В Україні відсутнє спеціальне законодавство з питань сек'юритизації, тому потрібне їх детальне вивчення, узагальнення, формування понятійного апарату та надання обґрунтованих висновків на рівні фахівців.

Рис. 3.1. Обсяги угод секюритизації активів в Європі

При застосуванні будь-якого з методів сек'юритизації банк отримує значні переваги, а саме:

- замість строкових активів банк одержує ліквідні кошти, які можна використати для подальшого розвитку;

- розширюється коло потенційних інвесторів;

- зменшується ймовiрнiсть виникнення в банку відсоткового, кредитного ризиків, а також ризику втрати ліквідності. Сек'юритизацiя перерозподіляє ці банківські ризики між кредитною установою, інвестором i посередником;

- поліпшується виконання чинних нормативів (наприклад, відношення зобов'язань до власного капіталу);

- зменшується навантаження на власний капітал;

- банк може позиціонувати себе як фінансову установу, котра здатна працювати зі складними міжнародними фінансовими інструментами.

У лютому 2007 р. ЗАТ “ПриватБанк” здійснило першу в історії української банківської справи транскордонну позабалансову сек'юритизацію іпотечних активів на загальну суму 180 млн дол. США. Сек'юритизацію можна застосувати щодо широкого переліку активів. Це, насамперед, іпотечні та споживчі кредити, лізингові платежі, будь-які однорідні позики, товарні кредити, крім того, різноманітні грошові доходи, які суб'єкт господарських відносин планує отримати в результаті своєї діяльності.

Механізм сек'юритизації забезпечує вирішення таких завдань, які в процесі його реалізації можуть і повинні бути виконані з метою забезпечення достатнього рівня економічної безпеки банку: обмеження кредитного ризику на активи; підвищення ефективності балансу; диверсифікація джерел фінансування; зниження вартості фінансування; балансування активів і пасивів; підвищення конкурентоспроможності; поліпшення фінансового стану та іміджу банківської установи. Те, яким чином сек'юритизація впливає на рівень фінансової стійкості та безпеки банку, відображають функції сек'юритизації,

серед яких необхідно виділити такі:

- функція страхування ризиків;

- функція рефінансування;

- функція управління ліквідністю банку.

Сек'юритизація вимагає високого рівня стандартизації кредитів. Проте конкуренція змушує українські банки нехтувати стандартами і видавати кредити, керуючись непрямими доказами платоспроможності позичальника, зменшувати вимоги щодо першого внеску тощо. Через це кредитні портфелі українських банків є різнорідними, що не сприяє поширенню сек'юритизації. Вирішення зазначених проблем та застосування фінансового механізму сек'юритизації на практиці дадуть змогу сформувати необхідні умови для забезпечення безпечної фінансової ситуації банків.

Також, при видачі кредиту банк, перш за все, цікавить кредитоспроможність потенційного позичальника, тобто здатність повністю і в строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями. Саме задачі вибору кредитоспроможних позичальників в основному і служать скорингові системи.

Вихідні характеристики позичальника, необхідні для його оцінки, можуть бути обрані з будь-якого наявного в розпорядженні джерела даних, головним чином із заповненої кандидатом анкети. Подібними характеристиками можуть служити демографічні дані, (зокрема, вік, тривалість проживання в певному регіоні), наявність дітей, освіта, стаж роботи, займана посада, тощо. Але це ще не все, для деяких критеріїв потрібно визначитись із варіантами значень. Наприклад, якщо кандидат займає посаду "керівник", то для початку потрібно вирішити кого ми будемо називати керівником (Одна справа приватний підприємець із невеликими доходами, та інша справа - керівник великої компанії з оборотами в сотні мільйонів гривень) [11]. Це далеко не повний набір можливих критеріїв для оцінки кредитних ризиків потенційних позичальників .

Все це виглядає дуже просто, однак складність заключається у визначенні, які характеристики варто включати в модель і які вагові коефіцієнти повинні їм відповідати. Кожному показнику встановлюється певна кількість балів - скорингова оцінка (таб. 3.1). Чим вище кредитоспроможність і сумлінність клієнта по тому або іншому показнику, тим більш високий бал ми йому встановлюємо.

Таблиця 3.1

Приклад моделі анкети

Переваги:

Впровадження скорингових систем має ряд переваг, до яких відносять:

- можливість зниження витрат і мінімізацію операційного ризику за рахунок автоматизації прийняття рішення про видачу кредиту;

- скорочення часу обробки заяв та надання відповіді про видачу або відмову в кредиті;

- централізацію прийняття кредитного рішення і зниження впливу людського чинника при його прийнятті;

- виявлення і запобігання спроб шахрайства.

Недоліком скорингових систем є те, що вони оцінюють кредитоспроможність позичальника на підставі даних про попередні ведучих кредиту, в той час як про можливе поведінці клієнтів, яким було відмовлено в кредиті, залишається тільки здогадуватися.

Уразливість скорингу також полягає в тому, що програма оцінює не реальну людину, а інформацію, яку він про себе повідомляє, і добре підготовлений клієнт може представити дані про себе так, що практично гарантовано отримає кредит. Крім того, скорингові моделі вимагають постійної доробки і оновлення, так як з часом змінюються як соціально-економічні умови і умови кредитування, так і самі люди. На Заході розробка нових скорингових моделей відбувається раз на півтора-два рік і багато в чому залежить від стабільності економіки в цей період.

Банківськими установами різних країн випробувано багато систем оцінювання кредитоспроможності позичальників. Ці системи відрізняються одна від одної кількістю показників, що застосовуються як складові частини загального рейтингу позичальника, а також різними методиками складання характеристики та визначення їх пріоритетності.

Досить популярним є принцип C.A.M.P.A.R.I [17].

С - Customer (Клієнт),

А - Ability (Спроможність),

М - Means/Margin (Кошти/Маржа),

Р - Purpose (Ціль),

А - Ammout (Сума),

R - Repayment (Погашення),

I - Insurance (Страхування).

Характеристика клієнта включає збір та аналіз інформації про клієнта. При цьому обов'язково аналізуються кредитні відносини клієнта з банком у минулому. Якщо клієнт -- фізична особа, аналізуються його особиста соціальна стабільність, вік та стан здоров'я, матеріальне становище, розмір його витрат, бізнесове оточення та зв'язки. Якщо клієнтом є корпорація, насамперед аналізуються величина та структура капіталу позичальника, його фінансове становище, бажання використати власний капітал у проекті, під який проводиться кредитування, а також стан галузі, до якої належить позичальник, конкурентна позиція підприємства-позичальника на ринку.

Здатність повернути позику легко дослідити, якщо кредит падаєть-ся фізичній особі. Якщо кредит надається юридичній особі, треба проаналізувати якість фінансового менеджменту і фінансові можливості позичальника, а саме можливості отримувати достатній грошовий потік та ефективно управляти ним.

Дохідність визначається фінансовою стратегією банку в цілому та кредитною політикою зокрема, а також конкурентним середовищем на ринку банківських послуг. Більш ризикова стратегія банку буде спрямована па прийняття значних кредитних ризиків та встановлення високої маржі як плати за ризик. Дохідність значною мірою залежить і від рівня кредитного ризику за конкретним кредитом. Вона буде різною залежно від виду, терміну, забезпеченості кредиту, надійності позичальника тощо.

Визначення дійсної цілі кредитування дає змогу банку дати правильну оцінку якості кредитної заявки і в разі задовільної якості розробити відповідну структуру кредиту. Метою позики може бути фінансування основного чи оборотного капіталу, венчурних підприємств, погашення інших боргів, проведення спекулятивних операцій тощо. Банк не повинен допускати використання кредиту па незаконні цілі чи на діяльність, яка не передбачена статутом позичальника.

Розмір позики має відповідати цілям кредитування. Банкіру треба впевнитись у тому, що клієнт не вимагає суми, більшої чи меншої за необхідну для даного проекту. Якщо клієнт вимагає меншу суму, цс може призвести до необхідності додаткового фінансування. Крім того, бажано, щоб розмір позики був меншим від частки участі клієнта в проекті.

Умови погашення позики мають відповідати цілі позики та фінансовим можливостям позичальника. Структура платежів у погашення позики має відповідати структурі грошових потоків позичальника. Деякі види позик повинні мати певний максимальний термін. Наприклад, термін позики па купівлю обладнання не повинен перевищувати терміну експлуатації цього обладнання.

Страхування ризику непогашений позики може здійснюватись за рахунок застави чи гарантії. Бажано використовувати при наданні кредитів застави і гарантії одночасно і не надавати кредити тільки під заставу чи під гарантію. Якщо кредит надається під заставу, треба проаналізувати, наскільки застава захищена від інфляції, наскільки легко буде її стягнути у разі неповернення кредиту, яке допустиме співвідношення ринкової вартості застави та розміру кредиту і як часто це співвідношення треба переглядати.

Недосконалість існуючих методів є поштовхом до створення нових, одним з яких є MEMO-RISK, що передбачає два етапи. Перший етап - MEMO:

М - менеджмент (management),

Е - досвід (experience),

М - ринок (market),

О - функціонування бізнесу (operations).

Основна увага на цьому етапі приділяється компетенції та кваліфікованості керівника, стану й перспективам розвитку ринку, системі розподілу товарів, послуг, загальній діяльності підприємства. На другому етапі - RISK увага звертається на здатність проведення розрахунків з урахуванням змін на ринку чи підвищення відсоткових ставок, вартості забезпечення та рівень контролю[5].

R - Repayment - погашення,

I - Interest - процент,

S - Security - забезпечення,

К - Кontrol -контроль.

У практиці європейських, американських, російських та деяких вітчизняних банків знайшли своє втілення й інші методики аналізу кредитоспроможності клієнта - уже згадана система CAMPARI і PARTS, які ґрунтуються на послідовному розгляді зафіксованих у кредитній заявці та фінансових документах найсуттєвіших аспектів, що характеризують клієнта, з метою виявлення потенційного ризику надання конкретного кредиту. Проте їх використання в Україні є досить обмеженим.

PARTS утворюється із початкових літер таких слів:

Р - purpose - ціль;

А - amount - розмір кредиту;

R - repayment - умови погашення основного боргу та процентів;

Т - terms - строк кредиту;

S - security - забезпечення.

Використання банками зазначених моделей оцінки кредитоспроможності позичальника дозволяє скоротити час аналізу кредитних заявок і бізнес планів та термін прийняття кредиторами рішення щодо надання кредиту.

З метою подолання недоліків всіх зазначених моделей і методів в сучасних умовах банківські установи розробляють та використовують власні методики оцінки визначення фінансового стану позичальника з урахуванням рекомендацій Національного банку України.

Отже, існують різні методики оцінки ризику втрати кредитоспроможності позичальника як у світовій практиці, так і в Україні. Нині Національний банк України (НБУ) не пропонує універсального підходу, а лише визначає напрямок оцінки, що надає можливість кредиторам запроваджувати власні розробки.

ВИСНОВКИ

Отже, ризик - це потенційна можливість недоотримання доходів або зменшення ринкової вартості капіталу банку внаслідок несприятливого впливу зовнішніх або внутрішніх факторів. Успішна діяльність банку в цілому великою мірою залежить від обраної стратегії управління ризиками.

Кредитний ризик є ймовірністю фінансових втрат внаслідок невиконання позичальниками своїх зобов'язань. Кредитний ризик є досить складною сукупністю елементів, які викликаються зовнішніми (не регулюваними банком) і внутрішніми факторами. Важливою характеристокою кредитного ризику є його динамічність, яка вимагає від банківських працівників переодичної оцінки ризику та управління ним.

Мета процесу управління банківськими ризиками полягає в їх обмеженні або мінімізації, оскільки повністю уникнути ризиків неможливо. Ключове завдання кожного банку пов'язано з управлінням ризиками з метою їх мінімізації, один із шляхів якої полягає у створенні резервів.

Масові неплатежі в нашій країні на сьогоднішній день в більшості випадків пов'язані з недооцінкою моментів кредитного ризику, з нецивілізованим підходом банків на початку розвитку ринкових відносин до своєї кредитної політики.. Кредитним відділам банків необхідно постійно враховувати, аналізувати зарубіжний та всезростаючий вітчизняний досвід

Аналіз основних сучасних методичних підходів до оцінки кредитоспроможності позичальника як одного з основних напрямків управління кредитними ризиками показав, що всі вони здебільшого спрямовані на вдосконалення та розширення системи фінансових характеристик та показників діяльності господарюючих суб'єктів, за якими оцінюється ймовірність виникнення ризикового кредиту. Однак, незалежно від того, є ознаки появи кредитного ризику фінансовими чи нефінансовими, вони повинні насторожувати відповідні відділи банків. Чим раніше будуть вони виявлені, тим більше банк матиме часу для збору необхідної інформації і розробку стратегії врятування кредиту.

Якісна кредитна політика як інструмент управління кредитним ризиком визначає критерії вибору найбезпечніших позик і режиму надання їх конкретному позичальнику; передбачає конкретні алгоритми розрахунку ліміту кредитування на одного позичальника; конкретні заходи з диверсифікації кредитного портфеля; методику оцінювання рівня ризику. Можна і далі деталізувати кредитну політику щодо заходів з мінімізації ризику, та тільки професійність , детальність і практичність формування цих заходів забезпечить реальну реалізацію їхнього призначення.

В першу чергу мінімізація кредитного ризику має здійснюватись силами самих банків шляхом застосування активних методів впливу на імовірність неповернення позик та процентів за ними в сторону зменшення.

Завданням банків є вдосконалення внутрішнього кредитного ризик-менеджменту. Мотивацією слугує підвищення конкуренції, але для цього на державному рівні повинні бути вирішенні інформаційні, законодавчі, загальноекономічні неузгодженні питання.

Враховуючи набутий досвід управління кредитними ризиками, кожному комерційному банку для досягнення успіху у вирішенні поставлених завдань варто впровадити ефективну, суттєву нову систему управління ризиками:

- розробити процедуру виявлення, моніторингу та контролю ризиків банківської діяльності;

- впроваджувати існуючі та розробляти самостійно моделі кількісної оцінки ризиків;

- проводити роботу, спрямовану на підготовку кваліфікованих спеціалістів з питань ризик-менеджменту.

Саме таке коло окреслених напрямків повинно стати предметом досліджень подальшого вдосконалення системи управління кредитними ризиками.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III

2. N 104, 15.03.2004, Методичні вказівки з інспектування банків "Система оцінки ризиків": Постанова Правління Національного Банку України 15.03.2004р. №104 [Електроний ресурс]. - Режим доступу - http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0104500-04

3. Офіційний сайт Національного банку України [Електроний ресурс] - Режим доступу - http://www.bank.gov.ua

4. Фінансовий менеджмент у банку [Текст] : підручник / Л. О. Примостка ; Держ. вищ. навч. закл. "Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана". - 3-тє вид., допов. і переробл. - К. : КНЕУ, 2012. - 338 с.

5. Банківське кредитування: Навчальний посібник / Владичин У. В., за ред. д.е.н., проф. С. К. Реверчука. - К.: Атіка, 2008.

6. Положення «Про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями» від 25.01.2012 № 2

7. Кредитний менеджмент: навч. посіб. / А. М. Мороз, Р. І. Шевченко, І. В.Шевченко, І. В. Дубик. - К. : КНЕУ, 2009. - 399 с,

8. В. С. Котковський, О.В. Неізвєстна. Банківські операції: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2011. - 498 с.

9. «Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні» Національний банк; Постанова, Інструкція від 28.08.2001 № 368

10. Постанова «Про схвалення Методики розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні» Національний банк; від 02.06.2009 № 315

11. «Про затвердження Положення про порядок формування обов'язкових резервів для банків України та філій іноземних банків в Україні» від 16.03.2006 № 91

12. Данілов О.Д. Паєнтко Т.В. Фінанси підприємств у запитаннях і відповідях: Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ, 2011. - 256 с.

13. Банківські операції : навч. посібник / Р.Р. Коцовська О.П. Павлишин Л. М. Хміль - К: УБС НБУ: Знання. - 2010. - 390 с.

14. Економічний аналіз: Підручник. Затверджено МОН / Мних Є.В. -- К., 2011. -- 630 с.

15. Обгрунтування господарських рішень та оцінювання ризиків: навчальний посібник/ Донець Л.І., Шепеленко О.В., Баранцева С.М., Сергєєва О.В., Веремейчик О.Ф. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 472 с.

16. Банківський маркетинг : підручн. [для студ. вищ. навч. закл. ]/ І. О. Лютий, О. О. Солодка - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 776 с.

17. Кредитний ризик комерцiйного банку / В.В. Вiтлiнський, О.В. Пернарiвський, Я.С. Наконечний, Г.I. Великоiваненко. За ред. В.В. Вiтлiнського. - К.: Тов-во «Знання», КОО, 2009. - 251 с.

18. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: підручник. -- 2 -ге вид., стер. -- К.: Знання, 2008. -- 535с.

19. Кредитування і контроль [Текст] : навч. посіб. / В. Я. Вовк, О. В. Хмеленко. - К. : Знання, 2008. - 463 с.

20. Фінансова звітність ПАТ «ВТБ Банк» - [Електроний ресурс]. - Режим доступу - http://vtb.com.ua/about/information/fin_report/

21. Офіційний сайт державної установи «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України» [Електроний ресурс]. - Режим доступу - http://smida.gov.ua

22. Фінансові результати діяльності банків України // Вісник НБУ № 3, 2010 р., 2011р., 2012р.

23. О.Гринько. Моделювання диверсифікації кредитного ризику / Вісник НБУ № 1 (191) Січень 2012

24. Волик Н. Г., Ісаєнко А. І. Секюритизація банківських активів як метод управління портфельним кредитним ризиком [Електроний ресурс] - Режим доступу - http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Dtr_ep/2011_2/files/EC211_39.pdf

25. І. В. Єлейко. Особливості мінімізації кредитного ризику банківської установи [Електроний ресурс] - Режим доступу - http://archive.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/21_8/150_Jel.pdf

26. Електронна система комплексного розкриття інформації (ЕСКРІН) [Електроний ресурс] - Режим доступу - http:// escrin.nssmc.gov.ua

27. Лепейко Т.І., Доценко Т.О. Аналіз сучасних методик прогно-зування ймовірності банкрутства підприємств [Електроний ресурс] - Режим доступу - http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Fkd/2011_1/part2/38.PDF

Размещено на Allbest.ru