Мілдью винограду та заходи захисту від епіфітотій

Виноград як рослина теплого клімату, промислове вирощування якої зосереджене головним чином у південних районах. Знайомство з основами захисту винограду від мілдью. Характеристика біологічних особливостей збудника мілдью винограду Plasmoparaviticola.

Рубрика Биология и естествознание
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 19.10.2013
Размер файла 2,0 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

виноград мілдью біологічний

Виноград -- рослина теплого клімату, тому промислове вирощування його зосереджене головним чином у південних районах. Він володіє здатністю проростати на найрізноманітніших грунтах, окрім засолених та заболочених.

На Україні виноград вирощується у найрізноманітніших грунтово-кліматичних умовах, починаючи від буро-підзолистих грунтів Закарпаття та до коричневих східного Середземномор'я.

Виноград серед плодових культур займає особливе становище завдяки своєї потенційної невибагливості до ґрунтів, посухостійкості, можливості освоювати малопридатні землі та отримувати високі врожаї при дотриманні необхідних агротехнічних заходів. Вирощування такої значущої харчової і цілющою культури як виноград по всій країні - від її східних околиць до західних кордонів, до самих північних широт - це вагомий внесок у створення надійного продовольчого благополуччя, як смачний, один з найбільш цінних поживних продуктів харчування має дієтичне і лікувальне значення.

Корисні властивості винограду обумовлені вмістом у ньому великої кількості необхідних речовин і вітамінів, а саме: у винограді містяться калій, кальцій, магній, марганець, кобальт, вітаміни С, РР, Р, В1, В6, В12, фолієва кислота, каротин. Виноград багатий вуглеводами (18--20%), цукрами, органічними кислотами (яблучною, саліциловою, лимонною, бурштиновою, мурашиною й ін.). Виноград володіє високими харчовими і смаковими якостями. У винограді містяться легкозасвоювані цукри (17,5%), органічні кислоти -- винна, яблучна та інші (0,6 %), пектинові й мінеральні речовини: натрій (26%), калій (25%), кальцій (45%), фосфор (22%), залізо (0,6%), фарбувальні й ароматичні речовини і значна кількість води (80,2 %).

Найважливішою задачею в сільському господарстві є підвищення виробництва винограду. Отримати високі врожаї та якісну продукцію не можливо без застосування заходів захисту від шкідливих організмів.

Для захисту культури від шкідливих організмів розроблено і застосовується багато заходів. Але жоден з них при застосуванні окремо не здатний повністю захистити культуру, бо дія багатьох з них короткочасна, обмежується знищенням окремих шкідливих організмів або певний захід не можна в даний період застосувати. Тому існує найбільш ефективний - інтегрований захист, тобто поєднання агротехнічних, біологічних, хімічних та інших заходів захисту.

1. Основи захисту винограду від мілдью

1.1 Розповсюдження та шкодочинність мілдью

Мілдью, або несправжня борошниста роса винограду - досить поширене і шкідливе захворювання. Збудник хвороби був завезений в Європу із Америки разом з філоксеростійкими сортами в 70-х pp. XVIII століття. У 1878 р. Хвороба була виявлена на півдні Франції, а у 1880 р. та наступні роки набула розповсюдження по всій Європі, Північній Америці, Малій Азії. У 1886 р. несправжня борошниста роса з'явилась на Кавказі.

На сьогодні, вона розповсюджена у всіх зонах, де вирощують виноград: Франція, Англія, Німеччина, Іспанія, Італія, Грузія, Росія, Молдова, країни Малої Азії, виключення складають республіки Середньої Азії, де збудник розвивається слабо, через високі температури та сухість повітря, зустрічається лише в гірських районах. В Україні хвороба найбільш розповсюджена на півдні: Херсонській, Одеській, Миколаївській областях та АР Крим, а також на Закарпатті [20,21,31].

Механізм шкідливої дії патогенна на рослину виявляється у функціональних порушеннях, які виражаються в морфологічних і анатомічних змінах рослини чи її органів або в зміні їх функції.

Серед патоморфологічних змін, що викликаються збудником Plasmoparaviticolaє деформація ягід, вони зморщуються і засихають. Пагони пригнічуються у рості, втрачають гнучкість.

Фізіологічні і біологічні зміни в хворій рослині дуже різноманітні. У заражених мілдью рослин відбувається порушення водного режиму, що проявляється у зниженні тургору клітин рослин. Це пояснюється сильним розвитком патогена в тканинах і посиленого споживання ними поживних речовин.

Також відбувається порушення процесу фотосинтезу в результаті зменшення листової поверхні через відмирання частини листків чи розвиток нальотів грибів.

Мілдью є однією з найбільш шкідливих хвороб виноградної лози та спричинює великі втрати: значно знижується урожай (на 20-25%), погіршується загальний стан куща та знижується якість вина. Втрати в країнах СНД складають 30-40%[11,14,31].

1.2 Симптоми ураження винограду мілдью

Збудник мілдью - Plasmoparaviticola, який паразитує тільки на винограді.

Збудник уражує всі зелені частини рослини по мірі їх утворення: листки, грона, вусики, пагони. Особливо сильно уражуються молоді листки, суцвіття та ягоди (рис.1). Здерев'янілі надземні органи і корені не хворіють [11,21].

Рис. 1. Зовнішні ознаки ураження мілдью грон [36]

Навесні на молодих листках зверху з'являються блідо-зелені або жовтуваті плями, які згодом стають маслянистими і буріють. З нижнього боку листків у місцях плям утворюється рясний, білий, пухнастий наліт, що являє собою нестатеве спороношення збудника хвороби. Діаметр плям часто досягає 2-3 см. Цей наліт не стирається (рис.2). Осінню наліт становиться коричневим, зовсім не схожий на наліт мілдью. Наліт може з'явитися і без попереднього виникнення маслянистих плям. Це залежить від вологості. За умов тривалої посухи він не утворюється [21,22,24].

На дорослих листках мілдью викликає утворення невеликих кутастих плям (до 6 мм у діаметрі). Іноді вони оточені хлоротичною тканиною. Листя засихає й опадає, іноді спостерігається оголення пагонів. Старі листки більш стійкі до хвороби, але осінню вони втрачають цю відносну стійкість, з'являється осіння мозаїчна форма хвороби [14,31].

Рис.2. Зовнішні ознаки мілдью з нижньої сторони листка [37]

Рис.3. Зовнішні ознаки мілдью з верхньої сторони листка [37]

На зелених пагонах хвороба проявляється у вигляді продовгуватих, буруватих, трохи вдавлених плям. При ураженні верхівки пагонів новий приріст буває повторним. У вологу погоду плями вкриваються білим пухнастим нальотом. За інтенсивного розвитку хвороби пагони засихають, вусики втрачають гнучкість, стають ламкими і при надмірній вологості загнивають. Хвороба викликає побуріння та відмирання квіток і пуп'янків. На квітконіжках утворюються сіруваті або бурі, трохи вдавлені плями. У вологу погоду на хворих квітках і квітконіжках утворюється густий білуватий наліт [20,21].

Грона уражуються в різні строки. Найбільш небезпечним є період до і після цвітіння. В цей час грона мають структуру, ніби маленьких губок та добре утримують вологу. Хвороба охоплює всі частини китиці та визиває повну її загибель [31].

Ягоди, уражені збудником мілдью, набувають темно-шоколадного кольору, а навколо плодоніжки утворюється синювата смужка. Прийнято вважати, що ягоди легше уражуються збудником мілдью у молодому віці (до досягнення ними діаметру 3 мм). Згодом продихи на ягодах зникають, і вони не заражуються. Коли ягоди досягають розміру горошини, гриб ззовні уже не помітний. Ягоди набувають синюватого кольору, а потім бурого і зморщуються. Утворюються так звані шкірясті ягоди, не придатні для вживання [17,20,21].

Діагностику хвороби проводять спочатку за зовнішніми ознаками розвитку хвороби - симптомами, а потім при необхідності використовують мікроскопічний метод (будова зооспор).

1.3 Біологічні особливості збудника мілдью винограду

Збудника мілдью винограду Plasmoparaviticola має наступне систематичне положення:

Царство Гриби Mycota;

Відділ Справжні гриби Eumycota;

Клас Ооміцети Oomycetes;

Порядок ПероноспоровіPeronosporales;

Родина ПероноспоровіPeronosporaceae ;

Рід ПлазмопараPlasmopara [10,22].

Царство Mycota або Fungi (в царстві організмів з сформувавшимся ядром - Eucariota), що займає проміжне положення між царствами рослин і тварин: гриби мають схожий з рослинами тип поглинання поживних речовин, росту, але, як і у тварин, в оболонці клітин грибів присутній хітин, немає хлорофілу, в обміні речовин утворюється сечовина і запасний продукт глікоген.

Клас Ооміцети (Oomycetes) відноситься до вищих грибів, які мають добре розвинутий, розгалужений, але не септований міцелій. Характерна особливість класу -- статевий процес, що проходить по типу оогамії та в результаті якого утворюються спори спокою - ооспори, вони ж і зимують.

У представників порядку Пероноспорові (Peronosporales) вегетативне тіло ендо- та екзофітний міцелій без гаусторію. Безстатеве розмноження надане зооспорангіями з зооспорами на зооспорангієносцях.

До родини Пероноспорові (Peronosporaceae) відносяться облігатні паразити, що визивають у рослин хвороби, під назвою несправжні борошнисті роси. Вегетативне тіло - міжклітинний міцелій з куле видними та ниткоподібними гаусторіями. Статевий процес оогамія з утворенням ооспор, які зимують в рослинних рештках.

Збудник мілдью винограду Plasmoparaviticola відноситься до роду Плазмопара (Plasmopara). У грибів цього роду спороносці розгалужені, гілочки спороносців відходять під прямим кутом. Спороносці на кінці мають хрестоподібні розгалуження [10,22]. Цикл розвитку Plasmoparaviticola. Зимують ооспори в обпалому листі та грунті, які навесні проростають. Ооспори округлі, з чотиришаровою оболонкою, 25-35 мкм у діаметрі. Для проростання ооспор необхідно тривале (не менше 2-3 днів) їх набухання за температури на поверхні грунту не менше 11°С та дощу, який промочегрунт на 5-10 см. Так як, при осінній культивації можуть бути винесені уже спори, що набухли, знаходячись у вологому грунті, куди вони були заорані при весняній оранці міжрядь. Такі ооспори при випаданні дощу можуть проростати відразу. Проростаючи, ооспори розвивають по одному зооспорангію 35-55*25-27 мкм, кожен із яких утворює потому до 40-64 рухливих, з двома джгутиками зооспор 6-8*4-6 мкм. Зооспорангії, відриваючись від ростка грибниці, здатні переноситися повітряними течіями на доволі далекі відстані. Осідаючи на поверхні листя винограду, що змочені дощем чи росою, зооспорангії розтріскуються і звільняють зооспори, що в них знаходилися. Після близько півгодинного руху в краплі води зооспори втрачають рухливість, приймають округлу форму, вкриваються оболонкою, розвивають росткову трубку та проникають нею до продихів. Тут вона розвивається, утворюючи бульби (везикули). Гіфи, що розростаються з цих бульб, пронизують міжклітинники та направляють присоски (гаустогрії) в клітини рослини. Через три дні після проникнення гаусторіїв до клітини стає помітний вторинний ріст міцелію. Маленькі розгалуження гіф проростають через продихи і утворюють пучки зооспорангієносців, закінчуючи цикл розвитку. На кожному зооспорангієносці утворюється декілька зооспорангій, із яких звільняються зооспори, визиваючи повторні зараження. Це прихований, інкубаційний, період розвитку хвороби, який триває від чотирьох днів при середньодобовій температурі 21-25°С до 12- 13 днів (при 12-14°С). Після проходження інкубаційного періоду на уражених листках утворюється крупні, жовті, маслянисті плями. Наліт спороношення виходить на поверхню ураженого листка чи ягоди теж лише через продихи. Під час дощу чи в краплях роси зооспорангії утворюють зооспори (кожен зооспорангій в даному випадку утворює зазвичай 8 зооспор), які здійснюють зараження таке ж, як і первинне.

У результаті статевого процесу (злиття морфологічно різних статевих клітин - оогонія та антеридія) утворюються ооспори, які закладаються всередині листка в мілдіозних плямах. Ооспори можуть зберігатися в листках протягом декількох років.

Всього за вегетаційний період Plasmoparaviticola дає від 7 до 16 поколінь нестатевого споро ношення, що залежить від вологості та температури повітря у районі розвитку хвороби [5,10,14,20,21,22].

Первинне і вторинне ураження здійснюється зооспорами. Джерело інфекції - рослинні рештки. Спосіб проникнення збудника у рослину - активний (табл.1).

Табл.1 Біологічні особливості збудника мілдью винограду Plasmoparaviticola

Збудник

хвороби

Стадія, місце збереження інфекції і первинне джерело інфекції

Спосіб прон. в тканину рослин, час зараження органи, що вражаються, шкідливий період

Інфекція

Тривалість інкубац. періоду

Шляхи і способи розп. первинної і вторинної інфекції

Перв.

Втор.

Plasmopara

viticola

Ооспори на рослинних рештках

1 активний

2 на весні

3 усі зелені над. органи рослини

4 період вегетації

Зоос.

Зоос.

Від 4 до 13 днів, в зал. від темп. повітря

Повітряні потоки, вітер,краплі дощу

2. Основні чинники та умови розвитку епіфітотій

Умови розвитку паразита знаходяться в повній залежності від зовнішніх умов. Так, для проростання ооспор, конідій та зооспор потрібна наявність рідинно-крапельної вологи чи дуже вологий грунт. Масове зараження рослини може бути лише при випаданні опадів -роси, туману, дощу, особливо у воді, що застоялася.

Температура повітря має великий вплив на розвиток мілдью. Встановлено, що весняне відновлення хвороби проходить при температурі не нижче 11°С. Температурний режим особливо має вплив на тривалість інкубаційного періоду, тобто часу, що пройшов з моменту зараження до появи хвороби (плям). При середньодобовій температурі 21-27°С інкубаційний період триває 4-5 днів, а при 13°С - близько 12 днів. Поява конідіального нальоту можливе лише при високій вологості повітря (95-100%). При відсутності дощу чи роси утворення спороношення може затриматися на невизначений термін. У суху та вітряну погоду розвиток хвороби призупиняється. Мінімальна температура для утворення безстатевого спороношення 11-12°С, а оптимальна 18-24°С і максимальна 29-30°С. Так, за даними А.Т. Макрушиной (1950), при температурі 17,6°С вночі за дві доби утворюється 85,4% зооспорангіїв, а при 13°С - 67,6% [11,20,21,31].

Проростання зооспорангіїв та зараження рослин можуть здійснюватися при температурі не нижче 12-13 °С та наявності рідинно-крапельної вологи протягом 2-2,5 годин. Період від моменту зараження до утворення безстатевого спороношення може тривати 4-12 днів, в залежності від температури і вологи. Plasmoparaviticola в тканинах рослини може розвиватися лише за температури вище 7,9°С.

Засміченість та загущеність виноградників затримує краплинну вологу, а отже призводить до посилення ураженості мілдью [20,21].

3.Комплекс захисних заходів для запобігання розвитку епіфітотій

Першочергова задача науково обгрунтованої системи полягає в знищенні або різкому зменшенні резервації шкідливих організмів до початку розвитку рослин за умови відсутності забруднення пестицидами навколишнього середовища. Побудова таких систем досягається шляхом оптимального поєднання санітарно-профілактичних, хімічних, агротехнічних, селекційно-насіннєвих і інших захисно-господарських заходів [2].

Селекційний метод направлений на створення і упровадження хворобостійких сортів, насінницький - на отримання здорового насіння і посадочного матеріалу [12, 30].

До агротехнічного методу захисту рослин відносять перш за все на ті прийоми вирощування рослин, які створюють несприятливі умови для патогенів і підвищують стійкість рослин до захворювань. Це сівозміна, правильна обробка ґрунту, режим вологості, добриво, терміни посіву і збирання врожаю [27].

Фізичний метод включає придушення інфекції головним чином дією високої температури (наприклад, прогрівання насіння в теплій воді, обробка посадочного матеріалу сухим жаром, пропарювання ґрунту в теплицях). Механічний метод полягає у вирізці уражених хворих втеч, зачистці хворої кори, очищенні насінного матеріалу від склероціїв і т.д. [12, 26].

Біологічний метод передбачає використовування природних ворогів фітопатогенів. Розробка даного методу ведеться за напрямками: використання антагоністів, антибіотиків і гіперпаразитів [10, 22].

Антибіотики - речовини, продуковані мікроорганізмами. Вони володіють здатністю затримувати ріст і розвиток інших мікроорганізмів. У даний час в сільському господарстві використовують антибіотики тріхотецин, одержаний з гриба Trichotheciumroseum і вживаний в боротьбі з борошнистою росою огірка і іншими хворобами, і фітобактеріоміцин, продукований різними штамами актиноміцетів з групи Actinomyceslavendulae [10, 22].

Гіперпаразити - організми, здатні паразитувати на збудниках хвороб рослин і позбавляти їх життєздатності.

Хімічний метод передбачає використання спеціальних хімічних речовин для зменшення кількості патогенів - пестицидів. Хімічні речовини для боротьби з грибними і іншими хворобами називають фунгіцидами. Хімічні речовини варто використовувати лише тоді, коли решта захисних заходів не дає бажаного результату [27, 28].

Найважливішого складового комплексного захисту рослин є прогноз. За допомогою прогнозу здійснюється планування вживання хімічних засобів захисту, раціональних технологій обробітку культури в конкретних агрокліматичних умовах, використання певних стійких сортів [11].

Робота над прогнозами захворювання мілдью та сірої гнилі винограду починається з аналізування зимового періоду (чи сприятливі були умови для перезимівлі збудників), чи знищені були джерела початкової інфекції та встановлення дня первинної інфекції. Інкубаційний період хвороб визначають по сумі ефективних температур.

Серед захисних заходів, спрямованих проти сірої г та мілдью винограду, на увагу заслуговує створення та впровадження у виробництво сортів і гібридів, які виявляють, хоча й відносну, але стійкість проти даної хвороби. Це пояснюється тим, що вирощування сортів, навіть з відносною стійкістю до хвороб, може зводити майже до мінімуму проведення захисних заходів, знижувати втрати на їх проведення, підвищувати ефективність виробництва та разом з цим зменшувати забруднення навколишнього природного середовища хімічними засобами захисту рослин. Нині відомо небагато сортів винограду відносно стійких до мілдью, але широкого використання набули: Аліготе, Матрасса, Гольден Мускатний, Рубіновий Магарача, Шасла, Кишмиш Магарача, Трамінер рожевий, Ранній Віру, Кокурбілий урожайний, Ркацителі, Читіствала, Сапераві, Каберне-Совіньйон, Рислінг рейнський [7,21].

Слід приділяти особливу увагу не лише використанню стійких сортів, а й високоякісній обробці грунту в рядках та міжряддях. Відомо, що шкодочинність мілдью винограду різко підвищується при надмірно загущених посадках винограду; несвоєчасній підв'язці погонів рослини; внесенні добрив, що не збалансовані за вмістом азоту, фосфору та калію. Тому ретельне проведення зелених операцій (пасинкування, обломка, чеканка пагонів), своєчасних і якісних поливів, а також внесення органічних мінеральних добрив, що збалансовані по співвідношенню елементів живлення, збільшує стійкість рослин до хвороб і дає змогу істотно знизити запас інфекції збудників хвороб. Також потрібно обов'язково проводити оранку міжрядь, для знищення рослинних решток, на яких перезимовує збудник мілдью винограду. А весною проводити обрізку і спалювання уражених пагонів.

Нажаль, ми ще невзмозі обійтись без застосування пестицидів хімічного синтезу (хімічних засобів захисту рослин), які здатні викликати загибель збудників хвороб або порушувати їх розвиток. На сьогодні використання пестицидів у боротьбі зі збудниками хвороб винограду є найбільш дієвим та ефективним способом, хоча й не дешевим [12].

Основна мета профілактичних захисних заходів - придушення хвороби на виході з депресії і запобігання розповсюдження захворювання на здорові органи та рослини. їх проводять за допомогою викорінюючих обприскувань у вогнищах розповсюдження хвороби восени після опадання листя чи рано навесні до розпускання бруньок одним із препаратів - ДНОКом (15-20 кг/га чи 1%-й розчин препарату) або нітрафеном. При цьому ця обробка проводиться з урахуванням наявності оїдіуму, мілдью та інших хвороб [11,12]. При недостатній ефективності профілактичних заходів, а також при порушенні строків обробок по організаційним причинам хвороба буде прогресувати та будуть потрібні лікувальні заходи.

Після профілактичного обприскування проводять наступні фази розвитку культури: до цвітіння культури; після цвітіння; формування ягід "мілка горошина"; ріст ягід; пом'якшення ягід.

Проти мілдью використовують наступні фунгіциди: бордоську рідину (10- 15 кг/га мідного купоросу); Еупарен, з.п (2 кг/га); Мікал, 75% з.п (3-4 кг/га); Акробат МЦ, 69% з.п. (3-5 л/га); Дітан М-45, 80% з.п. (2-3 кг/га); Купроксат 34,5% т.пс. (3-5 л/га); Ридоміл МЦ 72% з.п. (2,5 кг/га); Сандофаном М8, 64% з.п. (2-2,5 кг/га); хлорокис міді, 90% з.п. (6 кг/га) та інші.

Норми, кратність і строки обприскувань проти мілдью залежать від умов регіону. У місцях сильного розвитку хвороби першу обробку проводять при довжині пагонів 10-15 см, другу - під час цвітіння, наступні з урахуванням періодів захисної дії фунгіциду.

Табл.2 Фунгіциди, які рекомендуються для захисту винограду від мілдью

Успеціальнійлітературі

У науковійлітературі

У списку препаратів, дозволених до використання в Україні

ДНОК 1%; топаз (0,25 л/га); ридомілголд МЦ, 68% в.г. (2,5 кг/га); квадріс 250 SC(0,6 л/га); тіовітджет, 80% в.г. (4 кг/га); абіга-пік (7,8 л/га) [4, 12, 25, 27, 331].

ДНОК 1%; Купроксат, 34,5% (5), Хлорокисміді, 90% з.п. (4-6 кг/га); Блу бордо, 77% в.г. (5) [1, 2, 3, 6, 7, 32, 34].

Акробат МЦ, в.г. (2); Блу бордо, 77% в.г. (5) Делан, 70% в.г. (0,5-1) Ефаль, 65% в.р.к. (3-4) Ефатол, 80% з.п. (2-3) Квадріс250 SC(0,8) Купроксат, 34,5% к.с.(3-5), Метеор, 77% з.п. (3) Ридомілголд МЦ, 68% в.г. (2,5); Стробі, в.г. (0,3) Танос 50, в.г. (0,4-0,45) Тіофен, 70% з.п. (1-1,5) Топаз, 10% к.з. (0,3-0,4), Хлор.і, 90% з.п. (6) та ін. [20].

Табл.3. Технологічна карта захисних заходів, які проводяться на винограді проти мілдью

Дослідний варіант

Період спокою

1. ДНОК, 1 %

До цвітіння винограду

2. Фалькон, 0,3 (тебуконазол + тридименол + спироксамин)

4. Антракол, 1,5 (пропинеб) + Байлетон, 0,2 (триадимефон)

5. Флінт, 0,250 (трифлоксистробин)

Після цвітіння винограду

6. Флінт, 0,250 (трифлоксистробин)

Ягода дрібна горошина

7. Антракол, 1,5 (пропинеб) + Байлетон, 0,2 (триадимефон)

Період активного росту ягід

8. Фалькон, 0,3 (тебуконазол + триадимефон + спироксамин) + Антракол, 1,5 (пропинеб)

9. Флінт, 0,250 (трифлоксистробин)

Початок дозрівання винограду

10. Эупарен М, 2,0 (толилфлуанид) + Байлетон, 0,2 (триадимефон)

11. Тельдор, 1,0 (фенгексамид)

4. Спеціальна частина

4.1 Місце та умови проведення досліджень

Досліди проводилися на території ДП «ДАФ ім.Солодухіна». Землі господарства розташовані в другому (південному ) агрокліматичному районі Херсонської області,клімат якого помірно жаркий, дуже посушливий з м'якою зимою.

За багаторічними даними середньорічна температура повітря становить + 22,9оС, найхолодніший місяць - січень з середньомісячною температурою повітря + 9,8оС.

Переважними вітрами на території господарства є вітри північно-східного напрямку (суховії), що часто переходять в бурі.

Опадів випадає в середньому за рік 343мм, а за вегетаційний період 220-250мм. Абсолютний мінімум опадів - 218мм максимум -629мм. Найбільша кількість опадів випадає в червні - липні - 42-39мм, а менше всього в лютому - 16мм.

Сніговий покрив неглибокий.За зиму спостерігається близько 20-30 днів з сніговим покривом висотою 4-5см. Ґрунти в зимовий період промерзають в середньому на 30см.

Суми активних температур досягають3350.Середня тривалість без морозного періоду 230 днів, вегетаційного- 195 днів.

Починається вегетація насаджень в кінці третьої декади березня і закінчується у першій декаді листопада. Весняні заморозки спостерігаються до другої декади квітня, а перші осені починаються в другій декаді жовтня. Таким чином територія господарств характеризується дуже теплим посушливим кліматом з недостатньою кількістю опадів, високою річною температурою повітря,значним випаровуванням, сильними і тривалими вітрами що обумовлює гострий дефіцит вологи у ґрунті необхідної для росту і розвитку рослин, особливо для культур з неглибоким розміщенням кореневої системи.

Табл. 4 Метеорологічні показники метеостанціям. Херсон

Показники

квітень

травень

червень

липень

серпень

вересень

Середньобаг.

температура повітря, оС

9,1

15,3

19,2

22,0

20,7

15,8

кількість опадів, мм

32,5

34,2

28,9

36,2

45,3

23,4

2012 р.

температура повітря, оС

13,9

17,3

21,7

24,6

25,9

16,9

кількістьопадів, мм

46,1

69,8

54,4

39,6

54,0

19,0

4.2 Задачі та методика досліджень

Результати випробувань фунгіциду Медян Екстра 350 SC., К.с.в захисті винограду від мілдью з урахуванням технології вирощування культури у 2012 році.

1. Місце проведення випробувань - ДП «ДАФ ім.Солодухіна» (Херсонська область, Каховський район, с.Дніпряни).

2. Випробуваний препарат - Медян Екстра 350 SC., К.с., фунгіцид для захисту винограду від мілдью (Plasmoparaviticola), представлений для випробувань фірмою Органіка-Азот СА, Польща.

3. Культура - виноград: Сорт - Піно чорний, підщепа - Берландіері х РіпаріаКобера 5 ББ. Рік закладку досліджуваної ділянки - 2000; схема посадки - 3х1, 5 м. Культура неукривна, неполивна.

4. Грунти досліджуваної ділянки -чорнозем південний середньосуглинистий на лесовидному суглинку. Потужність гумусових горизонтів - 64-68 см. Грунт не засолений. Вміст гумусу - 1,39%, pHгрунту - 6,7. Вміст у грунті (на 100 г) азоту - 1,39 мг; фосфору - 26,24 мг; калію - 31,50 мг.

5. Агротехнічні заходи, що проводяться на дослідній ділянці, загальноприйняті в даній зоні виноградарства. Були проведені: П'ятикратне розпушування міжрядь і культивація, триразова ручна прополка в рядах, обрізка (березень), суха підв'язка (березень), дві уламки (травень-червень), дві зелені підв'язки пагонів.

6. Захист від хвороб і шкідників однаковий для всіх варіантів досвіду.

7. Вид досліджень - польовий виробничий досвід.

8. Площа варіанту - 0,6 га, досліджуваної ділянки - 3 га.На кожному варіанті було виділено 60 облікових кущів (по 20 рослин в кожній з трьох повторностей).

9. Перші три обприскування були проведені Медян Екстра 350 SC., К.с., два наступних - Танос, в.г., в нормі 0,4 кг/га. Схема досліду представлена в таблиці 1.

10. Норма витрати робочої рідини - 600-1000 л / га.

11. Строки застосування препаратів:

перша обробка - 18 червня - після цвітіння; друга і третя обробки - 4 і 21 липня - активне зростання ягід. 6 та 13 серпня на варіантах 2-5 були проведені обприскування Танос, в.г. (0,4 кг / га).

12. Спосіб застосування - суцільне тракторне обприскування.

13. Тип і марка обприскувача - ОВТ-1В, ширина захвату 6 м.

Табл. 5. Схема досліду

Варіантидосліду

Діючі

речовини

Норма, кг/га

Кількість обробок

Об'єктборотьби

I. Контроль

без обробокпротимілдью

II. Медян Экстра350 SC., к.с.

хлороксид міді, 350 г/л

2,0

3

мілдью

III.МедянЭкстра350 SC., к.с.

хлороксид міді, 350 г/л

2,5

3

мілдью

IV.МедянЭкстра350 SC., к.с.

хлороксид міді, 350 г/л

3,0

3

мілдью

V.МедянЭкстра350 SC., к.с.

хлороксид міді, 350 г/л

3,5

3

мілдью

VI. Эталон: Медян Екстра 350 SC., к.с.

хлороксид міді, 350 г/л

3,75

3

мілдью

14. Обліки розвитку мілдью проводили 5 разів за сезон: перший - до закладки досвіду, другий і третій - у період активного росту ягід, через 14 днів після другої та третьої обробки Медян Екстра; четвертий - через 14 днів після проведення останнього обприскування проти мілдью, п'ятий - перед збиранням врожаю, збирання врожаю - 10 вересня.

4.3 Результати досліджень

Одиничні плями мілдью на контролі були зафіксовані 21 червня. На оброблених варіантах перші візуальні ознаки розвитку мілдью були відзначені на 15 днів пізніше, ніж на контролі. У третій декаді липня на контролі було уражено 100% кущів. На тлі проведення захисних заходів відсоток уражених кущів не перевищував 20. У період збирання врожаю візуальні ознаки розвитку інфекції відзначали на контролі на 65% листя і 38% грон. Використовувані на варіантах II-V фунгіциди стримували поширення інфекції. Перед збиранням врожаю відсоток уражених рослин на цих варіантах становив 30,0-37,5. Ступінь ураження листя і грон на момент збирання врожаю на варіантах II-V була нижчою, ніж на контролі в 9-23 і 5-14 разів (табл.6). У період проведення обліків 3 і 26 серпня не було відзначено істотної різниці між варіантами з різними нормами витрати Медян Екстра, за показниками розвитку хвороби на листках і грона. Різниця між варіантами II-IV та V (еталон) була також не істотної протягом усього періоду вегетації виноградного рослини. Істотні відмінності між варіантами II-V за показниками інтенсивності розвитку захворювання були відзначені тільки в період збирання врожаю, через 28 днів після проведення останньої обробки проти мілдью.

Табл. 6 Динаміка розповсюдження мілдью за варіантами досліду

Варіанти досліду

Розповсюдження, %,

на листі

на гронах

18.07

03.08

26.08

09.09

18.07

03.08

26.08

09.09

I. Контроль

14,6

31,2

45,3

65,1

5,6

11,8

27,9

37,8

II. Медян Экстра, 2,0 кг/га

1,4

2,9

5,9

9,8

0,0

1,5

4,6

8,1

III. Медян Экстра, 2,5 кг/га

1,1

2,7

5,1

7,2

0,0

1,2

3,2

6,7

IV. Медян Экстра, 3,0 кг/га

0,7

2,7

5,3

6,7

0,0

0,0

2,9

6,2

V. Медян Экстра, 3,5 кг/га

0,6

2,8

4,8

6,3

0,0

0,0

2,5

5,8

VI.Эт.: Медян Экстра, 3,75 кг/га

0,3

2,4

4,2

5,9

0,0

0,0

2,6

5,4

Ефективність дії випробуваного препарату при захисті листового апарату була високою протягом усього періоду проведення захисних заходів (табл.7). Цей показник, при середньому рівні розвитку захворювання на контролі - 9,8%, становив на 18 липня 93,1-96,1%; через 14 днів після третин обробки, при високому рівні розвитку мілдью, ефективність дії склала 90,8-93,9%. Ефективність дії МедянЕкстра при захисті грон у всіх досліджуваних концентраціях також була високою протягом усього періоду захисної дії застосовуваного фунгіциду і склала 89,8-100%.

Отримані дані були на рівні ефективності еталонного варіанту, яка склала 94,9-95,4% на листах і 100% на гронах.

Табл. 7 Ефективність дії захисту від мілдью

Варіанти досліду

Ефективність дії, %

на листі

на гронах

18.07

03.08

26.08

09.09

18.07

03.08

26.08

09.09

II. Медян Экстра, 2,0 кг/га

93,1

90,8

92,0

88,5

100

89,8

89,0

81,4

III. Медян Экстра, 2,5 кг/га

93,1

93,9

93,9

90,5

100

94,9

88,1

85,0

IV. Медян Экстра, 3,0 кг/га

96,1

93,9

93,4

92,9

100

100

90,7

85,0

V. Медян Экстра, 3,5 кг/га

96,1

93,9

94

95,6

100

100

100

100

VI. Эт.: Медян Экстра, 3,75 кг/га

95,4

94,9

95,3

95,6

100

100

89,8

92,8

Збирання врожаю було проведено 10 вересня. Показники врожаю винограду і масової концентрації цукрів (табл.8) на досліджуваних варіантах були на рівні виробничого еталону (різниця - у межах похибки досліду). Контрольний варіант (без обробок) істотно відрізнявся (був нижче) від варіантів II-III та виробничого еталона за показниками середньої маси грона і урожаю, зібраного з одного куща.

Табл. 8 Урожай і його якість

Варіанти досліду

Середня маса грона, г

Кількість грон, шт./кущ

Урожайність, кг/кущ

Масова концентрація

цукрів, г/100 см3

Титрув. кислот, г/дм 3

I. Контроль

122,0

37,0

4,5

19,0

7,3

II. Медян Экстра, 2,0

156,7

34,6

5,4

21,7

6,7

III. Медян Экстра, 2,5

162,3

35,3

5,8

21,8

6,7

IV. Медян Экстра, 3,0

158,7

35,1

5,6

21,6

6,8

V. Медян Экстра, 3,5

159,4

35,4

5,7

21,7

6,7

VI.Эталон: Медян Экстра, 3,75

165,3

35,8

5,9

21,5

6,7

Дані отримані на тлі однаковою потенційної продуктивності облікових рослин по всіх варіантах досліду (табл.8). Різниця між обробленими варіантами за показниками масової концентрації цукрів і титрувальних кислот була не суттєвою, у межах похибки досліду.

Висновок

Виноград вирощувався ще нашими предками. Навіть у стародавній Греції і Римі він дуже цінувався як ягода, що дає хмільний і корисний напій - вино. Він дотепер не втратив свого значення і вирощується як високорентабельна культура. Але, на жаль, багато врожаю втрачається від грибних хвороб, основними з яких є мілдью, антракноз, оїдіум, сіра гниль та ін. Але найбільш небезпечними в умовах України є мілдью, яка призводять не лише до зменшення врожаю, а й до погіршення його якості, що суттєво знижує прибутки господарств.

Мілдью (збудник Plasmoparaviticola) проявляється на всіх зелених надземних органах рослин. Навесні на молодих листках зверху з'являються блідо-зелені або жовтуваті плями, які згодом стають маслянистими й буріють. З нижнього боку листків у місцях плям утворюється рясний, білий, пухнастий наліт, що являє собою нестатеве спороношення збудника хвороби. Ягоди набувають темно-шоколадного кольору, а навколо плодоніжки утворюється синювата смужка.

Тому дуже важливо впроваджувати інтегровані системи захисту винограду від хвороб. Основними заходами захисту є виведення стійких сортів та всі агротехнічні та господарські заходи, направлені на вирощування рослин з ажурною, добре провітрюваною кроною (розташування виноградників уздовж панівних вітрів, штамбові формування, дозоване навантаження кущів вічками, своєчасна обломка, чеканка та підв'язування зелених пагонів).

Відносно стійкими до мілдью сортами є Аліготе, Нягра, Каберне-Совіньйон, Восток, Антей магарачський, Восторг, Молдова, Муромець, Ркацителі, Ізабелла, Лідія, Декабрський, Сапераві, Рислінг рейнський та інші.

Необхідно проводити профілактичні та основні обприскування рекомендованими препаратами. Лише застосовуючи в комплексі всі захисні заходи, можна досягти бажаних результатів - захисту винограду від хвороб та, відповідно, отримання високих урожаїв.

Список використаної літератури

1.Агапова С.И., Бурдинская В.Ф., Толокова Р.П., Дубовой М.П. Системи защитывиноградников // Защита и карантин растений. - 2003. - № 3.-С.27.

2.Астарханова Т.С. Фунгициды на виноградниках Дагестана // Защита и карантин растений. - 2006. - № 10. - С. 35-36.

3.Баликіна О.Б. Надійний і ефективний захист винограду // Пропозиція. - 2005. - № 2. - С. 78-79.

4.Болезнисельскохозяйственных культур: в 3-х т. Т.З. Болезниовощных и плодовых культур / Под ред. В.Ф. Пересыпкина. - К.: Урожай, 1991.-206 с.

5.Борисовский Н.Я., Галушенко В.Т., Стеценко В.М., Держаков Н.В. Ваш виноградник. - Донецк: Отечество, 1998. - 336 с.

6.Бурдинская В.Ф., Толокова Р.П. Каксохранить урожай винограда на Дону // Защита и карантин растений. - 2005. - № 4. - С. 60-61.

7.Быстрая Г.В. Защитавиноградников от вредителей и болезней // Защита и карантин растений. - 2004. - № 9. - С. 58-59.

8.Глагола І.А. Виноградарство. - К.: Урожай, 1994. - 128 с.

9.Горленко М.В. Сельскохозяйственнаяфитопатология. - М.: Высшая школа, 1968.-436 с.

10.Дементьева М.И. Фитопатология. - М.: Агропромиздат, 1985. -

397с.

11.Доброзракова T.J1. Сельскохозяйственнаяфитопатология. - Л.: Колос, 1966.-328 с.

12.Довідник із захисту рослин / За ред. М.П. Лісового. - К.: Урожай, 1999.-744 с.

13.Дьяков Ю.Т., Дементьева М.И., Семенкова И.Т. и др. Общая и сельскохозяйственнаяфитопатология. - М.: Колос, 1984. - 495 с.

14.Жуков А.И., Перов Н.Н., Ильяшенко О.М. Привитая культура винограда. - М.: Росагропромиздат, 1989. - 160 с.

15.Журин А.Б., Рубин С.М. Справочноепособие по виноградарству. - М.: Колос, 1973.-240 с.

16.Коваль Н.М., Комарова Е.С., Мартьянова О.А. Настольная книга виноградаря. - К.: Урожай, 1989. - 208 с.

17.Лазарев A.M. Грибныеболезнивинограднойлозы // Защита и карантин растений.- 2006. - № 2. - С. 64-65.

18.Микроорганизмы - возбудителиболезнейрастений / Под ред. В.И. Билай. - К.: Наукова думка, 1988. - 552 с.

19.Мир растений. Т. 2. Грибы / Под ред. М.В. Горленко. - М.: Просвещение, 1991. - 475 с.

20.Перелік пестицидів та агрохімікатів, дозволених для використання в Україні. - К.: Юнівест Маркетинг, 2006.

21.Пересыпкин В.Ф. Сельскохозяйственнаяфитопатология. - М.: Колос, 1982.-512 с.

22.Полкова К.В. Общаяфитопатология. - М.: Агропромиздат, 1989. - 399 с.

23.Родигин М.Н. Общаяфитопатология. - М.: Высшая школа, 1978. - 365 с.

24.Руководство по виноградарству / Под ред. Р.Т. Рябчун. - М.: Колос, 1981.-288 с.

25.Серпуховитина К.А., Морозова Г.С., Смольякова М.М. Промьішленное виноградарство. - М.: Агропромиздат, 1991. - 287 с.

26.Справочник по виноградарству / Под ред. Л.Т. Никифоровой. - К : Урожай, 1988.-208 с.

27.Справочник по защитерастений / Под ред. Б.М. Литвинова. - Харьков: Прапор, 1989. - 239 с.

28.Справочник по защитерастений / Под ред. Ю.Н. Фадеева. - М.: Агропромиздат, 1985. -415 с.

29.Технологиявозделывания и использованиевинограда / Под ред. З.А. Верновского. - М.: Агропромиздат, 1990. - 303 с.

30.Трошин Л.П., Свириденко Н.А Устойчивыесортавинограда. - Симферополь: Таврия, 1988. -208 с.

31.Черемисинов Н.А. Общаяпатологиярастений. - М.: Вьісшая школа, 1973.-352 с.

32.Талаш А.И., Дробот К.О., Новак А.П. Абига-пик - перспективний фунгицид на виноградниках // Защита и карантин растений. - 2006. - № 3. - С. 37-38.

33.Чичинадзе Ж.А., Якушина Н.А., Скориков А.С., Странишевская Е.П. Вредители, болезни и сорняки на виноградниках. - К.: Аграрна наука, 1995.-304 с.

34.Шеренговой П.З. Болезнивинограда // Настоящийхозяин. - 2006. - № 9. - С. 11-13.

35.Яковлева Н.П. Фитопатология - программированноеобучение. - М.: Колос,1983.-271с.

36.http://www.vashsad.ua/plants/room_plants/vermin/articles/show/8101/

37.http://vinograd.info/spravka/slovar/mildyu.html

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Характеристика найбільш поширених представників родини Орхідних у природі, еколого-ценотичні властивості їх популяцій, основні заходи охорони та захисту. Особливості розмноження та вирощування орхідей. Колекція Орхідних в ботанічному саду м. Києва.

    курсовая работа [55,4 K], добавлен 21.09.2010

  • Загальна характеристика та класифікаційні групи отруйних рослин. Адаптований перелік родів і лікарських видів, що найчастіше відносять до отруйних. Токсикологічна класифікація отруйних рослин та механізми токсичного захисту. Запобіжні заходи при отруєнні.

    курсовая работа [1006,9 K], добавлен 22.01.2015

  • Аналіз особливостей використання і вирощування субтропічних та тропічних плодових рослин в кімнатних умовах. Характеристика видового різноманіття таких рослин, методів вирощування і догляду за ними. Відмінні риси родини Рутових, Бромелієвих, Гранатових.

    курсовая работа [57,0 K], добавлен 21.09.2010

  • Поняття водоростей як збірної групи нижчих рослин, життя якої пов'язане головним чином з водним середовищем. Основні відділи рослин: евгленові, синьо-зелені, жовто-зелені, золотисті, діатомові, пірофітові та червоні. Роль водоростей у житті людини.

    реферат [13,8 K], добавлен 11.04.2012

  • Умови вирощування та опис квіткових рослин: дельфініума, гвоздики садової, петунії. Характерні хвороби для даних квіткових рослин (борошниста роса, бактеріальна гниль, плямистісь). Заходи захисту рослин від дельфініумової мухи, трипсу, слимаків.

    реферат [39,8 K], добавлен 24.02.2011

  • Аналіз морфо-біологічних особливостей комах-запилювачів, визначення їх різноманітності. Пристосування ентомофільних рослин і комах до запилення. Характеристика комах-запилювачів з ряду Перетинчастокрилих. Роль представників інших рядів в запиленні рослин.

    курсовая работа [3,1 M], добавлен 21.09.2010

  • Дослідження особливостей будови сукулентів: стеблових, що зберігають вологу в потовщеному ребристому стеблі; листкових, що зберігають вологу в товстому листі. Каудексоформні рослини - сукулентні рослини, адаптовані до посушливого клімату й умов ґрунту.

    презентация [7,5 M], добавлен 26.02.2013

  • Біологічний колообіг речовин і участь в ньому рослин. Вищі рослини як генератори органічної речовини в ґрунтоутворенні та концентратори зольних елементів й азоту в грунті. Рослинний покрив - захисний бар’єр грунту від ерозії, її види та медика захисту.

    реферат [2,6 M], добавлен 09.02.2015

  • Стовбурові клітини як прародительки всіх без винятку типів клітин в організмі, знайомство з функціями. Загальна характеристика методу виділення клітин, вирощування органів на поживних середовищах. Аналіз найвідоміших прикладів наукових досягнень.

    презентация [871,2 K], добавлен 02.02.2014

  • Дослідження морфологічних та екологічних особливостей, фармакологічного застосування пеларгонії. Вивчення способів розмноження, вирощування та догляду за рослиною. Характеристика хвороб та шкідників квітки, методів лікування, використання в озелененні.

    дипломная работа [1,5 M], добавлен 29.11.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.