Фінансовий менеджмент у комерційних банках (на прикладі АКБ "Правексбанк")

Податок на прибуток операційні витрати банку, пов'язані із сплатою податку відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку щодо визнання відстрочених податкових зобов'язань та податкових активів.

Непередбачені доходи (витрати) виникають у результаті надзвичайних подій, мають одноразовий характер, не повторюються по суті та визнаються за фактом події. До них належать утрати від стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо; суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій.

За результатами інвестиційної діяльності банк визнає:

доходи (витрати) за операціями з реалізації (придбання) інвестиційних цінних паперів, у тому числі цінних паперів до погашення;

доходи (витрати) за операціями із збільшення (зменшення) інвестицій в асоційовані компанії;

доходи (витрати) за операціями із збільшення (зменшення) інвестицій у дочірні установи;

доходи (витрати) від реалізації (придбання) основних засобів та нематеріальних активів тощо.

За результатами операцій, пов'язаних із фінансовою діяльністю, банк визнає:

доходи (витрати) за операціями з цінними паперами власного боргу;

доходи (витрати) за субординованим боргом;

дивіденди, що сплачені протягом звітного періоду;

доходи, які виникають у результаті випуску інструментів власного капіталу тощо.

Визнані банком доходи і витрати групуються за їх характером за відповідними статтями у фінансовій звітності "Звіт про фінансові результати".

Методологія аналізу доходів та витрат комерційного банку побудована за двома напрямками:

статистично - динамічний індексний аналіз рядів абсолютних показників доходів та витрат за декілька звітних періодів [37] - “ горизонтальний аналіз” , оснований на теорії базових індексів;

статистично - динамічний індексний аналіз структури агрегованих абоютних показників доходів та витрат за декілька звітних періодів [37] - “ вертикальний аналіз” , оснований на теорії ланцюгових індексів;

коефіцієнтний статистично динамічний аналіз відносних показників доходності, витратності та прибутковості банку [46];

факторний аналіз впливу зміни основних агрегатів банківського балансу на зміну коефіцієнтних показників ефективності роботи банку [47];

Як вже було зазначено, фінансовим результатом діяльності комерційного банку є прибуток, розмір і динаміка, якого в основному залежить від його доходів та видатків. Аналіз прибутку комерційного банку складається із декількох елементів:

аналіз доходів комерційного банку: структурний аналіз;

аналіз видатків банку: структурний аналіз;

аналіз фінансових коефіцієнтів прибутковості.

Метою аналізу доходів і витрат комерційного банку є:

Визначення і фінансове планування головних джерел отримання доходів та відповідних витрат за банківськими операціями;

Обгрунтування доцільності та перспективності окремих банківських операцій шляхом визначення структури формування і використання фінансових ресурсів та структури доходів і витрат.

Аналіз доходів і витрат є одним з найголовніших напрямків аналітичної роботи, оскільки дозволяє на підставі проведеного аналізу здійснювати контроль за рентабельністю банків, рівнем витрат банківських установ тощо.

Найважливішими показниками прибутковості діяльності комерційного банку є:

дохід на активи;

дохід на власний капітал.

Дохід на активи (ROA - рентабельність активів) - це відношення прибутку після оподаткування до середньої вартості активів, виражений в відсотках.

Дохід на власний капітал (ROE - рентабельність власного капіталу) - це відношення прибутку після оподаткування до середнього капіталу, виражений в відсотках.

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різномунітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та за безпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків [9].

Банки з метою визначення реального розміру регулятивного капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов'язані постійно оцінювати якість усіх своїх активів і позабалансових зобов'язань (здійснювати їх класифікацію, визначати сумнівні та безнадійні щодо погашення); здійснювати відповідні коригування їх вартості шляхом формування резервів для покриття очікуваних (можливих) збитків за зобов'язаннями контрагентів. Банки формують резерви за такими активними операціями: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 31 день та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1го рівня) капіталу та додаткового (2го рівня) капіталу.

Основний капітал (капітал 1го рівня) складається з таких елементів [9]:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал.

б) розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінансовій звітності).

в) загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та зменшується на суму:

недосформованих резервів під можливі збитки за: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 30 днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах;

нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

капітальних вкладень у нематеріальні активи;

збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;

збитків поточного року.

Додатковий капітал (капітал 2го рівня) складається з таких елементів:

а) резерви під стандартну заборгованість інших банків;

б) резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;

в) результат переоцінки статутного капіталу з урахуванням індексу девальвації чи ревальвації гривні;

г) результат переоцінки основних засобів;

д) прибуток поточного року;

е)субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал).

Субординований капітал включає кошти, що залучені від юридичних осіб резидентів і нерезидентів, як у національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу.

На капітал 2го рівня накладаються такі обмеження:

при розрахунку загальної суми регулятивного капіталу загальний розмір додаткового капіталу не може бути більше ніж 100 відсотків основного капіталу;

розмір субординованого капіталу не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу.

Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1го і 2го рівнів додатково зменшується на балансову вартість таких активів:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції, які випущені банками;

вкладення в капітал (що не консолідуються) асоційованих та дочірніх установ, а також вкладення в капітал інших установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу;

кошти, що вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1)

Регулятивний капітал банку обчислюється за такою формулою [7]:

РК = ОК + ДК В, (1.1)

де РК регулятивний капітал банку;

ОК основний капітал (капітал 1го рівня);

ДК додатковий капітал (капітал 2го рівня);

В відвернення.

Національний банк установлює норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1), якого всі банки зобов'язані дотримуватися. Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) діючих банків має становити:

в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:

на 1 січня 2005 року не менше ніж 6 млн. євро,

на 1 січня 2006 року не менше ніж 7 млн. євро,

на 1 січня 2007 року не менше ніж 8 млн. євро.

Норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2)

Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку.

Значення показника адекватності регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями.

Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на п'ять груп за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження:

а) I група активів із ступенем ризику 0 відсотків:

готівкові кошти;

банківські метали;

кошти в Національному банку;

боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

нараховані доходи за борговими цінними паперами, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади у портфелі банку на продаж і на інвестиції;

б) II група активів із ступенем ризику 10 відсотків:

короткострокові та довгострокові кредити, що надані центральним органам виконавчої влади;

нараховані доходи за кредитами, що надані центральним органам виконавчої влади;

в) III група активів зі ступенем ризику 20 відсотків:

боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади в портфелі банку на продаж та на інвестиції;

кошти до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

нараховані доходи за коштами до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

депозити овернайт, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

інші короткострокові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

нараховані доходи за депозитами овернайт, іншими короткостроковими депозитами, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

нараховані доходи за кредитами овердрафт, овернайт та іншими короткостроковими кредитами, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

г) IV група активів зі ступенем ризику 50 відсотків:

кошти до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

депозити овернайт, які розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

короткострокові та довгострокові кредити, що надані місцевим органам виконавчої влади;

нараховані доходи за кредитами, що надані місцевим органам виконавчої влади;

гарантійні депозити в інших банках (покриті);

зобов'язання з кредитування, які надані банкам;

валюта та банківські метали, які куплені, але не одержані;

активи до одержання;

ґ) V група активів зі ступенем ризику 100 відсотків:

прострочені нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках;

прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані центральним і місцевим органам виконавчої влади;

короткострокові депозити, що розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

нараховані доходи за строковими депозитами, що розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

довгострокові депозити, що розміщені в інших банках;

гарантійні депозити в інших банках (непокриті);

прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за строкови ми депозитами, що розміщені в інших банках;

кредити овердрафт, овернайт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

довгострокові кредити, що надані іншим банкам;

нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

фінансовий лізинг (оренда), що наданий іншим банкам;

пролонгована заборгованість за кредитами, наданими іншим банкам;

прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам;

кредити, що надані суб'єктам господарської діяльності;

нараховані доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності;

прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності;

пролонгована заборгованість за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності;

сумнівна заборгованість інших банків і за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності;

сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями;

дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;

сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;

транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат;

пролонгована, прострочена та сумнівна заборгованість за кредитами, які надані центральним та місцевим органам виконавчої влади;

кредити, які надані фізичним особам;

пролонгована заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам;

нараховані доходи за кредитами, які надані фізичним особам;

прострочена заборгованість та прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані фізичним особам;

сумнівна заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам;

сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами;

акції та цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції;

боргові цінні папери, випущені банками, фінансовими (небанківськими) установами та нефінансовими підприємствами, в портфелі банку на продаж та на інвестиції;

нараховані доходи за акціями та борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та інвестиції;

прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та інвестиції;

товарноматеріальні цінності;

основні засоби;

інші активи банку;

зобов'язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями);

непокриті акредитиви;

сумнівні вимоги за операціями з валютою та банківськими металами;

цінні папери до одержання за операціями андеррайтингу;

сумнівні вимоги за операціями з фінансовими інструментами, крім інструментів валютного обміну;

інші зобов'язання, що надані клієнтам.

Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків має бути не меншим, ніж 10 відсотків.

Норматив адекватності основного капіталу (Н3)

Норматив адекватності основного капіталу встановлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків.

Показник адекватності основного капіталу банку розраховується як співвідношення основного капіталу до загальних активів банку. Для розрахунку нормативу адекватності основного капіталу загальний розмір основного капіталу коригується (зменшується) на суму:

недосформованих резервів під можливі збитки за активними операціями банків;

нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

капітальних вкладень у нематеріальні активи;

збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;

збитків поточного року.

Загальні активи банку для розрахунку адекватності основного капіталу включають:

готівкові кошти;

банківські метали;

кошти в Національному банку;

казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

кошти в інших банках;

сумнівну заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями;

дебіторську заборгованість за операціями з банками;

кредити, що надані центральним і місцевим органам виконавчої влади, суб'єктам господарської діяльності, фізичним особам;

дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами;

транзитний рахунок за операціями з клієнтами;

цінні папери в портфелі банку на продаж та на інвестиції;

товарноматеріальні цінності;

інші активи банку;

суми до з'ясування та транзитні рахунки;

операційні та неопераційні основні засоби.

При розрахунку нормативу адекватності основного капіталу сума загальних активів відповідно зменшується на розрахункову суму резервів за всіма активними операціями банку, на суму неамортизованого дисконту за цінними паперами та зносу основних засобів.

Нормативне значення нормативу Н3 має бути не меншим, ніж 4 відсотки.

Групи банків за рівнем капіталу

Для забезпечення реальної капіталізації банків України всі банки поділяються за рівнем достатності капіталу на [9]:

добре капіталізовані;

достатньо капіталізовані;

недокапіталізовані;

значно недокапіталізовані;

критично недокапіталізовані.

а) Добре капіталізованим уважається банк, в якого:

розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам;

співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), перевищує його нормативне значення і становить не менше ніж 17 відсотків;

співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Н3) більше ніж його нормативне значення і становить 8 відсотків та більше.

б) Достатньо капіталізованим уважається банк, в якого:

розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам;

співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), відповідає його нормативному значенню і становить не менше ніж 10 відсотків або наближається до 17 відсотків;

співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Н3) становить не менше ніж 4 відсотки або наближається до 8 відсотків.

в) Недокапіталізованим уважається банк, в якого:

розмір регулятивного капіталу встановленим мінімальним вимогам;

співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), менше ніж його нормативне значення, але становить не менше ніж 6 відсотків;

співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Н3) менше ніж його нормативне значення, але становить не менше ніж 3 відсотки, або наближається до 4 відсотків.

г) Значно недокапіталізованим уважається банк, в якого:

розмір регулятивного капіталу менше встановленого мінімального розміру регулятивного капіталу, але не більше ніж 20 відсотків установленого мінімального розміру регулятивного капіталу;

співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2) менше ніж його нормативне значення і перебуває в межах від 6 до 2 відсотків;

співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Н3) менше ніж його нормативне значення і перебуває в межах від 3 до 1,3 відсотка;

обсяг активів з негативною класифікацією (з урахуванням сформованих резервів під активні операції) перебуває в межах від 45 до 60 відсотків регулятивного капіталу банку.

д) Критично недокапіталізованим уважається банк, в якого:

розмір регулятивного капіталу менше встановленого мінімального розміру регулятивного капіталу на суму, що становить понад 20 відсотків установленого мінімального розміру регулятивного капіталу;

співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), менше ніж 2 відсотки;

співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Н3) менше ніж 1,3 відсотка;

обсяг активів з негативною класифікацією (з урахуванням сформованих резервів під активні операції) перевищує 60 відсотків регулятивного капіталу банку.

Залежно від рівня достатності капіталу банку Національний банк рекомендує вжити таких заходів:

а) банкам, що не дотримуються вимог Національного банку щодо мінімального розміру регулятивного капіталу банку (Н1), нормативів адекватності регулятивного капіталу (Н2) та адекватності основного капіталу (Н3), винести на розгляд правління та ради банку перелік заходів щодо розвитку його капітальної бази (програму капіталізації) або питання щодо його реорганізації шляхом приєднання чи злиття.

б) недокапіталізованим банкам припинити в будьякій формі виплату дивідендів (крім виплати дивідендів у вигляді власних акцій) та викуп власних акцій (паїв/часток учасників у статутному капіталі), а також унести на розгляд правління та ради банку перелік заходів (програму) фінансового оздоровлення банку.

Крім того, недокапіталізованим банкам рекомендується встановити такі обмеження:

тимчасово припинити залучення коштів фізичних та юридичних осіб;

обмежити активні операції з акціонерами та інсайдерами банку;

припинити вкладання коштів у статутні фонди інших юридичних осіб;

припинити надання бланкових та пільгових кредитів;

1.3 Базельські принципи банківського менеджменту як ефективна основа організації роботи комерційного банку

Базельський Комітет з питань Банківського Нагляду є комітетом органів банківського нагляду, який був створеним головами центральних банків Групи Десяти Країн в 1975. Він складається з головних представників органів банківського нагляду та центральних банків Бельгії, Канади, Франції, Німеччини, Італії, Японії, Люксембургу, Нідерландів, Швеції, Швейцарії, Об'єднаного Королівства та Сполучених Штатів. Звичайно він зустрічається в Банку Міжнародних Розрахунків в Базелі, де розташовуються його постійний Секретаріат.

Базельський Комітет розповсюджує свої документи серед органів банківського нагляду різних країн світу, сподіваючись, що запропоновані принципи забезпечать банківський нагляд корисною концепцією пруденційного нагляду ризику процентної ставки. За свою діяльність Базельський комітет випустив більше ніж 40 стандартіврекомендацій, як наприклад:

Міжнародне наближення визначення капіталу та нормативів капіталу (Базель, Липень 1988р);

Положення про Капітал щодо реєстрації ринкових ризиків, січень 1996 року;

Оцінка уразливості банків до ризику процентної ставки, Консультативні пропозиції Базельського Комітету з питань банківського нагляду, квітень 1993 року;

- Вказівки щодо управління ризиком дерівативних операцій, липень 1994 року;

- Належне ставлення банків до клієнтів (стандарти Базельського комітету банківського нагляду), 1 жовтня 2001 року;

Найбільш важливі, з точки зору банківського менеджменту, є три документа розглянуті в дійсній роботі.

У 1997 році Базельський комітет опублікував "Базельські загальні принципи ефективного банківського нагляду" [43]. В цьому документі містяться найбільш важливі рекомендації із втручання держави у торгівлю банківськими послугами.

а)Внутрішні заходи регулювання для всіх банків.

Кожна країна має свою систему банківського регулювання. Контролюючі органи (наприклад центральні банки) видають різного роду вимоги і правила, в основному, з таких питань:

банкам забороняється здійснювати будьякі види діяльності крім тих, що перераховані в законодавстві як види банківської діяльності;

у деяких країнах (наприклад у США) банкам заборонено бути засновниками або акціонерами інших підприємств, за деякими спеціальними винятками. В деяких країнах вважається, що дозвіл банкам контролювати інші підприємства надасть їм можливість обмежувати економічну конкуренцію в своїх інтересах.

У інших країнах банки можуть контролювати інші підприємства:

у деяких країнах заборонено одному підприємству контролювати занадто велику частину статутного фонду банку (наприклад понад 25 %) або ж потрібно пройти спеціальні дозвільні процедури, щоб одержати такий контроль;

у багатьох країнах існують обмеження іноземної участі на ринку банківських та інших фінансових послуг, наприклад: заборона іноземним громадянам керувати банками; заборона іноземним банкам створювати філії в країні або обмеження на створення таких філій; заборона іноземним банкам або іншим підприємствам викуповувати вітчизняні банки або обмеження таких операцій (наприклад вимога пройти спеціальну процедуру повідомлення контролюючого органу).

б)Доступ іноземних банків на ринок банківських послуг.

Доступ іноземних банків на ринки деяких країн може бути обмежений або неможливий:

в силу прямих заборон або обмежень. Наприклад, одна країна може встановити ліміт коштів, які підприємства цієї країни можуть одержати у вигляді кредитів від іноземних банків;

через дискримінаційне оподаткування іноземних банків, дискримінаційні заходів контролю, що стосуються тільки іноземних банків.

Зусилля багатьох банків домогтися полегшення доступу на іноземні ринки останнім часом стали приносити плоди.

Багато міжнародних спільних угод знімають обмеження на створення банків особами інших країн. Значну роль тут відіграють договори про уникнення подвійного оподаткування. Наприклад, подібний договір між Україною і Німеччиною встановлює правило, за яким постійні представництва німецьких підприємств в Україні сплачують податки тільки в Україні (за деякими спеціально оговореними винятками).

в)Обмеження на створення банків іноземними підприємствами.

Ще один можливий засіб обмежити створення банків іноземцями заборона іноземним особам мати у власності більше визначеного відсотка капіталу вітчизняного банку. Інший засіб встановити дискримінаційні заходи контролю стосовно банків, які є власністю іноземних громадян.

г)Офшорні банки і спроби обмежити їхню діяльність.

Вимоги до банків суттєво відрізняються в різних країнах. Наприклад, Сполучені Штати і Велика Британія жорстко регулюють торгівлю банківськими послугами. Деякі інші країни (й інші території, що здійснюють самостійну "банківську юрисдикцію") мають "м'які" вимоги до банків або майже не мають таких вимог. Як правило, в таких країнах (територіях) діють суворі законодавчі акти про комерційну таємницю, що сприяють створенню банків. Це вигідно для країн, де організовуються такі банки, оскільки це приносить прибуток у бюджет у вигляді ліцензійних зборів й інших платежів. З іншого боку, місцеве законодавство захищає підприємства, утворені в офшорних зонах, від посягань на їхню структуру, види діяльності, обсяг активів, а іноді навіть на їхнє фірмове найменування. Дуже часто в ролі таких "вільних податкових зон" згадують Швейцарію, Гонконг і Сінгапур, але є й інші зони, наприклад:

- Нідерландські Антильські острови;

- Кайманові острови;

- близько двадцяти п'яти інших невеликих острівних держав.

З часом посилилися спроби багатьох країн зменшити їхню привабливість. Найбільш типові засоби, до яких вдаються уряди, такі.

1. При укладанні договору про запобігання подвійного оподаткування з вільною податковою зоною вносити в договір вимоги про обмін інформацією.

2. Встановлювати в податковому законодавстві спеціальні жорсткі норми про оподатковування підприємств, що одержують прибутки з вільних податкових зон.

3. Створювати свої власні території з пом'якшеним режимом банківського регулювання. Наприклад, в США були створені "Зони міжнародної банківської діяльності" (International Banking Facilities). В них банки не зобов'язані сплачувати місцеві податки. Привабливість таких зон порівняно з традиційними офшорними й іншими вільними податковими зонами насамперед у більшій надійності, відсутності політичних ризиків.

д)Міжнародні зусилля щодо зниження "невиправданих" обмежень міжнародної банківської діяльності.

У 1995 році набрала чинності Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС). В ній беруть участь усі країни члени Світової організації торгівлі (COT).

Мета цієї угоди:

- домогтися зниження обмежень на міжнародну торгівлю банківськими і фінансовими послугами;

- випадках, коли якась країна зменшує обмеження щодо банків й інших фінансових установ іншої країни, вони повинні, по можливості, зменшуватися щодо всіх країн членів СОТ, без дискримінації.

На думку Базельського комітету з нагляду за банківською діяльністю, викладеному в опублікованих у вересні 1997 р. "Ключових принципах ефективного нагляду за банківською діяльністю", до найбільш важливих типів операційного ризику в банках, що приводить до фінансових втрат, відносяться:

- порушення внутрішнього контролю і корпоративного керівництва,

- серйозні відмовлення інформаційнотехнологічних систем

- природні чи техногенні катастрофи (наприклад, пожежі).

У сфері банківського регулювання і нагляду найважливішими напрямками є:

розвиток змістовних підходів, включаючи ризикорієнтований нагляд, тобто визначення режиму банківського нагляду і застосування при необхідності мір наглядового реагування виходячи, насамперед, з характеру ризиків, прийнятих кредитною організацією, і якості керування ризиками;

забезпечення функціонування системи раннього реагування і впровадження комплексної оцінки діяльності кредитних організацій, що включає оцінку якості керування і внутрішнього контролю;

підвищення оперативності й ефективності рішень, прийнятих у рамках банківського нагляду;

Відповідно до рекомендацій Базельського комітету банківського нагляду, найбільш важливими елементами корпоративного керування в банківському секторі є:

визначення стратегічних цілей і набору корпоративних цінностей;

встановлення і забезпечення визначених границь відповідальності і підзвітності;

наявність у членів наглядацької ради необхідної кваліфікації, чіткого розуміння своєї ролі в корпоративному керуванні і відсутність неналежного впливу на них з боку чи правління ззовні;

наявність відповідних функцій нагляду в наглядацьких рад і правління;

прозорість керування;

Моніторинг ризику процентної ставки з боку органів банківського нагляду встановлений “Принципами управління ризиком процентної ставки” (Базельський Комітет, вересень 1997) [43].

Принцип 11:

Органи банківського менеджменту повинні отримувати достатню своєчасну інформацію, на основі якої вони б оцінювали рівень ризику процентної ставки банків. Ця інформація повинна містити діапазон строків погашення та валют в портфелі кожного банку, включаючи позабалансові статті, а також інші відповідні фактори, такі як відмінності між торгівельними та не торгівельними видами діяльності.

Така інформація може бути створеною на базі внутрішніх оцінок банку або більш стандартизованих звітів. Як мінімум, представники банківського нагляду повинні мати достатньо інформації для виявлення та здійснення моніторингу банків, які мають значні неспівпадіння після переоцінки. Інформація, яка міститься у внутрішніх звітах керівництва, така, наприклад, як інтервали строків погашення\переоцінки, оцінки моделювання надходжень та економічної вартості та результати тестування на стресові умови, може бути особливо корисною.

Управління ліквідністю в банківських організаціях встановлено “Принципами Ефективного Управління Ліквідністю у Банківських Установах (Базельський Комітет з Банківського Нагляду Базель, Лютий 2000) [32].

Принцип 1: Кожен банк повинен мати погоджену стратегію повсякденного управління ліквідністю. Ця стратегія повинна застосовуватись по всій організації

Принцип 2: Банківська Рада Директорів повинна схвалити цю стратегію та важливі положення, що відносяться до управління ліквідністю. Правління також повинно забезпечити, щоб вище керівництво робило необхідні кроки для моніторингу та контроля ризику ліквідності. Правління повинно бути регулярно ін формовано про ситуацію із ліквідністю у банку, та негайно, якщо є будьякі матеріальні зміни у поточній, або очікуваній ліквідності банку.

Принцип 3: Кожен банк повинен мати управлінську структуру для ефективного здійснення стратегії ліквідності. Ця структура повинна включати постійне залучення членів вищого керівництва. Вище керівництво повинно забезпечити те, що ліквідність ефективно управляється, та що встановлені відповідні положення та процедури для контролю та обмеження ризику ліквідності. Банки повинні встановити та регулярно переглядати ліміти на розмір своїх позицій ліквідності за відповідні періоди.

Принцип 4: Банк повинен мати адекватні інформаційні системи для вимірювання, контролю та звітування ризику ліквідності. Звіти повинні своєчасно надаватись раді директорів банку, вищому керівництву та іншим відповідним працівникам.

Принцип 5: Кожен банк повинен встановити процес постійного вимірювання та моніторингу чистих потреб у фінансуванні.

Принцип 6: Банк повинен аналізувати ліквідність застосовуючи різноманітні сценарії “а що коли”.

Принцип 7: Банк має часто переглядати свої припущення, що застосовувавлись при управлінні ліквідністю для того, щоб з'ясувати, чи залишаються вони ще вірними.

Принцип 8: Кожен банк має періодично переглядати свої зусилля щодо встановлення та підтримки відношень з володарями зобов'язань, щодо підтримки диверсифікації зобов'язань та зусиль щодо забезпечення своєї спроможності продавати активи.

Принцип 9: Банк повинен мати антикризові плани, що розглядатимуть стратегію владнання криз ліквідності та містять процедури вирішення проблеми недостатності грошових потоків у непередбачених ситуаціях.

Принцип 10: Кожен банк повинен мати систему вимірювання, моніторингу та контролю своїх валютних позицій у основних валютах з якими він активно працює. На додаток до вимірювання своїх загальних потреб ліквідності іноземної валюти та прийнятної відкритої валютної позиції, банк також повинен провести окремий аналіз своєї стратегії для кожної валюти окремо.

Принцип 11: Базуючись на результатах аналізу проведеного відповідно до Принципу 10, банк повинен, якщо це прийнятне, встановити та регулярно переглядати граничні значення розміру невідповідності своїх грошових потоків (відкритої валютної позиції) за певний період для всіх іноземних валют разом, та для кожної значної окремої валюти з якими він працює.

Принцип 12: Кожен банк повинен мати адекватну систему внутрішнього контролю над процесом управління ризиком ліквідності. Фундаментальний компонент внутрішньої системи контролю включає регулярні незалежні перевірки та оцінки ефективності системи та процеси здійснення внутрішнього контролю.

62

РОЗДІЛ 2

ОЦІНКА МЕНЕДЖМЕНТУ ФІНАНСОВИМ СТАНОМ АКБ “ПРАВЕКСБАНК” У 2001 - 2005 РОКАХ

2.1 Загальні фінансові характеристики банку

«ПравексБанк» входить у десятку найбільших комерційних банків України, обслуговує близько 35 тис. юридичних і більш 350 тис. фізичних осіб.

Акціонерний комерційний банк “ПравексБанк” заснований як відкрите акціонерне товариство відповідно до законів України і зареєстрований Національним банком України 29 грудня 1992р. На 31 грудня 2000р. 98,1% випущеного акціонерного капіталу Банку були у власності чотирьох акціонерів.

В даний час банк здійснює свою діяльність на підставі загальної банківської ліцензії, виданої НБУ 3 грудня 2001р. Відповідно до цієї ліцензії Банк може надавати повний спектр банківських послуг клієнтам, включаючи надання компаніям розрахунковокасових послуг, здійснення документарних операцій, кредитних операцій і операцій з валютами, операцій з цінними паперами, банківськими металами й іншими операціями.

Головний офіс Банку розташований у Києві. Банк має 22 самостійних філії по всій території України. На початок 2005 року Банк та його філії мають 350 безбалансових відділень по Україні (у 2001р. - 128 відділень, у 2000р. 73 відділення). На початок 2004 року в Банку працювало 3213 працівників (на початок 2003 - 2630 працівників, на початок 2002 - 2261 працівник, на початок 2001р. 1638 працівників, на початок 2000р. 1370 працівників).

Банк входить до складу відомої української групи підприємств. Підприємства групи мають взаємну участь в акціонерному капіталі, однак здійснюють свою діяльність незалежно. Група має диверсифіковану структуру діяльності, працюючи у фінансовій, виробничій і комерційній галузях. Група розглядає Банк як організацію, що здійснює незалежну діяльність.

Таблиця 2.1

Основні етапи та події розвитку банку

29 грудня 1992	Реєстрація АКБ “ПравексБанк” у Національному банку України
Квітень 1993	Відкрито перші відділення банку на території Київської області
Травень 1994	Банк став обслуговувати карти Visa, Eurocard/MasterCard, Diners Club і дорожні чеки Thomas Cook
Серпень 1994	Введений в експлуатацію програмний комплекс “КлієнтБанк”
Лютий 1996	Введена в експлуатацію електронна комунікаційна система ReutersDealing 2000
Липень 1996	Отримано ліцензію № 7 Національного банку України на право здійснення банківських операцій
Травень 1997	Банк став членом Europay International Association
Вересень 1997	Банк став повноправним членом Суспільства всесвітніх міжбанківських фінансових комунікацій (S.W.I.F.T.)
Грудень 1997	Почато емісію карт платіжної системи Eurocard/MasterCard (Mass, Gold і Cirrus/Maestro) з логотипом ПравексБанка
Вересень 1998	Вперше в Україні почате проведення операцій по купівліпродажу банківських металів
Листопад 1998	Банк став Асоційованим членом Visa International Association
Листопад 1999	Почато емісію карт платіжної системи Visa (Classic, Gold і Electron) з логотипом ПравексБанка
Листопад 1999	Банк став агентом і почав проводити операції по системі грошових переказів Western Union
Травень 2000	Розроблено і упроваджена внутрібанківська платіжна система
Липень 2000	Банк одержав нагороду Euromoney Magazine по номінації “Best Domestic Bond House” як один із кращих банків України
Серпень 2000	Банк перейшов на цілодобове обслуговування клієнтів по системі “КлієнтБанк”
Грудень 2000	Почато випуск і поширення міжнародних доларових карт American Express
Червень 2001	Банк став Принциповим членом Visa International Association
Серпень 2001	Введена в експлуатацію система “ІнтернетКлієнтБанк”
Серпень 2002	Введена в експлуатацію система миттєвих грошових переказів по Україні “ПравексТелеграф”
Липень 2003	В першому півріччі АКБ «ПравексБанк» видав 11 тис. споживчих кредитів на суму більш 3 млн. доларів США
Серпень 2003	Кількість емітованих ПравексБанком пластикових карт перевищило 250 000 , у мережі банку працює більше 130 банкоматів і 250 пунктів видачі готівки по пластиковим карткам.
Серпень 2003	Кількість учасників дисконтної програми АКБ «ПравексБанк» перевищило 1800 підприємствапартнерів (торговосервісних точок роботи з пластиковими картками)
Квітень 2005	В загальному рейтингу банків України “ПравексБанк” займає: · 1е місце по обсягам реалізації банківських металів; · 1е місце по обсягам іпотечного кредитування; · 2е місце по обсягам споживчого кредитування; · 3е місце по обсягам автокредитування; · 4е місце по ккількості встановлених банкоматів; · 4е місце по обсягам емісії карток Visa і MasterCard; · 5е місце по розвитку регіональної мережі; · 9е місце по обсягу депозитного портфелю фізичних осіб; · 9е місце по кількості встановлених терміналів в торгових мережах; · входить в п'ятірки банків, які користуються найбільшою довірою українців.
Квітень 2005	Основні показники діяльності банку у 2005 році: · активи банку становлять 2 млрд.грн.; · капітал банку становить 180 млн.грн.; · в структурі банку більше 350 відділень; · встановлено більше 250 банкоматів; · емітовано більше 600 000 карток Visa і MasterCard; · банк обслуговує 350 000 приватних клієнтів та 35 000 корпоративних клієнтів; · 3 000 партнерів дисконтної програми Pravex Card; · надано 11 000 іпотечних кредитів на сумму більше 1 млрд. грн.; · надано 200 000 споживчих кредитів на суму більше 320 млн. грн.; · надано 4 000 автокредитів на суму більше 250 млн.грн.; · біля 2 000 кредитів на сумму більше 1 млрд. грн. На рік надається для розвитку бізнесу для юридичних осіб

В додатку Б наведені баланси АКБ “Правексбанк” за 2001 - 2005 роки та звіти про фінансові результати за 2001 - 2005 роки.

Як показує аналіз графіків при поступовому рості власного капіталу банку у 2001 -2003 роках на + 8,5 % обсяги залучених коштів у 2001 -2003 роках зросли на + 114,6 %. У 2004 - 2005 роках банк пройшов кризисну стадію:

- за перших три квартали 2004 року обсяги залучених коштів зменшились на - 23 %, а власний капітал зріс на + 37,8 % за рахунок додаткових емісій (розширення акціонерного капіталу);

- у четвертому кварталі 2004 та першому кварталі 2005 року обсяги залучених коштів поступово зросли на + 6 %, а власний капітал зріс на +9,9% за рахунок додаткової емісії;

Як показує аналіз графіків структури кредитноінвестиційного портфелю АКБ “Правексбанк” за 2001 - 2005 роки:

- з 2003 року банк стратегічно змінив напрямок кредитування, активізувавши кредитування фізичних осіб, за стабілізувавши, а потім у 2005 році і зменшивши обсяги кредитування юридичних осіб;

- у 2004 році банк вийшов з ринка цінних паперів і активізував свою присутність на ньому тільки в 2005 році;

- з 2004 року банк мінімізував міжбанківське кредитування ;

- зростання кредитноінвестиційного портфелю банка з 2001 року забезпечується послідовним нарощуванням обсягів кредитів фізичним особам;

- з 2001 року банк практично за стабілізував строкові кошти юросіб;

- підвищив обсяги залучених коштів юросіб до запитання на +124,6 %;

- підвищив обсяги залучених коштів фізосіб до запитання на + 105,8 %;

- різко наростив у 2001 -2003 році обсяги строкових депозитів фізичних осіб на + 284%, а у 2004 - 2005 роках ще додатково наростив обсяги строкових депозитів фізичних осіб на + 37 %;

Враховуючи наведену на рис. 2.5 зміну структури залучених коштів, АКБ “ПравексБанк” у 2004 - 2005 роках практично став ощадним банком, оскільки строкові депозити фізичних осіб перевищили частку у 50%. (65,6% 2005).

На рис.2.6 - 2. 12 наведені результати структурностатистичного аналізу доходів та витрат АКБ „ПравексБанк” у 2001 - 2002 роках побудовані на основі даних Додатку Б.

Рис. Структура і динаміка абсолютних процентних доходів та їх приросту в АКБ „ПравексБанк” у 2001 2002 роках

Рис.. Структура і динаміка абсолютних процентних витрат та їх приросту в АКБ „ПравексБанк” у 2001 2002 роках

68

Рис.2.10. Структура та динаміка абсолютних непроцентних доходів в АКБ „ПравексБанк” у 2001 2002 роках

Рис.2.11. Структура та динаміка абсолютних непроцентних витрат в АКБ „ПравексБанк” у 2001 2002 роках



Рис.2.12. Структура та динаміка абсолютних доходів в АКБ „ПравексБанк” у 2002 2005 роках



Рис.2.13. Структура та динаміка абсолютних витрат та прибутку в АКБ „ПравексБанк” у 2002 2005 роках



Рис.2.14. Структура та динаміка відносних (до операційного сумарного доходу) доходів в АКБ „ПравексБанк” у 2002 2005 роках



Рис.2.15. Структура та динаміка відносних (до операційного сумарного доходу) витрат та прибутку в АКБ „ПравексБанк” у 2002 2005 роках

70

Аналіз графіків рис. 2.6 - 2.15 показує, що структура витрат та її динаміка характеризується :

- тенденцією до невеликого зниження рівня відносних витрат на загальноадміністративні цілі обслуговування інфраструктури банку з 46 % (2002) до 41% (2005);

- тенденцією до невеликого підвищення рівня відносних витрат на утримання персоналу банку з 30 %(2003) до 35 %(2005);

- тенденцією до підвищення відносного рівня витрат на інші цілі з 15% (2005) до 18%(2005);

- зниження відносного рівня операційного прибутку з 12 % (2002) до 10 -11 %(2005) при відрахуванні частини прибутку до страхових резервів на відносному рівні 8 - 9 %;

- відносним рівнем прибутку до оподаткування в 34 % від сумарного операційного доходу;

Відповідно, структура доходів та її динаміка характеризується :

- зниженням долі чистого процентного доходу з 32 %(2003) до 20%(2005);

- підвищенням долі чистого комісійного доходу з 50%(2003) до 60%(2005);

- підвищенням долі доходу від торгівлі валютою та банківськими металами з 10%(2003) до 15%(2005);

Отримані данні показують, що переорієнтація банку на дорогі ресурси (строкові депозити фізичних осіб) привела до зниження традиційного процентного доходу банку і його переорієнтацію на доходи від комісійних операцій.

На рис. 2.16 наведені результати аналізу положення АКБ “ПравексБанк” у ринковому середовищі банківської системи України. Оцінка проведена по відносним долям агрегатів балансу банка до загальних сум агрегатів балансів всієї банківської системи України у 2001 - 2005 роках.Як показує аналіз графіків відносне фінансове положення АКБ “ПравексБанк” в банківській системі України характеризується зменшення сек.тору обслуговування ринку з рівня 2% (2001) до 0,8 - 1,2 % (у 2005 році). При цьому показовою являється присутність АКБ “ПравексБанк” на ринку депозитів фізичних осіб, де його доля дорівнює 2,8%(2001) - 2,4%(2005), тобто підтверджується напрямок розвитку банку як спеціалізованого ощадного банку.

2.2 Аналіз управління економічними нормативами діяльності банку

Нормативне управління економічними процесами банку виконується в напрямках [9]:

- управління капіталом та його адекватністю умовам забезпечення платоспроможності банку;

- управління ліквідністю банку;

- управління банківськими ризиками;

В табл.2.2 наведені результати розрахунків нормативних показників Н1Н6, Н12 за 2001 та 2002 роки .

Таблиця 2.2

Детальні розрахунки нормативів діяльності АКБ “Правексбанк”

В табл.В.1В.3 Додатку В наведені результати розрахунку нормативів діяльності АКБ “ПравексБанк” за 2002 - 2005 роки, які показують, що менеджмент банку суворо дотримується стилю управління банківськими процесами, який характеризується постійним виконанням нормативних вимог НБУ до організації діяльності економічними процесами в банках.

Наведена динаміка обсягів статутного та балансового капіталу АКБ “ПравексБанк” в євро, яка характеризує виконання банком нормативів мінімального статутного та регулятивного капіталу для виконання всіх операцій.

2.3 Аналіз управління банківськими ризиками активних операцій банку за рахунок створення спеціальних резервів

На графіках рис.2.20 наведені порівняльні характеристики АКБ “ПравексБанк” та інших великих банків по відносному рівню резерву на ризикі неповернення кожної з груп ризикових активів банку.

Як видно з графіків в АКБ “ПравексБанк” - найнижчий рівень ризикових активів, який належить до резервування.

В табл.Г.1, Г.2 Додатку Г наведені класифіковані за методикою [16] кредитні портфелі АКБ “ПравексБанк” та відповідні розраховані суми резервів на кредитні ризики. Наведено структури кредитних портфелів відповідно розподілу по категоріям ризику та структури створених кредитних резервів відповідно нормативам резервування в кожній ризиковій групі. Управління резервуванням, як видно з графіків, здійснюється на зменшення безнадійних та сумнівних кредитів, що зменшує необхідні норми резервування.

74

Рис.2.21 Структура кредитного портфелю та кредитних резервів в АКБ “ПравексБанк” у 2001 році



Рис.2.22 Структура кредитного портфелю та кредитних резервів в АКБ “ПравексБанк” у 2002 році

75

На рис. 2.23 наведена структура окремих обсягів резервування ризикових активів в АКБ “ПравексБанк”, яка доводить, що частка резервів на ризики кредитування перевищує 92% загальної суми резервів, тому основний менеджмент управління резервами в банку повинен бути зосереджений на управлінні кредитним портфелем.

РОЗДІЛ 3

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМА УПРАВЛІННЯ ОПТИМАЛЬНОЮ РЕНТАБЕЛЬНІСТЮ РОБОТИ АКБ “ПРАВЕКС БАНК”

3.1 Удосконалення фінансового менеджменту на основі ризик орієнтованого підходу до процесів управління комерційним банком

Нагляд на основі оцінки ризиків це внутрішній процес банку, який обраний для забезпечення більшої послідовності й ефективності менеджменту та наглядової діяльності [11].

Банківська система України характеризується нерівномірністю розподілу власного капіталу та залучених активів серед груп банків, наведеною на графіках рис.3.1 (згідно даних Асоціації українських банків [60]) та великим розбігом процентних ставок в різних банках на один та той же часовий період (рис.3.2, 3.3).

Позиція Національного банку щодо нагляду за всіма банками зосереджується на ризику. Цей підхід адекватне внутрішньому управлінню ризиками комерційного банку з боку управління ризикменеджменту та служби внутрішнього аудиту банку. Банки з підвищеним ризиком або сфери діяльності із підвищеними параметрами ризику потребують більшої уваги з боку як служби банківського нагляду, так і служб внутрішнього ризикменеджменту.

Застосовуючи цей загальний підхід до всіх установ, Національний банк визнає різні рівні складності ризику, на який наражаються банки. Національний банк має на меті забезпечення якісного нагляду, спрямованого на визначення суттєвих існуючих або потенційних проблем в окремих банках або в банківській системі в цілому, а також на забезпечення належного усунення таких проблем

79

Рис.3.1 Оцінка нерівномірності розподілу власного капіталу та активів в банківській системі України станом на 01.01.2005 (за даними [60])

Рис.3.2 Динаміка та оцінка ризику зниження кредитних процентних ставок в національній валюті в 2001 -2004 роках ( статистика 30 банків банківської системи України) [60]



Рис.3.3 Динаміка та оцінка ризику зниження кредитних процентних ставок в іноземній валюті в 2001 - 2004 роках (статистика 30 банків банківської системи України) [60]

81

Згідно концепції нагляду на основі оцінки ризиків відповідальність за контроль ризиків покладається на керівництво банку і спостережну раду банку.

У контексті банківської системи нагляд на основі оцінки ризиків визначає сфери діяльності, які в сукупності можуть становити неприйнятний рівень ризику для банківської системи. Коли йдеться про високоризикові види діяльності або види діяльності, що стали особливо ризиковими через ринкові умови, Національний банк має на меті справляти відповідний вплив на банківську систему через взаємодію з нею за допомогою безпосереднього нагляду, а також через відповідні нормативноправові акти Національного банку. У ситуаціях, коли конкретний банк не управляє належним чином своїми ризиками, Національний банк вживатиме відповідних заходів впливу до керівництва банку з метою приведення його дій у відповідність до основоположних принципів надійної банківської діяльності.