Екологічні особливості вирощування роду Pelargonium в оранжерейних і кімнатних умовах

Плющеподібну пеларгонію (Pelargonium peltatum) можна вирощувати в підвісних корзинах. При їх використанні слід звертати увагу на міцність кріплення. Пеларгонії, вирощувані в підвісних корзинах, вимагають ретельнішого догляду. Ці місткості обдуваються вітром, на них світить сонце, тому рослини необхідно частіше поливати і обприскувати. Листя, що засохнуло, і відцвілі квітки необхідно видаляти, щоб не припинялося подальше цвітіння. Восени до настання заморозків кімнатні рослини вносять в помешкання.

Частенько влітку ми зупиняємо погляд на балконах та лоджіях, мистецьки прикрашених квітами, оповитих пишною зеленню. Хто порівнює цей природний декор із власною оазою на поверсі, інший тільки мріє про таке диво, тож вбирає очима найнесподіваніші варіанти облаштування свого помешкання. Як стверджують спеціалісти з озеленення, ці міні-сади, створені власними руками нехай навіть на підвіконні, запобігають конфліктам, депресії, налаштовують на позитивні емоції [33, 38, 39,40].

Розділ 2. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Методи розмноження та вирощування Pelargonium zonale

Як і більшість кімнатних рослин, пеларгонія розмножується вегетативним і насінним способами.

Вегетативне розмноження Pelargonium zonale. Для маточників слід використовувати 2-3-річні рослини. Вони мають бути абсолютно здорові з типовими для сорту декоративними ознаками. Висаджують їх у великі горщики, ящики чи в ґрунт стелажа оранжереї. У просторих ящиках чи ґрунті стелажа рослини краще розвиваються, оскільки добре забезпечені вологою і харчуванням. На літній період маточні рослини після весняного зрізування живців можна, висаджувати у відкритий ґрунт, попередньо добре підготувавши його та обравши сонячне місце.

Восени перед настанням приморозків рослини викопують, попередньо зрізавши живці для осіннього живцювання, й висаджують на постійне місце в оранжереї. Пересаджування з ґрунту пеларгонія переносить дещо болісно, у неї жовтіє та опадає листя.

У місцевостях з дощовим кліматом маточники пеларгонії краще цілорічно тримати в оранжереї. Вихід живців з однієї рослини залежить від віку, сорту й стану маточників. У 1,5-2-річних рослин середня кількість живців коливається від 15-20 шт. з однієї рослини, 3-річних -- 35-37 шт. Сорти, які краще кущаться, дають більше живців. Сорти насіннєвого розмноження виходом живців не відрізняються від сортів вегетативного розмноження, отож їх можна успішно розмножувати вегетативно.

Субстрат для живцювання має бути дуже чистий, не заражений інфекціями. Рекомендується використовувати перліт. Його випускають у порошку й зернистому вигляді різних фракцій. Добрі результати при живцюванні Pelargonium zonale одержують в субстраті з перліту порошкоподібного, змішаного навпіл з дрібнозернистим фракції 0,2--0,3 см.

За відсутності перліту можна використати чисто промитий річковий пісок. Шар субстрату -- 10 см. Іноді субстрат готують у два шари -- зверху чистий річковий пісок або перліт до 5 см, знизу торф або ґрунтова суміш навпіл з піском -- 6-7 см. Укорінення живця має відбуватись у верхньому шарі, а утворене коріння, проникаючи у ґрунтовий субстрат, одержує живлення. В цьому разі живці можна утримувати на місці вкорінення довше.

Субстрат розкладають у ящики або стелажі, розрівнюють, добре поливають й утрамбовують.

Живцювання Pelargonium zonale можна проводити протягом усього року. Для живців використовують верхівкову частину молодих пагонів з 3-4 розвинутими й кількома зближеними міжвузлями біля верхівки. Добре вкорінюються і нездерев'янілі середні частини стебла із 2-3 міжвузлями.

Живець зрізують на 0,5 см нижче листкового вузла. Нижні листки обрізують, верхні можна підрізувати наполовину, якщо вони великі, суцвіття вищипують. Перед садінням живці бажано трохи підв'ялити, оскільки вони м'ясисті й за несприятливих умов загнивають. Живці висаджують по маркірованій поверхні на глибину 2-4 см по 300-500 шт./м. При садінні в перліт пікірувальний кілочок не потрібний. В інших випадках цей кілочок використовують, щоб не ушкодити тканини живця під час садіння.

Після посадки живці щедро поливають. Їх вкорінюють відкрито, але можна над ними ставити металеві каркаси, вкриті згори плівкою або папером. Бічні площини мають бути відкриті для провітрювання. Надлишкова вологість негативно впливає на живці пеларгонії, вони легко загнивають. Поливати їх слід дуже обережно й рідко. Субстрат зверху має бути навіть ледь сухуватий. Можна листки періодично обприскувати з дрібного розпилювача, щоб вода осіла тільки на листки.

Особливо слід стежити за поливом і обприскуванням в осінньо-зимовий період. У процесі вкорінення листя у живців може жовтіти й підсихати, тому його слід систематично видаляти.

Для вкорінення потрібна температура 18-22°С. У сонячну погоду обов'язкове притінення. Живці вкорінюються протягом 3-4 тижнів. Після цього їх висаджують у горщики відповідного розміру й вирощують далі для одержання квітучої продукції [7, 8].

Насіннєве розмноження Pelargonium zonale дає можливість не лише збільшувати вихід, але й різко знижувати захворюваність рослин, одержувати здоровий, життєздатний садивний матеріал.

Розсада Pelargonium zonale з насіння дає компактний гарний кущ з великими першими суцвіттями. Для насінників відбирають кращі, типові для даного сорту рослини в період цвітіння, звичайно на початку весни. Для запилення квіток й утворення насіння необхідні висока, температура (18-22°С), багато світла й сонця, низька вологість повітря. Такі умови створюються в оранжереї протягом весняно-літнього періоду, коли можна одержати найвищий урожай насіння.

Відбираючи насінники, звертають увагу на рясність цвітіння, яскравість і чистоту забарвлення квіток, їх форму й розміри.

Насінні маточники рекомендують утримувати у великих горщиках або висаджувати в ґрунт стелажа з пухким і дуже родючим ґрунтом та добрим дренажем. Глибина стелажа з ґрунтовим шаром має бути не менше 15-18 см.

Маточні рослини висаджують по 6-9 шт./м . Між сортами необхідна невелика просторова ізоляція. Насіння збирають протягом літа й на початку осені. Восени проводять омолоджуюче обрізування, знімають живці й при цьому одночасно формують кущ. Відрослі пагони зацвітають навесні, й насіння можна одержувати знову. Для одержання насіння маточники використовують 1-3 роки. На 4-й рік маточні рослини дуже старіють і їх треба замінити молодими.

Догляд полягає в регулярному поливанні, підживленні, притіненні від сонячних променів, очищенні підсихаючих суцвіть і листків, розпушенні ґрунту.

Квітки в суцвітті розвиваються нерівномірно. Від початку розкриття першої квітки до останньої минає 25-30 днів. Окрема квітка тримається недовго 5-6 днів. У суцвітті їх може бути до 60.

У пеларгонії зональної (Pelargonium zonale) тичинки квітки дозрівають раніше маточки, ще в напівбутоні, і в перший день розкриття квітки пиляки легко розсипають пилок. Маточка розгортає лопаті приймочки на другий день розкриття квітки.

Штучне запилення квіток проводять у сухий сонячний день. М'яким пензликом пилок обережно переносять з однієї квітки на іншу не рідше одного разу на тиждень.

Ряд сортів може утворювати насіння й без штучного запилення. У відкритому ґрунті й частково в оранжереях рослини відвідують різні комахи, крім того, деякою мірою вони можуть і самозапилюватися.

Утворення коробочок після запилення відбувається дуже швидко. За 2-3 дні віночок квітки опадає і зав'язь починає рости, витягуючись у довжину й утворюючи витягнутий клин у вигляді дзьоба журавля. Плід -- коробочка дозріває протягом 30-40 днів. В одному суцвітті може бути до 45 коробочок. Насіння збирають, коли плід розростеться, стане коричневий і почне розгортати пухнасті летючки.

Насінини порівняно великі, темно-коричневі, овальні, з щільною шкірястою оболонкою, розміром 4-5 х 2 мм. Насінина вкрита покривною лушпиноподібною лускою, яка є захисною оболонкою. В 1 г насіння, не очищеного від покривної луски, міститься 130-180 шт. насінин залежно від сорту і їх якості. В 1 г очищеного -- 170-220 шт.

Насіння можна висівати протягом усього року, але краще від листопада по квітень. При цьому до початку цвітіння минає 5-6 міс,, розсада і квітуча продукція готується в найбільш потрібні для озеленення строки.

Ґрунтова суміш для посіву мусить бути досить пухкою, волого- й повітропроникною, вільною від ентомофітопатогенних організмів. До складу ґрунтової суміші можуть входити різні компоненти, але вона має задовольняти вищевказані вимоги.

Сіянці й розсада Pelargonium zonale найчастіше уражуються чорною ніжкою, тому на перших етапах розвитку рослин слід вжити всіх заходів, щоб їй запобігти.

Добрі наслідки дає посів у пухкий верховий торф, субстрат із суміші торфу й перліту, торфу з піском. Ґрунтова суміш може складатися з чистої листяної землі, змішаної з гумусною, торфом і піском. Хорошим, стерильним субстратом є перліт.

Рекомендується при посіві поверх земельного субстрату наносити тонкий шар перліту, на який висівають насіння й перлітом же притрушують. У цьому разі захворювання на чорну ніжку не спостерігається.

Насіння має дуже тверду оболонку, що утруднює його проростання. У зв'язку з цим сходи досить часто нерівні й розтягнуті в часі. Краще проростає свіжозібране насіння.

З усіх видів передпосівного обробітку насіння безперечну перевагу має скарифікація -- порушення твердої оболонки насінини. Якщо перетерти очищені від летючок насінини дрібнозернистим наждачним папером, не тільки видаляється покривна луска, але й відбувається деяке порушення оболонки, що сприяє їх швидкому проростанню. Скарифіковане насіння висівають сухим, обпудривши його порошком фунлазолу або ТМТД.

Насіння Pelargonium zonale висівають у ящики або стелажі врозкид, притрушують тонким шаром ґрунту. Основні сходи з'являються через 7-10 днів за температури 18-22°С та систематичного обприскування ґрунту. Якщо ж сіяти нескарифіковане насіння, його проростання розтягується до 3 місяців.

Щоб запобігти грибним хворобам, посіви 1 раз на 7-10 днів обробляють 0,2 %-ним фундазолом чи 0,4 %-ним ТМТД.

Після появи сходів ґрунт не можна перезволожувати, він має бути помірно вологий.

Пікірують сіянці звичайно через 1-1,5 міс після висівання, їх обережно за допомогою кілочка виймають з місця посіву й розсаджують у ящики чи ґрунт стелажа по 250--300 шт./м . Ґрунтова суміш така ж, як і для посіву. Ефективно пікірувати у верховий торф, попередньо нейтралізований і збагачений мінеральними добривами. Перед пікіруванням землю поливають 0,2 %-ним фундазолом або 0,4 %-ним ТМТД. Протягом зростання сіянці також треба поливати цими препаратами.

Догляд за пікірованою розсадою полягає в обережному поливанні, розпушуванні ґрунту, провітрюванні, забезпеченні достатньої температури (18-22°С) [7, 8, 20].

Вирощування садивного матеріалу. Вкорінені живці або розсаду Pelargonium zonale висаджують у горщики для дальшого вирощування й одержання квітучої продукції. Діаметр - 10, 12, 14 см залежно від призначення садивного матеріалу. Посадка розсади чи вкорінених живців неглибока, рослини повинні бути в землі на тому ж рівні, як під час пікірування або живцювання. Велика розсада краще переносить пересаджування, швидше вкорінюється, менше хворіє.

У горщики висаджують приблизно через 1-1,5 міс. після пікірування чи вкорінення живців. Рослини після посадки рясно поливають. Надалі поливати слід дуже обережно. Періодично провадять оздоровчі поливи. Ґрунт у горщиках необхідно розпушувати. В оранжереї мусить бути добрий обмін повітря і достатня температура (16- 20°С).

Розсада пеларгонії зональної росте дуже швидко. Щоб уникнути витягання кущів, її слід своєчасно розставляти. Розвиток рослин насінного й вегетативного розмноження на першій стадії має істотні відмінності.

Рослини, одержані з насіння, мають тривалу ювенільну стадію, квітування настає після доброго вегетативного розвитку куща. Перше цвітіння рослин насіннєвого розмноження напрочуд гарне.

При вегетативному розмноженні вже в період вкорінення живців починають утворюватись суцвіття, проте кущ розвивається дуже повільно. Особливо це помітно на сортах насіннєвого розмноження. Вегетативно ж розмножувані сорти з живців дають більш облистнені й компактні рослини.

Після доброго вкорінення рослини можна підживлювати мінеральними добривами. Пеларгонія дуже вимоглива до мінерального живлення. За даними І.С. Бояркіної, оптимальна кількість потрібних їй основних елементів живлення така (мг/л): N - 100-250, Р₂О₅ -350-600, К₂0 - 450-600, рН - 6,0-6,8.

Підживлення горщечкових рослин краще провадити частіше, але менш концентрованими розчинами. У виробничих умовах звичайно використовують розчини 0,2--0,3 %-ної концентрації. Для пеларгонії небажаний надлишок азоту в ґрунті, бо при цьому вегетативна маса посильно розвиватиметься на шкоду цвітінню.

Насінням розмножують тільки пеларгонії зональну, тоді як інші види - пеларгонії крупноквіткові і пеларгонії плющеподібні - розмножують тільки зеленими живцями.

Росте пеларгонія дуже швидко. Щоб її кущики не витягувалися і мали правильнішу форму рослину необхідно регулярно повертати до джерела світла [8].

2.2 Онтогенетичні особливості Pelargonium zonale

Онтогенез - індивідуальний розвиток особин від зародження (запліднення яйцеклітини) до повного відмирання всіх його частин організму.

Кожна рослина проходить певний життєвий цикл, який передбачає послідовну зміну стадій розвитку - від зародження до старіння і відмирання.

Виділяють такі вікові періоди в життєвому циклі розвитку рослин: латентний (відсутність асимілюючих органів), віргінільний (відсутність репродуктивних органів при нормальному розвитку вегетативної сфери), генеративний (наявність репродуктивних органів) і синильний (загальне послаблення пластичного обміну, лише вегетативні органи ,але плодів вони не утворюють)[27].

У лабораторних умовах та в теплиці з'являються сходи Pelargonium zonale на шосту-восьму добу. У відкритому ґрунті в умовах природної волого - забезпеченості сходи з'являються значно пізніше - на двадцяту добу.

1) Латентний період - стан спокою насіння та низької метаболічної активності зародка.

2) Віргінільний період - сходи, змішане живлення за рахунок речовин насіння та перших асимілюючих листків, зберігається зв'язок зародка з насіниною;

3) Генеративний період ділиться на:

- молодий генеративний - поява репродуктивних пагонів, інтенсивний ріст та формування ,ознак відмирання не спостерігається;

- середньо генеративний - максимум ростових та репродуктивних процесів, врівноваженість формоутворення та відмирання;

-старий генеративний - зниження відносної участі репродуктивних пагонів, переважання відмиранням над новоутворенням.

4) Синильний період поділяється на:

- субсенильний - відсутність плодоношення, деколи є абортивні репродуктивні органи;

- синильний - повне спрощення вегетативної будови, накопичення відмерлих частин організму;

- відмерлий - відсутність живих пагонів.

Латентний період. Насіння у довгастій коробочці яка при достиганні набуває коричневого забарвлення розкривається і викидає насінину з крилаткою. Насіння Pelargonium zonale невелике темно-коричневе довжиною 5мм і шириною 2мм, в 1 грамі міститься 130-180 шт. Висока схожість насіння зберігається при висіванні його у восковій стиглості, в зв'язку з тим що достигла насінина має тверду оболонку, яка затрудняє проростання насіння на 2-3 місяці і сходи, часто, бувають розрідженими. Перед посівом насіння необхідно перейти із стану спокою. Для цього використовують гідротермічну дію, насіння ошпарюють окропом, перемішують і залишають до повного вистигання. Однак тривала дія гарячої води може спричинити до загибелі насіння. Після гідротермічної обробки насіння проростає через 7-10 днів, а без неї через 2-3 місяці.

Насіння Pelargonium zonale можна висівати протягом всього року, але найсприятливіший період для посіву - це листопад - квітень, оскільки рослини проходять всі стадії розвитку у сприятливий період з моменту посіву до цвітіння він триває 6-8 місяців. Ґрунт для посіву повинен бути рихлим, вологим, а повітря - проникаючим перед посівом ґрунт обробляють фунгіцидом (превікур, або фундазол).

Віргінільний період. Проростки з'являються на сьомий день. Проростання насіння надземне. Гіпокотель довгий, вигинається у вигляді петлі і його середня частина з'являється на поверхні ґрунту. Гіпокотель та зовнішня поверхня сім'ядоль слабо опушені. Сім'ядольні листки обернено-яйцевидні на черешках з прилистками. Ростуть швидко, переважно в ширину. На початок росту бруньки гіпокотеля досягають 17-23 мм, а його діаметр 1,5 мм. На двадцяту добу у проростках починається галуження зародкового кореня.

На двадцяту добу відбувається перехід у ювенільний віковий стан. Розростається перша пара справжніх листкових пластинок. Вони черешкові з округло ниткоподібними листками. Сім'ядольні листки сповільнюють ріст, на них можна розрізнити сітчасте жилкування. Черешки витягуються і розташовують сім'ядолі майже паралельно до поверхні ґрунту. Сім'ядолі досягають 15-18 мм довжини та 18-22 мм завширшки. Довжина їх черешків становить 20-25 мм. Вони закінчують функціонування на тридцять восьму добу. Різниця у тривалості проходження цієї фази розвитку видів як і раніше, досягає 2-3 доби. На листковій пластинці чітко виражена сітчасте жилкування, помітно змінюється габітус надземних та підземних органів. Після розвитку п'ятого листка починає дерев'яніти нижня частина стебла, та моноподіальне галуження його пагонів. Листорозміщення та розміщення пагонів почергове. Величина листкової пластинки збільшується з кожним листком на 0,5см. Листки набувають характерного для іматурного періоду: округло серцевидної форми, з коричневою зоною, та опушенням листя. Прилистки опадають залишаючи невеликий рубець. Стає помітним потовщенням нижньої частини стебла та головного кореня, сповільнюється його ріст, а корені наступних порядків починають інтенсивний ріст. Чіткої різниці між іматурним та віргінільним станами особин не простежується. Через 250 добу з часу посіву, коли виросли 25-26 листка було відмічено початок розвитку бутонів.

Генеративний період. Молоді генеративні рослини, діаметр куща невеликий, численними є бічні пагони, що пов'язане із збільшенням кількості генеративних пагонів. Продовжується видовження міжвузля, розвиток пагонів із пазух колишніх сім'ядоль помітно сповільнюється, процент новоутворень переважає над відмиранням. На бічних пагонах починається розвиток суцвіття.

Зрілість генеративних рослин настає на 280 день. На час масового цвітіння відмічається здерев'яніння половини головного стебла і, частково, першого-третього міжвузля як головного, так і бічних першого порядку, розвинених із пазух сім'ядолі. Діаметр базальної частини стебла у цей час варіює у межах 21-38см. Стрижнева коренева система в цілому невелика, складається із здерев'янілого, короткого, головного кореня та численних бічних. Рослини продовжують сильно галузитись і при пошкодженні головного погона його змінюють один або два верхніх бічних. Галуження пагонів повільне, що сильно зменшує габітус рослини. При вирощуванні розсадою рослини Pelargonium zonale розвиваються швидше та починають цвітіння раніше (у травні). Початок визрівання насіння припадає на кінець серпня плодоносять рослини протягом цвітіння. Після закінчення цвітіння рослини відмирають нижні листки та дерев'яніє більше половини стебла. Повністю призупиняється ріст рослин. Під час різких похолодань на початку жовтня листя жовкне та в'яне. Через несприятливі умови насіннєва продуктивність дуже знижена. Щоб зберегти рослини до наступного вегетаційного періоду їх потрібно заносити в підвальне приміщення або утеплювати на зиму.

Таким чином, рід Pelargonium проходить повний цикл розвитку, який закінчується з початком осінніх заморозків у стані генеративної зрілості. Формування і розвиток морфологічних структур рослини залежить від температурного фактора та способів вирощування за тривалістю та ступенем розвитку перевагу мають рослини, вирощені в холодних парниках. Це гарантує відносно раннє визрівання плодів [9,29].

2.3 Безпека життєдіяльності людини

При виконанні бакалаврської роботи ми зіткнулися з приладами та речовинами, що є шкідливими та загрозливими для людини. Тому потрібно знати методику роботи з цими компонентами. Сюди відносять прилади побутової хімії, хімічні речовини, засоби боротьби із шкідниками рослин.

Всі засоби побутової хімії повинні зберігатися таким чином, щоб до них не могли дістатися діти. Ці засоби необхідно зберігати окремо від будь-яких харчових продуктів.

Всі хімічні речовини, що зберігаються в приміщенні повинні бути у відповідних ємкостях з чіткими написами. Не варто зберігати невідомі хімічні речовини, або такі, у яких вийшов термін використання.

Засоби небезпечні у пожежному відношенні (ацетон) повинні стояти в щільно закритих ємкостях, бажано, що не б'ються, подалі від джерела тепла і вогню. З такими речовинами бажано працювати поза помешканням [10].

Перед тим, як застосувати будь-який засіб, необхідно уважно прочитати всі вимоги та рекомендації, наведені на упаковці чи в інструкції. Хімічні засоби необхідно застосовувати лише в таких кількостях, які вказані на інструкції.

Якщо після роботи залишилися невикористані речовини отрутохімікатів, то їх ні в якому випадку не можна зливати в каналізацію, водоймища чи річку; їх необхідно закопати в землю у віддаленому від помешкання місці.

При обробці отрутохімікатами приміщень, необхідно винести з нього всі харчові продукти, кухонний посуд, домашніх тварин та птахів.

Отже, дотримання всіх вищезгаданих правил, а також інструкції щодо правильного застосування препарату забезпечують безпеку при роботі з засобами побутової хімії та отрутохімікатами.

Під час роботи у теплиці (оранжереї) не дозволяється працювати незахищеними руками. Для прополювання, розпушування ґрунту необхідно використовувати сапи, розпушувачі, совки тощо.

Обережно поводитися з сільськогосподарським інвентарем, правильно його застосовувати.

Підживлення рослин агрохімікатами у теплиці (оранжереї) проводять працівники, які мають допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеним препаратом, отриманим у встановленому законодавством порядку, пройшли медогляд у закладах охорони здоров'я, мають висновок медичної комісії про відсутність протипоказань за станом здоров'я.

Агрохімікати зберігаються в окремому ізольованому від сторонніх осіб приміщенні на відведеному для кожного виду місці, у яке немає вільного доступу. Кожний хімікат зберігається в закритій тарі з етикеткою.

Санітарну обробку теплиці (оранжереї), знезараження ґрунту проводять один раз на рік.

Отже, для того, щоб не сталося нещасних випадків потрібно чітко дотримуватися правил поведінки з побутовими приладами, хімічними речовинами та електроенергією.

РОЗДІЛ 3. ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ PELARGONIUM ZONALE

3.1 Фенологічні спостереження за Pelargonium zonale

Для проведення досліду послідовних спостережень за Pelargonium zonale рослини було заготовлено та проведено виявлення їх окремих фенологічних фаз в період вегетації. 60 живців взяті з трьохрічних маточних рослин - бічні пагони поточного року приблизно однакової товщини довжиною 5-7 см. 30 живців поміщено в субстрат для подальшого вкорінення. Землесуміш пухка, поживна (рН 5,8 - 6,5), приготовлена з дернової землі, листяної землі, перегною, піску (2:1:1:0,5).

30 живців було поміщено для укорінення у воді з деревним вугіллям:

27.04. - довжина корінців досягала 1,5 см;

01.05. - живці було висаджено в контейнер 9 см;

Оптимальна температура коливалася в межах 18 - 20 °С (додаток 2).

Фенологічні спостереження над рослинами проводились в другій половині дня, регулярно (весною - щоденно, літом через кілька днів).

Було відмічено такі фенологічні фази (додаток 2):

- висадження рослин на постійне місце;

- початок росту;

- поява бутонів;

- початок цвітіння (повне розпускання однієї або кількох перших квітів на рослині);

- масове цвітіння;

- кінець масового цвітіння;

- повне відцвітання рослини;

- достигання плодів і насіння;

Рослини було поміщено у такі умови:

- теплиця;

- відкритий ґрунт;

- кімната при дуже слабому освітленні;

В період проведення досліджень починаючи з березня по листопад спостерігали за початком росту рослин Pelargonium zonale, бутонізацією, початок і закінчення цвітіння рослини.

Таблиця 1. Результати фенологічних спостережень за Pelargonium zonale

№	Умови	Відкритий ґрунт	Теплиця	Кімната
1	Посадка живців	02.04	10.03	10.03
2	Початок росту	19.04	30.03	09.04
3	Бутонізація	30.05	12.05	17.06
4	Початок цвітіння	16.06	29.05	30.06
5	Закінчення цвітіння	27.10	17.11	03.11

В результаті власних досліджень та фенологічних спостережень за Pelargonium zonale нами були висаджені 15 живців на період з 02.04. у відкритий ґрунт та по 15 живців з 10.03. у теплицю та кімнату. Початок росту закладених живців у відкритому ґрунті зафіксований 19.04., в теплиці - 30.03., в кімнаті - 09.04. Спостерігаючи за швидким ростом та розвитком молодих саджанців, встановили, що бутонізація перших рослин проходила найраніше у теплиці - 12.05., далі у відкритому ґрунті - 30.05., а найпізніше у кімнаті - 17.06. Оскільки в кімнаті були недостатньо оптимальні умови для вирощування рослин (понижена вологість, наявність грибка та шкідників, слабке освітлення) тому початок цвітіння зафіксований із 30.06., а у відкритому ґрунті - з 16.06.

В теплиці початок цвітіння ми спостерігали 29.05., а кінець масового цвітіння 20.09. Це пояснюється тим, що висаджені рослини в теплиці вирощувались в оптимальних умовах, де було яскраве освітлення, провітрювалась теплиця періодично та проводились роботи по боротьбі зі шкідниками рослин. Закінчення цвітіння за фенологічними спостереженнями проходило у відкритому ґрунті з 27.10. , в теплиці - з 17. 11, а у кімнатних умовах - з 03.11.

Початок цвітіння (повне розпускання однієї або кількох перших квітів на рослині), у рослини з відкритою кореневою системою наступило через чотирнадцять днів після початку бутонізації; у теплиці - через сімнадцять днів; в кімнатних умовах - через чотирнадцять днів.

Таким чином вирощення Pelargonium zonale в теплиці і в відкритому ґрунті найефективніше, рослини ростуть та розвиваються, набувають високого декоративного значення і цвітуть аж до пізньої осені.

Таблиця 2. Морфологічні ознаки Pelargonium zonale

№	Умови	Відкритий ґрунт	Теплиця	Кімната
1	Висота рослини, см	31	38	32
2	Діаметр куща, см	25	33	27
3	Число бічних пагонів 1-го порядку, шт	8	8	7
4	Довжина листка, см	6	10	8
5	К-ть суцвіть головного пагона	3	6	5
6	К-ть суцвіть бічного пагона	16	27	23

Проаналізувавши дані із таблиці, можна зробити висновок, морфологічні ознаки пеларгонії, а саме висота рослини діаметр куща, довжина листка залежать від умов зростання. Так у відкритому ґрунті рослини мають менші показники росту ніж у теплиці та кімнаті. Найоптимальніший розвиток пеларгонії нами був зафіксований у вирощених рослин у теплиці: висота рослин - 38 см, діаметр куща - 33 см, довжина листка - 10 см, кількість суцвіть головного пагона - 6 шт.

У відкритому ґрунті Pelargonium zonale на сімнадцяту добу почали інтенсивний ріст та розвиток бічних пагонів. В теплиці рослини почали рости та розвиватися на двадцяту добу. В кімнатні умовах інтенсивний ріст Pelargonium zonale відбувся на двадцять дев'яту добу. Період бутонізації у Pelargonium zonale найшвидше наступає в умовах відкритого ґрунту на п'ятдесят восьму добу, у теплицях на шістдесят другу; у кімнатних умовах на шістдесят восьму добу.

У Pelargonium zonale пилок в тичинках дозріває раніше, ніж яйцеклітина зародкового мішка в зав'язі. Ще в бутоні і в перший день розкриття квітки тичинка легко розсипається маточка ж готова до запилення не раніше, ніж на другий день. Утворення коробочок відбувається дуже швидко. Через 2-3 дні після запилення віночок обпадає, зав'язь починає рости, витягуючись в довжину.

Плоди дозрівають через 30-40 днів. У одному суцвітті є 15 коробочок, їх збирають, коли сформований плід набуває коричневого забарвлення і починає розгортати пухнасті крилатки. Цвітіння та плодоношення проходять одночасно та тривають до настання осінніх заморозків. В теплиці та кімнаті цвітіння продовжується до січня.

3.2 Хімічний склад та фармакологічні властивості

Надземна частина Pelargonium zonale містить від 0,1 до 0,25 % ефірної олії, основна частина якої зосереджена в листках. Це безбарвна рідина із зеленкуватим або коричневим відтінком, приємним запахом, що нагадує аромат троянди. Основними компонентами олії є цитронелол і гераніол. В олії також міститься ліналоол, ментон, пінен, фенандрен. Листя рослини містить гіркоти, дубильні речовини, флавоноїди, елагову, кавову та ферулову кислоти [14].

Про надзвичайно цілющі властивості скромної рослини заговорили у 40-50-их роках нашого століття, коли з пеларгонії зональної виділили леткі речовини - фітонциди, що згубно діють на мікроорганізми. Особливо активну протимікробну дію має свіжий сік пеларгонії. Інгаляція та часте вдихання аромату рослини сприяє швидкому перебігу запальних хвороб горла, ротової порожнини та дихальних шляхів. Десятихвилинне вдихання запаху пеларгонії зональної знизить тиск у гіпертоніків та допоможе швидко заснути при безсонні.

Екстракт із кореня пеларгонії рожевої (Pelargonium Roseum) вивидить туберкульозні токсини і вражає бацили Коха. Південноафриканські цілителі віддавна відваром з кореня пеларгонії лікували туберкульоз легень. Ці абсолютно не токсичні стає мають теж тонізуючу дію. Лікування екстрактом пеларгонії стає особливо цінним при алергічних реакціях хворого на антибіотики.

Як антисептичний та протиревматичний засіб ефірна олія офіційно визнана у Чехії та Болгарії. Найсильнішу антифунгіцидну дію має олія із пеларгонії головчастої (Pelargonium capitatum).

Pelargonium zonale володіє в'яжучою, обезболюючою, протизапальною, антисептичною і кровоспинною дією. Вона розчиняє пісок і каміння у хворих ниркокам'яною хворобою. Лікує ревматизм і подагру. Настій ефективний при дизентерії, проносах. Настій рекомендують застосовувати при маткових, легеневий і носових кровотечах.

При зовнішньому використанні використовують в якості ванн при шкірних захворюваннях, особливо коли вони супроводжуються свербіжем. Використовують для миття голови при випаданні волосся. Ванни використовують для пришвидшення зростання переломів.

Цілющі властивості Pelargonium graveolens знали ще з античних часів. Її садили навколо свого житла від пристріту і нечистої сили. У Франції, в старі часи, квітку пеларгонії приколювали на груди молодій дівчині, як побажання щасливої жіночої долі. Олія пеларгонії єгипетської дуже популярна на Сході і має великий попит зважаючи на широкий спектр дії на організм. Виходить методом парової перегонки всіх частин рослини.

Ефірна олія пеларгонії має свіжий, насичений, теплий і піднімаючий настрій квітково-рожевий аромат. У його склад входять досить велика кількість активних компонентів, що визначають різні ефекти дії - гераніол, цитронелол, ментол, цитраль, геранілтіглінат і ін. Впливаючи на нервову систему, усуває неспокій і депресію, піднімає настрій. Стимулює нервово-психічну діяльність: підвищує працездатність, увагу. Аромат добре заспокоює дітей, робить їх менш капризними і агресивними. Підвищує захисні сили організму.

При порушеннях гормональної регуляції приводить до балансу гормонів, що позитивно позначається на перебіг клімаксу, ПМС. Олія позитивно діє при різноманітних гінекологічних захворюваннях. Перешкоджає затримці рідини в організмі, корисна при мігрені, хворобливих менструаціях, гіпертонічних кризах та набряках. Завдяки її здатності стимулювати лімфообіг і виведення токсинів, масло Pelargonium zonale добре допомагає при целюліті. Крім того, вона допомагає справитися з інфекцією, особливо органів дихання [9].

Рослинні ароматичні речовини Pelargonium zonale можна з успіхом використовувати в початковій стадії канцерогенеза - імунометаболічний. Вони викликають гальмування, появи в організмі як ендогенних, так і екзогенних канцерогенів і блокують їх взаємодію з клітинами-мішенями. При новоутвореннях та злоякісних пухлинах рекомендовано вживати пеларгонію.

Ефірні масла Pelargonium zonale є потенційними радіопротекторами. Виявлено діючий радіозахисний ефект ефірних масел пеларгонії в експерименті. Ці ефірні масла сприяли також захисному зниженню постпроменевих бактеріальних ускладнень, які є основною причиною загибелі тварин.

Косметична дія олії Pelargonium zonale позитивна для чутливої, пошкодженої, сухої шкіри. Вона добре усуває висип, запалення і швидко регенерує шкіру після опіків і обморожень, роблячи її гладкою і молодою. Їх олію застосовують для контролю шкірних інфекцій, зокрема герпесу. Ефективно при варикозному розширенні вен і геморої - сприяє зняттю запального, набряклого, судорожного і больового синдрому.

Знімає болі при артритах, ревматизмі, невралгії. Знижує рівень цукру в крові, перешкоджає росту ракових клітин, знімає спазми судин головного мозку, покращуючи їх тонус, стимулює функції печінки і підшлункової залози, володіє протигрибковою і антипаразитичною дією. Ефективна при опіках, ранах, переломах, відмороженні, дерматозах, стоматитах. Допомагає при запаленні голосових зв'язок, що супроводжується втратою голосу. Запах пеларгонії відлякує комах [4, 9, 35].

ВИСНОВКИ

1. Рослини роду Pelargonium - широко розповсюдженні невибагливі рослини, вони є найбільш відомими вазонами, красиво квітучими рослинами, завдяки тривалому цвітінню, що триває до пізньої осені. Однією з характерних ознак роду є опушування практично всіх частин рослин простими або залозистими волосками з екстрактом ефірних олій, що додають характерний аромат багатьом представникам роду Pelargonium.

2. Представники роду Pelargonium розмножується вегетативним і насінним способами. Найбільш поширений вегетативний спосіб розмноження - зелене живцювання, його можна проводити впродовж всього року, але найсприятливіший період лютий - квітень і липень. Розсада пеларгонії, що отримується з насіння, дуже компактна і утворює красиві кущики з великими першими «шапками» квітів.

3. Pelargonium zonale є досить невибагливою рослиною, але в її утриманні і догляді є свої особливості, які необхідно враховувати. Земельна суміш повинна складатися в наступних пропорціях: дерновий - листяний - перегній - торф - пісок в співвідношенні 2:1:1:0,5:0,5, кислотність ґрунту нейтральна або слабо кисла реакція -- рН 6-7. Влітку Pelargonium zonale вимагають температуру в межах 18-25°С. Взимку ж для закладення квіткових бруньок необхідне її пониження - близько 10°С і не вище 15°С. Пеларгонії -- світлолюбні культури. На західних, південно-східних і південно-західних вікнах краї листя підсихатимуть. Залежно від виду і пори року пеларгонія виявляє різні вимоги до поливу і вологості повітря.

4. Фенологічні спостереження за Pelargonium zonale показали, що проходження фенофаз в умовах відкритого ґрунту та в теплиці проходить швидко. Такі рослини найкраще ростуть і розвиваються, відзначаються високою декоративністю, оскільки цвітуть аж до пізньої осені. А рослини вирощені в кімнатних умовах ростуть слабше, але не втрачають своїх декоративних якостей.

5. У відкритому ґрунті Pelargonium zonale на сімнадцяту добу почали інтенсивний ріст та розвиток бічних пагонів. В теплиці рослини почали рости та розвиватися на двадцяту добу. В кімнатні умовах інтенсивний ріст Pelargonium zonale відбувся на двадцять дев'яту добу. Період бутонізації у Pelargonium zonale найшвидше наступає в умовах відкритого ґрунту на п'ятдесят восьму добу, у теплицях на шістдесят другу; у кімнатних умовах на шістдесят восьму добу.

6. Початок цвітіння (повне розпускання однієї або кількох перших квітів на рослині), у рослини з відкритою кореневою системою наступило через чотирнадцять днів після початку бутонізації; у теплиці - через сімнадцять днів; в кімнатних умовах - через чотирнадцять днів.

7. В результаті досліджень онтогенезу Pelargonium zonale виявили, що рід Pelargonium проходить повний цикл розвитку, який закінчується з початком осінніх заморозків у стані генеративної зрілості. Формування і розвиток морфологічних структур рослини залежить від температурного фактора та способів вирощування, за тривалістю та ступенем розвитку перевагу мають рослини, вирощені в холодних парниках. Це гарантує відносно раннє визрівання плодів.

8. Pelargonium zonale володіє в'яжучою, обезболюючою, протизапальною, антисептичною дією. Вона розчиняє пісок та каміння у нирках, лікує ревматизм. Настій рекомендують застосовувати при маткових, легеневих і носових кровотечах. Ефірна олія пеларгонії впливає на нервову систему, усуває неспокій і депресію, піднімає настрій, підвищує працездатність та увагу.

9. Рід Pelargonium в озелененні використовують у закритому ґрунті, зональні пеларгонії можна вирощувати у формі штамбу, в стилі «бонсай», у вертикальному озелененні використовують багатоярусні підставки. У відкритому ґрунті за допомогою багатоярусних конструкцій створюють так звані "квітучі стіни". Пеларгонія - одна з найпоширеніших і популярних балконних рослин.

10. Узагальнено всі особливості вирощування, онтогенетичні особливості, методи розмноження, а саме: насінний та вегетативний (зелене живцювання), що використовувався для досліджень в даній роботі. Встановлено певні особливості утримання і догляду за рослинами (склад земельної суміші, pH, вологість ґрунту, t°, освітлення). Розглянуто хімічний склад рослин та звернено увагу на різноманітні фармакологічні властивості.

Література

1. Айсмен Л. Цветовая гамма вашего дома. -М.:«ЭКСМО», 2005. - 176 с.

2. Бабин Д. Енциклопедія цветоводства.. - М.: Миринда, 2003.- 480 с.

3. Барна М. М. Кімнатні рослини в навчально - виховному процесі з біології. -Тернопіль: Навчальна книга, 2006.- 160 с.

4. Барникова О. В. Комнатниэ растеныя от А до Я. -М: Гранд, 2004.- 320 с.

5. Батманов В. Н. Цветоводство. - Калининград: Калининградскоє книжноє изд, 1991. - 260 с.

6. Беккерман Я. И. Технология оформительских работ. - М.: Висш. шк, 1991.- 127 с.

7. Бунин В.А. Цветаводство. Львов: Выща шк., 1987.- 94 с.

8. Бунин В.А. Цветаводство практикум.- Львов: Выща шк., 1988.- 200 с.

9. Верзилін М. В. Мандри з домашніми рослинами. -К.: Веселка. 1992 - 389 с.

10.Воронцов В.В. Уход за комнатными растениями. Практические советы любителям цветов. - М.: Фитон +, 2003. - 192 с.

11. Гарасимов Ф. В. Цветы в саду. - Ярославль.: Верх, 1990. 94 с.

12. Гесдерфер М. Комнатное садоводство. - М.: Мол гвардия, 1994. -512 с.

13. Григорьева Н. Цветочный этикет. - М.: Ниола 21-й век, 2005.-160 с.

14. Грозинський П.Р. Лікарські рослини. - К.: Фенікс, 1999.-367с.

15. Громов А. Н. Книга цветовода. -М.: 1983 - 289 с.

16. Даныльчук П.В. Справочник цветовода - любителя Юга Украины.

-Одесса: Маяк, 1990 - 200 с.

17. Дяченко А. Д. Цветы в вашем саду.- К.: Урожай, 1989.-106 с.

18. Жогалева В. Г. Комнатные растения и декоративно - цветущие кустарники -К.: Урожай, 1985.-265 с

19. Жижук С. О. Кімнатні рослини .// Квіти України. Журн. 1998. № 1.С. 19-25.

20. Зеленцова Л. П. //Розмноження пеларгоній насінням. Квіти України. Журн. 2006 № 6.С. 34-36.

21. Зелюк. Р. Н. Невимовна краса Пеларгонії велико квіткової. Квіти України. Журн. 1999.№ 9. С. 13-18

22. Калиниченко А. П. Домашний очаг. - К.: Реклама, 1986.-206 с.

23. Катчевский Н. П. Декоративные оранжерейные культуры. - М.: Роэмэн,1995.- 154 с.

24. Кереєва М.Ф.Грязева В.П. Цветоводство в сельскомй месности.- М.: Росагропромиздат, 1989.-200с.

25.Киреева М.Ф. Цветоводство в сельской местности -М.: Росагропромиздат, 1989 - 127 с.

26. Киселев Г.Е. Цветоводство.- М.: Колос, 1964.- 250с.

27. Клынковская Н. Й. Комнатные растения в школе. М.: Просвещения, 1986.-253 с.

28. Крейча И. Якобова А. Альпинарий в вашем саду. - Bratislava: Priroda, 1986,1989.-300 с.

29. Крупнича И. Комнатное цветоводство. Уход за растениями. 300 вопросов й ответов - М.: Эксмо, 2004. - 160 с.

30. Нечитайло В.А. Боданіна В.А. Гриценко В.В. Культурні рослини України. - К. Реклама, 2004.-134с.

31. Нечитайло В.А. Кучерява Л.Ф. Ботаніка вищих рослин.- К.: Фіто соціоцентр, 2000.-180с.

32. Поляченко О.О. Цветоводство. 1983. № 1, 4, 5;1980.№ 7; 1990№6.

33. Русакова Ю. В. Озелення балконів. - Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2004.-128 с.

34. Юхимчук Д.Ф. Комнатное цветоводство. - Киев: Урожай, 1976. - 148 с.

35. Слободчикова Е. С. Герань, или пеларгония. - Ростов н/Д: Феникс, 2004. - 192 с.

36. Степура М.Ю. Зимний сад в домашних условиях - Донецк: Бао, 2003. - 384 с.

37. Тавлинова Г.К. Комнатные растения.- Сант-Петербург : Лениздат 1995 - 316 с.

38. Тавлинова Г.К. Цветы в комнате и на балконе - Ленинград: Агропромиздат, 1990 - 350 с.

39. Тавлінова Г.К. Квіти в кімнаті і на балконі.- Л.: Агропроміздат, 1996. - 76с.

40. Уолтон С. Цветовое оформление интерьера. - М.: Роэмэн, 2001.-160 с.

41. Хессайон. Д. Г. Все о комнатных растениях. - М: Кладезь-Букс, 2004. - 256 с.

42. Черних Т. Г.Практикум по цветоводству. - М. Просвещения,1985.- 356с.

43. Юрьев В. Л. Общая селекция и семеноводство многолетних культур. М. Колос, 2001- 135 с.

44. http://www.pelargonium.ru/node/661

ДОДАТКИ

Додаток 1

Таблиця 1. Таксономічна характеристика роду Pelargonium.

№	назва групи	види	морфологічні особливості
1.	Група А	Зональні пеларгонії (Pelargonium zonale)	Найпоширеніший та найбільш численний вид -- він нараховує тисячі сортів. Сорти цієї групи дуже витривалі й надзвичайно рясно цвітуть. Основною особливістю рослин даної групи є наявність на листі темної смуги, або зони, розташування, розміри і забарвлення якої можуть значно варіювати, утворюючи регулярну і нерегулярну, або корончату зони.
2.	Група Б	Плющеподібні або висячі пеларгонії (Pelargonіum peltatum)	Рослина, що утворює звисаючі ламкі пагони до 80-100 см довжиною з дрібним темно-зеленим блискучим листям зірчастої форми листям, що нагадує плющ, і гарними лапатими суцвіттями з простими, махровими чи напівмахровими квітками (у деяких сортів квіти схожі на трояндочки) діаметром 1,2-4 см на довгих квітконосах. Рясно цвіте з травня до осені, пишно розростається
3.	Група В	Королівські пеларгонії (Pelargonium grandiflora, Pelargonium domesticum)	У групу включені досить великі чагарники, рясно квітучі, які вирощують із-за розкішного тривалого і красивого цвітіння. Рослини цієї групи відзначаються красивої форми листя.
4.	Група Г	Запашні пеларгонії (Pelargonium graveolens)	Рослини цієї групи відрізняються невеликими і менш декоративними, ніж у попередніх груп квітками, але їх вирощують завдяки ароматному листю. Причина аромату - ефірні олії, в першу чергу, «гераніол».
5.	Група Д	Ангельські пеларгонії (Pelargonium angel).	Більшість відноситься до чагарників відкритого ґрунту, але є деякі, більш придатні для підвісних корзин. Рослини даної групи відрізняються дуже рясним цвітінням, іноді квітки покривають всю поверхню куща.
6.	Група Е	Сукуленті пеларгонії (Pelargonium succulent).	Це одна з найцікавіших груп. Рослини відрізняються значною різноманітністю зовнішнього вигляду, багато хто нагадує кактуси або інші сукуленти. Є види з колючками й без них. Вони мають гіллясті декоративно вигнуті стебла, що дерев'яніють в основі.
7.	Група Є	«Дикі» пеларгонії (Pelargonium wild)	У цю групу об'єднані види пеларгоній, які виростають в природних умовах і поступово вводяться в культуру. Сукуленті і «дикі» пеларгонії відрізняються примхливістю й розмаїтістю зовнішнього вигляду. Це можуть бути типові циліндричні дерева, сланкі форми, прямостоячі чагарники.

Додаток 2

Таблиця 2. Фенологічні спостереження за вирощуванням Pelargonium zonale

місяць	спостереження	фото
Квітень-травень	Молоді і здорові живці, які не мають квітів беремо від материнських рослин та поміщаємо в горщики, які заповнені наполовину компостом або пінопластом, розміщуємо на стелажі, на шар вологого піску.
Червень	Далі живці повинні мати коріння. Таким чином вони готові до видалення їхньої верхньої точки росту, це змушує рослину дати бічні пагони; робимо прищіпки і саджаємо у більші горщики. Всі рослини будуть регулярно повертатися і переміщатися щоб вони рівномірно росли.
Липень	Рослини з бічними пагонами готові до прищіпки, оскільки вони ростуть досить швидко, це буде другою прищіпкою, відбувається новий ріст рослини.
Серпень	Рослини витягують із горщика, щоб не пошкодити коріння і пересаджують у більші горщики.
Вересень-жовтень	Підготовлюємо оранжерею та кімнату до зимового періоду, щоб не допустити переохолодження рослин, використовуємо вентилятор для постійної циркуляції повітря. Живцюємо рослини гострим та чистим лезом, посипаємо зріз живця сірчаним порошком. Проводимо регулярний огляд рослини, щоб запевнитись, що вони не страждають від хвороб, видаляючи старі прилистки і пошкоджені листки, оскільки вони гниють. Обприскуємо рослини системним фунгіцидом, щоб запобігти зараженню хворобами.
Листопад	У цьому місяці починаємо переміщати пагони, щоб вони розташувалися так, як це необхідно. Для підпірки пагонів використовуємо трубочки, так щоб не зашкодити пагонам рослин, і поміщаємо їх за листком. Підпірки можуть бути переставлені або вилучені після трьох тижнів.
Грудень	Проводимо обприскування на початку місяця. Із середини грудня починаємо пересадження рослин у їх останні горщики, але якщо тільки горщик з повним корінням. Рослини повинні бути в їхньому остаточному горщику протягом 6 місяців щоб досягти їхнього гарного цвітіння.
Січень	Пересаджуємо ті рослини в цьому місяці, які були не готові до пересадження в грудні, обробляємо хворі частини. Спостерігаємо за ростом та розвитком пеларгоній.
Лютий	Проводимо четверту прищіпку та обрізку, щоб одержати гарну форму рослин.
Березень	Перевіряємо рослини на шкідники та хвороби. Ставимо підпірки для всіх рослин, обприскуємо препаратами. Спостерігаємо за ростом пеларгонії, появою бутонів, квітів та масового цвітіння. Обрізуємо рослини, щоб одержати нові паростки та живці з не квітучими пагонами для вирощування рослин на наступний рік.

Додаток 3

Діаграма 1. Найпоширеніші хвороби рослин роду Pelargonium

Діаграма 2. Шкідники-комахи пеларгонії зональної (Pelargonium zonale)

Додаток 4

фото 1. Чорна ніжка

фото 2. Тля

Фото 3. Білокрилка



фото 4. Гриб Botrytis

Размещено на Allbest.ru