Управління активними операціями комерційного банку (на прикладі ПАТ КБ "Приватбанк" за 2007-2010 роки)

Аналіз питомої ваги «сумнівних» та «безнадійних» кредитів в структурі кредитного портфелю ПАТ КБ «Приватбанк», наведений в розділі 3.1 (див. рис. 3.5-3.6) показує що з врахуванням сформованого рівня внутрішніх резервів на кредитні ризики по цім статтям кредитного портфелю, продаж проблемної частини кредитного портфелю ПАТ КБ «Приватбанк» доцільно здійснити на наступних умовах:

1. Умови продажу «безнадійних кредитів»:

- сума кредитної заборгованості - 3 016 731 тис. грн.

- обсяг створеного резерву - 2 964 095 тис. грн. (98,26%)

- беззбитковий рівень дисконту продажу статті кредитного портфелю - 98,0% від номінальної заборгованості;

2. Умови продажу «сумнівних кредитів»:

- сума кредитної заборгованості - 10 980 445 тис. грн.

- обсяг створеного резерву - 4 085 836 тис. грн. (37,2%)

- беззбитковий рівень дисконту продажу статті кредитного портфелю - 37,2% від номінальної заборгованості.

Таким чином, портфель «безнадійних» кредитів ПАТ КБ «Приватбанк» може бути виставлений на продаж з привабливим для колекторів дисконтом 98,0%, а продаж портфелю «сумнівних» кредитів при ринковому дисконті 40-60% можливий тільки частково після переговорів з колекторами, оскільки рівень створеного внутрішнього резерву на кредитні ризики по цій статті необхідно збільшити в 1,5 рази для можливості продажі з дисконтом 50%.

Одним із механізмів зменшення обсягів заставного сегменту портфелю «сумнівних» кредитів (автокредити, іпотечні кредити на житло) є вилучення об'єктів застави у позичальників за допомогою судових рішень та виставлення «конфіскату» на продаж у кредит новим позичальникам.

Основні переваги конфіскованих кредитних авто, які продає банк, наступні:

1. Більшість конфіскованих кредитних авто мають невеликий вік і більша частина із цих заставних автомобілів перебувають на гарантії у дилерів. Даним фактом може похвалитися лише вкрай мала частина авто, які продаються в Україні. Більша частина конфіскованих авто пройшли необхідні ТО, що виявило можливі приховані дефекти в процесі експлуатації, які були усунуті в сервісних центрах дилерів.

2. Усі заставні авто, які є автомобільним конфіскатом, пройшли перед реєстрацією всі необхідні перевірки. У цьому можна бути повністю впевненим, тому що вся методологічна документація банків чітко прописує даний механізм при кредитуванні купівлі авто. При цьому, купуючи заставне авто, Ви можете бути спокійним щодо процедури реєстрації, постановки на облік і ТО по даному конфіскованому кредитному авто.

Аналогічний ринок вторинного кредитування конфіскованих квартир функціонує згідно даним табл. 3.1.

Таблиця 3.1 Пропозиції банків по продажу «конфіскованих» квартир за неповернуті іпотечні кредити станом на 01.01.2011

Банк	Кількість об'єктів, шт.
ОТП Банк	630 *
УкрСиббанк	1098
Райффайзен Банк Аваль	1120
«Надра»	696
Сведбанк	61
Приватбанк	223
Ерсте Банк	194
Промінвестбанк	66

Вторинне кредитування «конфіскованої» застави для нового позичальника автоматично знижує ризик кредиту та відповідний обсяг резервування під кредитний ризик.

3.3 Методи управління активами банку на прикладі ПАТ КБ „Приватбанк”

У посткризовому періоді в кредитному портфелі ПАТ КБ «Приватбанк» накопичились наступні проблеми, які повинні бути вирішені при розміщенні нових кредитних ресурсів в активні операції:

- проблеми GAP-розриву між строками повернення довгострокових кредитів (від 5 років за автокредитами до 20 років за житловими іпотечними кредитами) та строками повернення залучених короткострокових (до 6 місяців) та середньострокових (від 1 до 2 років) депозитних коштів, які становлять 90% портфелю кредитних ресурсів;

- проблеми знецінення кредитних застав за рахунок загального падіння платоспроможності в кризовий період 2008 -2009 та падіння ринкових цін на предмети застави (заставна квартира, куплена в 2007 році за 200 тис. доларів США за виданим кредитом, у 2011 році не продається на ринку навіть за 100 тис. доларів).

Для попередження накопичення та вирішення цих проблем на сучасному етапі відновлення та нарощування обсягів кредитування в дипломному проекті пропонується та обґрунтовується ефективність застосування механізмів:

- сек'юритизації довгострокових кредитів;

- страхування кредитів від ризиків неповернення в страхових компаніях.

Обидва пропонуємі механізми розподіляють кредитні ризики між банком та іншими посередниками та інвесторами.

Сек'юритизація - це продаж активів банку через перетворення їх в цінні папери, які в подальшому розміщуються на ринку. В основному сек'юритизація застосовується до банківських кредитів, даючи можливість банкам передавати кредитний ризик іншим учасникам ринку - інвесторам, які купують цінні папери. Крім того, за допомогою сек'юритизації банк може здійснити трансферт ризику зміни відсоткової ставки та ризику дострокового погашення кредиту.

З огляду на предмет дипломного дослідження сек'юритизація є, по суті, способом мінімізації кредитного ризику, який передбачає використання похідних фінансових інструментів (кредитних деривативів). Використання вказаних фінансових інструментів дає змогу відокремити кредитний ризик від активу для подальшої передачі цього ризику третій стороні. У результаті банк отримує можливість перерозподіляти кредитні ризики, не оформляючи переходу права власності на свої базові активи. Можливості виділення кредитного ризику в самостійний об'єкт торгівлі визначає вагоме значення сек'юритизації як дієвого інструмента управління кредитним портфелем, підвищення його ефективності та в перспективі може стати альтернативою до страхування та інших механізмів мінімізації кредитного ризику. До активів, що можуть бути охоплені сек'юритизацією, зазвичай належать іпотечні й споживчі позички, лізингові операції, товарні кредити та будь-які інші однорідні кредитні вкладення банку, які в сукупності формують його кредитний портфель.

Перспективи використання сек'юритизації як важеля управління банківським кредитним ризиком пов'язана із рядом її переваг у всьому різноманітному арсеналі інструментів банківського менеджменту. До таких переваг слід насамперед віднести такі:

- по-перше, використання сек'юритизації спроможне забезпечити адекватне управління кредитним ризиком не лише окремих позичкових операцій комерційного банку, а й усього його кредитного портфеля, даючи змогу сформувати оптимальну його структуру як із погляду прибутковості, так і надійності у плані низького рівня ризику;

- по-друге, використання кредитних деривативів у процесі сек'юритизації дає змогу використовувати переваги зниження трансакційних витрат порівняно з іншими інструментами управління кредитним ризиком, зокрема таких, як оформлення страхових угод, оцінка вартості нерухомого майна, що передається в заставу тощо;

- по-третє, гнучкість сек'юритизації як інструмента управління кредитним ризиком визначається наявністю вторинного фондового ринку, що підвищує ліквідність відповідних цінних паперів та створює сприятливі можливості для банків під час проведення різних типів кредитних операцій;

- по-четверте, привабливість інструментів сек'юритизації як об'єктів інвестування коштів визначається тим, що за цими цінними паперами можна порівняно точно вирахувати рівень кредитного ризику, який у розвинутих країнах здійснюється спеціалізованими рейтинговими агентствами;

- по-п'яте, сек'юритизація дає змогу підвищити рівень конкурентоспроможності комерційних банків на ринку кредитних вкладень, позаяк імовірність зниження кредитного ризику внаслідок його фактичного відокремлення від активів визначає можливості банківських установ щодо зниження рівня процентних ставок за цими позичками.

- по-шосте, сек'юритизація дає змогу вирішити проблему недостатності капіталу банку для проведення активних операцій, оскільки знижує частку проблемних позичок у структурі кредитного портфеля, а відтак може сприяти зменшенню обсягів формування необхідних резервів для покриття кредитного ризику.

- по-сьоме, сек'юритизація дає змогу диверсифікувати ресурсну базу комерційного банку, розширюючи можливості його доступу на ринки капіталу, включаючи міжнародні.

Сукупність зазначених переваг визначає необхідність активного використання цього методу мінімізації кредитного ризику у вітчизняній банківській практиці. При цьому у процесі практичної реалізації механізму сек'юритизації банківських активів можуть бути задіяні різноманітні схеми, що можуть відрізнятися за складом учасників та порядком укладання відповідних угод.

У найбільш простому вигляді сек'юритизація може полягати в тому, що банк переоформляє власні активи, тобто кредитні вкладення, у цінні папери (наприклад облігації), які реалізуються третім особам. При цьому викупна вартість указаних цінних паперів залежить від стану кредиту, що лежить в їх основі, тобто в кінцевому підсумку від величини кредитного ризику. У разі вчасного погашення кредиту банк викуповує облігації за номіналом. Якщо ж кредит пролонговується або не погашається в установлений термін банк здійснює купівлю облігацій із дисконтом, величина якого безпосередньо залежить від рівня кредитного ризику. У результаті банківські активи набувають більшої диверсифікації.

Другий варіант - це випуск цінних паперів власного боргу банків (тих же облігацій), строки погашення яких збігаються зі строками погашення відповідних кредитів. Очевидно, що такий напрям сек'юритизації активів може бути прийнятний і для інтенсивного розвитку ринку довгострокових позичкових капіталів, забезпечених акумульованими відповідним чином ресурсами.

Процес сек'юритизації для сучасної економіки та стану банківської системи України може бути здійснений тільки з участю іноземних інвесторів, тому є дуже складною багатоетапною операцією, в яку залучено велику кількість фінансових установ і використовуються різні інструменти фінансового ринку.

Основними учасниками найпростішого процесу сек'юритизації є:

- банк-кредитор, який є ініціатором операції і надає позичальнику грошові кошти у вигляді позики, а також виконує функції емітента з випуску цінних паперів, забезпечених активами;

- інвестор, який купує цінні папери, що дає йому право на отримання і відшкодування вартості цінних паперів після закінчення їх терміну і відсотків за ним;

- позичальник, який отримує кредит, а потім віддає грошові

кошти (суму основного боргу і відсотки за кредитом) банку-кредитору.

Проте, для міжнародної сек'юритизації процес повинен здійснюватися за участю компанії спеціального призначення (спеціальна юридична особа - specіal-purpose vehіcle - SPV), яка бере на себе функції з випуску, розміщення, гарантування і погашення цінних паперів, привертаючи для цього посередників або здійснюючи ці функції самостійно (рис. 3.9).

Рис. 3.9 Пропонуєма схема сек'юритизації активів ПАТ КБ “Приватбанк» з залученням спеціалізованих посередників

Завдяки створенню спецюрособи та передачі їй фінансових активів оригінатором (банком), активи набувають юридичної самостійності, не потрапляють у сферу повноважень оригінатора і таким чином звільняються від всіх оперативних і господарських ризиків, пов'язаних з його діяльністю. Таким чином, інвестор, приймаючи інвестиційне рішення, може орієнтуватись тільки на якість активів і надійність структури угоди, яка розглядається, залишивши побоювання, які зазвичай виникають щодо установи, що залучає кошти напряму.

Обслуговування активів, тобто відображення операцій в бухгалтерському обліку, інкасо, стягнення непогашеної заборгованості, а також контроль за станом грошових вимог бере на себе агент з обслуговування. Як правило, ці задачі покладаються на оригінатора, з яким укладається договір на ведення справ, оскільки важливо, щоб установа, яка в минулому управляла активами (кредитними вимогами), обслуговувала їх і в майбутньому.

Для спостереження за ходом здійснення угоди до неї підключається зовнішній гарант, якому передається пріоритетне право розпорядження активами спецюрособи і який виконує функції платіжного агента з випущених цінних паперів (asset-backed securіtіes - ABS). Зовнішній гарант та оригінатор, який є агентом з обслуговування активів, отримують за свою діяльність визначену угодою комісійну винагороду.

У зв'язку з використанням на практиці досить складних схем сек'юритизації фінансових активів, стороннім інвесторам дуже складно оцінити надійність випусків ABS. Для того, щоб забезпечити порівняння ризиків інвестування в цінні папери, міжнародні рейтингові агентства безперервно відслідковують порядок здійснення угод сек'юритизації та присвоюють випущеним цінним паперам, забезпечених активами, відповідні рейтинги. Для того, щоб угода міжнародної сек'юритизації фінансових активів була вигідною для оригінатора (ПАТ КБ «Приватбанк»), він повинен мати досить великий розмір активів (як правило, не менше 100 млн. дол. США). В табл. 3.2 наведені прогнозні витрати банку на проведення сек'юритизації фінансових активів розміром 150 млн. дол. США, розраховані за даними міжнародних типових угод.

Таблиця 3.2 Розрахункові витрати банку на міжнародну сек'юритизацію активів розміром 150 млн. дол. США

Стаття та суб'єкт витрат	Розмір витрат
Лід. менеджер	До 3% суми активів (3 - 4.5 млн. доларів США)
Андерайтери	До 0,05% суми активів (до 75 тис. доларів США)
Зовнішній гарант	До 0,03% суми активів (до 45 тис. доларів США)
Платіжний агент	До 0,02% суми активів (до 30 тис. доларів США)
Процесуальний агент	До 0,008% суми активів (до 12 тис. доларів США)
Міжнародні аудитори	До 50-150 тис. доларів США
Рейтингові агентства	До 50 -100 тис. доларів США
Юридичні консультанти	До 220 -250 тис. доларів США
Разом витрат	До 5,3 млн. доларів США

Незважаючи на значну вартість здійснення угоди, сек'юритизація фінансових активів є вигідною для банківських установ, оскільки, з одного боку, дозволяє оптимізувати структуру балансу, з іншого - швидко залучити капітал. Для багатьох розвинутих країн, таких як США, Велика Британія, Німеччина, сек'юритизація фінансових активів стала «двигуном» економічного зростання. Економіки цих країн не дозволили собі розкіш «заморозити» банківські активи, які видані як довгострокові кредити. Залучені за допомогою сек'юритизації величезні кошти у вигляді цінних паперів, забезпечених активами, були спрямовані в реальний сектор економіки та стали могутнім рушієм прискореного економічного розвитку цих країн. Саме тому можна очікувати поширення даної фінансової інновації в Україні, але тільки за умови належного законодавчого та податкового регулювання.

Якщо фінансовий посередник-оригінатор втрачає частину прибутку від наданих кредитів, це компенсується зростанням обсягів його активних операцій після проведення сек'юритизації. Економія на ціні ресурсів досягається за рахунок трансферту коштів з ринку банківського кредитів, де ставки зазвичай вищі на ринок капіталів, оскільки SPV реалізовує власні цінні папери, які забезпечені активами. Додатковою перевагою є широка база учасників ринку капіталів. Практика свідчить, що у 2006 році 2 банки (“Дельта” та Приватбанк) вже здійснили дебютні операції з сек'юритизації кредитів на 100 і 180 млн. доларів США відповідно.

Деякі економісти порівнюють сек'юритизацію з емісією євробондів, але як видно з наведених вище особливостей перша є не тільки більш дешевим інструментом залучення коштів через відсутність емісійних витрат при розвиненій системі сек'юритизації, але й має більш широкий спектр різновидів та механізмів застосування. Потрібно звернути увагу на можливість зниження портфельних ризиків банку і вирішення проблеми недостатньої капіталізації за допомогою сек'юритизації, що є її унікальною рисою. Спільною рисою між згаданими інструментами фінансування є лише джерела і місце залучення коштів за умов недостатнього розвитку вітчизняного ринку цінних паперів. Одним із перспективних шляхів вдосконалення процесу формування та використання резервів за кредитними ризиками є зовнішнє страхування відповідальності за неповернення кредиту в страхових компаніях. Найбільш привабливе таке страхування для споживчих кредитів, оскільки вони є невеликими за сумою та масовими за кількістю, тобто мають класичні страхові можливості виплат по окремим страховим випадкам за рахунок масових страхових премій великої кількості позичальників.

При цьому, комерційний банк на фоні кризи 2008-2009 років отримує наступні вигоди:

- можливість реструктуризації (пролонгації) прострочених споживчих кредитів за рахунок отримання страхової гарантії повернення споживчого кредиту у наступних періодах;

- полегшення умов для позичальника, коли поточними виплатами банку на період дії реструктуризованого кредиту залишаються тільки відсотки за користування кредитом, а повернення загальної суми боргу без часткових виплат переноситься на кінець періоду кредитування, що значно підвищує прибутковість банку;

- наявність гарантії повернення кредиту з боку страхової компанії дозволяє при реструктуризації (пролонгації) кредитів перекваліфікувати прострочені споживчі кредити в категорії меншого ризику, тобто зменшити необхідну суму створення внутрішніх резервів на кредитні ризики, тобто підвищити прибутковість банку.

Аналіз страхового ринку України у 2009 році показав, що стагнація на страховому ринку в І кварталі 2009 року торкнулася практично всіх сегментів - тільки ринок страхування кредитів на випадок неповернень завдяки кризі виріс практично втричі і став другим за обсягом залучених платежів [74].

Страхові компанії очікували від І кварталу 2009 року падіння ринку на 30%. Ідентичний негативний прогноз, заснований на попередньому аналізі фінансової звітності страховиків, наприкінці травня 2009 року оприлюднив і глава Держфінпослуг Віктор Суслов [85]. Але підраховані через тиждень дані показали зниження страхових премій у січні-березні 2009 року всього на 12,7%. Упали майже всі сегменти, але найбільше постраждало від кризи страхування фінансових ризиків (падіння на 47%) і вантажів (на 45%). Зростання було зафіксовано тільки в медичному страхуванні (на 5,8%) і страхуванні кредитів (зокрема відповідальності за непогашення кредиту) - на 217,9% [74].

Різке зростання сегмента страхування кредитів вивело його в І кварталі 2009 року відразу на друге місце - із сьомого за підсумками І кварталу 2008 року. Обсяг зібраних премій від страхування кредитів на випадок неповернення виріс утричі і досяг 793 млн. грн, що всього на 50 млн. грн менше, ніж найбільший страховий сегмент - автострахування, яке впало на 28,7%. У результаті, якщо частка страхування транспорту зайняла 18% усіх премій, то страхування кредитів - 17%. За розрахунками, якби ринок страхування кредитів не виріс, а впав на середній показник 13%, то сумарно весь страховий ринок України у перші три місяці 2009 року просів би на 33% [85]. Чисті премії в І кварталі 2009 року склали 316,9 млн. грн, тоді як рік тому(2008) - 121,1 млн. грн (зростання на 261,7%), при цьому частка чистих премій (без перестрахування) у структурі страхування кредитів упала з 48% до 40%. Аналіз страхового ринку за аналітичними даними Держфінпослуг показує [74], що колосальний приріст був досягнутий, зокрема, за рахунок страхування споживчих кредитів. Багато кредитів не були застраховані, і зараз їх достраховують. Банки викликають (позичальників) і змушують страхуватися. Страхування використовується при реструктуризації кредитів, щоб перекласти ризики неповернень. В той час як класичні страхові компанії не укладають договори страхування кредитів із грудня 2008 року, високий тариф робить його привабливим для багатьох перестрахувальних компаній України [74].

Страховий тариф страхування неповернення кредитів у 1 кварталі 2009 року досягав 10-15%. Схема виглядає в такий спосіб: позичальник, який взяв у банку споживчий кредит, наприклад, на суму 25 тис. грн, платить страховку в розмірі 2,5 тис. грн, а натомість одержує можливість не платити банкові кредит у разі страхового випадку - починаючи від втрати роботи і закінчуючи смертю.

Схемний бізнес страхування відповідальності за неповернення кредитів має наступні особливості за даними досліджень інвестиційної компанії ІК Astrum Іnvestment [74]:

- страхування кредитів є некласичним, а ринкові угоди укладаються в невеликих обсягах;

- коли в страховика і банку один власник, то цей вид страхування використовується з метою зменшити резервування банку під проблемні кредити;

- коли в банку великий відсоток прострочення, то йому потрібно формувати більше резервів, на що може не вистачати поточних доходів банку. І щоб сховати цю проблему від НБУ, банк переважує ризики на страхову компанію;

- на випадок чого, актив банку у вигляді дочірньої страхової компанії легше списати, - банк більш великоваговий;

- це не бізнес, а оптимізація портфеля. Банк повинен звітувати регулятору щодня, а страховик - раз на квартал. За цей час підтримується ліквідність страхової компанії.

- якщо в банку є неповернені кредити на 50 млн. грн, а він прагне їх списати так, щоб не було проблем із НБУ, то банк страхує цю суму в страховій компанії, платить тариф 1 млн. грн за послуги, одержує страхову гарантію повної суми виплати, і "вичищає свій баланс". У банку вже не буде прострочених кредитів, інакше це впливає на нормативи, платоспроможність і вимоги до капіталу;

- але в І кварталі 2009 року виплат за цим видом страхування майже не було - усього 6,4% від зібраних премій.

Порівняльна структура страхового ринку України за преміями у перших кварталах 2008 та 2009 років, млн. грн. наведена в табл. 3.3 [85].

Таблиця 3.3 Порівняльна структура страхового ринку України за преміями у перших кварталах 2008 та 2009 років, млн. грн [74]*

Вид страхування	І квартал 2009 року	І квартал 2008 року
Наземного транспорту	842,7	1181,91
Страхування кредитів	793	249,45
Страхування майна	672,8	750,06
Фінансових ризиків	486,7	918,30
Від вогневих ризиків і стихійних явищ	428,9	505,78
ОСЦПВ	344,9	367,31
Страхування життя	206,9	232,73
Медичне страхування	206,8	195,46
Вантажів і багажу	192,8	350,55
Інші види страхування	501,7	608,46

*Джерело: Держфінпослуг [85]

За даними Ліги страхових організацій України у 2009 році [74]:

- банки саме активно займаються страхуванням ризиків неповернення кредитів при реструктуризації простроченої кредитної заборгованості клієнтів, при цьому проводять частину операцій не з застосуванням застави, а з страхуванням клієнтами кредитних ризиків неповернення кредитів;

- у деяких страхових компаній в 2008 році виплати за цим видом становили більше 250%, а багато взагалі не виплачували. Це пов'язане з легальним переміщенням капіталу з одного сектору фінансового ринку в інший в умовах наслідків фінансової кризи 2008 року;

- страховим компаніям вигідно тісно співробітничати з банками при страхуванні кредитних ризиків. Навіть якщо страховик зазнає великих збитків, він може в такий спосіб закладати майбутнє для інших видів страхування у відносинах із клієнтами;

- в страхуванні показник збитковості не завжди говорить про те, вигідно це чи невигідно. Наприклад, автострахування в усьому світі збитково. Але всі компанії займаються цим, тому, що це дозволяє розширити портфель за рахунок нових клієнтів. Так само і у страхуванні кредитних ризиків, це специфічна галузь. У світі її становлять спеціалізовані компанії, які добре інформовані про ринок кредитування. Вони добре працюють і в перестрахуванні.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

У дипломній роботі подано теоретичні і методичні засади вирішення проблеми ефективного управління активними операціями комерційного банку на прикладі аналізу діяльності найбільшого комерційного банку України ПАТ КБ «Приватбанк».

Основні висновки дипломної роботи:

1. Вплив світової фінансової кризи 2008-2009 рр. на процеси в економіці країни та кредитній діяльності комерційних банків в Україні полягає в наступному:

- За рахунок падіння купівельної спроможності та попиту в основних країнах світу експортно-орієнтована економіка України втратила ринки збуту, що привело до масового скорочення виробництва та скорочення ВВП у 2008 -2009 роках на 30-32%;

- Девальвація національної валюти з рівня 4,8 грн./1 долар США станом на 01.06.2008 до рівня 7,7 грн./1 долар США станом на 01.12.2008 року та поступова девальвація у 2009 році до рівня 8,0 грн./1 долар привела до масової валютної неплатоспроможності позичальників валютних кредитів, які не мають доходів в іноземній валюті;

- Різке падіння платоспроможності підприємств та населення України в умовах росту безробіття привело до масового погіршення кредитних портфелів комерційних банків за рахунок неповернення (простроченості) кредитів та несплати нарахованих відсотків за користування кредитами;

- Падіння внутрішнього попиту в Україні за рахунок кризи привело до різкого падіння ліквідності заставного забезпечення кредитів, тобто масово кредити почали перекваліфіковуватися у фактично без заставні - «бланкові»;

- єдиним реальним інструментом підтримання платоспроможності комерційних банків в цих умовах стало створення підвищених внутрішніх резервів на кредитні ризики за рахунок відрахувань від отримуємих доходів.

2. В кризових умовах сучасна банківська система України, формуючи резерви кредитних ризиків, за 2009 рік (вперше за останні 10 років) характеризується загальною збитковістю діяльності, яка перейшла в загальну збитковість діяльності БС України також і за результатами 2010 року.

3. Аналіз динаміки змін обсягів активів балансу ПАТ КБ «Приватбанк» у 2006-2010 рр. показує:

- Активи балансу банка з 01.01.2006 по 01.01.2009 року зросли з 22,1 млрд. грн. до 80,2 млрд. грн. (при цьому в 4 кварталі 2008 року виключно за рахунок росту курсу долара США в 1,6 рази);

- На протязі 1 кварталу 2009 року в банку виник суттєвий відплив активів на суму 5,8 млрд. грн., з яких 5,0 млрд. грн. - за рахунок скорочення обсягів кредитного портфелю;

- З 2 кварталу 2009 року до 01.01.2011 року банк збільшив обсяги валюти балансу з рівня 74,4 млрд. грн. до рівня 113,4 млрд. грн., (тобто на 39,0 млрд. грн.) при цьому збільшення обсягів валюти балансу відбулося за рахунок збільшення обсягів кредитного портфелю на 25,9 млрд. грн., а також за рахунок зростання обсягів високоліквідних активів (готівка та кошти на коррахунках) на 11,0 млрд. грн.;

4. Станом на 01.01.2011 року (за 2010 рік) ПАТ КБ „Приватбанк” продовжив утримання позиції лідера з 2003 року по обсягам статей валюти балансу і займав наступні рейтингові місця та відносні частки фінансів банківської системи України:

- Обсяг валюти активів балансу - 113 437,2 млн. грн.(1 місце - 11,92%);

- Обсяг кредитно-інвестиційного портфеля

- 91764,6 млн. грн.(1 місце - 14,2%);

- Обсяг резервів на кредитні ризики - 16 470,0 млн. грн. (16,9% КІП);

- Обсяг поточних і строкових депозитів фізичних осіб

- 54 770,8 млн. грн.(1 місце - 20,12%);

- Обсяг поточних і строкових депозитів юридичних осіб

- 20 412,1 млн. грн.(1 місце - 12,79%);

- Обсяг балансового прибутку - 1 349,1 млн. грн. (1 місце);

- Прибутковість статутного капіталу - 11,53% (7 місце);

- Прибутковість активів балансу - 1,265% (12 місце);

5. Проведене дослідження показників діяльності ПАТ КБ „Приватбанк”, переведених в валютні еквіваленти (для викреслення фактору значної девальвації національної валюти) з 01.10.2008 року (початок активної фази кризи в Україні) по 01.10.2009 року (за рік розвитку фінансової кризи) показало, що:

- валюта балансу банку зменшилась з рівня 15,102 млрд.$ до 10,183 млрд.$, тобто банк практично втратив 30% валютного еквіваленту балансу;

- обсяг валютного еквіваленту кредитів, наданих юридичним особам, зменшився з рівня 7,36 млрд.$ до рівня 6,37 млрд.$, тобто обсяг зменшився практично на -13,6%;

- обсяг валютного еквіваленту кредитів, наданих фізичним особам, зменшився з рівня 4,5 млрд.$ до рівня 2,8 млрд.$, тобто обсяг зменшився практично на -37,3%;

- обсяг валютного еквіваленту резервів під кредитні ризики зріс з рівня 0,93 млрд.$ до рівня 1,47 млрд.$, тобто обсяг резервів зріс практично на +50%;

Таким чином, за період розвитку світової фінансової кризи за рахунок згортання обсягів наданих кредитів та росту обсягів резервів відносна частка резерву на кредитні ризики в портфелі ПАТ КБ «Приватбанк» зросла в 1,9 рази, тобто банк застосовує інструментарій створення підвищених внутрішніх резервів, реагуючи на суттєве погіршення ризикованості кредитного портфеля.

6. Результати аналізу динаміки структури активів балансу ПАТ КБ «Приватбанк» з докризового періоду (станом на 01.01.2008) до післякризового періоду (станом на 01.01.2011) показали, що зміна питомої ваги окремих найбільших статей в активах балансу становить:

- кредити, надані юридичним особам з рівня 40,0% (01.01.2008) до рівня 62,6% (01.01.2011), тобто питома вага зросла в 1,5 рази;

- кредити, надані фізичним особам з рівня 30,9% (01.01.2008) до рівня 15,8%(01.01.2011), тобто питома вага зменшилась в 2 рази;

- міжбанківські кредити, надані іншим банкам з рівня 12,1%(01.01.2008) до рівня 1,0% (01.01.2011), тобто питома вага зменшилась в 12 разів;

- високоліквідні активи (готівка + коррахунки) з рівня 6,7% (01.01.2008) до рівня 15,2%(01.01.2011), тобто питома вага зросла в 2,5 рази;

- питома вага резервів ризику кредитного портфелю, створених за рахунок прибутку банку, зросла з рівня 11,3% (01.01.2008) до рівня 17,4% (01.01.2011), що суттєво зменшує розміри активного «чистого» кредитного портфелю банку.

Тобто, у посткризовому періоді банк:

- максимально згорнув портфель кредитів, наданих фізичним особам;

- максимально згорнув портфель міжбанківського кредитування;

- максимально підвищив питому вагу високоліквідних активів;

- максимально підвищив питому вагу кредитів, наданих юридичним особам;

- практично мінімізована (до 1% питомої ваги активів) участь банку на ринку цінних паперів, як комерційному, так і на ринку державних цінних паперів.

Відповідно, управління активами ПАТ КБ «Приватбанк» у 2010 -2011 рр. зосередилось на управлінні портфелем кредитів, наданих юридичним та фізичним особам, а, головне, управління оптимальністю кредитних ставок та обсягами створюємих резервів кредитного ризику портфелю.

7. Як показує аналіз кредитних ставок у 2010 році, середньорічні рівні характеризуються показниками:

- по короткострокових кредитах, наданих фізичним особам в національній валюті, - 21,1%;

- по довгостроковим кредитах, наданих фізичним особам в національній валюті, - 23,8%;

- по короткострокових кредитах, наданих фізичним особам в іноземній валюті, - 19,1%;

- по довгостроковим кредитах, наданих фізичним особам в іноземній валюті, - 13,1%;

- по короткострокових кредитах, наданих юридичним особам в національній валюті, - 11,8%, що в 1,9 рази менше ніж для фізичних осіб;

- по довгостроковим кредитах, наданих юридичним особам в національній валюті, - 17,0%, що на 25% менше ніж для фізичних осіб;

- по короткострокових кредитах, наданих юридичним особам в іноземній валюті, - 10,2%, що в 1,9 рази менше ніж для фізичних осіб;

- по довгостроковим кредитах, наданих юридичним особам в іноземній валюті, - 12,6%, що практично дорівнює середній ставці для кредитів, наданих фізичним особам;

Крім цього, як показав аналіз трендових моделей, ставки по короткостроковим та довгостроковим кредитам, надаваємим в національній валюті, як фізичним, так і юридичним особам, зближуються між собою:

- ставка короткострокових кредитів на протязі 2010 року зростала;

- ставка довгострокових кредитів на протязі 2010 року знижувалась.

Ставки по валютним кредитам на протязі 2010 року не мають підвищувальних чи знижувальних трендів та мають постійний розрив по строковості.

8. Проведений аналіз виконання нормативів кредитного ризику в ПАТ КБ «Приватбанк» на протязі 2009-2010 рр. показав, що банк:

- постійно виконує нормативи Н2,Н3 адекватності обсягу власного капіталу для забезпечення загального ризику обсягу портфелю активів банку;

- поступово знизив сумарну питому вагу кредитів, наданих інсайдерам банку з рівня 29% до рівня 5%;

- поступово знизив питому вагу кредитів, наданих одному інсайдеру банку з рівня 5% до рівня 2%;

- постійно дотримується безпечного рівня кредитного ризику на одного контрагента банку.

9. Рентабельність активів ROA по чистому прибутку за рахунок формування підвищених резервів на кредитні ризики суттєво знизилась з рівня 1,61% (за 2008 рік) до рівня 1,36% (за 2009 рік) та до рівня 1,25% (за 20010 рік), рентабельність власного статутного капіталу (дивідендна доходність акцій ПАТ-ROE) по чистому прибутку за рахунок формування підвищених резервів на кредитні ризики знизилась з рівня 22,7% (за 2008 рік) до рівня 10,2% (за 2009 рік) та до рівня 11,53% (за 2010 рік), що є нижчим за альтернативну безризикову доходність капіталу на фінансовому ринку України у 2009-2010 рр. (не менше 22% річних по вартості державних облігацій ОВДП).

9. Проведений в дипломному дослідженні аналіз структури резервування кредитних ризиків по сегментам кредитного портфелю в ПАТ КБ „Приватбанк” у 2007-2008 роках показав:

9.1. Динаміка формування резервів на кредитні ризики характеризується зростанням з рівня 8,97% у 2007 році до рівня 17,05% від обсягу кредитного портфелю за результатами 2009 року, що є наслідком впливу світової фінансової кризи 2008-2009 років на діяльність банківської системи України (масове неповернення, прострочення та пролонгація кредитів з несплатою відсотків за користування ними, суттєве знецінення наданої застави по виданим кредитам та відсутність ринкового попиту на її реалізацію).

9.2. Посегментно у 2008 році за рахунок погіршення якості обслуговування наданих кредитів відмічається зростання обсягів резервів на кредитний ризик:

- в сегменті «Кредити, надані юридичним особам» - на 53,3% обсягу створеного на кінець року резерву(7,08% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- в сегменті „Споживчі кредити, надані фізичним особам” - на 64,6% створеного на кінець року резерву(1,95% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- в сегменті „Інші кредити, надані фізичним особам” - на 31,42% створеного на кінець року резерву(1,74% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- в сегменті „Іпотечні кредити, надані фізичним особам” - на 88,2% створеного на кінець року резерву(0,79% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- в сегменті „Міжбанківські кредити, надані іншим банкам” - на 69,1% створеного на кінець року резерву(0,58% від загального обсягу кредитного портфелю банку).

10. Як показав проведений в дипломному досліджені аналіз, відносний рівень обсягу списання безнадійної кредитної заборгованості за рахунок створених спеціальних резервів на знецінення кредитів в ПАТ КБ „Приватбанк” за 2004-2009 роки не перевищував 6,43% від обсягів створених резервів (2006 рік), а у 2007 - 2009 роках реальне списання безнадійної кредитної заборгованості становило від 1,3% до 1,6% від обсягів створеного резерву.

Таким чином, реальний кредитний ризик в ПАТ КБ „Приватбанк” не менш ніж на порядок нижче розрахункового кредитного ризику, який відповідає методиці НБУ та внутрішньобанківській методиці оцінки платоспроможності клієнта - позичальника. Тобто банк, створюючи завищені резерви на кредитні ризики та відносячи їх на валові витрати (згідно Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства” - в обсягу не більше 25% від валового доходу, а на період фінансової кризи до 2011 року - в повному обсягу незалежно від отримуємих збитків діяльності), в значній мірі не тільки „перестраховується” та втрачає прибутковість, але і у значних обсягах мінімізує податок на прибуток, чим частково компенсує втрату прибутковості від кредитних операцій при „підвищенному” резервуванні можливих кредитних ризиків.

В проектній частини дипломного дослідження запропоновані напрямки реструктуризації та вдосконалення управління структурою кредитного портфелю ПАТ КБ «Приватбанк», а також процесом формування і використання резервів за кредитними ризиками в умовах наслідків фінансової кризи в банківській системі України, направлені на фактичне зменшення обсягів резервів до оптимуму у 10% та відповідний ріст прибутковості діяльності банку:

1. Першим напрямком реструктуризації кредитного портфелю є продаж сегментів «безнадійні» та «сумнівні» кредити зовнішнім колекторським фірмам.

Проведений аналіз стану формування резервів в ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2011 р. показав, що продаж сегменту «безнадійні» кредити кредитного портфелю з дисконтом 98% колекторським фірмам є привабливою та конкурентоспроможною пропозицією, але обсяг сегменту «безнадійних» кредитів в практично 3,0 млрд. грн. буде найбільшою пропозицією в Україні.

Продаж сегменту «сумнівні» кредити для банку можливий з дисконтом до 37,2%, що при обсязі сегменту у 11,0 млрд. грн. не може бути освоєне колекторськими фірмами без залучення іноземних інвесторів та при зростанні дисконту до 60%, що потребує накопичення в банку відповідних розмірів резервів кредитного ризику.

Одним із напрямків продажу кредитів в сегменті «сумнівні» заставні кредити запропонована «конфіскація» за рішенням судових органів об'єкта застави та її повторний продаж в кредит по залишковій кредитній вартості новому позичальнику з автоматичним підняттям рангу кредиту та зниженню його ризику.

2. Другим напрямком для попередження накопичення та вирішення проблем кредитування на сучасному етапі відновлення та нарощування обсягів кредитування в дипломному проекті пропонується та обґрунтовується ефективність застосування механізмів:

- сек'юритизації довгострокових кредитів;

- страхування кредитів від ризиків неповернення в страхових компаніях.

Обидва пропонуємі механізми розподіляють кредитні ризики між банком та іншими посередниками та інвесторами.

При застосуванні зовнішнього страхування відповідальності за неповернення кредиту в страхових компаніях комерційний банк вирішує наступні проблеми погіршення якості кредитного портфелю:

1.1. Проводить реструктуризацію (пролонгації) прострочених кредитів тільки при отриманні страхової гарантії повернення кредиту у наступних періодах;

1.2. Полегшує умови для позичальника, коли поточними виплатами банку на період дії реструктуризованого кредиту залишаються тільки відсотки за користування кредитом, а повернення загальної суми боргу без часткових виплат переноситься на кінець періоду кредитування, що значно підвищує прибутковість банку;

1.3. Наявність гарантії повернення кредиту з боку страхової компанії дозволяє при реструктуризації (пролонгації) кредитів перекваліфікувати прострочені споживчі кредити в категорії меншого ризику, тобто зменшити необхідну суму створення внутрішніх резервів на кредитні ризики, таким чином підвищуючи прибутковість банку.

При застосуванні сек'юритизація активів кредитної застави комерційний банк вирішує наступні проблеми погіршення якості кредитного портфелю:

2.1. Проводить рефінансування позабалансових активів за рахунок розміщення іпотечних цінних паперів власної емісії на ринку цінних паперів, отримуючи додаткові фінансові активи;

2.2. Використовує частку отриманих коштів рефінансування на розвиток кредитування та підвищення прибутковості діяльності при погіршенні доходності кредитно-інвестиційного портфелю при зростанні його сумнівного та безнадійного сегментів (відсутність кредитних доходів та неповернення виданих кредитів).

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в тому, що запропоновані шляхи удосконалення кредитного портфелю банку відповідають сучасним напрямкам оптимізації розмірів створюваних внутрішніх резервів на покриття кредитного ризику за рахунок передачі частини ризику зовнішнім організаціям (інвестори, страховики, колектори), що суттєво підвищує ефективність кредитної діяльності банку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алавердов А.Р. Стратегический менеджмент в коммерческом банке / А.Р. Алавердов. - М.: МЭСИ, 2005. - 402 с.

2. Аналіз економічного стану України (грудень 2010) - [Електронний ресурс] - режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Publіcatіon/econom.htm - Exp/12/10_publ.pdf, 2011

3. Арістова А.М. Фінансовий менеджмент у банку. Опорний конспект лекцій / А.М. Арістова, Н.П. Шульга. - К: КНТЕУ, 2007. - 123 с.

4. Бажанов О. Формування засад сек'юритизації іпотечних активів в Україні // Вісник Національного банку Україні. - 2008. - №10. - С. 59-63.

5. Барановський О. Антикризові заходи урядів і центральних банків зарубіжних країн / О. Барановський // Вісник НБУ. - 2009. - №4. - С. 8-12

6. Бер Х.П. Секьюритизация активов. - М.: Волтерс Клувер, 2006. - 624 с.

7. Брегеда О.А. Тенденції розвитку світової та вітчизняної банківських систем / О.А. Брегеда, С.М. Савлук // Фінанси України. - 2010. - №4. - С. 27

8. Бутенко О.І. Сек'юритизація - один із напрямів розвитку ринку боргових інструментів // Ринок цінних паперів. - 2006. - №5. - С. 18-20.

9. Васюренко О.В. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: Навчальний посібник/ О.В. Васюренко, К.О. Волохата. - К.: Знання, 2006. - 464 с.

10. Волошин І. Оцінка оптимальних ставок за роздрібними строковими вкладами банку / І. Волошин, М. Волошин // Вісник НБУ. - 2009. - №12. - С. 16-19

11. Гайдуцький А. Світовий ринок міграційного капіталу й економічна криза 2008-2009 рр. / А.Гайдуцький // Вісник НБУ. - 2010. - №1. - С. 34-40

12. Герасименко В. Причини виникнення та форми прояву фінансової кризи в банківській системі України / В. Герасименко, Р. Герасименко // Вісник НБУ. - 2010. - №7. - С. 12-15

13. Грюнинг Х. Анализ банковских рисков. Система оценки корпоративного управления и управления финансовым риском: пер. с англ. / Х. ван Грюнинг, С.Б. Братанович. - М.: Весь мир, 2007. - 290 с.

14. Дзюблюк О. Розвиток банківської системи в умовах інтеграції економіки України у світове господарство і лібералізації міжнародного руху капіталу / О. Дзюблюк, Л. Прийдун // Світ фінансів. - 2008. - №2(15). - С. 8-19.

15. Дробязко А. Регіональний перерозподіл ризику депозитів та кредитів фізичних осіб в умовах фінансової кризи / А. Дробязко // Вісник НБУ. - 2009. - №9. - С. 8-15

16. Дубовик О.В. Формування конкурентоспроможності банку: Монографія / О.В. Дубовик, А.Я. Кузнєцова, Т.Д. Гірченко. - Львів: ЛБІ НБУ, 2005. - 215 с.

17. Зарицька І. Передумови та особливості прояву сучасної світової банківської кризи / І. Зарицька // Вісник НБУ. - 2009. - №6. - С. 20-29

18. Економічний розвиток України у 2009 - 2010 рр. // Бюлетень Національного банку України, 2011, №1(214) - [Електронний ресурс] - режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Publіcatіon/econom.htm#Бюлетень Національного банку України - bul_01_11.pdf, 2011

19. Карчева Г. Особливості функціонування банківської системи України в умовах фінансово-економічної кризи / Г. Карчева // Вісник НБУ. - 2009. - №11. - С. 10-15

20. Карчева Г. Основні проблеми розвитку банківської системи України в посткризовий період та шляхи їх вирішення / Г. Карчева // Вісник НБУ. - 2010. - №8. - С. 26-30

21. Краснова І. Інформаційно-аналітичне забезпечення управління ресурсним потенціалом банку / І. Краснова // Вісник НБУ. - 2009. - №10. - С. 46-52

22. Кіріченко М. Інтернаціоналізація банківської діяльності: досвід країн Центрально-Східної Європи і перспективи для України / М. Кириченко // Вісник НБУ. - №8. - 2006. - С. 25-28.

23. Коваленко В.В. Методологічні підходи до створення й розвитку конкурентного середовища на ринку банківських послуг України / В.В. Коваленко // Фінанси України. - 2010. - №10. - С. 87-99

24. Козьменко С.М. Стратегічний менеджмент банку: Навчальний посіб-ник / С.М. Козьменко, Ф.І. Шпиг, І.В. Волошко. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. - 734 с.

25. Ковалев В.В. Финансовый менеджмент: теория и практика: научное издание / В.В. Ковалев. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Проспект, 2007. - 1024 с.

26. Конопатська Л. Деякі питання регулювання банківської діяльності в період світової економічної кризи / Л. Конопатська, К. Раєвський // Вісник НБУ. - 2010. - №2. - С. 22-26

27. Криклій А. Банківська система України в умовах розбалансування фінансових ринків: реалії та очікування / А. Криклій // Економіка та держава. - 2008.- №4. - С. 20-22

28. Кузнєцова А.Я. Антикризовий аспект моніторингу стійкості банківського сектору України / А.Я. Кузнєцова, В.О. Джулай // Фінанси України. - 2010. - №5. - С. 86-97

29. Лёвин С.А. Формирование конкурентной способности регионального коммерческого банка: анализ стратегий / С.А. Лёвин // Банковские услуги. - 2009. - №2. - С. 9-18.

30. Лисенков Ю.М. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн / Ю.М. Лисенков, Т.А. Коротка. - К: Зовнішня торгівля, 2005. - 118 с.

31. Ляховский В.С. Справочник по управлению рисками банковской деятельности / В.С. Ляховский, Д.В. Коробейников, П.А. Серебряков. - М.: Гелиос АРВ, 2006. - 575 с.

32. Махота А.В.? Методичний підхід до здійснення моніторингу конкурентних переваг банку в системі забезпечення його конкурентоспроможності / А.В. Махота // «Економічні науки». - Серія «Облік і фінанси». - Випуск 7 (25). - Ч. 5. - 2010.

33. Міщенко А.П. Стратегічне управління: Навч. посібн. / А.П. Міщенко. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 336 с.

34. Міщенко В.І. Особливості посткризового реформування фінансового сектору України / В.І. Міщенко // Фінанси України. - 2010. - №10. - С. 3-14

35. Міщенко В. Шляхи подолання фінансово-економічної кризи в Україні / В. Міщенко // Вісник НБУ. - 2009. - №2. - С. 3-6

36. Михайлова М.В. Роль конкурентной стратегии современного коммерческого банка / М.В. Михайлова // Финансы и кредит. - 2008. - №36(324). - С. 51-54.

37. Ліозняк М. Шляхи підвищення конкурентоспроможності банку на регіональному ринку / М. Ліозняк // Вісник НБУ. - 2010. - №1. - С. 58-60

38. Лютий І. Фінансово-економічна криза 2008 -2010 рр.: деякі чинники та уроки / І. Лютий, О. Юрчук // Вісник НБУ. - 2011. - №1. - С. 10-16

39. Никонова И.А. Стратегия и стоимость коммерческого банка [Текст] / И.А. Никонова, Р.Н. Шамгунов. - 3-е изд. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. - 304 с.

40. Уманцев Ю.М. Економічна конкуренція в умовах фінансової глобалізації / Ю.М. Уманцев // Фінанси України. - 2009. - №10. - С. 95-104

41. Управление деятельностью коммерческого банка (банковский менеджмент) / Под ред. д-ра экон. наук, проф. О.И. Лаврушина. - М.: Юристъ, 2005. - 688 с.

42. Падалко О. Чинники сучасної банківської конкуренції та їх особливості в Україні / О. Падалко // Банківська справа. - 2004. - №2. - С. 60-64.

43. Папуша А. Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика / А. Папуша // Вісник НБУ. - 2006. - №7. - С. 49-51.

44. Петрик О. Фінансова криза в Україні та заходи щодо її подолання / О. Петрик // Вісник НБУ. - 2009. - №8. - С. 4-10

45. Портер Майкл. Конкурентная стратегия: Методика анализа отраслей и конкурентов / Майкл Портер; Пер. с англ. - 3-е изд. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. - 453 с.

46. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. - 2-е вид., доп. і перероб./ Л.О. Примостка. - К.: КНЕУ, 2004. - 468 с.

47. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001р. №2210-ІІІ (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом N 2850-VІ від 22.12.2010) - [Електронний ресурс] - режим доступу - http://zakon1.rada.gov.ua/cgі-bіn/laws/maіn.cgі?nreg=2210-14

48. Про банки і банківську діяльність : Закон України від 7 грудня 2000 року N 2121-ІІІ (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом N 2856-VІ від 23.12.2010) - [Електронний ресурс] - режим доступу - http://zakon1.rada.gov.ua/cgі-bіn/laws/maіn.cgі?nreg=2121-14

49. Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 року N 679-XІV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом N 2856-VІ від 23.12.2010) -- [Електронний ресурс] - режим доступу - http://zakon1.rada.gov.ua/cgі-bіn/laws/maіn.cgі?nreg=679-14

50. Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи: Закон України від 23 червня 2009 року N 1533-VІ (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом N 2755-VІ від 02.12.2010) -- [Електронний ресурс] - режим доступу - http://zakon1.rada.gov.ua/cgі-bіn/laws/maіn.cgі?nreg=1533-17

51. Про окремі питання щодо діяльності банків в період фінансово-економічної кризи: Постанова Правління НБУ від 22 липня 2009 року N 421 {Постанова втратила чинність на підставі Постанови Національного банку N 315 від 06.07.2010} - [Електронний ресурс] - режим доступу - http://zakon1.rada.gov.ua/cgі-bіn/laws/maіn.cgі?nreg=v0421500-09

52. Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків // Затверджено постановою Правління Національного банку України від 6 липня 2000 року N 279 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 1 грудня 2008 року N 406) - http://www.lіga-zakon.net - [Електронний ресурс] - режим доступу - http://zakon1.rada.gov.ua/cgі-bіn/laws/maіn.cgі?nreg=z0918-04

53. Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні: Постанова Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року N 368 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом N 564 від 20.12.2010) - [Електронний ресурс] - режим доступу - http://zakon1.rada.gov.ua/cgі-bіn/laws/maіn.cgі?nreg=z0841-01

54. Податковий Кодекс України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ // zakon1.rada.gov.ua

55. Рисін В.В. Наслідки фінансової кризи для банківського сектору та ризики державного втручання / В.В. Рисін // Фінанси України. - 2010. - №8. - С. 24

56. Річні звіти ПАТ КБ „Приватбанк” за 2004-2010 роки - [Електронний ресурс] - режим доступу: http://prіvatbank.ua/html/2_13r.html

57. Секьюритизация ипотеки / Е. Девідсон, Е. Сандерс, Л-Л. Вольф, А. Чинг. - М.: Вершина, 2007. - 592 с.

58. Сороківська З. Зарубіжний досвід забезпечення ефективності системи страхування депозитів в умовах кризи / З. Сороківська // «Світ фінансів». - Тернопіль - 2009. - №2(19). - С. 47-52

59. Стратегический менеджмент / Под ред. Петрова А.Н. - СПб.: Питер, 2006. - 534 с.

60. Тищенко О. Конкурентні переваги банків / О. Тищенко, Г. Азаренкова, В. Сословський // Вісник НБУ. - 2008. - №9. - С. 20-26

61. Томпсон А.А. Стратегический менеджмент: концепции и ситуации для анализа / А.А. Томпсон, А.Дж. Стрикленд. - 17-е изд. Пер. с англ. - М.: Издательский дом «Вильямс», 2007. - 928 с.

62. Управління банківськими ризиками. Навчальний посібник / за ред. проф. Примостки Л.О. - К.:КНЕУ, 2007. - 616 с.

63. Уроки банківської кризи 2008-2009 років і шляхи стратегічної трансформації банківської галузі України (Аналітична записка Інформаційно-аналітичного центру Асоціації комерційних банків України) - [Електронний ресурс] - режим доступу: http://aub.org.ua/іndex.php?optіon= com_content&task=vіew&іd=3921&menu=104&Іtemіd=96- dopov.doc, 2011