Біохімічне дослідження процесу стомлення у підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Поняття та біологічне значення стомлення

1.1 Історія розвитку вчення про стомлення

1.2 Види стомлення

1.3 Біохімічні зміни під час виконання роботи

Розділ 2. Стомлення та його діагностика

2.1 Фізіологічна динаміка працездатності учнів

2.2 Методика дослідження процесу стомлення

2.3 Шляхи боротьби зі стомленням та стимуляція дієздатності

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Величезний приріст інформації приводить до того, що учні не можуть зорієнтувати свою увагу на її засвоєнні, з великими труднощами відслідковують наукові досягнення та не завжди розуміють суть цієї інформації. Крім того заняття фізичними вправами та спортом, з метою досягнення високих спортивних результатів, потребують напруження не тільки фізичних, але й моральних сил. І в першому і в другому випадку в учнів розвивається стомлення - природнє фізіологічне явище, що проявляється під час будь-якого навантаження: розумового, емоційного, фізичного.

Термін «стомлення» давно і широко використовується у фізіології, психології, гігієні праці та спорті, інженерної психології та медицині. Актуальність науково-дослідницької роботи полягає у тому, що й донині в літературі не завжди чітко розмежовуються поняття фізичного і розумового стомлення і психічного виснаження, трудового, робочого стомлення, що ускладнює вивчення цієї досить складної області фізіології.

Тому метою дослідження є вивчення біохімічних основ стомлення у підлітків та його діагностування доступними засобами.

У зв'язку з особливостями роботи виділяють фізичне і розумове стомлення, що відбиває переважання того чи іншого виду трудової діяльності, робочого навантаження.

Фахівці в галузі медицини (Платонов, Дерев'янко та ін.) виділяють три ступені стомлення: гостре - проходить після нічного сну; хронічне, яке не проходить після звичайного відпочинку і, накопичуючись, призводить до патологічного стану - психоневроз (третя ступінь).

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що у закладі вперше було діагностовано рівень стомлення у підлітків, проаналізовано працездатність їх протягом доби та тижня не лише за результатами статистичних медичних даних, а на основі власних експериментальних досліджень.

Для досягнення вищевказаної мети перед нами було поставлено наступні завдання:

- розглянути біологічне значення стомлення та проаналізувати методи його дослідження;

- виявити зміни в активності слини учнів внаслідок стомлення під час фізичних та розумових навантажень;

- провести аналіз настання стомлення під час розумового та фізичного навантажень в групі піддослідних;

- зробити висновок про вплив навантаження (розумового та фізичного) на стан стомлення. стомлення підліток навантаження розумовий

Об`єкт дослідження - учні 9-го класу ВСШІ «Обдарованість» ХОР.

Предмет дослідження: стомлення як наслідок різного роду навантажень на організм.

Методи дослідження:

літературний;

хімічнийаналіз;

порівняльний;

експериментальний;

моніторинг.

Стан стомлення не тільки набуло виняткового наукового значення, але й стало поняттям, що відбиває наслідки впливу на організм і психіку людини різних сторін його діяльності - трудової, навчальної, спортивної, а також різних аспектів діяльності: пізнавальної, практичної, інтелектуальної, перетворюючої, міжособистісного спілкування та інших форм активності людини.

РОЗДІЛ 1.ПОНЯТТЯ ТА БІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ СТОМЛЕННЯ

1.1 Історія розвитку вчення про стомлення

Проблема стомлення є однією з головних у дослідженнях фізіології, психології та гігієни праці, медицини та інших наук про людину. Вона привертала до себе увагу багатьох відомих вчених, таких як І.М. Сєченов, І.П. Павлов, Н.Є. Введенський, О.О. Ухтомський, А. Моссо, A.Bills, M.Crowford, C. Cameron та інших, які визначили місце цієї проблеми у ряді інших напрямів вивчення трудової, навчальної, спортивної діяльності людини.

Розвиток досліджень проблеми стомлення відбувався в кілька основних етапів. На початковому етапі вивчення стомлення, яке обумовлюється фізичним навантаженням, розглядалося як процес, що відбувається в робочому органі. Виникнення стомлення пов'язували з накопиченням в м'язах відпрацьованих продуктів - молочної кислоти та продуктів розпаду білків та інших речовин, з нестачею в плазмі крові енергетичних речовин, необхідних для роботи[1].

З початком досліджень проблеми стомлення стали виникати уявлення про роль у цьому процесі нервової системи. Основоположниками цих уявлень стали А. Моссо та І.М. Сєченов. З великою впевненістю висловився на користь центрально-нервової природи стомлення І.М. Сєченов, коли він підводив підсумки своїх досліджень активного відпочинку, значення перерв у роботі, тривалості робочого дня, природи стомлення (1935, 1945, 1952).

Велике значення для розуміння механізмів стомлення мають роботи П.К. Анохіна (1975), присвячені обґрунтуванню теорії функціональних систем, що дозволила пояснити фізіологічну сутність довільної діяльності людини, встановити основні принципи регуляції фізіологічних функцій. У відповідності з теорією функціональних систем стало можливим зрозуміти сутність працездатності людини як одного з видів саморегулюючих процесів.

Однією з робіт, в якій представлені результати фізіологічних досліджень трудової діяльності людини, є книга М.І. Виноградова «Фізіологія трудових процесів» (1958). У ній розвиваються погляди автора, головним чином у напрямку вивчення загальних фізіологічних закономірностей, що характеризують діяльний стан організму людини, його фізичну і розумову діяльність. Вчений вважає, що стомлення є одним з етапів досягнення високої працездатності. Стомлення і робота різні і, навіть, протилежні за зовнішніми проявами, але об'єднані у вирішенні спільного завдання - вдосконалення працездатності людини.

Погоджуючись з думкою автора про наявність тісного взаємозв'язку і взаємовпливу категорій «робота» та «стомлення», слід відзначити, що позитивний вплив на ефективність працездатності мають ті рівні стомлення, які пов'язані з раціональним ступенем навантаження функціональних ресурсів, з можливістю компенсації енергетичного потенціалу.

Якщо ж ці навантаження є значними і потребують надмірної по інтенсивності і тривалості мобілізації функціональних ресурсів, то розвиваються дезінтеграційні процеси в регуляції функціонального стану, знижується його потенціал, порушується працездатність людини, тобто її можливості виконувати конкретну роботу з певним рівнем ефективності (продуктивності, якості) протягом заданого часу. Слід вважати, що Виноградов вніс істотний внесок у розвиток теорії стомлення, яке він розглядає як розлад координаційної функції центральної нервової системи.

Таким чином, можна говорити про наявність тісного зв'язку між втомою і працездатністю людини, - стомлення виникає на певному етапі реалізації працездатності, коли функціональні можливості (зусилля, мобілізація ресурсу на виконання трудових завдань) перестають відповідати вимогам навантажень та умовам трудового процесу людини[6].

1.2 Види стомлення

У зв'язку з різноманіттям причин і ознак стомлення, складністю механізмів його розвитку до теперішнього часу не існує загальноприйнятої думки про види, форми, стадії його розвитку, що ускладнює створення єдиної класифікації втоми і перевтоми.

У зв'язку з особливостями роботи виділяють фізичне і розумове стомлення, що відбиває перевагу того чи іншого виду діяльності, навантаження. Деякі дослідники говорять і про емоційне стомлення, яке виникає від надмірних позитивних чи негативних переживань. У професіях розумового профілю (операторських, творчих, управлінських та ін.) завжди присутні в тій чи іншій мірі фізичні навантаження динамічного або статичного характеру, а будь-яка фізична праця пов'язана з активацією психічної діяльності. Дослідники, як правило, звертають більше уваги на загальні риси фізичного і розумового стомлення, хоча, природно, зазначені види стомлення мають свої специфічні особливості як в причинах розвитку, так і в механізмах регуляції, симптоматиці, способі протидії його розвитку.

Будь-який вид діяльності пов'язаний з процесами сприйняття інформації, її перетворення, прийняттям рішень, формуванням програм дій та їх реалізацію, подоланням динамічного та статичного фізичного навантаження, енергетичним забезпеченням процесів фізичної та психічної діяльності. У зв'язку з цим визначають стомлення, що розвивається при різних видах діяльності і має ряд загальних особливостей, як «загальне стомлення». Поряд із загальним виділяють і локальне стомлення (зорове, слухове, моторне, м'язове), яке характеризується впливом специфічного робочого навантаження на деякі системи організму і психіки і, відповідно, своєрідними функціональними змінами і зниженням працездатності цих систем. Однак наростаючий або тривалий вплив на ці системи призводить до подальшого розвитку локального і виникненню загального стомлення людини[5].

Виділяють три ступені стомлення: гостре - проходить після нічного сну; хронічне, яке не проходить після звичайного відпочинку і, накопичуючись, призводить до патологічного стану - психоневроз (третя ступінь).

Один з варіантів класифікації стомлення: а) фізичне і розумове стомлення, критерієм яких може слугувати вид діяльності, що викликає стомлення; б) природне стомлення (звичне, повсякденне) або періодичне виникає як наслідок інтенсивного впливу навантажень; в) первинне чи повторюване стомлення залежно від стажу роботи індивіда з даної спеціальності; г) динамічне або статистичне стомлення; д) об'єктивне і суб'єктивне стомлення, що визначається зовнішніми проявами або внутрішніми переживаннями, відчуттями, почуттями; е) загальне або часткове (локальне) стомлення залежно від ступеня участі організму або окремих його органів, систем у виробничій діяльності.

1.3 Біохімічні зміни під час виконання роботи

Під час більшості спортивних навантажень фактичне використання кисню набагато менше кисневого запиту. Так, під час бігу на 100 м останній складає близько 7 л, а фактичне використання не більше 0,5 л. Під час бігу на 400 м кисневий запит дорівнює 11-13 л, а фактично витрачається не менше 3 л. Біг на 10 км має відповідно такі показники: 150 та 125 л [2].

При виконанні розумової праці найбільш вираженим є інформаційний компонент. Під час читання, генерації та обмірковуванні ідей, творчості він складає 100%. Розумова праця пов'язана з діяльністю цілісного мозку за участю нової та старої кори головного мозку. Точні механізми взаємозв'язку всього комплексу структур мозку повністю не вивчені та потребують детального дослідження. Інтелектуальні процеси, що лежать в основі розумової праці, в цілому здійснюються в лобних частках кори великого мозку. Вони інтегрують складні форми цілеспрямованої поведінки, що відповідають за вирішення творчих завдань, які потребують високого ступеня абстрагування[7].

В стані спокою енерговитрати головного мозку незначні і становлять 3% від загального обміну. Ступінь збільшення енерговитрат залежить від характеру нервово-емоційного напруження під час розумової праці. При читанні вголос сидячи приріст становить 48%, а при читанні стоячи - 94%. Високий рівень метаболічних процесів в нейронах обумовлює еволюційно розвинуту надійність їхнього кисневого забезпечення. В стані спокою головний мозок утилізує 20% від загальних витрат кисню, що забезпечує більшу об'ємну швидкість кровообігу по судинах мозку, яка складає 15% від величини хвилинного об'єму крові (700-800 мл)[4].

Механізми стомлення під час фізичного навантаження подібні з розумовим навантаженням. В обох випадках лімітуючою ланкою є стомлення в центральних механізмах, які можуть бути загальними для фізичної і розумової праці. Тому фізичне та розумове стомлення суттєво впливають один на одного. Під час фізичного стомлення розумова діяльність малопродуктивна, тому що в такому випадку знижується фізична працездатність, оскільки в обох випадках спостерігається значне емоційне напруження, що супроводжується подібними вегетативними відхиленнями[3].

Таким чином, відмінності між розумовим та фізичним стомленням мають відносний характер. Тому і в методах профілактики стомлення під час різних видів праці багато спільного.

Висока м'язова діяльність, що пов'язана з фізичним навантаженням призводить до різкого посилення витрат АТФ в м'язах та збільшення потреби організму в кисні. Останнє пояснюється підвищенням інтенсивності окисних процесів, що забезпечують ресинтез безперервної витрати АТФ.

РОЗДІЛ 2. СТОМЛЕННЯ ТА ЙОГО ДІАГНОСТИКА

2.1 Фізіологічна динаміка працездатності учнів

Після фази входження в роботу настає фаза оптимальної стійкої працездатності. У цей час підліток вчиться найбільш продуктивно та якісно, всі необхідні фізіологічні механізми повністю приходять у дію. Природно, що тривалість цієї фази, як і попередньої, індивідуальна і залежить від віку, стану здоров'я, рівня тренованості тощо. Через деякий час працездатність починає знижуватися, розвивається фаза стомлення.

Стомлення виявляється спочатку несуттєвим, а потім різким зниженням працездатності. На етапі різкого зниження працездатності ще стрімкіше погіршується функціональний стан центральної нервової системи: розвивається охоронне гальмування, яке зовнішньо виявляється у підлітків у млявості, сонливості, втраті інтересу до праці і відмові її продовжувати, часто в неадекватній поведінці[10].

У період організованого активного відпочинку відновлювальні процеси забезпечують повернення працездатності до початкового, до робочого рівня, вони можуть підняти її вище цього рівня. Разом із цим натренованість виникає тоді, коли чергове навантаження йде за відновленням і закріпленням показників після попередньої роботи.

Зміна розумової роботи на фізичну, переключення з одного виду діяльності на інший, припинення розумової праці підлітків у момент початку різкого зниження працездатності (ранньої стадії стомлення) і наступна організація активного відпочинку сприяють поновленню функціонального стану центральної нервової системи. Систематичним виконанням роботи (навчальних занять, трудової діяльності) у межах вікових нормативів тривалості досягається удосконалення розумової працездатності[11].

Для діяльності центральної нервової системи, а також для інших органів і їх систем характерним є добовий ритм. Такі закономірні циклічні зміни активності фізіологічних систем знаходять відбиття у денній і добовій динаміці розумової працездатності, температурі тіла, частоти серцевих скорочень і дихання, а також в інших фізіологічних показниках[8].

Сучасним науковим дослідженням доведено, що біоритмологічний оптимум розумової працездатності у підлітків припадає на інтервал з 10-ї до 12-ї години дня. У цей період спостерігається найбільша ефективність засвоєння учнями навчального матеріалу при найменших психофізіологічних затратах організму. Після цього активність падає і знову підіймається о 16-18 годині, але вже менш виражено. За час неспання криві періодики працездатності та фізіологічних функцій у 80 % учнів репрезентують тип коливань з однією або двома вершинами (Додаток А).

На початку уроку відбувається поступове входження учнів до робочого стану - на це витрачається на першому уроці близько 10 хвилин, на наступних - близько 5 хвилин. Тривалість стійкого робочого стану залежить від віку: в учнів молодших класів він триває 15-20 хвилин, в учнів середнього шкільного віку - 25-30 хвилин, у старшокласників - 30-35 хвилин.

Крім добової періодичності фізіологічних функцій і психофізіологічних показників, у тому числі й працездатності, виражені їх тижневі зміни.

Найбільша працездатність спостерігається у середині тижня - в середу, до суботи вона знижується (Додаток Б).

У понеділок в учнів реєструються низькі показники розумової працездатності, збільшений латентний період зорово- і слухомоторних реакцій, велика кількість зривів диференціювальних реакцій. У вівторок і середу учням властивий не тільки більш високий рівень показників розумової і м'язової працездатності, але й більша їх стійкість. Четвер і п'ятниця у більшості випадків виявляються днями зниженої працездатності та найменшої її стійкості. Субота найбільш несприятливий навчальний день. Працездатність дітей і підлітків буває низькою. Однак часто у п'ятницю і суботу спостерігається підвищення позитивної емоціональної налаштованості учнів у зв'язку з майбутнім днем відпочинку, передчуття цікавих справ і розваг, екскурсій, походів тощо. Організм, не звертаючи увагу на стомлення, мобілізує всі ресурси, котрі має, що виражається у відносному підвищенні розумової працездатності, - явище так званого кінцевого пориву.

У підлітків, які тільки приступають до систематичного навчання, у період адаптації до навчальних навантажень, нових умов навчання і вимог дисципліни у перші 6-9 тижнів дні оптимальної працездатності, коли узгоджуються між собою відносно високі швидкість і точність роботи, зміщуються від вівторка до четверга. В учнів старших класів оптимум працездатності у більшості випадків припадає на вівторок. У середу реєструється різкий спад усіх показників працездатності, а в четвер спостерігається суттєвий підйом швидкості та точності роботи.

Падіння працездатності у середу вказує на раннє настання стомлення, суттєву напругу механізмів регуляції функціонального стану фізіологічних систем і пошук ресурсів для вирівнювання працездатності. У результаті забезпечується відносно високий, але одноденний (четвер) підйом рівнів усіх показників працездатності. Але зміцнення рівнів відсутнє, і в п'ятницю настає погіршення рівноваги між процесами збудження і гальмування у нервових клітинах кори головного мозку.

Дуже часто падіння працездатності до середини тижня і пошук організмом ресурсів для її вирівнювання затягується у старшокласників до п'ятниці. Тоді лише у п'ятницю виявляється відносне підвищення працездатності, але при низький її стійкості. У цих випадках (підвищення у четвер або п'ятницю) тижнева крива працездатності учнів має дві вершини і відповідно два спади.

2.2 Методика дослідження процесу стомлення Дослідження впливу фізичних навантажень на активну реакцію слини

Проаналізувавши інформацію з теми, що нас зацікавила, ми приступили до експерименту. В якості піддослідних було обрано учнів 9-го класу. Потім ми визначилися з методикою експерименту - визначення амілазної активності слини.

Досить чутливим для діагностики розвитку втоми вважається показник pH слини (Додаток В).

За стан спокою ми прийняли відсутність стомлення (до тренування), а стан стомлення ми діагностували після тренування.

Слина містить білки: амілазу, лізоцим, альбуміни, глобуліни і муцин. Виходячи з цього ми вирішили визначити активність ферменту амілази, скориставшись методикою Вольгемута.

Метод заснований на визначенні найменшої кількості амілази (при максимальному розведенні слини), що повністю розщеплює крохмаль. Амілазна активність слини виражається об'ємом (в мл) 0,1%-ного розчину крохмалю, який розщеплює 1 мл нерозведеної слини при температурі 37 оС протягом 30 хв. У нормі амілазна активність слини становить 160-320 одиниць.

Визначення ступеня активності амілази слини ґрунтується на визначенні кількості субстрату (крохмалю), який розщеплюється 1 мл слини за певний проміжок часу (а точніше 30 хвилин).

Кількісне визначення амілази полягає в наступному:

1. Налили з бюретки в дев'ять пронумерованих пробірок по 1 мл дистильованої води.

2. Додали в першу пробірку з допомогою піпетки 1 мл слини, розведеної в 10 разів.

3. Перемішали вміст першої пробірки за допомогою триразового втягування піпеткою рідини з пробірки і подальшого виливання з піпетки, а потім перенесли отриману суміш з першої пробірки у другу.

4. Перемішали таким же чином вміст другої пробірки і перенесли 1 мл отриманої суміші з другої пробірки в третю і т.д. З десятого пробірки 1 мл рідини як зайву вилили і в підсумку отримали різне розведення ферменту в два рази меншу, ніж попередня пробірка.

5. Налили до всіх дев'яти пробірок ще по 1 мл дистильованої води.

6. Далі налили з бюретки до всіх дев'яти пробірок (починаючи з дев'ятої, потім у восьму і т.д.) по 2 мл 0,1%-ного розчину крохмалю і перемішали вміст кожної пробірки.

7. Одночасно помістили всі дев'ять пробірок в нагріту до 37 оС водяну баню.

8. Через 30 хвилин вийняли пробірки з бані, швидко охолодили їх струмом холодної води, перемішали вміст кожної пробірки і поставили по порядку в штатив.

9. Після охолодження додали по дві краплі 0,1%-ного розчину йоду і перемішали.

При реакції з йодом спостерігали в пробірках гамму таких кольорів як: жовтий (мальтоза), коричневий (еритродекстрини), фіолетовий (амілодекстрини) та синій (крохмаль). Отримані дані спокою і стомлення занесли до таблиці 1.1. (Додаток Г) та таблиці 1.2. (Додаток Ѓ) відповідно:

Обчислюємо амілазну активність досліджуваної слини. При цьому виходимо з наступного. У пробірці, де рідина забарвлена в синій колір, належного розщеплення крохмалю не відбулося (Додаток Г). Достатнє розщеплення крохмалю, має місце в тій пробірці, де немає синього відтінку. Наприклад, пробірка № 5. У п'ятій пробірці розведення слини було 1/320 мл, тобто можемо скласти пропорцію:

1/320 мл слини розщеплює 2 мл 0,1% розчину крохмалю

1 ---------------------------------------------X мл 0,1%, тобто

X = 2 * 1/1/320 = 640

Амілазна активність піддослідної в стані спокою становить 640 одиниць (Додоток Г). Також обчислюємо амілазну активність у стані стомлення (пробірка № 2 оскільки в третій мається фіолетовий відтінок (Додаток Ѓ )). У другій пробірці концентрація слини становила 1/40 мл, отже, складаємо пропорцію:

1/40 мл слини розщеплює 2 мл 0,1% розчину крохмалю

1 -------------------------------------------------X мл 0,1%, тобто

X = 2 * 1/1/40 = 80

Амілазна активність піддослідної у стані стомлення становить відповідно 80 (Додаток Ѓ).

Отже, жовтий колір свідчить про відсутність крохмалю (відповідно стомлення мінімальне), коричневий - говорить про наявність проміжних продуктів розщеплення - відповідно стомлення середньої сили, синій - свідчить про наявність крохмалю та продуктів його початкового розщеплення (відповідно стомлення максимальне) (Додаток Д).

Зміна кольору розчину слини з крохмалем свідчить про зниження активності ферментів слини під час розщеплення крохмалю, тобто із збільшенням фізичного навантаження амілазна активність слини зменшується.

Для визначення стомлення під час розумового навантаження використовувалась та ж методика.

2.3 Шляхи боротьби зі стомленням та стимуляція працездатності

Проблема протидії стомленню шляхом розробки та впровадження різних заходів профілактичного характеру, а також методів і засобів оперативного регулювання (корекції) функціонального стану організму привертає великий інтерес не тільки фахівців у цій галузі, але і різні верстви населення[9].

Харчування є одним з найважливіших факторів, що забезпечують збереження життя, міцного здоров'я і високої працездатності людини. Повноцінне харчування визначає оптимальний стан внутрішнього середовища організму, нормальний обмін речовин і стійкий рівень активності функціональних систем організму і психіки, а також ступень опірності організму до несприятливих дій зовнішнього і внутрішнього середовища[10].

У раціональній дієті до 50% калорій має припадати на вуглеводи, 30% - на білки, 20-30% - на жири. Вміст білків в їжі не повинно перевищувати 8-9% від її загального обсягу, хоча зазвичай споживається понад 20%. Під час сильного стомлення, хвороби, при травмі потреба організму в білку підвищується на 100%.

Для нормалізації, відновлення функціонального стану організму застосовується цілий ряд методів та засобів[7].

Рефлексотерапія. Метод рефлексотерапії призначений для включення і активації захисних і пристосувальних механізмів людини шляхом впливу на рефлексогенні зони тіла слабким подразником.

Електротерапія. До електротерапії відносяться методи, в яких з лікувально-профілактичними і корекційними цілями використовується дію на організм електричних струмів, електричних, магнітних та електромагнітних полів.

Електросонтерапія - метод впливу на центральну нервову систему людини постійним імпульсним струмом (переважно прямокутної форми) низької частоти (1-160 Гц), малої сили (до 10 мА в амплітудному значенні) з тривалістю імпульсів від 0,2 до 2 мс. Імпульсні струми проникають в порожнину черепа (мозок), поширюються по ходу судин і досягають підкіркових утворень.

У результаті рефлекторного впливу рецепторного апарату і безпосередньої дії струму на мозок виникає придушення активуючого впливу ретикулярної формації середнього мозку на кору і активація лімбічних утворень, зокрема гіпокампу. Внаслідок цього розвивається особливий психофізіологічний стан організму, при якому відновлюються порушення емоційної, вегетативної та гуморальної рівноваги. Дія імпульсних струмів призводить до зниження підвищеного тонусу судин, активує транспортні процеси в мікроциркуляторному руслі, підвищує кисневу ємкість крові. Імпульсні струми викликають ураження і поглиблення зовнішнього дихання, збільшують його хвилинний об'єм, відновлюють вуглеводний і ліпідний обмін, в мозку відбувається стимуляція вироблення ендорфінів, що може пояснити седативну і болезаспокійливу дію електросну.

Гідротермотерапія. Використання гідро процедур в цілях профілактики та корекції стомлення засновано на впливі термічних, механічних і хімічних чинників. В основі фізіологічної реакції організму на них - термічний подразник, який визначає характер терморегуляції. При цьому активуються рефлекторні реакції, які при нагріванні води реалізуються переважно через парасимпатичну нервову систему, тобто надають розслаблюючий ефект, а при охолодженні - через симпатичну нервову систему, яка регулює процеси активації функціональних систем організму.

Нагріта до 40 °С і вище вода викликає підвищення температури в тканинах організму, яке супроводжується активацією обміну речовин, підвищенням швидкості метаболічних процесів в клітинах, зміною структури клітинних мембран, прискорює відновні процеси в організмі і, зокрема, сприяє розслабленню певних м'язових груп. Навпаки, систематичне охолодження тканин уповільнює швидкість цих процесів.

При впливі гарячої води спочатку спостерігається фаза короткочасного звуження периферичних судин, яка супроводжується почастішанням пульсу і дихання, зниженням артеріального кров'яного тиску.

Вплив тепла і холоду на нервову систему залежить не тільки від характеру і сили термічного подразника, але і від тривалості процедури. Короткочасний холодовий вплив підвищує збудливість нервової системи, а тривалий - знижує. При тепловому впливі відбуваються зворотні процеси. Застосування гарячої води знижує збудливість нервової системи і надає заспокійливу (седативну) дію.

ВИСНОВКИ

Метою нашого дослідження було вивчення біохімічних основ стомлення у підлітків і його діагностування доступними засобами. Коло наших дослідницьких завдань полягало у ознайомленні з діагностикою процесу стомлення, а також його механізмами.

Ознайомившись з літературою ми прийшли до висновку, що заняття фізичною культурою вимагають напруги не тільки фізичних, а й моральних сил. І в тому і в іншому випадку в учнів розвивається стомлення - природне фізіологічне явище, і з'являється воно після будь-якого навантаження: розумового, сенсорного, емоційного, фізичного. Також ми вивчили загальні механізми стомлення. Даний механізм є, до певної міри, спільним як для фізичної, так і для розумової праці.

Розглядаючи критерії ступеня стомлення, ми зафіксувала три його основні види: невелике, достатнє, надмірне (Додаток Е). Говорячи про біохімічні зміни в організмі при виконанні фізичних навантажень, ми спостерігали, що всяка м'язова діяльність, у тому числі пов'язана зі спортивними навантаженнями, призводить до різкого посилення витрачання АТФ в м'язах та збільшення потреби в кисні. Чим вище інтенсивність роботи, тим більша інтенсивність гліколізу.

Тому при виконанні короткочасних фізичних навантажень максимальної і субмаксимальної потужності організм використовує як субстрат окислення переважно вуглеводи, а при більш тривалих, але менш інтенсивних навантаженнях - ліпіди і продукти метаболізму. У період відпочинку ця група речовин також є основним субстратом окислювальних реакцій, що постачають енергію.

Дослідженнями і клінічними спостереженнями показано, що стомлення розвивається внаслідок виконаної м'язової роботи. Активність амілази залежить від втоми. Це позначається на накопиченні різного роду метаболітів в організмі, які пригнічують дію ферменту, що впливає на загальний стан людини.

Звичайно, стомлення не пояснюється яким-небудь одним фактором - воно визначається комбінацією різних причин, серед яких значне місце займають розумові та фізичні перевантаження, не адекватні можливостям підлітка, статичне положення тіла під час роботи, «монотонії».

Практична значущість полягає у тому, що результати досліджень, проведених при виконанні даної роботи можуть бути ефективно використані шкільною медичною сестрою, для проведення профілактичних бесід, та ознайомлення з симптомами стомлення підлітків та їх батьків. Інформація може бути широко поширена за допомогою інформаційних бюлетенів, стіннівок, проведення заходів по здоров'язбереженню школярів.

Дані про стомлення необхідні при вивченні курсу біології людини у 9 класу. Також матеріал досліджень може ефективно використовуватись на батьківських зборах в рамках здоров'язбереження дітей та запобігання процесу стомлення, оскільки профілактика даного процесу набагато простіша, ніж лікування захворювань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Арцимович Н.Г. Синдром хронической усталости. М.: Научный мир, 2002.

2.Баєвський Р.М., Берсенєва А.П. Оцінка адаптаційних можливостей організму та ризик розвитку захворювань. - М.: Медицина, 1997.-235 с.

3.Бодров В.А., Плющ С.Н., Ложкин Г.В., Плющ А.Н. Умственное утомление и утомляемость: от состояния к свойству субъекта труда // Проблемы фундаментальной и прикладной психологии / Под ред. В.А. Бодрова и А.Л. Журавлева. М.: Изд?во ИП РАН, 2008. - 265-286 с.

4.Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - С. 300 - 308. …

5.Журавльов А.Л. Психологічні фактори фізичного і психічного здоров'я людини (за матеріалами досліджень ІП РАН) / / Психологічний журнал, тому 25, номер 3, травень - червень, 2004, с. 107 - 117.

6.Куликов В.П., Кисельов В.П. Потреба в руховій активності. - Алтай: Фізіологія. Валеологія. Реабілітологія, 1998. -128с.

7.Леонова А.Б. Комплексная методология анализа профессионального стресса: от диагностики к профилактике и коррекции // Психологический журнал, 2004. № 2. - 76-85 с.

8.Нормальна фізіологія / Під ред. В.І. Філімонова. - К.: Здоров'я, 1994.

9.Петров В.І. Якість життя і здоров'я / В.І. Петров, М.М. Сєдова. Здоров'я людини: соціогуманітарні та медико-біологічні аспекти. М.: Інститут людини, 2003 - С. 54, 71-77.

10.Сіренко Р.Р. Механізм формування взаємозв'язків фізичної та розумової працездатності у підлітків під впливом м'язевої діяльності. - Львів, 2001.

ДОДАТОК А

Зміна динаміки працездатності у підлітків протягом доби

Рис 2.1.

ДОДАТОК Б

Зміна динаміки працездатності протягом тижня

Рис. 2.2.

ДОДАТОК В

Динаміка кислотності і активності виділення слини при настанні стомлення

Таблиця 1.3

П. І. піддослідного	Слина
	Спокій	Стомлення
	рН	Аміл.активність	рН	Аміл. активність
Лелюх А.	6	640	6	80
Орєхов Д.	6	160	6	80
Пашиний А.	6	160	6	40
Коваленко Д.	8	320	7	80
Денисенко Д.	7	640	7	80
Тихенька А.	6	320	6	160
Кацай А.	6	640	6	160
Горбань М.	6	160	6	40
Трушков О.	6	320	6	80

ДОДАТОК Г

Дослідження впливу фізичних навантажень на активну реакцію слини

Таблиця 1.1

Спокій (Лелюх А.)

№ Пробірки	1	2	3	4	5	6	7	8	9
Розведення слини	1:20	1:40	1:80	1:160	1:320	1:640	1:1280	1:2560	1:5120
Забарвлення розчину I2	Жовт	Жовт	Жовт	Кор	Кор	Фіол	Фіол	Фіол	Фіол

ДОДАТОК Ѓ

Дослідження впливу фізичних навантажень на активну реакцію слини

Таблиця 1.2

Стомлення (Лелюх А.)

№ Пробірки	1	2	3	4	5	6	7	8	9
Розведення Слини	1:20	1:40	1:80	1:160	1:320	1:640	1:1280	1:2560	1:5120
Забарвлення розчину I2	Жовт	Кор	Фіол	Фіол	Фіол	Синій	Синій	Синій	Синій

ДОДАТОК Д

Таблиця 1. 5

Показники амілазної активності слини у піддослідних

Прізвище, ім'я	Активність слини (колір розчину)
	Спокій	Під час фізичних навантажень	Під час розумового навантаження
Лелюх А.	Жовтий	Коричневий	Синій
Орєхов Д.	Жовтий	Коричневий	Синій
Пашиний А.	Жовтий	Коричневий	Синій
Коваленко Д.	Жовтий	Синій	Синій
Денисенко Д.	Жовтий	Синій	Синій
Тихенька А.	Жовтий	Коричневий	Коричневий
Кацай А.	Жовтий	Синій	Коричневий
Горбань М.	Жовтий	Синій	Коричневий
Трушков О.	Жовтий	Коричневий	Коричневий

ДОДАТОК Е

Критерії ступеня стомлення

Таблиця 1.4

Симптоми	Ступінь втоми
	низький	достатній	надмірний
Забарвлення шкіри	невелике почервоніння	значне почервоніння	різке почервоніння, блідність
Пітливість	невелика	велика	різка по всьому тілу, виступає сіль
Мова, міміка	чітка	напружена	порушення мови
Рухи	упевнені, бадьорі	невпевнений крок, похитування	хитка хода, вимушені пози з опорою, падіння
Самопочуття	скарг немає	втома, біль у м'язах, підвищення серцебиття	запаморочення, біль у підребер'ї, головний біль
Дихання	рівне, прискорене	сильно прискорене, ядуха	дуже прискорене поверхневе, неритмічне
Об'єм фізичних навантажень	малий (20-25% обсягу), що викликає стомлення	40-45%; 65-67%	100%
Сон	нормальний	без істотних порушень	з порушеннями
Апетит	гарний	У нормі	Знижений, постійна спрага
Працездатність	нормальна або підвищена	дещо знижена	сильно знижена
Настрій	радісний	приглушене, але радісне при успіху	пригнічений, сумніви в цінності тренувань
Увага	висока	знижена	розсіяність
Відношення до тренування	активне	прагнення затягувати відпочинок на тренуванні	бажання припинити і не відновлювати тренування

Размещено на Allbest.ru