Сучасний стан банківського кредитування в Україні

Розділ 3. Оцінка ефективності забезпечення банківських кредитів в Україні

3.1 Заходи, спрямовані на удосконалення забезпечення банківських кредитів ПУМБ-банку

При всіх перевагах перед іншими способами забезпечення застава має і істотні недоліки. По-перше, якщо банк займається кредитуванням фізичних та юридичних осіб під заставу майна, необхідно створити спеціальний відділ або притягувати, експертів для його оцінки, що вимагає додаткових, витрат коштів та часу. По-друге, ст. 18 Закону України «Про заставу» дозволяє наступну заставу вже заставленого майна, що знов-таки зачіпляє інтереси кредитора. Хоча зазначена стаття передбачає обов'язок боржника попередити кожного з заставодержателів про всі попередні застави і у випадку необхідності відшкодувати збитки, на справі ж отримати компенсацію втрат досить проблематично [17].

По-третє, відповідне оформлення і реалізація заставленого майна оподатковуються численними податками і зборами. Так, необхідно сплатити збір при нотаріальному оформленні відчуження майна, державне мито при поданні майнового позову, ПДВ і податок на прибуток після реалізації предмету застави. Цим, а також можливістю зниження ринкової вартості заставленого майна пояснюється вимога банків, щоб вартість предмету застави перевищувала розмір кредиту в 1,5-1,8 разів.

На сьогодні кількість організацій, які надають кредити фізичним особам, невелика. Ті ж банки, які надають кредити громадянам, віддають перевагу в якості застави нерухомість, транспортні засоби, рідше - цінні папери (найбільш реально отримати кредит під заставу ОВДП, які мають 100% ліквідність). Для приватних підприємств характерним є стандартний набір: застава квартири, машини, аудіо- та відеотехніки. В багатьох банках процентні ставки декілька змінюються в залежності від виду застави.

У відповідності із Законом «Про заставу» заставник зобов'язаний застрахувати заставлене майно, що залишається в його володінні, однак в списку обов'язкових видах страхування, передбачених Законом «Про Страхування», даний вид не числиться [23].

Звичайно банки співпрацюють з певною страховою компанією, в якій рекомендують позичальнику застрахувати заставлене майно. Це звільнює клієнта від клопіт, пов'язаних з пошуком страхової компанії, але разом з тим розцінки в компанії, що рекомендується банком, можуть бути вищими, ніж в інших.

Взагалі, страхування заставленого майна охоче займаються багато страхових організацій. В одних вартість цієї послуги визначається як процент від суми кредиту, в інших - як процент від вартості застави, і в кожному конкретному випадку вона залежить від виду застави і страхових ризиків. З цієї причини слід узнати вимоги банку щодо подій, на випадок яких відбувається страхування.

Отже, застава зовсім не є безумовно вигідним способом забезпечення ні для боржника, ні для кредитора. Але за даних умов він найбільш підходить через відсутність більш надійного способу забезпечення кредиту.

Звичайно, при вступі позичальника (заставодавця) з кредитором в заставні правовідносини виникає протиріччя: перший прагне віддати майно в заставу по більш високій ціні, а другий прагне прийняти це майно у заставу по якомога нижчій. Але ці протиріччя усуваються договором застави, який у більшості випадків засвідчується нотаріально, і в якому вказується заставна вартість майна.

ПУМБ визначає «для себе» ринкову вартість прийнятого у заставу майна. Але оскільки теж саме майно з різних причин може коштувати в різних регіонах по-різному, банк використав одну із частковостей поняття «ринкової вартості» - ціну аналогових продажів у даному регіоні, які діяли під час укладання договору застави. Ринкова вартість майна, яке Позичальник віддав під заставу ПУМБ в якості забезпечення повернення отриманого кредиту, склала за таким способом оцінки 302 тис. грн. Банк, в свою чергу, прийняв це майно у заставу за ставкою 75%, тобто заставна вартість цього майна склала 75% від визначеної ринкової вартості. Різниця між ринковою та заставною вартостями (маржа) служить банку для впевненості, що у разі невиконання боржником своїх зобов'язань, яке змусить банк приступити до реалізації заставленого майна, останній напевно поверне собі всю суму грошових коштів за основним боргом та процентам по ньому.

Майно державного підприємства, яке віддається під заставу, потребує експертної оцінки незалежних експертів.

Механізм оцінювання ними цього майна (автотранспорту) наступний: за вихідну ціну кожної одиниці заставленого майна (ціна на день надання) вони приймали ціну з прайс-листів на той час, яка значно перевищує визначену ринкову вартість. Тому що, як відомо, ціни в прайс-листах відповідають тій сумі, яку, скоріше, бажає отримати продавець, ніж заплатити покупець, тобто за такими цінами більше бажаючих продати, ніж тих, хто купує. Це - вихідна ціна, яку «Сформував продавець» до початку торгів з покупцем. І вже з той ціни вони відняли природний знос за пробігом та природний знос за часовим фактором. Вартість кожного автомобілю з урахуванням всього зносу все одне перевищує ринкову вартість. Така розбіжність викликана тим, що експерти оцінюють майно як об'єкт, який піддається лише фізичному зносу при експлуатації в «ідеальних» умовах. Тобто «ігноруються» фактичні умови експлуатації, моральний знос і, що вкрай важливо, кон'юнктура ринку аналогічного товару. Перевищення пропозиції на автомобілі (включаючи ті, що були в експлуатації) над попитом ще більше зменшує реальну ціну на автомобіль. Таким чином, хоча банк і не має ліцензії на здійснення оцінки майна, яке передається у заставу, визначена ним ринкова ціна цього майна значно ближча до істини, ніж результат незалежної експертної оцінки.

І все ж в цій ситуації є моменти, які заслуговують особливої уваги. Це визначення вартості майна, за якою кредитор (банк) приймає його в заставу. Легко помітити, що ця вартість в грошовому виразі приблизно дорівнює сумі кредиту, яка запрошується, та відсотків по ньому. Отже, мова піде про так звану «заставну вартість».

Порядок визначення заставної вартості, виходячи з ринкової, здійснюється надто просто, як частина від неї, і отримана таким чином маржа має досить-таки «загальне» обґрунтування, хоча, наукового обґрунтування її, з урахуванням всіх чинників, поки що не існує. Звідси, банк може її значно завищити, що позичальнику попередньо вилучати занадто багато майна для надання його під заставу стане просто невигідно, особливо, якщо це майно використовується для отримання доходу. Крім того, поняття «заставна вартість» не має і нормативного тлумачення, що дозволяє комерційним банкам вдаватися до «власної творчості» при її визначенні.

Вказуючи на відсутність однозначного тлумачення поняття «заставна вартість» та пов'язані з цим можливі конфлікти між учасниками заставних відносин, спеціалісти-оцінювачі із Українського товариства оцінювачів (УТО) радять припинити користуватися поняттям «заставна вартість» та разом з поняттям «ринкова вартість» ввести поняття «ліквідаційна вартість», яка, крім того, що вона завжди нижча за ринкову, цілком відповідає меті визначення вартості об'єктів застави.

Логіка їх пропозицій наступна. При зверненні стягнення на об'єкт застави банк зіштовхується з процесом його реалізації. А для цього треба визначити таку вартість, за якою цей предмет застави можна реалізувати з дотриманням інтересів як своїх, так і заставника. Оскільки предмет застави є об'єктом ринкових відносин, то, здавалося б, його логічно було б оцінювати, а потім і реалізовувати саме за ринковою вартістю. Отже, треба визначитись саме з цим поняттям. Згідно з «Нормами професійної діяльності оцінювача» УТО «справедлива ринкова вартість - це вірогідна ціна, за якої об'єкт міг би бути проданий на відкритому конкурентному ринку за наявності всіх ознак чесної угоди і за відсутності нетипових умов фінансування з урахуванням того, що термін реалізації об'єкту повинен бути при цьому розумно довгим».

Загальновідомо, що банк відшкодовує збитки від невиконання боржником своїх зобов'язань, забезпечених заставою, за рахунок вартості цієї застави. Крім того, він прагне мінімізувати строки реалізації майна, щоб уникнути зайвих втрат, оскільки ще нереалізоване майно - це відвернені кошти із обігу.

Виходячи із інтересів заставодержателів, тобто банків, спеціалісти-оцінювачі вважають доцільним оцінювати об'єкти застави за вартістю за умов вимушеного продажу, а саме, за ліквідаційною. В «Нормах професійної діяльності оцінювача» УТО дається наступне тлумачення цього поняття: «Ліквідаційна вартість - це вартість, за якою об'єкт оцінки міг би бути проданий на відкритому конкурентному ринку, якби термін його реалізації був би коротшим від «розумно довгого» дня даного виду об'єктів на даному ринку».

Із наведених понять ринкової та ліквідаційної вартості випливає, що остання завжди нижча, а різниця їх рівнів обумовлена передусім фактором часу.

Більш доцільним пропонується прийняття за базу для розрахунку банківськими працівниками обсягів кредитів, що надаються, саме ліквідаційну вартість об'єктів застави, визначення якої повинно здійснюватися незалежними експертами, а не ринкова, виходячи з якої потім визначається заставна вартість. Це сприятиме забезпеченню більш обґрунтованого рівня ліквідності об'єкта застави.

Послідовність визначення обсягу кредиту, що надається позичальнику, залежно від вартості об'єкту застави, повинна бути наступною:

1) визначення ринкової вартості об'єкту застави;

2) визначення його ліквідаційної вартості;

3) визначення остаточного обсягу кредиту, що надається.

Тут ринкова та ліквідаційна вартості об'єктів застави та різниця між ними (Р1) повинні визначатися незалежними експертами-оцінювачами, які фіксують свої висновки в звіті, що має юридичну силу. Різницю ж між ліквідаційною вартістю об'єкту застави і обсягом кредиту, що надається (Р2), а також сам обсяг кредиту повинні визначати вже спеціалісти банку. Виходячи з цього, суму кредиту, що видає банк, можна визначити такою формулою:

К = Врин - Р1 - Р2 (3.1)

де Врин - ринкова вартість об'єкту застави.

При цьому ліквідаційна вартість (Влік) об'єкту застави визначається таким чином:

Влік = Врин - Р1 (3.2)

Обсяг кредиту, що надається, визначається наступним чином:

К = Влік - Р2 (3.3)

Співвідношення цих показників можна зобразити схематично, рис. 3.1.

Рисунок 3.1 - Співвідношення рівнів ринкової і ліквідаційної вартостей об'єкту застави і обсягу кредиту, що видається, як орієнтир аналізу ПУМБ-банку

Оскільки на даний час відсутня ефективна методологія визначення ймовірної вартості для умов змушеного (прискореного) продажу, виявляється доцільним запропонувати деякі підходи до вирішення проблеми визначення ліквідаційної вартості об'єктів застави.

Для цього розглянемо основні складові періоди процесу реалізації об'єкту застави за ринковою вартістю за умови «розумно довгого» періоду його реалізації (Трин). Він, в свою чергу, поділяється на два періоди:

Т1 - проміжок часу від моменту виникнення права звернення стягнення на предмет застави, (Т0) до моменту можливої реалізації об'єкту застави за ліквідаційною вартістю (Тлік), тобто:

Т1 = Тлік - Т0 (3.4)

Т2 - проміжок часу від Тлік до Трин, тобто:

Т2 = Трин - Тлік (3.5)

Перевіркою впевнюємося, що формула Трин = Т1 + Т2 розрахована вірно:

Трин = (Тлік - Т0) + (Трин - Тлік) = (Трин - Т0) (3.6)

Схематично співвідношення цих проміжків часу буде виглядати наступним чином, рис. 3.2.



Рисунок 3.2 - Основні періоди «розумно довгого» періоду реалізації об'єкту застави за ринковою вартістю, як основа аналізу ПУМБ-банку

Аналізуючи визначення поняття «ліквідаційна вартість», бачимо, що відмінність між ринковою та ліквідаційною вартістю об'єкту застави (Т2) залежить, насамперед, від фактору часу. Тож у загальних рисах величину Р1 можна визначити так:

Р1 = f (Т) (3.7)

де f (Т) - функція, залежна від часу.

Також слід мати на увазі, що період реалізації товару залежить від цінової еластичності попиту. Причому за інших рівних умов для забезпечення реалізації об'єктів застави у мінімальні строки у разі низької еластичності попиту рівень ліквідаційної вартості, що встановлюється експертами-оцінювачами, повинен бути нижчим відносно ринкової вартості, ніж у випадку реалізації об'єктів застави з високим рівнем еластичності попиту.

З урахуванням фактору еластичності попиту формулу для розрахунків величини Р1 можна побудувати так:

Р1 = f(Т) / (Квп Ч | E |) (3.8)

де Е - цінова еластичність попиту;

Квп - коефіцієнт поправки, що враховує співвідношення між ймовірністю продажу товару у конкретний момент часу і значенням його цінової еластичності.

Оскільки значення коефіцієнту еластичності для короткострокового і довгострокового періодів відрізняються, цілком правомірно під час визначення ліквідаційної вартості спиратися на значення коефіцієнта еластичності для короткострокового періоду. На Україні ж практично не ведуться дослідження з питань цінової еластичності більшості товарних груп. Тому подальше висвітлювання проблеми визначення ліквідаційної вартості, спираючись на суто український досвід в цьому напрямку, поки що не має сенсу. Вітчизняні ж експерти-оцінювачі, хоча і визнають деяку помилковість цього підходу, змушені в своїх дослідженнях спиратись на результати аналогічних закордонних розробок.

Перш, ніж приступити до розгляду функції f(Т), слід відмітити, що витрати і втрати банку, пов'язані з неповерненням кредиту та з процесом реалізації об'єкту застави, поділяються на:

Одноразові (И1), до числа яких відносяться: сума неповерненого кредиту, неодержані до моменту Тлік відсотки, втрати, пов'язані з виконанням вимоги, забезпеченою заставою.

Поточні (И2), в числі яких витрати на утримання об'єкту застави, його збереження, витрати на рекламу, інформаційні послуги тощо.

Таким чином, розрахунок функції f(Т), яка відображає витрати і втрати банку, пов'язані з неповерненням кредиту та з процесом реалізації об'єкту застави, можна побудувати так:

(3.9)

де n - число років;

м - число періодів нарахування відсотків протягом року;

n Ч м - число періодів нарахування відсотків за весь термін;

і - річна процентна ставка.

Але застосування цієї формули має певні обмеження. Справа в тому, що вона побудована для розрахунку складних відсотків декурсивним способом нарахування відсотків. Для розрахунку ж простих відсотків або для застосування антисипативного способу нарахування процентів формула розрахунку величини f(Т) буде іншою.

Отже, враховуючи вище згадані обмеження і недоліки, експерти-оцінювачі пропонують таку формулу розрахунку ліквідаційної вартості об'єкту застави:

(3.10)

Наведена вище проблема визначення ліквідаційної вартості майна, запропонована вітчизняними спеціалістами-оцінювачами, має стати предметом подальших досліджень експертів-оцінювачів з метою широкого застосування в практиці оцінки вартості об'єкту застави.

Підхід, аналогічний тому, що був обраний дня розрахунку величини Р1, може застосовуватися вже банківськими спеціалістами також для розрахунку величини Р2, відповідно, для визначення обсягів кредитів, що видаються (К).

3.2 Пропозиції щодо вибору оптимальної методики нарахування відсотків за кредит ПУМБ-банку

У дослідженні кредиту найбільш важливим питанням є вміння визначити величину позикових процентів. Традиційно їхню величину визначають за формулою:

К% = Кп Е% Тп (3.11)

де К% - загальна вартість нарахованих процентів;

Кп - сума наданої позики;

Е% - банківський процент за певний час;

Тп - тривалість позики.

Коли до формули (3.1) застосувати категорійний апарат аналітичної економетрії, отримаємо:

К% = Мп Е% (3.12)

де Мп = Кп * Тп - момент позикової вартості.

Формула (3.12) є найбільш загальною формулою, якою ми будемо користуватися для розрахунку величини нарахованих процентів.

Точніший результат можна отримати, використовуючи формулу:

(3.13)

де Кзп, Кзк - величина заборгованості на початок і кінець розглянутого планового періоду.

В окремих дослідженнях, коли розраховують вартість довготермінового кредиту, основну увагу звертають не моменти вартості, що утворюються внаслідок зміни величини заборгованості, а на значення цих заборгованостей [34]. З огляду на це для дискретного випадку надання або повернення позики пропонується користуватися такою формулою:

(3.14)

де Тпі - тривалість і-го планового періоду, протягом якого користуються позикою;

Мпі - момент позикової вартості для цього періоду.

Використовуючи формулу моментів позикової вартості, отримаємо аналітичний вираз для визначення величини нарахованих процентів за методикою простих процентів, якщо кредит погашається рівномірно:

(3.15)

де Копн - загальна величина наданої позики;

t - період повернення позики;

Епп - оборотність повернення позики.

Останнім часом для розрахунку довготермінового кредиту застосовують методику ануїтету, поєднуючи з дисконтуванням вартості, тобто застосовують методику нарахування складних процентів:

(3.16)

де Пан - значення ануїтету (величина періодичних виплат для повернення позики).

Для обґрунтування викладеного розглянемо такий приклад. Припустимо, що ПУМБ надав кредит па суму 100 тис. грн. під 30% річних. Клієнт банку зобов'язався повернути кредит протягом 3,5 років. Проаналізуємо три методи повернення кредиту: за дискретними виплатами, безперервними виплатами та за методикою ануїтету.

Метод 1. Клієнт повертає банку кредит дискретними виплатами. Повернення боргу відбувається шляхом таких виплат (тис. грн.): перший рік - 40, другий - 30, третій - 20 і четвертий - 10. Розрахунок кредиту виконано за формулою (3.4), результати зведено в табл. 3.1.

Основні залежності показано на рис. 3.3, де К%т - загальна величина нарахованих процентів; Кбо - початкова величина боргу (позики); М% і Мб - моменти вартості від нарахованих процентів і повернутого боргу.

Таблиця 3.1 - Розрахунок повернення кредиту за дискретним методом, що пропонується до використання ПУМБ-банку

Роки	1	2	3	4
Заборгованість на початок року	100	60	30	10
Нараховані проценти за рік	24	13,5	6	0,75
Сумарні нараховані проценти	24	37,5	43,5	44,25

Рисунок 3.3 - Графічне зображення основних показників кредиту, розрахованого для дискретного методу повернення боргу, методом, що пропонується до використання ПУМБ-банку

Метод 2. Клієнт повертає банку кредит безперервними виплатами (щотижня). Погашення боргу відбувається рівномірно. У цьому разі розрахунок проводиться за формулою (3.15). Результати розрахунку зведено в табл. 3.2, а основні залежності показано на рис. 3.4.

Метод 3. Повернення кредиту за методикою ануїтету - формула (3.16).

Недоліком цієї методики є те, що в цьому разі також потрібно розраховувати кратну кількість планових періодів.

Оскільки тривалість позики становить 3,5 роки, то прийнявши, що сплата буде використовуватися через півроку, таких періодів буде 7.

Окрім того, щоб дотримувалося правило розмірностей, необхідно перейти до піврічної величини банківського процента.

Тобто вона дорівнюватиме Е% = 15 %. Тоді величина ануїтету становитиме:

тис. грн.

Таблиця 3.2 - Розрахунок повернення кредиту за рівномірним погашенням методом, що пропонується до використання ПУМБ-банку

Роки	1	2	3	4
Заборгованість на початок року	100	71,43	42,86	14,28
Нараховані проценти за рік	25,71	17,14	8,58	1,07
Сумарні нараховані проценти	25,71	42,85	51,43	52,5

Результати розрахунку зведено в табл. 3.3, а основні залежності показано на рис. 3.5, де Пан - величина ануїтету.

Рисунок 3.4 - Графічне зображення основних показників кредиту, розрахованого для повернення боргу за другим методом (безперервними виплатами) методом, що пропонується до використання ПУМБ-банку

Таблиця 3.3 - Розрахунок повернення позики за методом ануїтету, тис. грн. методом, що пропонується до використання ПУМБ-банку

Півріччя	Залишок позики на початок року	15% піврічних	Залишок загальної суми заборгованості на кінець року	Річна плата (ануїтет)	Річна плата тільки за позику
1	100	15	115	24,036	9,036
2	90,964	13,644	104,609	24,036	10,391
3	80,572	12,086	92,658	24,036	11,95
4	68,622	10,293	78,916	24,036	13,743
5	54,88	8,232	63,112	24,036	15,804
6	39,076	5,861	44,937	24,036	18,175
7	20,901	3,135	24,036	24,036	20,901
Усього	-	68,252	-	168,252	100

Коли виконують порівняння різних варіантів розрахунку кредиту, основну увагу приділяють сумі нарахованих процентів.

У нашому прикладі сума нарахованих процентів становитиме (тис.грн.): 44,25; 52,5 і 68,252 - відповідно для кожного методу повернення боргу. Порівнюючи ці значення, можна нібито прийти до висновку, що найбільшу суму грошей банк отримає, коли кредит буде надавати за третьою методикою, а найменшу - за першою. Проте такий поверхневий аналіз не завжди підтверджується більш ретельним і обґрунтованим, оскільки в дослідженні будь-якої форми вартості основна увага має приділятися тому, як грошові або вартісні потоки розміщуються в просторі і часі, тобто необхідно досліджувати моменти вартості.

Для дослідження таких складних процесів ми рекомендуємо застосовувати запропонований нами економетричний показник - масу вартості В, яка визначається за формулою:

В = Мп / Тп (3.17)

Найвигіднішим для банку буде той варіант, котрий принесе йому найбільшу масу вартості.

Момент позикової вартості Мп складається з двох елементів: з повернутого боргу Мб і нарахованих процентів М%. Розрахунки для трьох розглянутих випадків наведені у табл. 3.4.

Рисунок 3.5 - Графічне зображення основних показників кредиту, розрахованого для третього методу повернення боргу (за методикою ануїтету) методом, що пропонується до використання ПУМБ-банку

Таблиця 3.4 - Порівняння трьох методів розрахунку процентів методом, що пропонуються до використання ПУМБ-банку

Метод розрахунку	Моменти вартості, тис. грн.,рік	Кінцеві результати розрахунку, тис. грн.
	Мб	М%	Мп	за масою вартості	за нарахованими процентами
1	202,5	105,1875	307,6875	87,91	44,25
2	175	122,5	297,5	85	52,5
3	-	-	294,441	84,126	68,252

З таблиці видно, що за масою вартості найкращим є дискретний метод нарахування відсотків, а за обсягом нарахованих відсотків - останній метод ануїтету. Вибір найкращого і найгіршого варіантів повернення боргу залежить, головним чином, від прийнятого для порівняння показника (критерію оптимальності) - від маси вартості чи нарахованих процентів.

За цими критеріями розглянуті варіанти позики мають зовсім протилежні результати. Проте маса вартості показує зростання загального капіталу банку, а нараховані проценти лише окремої їхньої частини, до того ж без врахування, як вони змінюються в часі. Тому, на нашу думку, для ПУМБ для дослідження позикової вартості правильніше використовувати методику за показником маса вартості, яким можна визначати середню масу капіталу, що функціонує в банку (або який утворюється в банку) протягом розглянутого проміжку часу. В нашому випадку найкращим виявився метод нарахування відсотків за дискретною методикою.

3.3 Прогнозна модель доходів від різноманітних форм забезпечення банківських кредитів

Використовуючи аналіз діяльності ПУМБ та за допомогою методу кореляції і автокореляції, складемо прогноз доходності операцій банку. Вихідні данні для прогнозування наведені в табл. 3.5.

Таблиця 3.5 - Вихідні дані для розрахунку прогнозної моделі чистого доходу ПУМБ від обраних аргументів

Рік	Доход	Показники
	Хі	Y1	Y2	Y3	Y4	Y5	Y6
2011	164842	0,011	0,18	0,44	0,16	0,019	0,11
2012	475655	0,021	0,35	0,75	0,20	0,033	0,21
2013	506208	0,015	0,29	0,76	0,09	0,019	0,15

де Хі - чистий дохід банку;

Y1 - дохід до активів;

Y2 - дохід до резервів;

Y3 - дохід до кредитного портфелю;

Y4 - дохід до кредитів під заставу;

Y5 - дохід від кредитів з поручительством;

Y6 - дохід від кредитів з гарантією.

Прогнозна модель має вигляд:

(3.18)

Коефіцієнти впливу факторів обчислюються за формулами:

(3.19)

(3.20)

Для аналізу впливу факторів необхідно виконати проміжні обчислення. Знайти дисперсійні відхилення по кожному з показників та кореляційний зв'язок між показниками.

(3.21)

(3.22)

Для оцінки адекватності виконання обчислення використаємо наступну формулу

 (3.23)

Розрахунки впливу Y1 - «дохід до активів» проведено в табл. 3.6.

Знайдемо середня значення чистого доходу банку: = 382235 грн.

Знайдемо середнє значення балансового прибутку до активів:

= 0,047%.

Знайдемо дисперсійне відхилення по доходу банку: = 154225,28 грн.

Знайдемо дисперсійне відхилення по балансовому прибутку до активів:

= 0,0041%.

Таблиця 3.6 - Вплив Y1 «балансовий прибуток до активів» ПУМБ банку

Хі	Y1	Хі - Хср	Yi - Yср	(Хі - Хср)Ч2	(Yi - Yср)Ч2	3Ч4	Yi*	(Yi - Y*)Ч2
164842	0,011	-217393	-0,005	47259716449	0,0000218	1014,50	0,01131	0,0000001
475655	0,021	93420	0,005	8727296400	0,0000284	498,24	0,01754	0,0000120
506208	0,015	123973	-0,001	15369304729	0,0000004	-82,65	0,01815	0,0000099
1146705	0,047

Знайдемо зв'язок між чистим доходом та відношення балансового прибутку до активів: схy = 0,7521 д.о.

Коефіцієнти впливу дорівнюють:

b = 0,00000002 д.о.a = 0,008 грн.

Похибка складає: У0,17%

За результатами розрахунків Y1 - «Дохід до активів» побудуємо графік, рис. 3.6.

Оскільки помилка дуже низька, менше 1%, то отриманий результат є досить точним. Як показують розрахунки, між чистим доходом і активами існує позитивний зв'язок: с = 0,7521. Прогнозна модель має вигляд

Похибка результату складає У0,17%.

Рисунок 3.6 - Вплив активів на чистий дохід ПУМБ-банку

По наступним Y розрахунки проводяться аналогічно.

За результатами розрахунків Y2 - «доходи до резервів» побудуємо графік, рис. 3.7.



Рисунок 3.7 - Вплив відношення резервів на чистий дохід ПУМБ-банку

Як показують розрахунки, між вартістю чистого доходу і відношенням доходів до витрат існує позитивний зв'язок: с = 0,2389. Прогнозна модель має вигляд

Похибка результату складає У0,11%

За результатами розрахунків Y3 - «доходи від кредитного портфелю» побудуємо графік, рис. 3.8.

Як показують розрахунки, між чистим доходом і резервами існує позитивний зв'язок: с = 0,2277. Прогнозна модель має вигляд

Похибка результату складає У0,01%



Рисунок 3.8 - Вплив відношення кредитного портфелю на чистий дохід ПУМБ-банку

За результатами розрахунків Y4 - «кредити під заставу» побудуємо графік, рис. 3.9.

Рисунок 3.9 - Вплив кредитів під заставу на чистий дохід ПУМБ-банку

Як показують розрахунки, між чистим доходом і кредитами під заставу існує негативний зв'язок: с = -0,0753. Одержана прогнозна модель: Похибка результату складає У0,29%

За результатами розрахунків Y5 - «дохід до кредитів з поручительством» побудуємо графік, рис. 3.10.

Рисунок 3.10 - Вплив кредиту з поручительством на чистий дохід ПУМБ-банку

Як показують розрахунки, між чистим доходом і кредитним портфелем існує позитивний зв'язок: с = 0,2726. Одержана прогнозна модель:

Похибка результату складає У0,25%

За результатами розрахунків Y6 - «дохід до кредитів з гарантією» побудуємо графік, рис. 3.11.

В результаті розрахунків встановлено, що між чистим доходом банку і відношенням кредитів з гарантією існує позитивний зв'язок: с = 0,2105.

Одержана прогнозна модель

Похибка результату складає У0,08%.

Найвищий результат одержано за результатом «доходи до активів», а найменший - за результатом «кредити під заставу».

Отже, на доходність ПУМБ значний вплив мають активи, які у 2012-2013 роках будуть значно зростати.

Рисунок 3.11 - Вплив кредитів з гарантією на чистий дохід ПУМБ банку

Також можна запропонувати практичні рекомендації щодо створення та використання комерційними банками України ситуаційних центрів для вдосконалення управління врегулюванням проблемної заборгованості юридичних та фізичних осіб за кредитними операціями.

На мій погляд, доцільним та ефективним механізмом ліквідації проблемної заборгованості є створення комерційним банком ситуаційного центру управління проблемною заборгованістю за кредитними операціями.

Одним з напрямків діяльності ситуаційного центру є зниження рівня неповернення кредитів та зменшення розміру сформованих резервів, а також профілактика виникнення проблемних активів. У своїй діяльності ситуаційний центр управління проблемною заборгованістю повинен керуватися чинним законодавством, нормативними актами Національного банку України, статутом, рішеннями правління, іншими нормативними документами банку і положенням про підрозділ. Варто наголосити, що йдеться про роботу винятково легальними методами, які узгоджені з вимогами чинного законодавства.

Організація роботи ситуаційного центру має ґрунтуватися на наступних принципах:

1) запобігання переходу кредиту в розряд проблемних: ситуаційний центр (разом з підрозділами, що ведуть активні операції) повинен брати участь у процедурі ухвалення рішення про видачу кредиту, долучаючи досвід своєї роботи в загальну справу, систематично стежити за станом портфеля активів банку і розпочати роботу з позичальником з моменту першої затримки платежу. У випадку, якщо вона мала винятково технічний характер і проблем у боржника не виявлено, ситуаційний центр може знову повернутися в режим спостереження. Комерційний банк повинен використовувати всі надані законом і нормативними документами засоби для організації «атаки» на боржника

2) своєчасність вживання заходів: у роботі з проблемними кредитами найчастіше виникають ситуації, коли потрібно негайно прийняти рішення, що дає змогу повернути до 100% заборгованості або перевести кредит із проблемного в нормальний. Результатом роботи ситуаційного центру має бути реальне зростання доходів банку, враховуючи часовий чинник. У практичній діяльності банк найчастіше змушений йти на поточні витрати з метою досягнення стратегічного позитивного результату;

3) наростання позитивного ефекту: боржник, що не може, розрахуватися одноразово, повинен повертати борг частинами, але за графіком і під пильним контролем ситуаційного центру.

Працівники ситуаційного центру управління проблемною заборгованістю мають систематично відвідувати філії і надавати практичну допомогу на місцях. У проблемних випадках істотне значення мають: очне знайомство співробітників ситуаційного центру і філій, ступінь довіри їх один до одного як до кваліфікованих фахівців; вивчення і впровадження в практику роботи банку досвіду вітчизняних і зарубіжних фінансових інститутів в області здійснення операцій зі запобігання і зниження ризиків виникненню проблемних кредитів.

Ситуаційний центр має брати активну участь у розробці внутрішніх нормативних документів банку. До впровадження методичного матеріалу варто підходити досить обережно, оскільки конфіденційність інформації і можливість неоднозначного тлумачення директив у випадку їхнього несанкціонованого розголошення можуть призвести до небажаних наслідків і навіть конфліктів із зовнішніми організаціями.

На мій погляд, основними функціями ситуаційного центру управління проблемною заборгованістю мають бути наступні:

1) здійснення комплексу заходів, пов'язаних з роботою щодо повернення заборгованості з проблемних кредитів, і аналітичного обліку, що належить до його компетенції;

2) організація і проведення роботи з повернення проблемної заборгованості, зокрема зі залученням фахівців суміжних підрозділів; підготовка, у межах своєї компетенції, висновку для колегіальних органів банку;

3) супровід кредитів від стадії переходу в групу проблемних до одержання конкретного результату;

4) у частині, що належить до компетенції підрозділу, здійснення організації, обліку і контролю діяльності інших підрозділів банку, залучених до роботи з проблемними кредитами;

5) здійснення розрахунку, нарахування і контролю за рухом сформованих резервів на можливі втрати за позичками або іншими видами резервів.

Ситуаційний центр має формулювати остаточні відповіді на питання про пріоритети використання механізмів повернення або списання заборгованості, часові межі здійснення нестандартних схем погашення.

На мій погляд, штат ситуаційного центру управління проблемною заборгованістю за кредитними операціями (без урахування працівників, робочі місця яких знаходяться у філіях банку) має становити не більше ніж 9-11 чоловік, підібраних за принципом спеціалізації.

Запропонована організаційна структура ситуаційного центру управління проблемною заборгованістю за кредитними операціями комерційного банку (рис. 3.12) та основні функціональні зв'язки даного підрозділу наступні:

Рисунок 3.12 - Ситуаційний центр управління проблемною заборгованістю за кредитними операціями ПУМБ-банку

1) керівник ситуаційного центру досвідчений організатор, людина, що має навички керівної роботи, схильність до системного мислення, багатий практичний досвід роботи в банку і широку ерудицію. Він особисто підтримує робочі контакти з іншими підрозділами, задіяними у врегулюванні проблемної заборгованості;

2) Фахівець економічного профілю здійснює облік та аналіз проблемних кредитів, підготовку та аналіз управлінської звітності, програмування складання звітних документів, аналіз розрахунку формування і зміни резервів, планування та прогнозування витрат і результатів роботи ситуаційного центру.

3) Фахівець бухгалтерського профілю має досконало знати бухгалтерський облік банку і вміти моделювати систему проводжень для конкретної схеми роботи з проблемними кредитами, пропонованої підрозділом.

4) Фахівець кредитного профілю повинен досконало знати практику кредитування, нормативні матеріали банку, специфіку діяльності підприємств промислового сектора економіки і вміти оцінювати фінансовий стан позичальників, будувати складні схеми фінансування.

5) Фахівець з визнання та списання безнадійної заборгованості має бути фахівцем з податкового та бухгалтерського обліку, знати банківське і податкове законодавство.

6) Юристи арбітражного профілю фахівці високої кваліфікації, здатні вести від імені банку конкретні спори в арбітражному суді і захищати інтереси своєї сторони. Здійснюють взаємодію з юридичною службою банку.

7) Фахівець з проблем економічної безпеки відповідає за взаємодію зі службою безпеки банку і правоохоронними органами державної влади.

8) Фахівці з організації та контролю роботи віддалених секторів та моніторингу роботи філій з урегулювання проблемної заборгованості мають досконало знати економіко-фінансовий стан закріплених філій, особливості їх регіонального функціонування, нюанси практичної діяльності. Організують в інтересах банку взаємодію центрального апарату і філій з відповідних питань.

9) Експерт-оцінювач кредитного забезпечення має досконало знати методику визначення ліквідності та реальної ринкової вартості заставного майна.

Зазначимо, що на першому етапі створення, у роботі ситуаційного центру можуть брати участь досвідчені спеціалісти-консультанти підрозділів головного банку. Далі ситуаційний центр управління проблемною заборгованістю доцільно доукомплектовувати спеціалістами відповідної кваліфікації. У кожній філії банку, де є більше 20 проблемних кредитів юридичних осіб, слід створити віддалені робочі місця працівників ситуаційного центру управління проблемною заборгованістю. Кількість робочих місць визначається з розрахунку: 1 працівник ситуаційного центру на 20 проблемних кредитів 4-5 категорії.

Керівництво банку, залежно від специфіки та результатів діяльності ситуаційного центру, може періодично вносити в його структуру зміни, що відповідатимуть затвердженим завданням з управління проблемною заборгованістю за кредитними операціями.

На мій погляд, прямий і непрямий економічний ефект від діяльності ситуаційного центру полягає в наступному: фактичне повернення проблемного чи безнадійного кредиту приносить дохід і надає змогу банку знову розмістити кошти в дохідних активах; переведення кредиту із проблемного в категорію надійних надає змогу одержувати стабільні доходи в період дії активу; відновлення раніше створених резервів на доходи збільшує прибуток і власний капітал банку; вивільнення персоналу підрозділів активних операцій для ведення основної діяльності надає змогу сконцентрувати зусилля на створенні нових надійних активів.

РОЗДІЛ 4 Охорона праці ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

4.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці

Бухгалтерія ПУМБ знаходиться в одноповерховому будинку. Загальна площа бухгалтерії 85м², висота 3,8м. На одного працюючого припадає в середньому 7,1м² площі. Об'єм помешкання на одного працюючого 26,9м². Що відповідає нормам Держстандарту (площа виробничого помешкання на одного працюючого 4,5м², обсяг виробничого помешкання на одного працюючого 15м², висота помешкання від підлоги до виступаючих конструкцій перекриттів 2.2). Інтер'єр бухгалтерії оформлений у світлих тонах: стіни - білі, та шумопоглинаючі пластикові панелі, підлога - паркет світло-коричневого кольору, вікна - жалюзі білого кольору, двері і бар'єри пофарбовані у білий колір, офісна меблі - чорного кольору.

Санітарно-гігієнічні умови у нашому банку відповідають встановленим нормам. У будинку відсутні які-небудь токсичні і пожежно-небезпечні речовини і матеріали. Умови і чинники, що несприятливо впливають на організм людини зустрічаються трьох видів: фізичні, хімічні і біологічні захворювання.

Метеорологічні умови у закладі або мікроклімат визначають такі параметри: температура повітря в помешканні, %, відносна вологість повітря, %, рухливість повітря, м/с, теплове випромінювання. Ці параметри окремо й у комплексі впливають на організм людини, визначаючи його самопочуття (див. таблицю 4.1).

Вентиляція повітря у приміщенні звичайна - у зимовий час, за рахунок різниці питомої ваги теплого повітря, що знаходиться у середині приміщення, і більш холодного зовні, а також за рахунок вітру природна вентиляція створює необхідний повітряний обмін. У літню пору використовуються кондиціонери, (тобто примусова вентиляція) які забезпечують постійність температури, відносної вологості, рухливості і чистоти повітря.

Таблиця 4.1 - Метереологічні показники

Параметр	Фактичне Значення	Норматив по ДГСТ 12,1005-88 і др. держстан-дартам	Відповідність стандартам параметрів
Шум, дБа	60	60	відповідає
Освітленість, лк	400	400	відповідає
Значення КЕО, %	0,9	0,9	відповідає
Загазованість, м2/м3	-	-	-
Запиленість, мг/м3	-	-	-
Температура повітря, 0 С, взимку	21	22-24	припустимо
влітку	23	23-25	відповідає
Відносна вологість повітря, %	40	40-60	відповідає
Швидкість руху повітря, м/с	0,1	0,1	відповідає

Коефіцієнт природного освітлення :

(4.1)

Рівень шуму відповідає нормі в середньому, але іноді може досягати 80 дБа. У бухгалтерії робітничі місця освітлюються як природним, так і штучним способом. Природне освітлення - віконне, штучне - лампи. Лампи - стельові лампи розжарення й настільні лампи денного освітлення. Розташування робочих місць стосовно джерел світла: природне - бічне розташування, штучне - безпосередньо в джерела. В приміщенні банку розташовані умивальники і туалети (санітарний стан яких відповідає нормі).

4.2 Техніка безпеки

Електробезпечність - система організаційних і технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного току. Якщо відносити дане помешкання до класу електробезпечності - це помешкання без підвищеної небезпеки. Все устаткування працює під напругою 220V. Для захисту людей від поразки електрострумом застосовується заземлення устаткування. Також застосовуються й інші міри захисту від поразки людей електрострумом:

1) забезпечення неприступності струмоведучих частин, що знаходяться під напругою, від випадкового доторку;

2) електроразділення мережі;

3) усунення небезпеки поразки, при появі напруги на корпусах та інших частинах устаткування, що досягається захисним заземленням;

4) застосування подвійної ізоляції, кожухів, огороджень - для захисту від випадкового доторку до струмоведучих частин;

5) контроль і профілактика ушкодженої ізоляції;

6) застосування спеціальних електрозахисних засобів - переносних приладів і захисних електроустановок;

7) організація безпечної експлуатації електроустановок;

8) компенсація ємкісної складової току замикання на землю;

9) у місцях можливої поразки електрострумом поставлені огородження, захисні щитки, що поперед жують написи [54].

Електропроводка розташована в спеціальних жолобах і трубах, захищених від ушкоджень, у місцях найбільше пожежнобезпечних, цілком ізольована від випадкового доторку людей до струмоведучих частин. Розміщення устаткування (комп'ютери, факси, модеми, принтери, калькулятори, годинники) відповідають нормам проектування. Монітори обладнані захисними екранами, що дозволяє знизити вплив на очі до безпечного рівня. Організація праці в цілому в банку несуть керівник банку і головний бухгалтер. Безпосередньо керує організацією охорони праці головний бухгалтер. Щорічна угода це важлива правова форма планування і проведення заходів щодо охорони праці, у тому числі і техніки безпеки. З метою охорони праці КЗОТ покладають на адміністрацію закладу відповідальність за проведення інструктажів робітників та службовців з техніки безпеки із метою попередження нещасливих випадків, попередження захворювань на робочих місцях; також адміністрація здійснює постійний контроль за дотриманням службовцями усіх вимог інструкцій з техніки безпеки.

Інструктаж з техніки безпеки проводить головний бухгалтер: при виході на роботу, поточний або плановий, позаплановий. Рівень виробничого травматизму - низький, що досягається навчанням і інструктажем із техніки безпеки [54].

4.3 Пожежна профілактика

Пожежею називається неконтрольоване горіння поза спеціальним осередком, що завдає матеріальний збиток. Пожежа в бухгалтерії може виникнути внаслідок причин як неелектричного, так і електричного характеру більшої можливості, це може бути: коротке замикання, перевантаження, іскріння від порушення ізоляції, що призводить до нагрівання провідників до температури запалення ізоляції; незадовільні контакти в місцях з'єднання проводів і їх сильне нагрівання внаслідок великого перехідного опору при протіканні електроструму; іскріння в електричних апаратах і машинах, а також іскріння в результаті електричних розрядів; зіпсованість в обмотках електромашин при відсутності належного захисту. Причини неелектричного характеру: халатне і необережне поводження з вогнем - паління, залишення без нагляду нагрівальних приладів. Заходи, які застосовуються для протипожежного захисту:

1) навчання службовців правилам пожежної безпеки, організація пожежної охорони, проведення бесід, лекцій, поширення необхідних інструкцій;

2) правильна експлуатація систем опалення, вентиляції і кондиціонування повітря, електроустаткування, утримання в чистоті помешкання бухгалтерії;

3) заборона паління у невстановлених місцях, обмеження застосування відкритого вогню.

Клас вогнестійкості залежить від пожежної небезпеки. У нашому будинку категорія пожежної небезпеки "В" - відповідно до ОНТП 24-86- діє з 1987 р. Визначення категорії має важливе практичне значення, тому що від цього залежать конструктивно планувальні рішення будинку, вибір устаткування. Будинок складається з різноманітних будівельних конструкцій, що володіють разом особистими межами поширення вогню. Спроможність будинку в цілому протистояти руйнації в умовах пожежі характеризується ступенем вогнестійкості (2-ступінь вогнестійкості нашого будинку). У бухгалтерії розроблена інструкція про заходи пожежної безпеки відповідно до правил пожежної безпеки в Україні від 14 червня 1995 р. 219/755. Також розроблена і вивішена схема евакуації людей у випадку пожежі. Створено пожежно-технічну комісію, їхня робота організована відповідно до Типового положення про пожежно-технічну комісію 521 від 27.09.94 р. Евакуаційні шляхи й виходи: утримуються вільними, нічим не загромождаются й у випадку виникнення пожежі забезпечать безпеку під час евакуації людей, ведуть у коридор, на сходовий майданчик назовні. Кількість евакуаційних виходів - один (на третьому поверсі), два - на першому поверсі. Двері евакуаційних виходів замикаються лише на внутрішні, що легко відчиняються.

Шляхи евакуації, що не мають природного освітлення, постійно освітлені електричним світлом (при наявності людей). Визначення евакуаційних виходів строго регламентовані СНИП 2.01.02085 "Протипожежні норми" Електричні машини, апарати, устаткування, електропроводи і кабелі за виконанням і ступенем захисту відповідають класу зони, мають апаратуру захисту від струму короткого замикання й інших аварійних режимів. З'єднання, відгалуження й оконцювання жил проводів і кабелів проводилося за допомогою пайки і зжимів. Електрошафи, розташовані в коридорі і фойє, закриті. Устрій, прокладка мереж аварійного та евакуаційного освітлення виконане відповідно до вимог будівельних норм і ПУЕ. Все електроустаткування заземлене відповідно до вимог поділів ПУЕ. Захист будинків від прямих влучень блискавок виконана відповідно до вимог РД 34.21.122-87. Для підтримки устроїв блискавкозахисту в справному стані, проводиться ревізія цих устроїв щорічно (складається акт) [26].

Системи вентиляції та кондиціонування повітря також відповідають протипожежним вимогам будівельних норм. Лінії харчування до кожного кондиціонера забезпечені автономним устроєм електричного захисту, незалежно від наявності захисту на загальній лінії. Зовнішній простір і стіна будинку навколо кондиціонерів роз чищені від дерев і інших предметів у радіусі не менше 1,5м. Апарати також захищені зверху козирками, що виступають за зовнішні габарити кондиціонера не менше ніж на 0,15м. У бухгалтерії і у всьому будинку встановлена охоронно-пожежна і тривожна сигналізація. Всі установки знаходяться в полагодженому стані й утримуються в постійній готовності для виконання поставлених перед ними задач. Прокладка шлейфів і сполучних ліній КОПС здійснена відповідно до вимог нормативно-технічної документації. Клемні коробки приладів закриті захисними кришками й опломбовані, а корпуса приладів - заземлені. Система залучена до телефонної лінії. У бухгалтерії проведений внутрішній протипожежний водопровід. Внутрішній пожежний кран установлений безпосередньо в залі бухгалтерії, при цьому його розташування, не заважає евакуації людей. Пожежний кран укомплектований пожежним рукавом, стовбуром і важелем для полегшення відкривання вентиля. Пожежний кран розміщається в умонтованій шафці, що має отвір для провітрювання і пристосованого для опломбування і візуальний огляд без його відкривання. Також бухгалтерія обладнана двома переносними вогнегасниками, які розташовані прямо на стіні за допомогою кронштейнів. Вогнегасники двох типів: ОУ-3 - вуглекислотний, призначений для гасіння невеличких осередків пожеж різноманітних пальних речовин, що походять із твердих матеріалів, а також електроустановок, що знаходяться під напругою; порошковий ОП-55 для класів АВС [26].

4.4 Розрахунок часу і шляхів евакуації з помешкання

Для запобігання впливу на людей небезпечних чинників пожежі повинна бути передбачена можливість швидкої евакуації людей із будинку. Для забезпечення безпечної евакуації людей із помешкань і будинків розрахунковий час t _эв. не повинно бути більше необхідного часу евакуації, тобто

t _эв. < t_нб.

t_нб.=1,25

Таблиця 4.2 - Евакуаційний шлях

Шлях прямування людського потоку	Ширина, м	Довжина, мL
1.Прохід	1.5	7
2.Двері	1.4	-
3.Коридор	2	5
4.Сходові прольоти (4 униз)	1.25	6
5.Майданчики східців(2)	1.3	1.5
6.Коридор	1.8	6
7.Двері	1.4	-

Розрахунковий час евакуації людей варто визначати як суму часу прямування людського потоку по визначених ділянках шляху:

t_pэв.=t₁+t₂+t₃+t₄+t₅+t₆+t₇. (4.2)

Визначаємо щільність людського потоку D₁(чел/м²) на першій ділянці шляху, l₁=7м, ₁=1,5м.

(4.3)

де N₁ - число людей на першій ділянці;

f- середня площа горизонтальної проекції людини, м².

приймаємо = 0,1м².

Звідси, V₁=80 (швидкість прямування людського потоку по горизонтальному шляху на першій ділянці, м/хвл),

q₁=8 (інтенсивність прямування людського потоку, м/хвл).

Визначимо інтенсивність прямування людського потоку для наступних ділянок шляху:

(4.4)

де _i, _i-1 -ширина аналізованого i-го і попереднього йому i-1 ділянки шляху, м;

q_i , q_i-1 -інтенсивність прямування людського потоку по аналізованому i-го і попередньому i-1 ділянках шляху, м/хвл.



V₁=80;V₂=0;V₃=90;V₄=95;V₅=70;V₆=90;V₇=0.

Визначаємо час прямування по ділянках за формулою:

(4.5)

При цьому Q_мах (м/мин) варто застосовувати: для горизонтальних шляхів - 16,5; дверних прорізів - 19,5; східці униз - 16.

Всі значення, що утворилися, Q<Q_мах.

t _эв. =0,09+0,06+0,06*4+0,02*2+0,07=0,5 хв.

4.5 Загальний висновок про стан охорони праці і навколишнього середовища. Заходи щодо їхнього удосконалення

У цілому охорона праці здійснюється відповідно до Закону України «Про охорону праці», Рекомендаціями Державного комітету України по здійсненню охорони праці, Міністерства охорони здоров'я. Потрібно відзначити, що хиб і недоглядів у питанні охорони праці і навколишнього середовища немає. Необхідно також відзначити, що в банку діє колективний договір, укладений між профспілковим комітетом і керівництвом ПУМБ [25].

Кошти на заходи щодо охорони праці виділяються у встановленому порядку (у 2010 р. було виділено 3000 грн.). Витрата цих коштів на інші цілі забороняється.

Правління банку здійснює цільову витрату коштів на поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, що погоджується з місцевими органами Державного комітету України по нагляду за охороною праці.

Кошти фонду охорони праці, що перераховуються філіями банку, використовуються у найбільш пріоритетних заходах галузевої програми. Рішення про використання фондів охорони праці приймаються Правлінням за участю профспілкових органів. Усі працівники банку, прийняті на роботу і в процесі роботи проходять інструктаж (навчання) з питань охорони праці.

Заходи для удосконалення питань з охорони праці:

1) для зниження нервово-психічного напруження працівників, пов`язані з роботою на комп`ютері запровадити додаткові перерви;

2) виділити кімнату або площу для харчування та відпочинку працівників;

3) для поліпшення денного освітлення в приміщенні, збільшити площу вікон або зняти жалюзі.

ВИСНОВКИ

Надання кредитів і проведення кредитної політики є найпоширенішою операцією банківських установ. Кредитні операції відносяться до базових і в той же час основних, активних операцій комерційного банку. Саме ці операції приносять банківським установам основну частину доходу.

Стрімке зростання обсягів кредитування загострило проблему пов'язану із структурою і якістю управління кредитним портфелем банку, а отже і з ризиками, пов'язаними з діяльністю банку у цій сфері. Тому перший розділ дипломної роботи був присвячений теоретичним аспектам управління кредитним портфелем банку та огляду сучасного стану ринку кредитних послуг.