Фітопланктон прісних водойм

2.5 Згущення проб

Всі існуючі методи згущення проб базуються на одному з трьох фізичних процесів: седиментації, центрифугуванні та фільтрації через мікропористі фільтри.

Метод седиментації. Пляшки (фляги) з альгологічними пробами охайно, без струшування виставляють у темному прохолодному місці. Через 10-12 днів воду над водоростями, що осіли, збирають спеціальним сифоном, залишаючи над осадом шар води 5-8 см. Залишок проби (об'ємом не більш ніж 100 мл) переливають у посуд меншої місткості, відстоюють протягом 5-7 діб і повторно відсифонюють, доводячи кінцевий об'єм до 10 см3. Проби переливають у пеніцилінові склянки, додають 2-3 краплі формальдегіду чи розчину Люголя і починають камеральне опрацювання.

Метод центрифугування. Найбільш швидкий метод згущення альгологічних проб. Для достатнього осадження фітопланктону потужність центрифуги має становити не менш як 1 500-3 000 об/хв. Але при цьому можлива втрата значної кількості водоростей різних таксонів через розчинення осаду та при його перенесенні до лічильної камери.[9]

Метод фільтрації. Портативним, швидким методом згущення альгологічних проб (до 200 разів від об'єму відібраної проби) є метод їх фільтрації через дрібнопористі фільтри. Простота апаратного забезпечення: колба Бунзена місткістю 1,0-2,0 дм3, фільтрувальна воронка, дрібнопористі фільтри, вакуумна гумова трубка, вакуумний насос, що створює розрідження до 0,5-3,0 атм - дозволяє використовувати метод фільтрації в експедиційних умовах. Різновидністю методу фільтрації з використанням вакуумного розрідження є метод фільтрації під тиском. Недоліком обох методів є втрата при фільтруванні нанопланктонних видів водоростей і можливе пошкодження їх морфологічних структур, що є основними систематичними ознаками виду.[6]

2.6 Камеральне опрацювання проб

У гідроекологічних дослідженнях для опрацювання альгологічних проб використовуються світлові та електронні скануючі і трансмісійні мікроскопи різних марок як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва. Основна вимога до мікроскопа - це величина збільшення. Для отримання репрезентативних результатів окуляр повинен мати збільшення не менше як К5, а об'єктив - 20.

Чисельність водоростей підраховують у спеціальних лічильних камерах. Найбільш поширеною в альгологічних дослідженнях є камера Нажотта об'ємом 0,01-0,05 см3. Використання інших камер, наприклад лічильної камери Горяєва, в якій підраховуються формені елементи крові, небажане, оскільки крупні водорості планктону, особливо колоніальні форми, не вміщуються на дні камери. При використанні камери Горяєва отримані результати значно занижені. Можливе також застосування «лічильних пластин» .[12]

2.7 Визначення чисельності і біомаси

Для оцінки кількісної різноманітності фітопланктону обчислюють його чисельність і біомасу.

Чисельність фітопланктону розраховують на 1 дм3 (1 л) води за формулою:

,(2.3)

фітопланктон органічний склад ставок

де N - кількість водоростей в 1 дм3 води досліджуваної водойми (як правило, тис. кл/дм3 або млн. кл/дм3); k - коефіцієнт, що показує, у скільки разів об'єм використаної камери менший за 1 см3; n - кількість клітин водоростей на проглянутих доріжках (квадратах) лічильної камери; А - кількість доріжок (квадратів) лічильної камери; а - кількість доріжок (квадратів), де підраховувалась кількість водоростей; V - об'єм проби фітопланктону, взятий на водоймі, см3; v - об'єм концентрованої проби, з якого розраховуються показники фітопланктону, см3.[13]

Біомаса фітопланктону визначається розрахунково-об'ємним методом. Його використання передбачає наявність даних по чисельності конкретного виду водоростей у пробі та лінійних розмірів його клітин. Для визначення розмірів водоростей їх прирівнюють до певних геометричних тіл, найбільш подібних до даної морфологічної форми: куля, паралелепіпед, циліндр, конус, октаедр тощо. Далі вимірюють необхідні параметри: радіус, діаметр, висоту, довжину тощо. Для отримання репрезентативних даних необхідно виміряти параметри не менш як 30 водоростевих клітин одного виду. Одержані дані опрацьовують статистично .

Об'єм клітин визначають за відомими геометричними формулами, використовуючи лінійні розміри конкретної водорості, подібної до певної геометричної фігури. Припускають, що відносна щільність (до води) прісноводних водоростей становить 1,00-1,05. Обчислену біомасу кожного виду множать на його чисельність і наводять у мг/дм3, г/м3 або г/м2. [18]

2.8 Визначення первинної продукції фітопланктону і деструкції органічних речовин

Інтенсивність первинної продукції залежно від того, який з інгредієнтів процесу фотосинтезу ми вимірюємо (наприклад, вміст кисню чи фотосинтезованої органічної речовини), може суттєво відрізнятися. Для відносної формалізації показників, що характеризують первинну продукцію, умовно було виділено кілька її форм. Запропоновані форми первинної продукції - це відносно віртуальні характеристики, що визначають реально існуючі потоки енергії в екосистемах:

валова первинна продукція (АВ) - це вся енергія, що утворилась фітопланктоном у процесі фотосинтезу в екосистемі;

ефективна первинна продукція (АЕФ): АЕФ = АВ - RФ , де RФ - енергетичні витрати на дихання (метаболізм) водоростей;

чиста первинна продукція, або фактично наявна в екосистемі біомаса (B) фітопланктону (АЧ): АЧ = АВ - R, де R - сумарні енергетичні витрати на дихання (метаболізм) усіх компонентів планктону: R = RФ + RЗ + RБ + Rі, де RФ - енергетичні витрати на дихання водоростей; RЗ - енергетичні витрати на дихання зоопланктону; RБ - енергетичні трати на дихання бактеріопланктону; Rі - енергетичні трати на дихання джгутикових форм.

Важливим показником стану біоти є величина АВ/R?добу-1, яка характеризує співвідношення продукційно-деструкційних процесів і дозволяє визначати надходження алохтонних органічних речовин, а відповідно оцінювати ступінь антропогенного навантаження на екосистему, знаходити місцерозташування джерел забруднення і визначати величину енергетичної субсидії, що необхідна для функціонування конкретної екосистеми.

Поряд із широким використанням добового відношення А/R, можливий також аналіз цього показника протягом декади, місяця, року, що дозволяє більш повно характеризувати стан біоти за даний проміжок часу.[19]

Розглянемо найбільш поширені в гідроекологічних дослідженнях методи визначення первинної продукції фітопланктону.

Визначення первинної продукції за кількістю клітин водоростей

Процедура цього методу така:

а) молібденові або кварцеві циліндри (об'єм води - від 1 до 5 л) наповнюють пробами фітопланктону. Отвори циліндрів щільно закривають млиновим газом № 76. Розмір вічка газу не дозволяє виходити водоростям з посуду. Застосування молібденового або кварцового скла запобігає поглинанню короткохвильової частини сонячного спектру, а отже наближає дослідні умови до природних. Необхідна місткість експериментальних циліндрів визначається інтенсивністю розвитку фітопланктону: чим більше в пробі водоростей, тим меншою має бути місткість посуду;

б) не менш ніж два циліндри використовуються як контрольні, в яких після їх заповнення і фіксації проб підраховують кількість фітопланктону: чисельність (N0), тис. кл/дм3, або біомасу (В0), мг/дм3, які є контролем даного досліду;

в) інші циліндри експонують у досліджуваній водоймі. Експозиція (t) становить, як правило, одну добу;

г) після закінчення експозиції вміст проби фіксують і камерально опрацьовують. Залежно від кількості використаних циліндрів середній вміст водоростей у досліді становитиме:

або ,(2.4)

де n - кількість експериментальних циліндрів;

д) первинну продукцію водоростей обчислюють за формулою

або ,(2.5)

відповідно у тис. кл/дм3 або мг/дм3 протягом експозиції (t).

Результати, одержані за цим методом, найбільш повно характеризують чисту первинну продукцію фітопланктону (АЧ).[20]

Визначення первинної продукції за динамікою вмісту біогенних елементів у воді. Метод базується на основному рівнянні фотосинтезу, біохімічного процесу, який відбувається з включенням у склад новоутвореної органічної речовини біогенних елементів. Відповідно чим більш інтенсивно формується продукція, тим більше біогенних елементів поглинається фітопланктоном. За різницею біогенних елементів в експериментальних і контрольних склянках можна оцінювати продукцію водоростей.

Вперше цей метод був запропонований В. Г. Дацко при вивченні продуктивності екосистем Азовського і Чорного морів. Основні недоліки методу: швидка регенерація біогенних елементів при деструкції (лізису) рослинних клітин та адсорбція біогенних елементів (особливо фосфатів) на поверхні клітинної оболонки водоростей.[21]

Визначення первинної продукції за добовою динамікою кисню. Суть методу полягає у тому, що формування первинної продукції протягом доби характеризується різною інтенсивністю . Відповідно вміст розчиненого у воді кисню, що є одним з кінцевих продуктів фотосинтезу, змінюється пропорційно добовій динаміці останнього. Найменший вміст у воді кисню реєструється в кінці темного періоду доби, коли фотосинтетична аерація практично відсутня, найбільший, за даними наших спостережень, - між 13-ю і 16-ю годинами.

Отже, інтенсивність первинної продукції - це різниця між максимальними і мінімальними показниками, що характеризують вміст розчиненого у воді кисню протягом доби.

На жаль, незважаючи на простоту визначення продукції за добовою динамікою вмісту у воді кисню, цей метод має ряд недоліків, а саме: методично дуже важко встановити максимальний і мінімальний вміст у воді кисню; в процесі фотоаерації води при досягненні насичення її киснем 100% і більше відбувається дифузія кисню в атмосферу, особливо це характерно при високій температурі води. Встановити величину цього показника методично складно. А застосування певних коефіцієнтів знижує репрезентативність отриманих даних.

Очевидно, що метод найбільш оптимально може використовуватись при постійній автоматичній реєстрації вмісту кисню у воді за допомогою відповідних приладів.[22]

2.9 Оцінка різноманітності фітопланктону

Досліджуються такі структурні характеристики:

n - видова різноманітність - кількість видових і внутрішньовидових таксонів, включаючи номенклатурний тип виду, їх співвідношення і частка в загальній кількості таксонів;

n1 - надвидова різноманітність - кількість таксонів рангом вище виду (рід, родина, порядок, відділ), їх співвідношення в пробі (водоймі) на всіх рівнях зазначеної систематичної ієрархії.

При якісному визначенні видової і таксономічної належності різних видів чи внутрішньовидових таксонів фітопланктону та кількісної різноманітності для більш швидкого отримання попередніх натурних даних можна застосовувати експрес-оцінку частоти трапляння конкретних видів.

Однією з поширених у гідроекології є шкала С. М. Вислоуха . Як аналог можна використовувати і шкалу Стармаха .

Одержані за допомогою експрес-оцінок дані є попередніми і дозволяють швидко оцінити можливі зміни у видовій та кількісній різноманітності фітопланктону, спричинені негативним впливом одного чи кількох екологічних чинників.[3]

Таблиця 2.1

Шкала Вислоуха

Вид зустрічається масово, викликаючи «цвітіння» води . . . . . . . . . . . . .	6
Дуже часто . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	5
Часто, більше 10 разів у препараті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	4
Не рідко, менше 10 разів у препараті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	3
Рідко, 2-4 рази у препараті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	2
Дуже рідко, 1-2 рази у препараті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	1

Не менш інформативним при аналізі видової різноманітності, особливо при порівнянні таксономічного складу різних ділянок водойми, кількісному визначенні спільностей та відмінностей, є коефіцієнт видової подібності фітопланктону (K) двох порівнюваних водойм чи двох ділянок однієї водойми:

,(2.6)

де а - кількість видів у першій водоймі (ділянці); b - кількість видів у другій водоймі (ділянці); с - кількість спільних видів.[24]

Коефіцієнт видової подібності змінюється від 0 до 1. Якщо K = 0,5, то видова різноманітність (видове багатство) фітопланктону двох порівнюваних водойм (ділянок) досить схожа і відповідно негативний вплив екологічних чинників (не лише антропогенних, а і природних) незначний. Якщо K = 0,5, то видова різноманітність фітопланктону порівнюваних водойм суттєво відрізняється, а отже, і екологічні умови, що визначають розвиток фітопланктону, різні.

Важливими кількісними показниками, що дозволяють характеризувати таксономічну різноманітність, є співвідношення видової, внутрішньовидової, родової або різноманітності родин водоростевих угруповань:

- відношення кількості видів і внутрішньовидових таксонів;

- відношення кількості родів і видів;

- відношення кількості родин і родів.

Вищенаведені показники характеризують зміну таксономічної різноманітності на відповідних рівнях систематичної ієрархії. Їх використання дозволяє оцінити вегетацію водоростевих угруповань залежно від впливу антропогенних або інших чинників у водних екосистемах.

Оцінка стану біоти за інформаційною різноманітністю фітопланктону

Інформаційна різноманітність визначається за індексом Шеннона (Н) . Для його розрахунку використовують два показники: кількість видів і чисельність (НN) або кількість видів і біомасу (НB). З огляду на різний об'єм клітин водоростей, що може відрізнятися на кілька порядків, інформаційну біорізноманітність слід визначати як за чисельністю, так і за біомасою.

При Н=2 фітопланктон більш різноманітний. Домінуючий комплекс представлений полідомінантними угрупованнями. Це свідчить про якість водного середовища, що наближається до оптимального для розвитку планктонних водоростей, а отже про відсутність або незначний негативний вплив антропогенних чинників, що не призводять до деградації фітопланктону.[25]

При домінуванні 1-2 видів, коли чисельність (біомаса) домінуючого виду становить 50% і більше від сумарної фітопланктону, величина Н знижується. При Н=1 фітопланктон, як правило, представлений монодомінантним або олігодомінантним комплексом. Прикладом є «цвітіння» води синьозеленими водоростями та інтенсивний розвиток 1-2 видів, найбільш стійких до антропогенного впливу, спричиненого різними типами забруднювачів (неочищені господарсько-побутові стічні води, нафтопродукти, важкі метали, поверхнево-активні речовини тощо).

Оцінка стану водних об'єктів за інтенсивністю розвитку фітопланктону

Nзаг - кількісна різноманітність за чисельністю, кл/дм3, тис. кл/дм3, млн. кл/дм3:

(2.7)

характеристика структури чисельності угруповань і частка конкретної систематичної групи водоростей (Ni) у формуванні сумарної чисельності фітопланктону;

Взаг - кількісна різноманітність за біомасою, мг/дм3, г/м3 , г/м2:

(2.8)

характеристика структури біомаси, те ж саме, що і для чисельності.

Угруповання фітопланктону розглядаються як один із найважливіших «біологічних елементів якості для класифікації екологічного статусу» водних об'єктів різного типу. Рекомендується використовувати для цього статусу такі характеристики фітопланктону, як таксономічних склад і чисельність (з урахуванням явища «цвітіння» води . Чисельність фітопланктону (для змішаного складу та з домінуванням синьозелених водоростей), поряд з біомасою фітопланктону, а також функціональними показниками - вмістом хлорофілу а і добовою валовою первинною продукцією, була використана у дев'тирозрядній кількісній класифікації стану континентальних водних об'єктів України, за гідробіологічними показниками, розробленій в Інституті гідробіології НАН України . Ця класифікація є складовою частиною класифікації стану водних об'єктів за гідробіологічними показниками (розділи 12 та 26 цього збірника).

Ця класифікація важлива для оцінки стану водних екосистем за структурно-функціональною організацією фітопланктону і трофністю. [26]

РОЗДІЛ ІІІ. ВИЗНАЧЕННЯ ЧИСЕЛЬНОСТІ ТА ДИНАМІКИ БІОМАСИ ФІТОПЛАНКТОНУ

3.1 Визначення повного обсягу досліджуваних водойм

Визначення повного обсягу ставка відбувалося враховуючи наступні вихідні данні :

1.Максимальна глибина ставка -- експерементальні данні, враховуючи що точка максимальної глибини ставка знаходиться близько до його центру.

2. Площа ставка виміряна згідно аналізу супутникових зображень заданого масштабу за допомогою программи Universal Desktop Ruller(c).

3. Площа окремо визначених горизонталей [40]

Таблиця 3.1

Розрахунок об'єму водойми за поділом на водні горизонталі

	Нижній Орехуватський ставок	Середній Орехуватський ставок	Верхній Орехуватський ставок
Загальна площа S (m2)	22084	11150	13380
Максимальна глибина H (m)	4,1	3,2	3,1
Об'м (m3)	30764	9848	10993
Водний горизонталь 2 9(m2)	18075	8080	9016
Водний горизонталь 3 (m2)	13054	4317	4584
Водний горизонталь 4 (m2)	9081	--	--
Об'єм води між горизонталями (m3) 1-2	7361	3716	4460
Об'єм води між горизонталями (m3) 2-3	6025	2693	3005
Об'єм води між горизонталями (m3) 3-4	4351	1439	1528
Об'єм води між горизонталями (m3) 4-5	3027	--	--

Таблиця 3.2

визначення об'єму водойми за допомогою аппроксимації її геометричної форми за формулою V= 1/3*H* S

	Нижній Орехуватський ставок	Середній Орехуватський ставок	Верхній Орехуватський ставок
Загальна площа S (m2)	22084	11150	13380
Максимальна глибина H (m)	4,1	3,2	3,1
Об'м з аппроксимацією(m3)	30181	11893	13826

Рис. 3.1 Графік, що відображає похибку при визначенні об`єму ставків різними методами. (червоний колір- визначення за водними горизонталями, синій колір - визначення експрес методом)

З графіку можна зробити висновок, що у багатьох частних випадках швидкий метод визначення об'єму досліджуваної водойми является ефективним і саме в цих випадках методика не потребує визначення водних горизонталей.

3.2 Визначення прозорості ставка

Таблиця 3.3

Глибина непрозорості досліджуваних водойм (м)

Ставок	Верхній Горіхуватський	Середній Горіхуватсякий	Нижній Горіхуватський
Місяць
Липень	110	125	105
Серпень	145	135	115
Вересень	125	165	125

Слід зауважити що показники сильно залежать від погодних умов, загальної освітленості, часу відбору проби. Для відбору проб використовувались глибини 0,5 м та 1 глибина непрозорості.

3.3 Визначення чисельності і біомаси

Визначення чисельності і біомаси відбувалося враховуючи наступні вихідні данні:

Площа камери -- 9 мм2

Глибина -- 0,1 мм

Об'єм -- 0,9 мм3

Коофіціент k - 0,9

Об'єм досліджуваної проби --V 3000см3

Об'єм концентрованої проби -- v 1 см3

Кількість клітин - n

Використані доріжки - а [12]

Таблиця 3.4

Кількість клітин фітопланктону в перерахунку млн. кл./дм3

	Cyanoprocariota	Chlorophyta	Basilariophita	Evglenophyta	Dynophita	Xantophyta	Crysophita	Creptophyta	Streptophyta	Сумма
Липень	13	54	27	11	7	7	6	6	8	141
Серпень	16	67	33	14	9	10	7	8	10	177
Вересень	10	40	20	8	5	5	4	5	6	106

З даної таблиці можемо зробити висновок, що у даних водоймах (каскад Орыхувастих ставків) впевнено домінуе відділ Chlorophyta та Basilariophita.

Рис.3.2 гістограма чисельності клітин фітопланктону досліджуваної водойми

3.4 Оцінка різноманітності фітопланктону

Оцінка стану водних об'єктів за інтенсивністю розвитку фітопланктону

Nзаг - кількісна різноманітність за чисельністю, кл/дм3, тис. кл/дм3, млн. кл/дм3:

- характеристика структури чисельності угруповань і частка конкретної систематичної групи водоростей (Ni) у формуванні сумарної чисельності фітопланктону;[6]

Таблиця 3.5

Характеристика структури чисельності угруповань у відсотках.

	Cyanoprocariota	Chlorophyta	Basilariophita	Evglenophyta	Dynophyta	Xantophyta	Crysophyta	Creptophyta	Streptophyta
Липень	9,2	38,2	19,1	7,8	4,9	4,9	4,2	4,2	5,6
Серпень	11,3	47,5	23,4	9,9	6,3	7	4,9	5,6	7
Вересень	7	28,3	14,1	5,6	3,5	3,5	2,8	3,5	4,2

Експрес оцінка за шкалою Вислоуха дозволяе спрощено і дуже швидко оцінити стан фітопланктону в досліджуваній водоймі:

Таблиця 3.6

Балли за шкалою Вислоуха

	Cyanoprocariota	Chlorophyta	Basilariophita	Evglenophyta	Dynophita	Xantophyta	Crysophita	Creptophyta	Streptophyta
Липень	4	6	6	4	3	3	3	3	3
Серпень	4	6	6	4	3	4	3	3	4
Вересень	4	6	6	3	3	3	2	3	3

За даною шкалою можемо зробити висновок що відділи Chlorophyta та Basilariophyta викликають процесс цвітіння на протязі усьго досліджуваного періоду часу.

3.2 Визначення біомаси фітопланктону за кількістю клітин водоростей

Фітоплактон найбільш точно визначає трофічний рівень водоймища. Наприклад, для оліготрофних і мезотрофних вод характерно низьке відношення чисельності фітопланктону до його біомасі, а для гіпертрофних - високе. Біомаса фітопланктону в гіпертрофних водоймах становить більше 400 мг / л, в евтрофних - 40,1-400 мг / л, в дістрофних - 0,5-1 мг / л.Підвищення евтрофікації, або надмірне накопичення у водоймі органічної речовини, тісно пов'язане з посиленням процесів фотосинтезу в фітопланктоні. Масовий розвиток водоростей призводить до погіршення якості води, її «цвітіння».Цвітіння - не стихійне явище, воно складений протягом досить тривалого часу, іноді двох і більше вегетаційних періодів. Передумови різкого зростання чисельності фітопланктону - наявність водоростей у водоймі та їх здатність до розмноження при сприятливих умовах. Розвиток діатомових, наприклад, в значній мірі залежить від вмісту у воді заліза, лімітуючим фактором для зелених водоростей служить азот, синьо-зелених - марганець. Цвітіння води вважається слабким, якщо біомаса фітопланктону знаходиться в межах 0,5-0,9 мг / л, помірним - 1-9,9 мг / л, інтенсивним - 10 - 99,9 мг / л, а при гіперцвітінні вона перевищує 100 мг / л.Визначення біомаси фітопланктону - трудомісткий і тривалий процес. На практиці для полегшення розрахунку умовно прийнято вважати, що маса 1 млн. клітин прісноводного фітопланктону приблизно дорівнює 1 мг.

Таблиця 3.7

Розрахунок концентрації клітин водоростей у заданому об`ємі.

З урахуванням даних отриманих з проб на початку та у кінці кожного з місяців (липнь- серпень). Розрахунок концентрації фітопланктону проводиться за формулою: n=N/V.

Об`єм (дм3)	55900000
Кількість клітин водоростей (млн. кл)	121	161	170	183	135	76
Біомасса (мг\л)	121	161	170	183	135	76
Концентрація (1/дм3)	2,1645796	2,8801431	3,0411449	3,273703	2,4150268	1,359571



Рис. 3.3 Співвідношення кількості клітин (млн.\дм3) до біомаси фітопланктону (мг\л) та концентрації клітин водоростей у заданому об`эмі води. Відслідковування динаміки цих параметрів.

З мал.. 3.3 можемо зробити висновок, що кількість клітин водоростей а також їх біомаса відповідає рівням гіперцвітіння та інтенсивного цвітіння з наведеної вище класифікації. Останні відмітки на початку та в кінці вересня свідчять про зниження рівня евтрифікації в каскаді ставків.

РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ПРОЦЕСІВ ФОТОСИНТЕЗУ У СВІТОВОМУ ОКЕАНІ

4.1 Глобальні процеси фотосинтезу у світовому океані

Фотосинтез в світовому океані - фактор, який грає головну роль в циклі CO2, впливає на глобальні процеси нагрівання, тому він представляє великий інтерес фахівців, що створюють моделі. Системи, змодельовані в даній роботі, покладаються з визначеними у просторі кордонами, через які на систему може чинитися зовнішнє вплив. Просторове положення системи передбачається як контрольований обсяг, тому що необхідно зберегти масу в системі. Головна мета водного моделювання - передбачити поведінку та реакцію системи на зовнішній вплив.

Еутрофікація - тривожний процес, що відбувається в системі. Його необхідно вміти передбачити і контролювати за допомогою зовнішнього екологічного впливу. А щоб управляти цим процесом, необхідно визначити положення системи, яке, ймовірно, призведе до еутрофікаціі і з'ясувати, приь яких обставин це станеться. Прогнозування вимагає, щоб структура моделі та дослідного зразка залишилися сумісні на проміжку часу. Бути може, можна побудувати модель, що враховує всі зовнішні фактори, але самий акт моделювання є спрощенням і практично завжди будуть наближення, які обмежують діапазон точної прогнозуючої здатності моделі. Модель не повинна бути більш складною, ніж необхідно, щоб забезпечити передбачення достатньої точності. За минулі десять років в океанічних моделях велику увагу було приділено мікробному циклу, в якому відбувається взаємодія між бактеріями і різними живильними речовинами. У дрібних озерах і гирлах, куди світло проникає добре, бентічних рослини - важлива частина екосистеми, забезпечує їжу і притулок для маленьких і великих організмів і захищає дно від ерозії, яке в свою чергу забезпечує середовище проживання для бентіческіх фауни. Довгий час темою для обговорення було поняття лімітую чого поживної речовини, тобто речовини, яка знаходиться в недоліку. Ідея була одним з найважливіших понять в контролі за екосистемою.

Редфилд встановив, що в земних системах такою речовиною є фосфор, а у водних - азот. Однак це часто піддавалося сумніву. Хек, зокрема піддали сумніву, обмежував чи азот взагалі в морських системах. Вуглець і водень, які є основними складовими атомами більшості органічних речовин, доступні для автотрофів у водному навколишньому середовищу в основному через об'єднаний C02 і воду безпосередньо. В морських системах концентрація C02 близько 0,3 mg / l, якої цілком достатньо для фотосинтезу. Кисень так само доступний в об'єднаній формі, але, звичайно, потрібно тваринам і рослинам в елементарній формі для дихання, його присутність або відсутність керує багатьма реакціями між іншими поживними речовинами у відкладеннях і в деякій мірі у водному тощо.

Азот - істотний компонент багатьох молекул, амінокислот, нуклеїнових кислот і т.д., і його морська концентрація приблизно 300 mg / l.Фосфор відіграє провідну роль у фотосинтетичних процесів у системі передачі енергії ATP / ADP. Сірка, звичайно менш важлива, є компонентом амінокислот і грає істотну роль у анаеробної бентіческіх навколишньому середовищу. У морській воді концентрація сірки приблизно 30 mg / l. Залізо, концентрація якого в морській воді 0,1 - 62 mg / l з середньою концентрацією 3,1 m g / l, було центром значного дослідження в останні роки. Ряд експериментів вказав, що залізо відіграє важливу роль як обмежує поживна речовина в деяких областях. Кремній - ключовий елемент для фітопланктону, особливо діатомових водоростей, які характеризувати кремнієвими структурами, названими фрустули. У другому розділі глави описані основні хімічні процеси, відбуваються з азотом. Це аммонификация, асиміляція аміаку, нітрифікація і денітрифікація.

Аммонификация - процес перетворення органічних форм азоту до аміаку. Аммонификация здійснюється багатьма рослинами, тваринами і мікроорганізмами, включаючи гриби і особливо протеолітичні бактерії. Типовий приклад процесу - утворення аміаку з сечовини:

NH 2 (CO) NH 2 + H 2O = 2 NH 2 + CO2(4.1)

У наступному пункті розглянуто цикл фосфору. Цей елемент відіграє важливу роль в нуклеїнових кислотах і в системі передачі енергії ATP / ADP. Фосфоліпіди є компонентами мембран клітин. Згідно відношенню атоми C: N: P у тканинах водоростей пов'язані співвідношенням 106:16:1 або 42:7:1 - у вазі. З цього випливає, що якщо концентрація азоту перевищує концентрацію фосфору більш ніж у сім разів, то недолік фосфору буде лімітувати розвиток організмів. Інші вказують, що відношення азоту до фосфору в річковій воді по всьому світу в середньому 230:20 (11.5:1), а в океанах в середньому 250:35 (7:1). Таким чином, в прісноводних системах фосфор буде лімітуючим елементом (якщо немає недоліку інших мікроелементів). Було багато спроб встановити відповідність між концентрацією фосфору в системі і біомасою рослин. Пізніше інші дослідники запропонували зв'язок між фітопланктоном і концентрацією фосфору. Рослини, морські водорості і багато гетеротрофні бактерії включають сірку у вигляді сульфатів в органічні молекули. У аеробної навколишньому середовищу ці органічні форми перетворяться до H2S, потім окислюються до сере і нарешті перетворюються в сульфат багатьма фотосинтетичної і нефотосинтезуючими бактеріями (Thiobacillus). Навпаки, анаеробні бактерії (Desulfovibrio) здатні скорочувати кількість іонів сульфату при анаеробному диханні. Це призводить до накопичення в затопленій грунті і на глибині H2S. Це речовина реагує з металами, такими як залізо і цинк (що призводить до скороченню заліза - важливого поживної речовини). Цей процес очевидний в мутній воді, тому з'являється запах H2S і вода очорняти сульфідами заліза. Основний компонент фотосинтетичного апарату в морських водоростях - пластид, званий хлоропластів, який містить дископодібні перетинчасті бульбашки, названі тилакоїди. Останні містять області хлорофілу для фотосинтезу, в той час як вуглекислий газ фіксується в навколишнього матриці - стромі.. Ціанофіти Ціанофіти також згадуються як ціанобактерії-менш формально як синьо-зелені водорості. Синьо - зелені водорості особливо цікаві в прибережних і внутрішніх областях через їх потенційної токсичності, і в глибоких океанах вони відіграють істотну роль у первинній продуктивності планктону. В Австралії і багатьох інших частинах світу, розквіти синьо - зелених водоростей викликали серйозні проблеми і в постачанні питною водою, в сільському господарстві. Здатність морських водоростей фотосинтезировать є головним фактором у їх здатності конкурувати з іншими водорослево різновидами. У широкій термінології фотосинтез відбувається в присутності хлорофілу, в Відповідно до рівняння (6), у великих органелах рослини, названих хлоропластами.

6CO2 + 12 H 2O + світло = 6O2 + C6 H12O6 + 6 H 2O(4.2)

У результаті реакції, описаної рівнянням (4.2), утворюється вуглевод, який в Надалі може використовуватися в реакціях синтезу макромолекул, які є «будівельним матеріалом» органоїдів і більш складних клітиннихкомпонентів. Як і у наземних рослин, процес фотосинтезу у морських водоростей розділений на дві фази. Перша фаза - процес, в якому в результаті фосфорилювання утворюється ATP (аденозин трифосфат). У другій фазі енергія, що міститься в зв'язку фосфату в ATP використовується, щоб справити карбоксилювання в циклі Кальвіна. Реакції проходять в спеціальних органелах, названих тилакоїди, які у еукаріотів знаходяться в оточених мембраною пластидах, а в прокаріот розташовані в цитоплазмі.

Рівняння можна розділити на наступні реакції:

2 H 2O = O2 + 4e - + 4 H + (необхідна сонячна енергія) 2 NADP + + 4e-+ 2 H + = 2 NADPH + +2 NADPH + 2 H + CO2 = 2 NADP + H 2O + (CH 2O)

Якщо зібрати ці рівняння разом, вийде:

CO2 + H 2O = (CH 2O) + O2 (необхідне світло)

Тут NADPH - нікотинамід аденін динуклеотид фосфат. Те, що не показано в останньому рівнянні, є процес фосфорилювання, який може протікати в циклічному або нециклічні процесі. Визначають рівняння нециклічного процесу таким чином:

1NADPH + H 2O + 2 ADP + 2 Pi = NADPH 2 + 2 ATP + O2

де Pi - неорганічний фосфор. ATP надає енергію для реакцій допомогою наступних процесів:

2 NADPH 2 + O2 = 2 NADP + 2 H2O 3 ATP + H2O = 3ADP + 3Pi

які в загальному можна записати:

CO2 + H 2O + 2 NADPH 2 + 3 ATP = [CH 2O] + O2 + 2 NADP + 3 ADP + 3Pi

У циклічному фосфорилировании ATP - єдиний продукт процесу:

ADP + Pi = ATP (необхідне світло)

Дихання в рослинах (і фітопланктоні) - це процес, в результаті якого відбувається окислення накопиченого органічної речовини, щоб рослина отримало енергію. У результаті виділяється вуглекислий газ. Особливо цікавий факт, що біомаса рослин зменшується в процесі дихання. Процес цей до кінця не зрозумілий, але B досліджували дані, наведені в різних літературних джерелах, і прийшли до висновку, що в процесі дихання втрачається до 13% біомаси, накопиченої в процесі фотосинтезу. Відпрацьована біомаса переробляється бактеріями. В останні роки було виявлено виділення діатомових водоростей прозорих екзополімеров. Дінофлагеллати також виділяють полісахариди, які призводять до великих скупчень слизу, що згубно впливає на фауну. У дев'ятому пункті глави розглядається взаємовідношення планктону і поживних речовин. Автори вважають важливим розглянути кінетику процесів поглинання і засвоєння поживних речовин кліткою. Але також вони відзначають, що досі не створено широкої теоретичної моделі боротьби за ресурси, на основі якої можна робити необхідні передбачення. Необхідні поживні речовини - стехіометрії Всім морським водоростям необхідні водень, кисень, азот, фосфор, магній, залізо, мідь, марганець, цинк, молібден, сірка, калій і кальцій. У 1950-х Редфілд визначив ставлення основних поживних речовин в морських водоростях: C: N: P як відповідно 42:7:1 у ваговому і 106:16:1 в атомарному еквівалентах.

Майже всі фотосинтетичні морські водорості використовують неорганічні форми азоту, будь то нітрат, нітрит або амоній. Азот у водних системах доступний в органічній, неорганічній або газоподібної (елементарної) формі і може становити до 10% сухої ваги водоростей. Фосфор відіграє важливу роль в фотосинтезі. Оптимальним є значення температури, що знаходиться головним чином в діапазоні 25 ° C-40 ° C, але пік у більшості організмів припадає на проміжку 20 ° C-25 ° C. Розподіл фітопланктону - рух, скупчення, колонії, неоднорідність і турбулентність Водна навколишнє середовище може бути надзвичайно гетерогенною. В горизонтальній площині рух води в значній мірі впливає на неоднорідність розподілу і поживних речовин, і водоростевою концентрації. Екологічні фактори: світло і температура також неравно розподілені у водному просторі. Очевидно, світло зменшується з глибиною, але на це може впливати концентрація різних суспензій і водоростей у воді. Температура, звичайно, залежить від сезону. Але на більш короткому часовому проміжку на цей фактор впливає охолодження від випаровування, верхні джерела (Водоспад), нижні джерела (на дні водойми), горизонтальні течії та ін Масштаб змін важливий. Через різких змін навколишніх умов, домінуючими можуть виявитися ті різновиди, які швидше пристосовуються до екологічних факторів. Просторові зміни поживних речовин, світла і температури можуть привести до відповідних просторовим змінам в домінуючих різновидах. Нерівномірний розподіл зовнішніх факторів змушує багато різновиди використовувати різні плавальні механізми, щоб зайняти найбільш вигідні позиції для фотосинтезу. Це, як вважають, є одним з головних чинників в домінуванні синьо - зелених водоростей. У багатьох різновидів є джгутики, наприклад, у Chromophycota, Euglenophycota і Chlorophycota. Dinophyta, Prymnesiophyta і Raphidophycae також є жгутиконосцами, менші з яких плавають зі швидкістю 20 мм / год, у той час, як більш великі особини можуть розвивати швидкість до 5 см / год. Діатомові водорості тримаються ближче до поверхні, завдяки потокам води, в спокійній воді вони досить швидко опускаються.[27]

4.2 Квоти на викид парникових газів

Таблиця 4.1

Певні кількісні забов`язання в відсотках відносно базового періоду сторон Кіотського протоколу

Сторона	Певні кількісні забов`язання в відсотках відносно базового періоду
Австралія	108
Австрія	29
Бельгія	29
Болгарія*	29
Венгрія*	49
Германія	29
Греція	29
Данія	29
EC	29
Ірландія	29
Ісландія	110
Іспанія	29
Італія	29
Канада	49
Латвія*	29
Литва*	29
Ліхтенштейн	29
Люксембург	29
Монако	29
Нідерланди	29
Нова Зеландія	100
Норвегія	101
Польша*	49
Португалія	29
Россія*	100
Руминія*	29
Словакія*	29
Словенія*	29
Великобританія	29
США	39
Украіна*	100
Фінляндія	29
Франція	29
Хорватія*	59
Чешска Республіка*	29
Швейцарія	29
Швеція	29
* Сторони, що переходять до ринкової економіки.

Для України базовим періодом являється 1990 рік. Тобто квота на викид парникових газів в еквіваленті СО2 не повинна перевищувати 100% від визначених викидів в 1990 році. Квоти Кіотського протоколу можуть продаватися іншим країнам світу за визначеною на біржі ціною за одну тонну СО2. Враховуючи занепад виробництва спричинений розпадом СРСР у 1991 році для України це насамперед означає наявність значного надлишку квот на викиди парникових газів, що можуть бути продані іншим сторонам Кіотського протоколу.

Показово, що на європейському ринку вартість однієї тонни викидів знаходиться в межах € 20-21, але пропозиція для РФ значно нижче світового ринкового - на рівні € 5-15. Високі інвестиційні ризики вимагають «страховки» у вигляді заниженої ціни. Разом з тим у компанії розраховують, що після реєстрації першого проекту, коли інвестори переконаються в надійності своїх партнерів, ціни значно зростуть.

Потрібно відзначити, що інтерес країн Євросоюзу до купівлі одиниць скорочень викидів (ОСВ) підстьобують вводяться з 2008 року штрафи за перевищення ліміту викидів парникових газів, які складуть близько € 100 за 1 т. Щоб уникнути в майбутньому гігантських виплат, європейські країни активізувалися як на внутрішньому , так і на зовнішньому ринку ОСВ. Основні принципи та критерії співпраці між вуглецевими «донорами» і «реципієнтами» сформульовані у Кіотському протоколі - базовому документі, підписаному в 1997 році в Кіото.

Станом на 2012 рік Україна має надлишок викидів СО2 приблизно на 2,3 млрд тонн. Тобто теоретично ми можемо непогано заробити на цьому обсязі, і навіть після падіння цін на ринку квот до 3 євро за 1 тонну виходить дуже солідна сума в 6,9 млрд дол..[40]

РОЗДІЛ V. ОХОРОНА ПРАЦІ

5.1 Небезпечні та шкідливі виробничі фактори при роботі в біохімічній лабораторії

Розглянемо небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які впливають на людину відповідно до класифікації, наведеної у ГОСТ 12.0.003-74. Робоче місце знаходиться у біохімічній лабораторії. Відповідно до цього на працівника діють такі небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

Фізичні:

- підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися через тіло людини;

- підвищений рівень електромагнітних випромінювань;

- лабораторний посуд, що може у процесі роботи руйнуватися (наприклад скляний посуд).

- недостатнє освітлення робочого місця

Хімічні:

- хімічні речовини, що проникають в організм людини через органи дихання, кишково-шлунковий тракт і слизові оболонки.

Психофізіологічні:

- нервово-психічні перевантаження (перенапруга аналізаторів. монотонність праці, зоровий дискомфорт).

Підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися крізь тіло людини. Основним джерелом небезпеки являються лабораторні пристрої та аналізатори підвищеної потужності, наприклад лабораторна центрифуга, деякі аналізатори, та інші електричні прилади. Підвищений рівень електромагнітних випромінювань. Джерелом є комп'ютер. Використовується для обробки та аналізу наукових даних. Хоча зараз сучасні комп'ютери випускають із захисними екранами або спеціально нанесеним на дисплей захисним шаром, це не вирішує проблеми впливу електромагнітного випромінювання на користувача комп'ютером. При роботі, комп'ютер утворює навколо себе електромагнітне поле, яке деіонізірует навколишнє середовище, а при нагріванні плати і корпус монітора випускають у повітря шкідливі речовини. Все це робить повітря дуже сухим, слабо іонізованим, зі специфічним запахом і в загальному "важким" для дихання. Природно, що таке повітря не може бути корисний для організму і може призвести до захворювань алергічного характеру, хвороб органів дихання та інших розладів. Монітор є сильним джерелом електромагнітного випромінювання, особливо його бічні і задні стінки, тому вони не мають спеціального захисного покриття, яке є у лицьовій частині екрана. Електромагнітні випромінювання найбільший вплив роблять на імунну, нервову, ендокринну та статеву систему.

Лабораторний посуд, що може у процесі роботи руйнуватися ( наприклад скляний посуд). Скло є одним з найбільш часто використовуваних видів обладнання в лабораторіях. Дотримуйтесь правил техніки безпеки лабораторії при використанні і обробці посуду, щоб уникнути нещасних випадків і травм.

Недостатнє освітлення робочого місця викликає швидку втому і хвороби очей, знижує уважність і, отже, значно зменшує продуктивність праці, а також збільшує ймовірність нещасних випадків на виробництві. Недостатнє освітлення робочого місця ускладнює тривалу роботу, викликає підвищене стомлення і сприяє розвитку короткозорості. Занадто низькі рівні освітленості викликають апатію і сонливість, а в деяких випадках сприяють розвитку почуття тривоги. Тривале перебування в умовах недостатнього освітлення супроводжуються зниженням інтенсивності обміну речовин в організмі і ослабленням його реактивності. До таких же наслідків приводить тривале перебування в світловий середовища з обмеженою спектральним складом світла і монотонним режимом освітлення.

Хімічні речовини, що проникають в організм людини через органи дихання, кишково-шлунковий тракт і слизові оболонки. Джерело - випари хімічних речовин, що знаходяться в лабораторії. Також під час проведення дослідів в лабораторії з хімічними речовинами, внаслідок недотримання правил охорони праці та невиконання прийнятих методик можуть при контакті з організмом людини викликати травми. Тривалість - протягом всього робочого часу, 40 год/тиждень.

Нервово-психічні перевантаження (перенапруга аналізаторів. монотонність праці, зоровий дискомфорт). Джерело - робота на комп'ютері. Нервове напруження, стомлюваність. Тривала робота за комп'ютером може викликати підвищене стомлення, головний біль, роздратованість, розлади сну, стрес. Тривалість дії фактора - близько 20 год/ тиждень (половина робочого часу), що вкладається в норму (не більше 6 год/день).

5.2 Технічні та організаційні заходи для зменшення рівня впливу небезпечних та шкідливих виробничих факторів при роботі в біохімічній лабораторії

- Аби уникнути ураження електричним струмом при користуванні мікроскопами, центрифугами, приладами-аналізаторами:

- Користуватися електроспоживачами, шнури яких мають триполюсну вилку з попереджуючим включенням заземлюючого (зануляючого) проводу.

- Не вмикати в електромережу електроспоживачі, шнури живлення яких мають пошкоджену ізоляцію.

- Не вмикати в електромережу електроспоживачі, які мають пошкодження або ненадійно з'єднані з електрошнуром живлення, вилками, розетками та подовжувачами.

- Не вмикати електроспоживачі в розетки, які не мають захисних направляючих. Не користуватися пошкодженими розетками, відгалужувальними та з'єднувальними коробками, вимикачами та іншою електроарматурою, а також електролампами, скло яких має сліди затемнення або випинання.

- Не користуватися саморобними подовжувачами, які не відповідають вимогам ПУЕ, що пред'являються до переносних електропроводок.

- Не застосовувати для опалення приміщень нестандартного (саморобного) електронагрівального обладнання або ламп розжарювання.

- При користуванні електроспоживачами, які мають окремий самостійний провід заземлення, перед включенням його в електромережу перевірити наявність та надійність приєднаного заземляючого проводу до відповідних клем.

- По можливості, уникати доторкання руками до металевих частин електроспоживачів, ввімкнених в електромережу.

Не торкатися руками до обірваних та оголених проводів електромережі.

Самостійно не замінювати зіпсовані електрозапобіжники, електролампи, не проводити ремонт електроспоживачів та електромережі.

При прибиранні пилу з електроспоживачів, митті холодильників та підлоги біля них обов'язково відключати їх від електромережі.

Не залишати без догляду працюючі електроспоживачі.

По закінченні робочого дня вимкнути вимикач на електроспоживачі та від'єднати провід живлення від розетки електромережі. При цьому слід пам'ятати, що від'єднуючи вилку електроспоживача від розетки, її слід тримати за корпус, а не смикати за провід живлення, бо можна висмикнути один провід і потрапити під дію електричного струму.

. Підвищений рівень електромагнітних випромінювань. Щоб уникнути несприятливого впливу електромагнітного випромінювання від комп'ютера на користувача необхідно:

- по можливості, варто придбати рідкокристалічний монітор, оскільки його випромінювання значно менша, ніж у поширених ЕЛТ моніторів (монітор з електронною трубкою).

- при покупці монітора необхідно звернути увагу на наявність сертифікату.

- системний блок і монітор повинен знаходитися якнайдалі від вас.

- не залишайте комп'ютер включеним на тривалий час якщо ви його не використовуєте, хоча це і прискорить знос комп'ютера, але здоров'я корисніше. Так само, не забудьте використовувати "сплячий режим" для монітора.

- у зв'язку з тим що електромагнітне випромінювання від стінок монітора набагато більше, постарайтеся поставити монітор в кут, так що б випромінювання поглиналося стінами. Особливу увагу варто звернути на розстановку моніторів в офісах.

- по можливості скоротіть час роботи за комп'ютером і частіше переривайте роботу.

- комп'ютер повинен бути заземлений.

Лабораторний посуд, що може у процесі роботи руйнуватися (наприклад скляний посуд). Щоб уникнути руйнування скляного посуду, його спочатку перевіряють за допомогою полярископа.

Під час зборки скляної апаратури гумові пробки та трубки підбирають по розміру скла, а руки захищають рушником чи ганчірками для уникнення порізів при руйнуванні пристроїв. Забороняється закривати нагріті скляні посудини притертими пробками до їх охолодження.

Мити хімічний посуд передбачено у приміщеннях, які мають раковини, мийки та обладнання для її зберігання та сушки. Не дозволяється у раковину викидати чи зливати концентровані розчини кислот та лугів, хромову суміш, речовини з неприємним запахом та інші реактиви. Вони зливаються у спеціальні ями для виключення небезпеки опіку.

Під час розбору апаратури потрібно дотримуватися обережності при торканні до гарячого скляного посуду та нагрівачам. Гарячі колби ставлять на листовий азбест.

Недостатнє освітлення робочої зони

При роботі в домашніх умовах.

Визначення площі приміщення:

S = А*В, (5.1)

визначення індексу приміщення:

ц = S / ((h1-h2) * (A + B)) (5.2)

визначення потрібної кількості світильників:

N = (E * S * 100 * Kз) / (U * п * Фл), (5.3)

Де E - необхідна освітленість горизонтальної площини, лк, S - площа приміщення, м.кв.; Кз - коефіцієнт запасу; U - коефіцієнт використання освітлювальної установки; Фл - світловий потік однієї лампи, лм; N - число ламп в одному світильнику.

Таблиця 5.1

Дані щодо освітленості робочого приміщення

а	5м	Довжина приміщення
b	3м	Ширина приміщення
h1	2,5м	Висота приміщення
h2	0,8м	Висота стола
Кв	30	Коефіціент відбиття (сіра поверхня)
E	150	Потрібна освітленість (норма для рабочого кабінету)
Kз	1,15	Коефіціент запасу лампи накалювання
Фл	900 лм	Світловий потік люмінесцентної лампи

S= 5*3=15м2

ц = 15м2/ (2,5-0,8)*(5м+3м)=1,102

U= 30+1,102=31

N=(150*15м2*100*1,15)/(31*1*900)=9.27

Кількість потрібних ламп в даному приміщенні 9 штук. Оскільки в приміщенні встановлено 7 ламп -- освітлення можна вважати недостатнім

Хімічні речовини, що проникають в організм людини через органи дихання, кишково-шлунковий тракт і слизові оболонки. Під час роботи в лабораторії для консервування прб використавувався технічний розчин (40%) формаліну.

Формалін має високу бактерицидну активність, завдяки якій запобігає розкладанню. Використовується для тривалого зберігання і бальзамування органічних речовин і об'єктів (організмів або окремих органів). Використовується для створення анатомічних моделей. Застосовується при виробництві кінофотоплівки, синтетичних смол і каучуку, а також багатоатомних спиртів і поверхнево-активних речовин. Для технічного формаліну передбачено зберігання в обігріваються ємностях, при температурі від 10 до 25 градусів.

Розчин формаліну при кімнатних температурах виділяє формальдегід, що володіє отруйними властивостями. Гранична концентрація формальдегіду в повітрі не повинна перевищувати один міліграм на метр квадратний. Щоб уникнути отруєнь в повітрі вибухонебезпечних сумішей працювати з формаліном можна тільки у витяжній шафі, обов'язково потрібно захищати шкіру рук рукавичками.

5.3 Забезпечення пожежної і вибухової безпеки при роботі в біохімічній лабораторії

Причини пожеж і загорянь в біохімічній лабораторії можуть бути такі:

- несправний пристрій, чи порушення режиму роботи систем опалення, вентиляції і кондиціонування повітря;