Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Кафедра анатомії та фізології

Біологія представників ряду Blattoptera та заходи боротьби з ними

Дипломна робота зі спеціальності 7.070402 «Біологія»

спеціалізації «Прикладна ентомологія»

Рівне - 2009Р.

План

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи біологічних особливостей Blattoptera

1.1 Особливості морфології Blattoptera

1.2 Біологічні та екологічні особливості розвитку Blattoptera

1.3 Blattoptera як фактор перенесення збудників хвороб людини.

Розділ 2. Дезинсекція як спосіб ліквідації Blattoptera

2.1 Сутність дезинсекції та її завдання

2.2 Профілактичні дезинсекційні заходи

2.3 Вимушені заходи боротьби з членистоногими ряду Blattoptera

Розділ 3. Вивчення ефективності застосування інсектицидних препаратів для боротьби з Blattoptera

3.1 Методика проведення інсектицидних заходів

3.2 Характеристика основних інсектицидів

3.3 Правила техніки безпеки під час роботи з інсектицидами

Висновки

Література

Вступ

Інтерес до комах зародився ще в глибоку давнину. Комахи привертали увагу людини як щоденне явище в природі, як її докучливі вороги, як вороги домашніх рослин і тварин.

Початком наукового вивчення комах вважають ХУІІ століття і пов'язують його з такими відомими дослідниками як: М.Мальпігі (1628-1694), Я.Сваммердам (1637-1680), які працювали над вивченням анатомії та метаморфозу комах. На рубежі ХІХ-ХХ століть зароджуються прикладні ентомологічні дисципліни, в першу чергу, сільськогосподарська і лісова ентомологія. В 1894 році створюється Бюро ентомології на чолі із вченим-ентомологом І.А. Порчинським (1848-1916), яке займається вивченням шкідливих комах та розробкою заходів боротьби з ними. Великий вклад у розвиток ентомології вніс професор Н.А. Холодковський (1858-1921). Він створив свою школу наукової ентомології. Ним опублікований „Курс ентомології теоретичної і прикладної” (3-є видання вийшло в 1912 р., 4-е видання - у 1927-1931 рр.).

ХХ століття характеризується зростаючим об'ємом ентомологічних досліджень, швидким розвитком всіх галузей ентомології і кінцевою їх диференціацією на ряд самостійних наукових дисциплін. Закладаються основи сучасної класифікації, інтенсивно починають розроблятися питання фізіології комах, широко входять в ентомологію принципи екологічного вивчення, успішно розробляються хімічні методи боротьби з шкідниками. Велика увага приділяється розробці методів біологічної боротьби, що дала ряд успішних результатів.

В 1904 році В.П. Поспєлов (1872-1949) організовує в Києві першу в країні ентомологічну станцію завданням якої було вивчення і розробка заходів боротьби з шкідливими комахами.

В 1910 році відомий російський ентомолог Н.В.Курдюшов (1885-1917) організовує при Полтавській сільськогосподарській дослідній станції перший в Україні відділ ентомології.

Основи сучасної класифікації вищих комах були закладені австрійським вченим А.Гандлиршем (1865-1935), А.В. Мартиновим (1878-1938), Б.Н.Шванвичем (1889-1957) та іншими вченими.

Беклемишев В.Н. протягом тридцяти років (1932-1962) керував у Інституті медичної паразитології і тропічної медицини в Москві дослідженнями в галузі медичної паразитології.

Таким чином, ентомологія як комплексна наука має свою велику, змістовну і збагачену науковими відкриттями історію і вносить свій суттєвий вклад у практику вивчення комах.

В історії вивчення комах важливе місце займає проблема боротьби з тарганами. Сьогодні Blatella Germanica поправу займають верхні рядочки в рейтингу ворогів людини. Боротьба з цими універсальними комахами надзвичайно ускладнена їх неймовірною пристосованістю. У 60-х роках в одній із лабораторій Міноброни США проводили дослідження стійкості тарганів до дії різноманітних отрут. В результаті таких експериментів приблизно через рік була виведена популяція, для якої звичайні на той час отрути були повноцінною їжею. До речі, самі дослідники потім з великими труднощами очистили лабораторію після втечі кількох „піддослідних”.

В побутових умовах людина сприяє посиленню стійкості комах (резистентності) шляхом неправильної обробки приміщень. Якщо з комахами контактує недостатня для їх загибелі доза активно діючої речовини, то наступного разу тарган переносить цю отруту набагато легше. В результаті приходить ся або часто змінювати „хімію” без будь-якої надії на успіх, або використовувати „ударні” дози, що, по-перше, дорого, а, по-друге, небезпечно для людей та навколишнього середовища.

Сьогодні таргани поки що виграють у людства боротьбу „щита і меча” - вони пристосовуються до нових засобів швидше, ніж люди встигають їх винаходити. Тому особливого значення набувають правильні методи обробки, які не залишають противнику шансу пристосуватися.

Таргани є серйозною медичною проблемою. Існуючи в житлових приміщеннях, медичних установах, на харчових об'єктах, вони створюють, з одного боку, психологічний дискомфорт, а, з другого - є механічними носіями збудників інфекційних захворювань: сальмонел і амеб, туберкульозної палички, цист простіших і яєць гельмінтів, збудники яких локалізуються як на кутикулі тіла і на лапках, так і в кишковому тракті комах. Сьогодні досліджено, що хітиновий покрив тарганів є сильним алергеном.

Проблема комах-шкідників, яка сьогодні важко вирішується, завтра може мати вирішення, однак днем пізніше можуть з'явитися нові комахи і проблеми, тому потрібно проводити цілий ряд досліджень та експериментів, які в майбутньому стануть основою для винаходу ефективних препаратів у боротьбі з шкідниками.

Тому вибрана нами тема дослідження „Вивчення ефективності застосування інсектицидних препаратів для боротьби з Blattoptera” є дуже актуальною на сьогоднішній день і потребує детального вивчення і дослідження.

Об'єктом дослідження є представники ряду Blattoptera: Blatella Germanica, Blatta Orientalis.

Предмет дослідження - біологія представників ряду Blattoptera та заходи боротьби з ними.

Метою написання даної роботи є ознайомлення з біологічними особливостями тарганів, а також дослідження ефективності дезинсекційних методів і препаратів у боротьбі з ними.

Проблема боротьби з тарганами утруднюється тим, що антропогенна дія сприяє розширенню видового складу членистоногих. Створення ними екологічних ніш. На динаміку чисельності тарганів, темпи їх розмноження створюють вплив окремі фактори екології, в тому числі і своєрідний клімат міст, нераціональне використання інсектицидів.

Разом з тим за таких умов проведення дезинсекційних робіт ми все частіше стикаємося з недостатньою їх ефективністю, що вказує на необхідність змін тактики проведення заходів.

Гіпотез дослідження: вивчення біологічних особливостей представників ряду Blattoptera і застосування специфічних інсектицидних заходів та препаратів дасть змогу звести до мінімуму чисельність особин, що буде сприяти профілактиці захворювань людей.

Основні завдання :

1 проаналізувати відповідну ентомологічну літературу;

2 познайомитися з біологічними особливостями представників ряду Blattoptera на прикладі Blatella Germanica;

3 розглянути основні типи захворювань, збудники яких переносяться тарганами;

4 вивчити ефективність застосування різних інсектицидних препаратів для боротьби з Blattoptera.

Наукова новизна полягає у підборі ефективних методів боротьби і профілактики з шкідниками ряду Blattoptera.

Теоретичне значення. Вияснення біологічних особливостей розвитку тарганів для подальших досліджень щодо винайдення ефективних препаратів у боротьбі з ними.

Практичне значення. Використання ефективних методів і заходів профілактики і боротьби дасть змогу зменшити популяцію шкідників з ряду Blattoptera і запобігти їх масовому розмноженню та поширенню.

Розділ І. Теоретичні основи біологічних особливостей Blattoptera

1.1 Особливості морфології Blattoptera

Зовнішня будова. Тіло Blattoptera приплюснуте, поздовжньо-овальної форми, що дозволяє їм проникати у вузькі щілини. Тіло тарганів ділиться на три відділи - голову, груди і черевце.

Голова таргана рухомо з'єднана з грудьми. На поверхні голови комахи розрізняють кілька ділянок, які використовуються в систематиці. По боках голови розташовані складні фасеточні очі, ближче до середини - пара простих вічок. Голова несе придатки - вусики (антени) і ротові органи. Антени розташовані на передній поверхні голови. Вони рухомі і складаються з 75-90 члеників. Величина і форма антен різноманітні і мають значення в систематиці. Антени є органами нюху, а іноді і дотику.

Ротовий апарат комахи складається з верхньої губи, трьох пар ротових кінцівок (щелеп) і підглотника (гіпофаринкса). Верхня губа - складка шкіри, звисаюча спереду. Гіпофаринкс - непарний виріст стінки ротової порожнини. Основну частину ротового апарату складають нерозчленовані верхні щелепи (шандібули) і дві пари нижніх щелеп (макшил), які складаються з кількох члеників. Друга пара нижніх щелеп зливається між собою, утворюючи непарний утвір - нижню губу.

Описанні частини добре вираженні в ротовому апараті гризучого типу, який і властивий представникам ряду Blattoptera. Гризучий тип ротового апарату зустрічається у комах, які харчуються твердою їжею; окрім тарганів, він зустрічається у саранчових, жуків і деяких інших комах.

У комах, які живляться рідкою їжею, ротові органи перетворенні в хоботок, за допомогою якого вони всмоктують рідину - нектар. Кров, слиз.

Груди Blattoptera складаються з трьох сегментів або члеників: передньогруди, середньогруди і задньогруди. Кожен сегмент складається із тергіта (верхнього, спинного напівкільця) і стерніта (нижнього, черевного напівкільця), а також із бокових пластинок - плевритів. Тергіти часто називають спинками, стерніти - грудьми (наприклад, напівкільця передньогрудей позначаються як передньоспинка і передньогруди).

Кожен сегмент грудей несе по одній парі ніг, а у крилатих комах середньогруди і задньогруди несуть ще й по парі крил, тобто на грудях розміщенні органи руху комах. У зв'язку з цим мускулатура грудних сегментів сильно розвинута і це ускладнює скелет грудей - тергіти, стерніти і плейрити поділяються на ряд вторинних склеритів.

Ноги Blattoptera бігального типу складаються, як і в інших комах, з п'яти відділів: тазик, вертлуг, бедро, гомілка і лапка. Тазик - короткий членик, за допомогою якого нога рухомо прикріплюється до плейриту грудей. Вертлуг - маленький членик, рухомо з'єднаний з тазиком і напіврухомо - з бедром. Бедро - найміцніша і найбільша частина ноги. Гомілка по довжині подібна з бедром, але тонша і часто “озброєна” шипами, а на вершині - ще й шпорами. Лапка складається з п'яти члеників. Вершину лапки називають предлапкою. На вершинах чотирьох члеників є подушечки, 5-й членик - дистальний - має пару кігтиків і присоску (емподій) між ними. Кігтики допомагають комахам закріплюватись на нерівних субстратах, а присоски - повзати таргану по гладких поверхнях і у будь-якому положенні.

Крила комах є складки шкіри, розміщенні по боках грудей. Кожне крило складається із двох тонких прилягаючих один до одної пластинок. Між ними проходять трахеї і нерви. В місцях проходження трахей хітин клітин потовщується і утворює так звані жилки, які утворюють скелет крила, надаючи йому міцності. Жилкування крил різноманітне і відіграє велику роль в систематиці комах. Розрізняють жилки повздовжні і поперечні. Проміжки між жилками називаються ячейками.

Багато комах в процесі еволюції втратили крила, вони відсутні у багатьох паразитичних комах (блохи, воші, пухоїди).

Надкрила (передня пара крил) у тарганів шкірясті, крила (друга пара крил) прозорі, розвинуті не у всіх видів.

Черевце Blattoptera має порівняно м'які покриви, слабку мускулатуру і позбавлене органів руху. Складається з 10 тергітів і 7 стернітів - у самок і 9 - у самців. Кожен сегмент складається із тергіта і стерніта, з'єднаних тонкою перетинкою - плейрою. Останні стерніти черевця самок модифіковані і утворюють порожнину статевої камери. Черевце має придатки - яйцеклад самки і копулятивні придатки самця. На кінці черевця є церки, а у самців - 1-2 пари грифельок. Церки у тарганів є органами чуттів. Грифельки - придатки сегмента у самців тарганів служить для утримання черевця на відстані від субстрату при повзанні по ньому комахи.

Яйцеклад самки складається із двох або трьох створок, виростів VIII i IX стернітів. Він знаходиться в середині спеціальної порожнини, яка слугує для формування яйцевого кокона. У ряду комах спостерігаються різноманітні видозміни в будові яйцекладу. Наприклад, у їздців, які відкладають яйця в тіло личинок комах, він голкоподібний і пристосований для проколювання покривів. У двокрилих виникає вторинний яйцеклад, утворений із сильно зменшених в діаметрі сегментів черевця, які входять один в один, подібно до кілець телескопа.

Статеві придатки самця представлені непарним утворенням, яке називається фаллос, едеагус або пеніс, і двома боковими частинами. Фаллос являє собою розширення стінки тіла навколо статевого отвору, який знаходиться на ІХ сегменті черевця. Фаллос поділяється на кінцеву частину, власне едеагус і основу - фаллобазу, яка несе дві лопатевидні пластинки - парамери. Бокові частини копулятивного апарату самця складаються з двох створок - валов, розміщених на краях сегмента. Валови служать для захоплення кінця черевця самки при копуляції. Будова чоловічого статевого апарата має велике значення в систематиці.

Покриви тіла складаються з трьох шарів - основної дуже тонкої перетинки з'єднувального характеру, одношарового епітелію (гіподерми) і кутикули. Клітини гіподерми виділяють секрет при линянні. Який утворює кутикулу.

Кутикула побудована із трьох шарів - зовнішнього (епікутикула), середнього (екзокутикула) і внутрішнього, який приєднується до гіподерми (ендокутикула). Епікутикула дуже тонка (1-4мк), складається з ліпідів і воскоподібних речовин, завдяки наявності яких покриви комах не змочуються водою. Екзокутикула представляє собою найтвердіший шар кутикули в якому міститься пігмент. Ендокутикула - найтовстіший шар кутикули. Вона прозора і складається із безлічі тонких пластинок, паралельних поверхні тіла комахи, або з волокон, розташованих в різних напрямках. Основна речовина, з якої побудована ендокутикула, - хітин-стійкий до хімічної дії, нерозчинний у воді, спирті, лугах і органічних розчинниках, але розчинний в міцних кислотах.

Кутикула в цілому характеризується твердістю, еластичністю, водонепроникністю, що оберігає тарганів від втрати вологи і забезпечує їм існування в повітряному середовищі. Кутикула захищає внутрішні органи від пошкоджень і служить для прикріплення м'язів. Кутикула вистилає деякі внутрішні поверхні, наприклад, ділянки кишечника (передню і задню кишку), дихальні трубки.

Покриви тіла утворюють різноманітні придатки, ендоскелетні утворення і залози; вони можуть бути похідними лише кутикули (шипики, бороздки, вдавлення) або всього шкірного покриву вцілому (волоски, щетинки - хети).

Ендоскелет представляє собою внутрішні вирости кутикули, які служать для прикріплення м'язів і підтримки деяких внутрішніх органів. Особливо сильно ендоскелет розвинутий в голові і грудях.

Пігментація забарвлення дуже різноманітна і часто має значення в систематиці. Пігментація забарвлення може бути обумовлена спеціальними пігментами, які можуть бути в кутикулі, гіподермі або гемолімфі і в жировому тілі, а також може виникати в наслідок структурних особливостей кутикули і відображення світла. Іноді при різноманітному поєднанні плям забарвлення виникає малюнок.

Внутрішня будова. М'язова система. Високий розвиток рухової функції у комах можливий завдяки наявності міцної і сильної диференційованої м'язевої системи. Всі м'язи комах відносяться до типу поперечносмугастих.

Дихальний апарат. Таргани дихають трахеями. Трахеї представляють собою трубки, утворенні вип'ячуванням зовнішніх покривів всередину тіла комахи. Стінки трахеї складаються із хітинової інтими і епітелію. Інтима, є продовженням зовнішньої кутикули, утворює спіральне потовщення, яке проходить вздовж трахеї і не допускає спадання їх стінок. Місце переходу стінки тіла в стінку трахеї є тим отвором, який з'єднує трахейну систему із зовнішнім середовищем. Цей отвір називається дихальцем або стигмою.

Дихальця розміщенні по боках члеників грудей і черевця. Дихальця мають мускулатуру, за допомогою якої можуть закриватися і відкриватись, а також різноманітні волоски і щетинки, які захищають їх від проникнення пилу. Ритм роботи дихалець (відкривання і закривання) регулює поступлення повітря в трахеї. Від дихалець відходять два поздовжні стовбури трахей; вони з'єднуються з дихальцями за допомогою з'єднувальних трубочок. Від трахейних стовбурів відходять багато гілок, які діляться і утворюють все більш і більш тонкі трубочки. Найменші закінчення трахей - трахеоли, підходять до всіх внутрішніх органів, а іноді і в середину клітин тканин. Саме через трахеоли відбувається газообмін в тканинах - із трахеоли надходить кисень, а в них проникає з тканин вуглекислота. У тарганів є внутрішній замикаючий апарат дихалець, який забезпечує щільне закривання трахейної системи при наявності у повітрі шкідливих домішок. У тарганів 2 пари грудних і 8 пар черевних дихалець.

Порожнина тіла і розміщення внутрішніх органів. Порожнина тіла Blattoptera заповнена внутрішніми органами і поділяється на три відділи. Верхня діафрагма відділяє верхній (спинний), перикардіальний (навколосерцевий) відділ; в ньому розташовується спинна кровоносна судина. Нижня діафрагма відділ нижній, перенейтральний (навколо нервовий) відділ; в ньому розміщений черевний нервовий ланцюжок. Між верхньою і нижньою діафрагмами розміщений найбільший відділ - середній вісцеральний, в якому розташовані органи травлення, виділення і розмноження, а також жирове тіло.

Кровоносна система. Blattoptera мають одну кровоносну судину - серце, розміщене на спинній стороні черевця і перикардальному відділі порожнини тіла. Серце представляє собою трубку з м'язевими стінками. В кожному членику тіла серце має пару отворів - остій, які мають клапани. На передньому кінці серце переходить у вузьку трубку - аорту, яка тягнеться через усі груди і закінчується в голові, де відкривається прямо в порожнину тіла. Серце прикріплюється до тергітів черевця за допомогою кількох пар криловидних м'язів. Камери серця послідовно скорочуються одна за другою і переганяють кров вперед. З аорти вона виливається в порожнину голови, а звідти в порожнину тіла. З порожнини тіла кров поступає через остій в серце; клапани остію перешкоджають виходу крові з серця. По спинній судині кров іде ззаду на перед, а хвилеподібні рухи черевної діафрагми сприяють руху крові в порожнині тіла спереду назад. Важлива функція крові - рознесення по тілу поживних речовин і поглинання з тканин продуктів обміну.

Кров тарганів, як і рештки комах - гемолімфа - містить безбарвні амебовидні кров'яні клітини, або гемоцити. Серед цих клітин є фагоцити, здатні захоплювати і перетравлювати проникаючі в організм комахи мікротіла. У деяких комах кров забарвлена. Наприклад, в личинок комарів-толкунчиків (Tendipedidae) в ній розчинний залізовмісний червоний пігмент, подібний до гемоглобіну.

Одним з утворень, характерних для тарганів, є жирове тіло - орган накопичення запасних речовин. У більшості тарганів жирове тіло складається із частинок або лопастей, густо обплетене трахеями і заповнює в порожнині тіла всі проміжки між внутрішніми органами. В клітинах жирового тіла накопичуються поживні резерви у вигляді білків, жирів і вуглеводів (глікоген). Ступінь розвитку жирового тіла неоднакова напротязі індивідуального розвитку комахи. Жирове тіло, окрім функції зберігання запасів, виконує й деякі інші. Займаючи багато місця в порожнині тіла, воно підтримує внутрішні органи. Крім того, клітини жирового тіла можуть накопичувати солі сечової кислоти й інші екскрети, доповнюючи таким чином роботу видільних органів.

Травний апарат. У Blattoptera він складається із трьох відділів: переднього, середнього і заднього. Передня і задня кишки вистелені хітиновою кутикулою, а середня кишка позбавлена її.

Передня кишка починається ротовою порожниною, стравохід, зоб і м'язевий шлунок. В ротову порожнину відкриваються протоки двох слинних залоз. Слина тарганів містить ряд харчотравних ферментів. Стравохід представляє собою трубку, яка розширюється в зоб. За зобом йде м'язевий (жувальний) шлунок - провентрикулус. Він невеликий, має товсті стінки, які складаються із кількох шарів м'язів, і сильно розвинуту хітинову вистилку. В м'язевому шлунку проходить механічна переробка їжі. В інших комах він слугує для проштовхування їжі в наступний відділ.

Середня кишка має форму канала, іноді досить довгого і звивистого. В передній частині вона часто має кілька сліпих виростів - 8 кардіальних відростків. Середня кишка має основне значення для перетравлення і всмоктування. Їжа перетравлюється частково за допомогою ферментів слини, частково за допомогою ферментів, які виділяються стінкою середньої кишки. Їжа в середній кишці оточена тонкою, прозорою перитрофічною оболонкою. Вона проникна для харчетравних соків і перетравленої їжі, і служить для захисту стінок кишечника від пошкоджень їжею.

Задня частина задньої кишки - пряма кишка, або ректум, закінчується анальним отвором. На границі середньої і задньої кишок в кишечник впадає 80-100 мальпігієвих судин - органи виділення комах, які мають вигляд тонких трубочок, зібраних в радіально розміщені шість пучків. Задня кишка служить для виділення з організму неперетравлених залишків їжі та екскретів, які утворюються в мальпігієвих судинах. Продукти обміну з гемолімфи проникають через сліпий кінець мальпігієвої судини, тоді надходять або безпосередньо в порожнину судини, або накопичуються спочатку в клітинах стінки судини, звідки потім переходять у просвіт і виводяться в задню кишку.

Видільну функцію у комах мають також нефроцити - клітини, які лежать в області перикардія, які мають здатність захоплювати і зберігати у своїй плазмі різноманітні речовини.

Нервова система. У Blattoptera у зв'язку з поділом тіла на голову, груди і черевце нервова система складається з головного мозку і черевного нервового ланцюжка.

Головний мозок лежить над кишечником і називається надглотковим ганглієм; вся решта нервової системи розміщена під кишечником. При цьому передній відділ черевного ланцюжка, включає кілька гангліїв, знаходиться в голові і називається надглотковим ганглієм. Головний мозок з підглотковим ганглієм з'єднані навкологлотковими коннективами, які ідуть по боках глотки.

У тарганів черевний нервовий ланцюжок складається з двох пар грудних і восьми пар черевних гангліїв. Ганглії нервового ланцюжка іннервують м' язи ніг і крил, а також внутрішні органи. Підглотковий ганглій іннервує мандибули. Максили і нижню губу. Найбільш складно побудований головний мозок, який складається з трьох відділів: протоцеребрума, дейтоцеребрума і тритоцеребрума. В протоцеребрумі є кілька нервових центрів. Основний з них - грибовидні тіла, які є координуючим центром мозку, вони забезпечують можливість складних форм поведінки. В протоцеребрумі знаходяться зорові центри, зв'язані із складними очима. Дейтоцеребрум іннервує антени, і в ньому знаходяться нюхові центри. Зорові і нюхові центри зв'язані зі стебельчастими тілами (грибовидними). Тритоцеребрум іннервує верхню губу, а також з'єднаний з фронтальним ганглієм, що входить в стоматогастральний відділ нервової системи.

Периферичний відділ нервової системи включає нерви, направлені до всіх внутрішніх органів і їх частин, і симпатичну нервову систему. Симпатична нервова система складається з трьох відділів: стоматогастрального (рото-шлункового), черевного і хвостового, та іннервує деякі частини ротового апарату, передню кишку, серце і аорту, дихальця, кишечник і статеві органи.

Функція нервової системи побудована на принципі рефлексу, яким організм відповідає на різноманітні зовнішні і внутрішні сигнали. Ці сигнали сприймаються органами чуття, які лежать на поверхні тіла комахи, і чутливими клітинами на внутрішніх органах.

У тарганів розрізняють наступні органи чуття: 1) чуттєві органи, які сприймають механічні подразнення - дотик. Тиск та ін.; 2) органи, сприймаючі хімічні властивості речовин - смакові і нюхові; 3) хордотональні органи, сприймаючі коливання і струси; 4) слухові органи, сприймають слухові коливання; 5) зорові органи.

Основною одиницею органів чуття є нервово-чутлива сенсила. Головний елемент її - чутлива нервова клітина або група клітин, які лежать поблизу покривів. Відросток чутливої клітини спрямовується в центральний відділ нервової системи. Найбільш просто облаштована чуттєва сенсила. Вона складається з сприймаючої волосини на поверхні кутикули, коливання якої у випадку дотику передається чутливій клітині, а через її відросток - в центральну нервову систему. Чуттєві волосини покривають тіло і кінцівки комах.

Смакові сенсили за будовою не відрізняються від нюхових. Вони розміщенні переважно на ротових частинах. Нюхові сенсили - на антенах. Нюх служить для тарганів для пошуку особин протилежної статті, пошуку їжі і відкладання яєць.

Таргани розрізняють чотири основні смаки - солодкий, гіркий, кислий і солоний. Висока ступінь розвитку хімічного чуття у комах застосовується при використанні хімічних засобів боротьби з шкідниками, при використанні відпучуючих речовин (репелентів) або приваблюючих (аттрактантів), які застосовуються в отруйних приманках.

Органи зору представленні складними (фасеточними) очима і простими вічками. Складні очі розміщенні по боках голови. Складні очі складаються з окремих зорових одиниць - омматидів. Омматидій має вигляд сильно усіченого конуса. У зовнішній його частині знаходиться кришталик - двояковипукле потовщення рогівки, яке відіграє роль лінзи. Безпосередньо під кришталиком розташований кристалічний конус - прозоре щільне або рідке тіло грушевидної форми, яке має світлопереломлюючу функцію. Вершина конуса стикається із зоровими або ретинальними клітинами, які утворюють сітківку фасеточного ока. Центральне положення омматидії займає рабдом або зорова паличка. Ретинальні клітини і рабдом складають світлочутливий апарат омматидія.

Зоровий образ у комах складається з багатьох незалежних крапок, які сприймаються кожним омматидієм, подібно до елементів мозаїки, тому зір називають мозаїчним. За допомогою складних очей комахи розрізняють форму, забарвлення предмета і відстань до нього.

Прості очі тарганів представленні тім'яними вічками, функції яких не вивчені.

Ендокринна система тарганів представлена утвореннями трьох типів: 1) нейросекреторні клітини, містяться у всіх гангліях головного мозку і черевного нервового ланцюжка; 2) нейрогемальними органами, в які надходить нейросекрет із нейросекторних клітин мозку і виходить з них безпосередньо в кров; 3) залози внутрішньої секреції, в яких утворюються секрати, які надходять у кров.

Нейро-секреторні клітини - нервові клітини, які мають властивість утворювати секрет, який має гормональні властивості. Цей секрет у вигляді зерен (гранул) різних розмірів і виходить з клітин по їх відростках (аксонах).

Нейрогемальні органи представлені у тарганів кардіальними тілами.

Прилягаючі тіла - залози внутрішньої секреції, тісно пов'язані з кардіальними тілами. Секрет прилягаючих тіл називається ювенільним гормоном, який зумовлює ріст личинок. У дорослих тарганів цей гормон утворюється і регулює відкладання жовтка при розвитку яєць, поведінку комах при розмноженні і здійснює вплив на загальний обмін речовин. Торакальні залози, після того, як до них потрапляє гормон нейросекреторних клітин мозку, починають секретувати гормон линьки - екризон. Після припинення линьки торакальні залози дегенерують; у дорослих тарганів вони відсутні.

Статевий апарат. У самців сім'яники складаються із багаточисельних фолікулів, з'єднаних з двома сім'япроводами. Сім'яні виділення цих залоз йде на побудову капсули сперматофора, в який виділяються спермії при копуляції. Сперматофор утримується в статевій камері самки на протязі кількох годин; в цей час відбувається міграція сперміїв в сперматотеки самки.

У самок статеві органи складаються з двох яєчників, двох парних і непарного яйцевводів, двох сім'яприйомників і парної придаткової статевої залози. Яєчники складаються з яйцевих трубок паноістичного типу. У самок чорних тарганів в кожному яєчнику 8 яйцевих трубок, у рудих тарганів - 20-28. В кожній яйцевій трубці знаходиться 1-4 ооцитів, розташованих ланцюжком. Ніжки яйцевих трубочок з'єднуються з яйцеводами. Придаткова статева залоза складається із двох нерівних розділів, які утворенні багаточисельними трубочками. Секрет залози виділяється в статеву камеру. Він огортає яйця, що виходять під час овуляції, утворює капсулу - оотеку. Спочатку капсула оотеки білувата і м'яка, тоді твердіє і набуває кольору тіла самки.

Одночасно у всіх яйцевих трубках обох яєчників розвивається по одному фолікулу. В цей же час відбувається накопичення секрету в придатковій статевій залозі. Після виходу яєць і утворення оотеки розвиток наступних ооцитів починається не одразу, а лише після відторгнення оотеки від тіла самки. Руді таргани носять оотеку до кінця ембріонального розвитку. Після відторгнення личинок капсула відпадає. Самки чорних тарганів носять оотеку 3-5 діб і ембріональний розвиток протікає уже у відложеній оотеці.

1.2 Біологічні та екологічні особливості розвитку Blattoptera

Таргани - комахи з неповним перетворенням. За даними повний цикл розвитку американського таргана при оптимальних умовах (температура 22⁰, відносна вологість 70%) продовжується 12-34 місяця (в середньому 20-24 місяця).

Ембріони Blatta orientalis при температурі 30⁰ розвиваються 43,7 - 44,6 діб. Розвиток зародка Blattella germanica при такій температурі триває 17,2 діб. Від температури і вологості повітря залежить виживаємість ембріонів. При температурі 22⁰ із яєць вилуплюється 83% личинок, при температурі 21⁰- 70%, 36⁰-65%.

Личинки. За зовнішнім виглядом нагадують дорослих особин, але вони безкрилі і число члеників в їх вусиках менше. Протягом свого розвитку личинки линяють 6 раз, поступово збільшуючись в розмірах. Личинки рудих тарганів розвиваються при температурі 27⁰-30⁰ близько двох місяців, а період між яйцекладками триває близько одного місяця. При зниженні температури личинки розвиваються більше трьох місяців, а між яйцекладками проходить більше ніж півтора місяця.

Постембріональний розвиток Blattella germanica при температурі 22 триває 123-224 доби (в середньому 172 доби). При температурі 30⁰ самці розвиваються на протязі 40 діб, самки - 41 доби. Blatta orientalis при температурі 22⁰ розвиваються 316-533 доби; при температурі 30⁰ самці розвиваються 128-146 діб, самки - 126-162 доби. Личинкові стадії Periplaneta americana при температурі 22⁰ проходять розвиток за 190-520 діб (в середньому 328 діб), а при температурі 30⁰ самці розвиваються 170 діб, самки - 160-197 діб. У Blattella germanica постембріональний розвиток супроводжується шістьма линьками. При оптимальних умовах послідовна зміна всіх личинкових стадій (розвиток самок) проходить протягом 58 діб, самців - протягом 62 діб. Розвиток самок Blatta orientallis супроводжується десятьма линьками; зміна всіх личинкових стадій проходить за 290 діб. Самці стають дорослими через 180 діб, проходячи послідовно 8 личинкових стадій. Постембріональний розвиток Periplaneta americana триває 341 добу і протягом усього часу личинки линяють 10 разів. У тарганів кількість линьок в період постембріонального розвитку залежить від умов навколишнього середовища і не буває постійним.

Личинки і дорослі таргани ведуть однаковий спосіб життя. Вони активні вночі, вдень ховаються в притінених місцях, зазвичай в теплих куточках, поблизу батарей, отоплення, пічок, електродвигунів, холодильників і т.д.

Доросла форма Periplaneta americana живе півроку або рік, але деякі особини можуть жити 20-21 місяців. Самці Blattella germanica живуть 128 діб, самки - 153 доби.

При температурі 4⁰ Blattella germanica ще можуть рухатись. Температура 2 пригнічує їх рухливість, а температура 5 нижче нуля є смертельною.

Дорослі особини можуть Blattella germanica жити без їжі 30-40 діб, личинки - 22 доби.

Таргани в порівнянні з іншими комахами малорозбірливі до асортименту харчових речовин. Таргани залюбки їдять борошняні, цукристі, молочні продукти; руді таргани особливо полюбляють їсти продукти, які вміщують вітаміни групи В, наприклад, пивні дріжджі. Ці вітаміни забезпечують нормальний розвиток тарганів і зменшення їх загибелі при линьках. Таргани можуть переносити тривале голодування: самці рудих тарганів - в середньому один тиждень, самки - більше трьох тижнів. Самці чорних тарганів можуть голодувати до двох тижнів, самки - більше двох місяців. Личинки без їжі і води можуть прожити 70 днів. Таргани можуть проходити з одного приміщення в інше.

В приміщенні руді і чорні таргани розмножуються весь рік. Потомство першого покоління рудих тарганів, потрапивши в тепле приміщення, становить кілька десятків, але після появи другого покоління загальна чисельність популяції збільшується в тисячі раз. Таке збільшення спостерігається через 3-4 місяці після початку розмноження. Це пояснюється відносно тривалим життям самок (самці живуть менше) і тривалим розвитком личинок.

Визначення фізіологічного віку. Після кожної яйцекладки і утворення оотеки у рудих тарганів в ніжці яйцевих трубок проходять незворотні зміни. Ці зміни дозволяють визначати фізіологічний вік самок.

У невідкладаючої самки ніжки яйцевої трубки прозорі і мають вигляд невеликих циліндрів. Після відкладання яєць і утворення оотеки випорожненні ділянки яйцевих трубок спочатку сильно розтягнуті. Потім вони зморщуються, зовнішня оболонка спадає з них і випорожнений фолікул приєднується до ніжки яйцевої трубки. Всередині приєднаної ділянки яйцевої трубки просвічуються залишки фолікумерного епітелію у вигляді жовтуватих глибок, так званого жовтого тіла. Це прирощення із включеним до нього жовтим тілом відрізняє самок, які відкладали яйця один раз.

У самок, відкладаючих два рази, розрізняють два прирощення і часто, але не завжди, два жовті тіла. У самок, відкладаючих яйця три рази і більше, спостерігається відповідно три прирощення і більше, але вони виражені не чітко, а кількість жовтих тіл ніколи не відповідає числу яйцекладок. Для практичних цілей достатньо розрізняти “молодих” самок і “старих”. До перших відносяться не відкладаючі самки і відкладаючі яйця один раз, до старих - відкладаючі яйця два рази і більше.

тарган інсектицидний біологія blattoptera

1.3 Blattoptera як фактор перенесення збудників хвороб людини

Синантропічні види тарганів виїдні, вони поїдають продукти харчування людини, а також харчові залишки, відходи, екскременти. Внаслідок особливостей живлення таргани можуть бути механічним переносником кишкових хвороб та інших захворювань. вони можуть інфікувати продукти харчування, переносячи на лапках бактерії або віруси, або виділяти їх з екскрементами, якщо в харчовий тракт таргана потрапляють хвороботворчі агенти. Проходження через кишечник тарганів збудників дифтерії, черевного тифу, холери, прокази, стовбняку, а також пневмококів, стафілококів і кишкової палички не змінює їх патогенних властивостей, причому деякі види бактерій (холерний вібріон, палочка черевного тифу, сибірської виразки, чуми) можуть виділятися із кишечника тарганів протягом кількох діб. ”Паразитологія” При високій чисельності руді таргани можуть нападати на сплячих людей і обгризати епітелій шкіри. В пошуках джерела їжі вони псують харчові продукти і різноманітні предмети, наприклад книги.

При оцінці епідеміологічної ролі мух слід враховувати, що деякі види Blattoptera, не роблять великих переміщень всередині населеного пункту і якщо заходи проти тарганів, наприклад в різних районах міста, проводяться не одночасно, то криві чисельності тарганів мають різний характер і їм часто відповідають криві захворюваності в цих же районах. З цього слідує, що співставлення захворюваності з чисельністю Blattoptera слід проводити лише на вузьких територіях. В той же час слід мати на увазі, що зараження людей, які живуть в різних районах населеного пункту, може відбуватися через продукти, забрудненні Blattoptera в одному місці - на ринку, молочній фермі, особливо на півдні і т.д.

При одній і тій же чисельності таргани відіграють велику роль при тій температурі, коли вони найбільше активні, частіше переходять з місця на місце і частіше харчуються. Великий вплив на роль тарганів як переносників збудників хвороб кишково-шлункового тракту є частота їх контакту з фекаліями хворих; вона вища в неканалізованих будинках, при низьких гігієнічних навичках населення, пізній госпіталізації інфекційних хворих та інше. Передача збудників людині залежить від доступності для тарганів їжі людини, посуду та ін. Вплив переходу від ендофілії до екзофілії (і навпаки) на поширення інфекції залежить від побуту населення. В тих місцях, де населення готує і споживає їжу на відкритому повітрі, екзофільний спосіб життя тарганів підвищує її значення як переносника. Перехід до ендофілії в жаркому кліматі також підвищують поширення ними інфекції, оскільки буває в тих місцях, де є продукти харчування.

Таргани (Blattoptera) можуть викликати тканинні і порожнинні міази. Одні види є збудниками випадкових міазів, кишкових або уринарних. В першому випадку таргани відкладають оотеку з яйцями на продукти харчування людини і людина проковтує їх разом з яйцями або личинками тарганів; личинки можуть кілька годин залишатися в кишечнику, а тоді виходять назовні разом з екскрементами або при рвоті. Уринарні міази виникають коли відкладає яйця на забруднену сечею або екскрементами білизну, а виходячі з яєць личинки заповзають в урерту.

Криві захворюваності кишковими інфекціями часто паралельні кривим чисельності; відомі випадки, коли підйоми захворюваності знижуються в результаті боротьби з Blattoptera.

Механічним шляхом Blattoptera можуть переносити багато збудників хвороб людини, але мають значення в якості епідеміологічного фактору в поширенні кишкових і очних інфекцій. Збудників дизентерії, черевного тифу, цист найпростіших кишечника, яйця гельмінтів таргани черпають із фекалій хворих людей. Напротязі кількох діб збудники цих хвороб зберігаються на поверхні тіла тарганів або проходять у вірулентному стані через їх кишечник і разом з фекаліями тарганів потрапляють на продукти харчування людини або посуд. Таким же чином Blattoptera можуть переносити і вірус поліомеліту. Можлива участь тарганів і в передачі харчових токсикоінфекцій і інфікування тарганів збудниками цих інфекцій проходить на трупах тварин або на м'ясі при невиконанні санітарних норм. Таргани, причетні і до розповсюдження туберкульозу, оскільки вони можуть харчуватися мокротою хворих, а мікробактерії туберкульозу тривалий час залишаються живими в фекаліях тарганів. Таргани можуть брати участь в передачі аденовірусів, які викликають респіраторні захворювання, які супроводжуються коньюктивітами. Інфікований тарган на протязі усього життя може переносити аденовіруси на слизові оболонки здорової людини.

Чорні таргани здатні нападати на сплячих людей, пошкоджувати і навіть обгризати у них епідерміс на губах, ліктях, шиї, пальцях, повіках і т.д. В цих місцях з'являється кірочка і запальний ободок. Гістологічна картина уражених ділянок свідчить про те, що, окрім механічних пошкоджень покривів шкіри, відбувається токсична дія слюни та інтоксикація. Відомі випадки, коли руді та чорні таргани заповзали до людей в зовнішній слуховий прохід і викликали сильне подразнення барабанної перетинки.

Маючи доступ до різноманітних відходів (в сміттєвих баках, плювальницях, туалетах та в інших місцях), а тоді з продуктами харчування людини, таргани можуть переносити на ногах, покривах тіла і передавати людині із своїми виділеннями різноманітні мікроорганізми, а також, як уже згадувалось раніше, збудників кишкових інфекцій, туберкульозу, а також патогенні для людини цисти простіших і яйця гельмінтів. Так. Від рудого таргана ( із прямої кишки) виділені яйця лантеця широкого, волосоголовця, остриці.

Експериментально підтверджена можливість перенесення рудими тарганами вірусів жовтої лихоманки, поліомеліту, вірусу Корсаки, а також збереження в організмі таргана і на поверхні його тіла збудників кишкових інфекцій. Описаний випадок поширення тарганами сальменольозу серед дітей педіатричної лікарні в Брюсселі. Захворювання там припинились лише після знищення тарганів, хоча напротязі двох місяців до цього поряд з лікуванням дітей були прийняті міри з профілактики поширення хвороб.

Відомі випадки виявлення сальмонел у рудих тарганів, відловлених в лікарняних палатах, де знаходились хворі сальменольозом.

Дослідження чорних тарганів показали, що, проходячи через кишковий тракт, виживають туберкульозна паличка, спори збудника стовбця, деякі збудники важких анаеробних інфекцій, холерний вібріон, збудник сибірської виразки і сапа коней.

Значення синантропних тарганів як можливих механічних переносників збудників інфекційних захворювань і гельмінтів людини може зрости у зв'язку із збільшенням їх чисельності в містах.

Поширення та умови існування Blattoptera. В багатьох країнах обмеження інтенсивного розселення і розмноження синантропних комах, в тому числі тарганів місцевих видів, попередження завезення чужоземних видів, акліматизація і поширення їх, розробка організаційних форм, раціональних засобів і методів боротьби з ними є досі актуальними санітарно-гігієнічними проблемами.

Передумовами все більшого розповсюдження синантропних тарганів в містах є наступні особливості їх біології: розмноження протягом цілого року; високий рівень плодючості; наявність яйцевої капсули, яка захищає яйця (а у деяких видів і личинок I віку під час їх розвитку) від шкідливого впливу факторів навколишнього середовища; неповне перетворення, в результаті чого є подібність в біології імаго і личинок; багатоїдність, позитивний термоксис (по цій причині вони більше поширюються на кухнях, об'єктах громадського харчування і харчового виробництва); властивість імаго і личинок відносно швидко розселятись всередині будівлі та із однієї в іншу, пасивне поширення з продуктами, тарою, речами домашнього вжитку, чому сприяє від'ємний фототаксис, а також потяг до спільного існування; здатність до тривалого голодування.

Ріст чисельності та інтенсивне поширення синантропних тарганів в багатьох великих містах світу є наслідком процесу урбанізації - збільшення площі міст і будівель в них, особливості сучасного містобудування, не забезпечуючих обмеження розселення тарганів, порушення санітарно-технічного змісту будівель. Недостатній об'єм дезинсекційних робіт. А також порівняно широко розвинута і тарганів специфічна стійкість до інсектицидів.

До створених сприятливих умов існування і поширення тарганів у сучасних містах можуть бути віднесені: стабілізація мікроклімату в будинках завдяки центральному опаленню і гарячому водопостачанню; збільшення сприятливих місць для їх існування, особливо в об'єктах громадського значення (за декоративними елементами. Кафельними покриттями. В електрооснащенні і т.д.), в підвалах з високою температурою повітря; покращення умов харчування тарганів; можливість активного поширення комах з одного будинка в інший внаслідок того, що будівлі пов'язані між собою сіткою підземних комунікацій санітарно-комунальних систем, а всередині будівель - із одного приміщення в інше, так як поверхи з'єднані теплими коридорами, вентиляційними системами, шахтами сміттєпроводів і ліфтів; наявність щілин в місцях стику будівельних конструкцій і в місцях проходження через стіни і перекриття між поверхами труб санітарно-комунальних систем, електропроводки; збільшення можливості пасивного поширення тарганів по місту, внаслідок завезення і занесення їх з різними продуктами і речами в будинки, що обумовлено збільшенням кількості об'єктів громадського харчування, продовольчих магазинів (часто розміщених в житлових будинках) і тісним їх зв'язком між собою (поставки різної продукції), а також комплексним поєднанням житлових будинків і сітки будівель побутового обслуговування населення (зазвичай розміщенні на перших поверхах будинків), порівняно рівномірно розміщених по території міста; наявність тарганів в ряді підвалів, із яких періодично вивозять утильсировину.

Таким чином, в сучасних містах збільшилась площа і кількість приміщень, сприятливих для існування тарганів, з'явились і нові біотопи - підвали із стабільно високою температурою повітря.

В сучасних умовах підвищується ймовірність завезення і акліматизації окремих видів синантропних тарганів, широко поширених в інших країнах. Це пов'язано з розширенням міжнародних зв'язків, підвищення швидкості і об'єму вантажних і пасажирських перевезень.

Види і поширення Blattoptera .Представники ряду Blattoptera (тарганові), який включає 3000 видів, є жителями відкритої природи і лише порівняно небагато видів живуть в будинках. Із тарганів, які зустрічаються в будинках, одні є представниками місцевої фауни і знаходяться переважно поза приміщеннями, проникаючи в них в пошуках їжі або при несприятливих умовах навколишнього середовища. Так, наприклад, поводять себе на півдні Середньої Азії і в Закавказзі три види тарганів - туркестанський (Shellfordella tartara Sauss) і таргани-черепашки (Poliphaga saussurei Dohrn i Poliphagaaegyptica ). Інші таргани, завезенні в країни помірного клімату з тропічних і субтропічних країн з колоніальними товарами при розвитку торгових зв'язків, акліматизувались в будинках. Ці види лише в теплу пору року зустрічаються поблизу будівель, причому частіше в південних районах.

Список основних синантропних тарганів представлений в таблиці, що у додатку. Найбільш широко розповсюдженні два види тарганів - рудий та чорний.

Рудого таргана частіше інших видів синантропних тарганів спостерігають на різноманітних кораблях, де він заселяє харчоблоки, каюти; чорний і американський таргани в основному сконцентровані у в'язницях. В літаках найчастіше зустрічаються рудий і американський таргани.

В даний час існує велика можливість завезення нових для тієї чи іншої місцевості синантропних тарганів з наступною їх адаптацією. Так, Supella supellectilium Serv. в багатьох частинах свого ареалу живе в різних приміщеннях поруч з рудими тарганами. Він відрізняється від нього меншими розмірами; вперше був знайдений в Європі у 1938 році в побудованому приміщенні у великій кількості (імаго і личинки різного віку).

На сьогоднішній день його спостерігають в ряді європейських країн в житлових приміщеннях при температурі повітря близько 24⁰С.

В Європі рудий і чорний таргани є основними синантропними видами, які можуть жити практично в приміщеннях будь-якого призначення, що опалюється в зимовий період. Американський тарган, а також епізодично зустрічається в портових будинках і великих містах; їх завозять головним чином з імпортними фруктами. Для адаптації цих видів тарганів є умови в будинках, особливо в бойлерних, підвалах і підземних комунікаціях з високою температурою повітря. Оптимальна температура повітря для розвитку американського таргана 33⁰С. Він може бути механічним носієм збудника ряду інфекційних хвороб людини. В багатьох країнах його знаходять в дворових туалетах, люках каналізаційної системи. В експериментах показана можливість переносу на продукти цими тарганами збудників холери, туберкульозної палички, яка зберігає вірулентність в організмі тарганів лише протягом 2-5 діб.

В будинках південного Примор'я можлива акліматизація синантропних видів тарганів, що живуть в Японії і на півночі Китаю.

За поширенням синантропних тарганів територію євразійського континенту розділяють на три зони з відповідними підзонами в залежності від значення природних станцій в поширенні тарганів.

Перша зона - райони Крайньої Півночі, де ще не поширились чорні таргани, а в будинках розселились руді таргани; поза будівлями вони не зустрічаються.

Друга зона -Європейська частина, Сибір, Далекий Схід, де поширенні в будинках руді та чорні таргани. Сюди входять наступні підзони:

а) більша частина території даної зони, де таргани епізодично зустрічаються у відкритих станціях поблизу будівель;

б) Молдавія і південь України, в тому числі територія Кримського півострова і Чорноморського узбережжя Кавказу, де таргани постійно зустрічаються в теплу пору року на території прилягаючій до будівель.

Третя зона - Азербайджан і Середня Азія, де поширенні руді, чорні і місцеві види - туркестанські таргани , P. aegyptica i P. sauaaurei; останні два види зустрічаються в будівлях старого типу; руді і чорні таргани в теплу пору року живуть і поза приміщеннями. Ця зона включає підзони:

а) територія Азербайджану, де живуть туркестанські таргани, які ведуть екзофільний спосіб життя;

б) Середня Азія, де поширенні туркестанські таргани, які переходять до синантропного способу життя. Вони зустрічаються в сучасних багатоповерхових будинках.

Розділ 2. Дезинсекція як спосіб ліквідації Blattoptera

2.1 Сутність дезинсекції та її завдання

Слово “ дезинсекція” (від лат. insectum - комаха і des - франц. Відмінна прикладка) означає знищення комах. Однак коли було встановлено, що в перенесенні збудників інфекційних хвороб беруть участь не лише представники класу комах, але й кліщі, які є самостійним типом членистоногих, класу хеліцерових, термін дезинсекція стали застосовувати в більш розширеному змісті, як захід направлений на звільнення людей, приміщень, ділянок природи від членистоногих.

За останні роки принципово змінились підходи до боротьби із шкідливими членистоногими: кінцевою метою заходів все частіше стає не повне винищення даного виду (що в природних умовах практично неможливо досягнути) на даній території, а доведення чисельності популяції до безпечного рівня в санітарно-епідеміологічному відношенні.

Членистоногі є найчисельнішим типом безхребетних. Серед них зустрічаються як шкідливі, так і корисні види. До шкідливих відносяться види, які приносять шкоду сільському і лісовому господарствам, псують продукти, меблі, дерев'яні частини будівель, переносники збудників інфекційних хвороб тварин і людини.

Різноманітні умови, в яких здійснюється шкідлива дія членистоногих, пов'язана з екологічними і біологічними особливостями, потребує диференційованого підходу до проведення заходів по боротьбі з ними. Це призводить до висновку про необхідність розрізняти дезинсекцію медичну, ветеринарну, сільськогосподарську і т. д