Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• 1. Випуск та обіг цінних паперів у США
• 2. Цінні папери іноземних емітентів. Депозитарні розписки: види і мотивація придбання. Ринок єврооблігацій і його інструменти
• 3. Аналіз тенденцій розвитку ринку цінних паперів в Україні
• Висновки
• Список використаних джерел
• Додатки
• Вступ
• Розвиток світових фінансових ринків веде до значної концентрації капіталів навколо світових фінансових центрів. Ця тенденція розширює можливості використання тимчасово вільних коштів в економіках тих країн, які мають гостру потребу в додатковому капіталі. Зовнішні позики капіталу широко використовуються країнами, що розвиваються, і країнами з перехідною економікою. Такі країни намагаються залучити капітал до своєї економіки шляхом продажу цінних паперів на внутрішніх і зовнішніх фінансових ринках, одержанням приватних, державних кредитів та фінансової допомоги з боку міжнародних організацій тощо. Незважаючи на загострення конкуренції, у процес міжнародної торгівлі капіталами активно включилися країни з низьким і середнім рівнем розвитку. Такі країни складають на сьогодні так званий “ринок, що утворюється”. Цей ринок є специфічним фінансово-економічним середовищем, що притягує до себе все більшу кількість інвестицій.
• У країнах із розвинутою економікою та можливістю вільного переміщення капіталу існує відносний паритет прибутковості капіталовкладень. Утримувачі капіталу постійно шукають напрямки вкладання фінансових ресурсів для одержання прибутку, вище паритетного. Однак, глобальний інвестор визначає напрямок інвестицій з огляду не тільки на рівень прибутковості капіталовкладень, а й на ризикованість таких операцій. Проблема залучення іноземних інвестицій та капіталів “внутрішніх” інвесторів в економіку країни за допомогою цінних паперів потребує в першу чергу визначити, що метою будь - якого інвестиційного проекту є економічний інтерес. Цей інтерес обумовлений створенням в країні сприятливого інвестиційного клімату. Пошук інвестором свого місця на ринку країни супроводжується визначенням економічної доцільності вкладання капіталу в економіку такої країни.
• 1. Випуск та обіг цінних паперів у США
• Механізм функціонування ринку цінних паперів у США передбачає активну участь у цьому процесі саморегулівних організацій (Self-Regulatory Organizations, SRO). Надаючи значної ваги саморегулюванню, Комісія з цінних паперів і бірж (Securities and Exchange Commission, SEC) отримує можливість делегування своїх повноважень професійним учасникам ринків і забезпечує таким чином підвищення ефективності використання своїх ресурсів. Злагоджена робота експертів з різних галузевих структур спрямована на те, щоб змусити краще обертатися механізму американських ринків капіталів, надає структурі регуляторних органів США всеосяжного характеру і дозволяє забезпечувати справедливе ставлення до всіх учасників ринків. Система саморегулювання працює, оскільки індустрія цінних паперів усвідомлює, що цілісність ринку веде до посилення впевненості інвесторів, а це, у свою чергу, сприяє розширенню бізнесу [5, 143].
• У США до саморегулівних організацій відносяться недержавні професійні об'єднання й асоціації, що регулюють торгівлю фінансовими інструментами, у тому числі фондові і товарні біржі, Національна асоціація дилерів з цінних паперів (National Association of Securities Dealers, NASD), Рада з визначення правил для муніципальних цінних паперів (Municipal Securities Rule Making Board, MSRB) і багато інших. Діяльність цих організацій контролюється Комісією з цінних паперів і бірж.
• Внаслідок обмеженості ресурсів SEC, саморегулівні організації знаходяться в центрі уваги, коли йдеться про регулювання діяльності брокерів-дилерів і трейдерів з цінних паперів. На базі федеральних законів про цінні папери SRO визначають правила для своїх членів і здійснюють їхнє правозастосування. По суті, вони діють як агенти SEC, допомагаючи здійснювати на практиці закони про цінні папери і забезпечувати справедливість та впорядкованість у діяльності ринків.
• Найбільшою саморегулівною організацією в США є Національна асоціація дилерів з цінних паперів. Відповідно до федерального законодавства, практично кожна фірма, що спеціалізується на операціях з цінними паперами і здійснює бізнес на американських ринках, зобов'язана бути членом NASD. У число її членів входить близько 5400 брокерських фірм, у яких працюють понад 676 тис. зареєстрованих представників з цінних паперів (переважно брокерів). Персонал NASD нараховує більше 2000 співробітників з повною зайнятістю, а річний бюджет цієї організації складає приблизно $400 млн.
• NASD була створена в результаті прийняття в 1938 році так званого Закону Мелоуні (Maloney Act of 1938), що надав SEC право реєструвати добровільні професійні асоціації брокерів/дилерів, які б самостійно здійснювали регулювання своєї діяльності під наглядом SEC.
• NASD розробляє і застосовує на практиці правила, що регулюють роботу індустрії цінних паперів; подібно SEC, вона проводить перевірки відповідності серед своїх членів та ініціює дисциплінарні стягнення проти тих, у чиїй діяльності виявляються невідповідності встановленим нормам. Як правило, протягом року NASD перевіряє приблизно 15 тис. своїх членів у зв'язку з наявністю тієї чи іншої причини для занепокоєння, а також здійснює більш ніж 2 500 планових перевірок.
• За допомогою спеціальних систем моніторингу, що ідентифікують послідовності кодувань та операцій і потенційно здатні сигналізувати про порушення, NASD відслідковує всі торги, проведені на біржі NASDAQ та низці світових ринків. Системи спостереження дозволяють отримувати найдокладніший запис усіх трансакцій, що пізніше може бути використаний регуляторними органами як доказ обвинувачення, якщо виявлять порушення закону. У випадках, коли потрібна додаткова ретельна перевірка, NASD ініціює своє власне розслідування чи, при більш серйозних порушеннях, передає справу Відділу правозастосування у складі SEC. За рік NASD також розглядає більше 80 тис. рекламних оголошень, які стосуються цінних паперів, з метою переконатися в їхній точності і відсутності інформації, що вводить в оману потенційних інвесторів.
• NASD проводить сертифікацію і ліцензування всіх, хто професійно займається інвестиціями і бере участь в операціях з продажу цінних паперів на території США. Щоб забезпечити компетентність фахівців з інвестицій, Асоціація установлює вимоги до кваліфікації і вимагає здачі проведеного нею іспиту. NASD веде широкомасштабний облік усіх зареєстрованих фахівців індустрії цінних паперів у своєму Центральному реєстраційному депозитарії (Central Registration Depository, CRD). NASD має у своєму розпорядженні інформаційну систему, що дозволяє оцінювати рівень кваліфікації і переглядати списки більше ніж 850 тис. нинішніх і колишніх брокерів та галузевих представників [4, 176].
• NASD також відіграє ключову роль у врегулюванні суперечок між інвесторами, фірмами, що спеціалізуються на операціях з цінними паперами і співробітниками таких фірм. Вона є найбільшим і найефективнішим форумом для вирішення таких суперечок в індустрії цінних паперів США, беручи на себе функції арбітра і посередника приблизно в 90% випадків. Кількість суперечок з питань цінних паперів різко зросла в останні роки: реєструється приблизно 7000 нових претензій на рік. Послуги, які пропонуються NASD, дозволяють заощаджувати час і гроші в порівнянні з витратами на судові процеси. NASD наймає, навчає і потім контролює значну кількість безпристрасних арбітрів, посередників і адміністраторів. Сторони, що беруть участь у суперечці, мають можливість вибирати серед більш ніж 6300 арбітрів і більш ніж 900 посередників, які є висококваліфікованими професіоналами у різноманітних галузях, пов'язаних з провадженням діяльності на ринках капіталів.
• Оскільки приватний інвестор не може самостійно купити акції американської фондової біржі, то, насамперед, необхідно визначитися із брокером, за допомогою якого це можна зробити. Слід зазначити, що брокерів, які дають доступ на американські біржі, безліч. Однак їх можна розділити на дві великі групи: універсальні брокери, або брокери з повною комісією й дисконтні брокери, або брокери зі зниженою комісією. Зважаючи на низку обставин, серед яких неабияке значення має вартість обслуговування, індивідуальному інвесторові більш вигідно відкривати рахунок у дисконтного брокера.
• За останні кілька років конкуренція між американськими брокерами значно посилилась, що призвело до зниження вартості обслуговування. Крім того, різниця в якості послуг, що надаються, й вартості обслуговування в різних брокерів поступово згладжується, тому немає необхідності довго розмірковувати, вибираючи “найкращого”. Достатньо вибрати великого й надійного брокера, що є членом Корпорації із захисту прав інвесторів, Securities Investor Protection Corporation, SIPC. Членство в даній організації гарантує інвестору, що у випадку банкрутства брокера або настання яких-небудь інших форс-мажорних обставин, його втрати будуть компенсовані. Максимальна сума покриття становить $500000, з яких у вигляді коштів буде виплачено не більше $100000. Необхідно розуміти, що SIPC не буде відшкодовувати втрати в тих випадках, коли вони відбулися з вини самого інвестора, наприклад, у результаті невдалої інвестиції в акції компанії, що згодом збанкрутувала [13, 22].
• Є ще один пункт, який необхідно з'ясувати перш, ніж вибрати брокера й розпочати процедуру відкриття рахунку. Важливо заздалегідь визначитися з тим, наскільки часто будуть відбуватися угоди з купівлі або продажу цінних паперів, оскільки американських дисконтних брокерів можна у свою чергу розділити на дві великі підгрупи. Перша більше підходить для тих, хто торгує рідко, друга ж дозволить скоротити витрати на обслуговування тим, хто торгує дуже часто. Найбільш прийнятними для вітчизняних інвесторів, що працюють на американському ринку, є такі брокери, як Ameritrade (AMTD) і Interactive Brokers. При цьому можна стверджувати, що Ameritrade більше підходить інвесторам, які здійснюють угоди рідко, у той час як Interactive Brokers підійде активним трейдерам, що укладають десятки угод на місяць. Важливою обставиною є також і те, що обидва брокери охоче відкривають рахунки громадянам СНД. Багато відомих американських брокерів не працюють із нерезидентами США, деякі відрізняються розбірливістю, відкриваючи рахунки громадянам однієї країни й відмовляючи громадянам іншої.
• Якщо інвестор уже визначився з тим, у якого брокера відкривати рахунок, то можна розглянути процес оформлення необхідних документів більш детально. Як приклад можна вибрати Ameritrade. Американські брокери не мають відділень в Україні, але це не проблема, оскільки всі необхідні документи можна відправити поштою, роздрукувавши їх попередньо з веб-сайту брокера. Торгівля здійснюється через інтернет, хоча можна робити це й по телефону. Слід зазначити, що робота більшості американських брокерів настільки чітко організована й налагоджена, що необхідність розмовляти з фахівцями для вирішення проблем виникає вкрай рідко, принаймні в тих випадках, коли інвестор торгує не дуже часто. Якщо така необхідність все-таки виникає, то майже всі великі брокери мають службу підтримки, що працює цілодобово сім днів на тиждень, за винятком святкових днів [8, 108].

2. Цінні папери іноземних емітентів. Депозитарні розписки: види і мотивація придбання. Ринок єврооблігацій і його інструменти

За умов глобалізації економіки та фінансів посилюється залучення інвестиційних ресурсів на міжнародному фінансовому ринку. Цей ринок є конкурентним для позичальників і надзвичайно диверсифікованим, тому важливо визначити основні можливості залучення інвестицій на ньому. Необхідність такого залучення зумовлена обмеженістю внутрішніх інвестиційних ресурсів, яким притаманний незначний обсяг пропозиції за значних потреб, високих відсоткових ставок та інфляційного тиску.

Тенденція до інтернаціоналізації фінансового ринку посилюється через транснаціоналізацію міжнародної економіки, що призводить до зростання можливостей залучення інвестицій на міжнародних фінансових ринках. Збільшення участі ТНК на національному ринку сприяє зростанню мобільності капіталу, оскільки доступ до інформації про міжнародні фінансові ринки та до самих ринків полегшується.

На користь актуальності вивчення розвитку й функціонування міжнародних ринків свідчить нагальна потреба в альтернативних джерелах залучення коштів з боку українських суб'єктів господарювання. З цією метою уряд України ухвалив Державну програму приватизації на 2000--2002 роки, яка передбачала продаж пакетів акцій на міжнародних фондових ринках згідно із законодавством і нормами та правилами функціонування вказаних ринків, зокрема на підставі депозитарних розписок, адже можливість продажу самих акцій на західних ринках обмежена законодавством відповідних країн. Можна вважати, що випуск депозитарних розписок -- це єдина можливість для держави вийти на ці ринки та інструмент здійснення приватизації за грошові кошти в Україні.

Механізм депозитарних розписок, коли розміщуються не самі акції, а права володіння ними, з успіхом використовують багато країн світу.

Депозитарна розписка (depositary receipt) -- це сертифікат, який випускають депозитарні банки США або Західної Європи. Він засвідчує володіння іноземними цінними паперами, які, своєю чергою, емітовані на внутрішньому ринку відповідної країни у вигляді простих акцій, тобто іноземний інвестор дістає можливість стати власником акцій будь-якої країни, отримавши розписки на них [7, 107].

Перші депозитарні розписки (DR) з'явилися в 1927 р. внаслідок того, що, відповідно до законодавства Великої Британії того часу, англійські цінні папери не могли залишати меж країни, а попит на ці цінні папери з боку американських інвесторів був великий. Саме для розв'язання цієї проблеми був створений новий фондовий інструмент -- американські депозитарні розписки (ADR).

Уже у 1950-х роках котирування депозитарних розписок у США здійснила низка великих міжнаціональних корпорацій. Починаючи від 1980-х років надзвичайно збільшилися пропозиції та продаж DR на ринку цінних паперів.

Останніми роками почали активно застосовувати глобальні та європейські депозитарні розписки. Перші, крім доступу до ринку США, уможливлюють також вихід на фондові ринки Європи, натомість останні -- лише на ринок Європи.

Великі українські компанії намагаються вийти на західний фондовий ринок, і, передусім, американський. Процедура допуску акцій іноземних компаній на ринок США доволі складна. Тому в багатьох випадках у США обертаються не акції іноземних компаній, а так звані американські депозитарні розписки (ADR).

У 1995 р. найбільше залучення капіталу через механізм ADR, яке сягнуло 332 млн дол., здійснив Голдман Сакс для італійської компанії «Peпсол Ec», а корпорація «Ейша Палп енд Пейпер» у квітні 1995 р. через розміщення розписок залучила 310 млн дол.

У тому самому році почали продаж своїх цінних паперів через механізм АDR російські емітенти. У проектах випуску було задіяно 15 російських компаній, серед яких 12 приватизованих підприємств, в тому числі АТ «Мосенерго», НК «Лукойл», РАТ «ЄЕС Росії», АТ «Ростелеком» і 3 комерційні банки -- «Інкомбанк», «АвтоВАЗбанк», банк «Менатеп». Найвдалішим прикладом виходу на західний ринок капіталу є розміщення ADR на Нью-Йоркській фондовій біржі New York Stock Exchange (NYSE) Московським ВАТ «ВимпелКом» у листопаді 1996 р. Загальний обсяг реалізації ADR при початковому розміщенні становив 127,4 млн дол., у тому числі чисті надходження «ВимпелКому» -- 63,3 млн дол [6, 197].

Наприкінці червня 2000 р. на NYSE пройшли торги цінними паперами російської компанії -- стільникового оператора стандарту GSM «Мобільні Телесистеми» (МТС). МТС стала першою після кризи 1998 р. російською компанією, що вийшла на цю біржу. Довіра біржі до російських компаній невелика, однак під час торгів вдалося продати 15,4 % акцій компанії. Виручка після сплати податків становила майже 305 млн дол.

За рахунок отриманих коштів російські підприємства змогли погасити заборгованість перед бюджетом, залучити великі інвестиції, поліпшити позиції на внутрішньому ринку цінних паперів, хоча Росія вже зіткнулася з проблемою міграції своїх акцій за кордон. Сьогодні обсяги торгів російськими депозитарними розписками у 2,5 раза перевищують обсяги торгів на російському ринку цінних паперів.

Загалом кількість програм з випуску депозитарних розписок та загальний обсяг їх у світі зростає. На початок 1999 р. у світі було реалізовано близько півтори тисячі програм з випуску DR, а обсяг торгів лише на американському фондовому ринку перевищив 500 млн дол. Крім приватних компаній, програми з випуску DR були реалізовані Великою Британією для приватизації своїх державних підприємств.

На сучасному етапі в Україні теж спостерігається зростання інтересу до зарубіжних фінансових ринків, водночас існує інтерес з боку іноземних інвесторів до українських підприємств. Наскільки узгодженими будуть інтереси обох сторін, залежить від політики держави в цьому напрямі.

Агент з розміщення акцій -- фінансова установа (група фінансових установ), яка, відповідно до угоди з ФДМУ, бере на себе зобов'язання щодо розміщення депозитарних розписок. До його функцій належить знайти покупця. Він, власне, є андеррайтером, тобто інвестиційною фірмою або банком, що купує або організовує розміщення депозитарних розписок. Агентом з розміщення найчастіше є нерезидент [4, 203].

Іноземна депозитарна установа. Це фінансова установа, що здійснює випуск DR на акції товариства.

Як уже зазначалося, депозитарні розписки можуть бути глобальними, європейськими та американськими. Саме ADR є найпривабливішими для українських емітентів, бо стали універсальним інструментом, що полегшує рух капіталу і його доступ до цінних паперів емітентів, під які ці розписки випущено.

Про можливість розміщення ADR свідчить той факт, що нині Комісією з цінних паперів і бірж США (SEC) уже затверджено програми випуску DR на акції 14 українських емітентів, якими є «Азовсталь», «Дніпроенерго», «Укрнафта», «Стірол», Нижньодніпровський трубний завод, «Центренерго», Полтавський ГЗК, Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат, «Запорожтрансформатор», ММК ім. Ілліча, «Азот» (Черкаси), Сумське НВО ім. Фрунзе, «Запоріжсталь», «Укррічфлот», що має забезпечити посилення позиції цих товариств на ринках капіталу і диверсифікацію кола інвесторів.

Єврооблігації мають такі характерні особливості:

розміщуються одночасно на ринках кількох країн на відміну від «іноземних» облігацій, які випускають нерезиденти на внутрішньому ринку однієї країни;

валюта єврооблігаційної позики не обов'язково є національною грошовою одиницею не лише для позичальника, а й для кредитора;

розміщення здійснює емісійний синдикат, в якому зазвичай презентовано банки, зареєстровані у різних країнах;

емісія єврооблігацій порівняно з іноземними облігаціями значною мірою підлягає регулюванню з боку держави, грошову одиницю якої використовують як валюту позики, а також інших держав;

випуск паперів і їхній обіг здійснюються за правилами і стандартами ринку (наприклад, розрахунки за угодами проводять через клірингові системи Euroclear і Cedel);

єврооблігації -- це зазвичай цінні папери на пред'явника; вони можуть випускатися в документарній і бездокументарній формах. Істотна частина їх емітується без надання застави (забезпечення); крім того, жодних обмежень на використання кредитних ресурсів не існує;

доходи виплачуються власникам єврооблігацій у повному обсязі, без стягнення податку «у джерела» в країні емітента (ця обставина є нехарактерною для звичайних інструментів із фіксованими доходами, що обертаються на внутрішніх ринках більшості європейських країн) [19, 59].

Розміщення випусків єврооблігацій може здійснюватися у кількох формах:

1) повністю гарантований андеррайтинг (гарантоване розміщення), коли банки, які розміщують емісію, дають гарантію викупити у позичальника весь випуск на дату закриття угоди (іноді дається не повна, а часткова гарантія такого викупу);

2) банки зобов'язуються докласти максимальних зусиль для продажу облігацій, але не дають жодних формальних зобов'язань щодо викупу емісії за рахунок власних коштів;

3) «все або нічого» -- ця форма розміщення передбачає відзив випуску, якщо не вдається продати його цілком.

Існує низка механізмів реалізації гарантованого андеррайтингу. За одним з них, емітент і головний банк заздалегідь фіксують усі основні умови угоди: обсяг випуску, термін погашення, купонну ставку і ціну придбання облігації. Крім того, обов'язково визначають тривалість дії такого зобов'язання, а також умови, за яких воно може бути порушено.

Основним чинником ціноутворення єврооблігації слугує якість кредиту відповідного позичальника, тобто ймовірність невиконання ним своїх платіжних зобов'язань за позикою. Саме премія за ризик невиконання зобов'язань передусім і визначає рівень спреда облігації до базового орієнтира, що приймається за «еталон надійності», тобто за вкладення з мінімально можливим кредитним ризиком.

Основним чинником дохідності єврооблігації є ліквідність цінного папера. Чим вище кредитна якість облігації, тим більше значення (за інших рівних умов) матиме для інвестора чинник ліквідності.

Вважається, що збільшенню ліквідності цінних паперів сприяють такі характеристики:

1) високий кредитний рейтинг і наявність кредитної історії у емітента;

2) значний обсяг випуску;

3) значне поширення облігацій на ринку;

4) стала підтримка ринку з боку маркет-мейкерів і/або емітента;

5) максимально проста структура випуску без додаткових нестандартних якостей;

6) наближення термінів погашення.

3. Аналіз тенденцій розвитку ринку цінних паперів в Україні

Зокрема, за даними звітності торговців цінними паперами, впродовж 2008 р. на ринку було укладено 571 532 угоди купівлі-продажу загальним обсягом 68 481,09 млн. грн. Порівняно з 2009 р. кількість угод зменшилася на 70 тис. з одночасним збільшенням загального обсягу в 1,7 рази, що свідчить про збільшення загальної ціни угод із цінними паперами (табл. 1) [8, 186].

Таблиця 1 Динаміка обсягів виконання угод із цінними паперами

Отже, починаючи від 2005 р. обсяги виконаних угод із цінними паперами у вітчизняній валюті постійно збільшуються. Цікавим видається факт, що впродовж 2005-2007 роках обсяг виконаних угод у перерахунку на середньозважений курс НБУ у доларовому еквіваленті становив 4 млрд. із незначним збільшенням з року в рік відношення до ВВП. І лише починаючи від 2006 р. спостерігається тенденція до збільшення обсягу виконаних угод у доларовому еквіваленті та відношення до ВВП. Так, у 2007 р. обсяг виконаних угод становив третину ВВП. Але якщо з 2005 до 2007 р. вартість долара постійно зростала, у 2008 р. вартість долара відносно національної валюти зменшилася.

Таблиця 2. Обсяг виконання угод за видами цінних паперів, млн. грн.

Аналіз показників, вміщених у табл. 2, доводить, що значне збільшення обсягу виконаних угод із цінними паперами у 2008 р. порівняно з 2009 р. відбулося насамперед за рахунок шестиразового збільшення обсягу угод із державними облігаціями.

Рис. 1. Обсяги торгів на ринку цінних паперів за інструментами у 2010 р.

Окремо слід відзначити, що у 2009 р. розпочато формування ринку корпоративних облігацій, який став конкурентом ринку акцій і перетягнув на себе ресурси брокерів. Якщо торги за акціями проводили здебільшого в межах операцій з купівлі-продажу контрольних пакетів або їх акумуляції, то торги з облігацій пройшли доволі успішно. Зростання пропозиції корпоративних облігацій можна пояснити прагненням підприємств отримати альтернативні джерела фінансування, появою різних фінансових схем з використанням облігацій, а також «облігаційним бумом» у сусідній Росії.

Разом із тим, питома вага обсягу угод з акціями у загальному обсязі виконаних угод падає. Акції користуються періодичним попитом, адже процес приватизації й досі триває. Але щойно певна особа або група осіб стає власником або набуває контролю над 70 % статутного фонду емітента, попит на його акції миттєво зникає. Так, у 2007 р. торгівці здійснювали угоди з акціями 3895 емітентів, у 2008 р. -- з акціями 4814 емітентів, у 2009 р. -- з акціями 4254 емітентів, причому акції лише 1802 емітентів торгувалися кожного року [15, 187].

Основними факторами, які сьогодні стримують розвиток ринку цінних паперів, є:

- існуюча податкова нормативна база;

- відсутність активного вторинного ринку;

- нерозвиненість ринку похідних фінансових інструментів;

- звуженість і непрозорість позабіржового ринку.

Незважаючи на всі негативні фактори, український фондовий ринок залишається привабливим об'єктом для довгострокових вкладень, тому що він має великий потенціал росту.

Висновки

В Україні поки що відсутня чітка система гарантій розміщення цінних паперів як для вітчизняних так і для іноземних фізичних і юридичних осіб. У Росії ж попередня робота в цій сфері вже почалася. Першим кроком, зокрема, стали переговори між Деном Макгиверном, віце-президентом Merrill Lynch International Ltd - найбільшого світового гаранта розміщення акцій і облігацій, і керівником управління цінних паперів Центрального банку РФ Андрієм Козловим. Крім того, в Україні існує і певний ризик крадіжки, втрати або підробки цінних паперів.

Питання про лімітування купівлі окремих видів цінних паперів в Україні (на відміну від Росії, де ліміт купівлі державних короткострокових зобов'язань для фірм-нерезидентів становить 10%) поки що не ставиться.

Поки що не врегульоване питання про присутність на національному ринку цінних паперів фірм-нерезидентів як самостійних фінансових партнерів. Так, внаслідок вибіркового обстеження стану ринку цінних паперів в Україні, проведеного в минулому році управлінням статистики України спільно з статистичними управліннями Дніпропетровської, Донецької, Закарпатської, Львівської, Полтавської, Харківської областей і м. Києва, встановлено, що тільки 76% цінних паперів були надруковані з всіма необхідними реквізитами, включаючи захист.

Розвиток національного ринку цінних паперів багато в чому стримується все ще неадекватною сприйнятливістю населення. Навіть в Росії гроші в цінні папери (акції і облігації) вкладають лише 2% жителів Москви і 3% жителів Санкт-Петербургу, ще меншу активність виявляють наші співгромадяни.

Ринок цінних паперів може поділятися на наступні сегменти:

- за категоріями емітентів (ринок цінних паперів підприємств, державних цінних паперів тощо);

- за термінами випуску (ринок безтермінових цінних паперів, термінових цінних паперів із встановленим терміном обертання та без встановленого терміну обертання тощо);

- за територією розповсюдження (світовий, національний, регіональний);

- за видами (категоріями) цінних паперів (ринок акцій, у тому числі за їх видами, облігацій тощо);

- за формою організації (організаційні і розподільчі ринки);

- за принципом повернення фінансових активів, що підлягають поверненню (ринок боргових зобов'язань і ринок інструментів власності).

Необхідною умовою існування ринку цінних паперів є його інфраструктура та наявність державного органу, що регулює обіг цінних паперів і забезпечує необхідну нормативно-правову базу його функціонування.

Для функціонування ринку цінних паперів необхідна наявність: емітентів, зацікавлених у мобілізації вільних коштів; інвесторів, що мають вільні кошти і шукають розміщення, яке їм вигідне; посередників, що забезпечують обмін зобов'язань (цінних паперів) емітентів на грошові кошти інвесторів. Саме емітенти цінних паперів, інвестори (покупці) та фінансові посередники при укладанні угод є основними суб'єктами операцій на ринку цінних паперів.

Список використаних джерел:

1. „Правила складання рейтингів цінних паперів та торговців цінними паперами в Першій Фондовій Торговельній Системі” затверджені Рішенням Ради Асоціації ПФТС № 4 від 07.02.1997 року

2. Бандурка О.М. Фінансова діяльність. К:Либідь, 2008.

3. Бойко Т.М. Колективні інвестиції. М.: Центр колективних інвестицій, Фонд інформаційної підтримки правової економіки, 2006.

4. Гусаров В.М. Статистика: Учеб. пособие для вузов. М: Юнити, 2006.

5. Івченко В.А. Куди йде український фондовий ринок і яким шляхом? // Цінні папери України. -- 2008. -- № 5.

5. Івченко В.А. Куди йде український фондовий ринок і яким шляхом? // Цінні папери України. -- 2009. -- № 11.

6. Інформаційна довідка про стан розвитку фондового ринку України у 2009 році. К: Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку //http://www.ssmsc.gov.ua/Content/StockMarket/SM-2001/Dec/

7. Інформаційна довідка про стан розвитку фондового ринку України у 2009 році. К: Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - 2009.

8. Коментар до проекту закону України від 14.09.2001 № 8000. Підготовлений Інститутом проблем законодавства ім. Ярослава Мудрого.

9. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз. Навч. посіб. -- К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. -- 378 с.

10. Матеріали прес-конференції "ПФТС. Світовий фондовий ринок у 2008 році".// http://www.pfts.com/ukr/news/news.php?id=939

11. Матеріали сьомого засідання Координаційної ради при Президентові України з питань функціонування ринку цінних паперів в Україні. -- К. --22 груд. -- 2009.

12. Мендрул О.Г. Особливості технічного і фундаментального інвестиційного аналізу// "Державний інформаційний бюлетень про приватизацію" №12 за 2007р.

13. Мозговий О.М. Фондовий ринок України. -- К.: Фенікс, 2005.

14. Огляд світового фондового ринку. /Газета “Цінні папери України” № 9 (198) 7 березня 2009 р.

15. Основи економічної теорії: політекоеномічний аспект//Під ред. Г.Климка, К:ВШ-1997

16. Основні напрями розвитку світового ринку цінних паперів в 2007-2009 роках. //Інформаційна довідка Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку, Київ - 2009 р.

17. Цінні папери: сутність, біржові операції, обіг. - Авторський колектив під керівництвом Оскольського В.В. - Київ: УФБ, 2006.

18. Ринок цінних паперів: стан, перспективи і шляхи розвитку. Матеріали науково - практичної конференції. Керівник редакційної колегії Оскольський В.В. - Київ: УФБ, 2006.

19. Восточноевропейский Форум фондових бирж. Стенографический отчет. Руководитель редакционной коллегии Оскольский В.В. - Киев.УФБ, 2007.

20. Концепція функціонування і розвитку ринку капіталів в Україні. Оскольський В.В., Роговий В.В., Германчук П.К. - Київ: УФБ, 2007.

21. Міжнародні стандарти фондової торгівлі та український ринок цінних паперів. Оскольський В.В. - Київ: УФБ, 2008.

22. Концепція функціонування і розвитку фондового ринку в Україні. - Київ: УФБ, 2005.

23. Фондовый рынок республики Корея. Оскольський В.В. - Киев: КИСУ, 2006.

Додатки

Динаміка зростання глобальних світових фінансових активів

Додаток 2

Емісія інструментів сек'юритизації за країнами й регіонами у 2003-2007 роках

Додаток 3

Облігації міст України, що знаходяться в обігу

Додаток 4

Вартість і структура цінних паперів в Україні у 2009 році порівняно з 2009 роком

Размещено на Allbest.ru