Депозитні операції в комерційних банках та їх ефективність

Таким чином, на фоні впливу наслідків світової фінансової кризи джерелами компенсаційного фінансування відтоку коштів з ЗАТ КБ «Приватбанк» у 4 кварталі 2008 року - 1 кварталі 2009 року було:

- додаткове «вливання» коштів засновників та інвесторів в власний капітал банку;

- кредитно-стабілізаційне фінансування банку Національним банком України на рівні відтоку коштів з поточних рахунків клієнтів під заставу довгострокових іпотечних активів;

- кампанія підняття депозитної відсоткової ставки за залучені чи запозичені кошти клієнтів та банків, що раціональне тільки при наявності заявок клієнтів по кредитуванню під підвищенний відсоток.

В рамках маркетингової програми додаткового залучення готівкових депозитних коштів населення, які були вилучені населенням з проблемних банків при ажіотажі кінця 2008 - початку 2009 року, у 2009 році ПАТ КБ «ПриватБанк» запровадив ряд нових технологій на депозитному ринку:

1. Оформлення накопичувальних вкладів у пакеті з оформленням зарплатної або пенсійної картки. Головна мета програми - надати клієнтам легкий та зручний доступ до депозитних програм банку за найвигіднішими умовами.

2. Депозитна картка - додатковий сервіс для клієнтів-вкладників. Ця пластикова картка міжнародного класу дозволяє клієнтам отримувати відсотки в будь-якій точці світу без обмеження щодо кількості вкладів, відкритих у ПриватБанку. Відсотки можна отримати як у відділеннях банку, так і в банкоматах.

3. Модернізація депозитного вкладу «Мультивалютний». У 2009 році доопрацьовано вклад «Мультивалютний», що дозволяє тепер змінювати валюту вкладу в будь-який момент зі збереженням нарахованих відсотків.

У 2009 - 2010 рр. ПАТ КБ «Приватбанк» різко наростив на +20 млрд.грн. обсяг депозитного портфелю виключно за рахунок поточних та строкових депозитів фізичних осіб з рівня 29 млрд. грн. на початок 2 кварталу 2009 року до рівня 49 млрд. грн. на початок 4 кварталу 2010 року, при цьому це нарощення виконане виключно за рахунок строкових вкладів фізичних осіб.

Проведений аналіз ризиків проводимої ПАТ КБ «Приватбанк» депозитної політики по показникам часових геп-розривів в строках повернення від клієнтів в банк активів та строках повернення банком пасивів вкладникам показав що:

- для короткострокових активів та пасивів часткові (в періодах) гепи (розрив між активами та пасивами) та кумулятивний геп мають від'ємний характер;

- управління пасивами та активами спрямоване на прогноз зниження відсоткових ставок на пасиви та активи в короткостроковому періоді;

- за рахунок поточних та короткострокових депозитів ПАТ КБ «Приватбанк» видає середньострокові та довгострокові кредити, що ефективно тільки при прогнозі зниження ставок депозитів та кредитів у короткостроковому та середньостроковому періодах.

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ БАНКІВСЬКИХ ДЕПОЗИТІВ В БАНКАХ УКРАЇНИ

3.1 Проблеми розвитку ринку депозитних послуг в Україні

На фоні банківської кризи 2008 - 2010 рр. перспективні напрями розвитку ринку депозитних послуг в Україні тісно пов'язані з удосконаленням методів гарантування повернення вкладів комерційними банками.

Якісні перетворення економічних відносин в Україні безпосередньо пов'язані з формуванням стійкої банківської системи. Від ефективності її роботи значною мірою залежать успіхи антикризового розвитку та фінансової стабілізації економіки країни. Без банківської системи, здатної обслуговувати потреби економіки та населення країни і гарантувати водночас безпеку довірених їй вкладів, неможливе функціонування сучасного ринкового механізму. Банки є головними посередниками у всьому комплексі взаємовідносин різних суб'єктів ринкової економіки. У силу специфіки своєї роботи банки оперують коштами клієнтів, які залучені в якості депозитних вкладів. Оскільки діяльність банків по розміщенню коштів є дуже ризиковою, банківські установи повинні захищати залучені кошти від різноманітних ризиків.

Існує два напрями захисту вкладів населення в банківській системі: внутрішній і зовнішній (див. рис. 3.1). Внутрішній захист заощаджень населення базується на забезпеченні стабільності та підвищенні ефективності функціонування банківської системи. Він включає:

- створення адекватної реальним економічним умовам системи управління ризиками комерційних банків (КБ);

- забезпечення правового захисту прав та інтересів банків у їх взаємовідносинах із клієнтами та органами державного управління;

- підвищення ефективності банківського нагляду.

У зв'язку з цим важливим є також переорієнтація політики банків від мети одержання короткострокової вигоди до довгострокових стратегій розвит-ку. Ідеться про розроблення бізнес-концепцій, довгострокових маркетингових стратегій, оптимізацію операцій і витрат, зростання інвестицій у нові технології та системи управління, удосконалення організації діяльності філій тощо.

Рис.3.1. Напрями захисту депозитів [49]

Крім того, посилення внутрішнього захисту депозитів пов'язано з прискоренням проведення адміністративної і судової реформ.

Поєднавши реальний захист прав кредитора з раціональною організацією банками системи управління ризиками, можна забезпечити підвищення захисту заощаджень населення.

Зовнішній захист депозитів має на меті створення спеціальних фондів, які виступають гарантом повернення вкладів на випадок банкрутства окремих банків або кризи банківської системи. Важливим елементом цієї системи є банківський нагляд. Одним із пріоритетних напрямів удосконалення системи банківського нагляду повинен стати контроль за ефективністю діяльності комерційних банків щодо управління ризиками. Для цього потрібно удосконалити методики та оцінки ризиків у діяльності комерційних банків, запровадити оперативний моніторинг і заходи впливу щодо зменшення ризиків, забезпечити формування в комерційних банках достатніх резервів для покриття можливих втрат за активними операціями.

Банки та інші фінансові установи стикаються у своїй роботі з різними ризиками і, як наслідок, наглядові органи в усьому світі дали фінансовим системам своїх країн належні засоби забезпечення їх стабільності. Серед різноманітних систем захисту, що існують на сьогодні, програми страхування депозитів відіграють основну роль. Страхування депозитів являє собою надзвичайно корисний інструмент, що може протистояти банківським кризам як на макро-, так і на мікрорівні. На макрорівні страхування депозитів дозволяє мінімізувати негативний вплив банківських ризиків та сприяє зміцненню довіри до банківської системи. Щодо мікрорівня, то страхування депозитів захищає банківські рахунки пересічних громадян. З огляду на зарубіжний досвід, страхування депозитів може попередити згубні наслідки масового вилучення вкладниками своїх коштів з банків і інших фінансово-кредитних установ, що завдає шкоди грошовій та платіжній системам країни.

В Україні формування системи страхування вкладів громадян розпочалося після прийняття Указу Президента України «Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб - вкладників комерційних банків України» в 1998 році, згідно з яким було створено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО). Законом України «Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб» [ ] від 20.09.2001 р. було встановлено засади функціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок відшкодування вкладів вкладникам банків - учасників (тимчасових учасників) фонду, а також окреслено відносини між фондом, Кабінетом Міністрів України та Національним банком України.

Схема діяльності ФГВФО з позицій системного підходу до визначення характеру фінансових відносин, які виникають між вкладниками і комерційними банками, між ними та державою з приводу гарантування поверненості депозитних вкладень, наведена на рис.3.2.

Рис. 3. 2. Схема фінансових відносин між вкладниками комерційних банків - фізичними особами і комерційними банками, між ними та державним Фондом гарантування вкладів фізичних осіб [49]

Світовий досвід та вітчизняна практика банківської діяльності переконують, що навіть чутки про ненадійність фінансової установи, не кажучи вже про початок кризи, миттєво можуть спричинити паніку серед вкладників, заспокоїти яких надзвичайно складно. Для України це питання в умовах світової фінансової кризи постає найбільш гостро.

На початку 2009 року кількість банків-учасників Фонду становила 178 банків, тимчасових - 6. Для порівняння: за станом на 1 січня 2001 року учасниками Фонду були лише 134 банківські установи [65].

Таблиця 3.1 Динаміка показників середнього розміру депозиту в банках України за даними ФГВФО [65]

Дата	Сума вкладів фізичних осіб, млрд.грн.	Кількість вкладників, млн.осіб	Середній розмір вкладу, грн.	Страхова сума покриття вкладу, грн.
01.01.2000	3.7	4.6	806	1 200
01.01.2001	5.6	5.4	1 046	1 200
01.01.2002	9.3	4.8	1 915	1 200
01.01.2003	16.6	7.0	2 376	1 500
01.01.2004	29.2	10.5	2 780	2 000
01.01.2005	38.4	15.0	2 559	5 000
01.01.2006	67.9	18.6	3 656	8 000
01.01.2007	100.4	24.2	4 143	15 000
01.01.2008	155.2	29.6	5 243	50 000
01.01.2009	204.9	34.5	5 935	150 000
01.01.2010	198.0	31.6	6 273	150 000
01.04.2010	205.7	31.7	6 478	150 000
01.07.2010	225.1	32.0	7 040	150 000
01.10.2010	241.0	32.3	7 458	150 000

Таблиця 3.2 Динаміка показників обсягів фінансових фондів ФГВФО у 2001 -2010 рр. [65]

Дата	Фінансові ресурси, млн. грн.
01.01.2001	74.3
01.01.2002	68.8
01.01.2003	155.4
01.01.2004	242.8
01.01.2005	407.0
01.01.2006	629.7
01.01.2007	867.0
01.01.2008	1335.5
01.01.2009	2987.3
01.01.2010	4302.7
01.10.2010	3076,1

Збільшення кількості банків-учасників системи страхування депозитів позитивно впливає на нарощування фінансових ресурсів Фонду унаслідок сплати ними початкових та регулярних внесків [65].

Достатній обсяг фінансових ресурсів суттєво розширює можливості Фонду в напрямі поступового підвищення рівня страхового захисту вкладників. Крім того, це дає можливість Фонду вчасно розпочати процедуру виплати відшкодувань за вкладами, тобто у законодавчо встановлені строки (56 днів з моменту оголошення початку ліквідації банку) [65].

За роки функціонування Фонду гарантована сума відшкодування за вкладами підвищувалася 11 разів (рис. 3.3).

Рис.3.3. Динаміка збільшення граничної суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (тис. грн.) [31]

Таким чином, у 2008 р. вирішена проблема дефіциту відшкодування з боку Фонду на один середній вклад. Сьогодні воно значно вище за середній розмір вкладу, що формує своєрідний резерв для подальшого нарощування заощаджень населення на банківських рахунках. На початку 2008 року середній розмір вкладу становив 5 243 грн., а гарантована сума відшкодування - 50 тис. грн. (у 2000 році становив лише 806,33 грн.).

Позитивні тенденції розвитку вітчизняного депозитного ринку стали можливими великою мірою завдяки діяльності системи страхування депозитів, спрямованій на підтримання стабільності фінансового сектору та економічного зростання України в цілому. Проте є ряд проблем, які потребують вирішення серед яких:

- адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

- необхідність удосконалення механізму фінансування системи страхування депозитів;

- розширення функцій та повноважень Фонду (його участі у фінансовому оздоровленні проблемних банків);

- врегулювання процедури виплати відшкодування вкладникам збанкрутілих фінансових установ (насамперед визначення обставин, за яких доцільно розпочинати компенсаційні виплати);

- реалізація широкої кампанії інформування громадськості про переваги механізму захисту вкладів з метою підвищення довіри до банківської системи тощо.

З огляду на існуючи проблеми можна виділити основні заходи, які доцільно впровадити щодо покращення системи страхування вкладів в Україні:

- зважаючи на суттєве перевищення гарантованої суми відшкодування над середнім розміром вкладів населення в банках, доцільно поширити страховий захист на вклади фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що реально сприятиме розвитку підприємництва в Україні;

- законодавство окремих країн передбачає можливість коригування рівня страхового відшкодування залежно від інфляційних чинників. Для України це вельми актуально, зважаючи на динаміку змін індексу споживчих цін та рівня інфляції;

- Фонду та банкам необхідно проводити активну роз'яснювальну роботу з метою інформування громадськості про можливості надійного збереження заощаджень на депозитних рахунках завдяки ефективному функціонуванню вітчизняного інституту захисту вкладників;

- з метою розширення ресурсного потенціалу комерційним банкам необхідно активізувати свою депозитну політику шляхом:

1) нарощування депозитного портфеля за рахунок розширення переліку існуючих вкладів, у тому числі на довгострокову перспективу, орієнтуючись на різноманітні прошарки населення з різним рівнем доходу;

2) освоєння випуску ощадних сертифікатів та ринку по їх функціонуванню як цінних паперів;

3) прийняття заходів щодо мінімізації негативного впливу непередбачуваного вилучення населенням строкових вкладів;

4) здійснення виплат відсотків по розміщених вкладах наперед із метою компенсації інфляційних втрат;

5) встановлення оптимального обсягу залучення ресурсів комерційними підрозділами банку, виходячи із цілей максимізації прибутку та забезпечення ліквідності банку.

В умовах світової кризи необхідно провести такі заходи щодо стабілізації діяльності комерційних банків:

- розробити державну програму забезпечення стабільності фінансових ринків України в умовах глобальної світової фінансової нестабільності, у якій, зокрема, передбачити можливість переорієнтації на внутрішні джерела підтримки ліквідності банків на випадок раптових відтоків капіталу, чи зупинок зовнішнього фінансування;

- розробити програму підтримки банківських установ в умовах фінансової нестабільності, у якій, зокрема, передбачити спрощені механізми підтримки ліквідності банків у кризових умовах;

- стимулювати розвиток внутрішнього ринку капіталів, підвищувати зацікавленість учасників фінансового ринку у використанні гривневих інструментів. У цьому сенсі корисним може бути досвід інших країн з перехідною економікою та країн, що розвиваються.

3.2 Використання досвіду зарубіжних країн для створення системи страхування вкладів в Україні

Проблеми стабільності банківської системи та її можливості повертати вклади виникли на ранніх етапах розвитку банківської справи. Перші спроби створення формальної системи страхування з участю державної влади відбулися ще в 1829 р. у США. Ці спроби успіху тоді не мали.

Наприкінці XIX ст. кооперативні банки Німеччини створили першу недержавну систему взаємного гарантування вкладів, яка успішно розвивалась і стала основою сучасної системи.

Вирішальне значення мало введення федеральної системі страхування депозитів у США в 1933 р. Дискусії з цього приводу точилися протягом 10 років. Було розглянуто приблизно 150 законопроектів. Інтерес до цього питання в США можна пояснити особливостями побудови банківської системи. У США існує багато тисяч дрібних та середніх банків, порівняно з європейськими країнами для них була характерна більш пізна централізація банкнотної емісії, а також спостерігалися численні банківські кризи. Створення Федеральної корпорації страхування депозитів (ФКСД) в умовах світової економічної кризи мало визначальне значення для подальшого розвитку банківської системи США.

Досвід США в цьому питанні було використано для створення систем страхування в Канаді, Великобританії, Японії, Індії та деяких інших країнах (табл. 3.3).

У деяких континентальних країнах Західної Європи (Нідерланди, Австрія, Швейцарія, Франція) розвиток пішов за німецьким шляхом недержавних міжбанківських систем гарантування.

Нині практично в усіх країнах існує та чи інша форма страхування депозитів, за допомогою яких вкладникам надаються гарантії повернення їх депозитів. З великого розмаїття конкретних організаційних форм можна виокремити дві основні форми: американську та німецьку.

Таблиця 3.3 Програми страхування банківських депозитів в розвинутих країнах світу [31]

Країна	Установа	Розмір гарантії	Примітка
Франція	Асоціація французьких банків (недержавна)	400 тис. франків на одного вклад-ника, але не біль-ше ніж 200 млн. франків на один банк.	Банки, що ефек-тивно працюють, надають допомогу банкам, які пере-бувають у скрут-ному становищі
Японія	Корпорація страхування депозитів (федеральна)	10 млн. ієн на одного вкладника.
Великобританія	Фонд захисту вкладників (федеральний)	75% суми депозиту до 20 тис. фт. ст.
США	Федеральна корпорація страхування депозитів	100 тис. дол. на одного вкладника.
Німеччина	Федеральна асоціація німецьких банків (недержавна)	30% від суми банківського вкладу на одного вкладника.	У надзвичайних ситуаціях федеральні органи земель та приватні банки надають допомогу.

У США ФКСД користується незаперечним авторитетом у населення. Вкладники переконані, що корпорація тримає на контролі стан справ у кожній без винятку фінансово-банківській установі і в разі необхідності вживе необхідних заходів. ФКСД є державною корпорацією, яка працює під контролем Конгресу та федерального уряду при значному ступені самоуправління. ФКСД управляється Радою директорів (п'ять членів).

У Німеччині держава не має будь-якого прямого впливу на страхові фонди, які належать банкам-співучасникам. У ряді країн існують системи змішаного типу.

Участь банків у системі гарантування може бути обов'язковою та добровільною, останнє характерне для континентальних країн Західної Європи. У США (для банків - членів Федеральної резервної системи), Великобританії, Канаді та Японії участь банків є обов'язковою.

Як правило, страхування поширюється на всі види депозитів, за винятком міжбанківських, як юридичних, так і фізичних осіб, практично в усіх країнах існують ліміти відповідальності страхових фондів за вкладами. Ці ліміти можуть виражатися граничною сумою застрахованого вкладу, процентом покриття вкладу страхуванням. Гранична сума залежить від достатку країни.

Установлена в США гранична сума вкладу в 100 тис.дол. до 2008 року була найвищою у світі. Директива органів ЄС до кризи 2008 року рекомендовала страхувати вклади до 20 тис. євро, а для бідних країн ця сума становила 15 тис. євро.

Часто страхова винагорода встановлюється у відсотках. Так, у Великобританії це співвідношення встановлено у 75% від суми вкладу.

Акумуляція коштів банків для фінансування систем гарантування здійснюється або шляхом створення страхового фонду, або через покриття банками фактичних витрат пропорційно сумам залучених депозитів. У США банки сплачують щорічні внески, які останнім часом зростають. Зараз вони становлять 0,15% загальної суми депозитів.

Згідно з прийнятим законом ці внески не повинні перевищувати 0,325%. ФКСД має право диференціювати ставку для банків, які перебувають у різному фінансовому стані.

Менш стабільні та більш ризиковані банки сплачують вищі внески, ніж надійні та стабільні.

Фінансова участь держави може мати такі форми:

- надання страховому фонду всього або частини первісного капіталу для запуску системи (Японія, Індія);

- регулярні внески до страхового фонду (Іспанія, Індія, Аргентина);

- держава забезпечує резервні кошти для підкріплення фонду (в США законодавче дозволено ФКСД позичати кошти у держави до 3 млрд. дол.).

Кошти страхового фонду можуть бути інвестовані насамперед у державні цінні папери, переважно короткострокові. Іншою формою є відкриття рахунку в центральному банку. Деяка частина активів фонду може бути використана для надання кредитів та участі у капіталі комерційних банків. Разом з цим дохідність інвестування не є головним принципом. Головнішими є надійність та ліквідність.

Одним із заходів забезпечення стабільності банківської системи є встановлення мінімальних норм обов'язкових резервів центральними емісійними банками (табл. 3.4).

Таблиця 3.4 Резервні вимоги центральних банків держав світу до внутрішніх резервів залучених депозитів в комерційних банках [31]

Країна	Мінімальні норми обов'язкових резервів, установлені центральними банками
Франція	5% від суми депозитів до запитання, 1% від суми ощадних вкладів.
Японія	За строковими вкладами: 0,125% при сумі 50 - 500 млрд. ієн, 1,75% при сумі 500 - 2500 млрд. ієн.
Великобританія	0,35% за депозитами
Німеччина	За депозитами до запитання: 6,6% - до 10 млн. марок, 9,9% - від 10 до 100 млн. марок, 12,1% - більш як 100 млн. марок; за ощадними вкладами - 4,14%, за строковими вкладами до 4 років - 4,95%
США	3% за рахунками до запитання та іншими трансакцій-ними рахунками сумою до 42,2 млн. доларів, 10% - за рахунками з більшою сумою коштів, 3% за неособистими строковими рахунками строком до 1,5 року.

Строкові депозити -- найстабільніша частина залучених банківськими установами коштів. У вітчизняній і зарубіжній практиці їхня частка складає близько 70% (при рекомендації не менше 50%) пасивів. Отже, захист такого ресурсу в структурі пасивів не просто актуальне, а життєво необхідне і стратегічно важливе завдання для держави в цілому.

За даними МВФ, страхування депозитів нині прийнято в понад 70 країнах: у Європі (окрім Албанії), США і Канаді, 10 африканських, 12 латиноамериканських і 8 азіатських державах. Кожна система страхування депозитів має свої національні риси. «Єдиної» системи не існує, хоча є деякі схожі елементи в різних моделях.

Досвід застосування депозитного страхування в США та інших країнах з ринковою економікою дозволяє провести наступну класифікацію існуючих систем депозитного страхування (СДС):

1) за характером вимог до участі комерційних банків:

1.1) обов'язкова;

1.2) добровільна;

2) з правового регулювання:

2.1) імперативна;

2.2) диспозитивна;

3) за широтою охоплення об'єкта страхування:

3.1) повна;

3.2) обмежена;

3.3) дискреційна;

4) за формою власності на функціональні органи СДС:

4.1) державна;

4.2) приватна;

4.3) змішана;

5) за принципом визначення ставки платежів:

5.1) фіксована;

5.2) диференційована по банкам та їхніх операціях;

5.3) диференційована за часом;

6) за ступенем державної участі у фінансовому забезпеченні страхових виплат:

6.1) з створенням додаткових державних гарантій у вигляді кредитної лінії Центрального банку;

6.2) без додаткових державних гарантій.

Практичний інтерес має досвід, накопичений у найрозвинутіших країнах світу.

1. СДС в США.

США має змішану систему захисту вкладників, функціонування якої забезпечують дві спеціальні організації: Федеральна корпорація зі страхування депозитів (ФКСД) і Федеральна корпорація зі страхування депозитів позиково-ощадних організацій (ФРС).

Об'єктами страхування у ФКСД є всі банківські внески, враховуючи їхні гарантійні зобов'язання перед клієнтом. Страхуються внески приватних і юридичних осіб, державних і недержавних організацій.

Обов'язково страхуються внески в «національних банках», що працюють за генеральною ліцензією на території США (необхідна умова -- членство у ФРС). Це стосується також «банків штатів», що діють за ліцензіями, виданими урядами окремих штатів, добровільних членів ФРС. Управляє корпорацією Рада директорів, що складається з п'яти членів: троє призначаються контролером грошового обігу, Радою керівників ФРС і ФКСД, двоє -- президентом США зі схвалення сенату. Директорами не можуть бути особи, які раніше працювали в банках. Крім того, вони повинні належати до різних політичних партій.

Первинний капітал сформовано із коштів казначейства і дванадцяти федеральних резервних банків. Корпорації надана можливість в екстрених випадках одержати кредит від казначейства США -- до 3 млрд. дол. Банк, що застрахував у ФКСД свої депозити, може в будь-який час розірвати з нею відношення. Однак і корпорація має право виключити з системи страхового захисту банки, що були помічені в здійсненні незаконних або дуже ризикованих операцій. Незалежно від мотивів, що призвели до позбавлення банком такого захисту, страхове відшкодування забезпечується ще протягом двох років з моменту розірвання договору. Протягом цього часу банк зобов'язується робити щорічні внески за діючою ставкою, розрахованою на незмінну суму внесків.

Крім безпосереднього захисту банківських внесків, ФКСД має право за рахунок своїх коштів купувати частки в капіталі банку (або весь капітал на строк до п'яти років) або надавати йому позику, а також на деякий час змінювати керівництво банку; переводити дебіторську і кредиторську заборгованість збанкрутілого банку іншому, застрахованому ФКСД. Корпорація уповноважена проводити регулярні ревізії банків, що не є членами ФРС. Для цього вона має великий штат кваліфікованих працівників, директорам забезпечено доступ до конфіденційної аудиторської звітності про діяльність національних банків, що зберігається у контролера грошового обігу, і банків штатів, відомості про яких є в інших адміністративних органів ФРС.

На одного утримувача рахунку до 2008 року виплачувалось страхове відшкодування до 100 тис. дол. , з 2008 року - рівень страхового відшкодування підвищений до 250 тис.дол. Серйозних обмежень щодо кількості рахунків на одного вкладника немає.

Практична діяльність ФКСД в США характеризується статистикою кризових 2008 - 2010 рр.:

1. Понеділок, 21 грудня 2009 року [64].

Федеральна корпорація зі страхування депозитів США минулої п'ятниці зупинила діяльність одразу семи банків. За повідомленнями міжнародних ЗМІ, серед них - два великі каліфорнійські банки, а також кредитні установи у Флориді, Алабамі, Джорджії, Мічигані та Ілінойсі.

Таким чином, усього з початку 2009 року в США через фінансову кризу зачинено 140 банків - рекордний показник від 1992 року. Варто зазначити, що за весь 2008 рік у США зазнали краху 25 банків. При цьому Каліфорнія в 2009 стала одним із штатів, по якому криза вдарила найсильніше, - тут з початку ро-ку зупинили роботу вже 17 кредитних установ. При цьому в списку проблемних банків Корпорації зі страхування депозитів перебуває ще близько чотирьохсот американських фінустанов.

2. 29.05.2010 року [64].

Федеральна корпорація зі страхування депозитів США закрила три аме-риканські банки, що належать Bank of Florida Corp.. Ліцензії відкликані у компаній Bank of Florida - Southeast; Bank of Florida - Southwest і Bank of Florida - Tampa Bay. Сумарні активи цих організацій становлять 1,48 млрд дол., вони мають 13 різних підрозділів у своєму складі.

З початку 2009 р. в США були відкликані ліцензії більш ніж у 125 банків, тільки в 2010 р. 76 банків залишилися без ліцензій через свою неплатоспромож-ність.

3. Вівторок, 12 жовтня 2010 року [64].

Федеральна корпорація зі страхування депозитів США оголосила про подання 50 судових позовів проти керівників банків, що збанкрутували під час кризи.

Згідно із заявою регулятора, йдеться про менеджерів кредитних організацій, які своїми діями або бездіяльністю привели компанії до неплатоспроможності. Загальний обсяг претензій держави перевищує мільярд доларів. Усього під час нещодавньої кризи 2008 - 2010 рр. в США припинили своє існування близько 300 фінустанов. Гарантії за їх вкладами коштували державі приблизно 75 мільярдів доларів.

Хоча ФКСВ(страхувальник) прагне до першу чергу забезпечити захист вкладників, а не банківських установ, ФКСВ оцінює установи, які вона страхує, - їх надійність, обгрунтованість і управлінські кадри. Зареєструвавшись в органах штату чи федерації, банки повинні отримати від ФКСВ страхової сертифікат, і показати попередню діяльність й досвід керівництва, здатність задовольняти потреба нашого суспільства та свої плани майбутнє. Не забезпечивши страхування в ФКСВ, банк не може, розпочати своєї діяльності. ФКСВ в усі зростаючій ступені контролює як кошти установи, так і дозвіл нових видів діяльності, схвалених владою федерації і штатів.

ФКСВ в США здійснює ревізії, інспекції і примушує застраховані банки до виконання своїх рішень. На додачу до виконання, з ФКСВ міцно пов'язані питання злиття, відкриття філій, і розгляду інших клопотань, зареєстрованих лише на рівні штатів. ФКСВ також контролює взаємноощадні банки - ощадні установи, застраховані ФКСВ, - та здійснює ревізію разом з Федеральної резервної системою (ФРС) і Службою фінансового контролю (СФК). ФКСВ має власні стандарти капіталу, які найчастіше сприймаються нарівні до стандартів СФК і ФРС у США. При активах близько 19 мільярдами доларів депозитний фонд не перевищує 1,2% загальної суми застрахованих вкладов.

За родом діяльності ФКСВ має право видавати розпорядження про яке припинення чи призупинення деятельности фінансової установи. Усе це робиться у тому випадку, якщо було встановлено, що:

1. У цьому банку або у фінансовому установі існувала небезпечна чи необгрунтована практика ведення діяльності, яка мала зашкодити клієнтам.

2. Порушувалися закони, правила, інструкції чи статут.

3. Порушення будь-яких умов, закріплених в письмовій формах у зв'язку з схваленням клопотання чи іншого прохання установи.

Всі свої дії ФКСВ повинно передувати своєчасними письмовими повідомлення про наміри прийняти процесуальні дії.

Заходи впливу полягають у тому, що проводяться слухання до ухвалення рішення про видання розпорядження, яке припиняє чи призупиняє діяльність банку або його посадової особи. Це слухання проводять не менше ніж за 30 днів і не пізніше як за 60 днів після направлення повідомлення.

Усі права ФКСВ зберігають у Титулі 12 Кодексу федеральних інструкцій, підрозділ «Д». Передача ФКСВ повноважень із припинення і призупинення діяльності банків дозволила забезпечити право гнучкого й ефективного контролю над банківськими фінансовими установами i припинити їхню небезпечну фінансову практику.

У процесі своєї діяльності з захисту вкладників, ФКСВ може вдаватися до таких серйозних дій як усунення від діяльності будь-якої посадової особи фінансової установи, аж до директора. Це поширюється як на безпосереднє усунення чи звільнення посадової особи, але й може заборонити йому у майбутньому розпочинати відносини із іншими фінансовим установами. Але, наділяючи ФКСВ великими правами та у зв'язку з можливістю зловживання цими правами конгресом США були також розроблены суворі адміністративні процедури відповідальності посадових осіб ФКСВ за свої дії.

2. СДС у Великій Британії.

Фонд депозитів британських банків створений відповідно до Банківського акту 1979 р., що й регулює його діяльність. Фонд створений на основі законодавчого розпорядження, а не добровільної угоди між банками. Він є самостійною юридичною особою.

В обов'язковому порядку страхуються внески усіх банків (за винятком окремих філіалів іноземних банків, стерлінгові рахунки яких у Великій Британії знаходяться під захистом систем, що діють у країнах базування таких банків).

Страхуються лише внески у фунтах стерлінгів, що знаходяться на рахунках у Великій Британії.

Передбачено тільки прямий захист заощаджень вкладників, а максимальний розмір страхового відшкодування для одного вкладника визначено у розмірі 75% перших десяти тисяч фунтів стерлінгів його депозиту.

Фонд формується зі вступних внесків банків-членів, які визначаються залежно від класу кожного з них. Мінімальна сума внеску -- 10 тис., максимальна -- 300 тис. фунтів стерлінгів. При необхідності розмір внесків може бути підвищено, але не більше ніж до 0,3% загального обсягу застрахованих депозитів.

Очолює СФД правління, що складається з керівника, його заступника, головного касира Банку Англії і членів, які призначаються керівником. Члени правління -- три контролери і декілька директорів банків-членів СФД.

3. СДС в країнах Європейського Союзу

Беручи до уваги актуальність питань страхування депозитів для всіх банківських систем, 30 травня 1994 року Європейський Союз ухвалив спеціальну Директиву 94/19/ЄС щодо впровадження програм страхування депозитів країнами -- членами Європейського Союзу, а також країнами, які мають намір приєднатися в майбутньому до Європейського Союзу. Ця Директива побудована на включеному до Маастрихтського трактату принципі субсидіарності, згідно з яким рекомендації Союзу визначають лише необхідний мінімум вимог загального характеру, не заперечуючи права окремих країн застосовувати корисніші для них вирішення проблем страхування депозитів. А директивою встановлено такі вимоги до членів Союзу:

а) система депозитного страхування повинна мати національний характер, тобто гарантувати безпеку депозитів не лише в межах своєї країни, а й на території інших країн, якщо там діють філії вітчизняних банків;

б) обов'язкова участь банків у системах страхування депозитів;

в) мінімальна квота повної страхової відповідальності має становити 20 тис. євро (для Іспанії та Португалії -- 15 тисяч євро). Тепер ці квоти (страхові суми) є досить рівновеликими навіть у тих країнах, які мають однаковий рівень економічного розвитку.

Отже, поза зазначеними рекомендаціями національні системи депозитного страхування можуть набувати різних рис. Проте, як показує міжнародний досвід, в основу побудови цих систем потрібно покласти такі принципи:

- інституційний характер організації депозитного страхування, тобто вона має базуватися на створенні самостійного міжбанківського страхового фонду за ретроспективним методом. Фонд має бути керований як товариство взаємного страхування зобов'язань банків перед вкладниками;

- фонд страхування депозитів має формуватися суворо на страховій основі, що передбачає вирівнювання ризиків окремих банків;

- участь у депозитному страхуванні усіх банків та інших фінансових закладів, які приймають депозити, обов'язкова;

- імперативність(обов'язковість) регуляційних норм діяльності систем депозитного страхування;

- змішаний характер організації систем депозитного страхування, який передбачає організаційну та фінансову співучасть як недержавних, так і державних структур;

- обмеженість страхової відповідальності банків установленою квотою відшкодування депозитів;

- власна участь застрахованих у покритті ризиків неповернення депозитів. Може бути застосована регресивна шкала розрахунку страхового відшкодування;

- диференціація страхових тарифів у межах банків-страхувальників згідно зі ступенем їх загальної ризикогенності, яка постійно і докладно вивчається фондом депозитного страхування;

- окремі підходи до страхування вкладів фізичних та юридичних осіб;

- страхове відшкодування надається на одного вкладника, а не на один вклад.

а) Франція. Французька асоціація банків управляє фондом депозитного страхування, що називають «механізмом солідарності». Фонд охоплює всі банки, які знаходяться на території країни, враховуючи філії іноземних банків. Не підлягають страховому захисту депозити закордонних відділень французьких банків та міжбанківські, депозитні сертифікати і внески в іноземній валюті.

Фонд формується з внесків банків, розмір яких визначається за спеціальною шкалою з урахуванням обсягу депозитів кожного банку, але не може перевищувати 30 млрд. франків. Банківська асоціація має право при необхідності вимагати надання внесків за два роки вперед. Сума страхового відшкодування на одного вкладника не перевищує 200 тис. франків.

б) Німеччина. ФРН має розгалужену мережу страхування банківських внесків, до якої входять Фонд страхування депозитів приватних банків, Фонд страхування депозитів ощадних кас і Страховий фонд кооперативних банків. Центральний банк країни безпосередньо не впливає на систему страхування. У фонді можуть брати участь приватні банки, що мають генеральну ліцензію Федерального відомства з нагляду за кредитною справою і що є членами Союзу аудиторів німецьких банків.

Страхуються практично всі види внесків, за винятком міжбанківських і деяких боргових зобов'язань на пред'явника. Не підлягають страхуванню зобов'язання банку стосовно своїх керівників і засновників, які виступають як фізичні особи; вимоги до банку членів його спостережної ради та їхніх прямих родичів.

Керівництво банківської асоціації корегує порядок стягнення внесків і має право припинити збір внесків після досягнення фондом достатнього розміру або навпаки, подвоїти величину внеску, якщо коштів недостатньо. Для управління страховим фондом асоціація формує комітет, що складається з дев'яти членів. Комітет приймає рішення про вступ банків до фонду і надання допомоги банкам, про розміри вступних, екстрених і одноразових внесків, готує інструкції, регулює використання коштів фонду і звітує про його фінансову діяльність.

Банк може бути виключений зі складу його учасників за порушення Статуту фонду. Це, наприклад, ненадання фонду необхідної інформації; невчасне перерахування внесків; створення перешкод для аудиторської перевірки; приховування Спостережною радою інформації від банківської асоціації; відкрите рекламування участі банку у фонді; недотримання інструкцій і вказівок асоціації, що стосуються роботи фонду. Припинення участі банку у фонді призводить також до виключення його з банківської асоціації, і навпаки.

Фонд страхування депозитів ощадних кас - додатковий засіб захисту інтересів вкладників. Оскільки такі каси знаходяться на «казенному забезпеченні», яке вже саме по собі є надійною гарантією, то за розрахункову базу внесків до фондів прийняті не пасиви, а активи ощадкас, оскільки в кризових ситуаціях кошти фондів спрямовують на покриття збитків від неповернених коштів. Загальний обсяг регіональних фондів - 3% сумарних клієнтських вимог ощадкас. На відміну від приватних банків, вони мають декілька страхових фондів, оскільки в їхній діяльності важливе значення має принцип регіональності, інакше кажучи, - чітко встановленого простору для ведення операцій.

Інший елемент системи захисту ощадкас - страхові резерви ландесбанків, створюваних у розмірі 1% сумарних небанківських внесків. Для їхнього формування ландесбанки вносять щорічно 1% суми клієнтських внесків до того часу, поки резерви не досягнуть 50% загального обсягу.

Страховий фонд кооперативних банків діє через Союз кооперативних банків. На його спецрахунку зберігаються 10% всіх внесків, а 90% - на рахунках регіональних аудиторських об'єднань, що управляють цими коштами за дорученням Союзу. Банку, що опинився у скрутному фінансовому стані, з гарантійного фонду можуть бути надані дотації, процентні або безпроцентні позики, гарантії. Необхідні гарантії утворюються завдяки тому, що кооперативні банки беруть на себе гарантійні зобов'язання в обсязі 60% від сум, що утворюються після корегування статей банківського балансу.

4. СДС в Японії.

Центральний банк Японії, відповідно до загальноекономічної ситуації в країні, вносить свої пропозиції в плани банків чи накладає обмеження на обсяги їхньої кредитної діяльності.

В Японії мінімальна норма обов'язкових резервів за строковими вкладами становить: 0,125% при сумі 50--500 млрд. ієн, 1,75% при сумі 500--2500 млрд. ієн.

Високий рівень економічного розвитку Японії, стабільність національної валюти сприяє тому, що японська ієна дедалі більше використовується як світова резервна і розрахункова валюта. Причому в азіатському регіоні цю роль вона виконує по суті монопольно.

Програма страхування депозитів у Японії запроваджена в 1971 р. і контролюється Федеральною корпорацією страхування депозитів. Корпорація зі страхування депозитів існує з 1971 року. Її капітал складається з рівно поділених внесків уряду, Банку Японії і приватних банків. Управляє нею комітет, до якого входять керівник національного банку і представники приватних банків. Участь у системі страхування депозитів є обов'язковою для всіх міських банків, валютних, ощадних банків і кредитних кооперативів. Для місцевих відділень іноземних банків система є закритою.

Страхове відшкодування виплачується з фонду, утвореного щорічними внесками у розмірі 0,008% застрахованих депозитів банку. Компенсація вкладникам виплачується лише у тому разі, коли їхні депозити виражені в національній валюті, максимальна сума компенсації - 10 млн. єн.

Глобалізація фінансових ринків, яка є об'єктивним процесом, несе з собою не лише нові можливості, а й породжує нові ризики. Один із таких ризиків - ризик розповсюдження банківських криз, навіть достатньо локальних, на банківські системи інших країн.

В умовах світової кризи 2008 -2009 рр., для підтримання стабільності національних фінансових систем, належне місце відводиться саме зростанню ролі систем страхування депозитів. Особливої важливості набуває питання ефективних механізмів компенсацій власникам депозитів з метою підтримання довіри населення, оскільки вони знижують ймовірність панічного вилучення коштів із банків і сприяють підтриманню довіри до фінансової системи загалом.

На сьогодні системи страхування депозитів, які створено у 68 країнах світу, 32 з них - європейські, не мають чітких міжнародних орієнтирів, за якими можна було б оцінювати їхню ефективність. Міжнародною асоціацією страхувальників депозитів підготовлено проект набору ключових принципів, який може бути основою для міжнародного узгодження.

Рекомендації містять 21 принцип, що визначають ефективність систем страхування депозитів. Вони згруповані в 11 блоків, які присвячені різним аспектам функціонування таких систем, і базуються на вивченні й аналізі практичного досвіду більшості країн, а також на рекомендаціях міжнародних фінансових організацій [2, 49]. Основними блоками є:

1. Встановлення цілей і зовнішнє середовище. Головними цілями для системи страхування депозитів є сприяння стабільності фінансової системи і захист менш фінансово освічених власників вкладів. Що ж стосується реформування системи страхування депозитів, то на законодавчому рівні необхідно провести ситуаційний аналіз, для того, щоб оцінити такі умови і фактори, як: рівень економічної активності; існуюча кредитно-грошова й фіскальна політика; стан і структура банківської система; відношення і очікування суспільства; правова система; режим пруденційного регулювання, нагляду, бухгалтерського обліку і висвітлення інформації.

2. Функції та повноваження. Містить набір функцій, які забезпечували б відповідність між заявленими цілями і повноваженнями, а також обов'язками, покладеними на страхувальника депозитів.

3. Управління. Передбачає, що система страхування депозитів повинна мати орган управління, підзвітний тому, від якого вона отримує свій мандат, а також щоб необґрунтований політичний і галузевий вплив були мінімальними.

4. Взаємовідносини з іншими учасниками системи забезпечення фінансової стабільності.

5. Членство і страхове покриття. Членство повинно бути обов'язковим для банків, які відповідають його критеріям, і вони мають бути об'єктом пруденційного регулювання і нагляду.

6. Фінансування. Система страхування депозитів повинна мати у своєму розпорядженні усі механізми фінансування, які необхідні для забезпечення швидкого відшкодування вимог вкладників, а також передбачати як системи із єдиною ставкою внеску, так і системи внесків, які диференціюються з урахуванням ризиків кожного банку.

7. Інформованість громадськості. Для того, щоб система страхування депозитів була ефективною, населення має бути проінформоване про її переваги та обмеження.

8. Окремі правові питання.

9. Робота із проблемними банками. Існує три базових варіанти роботи із такими банками: ліквідація банку і відшкодування вимог вкладників; угоди з приводу купівлі-продажу його активів і прийняття зобов'язань; фінансова допомога банку без його закриття. Ефективність роботи із проблемними банками повинна: забезпечувати виконання зобов'язань страхувальника депозитів, гарантувати швидке і точне відшкодування вимог вкладників, мінімізувати витрати на врегулювання неспроможності банку і втрат, які наносяться ринку, максимізувати виручку від активів.

10. Виплата відшкодувань вкладникам, вимоги і компенсація витрат страхувальника депозитів. Надзвичайно важливим у цьому аспекті є визначення кола осіб, яким належить відшкодування, а також дотримання встановленого ліміту відшкодування.

11. Моральна шкода. Наділення системи страхування депозитів певними характеристиками дозволяє мінімізувати моральну шкоду. До таких характеристик слід віднести:

- встановлення ліміту на суми, які підлягають страховому відшкодуванню; виключення окремих категорій депозитів із переліку страхування; застосування системи диференційованих внесків з урахуванням ризиків;

- мінімізація потенційних втрат за допомогою закриття проблемних банків на ранніх стадіях виникнення у них проблем; демонстрація намірів здійснювати судові переслідування директорів та інших осіб за їх неправомірні дії.

Таким чином, всі ці блоки торкаються широкого кола питань, які потребують прояву керівниками і урядами країн волі і узгодженості у формулюванні цілей державної політики і її реалізації (див.табл.3.5 та рис.3.4).

Таблиця 3.5 Заходи щодо захисту депозитів та стабілізації банківської системи окремих країн у 2008 - 2009 рр. [31]



Рис. 3.4. Вплив фінансової кризи на диференціацію лімітів покриття депозитів у різних країнах світу [31]

3.3 Перспективні напрями удосконалення депозитної політики ПАТ КБ «ПриватБанк»

На депозитному ринку банківської системи України вплив світової фінансової кризи 2008 - 2009 рр. характеризується наступними показниками:

1. Різкий стрибок девальвації національної валюти у 4 кварталі 2008 року (див.рис.3.5);

2. Значний «панічний» відток безготівкових депозитів з банків з їх переводом у готівкову валюту, як іноземну, так і національну;

3. Неможливість термінового повернення банками виданих строкових кредитів та дефіцит коштів для запозичення на міжбанківському ринку. Відповідно стрибок ставок на міжбанківські кредити (див.рис.Ж.1 - Ж.4 Додатку Ж);

4. Стрибок пропозицій депозитних ставок комерційними банками для зупинення масового відттоку коштів та залученню нових депозитів (див.рис. 3.6 - 3.7) та їх падіння у 2010 році (“криза кредитування»).

Рис.3.5. Динаміка курсу національної валюти у 2008 - 2010 рр. [60]

Рис.3.6. Динаміка зростання середніх депозитних ставок на першій стадії фінансової кризи в БС України (06.10.2008 - 06.04.2009) за даними агентства «Простобанк» [64]



Рис.3.7. Динаміка падіння середніх депозитних ставок в післякризовий період (30.1.2009 - 30.09.2010) за даними агентства «Простобанк» [64]

В табл.3.6 наведені інформаційні дані Національного банку України про сьогоднішніх мажоритарних власників-нерезидентів в перших 60 найбільших комерційних банках України станом на 01.06.2009 [60].

Як показує аналіз даних, наведених в табл.3.6:

- питома вага активів в перших 60 банках банківської системи України становить 96, 34% від загальної суми активів банківської системи України;

-питома вага активів в перших 60 банках банківської системи України, які знаходяться під управлінням власників-нерезидентів, становить 54,48% від загальної суми активів банківської системи України;

- з перших 60 комерційних банків банківської системи України - 30 комерційних банків є власністю нерезидентів;

- сумарна частка активів в інших 100 комерційних банках України не перевищує 3,7% від загальної суми активів в банківській системі України.

Таким чином, через 18 років незалежності, за рахунок привабливого для нерезидентів рівня прибутковості діяльності банків в Україні, більше 54% фінансового потоку в Україні приватизовано та управляється нерезидентами, а також інтегровано в глобальний міжнародний рух фінансових ресурсів, який не може регулюватися тільки урядом держави, на території якої діють банки.

Відповідно, опублікований вперше Національним банком України у 2009 році статистичний матеріал про повалютну структуру залучених та запозичених коштів комерційних банків України (станом на 01.04.2009 року [55]), показує реальний рівень глобалізації фінансової системи України в обслуговуванні руху міжнародних фінансових ресурсів:

- загальна сума залучених коштів в БС України становить - 753,5 млрд. грн., з них сумарний еквівалент залучених коштів в іноземній валюті становить еквівалент 457,7 млрд.грн. (60,74%);

- загальна сума залучених коштів в перших 18 найбільших банках БС України становить - 520,7 млрд.грн., з них сумарний еквівалент залучених коштів в іноземній валюті становить еквівалент 329,9 млрд.грн. (63,35%);

Таблиця 3.6 Мажоритарні власники-нерезиденти в перших 60 найбільших комерційних банках України [60]

Формування світового фінансового ринку стало основою колосальної експансії глобального капіталу, і особливо - спекулятивного капіталу. Це створює загрозу світових фінансових криз, що охоплюють більшість країн світу. Події останнього часу, а саме європейська валютна криза 1992-1993 рр., мексиканська фінансова криза 1994 р. й особливо загострення фінансових проблем у Південно-Східній Азії в 1997 р. та Росії й Бразилії в 1998 р., з новою силою привернули увагу до міжнародних фінансових проблем, але не завадили спалаху нової світової фінансової кризи 2007-2009 років, основаної на спекуляціях з незабезпеченими іпотечними кредитами в США.

Сучасна світова фінансова криза стала викликом для економік багатьох країн світу, в тому числі й для України. Господарюючі суб'єкти опинилися в непередбачуваній ситуації, що було пов'язано, передусім, зі специфічним характером розвитку самої кризи, яка в нас розпочалась як криза ліквідності, потім переросла у валютну, а згодом, через падіння обсягів виробництва і зростання заборгованості за кредитами, практично перетворилася на економічну.

Як показують результати проведеного дослідження в магістерському проекті, до України світова фінансово-банківська криза дійшла у вересні 2008 року при «другій хвилі» світової фінансової кризи 2007 -2008 років та на протязі 2009 року характеризується наступниками показниками поглиблення:

- станом на 01.01.2009 тимчасова адміністрація та обмеження діяльності було введено НБУ в 1 банку;

- станом на 01.06.2009 тимчасова адміністрація та обмеження діяльності введено НБУ в 15 банках з 148 діючих;

- фактична «глибина» кризи БС України характеризується рівнем 29,2% відтоку доларового еквіваленту сумарної валюти банків, а не 9,15% відтоку гривневого еквіваленту сумарної валюти банків (рис.К.1 - К.4 Додатку К).

Аналіз динаміки інтегральних відсоткових ставок за поточними та строковими депозитами в національній та іноземній валютах в банківській системі України у 2008 -2010 роках, наведений графіками на рис.Ж.1 - Ж.4 Додатку Ж та графіками на рис. К.5 - К.9 Додатку К, показує, що:

- криза світового попиту на продукцію експортно-орієнтованої економіки України привела у 2009 - 2010 році до спаду виробництва, будівництва та зупинці підприємств, що в свою чергу створило ефект «кризи кредитування» - банки переповнені депозитами, але попит на їх кредити при високих ставках та вимог 200% застави - мінімальний;

- у 2010 року попит на ресурси на міжбанківському ринку став мінімальним, що привело до зниження ставок по міжбанківським кредитам підтримки в національній валюті до 3,0 - 5,0 % річних, а по міжбанківським кредитам у іноземній валюті до 0,3 - 0,7% річних (тобто до рівня європейської ставки LIBOR);