Сучасний стан банківського кредитування в Україні
Поняття кредитного ризику і кредитного процесу. Сутність та необхідність кредитної політики комерційного банку. Аналіз показників кредитування, структура зобов’язань Першого Українського Міжнародного банку. Шляхи вдосконалення кредитування в Україні.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 17.12.2011 |
| Размер файла | 527,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
ВСТУП
Дослідження ефективності банківського кредитування ринкової економіки, особливо в періоди економічних криз, є безумовно актуальною темою для дипломного дослідження. В умовах ринку неминуче банки виступають основними, ключовими елементами економічного регулювання. У цьому плані особливу роль відіграють кредити, перетворюючись, у єдине джерело, що постачає у народне господарство додаткові фінансові ресурси. Кредитування банками економічної та підприємницької діяльності юридичних осіб справляє вагомий вплив на економічну діяльність держави, що визначає актуальність дослідження цієї теми в умовах розвитку ринкових відносин в Україні. За останні декілька років банківське кредитування швидко набрало оберти, але як і раніше залишаються проблеми, які турбують банки. Однією з них є неповернення кредитів, особливо в умовах економічної кризи, коли значно погіршилося становище банків.
Банки складають невід'ємну рису сучасного грошового господарства. Знаходячись у центрі економічного життя, обслуговуючи інтереси виробників, банки виступають зв'язуючою ланкою між виробником і споживачем.
Кредит в ринковій економіці необхідний, передусім, як еластичний механізм переливання капіталу з одних галузей в інші та згладжування норми прибутку. Він дає змогу подолати обмеженість індивідуального капіталу. У той же час кредит є необхідним інструментом для підтримки неперервності кругообігу фондів діючих підприємств, обслуговування процесу реалізації товарів, що є особливо важливим в умовах становлення в Україні ринкових відносин.
У ринковій економіці основною формою кредиту є банківський, який виступає необхідним інструментом стимулювання економіки, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники. В сучасних умовах необхідно навчитися як на макро-, так і на мікрорівні, правильно й ефективно використовувати банківський кредит в інтересах розвитку національної економіки України.
Метою дослідження є вивчення проблем, пов'язаних з дотриманням умов кредитування, вибором способів кредитування, обґрунтуванням практичних та методичних рекомендацій щодо вдосконалення організації роботи банків в цьому напрямку.
Об'єктом дипломного дослідження обрано Перший Український Міжнародний банк (ПУМБ).
Предметом дипломної роботи є аналіз показників кредитування на прикладі Першого Українського Міжнародного банку (ПУМБ) та шляхи вдосконалення кредитування в Україні.
Завданням дипломної роботи є:
1) розкриття сутності та принципів банківського кредитування;
2) розгляд кредитного ризику та кредитного процесу;
3) розкриття сутності та необхідності кредитної політики комерційного банку;
4) загальний аналіз фінансово-господарської діяльності ПУМБ;
5) аналіз організації кредитування позичальників банку;
6) аналіз кредитного портфелю банку ПУМБ;
7) розгляд заходів, спрямованих на удосконалення забезпечення банківських кредитів ПУМБ-банку;
8) визначення пропозицій щодо вибору оптимальної методики нарахування відсотків за кредит ПУМБ-банку;
9) визначення прогнозної моделі доходів від різноманітних форм забезпечення банківських кредитів.
Методологічну та інформаційну основу в здійсненні дослідження склали вітчизняні та зарубіжні публікації з питань фінансово-кредитних відносин, періодичні видання, а також Закони України з питань фінансово-кредитної та банківської діяльності, законодавчі правові акти України щодо правового забезпечення банківської та кредитно-фінансової діяльності, статистичні матеріали.
Посилення ролі кредитних відносин проявляється в різних аспектах. Кредит є обов'язковою умовою розширеного відтворення, важливою складовою діяльності державних, акціонерних, та малих підприємств, надійним інструментом, який опосередковує процес виробництва і реалізації продукції. Він сприяє технічному прогресу, стає джерелом капітальних вкладень, виступає інструментом стимулювання виробництва.
Кредит сприяє зміцненню господарської діяльності підприємств, так як він є необхідною умовою кругообігу виробничих фондів і фондів обігу. В умовах розширеного відтворення, дає можливість безперервно здійснювати процес обігу і, отже сприяє виробництву і реалізації продукції.
Крім того кредит, в силу своїх стимуляційних характеристик виступає в якості фактора прискорення відтворювального процесу. Необхідність повернення взятих в тимчасове користування коштів примушує підприємство приймати заходи до підвищення ефективності виробництва і, отже, прискорення відтворювального процесу.
Банківському кредиту також належить особлива роль у впливі на економічні процеси. Відомо, що особливість банківської діяльності полягає в тому, що при наданні банківських послуг прибуток не створюється - він формується за рахунок прибутку клієнтів, які користуються послугами банку.
Таким чином, кредит виступає важливим джерелом формування основних та оборотних коштів підприємств та організацій. В останні роки з розвитком ринкових відносин ця роль зростає, так як скорочується питома вага бюджетних асигнувань на цілі розвитку виробництва, що обумовлено об'єктивними причинами.
Розділ 1. Теоретичні основи банківського кредитування
1.1 Сутність і принципи банківського кредитування у ринковій економіці
У ринковій економіці основною формою кредиту є банківський кредит. Кредитування господарських суб'єктів і громадян є однією з найважливіших функцій банків як спеціалізованих кредитних установ. Банківський кредит необхідний інструмент стимулювання народного господарства, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники. В сучасних умовах необхідно навчитися як на макро-, так і на мікрорівні, правильно та ефективно використовувати банківський кредит в інтересах розвитку національної економіки України.
Банківський кредит це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику банками. Комерційні банки, що мають ліцензію НБУ, є головною ланкою кредитної системи; вони одночасно виступають у ролі покупця і продавця наявних у суспільства тимчасово вільних коштів. Позики надаються банками суб'єктам господарювання всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Фінансовою основою банківського кредиту є позичковий банківський капітал.
Таким чином, кредит - це економічні відносини, що виникають між кредитором та позичальником з приводу передачі тимчасово вільних коштів на умовах їх повернення та сплати ціни за користування. Кредит є однією з основних форм руху позичкового капіталу.
Тривалий час кредит розглядався як мінова операція, розділена у часі, заснована на довірі кредитора до позичальника. Згодом було сконцентровано увагу на досліджені механізму зв'язку кредиту з економічним середовищем. Проте справді наукового підходу до вивчення категорії кредит та його ролі в процесі відтворення це явище отримало 18-19 ст., що пов'язують з виникненням так званої натуралістичної теорії кредиту, засновниками якої виступили класики наукової економічної думки: А. Сміт, Д. Рікардо, А. Тюрго, Дж. Міль.
Суть натуралістичної теорії кредиту можна охарактеризувати такими положеннями:
1) об'єктом кредиту є тимчасово вільний капітал у вигляді натуральних речових благ, які можуть бути позичені одним економічним агентом іншому;
2) кредит - форма руху матеріальних благ, а тому роль кредиту полягає в перерозподілі цих благ у суспільстві;
3) позичковий капітал є реальним капіталом;
4) банки виступають лише як посередники в кредиті, спочатку акумулюючи вільні кошти, а потім розміщуючи їх як позику;
5) пасивні операції є первинними порівняно з активними.
У ринковій економіці має місце досить жорстка міжбанківська конкуренція за кредитне обслуговування клієнтів. Позичальник самостійно вільно вибирає той банк, в якому б він хотів отримати позику. Господарський суб'єкт має право одночасно брати позики в різних банках.
По мірі зростання ролі кредиту та банків у процесі суспільного відтворення, заміни реальних грошей кредитними засобами обігу, використання кредиту і банків у цілях державного регулювання економіки виникають нові погляди щодо суті та ролі кредиту у процесі розширеного відтворення. Цей період характеризується появою та розвитком так званої капіталотворчої теорії кредиту, найбільш яскравими представниками якої виступили: Дж. Ло, Г. Маклеод, Й. Шумпетер, А. Ган, Дж. Кейнс, М. Фрідме.
Суть капіталотворчої теорії кредиту можна окреслити такими основними положеннями:
1) кредит, як і гроші, є безпосередньо капіталом, а тому, розширення кредиту означає нагромадження капіталу;
2) банки відіграють надзвичайно важливу роль у формуванні кредитних відносин;
3) активні операції банків є первинними щодо пасивних.
Головною заслугою представників капіталотворчої теорії кредиту є те, що вони вдало відмітили різницю між позичковим та реальним капіталом: як стверджував Г. Маклеод, кредит не створює капіталу, а сам є капіталом, причому продуктивним, оскільки дає прибуток у вигляді процента; також відзначили провідну роль банків на ринку позичкового капіталу, їх значення та ролі у суспільному виробництві, при цьому відзначаючи первинність активних операцій щодо пасивних.
Банківський кредит виступає однією з провідних форм кредитування як суб'єктів господарювання, так і населення.
Банківське кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених кредитною політикою банку. Ці параметри знаходять своє відображення в бізнес-плані банку і включають:
1) пріоритетні напрямки кредитування;
2) обсяги кредитів;
3) структуру кредитного портфеля;
4) граничний розмір кредитів на одного позичальника;
5) методику оцінки фінансового стану тощо.
Процес банківського кредитування - це сукупність певних дій банку, пов'язаних із наданням і поверненням кредиту.
Цей процес складається з певних етапів, кожний з яких окремо, забезпечує розв'язання локальної задачі і разом досягається головна ціль позичкових операцій - їх надійність та прибутковість для банку.
Банківський кредит носить комерційний характер. Мета діяльності банку в процесі кредитування отримання максимального прибутку. Спрямованістю на прибутки визначається головна лінія економічної поведінки комерційних банків як при купівлі кредитних ресурсів, так і при їх продажу клієнтам [2, 6, 13, 41].
Основна робота з організації кредитного процесу в банку може бути подана у вигляді етапів, зображені на рис. 1.1.
Рисунок 1.1 - Етапи банківського кредитування [10, c. 94]
Механізм кредитування складається з шести взаємопов'язаних етапів.
До першого етапу входять збір інформації про попит на кредити, її аналіз та попередній відбір заявок. У заяві на одержання кредиту зазначається: цільове призначення кредиту його сума, строк користування, включаючи конкретні строки погашення кредиту, запропоноване забезпечення, а також характеристики Проекту (заходу), що кредитується та його економічної ефективності.
На другому етапі позичальник і банк ведуть переговори на предмет можливого укладення кредитної угоди.
Для вирішення питання про надання кредиту позичальником надаються необхідні документи, склад яких залежить від характеру кредитної операції. Для різних груп клієнтів можуть розроблятися різні пакети документів. До складу пакета документів входять:
1) нотаріально завірені копії установчих документів, положень, реєстраційних посвідчень (свідоцтв), дозволів на право здійснення окремих видів підприємницької діяльності, документи, що посвідчують право власності на землю або право тимчасового користування земельною ділянкою, та інші документи, що підтверджують правомірність клієнта в одержанні кредиту;
2) техніко-економічне обґрунтування кредитованого заходу, що характеризує рівень його ефективності, рентабельності та окупності з розрахунками очікуваних надходжень від реалізації продукції (проведення робіт, надання послуг), за рахунок яких передбачається погасити майбутній кредит;
3) річний звіт, баланс позичальника на дві останні звітні дати з періодичними статистичними звітами та звітами про фінансові результати, декларації про доходи, інша звітність і матеріали для визначення кредитоспроможності позичальника, забезпеченості повернення кредитів, а при необхідності - висновки аудиторських організацій для підтвердження його фінансового стану;
4) копії контрактів на підтвердження кредитної операції або договір про наміри, включаючи договори оренди приміщень, обладнання, а також інші документи, які супроводжують здійснення кредитного заходу;
5) виписки із рахунків позичальника, у разі якщо його поточний рахунок відкрито в іншому банку;
6) перелік майна (майнових прав), що пропонується в заставу, оригінали і належним чином завірені копії документів, що підтверджують право власності заставника на це майно (майнові права).
Позичальник подає банку копію картки зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпоряджатися рахунками в банку та підпису на платіжних та інших розрахункових документах, довідку податкової адміністрації про постановку на облік, довідку банку про залишки коштів на рахунках і наявності заборгованості за позичками.
У разі необхідності банк може вимагати пред'явити інші документи і відомості, що підтверджують забезпеченість повернення кредиту та надійність фінансового стану позичальника.
Для позичальників, які мають постійні кредитні відносини з банком і має доходу репутацію, перелік документів може бути скорочений.
До укладення кредитного договору, на третьому етапі банк повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника.
Схему оцінки кредитоспроможності та прийняття рішення про доцільність надання кредиту показано на рис. 1.2.
Рисунок 1.2 - Схема прийняття рішення про доцільність надання кредиту
Кредитоспроможність являє собою оцінку банком позичальника з погляду можливості і доцільності надання йому кредиту і визначає імовірність своєчасного повернення позичок і виплати відсотків по ним у майбутньому.
Аналіз кредитоспроможності має своєю метою дати якісну оцінку позичальника, що визначається банком до вирішення питання про можливість і умови кредитування, передбачати здатність і готовність клієнта повернути узяті їм у борг засоби у відповідності з умовами кредитного договору, а також оцінити обґрунтованість і доцільність кредитних вкладень і подальших відношень в області кредитування між банком і позичальником.
Завдання аналізу:
1) виявити фінансовий стан клієнта;
2) попередити втрати кредитних ресурсів унаслідок не ефективної господарської діяльності позичальника;
3) стимулювати діяльність підприємства в напрямку підвищення її ефективності;
4) підвищити ефективність кредитування;
5) оцінити рівень ризику кредитування для банку.
Оцінка кредитоспроможності клієнтів банка ведеться по наступних напрямках:
а) загальне уявлення про клієнта;
б) аналіз фінансового стану клієнта;
в) аналіз ефективності угоди, що кредитується.
Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються банком на основі специфіки його кредитної діяльності.
Кожен банк удається до своїх методів оцінки кредитоспроможності позичальників, однак усі ці методи підпорядковані певній системі фінансових показників, які характеризують клієнта: обов'язковість у розрахунках за раніше одержані кредити, поточний фінансовий стан, здатність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел [34, c. 55].
Рішення про надання кредитів позичальникам, незалежно від запрошуваного розміру кредиту, приймається колегіальне (Правлінням банку, Кредитним комітетом, і т. ін.) більшістю голосів і оформляється протоколом.
На підставі висновків служб банку (юридичної, СБ, та ін.) кредитний комітет приймає відповідне рішення, яким дає свою згоду на надання кредиту.
Цим завершується третій етап процедури отримання кредиту .
Відповідно до Положення «Про кредитування», кредитні договори укладаються тільки в письмовій формі [60].
Основні вимоги до кредитних договорів:
а) кредитний договір між банком і позичальником укладається тільки в письмовій формі, в іншому випадку він буде вважатись недійсним. Внесення змін до кредитного договору в односторонньому порядку без згоди обох сторін не допускається;
б) внесення змін та доповнень до кредитного договору оформлюється додатковою угодою;
в) право підпису кредитного договору належить керівним особам банку та позичальника, або уповноваженим на це особам. Підписи уповноважених осіб банку та позичальника скріплюються печатками. Якщо кредитний Договір складено на кількох аркушах, то на кожному аркуші проставляються підписи керівників банку та позичальника .
Після укладення кредитного договору наступним етапом процедури отримання кредиту є надання кредиту позичальникові.
Видача кредиту проводиться в порядку, передбаченому в кредитному договорі.
У банківській практиці відомо два основних методи кредитування:
а) одноразова видача кредиту на конкретний термін, коли питання про надання позички щоразу вирішують індивідуально, з обов'язковим оформленням пакету документів, необхідних для одержання позички;
б) видача кредиту в міру виникнення потреби в ньому протягом заздалегідь обумовленого періоду. При цьому документи необхідні для видачі позики, оформлюють тільки один раз на початку кредитної угоди між банком і позичальником. Такі позички видають у межах заздалегідь Установленого банком ліміту кредитування, який вичерпується в міру того, як позичальник використовує позичку.
Забезпечення кредиту є одним з основних принципів кредитного механізму.
Принципи банківського кредитування (в широкому розумінні принципи кредитування взагалі, що є єдиними для всіх форм кредиту) це основні вихідні положення, на які спирається теорія і практика кредитного процесу. Ці вихідні положення обумовлені цілями та завданнями, що стоять перед банками, а також об'єктивними закономірностями розвитку і функціонування кредитних відносин.
Кредити, що надаються банком, в основному забезпечуються заставою. Предметом застави згідно Закону України «Про заставу» можуть бути: [17]
1) іпотека (земля, нерухоме майно);
2) товари в обороті або у переробці (сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція);
3) заклад (рухоме майно, яке може передаватись у володіння банку):
4) майнові права (право вимоги, яке належить позичальнику);
5) цінні папери (купонні листи на виплату процентів, дивідендів).
Таким чином, право на заставу - це спосіб забезпечення зобов'язань, при якому кредитор (в даному випадку банк) має право у разі неповернення позики клієнтом одержати перевагу щодо її погашення, виходячи з вартості заставного майна перед іншими кредиторами.
При використанні права на заставу між банком, з одного боку, і юридичною або фізичною особою, з другого, укладається договір про заставу.
Договір застави укладається як правило, після укладення кредитного договору.
Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитною договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним погашенням та сплатою відсотків по ньому.
Протягом усього строку дії кредитного договору банк підтримує ділові контакти з позичальником, здійснює перевірки стану збереження заставленого майна. Періодичність перевірок визначається банком залежно від строку дії кредитного договору.
У разі відмови позичальника від сплати боргів по позичках банк стягує борги в претензійно-позовному порядку.
Претензійно-позовну роботу по стягненню боргів ведуть юристи банку, а якщо юридичної служби немає, тоді цю роботу виконує кредитний підрозділ або інші особи, уповноважені на це наказом по установі банку.
Якщо позичальник систематично не забезпечує виконання зобов'язань по сплаті боргу відповідно до кредитного договору, то банк може у передбаченому законодавством порядку звернутися із заявою про порушення справи про банкрутство.
Порядок погашення кредиту визначається кредитним договором. Погашення кредиту може здійснюватись:
1) одноразово (передбачає повернення кредиту в повній сумі в обумовлений кредитним договором строк);
2) в розстрочку (передбачає періодичну сплату платежів відповідно до надходження коштів від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг) та інших доходів.
При надходженні коштів у погашення кредиту, операційний працівник робить відмітку в графіку про дату і суму погашення.
У разі настання терміну погашення прострочених кредитів, операційний працівник переносить суму на відповідний рахунок простроченої заборгованості та негайно повідомляє юридичну службу. Наступного дня після перенесення несплаченої суми на рахунок простроченої заборгованості юрист банку оформляє і направляє позичальнику претензію.
У разі погіршення фінансового стану позичальника, надання недостовірної бухгалтерської та статистичної інформації, ухилення від контролю банку, знецінення заставленого майна або встановлення факту незабезпеченості кредиту банк може наполягати на достроковому стягненні заборгованості по кредиту або її частині, а також суми відсотків за користування кредитом, позичальник не звільняється від погашення боргу по кредиту, сплати процентів і пені при настанні будь-яких обставин, у тому числі і незалежних від позичальника.
Таким чином, неухильне та послідовне дотримання даних етапів дасть змогу ретельно контролювати кредитний процес та, як наслідок, забезпечити якість кредитного портфеля та ефективність діяльності банківської установи в цілому.
Виходячи з вище сказаного можна зробити такий висновок, що у принципах кредитування відображаються стійкі й перевірені практикою банківські орієнтири, закономірні зв'язки та закономірності організації кредитного процесу. Принципи кредитування стимулюють економічну зацікавленість суб'єктів кредитних відносин у найкращих результатах своєї діяльності. Принципи банківського кредиту не є раз і назавжди незмінними. Розвиток економіки, зміна характеру економічних відносин спричиняють як появу нових принципів, що відповідають новим умовам, так і зміну сутності традиційних принципів кредитування.
1.2 Поняття кредитного ризику та кредитного процесу
Особливе місце в банківському бізнесі посідає кредитний ризик. Ідеться про невпевненість банку в тому, що позичальник буде спроможним і збереже намір виконати свої зобов'язання згідно з умовами угоди, інакше кажучи - про ймовірність збитків в результаті кредитної операції
Сутність стратегії кредитного ризику полягає, зокрема, в тому, що кожного разу, коли банк прагне придбати прибутковий актив (у вигляді позички), він бере на себе ризик того, що позичальник може виявитися неплатоспроможним, тобто не зможе (чи не схоче) своєчасно погасити основну суму боргу й відсотки, та при цьому банку не вдасться скористатися забезпеченням позики.
Оперуючи поняттям кредитного ризику, слід розрізняти такі терміни: кредитний ризик щодо позичальника, кредитний ризик щодо способу забезпечення позики, кредитний ризик щодо кредитної угоди, як показано на рис. 1.3.
Кредитний ризик щодо позичальника - це об'єктивно-суб'єктивна економічна категорія, яка пов'язана з подоланням невизначеності та конфліктності в ситуації вибору й відображає міру (ступінь) того, що позичальник може не виконати своїх зобов'язань перед банком щодо повернення боргу згідно з умовами кредитного договору з урахуванням впливу керованих і некерованих чинників, прямих і зворотних зв'язків.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рисунок 1.3 - Види кредитних ризиків
Кредитний ризик щодо способу забезпечення позик - ймовірність того, що банку не вдається своєчасно та в повному обсязі скористатись забезпеченням позик для покриття можливих витрат.
Кредитний ризик щодо кредитної угоди - об'єктивно-суб'єктивна економічна категорія, яка пов'язана з подоланням невизначеності та конфліктності в ситуації неминучого вибору й відображає міру (ступінь) того, що позичальник може не виконати своїх зобов'язань перед банком щодо повернення боргу згідно з умовами кредитного договору, і при цьому банку не вдається своєчасно і в повному обсязі скористатися забезпеченням позики для покриття можливих втрат від неї.
До основних найбільш поширених методів мінімізації кредитного ризику віднесемо:
1) диверсифікацію капіталу;
2) оцінку юридичної і фінансової кредитоспроможності позичальника;
3) регулювання обсягів кредитних вкладів;
4) використання ефективних форм забезпечення повноти і своєчасності повернення позички;
5) створення комерційними банками резервів для відшкодування втрат від кредитної діяльності тощо [29, c. 40].
Методи мінімізації кредитного ризику тісно пов'язані з дотриманням основних принципів кредитування, що були розглянуті в попередньому підрозділі.
До елементів кредитної політики відносяться ціль та задачі кредитної політики; вибір напрямку кредитування; технологія здійснення кредитних операцій; контроль в процесі кредитування.
Ціль кредитної політики відображає кінцевий результат діяльності банку, витікає з його призначення - задовольняти потреби клієнтів в отриманні додаткових грошових засобів. Ці засоби, що отримані на основі повернення, забезпечуються життєдіяльність організацій, юридичних осіб, створюють умови для безперервності виробничого процесу.
Задачі кредитної політики мають більш приватний характер: вони можуть бути пов'язані з покращенням складу банківських кредитів, необхідністю прискорення обертаємості, підвищення питомої ваги забезпечених позик і т.д.
Вибір напрямку кредитування витікає з цілі кредитної політики, забезпечує її виконання. Цей елемент є частиною стратегії банку. Банки можуть концентрувати свої зусилля на кредитному обслуговуванні організацій певних галузей народного господарства, спеціалізуватись на кредитуванні, головним чином, юридичних осіб.
Також важливим елементом кредитної політики є контроль в процесі кредитування, що здійснюється банком.
Кожен з перерахованих елементів тісно пов'язаний з іншими. Порушення одного з них призводить до ускладнень або до збитків від кредитної діяльності. Банк, наприклад, не може ставити за ціль кредитування, не здійснюючи спостереження, контроль, перевірку того, як вона реалізується. Позика може бути гарно оформлена, однак якщо ціль або напрямок кредитування вибрані невірно, то це негативно відобразиться на ефективності кредитної операції [35, c. 10].
Банк, як самостійна кредитна установа, здійснює свою кредитну політику з врахуванням певних факторів. Фактори, що впливають на кредитну політику, умовно можна поділити на зовнішні та внутрішні.
До зовнішніх факторів відносяться: політичні та економічні умови; рівень розвитку банківського законодавства; стан міжбанківської конкуренції; ступінь розвитку банківської інфраструктури та інше.
До внутрішніх факторів, що мають вплив на кредитну політику, відносяться: ресурсна база банку та її структура; ліквідність кредитної установи; спеціалізація банку; наявність спеціально навченого персоналу.
Способи і методи реалізації кредитної політики формалізуються у відповідних внутрішньобанківських документах, основними серед яких є: стандарти кредитування та кредитні інструкції.
Стандарти кредитування містять зразки документів, з якими працюють кредитні менеджери та виконавці, перелік дій працівників банку, відповідальних за здійснення процесу банківського кредитування.
Кредитна інструкція, - це опис послідовних дій з реалізації конкретної кредитної процедури. Інструкція, що відповідає конкретній кредитній процедурі, виглядає як опис послідовності взаємопов'язаних кроків із визначенням відповідальних виконавців та їх повноважень.
Особливості кредитного процесу в кожному банку значною мірою залежать від таких чинників, як його масштаби, організаційна структура, кваліфікація персоналу, величина кредитного портфеля, вид позички, склад клієнтури тощо [35, c. 74].
Технологія кредитування - це сукупність конкретних методів і прийомів, що використовуються в процесі здійснення кредитних операцій. Використання на практиці ефективних способів впливу на хід процесу кредитування невіддільне від проведення наукових досліджень у цій сфері, вивчення та узагальнення практичного досвіду банківської діяльності.
Порядок кредитування, закріплений у банківських кредитних інструкціях, визначає конкретні етапи процесу банківського кредитування і забезпечує його здійснення відповідно до вимог кредитної політики банку.
Погляди різних авторів щодо тлумачення та кількості стадій кредитного процесу, управління якими банк повинен ретельно організовувати, відрізняються. Пропонуємо виділити сім взаємопов'язаних етапів кредитування, що подані на рис. 1.4.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рисунок 1.4 - Процедура отримання позики
На першому етапі позичальник і банк ведуть переговори на предмет можливого укладення кредитної угоди. Якщо позичальник бажає встановити успішні контакти з банком, які задовольнять усі його прохання щодо надання
позички, то він повинен проникнутися довірою до банку, а банк має довіряти
йому.
Чим більше позичальник обізнаний у кредитуванні, компетентний у сьогоднішній ринковій економіці, підготовлений до переговорів, знає що підприємство рентабельне і прибуткове, та може документально підтвердити це, тим більше поступок зробить йому банк.
Зі своєї сторони банк поставить ряд питань до позичальника. За позитивних наслідків банк готовий прийняти документи позичальника до розгляду і надати заключення за певну плату.
На цьому етапі позичальник для одержання позики звертається в банк з клопотанням (заявою) на ім'я керівника установи банку. У заяві зазначається: цільове призначення позики, її сума, строк користування, включаючи конкретні строки погашення позики, запропоноване забезпечення, а також характеристики проекту (заходу), що кредитується та його економічної ефективності.
Для вирішення питання про надання позички позичальником надаються необхідні документи, склад яких залежить від характеру кредитної операції. Для різних груп клієнтів можуть розроблятися різні пакети документів. До складу пакета документів входять:
1) нотаріально завірені копії установчих документів, положень, реєстраційних посвідчень (свідоцтв), дозволів на право здійснення окремих видів підприємницької діяльності, документи, що посвідчують право власності на землю або право тимчасового користування земельною ділянкою, та інші документи, що підтверджують правомірність клієнта в одержанні позички;
2) техніко-економічне обґрунтування кредитованого заходу, що характеризує рівень його ефективності, рентабельності та окупності з розрахунками очікуваних надходжень від реалізації продукції (проведення робіт, надання послуг), за рахунок яких передбачається погасити майбутню позику;
3) річний звіт, баланс позичальника на дві останні звітні дати з періодичними статистичними звітами та звітами про фінансові результати, декларації про доходи, інша звітність і матеріали для визначення кредитоспроможності позичальника, забезпеченості повернення позичок, а при необхідності - висновки аудиторських організацій для підтвердження його фінансового стану;
4) копії контрактів на підтвердження кредитної операції або договір про наміри, включаючи договори оренди приміщень, обладнання, а також інші документи, які супроводжують здійснення кредитного заходу;
5) виписки із рахунків позичальника, у разі якщо його поточний рахунок відкрито в іншому банку;
6) перелік майна (майнових прав), що пропонується в заставу, оригінали і належним чином завірені копії документів, що підтверджують право власності заставника на це майно (майнові права).
Позичальник подає банку копію картки зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпоряджатися рахунками в банку та підписів на платіжних та інших розрахункових документах, довідку податкової адміністрації про постановку на облік, довідку банку про залишки коштів на рахунках і наявності заборгованості за позичками.
У разі необхідності банк може вимагати пред'явити інші документи і
відомості, що підтверджують забезпеченість повернення позички та надійність фінансового стану позичальника.
Для позичальників, які мають постійні кредитні відносини з банком і мають позитивну репутацію, перелік документів може бути скорочений.
Термін розгляду заяви позичальника визначається керівником установи банку і обчислюється з часу подання позичальником повного пакета документів.
До укладення кредитного договору, на другому етапі банк повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника і лише після позитивної оцінки показників діяльності підприємства-позичальника йде мова про подальше кредитування [38, c. 141].
Кредитоспроможність являє собою оцінку банком позичальника з погляду можливості і доцільності надання йому позики і визначає ймовірність своєчасного повернення позичок і виплати відсотків по ним у майбутньому.
Аналіз кредитоспроможності має своєю метою дати якісну оцінку позичальника, що визначається банком до вирішення питання про можливість і умови кредитування, передбачити здатність і готовність клієнта повернути взяті їм у борг засоби у відповідності з умовами кредитного договору, а також оцінити обґрунтованість і доцільність кредитних вкладень і подальших відношень в області кредитування між банком і позичальником.
Завдання аналізу:
1) виявити фінансовий стан клієнта;
2) попередити втрати кредитних ресурсів внаслідок неефективної господарської діяльності позичальника;
3) стимулювати діяльність підприємства в напрямку підвищення її ефективності;
4) підвищити ефективність кредитування;
5) оцінити рівень ризику кредитування для банку.
Оцінка кредитоспроможності клієнтів банка ведеться по наступних напрямках: загальне уявлення про клієнта; аналіз фінансового стану клієнта; аналіз ефективності угоди, що кредитується. Схему оцінки кредитоспроможності показано на рис. 1.5.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рисунок 1.5 - Схема оцінки кредитоспроможності
Чим точніше банк на цьому етапі кредитного процесу зуміє визначити кредитоспроможність клієнта, тим більше можливість у банку для зниження кредитного ризику.
І заключним третім етапом кредитного процесу є банк прийняття банком рішення про можливість, умови та форми надання позики. Оцінка майбутньої кредитної операції здійснюється на підставі проведення техніко-економічного обґрунтування повернення позики.
Таким чином, можна зробити висновок, що кредитний ризик - це добуток (одночасна поява) кредитного ризику щодо позичальника та кредитного ризику щодо способу забезпечення позики. А звідси випливає, кредитний ризик щодо кредитної угоди завжди буде меншим від кредитного ризику щодо позичальника або дорівнюватиме йому в разі відсутності забезпечення позики. Ця обставина є дуже важливою при прийнятті практичних кредитних рішень (вирішення питання про надання позики, створення страхового резерву, встановлення адекватної ставки відсотка за позичкою). Підставою для прийняття подібних рішень має бути величина кредитного ризику щодо кредитної угоди. На практиці ж дуже часто такі рішення, приймаються з урахуванням лише кредитного ризику щодо позичальника, що призводить до їх неадекватності [50, c. 28].
1.3 Сутність та необхідність кредитної політики комерційного банку
В сучасних ринкових умовах один із основних принципів діяльності комерційного банку є функціонування в межах наявних, тобто реальних ресурсів. Тому кожен банк намагається організувати свою діяльність так, щоб залучити якомога більше коштів та трансформувати їх в позики з мінімальним ризиком для себе. Але в наш час між банками існує гостра конкуренція за залучення пасивів, що і стимулює їх на пошук найефективніших сфер розміщення своїх ресурсів. Саме для вирішення цих питань кожен комерційний банк розробляє власну кредитну політику.
На сьогоднішній день серед вітчизняних науковців існує дві основні точки зору щодо поняття кредитної політики. Деякі вчені вважають, що кредитна політика - це система засобів банку в сфері кредитування його клієнтів, які здійснює банк для реалізації своєї загальної стратегії в певний період часу. Але існує інша думка, згідно з якою кредитна політика визначається як стратегія і тактика банку щодо залучення коштів та спрямування їх на кредитування клієнтів банку (позичальників) на основі принципів: поверненості, терміновості, диференційованості, забезпеченості, платності [73, c. 78].
Такі широкі розуміння кредитної політики не можуть бути корисними з точки зору конкретних заходів, що можуть здійснюватись банком на початку організації кредитного процесу. Відтак більш придатним в цьому відношенні можна вважати вужче трактування кредитної політики.
Кредитна політика - розробка концепції організації грошово-кредитних відносин між комерційним банком та його клієнтами на мікроекономічному рівні шляхом визначення послідовності дій при наданні кредитних послуг. Дане визначення має розкривати зміст усіх процедур кредитування і обов'язки працівників банку пов'язані з цими процедурами [64, c. 25].
Кредитна політика визначає задачі і пріоритети кредитної діяльності банку, засоби і методи їхньої реалізації, а також принципи і порядок організації кредитного процесу. Кредитна політика створює основу організації кредитної роботи банку відповідно до загальної стратегії його діяльності, будучи необхідною умовою розробки системи документів, що регламентують процес кредитування.
Таким чином, враховуючи вище зазначене, можна зробити висновок, що кредитна політика повинна:
1) являти собою директивні вказівки чи короткі формулювання, а не інструкцію;
2) чітко і недвозначно визначати ціни кредитування;
3) містити кілька правил реалізації конкретних цілей;
4) бути підкріплена документами, що містять стандарти й інструкції, що представляють собою методичне забезпечення її реалізації.
Кредитна політика базується на умінні співробітників банку правильно й обґрунтовано вибрати: сектор економіки, що доцільно кредитувати в даний момент, а також «свого клієнта» виходячи з його кредитоспроможності й інших факторів, що мають першорядне значення для банку при вирішенні питання про можливість надання кредиту. Кредитна політика визначається також тими кредитними продуктами, якими володіє банк сьогодні чи припускає впровадити завтра. Наприклад, стосовно до підприємств це можуть бути короткострокові кредити (на поповнення оборотних коштів) і довгострокові інвестиційні кредити (на розширення, модернізацію, технічне переозброєння виробництва, упровадження науково-технічних інновацій).
Ретельно розроблена кредитна політика, схвалена і цілком підтримувана вищим керівництвом банку, донесена до всіх службовців, залучених у кредитну діяльність, є найважливішим чинником успішного функціонування системи управління кредитним ризиком [64, c. 34].
Відповідальність за розробку й удосконалювання кредитної політики та вибір її видів лягає на директорів і вище керівництво. Вони ж відповідають за розвиток культури кредитування в банку і забезпечення виконання цілей кредитування. Тому кредитна політика не тільки встановлює основні правила й орієнтири кредитної діяльності, але і сприяє формуванню культури кредитування.
Виходячи з вищезазначеного комерційний банк повинен чітко сформулювати кредитну політику, розробляючи її з урахуванням стратегії банку, його політики в області управління ризиками. Діяльність банку за цих умов буде спрямована в основних напрямках кредитної політики (рис. 1.6).
Напрямки кредитної політики, в свою чергу, розбиваються на елементи, головними серед яких є: складання інструкції щодо кредитування; оцінка кредитних заявок та укладання кредитної угоди; ведення кредитних справ і кредитний моніторинг; кредитне оздоровлення; аналіз кредитного портфелю; складання звітів щодо кредитування.
Отже, ми бачимо, що вказані елементи перегукуються з розглянутими вище етапами кредитування. Так, кредитна інструкція являє собою опис послідовних дій (кроків), що закріплюють загальний алгоритм реалізації кредитної процедури. Іншими словами, вона відноситься тільки до одного конкретного напрямку кредитної діяльності, але є в більшій мірі вказівкою на певні практичні дії, ніж детальний опис того, як вони повинні здійснюватися.
Рисунок 1.6 - Напрямки кредитної політики комерційного банку
В основу оцінки кредитної заявки покладено різні критерії, серед яких можна виділити такі, як репутація (відносини позичальника з кредиторами, клієнтами та постачальниками), з'ясування платоспроможності, наявність власного капіталу, поточний стан економіки або галузі та забезпечення (застава, гарантія або страхування). Також в межах даного елементу визначаються джерела ризику і оцінюється кожне з цих джерел та сукупний ризик щодо потенційної кредитної угоди.
Окрім цього аналізується вплив, який справляє потенційна кредитна угода на вже сформований кредитний портфель банку. На основі проведеного аналізу визначається ставка відсотку за кредит з урахуванням всіх раніше визначених аспектів. Більшість банків користуються моделлю визначення основних елементів ціноутворення на основі базової ставки з урахуванням додаткових витрат рис.1.7.
Рисунок 1.7 - Основні елементи визначення ціни кредиту
Дана методика є найбільш сучасною, але в той же час найбільш складною у застосуванні. При визначенні процентної ставки необхідно враховувати, що обсяг реального платоспроможного попиту на кредити завжди обмежений. І чим в більшій мірі банк змушений конкурувати за клієнта, тим в більшій мірі при визначенні ціни кредиту він повинен аналізувати маркетингову інформацію з інших банків-конкурентів.
Сутність такого елементу кредитної політики як кредитний моніторинг полягає в тому, що за допомогою цього елемента контролюється використання кредиту за призначенням, аналізуються зміни у фінансовому стані позичальника, здійснюється контроль за наданим забезпеченням. Якщо останнім виступає застава, то потрібно слідкувати за її зберіганням, а якщо забезпеченням виступає гарантія, то проводити систематичний аналіз фінансової діяльності гаранта або страховика. Ключовим моментом даної процедури є підтримання тісних контактів з клієнтом для отримання оперативної інформації та її своєчасного аналізу.
Особливу увагу і додатковий контроль в процесі реалізації кредитної політики потрібно приділяти роботі з проблемними кредитами. Слід зазначити, що по сигналам раннього попередження можливих втрат в майбутньому службовці банка повинні здійснювати всі можливі заходи із забезпечення повернення проблемних кредитів.
Сутність такого елементу як аналіз кредитного портфеля полягає в тому, що службовці банка проводять систематичний аналіз кредитного портфеля (сукупності всіх кредитних угод) за різними критеріями. Серед них можна виділити такі: галузева ознака, вид кредиту (короткостроковий, довгостроковий), спосіб забезпечення повернення кредиту (гарантія, страхування, застава) та розмір кредиту. На основі аналізу кредитного портфеля за цими критеріями робиться висновок щодо ступеня його диверсифікації в цілому та за кожним напрямком зокрема. Аналіз питомої ваги пролонгованих та прострочених кредитів дозволяє зробити висновок щодо якості кредитного портфеля [64, c. 55].
Структура кредитного портфеля не лише відображає особливості кредитної політики того чи іншого комерційного банку, а й віддзеркалює загальний стан економічного здоров'я держави. Тож проаналізуємо структуру і динаміку кредитування комерційними банками вітчизняних суб'єктів господарювання та фізичних осіб, тобто кінцевих споживачів кредитних ресурсів. Таким чином, усі розглянуті вище етапи організації кредитування комерційним банком позичальника у своїй сукупності утворюють єдиний, цілісний технологічний процес, результатом якого є надання кредитних послуг.
РОЗДІЛ 2. Аналіз кредитування на прикладі ПЕРШОГО УКРАЇНСЬКОГО МІЖНАРОДНОГО БАНКУ (ПУМБ)
2.1 Загальна характеристика ПУМБ та оцінка його діяльності протягом 2008-2010 рр
Перший Український Міжнародний банк (ПУМБ) був створений як закрите акціонерне товариство рішенням Зборів засновників 20 листопада 1991 року. 23 грудня 1991 року Банк був зареєстрований Національним банком України (НБУ). У квітні 1992 року ПУМБ почав здійснювати банківські операції.
З 2009 року організаційно-правова форма ПУМБ - публічне акціонерне товариство відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» [24].
Станом на кінець 2009 року акціонерами Банку були: ТОВ «СКМ ФІНАНС» -89,87%, USH Ukrainian Steel Holdings Ltd (Кіпр) - 10% «мінус» 1 акція та приватні особи - 0,13%. ТОВ «СКМ ФІНАНС» та USH Ukrainian Steel Holdings Ltd (Кіпр) контролюються компанією «Систем Кепітал Менеджмент» (СКМ).
Банк зареєстрований у Донецьку.
Керівництво здійснюється через головні офіси, розташовані в Донецьку та Києві.
На кінець 2009 року Банк мав 11 філій, розташованих у Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжжі, Києві, Луганську, Львові, Маріуполі, Миколаєві, Одесі, Севастополі, Харкові.
Мережа відділень ПУМБ охоплювала 124 відділення. Клієнти ПУМБ мають можливість отримувати банківський та інформаційний сервіс не лише через мережу філій та відділень, а і за допомогою банкоматів, POS-терміналів, системи «Клієнт-Банк», Internet-Banking «ПУМБ-online», GSM-Banking та Call-центру.
ПУМБ надає широкий спектр банківських послуг корпоративним і приватним клієнтам. Кількість активних корпоративних клієнтів на кінець 2009 року дорівнювала 2 316, кількість активних приватних клієнтів - 583 682 особам. ПУМБ підтримує ностро-рахунки в 37 банках. 61 банківська установа відкрила в Банку лоро-рахунки. Станом на кінець 2009 року ПУМБ посів 14 місце серед українських банків за розміром активів. Кількість працівників ПУМБ становила 2 622 особи.
У 2005 році почався новий етап в розвитку Банку у зв'язку зі зміною акціонерної компанії: ТОВ «СКМ ФІНАНС», частина групи СКМ, придбала 50% акцій ПУМБ, таким чином, викупивши частку іноземних акціонерів і консолідувавши 99% акцій у групі СКМ. В цей же час в Банку була прийнята нова Стратегія розвитку на 2006-2010 роки орієнтована на універсальність Банку, подальше посилення корпоративного бізнесу, активізацію на ринку роздрібних послуг, а також розширення філіальної мережі.
У 2006 і 2007 роках акціонери Банку, забезпечуючи його подальший розвиток, збільшили капітал ПУМБ на 60 млн доларів США і 235 млн доларів США відповідно. У 2008 році акціонерна компанія продовжила підтримку Банку, здійснивши додаткове вливання в капітал ПУМБ у розмірі 200 млн доларів США.
У 2007 році Банк здійснив дебютну емісію єврооблігацій на загальну суму 250 млн доларів США терміном обігу 3 роки. Спираючись на високий рівень довіри іноземних партнерів до ПУМБ, наприкінці 2009 року Банку вдалося продовжити термін обслуговування облігацій та інших міжнародних запозичень ще на 5 років.
На кінець 2009 року ПУМБ випустив понад 462 тисячі платіжних карток Visa та MasterCard, з яких 43 тисячі - «чіпові» платіжні картки. Процесинговий Центр ПУМБ, створений на базі технологій компанії Arkansas Systems Inc. (США), співпрацює з іншими українськими банками в галузі технологій роботи з платіжними картками. В 2006 році Банк запровадив новий бренд «Радіус», який на кінець 2009 року об`єднав мережу банкоматів ПУМБ і 30 банків-партнерів.
ПУМБ є одним з провідних операторів українського валютного і міжбанківського кредитного ринку, ринку боргових цінних паперів.
З 1996 року ПУМБ активно співпрацює з міжнародними фінансовими інституціями. У 2007 році Банк здійснив дебютний випуск єврооблігацій загальною сумою 275 млн доларів США строком обігу 3 роки. Cпираючись на високий рівень довіри іноземних партнерів до ПУМБ, Банк в 2009 році спромігся продовжити термін обслуговування облігацій ще на 5 років.
Основні показники діяльності ПУМБ за 2005-2010 роки представлені в табл. 2.1, яка сформована на основі Зведеного балансового звіту ПУМБ.
Таблиця 2.1 - Основні показники діяльності ПУМБ за 2008-2010 роки, тис. грн.
|
Показники |
2008 рік |
2009 рік |
Відхилення |
2010 рік |
Відхилення |
|||
|
абсолютне |
відносне,% |
абсолютне |
відносне,% |
|||||
|
Загальні активи |
14713569 |
22058095 |
7344526 |
+50 |
33777212 |
11719117 |
+53 |
|
|
Кредитний портфель |
8552962 |
16095857 |
7542895 |
+88 |
25708027 |
9612170 |
+60 |
|
|
Загальні зобов'язання |
13247925 |
19785751 |
6537826 |
+49 |
30488957 |
10703206 |
+54 |
|
|
Власний капітал |
1465644 |
2272344 |
806700 |
+55 |
2188255 |
-84089 |
-4 |
|
|
Статутний капітал |
917917 |
1130000 |
212083 |
+23 |
2082000 |
952000 |
+84 |
|
|
Доходи |
1565992 |
2549076 |
983084 |
+63 |
3702185 |
1153109 |
+45 |
|
|
Витрати |
907012 |
1350499 |
443487 |
+49 |
1774012 |
423513 |
+31 |
|
|
Чистий прибуток |
164842 |
475655 |
310813 |
+89 |
506208 |
30553 |
+6 |
Аналіз даних табл. 2.1 свідчить, що у 2009 році вартість загальних активів банку зросла на 7344526 тис. грн., кредитний портфель збільшився на 7542895 тис. грн.
Власний капітал збільшився на 806700 тис. грн. Його зростання відбулося за рахунок збільшення статутного капіталу на 212083 тис. грн., за рахунок зростання прибутку на 310813 тис. грн. та за рахунок зростання результатів переоцінки основних засобів і нематеріальних активів. Загальні зобов'язання банку зросли на 6537826 тис. грн. Негативним для діяльності банку є зростання витрат на 443487 тис. грн. У 2009 році спостерігається збільшення майже за всіма показниками, окрім власного капіталу, який зменшився на 84089 тис. грн.
Формування оптимальної ресурсної бази будь-якого банку є одним із першочергових завдань, так як від цього залежить обсяг здійснюваних активних операцій, а відповідно, і обсяг отриманого прибутку. Якщо розглянути структуру активів ПУМБ то видно, що найбільша питома вага за період з 2008 по 2010 роки припадала на кредитний портфель відповідно по роках 58,13%, 64,74%, 76,11%, табл. 2.2.
Таблиця 2.2 - Структура активів ПУМБ за 2008-2010 роки
|
Показники |
2008 рік |
2009 рік |
2010 рік |
||||
|
абс., тис. грн. |
питома вага, % |
абс., тис. грн. |
питома вага, % |
абс., тис. грн. |
питома вага, % |
||
|
Грошові кошти та залишки на коррахунку |
1418397 |
9,64 |
285676 |
1,30 |
2520691 |
7,46 |
|
|
Казначейські і інші цінні папери |
75337 |
0,51 |
50672 |
0,23 |
21361 |
0,06 |
|
|
Кошти в інших банках |
2846432 |
19,35 |
2103430 |
9,54 |
2252690 |
6,67 |
|
|
Цінні папери на продаж |
466203 |
3,17 |
1016578 |
4,61 |
133822 |
0,40 |
|
|
Кредити та заборгованість клієнтів |
8552962 |
58,13 |
14281242 |
64,74 |
25708027 |
76,11 |
|
|
Основні засоби і нематеріальні активи |
750109 |
5,10 |
1082886 |
4,91 |
1310541 |
3,88 |
|
|
Нараховані до одержання доходи |
260939 |
1,77 |
225310 |
1,02 |
416652 |
1,23 |
|
|
Інші активи |
278778 |
1,89 |
255946 |
1,16 |
206138 |
0,61 |
|
|
Активи (разом) |
14713569 |
100,00 |
22058095 |
100,00 |
33777212 |
100,00 |
Аналіз даних табл. 2.2 свідчить, що найменшу питому вагу займає стаття активів «Казначейські і інші цінні папери», на яку припадає в середньому 0,27% і це за три досліджуваних роки. Найбільш ліквідні активи у структурі займають незначний відсоток, динаміка показника змінилась на краще. Кредитний портфель ПУМБ мав певні структурні зрушення. Так, у 2009 році порівняно з 2008 роком відбулося збільшення на 6,61%, в 2010 році порівняно з 2009 роком - зростання на 11,37%.
Подобные документы
Розробка кредитної політики банку та сутність, види, принципи банківського кредитування. Етапи кредитного процесу та методи оцінки кредитоспроможності позичальника. Заходи щодо мінімізації втрат від кредитного ризику. Контроль кредитної діяльності банку.
курсовая работа [118,6 K], добавлен 09.07.2009Загальна характеристика організації кредитування в комерційному банку. Організація кредитування в комерційному банку. Удосконалення організації банківського кредитування. Способи захисту від кредитного ризику.
курсовая работа [57,8 K], добавлен 18.09.2007Сутність банківського кредитування. Організація кредитної діяльності банку. Механізм грошово-кредитного мультиплікатора. Процедура видачі кредиту ВАТ "Банк фінанси і кредит" і контроль за його використанням. Способи забезпечення повернення позик.
дипломная работа [87,6 K], добавлен 10.10.2012Сучасний стан і основні проблеми споживчого кредитування в Україні. Вітчизняний досвід організації та функціонування банківських установ у сфері споживчого кредитування. Аналіз кредитного портфеля і оцінка кредитної роботи "Правекс-банку" в даній сфері.
дипломная работа [211,7 K], добавлен 17.01.2011Теоретичні основи організації кредитної діяльності комерційними банками. Сутність кредиту та принципи кредитування. Поняття кредитного ризику та кредитного процесу. Способи захисту від кредитного ризику.
курсовая работа [113,3 K], добавлен 04.09.2007Особливості організації кредитної діяльності в банку, сучасний стан і проблеми банківського кредитування в Україні. Показники кредитної діяльності комерційних банків, аналіз кредитоспроможності позичальника, оцінка кредитної роботи філії "ПриватБанку".
дипломная работа [279,8 K], добавлен 25.01.2010Сутність банківського кредитування, його удосконалення. Оцінка і аналіз банківського кредитування у сучасних умовах національної економіки. Проблеми та перспективи розвитку банківського кредитування в Україні. Програми покриття бюджетного дефіциту.
курсовая работа [65,6 K], добавлен 20.09.2012Роль кредитних операцій в діяльності комерційного банку. Умови, суб’єкти і об’єкти кредитування, характеристика стадій кредитного процесу. Особливості формування етапів кредитної політики комерційного банку. Методи оцінки кредитоспроможності позичальника.
курсовая работа [755,9 K], добавлен 20.10.2011Поняття кредитного ринку, його складові та основні учасники, становлення та сучасний стан в Україні. Проблеми його розвитку та шляхи їх подолання. Принципи та етапи кредитування фізичних та юридичних осіб. Структура та динаміка кредитів, наданих банками.
дипломная работа [258,9 K], добавлен 22.01.2016Нормативно правова база регулююча роботу банківської системи та кредитних відносин. Форми кредиту. Організація банківського кредитування. Формування кредитних ресурсів. Кредитний процес в комерційному банку. Технологія банківського кредитування.
курсовая работа [104,1 K], добавлен 06.12.2008
