Поняття, сутність і класифікація страхування. Організаційна структура страхування

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ І КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ

1.1 Поняття і сутність страхування

1.2 Функції страхування

1.3 Класифікація страхування

1.4 Форми страхування

1.4.1 За формою власності страховика

1.4.2 За формою організації

1.5 Системи страхових відносин

2. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА СТРАХУВАННЯ

2.1 Основні елементи і категорії страхування

2.2 Системи страхової відповідальності

2.3 Договір страхування

ЛІТЕРАТУРА



ВСТУП

Тема реферату "Поняття, сутність і класифікація страхування. Організаційна структура страхування" з дисципліни "Страхування".

Мета роботи - розглянути поняття і сутність страхування, його функції, класифікацію, систему страхових відносин; навчитися розрізняти основні елементи та категорії страхування, системи страхової відповідальності; сутність договору страхування; розглянути на практичних прикладах.



1. ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ І КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ

1.1 Поняття і сутність страхування

Страхування - це відносини по захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб при настанні окремих не передбачуваних несприятливих подій за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати ними страхових платежів (страхових внесків, страхових премій). Іншими словами, категорія страхування визначає систему економічних відносин, що включає сукупність форм і методів формування цільових фондів грошових коштів і використання їх на відшкодування збитку при різних непередбачених несприятливих явищах (ризиках), а також на надання допомоги громадянам при настанні окремих визначених подій у їхньому житті.

З погляду права страхування відноситься до цивільно-правових відносин.

Специфічні ознаки страхування:

– відносини формуються при наявності імовірності настання непередбачених, раптових, несприятливих подій, що можуть викликати матеріальний збиток;

– при формуванні відносин здійснюється розподіл можливого збитку між учасниками страхування за рахунок того, що випадковий характер подій робить їх малоймовірними для всіх учасників одночасно;

– страхування передбачає перерозподіл збитку, як між учасниками, так і в часі;

– замкнута розкладка збитку обумовлює зворотність коштів, мобілізованих у страховий фонд: уся сума страхових платежів (без обліку витрат організацій, що здійснюють страхування) повертається у формі відшкодування збитку на протязі прийнятого в розрахунок інтервалу часу в тому ж самому територіальному масштабі.

Сутність страхування полягає в розподілі збитку між усіма ділянками страхування. Це є кооперацією по боротьбі з наслідками стихійних лих і протиріччями, що виникають у суспільстві через розходження майнових інтересів людей. Таким чином, страхування - елемент виробничих відносин. Воно пов'язано з відшкодуванням матеріальних втрат, що є основою для безперервності і безперебійності процесу відтворення.

Страхування - одна з найдавніших категорій суспільно-виробничих відносин. По мірі розвитку товарно-грошових відносин примітивна форма - натуральне страхування - була замінена грошовою формою. Страхові відносини, закріплені в письмовому договорі страхування як цивільно-правова угода, відомі, принаймні, з епохи пізнього Середньовіччя. Тоді завдяки великим географічним відкриттям помітно розширилися обсяги морської міжнародної торгівлі. Підприємцям знадобилися великі капітали, щоб використовувати нові можливості, що відкрилися.

Історично виникнувши в зв'язку з необхідністю забезпечити компенсації збитків, які не підлягають перекладанню на інших осіб, страхування перетерпіло в ході свого тривалого розвитку істотні зміни і поширюється зараз на багато випадків, коли настання збитків пов'язане з цивільно-правовою відповідальністю їх носія. У таких випадках страхування є для потерпілого додатковою гарантією охорони його майнових інтересів. Надалі, поряд з майновим страхуванням, що забезпечує відшкодування збитків, пов'язаних з втратою чи ушкодженням матеріальних благ, з'явилося особисте страхування, що гарантує виплати визначених грошових сум при настанні смерті, каліцтва, хвороби та при дожитті до визначеного віку людини.

Ключовим елементом страхових відносин є страховий фонд - фонд грошових чи матеріальних ресурсів, призначених для компенсації збитку та (чи) подолання наслідків непередбачених випадкових подій.

Суспільна практика виробила ряд організаційних форм страхового фонду. З погляду умов функціонування сучасної економіки можна виділити наступні:

- централізований страховий (резервний) фонд;

- фонд самострахування;

- страховий фонд страховика.

Централізований страховий (резервний) фонд утворюється за рахунок загальнодержавних ресурсів. Призначення цього фонду - відшкодування збитків та усунення наслідків стихійних лих і великих аварій, які принесли великі руйнування і великі людські жертви. Цей фонд формується як у натуральній, так і грошовій формі. У натуральній формі він уявляє собою постійно поновлювані запаси продукції, матеріалів, сировини, палива, продовольства по визначеній номенклатурі, що розміщені на спеціальних базах. Це стратегічні запаси, що перебувають у розпорядженні Кабінету Міністрів України. Централізований страховий фонд у грошовій формі - це централізовані державні фінансові резерви, що є надбанням держави. Прерогатива розпоряджатися ними належить уряду. Ресурси загальнодержавного централізованого страхового (резервного) фонду використовувались, наприклад, для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, повеней у Західній Україні і т.д.

Фонд самострахування - як правило, це децентралізований, організаційно відособлений фонд переважно у виді натуральних запасів суб'єкта, що хазяює, чи домогосподарства. Разом з тим, можлива і грошова форма фонду самострахування. Фонд самострахування дає можливість перебороти тимчасові утруднення в процесі життєдіяльності чи виробництва громадян.

В аграрному секторі економіки за допомогою механізму самострахування утворюються насінний, фуражний і інші натуральні фонди, покликані пом'якшити чи усунути негативний вплив природнокліматичного фактора на результати діяльності сільських господарств.

В умовах ринку підприємства функціонують у хитливому економічному середовищі. У той же час через фонд самострахування підприємств й інші суб'єкти, що хазяюють, прагнуть забезпечити собі стійкий розвиток, можливість працювати без фінансових і виробничих зривів.

Страховий фонд страховика створюється за рахунок великого кола його учасників - підприємств, об'єднань, установ і окремих громадян. Учасники цього фонду (пайовики і користувачі) виступають як страхувальники. Формування фонду відбувається тільки в децентралізованому порядку, оскільки страхові внески кожним учасником (страхувальником) сплачуються окремо. Фонд знаходиться в оперативному керуванні страховика - страхової компанії.

У сучасних умовах страховий фонд страховика має тільки грошову форму. Витрата коштів фонду здійснюється на конкретні цілі - на відшкодування збитку і виплату страхових сум відповідно до встановлених страховиками правилами і умовами страхування. Обсяг грошових ресурсів фонду, необхідних для виплати страхового відшкодування і страхових сум, визначається на основі статистики, емпіричних прогнозів і теорії ймовірності. Чим більше кількість учасників фонду, тим більш достовірними будуть показники, які визначають обсяг його фінансових ресурсів.

У рамках страхового фонду страховика досягається дуже висока ефективність використання наявних коштів. Збитки в даному випадку як би розкладаються на всіх учасників страхового фонду, відбувається значний перерозподіл коштів, що в остаточному підсумку приведе до більшої маневреності і прискореної оборотності.

Соціальна природа страхового фонду відображає його реальне матеріальне наповнення. Страхові відносини по сплаті страхових внесків у страховий фонд і по виплаті страхового відшкодування виражають відносини між всіма учасниками страхового фонду. У страховому фонді страховика реалізуються колективні й особисті інтереси його учасників.

Суспільний характер страхового фонду страховика вимагає відповідного суспільного характеру його керування. Кожна страхова установа, в оперативне керування якої передано страховий фонд, з одного боку, покликана вирішувати задачі наявних в суспільстві страхових інтересів, а з іншого боку - повинна мати у своєму розпорядженні необхідні матеріальні, фінансові і людські ресурси для виконання цих задач.

Практична сторона функціонування страхового фонду страховика знаходить відображення в страхових правовідносинах, що складаються між їх учасниками: страховиками і страхувальниками, а також страховими посередниками. Сукупність загальнообов'язкових правил поведінки (норм) страхувальника і страховика, установлених чи санкціонованих державою, складає страхове право.

Основним нормативним документом страхового права в Україні є Закон України "Про страхування".

1.2 Функції страхування

Сутність страхування з'являється в його функціях.

Ризикова - втілюється у відшкодуванні можливих збитків при настанні ризикових подій за рахунок коштів страхового фонду. У майновому страхуванні не тільки розв'язується проблема відшкодування вартості постраждалого майна в межах страхових сум і умов, обговорених договором страхування, але і створюються умови для матеріального відшкодування частини чи повної вартості постраждалого майна.

Фінансова - формування страхового фонду як плати за ризики, що беруть на свою відповідальність страхові компанії. Функція формування спеціалізованого страхового фонду реалізується в системі запасних і резервних фондів, що забезпечують стабільність страхування, гарантію виплат і відшкодувань.

Розподільна - розподіл ризику і перерозподіл ресурсів компенсації витрат між учасниками страхових відносин.

Попереджувальна - фінансування за рахунок коштів страхового фонду заходів щодо зменшення страхового ризику. Сюди ж відноситься правовий вплив на страхувальника, закріплений в умовах укладеного договору страхування й орієнтований на його бережне відношення до застрахованого майна. Міри страховика по попередженню страхового випадку і мінімізації збитку звуться превенції (превентивні міри). З метою реалізації цієї функції страховик утворює особливий грошовий фонд попереджувальних заходів.

Ощадна - заощадження доходів на дожиття в особистому страхуванні. У моральному плані кожен учасник страхового процесу, наприклад при страхуванні життя, упевнений в одержанні матеріального забезпечення на випадок нещасного випадку або при завершенні терміну дії договору.

Контрольна - здійснення контролю за цільовим формуванням і використанням страхового фонду.

1.3 Класифікація страхування

Класифікація страхування уявляє собою систему розподілу страхування на галузі, види, різновиди, форми, системи страхових відносин. В основі розподілу лежать відмінності в об'єктах страхування, категоріях страхувальників, обсязі страхової відповідальності і формі проведення страхування. Оскільки класифікація страхування відображає різноманіття відносин, що складаються між його учасниками, доцільно розглянути їх докладніше.

Суб'єкти страхування - особи, що беруть участь у страхуванні. Основними суб'єктами є страховик і страхувальник.

Страхувальник (у практиці міжнародного страхування - полісовласник) - це юридичні особи і дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування чи такі, що є страхувальниками відповідно до законів України. Страхувальники можуть укладати зі страховиками договори про страхування третіх осіб, призначати громадян чи юридичних осіб для одержання страхового відшкодування, а також заміняти їх до настання страхового випадку.

Страховик (андерайтер) - це юридична особа, створена для здійснення страхової діяльності, яка отримала ліцензію на здійснення цієї діяльності. В Україні страховики можуть створюватися у формі акціонерних, повних, командитних товариств чи товариств з додатковою відповідальністю. В окремих випадках страховиками визнаються державні організації, що створені і діють на підставі Закону України "Про страхування".

Крім того, у страхуванні можуть брати участь:

- застрахована особа - фізична особа, життя, здоров'я і працездатність якої є об'єктом страхової відповідальності в особистому страхуванні. Вона може бути одночасно і страхувальником. Згідно Закону України "Про страхування" будь-яка особа, крім батьків, опікунів і попечителів, що страхують дітей, не може застрахувати життя іншої особи без її письмової згоди;

- вигодоздобувач - особа, якій за умовами договору страхування буде виплачено страхове відшкодування при настанні страхового випадку;

- перестрахувальник - страховик, що передає перестраховику вартість окремих об'єктів у перестрахування.

Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать діючому законодавству України і пов'язані:

– з життям, здоров'ям , працездатністю і додатковою пенсією страхувальника чи застрахованої особи;

– з володінням, користуванням і розпорядженням майном;

– з відшкодуванням страхувальником заподіяного їм збитку третій фізичній особі чи її майну, а також збитку, заподіяного юридичній особі.

Об'єкти страхування є основною ознакою класифікації страхування.

Страховий інтерес - міра матеріальної зацікавленості фізичної чи юридичної особи в страхуванні. Носіями страхового інтересу виступають страхувальники і застраховані. Стосовно до майнового страхування наявний страховий інтерес уособлюється у вартості застрахованого майна. В особистому страхуванні страховий інтерес втілюється в гарантії одержання страхової суми у випадку подій, обумовлених умовами страхування. Наявний страховий інтерес конкретизується в страховій сумі.

Галузь страхування - це ланка класифікації страхування, що характеризується однорідністю об'єктів страхування. Виділяють наступні галузі: особисте страхування, майнове і страхування відповідальності (табл. 1).

Особисте страхування обслуговує інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю і доходами страхувальника чи застрахованого особи.

Об'єктом майнового страхування є інтереси, пов'язані з володінням, розпорядженням і користуванням майном.

Страхування відповідальності зв'язане з відшкодуванням страхувальником заподіяного їм збитку особистості чи майну громадянина чи суб'єкту, що хазяює.

Вид страхування являє собою частину галузі, що характеризується страхуванням однорідних майнових інтересів. Характеристики і класифікаційні ознаки видів страхування в Україні визначає Комітет з питань нагляду за страховою діяльністю (Держкомфін).

Прикладами видів страхування можуть служити страхування життя і страхування від нещасних випадків в особистому страхуванні, страхування домашнього майна в майновому, страхування професійної відповідальності.

Вид страхування містить у собі окремі різновиди.

Різновид страхування - це страхування однорідних об'єктів у визначеному обсязі страхової відповідальності по конкретних ризиках. Наприклад, страхування життя в особистому страхуванні включає страхування дітей, страхування до одруження, змішане страхування життя й інші різновиди.

Різновиди ощадного страхування:

– страхування дітей;

– страхування до шлюбу;

– страхування життя;

– страхування до додаткової пенсії.

1.4 Форми страхування

1.4.1 За формою власності страховика

За формою власності страховика виділяють:

– державне страхування - в якості (як захисник) страховика виступає держава в особі спеціально уповноважених на це організацій. У коло інтересів держави входить його монополія на проведення будь-яких чи окремих видів страхування (визначених законом про статут страхової діяльності);

– акціонерне страхування - недержавна організаційна форма, у якості страховика виступає приватний капітал у виді акціонерного товариства;

– взаємне страхування - недержавна організаційна форма, домовленість між фізичними чи юридичними особами про відшкодування один одному збитків у визначених частках відповідно до прийнятих умов (загальне взаємне страхування). Воно реалізується через товариство взаємного страхування, що є страховою організацією некомерційного типу, тобто не переслідує цілей отримання прибутку зі створеного страхового підприємства. Товариство взаємного страхування виступає як об'єднання фізичних чи юридичних осіб, створене на основі добровільної угоди між ними для страхового захисту своїх майнових інтересів. Товариство взаємного страхування є юридичною особою і відповідає за своїми обов'язками усім своїм майном. Кожен страхувальник є членом-пайовиком суспільства взаємного страхування. Мінімальна кількість членів-пайовиків визначається статутом суспільства. В даний час в Україні відсутня правова база для діяльності товариств взаємного страхування. За кордоном товариства взаємного страхування є великими господарськими суб'єктами регіонального, національного і міжнародного страхового ринку.

1.4.2 За формою організації

За формою організації страхування може здійснюватися в обов'язковій і добровільній формах.

Обов'язкове страхування здійснюється в силу закону. Ініціатором обов'язкового страхування є держава, що у формі закону зобов'язує юридичних і фізичних осіб вносити кошти, коли страховий захист тих чи інших об'єктів пов'язаний з інтересами не тільки окремих страхувальників, але і всього суспільства. Обов'язкову форму страхування відрізняють наступні ознаки:

1) Обов'язкове страхування встановлюється законом, відповідно до якого страховик зобов'язаний застрахувати відповідні об'єкти, а страхувальники - вносити належні страхові платежі. Закон звичайно передбачає:

– перелік підлягаючих обов'язковому страхуванню об'єктів;

– обсяг страхової відповідальності;

– рівень чи норми страхового забезпечення;

– порядок установлення тарифних ставок чи середні розміри цих ставок з наданням права їх диференціації на місцях;

– періодичність внесення страхових платежів;

– основні права страховиків і страхувальників.

Закон, як правило, покладає проведення обов'язкового страхування на державні установи.

2) Суцільне охоплення обов'язковим страхуванням зазначених у законі об'єктів. Для цього страхові органи щорічно проводять по всій країні реєстрацію застрахованих об'єктів, начислення страхових платежів та їх стягування у встановлений термін.

3) Автоматичність поширення обов'язкового страхування на об'єкти, зазначені в законі. Страхувальник не повинен заявляти в страховий орган про появу в господарстві підлягаючого страхуванню об'єкта. Дане майно автоматично включається в сферу страхування. При черговій реєстрації воно буде враховано, а страхувальнику пред'явлені до сплати страхові внески. Так, наприклад, чинне законодавство встановлює, що будівлі, що належать громадянам, вважаються застрахованими з моменту встановлення на постійне місце і взведення даху.

4) Дія обов'язкового страхування, незалежно від внесення страхових платежів, у випадках, коли страхувальник не сплатив належні страхові внески, вони стягуються в судовому порядку. У випадку загибелі чи ушкодження застрахованого майна, не сплаченого страховими внесками, страхове відшкодування підлягає виплаті з утриманням заборгованості по страхових платежах. На не внесені в термін страхові платежі нараховуються пені.

5) Безстроковість обов'язкового страхування. Вона діє протягом усього періоду, поки страхувальник користається застрахованим майном. Тільки безхазяйне і старе майно не підлягає страхуванню. При переході майна до іншого страхувальника страхування не призупиняється. Воно втрачає силу тільки при загибелі застрахованого майна.

6) Нормування страхового забезпечення по обов'язковому страхуванню. З метою спрощення страхової оцінки і порядку виплати страхового відшкодування встановлюються норми страхового забезпечення у відсотках від страхової оцінки чи в грошовій сумі на один об'єкт.

Закон визначає коло страхових організацій, яким доручається проведення обов'язкового страхування. При обов'язковому страхуванні досягається повнота охоплення об'єктів страхування. Тим самим є можливість за рахунок максимального залучення об'єктів страхування при обов'язковій формі його проведення застосовувати мінімальні тарифні ставки, забезпечувати високу фінансову стійкість страхових операцій.

Види, умови і порядок проведення обов'язкового страхування визначаються відповідними законодавчими актами України. Законом України "Про страхування" розділені обов'язкове й обов'язкове державне страхування. Таким чином реалізований зв'язок форм організації страхування і форм власності страховика.

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок його проведення, форми типового договору з громадянином, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, мінімальні розміри страхових сум і максимальні розміри страхових тарифів чи методику їх розрахунків. Кабінет Міністрів України може обмежувати обсяги окремих видів обов'язкового страхування.

В Україні Законом передбачене здійснення таких видів обов'язкового страхування:

– медичне страхування;

– державне індивідуальне страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, викликаних на збори;

– державне індивідуальне страхування осіб рядового, начальницького і вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ;

– державне обов'язкове працівників окремих професій та посад;

– індивідуальне страхування від нещасних випадків на транспорті;

– страхування членів екіпажу і авіаційного персоналу;

– страхування відповідальності повітряного перевізника і виконання повітряних робіт з відшкодуванням збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажам;

– страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

– страхування авіаційних судів;

– обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень у державних сільськогосподарських підприємствах;

– страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за збиток, котрий може бути нанесений унаслідок ядерного інциденту (порядок і умови цього страхування визначаються спеціальним законом України) та ін.

Витрати по обов'язковому страхуванню відносяться на собівартість продукції, робіт, послуг.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком, в якому обумовлюються порядок і умови страхування, обов'язки сторін. Ініціатором добровільного страхування виступають господарчі суб'єкти, фізичні і юридичні особи.

Нормативну базу для організації і проведення добровільного страхування створює страхове законодавство. Виходячи з законодавчої бази, формуються умови та правила окремих видів добровільного страхування. Ці правила й умови, що розроблюються страховиком, підлягають обов'язковому ліцензуванню з боку органа державного страхового нагляду. Факт набуття договору страхування може засвідчуватись наданим страховиком страхувальнику страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом) з додатком правил страхування.

Добровільне страхування має, як правило, заздалегідь обговорений визначений термін страхування. Початок і закінчення терміну страхування вказується в договорі з особливою точністю, тому що страховик несе страхову відповідальність тільки в період страхування. Договір страхування обов'язково укладається в письмовій формі.

Законом України "Про страхування" передбачено більше 20 видів добровільного страхування.

1.5 Системи страхових відносин

страхування майновий відшкодування ризик

У залежності від системи страхових відносин, реалізованих у процесі страхування, крім страхування як такого виділяють співстрахування, подвійне страхування, перестрахування, самострахування.

Співстрахування являє собою вид страхування, при якому два і більш страховиків беруть участь визначеними частками в страхуванні одного ризику, укладаючи спільний чи роздільні договори страхування кожний на страхову суму у своїй частці. У договорі в цьому випадку повинні міститися права й обов'язки кожного зі страховиків.

Подвійне страхування - це страхування в декількох страховиків одного й того ж інтересу від тих самих ризиків, коли загальна страхова сума перевищує страхову вартість об'єкта страхування. Дана форма може використовуватися з метою збагачення, тому звичайно законодавство будь якої країни приділяє йому велику увагу і чітко регламентує відповідальність страховиків при настанні страхового випадку.

Перестрахування - страховик може здійснювати перестрахування майна, під яким розуміється передача окремих об'єктів чи частини ризику на страхування від одного страховика до іншого. Страховик, що не покриває за рахунок власних коштів і резервів свої зобов'язання по страхуванню, зобов'язаний забезпечити покриття цих зобов'язань шляхом перестрахування. При настанні страхової події страхова організація - перестрахувальник несе відповідальність в обсязі прийнятих на себе зобов'язань по перестрахуванню.

Самострахування - це створення страхового (резервного) фонду безпосередньо самим суб'єктом, що хазяює, в обов'язковому чи добровільному порядку.



2. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА СТРАХУВАННЯ

2.1 Основні елементи і категорії страхування

Страхування як різновид економічних відносини і вид діяльності містить у собі наступні категорії:

Страховий ризик - термін, що має декілька змістових значень:

– імовірність одержання збитку від страхового випадку. Обчислена математично ця імовірність є основою для розрахунку страхових тарифів;

– конкретні об'єкти страхування по їх страховій сумі і ступеню імовірності нанесення збитку. У цьому розумінні розрізняють великі, середні і дрібні ризики в залежності від розміру їх вартості.

Класифікація страхових ризиків досить складна і різноманітна.

З погляду оцінки можливості збитків виділяють наступні види страхових ризиків: страхуємі ризики і ризики, що неможливо застрахувати.

Найбільшу частину складають ризики, які можна застрахувати. Тут приймаються до уваги наступні критерії:

– ризик, що включається в розмір відповідальності страховика повинен містити високий рівень імовірності;

– ризик повинний бути результатом випадкових подій. Він не може піддаватись безпеці, що заздалегідь відома страхувальнику чи страховику. При цьому обом сторонам договору страхування конкретний момент настання страхового випадку і можливий обсяг збитку невідомі;

– випадковість прояву такого ризику доцільно відносити до маси однорідних об'єктів на основі статистичної інформації;

– настання страхового випадку не повинне залежати від волевиявлення страховика чи інших зацікавлених осіб. Недоцільно приймати на страхування ризики, пов'язані з намірами страхувальника (спекулятивні ризики);

– момент реалізації ризику неможливо визначити ні в часі, ні в просторі;

– страхова подія не може мати розмірів катастрофічного нещастя, тобто охоплювати масу об'єктів у межах величезної страхової сукупності;

– можливі наслідки ризику повинні об'єктивно вимірятися й оцінюватися.

У залежності від джерела небезпеки виділяють ризики, обумовлені проявом стихійних сил природи і діяльності людей (суспільства). Особлива увага приділяється специфічним ризикам: аномальним і катастрофічним.

До аномальних ризиків відносять такі ризики і тоді, коли неможливо їх віднести до тієї чи іншої групи страхової відповідальності страховика.

Катастрофічні ризики складають значну групу, що охоплює можливі наслідки стихійних лих: землетрусів, ураганів, цунамі й інших проявів стихійних сил природи. До катастрофічних ризиків можуть бути віднесені і наслідки техногенних аварій.

У діяльності страховика значну роль грають об'єктивні і суб'єктивні ризики.

Об'єктивні ризики відображають руйнівний вплив неконтрольованих сил природи чи інших випадків, що не залежать від волі і дій людини.

Суб'єктивні ризики базуються на оцінці ситуації людиною при ігноруванні об'єктивного підходу до дійсності.

Оцінка вартості ризику - визначення імовірності настання події, на випадок якої проводиться страхування, і його наслідків, виражених у грошовій формі. Розмір оцінки вартості ризику визначається і змінюється під впливом суб'єктивних і об'єктивних факторів. Оцінка вартості ризику визначається на основі вивчення статистичних даних, які характеризують частоту виникнення небезпек (пожеж, нещасний випадків і т.д.), силу їх дій і розмір заподіяного ними збитку.

При укладанні договору страхування страховик здійснює підбор ризикових обставин. Усі ризикові обставини, узяті в їхній єдності і взаємодії, визначають стан, що називається ситуацією ризику.

Ризикова ситуація - стан об'єкта страхування, який характеризується сукупністю і єдністю ризикових обставин. Вона характеризує природний стан об'єкта у взаємодії з навколишнім середовищем, тобто природний стан об'єкта страхування й обстановку, у якій цей об'єкт знаходиться.

Ризикові обставини є умовами реалізації ризику. На підставі ризикових обставин обчислюється страховий внесок. Страховик при визначенні страхового внеску враховує результати аналізу конкретної ситуації ризику через систему знижок і надбавок до розрахованого страхового внеску для базової сукупності ризикових обставин. Ризикові обставини дозволяють оцінити імовірність страхової події.

Кумуляція ризику - зосередження ризиків у межах визначеного обмеженого простору (район аварії на АЕС, повені, землетрус).

Страхове поле - максимальна кількість об'єктів, яку можна застрахувати.

Страховий портфель - фактична кількість застрахованих осіб, чи об'єктів діючих договорів страхування на даній території. Процентне співвідношення страхового портфеля до страхового поля дає відсоток охоплення страхового поля.

Страхова оцінка - це:

1) визначення страхової вартості об'єкта страхування;

2) вартість майна, прийнята для цілей страхування.

У процесі укладання договорів страхування оцінюється дійсна вартість об'єкта страхування, тобто страхова вартість. Страхова вартість об'єкта є основою для розрахунку страхової суми.

Страхова сума - визначена договором страхування чи встановлена законом грошова сума, у межах якої страховик, відповідно до умов страхування, зобов'язаний зробити виплату при настанні страхового випадку, а також сума, що виплачується в особистому страхуванні. Виходячи з її розміру, встановлюються розміри страхового внеску і страхової виплати.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах дійсної вартості майна на момент укладання договору.

Страхове забезпечення - відношення страхової суми до вартості застрахованого майна. Максимальне страхове забезпечення складає 100%.

Зі страхової суми страхувальник платить страховику страховий внесок.

Страховий внесок (страхова премія) - плата за страхування, що страхувальник зобов'язаний внести страховику відповідно до договору страхування чи закону.

Страховий внесок обчислюється виходячи зі страхового тарифу й об'ємного показника, з врахуванням передбачених знижок і надбавок.

Структура страхового внеску:

Приклад 1.

Страховий тариф 40 коп. з 100 гривень страхової суми. Отже, 100 гривень - це одиниця страхової суми. Уся величина страхової суми 20000 гривень. За дотримання правил протипожежної безпеки страховик надає страхувальнику знижку 5%.

Страховий тариф являє собою ставку страхового внеску з одиниці страхової чи суми об'єкта страхування в цілому. Ця ставка визначається за допомогою актуарних розрахунків. Страхові тарифи по обов'язковому страхуванню встановлюються в законодавчому порядку.

Об'ємний показник, тобто показник до якого прив'язаний страховий тариф, являє собою одиницю страхової суми чи об'єкт страхування в цілому.

Знижки зі страхового внеску даються страховиком страхувальнику для досягнення певної мети.

Функції знижок:

1) заохочення страхувальника на збереження майна;

2) стимулювання страхувальника, що регулярно відновляє страхові договори.

Страхова знижка надається страхувальнику при сплаті страхового внеску за договором добровільного страхування майна в господарствах громадян у випадках, передбачених правилами страхування. Наприклад, знижка може передбачатися: у випадку, коли договір укладається з застосуванням франшизи, або при страхуванні майна господарських суб'єктів за умови дотримання правил протипожежної безпеки;

Надбавка - частина страхового внеску не пов'язана безпосередньо з формуванням страхового фонду. Ці кошти призначені для:

1) покриття витрат на проведення страхування;

2) формування резервних фондів по ризикових видах страхування;

3) фінансування заходів щодо попередження стихійних лих.

Види надбавок:

Ризикова надбавка використовується для створення страхового фонду на випадок виплат страхового відшкодування при зростанні збитків, коли перевищується середній рівень збитків.

Середній за ряд років рівень виплат страхового відшкодування складає нетто-ставку. Фактичні суми виплат відхиляються від середнього рівня. Найбільш ймовірний ступінь відхилення можливих виплат від середнього рівня визначається в основному статистичним методом найменших квадратів. Збільшення нетто-ставки на величину цього ймовірного відхилення складає зміст ризикової надбавки.

Ризикова надбавка підвищує стійкість результатів страхування шляхом збільшення розміру страхових тарифів.

Надбавка за розстрочку - частина тарифу по довгострокових видах страхування життя, яка компенсує втрати страхової компанії за надання страхувальнику розстрочки при сплаті внесків. Вона дорівнює різниці між одноразовим внеском і сумою річних внесків.

Види надбавок за розстрочку:

– по роках;

– протягом року;

– піврічні;

– квартальні;

– місячні.

За розстрочку усередині року встановлюються надбавки в розмірі визначеного відсотка до тарифної ставки.

Якщо правилами довгострокового страхування життя передбачаються щомісячні внески, то річні втрати компенсуються нарахуванням річних ставок із застосуванням коефіцієнта розстрочки - постнумерандо - коефіцієнта розстрочки, що допускає погашення повної суми річного внеску до кінця страхового року.

Страховий внесок:

– по економічній сутності - частина прибутку страхувальника-підприємства, що використовується їм для гарантії його інтересів від несприятливих подій;

– математично - періодично повторюваний платіж страхувальника страховику, який може бути виражений як середня величина, тобто як частина страхового фонду, що приходиться на один поліс страхового портфеля від усіх зобов'язань страховика.

Види страхового внеску:

1) ризиковий внесок - це чиста нетто-премія, тобто частина страхового внеску, призначена для покриття ризику. Вона залежить від ступеня імовірності настання страхового випадку;

2) ощадний внесок - накопичувальний внесок, що стягується при укладанні договорів страхування життя. Призначений для покриття платежів страхувальника після закінчення терміну страхування.

Нетто-ставка - частина страхового внеску, необхідна для покриття страхових платежів за визначений проміжок часу по даному виду страхування. Її розмір залежить від розвитку ризику. При планомірному розвитку ризику розмір нетто-ставки дорівнює ризиковому внеску. При відхиленні від середнього розміру платежів, втрати компенсуються за допомогою гарантійної (ризикової) надбавки. Структура нетто-ставки залежить від виду страхування.

Нетто-ставка виражає ціну страхового ризику (пожежі, повені і т.д.).

3) достатній внесок - внесок у розмірі, достатньому не тільки для покриття страхових платежів, але і для покриття витрат страховика. Він дорівнює сумі нетто-ставки і навантаженню, включеного у витрати страховика (брутто-ставці без прибутку).

Брутто-ставка - тарифна ставка страховика, що складається з нетто-ставки і навантаження (мал. 1).

Навантаження - частина страхової ставки, призначена для покриття витрат страховика на організацію процесу страхування, веденню страхової справи, на відрахування в запасні фонди страховика, покриття витрат, пов'язаних із проведенням попереджувальних заходів, реклами та інших витрат, на утворення прибутку страховика.

По характеру ризику страховий внесок підрозділяється на:

– натуральний - внесок, призначений для покриття ризику за визначений проміжок часу. У даний момент часу він дорівнює ризиковому внеску, але з часом змінюється. Він може збільшуватись чи зменшуватись в залежності від характеру ризику. У договорі страхування життя натуральний внесок збільшується;



Размещено на http://www.allbest.ru/

Мал.1 Структура брутто-ставки

– постійний - внесок, що не змінюється з часом. Сталість викликана незмінністю в часі ризику, що втілює страховий внесок. Застосовується в більшості договорів майнового страхування.

За формою сплати страховий внесок підрозділяється на:

– одноразовий - внесок, що страхувальник сплачує страховику вперед за весь період страхування. Сума внеску визначається до моменту укладання договору страхування;

– поточний - частина загальних зобов'язань страхувальника стосовно страховика. Сума поточних внесків по даному виду страхування завжди більше одноразового внеску, через втрати прибутку страховика при розстрочених внесках;

– річний - одноразовий внесок сплачений на термін один рік. Він неподільний і завжди більше одноразового внеску.

В особистому страхуванні виділяють:

а) терміновий річний внесок - сплачується протягом визначеного проміжку часу;

б) довічний річний внесок - сплачується щорічно протягом усього життя страхувальника.

– розстрочений - внесок сплачується в розстрочку. Сума розстроченого страхового внеску завжди більше річного внеску.

У залежності від послідовності сплати виділяють: перший і наступний розстрочений страховий внесок.

За часом сплати страхові внески поділяються на:

– авансові - платежі, що сплачуються страхувальниками заздалегідь, до настання терміну їхній сплати, зазначеного в укладеному договорі страхування;

– попередній - внесок ощадного характеру, що надійшов страховику. На попередні внески нараховуються відсотки (як на внески). При настанні страхового випадку до закінчення терміну договору страхувальник одержує не тільки страхову суму, але і страхові внески, по яких не наступив термін сплати.

У залежності від того, як страхові внески відбиваються в балансі страховика, вони підрозділяються на перехідні платежі - частини страхового внеску, що розподіляються на рік, що слідує після календарного року через розбіжність календарного і страхового років. Види перехідних платежів: результативний внесок і ефективний внесок.

Результативний внесок - різниця між нетто-ставкою і перехідними платежами на поточний рік, віднесеними на наступний рік. Його розмір є прямо пропорційним періодичності сплати страхових внесків. Чим менше період розстроченого внеску, тим менше розмір результативного внеску.

Ефективний внесок - сума результативного внеску і перехідних платежів, зарезервованих у поточному році і перехідних на наступний рік. Це вся сума наявних страхових платежів, якими розпоряджується страховик у поточному році.

Виділяють також цильмеровський і перестрахувальний внески.

Цильмеровьский (резервний) внесок - сума нетто-ставки і витрат по укладанню договорів страхування даного виду за рік. Він містить визначені резерви, за рахунок яких компенсуються витрати по укладанню договорів страхування.

Перестрахувальний внесок - внесок, що страховик передає перестрахувальнику по умовам договору перестрахування, що укладається між ними. Стосовно відповідальності, прийнятої перестрахувальником за договором, перестрахувальний внесок може бути пропорційний і непропорційний.

По розміру страхового внеску розрізняють:

– необхідний - відображає розмір страхового внеску, що буде достатнім і дозволить зробити виплати страхових сум і відшкодувань. Величина залежить від розміру ризику і закономірностей його прояву;

– справедливий - відображає еквівалентність зобов'язань сторін за договором страхування;

– конкурентний - внесок, що дозволяє страховику залучати максимально можливе число потенційних страхувальників.

У залежності від способу розрахунку страхові внески поділяються на:

– середній внесок - середньоарифметична величина внеску, яка розраховується для всієї страхової сукупності. Можливо розрахувати як середньозважену, де в якості "ваг" виступають часовий фактор і індивідуальні внески для окремих об'єктів, включених у страхову сукупність;

– ступеневий внесок - внесок, при визначенні якого приймається до уваги розмір об'єкта, який включений в страхову сукупність;

– індивідуальний - внесок окремого об'єкта страхування.

Страховий внесок буває основним і додатковим. Основний внесок визначається при укладанні договору страхування. У залежності від індивідуальних особливостей об'єкта страхування основний внесок може бути зменшений чи збільшений. Знижки і надбавки складають додаткові внески.

Основним елементом страхового внеску є страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми чи об'єкта страхування в цілому. По обов'язковому страхуванню він встановлюється законом, по добровільному страхуванню - розраховується страховиком за допомогою спеціальних статистичних методів - актуарних розрахунків. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін. При здійсненні обов'язкового страхування Кабінетом Міністрів України встановлюються максимальні розміри страхових тарифів чи методика їх розрахунків і мінімальні розміри страхових сум.

Основна мета при розрахунку страхових тарифів - визначення і покриття ймовірної суми збитку, що приходиться на кожного страхувальника. За допомогою науково обґрунтованих страхових тарифів (на підставі актуарних даних) забезпечується оптимальний розмір страхового фонду, як необхідна умова розвитку страхової справи.

Тарифна політика - цілеспрямована діяльність страховика по встановленню, уточненню й упорядкуванню страхових тарифів в інтересах успішного і беззбиткового розвитку страхування. Ця політика базується на наступних основних принципах:

- Еквівалентність страхових відносин сторін. Це означає, що нетто-ставка повинна максимально відповідати імовірності збитку.

- Доступність страхових тарифів для широкого кола страхувальників, тому що надмірно високі ставки стають гальмом на шляху розвитку страхування.

- Стабільність розмірів страхових тарифів протягом тривалого часу. У страхувальника укріпляється впевненість у солідності страхової справи і платоспроможності фірми.

- Розширення обсягів страхування.

- Забезпечення самоокупності і рентабельності страхових операцій. Страховий тариф повинен не тільки покривати видатки, але і забезпечувати прибуток.

Страхова подія - визначена подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки імовірності і випадковості настання.

Страховий випадок - подія, що здійснилася, яка передбачена договором страхування чи законом, з настанням якої виникає обов'язок страховика зробити страхову виплату страхувальнику чи вигодоздобувачеві чи іншим третім особам. У майновому страхуванні це стихійні лиха, пожежі, аварії та інші надзвичайні події, які привели до збитку щодо застрахованого майна. В особистому страхуванні - дожиття до визначеного віку чи терміну події, настання хвороби, нещасного випадку чи смерті. Наслідки страхового випадку виражаються в повному знищенні чи частковому ушкодженні об'єкта страхування.

До страхових випадків не відносяться події, що хоча і завдали шкоди, але не протирічать нормальному ходу виробничого процесу (природна втрата товарів, корозія металів). Отже, важливу роль відіграє необхідність точного визначення подій, що включаються в обсяг відповідальності страховика при укладанні страхового договору.

Страховий акт - документ, оформлений у встановленому порядку, що підтверджує факт і причину страхового випадку, що відбувся, і оцінює збиток.

Страховий збиток - сума матеріального збитку, нанесеного страхувальнику чи застрахованій особі в результаті страхового випадку. Страховий збиток може бути прямим і непрямим.

Прямий збиток - кількісне зменшення застрахованого майна (загибель, ушкодження, крадіжка) чи зниження його вартості при збереженні матеріально-речовинної форми, що відбулося внаслідок страхового випадку. У суму прямого збитку включаються витрати, що використовуються страхувальником для зменшення збитку, порятунку майна і приведення його в належний стан після стихійного лиха чи іншого страхового випадку. Він виступає як первинний збиток, тобто той, який є головним чинником, який визначає страхове відшкодування.

Непрямий збиток - означає збиток, що є наслідком загибелі (ушкодження) майна при неможливості його використання після страхового випадку. Він є похідним від прямого збитку і виступає у виді недоотриманого доходу через перерви у виробничо-торговому процесі внаслідок руйнування будинку, устаткування, загибелі предметів праці, а також у виді додаткових витрат, необхідних для налагодження перерваного процесу. Непрямий збиток може бути предметом спеціальних видів страхування і включатися у відповідальність по страхуванню майна.

Страхове відшкодування (страхова виплата) - належна до виплати страхувальнику грошова сума. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. Виплати страхових сум по договорах особистого страхування здійснюється незалежно від суми, що повинен одержати громадянин по державному соціальному страхуванню, соціальному забезпеченню і суми, що повинна бути йому виплачена як компенсація втрат. Якщо майно застраховане в декількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна (подвійне страхування), в Україні виплачуване страхове відшкодування не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожен страховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми по укладеному ним договору страхування.

2.2 Системи страхової відповідальності

Величина страхового відшкодування в майновому страхуванні залежить від системи страхової відповідальності. Системи страхової відповідальності визначають розмір відшкодування стосовно страхового забезпечення. Найбільш часто на практиці використовуються системи пропорційної відповідальності, граничної відповідальності і система першого ризику.

Система пропорційної відповідальності - організаційна форма страхового забезпечення. Передбачає виплату страхового відшкодування в заздалегідь фіксованій частці (пропорції). Страхове відшкодування виплачується в розмірі тієї частини збитку, у який страхова сума складає пропорцію стосовно оцінки об'єкта страхування.

Страхове відшкодування визначається по формулі:

,

де - страхове відшкодування, грн.; - фактичний збиток, грн.; - страхова сума за договором , грн.; - вартісна оцінка об'єкта страхування, грн.

Приклад 2.

Вартість об'єкта страхування 10000 грн., страхова сума 5000 грн. Збиток страхування в результаті ушкодження об'єкта 4000 грн. Визначити страхове відшкодування.

У цьому випадку страхувальник приймає частину ризику на себе (тут виходить 50%).

Система першого ризику передбачає виплату страхового відшкодування в розмірі фактичного збитку, але не більше, ніж заздалегідь установлена сторонами страхова сума. При цьому весь збиток у межах страхової суми (перший ризик) компенсується цілком, а збиток понад страхову суму (другий ризик) узагалі не відшкодовується.

Приклад 3.

Автомобіль застраховано по системі першого ризику на суму 5 тис. грн. Збиток, нанесений автомобілю в результаті аварії, склав 3 тис. грн. Страхове відшкодування виплачується в сумі 3 тис. грн.

Приклад 4.

Майно застраховано по системі першого ризику на суму 40 тис. грн. Збиток, нанесений майну пожежею, складає 56 тис. грн. Страхове відшкодування виплачується в сумі 40 тис. грн.

Система граничної відповідальності - організаційна форма страхового забезпечення. Передбачає відшкодування збитку як різницю між заздалегідь обумовленою межею і досягнутим рівнем доходу. Якщо в зв'язку зі страховим випадком рівень доходу страхувальника став нижче встановленої межі, то відшкодуванню підлягає різниця між межею і фактично отриманим доходом.

Приклад 5.

При страхуванні врожаю сільськогосподарських культур за межу прийнята середня за п'ять років вартість врожаю з 1 га даної культури. Якщо вартість врожаю буде нижче межі, то різниця між межею і дійсною вартістю врожаю поточного року вважається збитком і підлягає відшкодуванню. Середня за п'ять років вартість врожаю моркви в порівнянних цінах дорівнює 920 грн. Збиток відшкодовується в розмірі 70%. Розрахувати суму страхового відшкодування.

За умовою страхування збиток відшкодовується в розмірі 70%, тому що вважається, що інша частина (30%) не зв'язана зі страховим випадком, а є страховим порушенням страхувальником технології виробництва. Розрахуємо збиток з 1 га:

Страхове відшкодування:

У договір страхування можуть вноситися різні застереження й умови, що носять назву клаузула. Однією з найпоширеніших з них є франшиза.

Франшиза - частина збитку, що не відшкодовується страховиком згідно договору. Франшиза може бути встановлена в абсолютній величині чи у відсотках до страхової суми чи до розміру збитку. Розрізняють умовну і безумовну франшизу.

Умовна франшиза - умова, при якій збитки, що не досягли обговореного відсотка, не відшкодовуються, але при перевищенні цього відсотка відшкодовуються в повному обсязі. Умовна франшиза вноситься в договір страхування за допомогою запису "вільно від Х відсотків" чи "вільно від Х$".

Приклад 6.

За договором страхування передбачена умовна франшиза "вільно від 1%". Страхова сума 100 тис. грн. Фактичний збиток склав 800 грн. Розрахувати страхове відшкодування.

Фактичний збиток склав 800 гривень, тобто менше франшизи, тому страхове відшкодування не виплачується.

Приклад 7.

За договором страхування передбачена умовна франшиза "вільно від 1000 грн". Фактичний збиток склав 1700 грн.

Оскільки фактичний збиток більше суми франшизи, то страхове відшкодування виплачується в сумі 1700 грн.

Безумовна франшиза означає, що дана франшиза застосовується завжди без всяких умов. При безумовної франшизі збиток у всіх випадках відшкодовується за вирахуванням встановленої франшизи. Франшиза завжди віднімається із суми страхового відшкодування незалежно від величини збитку.

Приклад 8.

За договором страхування передбачена безумовна франшиза в розмірі 1% від суми збитку. Фактичний збиток 5000 грн.

Страхове відшкодування виплачується в сумі:



2.3 Договір страхування

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, у якому страховик бере на себе зобов'язання при настанні страхового випадку виплатити страхову суму чи відшкодувати збиток, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначений термін і виконувати інші умови договору.