальниками.

Резерви -- це матеріальні чи грошові запаси, що створюються на випадок необхідності. Ця частина матеріальних, фінансових ресурсів тимчасово виключена з обороту і слугує джерелом, з якого використовуються ресурси у разі крайньої необхідності. У банківській справі розрізняють обов'язкові, загальні та спеціальні резерви. Обов'язкові резерви -- це акумульовані комерційним банком кошти, які зберігаються на резервному рахунку у центральному банку з метою забезпечення ліквідності депозитної заборгованості чи інших пасивних операцій банків. Загальні резерви -- це кошти, мобілізовані банком за рахунок прибутку банку після оподаткування для відшкодування непередбачених збитків від різних видів невизначених ризиків. Для покриття збитків від банківської діяльності в цілому за результатами фінансового року комерційні банки створюють резервний фонд, який, по суті, є загальним резервом, тобто резервом коштів для покриття збитків від статутної діяльності. Спеціальні резерви -- це кошти, мобілізовані комерційним банком, на покриття сумнівних боргів, непередбачених втрат, збитків від проведення активних операцій. Формування спеціальних резервів здійснюється за рахунок витрат банку.

Отже, і обов'язкові, і спеціальні, і загальні резерви створюються для страхування ризиків: обов'язкові -- для страхування ризику невиконання зобов'язань комерційних банків за депозитами та іншими пасивними операціями, спеціальні -- для страхування певних ризиків невиконання зобов'язань клієнтів, контрагентів перед банком за кредитами та іншими активними операціями. Загальні резерви -- для страхування невизначених ризиків, що притаманні діяльності банків.

Згідно з вимогами НБУ вітчизняні банки сьогодні з метою страхування ризиків від активних операцій повинні створювати такі спеціальні резерви за активними операціями:

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями.

Резерв за коштами, розміщеними на депозитних рахунках у банках, які визнані банкрутами або ліквідуються чи зареєстровані в офшорних зонах.

Резерв на відшкодування можливих збитків за простроченими понад 30 днів та сумнівними щодо їх отримання нарахованими доходами за активними операціями.

Резерв на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами.

Резерв для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості.

Усі зазначені резерви формуються банками шляхом віднесення на витрати. Кожен з них має свій власний напрям використання акумульованих коштів -- це покриття збитків від конкретної активної операції, тобто резерв за одним видом активних операцій не може використовуватись банком для покриття збитків за іншими видами активних операцій. Саме тому резерви за активними операціями часто називають відповідними резервами. Фактично створені резерви за активними операціями не використовуються на покриття збитків від банківської діяльності в цілому. Перерахування коштів до резервів проводяться до встановленого строку подання щомісячного балансу.

Порядок формування та використання резервів за кредитними операціями, за коштами, розміщеними на депозитних рахунках у банках, які визнані банкрутами або ліквідуються чи зареєстровані в офшорних зонах, та за простроченими понад 30 днів і сумнівними щодо їх отримання нарахованими доходами за активними операціями регулюється положенням НБУ від 6 липня 2000 р. № 279 (зі змінами та доповненнями до нього).

Згідно з цим положенням вітчизняні комерційні банки формують резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземній валюті.

До кредитних операцій відносять усі види активних операцій банків, пов'язаних із наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування на певних визначених кредитним договором (угодою) умовах, у тому числі операції факторингу, фінансового лізингу, врахування векселів, репо, а також надання гарантій, порук, авалів та розміщення депозитів.

Якщо банк виступає гарантом за операціями клієнта, то існує потенційна загроза виникнення ситуації неплатоспроможності клієнта-боржника і невиконання ним своїх зобов'язань. У такій ситуації саме банк-гарант виконує зобов'язання клієнта перед його кредитором. Саме тому комерційні банки повинні створювати резерви за наданими гарантіями у будь-якій формі: за гарантіями, акцептами та авалями, що надані банкам і клієнтам.

Банки можуть розміщувати тимчасово вільні ресурси у депозити в інших банках. Будь-який депозит має кредитну природу, йому притаманний кредитний ризик -- ризик невчасного повернення чи неповернення коштів депозиту та процентів банку-вкладнику. З огляду на це комерційні банки створюють резерв і за розміщеними строковими депозитами.

Не створюється резерв за бюджетними кредитами; кредитними операціями в системі одного банку; за операціями фінансового лізингу, якщо об'єктом операцій є нерухоме майно; за коштами, що розміщені банком на умовах субординованого боргу; за позабалансовими зобов'язаннями, за якими банк не повинен надавати кошти на першу вимогу.

Уся сукупна заборгованість за кредитними операціями на певний момент часу становить кредитний портфель банку. У кредитний портфель включають як усі стандартні кредитні операції, за якими вчасно погашається борг, так і сумнівні та безнадійні щодо їх повернення кредитні операції.

Для визначення обсягу резерву комерційні банки щомісячно станом на перше число оцінюють ризикованість власного кредитного портфеля. Критеріями такої оцінки є:

- фінансовий стан позичальника;

- стан обслуговування позичальником кредитної заборгованості.

Оцінка фінансового стану позичальників проводиться банками за власними методиками, які розробляються самостійно і обов'язково затверджуються внутрішньобанківськими положеннями. Методика оцінки фінансового стану позичальників є обов'язковим додатком до внутрішнього банківського положення про кредитування. У розробленій банком методиці на вимогу НБУ обов'язково повинен ураховуватись ряд коефіцієнтів та додаткових суб'єктивних показників.

При списанні безнадійних сум за операціями з цінними паперами необхідно керуватися положеннями, викладеними у Порядку бухгалтерського обліку формування і використання резервів, списання та повернення раніше списаних безнадійних активів у комерційних банках України (затверджено Постановою Правління НБУ № 520 від 16.12.98 р.). Детально даний порядок було розглянуто щодо кредитних заборгованостей. За операціями з цінними паперами, то він аналогічний, оскільки рахунки резервів за операціями з цінними паперами є також контрактивними, відтак, списання втрат від знецінення ЦП можливе:

- за дебетом контрактивних рахунків сформованих резервів;

- методом прямого списання -- за дебетом групи рахунків 771 «Списання безнадійних активів».

При списанні втрат за рахунок резерву в обліку виконується проведення:

- Д-т 3190 Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж;

- або Д-т 3290 Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на інвестиції;

- К-т Рахунки сумнівної заборгованості.

Списана заборгованість за рахунок резервів обліковується за групою позабалансових рахунків № 961 «Борги, списані у збиток».

При використанні методу прямого списання в обліку прово дяться записи:

- Д-т 7713 Списання безнадійної заборгованості від знецінення цінних паперів на продаж або Д-т 7714 Списання безнадійної заборгованості від знецінення цінних паперів на інвестиції;

- К-т Рахунки сумнівних заборгованостей.

Повернення раніше списаної суми безнадійної заборгованості проводиться за кредитом зазначених рахунків групи 771 -- якщо повернення здійснюється протягом поточного року.

Якщо ж повернення проводиться у наступному році, то суми відображаються за кредитом рахунків групи 671 «Повернення списаних активів»:

- № 6713 «Повернення раніше списаної сумнівної заборгованості від знецінення цінних паперів на продаж»;

- № 6714 «Повернення раніше списаної сумнівної заборгованості від знецінення цінних паперів на інвестиції».

Одночасно здійснюється запис за кредитом групи позабалансових рахунків 961 «Борги, списані у збиток».

Операції з ведення рахунків клієнтів банку в іноземній валюті

Банки відкривають рахунки у іноземній валюті юридичним та фізичним особам згідно з чинним законодавством України. Порядок відкриття рахунків клієнтам регламентовано інструкцією № 3 «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті», затвердженою НБУ 04.02.98 р.

Для відкриття поточних рахунків у іноземній валюті юридичні особи подають до банків такі ж документи, що і для відкриття поточних рахунків у національній валюті.

Якщо поточний рахунок у іноземній валюті відкривається в тому самому банку, де відкрито поточний рахунок у національній валюті, то в банк подається лише заява та картки із зразками підписів та відбитком печатки.

Види валютних рахунків клієнтів передбачені інструкцією НБУ № 3 у залежності від режиму їх функціонування.

1. Поточні валютні рахунки резидентів -- юридичним особам для здійснення торговельних та неторговельних операцій з нерезидентами.

2. Поточні валютні рахунки іноземним інвесторам.

3. Поточні валютні рахунки фізичних осіб:

- громадянам України без підтвердження джерел надходження коштів у іноземній валюті;

- іноземцям-резидентам, що отримали право на проживання в Україні;

- іноземцям-нерезидентам, що отримали право на проживання в Україні терміном до одного року (з підтвердженням джерел надходження коштів).

4. Позичкові рахунки юридичних осіб та їх представництв (резидентів та нерезидентів).

5. Депозитні рахунки юридичних осіб та їх представництв (резидентів та нерезидентів).

На поточні рахунки в іноземній валюті фізичних осіб -- громадян України зараховуються валюта:

- готівкова;

- за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку згідно з чинним законодавством України;

- за іменними платіжними документами, які надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку;

- за іменними платіжними документами (чеками), виписаними уповноваженими банками України;

- переказана з-за кордону на ім'я власника рахунку через уповноважені банки України;

- одержана з-за кордону як оплата праці, премії, призи, авторські гонорари від юридичної особи-нерезидента;

- за платіжними документами, ввезеними з-за кордону власником рахунку і зареєстрованими митною службою при в'їзді в Україну;

- перерахована власнику рахунку за дорученням юридичної особи-нерезидента через юридичну особу-резидента (посередника) на підставі укладених міжнародних угод (контрактів, договорів), якими передбачено отримання резидентами України гонорарів, премій, призів та інших виплат від нерезидентів з-за кордону за використання їх творів, винаходів, відкриттів тощо згідно з чинним законодавством України;

- перерахована в межах України іншою фізичною особою (резидентом чи нерезидентом) з особового рахунку в іноземній валюті.

З поточного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням фізичної особи -- громадянина України чи за його дорученням -- проводяться такі операції:

- перерахування за межі України через коррахунки уповноважених банків України відповідно до «Правил переказу іноземної валюти за межі України за рахунок власних коштів фізичних осіб резидентів і нерезидентів»;

- виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з порядком переміщення валюти через митний кордон України);

- виплата платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з порядком переміщення валюти через митний кордон України);

- перерахування у межах України на рахунок іншої фізичної особи -- громадянина України;

- перерахування на особовий поточний рахунок в іншому уповноваженому банку України чи на вкладений рахунок.

З поточного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться такі операції:

- перерахування за межі України через коррахунки уповноважених банків України відповідно до «Правил переказу іноземної валюти за межі України за рахунок власних коштів фізичних осіб резидентів і нерезидентів»;

- виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з «Порядком переміщення валюти через митний кордон України»);

- виплата платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з «Порядком переміщення валюти через митний кордон України»);

- перерахування на особовий поточний рахунок в іншому уповноваженому банку України чи на інший вкладений рахунок.

- перерахування у межах України на поточний рахунок іншої фізичної особи -- резидента чи нерезидента.

Операції за поточними рахунками в іноземній валюті представництв та установ здійснюються за таким порядком. На поточні рахунки в іноземній валюті офіційних представництв, представництв юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю в Україні, установ (груп управління програмами або проектами міжнародної технічної допомоги) зараховуються кошти:

- у готівковій формі, що ввезені на територію України уповноваженим представником юридичної особи -- нерезидента і зареєстровані митною службою при в'їзді в Україну;

- невикористаний залишок готівкової іноземної валюти чи іноземна валюта за платіжними документами, що були раніше отримані (куплені) в уповноважених банках України для сплати витрат на відрядження, експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів закордоном, та представницькі витрати закордоном;

- перераховані з-за кордону на ім'я власника рахунку через уповноважені банки (у тому числі для виконання міжнародних програм або проектів технічної допомоги);

- за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку в порядку, передбаченому чинним законодавством України;

- за платіжними документами на ім'я власника рахунку, ввезеними на територію України і зареєстрованими митною службою при в'їзді в Україну (у ввізній митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про прийняття платіжних документів, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

- у сумі відсотків, нарахованих за залишком коштів на особовому поточному рахунку;

- інших надходжень на користь власника рахунку, що не суперечать чинному законодавству України;

- перераховані в межах України власнику рахунку відповідно до чинного законодавства України.

Оформлення й облік торговельних і неторговельних операцій в іноземній валюті. Обмінні валютні операції

Схема переказів у системі MoneyGram. Схема переказів у системі Western Union.

До операцій неторгового характеру також слід віднести операції з переказу коштів фізичних осіб за кордон. Ці перекази проводяться на такі цілі:

- допомога родичам, що проживають за межами України;

- сплата аліментів на утримання дітей і непрацездатних батьків;

- здійснення платежів, пов'язаних зі смертю (транспортні витрати та витрати на поховання);

- здійснення платежів з відшкодування витрат судовим, слідчим, арбітражним, нотаріальним та іншим правоохоронним органам іноземних держав, а також витрат за державне мито за справами, що розслідуються цими органами;

- отримання спадкоємних коштів і коштів від реалізації спадщини та майна, належного нерезиденту в Україні;

- сплата в іноземній валюті на ім'я юридичної особи-нерезидента за лікування, навчання, участь у конференціях та сплати страхових і членських внесків, придбання науково-методичної літератури і передплатних видань;

- сплата іноземної валюти за оформлення документів на працевлаштування за наявності міжурядових угод;

- оплата фізичною особою-резидентом товару іноземній фірмі за імпортним контрактом (договором, інвойсом) для власного споживання;

- перерахування власником рахунку коштів в іноземній валюті з цього рахунку при виїзді за кордон на постійне місце проживання;

- перерахування нерезидентом прибутків, одержаних від здійснення інвестицій в Україні.

Слід відзначити, що в Україні на перерахування коштів фізичних осіб за межі України існує ряд законодавчих обмежень щодо сум переказу, наявності підтверджуючих документів тощо.

Банки, залучені до системи міжнародних переказів, пов'язані між собою за допомогою комунікаційних мереж, по яких розпорядження про перекази проходять через відповідні національні платіжні системи. Ці мережі можуть експлуатуватися службами пошти, телеграфу, самими банками (банківські мережі) тощо. Існує ряд спеціалізованих організацій, що діють у цій сфері (наприклад, мережа Western Union, MoneyGram).

American Express укладає угоду з іноземною юридичною особою про надання цією особою агентських послуг з переказу коштів. Ця особа обслуговує клієнтів у своїй країні, переказуючи їх кошти за кордон та виплачуючи їм переказані з-за кордону суми.

Клієнти вносять агентові суми, що належать до переказу, і суми комісійної винагороди (разом ці суми називаються трастові фонди). Не пізніше наступного робочого дня агент зараховує ці суми на спеціальний трастовий рахунок у банку і сповіщає транзакційний центр про їх надходження (звичайно, якщо агентом є банк, то трастовий рахунок він відкриває у себе). American Express надається право дебетувати цей рахунок і наступного робочого дня American Express виплачує належні суми отримувачам. Щомісячно American Express переказує агенту певний процент від комісійних винагород і відшкодування витрат на проведення транзакцій.

При переказі коштів з-за кордону American Express інкасує кошти платників і переказує їх телеграфом у банк агента. Одночасно через транзакційний центр American Express сповіщає агента). Агент дає банку розпорядження виплатити кошти отримувачам. Щомісячно агент отримує свою частку комісійної винагороди.

MoneyGram -- це достатньо розвинута система, яка поєднує технології переказів через кореспондентські рахунки між банками різних країн та сплату фізичним особам через поштові відділення в країні отримувача коштів. Підключення до цієї системи не потребує значних початкових вкладень (у спеціальне устаткування, підключення до комп'ютерної мережі, придбання спеціальних програмних продуктів). Крім того, American Express гарантує безкоштовне постачання бланків документів, робочих терміналів тощо на засадах власності на них American Express. Це значно знижує витрати на впровадження та обслуговування системи MoneyGram та сприяє зацікавленості в ній банків, в яких не вистачає вільних коштів, таких як більшість українських банків сьогодні. Однак система MoneyGram має цілий ряд суттєвих недоліків для банку.

По-перше, дуже вузький асортимент послуг. Практично тут застосовується технологія прямого переказу, не розроблено комплекс додаткових послуг та опцій.

По-друге, технологія переказів у системі MoneyGram не дозволяє варіювати між ціною та швидкістю переказу. Як правило, переказ у системі MoneyGram клієнт отримує через 3-4 дні після відправки.

По-третє, і це, мабуть, найголовніше. У системі MoneyGram практикується дуже невигідний для банку-агента порядок сплати комісійної винагороди. Агент, приймаючи кошти для переказу та комісійну винагороду від клієнта, мусить розмістити як суму переказу, так і суму комісійних на спеціальному трастовому рахунку в довіреному банку. American Express має право безумовно дебетувати цей рахунок на всю суму. Частку комісійної винагороди, що належить агентові, American Express сплачує лише протягом наступного місяця після проведення операції. Таким чином, банк безкоштовно кредитує American Express протягом місяця.

По-четверте, відсутність єдиної комп'ютерної мережі системи MoneyGram ускладнює процес комунікації з транзакційним центром та контрагентами і зумовлює додаткові витрати в процесі роботи в системі, що негативно вплине в довгостроковому періоді.

Клієнт, виходячи з власних побажань та ціни, може користуватися тим або іншим методом переказу коштів. На сьогоднішній день надання послуг неторгових переказів або платежів в Україні здійснюється переважно в рамках системи компанії «XChange Points/Western Union», що знайшла свою нішу на фінансовому ринку України.

Система Western Union -- світовий лідер у цьому виді бізнесу -- з'явилась у нашій країні приблизно три року тому. Її засновниками стали визнаний лідер міжнародних швидкісних переказів, американська компанія «Western Union» та АТ «Українська фінансова група». За три роки роботи агентам західної компанії дочірнє підприємство УФГ вийшло на значні обсяги діяльності. Тепер «XChange Points/Western Union» здійснює понад 1200 міжнародних операцій на місяць у рамках системи Western Union зі швидкісного переказу грошових коштів в Україну та за кордон, маючи близько 23 тисяч власних агентств більше ніж у 90 країнах світу. У ній працює понад 23000 агентів і можливий переказ коштів у будь-яку країну світу.

В Україні відділення «XChange Points/Western Union» успішно працюють у всіх великих містах, включаючи Київ, Львів, Одесу, Ялту, Донецьк, Дніпропетровськ, Харків. Цю діяльність не слід розглядати як конкурентну банківській. Головне, чим займається компанія, -- швидкісний переказ готівкових грошей фізичних осіб та невеликого приватного бізнесу, яким внаслідок не дуже великих обсягів операцій комерційним банкам займатися поки що не цікаво. Люди не бажають чекати, а для невеличких фірм затримка з надходженням коштів є просто небезпечною.

Окрім того, якщо банк може не мати в місці переказу банку-кореспондента, то оператору агентства «XChange Points/Western Union» клієнт повинен просто повідомити суму переказу та місто, де на нього чекає отримувач. У свою чергу, в деяких країнах йому слід представити посвідчення особи, в інших -- дати відповідь на кодове запитання, що надіслане відправником. Усе це робиться дуже швидко завдяки високомобільним комп'ютерним мережам.

Для вступу в Western Union потрібні початкові вкладення (закупівля техніки, програмних продуктів тощо), а для банку достатньо лише купити програмні продукти Western Union та підключитися до комп'ютерної мережі Western Union.

Переказ за телефонним наказом (Will Call Service).

Це найпопулярніша трансфертна послуга, яка дозволяє одержувачу за кордоном отримати гроші через кілька хвилин після відправки. Клієнт має право зарезервувати переказані гроші, і отримувача буде повідомлено про надходження коштів лише після того, як клієнт дасть наказ агентові Western Union (наприклад, по телефону).

Прямий переказ (Directed Money Transfer).

Термін переказу -- від 1 до 4 днів. Клієнт може змінити термін переказу (наприклад, до 15 днів), сплативши нижчу ціну за переказ.

Швидкий збір коштів (Quick Collect).

Цей метод використовується для платежів фізичних осіб зарубіжним юридичним особам. При цьому через кілька хвилин після відправки коштів юридична особа-отримувач, яка перебуває на обслуговуванні Western Union, отримує чек Western Union.

Переказ зі швидкісною перевіркою (Quick Chek).

Ця послуга надається клієнтам, які регулярно відсилають кошти певним особам за кордон. Це можуть бути: особи, що працюють за кордоном і мають потребу в достатньо швидкому та дешевому способі переказу грошей додому; особи, що сплачують аліменти за кордон, та ін. Клієнт укладає угоду з Western Union про регулярні перекази коштів за кордон, в якій він наводить дані про себе та про отримувача. Повідомлення про надходження грошей приходить отримувачеві через 48 годин після внесення клієнтом суми на переказ. Такий тип переказу гарантує клієнтові низьку ціну операцій, а агентові -- гарантовані замовлення.

Переказ на наступний день (Next-Day Money Transfer).

Проводиться так само, як Will Call, з тією різницею, що кошти надходять отримувачеві не за кілька хвилин, а на наступний день. Цей різновид переказу в системі Western Union поєднує зручність Will Call-операції з низькою ціною Next-Day Money Transfer.

Комерційний переказ (Commercial Money Transfer).

Western Union надає організаціям, які підходять за рядом критеріїв (кредитоспроможність, широка клієнтська база тощо), обладнання для переказу коштів своїм клієнтам або працівникам (фізичним особам) за кордон і обслуговує ці перекази.

Обмінними операціями є операції, які передбачають обмін однієї валюти на іншу: операції обміну іноземної валюти, готівкові валютно-обмінні операції, а також бухгалтерські операції, кінцевим результатом яких є відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності операцій, проведених в іноземній валюті, у національній валюті (наприклад, отримання/сплата доходів/витрат, придбання необоротних активів тощо).

До готівкових валютно-обмінних операцій належать:

- купівля у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів - готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

- продаж фізичним особам - резидентам готівкової іноземної валюти за готівкову гривню;

- зворотний обмін фізичним особам - нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;

- купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;

- конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;

- прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків;

Основною вимогою до бухгалтерського обліку обмінних операцій є рівність гривневого еквіваленту залишку за балансовим рахунком 3800 "Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів" (за офіційним курсом НБУ) та залишку на рахунку 3801 "Гривневий еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів" наприкінці кожного операційного дня.

Для цього різницю між гривневим еквівалентом залишку на рахунку 3800 (за офіційним курсом НБУ) та 3801 (за договірним курсом), яка може виникнути під час проведення операцій купівлі-продажу іноземної валюти за гривні (готівкові і безготівкові), відображають на балансовому рахунку 6204 "Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами" - за операціями з власною валютою, 6114 "Комісійні доходи за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів для клієнтів" - за операціями, що здійснюються за дорученням клієнтів (якщо операції за дорученням клієнтів відображають в обліку з використанням рахунків 3800 та 3801).

У бухгалтерському обліку операції купівлі-продажу готівкової іноземної валюти, що їх здійснюють операційні каси та обмінні пункти (у т. ч. і створені на підставі агентських угод), відображають такими проведеннями:

Видача авансу обмінному пункту (якщо він розташований поза межами операційного залу банківської установи):

Дт 1007 Банкноти та монети в дорозі

Кт 1001 Банкноти та монети в касі банку (1002 Банкноти та монети в касі відділень банку) - сума авансу

Оприбуткування авансу в обмінному пункті

Дт 1003 Банкноти та монети в обмінних пунктах

Кт 1007 Банкноти та монети в дорозі - сума авансу

Видача авансу обмінному пункту (якщо він розташований в операційному залі установи банку)

Дт 1003 Банкноти та монети в обмінних пунктах

Кт 1001 Банкноти та монети в касі банку (1002 Банкноти та монети в касі відділень банку) - сума авансу

Купівля банком іноземної валюти:

- Дт рахунки для обліку готівки

Кт 3800 Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів - сума придбаної іноземної валюти за курсом НБУ

- Дт 3801 Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів

Кт рахунки для обліку готівки - гривневий еквівалент придбаної іноземної валюти за обмінним курсом банку на момент здійснення операції

Визначення фінансового результату обмінних операцій (не реалізований результат - різниця між курсом НБУ та обмінним курсом купівлі)

Дт 3801 Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів

Кт 6204 Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами - позитивний результат або

Дт 6204 Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами

Кт 3801 Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів - від'ємний результат

Продаж іноземної валюти:

- Дт 3800 Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів

- Кт Рахунки для обліку готівки - сума проданої іноземної валюти за курсом НБУ;

- Дт Рахунки для обліку готівки

Кт 3801 Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів - гривневий еквівалент проданої іноземної валюти за обмінним курсом банку на момент здійснення операції.

Визначення фінансового результату обмінних операцій (за результатом продажу визначається реалізований результат - різниця між курсом продажу та курсом купівлі).

Дт 3801 Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів

Кт 6204 Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами - позитивний результат

Дт 6204 Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами

Кт 3801 Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів - від'ємний результат

Передавання залишків готівки обмінного пункту до операційної каси банку (якщо обмінний пункт розташований поза межами операційного залу установи банку)

Дт 1007 Банкноти та монети в дорозі

Кт 1003 Банкноти та монети в обмінних пунктах - сума залишку

Оприбуткування залишків готівки обмінного пункту в операційну касу банку

Дт 1001 Банкноти та монети в касі банку" (1002 Банкноти та монети в касі відділень банку)

Кт 1007 Банкноти та монети в дорозі - сума залишку

Передавання залишків готівки обмінного пункту до операційної каси банку (якщо обмінний пункт розташований в операційному залі банку)

Дт 1001 Банкноти та монети в касі банку

Кт 1003 Банкноти та монети в обмінних пунктах - сума залишку.

Конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави здійснюється відповідно до Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, згідно з якою в разі здійснення конвертації готівкової іноземної валюти використовується крос-курс, визначений через офіційні курси гривні до іноземних валют, що встановлені НБУ.

Операції з конвертації готівкової іноземної валюти банки здійснюють лише з тими валютами, що належать до І групи Класифікатора іноземних валют.

Бухгалтерський облік операцій, пов'язаних із конвертацією готівкової іноземної валюти, здійснюється за наведеною нижче схемою:

Конвертація готівкової іноземної валюти

а) Дт Рахунки для обліку готівки

Кт 3800 Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металах - сума іноземної валюти, прийнята для конвертації від клієнта

б) Дт 3800 Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів

Кт Рахунки для обліку готівки - сума іноземної валюти, що видана клієнтові

в) Дт 3801 Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів

Кт 3801 Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів - гривневий еквівалент іноземної валюти після конвертації за офіційним курсом НБУ

г) Дт 3801 Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів

Кт 6204 Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами - різниця між гривневими еквівалентами іноземної валюти, що конвертується, та валюти після конвертації

Отримання комісійної винагороди за конвертацію готівкової іноземної валюти:

- у національній валюті;

- Дт Рахунки для обліку готівки

Кт 6114 Комісійні доходи за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів для клієнтів - сума комісії

- в іноземній валюті (якщо банк, відповідно до чинного валютного законодавства, має право на отримання комісії в іноземній валюті).

Дт Рахунки для обліку готівки

Кт 3800 Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів - сума комісії.

Дт 3801 Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів

Кт 6114 Комісійні доходи за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів для клієнтів - гривневий еквівалент комісії за офіційним курсом Національного банку України.

Внутрішньогосподарські операції банку

У процесі здійснення статутної діяльності в установах невиробничої сфери постійно відбуваються господарські операції щодо надходження й оприбуткування основних засобів та інших необоротних матеріальних активів. Основні засоби в установу надходять внаслідок їх придбання, будівництва за рахунок бюджетних асигнувань, безоплатного одержання (від інших установ за розпорядженням вищих керівних органів, від спонсорів, як гуманітарна допомога), виготовлення у власних майстернях, вирощування тварин у власному господарстві, вирощування багаторічних насаджень, оприбуткування надлишків, виявлених при проведенні інвентаризації, не повністю використаних засобів при виконанні госпдоговірних науково-дослідних робіт і залишених замовником у користування установі, тощо.

У більшості випадків надходження складних і дорогоцінних основних засобів оформлюють "Актом прийняття-передачі основних засобів" т. ф. № 03-- І (бюджет). Ті ж предмети, справність і придатність до експлуатації яких легко визначається і не погребує висновків спеціальної комісії, які не містять дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння і вартість яких порівняно невелика, а кількість значна (наприклад, господарський інвентар, нескладний інструмент, бібліотечні фонди і т. ін.), оприбутковують на підставі супровідних документів постачальника (рахунка-фактури, товарно-транспортної накладної тощо), на яких робиться відмітка матеріально відповідальної особи про взяття їх на облік за місцем використання.

Для оприбуткування і синтетичного обліку основних засобів "Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ" передбачено рахунки 10 "Основні засоби" та 11 "Інші необоротні матеріальні активи". Необхідність застосування двох рахунків для цих цілей зумовлена великою різноманітністю, різним призначенням та вартістю таких засобів.

Рахунок 10 "Основні засоби" поділяється на такі субрахунки:

101 "Земельні ділянки";

102 "Капітальні витрати на поліпшення земель";

103 "Будинки та споруди";

104 "Машини та обладнання";

105 "Транспортні засоби";

106 "Інструменти, прилади та інвентар";

107 "Робочі і продуктивні тварини";

108 "Багаторічні насадження";

109 "Інші основні засоби".

На субрахунку 101 "Земельні ділянки" обліковується земля, яка згідно з чинним законодавством придбана або надана установі для користування, у тому числі здана в оренду.

На субрахунку 102 "Капітальні витрати на поліпшення земель" обліковують витрати неінвентарного характеру, тобто витрати, не пов'язані з будівництвом споруд, на покращання земельних ділянок для сільськогосподарського призначення, які проводяться за рахунок капітальних вкладень (планування земельних ділянок, корчування площ під ріллю, очищення полів від каменів і валунів, зрізання купин, розчищення чагарників, очищення водойм тощо).

На субрахунку 103 "Будинки та споруди" обліковують такі підгрупи засобів:

1) будинки виробничо-господарського призначення;

2) будинки, призначені для проживання;

3) споруди.

На субрахунку 104 "Машини та обладнання" обліковують:

1) силові машини та обладнання, машини-генератори, що виробляють теплову й електричну енергію, і машини-двигуни, що перетворюють різного роду енергію (енергію води, вітру, теплову, електричну енергію та ін.) в механічну, тобто в енергію руху;

2) робочі машини та обладнання, машини, апарати та їх обладнання, що призначені для механічного, термічного Р. хімічного впливу на предмети праці в процесі створення продукту чи послуг виробничого характеру та переміщення предметів праці у виробничому процесі за допомогою механічних двигунів, сили людини і тварин;

3) вимірювальні прилади: дозатори, амперметри, барометри, ватметри, водоміри, вакуумметри, вапориметри, вольтметри висотоміри, гальванометри, геодезичні прилади, гігроскопи, індикатори, компаси, манометри, хронометри, спеціальні ваги, мірники, касові апарати та ін.;

4) регулювальні прилади та пристрої -- киснево-дихальні прилади, регулювальні, електричні, пневматичні та гідравлічні пристрої, пульти автоматичного управління, апаратура централізації та блокування, лінійні пристрої диспетчерського контролю та ін.;

5) лабораторне обладнання -- пірометри, регулятори, калориметри, прилади для визначення вологи, перегінні куби, лабораторні копри, прилади для випробування на газопроникність, мікроскопи, термостати, стабілізатори, витяжні шафи та ін.;

6) обчислювальна техніка -- електронно-обчислювальні, керуючі та аналогові машини, цифрові обчислювальні машини та пристрої;

7) медичне обладнання -- зуболікувальні крісла, операційні столи, ліжка зі спеціальним обладнанням, спеціальне дезинфекційне та дезинсекційне обладнання, обладнання молочних кухонь та молочних станцій, станцій переливання крові та ін.;

8) комп'ютерна техніка та комплектуючі -- комп'ютери, монітори, периферійне і сітьове обладнання комп'ютера;

9) інші машини та обладнання -- обладнання стадіонів, спортмайданчиків та спортивних приміщень (у тому числі спортивні снаряди), обладнання кабінетів і майстерень в учбових закладах, кіноапаратура, освітлювальна апаратура, обладнання сцен, музичні інструменти, телевізори, радіоапаратура, спеціальне обладнання науково-дослідних та інших установ, які займаються науковою працею, обладнання АТС, телефони, факси, копіювальна техніка, пожежні машини на автомобільному та кінному ходу, пожежні автоцистерни, механічні пожежні драбини, пральні та швейні машини, холодильники, пилососи та ін.

На субрахунку 105 "Транспортні засоби" обліковують усі види засобів пересування, які призначені для переміщення людей і вантажів незалежно від вартості з виділенням окремих підгруп:

1) рухомий склад залізничного, водного, автомобільного транспорту (електровози, тепловози, паровози, мотовози, мотодрезини, вагони, платформи, цистерни, теплоходи, пароплави, дизель-електроходи, буксири, баржі, барки, човни та судна службово-допоміжні, рятувальні, пристані плавучі, судна парусні, автомобілі вантажні та легкові, причепи, автосамоскиди, автоцистерни, автобуси, трактори-тягачі та ін.);

2) рухомий склад повітряного транспорту (літаки, вертольоти);

3) гужовий транспорт (вози, сани та ін.);

4) виробничий транспорт (електрокари, мотоцикли, моторолери, велосипеди, візки та ін.);

5) усі види спортивного транспорту;

6) запасні частини до транспортних засобів, які за характеристиками належать до основних засобів.

На субрахунку 106 "Інструменти, прилади та інвентар" обліковують такі підгрупи засобів:

1) лінії електропередач, трансмісії та трубопроводи з усіма проміжними пристроями, необхідними для трансформації (перетворення) і передачі енергії та для переміщення трубопроводами рідких і газоподібних речовин до споживача;

2) інструменти -- механічні та немеханічні знаряддя праці загального призначення, а також прикріплені до машин предмети, які слугують для обробки матеріалів: різальні, ударні, натискувальні, ущільнюючі знаряддя ручної праці, включаючи ручні механічні знаряддя, що працюють на електроенергії, енергії стисненого повітря та ін. (електродрелі, фарбопульти, електровібратори, гайковерти та ін.), а також різного роду пристрої для обробки матеріалів, виконання монтажних робіт та ін. (лещата, патрони, ділильні головки, пристрої для встановлення двигунів та для прокручування карданного валу на автомобілях та ін.);

3) виробничий інвентар та приладдя -- предмети виробничого значення, які слугують для полегшення виробничих операцій під час роботи (робочі столи, верстати, кафедри, парти та ін.); обладнання, що сприяє охороні праці; предмети технічного значення, які не можуть бути зараховані до робочих машин (наприклад, світлокопіювальні рами та ін.);

4) господарський інвентар -- предмети конторського та господарського упорядкування, конторська обстановка, переносні бар'єри, вішалки, гардероби, шафи різні, дивани, столи, крісла, шафи та ящики вогнетривкі, друкарські машини, гектографи папірографи та інші ручні розмножувальні й нумерувальні апарати, переносні юрти, палатки (крім кисневих), ліжка (крім ліжок із спеціальним обладнанням), килими, портьєри та інший господарський інвентар, а також предмети протипожежного значення -- гідропульти, стендери, драбини ручні та ін.

Приклад розрахунку нарахованої заробітної плати від суми «на руки»

Розрахунок нарахованої заробітної плати від суми «на руки» 1000,00 грн.

Із сумою «на руки» 1000,00 грн. начебто все просто. Йдемо знизу догори. Для цього робимо пропорції.

Спочатку визначаємо базу оподаткування ПДФО 1000,00 - 85% х - 100%; х = (1000,00 * 100)/85 = 1176,47 грн.

Тепер визначаємо базу для єдиного соціального внеску або нашу нараховану заробітну плату 1176,47 - 96,4% х - 100%; х = (1176,47*100)/96,4 = 1220,40 грн.

Отже, якщо ми отримуємо «на руки» заробітну плату 1000,00 грн., то наша нарахована заробітна плата складає 1 220,40 грн. Слід сказати, що в наведеному прикладі не застосовувалася податкова соціальна пільга.

Розрахунок нарахованої заробітної плати від суми на руки 15 000,00 грн.

Із сумою 15 000,00 грн. буде складніше. Тут маємо прогресивну ставку податку на доходи фізичних осіб, про неї, до речі можна почитати у статті про розрахунок заробітної плати більше ніж десять мінімальних. Також нам дуже завадить максимальна величина бази нарахування єдиного соціального внеску. Наш розрахунок доведеться розділити на три етапи.

Перший етап. З 01.04.2011 року мінімальна заробітна плата складає 960,00 грн. Тобто 10 мінімальних заробітних плат складає 9 600,00 грн.

Визначаємо базу оподаткування ПДФО 9 600,00 - 3,6% = 9254,4 грн.

Утримуємо ПДФО 9254,4 - 15% = 7866,24 грн. Отже у складі 15 000,00 грн. суму 7866,24 грн. ми отримуємо після обкладення суми 9600,00 грн. податком на доходи фізичних осіб у розмірі 15%.

Другий етап. 15 000,00 - 7866,24 = 7 133,76 грн. Цю суму ми отримуємо після обкладення її податком на доходи фізичних осіб за ставкою 17%. Також, частина цієї суми підпадає під базу нарахування єдиного соціального внеску.

Далі можна було б зробити як в першому прикладі, проте тут з'являється максимальна величина бази нарахування єдиного соціального внеску, яка складає 15 прожиткових мінімумів. З 01.04.2011 розмір прожиткового мінімуму становить 960,00 грн. Отже, максимальна величина нарахування ЄСВ становить 960,00 * 15 = 14 400,00 грн. Тобто нам треба пройти ще два етапи.

14 400,00 - 9 600,00 = 4 800,00 грн. Це залишок суми, з якої утримується єдиний соціальний внесок.

4 800,00 - 3,6% = 4627,2 Утримуємо ЄСВ.

4627,2 - 17% = 3840,58 грн. Отримуємо заробітну плату «на руки» від суми 4 800,00 грн. нарахованої заробітної плати.

Тепер залишився третій етап, зробити розрахунок для останньої частини заробітної плати.

15 000,00 - 3840,58 - 7866,24 = 3293,18 - це остання частина нашої заробітної плати. Із цієї суми не утримувався єдиний соціальний внесок. З неї утримувався тільки ПДФО. Отже

3293,18 - 83% х - 100%; х = (3293,18*100)/83 = 3967,69 грн. - остання частина нарахованої заробітної плати.

Тепер отримуємо нашу нараховану заробітну плату, яка складається з трьох частин 9 600,00 + 4 800,00 + 3967,69 = 18367,69 грн.

Розмір допомоги при розрахунку за листком непрацездатності

Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності визначено у ст. 37 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III, а страховий стаж обчислюється відповідно до ст. 7 цього Закону.

Виплата заробітної плати за час відпустки

Заробітна плата за час відпустки виплачується в повному обсязі працівникам, які пропрацювали в банку понад шість місяців, працівникам, яким за їх бажанням відпустка надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві (ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР; далі -- Закон № 504), а також тимчасовим та сезонним працівникам, які пропрацювали на підприємстві менше шести або шість місяців і яким відпустка надається пропорційно відпрацьованому часу. Виняток становлять виплати за щорічну додаткову відпустку за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці, які здійснюються за час фактичної роботи в таких умовах.

Згідно зі статтею 23 Закону № 504 витрати, пов'язані з оплатою щорічних і додаткових відпусток (у т. ч. за ненормований робочий день), провадяться за рахунок коштів підприємства, призначених на оплату праці. Оплата інших видів відпусток, передбачених колективним договором та угодами, трудовим договором (за стаж роботи в галузі, на підприємстві тощо), провадиться з прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету.

Заробітна плата за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку (ст. 21 Закону № 504). При цьому за порушення керівником підприємства незалежно від форм власності встановлених законодавством термінів виплати заробітної плати або виплати її не в повному обсязі передбачено адміністративну та кримінальну відповідальність згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пунктом 1 статті 175 Кримінального кодексу України.

Виплата грошової компенсації за невикористані дні відпустки

Відповідно до статті 24 Закону № 504 працівник у разі звільнення має право на отримання грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

У разі переведення працівника на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки може бути замінена грошовою компенсацією за умови, що тривалість наданої за робочий рік щорічної і додаткових відпусток становить не менше ніж 24 календарних дні. При цьому під додатковими маються на увазі лише відпустки, передбачені пунктом 1 статті 4 Закону № 504, а не інші додаткові відпустки, наприклад у зв'язку з навчанням, оскільки щорічні основна та додаткові відпустки надаються за робочий, а не календарний рік.

Слід зазначити, що особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток або їх частини грошовою компенсацією не допускається.

Розрахунок середньої заробітної плати для оплати відпуски

Оплата часу щорічних відпусток та виплата грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки здійснюється на основі середньої заробітної плати, яка, відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі -- Порядок), обчислюється виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював в банку менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з 1-го числа місяця після оформлення на роботу до 1-го числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за неї.

Якщо працівник не мав заробітку не з його вини (наприклад, перебував у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), середня заробітна плата обчислюється виходячи з установленої йому в трудовому договорі (штатному розписі) тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (п. 4 Порядку).

При цьому сумарна заробітна плата, на основі якої провадяться розрахунки середньої заробітної плати, обчислюється шляхом множення посадового окладу на 12 місяців, що передують місяцю оплати відпустки або виплати компенсації.

Размещено на Allbest.ru