Вплив ризиків кредитного портфеля на формування резервів банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

У діяльності сучасних комерційних банків України застосовуються наступні види резервів покриття банківських ризиків: внутрішній резервний фонд у складі власного капіталу на погашення можливої збитковості діяльності банку, зовнішній обов'язковий резерв на коррахунку в НБУ гарантування повернення залучених та запозичених коштів клієнтів банку, зовнішній резерв страхування вкладів фізичних осіб в Фонді гарантування вкладів, внутрішні спеціальні резерви компенсацій можливих втрат від активних операцій.

Аналіз динаміки резервування кредитних ризиків в банківській системі України у 2009-2010 років за даними НБУ показав, що з рівня резервування кредитних ризиків в сумарному кредитному портфелі банківської системи України - 4,0% (2005-2007 рр.) його величина зросла на протязі 2009-2010 рр. до рівня 15,4% станом на початок 2011 року.

Актуальність курсової роботи полягає в тому, що створення внутрішніх резервів кредитних ризиків за рахунок доходів банку та прибутковість діяльності комерційного банку є взаємозалежними та протинаправленими процесами, які потребують дослідження та оптимізації в напрямку досягнення максимального прибутку при мінімально можливому ризику діяльності.

Об'єкт дослідження: спеціальні резерви, що формуються ПАТ КБ «Приватбанком» для покриття кредитних ризиків.

Предмет дослідження: економічні відносини, що виникають в процесі формування та використання резервів на покриття кредитних ризиків в комерційних банках.

Мета курсової роботи: з'ясувати проблеми, що виникають в процесі формування і використання резервів на покриття кредитних ризиків в комерційних банках, та запропонувати можливі шляхи їх вирішення.

Для досягнення мети в курсовій роботі вирішені наступні завдання:

1. У першому розділі:

- визначена сутність, особливості прояву кредитного ризику, критерії та методи його оцінювання;

- систематизовані характеристики сучасних способів мінімізації кредитного ризику в банку;

- охарактеризоване формування резервів під кредитні ризики, як один із способів мінімізації кредитного ризику.

2. У другому розділі:

- проаналізована якість кредитних операцій дослідженого банку;

- проаналізоване формування та використання резерву на покриття можливих втрат за кредитними операціями.

3. У третьому розділі: запропоновані можливі шляхи вдосконалення процесу формування і використання резервів за кредитними ризиками.

Методами курсового дослідження були - історичний аналіз, структурний аналіз, первинні статистичні спостереження, групування та статистичний аналіз хронологічних рядів параметрів.

1. Теоретичні основи формування резервів під ризики кредитного портфеля банку

1.1 Сутність кредитного ризику та способи його мінімізації в банку

Ризик (з точки зору банку) це потенційна можливість недоотримання доходів або зменшення ринкової вартості капіталу банку внаслідок несприятливого впливу зовнішніх або внутрішніх факторів. Такі збитки можуть бути прямими (втрата доходів або капіталу) чи непрямими (накладення обмежень на здатність організації досягати своїх бізнес-цілей). Зазначені обмеження стримують здатність банку здійснювати свою поточну діяльність або використовувати можливості для розширення бізнесу 16; 14.

Ризик (з точки зору Національного банку України) це ймовірність того, що події, очікувані або неочікувані, можуть мати негативний вплив на капітал та/або надходження банку. Толерантність до ризику (визначення рівня допустимого ризику) це визначення того рівня ризику, на який банк погоджується йти для досягнення мети його діяльності та виконання його стратегічних завдань. Рівень допустимого ризику звичайно визначається у внутрішніх положеннях та планах банку, які затверджуються відповідно до принципів корпоративного управління 26.

Ризики діяльності банку виникають на основі як внутрішніх (ендогенних), так і зовнішніх (екзогенних) факторів. Важливим є те, що значна частина зовнішніх факторів знаходиться поза межами контролю з боку банку, а відтак банк не може мати повної впевненості щодо результатів майбутніх подій та часу їх виникнення 7; 24.

Успішна діяльність банку в цілому великою мірою залежить від обраної стратегії управління ризиками. Мета процесу управління банківськими ризиками полягає в їх обмеженні або мінімізації, оскільки повністю уникнути ризиків неможливо. Управління банківськими ризиками, як правило, спрямоване на забезпечення отримання банком відповідної винагороди за прийняття ризиків 15; 36.

З метою здійснення банківського нагляду Національний банк України виділив дев'ять категорій ризику, а саме: кредитний ризик, ризик ліквідності, ризик зміни процентної ставки, ринковий ризик, валютний ризик, операційно-технологічний ризик, ризик репутації, юридичний ризик та стратегічний ризик. Ці категорії не є взаємовиключними; будь-який продукт або послуга може наражати банк на декілька ризиків 12; 207.

Кредитний ризик є ймовірністю фінансових втрат внаслідок невиконання позичальниками своїх зобов'язань.

Кредитний ризик присутній не лише в операціях прямого кредитування, а й під час здійснення лізингових, факторингових, гарантійних операцій, у процесі формування портфеля цінних паперів та ін. 16; 97.

Процес управління ризиками складається з таких етапів:

1. Ідентифікація - усвідомлення ризику, визначення причин його виникнення та ризикових сфер;

2. Квантифікація - вимірювання, аналіз та оцінювання величини ризику;

3. Мінімізація - зниження чи обмеження ризиків за допомогою відповідних методів управління;

4. Моніторинг - здійснення постійного контролю за рівнем ризиків з механізмом зворотного зв'язку 19; 354.

Управління кредитним ризиком здійснюється за допомогою:

- лімітування кредитів;

- диверсифікації портфеля позичок банку;

- контролю за використанням кредиту та оперативності при стягненні боргу;

- страхування кредитних операцій;

- достатнього та якісного забезпечення наданих кредитів;

- аналізу кредитоспроможності.

Під час оцінки кредитного ризику розрізняють індивідуальний та портфельний кредитний ризик.

Джерелом індивідуального кредитного ризику є окремий, конкретний контрагент банку позичальник, боржник, емітент цінних паперів.

Оцінка індивідуального кредитного ризику передбачає оцінку кредитоспроможності такого окремого контрагента, тобто його індивідуальну спроможність своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за взятими зобов'язаннями.

Портфельний кредитний ризик виявляється у зменшенні вартості активів банку (іншій, аніж унаслідок зміни ринкової процентної ставки).

Джерелом портфельного кредитного ризику є сукупна заборгованість банку за операціями, яким притаманний кредитний ризик, кредитний портфель, портфель цінних паперів, портфель дебіторської заборгованості тощо. Оцінка портфельного кредитного ризику передбачає оцінку концентрації та диверсифікації активів банку 23; 168.

Управління ризиками це процес, за допомогою якого банк виявляє (ідентифікує) ризики, проводить оцінку їх величини, здійснює їхній моніторинг і контролює свої ризикові позиції, а також враховує взаємозв'язки між різними категоріями (видами) ризиків 11; 403.

Система управління кредитним ризиком має включати, як мінімум, такі компоненти:

1) політику та положення щодо управління кредитним ризиком, які мають бути розглянуті та затверджені спостережною радою або правлінням банку, відповідно до принципів корпоративного управління;

2) положення щодо кредитування, які враховують як балансові, так і позабалансові операції банку, а саме:

а) регламентують типи і умови кредитів, які надаватиме установа;

б) враховують характер ринків та галузей, яким надаватимуться кредити;

в) адекватно враховують концентрацію кредитного ризику і пов'язаних із ним потенційних ризиків;

3) положення щодо лімітів ризику на одного контрагента, групу взаємопов'язаних контрагентів, за галузями або секторами економіки, за географічними регіонами або іншими кредитними операціями, які можна розглядати в сукупності (експозиціями);

4) чітко визначену і продуману систему повноважень з прийняття рішень щодо ухвалення кредитних операцій;

5) комплексну систему оцінки кредитного ризику;

6) належну інформаційну базу, яка:

а) дозволяє керівництву приймати обґрунтовані кредитні рішення і оцінювати ризик на постійній основі;

б) дозволяє контролювати розмір, призначення та джерело заборгованості, а також дозволяє оцінити здатність позичальника своєчасно її погасити;

в) забезпечує можливість застосування відповідних штрафних санкцій проти позичальника, у випадках порушення умов договорів;

г) надає можливість здійснювати адекватне адміністрування і моніторинг кредиту.

7) процес ідентифікації кредитів, якість яких погіршується, та належної роботи із проблемними активами, яка включає:

б) періодичні перевірки якості активів для ідентифікації проблемних активів;

а) підготовку та подання періодичних звітів керівництву і спостережній раді із достатньою інформацією для оцінки рівня ризику;

в) методику ідентифікації, оцінки, обліку кредитів, чия якість погіршується, та створення під них відповідних резервів;

г) порівняння загальних сум проблемних активів з капіталом;

д) оцінку потенційних збитків за проблемними активами і формування резервів, достатніх для поглинання таких збитків 15; 361.

Результати цього аналізу мають надаватися правлінню і спостережній раді на регулярній основі.

З метою мінімізації кредитних ризиків комерційних банків Національний банк України установив нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку. Порядок їх розрахунку та нормативні вимоги до оптимальних рівнів наведені в таблиці 1.1.

Базою для розрахунку економічних нормативів Н7, Н8 є регулятивний капітал банку. Базою для розрахунку економічних нормативів Н9, Н10 є статутний капітал банку 10; 22.

Таблиця 1.1. Нормативи НБУ для мінімізації кредитного ризику банків

№	Назва нормативу	Методика розрахунку	Нормативне значення
1	Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7)	Показник розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента, до регулятивного капіталу	Не більше 25%
2	Норматив великих кредитних ризиків (Н8)	Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів, з урахуванням усіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу	Не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку
3	Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9)	Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх зобов'язань цього інсайдера перед банком і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього інсайдера, до статутного капіталу банку	Не більше 5%
4	Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10)	Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобов'язань усіх інсайдерів перед банком і 100 відсотків суми позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, до статутного капіталу	Не більше 30%

1.2 Формування резервів під кредитні ризики, як один із способів мінімізації кредитного ризику

кредитний ризик банк стандарт

Резервування - один із напрямів мінімізації кредитних ризиків. Чим вищій ступінь ризику бере на себе банк, тим вищим повинен бути прибуток, на який він може розраховувати. Тому основна задача комерційного банку полягає в досягненні оптимального поєднання ризиковості та прибутковості банківських операцій. Ключове завдання кожного банку пов'язано з управлінням ризиками з метою їх мінімізації, один із шляхів якої полягає у створенні резервів 21; 169.

Зараз у роботі комерційних банків України використовуються наступні види резервів: внутрішній резервний фонд у складі власного капіталу на погашення можливої збитковості діяльності банку, зовнішній обов'язковий резерв на коррахунку в НБУ гарантування повернення залучених та запозичених коштів клієнтів банку, зовнішній резерв страхування вкладів фізичних осіб в Фонді гарантування вкладів, внутрішні резерви компенсацій можливих втрат від активних операцій 1.

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності. Створення резерву під кредитні ризики це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій 4.

З метою недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальників (контрагентів банку) оцінка кредитних ризиків здійснюється за всіма кредитними операціями та коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках як у національній, так і в іноземній валюті 8; 24.

Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства 4.

З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки здійснюють класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залежно від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: «стандартна», «під контролем», «субстандартні», «сумнівна» чи «безнадійна» 13; 509.

Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора.

Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення 16; 55.

Банки зобов'язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах 4.

Не здійснюється формування резерву: за бюджетними кредитами; за кредитними операціями між установами в системі одного банку; за операціями фінансового лізингу, якщо об'єктом цих операцій є нерухоме майно; за коштами, що розміщені банком на умовах субординованого боргу; за позабалансовими зобов'язаннями з кредитування (крім зобов'язань, наданих банкам), за якими банк не повинен надавати кошти за першою вимогою контрагента (тобто за якими банк не несе ризику); за коштами в іноземній валюті, що перерахована Національному банку 4.

Резерв під кредитні ризики поділяється на резерви під стандартну та нестандартну заборгованість за кредитними операціями. Резерви під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як «під контролем», «субстандартні», «сумнівні», а також «безнадійні»:

- «стандартні» кредитні операції це операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить один відсоток чистого кредитного ризику.

- «під контролем» це кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації та становить п'ять відсотків чистого кредитного ризику.

- «субстандартні» кредитні операції це операції, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20 відсотків чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.

- «сумнівні» кредитні операції це операції, за якими виконання зобов'язань з боку позичальника / контрагента банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька та становить 50 відсотків чистого кредитного ризику.

- «безнадійні» кредитні операції це операції, імовірність виконання зобов'язань за якими з боку позичальника / контрагента банку (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними 14; 105.

Резерв під кредитні ризики формується в тій валюті, у якій враховується заборгованість.

Резерв під кредитні ризики використовується лише для покриття збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними операціями за основним боргом, стягнення якої є неможливим.

Банки зобов'язані здійснювати розрахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість (з урахуванням строків погашення боргу за кредитними операціями) протягом місяця, у якому здійснено кредитну операцію (або укладено угоду на її здійснення). Формування резервів банки зобов'язані здійснювати щомісяця в повному обсязі незалежно від розміру їх доходів за групами ризику відповідно до сум заборгованості за кредитними операціями (у тому числі наданих зобов'язань з кредитування) за станом на перше число місяця, наступного за звітним, до встановленого строку для подання оборотно-сальдового балансу (щомісяця).

Безнадійна кредитна заборгованість списується банком за рахунок резерву під нестандартну заборгованість за рішенням правління банку 15; 61.

З метою розрахунку обсягу резерву під кредитні ризики та визначення чистого кредитного ризику банк повинен проаналізувати кредитний портфель.

Аналіз кредитного портфеля та класифікація кредитних операцій (валового кредитного ризику) здійснюється за такими критеріями:

- оцінка фінансового стану позичальника (контрагента банку);

- стан обслуговування позичальником (контрагентом банку) кредитної заборгованості за основним боргом і відсотків (комісій та інших платежів із обслуговування боргу) за ним у розрізі кожної окремої заборгованості та спроможність позичальника надалі обслуговувати цей борг;

- рівень забезпечення кредитної операції 19; 55.

Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням вимог цього Положення, у яких мають бути визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо. Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:

- платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);

- фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

- обсяг реалізації;

- обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів у динаміці);

- склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);

- собівартість продукції (у динаміці);

- прибутки та збитки (у динаміці);

- рентабельність (у динаміці);

- кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

Банками щомісячно здійснюється визначення поточної групи кредитних операцій за станом обслуговування позичальником боргу за ними, класифікуючи їх стан як «добрий», «слабкий», «незадовільний» [12; 96].

Таблиця 1.2. Класифікація кредитних операцій банку за рівнем кредитного ризику

Фінансовий стан позичальника (клас)	Обслуговування боргу позичальником (група)
	«добре»	«слабке»	«незадовільне»
«А»	«стандартна»	«під контролем»	«субстандартні»
«Б»	«під контролем»	«субстандартні»	«субстандартні»
«В»	«субстандартні»	«субстандартні»	«сумнівна»
«Г»	«сумнівна»	«сумнівна»	«безнадійна»
«Д»	«сумнівна»	«безнадійна»	«безнадійна»

1.3 Нормативне регулювання та міжнародні стандарти щодо формування та використання резерву на відшкодування можливих збитків від кредитних операцій

Нормативне регулювання питання формування та використання резервів під кредитні операції здійснюється законодавчими актами та внутрішніми розпорядчими документами банку.

Положенням «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», яке затверджено Постановою НБУ №279 від 06.07.2000 р регламентуються основні положення щодо даного питання.

Відповідно до даного Положення №279 банки зобов'язані здійснювати формування резервів під кредитні ризики за коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, та за простроченими на строк понад 30 днів нарахованими доходами за кредитними операціями 4.

Наступним є Закон України «Про Національний банк України», де в статті 59 зазначено, що Національний банк визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших ризиків банків [2].

Інструкцією «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України» визначені основні рахунки на яких здійснюється облік формування та використання резервів під кредитні ризики [3].

Постановою «Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України», яка затверджена постановою Правління НБУ №481 від 27.12.2007 року визначено порядок відображення в бухгалтерському обліку інформації про надання (отримання) кредитів, гарантій, авалів, поручительств, здійснення факторингових операцій, операцій репо, врахування векселів, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України 3.

Постановою «Про затвердження Порядку формування банками резервів за кредитами і нарахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості», яка затверджена постановою Правління НБУ №424 від 13.09.2010 р. визначено, що банки формують резерви за кредитами та нарахованими за ними процентами самостійно в розмірі та порядку, установлених Положенням №279 4.

Постановою «Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що подається до НБУ» №124 зазначено, що звітність про класифікацію кредитних операцій, створення резервів та їх використання складається за формами №302 «Звіт про класифіковані кредитні операції за формами власності», №604 «Звіт про розрахунок резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» та подається банками - юридичними особами (зведені дані з урахуванням філій, що розташовані в Україні та за її межами) територіальним управлінням НБУ.

Міжнародними стандартами також передбачене регулювання даного питання. Особливу увагу приділено цьому питанню у МСФЗ 39 «Фінансові інструменти визнання та оцінка», частина 3 «Наступне визнання».

Відповідно до даного міжнародного стандарту на першому етапі банк оцінує чи є об'єктивні признаки знецінення за кожним значним (великим) фінансовим активом, а також аналогічно аналізують інші менш значні активи, оцінюючи їх разом.

Якщо банк визначає, що не має об'єктивних умов знецінення крупного фінансового активу, то він може включити даний актив до групи однорідних активів з аналогічними характеристиками кредитного ризику і здійснити оцінку знецінення даної групи на портфельній основі 6; 11.

По активам, які відносяться до великих кредитів і для яких має місце ознаки знецінення, розраховується резерв на індивідуальній основі.

Якщо в наступний період сума збитку від знецінення знижується, і зниження може бути об'єктивно віднесене до події, що сталася після врахування зменшення корисності (наприклад, підвищення кредитного рейтингу боржника), то раніше визнаний збиток від знецінення повинен стернуватися, або безпосередньо, або шляхом коригування резерву під знецінення 5; 34.

Процес оцінки резерву під знецінення враховує всі відкриті кредитні позиції, а не тільки позиції, що мають низьку якість. Якщо банк використовує внутрішню систему класифікації позик, вона розглядає всі класи позик, а не тільки ті, якість яких суттєво погіршився. Процес оцінки суми збитку від знецінення може призвести або до певної суми, або до найкращої оцінці в межах діапазону, беручи до уваги всю важливу інформацію, доступну до випуску фінансової звітності про умови, що існують на дату її складання.

Для оцінки зменшення корисності на портфельній основі фінансові активи групуються в сукупність однорідних активів на основі аналогічних кредитних ризиків, які відображають здатність дебітора сплатити всі належні суми відповідно до умов договору (наприклад, на основі оцінки кредитного ризику або процесу класифікації, який розглядає тип активу, галузь виробництва, географічне положення, тип забезпечення, величину простроченої заборгованості та інші важливі фактори) розмір резерву під знецінення за окремими знеціненими активами в портфелі, то ці активи не включаються в портфель однорідних активів і по ним резерв оцінюється окремо 7; 28.

2. Аналіз формування резервів на покриття кредитних ризиків на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк»

2.1 Загальний аналіз кредитного ризику

Станом на 1.01.11 року ПАТ КБ «Приватбанк» утримує позиції лідера серед банків України майже по всіх показниках:

- обсяг валюти активів балансу - 113437,22 млн. грн.;

- обсяг власного капіталу - 1154,333 млн. ЄВРО;

- обсяг статутного капіталу - 8860,202 млн. грн.;

- обсяг кредитно-інвестиційного портфеля 93189,87 млн. грн.;

- обсяг резервів на кредитні ризики - 16352,33 млн. грн.;

- обсяг депозитів фізичних осіб 53953,166 млн. грн.;

- обсяг депозитів юридичних осіб 26891,415 млн. грн.;

- прибутковість статутного капіталу - 15,464%;

- прибутковість активів балансу - 1,208% 25.

За 2010 рік кредитний ризик у ПАТ КБ «Приватбанк» суттєво виріс, що характеризується абсолютними показниками, наведеними в балансах та звітах про фінансові результати діяльності банка (Додаток А), які наведені динамікою приростів обсягів кредитного портфелю та обсягів створених резервів на кредитні ризики, наведених в таблицях Додатку Б та на графіках.

Рис. 2.1. Динаміка росту обсягів кредитів юридичним і фізичним особам та резервів на кредитні ризики в ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2003-2010 роках

Як показує аналіз графіків, наведених на рис. 2.1:

1) обсяг кредитно-інвестиційного портфелю підвищився з рівня 69077,73 млрд. грн. (01.01.2010) до рівня 96720,91 млрд. грн. (01.10.2011), тобто на +27643,18 млрд. грн.;

2) обсяг створеного резерву кредитних ризиків з рівня 13,788 млрд. грн. (01.01.2010) зріс до рівня 17,317 млрд. грн. (1.01.11), тобто на +3,529 млрд. грн.;

Як показує аналіз графіків динаміки приросту показників кредитного портфеля, наведених на рис. 2.2: з жовтня 2008 року ланцюговий темп приросту резервів на кредитні ризики став суттєво перевищувати темп приросту обсягу кредитного портфелю, при цьому максимальне значення щомісячного приросту обсягу створених резервів у 84,6% відповідає даті 01.01.2009 року, а на 01.01.11 обсяг створених резервів становив 17,9%;

Рис. 2.2. Динаміка ланцюгових приростів обсягів кредитного портфелю та обсягів створених резервів на кредитні ризики в ПАТ КБ «Приватбанк» у 2004-2010 рр.

Аналіз структури зарезервованого кредитного портфелю ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 31.12.2011 року, розподілений за інтегральними показниками ризикованості кредитів по методології, показує, що в відсоткових частинах зарезервований кредитний портфель розподілений на:

1. «Стандартні» кредити - 70,5% (Відсоток резервування 1-2%);

2. Кредити «під контролем» - 0,76%(Відсоток резервування 5-7%);

3. «Субстандартні» кредити - 17,65% (Відсоток резервування 20-25%);

4. «Сумнівні до повернення» кредити - 7,88% (Відсоток резервування 50 - 60%);

5. «Безнадійні» кредити - 3,21% (Відсоток резервування 100%) 24.

2.2 Аналіз якості кредитних операцій банку

Як показує спільний аналіз даних Додатку В та структур знеціненості кредитів, наданих юридичним особам, в ПАТ КБ «Приватбанк» у 2009-2010 роках, наведених структурними діаграмами на рис. 2.3 -2.4:

Рис. 2.3. Структура знеціненості кредитів, наданих юридичним особам в ПАТ КБ «Приватбанк» у 2009 році

- обсяг поточних та незнецінених кредитів юридичним особам зріс з рівня 48,5 млрд. грн. (01.01.2010) до рівня 65,5 млрд. грн. (01.01.2011), тобто практично в 1,5 рази, при цьому частка поточних та незнецінених кредитів в сегменті портфелю (без урахування резервів) збільшилась з рівня 95,56% станом на 01.01.2010 до рівня 96,61% станом на 01.01.2011

- обсяг прострочених незнецінених кредитів юридичним особам збільшився з рівня 81,2 млн. грн. (01.01.2010) до рівня 87,7 млн. грн. (01.01.2011);

- обсяг сумнівних та безнадійних знецінених кредитів юридичним особам зменшився з рівня 0,144 млрд. грн. (01.01.2010) до рівня 0,141 млрд. грн. (01.01.2011), при цьому:

а) обсяг знецінених кредитів, сумнівних до повернення, зменшився з 658,3 млн. грн. до рівня 213,7 млн. грн.;

б) обсяг безнадійних знецінених кредитів зріс з рівня 782,9 млн. грн. до рівня 1204,3,6 млн. грн.;

в) сумарно частка цих кредитів в сегменті портфелю зменшилась з рівня 2,84% станом на 01.01.2010 до рівня 2,09% станом на 01.01.2011.

Рис. 2.4. Структура знеціненості кредитів, наданих юридичним особам в ПАТ КБ «Приватбанк» у 2010 році

Як показує аналіз структур знеціненості споживчих кредитів, наданих фізичним особам, в ПАТ КБ «Приватбанк» у 20010 -2011 роках, наведених структурними діаграмами на рис. 2.5 - 2.6:



Рис. 2.5. Структура знеціненості споживчих кредитів, наданих фізичним особам в ПАТ КБ «Приватбанк» у 2009 році

- обсяг поточних та незнецінених споживчих кредитів фізособам зріс з рівня 4,84 млрд. грн. (01.01.2010) до рівня 7,46 млрд. грн. (01.01.2011), тобто практично в 1,5 рази, при цьому частка поточних та незнецінених споживчих кредитів в сегменті портфелю (без урахування резервів) зменшилась з рівня 69,23% станом на 01.01.2010 до рівня 55,44% станом на 01.01.2011;

Рис. 2.6. Структура знеціненості споживчих кредитів, наданих фізичним особам в ПАТ «Приватбанк» у 2010 році

- обсяг прострочених незнецінених споживчих кредитів фізичним особам збільшився з рівня 810,5 млн. грн. (01.01.2010) до рівня 244,1 млн. грн. (01.01.2011), при цьому частка прострочених незнецінених споживчих кредитів в сегменті портфелю (без урахування резервів) зменшилась з рівня 11,55% станом на 01.01.2010 до рівня 1,8% станом на 01.01.2011;

- обсяг сумнівних знецінених споживчих кредитів фізичним особам зріс з рівня 279,5 млн. грн. (01.01.2010) до рівня 464,9 млн. грн. (01.01.2011), при цьому частка цих кредитів в сегменті портфелю зросла з рівня 3,99% станом на 01.01.2010 до рівня 34,56% станом на 01.01.2010;

- обсяг безнадійних знецінених споживчих кредитів фізичним особам зріс з рівня 1,07 млрд. грн. (01.01.2010) до рівня 1,1 млн. грн. (01.01.2011), при цьому частка цих кредитів в сегменті портфелю зросла з рівня 1,55% станом на 01.01.2010 до рівня 8,17% станом на 01.01.2011.

В Додатку В наведені графіки частки загальної забезпеченості заставою кредитів в сегментах кредитного портфелю ПАТ КБ «Приватбанк» у 2007-2008 роках та застосування в якості застави нерухомого та рухомого майна, цінних паперів та депозитів 24.

Як показує аналіз таблиць табл. В1 - В2 (Додаток В):

- загальний рівень забезпеченості наданих кредитів заставою підвищився з 82,44% станом на 01.01.2010 до 85,52% станом на 01.01.2011;

- рівень покриття заставою кредитів наданих юридичним особам підвищився з 9,8% станом на 01.01.2010 до 96,1% станом на 01.01.2011, при цьому частка застосування основного виду застави у вигляді рухомого майна та оборотних виробничих активів зросла з рівня 68,8% у 2009 році до 71,23% у 2010 році;

- рівень покриття заставою у вигляді виключно цінних паперів підвищився з 3.9% станом на 01.01.2010 до 6.7% станом на 01.01.2011;

- рівень покриття заставою кредитів, наданих фізособам приватним підприємцям, знизився з 98,6% станом на 01.01.2010 до 93,1% станом на 01.01.2011, при цьому частка застосування основного вида застави у вигляді рухомого майна та оборотних виробничих активів зросла з рівня 8,5% у 2009 році до 63,4% у 2010 році, а частка використання нерухомості в заставі зменшилась приблизно в 1,5 рази;

- рівень покриття заставою іпотечних кредитів, наданих фізособам, підвищився з 97,6% станом на 01.01.2010 до 98,1% станом на 01.01.2011, при цьому частка застосування основного вида застави у вигляді житлового нерухомого майна знизилась з рівня 81,2% у 2009 році до 72,9% у 2010 році;

- рівень покриття заставою споживчих кредитів, наданих фізособам, знизився з 9,2% станом на 01.01.2010 до 6,8% станом на 01.01.2011, при цьому частка застосування основного вида застави у вигляді житлового нерухомого майна збільшився з рівня 0,008% у 2009 році до 0,6% у 2010 році, а частка застосування рухомого майна зменшилась з рівня 99,8% у 2009 році до 96,8% у 2010 році.

Станом на кінець дня 31 грудня 2010 року, за даними банку, значення нормативів кредитного ризику відповідно становлять:

- норматив ризику на одного контрагента Н7 (норматив 25%) - 24,77%;

- норматив великих кредитних ризиків Н8 (норматив 800%)  299,4%;

- норматив Н9 (нормативне значення не більше 5%) - 4,65%;

- норматив Н10 (нормативне значення не більше 30%) - 27,40%.

2.3 Формування та використання банком резерву на покриття можливих втрат за кредитними операціями та за нарахованими відсотками за кредитними операціями

Динаміка показників формування та використання резервів під заборгованість за кредитами в ПАТ КБ «Приватбанк» у 2004-2010 роках наведена в табл. 2.1:

Таблиця 2.1. Динаміка формування та використання резервів під кредитну заборгованість в ПАТ КБ «Приватбанк» за 2004-2009 роки

Показник руху резервів під ризики кредитної заборгованості, тис. грн.	Рік
	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
1. Залишок резерву під кредитні ризики станом на 1 січня, тис. грн.	826 551	1 266 338	1 814 614	3 136 224	3 935 635	8 607 224	9 047 064
2. Сальдо додаткових відрахувань в резерви за рахунок погіршення якості кредитного портфеля та на протязі року, тис. грн.	455 419	585 345	1 361 572	949 850	4 733 000	3 283 946	4 979 657
3. Списання безнадійної кр. заборг. за рахунок резервів, тис. грн.	-15 632	-37 069	-116 713	-49 438	-62 412	-112 355	-405 647
5.Відносний обсяг резерву за кредитними ризиками до загального обсягу кредитного портфелю на кінець року, %	12,90	11,27	10,64	8,97	13,08	16,02	9,94
6.Відносний обсяг списання безнадійної кредитної заборговано- сті за рахунок резервів на початок року в%	-1,89	-2,93	-6,43	-1,58	-1,59	-1,31	-0,45

За період розвитку світової фінансової кризи відносна частка резерву на кредитні ризики в портфелі ПАТ КБ «Приватбанк» зросла в 1,9 рази, тобто зафіксоване суттєве погіршення ризикованості кредитного портфеля.

Рис. 2.8. Динаміка структури кредитно-інвестиційного портфелю ПАТ КБ «Приватбанк» у 2009-2010 роках

Згідно графікам, наведеним на рис. 2.8, кредитно-інвестиційний портфель ПАТ КБ «Приватбанк» у 2009 році та та за результатами у 2010 році характеризується суттєвим ростом частки кредитів, наданих юридичним особам з рівня 58,97 у 2009 році до рівня 63,04% станом 2010 рік за рахунок зниження в портфелі найбільш ризикованих сегментів кредитування фізичних осіб та вкладень в операції з цінними паперами.

На рис. Г.1 - Г.2 Додатку Г наведені графіки структури резервування кредитних ризиків по сегментам кредитного портфелю в ПАТ КБ «Приватбанк» у 2009-2010 роках, які дозволяють оцінити зміну кредитного ризику в сегментах кредитування юридичних та фізичних осіб:

На протязі 2010 року ланцюговий приріст гривневих еквівалентів чистих кредитів в кредитному портфель банку склав +19,58%, а ланцюговий приріст гривневих еквівалентів сумарних резервів кредитного ризику склав (+84,6)% (Додаток Б) у порівнянні з 2009 роком, при цьому в окремих сегментах:

- резерви кредитного ризику по сегменту кредитного портфелю «Кредити юридичним особам» за рахунок погіршення якості обслуговування наданих кредитів зросли на 4298692,0 тис. грн. (69.23% створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 9546512,0 тис. грн. (що становило 82,98% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- резерви кредитного ризику по сегменту кредитного портфелю «Кредити, надані за операціями репо» за рахунок погіршення якості наданих кредитів зросли на 7318,0 тис. грн. (0.06% створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 8374,0 тис. грн. (що становило 0,01% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- резерви кредитного ризику по сегменту кредитного портфелю «Кредити, надані фізичним особам-приватним підприємцям» за рахунок покращення якості наданих кредитів зменшились на 280429,0 тис. грн. (0,69% створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 95814,0 тис. грн. (що становило 0,9% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- резерви кредитного ризику по сегменту кредитного портфелю «Іпотечні кредити, надані фізичним особам» за рахунок покращення якості наданих кредитів зменшились на 239981,0 тис. грн. (3,03% створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 418230,0 тис. грн. (що становило 3,95% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- резерви кредитного ризику по сегменту кредитного портфелю «Споживчі кредити, надані фізичним особам» за рахунок погіршення якості наданих кредитів зросли на 416088,0 тис. грн. (13,76% створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 1897203,0 тис. грн. (що становило 9,78% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- резерви кредитного ризику по сегменту кредитного портфелю «Інші кредити, надані фізичним особам» за рахунок погіршення якості наданих кредитів зросли на 539827,0 тис. грн. (13,23% створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 1822446,0 тис. грн. (що становило 1,38% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

3. Шляхи мінімізації кредитного ризику та його впливу на резерви банку

Зростання проблемної заборгованості за кредитами у ПАТ КБ «Приватбанк» і переоцінка ним кредитних портфелів у бік збільшення їх ризикованості робить актуальними не тільки короткотермінові заходи щодо посилення методів управління ризиком, але й заходи щодо вирішення довготермінових завдань трансформації стандартів управління ризиком.

До основних напрямків удосконалення процесів саморегулювання кредитної діяльності з метою збереження прибутку, слід віднести:

- впровадження системного підходу до управління кредитним ризиком, врахування взаємозв'язків між кредитним, валютним, процентним, операційним і ринковим ризиком; використання такого комплексного підходу підвищуватиме роль ризик-менеджменту в прийнятті фінансових управлінських рішень та сприятиме активізації розвитку процесів саморегулювання 7; 27;

- використання засад портфельної теорії при організації процесів управління кредитною діяльністю банків, оскільки циклічний розвиток кредитного ринку виявляє необхідність використання зазначеного методу: «кожний наступний економічний спад виявляє нові помилки в управлінні кредитними портфелями недостатню диверсифікацію, безсистемний маркетинг, невідповідність кредитної ставки рівню ризику» 5; 34.

Для формування механізму саморегулювання необхідно врахувати такі підходи до управління кредитним портфелем банку:

- по-перше, необхідно розробити логічну, незмінну та ефективну систему оцінки ризиків, яка дає змогу визначити реальний рейтинг позичальника і наступне коригування його при змінні якості позички;

- по-друге, необхідно розробити методику, що дасть змогу прогнозувати рівень збитків, притаманний будь-якій сукупності позичок із одним і тим самим рівнем ризику;

- по-третє, потрібний низький рівень лімітів концентрації ризику, що створить умови для зменшення впливу на прогнозований рівень збитків, при зміні якості невеликої кількості кредитів неможливо 6; 12.

Одним із перспективних шляхів вдосконалення процесу формування та використання резервів за кредитними ризиками є зовнішнє страхування відповідальності за неповернення кредиту в страхових компаніях. Найбільш привабливе таке страхування для споживчих кредитів, оскільки вони є невеликими за сумою та масовими за кількістю, тобто мають класичні страхові можливості виплат по окремим страховим випадкам за рахунок масових страхових премій великої кількості позичальників 22; 12.

При цьому, ПАТ КБ «Приватбанк» отримає наступні вигоди:

- можливість реструктуризації (пролонгації) прострочених споживчих кредитів за рахунок отримання страхової гарантії повернення споживчого кредиту у наступних періодах;

- полегшення умов для позичальника, коли поточними виплатами банку на період дії реструктуризованого кредиту залишаються тільки відсотки за користування кредитом, а повернення загальної суми боргу без часткових виплат переноситься на кінець періоду кредитування, що значно підвищує прибутковість банку;

- наявність гарантії повернення кредиту з боку страхової компанії дозволяє при реструктуризації (пролонгації) кредитів перекваліфікувати прострочені споживчі кредити в категорії меншого ризику, тобто зменшити необхідну суму створення внутрішніх резервів на кредитні ризики, тобто підвищити прибутковість банку.

Для зменшення ризику ліквідності банка та необхідності формування значних резервів на кредитні ризики потрібно використати сек'юритизації позик та інших активів. Цей механізм, як процес трансформації неліквідних активів на ліквідні цінні папери, відображений схематично на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Сек'юритизація позик як механізм зменшення резервів на кредитні ризики та джерел додаткового інвестиційного кредитування

Сек'юритизація це продаж активів банку через перетворення їх в цінні папери, які в подальшому розміщуються на ринку. В основному сек'юритизація застосовується до банківських кредитів, даючи можливість банкам передавати кредитний ризик іншим учасникам ринку інвесторам, які купують цінні папери. Крім того, за допомогою сек'юритизації банк може здійснити трансферт ризику зміни відсоткової ставки та ризику дострокового погашення кредиту. Процес сек'юритизації дозволяє перемістити балансові активи банку за баланс, тобто є одним із видів позабалансової діяльності банку. Сек'юритизація активів знижує рівень ризикованості банку, покращує якість активів, дозволяє підвищити за інших рівних умов показники адекватності капіталу 9; 30.

Ефективним способом підвищення прибутковості, зменшення ризику та відповідно зниження обсягів резервів є диверсифікація кредитного портфеля.

Метод диверсифікації полягає у розподілі кредитного портфеля серед широкого кола позичальників, які відрізняються один від одного як за характеристиками (розмір капіталу, форма власності), так і за умовами діяльності (галузь економіки, географічний регіон).

Даний метод слід застосувати зважено та обережно спираючись на статистичний аналіз і прогнозування, враховуючи можливості самого банку і, насамперед, рівень підготовки кадрів. Диверсифікація потребує професійного управління та глибокого знання ринку. Саме тому надмірна диверсифікація призводить не до зменшення, а до зростання кредитного ризику. Тому необхідно забезпечити банк достатню кількість висококваліфікованих фахівців, котрі володіють глибокими знаннями в багатьох галузях економіки, знають специфіку різних географічних територій, мають практичний досвід роботи з різними категоріями позичальників 13; 459.

Також для мінімізації кредитного ризику у ПАТ КБ «Приватбанк» можна використовувати метод лімітування. За даним методом потрібно встановити максимально допустимі розміри надання позик, що дасть змогу обмежити ризик. Завдяки встановленню лімітів кредитування банку удасться уникнути критичних втрат, спричинених необдуманою концентрацією будь-якого виду ризику, а також диверсифікувати кредитний портфель і забезпечити стабільні прибутки. Ліміти можна установити за видами кредитів, категоріями позичальників або групами взаємопов'язаних позичальників за кредитами в окремі галузі, географічні території, за найбільш ризиковими напрямками кредитування, такими як надання довгострокових позик, кредитування в іноземній валюті тощо.

Ще одним вирішенням даної проблеми може стати послаблення вимог до забезпечення комерційними банками. Це, в свою чергу, послабить тиск на позичальників.

До шляхів вирішення проблеми формування комерційними банками значного обсягу резервів є використання практики операцій з векселями. Якщо у позичальника-юридичної особи недостатньо на сьогоднішній день обігових коштів для обслуговування боргу він може видати вексель. Банк враховує даний вексель, розповсюджуючи на нього забезпечення. Коли клієнт отримує виручку від реалізації продукції він гасить відсотки і тим самим уникає виникнення простроченої заборгованості та формування резервів.

Негативний вплив світової фінансової кризи на банківську систему України сприяв перегляду діючих механізмів виявлення та мінімізації кредитних ризиків. Вирішальна роль в підтримці банківського сектору належить Національному банку. Комплекс заходів, вжитих ним для підтримки фінансових установ, сприяв покращенню діяльності вітчизняних банків, проте він потребує подальшого дослідження та вдосконалення. Саме тому детальний аналіз факторів кредитного ризику та пошук підходів реалізації банківськими установами кредитної політики дасть можливість підтримки їх Національним банком та сприятиме вирішенню даних проблем.

Висновки

Отже, ризик це потенційна можливість недоотримання доходів або зменшення ринкової вартості капіталу банку внаслідок несприятливого впливу зовнішніх або внутрішніх факторів. Успішна діяльність банку в цілому великою мірою залежить від обраної стратегії управління ризиками. Мета процесу управління банківськими ризиками полягає в їх обмеженні або мінімізації, оскільки повністю уникнути ризиків неможливо.

Кредитний ризик є ймовірністю фінансових втрат внаслідок невиконання позичальниками своїх зобов'язань.

Ключове завдання кожного банку пов'язано з управлінням ризиками з метою їх мінімізації, один із шляхів якої полягає у створенні резервів.

Резервування - один із напрямів мінімізації кредитних ризиків. Чим вищій ступінь ризику бере на себе банк, тим вищим повинен бути прибуток, на який він може розраховувати.

Створення резерву під кредитні ризики це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій.

Основні положення щодо формування резервів під кредитні ризики регламентується Положенням «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків».

За 2010 рік кредитний ризик у ПАТ КБ «Приватбанк» суттєво виріс, що сталося внаслідок таких чинників:

- різке падіння платоспроможності підприємств та населення України в умовах росту безробіття привело до масового погіршення кредитних портфелів комерційних банків за рахунок неповернення (простроченості) кредитів та несплати нарахованих відсотків за користування кредитами;

- падіння внутрішнього попиту в Україні за рахунок кризи привело до різкого падіння ліквідності заставного забезпечення кредитів, тобто масово кредити почали перекваліфіковуватися у фактично без заставні - «бланкові»;

- єдиним реальним інструментом підтримання платоспроможності комерційних банків в цих умовах стало створення підвищених внутрішніх резервів на кредитні ризики за рахунок відрахувань від отримуваних доходів.

Таким чином, за період розвитку світової фінансової кризи за рахунок згортання обсягів наданих кредитів та росту обсягів резервів відносна частка резерву на кредитні ризики в портфелі ПАТ КБ «Приватбанк» зросла в 1,9 рази, тобто банк застосовує інструментарій створення підвищених внутрішніх резервів, реагуючи на суттєве погіршення ризикованості кредитного портфеля.

Для вдосконалення мінімізації кредитного ризику та використання резервів можна використати такі методи: зовнішнє страхування відповідальності за неповернення кредиту в страхових компаніях, сек'юритизація, диверсифікація, лімітування.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12. 2000 р.

2. Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р.

3. Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України // Затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 вересня 2004 року

4. Про затвердження Положення про порядок формування і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості // Затверджено постановою Правління Національного банку України від 13 грудня 2002 року

5. Уманців Ю. Економіка України в координатах глобальних фінансових дисбалансів / Ю. Уманців // Вісник Національного банку України: журнал. - 2009. - №5. - С. 33-39.

6. Карчева Г. Особливості функціонування банківської системи України в умовах фінансово-економічної кризи / Г. Карчева // Вісник Національного банку України: журнал. - 2009. - №11. - С. 10-16.

7. Волошин І. Прогноз впливу кредитного ризику на ліквідність і процентні надходження банку // Вісник НБУ. - 2008. - №8. - С. 26-29.