Виробництво кормового білка

Чистоту процесу вирощування дріжджів контролюють щогодини. Проби відбирають і переглядають під мікроскопом, мертві клітини красяться метиленовою синню, а живі залишаються не пофарбованими.

При перегляді визначають кількість мертвих і клітин, що брунькуються, стосовно загальної кількості дріжджів і виражають їх у процесі. Проводять спостереження над морфологічними змінами дріжджів: визначають кількість дрібних клітин і клітин з подвійними бруньками й відзначають наявність диких дріжджів - не сахаромицетів і бактерій.

1.4.4 Контроль живильних речовин і стимуляторів росту

Аміак застосовують як джерело азоту й для регулювання рН середовища при вирощуванні дріжджів, а також збільшення виходу чистого білка. У виробництві використають аміак водний технічний (ДЕРЖСТАНДАРТ 9 - 57), що представляє собою розчин газоподібного аміаку у воді.

Відсоток змісту аміаку у водяному розчині визначають по питомій вазі й титруванням. Визначають пікнометром або ареометром. При визначенні титрування 10 мол випробуваного розчину наливають за допомогою бюретки в мірну колбу ємністю 200 мол; колбу доливають до мітки дистильованої води й розчин ретельно перемішують. Потім 5 мол отриманого розчину відбирають піпеткою й переносять у колбу для титрування, розбавляють дистильованою водою до 50 мол і титрують 0,1 Н розчином Н₂SО₄ з індикатором метілоранжом до рожевого відтінку. Зміст аміаку:

Суперфосфат застосовується в дріжджовому виробництві як джерело фосфору необхідного дріжджам у процесі росту. Використають водорозчинні солі фосфорної кислоти. По діючий ДСТу 8382 - 57 вологість доброякісність суперфосфату повинна бути не більше 13 %; зміст що засвоївся Р₂О₅ не менш 19 %. Повинен бути розсипчастим, що не злежується в щільні грудки.

Визначення змісту фтору: наявність водорозчинного фтору пригнічуючи діє на процес розмноження дріжджів, тому контроль за дотриманням норм має велике значення. Кількість фтору в середовищі дріжджі-вирощувального апарата не повинне перевищувати 0,001 %.

Сірчану кислоту застосовують для очищення засівних дріжджів від бактеріальної інфекції й для регулювання рН середовища при вирощуванні дріжджів. Використають сірчану кислоту акумуляторну (ДЕРЖСТАНДАРТ 667 - 53) і контрольний технічний поліпшений (ДЕРЖСТАНДАРТ 2184 - 59).

Кукурудзяний екстракт використають у виробництві як джерело активаторів росту. По діючий ВТУ 39 - 53 (П) кукурудзяний екстракт характеризується наступними показниками. По зовнішньому вигляді - густа непрозора рідина із пластівчастою суспензією, здатної відстоюватися. Зміст сухих речовин не менш 48 %, кислотність не більше 14 %, вільного сірчистого газу стосовно сухої речовини не більше 0,5 %. Гарний екстракт дозволяє збільшити вихід на 20 - 25 %.

1.4.5 Аналіз повітря подаваний у дріжджі-вирощувальний апарат

Для визначення кількості МО в повітрі, що подається в дріжджі-вирощувальні апарати, рекомендується метод пропущення певної кількості повітря через стерильну воду й потім посів цієї води в чашки Петрі для кількісного визначення МО, затриманих з повітря.

Для здійснення цього аналізу необхідний прилад, що складається з реометра й склянки Дрекселя із що приводить і відвідною трубками.

Реометр можна використати будь-якої марки, здатний пропускати 100 - 200 л повітря за 10 - 15 хв.

Якщо повітря, що вдмухує в апарати, добре очищений, то в ньому не повинне втримуватися ні цвілів, ні сторонніх дріжджових грибків. [17].

1.5 Біохімічні і мікробіологічні процеси одержання протеїну

Метаболізмом називається вся сума цілеспрямованих реакцій, що протікають під дією ферментних систем клітини, які регулюються різними зовнішніми й внутрішніми факторами. Метаболізм забезпечує всі життєві процеси в клітині залежно від середовища перебування. У результаті метаболізму відбувається збільшення розмірів клітини, її розподіл або брунькування, зростає кількість особин і загальної їхньої маси в живильному , середовищі з якої споживається частина її компонентів й яка поповнюється метаболітами клітини.

Незважаючи на величезні фізіологічні й морфологічні розходження між окремими класами, родами й видами МО, обмін речовин у клітині йде трьома центральними метаболічними шляхами:

1) із зовнішнього середовища в клітину надходить енергія або у вигляді хімічної енергії органічних речовин, або у вигляді енергії сонячного світла;

2) з речовин середовища, перенесених у клітину, збираються “будівельні блоки”, які формують біополімери клітини й синтезують макромолекули білків, нуклеїнових кислот, вуглеводів, жирів й інших клітинних компонентів;

3) у клітині відбуваються постійні синтез і руйнування біомолекул, що виконують різні специфічні функції.

Принципові основи центральних метаболічних шляхів простежити й зрозуміти порівняно легко, хоча кожний із цих шляхів являє собою безліч різних простих і складних реакцій, частина з яких поки ще до кінця не розшифрована.

Обмін речовин у МО можна розглядати як суму 2 явищ: катаболізму представляють собою ферментативне розщеплення великих органічних молекул з виділенням вільної енергії, що запасається у вигляді зв'язків в АТФ, і анаболізму, пов'язаного з побудовою нових біополімерів клітини із простих з'єднань й, що протікає з поглинанням енергії зв'язків АТФ. У результаті цих двох паралельно поточних процесів будується “тіло” клітини, накопичуються необхідні клітинам запасні речовини, біологічні каталізатори й проміжні продукти обміну речовин.

Таким чином, обмін речовин складається в клітині з конструктивного й енергетичного обмінів.

Катаболізм й анаболізм - два самостійних шляхи в обміні речовин, але окремі їхні ділянки можуть бути загальними.

Швидкість плину реакцій, що беруть участь в обміні речовин клітини, залежить від складу живильного , середовища умов культивування й віку МО й, головне, від потреби клітини в кожен момент в енергії й будівельних блоках. Ріст клітин може протікати аеробним й анаеробним шляхом. Інтенсивний обмін речовин між клітиною й середовищем забезпечується великою поверхнею тіла МО, через яку відбувається надходження живильних речовин і виділення в навколишнє середовище продуктів життєдіяльності клітини. На метаболізм клітини впливають середовища, що змінюється значення рн, концентрація субстрату, рівень метаболітів у середовищі й багато інших факторів [21].

1.6 Технологічна схема одержання протеїну

Стадія процесу по вирощювання кормових дріжджів здійснюється в ферментаторі обсягом 12 - 15 м³. Апарат на 10 % заповнюють стерильною або прокип'яченою водою, уводять близько 0,5 м³ середовища й перекачують уміст попереднього апарата (2,5 - 2,7 м³). Вирощування посівного матеріалу триває 8 - 9 ч при постійному доливі середовища з розрахунку близько 1,5 - 1,7 м³ за один цикл. До кінця циклу дріжджів у середовищі повинне втримуватися 4 - 5 г/л (по сухій масі). Потім починають відбирати в основне виробництво по 1 - 1,5 м³ дріжджів у годину, додаючи одночасно свіже середовище зі змістом РВ 1 - 1,2 %. Процес триває від 5 до 10 год, після чого цикл готування посівного матеріалу відновляється.

На початку кожного циклу в лабораторії відбирають варіанти культури дріжджів, які дали найкращі результати по нагромадженню білка й швидкості росту в основному виробництві.

Готові кормові дріжджі завантажуються у ферментатор об'ємом 63 м³. Добавляють молочну сироватку, мінеральні солі, а також кукурудзяний екстракт. Також у ферментатор подавали повітря. Процес проходить при тиску 50 кПа та t стерилізації 130 - 140 °С.. Після цього продукт йшов на випарювання, а від сепарована рідина йшла на очищення. Потім проводили випарювання на вакуумним випаром апараті (55 - 60 °С і тиску 15 кПа) за допомогою пару и висушували на сушарці за допомогою гарячого повітря. Таким чином отримали повноцінний білок.

2. Вибір і обґрунтування

2.1 Вибір ферментатора

Ферментатор обсягом 63 м³. Ферментатор цього типу являє собою вертикальний апарат циліндричної форми, виготовлений зі сталі X18H10T або біметалу з еліптичними кришкою й днищем. Даний тип ферментатора простий по своїй конструкції й працює тільки в стерильних умовах, тому для одержання білка цілком придатний. Відношення висоти до діаметра дорівнює 2,6 : 1. На кришці апарата розташований привід пристрою, що перемішує, і механічного піногасника; штуцера для завантаження живильного, середовища посівного матеріалу, піногасника, подачі й висновку повітря; оглядові вікна; люки для занурення миючої механічної голівки; запобіжний клапан і штуцера для приладів візуального контролю.

Для вивантаження культури в днище апарата передбачений спусковий штуцер 16. Усередині апарата проходить вал 6 із закріпленими на ньому пристроями, що перемішують, що складаються із закритих турбін 8 діаметром 600 - 1000 мм із лопатами шириною 150 - 200 мм, розташованих в 2 яруси, третьою відкритою турбіною, установленої над барботером 13 для повітряних міхурів.

Ферментатор обладнаний сорочкою 17, що складається з 6 - 8 ярусів - секцій. Кожна секція складається з 8 навитих каналів, що оперізують, виконаних з голкового профілю розміром 100 - 60 мм. Площа поверхні охолодження сорочки 60 м². Внутрішня поверхня охолодження площею 45 м² складається зі змійовиків 9 діаметром 600 мм із числом витків 23 при загальній висоті змійовика 2,4 м.

Ферментатор розрахований для роботи під надлишковим тиском 0,25 МПа й стерилізації при температурі 130 - 140 °С, а також для роботи під розрядженням. У процесі вирощування мікроорганізмів тиск усередині ферментатора в межах 50 кПа; витрата стерильного повітря до 1 м³ (м³*хв). Висота стовпа рідини в апарату 5 - 6 м при висоті апарата більше 8 м. [5].

Технічна характеристика ферментатора з механічним перемішуванням барботажного типу.

Обсяг геометричний, м³ 63

Частота обертання вала мішалки 60 - 140 хв^-1

Площа поверхні охолодження 55 м²

Площа поверхні внутрішніх змійовиків 39 м²

Тиск 0,29 Мпа

Температура стерилізації 413 °С

Діаметр вала 200 мм

Довжина вала 8500 мм

Окружна швидкість на кінці турбін 6,5 м/с

Діаметр ферментатора 3300 мм

Висота ферментатора з електродвигуном 12015 мм

2.2 Вибір середовища і сировини

Як середовище для одержання білка зручніше за все використати молочну сироватку. [18]. Наявність у сироватці джерел вуглецю й ростових факторів дозволяє вважати її перспективною сировиною в біотехнологічних процесах. У сироватці втримується 50 % сухих речовин молока, у їхньому числі молочний жир, розчинні азотисті з'єднання й мінеральні солі, а також вітаміни, ферменти, органічні кислоти. Всі види молочної сироватки є джерелами молочного цукру (лактози), зміст якого становить 70 % сухої речовини. Поряд з харчовою цінністю молочна сироватка й продукт, отриманий з неї, мають дієтичне й навіть лікувальне значення.

По органолептичним і фізико-хімічних показниках сироватка повинна відповідати вимогам ДСТу. Вона являє собою однорідну рідину зеленуватого цвіту, без сторонніх домішок, допускається наявність білкового осаду.

Молочна сироватка є гарним живильним для середовищем розвитку мікроорганізмів. У ній швидко розмножуються різні групи мікробів, походження яких зв'язане як із залишковою, термостійкою й термофільною мікрофлорою пастеризованого молока, так і з мікрофлорою заквасок, використовуваних при виробництві білкових продуктів.

Серед мікрофлори, що залишилася після пастеризації, є представники бактерій. Більшість термостійких мікробів є мезофілами, вони не розвиваються при температурі пастеризації, але, коли температура знижується, відновлюють ріст.

У молочній сироватці є значна кількість представників вторинної, що виникають у ході технологічного процесу. Це бактерій групи кишкових паличок, гнильна мікрофлора й ін.

У цей час із молочної сироватки виробляють більше 25 видів різної продукції: білків концентратів, напої, молочний цукор й ін.

Використання молочної сироватки у виробництві хлібобулочних, кондитерських і ковбасних виробів дозволяє збагатити їхніми повноцінними білками тваринного походження. Молочну сироватку широко використають у с/г: одержання альбуміну для корму худоби й птаха, готування бактеріальних заквасок.

2.2.1 Підготовка молочної сироватки для культивування мікроорганізмів

Спочатку осаджують і видаляють із сироватки білки. Для цього проводять термічну обробку: нагрівають до 85 °С и витримка при цій температурі в плині 10 хв із одночасною зміною рН середовища до досягнення ізоелектричної крапки осадження білків. Для зсуву реакції середовища використають лужні реактиви, молочну й соляну кислоту. Ущільнений білковий осад видаляють відстоюванням і фільтрацією. Прояснену молочну сироватку використають для вирощування кормових дріжджів. На вихід білка впливає також глибина теплової обробки молочної сироватки: вихід білка тим вище, ніж вона глибше. Це пов'язане з більше повною коагуляцією білків з ефективністю стерилізації.

До продуцентів білка на молочній сироватці ставляться дріжджі Candida utilis, tropicalis, Trichosporon cutaneum, Candida humicola, Wingea robertsii й інших.

Великий вплив на нагромадження біомаси мікроорганізмів робить зміст у молочній сироватці сухих речовин. Вихідна сироватка має концентрацію сухих речовин від 5,3 до 6,9 %. При вирощуванні мікроорганізмів сироватку можна розбавити в 5 - 6 разів або згустити в 2 - 2,5 рази.

При культивуванні дріжджових мікроорганізмів на молочній сироватці виходить (10 - 20 %) біомаса, що містить велику кількість вуглеводів і зольних елементів. Однак внесення сироватку додаткових джерел азоту у вигляді сечовини, сірчанокислого амонію й аміаку в кількості до 1 % збільшується вихід біомаси незначно (10 %), але сприяє підвищенню змісту білка в дріжджах в 2 - 4 рази. Молочна сироватка є відходом у харчовій промисловості.

2.3 Умови культивування

Всі продуценти білка, вирощування на молочній сироватці, аэрофіли, потреба їх у кисні велика, тому що окисляється не тільки лактоза, але й інші органічні речовини. Ці мікроорганізми - мезофіли, які добре ростуть при температурі від 24 до 32 °С. Молочна сироватка має високу буферну ємність і має діапазон значень рн від 4,5 до 6,5.

Також молочна сироватка є гарним субстратом для вирощування кормових дріжджів [14]. Молочна сироватка є недорогим джерелом для одержання чистого білка: в 1 т сироватки в середньому втримується 10 кг білка.

Як сировина для одержання білка дуже добре використати кормові дріжджі. У технічній літературі кормові дріжджі називають продукт, що складається із сухої клітинної маси грибів роду Candida, а також дріжджів, які є відходами виробництва спирту, пива й вина. Вирощування дріжджів - найпростіший спосіб одержати протеїн, вирощування дріжджів займає 2 години.

Кормові дріжджі - суха біомаса (з вологістю до 10 %) дріжджі-подібних грибів. Кормові дріжджі мають світлі - жовтий цвіт і виробляються в гранульованому або порошкоподібному стані. Гранули мають діаметр - 5,0 - 9,0 мм, довжину - не більше 15 мм. Строк придатності кормових дріжджів - півроку.

3. Конструктивний розрахунок ферментатора з механічною мішалкою й барбатером

Розрахунок: корпуса ферментатора, барбатера, мішалки, обмінних пристроїв.

Вихідні дані: геометричний об'єм 63 м³, гільза для термометра, відбійні перегородки, дві вертикальні труби в стінок апарата, об'ємна маса живильного с = 1060 кг/м³, динамічна в'язкість м_с = 0,8 Па*с, робочий тиск у ферментаторе при стерилізації парою - 0,2 МПа, коефіцієнт заповнення ферментатора живильним - середовищем R = 0,6.

3.1 Конструктивний розрахунок ферментатора

1. Розраховують загальну й циліндричну висоту (Н_общ, Н_ц). Внутрішній діаметр приймають звичайно 2 - 3 м, нехай D_вн = 3 м, висота еліптичної частини Н_эл = 0,25*D_вн = 0,75 м, h - висота отбортовки, h > 2S, де S - товщина стінки днища 2 - 4 мм; нехай h = 2*3 = 6 мм.

2. Розраховуємо висоту Н_ц:

Повний об'єм ферментатора

V_п = V_ц + 2V_дн,

V_ц = V_п - 2V_дн.

Висота циліндричної частини апарата:

Н_ц = (V_п - 2V_дн)/F,

де F - площа перетину ферментатора по внутрішньому діаметрі.

Об'єм еліптичної частини:

,

де Р - внутрішній тиск в апарату, нехай Р = 0,25 Мпа;

ц - коеффициент міцності шва, ц = 1

Розраховуємо Н_общ.

До розрахункової висоти ферментатора додаємо розміри електромотора, муфти, редуктора.

Висоту культуральной рідини в апарату Н_кж легко можна обчислити з рівняння:

3.2 Розрахунок механічної мішалки ферментатора

1. При глибинних способах ферментації часто застосовують турбінні мішалки. Діаметр турбінної мішалки, м:



Приймаючи коефіцієнт 0,3, одержимо:

Частота обертання мішалки:

Приймаючи кутову швидкість мішалки ю = 5,08 м/с, одержимо:

Знаючи величину d_м вибирають мішалку, а по величині частота обертання мішалки вибирають редуктор. Вибір типу мішалки відповідає залежності в'язкості середовища й окружної швидкості мішалки. Вибираємо турбінну мішалку.

2. Розрахунок споживаної потужності, Вт:

де К_N - критерій потужності, що характеризується критерієм Рейнольдса (Re_ц), с_c - щільність середовища 1060 кг/м³; n - частота обертання мішалки, с^-1; d_m = 0,9 м.

За графіком нормалі НДІ (див. Павлов, Романков, задачник по процесах й апаратам) знаходимо К_N. К_N при наявності відбійних перегородок й областей турбулентних потоків становить 8 - 10. Приймаємо К_N = 10.

Повна (розрахункова) потужність на валу мішалки, квт:

де k₂ - коефіцієнт враховуючу додаткову потужність при пуску мішалки, k₂ = 1,3.

,

де k_п - коефіцієнт опору перегородок; k_м - коефіцієнт опору труби для підведення повітря; для турбінної мішалки k_тр = 0,3; k_г - коефіцієнт опору гільзи для термометра, k_г = 0,1; k_з - опір змійовика.

Остаточну настановну потужність N_уст у КВт приводного електродвигуна мішалки обчислюємо по формулі:

,

де Ю - КПД редуктора, приймаємо 0,95. Якщо рідина аэрується, то розраховує мощность, що, мішалки зменшується на 20 %, тобто одержимо 75,49 Квт.

Число ярусів турбінної мішалки m_я = Н_кж / 1,5d_м = 5,29/1,5 *0,9 = 3,92 ? 4 яруси.

3.3 Розрахунок барбатера

Досвіди показують, що, якщо швидкість витікання повітря з отвору барбатера дорівнює 20 м/с, а діаметр отвору 3 ч 5 мм, та відстань між центрами отворів повинне бути 25 - 30 мм, інакше окремі потоки повітря зливаються. При збільшенні швидкості витікання повітря на кожні 10 м/с відстань між отворами потрібно збільшити на діаметр отвору.

Розраховуємо геометричні розміри барбатера кільцевого.

1. Робочий об'єм ферментатора

2. Кратність аерації для великого ферментатора 0,5 ч 1, а питомий об'єм витрати повітря 0,017 м³/(м³*с). Для аэрирования 37,8 м³ рідини потрібно повітря:

3. Площа всіх отворів барбатера при швидкості витікання повітря 20 м/с:

, якщо діаметр отвору прийняти 5 мм, те його площа буде 1,96*10^-5 м². Тоді кількість отворів на барбатере буде:

.

4. При D_вн = 3 м, d_м = 0,9 м = діаметру кільця барбатера; довжина кільця складе: l = 2рr = .

5. Відстань між отворами складе:

Це менше, ніж повинне бути (25 ч 30 мм). Для досягнення що рекомендує ?l можна розташувати отвори в кілька рядів. У кожному ряді повинне бути отворів 2830 / (25 ч 30 мм) = 115 ч 95 шт.

Усього рядів повинне бути: - це багато.

Зменшуємо кількість рядів отворів до 4, тоді кількість на барбатері складе 4(115 ч 95) = 452 ч 380. Приймемо кількість отворів - 400 шт. Сумарна довга 4 рядів буде: , а відстань між

6. Діаметр труби барбатера повинна бути в 5 разів більше ?l:

D_б = [16].

4. Матеріальний і тепловий баланс

білковий мікроорганізм флотація ферментатор

4.1 Матеріальний баланс

Сучасне промислове використання мікроорганізмів для виробництва білка здійснюється у ферментерах, що працюють за принципом хемостата. Обсяги ферментерів досягають кілька сотень кубічних метрів. У середовище з мікроорганізмами, що розмножуються, безупинно подаються водяний розчин мінеральних солей і застосовуваний у конкретному процесі органічний субстрат. Культура піддається перемішуванню й охолодженню. Швидкість виділення тепла в процесі росту аеробних мікроорганізмів прямо пропорційна швидкості споживання ними молекулярного кисню. На кожен грам спожитого мікроорганізмами CО₂ виділяється 142 % КДж. Витрати на охолодження тим нижче, чим більше різниця температур між охолодним агентом і ферментаційним середовищем.

Раціональний процес вирощування здійснюється при лімітуванні росту мікроорганізмів киснем або близько до такого лімітування. Тому при раціональному проведенні процесу вирощування, коли масо-обмінна характеристика ферментера використається найбільше повно, швидкість фізіологічної теплопродукції у ферментері постійна, вона не залежить від використовуваного органічного субстрату й застосовуваного штаму мікроорганізму.

Баланс мікроелементів переробки органічного субстрату в біомасу мікроорганізмів можна представити у вигляді наступного рівняння:

СН_mO_l + aNH₃ + b₂ > y_cCH_pO_nN_q + (1 - y_c)CO₂ + C₂O

У цьому рівнянні брутто - формула органічного субстрату й висушеної біомаси дані розраховуючи на один атом вуглецю. Наприклад, брутто - формула глюкози приймає вид СН₂. Букви m й l характеризують склад конкретного субстрату, а букви p, n, q - склад отриманої біомаси.

На один атом вуглецю в клітинах дріжджів доводиться 1,7 атома водню й 0,55 атома кисню, а в клітинах бактерій на один атом вуглецю доводиться 1,82 атома водню й 0,47 атома кисню. Зміст азоту піддається більшим коливанням і його потрібно визначати в кожному конкретному випадку. Частка маси вуглецю в безводній біомасі безлічі різних мікроорганізмів дорівнює 0,46.

Вус - вихід по вуглеці. Частка вуглецю субстрату. Рівна вус, перейшла в біомасу, а інша частина (1 - вус) потрапила в O₂. Аналогічним образом коефіцієнт із у рівнянні балансу відповідає числу молів, що утворилися, води. У процесі росту вода може споживатися й утворюватися. Коефіцієнт із відбиває сумарний баланс води в процесі росту мікроорганізмів розраховуючи на безводну біомасу. Коефіцієнт із показує число молів води, що утворилася при використанні одиниці субстрату в процесі росту з виходом по вуглеці, або з виходом O₂ (1 - вус), з витратою аміаку а, або з витратою кисню b.

Матеріальний баланс можна розрахувати, знаючи кількість спожитого мікроорганізмами органічного субстрату й коефіцієнт при якому - або зі членів рівняння. Якщо кількість використаного субстрату невідомо, необхідно визначити два коефіцієнти.

Можна скласти формули, таблиці й графіки. Дозволяючи по відношенню двох коефіцієнтів рівняння росту визначити матеріальний баланс. Розгляд цих відносин має сенс тільки в можливих межах. Такими межами є, з одного боку, випадок, коли росту мікроорганізмів немає й весь органічний субстрат окисляється до СО₂ і Н₂О, а з іншого боку - ідеальний процес, коли вся хімічна енергія органічного субстрату збереглася б як хімічна енергія в біомасі. Фундаментальність поняття енергетичного виходу росту дозволяє використати його для порівняння ефективності процесів вирощування різних мікроорганізмів на різних органічних субстратах у фізіологічно порівнянних величинах. Значення енергетичного виходу росту лежать у зручних межах від 0 до 1. Обумовлене в експерименті або на виробництві значення енергетичного виходу росту відразу показує, наскільки отримана величина вилучена від граничного значення.

Значення виходу по масі, одержувані при вирощуванні мікроорганізмів на різних субстратах, не можна порівнювати для характеристики ефективності їхнього використання. Можна ввести поняття нормалізованих виходів, тобто виходів у відсотках від граничного значення для даного субстрату. Такі нормалізовані виходи були б ні чим іншим, як енергетичним виходом росту.

Значну цінність представляє вимір так званих неінерційних показників матеріального балансу - швидкостей споживання кисню й аміаку, утворення СО₂.

При виборі параметрів для виміру балансу росту необхідно враховувати його специфічні закономірності на тім або іншому субстраті й характер змін показників балансу в робочій зоні вимірів. При вирощуванні дріжджів на метанолі відношення СО₂/О₂ менш зручно використати в зоні низьких виходів, чим у зоні середніх і високих значень виходів. А при вирощуванні на вуглеводах відношення СО₂/О₂ у зоні низьких виходів украй слабко залежить від виходу й, отже, незручно для визначення балансу росту.

Нарешті, важливо знати, чи вірно визначений баланс. Тому доцільно визначити двоє або більше відносин параметрів балансу. Потрібно зрівняти значення енергетичного виходу росту, одержувані при вимірі різних компонентів балансу. Якщо енергетичний вихід ростів, одержуваний різними способами, виявляється однаковим, результат можна враховувати.

Найважливішими узагальнюючими фізіологічними характеристиками росту мікроорганізмів є його швидкість й ефективність. Ефективність росту, що найбільше вдало виражати через енергетичний його вихід, є також технологічним показником першорядної важливості. Немає умов, оптимальних для росту взагалі, а є умови, оптимальні для швидкості росту. Локалізація оптимуму для цих двох характеристик може бути різної.

При мікробіологічному одержанні білків на будь-якому конкретному субстраті важливо, щоб ферментер працював з найбільшою продуктивністю, тобто масо-обмінна характеристика використалася б у максимальній мері. Разом з тим надлишки органічного субстрату подавати у ферментер недоцільно, тому що він не буде використаний, утруднить очищення стічних вод, а при вирощуванні мікроорганізмів на вуглеводнях у надлишковій кількості попадає в продукт.

Відомо, що при зміні режиму хемостатного вирощування навіть при збереженні тієї ж питомої швидкості росту може змінитися вихід. Тому при зміні температури або якого - або іншого фактора, що впливає на енергетичний вихід росту, може відбутися зміна ріст, що лімітує, фактора. У зв'язку із цим при зміні режимів культивування мікроорганізмів варто перевіряти, чи не відбулася зміна ріст, що лімітує, компонент харчування. Для цього потрібно ввести у ферментер разову дозу компонента, передбачуваного як, що лімітує ріст. Якщо цей компонент середовища дійсно лімітує ріст, негайно або в плині декількох хвилин зросте швидкість споживання кисню, аміаку, збільшується утворення О₂. Реєструючи реакцію по кожному із цих неінерційних показників балансу, можна побачити чи лімітує доданий компонент ріст культури. Якщо реакції на добавку не спостерігається, отже, ріст культури лімітований яким - то іншим компонентом харчування. У такому випадку для виявлення ріст фактора необхідно послідовно випробовувати інші компоненти живильного середовища.

Таким чином, застосування деяких підходів матеріально - енергетичного балансу росту при вирощуванні біомаси мікроорганізмів дозволяє оперативно оцінювати й оптимізувати ефективність росту й продуктивність ферментера [19].

Продуктовим розрахунком визначається потреба в сировині та допоміжних матеріалів, а також кількість проміжних продуктів виробництва.

При проведенні розрахунків використовуються наступні вихідні дані:

- річний виробіток білка;

- кількість вихідної сировини;

- число робочих днів у році;

- апаратурно-технологічна схема виробництва білків.

На підставі прийнятої схеми вибираються наступні технологічні показники:

- число стадій вирощування білків;

- тривалість одержання білка на кожній стадії;

- вихід білка у % до маси молочної сироватки;

- ступінь розведення середовища;

- величина засіву в % до маси молочної сироватки;

- питома швидкість росту дріжджів.

На основі розрахунків (з урахуванням якості молочної сироватки і мінерального харчування) визначається витрата молочної сироватки, витрата мінерального харчування, вироблення білків по кожній стадії за добу.

Визначається витрата основної сировини і допоміжних матеріалів на річну і добову продуктивність заводу. Отримані дані використовуються для підбора і розрахунку технологічного устаткування.

Витрата молочної сироватки в кожній стадії визначається на підставі корисного обсягу апарата, призначеного для проведення даної стадії:

де М - витрата молочної сироватки, кг;

Y_П - обсяг апарата корисний, м³.

Кількість засівних дріжджів Д₀ визначається по кожній стадії, по формулі:

де Д₀ - кількість засівних дріжджів, кг;

g - величина засіву в % до маси молочної сироватки.

Вироблення білка по стадіях визначається по формулі:

де Д - вироблення білка по стадіях, кг;

В - вихід білка у % до маси молочної сироватки.

З формули основного закону експонентного росту мікроорганізмів визначається коефіцієнт швидкості нагромадження біомаси дріжджів ( модуль швидкості росту) К і коефіцієнт годинного приросту Н:

де Д₀ - коефіцієнт швидкості нагромадження біомаси дріжджів (модуль швидкості росту).

Н - коефіцієнт годинного приросту:

t - час тривалості процесу, год.

Для характеристики процесу одержання білка необхідно підрахувати нагромадження дріжджів по стадіях:

де С - нагромадження дріжджів по стадіях, кг/м³.

Річна кількість товарних циклів визначається по формулі:

де П - річна продуктивність, т

Д_т - отримано білка кг у товарній стадії з 1 - ого апарата

t - тривалість одержання білка у товарній стадії, год;

4 - число годин необхідних на звільнення апарата, його мийку і дезінфекцію.

Витрата дріжджів на засів в рік визначається по формулі:

Д_0рік = Ц_рік*Д₀ ( на 1 засів)

Стадія товарного апарата:

М = 37,8*10³ = 37800 кг

кг;

Визначаємо річну кількість циклів у рік:

Ц_рік =

Для вироблення 900 т білка буде потрібно n = 265/300 = 0,8, тобто одна технологічна лінія товарної стадії.

Усі раніше отримані дані по витраті молочної сироватки, дріжджів, нагромадженню білка дають можливість обчислити витрату молочної сироватки на вироблення 10 кг білка по формулі:

(М і Д - сума по всій технологічній стадії)

До основних матеріалів у білковому виробництві відносяться: сульфат амонію, діамоній фосфат, хлорид калію, екстракт кукурудзи.

Розрахунок кількості діамоній фосфату в кг вичислюється по формулі:

де Ф - кількість фіамоній фосфату, кг;

Д - вироблення білка у даній стадії, кг;

Р - кількість, що передбачається, Р₂О₅ у білку, %;

1,1 - коефіцієнт, що враховує надлишок Р₂О₅ у середовищі, що складає 10 % від його кількості, що утримується в білку даної стадії;

51,2 - вміст Р₂О₅ у діамоній фосфаті, %.

Розрахунок кількості діаммонію фосфату для товарного порядку:

Розрахунок кількості сульфату амонію по стадіях виробництва здійснюється по формулі:

,

де С - кількість сульфату амонію, кг;

N_2др, N_{2мол.сив..}, N_2дф - вміст азоту відповідно в дріжджах, молочній сироватці, діамоній фосфаті, %;

М - витрата молочної сироватки по стадіях, кг;

21 - вміст азоту в сульфаті амонію для товарної стадії, %.

Зразковий розрахунок задачі сульфату амонію для товарної стадії:

Розрахунок хлориду калію по стадіях виробництва, кг:

де Д₀ - кількість хлориду калію, кг;

3,5 - необхідний вміст К₂О в молочній сироватці, %;

k - вміст К₂О, що переробляє мій молочною сироваткою;

М - кількість молочної сироватки для виробництва 10 кг білка даної стадії, кг;

К₁ - вміст К₂О в хлориді калію, %.

Зразкова витрата солей хлориду калію для товарного порядку:

Використовуючи норми витрат допоміжних матеріалів на вироблення 10 кг білка, величини їх затрат у виробництві можна розрахувати на задану річну продуктивність заводу.

4.2 Тепловий баланс

З метою відведення тепла, що виділяється в результаті одержання білка, ферментери обладнанні виносними теплообмінниками. У яких культуральне середовище охолоджується водою.

Вихідні дані: середнє питоме тепловиділення - 4171 кДж/кг дріжджів;

Приріст дріжджів у ферментаторі - 800 кг/год;

Культуральне середовище охолоджується від 32 °С до 26 °С;

Початкова t охолоджувальної води 10 °С;

Кінцева t води 27 °С.

Загальна кількість тепла, що відводиться від охолоджувального середовища:

Q_біол = 4171*800 = 3336,8*1000 кДж/год

Кількість тепла, що відводиться аеруючим повітрям:

Q_пов = 54,6*4500 = 245,7*1000 кДж/год

54,6 кДж/кг - збільшення теплоємкості;

4500 км/год - кількість повітря, що надходить в апарат.

З достатньої для інженерних розрахунків точністю кількість тепла, що витрачається на нагрівання води, що доливається в апарат. Молочна сироватка і розчини живильних солей, приймається 5 % від Q_біол.

Q_жив = 0,05*3336,8*10³ = 166,8*1000 кДж/рік.

Тоді кількість тепла, що відводиться з охолоджувальною водою в пластинчастому теплообмінику:

Q_вод = Q_біол - Q_пов - Q_жив = 2924,3*10³ кДж/рік

Витрата холодної води на охолодження середовища в теплообміннику:



де і - початкова і кінцева t охолоджувальної води;

р - щільність води при середній t 998,4 кг/м³;

с - питома теплоємкість води при t 4,205 кДж/(кг*К).

Середня різниця t теплообмінних рідин:

26 °С 32 °С

живильне середовище

10 °С 27°С

Вода

Коефіцієнт теплопередачі приймаємо К = 1200 Вт/(м²*К).

Поверхня охолодження теплообмінника:

Приймаємо найближчу стандартну поверхню F = 80 м².

Продуктивність пластинчатого теплообмінника по культуральному середовищу розрухуємо по рівнянню:



Y - продуктивність теплообмінника, м³/год;

рс - відповідно щільність і питома теплоємність культурального середовища:

5. Обґрунтування економічної доцільності застосування кормових дріжджів при виробництві білка

Метою цього розділу є розрахунок економічної ефективності та строку окупності прийнятого технологічного рішення.

Для розрахунку економічної ефективності необхідно:

- вибрати аналог для порівняння з розробленим технічним рішенням;

- проаналізувати натуральні показники;

- мати дані о собівартості продукції по новому варіанту;

- порівняти витрати;

- розрахувати одноразові капітальні витрати;

- визначити економічний ефект.

Натуральними показниками з порівнянним варіантом можуть бути: потужність, витрати сировини та матеріалів, енергоємність (витрати різних видів енергії); потрібна кількість обладнання та його характеристики; трудоємкість або чисельність працюючих; тривалість циклу; показники якості продукції (ґатунку, процент браку) та процесу (процент виходу корисної речовини, глибина перетворення) та інші.

Для розрахунку результату треба чітко визначити, що дає нова розробка: або підвищення виробництва, якості продукції, або зменшення витрат. У всякому випадку треба визначити обсяг виробництва на підставі заданої потужності. Інколи результат необхідно підрахувати в обсязі не тільки одного підприємства, а навіть усієї галузі.

Оцінити ефективність капітальних вкладень - це означає вибрати з альтернативних варіантів у процесі створення нового або раніше створеного найекономічніші способи витрачання капіталу. Економічний ефект розуміють як різницю між затратами у грошовому виразі і результатами. Ефект - це корисний результат: економічний, соціальний, екологічний, науково-технічний.

Порівняння результату з витратами називається економічною ефективністю капіталовкладень.

Витрати на обладнання можуть бути визначені згідно дольових капітальних витрат, по галузі, по різноманітним виробництвам. По структурі основних фондів галузі визначаються вартість будівель, споруд та інших основних фондів. Інші капітальні вкладення визначаються як витрати, що здійснюються до виробництва. Поточні витрати визначаються згідно із структурою собівартості.

Визначаються витрати на сировину, матеріали та енергоресурси по дольовим нормам витрачення. Попередньо необхідно визначити річних обсяг випуску продукції. Чисельність працюючих визначається по типовим штатним галузевим нормативам.

5.1 Обсяг виробництва

Обсяг виробництва можна визначити за формулою (5.1):

Q₁ = А * П₁ * Т * К_вик.об, (5.1)

де А - кількість апаратів, А = 1;

П - потужність одного апарату, П₁ = 0,23 т/год;

Т - кількість робочих годин на рік;

К_вик.об - коефіцієнт використання обладнання, К_вик.об = 0,85.

Кількість робочих годин на рік розраховуємо за формулою (5.2):

Т = Т_раб * N_зм * t, (5.2)

де Т_раб - кількість робочих днів у році;

N_зм - кількість змін, N_зм = 3;

t - тривалість однієї зміни, t = 8 годин.

Розрахуємо кількість робочих днів у році за формулою (5.3):

Т_раб = Т_кіл - Т_рем, (5.3)

де Т_кіл - кількість днів у році, Т_кіл = 365 днів;

Т_рем - зупинка на капітальний і потоковий ремонт, Т_рем = 40 днів

Т_раб =365 - 40 = 325 днів.

Т = 325 * 3 * 8 = 7800 годин.

Розраховуємо обсяг виробництва:

Q₁ = 1 * 0,23 * 7800 * 0,85 = 1525 т/рік.

5.2 Розрахунок витрат на створення технічних рішень

Витрати на створення технічних рішень знаходимо за формулою (5.4)

В = В_пред + В_кап + В_інш, (5.4)

де В_пред - витрати, що здійснюються до виробництва, витрати на дослідження проектування та конструювання до упровадження;

В_кап - витрати на основні виробничі фонди;

В_інш - інші витрати.

Розраховуємо суму капітальних витрат на основні фонди (В_кап). Вартість обладнання складає 100000 грн. До цього додаємо:

- 30% на обладнання, що не враховано - 30000 грн,

- 20% на монтаж - 20000 грн,

- 43% на комунікації - 43000 грн.

В_кап = 100000 + 30000 + 20000 + 43000 = 193000 грн.

В_пред приймаються 10% від В_кап і складають 19300 грн.

В_інш приймаються 5% від В_кап + В_пред і складають 10615 грн.

Таким чином витрати на створення технічних рішень складають:

В = 193000 + 19300 + 10615 = 222915 грн.

5.3 Розрахунок показника економічної ефективності

На рівні підприємства економічну ефективність Е_пр визначають співвідношенням суми одержаного прибутку П_р до вкладеного в підприємство капіталу В за формулою (5.5):

Е_пр = (5.5)

При виробництві білка з використанням дріжджів, що приготовлені на молочній сироватці її собівартість складала С₁ = 15456,2 грн., а ціна реалізації без ПДВ - Ц₁ = 16668,4 грн.

При виробництві білка з використанням кормових дріжджів, а також внесення кукурудзяного екстракту значно покращуються вихід і якість отримання чистого білка. Собівартість такої продукції дорівнює: С₂ = 17694,2 грн./т. Ціна без ПДВ дорівнює: Ц₂ = 18923,4 грн./т.

Прибуток до введення використання нової технології складав:

П_р1 = (Ц₁ - С₁) * Q₁ = (16668,4 - 15456,2) * 1525 = 1848605 грн./рік.

Прибуток після введення використання нової технології склав:

П₂ = 0,25 т/год.

Q₂ = 1*0,25*7800*0,85 = 1657,5 т/рік.

П_р2 = (Ц₂ - С₂) * Q₂ = (18923,4 - 17694,2) * 1657,5 = 2037499 грн./рік.

Збільшення прибутку становить:

П_р = П_р1 - П_р2 = 2037499 - 1848605 = 188794 грн/рік.

Розраховуємо показник економічної ефективності:

Е_пр = 188794 / 222915 = 0,85

Е_пр співпадає з рентабельністю по економічному змісту.

Величина обернена показнику економічної ефективності відповідає строку окупності капіталовкладень Т_ок.

року.

Розрахувавши коефіцієнт економічної ефективності та строк окупності капіталовкладень ми можемо зробити висновок, що використання в якості стимуляторів росту дріжджів кукурудзяного екстракту, у результаті чого ми отримаємо чистий протеїн, є економічно доцільним.

6. Охорона праці й навколишнього середовища

6.1 Загальні питання охорони праці

Під охороною праці розуміють систему правових, соціально-економічних, організаційно - технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я й працездатності людини в процесі праці.

Ціль - визначити виробничі небезпеки й професійні шкідливості процесу для усунення нещасних випадків і виробничих захворювань робітників, аварій і пожеж.

Загальні питання охорони праці передбачені законодавством України. Основні законодавчі акти, які забезпечують правову основу охорони праці:

- Конституція України;

- Закон України «Про охорону праці»;

- Кодекс Законів про Працю;

- інші спеціальні законодавчі акти.

Основні принципи державної політики в області охорони праці відображені в статті 4 Закону України «Про охорону праці» (Прийнято Верховною радою в листопаді 2002р.):

- Пріоритет життя й здоров'я працівника стосовно результатів виробничої діяльності підприємства, повна відповідальність власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

- комплексне рішення завдань по охороні праці на основі національних програм;

- соціальний захист працівника, повне відшкодування збитку особам, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях;

- установлення єдиних нормативів по охороні праці для всіх підприємств;

- використання економічних способів керування охорони праці, проведення політики пільгового оподатковування;

- проведення навчання населення професійної підготовки й підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

організацій й об'єднань громадян, що вирішують різні проблеми охорони праці здоров'я й безпеки праці;

- міжнародне співробітництво в області забезпечення координації діяльності державних органів, установ, ласті охорони праці, використання світового досвіду організації роботи з підвищення безпеки праці.

6.2 Організація управління охороною праці в цеху для виробництва дріжджів

Відповідно до ст. 13 закону України „Про охорону праці” роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

- забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

- впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

- забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

- організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень, умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

- розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - актив підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно - правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

- здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткування та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відносно до вимог з охорони праці;

- вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.[1].

Шкідливі й небезпечні виробничі фактори.

Короткий аналіз шкідливих і небезпечних виробничих факторів, наявних в умовах експлуатації ферментатора й допоміжних пристроїв, наведені в табл. 6.1.[ 2].

Таблиця 6.1 - Небезпечні й шкідливі виробничі фактори

Шкідливі й небезпечні виробничі фактори.	Джерела їхнього виникнення.
Висока електрична напруга, V=220 - 380 B	Щит керування, електроприводи.
Вибухо - пожежонебезпека H2SO4; пил дріжджова.	Дріжджовий цех.
Шум, вібрація.	Електронасоси, вентиляційні системи.
Дріжджі кормові (горючий порошок коричневого кольору).	Цех по виробництву кормових дріжджів.
Машини, що рухаються; механізми.	Фасовочний апарат

6.3 Промислова санітарія

6.3.1 Шкідливі речовини

Шкідливі речовини, з якими доводиться працювати в цеху наведені в табл. 6.2

Таблиця 6.2 - Характеристика шкідливих речовин, застосованих у виробництві. [ 3,4,5].

Речовина	Токсичність	ПДК, мг/м3	Клас небезпеки
Сірчана кислота.	Дратує слизові оболонки ВДП, вражає печінку, викликає важкі опіки.	1,0	2
Дріжджі кормові.	Впливає на органи подиху.	0,1	1

6.3.2 Мікроклімат

Категорія виконаних робіт з енерговитрат. Параметри мікроклімату при виконанні робіт категорії - I Iа.

Оптимальні і допустимі параметри мікроклімату надаються в табл. 6.3 [6].

Таблиця 6.3

Пори року	Категорії робіт,які виконуються	Температура, 0С	Вологість, %	Швидкість повітря, м/с
		оптим	допуст	оптим	Допустимо.	оптим	Допустимо
Холодний період	Па	18-20	17-23	40-60	75	0,2	0,3
Теплий період	Па	21-23	18-27	40-60	65	0,3	0,2-0,4

6.3.3 Вентиляція

У даному виробництві використається змішаний вид вентиляції, по напрямку руху повітряного потоку застосовується припливно-витяжна вентиляція, по характері охоплення приміщення застосовується загально-обмінна вентиляція. Час дії - постійно. Опалення - центральне. [7].

6.3.4 Освітлення

Освітлення в цеху природне й штучне. Природне висвітлення одностороннє бічне. Розряд зорових робіт: ІV.

Нормативне значення коефіцієнта природної освітленості визначається по формулі:

е^ІV_н= е^ІІІ_н·m·c, %,

де m - коефіцієнт світлового клімату (m = 0,9)

с - коефіцієнт сонячного клімату (с = 0,75 - 1);

е^ІІІ_н - нормативне значення коефіцієнта природної освітленості для ІІІ пояса

е^ІІІ_н = 1,5 %.

е^ІV_н = 1,5·0,9·0,8 = 1,08 %.

Поряд із природним освітленням використається система штучного комбінованого освітлення. Використовуються лампи денного світла. Для висвітлення робочих місць використаються лампи денного світла типу ЛД-80-2.

Нормоване значення освітленості для IV розряду зорових робіт становить 200 лк. [8].

Таблиця 6.4 - Характеристики освітлення

Назва приміщення	Площа підлоги, м2	Розряд зорових робіт	Освітлення
			природне	штучне
			Вид освітлення (бічне, зверху).	КПО,%	Нормативне освітлення, Еmin, лк
Цех дріжджового заводу	600	I V	Одностороннє бічне	1,08	200

6.3.5 Джерела шуму й вібрації

До джерел шуму й вібрації ставляться вентиляційні установки,

електродвигуни, насоси. Орієнтовний рівень звукового тиску не перевищують припустимих значень 75 дБА. [9].

6.4 Електробезпечність

Рід струму - змінний, частота - 50 Гц, напруга 220/380 В. Клас приміщення по небезпеці поразки електричним токовищем -І І. [10].

6.5 Пожежна безпека

Категорія приміщення по вибухо - і пожежонебезпеки - Б. [11]. Будинок цеху ставиться до ІІ ступеня вогнестійкості. У приміщенні передбачені первинні засоби пожежогасіння: вогнегасники ВВК - 5 у кількості 6 шт. та ВП - 1 у кількості 6 шт. [12].

Табл. 6.5 - Перелік обов'язкових засобів пожежогасіння

Приміщення	Площа, м2	Первинні засоби пожежогасіння (тип)	Кількість шт.
Б	600	Порошкові: ВП - 1	6
		Вуглекислотні: ВВК - 5	6

6.6 Очищення стічних вод

На даному промисловому виробництві передбачені цехові загальнозаводські очисні спорудження. Використаються наступні засоби очищення:

- механічні (відстійники, фільтри);

- біологічні (біофільтри);

- хімічні й фізико - хімічні (нейтралізатори). [13].

Література

1. Закон України «Про охорону праці», листопад 2002 р.

2. ГОСТ 12.0.003 - 74 ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. - Введ. 01.01.76.

3. Лазарев Н. В. Вредные вещества в промышленности. - М.: Химия, 1976. - Ч. І. - 336с.

4. Лазарев Н. В. Вредные вещества в промышленности. - М.: Химия, 1976. - Ч. ІІ. - 400с.

5. Макаров Г. В. И др. Охрана труда в химической промышленности. - М.: Химия, 1980. - 568 с.

6. ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. - Введ. 01.01.89.

7. СНиП 2.04.05-91 Нормы проектирования. Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха. - М.: Стройиздат, 1991

8. СНиП II-4-79. Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования. - М .: Стройиздат, 1980. -110с.

9. ГОСТ 12.1.003-83* ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. - Введ. 01.01.1980.

10. Правила устройства электроустановок. Энергоатомиздат, 1987.

11. ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования. - Введ. 01. 07. 92.

12. ОНТП 24 - 86 МВД СССР. Общесоюзные нормы технологического проектирования. - М., 1986.

13. Родионов А.И., Клушин В.Н., Торочешников Н.С. Техника защиты окружающей среды. - М.: Химия, 1989. - 512 с.

14. Шевелуха В.С. Сельськохозяйственная биотехнология. - М: Высшая школа, 1988 г. - 416 с.

15. Патентный поиск. Дональд Оливер Хитцман. Способ получения протеина.