Фауна та біологія бабок Odonata лісостепової зони Рівненської області

Рис. 5. Життєвий цикл бабок

1 -- яйце; 2 -- передличинка; 3 -- личинка; 4 -- личинка останнього віку; 5 -- линяння; 6 -- імаго; 7 -- парування; 8 -- відкладка яєць.

Цікаво, що біля водойм спостерігається, як правило, більша кількість самців, ніж самок. Самки знаходяться більшу частину часу на певній відстані від водойми і підлітають до водойми лише для парування та відкладки яєць. Самці багатьох видів територіальні, тобто охороняють ділянки біля водойм від інших самців свого чи близьких видів та намагаються спаруватись із самицями свого виду, які з'являються в межах території, що охороняється.

Процес парування у бабок досить незвичайний. Самець переслідує самку в польоті або знаходить її серед прибережної рослинності, захоплює її ногами з боків і, утримуючи в такому положенні, фіксує своїми щипцеподібними анальними придатками за голову (представники різнокрилих) чи передньогруди (представники рівнокрилих). У такому положенні, що називається тандемом, пара може літати.

Після формування тандему самець підгинає кінець черевця вперед, щоб наповнити спермою свої вторинні копулятивні органи, що знаходяться на вентральному боці другого сегмента черевця. Після того, як самець розправляє черевце, самиця згинає своє черевце вперед і сполучає свої копулятивні органи з вторинними копулятивними органами самця. В цьому положенні, які називається кільцем, самець переносить сперму в статеві органи самиці. Цікаво, що самці багатьох представників підряду рівнокрилих спочатку видаляють сперму попередніх партнерів із статевих органів самиці (фото В. 11).

Яйця запліднюються самкою вже після копуляції під час відкладки яєць. Тривалість парування значно варіює у різних видів від декількох секунд (Libellula depressa, L. quadrimaculata) до трьох годин (Ischnura elegans). У видів із нетривалим паруванням останнє повністю відбувається в польоті. У видів із тривалим паруванням після короткого польоту в тандемі власне парування проходить на рослинності. Невдовзі після парування настає яйцекладка.

Відрізняють так звану ендофітну яйцекладку, коли яйця відкладаються самкою в живі рослини або в гниючі рештки рослин (представники рівнокрилих та різнокрилі бабки родини Aeshnidae). При цьому самиці протикають спеціалізованим яйцекладом із гострими верхніми та нижніми стулками тканини рослин і вводять у прокол від одного до чотирьох яєць.

Інші види характеризуються екзофітним типом яйцекладки, коли яйця відкладаються або у воду, або на водорості чи мул у прибережній зоні водойми. Представники родини Cordulegastridae відкладають яйця в польоті між камінням на дні струмка.

Самиці деяких представників рівнокрилих повністю опускаються під воду, де вони можуть знаходитись багато хвилин. Їхня поверхня здатна утримувати повітряну плівку завдяки спеціалізованій мікроскульптурі та гідрофобним властивостям кутикулярних восків. Нерідко яйцекладка відбувається у супроводі самця. У деяких видів, таких як представники родів Platycnemis, Coenagrion, Pyrrhosoma, пара залишається під час яйцекладки в положенні тандема. У представників роду Sympetrum самець допомагає самці при «розсіюванні» яєць у польоті, розгойдуючи самку вгору-вниз. У представників роду Orthetrum тандем розривається перед відкладкою яєць, проте самець залишається поблизу самиці під час яйцекладки, охороняючи її від посягань інших самців.

У залежності від виду, пори року та співвідношення температур, личинки вилуплюються з яєць вже через декілька днів після відкладки. У багатьох видів це відбувається лише наступної весни.

Личинки бабок, на відміну від імаго, намагаються уникати світла. Вони можуть жити серед водяної рослинності, повністю чи частково зариватись у мул, полюючи на здобич -- личинок водяних комах, черв'яків, рачків, мальків риб. Якщо здобич наближається на певну мінімальну відстань до личинки, остання ударом так званої маски (видозміненої нижньої губи), озброєної міцними шипами та хетами, хапає жертву. Захоплення відбувається з блискавичною швидкістю завдяки гідравлічному механізму та з дивовижною точністю завдяки добре розвинутому зоровому аналізатору фасеткових очей.

Через певні проміжки часу личинки линяють та ростуть, поки нова кутикула повністю затвердне. Після кожного линяння крилові придатки стають все більш помітними. Кількість линянь, що є постійною у кожного виду, варіює від 7 до 15 у різних видів. Личинковий цикл у різних видів варіює від декількох місяців до п'яти років. Стадія лялечки у бабок відсутня; з личинки останнього віку відроджується імаго. Коли личинка досягла останнього віку, вона виходить із води, міцно зачіплюється за субстрат, наприклад, стебла рослин, каміння, та перетворюється на імаго.

Під час останнього линяння шкірка в спинній частині личинки лопається, спочатку висуваються назовні голова, груди та частина черевця, а за ними -- ноги. Потім личинка тримається міцно ногами за субстрат і витягає назовні задню частина черевця, залишаючи на субстраті тільки личинкову шкірку, так званий екзувій. Безпосередньо після виходу імаго має м'яку кутикулу та досить тьмяне забарвлення тіла. Тільки представники роду Sympecma зимують на стадії імаго. Інші представники зимують на стадії яйця, або личинки, як правило, у воді, хоча іноді і в пересохлих водоймах.

Завдяки тому, що яйця більшості бабок витримують пересихання і вимерзання, бабки здатні заселяти водойми, що промерзають взимку. За останні декілька десятків років було відмічено просування навіть деяких південних видів (Erythromma viridulum, Orthetrum albistylum) далі на північ, що можна пояснити пом'якшенням зимових температур.

Коли покриви личинки підсихають, тріскаються на спинній стороні грудей та голови, звідти починає виходити імаго. Цей процес у Різнокрилих бабок (Anizoptera) триває до кількох годин, причому імаго спочатку вигинається назад, а потім, витягнувши останні сегменти черевця зі шкірки займає вихідне положення. У Рівнокрилих бабок (Zygoptera) окрилення займає значно менше часу і рухи бабки спрямовані паралельно опорі. Тіло імаго спочатку вологе, бліде і певний час бабка не в змозі літати. Перші спроби до польоту відбуваються приблизно через годину, а покриви стають твердими лише через 4-7 годин після вилуплення. Нерідко весною можна спостерігати масове окрилення бабок поблизу водойм, коли напівводяна рослинність та береги щільно засіяні екзувіями.

Фаза личинки може тривати від 1 до 3 років, що залежить від видових особливостей та умов довкілля. Коли личинка досягає останньої стадії розвитку, вона стає малорухливою та майже не живиться. Згодом доросла личинка залишає водойму, виповзаючи на стебла напівводяних рослин, камені, траву. Іноді личинки відповзають від водойм на відстань до 10 м. Певний час личинка не рухається, дихаючи атмосферним повітрям.

Деякі види бабок схильні до міграцій. На території України неодноразово було відмічено масові перельоти Libellula quadrimaculata. Hemianax ephippiger із Середземномор'я та Північної Африки при сприятливому напрямку вітрів може досягати майже центральних областей України, де за відповідних погодних умов може також розмножуватись.

Імаго полюють на літаючих комах: мух, комарів, дрібних жуків та метеликів, а також на менших за розміром бабок. Жертва, як правило, захоплюється ногами, що завдяки своїй конструкції та озброєнню довгими шипами функціонує як ловильний кошик. Потім жертва переноситься до ротових органів.

Рівнокрилі та різнокрилі бабки з родини Libellulidae з'їдають здобич, сидячи на рослинності, в той час як більшість різнокрилих роблять це в польоті. Личинки бабок можуть поїдатись водяними птахами, рибами, хижими комахами, такими як водяні скорпіони, клоп-ранатра, жуки-плавунці тощо. Багато дорослих бабок гинуть у сітках павуків. Жаби та водоплаваючі птахи належать до основних ворогів бабок. Дрібні їздці-яйцеїди відкладають свої яйця в яйця бабок [67, 68, 89, 90].

бабка одоната рівненський біоценоз



Розділ 5. Систематичний покажчик видів

Ряд Бабки (Odonata)

Підряд Рівнокрилі бабки (Zygoptera)

Родина Красунєві (Calopterygidae)

Рід Красуня (Calopteryx)

1. Красуня блискуча (Calopteryx splendens Harris, 1782)

2. Красуня-діва (Calopteryx virgo Linnaeus, 1758)

Родина Люткові (Lestidae)

Рід Сіролютка (Sympecma)

1. Сіролютка руда (Sympecma fusca v. d. Linden, 1823)

Рід Лютка (Lestes)

1. Лютка зелена (Lestes viridis Vander Linden, 1825)

2. Лютка-наречена (Lestes sponsa Hansemann, 1823)

3. Лютка ясно-зелена (Lestes virens Charpentier, 1825)

Родина Стрілки (Coenagrionidae)

Рід Тонкохвіст (Ischnura)

1. Тонкохвіст елекантний (Ischnura elegans v. d. Linden, 1823)

2. Тонкохвіст маленький (Ischnura pumilio Charpentier, 1825)

Рід Стрілка (Coenagrion)

1. Стрілка чудова (Coenagrion puchellum v. d. Linden, 1823)

2. Стрілка-дівчина (Coenagrion puella Linnaeus, 1758)

Рід Червоноочка (Erythromma)

1. Червоноочка-наяда (Erythromma najas Hansemann, 1823)

Підряд Різнокрилі бабки (Anisoptera)

Родина Дідкові (Gomphidae)

Рід Дідок (Gomphus)

1. Дідок звичайний (Gomphus vulgatissimus Linnaeus, 1758)

Родина Коромисла (Aeschnidae)

Рід Короткочеревець (Brachytron)

1. Короткочеревець лучний (Brachytron pratensis Mueller, 1768)

Рід Коромисло (Aeschna)

1. Коромисло мале (Aeschna mixta Latreille, 1805)

2. Коромисло велике (Aeschna grandis Linnaeus, 1758)

3. Коромисло очеретяне (Aeschna juncea Linnaeus, 1758)

Родина Бабкові (Libellulidae)

Рід Бабка (Libellula)

1. Бабка плоска (Libellula depressa Linnaeus, 1758)

2. Бабка чотириплямиста (Libellula quadrimaculata Linnaeus, 1758)

Рід Тонкочеревець (Sympetrum)

1. Тонкочеревець звичайний (Sympetrum vulgatum Linnaeus, 1758)

2. Тонкочеревець криваво-червоний (Sympetrum sanguineum Mueller, 1764)

3. Тонкочеревець чорний (Sympetrum danae Sulzer, 1776)

Рід Рівночеревець (Othetrum)

1. Рівночеревець решітчастий (Orthetrum cancellatum Linnaeus, 1758)



Розділ 6. Еколого-біологічна характеристика бабок лісостепової зони Рівненської області

6.1 Особливості біології зареєстрованих видів

Дослідження, проведені в 2007-2008 роках дали змогу встановити, що фауністичний комплекс бабок лісостепової зони Рівненської області складає 22 види, які належать до 12 родів: Calopteryx, Sympecma, Lestes, Ischnura, Coenagrion, Erythromma, Gomphus, Brachytron, Aeschna, Libellula, Sympetrum, Othetrum. 1 вид - Sympecma fusca є новим для даного району.

Підряд Рівнокрилі бабки (Zygoptera)

Родина Красунєві (Calopterigidae)

Це комахи середніх розмірів. Тіло і крила металічно-сині або зелені, з бронзовим блиском. Жилки крил дуже густі. Живуть біля різних водойм. Самка відкладає яйця в тканини водяних рослин. В Україні є лише два види. Дорослі красуні корисні, бо знищують різних дрібних кровосисних комах.

Красуня блискуча (Calopteryx splendens) - поширений (ІП - 70,0), масовий (ІД - 8,4) вид. Це комаха довжиною тіла до 50 мм, розмах крил до 70 мм. Літає біля водойм. Крила самця посередині мають блискучу металічно-синю смугу, біля основи і верхівки безбарвні. Крила самки майже прозорі, з металічно-зеленими жилками. Тіло самця металічно-синє, самки - бронзово-зелене. Довжина черевця 35-39 мм (рис Б. 1). У червні-серпні літають пурхаючим польотом понад річками, струмками та озерами. Личинки зустрічаються в різноманітних водоймах з течією. Літ імаго з початку травня до середини вересня. Місце знаходження: 30.05.07. 3 самця та 2 самки, околиця смт. Гоща, р. Горинь.

Красуня-діва (Calopteryx virgo) - поширений (ІП-30,0), нечисельний (ІД-2,3) вид. Комахи довжиною тіла до 40 мм, з довжиною зябрових пластинок у личинок до 10 мм. У самців тіло блакитно- або зеленувато-синє, з металічним блиском. Крила майже цілком блакитно-сині, блискучі. У самок тіло бронзово-зелене, спереду блискуче, задній кінець матовий. Крила прозорі, з бурими жилками. Розмах крил в цих комах до 70 мм. Красуня-діва має дворічну генерацію. Цей вид занесений до Червоної книги України. Літ імаго з травня по вересень. Самка відкладає по одному до 300 яєць у тканини листка і стебла водяних рослин через надрізи, зроблені яйцекладом. Личинки розвиваються у воді, переважно у проточній, у стоячих і слабо проточних водоймах. Місце знаходження: 10.06.07, 2 самця вздовж берегу р. Горинь біля с. Горбаків.

Родина Стрілки (Coenagrionidae)

Дрібні стрункі бабки з прозорими крилами. Тіло звичайно без металічного блиску. Повільно літають серед різнотрав'я і кущів, на левадах, луках, узліссях, над водоймами. Живляться дрібними комахами. На території України зустрічаються понад 20 видів.

Червоноочка-наяда (Erythromma najas) - поширений (ІП - 20,0) але нечисленний (ІД - 1,1) вид. Довжина черевця 26-31 мм. Дорослі комахи літають улітку над стоячими і слабко проточними водоймами, в яких розвиваються їх личинки. Потилиця дорослої комахи чорно-бронзова, без світлих плям. Очі зверху червоні. Тіло зверху чорно-бронзове, іноді з блакитним нальотом, знизу - жовтувате або зеленувате. Імаго літають з кінця квітня до вересня. Місце знаходження - 23.06.08, 1 самець, ставок, околиця села Бабин (фото В. 4).

Тонкохвіст елегантний (Ischnura elegans) - звичайний, широко поширений (ІП - 70,0) вид, має значну чисельність (ІД - 9,5). Личинки зареєстровані у різноманітних водоймах. Імаго літають з початку травня до середини вересня. Голова чорна, позаду очі зі світлими плямами. В самця груди голубі, зверху з широкою темною смугою, черевце чорне. Довжина тіла до 35 мм, розмах крил до 45 мм. Комахи літають біля стоячих і слабко проточних водойм. Самка відкладає яйця на водні рослини. Місце знаходження - 29.05.07, 14.06.08 4 самця, 2 самки, заболочені струмки, с. Гобаків.

Тонкохвіст маленький (Ischnura pumilio) - непоширений (ІП - 30,0) вид, має низьку чисельність (ІД - 3,2), проте місцями - рідкісний вид. Літ імаго з травня до середини вересня. В самця груди темно-голубі, зверху з широкою темною смугою, черевце чорне. В самки черевце світло блакитні. Довжина тіла до 25 мм. Птеростигма на передніх крилах крупніша, ніж на задніх. Комахи літають біля стоячих водойм, зустрічаються на заплавних луках. Місце знаходження - 18.06.07, 3 самця, вздовж берега р. Горинь, смт. Гоща.

Стрілка чудова (Coenagrion puchellum) - широко розповсюджений (ІП - 100,0), домінантний (ІД - 15,8) вид. У самців на черевних сегментах зверху чорний колір; тільки передня частина сегмента - голуба, а один із сегментів зверху повністю чорний. Кінець черевця майже голубий. У самок всі сегменти черевця звичайно двоколірні - в основному чорні із зеленими плямами. Черевце довге і тонке (рис Б. 4). Довжина тіла до 35 мм, розмах крил до 50 мм. Бабки літають на початку травня до вересня. Личинки зустрічаються в різних типах водойм. Місце знаходження - 22.06.07, 30.06.08, 9 самців, 3 самки, малий ставок, с. Тучин.

Стрілка-дівчина (Coenagrion puella) - поширений (ІП - 70,0), численний (ІД - 9,5) вид. Комахи з довжиною тіла до 35 мм та розмахом крил до 45 мм. Самки мають зеленувате забарвлення. На кожному черевному сегменті є велика чорна пляма. Самці мають голубе забарвлення. Сегменти передньої частини черевця голубі, на кінці з чорною плямою, від якої відходять вперед дві бокові чорні лінії (рис Б. 5). Личинки зустрічаються в різноманітних біотопах. Розвиток личинок закінчується за чотири тижні. Бабки літають повільно, лише на маленькі відстані. Літ імаго з травня по вересень. Місце знаходження - 15.06.07, 02.07.07, 4 самця, 2 самиці, вздовж берега р. Устя, околиця Рівного (фото В. 5).

Родина Люткові (Lestidae)

Дрібні стрункі бабки, подібні до стрілок, але на відміну від них мають металічно-зелене тіло з невиразним світлим малюнком. В Україні відомо лише 8 видів. Личинки надають перевагу зарослим періодично існуючим неглибоким водоймам без течії. Поширені також в затоках річок, болотах.

Сіролютка руда (Sympecma fusca) - мало поширений (ІП - 30,0), нечисленний (ІД - 1,8) вид. Більш чисельний на заході та півдні. Самки і самці мають однакове забарвлення. Тіло в основному коричнувато-бронзове, на грудях широка бронзова смуга. Кінці крил трохи загострені. Довжина тіла до 35 мм, розмах крил до 45 мм. Дорослі комахи літають погано, тому частіше всього сидять на прибережних рослинах. Самки відкладають до 350 яєць, поміщають їх в тканини рослин як надводних, так і підводних частинах. Літ імаго першої генерації - з кінця березня до початку червня, другої - з середини липня до кінця жовтня. Місце знаходження - 05.07.07, 10.07.08, 3 самця, ставок, с. Бабин.

Лютка-наречена (Lestes sponsa) - поширений (ІП - 50,0), масовий (ІД - 4,2) вид. Тіло зверху світло-бронзово-зелене, боки і низ грудей жовтуваті. Потилиця з металічним блиском. Довжина черевця 25-33 мм. На відміну від усіх інших рівнокрилих бабок у стані спокою крила тримають розпростертими. В самиць нижні анальні придатки паличкоподібні, прямі, на I сегменті черевця напівкругла пляма (рис Б. 2). Літають поблизу невеликих стоячих водойм, де розвиваються їх личинки. Літ імаго з травня по жовтень. Місце знаходження -15.06.07, 4 самця, 3 самиці, заплавні луки р. Горинь, с. Горбаків (фото В. 11).

Лютка зелена (Lestes viridis) - широко поширений (ІП - 50,0), масовий (ІД - 4,2) вид. Самки і самці мають однакове забарвлення. Тіло зверху бронзово-зелене, груди по бокам знизу жовтуваті, зі смужками. Краї крил бурі. Довжина тіла до 40 мм, розмах крил до 50 мм. Дорослі бабки літають біля водойм з червня по вересень. Яйця відкладають в тканини водяних рослин. Нерідко на одну рослину відкладають до 50-70 яєць, які розміщуються по прямій лінії довжиною до 40 см. Восени ці рослини відмирають і разом з відкладеними яйцями падають у воду. Личинки виходять із яєць навесні. Розвиток личинок завершується за 8-10 тижнів. Місце знаходження - 17.05.07, личинки, 26.07.07, 05.08.08, 4 самця малий ставок, с. Матіївка.

Лютка ясно-зелена (Lestes virens) - широко розповсюджений (ІП - 70,0) вид, чисельний (ІД - 6,3).Тіло комах з металевим блиском. Жилкування густе, крила не забарвлені, прозорі. Задня сторона голови повністю жовта або з крупними жовтими плямами (рис Б. 3). В самців нижні анальні придатки прямі, тупі без кінчиків які розходяться, у самок анальні придатки жовті з чорними плямами, латеральні стулки яйцеклада не виходять за останній сегмент. Літ імаго спостерігається з кінця травня по вересень. Місце знаходження - 24.06.07, 2 самки, зарості комишу, околиця смт. Гоща.

Підряд Різнокрилі бабки (Anisoptera)

Родина Дідкові (Gomphidae)

Комахи середнього розміру з прозорими крилами, які не мають малюнка. Складні очі комах не стикаються - між ними є невеликий проміжок, менший ніж одне око. Тіло жовте, зелене або світло-коричневе, з чорним малюнком. Личинки розвиваються в проточних водоймах. На території України поширені 5 видів. Ці комахи часто відлітають далеко від водойм і тримаються на узліссях і лісових галявинах. Для відкладки яєць самки вибирають проточні водойми з піщаним, мулистим або кам'янистим дном. Личинки бабок харчуються донними личинками комах, червами та дрібними молюсками.

Дідок звичайний (Gomphus vulgatissimus) - широко поширений (ІП - 50,0), має значну чисельність (ІД - 3,2) вид. Тіло чорне, з жовтим малюнком. Груди жовті, з шістьма чорними смужками. Черевце чорне, з жовтою смужкою зверху від першого до сьомого сегмента. 8-9 сегменти зверху чорні, по бокам жовті. Стегна чорні. Довжина черевця 33-37 мм. Довжина тіла до 50 мм, розмах крил до 70 мм. Бабки живуть всього 4 тижні, літають на початку травня до кінця липня. Навесні зустрічаються на узліссях лісу та галявинах, літом тримаються поблизу водойм, річок, канав. Самки відкладають яйця у воду. Личинки розвиваються 2-3 роки. Місце знаходження - 11.07.07, 1 самець, заплавні луки Усті, с. Бармаки.

Родина Коромислові (Aeschnidae)

Великі яскраво забарвлені бабки, швидко літають вдень і в сутінках біля річок, озер, по узліссях і лісових галявинах. На території України зустрічаються 10 видів. Крила в стані спокою направлені в сторони. Коромисла не можуть літати годинами без відпочинку. Личинки - дуже активні хижаки, які іноді нападають на мальків риб.

Короткочеревець лучний (Brachytron pratensis) - непоширений (ІП - 20,0), рідкісний(ІД - 1,1 )на більшій частині, вид. Тіло порівняно густе вкрите волосками. Груди зверху коричнево-червоні, бокові частини грудей зелені з 2 косими смужками. Ноги чорні. Черевце у самців чорне, а у самок на черевці є жовті плями. Довжина тіла до 65 мм, розмах крил до 80 мм. Личинки зустрічаються в затоках та місцях розливу річок серед густих заростей. Зимують личинки. Літ імаго в травні-липні. Місце знаходження - 21.06.08, 1 самець, правий берег р. Горинь, с. Горбаків.

Коромисло мале (Aeschna mixta) - вид має локальне поширення (ІП - 30,0), чисельний (ІД - 2,1). Крила світло коричневі, з рудими жилками. Груди світло-сіро-коричневі, їх світлі смуги зверху та з боків зеленувато-жовті. Анальний трикутник складається з 2-3 комірок, безбарвний. Личинки мешкають в проточних та непроточних водоймах, головним чином в заплавах річок. Літ імаго з кінця травня по жовтень (фото В. 12). Місце знаходження - 12.05.07, личинка 1 самця, 14.06.08, 1 самка, берег р. Горинь, околиця с. Горбаків.

Коромисло велике (Aeschna grandis) - широко розповсюджений (ІП - 70,0) та масовий (ІД - 5,3), зареєстрований на більшій частині території. Основне забарвлення тіла коричнувато-червоне. Крила золотисто-коричневі, з рудими жилками. Груди зверху між крилами з 4 голубими плямами, по боках - з жовтими смугами. У самок плями на черевці світло-сірі. Довжина тіла 70-80 мм, розмах крил до 105 мм. Літ імаго з кінця травня по вересень. Літають не тільки вдень, але і після заходу сонця. Личинки зустрічаються в проточних та непроточних заплавних водоймах (фото В. 10). Місце знаходження - 21.07.08, 2 самки, заболочені струмки, с.Тучин.

Коромисло очеретяне (Aeschna juncea) - непоширений (ІП - 20,0), з низькою чисельністю (ІД - 1,4) вид, відмічений в Західному Лісостепу. Боки грудей із 2 світлими смугами. Задня сторона голови звичайно з жовтувато-бурими плямами. Шипи на гомілках задніх ніг з обох боків гомілки майже однакової довжини. Груди без синіх плям між основами крил. Стегна темні, гомілки та лапки чорні. Літ імаго з травня по жовтень (фото В. 9). Місце знаходження - 16.06.07, 2 самця, вздовж берега р. Горинь, с. Бабин.

Родина Бабкові (Libellulidae)

Це комахи середньої величини. Очі стикаються, їх задній край прямий. Тіло жовтуватого, червоного або чорного кольору. В Україні поширено до 20 видів. Часто залітають далеко від водойм, в яких розвиваються їх личинки. Дорослі бабки дуже корисні, бо полюють на різних комах, зокрема на кровосисних двокрилих.

Рівночеревець решітчастий (Orthetrum cancellatum) - звичайний вид, непоширений (ІП - 20,0) майже по всій території, нечисельний (ІД - 1,1). У самців і самок груди жовтуваті або жовтувато-бурі. У самок черевце жовтувате з широкими бурими смугами і більш світлішими плямами. У самців колір черевця різноманітний. Довжина тіла до 50 мм, розмах крил до 90 мм. Літ імаго в травні-серпні. Вони літають біля самих різноманітних водойм - від великих озер до невеликих канав. Самки відкладають яйця у воду під час польоту. Тривалість розвитку личинок - 2 роки. Місце знаходження - 22.08.07, 1 самець, 1 самка, чагарники вздовж р. Устя, на околиці Новоукраїнка.

Бабка плоска (Libellula depressa) - поширений (ІП - 70,0), масовий (ІД - 8,4) вид. Черевце дуже широке, приплюснуте; ширина його середніх сегментів у 3 рази більша від довжини окремого сегмента. Черевце оливкове, з жовтими плямами по боках сегментів, у самця - блакитне. Біля основи всіх крил є велика темно-коричнева пляма. Довжина тіла до 45 мм, розмах крил до 80 мм. Літ імаго у першій половині літа, переважно біля проточних вод. Самки відкладають яйця безпосередньо у воду (фото В. 2). Личинки живуть у неглибоких водоймах з помітною течією. Коли в засуху водойми пересихають, то личинки в цей час зариваються в мул і чекають до наступних опадів. Місце знаходження - 14.05.07, екзувії, ставок, 17.06.08,

2 самки, берег р. Горинь, с. Горбаків (фото В. 3).

Бабка чотириплямиста (Libellula quadrimaculata) - локально поширений (ІП - 20,0), мало чисельний (ІД - 1,1) вид. Черевце менш широке, ширина його середніх сегментів у 2 рази більша від довжини окремого сегмента. Тіло жовто-буре, кінець черевця чорний. Тіло жовто-буре, кінець черевця чорний. На кожному крилі є чорна цятка приблизно посередині його переднього краю та чорні крилові стигми. Довжина тіла до 50 мм. Літ імаго з травня по серпень, переважно біля зарослих стічних водойм (фото В. 7). Личинки мешкають в проточних водоймах. Місце знаходження - 15.07.07, 1 самець, 2 самки, заплавні луки, р. Горинь, смт. Гоща.

Тонкочеревець звичайний (Sympetrum vulgatum) - розповсюджений (ІП - 30,0) звичайний, місцями чисельний (ІД - 1,1) вид. Чорна поперечна смуга, розташована між тім'ям та лобом, загинається донизу вздовж очей. Крила без темної перев'язі перед верхівкою. Гомілки ніг з жовтою поздовжньою смугою. Боки грудей у самця червоні, у самки - бурі, з трьома чорними смужками. Черевце самця темно-червоне, самки - буре, з чорними бічними смужками. Довжина черевця 24-28 мм. Літ імаго з червня до кінця жовтня. Місце знаходження - 29.06.08, 3 самця, 1 самка, заболочені луки, с. Бабин.

Тонкочеревець криваво-червоний (Sympetrum sanguineum) - поширений (ІП - 50,0), масовий (ІД - 4,2) вид по всій території. У дорослих самців груди зверху оранжево-червоні, по боках - жовтувато-коричневі, черевце зверху криваво-червоне, по боках із жовтуватим відтінком, знизу темне з червоними плямами. В самки черевце жовтувато- або червоно-коричневе. Довжина тіла до 40 мм, розмах крил 50-60 мм. Літають імаго з кінця липня до пізньої осені (фото В. 8). Яйця відкладають у воду стоячих водойм. Личинки живуть серед водяної рослинності, розвиток проходить за 2-3 місяці. Місце знаходження - 05.07.07, 18.06.08, 22.08.08, 11 самців, 9 самок, луки, околиця с. Горбаків.

Тонкочеревець чорний (Sympetrum danae) - непоширений (ІП - 20,0), нечисельний (ІД - 2,1) вид. Комахи з крилами без бурої перев'язі. Боки грудей з широкими, чорними смугами. Ноги повністю чорні. Крила без бурої перев'язі. Генітальна пластинка припіднята в самки. Зустрічається цей вид у стоячих водоймах, також на детриті, у зарослях. Літ і маго спостерігається з середини липня до початку осені. Личинки живуть серед водяної рослинності, розвиток проходить до 3 місяців. Місце знаходження - 13.08.07, 14 самців, 5 самок, зарості комишу, смт. Гоща [32, 41, 57, 88, 101].

6.2 Періоди льоту бабок в західних областях України

Початок фенологічних досліджень льоту бабок на території України було покладено ґрунтовними фауністичними роботами Г. Артоболевського [8, 9], Ю. Фудаковського та Ю. Дзендзелевича [143, 144]. Але на сьогоднішній день ці дані дещо застаріли, оскільки зміни екологічних та кліматичних умов за останні десятиліття викликали деякі зміни також у поширенні, чисельності багатьох видів та їх фенології. Адже бабки, личинки яких розвиваються у водному середовищі, достатньо чутливі до мінерального, органічного, а також теплового забруднення. За останній час спеціально цьому питанню було присвячено всього два коротких повідомлення Р. Павлюка та А. Олігера [78, 79], які охопили невеликі райони. В статті С. Горба та Р. Павлюка [100, 101] порівнюються дані з періодів льоту бабок у західних областях України.

Періоди льоту бабок за літературними та оригінальними даними представлені в додатку Б. На основі зібраного матеріалу нами виділено основні закономірності періодів та тривалості льоту різних видів бабок . В окремі роки дати початку та кінця льоту, тривалість періодів льоту дуже варіюють залежно від погодних умов. Максимальна тривалість льоту більша за старими даними для західних областей. Скорочення часу льоту пов'язано, мабуть, зі зменшенням чисельності більшості видів та неможливістю через це точного обліку дат початку та кінця льоту. Особливо це стосується рідкісних видів (Calopterygidae, Nehalennia speciosa, Gomphidae та ін.) [47, 102, 126].

До групи видів із періодом льоту тривалістю до 3 декад належать деякі ефемерні весняні види (Coenagrion armatum (C, W), C. hastulatum (C), C. ornatum (C), Brachytron hafniense (C, W), рід Leucorrhinia (C, W), а також рідкісні види, періоди льоту котрих не можна вважати остаточно встановленими (Gomphidae (C, W), Aeshna viridis (C), Ae. affinis (W), Ae. juncea (W), Ae. grandis (C), Orthetrum coerulescens (C, W), O. brunneum (C, W), Libellula fulva (C, W), Epitheca bimaculata (W), Calopteryx virgo (C) та ін.).

Більшість видів літають протягом 6-12 декад. До видів, що літають довго, належать представники родин Lestidae (L. virens, Sympecma fusca), Coenagrionidae (Ischnura pumilio (C), Coenagrion puella (W), C. pulchellum (C), Enellagma cyathigerum (W), Aeshnidae (Anax imperator (W), Aeshna mixta (C, W), Libellulidae (Libellula depressa (W), L. quadrimaculata (W), Sympetrum flaveolum (W), S. vulgatum (W), S. striolatum (W), S. sanguineum (C, W).

Маючи періоди льоту однакової тривалості, різні види можуть відрізнятись за датами початку/кінця льоту. За нашими даними близько 4% (C) та 40% (W) розглянутих видів починають літ раніше, ніж вказано в літературі, пізніше -- 31% (C) та 49% (W).

Таким чином, дати початку вильоту імаго в західних областях за новими даними для більшості видів пізніші, ніж за даними Г. Артоболевського. Дати закінчення льоту за новими даними пізніші, ніж за старими (56 та 34% відповідно) [9, 10].

В умовах рівнинних районів західних областей перші весняні бабки з'являються на 7-12 днів пізніше, ніж в центральних областях; на 1-2 декади пізніше спостерігається максимум кількості літаючих видів. У центральних областях починають літати раніше, ніж у західних, близько 43% видів, пізніше - 39%. Закінчують літати раніше 64%, пізніше -- 16%. Літні види в осінні місяці літають помітно довше на заході, ніж у центрі країни. Види північного походження (Coenagrion hastulatum, C. armatum, C. vernale) рано з'являються, але і зникають раніше в межах досліджуваної території, ніж у більш північних районах.

Нами виявлено деякі закономірності в датах початку/кінця льоту бабок окремих таксономічних груп. Lestidae починають літати в західних областях раніше, ніж у центральних, і літають довше. Coenagrionidae починають літати практично одночасно (в західних на 0,5-1,5 декади раніше, ніж у центральних, крім Coenagrion hastulatum). Ніяких закономірностей в датах закінчення льоту представників цієї родини не виявлено. Aeshnidae починають літати раніше в центральних областях (крім Aeshna juncea, Ae. cyanea, Ae. affinis), але літають довше в західних (крім Ae. mixta). Corduliidae починають літати раніше в західних, а літають довше в центральних областях. Щодо представників родини Libellulidae, то види родів Libellula та Leucorrhinia починають літати раніше (крім L. albifrons) і літають довше (крім L. depressa) в центральних областях. Представники родів Orthetrum та Sympetrum починають літати раніше і літають довше в західних областях (крім O. cancellatum, S. pedemontanum, S. meridionale).

За періодами льоту види можна класифікувати (за С. Горбом) наступним чином:

1) види, що зимують на стадії імаго;

2) весняні види, які з'являються в травні і літають тільки навесні, або основна частина періоду льоту яких припадає на весну і закінчується на початку літа, не досягаючи його половини;

3) весняно-літні види, у котрих близько половини періоду льоту припадає на весну, а половина -- на літо;

4) літні види, які з'являються наприкінці весни або на початку літа і літають все літо;

5) весняно-літньо-осінні види з довгим періодом льоту з'являються в травні, а останні особини трапляються ще в жовтні;

6) літньо-осінні види, які літають влітку та восени (таблиця Б. 1).

Рис. 6. Розподіл кількості видів, що знаходяться на імагінальній стадії, по місяцях для західних областей України. 1 - дані Ю. Дзендзелевича, 2 -- дані Г. Артоболевського.

У західних областях максимум літаючих видів припадає на середину липня, в центральних -- на середину червня - початок липня. Розподіл у часі кількості літаючих видів має три піки: весняний (кінець травня), літній (початок липня), осінній (початок вересня). Літній та осінній піки добре простежуються на графіку, побудованому за даними Г. Артоболевського (рис. 6.). У західних областях максимум літаючих видів виходить на плато в першій декаді червня і йде на спад у другій декаді вересня. Пік льоту Coenagrionidae: третя декада червня -- перша декада липня (С), друга декада червня -- перша декада липня (W); Gomphidae: третя декада травня -- друга декада червня (С), друга декада червня -- перша декада липня (W); Aeshnidae: перша декада червня -- друга декада липня (С), друга декада серпня (W); Corduliidae: друга декада травня -- друга декада червня (С), третя декада травня -- третя декада червня (W); Libellulidae: перша декада липня (С), друга декада липня (W) (табл. А. 1).

За типом харчодобувної поведінки імаго бабок ділять на три типи: підстерігають, патрулюють та збирачі [45]. Зміна етоморф відбувається за наступною схемою. Підстерігачі: Libellula + Leucorrhinia > Orthetrum + Sympetrum. Патрулюючі види: Anax + Anaciaeshna + Brachytron + Corduliidae > Aeshna affinis + Ae. grandis + Ae. viridis > Ae. juncea + Ae. mixta + Ae. cyanea. Збирачі: Sympecma + Coenagrion armatum + C- ornatum + C. hastulatum + Erythromma najas > C. pulchellum + C. puella + Ischnura + Lestes + Er. viridulum + Enallagma > Sympecma [45].

6.3 Аналіз кількісного обліку імаго

В результаті досліджень для визначення кількісних характеристик на даній території, протягом облікового періоду (3-тя декада травня - серпень 2007-2008 років), було взято 20 проб. На основі отриманих даних ми визначили екологічні характеристики популяцій кожного виду, приуроченого до даної території, які відображені в таблицях 1, 2 і 3.

Типовими представниками ряду Бабки (Odonata) даної території є: Calopteryx splendens, Lestes virens, Ischnura elegans, Coenagrion puchellum, Aeschna grandis, Libellula depressa.

Найбільш чисельними на досліджуваній території були такі види: Calopteryx splendens, Lestes virens, Sympetrum sanguineum, Aeschna grandis (таблиця 1). Така чисельність пояснюється стабільністю харчової бази у літній період, оскільки поблизу водойми дорослі особини живляться дрібними комахами, личинками, комахами-кровососами.



Таблиця 1

Кількісні показники щільності представників ряду Odonata

№	Назва виду	V, осіб/км
		2007 р.	2008 р.
1	Красуня блискуча (Calopteryx splendens)	1,0	1,3
2	Красуня-діва (Calopteryx virgo)	1,2	1,2
3	Сіролютка руда (Sympecma fusca)	0,3	0,3
4	Лютка зелена (Lestes viridis)	1,0	0,7
5	Лютка-наречена (Lestes sponsa)	1,3	0,7
6	Лютка ясно-зелена (Lestes virens)	1,5	1,0
7	Червоноочка-наяда (Erythromma najas)	0,5	0,2
8	Тонкохвіст елегантний (Ischnura elegans)	1,7	1,5
9	Тонкохвіст маленький (Ischnura pumilio)	0,7	0,5
10	Стрілка чудова (Coenagrion puchellum)	3,8	2,5
11	Стрілка-дівчина (Coenagrion puella)	2,3	1,5
12	Дідок звичайний (Gomphus vulgatissimus)	0,8	0,5
13	Короткочеревець лучний (Brachytron pratensis)	0,3	0,2
14	Рівночеревець решітчастий (Orthetrum cancellatum)	0,2	0,2
15	Коромисло мале (Aeschna mixta)	0,5	0,3
16	Коромисло очеретяне (Aeschna juncea)	0,3	0,3
17	Коромисло велике (Aeschna grandis)	1,3	0,8
18	Бабка плоска (Libellula depressa)	2,0	1,3
19	Бабка чотириплямиста (Libellula quadrimaculata)	0,3	0,2
20	Тонкочеревець чорний (Sympetrum danae)	1,2	0,3
21	Тонкочеревець звичайний (Sympetrum vulgatum)	0,5	0,2
22	Тонкочеревець криваво-червоний (Sympetrum sanguineum)	1,5	0,7

Звичайними для більшості річкових біоценозів та водойм є Coenagrion puella, Coenagrion puchellum, Ischnura elegans на берегах р. Горині, Sympetrum sanguineum (фото В. 13), Aeschna grandis, Lestes sponsa біля заболочених струмків, заплавних луках р. Устя.

Рідкісними видами на досліджуваній території є Aeschna juncea, Sympecma fusca, Orthetrum cancellatum.

Найбільш поширеними видами є: Calopteryx splendens, Lestes virens, Ischnura elegans, Coenagrion puchellum, Libellula depressa, Coenagrion puella. Таке велике поширення цих видів пояснюється тим, що дослідження ми проводили у починаючи з 3-ї декади травня до кінця серпня, в літній період. Ці види, які мають найбільше поширення, оскільки всі вони відносяться до двох фенологічних груп за періодами льоту: літні та весняно-літньо-осінні (табл. 2).

Таблиця 2

Кількісні показники індексу поширення представників ряду Odonata

№	Назва виду	ІП, (%)
		2007 р.	2008 р.
1	Красуня блискуча (Calopteryx splendens)	70	70
2	Красуня-діва (Calopteryx virgo)	30	30
3	Сіролютка руда (Sympecma fusca)	30	30
4	Лютка зелена (Lestes viridis)	50	50
5	Лютка-наречена (Lestes sponsa)	50	50
6	Лютка ясно-зелена (Lestes virens)	70	70
7	Червоноочка-наяда (Erythromma najas)	50	20
8	Тонкохвіст елегантний (Ischnura elegans)	70	70
9	Тонкохвіст маленький (Ischnura pumilio)	30	30
10	Стрілка чудова (Coenagrion puchellum)	100	100
11	Стрілка-дівчина (Coenagrion puella)	70	70
12	Дідок звичайний (Gomphus vulgatissimus)	30	50
13	Короткочеревець лучний (Brachytron pratensis)	30	20
14	Рівночеревець решітчастий (Orthetrum cancellatum)	20	20
15	Коромисло мале (Aeschna mixta)	30	30
16	Коромисло очеретяне (Aeschna juncea)	20	20
17	Коромисло велике (Aeschna grandis)	70	70
18	Бабка плоска (Libellula depressa)	60	60
19	Бабка чотириплямиста (Libellula quadrimaculata)	20	20
20	Тонкочеревець чорний (Sympetrum danae)	20	20
21	Тонкочеревець звичайний (Sympetrum vulgatum)	30	30
22	Тонкочеревець криваво-червоний (Sympetrum sanguineum)	50	50

На досліджуваній території домінують такі види: Lestes sponsa, Lestes virens, Ischnura elegans, Coenagrion puchellum, Sympetrum sanguineum [табл. 3]. Ці види літають поблизу проточних та заплавних водойм, де зустрічаються їхні личинки, які пристосовані до життя у водному середовищі. Тільки на деяких водоймах літають Sympecma fusca, Erythromma najas, Orthetrum cancellatum. Решта видів зустрічаються масово та домінуючо, тому що описані види є реофілами, для яких характерні типи річок та водойм в лісостеповій зоні Рівненської області.

Таблиця 3

Кількісні показники індексу домінування представників ряду Odonata

№	Назва виду	ІД, (%)
		2007 р.	2008 р.
1	Красуня блискуча (Calopteryx splendens)	4,1	8,4
2	Красуня діва (Calopteryx virgo)	2,3	2,3
3	Сіролютка руда (Sympecma fusca)	1,8	1,8
4	Лютка зелена (Lestes viridis)	4,1	4,2
5	Лютка-наречена (Lestes sponsa)	5,5	4,2
6	Лютка ясно-зелена (Lestes virens)	6,2	6,3
7	Червоноочка-наяда (Erythromma najas)	2,1	1,1
8	Тонкохвіст елегантний (Ischnura elegans)	6,9	9,5
9	Тонкохвіст маленький (Ischnura pumilio)	2,8	3,2
10	Стрілка чудова (Coenagrion puchellum)	15,9	15,8
11	Стрілка-дівчина (Coenagrion puella)	9,7	9,5
12	Дідок звичайний (Gomphus vulgatissimus)	3,4	3,2
13	Короткочеревець лучний (Brachytron pratensis)	1,4	1,1
14	Рівночеревець решітчастий (Orthetrum cancellatum)	0,7	1,1
15	Коромисло мале (Aeschna mixta)	2,1	2,1
16	Коромисло очеретяне (Aeschna juncea)	1,4	1,4
17	Коромисло велике (Aeschna grandis)	5,5	5,3
18	Бабка плоска (Libellula depressa)	8,3	8,4
19	Бабка чотириплямиста (Libellula quadrimaculata)	1,4	1,1
20	Тонкочеревець чорний (Sympetrum danae)	0,7	2,1
21	Тонкочеревець звичайний (Sympetrum vulgatum)	2,1	1,1
22	Тонкочеревець криваво-червоний (Sympetrum sanguineum)	6,2	4,2

Рідкісними видами є: Sympetrum danae, Orthetrum cancellatum, Sympecma fusca, оскільки вони мають вузький ареал поширення на досліджувані території. 1 вид - Calopteryx virgo занесений до Червоної книги України та потребує охорони.

Популяційні характеристики представників ряду Odonata залежать від факторів та антагоністичних взаємозв'язків в межах річкових біогеоценозів Горині та Усті, динаміка чисельності прямо пропорційна динаміці чисельності харчової бази і тиску на популяції представників конкурентних хижаків.

На досліджуваній території протягом 2007-2008 рр. кількісний склад представників ряду Odonata змінювався в залежності від харчової бази (збільшення чисельності комарів та мошок в літній період в річкових біоценозах Горині), від кліматичних умов (коливання температурних показників, зміна вологості повітря, кількість опадів за 2007-2008 рр.), від екологічного стану водойм, де поширені дані види комах (табл. А. 2., табл. А. 3.).



Розділ 7. Медико-ветеринарне значення Odonata

На території лісостепової зони Рівненської області зустрічаються представники ряду Odonata, які відіграють важливе медико-ветеринарне значення, тому вивчення особливостей біології бабок дуже важливе з практичного боку. Не дивлячись на широке поширення та високу чисельність, бабки фауни України привернули до себе увагу паразитологів по суті лише в другiй половинi XX століття. Бабки тривалий час залишались поза увагою дослiдникiв, i тому вiдомостi про їх паразитів мали лише фрагментарний характер. Проте, вже перші гельмiнтофаунiстичнi роботи, проведені на території дослідження показали, що бабки мають різноманітну фауну паразитичних червів.

Велике значення мають бабки, що виступають в ролi промiжних, додаткових та резервуарних переносників збудників різних хвороб. Так, вже встановлено їх участь в зараженнi рiзноманiтних тварин не менш як 15 видами паразитичних червiв. Бабки завдають значної шкоди птахiвництву. До них належать трематоди Plagiorchis arcuatus i особливо види роду Prostogonimus.

Личинки бабок поїдаються в основному водоплавними птахами та рибами. У качок та гусей, як водоплавних птахiв, протягом тривалої еволюцiї виробився iмунiтет, i трематоди роду Prosthogonimus звичайно лише в рiдкiсних випадках можуть викликати у цих птахiв патологiчнi явища. Кури та iндики цього iмунiтету не мають i саме у них вказанi паразити викликають гострi захворювання, якi нерiдко призводять до загибелі. Оскiльки личинки бабок розвиваються у водному середовищі, тому курям та iндикам вони недоступнi, хiба що перед самим перетворенням на iмаго, для чого личинки деяких видiв виповзають на берег. Легкою здобиччю для цих птахів є дорослi комахи, якi недавно вийшли, а також зацiпенiли вiд ранкової прохолоди чи змоченi дощем [74, 82]. Тому кури та iндики заражаються простогонiмусами, скльовуючи дорослих бабок або нiмф, що виповзають з води на сушу для перетворення на iмаго. З'єденi птицями, бабки, ураженi метацеркарiями (личинковою стадiєю) цих паразитiв, у кишечнику птахiв перетравлюються, а звiльненi з цист пiд впливом дiї шлункового соку метацеркарiї заходять у яйцепроводи птахiв, викликаючи патологiчнi явища - простогонiмоз чи плягiорхоз. В результатi вiдбувається припинення їх функцiонування, наслiдком чого настає рiзке зниження яйценосностi курей. У випадку проникнення через ушкоджену тканину інфекції птиця хворіє, це призводить до її смертi [89, 90]. В птахогосподарствах Рівненської областi ситуацiя стосовно плягiорхозу та простогонiмозу особливих турбувань не викликає.

Протягом останнiх рокiв випадки цих захворювань в птахогосподарствах областi не зареєстровано, оскільки відсутність спалахів захворювання досягнуто завдяки проведенню ряду профiлактичних заходiв, в першу чергу направлених на недопускання поїдання птицею личинок та iмаго бабок. Щоб недопустити спалаху цих хвороб слiд i надалi чiтко виконувати профiлактичнi заходи.

Епiзоотологiчне значення бабок як промiжних хазяїв пiдвищується ще i тому, що в їх органiзмi може накопичуватись велика кiлькiсть, iнколи бiльше сотнi, iнвазiйних личинок, якi забезпечують одноразове iнтенсивне зараження дефiнiтивних живителiв.

Роль деяких водних личинок i iмаго бабок як промiжних живителiв в циклi розвитку деяких трематод було започатковано роботами В.I.Здуна [56, 57], якi поклали початок розвитку гельмiнтології не лише бабок, а i комах взагалi. У захiдних областях України гельмiнтофауну бабок детально вивчав Р.С.Павлюк [83, 90, 94].

Було виявлено в личинках, нiмфах та iмаго бабок Calopteryx virgo L., Aeschna mixta, метацеркарiї роду Prosthogonimus.

На даний час, питання про зараженість бабок (як i інших комах) паразитами в Рівненській області вивчено ще недостатньо. За даними ветеринарних служб Рівненської області за останні 10 років не спостерігались масові випадки зараження бабок трематодами роду Prosthogonimus; зафіксовані тільки поодинокі випадки, при яких значних втрат на птахофермах не було. Передача та вплив Prosthogonimus потребує подальшого детального вивчення.



Висновки

1. Бабки становлять значну частину ентомофауни лісостепової зони Рівненської області. Адаптація Odonata до мешкання в різноманітних умовах приводить до їх видового різноманіття.

2. Типовими представниками досліджуваної території є 22 види комах. Вони належать до 6 родин: Calopterygidae, Lestidae, Coenagrionidae - підряд Zygoptera та Gomphidae, Aeschnidae, Libellulidae - підряд Anisoptera.

3. До роду Calopteryx належить 2 види, Lestes - 3 види, Ischnura - 2 види, Coenagrion - 2 види, Erythromma - 1 вид, Gomphus - 1 вид, Brachytron - 1 вид, Aeschna - 3 види, Libellula - 2 види, Sympetrum - 3 види, Othetrum - 1 вид. 1 вид - Sympecma fusca, що належить до роду Sympecma, був зареєстрований на досліджуваній території, який раніше не зустрічався.

4. В цілому, для лісостепової зони Рівненської області характерні евритопні та слабореофільні види. Субстратом для прикріплення личинок бабок служать водна рослинність р. Горинь та Устя, каміння, предмети, що знаходяться на дні водойм.

5. Найбільш поширеними видами є: Coenagrion puchellum (ІП-100,0), Coenagrion puella (ІП-70,0), Calopteryx splendens (ІП-70,0). Звичайними видами річкових біоценозів є: Lestes virens (ІП-70,0), Ischnura elegans (ІП-70,0), Sympetrum sanguineum (ІП-50,0), Libellula depressa (ІП-60,0). Види, які мають найбільше поширення на досліджуваній території відносяться до двох фенологічних груп за періодами льоту: літні та весняно-літньо-осінні.

6. Домінуючими видами є: Lestes virens (ІД-6,3), Coenagrion puchellum (ІД-15,8), Coenagrion puella (ІД-9,5), Calopteryx splendens (ІД-8,4). Ці види поширені поблизу проточних та заплавних водойм , де зустрічаються імаго бабок, їх личинки, що пристосовані до життя у водному середовищі.

7. На фазі яйця зимує 22 види, лише 1 вид - Sympecma fusca зимує у фазі імаго.

8. Представники ряду Odonata відносяться до активних хижаків, які знищують комарів, мошок, цим самим вони можуть бути переносниками збудників різних захворювань. Епiзоотологiчне значення бабок як промiжних хазяїв полягає в тому, що в їх органiзмi може накопичуватись велика кiлькiсть, iнколи бiльше сотнi, iнвазiйних личинок, якi забезпечують одноразове iнтенсивне зараження дефiнiтивних живителiв.

9. Бабки відіграють важливе медико-ветеринарне значення. Було виявлено в личинках, нiмфах та iмаго бабок Calopteryx virgo, Aeschna mixta, метацеркарiї роду Prosthogonimus, викликаючи патологiчнi явища - простогонiмоз чи плягiорхоз. На даний час, питання про зараженість бабок паразитами в Рівненській області вивчено ще недостатньо.

10. На території лісостепової зони Рівненської області зареєстровано 1 вид - Calopteryx virgo, який занесений до Червоної книги України. Декілька видів знаходяться під загрозою зникнення, тому потрібно розроблювати наукові і практичні заходи, які спрямовані на їх охорону, збереження, відтворення та поширення в природі.



Список літератури

1. Артоболевский Г.В. Новые данные о стрекозах окрестностей Киева // Материалы к познанию фауны юго-заподной России. - 1917б. - Вып. 2. - С. 29-34.

2. Артоболевский Г.В. Дополнение к списку стрекоз Херсонской губернии // Материалы к познанию фауны юго-западной России. - 1917в. - Вып. 2.- С. 58.

3. Артоболевский Г.В. Заметки о стрекозах Полтавской губернии. 1 // Материалы к познанию фауны юго-западной России. - 1917г. - Вып. 2. - С. 17-29.

4. Артоболевский Г.В. К распространению Orthetrum brunneum (Fonsc.) в Европейской России // Материалы к познанию фауны юго-западной России. - 1917д. - Вып. 2. - С. 58.

5. Артоболевський Г.В. До одонатофауни Полтавщини // Укр. зоол. журн. - 1923. - № 2. - С. 12.

6. Артоболевський Г.В. До фауни бабок (Odonata) Чернігівщини // Зап. Київ. тов-ва природознавців. - 1926. - Вип. 27, - С. 86--89.

7. Артоболевський Г.В. Бабки (Odonata) Київських околиць // Зб. праць Зоол. муз., Українська Академiя наук: Тр фiзико-математичного вiдділу. - 1927а. - 7, № 1/3. - С. 65--118.

8. Артоболевський Г.В. До вивчення бабок Подiлля (Odonata) // Зб. праць зоол. муз., Українська Академiя наук: Тр фiзико-математичного вiдділу. - 1927б. - Вип. 7, № 1/3. - С. 159--162.

9. Артоболевский Г.В. Заметки о стрекозах Полтавской губернии // Зб. Полтав. держ. муз. ім. В.Г. Короленка. - Вип. 1. - С. 229--245.

10. Артоболевський Г.В. Матеріали до фауни бабок України // Зб. праць зоол. муз., Всеукраїнська Академiя наук: Тр фiзико-математичного вiдділу. - 1929а. - 13, № 1/7. - С. 141--144.

11. Артоболевський Г.В. Нотатки про бабок Полтавщини. 4 // Зб. праць зоол. муз., Всеукраїнська Академiя наук: Тр фiзико-математичного вiдділу. - 1929б. - 13, № 1/7). - С. 5--29.

12. Артоболевский Г.В. Стрекозы Крыма // Бюл. об-ва натуралистов и друзей природы Крыма. - 1929в. - Вып. 11. - С. 139--150.

13. Барсов В.А. Распространение южных элементов энтомофауны в ландшафтах степного Приднепровья // III Съезд УЭО: Тез. докл., Киев. - 1987. - 20 с.

14. Бартенев А.М. Odonata Подольской и Виленской экспедиций: Тр. студен. кружка для исслед. Русской природы, состоящего при Москов. Импер. ун-те. - 1907. - Вып. 3. - С. 133--146.

15. Бартенев А.М. К фауне стрекоз Крыма // Ежегод. Зоол. муз. Импер. Академии наук. - 1912а. - Вып. 7. - С. 281--288.

16. Бартенев А.М. Палеарктические и восточноазиатские виды и подвиды рода Calopteryx Leach // Работы лаборат. зоол. кабинета Варшав. ун-та. - 1912б. - Вып. 1. - С. 163--257.

17. Бартенев А.М. Насекомые ложносетчатокрылые. 1. Libellulidae // Фауна России и сопредельных стран. - СПб., 1915. - Вып. 1. - C. 1--352.

18. Бартенев А.М. Насекомые ложносетчатокрылые. 1. Libellulidae // Фауна России и сопредельных стран - СПб., 1919. - Вып. 2. - С. 353--576.

19. Бартенев А.Н. О видовых группах Aeschna juncea и Aeschna clepsydra в Палеарктике // Тр. Северо-Кавказ. Асоц. научно-исследов. ин-тов. - 1929. - С. 54.

20. Бартенев А.М. Опыт биологической группировки стрекоз Европейской части СССР // Рус. зоол. журн. - 1930а. - Вып. 10, № 4. - С. 58--131.