Фінансовий менеджмент у комерційних банках (на прикладі АКБ "Правексбанк")

Деякі ризики є невід'ємною частиною банківської діяльності. У банківському секторі накопичено велику кількість знань про те, як визначати, вимірювати, контролювати ці притаманні банківській справі ризики та здійснювати їх моніторинг. Нагляд на основі оцінки ризиків визнає існування цих ризиків і намагається використовувати наглядові ресурси у найбільш ефективний спосіб. Параметри ризиків обґрунтовуються за результатами проведення обмеженого за обсягом тестування під час інспектувань, спрямованого на підтвердження того, чи впроваджено відповідні засоби контролю. Цим підтверджуються початкові результати визначення параметрів ризиків і надається допомога в розробленні програм нагляду на основі параметрів ризиків окремих банків. Процес визначення параметрів ризиків є суттєвим для розроблення циклів нагляду і вибору інструментів нагляду. Ризики, на які наражається банківський сектор, є різноманітними і складними. Більш істотні і складні ризики вимагають посилених засобів контролю і моніторингу як з боку банку, так і з боку Національного банку.

Нагляд на основі оцінки ризиків передбачає спрямування більших ресурсів у сфери підвищеного ризику. Національний банк досягає цього за допомогою таких дій (та рекомендує такі ж підходи для банківського ризикменеджмента):

виявлення ризиків з використанням уніфікованих визначень. Ця сукупність ризиків формує підґрунтя для висновків і дій нагляду;

вимірювання ризику на основі уніфікованих факторів оцінки. Кількість ризику не завжди вимірюється в грошовому вираженні; інколи це відносна оцінка суми можливих втрат. Наприклад, численні недоліки у системах внутрішнього контролю можуть свідчити про те, що банк має надмірний рівень операційнотехнологічного ризику;

оцінки управління ризиками, яка дозволяє визначити, чи адекватно управляються і контролюються за допомогою відповідних систем банку визначені рівні ризику. Розвиненість та складність цих систем буде різною залежно від рівня наявного ризику і розміру та/або складності операцій банку;

спрямування більших ресурсів у сфери підвищеного або зростаючого ризику як у межах одного банку, так і в банківській системі взагалі. Це робиться за допомогою стратегії нагляду;

використання відповідних інструментів нагляду, залежно від виявлених ризиків, формулювання висновків щодо параметрів та рівня ризиків, а також визначення заходів щодо подальшого контролю виявлених проблем.

З метою здійснення банківського нагляду Національний банк виділив дев'ять категорій ризику, а саме: кредитний ризик, ризик ліквідності, ризик зміни процентної ставки, ринковий ризик, валютний ризик, операційнотехнологічний ризик, ризик репутації, юридичний ризик та стратегічний ризик. Ці категорії не є взаємовиключними; будьякий продукт або послуга може наражати банк на декілька ризиків. Однак для зручності аналізу Національний банк виявляє та оцінює ці ризики окремо.

Кредитний ризик це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов'язання, виконати умови будьякої фінансової угоди із банком (його підрозділом) або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов'язання. Кредитний ризик є в усіх видах діяльності, де результат залежить від діяльності контрагента, емітента або позичальника. Він виникає кожного разу, коли банк надає кошти, бере зобов'язання про їх надання, інвестує кошти або іншим чином ризикує ними відповідно до умов реальних чи умовних угод незалежно від того, де відображається операція на балансі чи поза балансом.

Під час оцінки кредитного ризику доцільно розрізняти індивідуальний та портфельний кредитний ризик. Джерелом індивідуального кредитного ризику є окремий, конкретний контрагент банку позичальник, боржник, емітент цінних паперів. Оцінка індивідуального кредитного ризику передбачає оцінку кредитоспроможності такого окремого контрагента, тобто його індивідуальну спроможність своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за взятими зобов'язаннями. Портфельний кредитний ризик виявляється у зменшенні вартості активів банку (іншій, аніж унаслідок зміни ринкової процентної ставки). Джерелом портфельного кредитного ризику є сукупна заборгованість банку за операціями, яким притаманний кредитний ризик, кредитний портфель, портфель цінних паперів, портфель дебіторської заборгованості тощо. Оцінка портфельного кредитного ризику передбачає оцінку концентрації та диверсифікації активів банку.

Міжнародному кредитуванню, крім кредитного ризику, притаманний ризик країни, який виникає через особливості економіки, соціального ладу та політичного устрою країни позичальника. Ризик країни особливо помітний у разі кредитування іноземних урядів або їхніх установ, оскільки таке кредитування зазвичай не забезпечене. Проте цей ризик має завжди враховуватися в кредитній та інвестиційній діяльності не має значення, у якому секторі державному чи приватному. Існує також компонент ризику країни, відомий як трансферний ризик, що виникає в тому випадку, коли заборгованість позичальника не номінована в національній валюті. Незважаючи на фінансовий стан позичальника, валюта заборгованості може виявитися недоступною для нього.

Ризик ліквідності визначається як наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність банку виконати свої зобов'язання в належні строки, не зазнавши при цьому неприйнятних втрат. Ризик ліквідності виникає через нездатність управляти незапланованими відтоками коштів, змінами джерел фінансування та/або виконувати позабалансові зобов'язання.

Виділяють також ризик ліквідності ринку, який визначається як наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через нездатність банку швидко закрити розриви своїх позицій за поточними ринковими ставками, не зазнавши при цьому неприйнятних витрат. Ризик ліквідності ринку виникає через нездатність визначати або враховувати зміни ринкових умов, які впливають на спроможність залучати кошти в необхідних обсягах та за прийнятними ставками та/або реалізовувати активи швидко і з мінімальними втратами вартості.

Ризик зміни процентної ставки це наявний або потенційний ризик для надходжень або капіталу, який виникає внаслідок несприятливих змін процентних ставок. Цей ризик впливає як на прибутковість банку, так і на економічну вартість його активів, зобов'язань та позабалансових інструментів. Основними типами ризику зміни процентної ставки, на які зазвичай наражається банк, є:

1) ризик зміни вартості ресурсів, який виникає через різницю в строках погашення (для інструментів з фіксованою процентною ставкою) та переоцінки величини ставки (для інструментів із змінною процентною ставкою) банківських активів, зобов'язань та позабалансових позицій;

2) ризик зміни кривої дохідності, який виникає через зміни в нахилі та формі кривої дохідності;

3) базисний ризик, який виникає через відсутність достатньо тісного зв'язку між коригуванням ставок, отриманих та сплачених за різними інструментами, всі інші характеристики яких щодо переоцінки є однаковими;

4) ризик права вибору, який постає із наявності права відмови від виконання угоди (тобто реалізації права вибору), яке прямо чи опосередковано наявне в багатьох банківських активах, зобов'язаннях та позабалансових портфелях.

Ринковий ризик це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через несприятливі коливання вартості цінних паперів та товарів і курсів іноземних валют за тими інструментами, які є в торговельному портфелі. Цей ризик випливає з маркетмейкерства, дилінгу, прийняття позицій з боргових та пайових цінних паперів, валют, товарів та похідних інструментів (деривативів).

Валютний ризик це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют та цін на банківські метали. Валютний ризик можна поділити на:

ризик трансакції;

ризик перерахунку з однієї валюти в іншу (трансляційний ризик);

економічний валютний ризик.

Ризик трансакції полягає в тому, що несприятливі коливання курсів іноземних валют впливають на реальну вартість відкритих валютних позицій. Проте оскільки він, як правило, випливає з операцій маркетмейкерства, дилінгу і прийняття позицій в іноземних валютах, цей ризик розглядається у рекомендаціях щодо ринкового ризику.

Ризик перерахунку з однієї валюти в іншу (трансляційний ризик) полягає в тому, що величина еквівалента валютної позиції у звітності змінюється в результаті змін обмінних курсів, які використовуються для перерахунку залишків в іноземних валютах в базову (національну) валюту.

Економічний валютний ризик полягає в змінах конкурентоспроможності банку або його структур, що входять в консолідовану групу, на зовнішньому ринку через суттєві зміни обмінних курсів.

Операційнотехнологічний ризик це потенційний ризик для існування банку, що виникає через недоліки корпоративного управління, системи внутрішнього контролю або неадекватність інформаційних технологій і процесів оброблення інформації з точки зору керованості, універсальності, надійності, контрольованості і безперервності роботи.

Такі недоліки можуть призвести до фінансових збитків через помилку, невчасне виконання робіт або шахрайство або стати причиною того, що інтереси банку постраждають у якийсь інший спосіб, наприклад, ділери, кредитні працівники або інші працівники банку перевищать свої повноваження або здійснюватимуть операції в порушення етичних норм або із занадто високим ризиком. Операційнотехнологічний ризик виникає також через неадекватність стратегії, політики і використання інформаційних технологій. До інших аспектів операційнотехнологічного ризику належить імовірність непередбачених подій, наприклад пожежі або стихійного лиха.

Ризик репутації це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через несприятливе сприйняття іміджу фінансової установи клієнтами, контрагентами, акціонерами (учасниками) або органами нагляду. Це впливає на спроможність банку встановлювати нові відносини з контрагентами, надавати нові послуги або підтримувати існуючі відносини. Цей ризик може призвести банк (або його керівників) до фінансових втрат або зменшення клієнтської бази, у тому числі до притягнення до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності. Ризик репутації має місце на всіх рівнях організації, і тому банки мають відповідально ставитися до своїх взаємовідносин із клієнтами та суспільством.

Юридичний ризик це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через порушення або недотримання банком вимог законів, нормативноправових актів, угод, прийнятої практики або етичних норм, а також через можливість двозначного їх тлумачення. Банківські установи наражаються на юридичний ризик через те, що мають відносини з великою кількістю зацікавлених сторін, наприклад, клієнтами, контрагентами, посередниками тощо, органами нагляду, податковими та іншими уповноваженими органами. Юридичний ризик може призвести до сплати штрафних санкцій та адміністративних стягнень, необхідності грошового відшкодування збитків, погіршення репутації, погіршення позицій банку на ринку, звуження можливостей для розвитку і зменшення можливостей правового забезпечення виконання угод.

Стратегічний ризик це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неправильні управлінські рішення, неналежну реалізацію рішень і неадекватне реагування на зміни в бізнессередовищі. Цей ризик виникає внаслідок несумісності:

стратегічних цілей банку;

бізнесстратегій, розроблених для досягнення цих цілей;

ресурсів, задіяних для досягнення цих цілей;

якості їх реалізації.

Ресурси, необхідні для реалізації бізнесстратегій, можуть бути як матеріальними, так і нематеріальними. До них належать канали взаємодії і обміну інформацією, операційні системи, мережі надання послуг та продуктів і управлінський потенціал та можливості. Внутрішні характеристики організації мають оцінюватися з точки зору впливу економічних, технологічних, конкурентних, наглядових та інших змін зовнішнього середовища.

Для оцінки кредитного ризику служби ризикменеджменту банку мають враховувати викладені нижче фактори:

існування адекватної, ефективної, доведеної до виконавців внутрішньої нормативної бази (положень, процедур тощо) щодо управління кредитним ризиком, затвердженої відповідними органами банку, виходячи з принципів корпоративного управління, а також відповідної практики виконання її вимог;

склад портфелів активів (кредитний, інвестиційний тощо) та існування концентрацій. Суттєві фактори включають такі:

продукти;

види економічної діяльності;

класифікація/рейтинги ризику;

походження заборгованості;

клієнти;

розмір кредитів;

географічні регіони;

непов'язані/споріднені контрагенти;

джерела погашення;

застава;

рівень забезпечення кредитного ризику заставою. Під час оцінки застави мають аналізуватися вид застави, якість, рівень покриття заборгованості заставою, адекватність та періодичність переоцінки застави, можливість реалізації, а також рівень і характер винятків у документації;

обсяг умовних зобов'язань банку (гарантій, непокритих і резервних акредитивів, кредитних ліній, обов'язкових та не обов'язкових до надання тощо);

тенденції щодо зростання обсягів активних операцій, прострочень, негативно класифікованих кредитів і збитків від активних операцій;

достатність резервів банку під можливі втрати за активними операціями;

наявність своєчасної, достовірної та повної управлінської інформації;

ефективність кредитного адміністрування, включаючи кредитний аналіз, моніторинг, роботу з проблемними активами, оцінку застави і документальне оформлення застави;

адекватність методів, що використовуються для визначення кредитних проблем;

рівень комплектації і кваліфікація кадрів, зважаючи на обсяг та складність активних операцій банку;

чи застосовуються належні облікові підходи щодо балансових та позабалансових активів та резервів;

наявність належних механізмів контролю (аудит, внутрішні перевірки кредитної діяльності, відповідні процедури тощо) для класифікації портфелів, забезпечення точності даних і моніторингу дотримання положень або законів.

Для оцінки ризику ліквідності служби ризикменеджменту банку мають враховувати викладені нижче фактори. Ці фактори є рекомендованими критеріями; їх перелік може бути розширений в разі потреби. Вони є оглядом моментів, які можуть допомогти приймати рішення в межах системи оцінки ризиків. Фактичні дані наявної в банку постійно діючої системи оцінки та контролю ризиків мають забезпечувати прийняття керівництвом адекватних та ефективних рішень і враховуються під час оцінки ризику банку.

Фактори оцінки такі:

існування адекватної, ефективної, доведеної до виконавців внутрішньої нормативної бази (положень, процедур тощо) щодо управління ризиком ліквідності, затвердженої відповідними органами банку, виходячи з принципів корпоративного управління, а також відповідної практики виконання її вимог;

обсяг активів балансу та їх розподіл за ступенем ліквідності у відношенні до структури зобов'язань. Зокрема, слід звернути увагу на такі фактори:

високоліквідні активи;

цінні папери та інші активи, що можуть бути прийняті до операцій рефінансування (з урахуванням активності їх ринку);

можливості продажу, у тому числі на умовах зворотного викупу (репо), або сек'юритизації, або можливість використання вторинного джерела ліквідності активів;

обсяг, структура та рівень диверсифікації пасивів. Зокрема, слід звернути увагу на такі фактори:

питома вага зобов'язань у пасивах банку;

питома вага:

строкових зобов'язань та зобов'язань до запитання;

коштів фізичних та юридичних осіб;

міжбанківських коштів;

наявність нестабільних джерел коштів, чутливих до змін рівня ризику банку;

концентрації:

за постачальниками коштів;

за інструментами (наприклад, депозитні сертифікати, депозитні рахунки, дебетові картки тощо);

за термінами погашення;

середньозважена вартість залучених коштів для визначеного банку в зіставленні з банками його порівняльної групи;

чисті розриви фінансування із приділенням особливої уваги короткостроковим розривам, включаючи:

прогнозовані потреби у фінансуванні;

спроможність покривати потенційні розриви фінансування за прийнятними процентними ставками шляхом залучення додаткових ресурсів;

ліквідність фінансових ринків, на яких можна залучити кошти;

склад балансових та позабалансових портфелів, включаючи:

відтоки та притоки грошових коштів;

ліквідність застави та існування угод, які можуть бути достроково розірвані (наприклад, депозитні угоди тощо);

ліквідність вторинних ринків, на яких можна отримати рефінансування;

погіршення репутації банку на ринку, що виявляється через зниження кредитних рейтингів і підвищення процентних ставок під час залучення коштів цим банком;

висновки офіційних або неофіційних рейтингових служб і аналітиків про установу, включаючи поточні рейтинги і тенденції рейтингів. Публікації в засобах масової інформації;

наявність адекватного плану на випадок кризових обставин;

існування своєчасної, точної та інформативної управлінської інформації;

рівень і кваліфікація керівництва та персоналу;

наявність відповідних механізмів контролю для моніторингу точності інформації, відповідних облікових підходів і дотримання положень або законів.

Ризик зміни процентної ставки це наявний або потенційний ризик для надходжень або капіталу, який виникає внаслідок несприятливих змін процентних ставок. Цей ризик впливає як на прибутковість банку, так і на економічну вартість його активів, зобов'язань та позабалансових інструментів. Основними типами ризику зміни процентної ставки, на які зазвичай наражається банк, є:

1) ризик зміни вартості ресурсів, який виникає через різницю в строках погашення (для інструментів з фіксованою процентною ставкою) та переоцінки величини ставки (для інструментів із змінною процентною ставкою) банківських активів, зобов'язань та позабалансових позицій;

2) ризик зміни кривої дохідності, який виникає через зміни в нахилі та формі кривої дохідності;

3) базисний ризик, який виникає через відсутність достатньо тісного зв'язку між коригуванням ставок, отриманих та сплачених за різними інструментами, усі інші характеристики яких щодо переоцінки є однаковими;

4) ризик права вибору (опціону), який виникає з наявності права відмови від виконання угоди (тобто реалізації права вибору), яке прямим чи непрямим чином наявне в багатьох банківських активах, зобов'язаннях та позабалансових портфелях.

Для оцінки ризику зміни процентної ставки служби ризикменеджменту банку мають враховувати викладені нижче фактори. Ці фактори є рекомендованими критеріями; їх перелік може бути розширений в разі потреби. Вони є оглядом моментів, які можуть допомогти прийняти рішення в межах системи оцінки ризиків. Фактичні дані наявної в банку постійно діючої системи оцінки та контролю ризиків мають забезпечувати прийняття керівництвом адекватних та ефективних рішень.

Це такі фактори:

існування адекватної, ефективної, доведеної до виконавців внутрішньої нормативної бази (положень, процедур тощо) щодо управління ризиком зміни процентної ставки, затвердженої відповідними органами банку виходячи з принципів корпоративного управління, а також відповідної практики виконання її вимог;

значення і стабільність динаміки чистої процентної маржі та її адекватність порівняльній групі банків;

компонентний та сукупний рівень ризику зміни процентної ставки, включаючи ризик зміни вартості ресурсів, базисний ризик, ризик кривої дохідності та ризик, пов'язаний із правом вибору (опціону), відносно надходжень та капіталу;

наскільки адекватно банк оцінює ризик процентної ставки як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі;

уразливість надходжень та капіталу за умов суттєвих змін процентних ставок, таких як поступові зрушення ставок та зміни форми кривої дохідності. Прийнятність сценаріїв має оцінюватися в контексті поточних параметрів процентних ставок. Для забезпечення ґрунтовного аналізу потрібні сценарії змін процентних ставок достатньо широкого діапазону;

характер ризику різних продуктів, тобто їх обсяг і рівень чутливості до змін процентної ставки;

відносний обсяг і перспективи тривалого використання дешевих і стабільних джерел фінансування;

наявність своєчасної, достовірної та інформативної управлінської інформації для моніторингу ризику зміни процентної ставки;

наявність у банку практики періодичної перевірки обґрунтованості і чинності припущень та моделей оцінки ризику;

чи розроблено процес незалежного вимірювання й аналізу, пов'язаного з ризиком зміни процентних ставок у всіх значних видах діяльності з використанням різних сценаріїв;

чи має банк достатньо досвіду та чи адекватно реагує на зміни ринкових умов;

чи має банк достатній доступ до ринків для гнучкого коригування рівня ризику;

рівень і кваліфікація керівництва та персоналу;

існування належних механізмів контролю для моніторингу достовірності інформації, належних облікових підходів і дотримання внутрішніх положень, нормативноправових актів, законів.

Для оцінки ринкового ризику служби ризикменеджменту банку мають враховувати викладені нижче фактори. Це такі фактори:

існування адекватної, ефективної, доведеної до виконавців внутрішньої нормативної бази (положень, процедур тощо) щодо управління ринковим ризиком, затвердженої відповідними органами банку виходячи з принципів корпоративного управління, а також відповідної практики виконання її вимог;

джерела ринкового ризику, включаючи динаміку цін на інструменти процентних ставок, товари і пайові цінні папери, а також динаміку валютних курсів;

розмір, термін дії та складність позицій;

компоненти ринкового ризику та цінова чутливість різних продуктів, у тому числі за позабалансовими угодами (наприклад, свопами, форвардними та опціонними контрактами);

стабільність реальних грошових надходжень від торговельних операцій;

динаміка значень надходжень під ризиком і капіталу під ризиком;

уразливість банку за імовірнісними сценаріями зміни процентних ставок і ринкових потрясінь (стрестестування);

можливість хеджування або закриття позицій ризику, що існують на кожний момент часу, у тому числі професійна здатність керівництва здійснювати операції хеджування та доступ банку до відповідних ринків;

розмір відкритих позицій порівняно з реальними очікуваними грошовими надходженнями (тобто ризик порівняно з винагородою);

наявність своєчасної, точної та інформативної управлінської інформації;

рівень і кваліфікація керівництва та персоналу;

існування належних механізмів контролю для моніторингу точності інформації, належних облікових підходів і дотримання положень, обмежень, нормативноправових актів або законів.

Для оцінки валютного ризику служби ризикменеджменту банку мають враховувати викладені нижче фактори. Це такі фактори:

існування адекватної, ефективної, доведеної до виконавців внутрішньої нормативної бази (положень, процедур тощо) щодо управління валютним ризиком, затвердженої відповідними органами банку виходячи з принципів корпоративного управління, а також відповідної практики виконання її вимог;

обсяг балансових та позабалансових статей, які підлягають переоцінці у зв'язку зі змінами поточного валютного курсу та строкового валютного курсу;

структура балансових та позабалансових статей за такими факторами:

валюта;

продукти;

строк існування або очікуваний строк подальшого утримання позицій;

розмір і строк неузгоджених грошових потоків;

розмір позицій у валютах, обсяги торгівлі якими є обмеженими;

потенційна величина втрати капіталу у зв'язку з перерахуванням валютних позицій у їх гривневий еквівалент у разі зміни валютних курсів, враховуючи останні тенденції та прогнози;

наявність своєчасної, точної та інформативної управлінської інформації;

рівень і кваліфікація керівництва та персоналу;

наявність відповідних механізмів контролю для моніторингу точності інформації, належних облікових підходів і дотримання внутрішніх положень, нормативноправових актів або законів.

3.2 Математична модель управління рентабельністю комерційного банку на основі балансу структури активівпасивів, процентних ставок та резервування банківських ризиків

В дипломній роботі розроблений один з можливих комплексних підходів до побудови системи управління діяльністю комерційного банку за підходами ризикменеджменту, побудований на цільовій функції - нормативна дивідендна дохідність статутного капіталу.

Основні умови, прийняті при побудові алгоритму :

1. Дивідендна доходність статутного фонду (річна ставка дивідендів на номінал акції) повинна бути не менше альтернативної ринкової вартості капіталу інвестора, в якості якої приймається депозитна ставка для юридичних осіб.

2. Частина балансового капіталу банку, вкладена в необоротні активи основних засобів, не заробляє доходи.

3. Активи у вигляді готівкових коштів в касі банку та коштів на кореспондентському рахунку в НБУ - не заробляють доходів, а є технологічними інструментами платіжних систем.

4. Стійке управління роботою банку встановлюється за наступним алгоритмом розділення центрів відповідальності за грошові потоки та банківські операції:

- дивідендна дохідність статутного капіталу (дохідність власників банку -акціонерів) забезпечується основною процентною операційною діяльністю банка;

- джерелом витрат на обслуговування діяльності інфраструктури банку, оплати персоналу, витрат на банківські процеси та процеси розвитку і модернізації банку є:

а) різниця доходів та витрат від комісійних операцій банку;

б) різниця доходів та витрат від торгівлі цінними паперами;

в) різниця доходів та витрат від валютообмінних операцій;

г) різниця доходів та витрат від консультаційних операцій;

д) різниця доходів та витрат від операцій гарантій та поручительств;

е) різниця доходів та витрат від небанківських операцій;

ж) різниця доходів та витрат від експлуатації платіжної системи на

базі пластикових карток;

з) різниця доходів та витрат від вкладення коштів в статутні фонди асоційованих та дочірніх підприємств;

Операційний дохід банку від експлуатації ризикових активів по пропонуємій моделі розраховується як :



(3.1)

де суми кредитів, наданих ітому клієнтуюридичній особі (і=1,…,N), та загальна сума кредитів, наданих юридичним особам;

процентна ставка кредиту, наданому ітому клієнту - юридичній особі;

загальна сума резервів, створених банком за рахунок частки прибутку, для зменшення ризику неповернення кредитів юридичними особами;

суми кредитів, наданих ітому клієнтуфізичній особі (і=1,…,N), та загальна сума кредитів, наданих фізичним особам;

процентна ставка кредиту, наданому ітому клієнту - фізичній особі особі;

загальна сума резервів, створених банком за рахунок частки прибутку, для зменшення ризику неповернення кредитів фізичними особами особами;

суми кредитів, наданих ітому клієнту банку (і=1,…,N), та загальна сума кредитів, наданих банкам;

процентна ставка кредиту, наданому ітому клієнту - банку;

загальна сума резервів, створених банком за рахунок частки прибутку, для зменшення ризику неповернення кредитів банками;

сума активів, вкладених в ітий вид державного цінного паперу (і=1,…,N), та загальна сума активів, вкладених в державні цінні папери ;

доходна ставка ітого державного цінного паперу;

загальна сума резервів, створених банком за рахунок частки прибутку, для зменшення ризику неотримання активів, вкладених в державні цінні папери;

сума активів, вкладених в ітий вид комерційного цінного паперу(і=1,…,N), та загальна сума активів, вкладених в комерційні цінні папери ;

доходна ставка ітого комерційного цінного паперу;

загальна сума резервів, створених банком за рахунок частки прибутку, для зменшення ризику неотримання активів, вкладених в комерційні цінні папери;

частка нарахованих та неотриманих доходів від експлуатації всіх видів ризикових активів (еквівалентна дебіторській заборгованості за доходами);

загальна сума резервів, створених за рахунок частки прибутку для зменшення ризику неотримання сумнівних та прострочених доходів;

активи, які вкладені в дебіторську заборгованість за сумами операцій;

загальна сума резервів, створених за рахунок частки прибутку для зменшення ризику неотримання сумнівних та прострочених сум дебіторської заборгованості;

Операційні витрати банку від експлуатації платних залучених коштів по пропонуємій моделі розраховуються як :

(3.2)

де поточні та строкові депозитні кошти юридичних осіб, залучених банком;

процентні ставки сплати банком коштів за користування залученими коштами юридичних осіб;

поточні та строкові депозитні кошти фізичних осіб, залучених банком;

процентні ставки сплати банком коштів за користування залученими коштами фізичних осіб;

поточні та депозитні кошти інших банків, залучені банком;

процентні ставки сплати банком коштів за користування залученими коштами інших банків;

кошти рефінансування з боку НБУ та процентні ставки сплати за кошти рефінансування;

залучені кошти міжнародних фінансових організацій та процентні ставки сплати за кошти;

кошти субординованого боргу інвесторів та процентні ставки сплати за залучені кошти субординованого боргу;

Операційна дивідендна дохідність статутного капіталу розраховується як:

(3.3)

де Kdiv - норматив розподілу балансового прибутку на виплату дивідендів;

STKAP - статутний капітал;

STPRIB - ставка податку на балансовий прибуток (25%);

3.3 Прогноз підвищення ефективності діяльності при впровадженні ризикорієнтованого підходу до управління рентабельністю роботи банку

Проблема управління рентабельністю роботи комерційних банків постійно розглядується в Національному банку України, про що прийняте рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 26 листопада 2003 року N 277 “ Про заходи щодо підвищення рентабельності діяльності банків” [26] :

1. Виділено чотири категорії банків за рівнем рентабельності, встановленням для кожної з них такі граничні значення показників:

а) високорентабельні банки рентабельність активів більше 2 %, рентабельність капіталу більше 10 %;

б) достатньо рентабельні банки рентабельність активів від 1 % до 2 %, рентабельність капіталу більше 7 %;

в) низькорентабельні банки рентабельність активів від 0 % до 1 %, рентабельність капіталу більше 0 %;

г) неприбуткові банки рентабельність активів і капіталу менше 0 %.

2. Встановлено, що результати розрахунку рентабельності банків враховуються в оцінці рівня виконання нормативів діяльності, встановлених НБУ для оцінки банків по системі CAMEL.

3. Зобов'язаний Департамент методології та планування банківського нагляду НБУ:

довести алгоритми розрахунку рентабельності активів і капіталу банків до територіальних управлінь Національного банку України і Департаменту безвиїзного нагляду та інспекційних перевірок для використання при здійсненні аналізу діяльності банків та територіальних банківських систем;

внести змін до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.08.2001 N 369, в частині застосування до банків заходів впливу з боку Національного банку України за проведення ризикових операцій (у тому числі операцій, що приводять до збиткової діяльності);

внести зміни до Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженого постановою Правління НБУ від 31.08.2001 N 375, в частині доповнення переліку прогнозних показників бізнесплану банку прогнозним розрахунком рівня рентабельності активів і капіталу банку.

4. Зобов'язані територіальні управління НБУ і Департамент безвиїзного нагляду та інспекційних перевірок проводити постійну роботу із збитковими і низькорентабельними банками щодо розробки планів заходів, спрямованих на подолання збитків, та встановити суворий контроль за їх виконанням.

5. Зобов'язані структурні підрозділи банківського нагляду центрального апарату та територіальних управлінь здійснювати порівняльний аналіз рівня рентабельності банків, використовуючи дані Уніфікованого звіту про діяльність банків щодо середніх значень рентабельності активів і капіталу по групах банків та системі в цілому.

Рентабельність активів

(3.4)

де:

Пр(t) прибуток на звітну дату;

Асзн середнє значення активів за період (0t);

N (t) кількість місяців в звітному періоді.

Рентабельність капіталу (РК)

(3.5) де:

Бксзн. середнє значення балансового капіталу.

Як видно з графіків у 2003 -2004 роках АКБ “ПравексБанк” відносився до низькорентабельних банків, у 2005 році - менеджмент банку почав програму доведення рівней рентабельності банку ROA, ROE до рівней, які відповідають вимогам для достатньорентабельного банку [26]. Таким чином, при пред'явленні з боку НБУ вимог до необхідного рівня рентабельності роботи банку його менеджмент починає планову перебудову, що має позитивний напрямок.

Проаналізуємо проектну пропозицію дипломної роботи про розрахунковий рівень управління рентабельністю роботи банка з боку акціонерів.

103

Рис. Результати розрахунків за пропонуємою моделлю ризикменеджменту управління рентабельністю комерційного банку станом на 01.01.2005

106

На рис.3.5 наведені результати розрахунків операційної дивідендної ставки доходності за пропонуємою моделлю для АКБ “Приватбанк”, АКБ “Аваль” та АКБ ”Правексбанк” за 2001 - 2004 роки. Одночасно на рис.3.5 приведені дані по декларуємій банками загальній рентабельності статутного капіталу за той же часовий період [60]. Як показує аналіз графіків рис.3.5 :

- операційна дивідендна ставка доходності статутного капіталу в 25 разів перевищує декларуєму загальну рентабельність статутного капіталу;

- це означає, що менеджмент банку використовує доходи акціонерів від основної процентної діяльності банку для покриття неефективного управління витратами банку та іншою банківською діяльністю;

- це також означає, що менеджмент банку штучно зменшує балансовий прибуток банку для зменшення оподаткування.

Таким чином, результати проведених досліджень в дипломній роботі показують перспективність впровадження нормативної моделі управління рентабельністю роботи активів та акціонерного капіталу в комерційних банках, як розширення шляху встановлення рівней рентабельності активів та власного капіталу [26], а також як надання ефективного інструменту аналізу менеджменту банківським капіталом з точки зору встановлення доходності акцій не нижче рівня альтернативної ринкової доходності капіталу.

ВИСНОВКИ

Основною метою досліджень дипломної роботи було виявлення причин низької рентабельності роботи комерційних банків України, що визвало у 2003 році появу підзаконного регулюючого документа НБУ по встановленню рівней рентабельності активів та власного капіталу в комерційних банках, як основу їх фінансової стійкості та можливості нарощування капіталізації доходів.

Згідно з поставленими завданнями досліджень в дипломній роботі:

- проведений аналіз існуючого механізму та інструментарію фінансового менеджменту в комерційних банках банківської системи України;

- виконаний аналіз якості фінансового менеджменту в АКБ “ПравексБанк” у 2001 - 2005 роках у порівнянні з показниками управління в інших крупними комерційними банками України;

- побудований комплексний алгоритм управління рентабельністю роботи банка на основі ризикорієнтованого підходу та проведенні дослідження актуальності застосування запропонованої методології на статистичних матеріалах діяльності АКБ “ПравексБанк” та інших банків.

Проведений аналіз напрямків динаміки розвитку банківської системи України виявив наступні тенденції фінансового управління її розвитком з боку керівництва банків та Національного банку України.

За станом на 1 січня 2005 року в Державному реєстрі банків значиться 182 банки, з них 160 банків мають ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій, у тому числі: 132 банки акціонерні товариства (з них: 92 відкриті акціонерні товариства (2 банки державні), 40 закриті акціонерні товариства), 28 банків товариства з обмеженою відповідальністю [47].

Протягом 2004 року прийнято рішення про ліквідацію 3 банків (АКБ "Росток Банк, "Акціонерний Банк Креді Свісс Фьорст Бостон (Україна)" та АБ "Аллонж".

В стані ліквідації перебуває 20 банків (11,0 % від загальної кількості банків у Державному реєстрі банків), з них 13 банків ліквідуються за рішенням Національного банку України, 6 банків за рішенням господарських (арбітражних) судів та 1 банк - за рішенням зборів акціонерів (власників) банку.

У 2004 році банківська система продовжувала розвиватися більш динамічно порівняно з іншими секторами економіки.

Регулятивний капітал банків збільшився на 38,6 % (за 2003 рік- 31,4 %) і становить 18394,1 млн. грн. Капітал (балансовий) банків збільшився на 44,8 % (за 2003 рік - на 29,0%) і становить 18657,6 млн. грн. Капітал (балансовий) банків має таку структуру. Статутний капітал складає 62,2 % від капіталу, результат минулих років - 6,7 %, результат переоцінки основних засобів, нематеріальних активів та інвестицій в асоційовані та дочірні компанії - 11,4 %, результат поточного року - 7,6 %, загальні резерви та фонди банків - 9,9 %, емісійні різниці - 2,2 %, результат звітного року, що очікує затвердження - 0,01 %.

За 2004 рік зобов'язання банків України збільшилися на 32,6 % (за 2003 рік на 62,0 %) і на 01.01.2005 становили 115866,2 млн. грн., в т.ч. нерезиденти - 12,5 % від зобов'язань. Зобов'язання в іноземній валюті становлять - 43,4 %.

Збільшення зобов`язань банків відбулось за рахунок збільшення коштів суб`єктів господарювання на 12140,7 млн. грн. або на 43,4 %, вкладів фізичних осіб на 9092,2 млн. грн. або на 28,3 %, коштів інших банків - на 4033,4 млн. грн. або на 94,6%, коштів бюджету та позабюджетних фондів на 520,7 млн. грн. або на 46,8%, кредитів, отриманих від міжнародних та інших фінансових організацій - на 749,3 млн. грн. або на 83,1 %, коштів небанківських фінансових установ - на 1518,6 млн. грн. або на 46,2% та інших зобов'язань - на 1111,8 млн. грн. або на 35,2 %.

Зобов`язання банків мають таку структуру. Кошти суб'єктів господарської діяльності - 34,6 %; вклади фізичних осіб складають 35,6 % від загальної суми зобов'язань банків; кошти інших банків - 17,6 %; кошти бюджету та позабюджетних фондів - 1,4 %; кредити, отримані від міжнародних та інших фінансових організацій - 1,4 %, кошти небанківських фінансових установ - 4,1 %, інші зобов'язання - 5,3 %.

Банки мають досить прогресивну структуру вкладів населення з точки зору строковості. Строкові вклади складають 33203,4 млн. грн. або 80,6 % від загальної суми вкладень (на відповідну дату минулого року - 77,4 %), а вклади до запитання - 8002,1 млн. грн. або 19,4 % ( 22,6 %). Вклади в національній валюті складають 52,8 % від загальної суми вкладів фізичних осіб.

Збалансоване зростання активів та покращення їх структури і якості є необхідною умовою стабільного функціонування і розвитку банків. За 2004 рік чисті активи (загальні активи за мінусом сформованих резервів за активними операціями) збільшилися на 34,2 % і становлять 134523,8 млн. грн. Загальні активи збільшились на 34,1 % (за 2003 рік на 55,7 %) і складають 141574,5 млн. грн., в т.ч. нерезиденти - 7,1 % від загальних активів. Загальні активи в іноземній валюті складають - 38,7 %.

Банки мають таку структуру загальних активів. Високоліквідні активи складають - 16,7 % від суми загальних активів, кредити, надані банкам - 68,7 %, вкладення в цінні папери - 5,8 %, дебіторська заборгованість - 0,9 %, основні засоби та нематеріальні активи - 6,3 %, нараховані доходи до отримання - 1,0 %, інші активи - 0,6 % від суми загальних активів.

Кредитний портфель має таку структуру. Кредити, надані суб'єктам господарської діяльності, складають 75,0 % від загального обсягу кредитного портфеля; кредити, надані іншим банкам та НБУ - 10,0 %; кредити, надані фізичним особам 15,0 %; кредити, надані органам державного управління - 0,04 %, кредити, надані небанківським фінансовим установам - 0,01 %.

Одним з важливих завдань для банків залишається забезпечення прибуткової діяльності та підвищення ефективності діяльності банків. За 2004 рік прибуток банків склав 1409,9 млн. грн., що у 1,7 разів більше, ніж за 2003 рік (826,9 млн. грн.).

В загальному рейтингу банків України АКБ “ПравексБанк” в 2005 році займає:

1е місце по обсягам реалізації банківських металів;

1е місце по обсягам іпотечного кредитування;

2е місце по обсягам споживчого кредитування;

3е місце по обсягам автокредитування;

4е місце по ккількості встановлених банкоматів;

4е місце по обсягам емісії карток Visa і MasterCard;

5е місце по розвитку регіональної мережі;

9е місце по обсягу депозитного портфелю фізичних осіб;

9е місце по кількості встановлених терміналів в торгових мережах;

Основні показники діяльності АКБ “ПравексБанк” у 2005 році:

активи банку становлять 2 млрд.грн.;

капітал банку становить 180 млн.грн.;

в структурі банку 22 філії та більше 350 відділень по Україні;

встановлено більше 250 банкоматів;

емітовано більше 600 000 карток Visa і MasterCard;

банк обслуговує 350 000 приватних клієнтів та 35 000 корпоративних

клієнтів;

3 000 партнерів дисконтної програми Pravex Card;

надано 11 000 іпотечних кредитів на сумму більше 1 млрд. грн.;

надано 200 000 споживчих кредитів на суму більше 320 млн. грн.;

надано 4 000 автокредитів на суму більше 250 млн.грн.;

біля 2 000 кредитів на сумму більше 1 млрд. грн. на рік надається для розвитку бізнесу для юридичних осіб

Аналіз фінансових характеристик діяльності досліджуємого в дипломній роботі АКБ “ПравексБанк” на фоні загальних характеристик та тенденцій розвитку банківської системи України виявив наступні особливості його розвитку за 2001 - 2005 роки :

1) При поступовому рості власного капіталу банку у 2001 -2003 роках на +8,5 %, обсяги залучених коштів у 2001 -2003 роках зросли на + 114,6 %, а у 2004 - 2005 роках банк пройшов кризисну стадію:

- за перших три квартали 2004 року обсяги залучених коштів зменшились на - 23 %, а власний капітал зріс на + 37,8 % за рахунок додаткових емісій (розширення акціонерного капіталу);

- у четвертому кварталі 2004 та першому кварталі 2005 року обсяги залучених коштів поступово зросли на + 6 %, а власний капітал зріс на +9,9% за рахунок додаткової емісії;

2) Аналіз структури кредитноінвестиційного портфелю АКБ “Правексбанк” за 2001 - 2005 роки показав :

- з 2003 року банк стратегічно змінив напрямок кредитування, активізувавши кредитування фізичних осіб, за стабілізувавши, а потім у 2005 році і зменшивши обсяги кредитування юридичних осіб;

- у 2004 році банк вийшов з ринка цінних паперів і активізував свою малу присутність на ньому тільки в 2005 році;

- з 2004 року банк мінімізував міжбанківське кредитування ;

- зростання кредитноінвестиційного портфелю банка з 2001 року забезпечується послідовним нарощуванням обсягів кредитів фізичним особам;

3) Аналіз портфелю залучених та запозичених коштів в АКБ “ПравексБанк” за 2001 - 2005 роки показав :

- з 2001 року банк практично за стабілізував строкові кошти юросіб;

- підвищив обсяги залучених коштів юросіб до запитання на +124,6 %;

- підвищив обсяги залучених коштів фізосіб до запитання на + 105,8 %;

- різко наростив у 2001 -2003 році обсяги строкових депозитів фізичних осіб на + 284%, а у 2004 - 2005 роках ще додатково наростив обсяги строкових депозитів фізичних осіб на + 37 %;

Враховуючи наведену зміну структури залучених коштів, АКБ “ПравексБанк” у 2004 - 2005 роках практично став ощадним банком, оскільки строкові депозити фізичних осіб перевищили частку у 50% (65,6% у 2004 - 2005 роках).

4) Структура витрат та їх динаміка в АКБ “ПравексБанк” за 2001 - 2005 роки характеризується :

- тенденцією до зниження рівня відносних витрат на загальноадміністративні цілі обслуговування інфраструктури банку з 46 % (2002) до 41% (2005);

- тенденцією до підвищення рівня відносних витрат на утримання персоналу банку з 30 %(2003) до 35 %(2005);

- тенденцією до підвищення відносного рівня витрат на інші цілі з 15% (2005) до 18%(2005);

- зниження відносного рівня операційного прибутку з 12 % (2002) до 10 -11 %(2005) при відрахуванні частини прибутку до страхових резервів на відносному рівні 8 - 9 %;

- відносним рівнем прибутку до оподаткування в 34 % від сумарного операційного доходу;

5) Структура доходів та їх динаміка в АКБ “ПравексБанк” за 2001 - 2005 роки характеризується :

- зниженням долі чистого процентного доходу з 32 %(2003) до 20%(2005);

- підвищенням долі чистого комісійного доходу з 50%(2003) до 60%(2005);

- підвищенням долі доходу від торгівлі валютою та банківськими металами з 10%(2003) до 15%(2005);

Отримані данні показують, що переорієнтація банку на дорогі ресурси (строкові депозити фізичних осіб) привела до зниження традиційного процентного доходу банку і його переорієнтацію на доходи від комісійних операцій.

Загальна оцінка положення АКБ “ПравексБанк” у ринковому середовищі банківської системи України, проведена по відносним долям агрегатів балансу банка до загальних сум агрегатів балансів всієї банківської системи України у 2001 - 2005 роках показала, що:

відносне фінансове положення АКБ “ПравексБанк” в банківській системі України характеризується зменшення сектору обслуговування ринку з рівня 2% (2001) до 0,8 - 1,2 % (у 2005 році);

при цьому показовою являється присутність АКБ “ПравексБанк” на ринку депозитів фізичних осіб, де його доля дорівнює 2,8%(2001) - 2,4%(2005), тобто підтверджується напрямок розвитку банку як спеціалізованого ощадного банку;

накопичення значної частки залучених коштів фізичних осіб в 65,6% (у порівнянні з середнім показником 35,6% по БС України) супроводжується переважною орієнтацією на видачу кредитів фізичним особам в частці 66% кредитноінвестиційного портфелю ( у порівнянні з середнім показником 15% по БС України);

використання “дорогих” залучених ресурсів привело до появи в структурі доходів АКБ “ПравексБанк” низької долі чистих процентних доходів 20 34% та високої долі чистих комісійних доходів 54 65%, що не відповідає загальній тенденції структур доходів в БС України ( 67,6 % та 23 %, відповідно);

аналіз нормативів діяльності АКБ “ПравексБанк” за 2002 - 2005 роки показав, що менеджмент банку суворо дотримується стилю управління банківськими процесами, який характеризується постійним виконанням нормативних вимог НБУ до організації діяльності економічними процеса ми в банках, при цьому рівень фактивного значення нормативів Н1,Н2,Н3 характеризує АКБ “ПравексБанк” як - “добре капіталізований банк”.

Частка резервів на ризики кредитування перевищує 92% загальної суми резервів, при цьому в АКБ “ПравексБанк” - найнижчий рівень ризикових активів, який належить до резервування (0,1 - 4,1% та 8,2% по нарахова ним доходам).

У 2003-2004 роках АКБ “ПравексБанк” відносився до низькорентабельних банків (ROA=0,475 %, ROE=8,22%), у 2005 році - менеджмент банку почав програму доведення рівней рентабельності банку ROA, ROE до рівней, які відповідають вимогам для достатньорентабельного банку (достатньо рентабельні банки рентабельність активів від 1 % до 2 %, рентабельність капіталу більше 7 %);

В дипломній роботі розроблений один з можливих комплексних підходів до побудови системи управління діяльністю комерційного банку за підходами ризикменеджменту, побудований на цільовій функції - нормативна дивідендна дохідність статутного капіталу.

Основні новаторські умови, прийняті при побудові алгоритму:

1. Дивідендна доходність статутного фонду (річна ставка дивідендів на номінал акції) повинна бути не менше альтернативної ринкової вартості капіталу інвестора, в якості якої приймається депозитна ставка для юридичних осіб.

2. Частина балансового капіталу банку, вкладена в необоротні активи основних засобів, не заробляє доходи.

3. Активи у вигляді готівкових коштів в касі банку та коштів на кореспонденттському рахунку в НБУ - не заробляють доходів, а є технологічними інструментами платіжних систем.

4. Стійке управління роботою банку встановлюється за наступним алгоритмом розділення центрів відповідальності за грошові потоки та банківські операції:

- дивідендна дохідність статутного капіталу (дохідність власників банку -акціонерів) забезпечується основною процентною операційною діяльністю банка;

- джерелом витрат на обслуговування діяльності інфраструктури банку, оплати персоналу, витрат на банківські процеси та процеси розвитку і модернізації банку є:

а) різниця доходів та витрат від комісійних операцій банку;

б) різниця доходів та витрат від торгівлі цінними паперами;

в) різниця доходів та витрат від валютообмінних операцій;

г) різниця доходів та витрат від консультаційних операцій;

д) різниця доходів та витрат від операцій гарантій та поручительств;

е) різниця доходів та витрат від небанківських операцій;

ж) різниця доходів та витрат від експлуатації платіжної системи на базі пластикових карток;

з) різниця доходів та витрат від вкладення коштів в статутні фонди асоційованих та дочірніх підприємств;

Результати розрахунків операційної дивідендної ставки доходності за пропонуємою моделлю для АКБ “Приватбанк”, АКБ “Аваль” та АКБ ”Правексбанк” за 2001 - 2004 роки показали :

- операційна дивідендна ставка доходності статутного капіталу в 25 разів перевищує декларуєму загальну рентабельність статутного капіталу;

- це означає, що менеджмент банку використовує доходи акціонерів від основної процентної діяльності банку для покриття неефективного управління витратами банку та іншою банківською діяльністю;

- це також означає, що менеджмент банку штучно зменшує балансовий прибуток банку для зменшення оподаткування.

Таким чином, результати проведених досліджень в дипломній роботі показують перспективність впровадження нормативної моделі управління рентабельністю роботи активів та акціонерного капіталу в комерційних банках, як розширення шляху встановлення рівней рентабельності активів та власного капіталу, а також як надання ефективного інструменту аналізу менеджменту банківським капіталом з точки зору встановлення доходності акцій не нижче рівня альтернативної ринкової доходності капіталу.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про банки і банківську діяльність» // від 7 грудня 2000 року N 2121III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 22 червня 2004 року N 1828IV)