Поняття, сутність і класифікація страхування. Організаційна структура страхування

Договори страхування складаються відповідно до правил страхування. Правила страхування, що розробляються страховиком, затверджуються і контролюються Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю. Для висновку договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву чи іншим образом заявляє про своє бажання укласти договір страхування. Факт укладання договору страхування може засвідчуватися страховим свідченням (полісом, сертифікатом).

Страховий поліс - це документ встановленого зразка, який видається страховиком страхувальнику (застрахованій особі), що засвідчує укладання договору страхування і містить усі його умови. Договір чи страхове свідоцтво обов'язково видається страхувальнику на руки.

Договір страхування повинен містити:

– найменування документа;

– найменування й адресу страховика;

– П.І.Б. чи найменування страхувальника і його адресу;

– опис об'єкта страхування;

– розміри страхової суми;

– перелік страхових випадків;

– визначення розміру тарифу, розмір страхового внеску і терміни його сплати;

– термін дії договору;

– порядок зміни і припинення дії договору;

– права та обов'язки сторін і їхня відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов договору;

– підписи сторін.

Орган державного регулювання страхової діяльності має право встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя і договорів страхування майна громадян. Після приєднання України до визнаних світовою страховою практикою міжнародних систем страхування, що вимагають використання уніфікованих умов страхування, договори страхування складаються відповідно до таких умов страхування.

Договір набирає сили з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачене договором.

До типових обов'язків страховика відносяться наступні:

– ознайомити страхувальника з правилами страхування, під особистий підпис про ознайомлення;

– протягом 2-х робочих днів з моменту одержання звістки про страховий випадок, ужити заходів по оформленню всіх необхідних документів для виплат страхового відшкодування;

– при настанні страхового випадку здійснити виплату страхової суми чи страхового відшкодування в передбаченому договором термін. Страховик несе відповідальність за несвоєчасність виплати страхової суми шляхом виплати страхувальнику неустойки (штраф, пеня), розмір якої визначається умовами договору страхування;

– відшкодувати витрати, понесені страхувальником по запобіганню чи зменшенню збитків, якщо це передбачено в договорі;

– за заявою страхувальника у випадку здійснення ним заходів щодо зменшення страхового ризику чи збільшенні вартості майна переукласти з ним договір;

– зберігати в таємниці відомості про страхувальника, його майнове положення, за винятком випадків передбачених законами України.

Страховик має право запросити у страхувальника баланс чи довідку про його фінансовий стан, завірені аудитором, а також робити інші запити про зведення, пов'язані зі страховим випадком у правоохоронних органах, банку, медичних і інших установах.

Обов'язки страхувальника:

– вчасно вносити страхові платежі;

– надавати страховику повну і достовірну інформацію, що має суттєвий вплив при оцінці страхового ризику і надалі інформувати його про зміну страхового ризику;

– повідомити страховика про інші діючі договори страхування цього об'єкта;

– вживати заходів по запобіганню і зменшенню збитку внаслідок страхового випадку;

– повідомляти страховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умовами страхування.

Умовами договору можуть бути передбачені інші обов'язки страховика і страхувальника.

Страхувальники мають право вносити платежі тільки у валюті України в грошовій формі, а страхувальники - нерезиденти - іноземною вільно конвертованою валютою чи валютою України.

Підставою для відмовлення у виплаті страхових сум можуть бути:

– навмисні дії страхувальника чи особи, на користь якої укладений договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку;

– здійснення громадянином чи іншою особою, на користь якої складений договір страхування, навмисного злочину, що привело до настання страхового випадку та ін.

Умовами договору можуть бути передбачені інші підстави для відмовлення у виплаті страхового відшкодування, якщо це не суперечить законодавству України. Рішення про відмову у виплаті приймається страховиком у терміни, які не перевищують вказані у правилах страхування і повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмовлення. Відмова страховика у виплаті страхових сум може бути оскаржена у судовому порядку.

Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у випадку:

– закінчення терміну дії;

– виконання страховикам зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

– несплати страхувальником страхових платежів у встановлений договором термін;

– ліквідації страхувальника чи смерті страхувальника - фізичної особи;

– ліквідації страховика;

– ухвалення судового рішення про визнання договору недійсним;

– за вимогою чи страховика страхувальника, якщо це передбачено умовами договору.

Договір особистого страхування не може втратити силу, а також його дія не може бути припинено страховиком достроково, якщо на це немає згоди страхувальника, що виконує всі умови договору.

У випадку дострокового припинення договору страхування через невиконання обов'язків за договором страхувальником, платежі не повертаються, що обов'язково повинно бути обумовлено умовами договору страхування.

Договір страхування вважається недійсним з часу його укладання у випадках, передбачених цивільним законодавством України. Крім того, договір страхування визнається недійсним і не підлягає виконанню також у випадках:

– коли він укладений після страхового випадку

– коли об'єктом договору страхування є майно, що підлягає конфіскації на підставі судового чи вироку рішення, що знайшло законну силу.

Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.

ЛІТЕРАТУРА