Особливості Лондонського страхового ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості Лондонського страхового ринку

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи страхування

1.1 Сутність та види страхування

1.2 Види страхових компаній і порядок їх створення

2. Особливості Лондонського страхового ринку

2.1 Загальні відомості про Лондонський ринок страхування

2.2 Організація діяльності корпорації страховиків Ллойд

2.3 Сучасний стан розвитку страхування у Великобританії

2.4 Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку Ллойд

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Ринок страхових послуг є одним з необхідних елементів ринкової економіки. Він забезпечує зв'язок між страховиком і страхувальником. Основою страхового ринку є виникнення в процесі відтворення необхідності надання грошової допомоги потерпілим у випадку настання непередбачених подій, що і обумовлює актуальність теми.

Серед країн з найбільш розвиненими системами страхування виділяються Сполучені Штати Америки, Великобританія, Німеччина, Франція і Японія. У топ-десять найрозвиненіших держав також входить: Канада, Італія, Австрія, Нідерланди і Південна Корея. Більше 30% всього світового страхового ринку.

Страховий бізнес Великобританії протягом багатьох років концентрується в Лондоні як світовому фінансовому центрі. Найбільший Лондонський страховий ринок обслуговує фінансові потоки ряду країн і компаній. Авторитет Лондонського міжнародного страхового ринку відбивається на значний кадровий потенціал фахівців страхової справи, високорозвинену інфраструктуру ринку, а також присутність тут широко відомої за межами Великобританії страхової корпорації «Ллойд». У Лондоні розташовані представництва або дочірні структури всіх найбільших страхових компаній світу.

Метою даної роботи є визначення сутності страхового ринку на сучасному етапі розвитку; предмет дослідження - особливості розвитку страховиків Ллойд; об'єкт дослідження - страховий ринок у Велікобрітанії.

Для досягнення поставленої мети були вирішені наступні завдання:

- розкрити сутність страхування та ознайомлення з його видами;

- розкрити види страхових компаній і порядок їх створення;

- ознайомитись з Лондонським ринком страхових послуг;

- вивчити діяльності корпорації страховиків Ллойд;

- розглянути сучасний стан розвитку страхування у Велікобританії;

- проаналізувати основні проблеми та перспективи розвитку страхового ринку Ллойд.

Питання організації страхової справи на міжнародному рівні вивчалися такими вченими, як В.Д.Базилевич, І. Краснова, В. В. Шахов, О. А. Гвозденко, О.В.Булатова, Н.М.Внукова, Л.В.Временко, А.Глущенко, Л.Л.Кінащук, М.С.Клапків, Н.Лутак, О.М.Мозговий, О.А.Соловйова, К.Є.Турбіна, В.І.Успаленко, В.Г.Федоренко, В.М.Фурман, В.В.Шахов, Л.Ширинян, П.Щедрий, та ін.

Методологічною основою даної курсової роботи є підручники, статті, аналітичні огляди.

1. Теоретичні основи страхування

1.1 Сутність та види страхування

лондонський ринок страхування ллойд

Страхування - це система економічних відносин, що виникає при утворенні спеціального фонду коштів (за рахунок підприємств, організацій та населення) і його використання для відшкодування збитків, завданих майну стихійними лихами та іншими несприятливими факторами, для надання допомоги громадян при настанні різних подій у їхньому житті [18, с.13].

Страхування висловлює особливі економічні відносини, відмінні від кредитних і бюджетних.

Ознаки, що характеризують економічну категорію страхування:

- виникнення грошових перерозподільних відносин обумовлене наявністю страхового ризику, як ймовірності я можливості настання страхового випадку, здатного нанести матеріальний або інший збиток;

- для страхування характерні замкнуті перерозподільні відносини між його учасниками, пов'язані з солідарною розкладкою суми збитку в одному або декількох господарствах на всі господарства, втягнуті в страхування;

- перерозподіл збитку відбувається як між територіальними одиниця ми, так і в часі;

- зворотність мобілізованих до страхового фонду страхових платежів [15, с.49].

Страховик - це спеціальна організація (державна або не державна), яка відає створенням і використанням грошового фонду [18, с.14].

Страхувальник - юридична або фізична особа, що вносить у названий фонд встановлені платежі [14, с.24].

Страховий фонд - це резерв матеріальних або грошових коштів, призначений для забезпечення розширеного суспільного відтворення, в тому числі і відтворення робочої сили, при настанні надзвичайних несприятливих подій, стихійних лих та нещасних випадків [13, с.59].

Фонд коштів, який створюється за допомогою страхування, є одним з видів страхового фонду.

Основними ознаками страхування є наступні:

- страхували має цільовий характер. Страхові виплати відбуваються лише при настанні заздалегідь обумовлених умов, пов'язаних з настанням тих чи інших подій;

- воно носить імовірнісний характер. Заздалегідь не відомо, коли настане подія, яка буде його сила і кого зі страхувальників воно торкнеться;

- страхування характеризується поверненням коштів. У цьому ознаку страхові відносини схожі на кредитні. Відмінність від кредитних відносин в тому, що кошти страхового фонду призначені для виплати сукупності страхувальників, а не кожному з них окремо [18, с.32].

Страхування являє собою досить розгалужену систему відносин. Воно структурується за галузями, формами і видами. Галузева класифікація страхування здійснюється за об'єктами страхування. Виділення окремих видів характеризує деталізацію об'єктів страхування. Форми організації страхування вказують на їх правову основу: обов'язкове чи добровільне. Класифікація страхування може бути представлена у такому вигляді (схема 18):



Рис.1.1. Класифікація страхування

Об'єктом майнового страхування є рухоме та нерухоме майно юридичних і фізичних осіб. Нині в Україні найпоширеніші серед фізичних осіб страхування будівель, домашнього майна, транспортних засобів. Основна форма - добровільне страхування (до 1997р. страхування приватних житлових будівель здійснювалось в обов'язковій формі). Поступово розширюється майнове страхування у сфері приватного бізнесу.

Об'єкти особового страхування - це життя та здоров'я громадян. Видами особового страхування є змішане страхування життя (об'єктами виступають одночасно життя і здоров'я), страхування дітей, весільне страхування тощо [5, с.44].

Особове страхування виконує дві функції: страхову та нагромаджувальну. Страхова функція передбачає відшкодування втрат у разі настання страхової події. Нагромаджувальна полягає в тому, що після закінчення строку дії страхового договору, застрахованому виплачується страхова сума. З окремих видів страхування сума страхових внесків менша від страхової суми. Це стає можливим завдяки використанню страховиком отриманих страхових внесків на фінансовому ринку. Частина одержаних від цього доходів виділяється застрахованому.

У системі соціального страхування об'єктами страхування є працездатність і працевлаштування. Страхування працездатності здійснюється на випадок її постійної чи тимчасової втрати, а страхування працевлаштування - на випадок безробіття. Соціальне страхування має обов'язковий і добровільний характер.

Обов'язкове страхування реалізується через загальнодержавні цільові фонди: пенсійний, соціального страхування, страхування на випадок безробіття. Функції страховика тут виконує держава в особі уповноважених органів, страхувальників - роботодавці й працюючі за наймом громадяни, за-страхованими є громадяни. Страхові платежі здійснюються у формі внесків до пенсійного фонду, фонду соціального страхування і фонду сприяння зайнятості населення [18, с.62].

Страхове відшкодування здійснюється у формі пенсій - при повній чи частковій втраті працездатності; допомог - при тимчасовій втраті працездатності та при безробітті. Добровільне страхування здійснюється через недержавні та відомчі пенсійні фонди і має додатковий характер.

У медичному страхуванні об'єктом страхування є здоров'я громадян. Воно здійснюється на випадок хвороби чи травми як в обов'язковій, так і додатково в добровільній формі через державні та недержавні структури. Страхувальниками можуть бути: держава (з бюджету), підприємства, організації й установи та громадяни (за рахунок власних доходів). Страхове відшкодування здійснюється у формі оплати лікування.

У разі страхування відповідальності об'єктом є зобов'язання застрахованої особи виплатити відшкодування за завдані збитки третім особам. Найпоширеніший вид його - страхування громадянської відповідальності водіїв автотранспортних засобів. Крім того, об'єктом страхування може бути професійна відповідальність для осіб окремих професій, які своїми діями чи неналежним виконанням своїх обов'язків можуть спричинити збитки своїм клієнтам [1, с.40].

Об'єкт страхування ризиків - недоотриманий прибуток чи збитки при здійсненні певних господарських і фінансових операцій, які є ризикованими. Це ризики, пов'язані з кредитними і заставними операціями, з біржовими угодами, депозитними вкладами юридичних і фізичних осіб, втратами від коливання валютних курсів тощо [4, с.74]. Ця галузь страхування особливо важлива в умовах ринкової економіки, пов'язаної з безліччю підприємницьких ризиків.

Сукупність страхових компаній і послуг, що ними надаються, формують страховий ринок. Товаром цього ринку є страхова послуга - конкретний вид страхування. Страхові компанії, як правило, спеціалізуються на одній-двох галузях страхування. При цьому перелік їх страхових послуг та ціни на них різняться, що є предметом конкуренції. Як і на будь-якому ринку, наявність певних послуг визначається попитом на них, а ціна - урівноваженістю попиту і пропозиції.

1.2 Види страхових компаній і порядок їх створення

У багатьох країнах світу страхова справа розглядається як окрема галузь економічної діяльності. До неї входять різноманітні за формами власності, видами страхування організації-страховики, посередницькі та інформаційно-консультаційні структури. Головне місце у страховій галузі належить страховикам.

Страховик - це організація, котра згідно з отриманою ліцензією бере на себе за певну плату зобов'язання у разі настання страхового випадку відшкодувати страхувальникові чи особам, яких він назвав, завданий збиток або виплатити страхову суму [18, с.16].

Сукупність страховиків, що функціонують у певному економічному середовищі, утворює страхову систему, її головне завдання - надання страхових послуг.

За формою власності страховики можуть бути державними і приватними.

За характером роботи страховики поділяються на три групи: 1) такі, що страхують життя; 2) здійснюють інші види страхування; 3) надають виключно перестрахувальні послуги.

Державні (публічні) страховики створюються, як правило, від імені Уряду, який ними й керує.

Серед приватних страховиків у світовій практиці є індивідуальні особи, акціонерні та інші страхові товариства. Співвідношення між державними і приватними формами страховиків залежить від суспільного устрою країни та економічної політики держави.

Специфічними є й індивідуальні страховики. До індивідуальних страховиків, зокрема, відносять фізичних осіб, об'єднаних у синдикати, що діють на страхових ринках типу Ллойд (Lloyds (до 1994 року - Lloyds of London)).

Страхова компанія - це юридична оформлена одиниця підприємницької діяльності, яка бере на себе зобов 'язання страховика і має на це відповідну ліцензію [18, с.18].

В багатьох світових державах, основу страхової системи становлять компанії у вигляді акціонерних товариств.

Акціонерне страхове товариство (корпорація) - це тип компанії, яка створюється і діє зі статутним капіталом, поділеним на певну кількість часток - акцій. Оплачена акція дає право її власникові на участь в управлінні товариством і отримання частини прибутку у формі дивідендів [3, с.87].

У самій основі акціонерного товариства закладені переваги цього виду компанії. Акціонерна форма нагромадження статутного капіталу дає змогу залучати до страхової індустрії багатьох юридичних і фізичних осіб, зацікавлених вигідно розмістити свої інвестиції. Страхова індустрія за умови обґрунтованого державного регулювання має всі можливості для отримання прибутку на одиницю акціонерного капіталу на рівні, не нижчому від середнього за всіма галузями бізнесу. У разі несприятливих наслідків діяльності конкретного страховика втрата відносно невеликих внесків до компанії не потягне за собою банкрутства самих акціонерів.

Акціонерні товариства бувають закритого і відкритого типу. Перспективнішими для страхової індустрії є відкриті акціонерні товариства. Це компанії, що орієнтуються на великі обсяги страхових послуг. Вони вимагають пошуків коштів у багатьох власників, які здебільшого не схильні до активної участі в керівництві компанією. Залучати кошти таких осіб удається завдяки продажу компаніями акцій на фондовому ринку. Нині вживаються заходи щодо збільшення статутного фонду, стимулювання й прискорення організаційного оформлення продажу і купівлі акцій та інших цінних паперів. Тому є всі підстави очікувати, що акціонерні товариства відкритого типу незабаром посядуть і утримуватимуть провідне місце на страховому ринку [3, с.89].

Страхові компанії групують за географічною ознакою. За територією обслуговування компанії можна поділити на місцеві, регіональні, національні та транснаціональні.

Досвід країн Європейського союзу показує, що на вищому етапі свого розвитку страхування об'єктивно потребує виходу за межі країни. Це вигідно страховикові - ризики територіальне розосереджуються, зростає обсяг продажу полісів, а отже, можливість одержати прибуток. Певні переваги очікують і на страхувальників: вони отримують страхові послуги нерідко вищої якості і за порівняно нижчу плату та в необхідному регіоні [18, с.95].

Процес створення страхової компанії можна поділити на два етапи: формування юридичної особи і надання їй статусу страховика. Безперечно, ці етапи тісно взаємозв'язані, що відбивається в установчих документах, розмірі статутного фонду, визначенні сфер діяльності тощо.

Таким чином, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страховик - це організація, котра згідно з отриманою ліцензією бере на себе за певну плату зобов'язання у разі настання страхового випадку відшкодувати страхувальникові чи особам, яких він назвав, завданий збиток або виплатити страхову суму.

Страхова компанія - це юридична оформлена одиниця підприємницької діяльності, яка бере на себе зобов'язання страховика і має на це відповідну ліцензію.

2. Особливості Лондонського страхового ринку

2.1 Загальні відомості про Лондонський ринок страхування

Страховий ринок Великобританії - один з найбільших в світі. Він є найстарішим і самим досвідченим, має величезний, заслужений авторитет.

За деякими показниками, англійський страховий ринок до цих пір не має собі рівних у світі. Так, при порівняно невеликих розмірах чисто внутрішнього страхового ринку (5,3%) частка його в операціях міжнародного характеру становить майже 20% всього світового страхового бізнесу. Британські страхові товариства оперують в 43 країнах. Майже десята частина всіх страхових премій в світі надходить на рахунки британських страхових товариств [9, с.137].

Страховий бізнес Великобританії протягом багатьох років концентрується в Лондоні як світовому фінансовому центрі. Аналогічно тому, як різні райони Лондона добре відомі як місця контактів покупців і продавців конкретного сировини, всередині Лондон Сіті існує область, де продається і купується страхування. Найбільший Лондонський страховий ринок обслуговує фінансові потоки ряду країн і компаній.

Організаційна структура страхового ринку Великобританії представлена: акціонерними товариствами, які належать їх власникам - акціонерам; товариствами взаємного страхування, які належать їх страхувальникам; дружніми товариствами; відділеннями та представництвами іноземних страхових компаній.

Велике самостійне ланка національного страхового ринку, що має міжнародне значення, - страхова корпорація «Ллойд», представлена ??400 страховими синдикатами, які об'єднують фізичних осіб - андеррайтерів, безпосередньо здійснюють страхової бізнес корпорації. Членство корпоративної структури «Ллойда» відкрито для всіх громадян (резидентів) Великобританії та іноземців (нерезидентів) [11, с.105].

Діяльність страхових компаній регулюється відповідним законодавством. Страхова діяльність у Великобританії регулюється законом про страхові компанії (Insurance Companies Act) від 1982р. Закон регулює страхову діяльність компаній у формі акціонерного товариства (корпорацій) - by bodies corporate, за винятком дружніх спільнот (friendly societes) - ОВС, акціонованих у Великобританії або в іншій країні; некорпоративних компаній (unincorporated bodies), а також андеррайтерів Ллойда [14, с.169].

Діяльність страхових посередників у Великобританії регулюється законом про реєстрацію страхових брокерів (Insurance Brokers Registration Act) від 1977р. Відповідно до нього кожен посередник, який бажає використовувати в назві своєї страхової діяльності слово «брокер», незалежно від виду страхування, яким він займається (страхування інше, ніж страхування життя), повинен отримати свідоцтво про реєстрацію Ради реєстрації страхових брокерів. Рада є саморегульованим органом.

Діяльність усіх посередників на ринку страхування іншого, ніж страхування життя, має здійснюватися відповідно до кодексу Асоціації страховиків Великобританії (Association of British Insurers), який встановлює норми і правила страхової діяльності (code of practice), а також відповідно до вимог Директив ЄС щодо інформації, яку брокер зобов'язаний надавати страхувальнику.

Закон про фінансові послуги (Financial Services Act) від 1986р. регулює інвестиційну діяльність у Великобританії, включаючи страхування життя і пенсійне страхування [14, с.170-171].

Англійським законодавством встановлено вимоги до обсягу і форм фінансової звітності страхових компаній. Всі страхові компанії, що мають ліцензії, зобов'язані скласти річний фінансовий звіт і довести його до відома акціонерів. Фінансовий звіт в обов'язковому порядку проходить процедуру зовнішнього аудиту.

Страхові компанії сплачують податок на прибуток від страхової діяльності, а також податок на майно. У деяких випадках страхові операції обкладаються гербовим збором, однак обсяг цих операцій дуже обмежений.

Відповідно до закону про захист інтересів застрахованих осіб (Policyholders Protection Act) від 1975р. заснована Рада захисту застрахований (Policyholders Protection Board), в обов'язки якого входить компенсувати збитки або яким-небудь іншим чином надавати фінансову підтримку власникам страхових полісів, які якось постраждали від неплатоспроможності страховиків. У разі якщо страхова компанія, що має ценз на проведення страхової діяльності у Великобританії, стикається з проблемою неплатоспроможності, Рада має повноваження фінансувати надання допомоги страхувальникам, при чому за рахунок страхових компаній зі стійким фінансовим станом, з яких справляються спеціальні збори на ці цілі [16, с.205].

Договори страхування у Великобританії укладаються безпосередньо страховими компаніями, а також за допомогою посередництва андеррайтингових агентств і страхових посередників (агентів і брокерів).

Функції органу державного страхового нагляду у Великобританії покладені на Департамент торгівлі та промисловості (DTI), який очолює Державний секретар з торгівлі та промисловості. На практиці повсякденний страховий нагляд здійснює Страховий відділ Департаменту торгівлі і промисловості.

Страхові компанії та фізичні особи не мають права займатися страховим бізнесом у Великобританії до тих пір, поки не отримають ліцензію DTI. Виняток із загального правила застосовується щодо членів страхової корпорації «Ллойд», дружніх товариств та профспілок, що здійснюють страхування своїх членів на час страйків [15, с.180].

Окремі ліцензії необхідно отримати для проведення операцій по кожному виду (класу) страхування.

Іноземні страхові компанії, що функціонують на страховому ринку Великобританії, проводять свої операції на тих же умовах, що і їх англійські конкуренти. Всі страхові компанії, зареєстровані як господарюючих суб'єктів за кордоном, повинні задовольняти вимогам DTI в частині наявності у них фінансових ресурсів у Великобританії, адекватних узятим зобов'язанням за укладеними договорами страхування і перестрахування.

2.2 Організація діяльності корпорації страховиків Ллойд

Ллойд є важливою частиною Лондонського ринку, а інша частина ринку складається з компаній, розташованих поруч із Ллойдом і які займаються бізнесом у схожій манері.

Ллойд починався з кафе, що належав Едуарду Ллойду в кінці 1680 року. Кафе Ллойда стало неформальним місцем зустрічі купців, власників суден і капітанів суден. Незабаром кафе стало відомо як джерело надійних відомостей про мореплаванні, кава, і як місце, де купці можуть знайти приватних осіб, готових розділити ризики пропонованих ризикованих підприємств.

Принцип поділу ризиків приватними особами продовжує діяти. Однак найбільшим відмінністю від минулого є те, що, починаючи з 1994 року, компанії з обмеженою відповідальністю також отримали право займатися страхуванням у Ллойд. Більше 80% від усієї ємності Ллойда в 2001році, рівної 11 мільярдам фунтів, забезпечив корпоративний капітал [18, с.385].

Едуард Ллойд сам страхуванням не займався. Його роль полягала в наданні клієнтам приміщення. Аналогічно, в даний час Ллойд сам не займається страховим бізнесом. Замість цього він надає умови (приміщення та обладнання), щоб його члени займалися страхуванням.

Ллойд незвичайний тим, що страхування надається синдикатами Імен. Імена беруть участь у прибутках і збитках синдикату. Індивідуальні Імена несуть необмежену відповідальність щодо ризиків, за які вони відповідають в рамках синдикату. Корпоративні Імена, що вперше з'явилися в 1994 році, несуть обмежену відповідальність. До 2000 року вони забезпечували близько 70% ємності Ллойда. Розміри синдикатів варіюються від декількох Імен до більше тисячі Імен. Синдикати спеціалізуються на конкретних типах страхування. Кожне Ім'я розподіляє ризики за рахунок участі в декількох синдикатах. Синдикат є аналогом страхової компанії, а беруть участь в ньому Імена в цілому схожі на акціонерів страхової компанії. Мало місце пропозицію дозволити індивідуальним Іменам обмежити свою відповідальність [18, с.386].

Діяльність страхових синдикатів корпорації «Ллойд» безпосередньо не підлягає нагляду з боку Департаменту торгівлі і промисловості (DTI). Відповідно до Закону про страхової корпорації «Ллойд» 1982гр (Lloyd's Act, 1982) функції нагляду за синдикатами передані Раді Ллойда (Council of Lloyd's), наділеній широкими правами і повноваженнями.

В результаті в цивільно-правовому декреті страхова коркорпорацій «Ллойд» розглядається як саморегулююча структуру страхового ринку, діяльність якої носить міжнародний характер.

Рада Ллойда відповідає за питання створення нових страхових синдикатів корпорації. При цьому до уваги приймається фінансова порука від не менше двох вже існуючих синдикатів (250000 фунтів стерлінгів).

Кожен страхової синдикат корпоративної структури «Ллойд», вступаючи в страхові правовідносини, несе необмежену майнову відповідальність по прийнятим на себе зобов'язанням. У зв'язку з цим синдикати зобов'язані на регулярній основі представляти до Ради «Ллойда» докази фактичного положення їх майнового стану. Кожному страховому синдикату з боку Ради «Ллойда» встановлюються ліміти (завдання) зі збору страхових платежів, величина яких залежить від суми гарантійного грошового депозиту, розміщеного страховим синдикатом в корпорації до початку страхових операцій. Виходячи з суми депозиту і встановленого ліміту страхових платежів. Рада «Ллойда» встановлює кваліфікаційний рівень фінансових ресурсів страхового синдикату і тим самим дає згоду на певні обсяги цедування ризиків. Відповідно до статутних вимог до страхової корпорації «Ллойд» щорічно керівнику Департаменту торгівлі і промисловості передається звіт про результати страхового бізнесу синдикатів, а також сертифікат, посвідчуючий рівень їх платоспроможності [25, с.266].

«Ллойд» - це корпорація, що об'єднує приватних осіб, кожна з яких приймає страхування на свій ризик і несе персональну відповідальність за прийняті зобов'язання користування своїм майном [18, с.385].

«Ллойд» можна назвати головним страховим ринком світу, надходження на який складали 20 мільйонів фунтів стерлінгів за кожний робочий день (до введення єдиної валюти). Портфель «Ллойда» формується, поряд із традиційними ризиками, за рахунок об'єктів страхування, що не можуть прийняти акціонери страхових компаній:

- комерційні супутники зв'язку;

- супертанкери;

- атомні електростанції;

- бурильні платформи із видобутку нафти і газу та ін. [26, с.211].

Річний внесок «Ллойда» в економіку Великобританії перевищував 1 мільярд фунтів стерлінгів (до введення єдиної валюти).

На сьогодні членами «Ллойда» є 30тис.осіб у 70 країнах світу. Члени «Ллойда» згруповані в 370 синдикатів, які формуються за певними видами страхування: страхування морського транспорту; вантажів; атомних ризиків та ін. На чолі кожного синдикату стоїть андеррайтер - особа, уповноважена страховою компанією або синдикатом «Ллойда» приймати на страхування (або перестрахування) ризики. Він відповідає за формування страхового (перестрахового) портфеля страховика (перестрахувальника), а ризик приймається на розміщення в синдикаті-лідері за даним видом страхування [21, с.234]. Слід зазначити, незважаючи на те, що між синдикатами «Ллойда» існує конкуренція, головним рухаючим фактором є кооперація для досягнення однієї мети - забезпечення інтересів страховиків та високої репутації страхової компанії.

2.3 Сучасний стан розвитку страхування у Великобританії

Сучасний світовий ринок страхових послуг характеризується незначним падінням страхових премій, зміною географічної структури, різною динамікою розвитку. Ємність світового ринку страхових послуг виражається обсягом отриманих страхових премій, які у 2009р. склали 4128млрд. дол. США., а у 2010р. - 4270 млрд. дол. США. Темп приросту страхових премій за період знизився і склав 3,4%, то як у 2009році його значення становило 11,2%. Незважаючи на зростання номінального розміру страхових премій, розрахунок реальних сум премій показав їх загальне скорочення у світі на 2 %. В розрізі основних видів страхування реальні страхові премії за 2010рік зменшились на 3,5% у life страхуванні та на 0,8% у non-life страхуванні. Таке зменшення було спричинене спадом на страхових ринках розвинутих країн. У країнах, що розвиваються, навпаки, відбулося зростання обсягу премій за обома видами страхування [23, с.6].

Для Великобританії є характерним падіння премій страхування життя, на 25,7%, оскільки у цій країні розповсюдженими є страхові продукти з одноразовими преміями.

На світовому ринку скорочення премій non-life страхування склало - 0,8%; при цьому в індустріальних країнах дане зменшення становило - 1,9%, а в країнах, що розвиваються, спостерігалось підвищення обсягів премій non -life страхування на 7,1% порівняно з 2007 роком [23, с.7].

Структурні зміни у складі світового ринку відбулися за рахунок розвитку страхування в країнах Центральної та Східної Європи, країнах СНД і Балтії при зниженні частки країн Північної Америки, Азії, Океанії. Реформи передбачали демонополізацію і приватизацію страхового сектору, розширення доступу іноземних страховиків на національні ринки страхування та перестрахування, у розвитку комерційного страхування життя і пенсійного забезпечення.

За основними показниками страхової діяльності найбільш високого рівня розвитку досягли такі країни як США, Англія, Німеччина, Франція, Швейцарія, Італія, які збирають значну частку від загальної суми страхових платежів за різними видами страхування [7, с.289].

Найбільшого значення серед них досяг страховий ринок США, який контролює майже половину всього страхового ринку світу, у сукупних страхових преміях світу його частка наближається до 30%. США є лідером в світі по числу операцій злиття, біля 40% операцій відбувалися на американському страховому ринку. Такий високий показник пояснюється двома причинами: об'єктивно високими фінансовими можливостями і вимушеною необхідністю укрупнення з метою протистояння європейським конкурентам.

Отже, можна зробити висновок, що страхування є необхідним чинником піднесення національної економіки. Аналізуючи розвиток страхового ринку за останні роки, необхідно зазначити, що ринок характеризується негативними процесами, а саме, падіння обсягів премій, зниження платоспроможності та рентабельності страхової діяльності, але незважаючи на це, світовими лідерами в галузі страхування є США, Франція, Німеччина, Великобританія, та ін..

2.4 Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку Ллойд

Наряду з успішним розвитком корпорації Ллойд» існують певні проблеми з якими воно стикається в своїй діяльності.

Основними проблемами розвитку страхового ринку Ллойд є:

- інтернаціоналізація страхового бізнесу;

- поява значних міжнародних страхових консорціумів;

- зростання обсягу інвестицій в цінні папери;

- зростання рівня запитів з боку клієнтури;

- безперестанні фінансові шахрайства в сфері страхування;

- різкі зміни політико-економічної ситуації в багатьох країнах;

- незбалансованість вікової структури персоналу страховиків;

- масова поява нових інформаційних технологій;

- потреба забезпечення особистої безпеки працівників Ллойд [23, с.8].

Сильно впливають на розвиток страхування зміни у соціальній сфері, які зумовлюють зростання запитів клієнтури. Високі стандарти життя населення в розвинених країнах формують підвищені вимоги до страхового обслуговування. Клієнти страхової компанії не схильні беззастережно приймати те, що їм пропонують представники Ллойд, які змушені систематично вивчати ринок, щоб їхні послуги відповідали запитам споживачів.

Нові інформаційні технології в корені змінили роботу страховика. Комп'ютеризація збору і обробки страхової інформації значно підвищили продуктивність праці, надійність, оперативність у прийнятті рішень і ефективність роботи страхових компаній, в цілому, і знизили рівень внутрішньофірмових витрат страховиків.

Нові інформаційні технології сприяли впровадженню у страхове обслуговування кредитних карток. Підвищується конкурентна боротьба за ринок вільного капіталу, який є у населення, між страховими компаніями та комерційними банками. Останні активно впроваджуються в сферу страхового бізнесу через створення страхових альянсів (особливо в страхуванні життя, яка дає банкам великий прибуток і пов'язане з невеликим і суттєво прогнозованим ризиком).

Сучасний стан розвитку страхового ринку в індустріально розвинених країнах Заходу характеризується посиленням тенденції до монополізації і концентрації капіталу в страхуванні. Можна виділити чотири організаційних форми прояву цієї тенденції:

1.Горізонтальная інтеграція - зосередження у невеликої кількості значних страхових компаній все більшого обсягу страхових премій та страхових послуг.

2.Вертікальная інтеграція - проникнення страхових компаній до інших сфер, які пов'язані зі страхуванням (банківська, біржова діяльність).

3.Створення транснаціональних страхових компаній поки ще значно не поширилося у страхуванні, проте це явище існує і має тенденцію до розвитку.

4. Диверсифікація - розширення інвестиційної сфери діяльності на галузі, які прямо не пов'язані зі страхуванням. Таким чином, невеликі страхові компанії намагаються вижити в умовах загострення конкуренції і придбати додатковий і більш постійне джерело прибутків, які потрібні для покриття витрат із страхування, які ростуть [10, с.12].

Страхові компанії займають провідні після комерційних банків позиції за величиною активів і можливістю використання їх як кредитного капіталу. Характер ресурсів, який акумулюється страховиками, дозволяє використовувати їх для довгострокових виробничих капіталовкладень, наприклад, через ринок цінних паперів. Таких можливостей банки, які оперують коштами, що залучаються на більш короткий термін, не мають. Тому страхові компанії займають панівне становище на ринку вільного капіталу.

Прибуток грошових коштів у вигляді страхових премій і прибутків від активних операцій, зазвичай, набагато перевищує суму щорічних виплат власникам полісів. Це дозволяє страховим компаніям із року в рік збільшувати інвестиції у високоприбуткові цінні довгострокові папери з фіксованими термінами погашення, головним чином в облігації промислових корпорацій, державні облігації і заклади під нерухомість [7, с.345].

Таким чином, можна зробити висновок, що ніде у світі, крім «Ллойда», не знайти стільки досвіду в області страхування, зібраного під одним дахом. Незважаючи на те, що синдикати конкурують між собою, митецьке переплетення конкуренції з кооперацією, гнучкість і новаторство в сполученні з винятковою безпекою для страхувальників ставлять «Ллойд» у те унікальне положення, що він займає у світі бізнесу. Крім проведення страхових операцій, «Ллойд» через свої структурні підрозділи (включаючи агентства в морських портах і найбільших містах світу) робить широке коло послуг інформаційного і практичного характеру не тільки членам корпорації, але й усім, хто прямо чи опосередковано цікавиться морським судноплавством.

Попереду корпорацію «Ллойд» чекають великі реформи, згідно з якими вона буде керуватися як єдине підприємство. Передбачається введення централізованої системи підготовки кадрів, встановлення нагляду з боку виборного авторитетного комітету над діяльністю андеррайтерів. Планується також більш тверде регулювання і контроль над витратами, введення централізованої бази даних, що докладно характеризують інформацію про угоди і контракти. У результаті очікується зближення «Ллойда» із іншими фінансовими ринками.

Страхування є необхідним чинником піднесення національної економіки. Аналізуючи розвиток страхового ринку за останні роки, необхідно зазначити, що ринок характеризується негативними процесами, а саме, падіння обсягів премій, зниження платоспроможності та рентабельності страхової діяльності, але незважаючи на це, світовими лідерами в галузі страхування є США, Франція, Німеччина, Великобританія, та ін..

Висновки та пропозиції

Узагальнюючи проведену роботу, можна сказати, що страхова справа у Великобританії має два головних напрями:

- довгострокове страхування життя (контракти можуть укладатися на багато років);

- загальне страхування (зокрема страхування від нещасних випадків і короткострокове страхування життя: контракти укладаються на строк не більше одного року).

Нині понад 800 компаній уповноважені займатися у Великобританії одним чи кількома видами страхового бізнесу. Майже 450 компаній належать до Асоціації британських страховиків. Деякі компанії є так званими взаємними закидами на правах власності держателів їхніх страхових полісів. І фахові послуги також надають деякі «дружні товариства» (об'єднання фізичних осіб).

У Великобританії на ринку страхування також діє багато іноземних компаній, з якими британські тісно співпрацюють. Невеликі британські компанії, як правило, обмежують діяльність територією своєї країни. Більшість великих компаній, що займаються загальним страхуванням, працюють також за кордоном, діючи через філії, агенції чи пов'язані з ними місцеві фірми.

Лондонський ринок включає в себе Ллойд і спеціалізовані компанії, що займаються бізнесом в Сіті. Ллойд є важливою компонентою Лондонського ринку; це спеціалізований страховий ринок, на якому багаті індивідууми та організації об'єднуються в синдикати, щоб приймати страхування. Сам Ллойд страхуванням не займається.

Страхові компанії можуть бути взаємними або акціонерними, композитними або загальними страховиками. Компанії прямого страхового ринку займаються бізнесом з компаніями або індивідуумами. Багато великі компанії організували кептивні страхові компанії, щоб задовольняти свої власні потреби в страхуванні. Кептіва можуть нести частину ризику і перестраховувати залишок.

Не пов'язаний з Лондонським ринком бізнес може продаватися через спеціалізованих страхових брокерів, інших посередників (наприклад, будівельні кооперативи, туристичні агентства), або через співробітників, безпосередньо страхувальникам. Основні методи збуту варіюються в залежності від класу страхування. За винятком певних ліній індивідуального бізнесу, бізнес розміщується в Ллойд і на іншому Лондонському ринку спеціально акредитованими брокерами.

Регулюючі органи можуть обмежити дії загальних страховиків різними способами, включаючи обмеження ставок премій, введення обмежень на інвестиції, і вимога наявності мінімального рівня платоспроможності, що визначається на зазначеному базисі.

При виконанні робіт для загального страховика або перестраховика, актуарій повинен завжди тримати в умі відноситься до виконуваної роботи професійне керівництво, і професійну організацію, до якої він належить.

Список використаної літератури

1. Алексєєв І. В. Страхові послуги: Навч. посібник / Алексєєв І. В., Кондрат І. Ю., Ярошевич Н. Б. - Львів: Вид-во нац. ун-ту “Львівська політехніка”, 2006. - 204с.

2. Архипов, А.П., Гомеля, В.Б., Туленти, Д.С. Страхування. Сучасний курс: Підручник/ за ред. Є.В. Коломіна - М.: Фінанси і статистика, 2007. - 416с.

3. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. - К.: Знання, 2005. - 352с.

4. Базилевич В.Д. Страхування: Підручник / В.Д. Базилевич, О.Ф. Філонюк, А.С. Криклій та ін. - К.: Т-во «Знання» - 2008. - 351с.

5. Бігдаш В. Д. Страхування / Бігдаш В. Д.- К.: МАУП, 2006. - 444 с.

6. Васильев В.А., Мусин В.А., Федоров Л.М. Морское страхование/ В.А. Васильев, В.А. Мусин, Л.М. Федоров. - М.: Транспорт, 2006. - 386 с.

7. Дерябин Ю. С., Антюшина Н. М. Северная Европа. Регион нового развития/ Ю. С. Дерябин, Н. М. Антюшина - М:Весь мир, 2011. - 512с.

8. Ермасов, С.В., Ермасова, Н.Б. Страхування: Підручник. - 2-е вид., перераб. і доп./ С.В. Ермасов, Н.Б. Ермасова. - М.: Вища освіта, 2008. - 613 с.

9. Лігоненко Л.О. Піратовський Г.Л. Страховий бізнес: конспект лекцій для студентів спеціалізації, «Економіка підприємства на ринку товарів та послуг», «Фінанси підприємства»/ Л.О. Лігоненко, Г.Л. Піратовський. - К.: 2005. - 425 с.

10. Огляд світового ринку М&A: підсумки 1 кварталу 2011 року// Страхова справа. - 2011. - №2(38) - с.12-13

11. Плиса В. Й. Страхування: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл./ В. Й. Плиса. - К.: Каравела, 2005. - 392 с.

12. Романенко Є. В. Ринок страхування: тенденції та проблеми / Є. В. Романенко// Персонал. - 2007. - № 1. - С. 30-35.

13. Ротова Т. А. Страхування: Навч. посіб./ Т. А. Ротова. - К.: КНТЕУ, 2006. - 400с.

14. Сахірова, Н.П. Страхування: Навчальний посібник. - М.: ТК Велбі, Видавництво Проспект, 2006. - 744 с.

15. Смоляк В. А. Страхування: Навч. посіб./ В. А. Смоляк, Є. Ю. Кузькін. - Х.: ІНЖЕК, 2007. - 272 c.

16. Сплетухов, Ю.А., Дюжіков, Є.Ф. Страхування: Навчальний посібник. - М.: ИНФРА-М, 2007. - 312 с.

17. Страхование от А до Я/ Под ред. Л.И. Корчевской, К.Е. Турбиной. - М.: ИНФРА-М, 2006. - 357 с.

18. Страхування: Підручник/ В. Д. Базилевич, К. С. Базилевич, Р. В. Пікус, О. Ф. Філонюк, О. І. Черняк. - К.: Знання, 2008. - 1019с.

19. Страхування: Підручник/ за ред. Т.А. Федоровою. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Економіст, 2006. - 875 с.

20. Страховое дело/ Под ред. Рейтмана Л.И. - М.: Экос, 2005. -350 с.

21. Ткаченко Н.В. Страхування. Навчальний посібник/ Н.В. Ткаченко. - К.: ЛіраК, 2007.- 376с.

22. Федоров В.П. Экономические проблемы страхования/ В.П. Федоров. - М.: Транспорт, 2010. - 296с.

23. Филонюк А. Ф Современные тенденции развития страхования/ А. Ф Филонюк// Страхова справа. - 2007. - № 3. - С. 6-9.

24. Шахов В. В. Страхование/ В. В. Шахов, Ю. Т. Ахвледиани. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. - 511 с.

25. Шумелда Я. П. Страхування: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл./ Шумелда Я. П. К.: BeeZone, 2007. - 384 c.

26. Щербаков В.А. Страхування: Навчальний посібник/ В.А. Щербаков. - М.: КНОРУС, 2007. - 312 с.

Размещено на Allbest.ru